Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

УДК 343.985

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

(ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПІД ЧАС ДОПИТУ)

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Павлюк Наталія Вікторівна

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Шепітько Валерій Юрійович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідувач кафедри криміналістики, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Берназ Василь Дмитрович, Міжнародний гуманітарний університет, проректор з наукової роботи та міжнародних зв'язків;

кандидат юридичних наук, професор Весельський Віктор Казимирович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри криміналістики та судової медицини.

Захист відбудеться 3 червня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розісланий 30 квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. Ю. Шепітько



АНОТАЦІЯ

Павлюк Н. В. Процес формування показань неповнолітніх (інтерпретація та використання під час допиту). ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Харків, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню механізму формування показань неповнолітніх, його інтерпретації в допиті різних вікових груп. Досліджуються соціально-психологічні особливості, притаманні окремим віковим групам, їх вплив на якість показань неповнолітніх. Визначається специфіка процесу формування показань неповнолітніх та пропонується класифікація добросовісних помилок у показаннях цих осіб. Звертається увага на особливості підготовки та тактики проведення допиту неповнолітніх. Пропонується система тактичних прийомів допиту неповнолітніх різних вікових груп.

Ключові слова: допит неповнолітніх; механізм формування показань; вікові групи неповнолітніх; психологічний контакт; добросовісні помилки; стадії формування показань; тактичні прийоми допиту неповнолітніх; система тактичних прийомів.



АННОТАЦИЯ

Павлюк Н. В. Процесс формирования показаний несовершеннолетних (интерпретация и использование в ходе допроса). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого». Харьков, 2011. показання неповнолітній допит

Диссертация посвящена исследованию механизма формирования показаний несовершеннолетних, его интерпретации и дальнейшему использованию в допросе несовершеннолетних различных возрастных групп.

Анализируются теоретические положения относительно систем возрастной периодизации психического развития несовершеннолетних, выделяется наиболее целесообразная для использования в ходе подготовки и проведения допроса, отвечающая современным требованиям психологического и социального становления несовершеннолетних периодизация. Исследуются социально-психологические особенности, характерные для отдельных возрастных групп, их влияние на качество показаний несовершеннолетних.

С учетом стадий процесса формирования показаний определяется его специфика у несовершеннолетних различных возрастных групп. Отмечается, что особенности механизма формирования показаний несовершеннолетних проявляются на каждой из стадий этого процесса и обусловлены индивидуальными и психологическими свойствами, характерными для каждой возрастной группы. В процессе исследования уделяется внимания причинам искажения информации в показаниях несовершеннолетних в результате добросовестной ошибки. Формулируется определение добросовестной ошибки в показаниях несовершеннолетних, предлагаются критерии их криминалистической классификации.

Обращается внимание на особенности подготовки и проведения допроса несовершеннолетних. Аргументируется необходимость изменения процессуальной регламентации допроса несовершеннолетних с учетом психологических свойств несовершеннолетних различных возрастных групп; порядка приглашения педагога, врача и специалиста-психолога для участия в допросе, в связи с чем формулируются определенные предложения, направленные на совершенствование норм УПК Украины. Рассматривается возможность интерпретации в допросе несовершеннолетних механизма формирования показаний путем дифференциации тактических приемов допроса. Предлагается система тактических приемов допроса отдельных возрастных групп несовершеннолетних.

Ключевые слова: допрос несовершеннолетних; механизм формирования показаний; возрастные группы несовершеннолетних; психологический контакт; добросовестные ошибки; стадии формирования показаний; тактические приемы допроса несовершеннолетних; система тактических приемов.



SUMMARY

N. V. Pavliuk. The Process of Arranging Juvenile Testimony (interpretation and usage during interrogation). - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree Candidate of Legal Sciences (specialty 12.00.09 - Criminal Procedure and Сriminalistics; Gudicial Еxpertise; Оperational Search Activity). - The National University “Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine”. Kharkiv, 2011.

The thesis is devoted to investigation of arranging juvenile testimony mechanism, its interpretation during interrogation of juveniles of different age groups. Social and psychological peculiarities of specific age groups, their effect on the quality of juvenile testimony are researched. The specific features of the arranging juvenile testimony process are defined and the classification of conscientious errors in juvenile testimony is suggested. The work pays attention to the peculiarities of filing and tactics of conducting juvenile interrogation. The system of interrogation tactic methods for different age groups of juvenile is offered.

Key words: juvenile interrogation; mechanism of testimony arranging, age groups of juveniles; psychological contact; conscientious errors; stages of testimony arranging; juvenile interrogation tactic methods; the system of tactic methods.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення в Україні передбачають її інтеграцію до європейської та світової спільноти, демократизацію державних інституцій, у тому числі й органів кримінальної юстиції, запровадження сучасних механізмів протидії негативним явищам. Дестабілізуючим чинником у формуванні демократичної держави є стан злочинності серед неповнолітніх, застосування до них насильства та експлуатації, втягнення у вчинення злочинів. За офіційними даними Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2009 р. злочини за участю неповнолітніх становлять 15 445 випадків, із них 8 152 злочини віднесено до тяжких та особливо тяжких. За 2010 р. кількість злочинів за участю неповнолітніх зросла на 12,3 %, що становило 17 342 злочини, 8 742 з яких віднесено до тяжких та особливо тяжких.

