Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту прав споживачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія праці і соціальних відносин

Федерації професійних спілок України

УДК 342.9.366

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту прав споживачів

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Добромислов Юрій Тимофійович

Київ 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Здійснення в Україні соціально-економічних та політичних перетворень зумовлює необхідність підвищення ефективності захисту прав громадян і, зокрема, забезпечення реалізації передбаченого у ст.42 Конституції України обов'язку держави захищати права громадян як споживачів.

Нормативно-правова база у даній сфері перебуває в стадії гармонізації з нормами міжнародних угод, учасницею яких стала Україна. У 1994 році між Україною та ЄС укладена Угода про партнерство та співробітництво, яка передбачає тісну взаємодію у вирішенні споживчих проблем, адаптацію цієї роботи до міжнародного рівня.

Законодавство про захист прав споживачів в Україні динамічно розвивається. Так, в Закон України «Про захист прав споживачів», прийнятий Верховною Радою України 12 травня 1991 р., були внесені численні істотні зміни і доповнення (у тому числі зовсім нещодавно - 1 грудня 2005 року), які вимагають ретельного аналізу. За останні роки створено новий комплексний інститут споживчого права, в якому закладені основні підвалини для подальшого розвитку відносин за участю громадян-споживачів. Чинне законодавство України встановлює певні юридичні засоби забезпечення підвищеного захисту прав споживачів. Створені й успішно функціонують численні громадські об'єднання споживачів, чия повсякденна діяльність спрямована не на великі проекти по поліпшенню якості життя, а на щоденний розгляд конфліктів у споживчій сфері.

Існуюча система органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати контроль і нагляд на споживчому ринку товарів і послуг, показала свою неефективність і нездатність належною мірою реалізувати права споживачів, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Контрольні органи найчастіше дублюють один одного, відсутні налагоджені контакти й координація їхньої діяльності. На споживчому ринку сьогодні спостерігається ситуація, коли значні обсяги товарів неналежної якості створюють реальну загрозу життю й здоров'ю громадян, безпеки держави. Усі ці обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та засвідчують її актуальність.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження склали наукові правці вітчизняних та зарубіжних вчених з філософії, теорії права, конституційного, адміністративного, цивільного, фінансового та інших галузей права. Зокрема використовувались праці В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, К.С. Бельского, Ю.П. Битяка, С.М. Братуся, С.В. Бобровник, Л.К. Воронової, І.А. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.І. Димченка, Є.В. Додіна, В.С. Журавського, А.П. Зайця, О.В. Зайчука, Т.О. Кагала, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.Л. Копиленка, В.М. Кудрявцева, М.Ф. Кузнєцова, Б.М. Лазарєва, Д.М. Лук'янця, М.С. Малеїна, В.І. Новосьолова, О.В. Овчарової, В.А. Ойгензихта, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Опришка, Г.А. Осетинської, Г.М. Петрова, В.І. Ремньова, І.С. Самощенка, М.В. Селіванова, М.С. Студенікіної, В.А. Тархова, Е.М. Трубецького, Ю.С. Шемшученка, О.М. Якуби та багатьох інших.

Відзначаючи існування наукових досліджень у сфері правового захисту населення, які проводяться фахівцями різних галузей права, вважаємо за необхідне вказати на відсутність комплексних напрацювань у сфері адміністративно-правового регулювання захисту прав споживачів.

Викладене вказує на необхідність розробки та удосконалення адміністративно-правового регулювання в галузі захисту прав споживачів як невід'ємної складової правового механізму захищати права громадян як споживачів, з одного боку, та відсутність сучасних комплексних наукових напрацювань з цієї теми - з іншого, зумовлюють актуальність та наукову та практичну значущість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України „Організаційно-правові засади соціальної політики держави в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні ” (державний реєстраційний номер 0111U006362), а також у межах Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 рр., затверджених постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18.06.2004 р. Робота спрямована на виконання основних положень Указу Президента України „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 09 грудня 2010 року №1085/2010.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародних, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які постають правовою базою адміністративно-правовового регулювання захисту прав споживачів. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових праць, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації, сформувати механізм адміністративно-правового регулювання захисту прав споживачів, визначити сутність та особливості теоретико-методологічних та адміністративно-правових засад їх регулювання як невід'ємної складової адміністративно-правового регулювання захисту прав споживачів, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.

Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:

- провести історико-правовий аналіз виникнення руху захисту прав споживачів;

- розкрити сутність понять «адміністративний примус», «адміністративно-правовий захист прав споживачів», «ринок», «адміністративна відповідальністю за порушення прав споживачів»;

- здійснити аналіз організаційних і правових засобів, які утворюють адміністративно-правовий механізм захисту прав споживачів, а саме: повноважень органів виконавчої влади із захисту прав споживачів, а також адміністративно-правові способи захисту прав споживачів;

- дослідити основні функціональні елементи адміністративно-правового механізму захисту прав споживачів на прикладі інституту ліцензування підприємницької діяльності та технічного регулювання;

- проаналізувати концептуальні положення захисту прав споживачів та виділити основні проблеми цієї сфери;

- охарактеризувати зміст державного контролю у сфері захисту прав споживачів та визначити його функції;

- визначити основні характеристики та механізм реалізації адміністративної відповідальності як елемента адміністративно-правового інституту захисту прав споживачів;

- сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозахисної практики у галузі захисту прав споживачів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час адміністративно-правового регулювання у сфері захисту прав споживачів.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання у сфері захисту прав споживачів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, зумовлених метою й особливостями досліджуваної проблематики.

Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються у дисертації, представлені як єдність їх змісту та юридичної форми. Також використано такі методи, як: історико-правовий - застосовувався під час дослідження основних етапів виникнення руху захисту прав споживачів (п. 1.1); структурно-логічний - застосовувався при визначенні суб'єктів, які забезпечують захист споживачів, та виділення кола їх повноважень (п. 1.2, 2.3); соціологічний метод - під час з'ясування думки фахівців-практиків щодо досліджуваної проблеми (п. 1.1, 1.2, 1.3); логіко-семантичний - при розкритті сутності адміністративно-правового забезпечення захисту прав споживачів та механізму його реалізації (п. 1.3, 2.1, 2.2, 2.3); компаративний метод, що складає основу формулювання пропозицій щодо вдосконалення захисту прав громадян на споживчому ринку (п. 3.1, 3.2). На основі синтезу було сформульовано висновки за результатами дисертаційного дослідження.

Нормативною основою дослідження є Конституція, закони та інші нормативно-правові акти України, які регулюють захист прав споживачів, конвенції, угоди, державні програми, укази Президента України, ухвали Уряду України із зазначених питань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі застосовувався авторський підхід до розробки адміністративно-правового регулювання в галузі захисту прав споживачів і визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень цієї проблематики у формі монографічної роботи. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- досліджено адміністративно-правовий механізми захисту прав споживачів, виділено його основні елементи й особливості;

- надано авторське визначення «адміністративна відповідальність за порушення прав споживачів»;

- виділено стадії контрольно-перевірочного процесу у сфері захисту прав споживачів;

удосконалено:

- поняття «адміністративно-правовий захист прав споживачів», «ринок» та надано їх авторське визначення;

- класифікацію державних органів, які беруть участь у здійсненні захисту прав споживачів;

- класифікацію видів державного контролю у сфері захисту прав споживачів;

- правовий механізм реалізації адміністративної відповідальності за порушення прав споживачів та запропоновано Концепцію щодо безпеки і якості товарів і послуг;

дістало подальшого розвитку:

- розуміння про адміністративний примус стосовно захисту прав споживачів та надано його авторське визначення;

- характеристика діяльності держаних органів у сфері захисту прав споживачів; регулювання захист право споживач

- пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовчої практики у сфері захисту прав споживачів;

- заходи щодо вдосконалення державного захисту прав споживачів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

· у науково-дослідній сфері - теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть стати основою для подальших наукових досліджень і дискусій у галузі адміністративного права з питань захисту прав споживачів (акт про впровадження Головного управління МВС України в Донецькій області від 17.12. 2010 р.);

· у правотворчості - у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення нормативних актів, за допомогою яких здійснюється правове забезпечення захисту прав споживачів;

· у правозастосовчій діяльності - теоретичні положення, висновки та рекомендації застосовуються органами державної виконавчої влади (посадовими особами) для забезпечення захисту прав громадян на споживчому ринку (довідка про впровадження Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області № 426/10/04 від 08.02. 2011 р.);

· у навчальному процесі - при викладанні та вивченні курсу „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність”, а також під час службової підготовки співробітників УМВС України на Донецькій залізниці (акт про впровадження Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка від 17.12.2010 р.; акт про впровадження Управління МВС України на Донецькій залізниці від 24.12. 2010 р. ).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Основні положення, пропозиції і висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дисертаційного дослідження і виносяться на захист, розроблені автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювались на науково-практичних конференціях і семінарах, а саме: науково-практичній конференції „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 14 травня 2009 р.); науково-практичному семінарі «Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування» (м. Кіровоград, 2008); науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми діяльності ОВС» (м. Кіровоград, 2008); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України, присвяченої 10 - річчю створення юридичного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України” (м. Київ, 19-20 травня 2011); круглому столі „Сучасні правові реформи в Україні”, присвяченого 20-ій річниці незалежності України” (м. Біла Церква, 26 жовтня 2010); міжнародній науковій конференції „Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства” (м. Київ, 23-25 лютого 2011); міжнародній науково-практичній конференції „Забезпечення прав свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов”(м. Київ, 4 грудня 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертаційного дослідження викладені у десяти наукових працях, з яких: чотири публікації у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та шести публікаціях у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій та семінарів.

Структура роботи зумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (182 найменування). Загальний обсяг роботи становить 226 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; ступінь наукової розробки проблеми; наголошується на зв'язок роботи з науковими темами, напрямами досліджень; визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт, гіпотеза та методи дослідження; характеризуються наукова новизна одержаних результатів, їх наукова і практична значущість; наводяться дані про апробацію результатів дослідження й публікацій за темою.

