Становлення та розвиток екологічного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 349.6

12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право;

природоресурсне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Становлення та розвиток

екологічного законодавства України

Діденко Тетяна Іллівна

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент ЗАСТАВСЬКА Лариса Павлівна, Інститут права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету, доцент кафедри трудового, земельного та господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор МАЛИШЕВА Наталія Рафаелівна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат юридичних наук, доцент ІЛЬКІВ Наталія Володимирівна, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри господарсько-правових дисциплін.

Захист відбудеться "28" травня 2011 р. о 1200 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б, ауд. 114.

Автореферат розісланий "27" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

Анотації

Діденко Т.І. Становлення та розвиток екологічного законодавства України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному та всебічному дослідженню проблем становлення й розвитку українського екологічного законодавства на різних етапах. З'ясовано основні теоретичні підходи до поняття й суті екологічного законодавства та їх вплив на сучасне його розуміння як комплексної галузі, що інтегрує в своїй системі природоохоронне, природоресурсне й антропоохоронне законодавство. Виявлено особливості системи цього законодавства та її структури. Досліджено ґенезу екологічного законодавства України та визначено поняття, зміст, роль цього законодавства на окремих етапах розвитку. Особливу увагу приділено питанням про прогресивну роль екологічних норм Конституції України у формуванні сучасної системи екологічного законодавства; про формування основних тенденцій розвитку екологічного законодавства. У роботі сформульовано концептуальні положення, обґрунтовано нові пропозиції щодо шляхів удосконалення правового врегулювання екологічних відносин у процесі кодифікації екологічного законодавства.

Ключові слова: екологічне законодавство, система екологічного законодавства, природоохоронне законодавство, природоресурсне законодавство, антропоохоронне законодавство, тенденції розвитку екологічного законодавства, кодифікація екологічного законодавства.

Диденко Т.И. Становление и развитие экологического законодательства Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена комплексному и всестороннему исследованию проблем становления и развития украинского экологического законодательства на разных этапах.

Анализируются основные теоретические подходы к понятию и сущности экологического законодательства и их влияние на современное его понимание. В ходе исследования обосновывается позиция, что экологическое законодательство является комплексной отраслью, которая интегрирует в своей системе природоохранительное, природоресурсное и антропоохранительное законодательство. При исследовании многоаспектных проблем экологического законодательства выявлены особенности системы этого законодательства и ее внутренней структуры.

Раскрывая вопрос о генезисе экологического законодательства Украины, установлено, что это законодательство прошло несколько этапов своего становления и развития, в рамках которых оно изменялось как содержательно, так и структурно. На основе анализа основных научно-теоретических подходов к постепенному формированию экологического законодательства и нормативно-правовой базы доказана генетическая роль в этом процессе земельного, природоохранительного и природоресурсного законодательства.

Особое внимание в работе уделяется исследованию прогрессивной роли конституционных экологических норм в формировании современной системы экологического законодательства. Установлено, что Конституция Украины заложила правовую базу для формирования национального экологического законодательства; определила фундаментальные экологические общественные отношения, которые качественно наполнили содержание экологического законодательства и стали исходными для его развития; сформулировала базовые основы и направления в регулировании этих отношений как общими, так и специальными нормативно-правовыми актами. законодавство екологічний конституція

При исследовании основных тенденций развития современного экологического законодательства, которые являются очень важными в процессе оценивания достигнутого, выявления проблем и формулирования дальнейших направлений в развитии этого законодательства, рассматриваются причины и особенности их проявления.

С учетом состояния современного экологического законодательства Украины сформулирован концептуально новый подход к его кодификации. В результате исследования вопроса об оптимальной модели будущего системообразующего законодательного акта, который бы возглавил систему экологического законодательства, предлагается и обосновывается позиция о принятии Основ экологического законодательства Украины

Ключевые слова: экологическое законодательство, система экологического законодательства, природоохранительное законодательство, природоресурсное законодательство, антропоохранительное законодательство, тенденции развития экологического законодательства, кодификация экологического законодательства.

Didenko T. I. The Formation and Development of the ecological Legislation of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of candidate of juridical sciences on specialty 12.00.06 - Land law; agrarian law; ecological law; natural resources law. - Classical Private University. - Zaporizha, 2011.