Неповнолітні є найбільш незахищеною категорією соціальних суб'єктів, які потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства та держави в процесі реалізації ними прав та свобод. У зв'язку із цим особливого значення набувають питання забезпечення прав неповнолітніх, які стали учасниками кримінального судочинства. Україною взято на себе зобов'язання по виконанню міжнародно-правових актів, що стосуються захисту прав неповнолітніх та попередження правопорушень серед зазначеної категорії осіб (Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила», 1985 р.), положення Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН (1989 р.), Керівні принципи ООН запобігання злочинності серед неповнолітніх («Ер-Ріядські керівні принципи», 1990 р.), Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990 р.), Основні принципи застосування програм відновного правосуддя в кримінальних справах, прийняті Економічною і Соціальною Радою ООН (2002 р.)). Незважаючи на підвищену увагу до проблеми злочинності неповнолітніх та її запобігання, в Україні поки що не відбувається якісних змін. Це зумовлює необхідність розроблення криміналістичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування злочинів та судового розгляду кримінальних справ за участю неповнолітніх. У зв'язку із цим особливого значення набувають проблеми одержання вербальної інформації від неповнолітніх та проведення їх допиту.

Досягнення справедливості та встановлення істини по справі пов'язані з необхідністю одержання об'єктивної інформації та розуміння слідчим процесу формування показань неповнолітніх, а також врахування їх соціально-психологічних особливостей, притаманних різним віковим групам. При цьому розроблення нових науково-практичних рекомендацій з удосконалення тактики проведення допиту за участю осіб даної вікової категорії має здійснюватися за рахунок узагальнення накопиченого емпіричного матеріалу, а також із урахуванням новітніх наукових досліджень.

Підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці відомих учених: В. Д. Берназа, Р. С. Бєлкіна, В. Є. Богинського, В. Л. Васильєва, В. К. Весельського, Н. І. Гаврилової, Ф. В. Глазиріна, Ю. М. Грошевого, Н. І. Гуковської, Г. Г. Доспулова, А. В. Дулова, М .І. Єнікєєва, В. А. Журавля, О. О. Закатова, Л. Л. Каневського, Л. М. Карнєєвої, І. Кертеса, В. І. Коміссарова, В. О. Коновалової, М. М. Коченова, Г. М. Міньковського, М. І. Порубова, О. Р. Ратінова, О. Б. Соловйова, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін.

Окремі питання тактики допиту неповнолітніх стали предметом дослідження на дисертаційному рівні В. К. Комарова, Д. М. Лосева, І. А. Макаренко, С. В. Матвеєва, Ю. П. Михальчук, Д. Ніколає, Н. Ш. Сафіна, О. Ю. Скічко, О. В. Стрельцової, Р. І. Цирульнікової та ін.

Разом з тим на даний час у криміналістиці залишаються недослідженими проблеми розробки тактичних прийомів допиту неповнолітніх стосовно механізму формування їх показань. Саме відсутність в Україні комплексних монографічних досліджень, присвячених даній проблемі, і визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за напрямом «Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності й організації боротьби зі злочинністю в Україні» в межах цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 18 лютого 2005 р., протокол № 7.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті на підставі сучасних положень загальної теорії криміналістики, аналізу слідчої та судової практики визначити механізм формування показань неповнолітніх і запропонувати їх інтерпретацію та можливості використання під час допиту цих осіб. Відповідно до вказаної мети було поставлено такі завдання:

1) визначити систему вікової періодизації розвитку неповнолітнього, яка відповідає сучасним вимогам до його психологічного та соціального становлення;

2) встановити типові соціально-психологічні особливості неповнолітніх окремих вікових груп, які можуть негативно впливати на їх показання;

3) дослідити стадії процесу формування показань та визначити специфіку їхнього формування у неповнолітніх;

4) розглянути своєрідність сприйняття різних вікових груп неповнолітніх та виявити особливості, що мають вплив на якість сприйняття зазначених осіб;

5) дослідити запам'ятовування неповнолітніх кожної вікової групи та встановити чинники, що впливають на продуктивність мимовільного запам'ятовування;

6) розглянути специфіку відтворення як стадії формування показань неповнолітніх різних вікових груп та виокремити причини, від яких залежить точність і повнота їхніх показань;

7) встановити типові помилки в показаннях неповнолітніх та розробити критерії їх класифікації;

8) розглянути етапи підготовки до проведення допиту неповнолітніх та дослідити їх особливості;

9) розробити рекомендації щодо проведення допиту неповнолітніх, використовуючи інтерпретацію механізму формування показань;

10) сформулювати пропозиції щодо ефективного застосування тактичних прийомів допиту неповнолітніх з урахуванням механізму формування показань;

11) запропонувати підстави систематизації тактичних прийомів допиту неповнолітніх;

12) розробити систему тактичних прийомів допиту для кожної вікової групи неповнолітніх з урахуванням специфіки формування показань.

Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері формування показань як джерела доказів.

Предметом дослідження є процес формування показань неповнолітніх (інтерпретація та використання під час допиту).

