Кримінальна відповідальність за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.622

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВБИВСТВО МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Шевченко Ольга Вікторівна

Харків 2011

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Гуторова Наталія Олександрівна, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», директор Кримського юридичного інституту

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Мартиненко Олег Анатолійович, Міжрегіональна Академія управління персоналом, професор кафедри правоохоронної діяльності Інституту права імені Володимира Великого;

кандидат юридичних наук, доцент Лемешко Олександр Миколайович, Інститут вивчення проблем злочинності НАПрН України, старший науковий співробітник сектора дослідження кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю.

Захист відбудеться 16 червня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано 14 травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О. Житний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Обов'язком правової держави є захист людини, її життя і здоров'я, честі й гідності як найбільш важливих соціальних цінностей. Кожен має невід'ємне право на життя, якого ніхто не може бути свавільно позбавлений (ст. 27 Конституції України). Одним з дійових інструментів, що захищає це право, є Кримінальний кодекс України (далі - КК).

Охорона дитинства в Україні є загальнонаціональним пріоритетом держави, мета якого - забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, соціальний захист і всебічний розвиток. Держава повинна забезпечити не лише гарантії її права на народження, а й максимально захистити її життя в цей період, оскільки діти (особливо новонароджені) є найбільш уразливою в соціальному та правовому сенсі категорією громадян. У комплекс заходів, що вирішують це важливе завдання, входить і встановлення відповідальності за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).

За даними офіційної статистики МВС України у 2002 р. було зареєстровано 20 злочинів, передбачених ст. 117 КК, у 2003 р. - 29; 2004 р. - 23; 2005 р. - 17; 2006 р. - 18; 2007 р. - 21; 2008 р. - 16; 2009 р. - 17; 2010 р. - 14. Однак тенденцію до зниження виявлених випадків дітовбивства можна пояснити в тому числі високим рівнем їх латентності, дискусійністю розуміння низки ознак злочину, передбаченого цією статтею. При кваліфікації вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини мають ураховуватися відповідні положення медицини і психології: зокрема, для з'ясування наявності в особи особливого стану психіки, що знижує здатність усвідомлювати й (або) керувати своїми діями під час учинення такого злочину.

Проблеми кримінально-правової характеристики привілейованих видів убивства, в тому числі й убивства матір'ю своєї новонародженої дитини, криміналістами розглядалися в період дореволюційний (М.Н. Гернет, Н.О. Неклюдов, М.С. Таганцев та ін.) і радянський (М.І. Загородников, В.Д. Набоков, А.А. Піонтковський, Л.І. Тиміна, В.І. Ткаченко, А.Н. Трайнін, Т.Г. Шавгулідзе, М.Д. Шаргородський, Г. Шаріпова та ін.). Значну увагу їм приділено й представниками сучасної кримінально-правової думки - М.І. Бажановим, А.В. Байловим, Ю.В. Бауліним, В.І. Борисовим, С.В. Бородіним, В.К. Грищуком, Т.В. Кондрашовою, М.Й. Коржанським, А.М. Красиковим, В.М. Куцом, М.І. Мельником, В.О. Навроцьким, Л.А. Остапенко, О.М. Поповим, О.Л. Старко, В.В. Сташисом, В.Я. Тацієм, В.М. Трубниковим та ін. Питання кримінальної відповідальності за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, його кримінологічна характеристика й запобігання йому вивчала у дисертаційному дослідженні Л.О. Старко (2007 р.). Утім переважна частина її роботи присвячена розв'язанню кримінологічних, а не кримінально-правових проблем. Тому дискусійними й недостатньо дослідженими залишається значне число проблем щодо кримінально-правових аспектів убивства матір'ю своєї новонародженої дитини, зокрема, визначення понять «новонароджена дитина», «під час пологів», «відразу після пологів», «початок життя» тощо, в процесі кваліфікації злочину і відмежування умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини від суміжних складів злочинів.

Викладене й зумовлює актуальність теми дисертації й доцільність дослідження проблеми кримінальної відповідальності за таке вбивство.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає Головним напрямкам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2010-2014 роки (п. 2.1), Пріоритетним напрямкам наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2010-2014 роки (п.2.7), затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р. Вона ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Тема дисертації затверджена вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 11 від 10 грудня 2004 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є здійснення комплексної кримінально-правової характеристики вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини, а також розробка пропозицій з удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування. Її досягнення забезпечувалося шляхом постановки таких завдань:

– здійснити історико-правовий аналіз норм вітчизняного законодавства, предметом регулювання яких виступає відповідальність за вчинення умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини;

– проаналізувати кримінальне законодавство зарубіжних країн, що встановлює відповідальність за такий злочин;

– провести поглиблене кримінально-правове вивчення елементів та ознак складу злочину, передбаченого ст. 117 КК;

– з'ясувати й розкрити зміст поняття «новонароджена дитина» в складі зазначеного злочину;

– визначити особливості психічного стану породіллі під час учинення дітовбивства та його врахування при кваліфікації досліджуваного злочину;

– дослідити проблеми пеналізації й депеналізації дітовбивства;

– сформулювати пропозиції з вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини та практики його застосування.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони життя.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. пеналізація дитина вбивство умисний