Розділ 1. «Поняття та зміст адміністративно-правового механізму захисту прав споживачів» складається із трьох підрозділів, присвячених аналізу вітчизняної та зарубіжної практики захисту прав споживачів. Приділено увагу адміністративно-правовому регулювання захисту прав споживачів на певних етапах розвитку та становлення України.

У підрозділі 1.1 «Права споживачів як об'єкт адміністративно-правового захисту» досліджено становлення та розвиток інституту захисту прав споживачів. Аналізуючи законодавство СРСР у сфері регулювання відносин по задоволенню потреб споживачів, захисту їхніх прав і законних інтересів, автором зазначено, що його діяльність була направлена на регулювання, в першу чергу, цивільно-правових відносин, а не на захист прав громадян, що в значній мірі пояснювалося перевагою в державному координуванні адміністративно-командних методів, спрямованих на захист публічних, а не приватних інтересів.

Автором акцентовано увагу на 2002 рік, у якому вперше за історію незалежності України рішенням Київради була затверджена Київська міська Програма захисту прав споживачів, як пілотний проект виконання та підтримки державної політики щодо захисту прав споживачів. У подальшому, а саме у березні 2007 року було затверджено «Програму захисту прав споживачів на 2007-2010 роки», основні завдання якої направлені на розробку низки нормативно-правових актів, спрямованих на впорядкування надання послуг та підвищення якості і безпеки товарів народного споживання.

У підрозділі зазначається, що досягти позитивних результатів сьогодні можливо лише за умови консолідації зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади. З цією метою розробляється нова Програма захисту прав споживачів на 2006-2010 роки, яка покращить стан насичення ринку України якісними і безпечними товарами, роботами та послугами; підвищить рівень інформованості населення щодо їх прав; сприятиме розвиткові громадського руху захисту прав споживачів.

Проаналізовано поняття «споживач», у результаті чого автор дійшов висновку, що адміністративно-правовим захистом прав споживачів є система активних заходів компетентних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи інших органів, спрямованих на усунення порушення права споживачів і покладення виконання обов'язку з відновлення порушеного права на порушника.

У підрозділі 1.2 «Повноваження органів виконавчої влади та посадових осіб у сфері державного захисту прав споживачів» досліджуються думки вчених щодо основних ознак, функцій та методів діяльності, притаманних системі держаних органів, що забезпечують захист прав споживачів.

Автор серед методів державної діяльності у сфері захисту прав споживачів виділяє найбільш ефективний - адміністративний примус, під яким пропонує розуміти безпосереднє застосування органами державного регулювання, службовими особами, а в певних, передбачених чинним законодавством випадках - судами та органами громадських організацій засобів впливу, урегульованих адміністративно-правовими нормами, з метою забезпечення належного забезпечення діяльності, припинення та попередження правопорушень, притягнення до відповідальності правопорушників.

Класифіковано органи державного контролю в сфері захисту прав споживачів за критеріями: обсягом владних повноважень, порядком створення, джерелом фінансування, обсягом та характером компетенції.

Виділено специфічні функції державних органів, що забезпечують права споживачів у сфері державного захисту їх прав - прогнозування, планування, інформаційне забезпечення, контроль.

Автором наголошено, що сьогодні постає нагальна потребу у прийняті Верховною Радою України програми виходу з кризового стану, в якій будуть закладені такі основи побудови національної економіки, як підтримка українського виробника і захист внутрішнього ринку від ввезення іноземних дешевих товарів неналежної якості. Вирішення питань щодо випуску власних автомобілів, зернозбиральних комбайнів, автобусів, літаків, видобування власної нафти, газу, вугілля, золота, виробництво сільськогосподарської продукції тощо, що відповідають вимогам міжнародних стандартів, здатних задовольнити потреби внутрішнього ринку і конкурувати на зовнішньому ринку, вимагає значного вкладу трудових, фінансових, природних ресурсів. Національні підприємства, їх об'єднання не мають можливості сьогодні самостійно вирішувати окреслені вище проблеми.

У підрозділі 1.3 «Взаємодія органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування та громадськими об'єднаннями у сфері захисту прав споживачів» розкривається питання існування органів виконавчої влади на місцях, надається характеристика їх взаємодії з органів місцевого самоврядування.

Наголошено, що головним завданням органів місцевого самоврядування є пропаганда законодавства захисту прав споживачів, підвищення рівня правових знань населення, доведення інформації про недоброякісні і небезпечні для здоров'я товари. З цією метою органи місцевого самоврядування проводять більшу роботу в області освіти та інформування широких верств населення.

Підкреслено, що сучасне правове регулювання діяльності громадських об'єднань у сфері захисту прав споживачів здійснюється на неналежному ріні, що значно знижує її ефективність. Така невизначеність у правовому регулюванні призводить до зловживань із боку органів виконавчої влади, які вчасно не реагують на сигнали громадських об'єднань, необґрунтовано звільняють несумлінних підприємців від відповідальності за порушення, а також з боку громадських об'єднань, які при проведенні перевірок іноді перевищують свої повноваження або зловживають ними. Внесення доповнень у законодавство з метою конкретизації компетенції громадських об'єднань по захисту прав споживачів, а також механізму реалізації їхніх повноважень безсумнівно буде сприяти підвищенню ефективності їхньої діяльності.