The dissertation is devoted to the comprehensive studying of the formation and development of the Ukrainian ecological legislation at different stages. There were investigated the scientific approaches to the concept of the ecological legislation and their influence on modern interpretation of the ecological legislation and their influence upon the modern interpretation of the ecological legislation as a comprehensive blanch which integrates the nature protection legislation, the natural resource legislation. the anthroposecurity legislation in its system. The main attention is paid to the analysis of the ecological legislation constitutional principles, role and importance of the Law of Ukraine "About Environmental Protection", tendencies of the environmental legislation development. The dissertation deals with the formulation of the bases, the substantiation of the new proposals of improving approaches of the legislation regulation in the process of codification of the ecological legislation.

Key words: the ecological legislation, system of the ecological legislation, the nature protection legislation, the natural and resource legislation, the anthroposecurity legislation, tendencies of development of the ecological legislation, codification of the ecological legislation.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблеми правової охорони навколишнього природного середовища в Україні були актуальними завжди, але їх змістовне наповнення еволюціонувало. Відповідні зміни відбувалися й у законодавстві, яке регулювало екологічні відносини на різних етапах його розвитку. Це призводило до виникнення проблем як теоретичного, так і практичного характеру, пов'язаних, перш за все, із поняттям, системою та її структурою, змістом, значенням зазначеного законодавства.

Вирішення комплексу важливих завдань, які виникають у процесі трансформації майже всіх сфер суспільного життя, у першу чергу пов'язаних із земельною реформою, ставить питання і про необхідність соціального, правового, екологічного та іншого функціонування природних ресурсів, які залучені до цього процесу, а також забезпечення безпеки людини, зокрема й екологічної. Одночасно слід наголосити й на тому, що розвиток екологічного законодавства відбувається і в умовах негативного впливу низки політичних, економічних, соціальних, організаційно-правових, екологічних та інших стримуючих факторів (зокрема: послаблення державного контролю; посилена боротьба за владу та перерозподіл власності; економічна криза; обмеженість у матеріальних ресурсах; зниження зацікавленості суспільства до екологічних проблем; кризовий екологічний стан тощо), які ускладнюють та гальмують розвиток екологічного законодавства. Тому сьогодні набуває актуальності розробка шляхів вирішення зазначених проблем, у тому числі й засобами правового регулювання, у якому провідне місце належить екологічному законодавству.

Окремі питання розвитку екологічного законодавства протягом багатьох років виступають об'єктом наукових досліджень учених-правників у галузі екологічного, земельного та аграрного права як радянського періоду, так і сучасності, зокрема: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Н.Б. Барабашової, Г.Ю. Бистрова, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова, М.М. Брінчука, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, С.Г. Грицкевича, І.А. Дмитренка, О.Л. Дубовик, В.М. Єрмоленка, Б.В. Єрофєєва, Т.В. Злотникової, І.О. Ігнатьєвої, І.О. Іконицької, М.Д. Казанцева, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, О.С. Колбасова, О.М. Колотинської, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, М. І. Краснова, М.В. Краснової, О.І. Крассова, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, В.В. Меркулова, А.М. Мірошніченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Нікішина, О.В. Новікової, В.В. Носіка, О.М. Пащенка, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, Г.М. Полянської, В.К. Попова, В.І. Семчика, Н.І. Титової, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, А.С. Шестерюка, М.В. Шульги та ін.

Науковому дослідженню загальнотеоретичної проблематики екологічного законодавства сприяли публікації представників науки загальної теорії права, зокрема: С.С. Алексєєва, С.Л. Зівса, С.А. Іванова, Р.З. Лівшиця, В.С. Нерсесянца, С.В. Поленіної, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, А.Ф. Шебанова та ін.

Проте очевидним є брак комплексних досліджень на рівні монографій в Україні, присвячених проблемам становлення та розвитку екологічного законодавства на всіх його історичних етапах та сучасного періоду розвитку. Недостатня глибина комплексного вивчення зазначених питань, їх науково-теоретична значущість і практична цінність зумовили вибір теми дослідження, його мету та спрямованість поставлених завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертації одержано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету "Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (номер державної реєстрації № 0102U003195). Особисто здобувачем досліджено розвиток сучасного екологічного законодавства у процесі переходу до ринкових відносин та диверсифікації форм власності на природні ресурси.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та розробка проблем екологічного законодавства України на всіх етапах його становлення й розвитку, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення регламентації екологічних відносин у сучасний період.