Методи дослідження було обрано з урахуванням поставлених у роботі мети й завдань, об'єкта та предмета дисертації. Методологічне підґрунтя дослідження склали положення й висновки загальної теорії пізнання. Діалектичним методом авторка керувалася при написанні всіх розділів роботи, що дозволило їй розглянути питання кримінальної відповідальності за посягання на життя новонародженої дитини через детальне вивчення більш загальних категорій кримінального права; системний використовувався для комплексного з'ясування складників предмета дисертаційної роботи й характеристики елементів та ознак складу злочину, передбаченого ст. 117 КК; історико-правовий став у нагоді в процесі аналізу еволюції кримінально-правових норм про відповідальність матері за вбивство своєї новонародженої дитини (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий послужив визначенню змісту загальних і специфічних деталей зазначеного виду вбивства за національним і зарубіжним законодавством (підрозділ 1.2); логічний (формально-догматичний) дозволив навести тлумачення окремих положень КК, низки кримінально-правових понять (підрозділи 2.1; 2.2; 3.1; 3.2); статистичний і конкретно-соціологічні методи було застосовано при узагальненні матеріалів проаналізованих кримінальних справ. У процесі розгляду понять, якими оперують інші науки (медицина, психологія, психіатрія, антропологія, педагогіка тощо), були задіяні різні способи їх інтерпретації (системний, граматичний, історичний, логічний).

Науково-теоретичним фундаментом для виконання дисертаційного дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені загальним проблемам кримінального права, кримінальної відповідальності за посягання на життя людини, загальної теорії права, історії держави і права України, кримінально-процесуального права, криміналістики, кримінології, медицини та психології.

Емпіричну базу дослідження склали результати вивчення й аналізу 87 кримінальних справ, порушених і розглянутих судами України за ст. 117 КК та п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, а також статистичні дані МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом досліджених питань дана робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми кримінальної відповідальності за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Найбільш важливі теоретичні висновки і практичні положення, що віддзеркалюють новизну роботи:

уперше:

- на підставі порівняльно-правового аналізу норми, що передбачає відповідальність за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини в законодавстві зарубіжних країн, визначено найбільш поширені тенденції криміналізації цього діяння;

- запропоновано в диспозиції ст. 117 КК замінити словосполучення «відразу після пологів» на поняття «після пологів», під яким розуміти проміжок часу, що розпочався з моменту повного вигнання (відокремлення) посліду і тривав протягом 28 діб;

- на підставі аналізу покарання за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини за кримінальним законодавством України й зарубіжних країн, а також практики його застосування доведено, що санкція ст. 117 КК в цілому відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності цього злочину і змін не потребує;

- обґрунтовано потребу примусового проходження курсу психологічної корекції й реабілітації жінками, засудженими за умисне вбивство своєї новонародженої дитини;

удосконалено:

- положення з визначення моменту початку життя людини, яким є момент появи будь-якої частини тіла дитини з утроби матері під час фізіологічних пологів (або при кесаревому розтині) й початку кримінально-правової охорони її життя, яким вважається початок фізіологічних пологів або перебіг 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку плоду у випадках посягання на дитину під час її народження при кесаревому розтині;

- визначення суб'єкта даного злочину: ним може бути лише фізична особа, тобто жінка, яка виношувала й народила дитину (у тому числі сурогатна мати), а не виключно біологічна, яка надала свою яйцеклітину для запліднення чи юридична, яка усиновила або вдочерила дитину;

- дефініцію конструкції «особливий психофізіологічний стан», під яким розуміються зміни у фізіологічному, психічному й психологічному стані особи, що виявляються у збудженні й емоційній нестабільності останньої і як наслідок - призводять до послаблення або суттєвого обмеження здатності людини усвідомлювати фактичну сторону й суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) та (або) вільно керувати ними;

- правовий припис, що у випадках необережного заподіяння смерті своїй новонародженій дитині кримінальна відповідальність матері наставати не повинна;

дістало подальший розвиток:

- положення про те, що особливий психофізіологічний стан є притаманним не кожній жінці під час пологів і після них і має місце не у всіх випадках дітовбивства, а тому його слід встановлювати в кожному конкретному випадку за допомогою комплексної судової психолого-психіатричної експертизи;

- обґрунтування позиції, що такий специфічний психофізіологічний стан передбачає зміни фізіологічного, психічного і психологічного рівня, але вони не обов'язково викликають розвиток хворобливого розладу психічної діяльності, що суттєво впливає на поведінку жінки, однак можуть виступати підставою для визнання її обмежено осудною;

- аргументація на користь позиції, що у випадках учинення вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини у співучасті з іншою особою (особами), за наявності заздалегідь обдуманого умислу й за відсутності такого психофізіологічного стану жінки, вчинене треба кваліфікувати за пунктами 2 і 12 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності підстав - і за іншими пунктами даної статті;

- система критеріїв відмежування умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК) від залишення останньої в небезпеці, вчинене жінкою стосовно новонародженої нею дитини, якщо мати не перебувала в зазначеному зумовленому пологами стані (ч. 2 ст. 135 КК);