Також, автор зазначає, що для покращання ефективності захисту прав споживачів є забезпечення взаємодії в цій діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань.

У підрозділі наголошено, що сьогодні склалася розвинена система правових норм у сфері захисту прав споживачів, однак проблему забезпечення і захисту цих прав остаточно не розв'язано. Реаліями українського сьогодення залишаються такі негативні явища, як неконтрольований ринок, підробка товарів, продаж неякісних товарів та послуг, обважування й обраховування, засилля реклами, проблематичність відшкодування завданих збитків тощо.

Розділ 2. «Функціональні елементи адміністративно-правового регулювання захисту прав споживачів» присвячений аналізу системи адміністративно-правового засобу захисту прав споживачів, наданню характеристики інституту ліцензування та розкриттю шляхів забезпечення безпеки товару та послугам та складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Контроль як адміністративно-правовий засіб захисту прав споживачів» дається загальна характеристика системи адміністративно-правового засобу захисту прав споживачів.

Автор підсумовує, що основним засобом захисту споживачів є контроль, оскільки він є основним адміністративним засобом попередження, виявлення і припинення порушень законодавства в сфері захисту прав споживачів. Результативність функціонування державного контролю багато в чому визначається кількістю і цінністю інформації, одержаної в результаті проведених перевірок, що може бути використана для внесення коректив у регулюючий процес. При цьому вона повинна бути отримана при найменших затратах часу, матеріальних і фінансових засобів.

Класифікуючи державний контроль, автор виділив чотири стадії у контрольно-перевірочному процесі, які мають свої просторові межі, складаються зі специфічної діяльності та контрольно-процесуальні правовідносини.

Проведена адміністративно-правова реформа системи й структури виконавчої влади, на думку автора, не повною мірою виправдала сподівань відносно ефективної реорганізації контролюючих органів, не усунула їх надлишковий апарат й зберегла часткове дублювання їхніх функцій і повноважень.

У підрозділі 2.2 «Ліцензування як форма захисту прав споживачів» наголошено, що ліцензія є офіційним документом, що дозволяє фізичній або юридичній особі займатися тим або іншим видом діяльності, а споживачам дає можливість серед комерційних структур знаходити ту, котра працює на даному ринку, дотримуючись норм, встановлених нормативно-правовими актами.

На думку автора, ліцензування слід віднести до числа правових форм виконавчої діяльності, оскільки воно оформляється і здійснюється на основі правового акта (ліцензії), у результаті якого наступають юридичні наслідки, що виражаються у виникненні адміністративно-правових відносин між ліцензіатом і органом виконавчої влади, що видає ліцензію (контроль із боку органа, що ліцензує, можливість залучення ліцензіата до адміністративної відповідальності у випадку порушення умов, що становлять утримання ліцензії). Також пропонує розглядати ліцензування як примусовий захід попереджувального або припинювального характеру.

Виділено ознаки, притаманні контрольній діяльності органів виконавчої влади як одній із видів інституту ліцензування, якими є: попередній, поточний та наступний контроль.

Аналізуючи специфіку контролюючої діяльності органів виконавчої влади, наголошено на вузькому спектрі можливостей ліцензійних органів у ході проведення цієї функції.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правове забезпечення безпеки товарів, робіт та послуг» наголошується, що однією із умов інтеграція України у світову економічну систему є реалізація в національному праві положень міжнародних стандартів у сфері адміністративно-правового забезпечення якості продукції.

Аналізуючи законодавство України стосовно адміністративно-правового забезпечення безпеки товарів, автор виділяє форми правового забезпечення безпеки продукції: стандартизація, технічна регламентація та підтвердження відповідності.

Розкривши специфіку реалізації форм правового забезпечення безпеки продукції, наголошено, що засобом підтвердження та достовірності інформації для споживачів слід вважати декларацію про відповідність, сертифікат відповідності, а у випадках, встановлених законодавством, - національний знак відповідності.

У контексті вивчення питання адміністративно-правового забезпечення безпеки товарів, робіт та послуг, автор розкриває сутність технічних регламентів, яка полягає у тому, що вони виступають у якості єдиних і постійних (стабільних) критеріїв безпеки об'єктів технічного регулювання, з одного боку примушуючи виробника випускати продукцію, що відповідає заданим вимогам безпеки, а з іншого - указуючи споживачеві детальні дані про цю продукцію. Разом із тим вони покликані підвищити значимість обов'язкових вимог до продукції та процесів її виробництва, зробити їх більш стабільними і юридично конкретними, перешкодити їхньому довільному тлумаченню та застосуванню.

У підрозділі зазначено, що істотним недоліком чинного законодавства у сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки товарів та послуг є відсутність ефективного механізму оперативного «реагування» на факти виявлення неякісної продукції. А той механізм, що існує, не відповідає вимогам технічних регламентів.