Відповідно до цієї мети поставлені такі завдання:

- узагальнити основні теоретичні підходи до поняття екологічного законодавства України;

- виявити особливості системи екологічного законодавства України та дослідити її структуру;

- виділити й дослідити основні етапи становлення та розвитку вітчизняного екологічного законодавства;

- проаналізувати нормативно-правові акти початкового етапу розвитку екологічного законодавства та визначити їх значення у його формуванні;

- з'ясувати поняття природоохоронного законодавства як окремої галузі законодавства УРСР та його роль у розвитку екологічного законодавства;

- визначити поняття й систему природоресурсного законодавства та з'ясувати його роль у формуванні екологічного законодавства;

- розкрити зміст, суть, класифікацію екологічних норм Конституції України та їх значення в розвитку сучасної системи екологічного законодавства;

- встановити основні тенденції розвитку екологічного законодавства та розкрити їхню сутність;

- сформулювати концептуально новий підхід до кодифікації сучасного екологічного законодавства в межах проблем, пов'язаних з пошуком оптимальної моделі подальшого розвитку цього законодавства.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства та навколишнього природного середовища, урегульовані нормами екологічного законодавства на всіх етапах його розвитку.

Предмет дослідження - екологічне законодавство України в різні періоди свого розвитку.

Методи дослідження. У роботі використано широкий арсенал методів наукового пізнання: діалектичний та історичний методи - для дослідження процесу становлення й розвитку екологічного законодавства України (підрозділ 1.3, розділ 2); метод системного аналізу та синтезу - для дослідження теоретичних питань про поняття, систему, структуру, тенденції розвитку, кодифікацію екологічного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, розділ 3); формально-логічний метод та метод тлумачення - для з'ясування понятійного апарату у відповідній галузі (підрозділи 1.1, 1.2, 3.3); структурно-функціональний метод - для визначення ролі земельного, природоохоронного та природоресурного законодавства у становленні й розвитку екологічного законодавства (підрозділ 1.3, розділ 2), класифікації нормативно-правових актів екологічного законодавства (підрозділ 1.2) та класифікації еколого-правових норм Конституції України (підрозділ 3.1); порівняльно-правовий метод - для дослідження наукової літератури з зазначених проблем, положень нормативно-правових актів екологічного законодавства на різних етапах його розвитку та інших галузей законодавства (розділи 1, 2, 3).

Нормативну основу дослідження становлять норми Конституції України; Цивільного, Господарського, Кримінального кодексів України та інших актів. Особливу увагу приділено аналізу норм сучасної системи екологічного законодавства України, зокрема, законів України: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про рослинний світ", "Про тваринний світ", "Про природно-заповідний фонд" тощо; кодексів України: Земельному, Водному, Лісовому, Про надра та інших спеціальних нормативно-правових актів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній правовій доктрині проведене комплексне науково-правове дослідження проблем екологічного законодавства на всіх етапах його становлення та розвитку, визначено й обґрунтовано напрями вдосконалення сучасного екологічного законодавства як комплексної галузі. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

– виявлено й досліджено специфічні ознаки системи екологічного законодавства, такі як: 1) інтеграція нормативно-правових актів різного змісту (природоресурсного, природоохоронного та антропоохоронного); 2) наявність великої кількості законів, які характеризуються об'єднуючим чинником - високим ступенем екологізації; 3) існування значної кількості законодавчих актів кодифікованого характеру; 4) загальнозначущий характер норм нормативно-правових актів інтегрованого характеру як для власної системи, так і для інших галузей національного законодавства; 5) наповненість змісту нормативно-правових актів урахуванням стійких зв'язків екосистеми та її об'єктивних законів розвитку; 6) упровадження широкого спектра екологічних приписів у зміст інших галузей законодавства; 7) вміст значної кількості норм, які мають публічно-правовий характер тощо;

– сформульовано концептуально новий підхід до кодифікації екологічного законодавства, у межах якого обґрунтовано доцільність прийняття Основ екологічного законодавства України як системоутворюючого законодавчого акта, у результаті чого розроблено проект структури цих Основ;

удосконалено:

– наукове положення про розмежування поняття екологічного законодавства у вузькому та широкому значенні; запропоновано визначити екологічне законодавство у вузькому значенні як сукупність нормативно-правових актів диференційованого й інтегрованого характеру, що за змістом утворюють правову спільність (комплекс) екологічних норм антропоохоронного, природоохоронного та природоресурсного законодавства; у широкому значенні - як сукупність нормативно-правових актів безпосередньо екологічного змісту (антропоохоронного, природоохоронного та природоресурсного законодавства) та екологічних норм інших галузей національного законодавства;

– основні науково-теоретичні підходи до структуризації екологічного законодавства України шляхом розробки окремих видів класифікації нормативно-правової бази цього законодавства за такими ознаками: юридична сила нормативно-правових актів; предмет правового регулювання; ступінь суспільної значущості в регулюванні екологічних відносин; форма законодавчого акта; спосіб правового регулювання; масштаб компетенції суб'єктів, які приймають нормативно-правові акти; рівень нормативно-правових актів;