- положення про необхідність розширення видів покарань, що можуть застосовуватися до неповнолітніх, оскільки у випадках учинення такого злочину неповнолітньою особою санкція ст. 117 КК перетворюється з альтернативної на відносно визначену, внаслідок чого збільшується інтенсивність пеналізації цього злочину.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідницький сфері - в процесі подальшого опрацювання теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини;

- у правотворчості - при внесенні пропозицій з удосконалення кримінального законодавства про відповідальність за такий злочин;

- у правозастосовній діяльності - для вирішення проблем, що виникають на практиці під час кваліфікації вбивств, розробки методичних рекомендацій з питань застосування окремих положень закону про кримінальну відповідальність, відмежування злочину, передбаченого ст. 117 КК, від суміжних складів злочинів (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність ГУМВС України в Харківській області від 5 квітня 2011 р.);

- у навчальному процесі - під час викладання курсу «Кримінальне право. Особлива частина», для підготовки відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, курсів лекцій; в науково-дослідницькій роботі курсантів і слухачів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ННІПФПСД ХНУВС від 12 квітня 2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати наукової роботи розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, доповідалися дисертанткою на науково-практичних конференціях, у тому числі й міжнародних: «Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2004 р.); «Розвиток наукових досліджень 2005 р.» (Полтава, 2005 р.); «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей» (Кіровоград, 2007 р.); «Свобода особистості: філософсько-правове розуміння та механізм забезпечення» (Запоріжжя, 2008 р.); «Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми» (Кіровоград, 2009 р.); «Актуальні проблеми сучасної психології та педагогіки вищих навчальних закладів МВС України» (Харків, 2009 р.); «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2004, 2007, 2010 роки).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 5-ти наукових статтях, розміщених у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, і в 10-ти тезах наукових доповідей та повідомлень на вказаних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, його об'єкта й предмета робота складається зі вступу, 4-х розділів, що містять 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок. Список використаних джерел складається зі 248 найменувань і займає 26 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі йдеться про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначені його об'єкт, предмет, мету й завдання, сформульовані основні теоретичні положення, що виносяться на захист, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, указано на їх апробацію, наведено відомості про структуру роботи.

Розділ 1. «Історико-правовий і порівняльно-правовий аналіз законодавства, що передбачає відповідальність за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини» складається з 2-х підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий аналіз розвитку кримінальної відповідальності за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини» простежено процес виникнення й розвитку норм, що передбачають відповідальність за такий злочин. Детальне вивчення європейських пам'яток права показало, що перші згадки про відповідальність за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини сягають XIII-XIV ст., що вже тоді дітовбивство суворо засуджувалося (ст. XXIV Салічної правди, статті СХХХІ та СХХХII Кароліни - Кримінального уложення Карла V 1532 р. Установлено, що приблизно з кінця XVIII ст. наукові досягнення у сфері медицини і психології вже дозволяли визнавати серйозні зміни у психіці жінки (зниження здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними), викликані пологовим процесом, надавали можливість перетворення складу дітовбивства з кваліфікованого на привілейований. Проте ще й на початку ХХ ст. дітовбивство у спеціальну норму не виокремлювалося і вважалося злочином з обтяжуючими обставинами. Лише починаючи з КК УРСР 1927 р. вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини виділяється як привілейований склад злочину.

Підрозділ 1.2. «Порівняльно-правовий аналіз законодавства про вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини» присвячено виявленню особливостей регулювання відповідальності за такий злочин за законодавством зарубіжних країн. Проведене дослідження дозволило згрупувати норми зарубіжного законодавства у 3 групи залежно від ставлення законодавця до вказаного злочину. У першу ввійшли кримінальні закони, де цей вид убивства самостійним складом злочину не розглядається (КК Іспанії, Китаю, США, ФРН та ін.). Другу становлять норми, в яких умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини передбачено як привілейований склад злочину у яких обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину виступає лише час його вчинення - під час пологів або одразу після них (КК Азербайджанської Республіки, Болгарії, Грузії, Естонської Республіки, Республіки Узбекистан та ін.). До третьої групи належать закони, в яких виокремлюється привілейований склад дітовбивства, де поряд із часом обов'язковими є й інші ознаки суб'єктивної й об'єктивної сторони злочину (стан жінки, пов'язаний з пологами, мотив і мета злочину, умови психотравмуючої ситуації тощо) (законодавство Англії, Латвії, Греції, Російської Федерації та ін.).

Розділ 2. «Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 117 КК України» складається з 2-х підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Об'єкт злочину, передбаченого ст. 117 КК України» вивчаються основні позиції щодо визначення об'єкта злочину, які існують в сучасній доктрині кримінального права, визнано теорію суспільних відносин, як об'єкта злочину, найбільш переконливою. Підкреслюється, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 117 КК, виступають суспільні відносини у сфері охорони життя новонародженої дитини.

Спираючись на позиції правників і сучасні медичні критерії трактування термінів «новонародженість» і «живонародженість», зазначені в Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості (затвердженої наказом МОЗ України № 179 від 29.03.2006 р.) (далі - Інструкція), авторка доводить, що початком життя людини є момент появи будь-якої частини тіла дитини з утроби матері під час фізіологічних пологів (або при кесаревому розтині), коли існує об'єктивна можливість завдати йому шкоду. Акцентується увага на тому, що ознака живонародженості має бути визначальною в кожному випадку кваліфікації злочину за ст. 117 КК. Початок кримінально-правової охорони життя пов'язується з моментом початку фізіологічних пологів або перебігом 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку плоду (у випадках посягання на дитину під час її народження при кесаревому розтині).