Методи дослідження. Методологічні засади дисертаційного дослідження становлять положення теорії пізнання, а також концептуальні положення криміналістики. Під час дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: формально-логічний метод (під час дослідження специфіки механізму формування показань неповнолітніх різних вікових груп на кожній із стадій цього процесу); функціональний метод (для визначення динаміки застосування тактичних прийомів допиту неповнолітніх залежно від їх вікової групи); історичний метод (за допомогою якого проаналізовано наукові дискусії щодо причин виникнення добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх та їх класифікації); системно-структурний метод (під час розроблення системи тактичних прийомів допиту неповнолітніх різних вікових груп); порівняльний метод (для здійснення порівняльного аналізу вікових особливостей неповнолітніх; специфіки механізму формування показань окремих вікових груп); статистичний (для узагальнення та оброблення емпіричних даних (результатів анкетування слідчих органів досудового слідства МВС України та результатів вивчення протоколів допиту неповнолітніх на досудовому слідстві)).

Теоретичною основою дослідження є наукові положення філософії, логіки, загальної психології, дитячої та юнацької психології, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять результати анкетування слідчих органів досудового слідства МВС України (АР Крим, Волинської, Харківської і Черкаської областей; опитано 100 слідчих), результати вивчення та аналізу протоколів допиту неповнолітніх (узагальнено 100 протоколів), на підставі чого були розроблені підсумкові таблиці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, в якому на підставі аналізу вікових та соціально-психологічних характеристик неповнолітніх різних вікових груп визначено специфіку механізму формування їх показань та запропоновано систему тактичних прийомів допиту для кожної вікової групи.

У дисертації сформульовано низку нових концептуальних у теоретичному та важливих у практичному відношенні положень, у тому числі:

вперше:

1) на підставі комплексного дослідження соціально-психологічних особливостей неповнолітніх аргументовано доцільність диференціювання тактичних прийомів допиту залежно від окремих вікових груп;

2) розкрито специфіку механізму формування показань неповнолітніх, запропоновано його інтерпретацію для використання під час допиту;

3) запропоновано критерії поділу добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх залежно від: а) стадії формування показань; б) причин виникнення; в) виду відображення об'єктивної дійсності під час сприйняття її суб'єктом; г) форми вияву інформації; ґ) часу навіювання; д) характеру зміни інформації;

4) розроблено систему (відповідні підсистеми) тактичних прийомів допиту кожної вікової групи неповнолітніх, враховуючи механізм формування показань, для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного і молодшого шкільного віку) та старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку і віку ранньої юності), що спрямовані на: а) встановлення психологічного контакту (у конфліктній і безконфліктній ситуаціях); б) усунення наслідків фантазування; в) усунення наслідків навіювання; г) усунення наслідків конформності;

удосконалено:

1) систему вікової періодизації психічного розвитку неповнолітнього, яка відповідає сучасним вимогам до його психологічного та соціального становлення і є придатною для використання під час підготовки та проведення допиту;

2) підхід до соціально-психологічної характеристики неповнолітніх, визначивши для окремих вікових груп особливості, що можуть мати негативний вплив на показання;

3) класифікацію добросовісних помилок, що є типовими в показаннях неповнолітніх різних вікових груп;

4) формулювання окремих норм кримінально-процесуального закону, а саме: регламентації проведення допиту неповнолітніх залежно від їх вікової групи та зміни порядку залучення педагога, спеціаліста-психолога та лікаря під час проведення допиту;

набули подальшого розвитку:

1) тактико-криміналістичні рекомендації, спрямовані на предмет одержання інформації;

2) положення, що обумовлюють вибір тактики допиту неповнолітніх з урахуванням їх віку та соціально-психологічних особливостей;

3) положення, спрямовані на формування своєрідних тактичних прийомів допиту неповнолітніх залежно від вікової градації;

4) підстави систематизації тактичних прийомів допиту неповнолітніх окремих вікових груп, які сприяють одержанню повної і достовірної інформації під час їх допиту.

Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертаційному дослідженні положення, висновки і пропозиції можуть бути

застосовані для підвищення ефективності:

-- науково-дослідницької роботи - для подальшого розроблення теорії криміналістики, а також формування тактики допиту неповнолітніх;

-- практичної діяльності правоохоронних органів - як рекомендації щодо оптимізації діяльності слідчого (учасників судового розгляду) при провадженні допитів неповнолітніх на досудовому (судовому) слідстві;

-- навчального процесу - як матеріал для підготовки підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів з курсу «Криміналістика» та «Юридична психологія», а також у навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів України під час читання лекцій з криміналістики та юридичної психології та проведення практичних занять;

-- законотворчої діяльності - при формулюванні норм кримінально-процесуального законодавства та регламентації участі неповнолітніх під час досудового провадження та судового розгляду.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», представлено та обговорено на спільних засіданнях кафедри криміналістики та лабораторії «Використання сучасних досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» Інституту вивчення проблем злочинності НАПрН України, схвалено ними і рекомендовано до захисту.

Положення дисертації доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях. Зокрема, на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2008 р.); науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 15 травня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістика ХХІ століття» (м. Харків, 25-26 листопада 2010 р.); «круглому столі» «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: 60 роківєвропейського досвіду реалізації» (м. Харків, 8 грудня 2010 р.).

Окремі пропозиції автора знайшли застосування у практичній діяльності слідчих органів прокуратури та МВС України, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» під час лекцій та проведення практичних занять зі студентами з курсів «Криміналістика» та «Юридична психологія».