– наукові положення про основні тенденції та напрями розвитку сучасного екологічного законодавства (зокрема: активний процес розширення й удосконалення системи цього законодавства завдяки прийняттю нових нормативно-правових актів природоохоронної, природоресурсної та антропоохоронної спрямованості; розширення його системи завдяки процесу екологізації інших галузей законодавства; економізація змісту екологічного законодавства та узгодження в цьому процесі екологічних і економічних інтересів; глобалізація екологічних проблем та інтеграція екологічного законодавства тощо), які стають передумовою якісного й кількісного наповнення змісту цього законодавства; виявлено причини, характер та особливості їх прояву;

набуло подальшого розвитку:

– теоретичний погляд на комплексність екологічного законодавства України; запропоновано виокремити ще одну ознаку визнання екологічного законодавства комплексною галуззю - об'єктивні чинники, які полягають, по-перше, в тому, що формування екологічного законодавства зумовлено об'єктивними законами розвитку єдиної екологічної системи, що мають природний характер та впливають на стан довкілля; по-друге, саме екологічне законодавство виражає об'єктивні закони розвитку єдиної екологічної системи та пристосоване до існуючого стану навколишнього природного середовища;

– науково-теоретичний підхід до періодизації становлення та розвитку екологічного законодавства; запропоновано виокремити п'ять етапів його розвитку, в межах яких з'ясовуються особливості земельного, природоохоронного, природоресурсного законодавства як окремих спеціальних галузей та їх роль у становленні екологічного законодавства;

– наукові обґрунтування про прогресивне значення Конституції України у формуванні сучасного екологічного законодавства, в результаті чого визначено зміст, суть і роль конституційних норм екологічного спрямування, виявлено еколого-правові проблеми та розроблені шляхи їх вирішення.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дослідження можуть бути використані:

- у науковій сфері - для подальших теоретичних розвідок актуальних проблем екологічного законодавства України;

- у правотворчій сфері - для вдосконалення екологічного законодавства (довідки про впровадження в правотворчу діяльність Запорізької обласної ради № 01-35/1108 та № 01-35/1109 від 02.11.2009 р.);

- у навчальному процесі - при підготовці навчально-методичної літератури та викладанні курсу "Екологічне право"; розділу курсу "Міжнародне публічне право" з еколого-правових проблем та ряду спецкурсів відповідного спрямування (довідка про впровадження в навчальний процес Класичного приватного університету № 12-10 від 01.10.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: "Актуальні проблеми правознавства" (м. Запоріжжя, 2003 р.), "Наука і освіта 2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), "Науковий потенціал світу 2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), "Проблеми забезпечення законності у сфері земельних та аграрних правовідносин" (м. Львів, 2006 р.), "Сучасні дослідження правознавчих проблем" (м. Запоріжжя, 2007 р.), "Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку" (м. Харків, 2007 р.), "Державний контроль за дотриманням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми та шляхи вдосконалення" (м. Київ, 2008 р.), "Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів" (м. Харків, 2009 р.), "Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні" (м. Запоріжжя, 2009 р.), "Сучасне земельне, аграрне, екологічне та природоресурсне право: актуальні проблеми теорії та практики" (м. Біла Церква, 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й рекомендації дослідження викладено у вісімнадцяти публікаціях, з яких вісім статей опубліковано у фахових наукових виданнях та десять - у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 5,89 авт. арк.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи - 224 сторінки, з них 183 сторінки основного тексту, 36 - списку використаних джерел (366 найменувань) і 5 - додатків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, визначено його наукову новизну, встановлено практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

Розділ 1 - "Загальна характеристика екологічного законодавства України" - складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. "Поняття та суть екологічного законодавства" присвячений з'ясуванню поняття екологічного законодавства.

У роботі висвітлено основні погляди правової доктрини на поняття та суть екологічного законодавства. Підкреслено, що неоднозначність підходів загальнотеоретичної, спеціально-юридичної літератури й положень чинних нормативно-правових актів до поняття "законодавство" в цілому та "екологічне законодавство" зокрема породжує проблеми як теоретичного, так і практичного характеру. Це проблеми, перш за все, пов'язані з: критеріями та межами відбору нормативно-правових актів до екологічного законодавства; наповненістю та змістом екологічних відносин, які регулюються цим законодавством; межами між загальними нормативно-правовими актами, які містять екологічні норми, та спеціальними - нормативно-правовими актами суто екологічного змісту; якістю та ефективністю екологічного законодавства тощо.