Розділ 3. «Адміністративна відповідальність як спосіб державного захисту прав споживачів» характеризує інститут адміністративної відповідальності у сфері захисту прав споживачів, розкриває сутність адміністративних правопорушень, вчинених в межах цієї сфери. Розділ складається із двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Загальна характеристика інституту адміністративної відповідальності у сфері захисту прав споживачів» присвячений розкриттю механізму державного примусу для забезпечення виконання нормативних приписів у сфері захисту прав споживачів. Діяльність даного механізму забезпечується за допомогою відповідальності, яка законодавцем покладається на учасників відносин у сфері захисту прав споживачів.

Проаналізувавши думки провідних вчених стосовно сутності адміністративної відповідальності, автором запропоновано власне визначення та виділено основні ознаки. адміністративна відповідальність є важливим способом державного захисту прав споживачів. Але ефективність застосування адміністративної відповідальності багато в чому залежить від активності органів, що здійснюють правозастосовну діяльність у розглянутій сфері, від дотримання ними законності при залученні винних до відповідальності, обліку всіх факторів, що характеризують як протиправне діяння, так і особистість правопорушника. З цією метою, необхідно в законодавчому порядку чітко визначити види і розміри санкцій за конкретні правопорушення при їхньому призначенні.

Адміністративна відповідальність є важливим способом державного захисту прав споживачів. Але ефективність застосування адміністративної відповідальності багато в чому залежить від активності органів, що здійснюють правозастосовну діяльність у розглянутій сфері, від дотримання ними законності при залученні винних до відповідальності, обліку всіх факторів, що характеризують як протиправне діяння, так і особистість правопорушника. З цією метою, необхідно в законодавчому порядку чітко визначити види і розміри санкцій за конкретні правопорушення при їхньому призначенні.

Надавши авторське визначення поняттю «адміністративної відповідальності за порушення прав споживачів», автор розкрив особливості особливостях адміністративних стягнень, серед яких виділив: універсальність характеру; відсутність вичерпного переліку; широту кола державних органів, які накладають адміністративні стягнення; спрощеність системи для застосування адміністративних стягнень тощо.

У підрозділі зазначено, що адміністративно-правове попередження порушення в сфері захисту прав споживачів неможливе без застосування адміністративної відповідальності і покарання, лише в цьому проявляється його запобіжній вплив та завдання.

У підрозділі 3.2 «Види адміністративних правопорушень у сфері захисту прав споживачів» розглянуто адміністративну відповідальність за окремими найпоширеніші правопорушення на споживчому ринку - правопорушення в сфері торгівлі. Всі правопорушення у сфері захисту прав споживачів можна диференціювати на три групи: правопорушення в сфері торгівлі; правопорушення, пов'язані з виконанням робіт; правопорушення у сфері послуг. Особливістю правопорушень на споживчому ринку є їх різноплановість. Так, у якості об'єкта подібних правопорушень можуть виступати: здоров'я, санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, право на інформацію, підприємницька діяльність, порядок регулювання та інші права як споживачів, так і державних органів, що здійснюють контроль і нагляд на споживчому ринку. Об'єктивною же стороною даних правопорушень будуть дії або бездіяльність, наслідком яких стало порушення прав споживачів, а також невиконання вказівок державних контрольно-наглядових органів.

Аналізуючи адміністративні правопорушення у сфері проведення розрахунків, автор розкриває сутність розрахункового документа як документа встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Підкреслено, що введення в оману може приймати різні форми. На думку автора, воно може бути зроблене як усно, так і письмово.

Дисертантом проаналізовано та надано характеристику адміністративним правопорушення, вчинення яких характеризується найбільш поширеною практикою.

Вказано на недоліки чинної системи захисту прав споживачів й акцентовано увагу на тому, що сьогодні відсутній правовий механізм реалізації адміністративної відповідальності за порушення прав споживачів. Для створення єдиної правової основи діяльності контрольно-наглядових органів у сфері захисту прав споживачів автор пропонує прийняти концепцію про безпеку і якість товарів і послуг. Дана Концепція повинна передбачати:

- визначення термінів, загальних понять безпеки й якості товарів і послуг, споживчих властивостей товарів і послуг;

- розробку основних принципів побудови загальнодержавної системи якості й безпеки товарів і послуг, у тому числі єдиної системи стандартизації;

- формулювання вимог до забезпечення безпеки і якості товарів і послуг у різних сферах діяльності;

- визначення компетенції наглядових і контролюючих державних органів, організацій і посадових осіб, їхніх прав і відповідальності в питаннях забезпечення якості й безпеки товарів і послуг.

Звернута увага на низьку ефективність санкцій, що застосовуються за порушення прав споживачів. Застосування за більшість правопорушень штрафів у розмірі декількох сотень гривень не може істотно вплинути навіть на невелике підприємство. Вихід із даної ситуації ми вбачаємо в сполученні штрафних санкцій з конфіскацією продукції, завдяки чому може бути досягнуть необхідний ефект.

Крім того, адміністративна відповідальність організацій повинна обов'язково сполучатися з відповідальністю її працівників, насамперед керівників, які реалізують її права та обов'язки.

Висновки

Позитивні зміни в економіці країни, перспективи розвитку підприємництва, зростання прибутків населення суттєво впливають на стан споживчого ринку - розширюються асортименти товарів, послуг. Взаємні відношення підприємця й споживача будуть розвиватися, що сприятиме подальшому вдосконалюванню їх правового регулювання, більш чіткому закріпленню взаємних прав і обов'язків, а також механізму забезпечення й захисту прав споживачів.