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 публікаціях, з яких сім наукових статей опубліковано у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тезах семи наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 245 сторінок, з них загальний обсяг тексту ? 190 сторінки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність і новизна теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, зв'язок з науковими програмами, планами і темами, розкриваються методологічні засади роботи, її теоретична та практична значущість, апробація результатів дослідження.

Розділ 1 «Соціально-психологічна характеристика неповнолітніх» складається з двох підрозділів, у яких досліджуються теоретичні положення щодо систем вікової періодизації психічного розвитку неповнолітніх, а також визначаються типові соціально-психологічні характеристики неповнолітніх, що є притаманними для їх окремих вікових груп.

У підрозділі 1.1. «Вікова періодизація неповнолітніх» підкреслено значення вікової періодизації для якісної підготовки допиту неповнолітніх, та залежність обрання відповідної тактики під час проведення їх допиту від психологічних особливостей окремих вікових груп.

Акцентовано увагу на тому, що в криміналістиці не приділялося достатньо уваги проблемам розробки тактичних прийомів допиту неповнолітніх стосовно механізму формування їх показань. Специфіка механізму формування показань неповнолітніх зумовлена віковими особливостями допитуваної особи. Дисертантом наголошується на важливості для розроблення тактики допиту неповнолітніх поділу їх на вікові групи, оскільки на практиці це сприяє диференційованому підходу до тактичних засобів проведення допиту неповнолітніх різного віку. Результати анкетування та інтерв'ювання слідчих МВС України свідчать, що цінність вікової періодизації, на їх думку, полягає у формуванні тактики допиту (або іншої слідчої дії) неповнолітніх різних вікових груп (52 %); вивченні їх психологічних особливостей (47 %); розробці окремих тактичних прийомів (23 %); диференціації криміналістичних рекомендацій щодо груп неповнолітніх (21 %). Лише 16 % опитаних не враховують вікову періодизацію неповнолітніх у своїй практичній роботі.

На підставі вивчення літературних джерел визначено найбільш досконалу систему вікової періодизації, яка відповідає сучасним вимогам психологічного та соціального становлення неповнолітнього і складається з шести вікових груп. Криміналістичне значення мають чотири вікові групи: дошкільний вік (від 3 до 6-7 років); молодший шкільний вік (від 6-7 до 11-12 років); підлітковий вік (від 11-12 до 14-15 років); вік ранньої юності (від 14-15 до 18 років).

У підрозділі 1.2. «Психологічні особливості неповнолітніх окремих вікових груп» проаналізовано важливі соціально-психологічні особливості, які становлять психологічну характеристику неповнолітніх окремих вікових груп. Результати анкетування слідчих МВС України показують, що найбільш суттєвими особливостями психіки неповнолітніх є такі: конформність (22 %); підвищена навіюваність (41 %); схильність до фантазування (59 %); почуття дорослості (58 %); імпульсивність (52 %); негативізм (31 %); товариськість (24 %); прагнення до референта (5 %); фрагментарність сприйняття (19 %).

За результатами дослідження виокремлено соціально-психологічні особливості неповнолітніх, що можуть негативно позначитися на їх показаннях. Зазначені особливості згруповано дисертантом за віковими групами: а) неповнолітніх дошкільного віку; б) неповнолітніх молодшого шкільного віку; в) неповнолітніх підліткового віку; г) неповнолітніх віку ранньої юності.

Розділ 2 «Процес формування показань неповнолітніх» містить чотири підрозділи, присвячених дослідженню сутності процесу формування показань неповнолітніх, визначенню його специфіки в різних вікових групах, а також встановленню причин ненавмисного викривлення ними інформації на кожній із стадій цього процесу та виокремленню типових помилок у показаннях.

У підрозділі 2.1. «Проблема стадійності формування показань. Сприйняття - перша стадія процесу формування показань неповнолітніх» проведено аналіз поділу процесу формування показань на стадії. Звернуто увагу на те, що сьогодні у вчених відсутня єдина думка стосовно стадійності цього процесу. Дисертант вважає за можливе підтримати позицію окремих учених щодо доцільності поділу процесу формування показань згідно з традиційною класифікацією: сприйняття, запам'ятовування і відтворення.

Встановлено, що якість сприйняття неповнолітніх залежить від впливу

об'єктивних і суб'єктивних чинників. Саме дія суб'єктивних чинників, яка зумовлена індивідуальними та віковими особливостями неповнолітніх, і становить специфіку формування їхніх показань, причому не тільки на цій стадії.

Сприйняття неповнолітніх відрізняється певними особливостями. На думку 52 % опитаних слідчих МВС України, ці особливості виявляються в яскравому емоційному забарвленні сприйняття цих осіб; 46 % вважають, що це поверховість сприйняття. На третьому місці за значимістю, як вважають респонденти, перебуває вибірковість сприйняття (36 %). 31 % опитаних зазначає, що до особливостей сприйняття неповнолітніх належить фрагментарність, а 13 % слідчих відзначають повноту сприйняття. Автор дослідження вважає, що особливості сприйняття притаманні різним віковим групам неповнолітніх і залежать від ступеня розвитку останніх. З даним твердженням згодна більшість проанкетованих слідчих МВС України (93 %). У роботі досліджено характер сприйняття неповнолітніх різних вікових груп на прикладах сприйняття ними таких характеристик, як час, простір, мова та зовнішні ознаки іншої людини; встановлено своєрідність сприйняття, яка притаманна окремим віковим групам неповнолітніх, а також виявлено особливості, які мають вплив на якість сприйняття вказаними особами подій і обставин злочину.