У ході дослідження автор приєднується до позиції тих дослідників, які вважають, що екологічне законодавство є комплексною галуззю. Комплексний характер цієї галузі обґрунтовано через розкриття суб'єктивних (юридичних чинників) та об'єктивних ознак (екологічні чинники).

На підставі аналізу наукових поглядів, чинного законодавства та власних міркувань сформульовано висновок про те, що екологічне законодавство необхідно розглядати у вузькому та широкому розумінні. Підставою для такого розмежування є оптимальне врегулювання екологічних відносин нормами різних галузей національного законодавства в процесі активної екологізації їхнього змісту.

Підрозділ 1.2. "Система екологічного законодавства та її структура" присвячений питанню про екологічне законодавство України як систему зі своєю складною внутрішньою будовою.

Зазначено, що дослідження системи екологічного законодавства ускладнюється відсутністю єдиних доктринальних та законодавчих підходів до визначення цього поняття. У ході розробки багатоаспектних проблем системи екологічного законодавства визначено, що вона має основні ознаки, якими характеризується будь-яка інша галузь національного законодавства (а саме: певна правова форма, сфера споріднених суспільних відносин, ієрархічність її структури тощо). Крім того, викладено авторський погляд на специфічні ознаки цієї системи.

Особливу увагу в роботі приділено дослідженню основних науково-теоретичних підходів до структуризації системи екологічного законодавства шляхом розробки окремих видів класифікації її нормативно-правової бази за такими ознаками: юридична сила нормативно-правових актів; предмет правового регулювання; ступінь суспільної значущості в регулюванні екологічних відносин; форма законодавчого акта; спосіб правового регулювання; масштаб компетенції суб'єктів, які приймають нормативно-правові акти; рівень нормативно-правових актів. Аналіз цих видів класифікації екологічного законодавства дав змогу сформувати уявлення про чітку ієрархічну піраміду цього законодавства, виявити недоліки та прогалин його системи, визначити необхідні умови для ефективного застосування його норм.

Доведено, що в системі екологічного законодавства знакову роль відіграв Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", який став законом перехідного періоду: він зберіг наступність із попереднім радянським законодавством, що важливо було для забезпечення його стабільності, та, разом із цим, увібрав до свого змісту концептуально нову ідею про єдність і взаємозв'язок всіх екологічних відносин: охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та використання й охорони природних ресурсів. Цей Закон став системоутворюючим актом, на положеннях якого було розпочато формування системи сучасного екологічного законодавства України. Одночасно акцентовано на тому, що у зв'язку з новітнім етапом розвитку екологічного законодавства у світлі кардинальних трансформаційних процесів Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" втрачає позицію провідного акта, що ставить на порядок денний питання про прийняття сучаснішого базового законодавчого акта.

Підрозділ 1.3. "Основні етапи розвитку вітчизняного екологічного законодавства" присвячений дослідженню ґенези екологічного законодавства.

Аргументовано, що екологічне законодавство з початку свого становлення пройшло декілька основних етапів свого розвитку. Воно змінювалося за змістом, що приводило до розширення його системи. Такий еволюційний процес позначився на формуванні наукових поглядів щодо поняття, назви, системи, структури, змісту цього законодавства в межах окремих періодів розвитку. Цей процес залежав, перш за все, від рівня розвитку суспільства й суспільних відносин у відповідній сфері та від самого розуміння поняття "охорона природи", зміст якого також еволюціонував, доповнювався, розширювався. Ця періодизація охоплює такі етапи:

1) виникнення екологічних норм у межах земельного та певною мірою в нормативно-правових актах іншого галузевого (надрового, водного, лісового тощо) законодавства УРСР (1917-1960 рр.);

2) формування природоохоронного законодавства як окремої галузі законодавства УРСР (1960-1968 рр.);

3) розвиток екологічних норм у змісті природоресурсних галузей законодавства УРСР (1968-1990 рр.);

4) вихід за межі природоресурсних галузей та формування комплексної галузі екологічного законодавства України (початок 1991 р. - 1996 р.);

5) сучасний етап розвитку національного екологічного законодавства з оновленою власною системою у зв'язку з радикальними змінами та прийняттям Конституції України (1996 р. - сучасність).

Аналізуючи еволюційний процес розвитку екологічного законодавства було досліджено і ґенезу формування відповідних наукових концепцій розвитку цього законодавства.