1. Історико-правовий екскурс виникнення руху захисту прав споживачів дав змогу відзначити, що захист прав споживачів як самостійний інститут українського законодавства виник порівняно недавно - на початку 90-х років. До цього в СРСР регулювання відносин по задоволенню потреб споживачів, захисту їхніх прав і законних інтересів в основному здійснювалося цивільно-правовими актами, єдиними для юридичних і фізичних осіб.

2. Адміністративний примус це безпосереднє застосування органами державного регулювання, службовими особами, а в певних, передбачених чинним законодавством випадках - судами засобів впливу, урегульованих адміністративно-правовими нормами, з метою забезпечення належного забезпечення діяльності, припинення та попередження правопорушень у сфері захисту прав споживачів, притягнення до відповідальності правопорушників.

3. На основі аналізу умов здійснення оптового та роздрібного продажу на ринках, визначених законодавством України, запропоновано уніфіковане визначення ринку - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг і створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

4. Проаналізувавши повноваження, якими наділяються органи виконавчої влади, автор класифікував самі органи, які задіяні у сфері державного захисту прав споживачів за наступними критеріями:

1) За владними повноваженнями на:

- центральні органи державного контролю (Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики; Національна координаційна рада з питань захисту прав споживачів; Антимонопольний комітет України);

- місцеві органи державного контролю (обласні, Головне Київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів; органи місцевого самоврядування (ст. ст. 5, 28 Закону України «Про захист прав споживачів»).

2) За джерелом фінансування на:

- органи, що фінансуються виключно з державного бюджету (Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики; Національна координаційна рада з питань захисту прав споживачів);

- органи, що мають різні джерела фінансування (територіальні управління Держспоживстандарту);

3) За обсягом та характером компетенції на:

- органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів України);

- органи міжгалузевої компетенції (Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики та його територіальні органи (далі Держспоживстандарт; Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я; Антимонопольний комітет України);

- органи галузевої компетенції (Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів; Національна координаційна рада з питань захисту прав споживачів).

5. Сучасна система ліцензування є недосконалою, яка фактично зводиться до ще однієї державної реєстрації. Вирішення даної проблеми вбачається шляхом підвищення відповідальності державних органів за діяльність осіб, що одержали спеціальний дозвіл. Для цього, необхідно усунути дублюючі один одного засоби, скасувавши атестацію та акредитацію, а всі дії по перевірці якості і відповідності освітньої послуги державним стандартам проводити в рамках ліцензування. Ця процедура повинна передбачати забезпечення постійного контролю за діяльністю ліцензіата, встановлення періодичних обов'язкових перевірок ліцензіата тощо.

6. Адміністративно-правовий захист прав споживачів це система реалізованих за допомогою регулятивних і охоронних правовідносин адміністративно-правових засобів, спрямованих на недопущення, припинення чи запобігання порушень прав споживачів.

Проаналізувавши специфіку адміністративно-правового засобу захисту прав споживачів, автор дійшов висновку, що основним засобом захисту споживачів є контроль, оскільки він є основним адміністративним засобом попередження, виявлення і припинення порушень законодавства в сфері захисту прав споживачів.

7. Автором запропонована класифікація видів державного контролю, в основу якої покладено загальне уявлення щодо його конкретних проявів у об'єктивній реальності, висвітлення його як багатопланового явища. Кваліфікаційними ознаками видів державного контролю стали: спосіб реалізації контролю, контрольна діяльність суб'єкта, природа простору дії контролю, структура адміністративно-територіального устрою, обсяг охоплення об'єкта контрольних досліджень, напрям контролю.

8. На основі класифікації державного контролю виділено три основні функції контролю та нагляду у сфері захисту прав споживачів, а також виокремлено чотири стадії у контрольно-перевірочному процесі: організаційно-підготовча стадія; стадія, на якій встановлюються фактичні обставини справи, аналізуються факти; стадія розробки та застосування заходів, що носять попереджувальний або припинювальний характер; перевірка виконання рішення, прийнятого за результатами контролю.

9. Діюче законодавство України щодо захисту прав споживачів свідчить про те, що передбачені засоби захисту прав споживачів нечітко сформульовані, не проведено розмежування між договором підряду і договором з надання послуг стосовно вибору способів захисту порушеного права; існують певні недоліки і у співвідношенні норм загальної та спеціальної дії стосовно захисту прав споживачів у сфері надання послуг. За останні роки контрольний апарат значно збільшився по чисельності, функції яких, у більшості випадків, дублюються. Ці недоліки заважають використовувати закладені в контролі потенційні можливості для вдосконалювання системи регулювання в економічній сфері.

10. Закон України «Про захист прав споживачів» необхідно доповнити статтями, присвяченими захисту прав споживачів у сфері надання конкретних послуг, передбачивши істотні умови договору з надання послуг за участю споживачів, визначивши строки та якість послуг, перелік способів захисту прав споживачів і міри відповідальності та співвідношення їх застосування.