Досліджено зміст поняття «новонароджена дитина» і зроблено висновок, що специфіка викладеної в ст. 117 КК норми ґрунтується не на ознаці новонародженості дитини, а на специфічному стані суб'єкта злочину (матері), що й обумовлює зниження ступеня суспільної небезпечності цього посягання. З урахуванням положень Інструкції, категорію «новонароджена дитина» пропонується розуміти як таку, що позначає людину в період, який розпочинається з моменту її народження й до закінчення 28 повних діб її життя.

У підрозділі 2.2. «Об'єктивна сторона умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини» розглядаються обов'язкові й факультативні ознаки об'єктивної сторони досліджуваного злочину. Установлено, що суспільно небезпечне діяння, будучи обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 117 КК, може виражатися у формі як дії, так і бездіяльності, у зв'язку з чим розрізняється дітовбивство активне й пасивне. Розглянуто активні види вчинення цього злочину: удушення дитини, стиснення ніг при її вивільненні з утроби матері, закриття отворів рота й носа дитини м'якими предметами, утоплення, введення у верхні дихальні шляхи сторонніх тіл чи рідини, обварювання окропом, здавлення грудей і живота немовляти, нанесення механічних травм, пошкоджень тупими або гострими предметами, кидання на тверду чи м'яку поверхню, сильний струс дитини («Синдром струсу немовля» - «Shaken Baby Syndrome»), поміщення її в умови, не сумісні з життям. До найбільш поширених видів належать удушення й утоплення дитини.

У формі бездіяльності передбачений ст. 117 КК злочин виявляється в невчиненні матір'ю необхідних дій для збереження життя своєї дитини, ненаданням їй необхідного піклування й турботи, коли в неї була така можливість. Установлено, що в окремих випадках бездіяльність може поєднуватися з попередніми активними діями винної, коли та залишає немовля без нагляду й не запобігає його смерті (наприклад, з метою вбивства жінка створює небезпечні умови для життя немовляти) або використовує сформовану ситуацію (наприклад, залишає дитину на самоті у ванній, наповненій водою, де відбувалися пологи, та ін.).

Суспільно небезпечні наслідки умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини полягають у заподіяній фізичної шкоди - смерті потерпілої особи. Обов'язковою ознакою складу злочину є також причинний зв'язок між смертю немовляти й дією (або бездіяльністю) суб'єкта злочину.

Розглядаючи часові межі як ознаку об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 117 КК, дисертантка тлумачить ознаку «під час пологів» як період, коли вчинюється посягання на життя дитини в процесі її народження під час пологів природних, природних передчасних або штучно викликаних передчасних, а також у процесі кесаревого розтину при строку вагітності понад 22 тижні (коли існує об'єктивна можливість впливу на тіло новонародженого) і до повного відокремлення посліду. Кінцевим моментом наявності цього стану визнано завершення періоду новонародженності дитини (досягнення 28 повних діб після народження). У зв'язку із цим пропонується заміна в диспозиції ст. 117 КК словосполучення «відразу після пологів» на «після пологів», під яким розуміється проміжок часу, який розпочинається з моменту повного вигнання (відокремлення) посліду і триває протягом 28 діб.

Розділ 3. «Суб'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 117 КК України» складається з 2 підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 117 КК України, констатується, що виконавцем досліджуваного злочину може виступати лише спеціальний суб'єкт - мати, яка народила дитину. Додатковою спеціальною ознакою цього суб'єкта є біологічна властивість особи - попередня вагітність і материнство.

З урахуванням положень статей 18-20 КК визначено, що суб'єктом злочину може бути визнана як осудна, так і обмежено осудна особа. Звернено увагу на те, що особливий психофізіологічний стан жінки має певну схожість зі станом обмеженої осудності, але не тотожний йому. Про обмежену осудність слід вести мову лише у випадках, коли особа страждає психічними аномаліями або розладами, які й призвели до її нездатності повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними під час учинення такого злочину. Указаний психофізіологічний стан такої людини суттєво обмежує інтелектуальні й вольові здатності особи. Отже, наявність особливого психофізіологічного стану матері як ознаки суб'єкта злочину, передбаченого ст. 117 КК, полягає у змінах у фізіологічному, психічному і психологічному стані, що знаходить свій прояв у збудженні й емоційній нестабільності, і як наслідок - призводять до послаблення або суттєвого обмеження здатності особи усвідомлювати фактичну сторону й суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) та (або) керувати ними. Специфікою вказаного стану є те, що у звичайних умовах він не виникає й може спостерігатися лише у вагітних жінок, жінок, які народжують чи народили дитину.