У підрозділі 2.2. «Довільне і мимовільне запам'ятовування неповнолітніх» досліджуються особливості запам'ятовування неповнолітніх кожної вікової групи та визначаються чинники, які зумовлюють ефективність мимовільного запам'ятовування.

Встановлено, що запам'ятовування неповнолітніми матеріалу має суперечливий характер - показання відрізняються своєю поверховістю, а іноді виключною докладністю та наявністю багатьох деталей. Систематичність і продуктивність мимовільного запам'ятовування залежить від рівня загального розвитку неповнолітнього.

Ефективність мимовільного запам'ятовування неповнолітніми подій залежить від таких чинників: цікавості для них матеріалу; яскравості, незвичності подій; подій, що викликають у неповнолітнього сильний емоційний відгук; зв'язок подій з активними діями неповнолітнього - як розумовими, так і фізичними; доступність для розуміння особою змісту подій, усвідомлення їх значущості тощо. На підставі аналізу даних анкетування слідчих МВС України було встановлено, що 53 % з них як досить поширений чинник, від якого залежить продуктивність мимовільного запам'ятовування, назвали індивідуальність пам'яті кожного неповнолітнього; 53 % - зацікавленість неповнолітнього; 41 % -спрямованість уваги; 32 % - значимість матеріалу, що запам'ятовується; 18 % опитаних відзначили такий чинник, як наявність психологічних настанов.

У підрозділі 2.3. «Відтворення як стадія формування показань неповнолітніх» розглядається специфіка відтворення показань неповнолітніх окремих вікових груп та виокремлюються причини, від яких залежить точність і повнота їх показань.

На підставі розгляду психологічних особливостей неповнолітніх визначено специфіку відтворення показань для окремих вікових груп. Так, під час передавання інформації мова неповнолітніх дошкільного віку обмежена невеликим словниковим запасом, вона не утворює єдиного змістового цілого; користування словом для позначення ними предметів чи явищ відбувається без теоретичного його осмислення. Молодші школярі здатні відтворювати події минулого в послідовному хронологічному порядку, якщо вони пов'язані з послідовністю подій з їх життя; якість передавання почутих ними розмов і висловів залежить від розуміння їх змісту. Процес відтворення інформації в підлітковому віці відрізняється плановістю та послідовністю; відбувається розширення словникового запасу, з'являється здібність до оперування словом. У неповнолітніх віку ранньої юності спостерігається удосконалення мовних засобів усного і письмового висловлення думок; інформація під час відтворення відрізняється високим рівнем абстракції й логічністю висновків.

На думку дисертанта, до причин, що впливають на адекватність показань неповнолітніх на стадії відтворення можуть бути віднесені: ступінь розуміння сутності і значення події неповнолітнім, розуміння ним висловів; якості запам'ятовування та його індивідуальних властивостей пам'яті; схильність до сугестивного впливу, до фантазування. Зокрема, під час анкетування слідчих МВС України з'ясовувалося питання «Яким чином впливає фантазування неповнолітніх на їх показання?». Були одержані такі дані: виникає неправда у показаннях - 60 %; виникають добросовісні помилки у показаннях - 45 %; формуються достатньо повні показання - 7 %. Повнота і точність показань зумовлені й життєвим досвідом та інтересами неповнолітнього; наскільки він вміє висловлювати свої думки, подумки формулювати речення; наскільки багатим у неповнолітнього є словниковий запас; чи здатен він до міркування в процесі пригадування; наскільки зрозумілими для нього є запитання допитуючого тощо. На точність і повноту показань неповнолітніх впливають суб'єктивні умови під час відтворення, а саме емоційний стан допитуваного. Правильність показань про подію злочину залежить не тільки від інтелектуальної і мовної здібності неповнолітніх передавати інформацію, але й від розуміння, оцінки і фіксації її допитуючим.

У підрозділі 2.4. «Типові помилки в показаннях неповнолітніх» піддано аналізу історію дослідження добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх та причин, які призводять до їх виникнення; проаналізовано головні підходи у літературних джерелах, присвячених проблемам впорядкування помилок у показаннях допитуваних, а також виокремлено підстави для класифікації типових помилок у показаннях неповнолітніх.

У роботі запропоновано авторське визначення добросовісної помилки в показаннях неповнолітніх.

Акцентовано увагу на тому, що у криміналістичній літературі питанню впорядкування помилок у показаннях допитуваних приділялася певна увага, однак відсутність єдиної класифікації негативно відбивається на вивченні помилок у показаннях неповнолітніх. Для розуміння проблеми мимовільного викривлення істини в показаннях неповнолітніх дисертантом запропоновано класифікацію добросовісних помилок у показаннях цих осіб на підставі таких критеріїв: а) помилки залежно від стадії формування показань; б) помилки залежно від причин виникнення; в) помилки залежно від виду відображення об'єктивної дійсності під час сприйняття її суб'єктом; г) помилки залежно від форми вияву інформації; ґ) помилки залежно від часу навіювання; д) помилки залежно від характеру зміни інформації.