11. Дисертант спробував заповнити прогалину у науці адміністративного права щодо поняття адміністративної відповідальності, як способу державного захисту прав споживачів і її підстав - адміністративного правопорушення. У роботі проаналізовані особливості розглянутого виду адміністративної відповідальності, зумовлені специфікою об'єкта правопорушення - права споживача на придбання товарів, певних видів робіт, послуг належної якості й безпечних для життя й здоров'я, а також установлений державний порядок в галузі торгівлі й послуг.

Аналіз особливостей адміністративної відповідальності за порушення прав споживачів і адміністративного правопорушення в сфері захисту прав споживачів дозволив дати визначення цих понять.

Під юридичною відповідальністю слід розуміти застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, які виражаються у формі обмежень особистого, організаційного чи майнового характеру. З яких би частин і елементів юридична відповідальність не складалася, вона може бути застосована лише за умови скоєння порушником певного, специфічного вчинку - правопорушення.

Під адміністративною відповідальністю за порушення прав споживачів варто розуміти застосування уповноваженими органами держави (посадовими особами) заходів, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами як до юридичних осіб, так і до індивідуальних підприємців, з метою покарання винного суб'єкта за порушення прав споживача і як наслідок - примушення його до виконання невиконаного або виконаного неналежним чином правового обов'язку.

12. На споживчий ринок у більшості випадків потрапляє неякісний товар, а інколи навіть шкідливий для життя, здоров'я та майна громадян. Це зумовлюється несвоєчасність реагування нормативно-правової бази на якість споживчого товару. Тому, автором запропоновано доповнити ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальністю за невидачу касового чека, оскільки касовий чек є основним документом, що підтверджує факт здійснення угоди роздрібної купівлі-продажу, і дозволяє споживачеві висунути вимоги при порушенні його прав.

Також наголошено, що Закон України від 21 січня 2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» потребує внесення певних поправок та уточнень: потребує уточнення поняття «слабоалкогольні напої», оскільки в даному законі не повною мірою визначено їхні ознаки, за якими вони можуть класифікуватися як слабоалкогольні; відповідно до нововведення заборонено вживання слабоалкогольних напоїв у місцях проведення «масових заходів», проте з його змісту не зовсім зрозуміло, які заходи слід вважати масовими.

13. Сьогодні відсутній правовий механізм реалізації адміністративної відповідальності за порушення прав споживачів. Для створення єдиної правової основи діяльності контрольно-наглядових органів у розглянутій сфері доцільне прийняття концепції про безпеку і якість товарів і послуг. Дана Концепція повинна передбачати:

- визначення термінів, загальних понять безпеки й якості товарів і послуг, споживчих властивостей товарів і послуг;

- розробку основних принципів побудови загальнодержавної системи якості й безпеки товарів і послуг, у тому числі єдиної системи стандартизації;

- формулювання вимог до забезпечення безпеки і якості товарів і послуг у різних сферах діяльності;

- визначення компетенції наглядових і контролюючих державних органів, організацій і посадових осіб, їхніх прав і відповідальності в питаннях забезпечення якості й безпеки товарів і послуг.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Добромислов Ю.Т. Роль органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - № 2. - С . 19-22.

2. Добромислов Ю.Т. Контроль як засіб захисту прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - №3. - С. 70-74.

3. Добромислов Ю.Т. Шамрай В.О. Ліцензування як форма захисту прав споживачів. / В.О. Шамрай, Ю.Т. Добромислов // Вісник Академії праці і соціальних відносин. Науково-практичний збірник. - 2010. - №4. - С. 102-108.

4. Добромислов Ю.Т. Взаємодія органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування та громадськими об'єднаннями у сфері захисту прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науковий збірник. Серія: право та державне управління. - 2011. - №1. - С. 64-70.

5. Добромислов Ю.Т. Захист прав споживачів - актуальні питання сьогодення / Ю.Т. Добромислов // Матеріали круглого столу «Сучасні правові реформи в Україні», присвяченого 20-ій річниці незалежності України, 26 жовтня 2010 року. - Біла Церква. 2010. - С. 23-24.

6. Добромислов Ю.Т. До питання про адміністративну відповідальність за порушення у сфері захисту прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. [„Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України, присвяченої 10 - річчю створення юридичного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України”], (м. Київ, 19-20 травня 2011 р.). К: Видавничий центр НУБіП України, 2011. - С. 114-115.

7. Добромислов Ю.Т. До питання про захист прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства. Матеріали міжнародної наукової конференції, 23-25 лютого 2011 року. - Київ. АПСВ. 2011. - С. 129-131.

8. Добромислов Ю.Т. Особливості адміністративної відповідальності у сфері захисту прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // Матеріали науково-практичного семінару «Актуальні проблеми діяльності ОВС» - Кіровоград - 2008. - С. 13-15.

9. Добромислов Ю.Т. Ліцензування як правова форма захисту прав споживачів / Ю.Т. Добромислов // матеріали VII звітної науково-практичної конференції [„Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності”] (Кіровоград, 14 травня).- Кіровоград: Кіровоградський юридичний інститут, 2009. - С. 221-223.