Авторка не погоджується з тим, що особливий психофізіологічний стан обов'язково властивий вагітності й пологам і наявний у всіх випадках дітовбивства. Звертається увага, що вагітність і пологи можуть мати різний вплив на психіку жінки - від незначних до тяжких змін фізіологічного, психічного чи психологічного рівня. Зміни фізіологічного полягають у тому, що материнський організм під час вагітності перебудовується і пристосовується до нових умов, відбуваються відчутні зміни в нервовій, ендокринній та імунній системах, у гормональному фоні та в обміні речовин. Зі змінами фізіологічного рівня тісно пов'язані зміни психічного рівня вагітної жінки. Найбільшого впливу та змін її психіка зазнає саме під час пологів, що є специфічним стресом, який переживає породілля. Фізіологічний складник останнього є природнім: зміна кров'яного тиску, серцево-судинної діяльності, м'язова напруга тощо. Психологічний складник виявляється в тривожності, безпорадності, напруженості, роздратованості, втомі, відчутті неспокою, зниженні самоконтролю тощо. А протікання пологового стресу нерідко супроводжується певними елементами дезорганізації поведінки, наявністю реакції розгубленості. Разом із тим жінки-дітовбивці виконують цілеспрямовані дії, наслідком яких є заподіяння смерті дитині і приховування вчиненого злочину. Під час пологів жінка може й усвідомлювати зовнішню сторону ситуації, але розгубленість, страх, больові відчуття, стан високої нервово-психічної напруженості, тимчасові розлади мислення й деякі особистісні риси і можуть викликати фрагментарне усвідомлення власних дій. Однак під час вагітності й пологів психічне здоров'я не кожної жінки зазнає відхилень у вигляді подібних розладів та психозів непсихотичного характеру.

Особливий психофізіологічний стан матері, зумовлений пологами, полягає також у змінах психологічного стану, що знаходять свій прояв у збудженні й емоційній нестабільності. Утім емоційна напруженість часто виникає ще до пологів, тобто під час вагітності. Природу психологічних переживань при вбивстві новонародженої дитини можна пояснити негативним ставленням жінки як до своєї вагітності, так і до появи немовляти. Уже на ранніх стадіях вагітності дитина може бути небажаною або в жінки взагалі виникає стан «психологічної роз'єднаності», за наявності якого вона заперечує свою вагітність та приховує її. Психологічний стан матері при цьому може виражатися в глибокій емоційній кризі, депресії, які, у свою чергу, можуть суттєво впливати на подальше нав'язливе бажання жінки позбавитися немовляти.

Дисертанткою обґрунтовується потреба відбиття в диспозиції ст. 117 КК такої суттєвої ознаки злочину, як перебування матері під час убивства в особливому психофізіологічному стані.

Аргументується, що суб'єктом даного злочину слід визнавати також сурогатну матір, тобто жінку, яка виношувала й народила дитину і в подальшому її вбила, на відміну від біологічної, яка надала лише свою яйцеклітину, чи юридичної, яка всиновила чи удочерила немовля).

Розглядається питання правової оцінки дітовбивства, вчиненого у співучасті. Акцентовано увагу, що ознаки, необхідні для кваліфікації вбивства за ст. 117 КК, стосуються лише спеціального суб'єкта, є виключно особистою властивістю. Тому при умисному вбивстві новонародженої дитини у співучасті, коли породілля виступає виконавцем, підбурювачем чи пособником, її дії, за наявності особливого психофізіологічного стану, повинні кваліфікуватися за ст. 117 КК. Підтримується позиція, що у випадках учинення вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини у співучасті з іншою особою (особами) за наявності заздалегідь обдуманого умислу й за відсутності особливого психофізіологічного стану, дії співучасників повинні кваліфікуватися за пунктами 2 і 12 ч. 2 ст. 115 КК (а за наявності підстав - і за іншими пунктами цієї статті). Дії організатора, підбурювача й пособника такого злочину треба кваліфікувати відповідно за частинами 3, 4 або 5 ст. 27 і пунктами 2 і 12 ч. 2 ст. 115 КК.

У підрозділі 3.2. «Суб'єктивна сторона умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини» аналізуються ознаки суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 117 КК. Відзначається, що умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом. Звернено увагу на те, що згідно з чинною редакцією ст. 117 КК момент виникнення у жінки умислу на вбивство (чи є він обдуманим заздалегідь, чи виникає раптово) не впливає на кваліфікацію вчиненого. Навіть якщо до початку пологів особа вирішила вбити свою дитину, її дії закон вимагає розглядати як привілейований вид посягання на життя. Наводяться аргументи про доцільність оцінки діяння матері, яка вчинила дітовбивство із заздалегідь обдуманим умислом без наявності особливого психофізіологічного стану, не як убивства привілейованого (ст. 117 КК), а як кваліфікованого (ч. 2 ст. 115 КК). Але при вчиненні матір'ю вбивства новонародженої дитини хоча й за наявності заздалегідь обдуманого умислу, але в особливому психофізіологічному стані, її дії потрібно кваліфікувати за ст. 117 КК.

Що стосується випадків, коли смерть новонародженій дитині заподіяна з необережною формою вини, кримінальна відповідальність матері з огляду на особливі характеристики суб'єкта даного злочину (післяпологовий стан жінки), наставати не повинна.

Проводиться відмежування за суб'єктивними ознаками злочину, передбаченого ст. 117 КК, від залишення в небезпеці новонародженої дитини матір'ю, що передбачено ч. 2 ст. 135 КК.