Розділі 2 - "Ґенеза українського екологічного законодавства: радянська доба" - складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. "Формування екологічних норм у межах земельного та іншого галузевого законодавства УРСР до 60-х років ХХ століття" присвячений аналізу нормативно-правових актів початкового періоду у розвитку екологічного законодавства на предмет екологічної спрямованості їхніх норм та з'ясуванню їхньої ролі у формуванні екологічного законодавства.

Досліджено зміст ряду нормативно-правових актів, починаючи з перших декретів Радянської влади: "Про землю", "Про надра землі", "Про ліси", "Про охорону лісів", "Про полювання" та багато інших. Це дало змогу зробити висновок про те, що в зазначений період відбувається формування особливої галузі радянського законодавства - земельного, яке заклало правові основи використання та охорони земель та інших пов'язаних із землею важливих природних ресурсів, як екологічні параметри цього законодавства.

Обґрунтовано тезу про те, що в межах земельного законодавства формуються передумови розвитку екологічного законодавства, адже перше відігравало революційну роль не тільки в питанні становлення його власної системи, а й у розвитку галузевого законодавства (екологічні норми зародилися та набули розвитку саме в цьому законодавстві). Доведено положення, що нормативно-правові акти цього періоду стали й першими актами природоохоронного законодавства (їхнє значення виходить за межі земельно-правових питань, яким вони були безпосередньо присвячені), що згодом стало структурною частиною системи екологічного законодавства.

Водночас обґрунтовано, що в цей період велика сукупність несистематизованих нормативно-правових актів послабляла практичну ефективність законодавства та не забезпечувала належного правового регулювання екологічних відносин; межі спеціальних нормативно-правових актів, які регулювали відносини з використання та охорони окремих природних об'єктів, ставали тісними, оскільки відносини, які регулювалися цим законодавством, стосувалися окремих частин природного комплексу й/або окремих питань їхньої правової регламентації та в більшості мали характер урядових приписів.

У підрозділі 2.2. "Становлення природоохоронного законодавства як окремої галузі законодавства УРСР з початку 60-х років ХХ століття" розкрито питання про поняття та особливу роль природоохоронного законодавства як окремої галузі.

Доведено, що зазначений етап у розвитку вітчизняного екологічного законодавства став визначальним у правовому регулюванні екологічних відносин, адже він пов'язаний з появою нового типу законодавства - природоохоронного, у формуванні якого особливу роль відіграв спеціальний Закон "Про охорону природи Української РСР" від 30 червня 1960 р.

При дослідженні цього періоду особливий акцент зроблено на тому, що прийняття зазначеного Закону знаменує переломний момент у регулюванні екологічних відносин в УРСР, оскільки з обранням нової форми нормативно-правового акта - закону - на новий рівень було піднесено значущість та важливість екологічних відносин. Уперше в історії розвитку українського екологічного законодавства законодавчо впроваджувалися основи для цілісного підходу до природи (всі природні багатства як залучені до господарського обігу, так і ті, що не експлуатуються).

Аналіз цього Закону та інших нормативно-правових актів, зокрема: Постанови Ради Міністрів УРСР "Про поліпшення охорони природи, раціональне використання і відтворення природних багатств Української РСР" від 8 травня 1964 р., Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР "Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів" від 8 грудня 1973 р., Постанови Верховної Ради УРСР "Про стан і заходи по подальшому поліпшенню природоохоронної роботи в республіці в світлі рішень ХХV з'їзду КПРС" від 13 липня 1978 р. та інших, показав, що їхні норми, хоча й недостатньо чітко, але формулювали нову якість у змісті екологічних відносин - цілісний підхід до природи як єдиної екосистеми із взаємопов'язаними природними елементами; відокремили їх від предмета правового регулювання земельного законодавства (у широкому розумінні) та піднесли їх над нормами цих галузей; поклали початок формуванню природоохоронного законодавства як бази в майбутньому для окремої структурної частини в межах екологічного законодавства як комплексної галузі.

Доведено, що саме у цей період виникла наукова теорія про формування специфічної галузі радянського законодавства - природоохоронного, яка поступово стала самостійною галуззю, а спеціальні закони про охорону природи союзних республік як головні нормативно-правові акти цього законодавства, у тому числі й Закон "Про охорону природи Української РСР", - заклали основи комплексної кодифікації не лише з приводу природоохоронних відносин, а й природоресурсних, які тісно з ними пов'язані.

Підрозділ 2.3 "Розвиток екологічних норм у змісті природоресурних галузей законодавства з кінця 60-х років ХХ століття" присвячений визначенню поняття, системи та ролі природоресурсного законодавства як спеціальної галузі.