10. Добромислов Ю.Т., Веселов М.Ю. Розвиток прав пішоходів як умова інтеграції України до міжнародної системи безпеки дорожнього руху. / М.Ю. Веселов, Ю.Т. Добромислов// Забезпечення прав свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 4 грудня 2009 року. - Київ. ДНДІ. 2009. - С. 74-75.

Анотація

Добромислов Ю.Т. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту прав споживачів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття науково ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право, інформаційне право. - Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячено аналізу питань адміністративно-правового регулювання у сфері захисту прав споживачів. Проведено історичний аналіз виникнення руху прав споживачів, в результаті якого визначено сутність та специфіку адміністративно-правового захисту прав споживачів. З'ясовано поняття «адміністративний примус», «адміністративно-правовий захист прав споживачів», «адміністративна відповідальністю за порушення прав споживачів». Проаналізовано організаційні та правові засоби, що утворюють адміністративно-правовий механізм захисту прав споживачів, а саме: повноважень органів виконавчої влади із захисту прав споживачів, а також адміністративно-правові способи захисту прав споживачів. Досліджено основні елементи адміністративно-правового механізму захисту прав споживачів на прикладі інституту ліцензування підприємницької діяльності та технічного регулювання. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративного законодавства у сфері забезпечення прав споживачів, сформулювало пропозиції щодо внесення змін та доповнень до низки нормативно-правових актів України.

Підкреслено, що основною метою забезпечення процесів формування захисту прав споживачів в Україні можна визнати підтримку державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань на основі комплексу організаційних, дослідницьких, нормативно-правових, технічних та інших заходів.

Ключові слова: захист прав споживачів, споживчий ринок, адміністративно-правовий механізм, інститут ліцензування, адміністративні правопорушення, органи виконавчої влади, якість товарів, послуг, робіт, державний контроль.

Аннотация

Добромыслов Ю.Т. Административно-правовое регулирование в сфере защиты прав потребителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право, информационное право. - Академия труда и социальных отношений Федерации профсоюзов Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию проблем, связанных с определением административно-правового характера взаимоотношений органов исполнительной власти и граждан по защите их потребительских прав. В практическом плане значение темы исследования связано с необходимостью повышения эффективности борьбы с нарушениями прав потребителей: мошенничеством, производством и продажей недоброкачественных продуктов, товаров, некачественным оказанием услуг, выполнением работ, а также с необходимостью формирования надежных организационно-правовых форм защиты прав потребителя.

В работе исследуются общественные отношения, связанные с защитой прав потребителей и административной ответственностью как способа государственной защиты их прав и проблемы современного состояния нормативно-правового регулирования в рассматриваемой сфере и пути его совершенствования; система органов, осуществляющих юрисдикционные функции в целях защиты прав потребителей; понятие и сущность административной ответственности и ее основания - правонарушения в сфере защиты прав потребителей; виды нарушений прав потребителей; меры административной ответственности, применяемые за нарушения законодательства о защите прав потребителей.

Автором особое внимание уделено определению особенностей административной ответственности за нарушение прав потребителя и правонарушения в области защиты прав потребителей, анализу его юридического состава, особенностям данного вида правонарушений, так как до настоящего времени такого исследования в административно-правовой науке не проводилось.

В диссертации исследованы правовые нормы, регулирующие административно-правовую защиту прав потребителей, и обосновывается необходимость их систематизации.

В работе рассматривается вопрос о статусе субъектов административной юрисдикции, осуществляющих контрольно-надзорные полномочия в рассматриваемой области, и их полномочиях по применению мер административного принуждения, в том числе мер административной ответственности, за нарушение прав потребителей, сформулированы предложения о необходимости законодательного закрепления системы таких органов и четкого разграничения их полномочий в данной сфере.

В диссертации классифицированы и рассмотрены составы административных проступков, посягающих на права потребителя, определены их особенности, а также система административных взысканий за названные правонарушения.

Ключевые слова: защита прав потребителей, рынок потребителей, административно-правовой механизм, институт лицензирования, административные правонарушения, органы исполнительной власти, обеспечение качество товаров, услуг, работ, государственный контроль.

Summary

Dobromyslov Yu. T. Administrative and legal regulation in consumer protection segment. - Manuscript.

Thesis to take a scientific decree of Candidate of Legal Sciences specializing in 12.00.07 - Administrative right and process; Financial right, Informational right. - Academy of labor and social relations at Federation of trade unions of Ukraine. - Kуiv, 2011.

The thesis is devoted to analysis over questions with regard to administrative and legal regulation in consumer protection segment. There was historical analysis over occurrence of consumer right process that resulted in defining nature and specifics of administrative and legal protection of consumer rights. Following terms as “administrative enforcement”, “administrative and legal protection of consumer rights”, “administrative responsibility for violating consumer rights” were defined. Such organizational and legal methods, creating an administrative and legal protection mechanism with regard to consumer rights, were also analyzed: authorities of executive bodies with regard to consumer right protection, as well as administrative and legal methods of consumer right protection. We studied key elements of administrative and legal mechanism for consumer right protection in terms of Institute on Business activity licensing and Technical regulation. We also offered directions on how to improve administrative legislation with regard to consumer right provision and established proposals on introducing changes and revisions to several legislative acts of Ukraine.