При дослідженні мотивів і мети злочину, передбаченого ст. 117 КК, дисертантка виходить з того, що вони не є обов'язковими ознаками даного складу злочину, але в окремих випадках впливають на визначення ступеня його суспільної небезпечності. Мета злочину при вчиненні дітовбивства полягає в позбавленні життя новонародженої дитини. Мотиви при цьому можуть бути найрізноманітнішими (сором, тяжке матеріальне становище, брак коштів на проведення аборту, наявність на утриманні 2-х і більше неповнолітніх дітей, страх перед батьками й засудженням оточуючими та ін.). Зазначається, що найчастіше при вчиненні розглядуваного злочину декілька мотивів об'єднуються в загальний, доповнюючи і зміцнюючи один одного.

Розділ 4. «Покарання за злочин, передбачений ст. 117 КК України» присвячено дослідженню законодавчих і правозастосовних аспектів кримінального покарання за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Проаналізовано покарання, встановлене законодавцем у санкції ст. 117 КК, остання оцінюється із соціально-правових та аксіологічних позицій. Виявлено відмінність між санкціями норми загальної про умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) і спеціальної (ст. 117 КК): в останній установлено альтернативне позбавленню волі більш м'яке покарання (обмеження волі), знижено мінімальну ті максимальну межу позбавлення волі. Констатується, що у випадку засудження неповнолітньої особи санкція ст. 117 КК фактично є не альтернативною, а відносно визначеною і передбачає лише одне основне покарання - позбавлення волі в межах від шести місяців до чотирьох років (оскільки обмеження волі не може бути призначено неповнолітній особі).

Досконало досліджено зарубіжний й вітчизняний досвід пеналізації дітовбивства, на підставі чого зроблено висновок, що питання про кримінально-правову санкцію за цей злочин в кримінальному законодавстві України вирішено відносно традиційним способом, зі значно ширшими можливостями для диференціації покарання за нього порівняно із законодавством більшості зарубіжних країн.

Розглянувши теоретичні питання покарання за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, вивчивши судову практику призначення покарання і звільнення від нього, дисертантка доходить висновку, що найчастіше при призначенні покарання за ст. 117 КК суди орієнтуються на середні показники санкції (обираючи покарання, що наближається до трьох років позбавлення волі або трьох років обмеження волі). Нерідко (майже у 65% з досліджених випадків) до жінок, засуджених за ст. 117 КК, застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням з установленням іспитового строку в середньому на два роки, підставами чого виступає щире каяття (вказівка на його наявність містилась у 67% вироків, за якими засуджені жінки звільнялися від відбування покарання), позитивна характеристика, відсутність судимості або вчинення злочину вперше (61%), наявність на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей (39%), визнання вини (28%), молодий вік (22%). Також ураховувались і сімейний стан підсудної, її тяжке матеріальне становище, перебування на навчанні.

Авторкою запропоновано при застосуванні кримінального покарання до жінок-дітовбивців ввести обов'язковий курс психологічної корекції та реабілітації, що дозволить у майбутньому уникнути труднощів у взаємовідносинах із сім'єю, подружжям, дитиною, майбутніми дітьми. Потреба в застосуванні таких заходів зумовлюється ще й тим, що вагітність і післяпологовий стан здатні виступити каталізаторами для розвитку психічних захворювань; у більшості випадків у післяпологовий період у жінок спостерігається депресивний стан, який хоча й не викликає в них психозу, але в низці випадків набуває доволі тяжких форм.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання, що виявляється у комплексному та системному кримінально-правовому дослідженні вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини, шляхом формулювання відповідних положень, висновків та пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства України.

1. Історико-правовий аналіз дозволив установити, що в різні історичні періоди таке явище, як дітовбивство, оцінювалося по-різному: починаючи з відсутності відповідальності за вчинення цього виду злочину (Стародавній світ), до визнання його одним з найбільш небезпечних (XIII-XIV ст.), а згодом - до розгляду як посягання на життя з пом'якшуючими обставинами (ХХ ст.).

2. Світовою тенденцією регламентації кримінальної відповідальності за даний злочин є виділення окремої кримінально-правової норми з зазначенням поряд із часом учинення злочину інших обов'язкових ознак об'єктивної й суб'єктивної сторони (стану матері під впливом органічного збудження після пологів, особливого психофізіологічного стану жінки, порушення рівноваги розсудку і зміни психічного стану, спричинених фізіологічними змінами, порушеннями, пов'язаними з виділенням молока, приховування збезчещення породіллі, наявність психотравмуючої ситуації тощо).

3. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 117 КК, є суспільні відносини у сфері охорони життя новонародженої дитини. Початок життя людини слід визначати моментом появи будь-якої частини тіла дитини з утроби матері під час пологів (або при кесаревому розтині), коли виникає об'єктивна можливість завдати шкоду тілу дитини. Кримінально-правова охорона людського життя розпочинається з моменту початку фізіологічних пологів або (у випадках посягання на дитину при її народженні за допомогою кесаревого розтину) з досягненням 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку плоду. Закінчується життя людини та його кримінально-правова охорона з настанням біологічної смерті - коли внаслідок остаточної зупинки серця відбувається смерть мозку.