Акцентовано увагу на тому, що набуває значення диференціація природоресурсних галузей законодавства, у зв'язку із чим складається галузевий підхід до формування та розвитку їх систем. Зазначено, що помітною тенденцією цього етапу було розширення нормативно-правової бази в основному за рахунок систематизації у формі кодифікації цілих природоресурсних галузей, а відмінною особливістю - те, що систематизація майже одночасно охоплювала розробку кодифікованих природоресурсних кодексів та законів про землю, надра, води, ліси й інші природні об'єкти. На цьому етапі кодифікація відповідних природоресурсних галузей законодавства поставила їх на однаковий юридичний рівень, у зв'язку із чим виникли сприятливі умови для подальшого розвитку відповідних галузей як самостійних правових явищ. Обґрунтовано, що тривалий період прийняття спеціалізованих законодавчих актів (більше ніж 10 років) позначився на обсязі та суті їх екологічних приписів.

Наголошено, що з прийняттям спеціальних законів УРСР "Про охорону атмосферного повітря" від 27 листопада 1981 р. та "Про охорону та використання тваринного світу" від 27 листопада 1981 р. був окреслений новий провідний екологічний напрям у відносинах - охорона навколишнього природного середовища.

Доведено, що в цей період у правовій доктрині почали формуватися наукові ідеї про самостійність двох комплексних галузей законодавства - природоохоронного й природоресурсного, що пов'язувалося з процесом диференціації та інтеграції природоресурсних галузей законодавства.

Розділі 3 - "Сучасне екологічне законодавство України" - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Конституційні засади сучасного екологічного законодавства" розкрито питання про особливу роль Конституції України в розвитку сучасної системи екологічного законодавства.

На підставі аналізу норм Конституції України, доведено, що вона заклала основи розвитку сучасного екологічного законодавства України. Особливу увагу приділено дослідженню широкої групи конституційних положень екологічного спрямування. Визначено критерії їх класифікації та згруповано їх у декілька блоків, що свідчить про їх соціальну значущість, глибинну змістовність та широку сферу практичного застосування, це, зокрема: 1) норми загального характеру, які відображають основи розвитку всієї правової системи України та побічно регулюють екологічні відносини; 2) норми, які містять положення спеціального (екологічного) характеру (вони безпосередньо відображають основні засади регулювання екологічних відносин: а) про загальні правові засади в екологічній галузі; б) ті, що закріплюють екологічний статус людини і громадянина, та/чи інші права, що необхідні для реалізації екологічних прав; в) ті, що закріплюють компетенцію державних органів влади й управління та органів місцевого самоврядування в екологічній сфері.

У ході розкриття особливої ролі та значення конституційних екологічних імперативів доведено необхідність повного узгодження поточного екологічного законодавства з конституційними нормами, а також максимального втілення та розвинення конституційних екологічних положень безпосередньо в екологічному законодавстві.

Одночасно виявлено, що Конституція України має проблеми еколого-правового характеру в змісті своїх норм, які породжують неоднозначне тлумачення та застосування конституційних положень екологічного змісту, ускладнюють їх втілення й розвиток у спеціальному законодавстві, а отже, знижують їх ефективність. У зв'язку із цим підтримано та розвинено науковий погляд на необхідність посилення екологізації норм Конституції України, адже її терміни повинні бути єдиним орієнтиром для всієї системи національного законодавства, у тому числі й екологічного.

У підрозділі 3.2. "Основні тенденції розвитку сучасного екологічного законодавства" розкрито сутність провідних тенденцій розвитку екологічного законодавства України.

У результаті дослідження сучасного екологічного законодавства України та узагальнення наукових поглядів на основні напрями розвитку цього законодавства, зроблено висновок про те, що тенденції розвитку стають передумовою якісного та кількісного наповнення змісту екологічного законодавства.

Особливий акцент зроблено на виявленні й дослідженні суті таких тенденцій розвитку екологічного законодавства, як: активний процес розширення та вдосконалення його системи завдяки прийняттю нових нормативно-правових актів природоохоронної, природоресурсної та антропоохоронної спрямованості; розширення його системи завдяки процесу екологізації інших галузей законодавства; економізація змісту його норм та узгодження в цьому процесі екологічних і економічних інтересів; глобалізація екологічних проблем та інтеграція цього законодавства тощо.

На підставі аналізу причин та особливостей прояву й взаємозв'язку цих та інших тенденцій розвитку сучасного екологічного законодавства України зроблено висновок, що їх виявлення є дуже важливим, особливо для оцінювання набутого, визначення й вирішення проблем та формулювання подальших напрямів у розвитку екологічного законодавства.