Існують різні чинники, що несприятливо впливають на показання неповнолітніх і спричиняють виникнення добросовісних помилок в їхніх показаннях. Серед них виокремлюються найбільш поширені. Анкетування слідчих МВС України дало можливість з'ясувати, що серед найбільш поширених помилок, які негативно впливають на достовірність інформації, одержаної від неповнолітніх, і викривляють її, перш за все слід виокремити помилки, що є результатом навіювання (49 %). Ще 43 % опитаних зазначили ті з них, що стали результатом ілюзійного сприйняття дійсності цими особами. Також однією з типових помилок, що припускаються неповнолітніми, є фантастичні нашарування (такої думки дотримується 31 % від загальної кількості респондентів). Окрім того, 18 % слідчих відзначили й вербальну ригідність, ще 11 % - явище персеверації.

Розділ 3 «Тактика допиту неповнолітніх різних вікових груп» складається з двох підрозділів, в яких на підставі розгляду окремих етапів спілкування із неповнолітнім розкрито специфіку підготовки та проведення їх допиту, а також розроблено і запропоновано відповідну систему тактичних прийомів.

У підрозділі 3.1. «Підготовка до допиту неповнолітніх» встановлено, що підготовчий етап відрізняється певною специфікою, що ґрунтується на врахуванні знань про допитуваного, перш за все вікових особливостей його психіки. Специфіка підготовки до допиту неповнолітніх виявляється на кожному з трьох її основних рівнів.

Підготовка до допиту неповнолітніх передбачає визначення певного режиму, якого допитуючий дотримується під час його проведення. Зокрема, встановлено, що більшість проанкетованих слідчих МВС України (59 %) вважає, що існує необхідність у зміненні процесуальної регламентації допиту неповнолітніх. На запитання «В чому має відбуватися таке змінення?» були одержані такі дані: пропонування більш детальної процедури допиту неповнолітніх - 17 %; необхідність передбачення участі спеціаліста-психолога на допиті - 37 %; встановлення більш диференційованого підходу до порядку допиту - 29 %; встановлення випадків обов'язкового застосування звукозапису - 12 %.

У дисертаційному дослідженні пропонується встановити у кримінально-процесуальному законі режим проведення допиту неповнолітніх свідків (потерпілих) та неповнолітніх підозрюваних (обвинувачених), який базується на врахуванні психологічних особливостей неповнолітніх та відрізняється для окремих вікових груп.

У роботі розглянуто проблему щодо порядку запрошення педагога під час проведення допиту неповнолітніх. Підкреслено, що диференційований підхід до запрошення педагога для участі в допиті забезпечить права і законні інтереси неповнолітньої особи. Аргументовано необхідність відображення у кримінально-процесуальному законі права неповнолітнього допитуваного висловлювати свою думку під час вирішення питання відносно участі у допиті конкретної особи педагога. Під час дослідження зроблено висновок, що не всі слідчі мають правильне уявлення про сутність залучення педагога до допиту неповнолітнього, що призводить до невиконання педагогом покладених на нього законом функцій. Його участь у допиті неповнолітнього стає формальною. Підкреслено важливість залучення під час проведення допиту неповнолітнього спеціаліста-психолога, участь якого дисертант пропонує регламентувати нормами кримінально-процесуального законодавства. Висловлено авторську позицію щодо недоцільності участі лікаря під час проведення допиту неповнолітніх, функції якого, на думку автора, є незрозумілими, внаслідок чого ст. 168 КПК України потребує певних змін.

У підрозділі 3.2. «Системи тактичних прийомів допиту неповнолітніх різних вікових груп» встановлено, що тактичні прийоми мають певну специфіку залежно від психологічних особливостей неповнолітніх. Дисертантом відстоюється позиція про доцільність диференціації тактичних прийомів допиту з урахуванням основних психологічних особливостей неповнолітніх залежно від вікових груп.

Вивчення літературних джерел та результатів узагальнення слідчої практики дозволяють констатувати, що сьогодні існує необхідність у розробці рекомендацій для проведення допиту неповнолітніх і особливо молодших вікових груп. У роботі сформульовано криміналістичні рекомендації, які стосуються встановлення психологічного контакту з неповнолітніми різних вікових груп, враховуючи, що вказана стадія є достатньо суттєвою для досягнення цілей допиту, якщо мова йде про неповнолітніх. Рекомендації надано з урахуванням безконфліктної та конфліктної ситуацій допиту. Визначено, що важливого значення у цьому плані набуває використання інформації про особу допитуваного. Під час анкетування слідчих МВС України встановлено, що 86 % із них вважають обов'язковим вивчення особи неповнолітнього до проведення вербальних слідчих дій за їх участю. Джерела для одержання слідчим такої інформації можуть бути різними: школа (або інший навчальний заклад) - 60 %; батьки чи інші законні представники неповнолітнього - 55 %; неповнолітній - 46 %; матеріали кримінальної справи - 44 %; характеристика на неповнолітнього - 42 %. У той же час тільки 1 % слідчих демонструє поінформованість про обставини життя допитуваного та його інтереси.