4. Запропоновано ознаку «новонароджена дитина» розглядати як таку, що позначає людину в період, що розпочинається з моменту народження до закінчення 28 повних діб її життя.

5. Вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Активні дії переважно полягають в удушенні й утопленні дитини, рідше - у нанесенні механічних травм і пошкоджень тупими або гострими предметами, введенні у верхні дихальні шляхи сторонніх тіл та рідини, стисненні ніг при вивільненні дитини з утроби матері, обварюванні окропом, киданні дитини об тверду чи м'яку поверхню, сильному струсі, поміщенні новонародженого в умови, не сумісні з життям.

6. Розгляд періоду, визначеного в законі за допомогою словосполучення «під час пологів», дозволяє вказати, що під ним слід розуміти проміжок часу, коли вчиняється посягання на життя дитини в процесі народження під час пологів природних, природних передчасних, штучно викликаних передчасних, а також при кесаревому розтині при строку вагітності понад 22 тижні (коли існує об'єктивна можливість впливу на тіло новонародженого) - аж до повного відокремлення посліду. Словосполучення «відразу після пологів» у диспозиції ст. 117 КК пропонується замінити на поняття «після пологів», під яким треба розуміти період, який розпочинається з моменту повного вигнання (відокремлення) посліду і триває протягом 28 діб.

7. Суб'єкт умисного вбивства матір'ю новонародженої дитини є спеціальний: це жінка, яка народила немовля, є осудною і яка на момент учинення злочину досягла чотирнадцятирічного віку. Необхідною спеціальною ознакою суб'єкта є його біологічна властивість - попередня вагітність і материнство. Сурогатна мати, тобто жінка, яка виношувала й народила дитину, а потім позбавила її життя, повинна визнаватися суб'єктом злочину, на відміну від тієї, яка є лише матір'ю біологічною (надала свою яйцеклітину) чи юридичною (всиновила чи удочерила дитину).

8. Стан обмеженої осудності при вчиненні дітовбивства не виключає кримінальної відповідальності за нього й має місце у випадку, коли мати під час учинення злочину через психічний розлад повною мірою не була здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Такий хворобливий стан має суттєво впливати на її поведінку й інтелектуально-вольову сферу.

9. Поняттям «особливий психофізіологічний стан» позначено пологовий і післяпологовий стан жінки, який полягає у змінах у фізіологічній, психічній і психологічній сферах, що призводять до послаблення або суттєвого обмеження здатності особи усвідомлювати фактичну сторону й суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) та (або) вільно керувати ними. Такий стан наявний не у всіх випадках вагітності й пологів і повинен установлюватися за допомогою комплексної судової психолого-психіатричної експертизи в кожному випадку дітовбивства.

10. При співучасті в умисному вбивстві матір'ю своєї новонародженої дитини мати, яка перебувала в особливому психофізіологічному стані, відповідно до чинного кримінального законодавства, незалежно від ролі, яку вона виконала, підлягає відповідальності за ст. 117 КК, у той час як дії співучасників повинні кваліфікуватися за пунктами 2 та 12 ч. 2 ст. 115 КК (а за наявності підстав - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК).

11. Передбачений ст. 117 КК злочин характеризується лише умисною формою вини; умисел може бути прямим або непрямим. Момент виникнення умислу на вчинення злочину повинен впливати на кваліфікацію: якщо жінка вчинила дітовбивство із заздалегідь обдуманим умислом і не перебуває в особливому психофізіологічному стані, її дії слід кваліфікувати за ст. 115 КК. Перебування жінки в такому стані й учинення злочину із заздалегідь обдуманим умислом потребує кваліфікації вчиненого за ст. 117 КК.

12. У випадках необережного заподіяння смерті дитині кримінальна відповідальність матері не повинна наставати з огляду на особливі характеристики суб'єкта даного злочину (післяпологовий стан жінки).

13. Необхідно надавати засудженим за дітовбивство особам психологічну (а за необхідності - й психіатричну) допомогу на професійному рівні, що полягає в проведенні психопрофілактичної й психокорекційної роботи для запобігання вчиненню насильства щодо новонародженої дитини в майбутньому і для ефективної соціальної адаптації цієї категорії жінок. Пропонується при застосуванні кримінального покарання до осіб, засуджених за ст. 117 КК, ввести обов'язковий курс психологічної корекції й реабілітації.

14. При засудженні неповнолітньої особи за ст. 117 КК верхня й нижня межі санкції цієї статті коригуються з урахуванням спеціального положення щодо особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх (ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 102 КК, ст. 98 КК), у зв'язку з чим санкція стає відносно визначеною, а не альтернативною і включає лише одне основне (найбільш суворе) покарання - позбавлення волі. Покарання у виді позбавлення волі такій особі може бути призначено в межах від шести місяців до чотирьох років.

15. При призначенні судами покарань за злочин, передбачений ст. 117 КК, у більшості випадків застосовується позбавлення волі строком на три роки або обмеження волі на той же строк; майже у всіх вироках ураховувались обставини, пом'якшуючі покарання.

16. Звільнення від відбування покарання з випробуванням як форма реалізації кримінальної відповідальності за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини було застосовано у майже в 65% випадків. Його підставами поряд зі щирим каяттям визнавалися позитивні характеристики, відсутність судимості або вчинення злочину вперше, наявність на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, визнання вини й молодий вік. Тривалість іспитового строку в середньому становить два роки. Пропорційної залежності тривалості іспитового строку від призначеного судом покарання не виявлено.

17. Рекомендується викласти диспозицію ст. 117 КК в такій редакції: «Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або після пологів, якщо мати перебувала в особливому психофізіологічному стані, зумовленому пологами, - карається...».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шевченко О.В. Кваліфікаційна характеристика вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини / О.В. Шевченко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. зб. наук. пр. (23 квіт. 2004 р.). Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. С. 40-42.

2. Шевченко О.В. Визначення поняття «початок життя» при кваліфікації злочину - вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини / О.В. Шевченко // Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених: зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. з нагоди 5-ї річниці Магістратури Національного ун-ту внутр. справ (19 трав. 2004 р.). Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. С. 208-212.

3. Шевченко О.В. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 117 КК України / О.В. Шевченко // Право і безпека. 2005. Т.4. № 3. С. 92-95.

4. Пономарчук О.В. Гендерні особливості девіантної поведінки / О.В. Пономарчук // Особистість у системі соціальних зв'язків: матер. Міжнар. наук.-теор. конф. (18-19 квіт. 2005 р.). Х.: Вид-во НФаУ, 2005. С. 453-456.

5. Шевченко О.В. Судово-медична експертиза трупа новонародженої дитини / О.В. Шевченко // Розвиток наукових досліджень 2005: матеріали міжнар. наук.-теор. конф., м. Полтава (7-9 лист. 2005 р.). Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2005. Т.3. С. 100-103.

6. Пономарчук О.В Кримінальна відповідальність за вбивство матір'ю новонародженої дитини в сучасному законодавстві зарубіжних країн / О.В. Пономарчук // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. Інс-ту вивч. пробл.злочинності. 2006. Вип. 11. С. 151-157.

7. Пономарчук О.В. Матір-дітовбивця як суб'єкт злочину, передбаченого ст. 117 КК України / О.В. Пономарчук // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: матер. наук.-практ. конф. м. Харків (25 травня 2007 р.). Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. С. 32-35.

8. Пономарчук О.В Кримінально-правовий захист дітей від насильницьких злочинів / О.В. Пономарчук // Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей: матеріали наук.-практ. конф. (21-22 черв. 2007 р.). Кіровоград: Вид-во КірЮІ ХНУВС, 2007. С. 60-69.

9. Пономарчук О.В Кримінально-правова кваліфікація синдрому струсу немовляти за ст. 117 КК України (як умисного вбивства матір'ю новонародженої дитини) [Електрон. ресурс] / О.В. Пономарчук // Форум Права. 2007. № 3. Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07povmnd.pdf.

10. Пономарчук О.В Кримінально-правова охорона права людини на життя / О.В. Пономарчук // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: Право. № 3. Запоріжжя, 2008. С. 57-59.

11. Пономарчук О.В Відповідальність неповнолітньої матері за вбивство своєї новонародженої дитини / О.В. Пономарчук // Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (12 квіт. 2009 р.). Кіровоград: Вид-во КірЮІ ХНУВС, 2009 р. С. 242-244.

12. Шевченко О.В. Девіантна поведінка матері та попередження насильства в сім'ї України / О.В. Шевченко // Актуальні проблеми сучасної психології та педагогіки вищих навчальних закладів МВС України: матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 4 груд. 2009 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Х.: ХНУВС, 2009.С. 308-310.

13. Шевченко О.В. Розслідування дітовбивства / О.В. Шевченко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матер. наук.-практ. конф. (Харків, 5 черв. 2010 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Х.: ХНУВС, 2010. С. 69-71.

14. Шевченко О.В. Інфантицид як вид девіантної поведінки / О.В. Шевченко // Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний та юридичний аспекти: матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 6 квітня 2011 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ, Навч.-наук. ін-т права та масових комунікацій; Соціологічна асоціація України. Х.: ХНУВС, 2011. С. 111-115.

15. Шевченко О.В. Проблеми визначення початку життя як об'єкту кримінально-правової охорони / О.В. Шевченко // Європейські перспективи: Науково-практичний журнал. 2011. № 1 ч. 2. С. 69-74.

АНОТАЦІЯ

Шевченко О.В. Кримінальна відповідальність за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2011.

Дисертацію присвячено вирішенню проблем кримінальної відповідальності за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Проведено історико-правовий і порівняльний-правовий аналіз кримінальної відповідальності за цей вид вбивства. Досліджено об'єктивні й суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 117 КК. У роботі визначені момент початку людського життя й початку його кримінально-правової охорони. Особливу увагу приділено стану матері під час учинення умисного вбивства своєї новонародженої дитини, який зменшує суспільну небезпечність цього злочину, але його наявність спостерігається не в усіх випадках дітовбивства. Поглиблено вивчено окремі питання призначення покарання за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. На підставі отриманих результатів внесено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального законодавства України, яке передбачає відповідальність особи за таке вбивство (зокрема, рекомендується нова редакція ст. 117 КК).