Автором аргументовано, що застосування ігрових ситуацій під час допиту сприятиме нейтралізації психологічної напруженості у неповнолітніх молодшого віку. Ігрові моменти можна використовувати навіть до неповнолітніх 10-11 років. Зокрема, з неповнолітніми 3-5-річного віку за допомогою ляльки можна вести бесіду, а допитуваному 6-11-річного віку запропонувати гру у сищиків (поліцейських), коли неповнолітній, беручи на себе певну роль, допомагає розслідувати злочин. Неповнолітній має відчувати, що опинився у ролі помічника і до нього ставляться серйозно. За переконанням автора, кабінет, де проводиться допит неповнолітніх молодших вікових груп, має бути менш офіційним і не викликати у них негативних емоцій. Тому як рекомендація пропонується для допиту осіб дошкільного і молодшого шкільного віку обладнати відповідним чином кабінет спеціаліста-психолога.

Доведено, що підвищення ефективності застосування тактичних прийомів під час допиту неповнолітніх осіб можливе за рахунок використання інтерпретації механізму формування показань для кожної їх вікової групи. На переконання автора, підставами систематизації тактичних прийомів допиту неповнолітніх є окремі психологічні особливості, що притаманні різним віковим групам неповнолітніх. У зв'язку з чим автор пропонує систему тактичних прийомів, що спрямована на подолання наслідків дії окремих психологічних особливостей неповнолітніх, які є бар'єром для одержання допитуючим повних і таких, що відповідають істині, показань. Система складається з чотирьох підсистем і розроблена для використання під час допиту неповнолітніх допитуваних молодших вікових груп (дошкільного і молодшого шкільного віку) та під час допиту старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку і віку ранньої юності): 1) спрямована на встановлення психологічного контакту з неповнолітніми; 2) спрямована на усунення наслідків фантазування у показаннях неповнолітніх; 3) спрямована на усунення наслідків навіювання у показаннях неповнолітніх; 4) спрямована на усунення наслідків конформності у показаннях неповнолітніх старших вікових груп (підліткового віку та віку ранньої юності).



ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні специфіки механізму формування показань неповнолітніх залежно від різних вікових груп, їх інтерпретації і використання під час обрання тактики допиту неповнолітніх. Основні теоретичні і прикладні результати представлені у таких висновках.

1. На підставі вивчення типових ознак, притаманних психіці неповнолітніх різних вікових груп, визначено систему вікової періодизації розвитку, яка відповідає сучасним вимогам психологічного та соціального становлення неповнолітнього і є придатною для використання під час підготовки і проведення його допиту.

2. Звернуто увагу на соціально-психологічну характеристику неповнолітніх, проведено її комплексний аналіз, який дозволив виокремити у кожній віковій групі особливості, що можуть мати негативний вплив на їх показання, а саме: 1) неповнолітніх дошкільного віку; 2) неповнолітніх молодшого шкільного віку, 3) неповнолітніх підліткового віку; 4) неповнолітніх віку ранньої юності.

3. На підставі комплексного аналізу стадій процесу формування показань неповнолітніх, криміналістична класифікація якого поділяється на три стадії ? сприйняття, запам'ятовування, відтворення, встановлено їхні особливості та виявлено чинники, від яких залежить якість показань неповнолітніх.

4. Обґрунтовано, що специфіка механізму формування показань неповнолітніх виявляється на кожній стадії цього процесу і зумовлюється індивідуальними і психологічними особливостями, які є різними для окремої вікової групи.

5. Встановлено, що викривлення інформації неповнолітнім через добросовісну помилку відбувається на різних стадіях формування показань. Повнота і точність показань неповнолітнього залежать від декількох складових, насамперед, характеру соціально-психологічних особливостей неповнолітніх різних вікових груп, а також від інтелектуальної діяльності самого допитуючого та правильної фіксації ним одержаної інформації.

6. Сформульовано авторське визначення добросовісної помилки в показаннях неповнолітніх як правдивої інформації, яка не відповідає об'єктивній дійсності та є результатом як ненавмисного викривлення в свідомості особи суб'єктивного образу сприйнятої події (явища) через об'єктивні і суб'єктивні чинники, так і результатом мимовільного викривлення допитуваним інформації під час її подальшого передавання; неправильного сприйняття показань допитуючим чи неточної їх фіксації.

7. На підставі дослідження зроблено спробу виокремлення критеріїв для впорядкування добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх за такими підставами залежно від: а) стадії формування показань; б) причин виникнення; в) виду відображення об'єктивної дійсності під час сприйняття її суб'єктом; г) форми вияву інформації; ґ) часу навіювання; д) характеру зміни інформації.

8. Встановлено, що підготовчий етап має певну специфіку, яка ґрунтується на врахуванні знань про допитуваного, перш за все вікових особливостей його психіки. Специфіка підготовки до допиту неповнолітніх виявляється на кожному з трьох її основних рівнів. На першому рівні вона полягає у встановленні більш широкого кола даних про особу неповнолітнього, ніж у справах дорослих осіб, і головною є соціально-психологічна характеристика неповнолітнього. На другому рівні, залежно від вікових особливостей психіки неповнолітнього, допитуючим продумуються формулювання запитань, доступні розумінню неповнолітнього, і можлива тактика проведення допиту. На третьому рівні обґрунтовується режим проведення допиту, його місце та обстановка, учасники.

9. Звернуто увагу на режим проведення допиту за участю неповнолітніх. Визнано доцільність обмеження тривалості проведення допиту за віком допитуваних відповідно до різних вікових груп. Зроблено висновок про необхідність встановлення у законі тривалості проведення допиту неповнолітніх і внесення відповідних змін у формулювання статей 168 та 438 КПК України.

10. Розглянуто особливості порядку запрошення педагога під час проведення допиту неповнолітніх. Обґрунтовано позицію щодо диференційованого підходу запрошення педагога для участі в допиті неповнолітнього. Визначено необхідність урахування думки допитуваного щодо залучення особи педагога для участі у допиті. Аргументовано доцільність відображення у кримінально-процесуальному законі права неповнолітнього допитуваного висловлювати свою думку при вирішенні питання відносно участі у допиті конкретної особи педагога.

11. Зроблено висновок про доцільність присутності спеціаліста-психолога під час проведення допиту неповнолітнього, участь якого пропонується регламентувати нормами кримінально-процесуального законодавства.

12. Визначено, що участь лікаря під час проведення допиту неповнолітніх не є доцільною, оскільки його функції, на думку автора, є незрозумілими, внаслідок чого запропоновано внести відповідні зміни у норми кримінально-процесуального закону.

13. Встановлено, що механізм формування показань неповнолітніх потребує відповідної інтерпретації в допиті неповнолітніх різних вікових груп, у зв'язку з чим диференціація тактичних прийомів допиту неповнолітніх повинна ґрунтуватися на основних психологічних особливостях, притаманних різним віковим групам.

14. У роботі сформульовано криміналістичні рекомендації, які стосуються встановлення психологічного контакту з неповнолітніми різних вікових груп залежно від слідчих ситуацій, що складаються під час розслідування.

15. На підставі дослідження зроблено спробу упорядкування тактичних прийомів допиту неповнолітніх. Підставами систематизації тактичних прийомів є окремі психологічні особливості, притаманні різним віковим групам неповнолітніх. З урахуванням специфіки формування показань неповнолітніх розроблено систему тактичних прийомів допиту зазначених осіб, яка спрямована на подолання наслідків дії окремих психологічних особливостей неповнолітніх, що негативно позначаються на їхніх показаннях. Система складається з чотирьох підсистем і розроблена для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного і молодшого шкільного віку) та під час допиту старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку і віку ранньої юності): а) спрямована на встановлення психологічного контакту з неповнолітніми; б) спрямована на усунення наслідків фантазування у показаннях неповнолітніх; в) спрямована на усунення наслідків навіювання у показаннях неповнолітніх; г) спрямована на усунення наслідків конформності у показаннях неповнолітніх старших вікових груп.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павлюк Н. В. Особенности допроса несовершеннолетних / Н. В. Павлюк // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. / ред. кол.: В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2004. ? Вип. 8. - С. 176-178.

2. Павлюк Н. В. Віково-психологічні особливості неповнолітніх та можливості їх застосування під час допиту / Н. В. Павлюк // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. ? Вип. 68. ? С. 196-200.

3. Павлюк Н. В. Проблема стадійності формування показань неповнолітніх / Н. В. Павлюк // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. ? Вип. 87. ? С. 134-140.

4. Павлюк Н. В. Типові помилки в показаннях неповнолітніх / Н. В. Павлюк // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. ? Вип. 90. ? С. 186-191.

5. Павлюк Н. В. Проблеми підготовки до допиту неповнолітніх / Н. В. Павлюк // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. ? Вип. 93. - С. 175-178.

6. Павлюк Н. В. Процес формування показань неповнолітніх: особливості сприйняття / Н. В. Павлюк // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. / редкол.: В. І. Борисов та ін. ? Х.: Право, 2010. - Вип. 19. - С. 225-233.

7. Павлюк Н. В. Типові помилки в показаннях неповнолітніх: сутність і види / Н. В. Павлюк // Проблеми законності : акад. зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2010. - Вип. 106. - С. 254-260.

8. Павлюк Н. В. Індивідуально-типологічні та психологічні особливості неповнолітніх та можливості їх використання під час допиту / Н. В. Павлюк // Сучасні проблеми юридичної науки та практики : тези доп. та наук. повідом. всеукр. наук.-практ. конф. молод. учених та здобувачів / за заг. ред. проф. М. І. Панова. ? Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. С. 230-232.

9. Павлюк Н. В. Джерела інформації про особу неповнолітнього допитуваного / Н. В. Павлюк // Сучасні проблеми юридичної науки : тези доп. та наук. повідом. всеукр. наук.-практ. конф. молод. учених та здобувачів / за заг. ред. А. П. Гетьмана. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - С. 437-438.

10. Павлюк Н. В. Застосування науково-технічних засобів під час фіксації показань неповнолітніх як гарантія якості діяльності слідчого / Н. В. Павлюк // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. / ред. кол.: В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2009. - С. 282-284.

11. Павлюк Н. В. Використання тактичних прийомів допиту неповнолітніх, спрямованих на нейтралізацію фантазування / Н. В. Павлюк // Криміналістика ХХІ століття : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 листоп. 2010 р. - Х.: Право, 2010. - С. 427-430.

Размещено на Allbest.ru