У підрозділі 3.3. "Проблеми кодифікації екологічного законодавства" висвітлено проблеми кодифікації сучасного екологічного законодавства.

З'ясовано, що теоретичні підходи до кодифікації екологічного законодавства ускладнюються відсутністю єдиних наукових поглядів на розуміння екологічного законодавства і його системи як вихідних чинників кодифікації; законодавчою невизначеністю меж, напрямів, форм кодифікації; наявністю великої кількості недоліків та прогалин у нормативному масиві екологічного законодавства України тощо.

Обґрунтовано, що ефективне правове регулювання екологічних відносин може бути забезпечене лише шляхом одночасного вдосконалення змісту й форми еколого-правових приписів, тобто здійсненням їхньої кодифікації. На думку автора, передумови для кодифікації екологічного законодавства в сучасних умовах уже склалися. Тому екологічне законодавство як комплексна галузь та її складові можуть виступати об'єктами кодифікації. У зв'язку з існуванням різних факторів, які перешкоджають прийняттю зважених рішень у врегулюванні екологічних відносин, та, відповідно, неможливістю проведення масштабної кодифікації екологічного законодавства (наприклад, надмірна політизація правових питань, у тому числі й питань кодифікації, складні економічні умови та інші), викладено концептуально новий підхід до процесу кодифікації екологічного законодавства України з окремими його етапами й напрямами.

Запропоновано межами першого етапу охопити декілька напрямів, серед яких: внесення змін та/чи доповнень до чинних нормативно-правових актів екологічного законодавства; розробка та прийняття нових нормативно-правових актів з неврегульованих екологічних відносин.

Другий етап кодифікації екологічного законодавства пов'язаний з розробкою та прийняттям глобального кодифікованого акта екологічного законодавства. У результаті пошуку оптимальної моделі такого акта на підставі ряду теоретичних і практичних доводів та з огляду на те, що Конституція України й інші законодавчі акти не встановлюють жорстких меж у виборі конкретної форми кодифікованого акта, обстоюється позиція про прийняття Основ екологічного законодавства України як системоутворюючого законодавчого акта та наводиться проект його структури. Доведено, що саме Основи можуть забезпечити реалізацію інтеграційного підходу до розвитку всієї системи екологічного законодавства, досягнення єдиної мети правового регулювання екологічних відносин, ефективність екологічного законодавства, упорядкування системи екологічного законодавства тощо.

Висновки

У дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й представлено нове вирішення важливого наукового завдання виявлення та розробки проблем екологічного законодавства України на всіх етапах його становлення й розвитку, сформульовано основні пропозиції щодо вдосконалення регламентації екологічних відносин у сучасний період. У результаті вирішення цього завдання було зроблено ряд висновків.

1. Інтегрований підхід до з'ясування поняття екологічного законодавства дає підстави стверджувати, що воно є комплексною галуззю за такими ознаками: 1) суб'єктивними (юридичними чинниками) - співвідношення складових у єдиній системі законодавства; регулювання екологічних відносин як власними нормами, так і нормами, які належать до інших галузей національної системи законодавства; поєднання імперативного та диспозитивного методів регулювання екологічних відносин; 2) об'єктивними (екологічними чинниками) - природний об'єкт, який охороняється, розглядається в сукупності його зв'язків з іншими природними об'єктами та навколишнім природним середовищем). Доцільно виокремити ще ряд об'єктивних ознак комплексності екологічного законодавства, які полягають у тому, що воно, по-перше, зумовлено об'єктивними законами розвитку єдиної екологічної системи, які мають природний характер та впливають на його стан (як передбачувані, так і непередбачувані, внаслідок яких можуть виникнути екологічні відносини, пов'язані з відтворенням природних об'єктів, запобіганням негативним наслідкам у навколишньому природному середовищі, ліквідації таких наслідків тощо, які необхідно врегулювати, в тому числі законодавчо); по-друге, виражає об'єктивні закони розвитку єдиної екологічної системи та пристосоване до існуючого стану навколишнього природного середовища (необхідність урегулювання єдиних відносин, які виникають у сфері взаємодії суспільства та навколишнього природного середовища).

Термінологічна неузгодженість таких вихідних юридичних понять як "законодавство" та "екологічне законодавство", створює проблеми неоднозначного тлумачення цих понять та водночас вкладання в них різної суті, а тому потребує не лише їх доктринального, а й законодавчого визначення. Запропоновано авторське визначення екологічного законодавства у вузькому та широкому розумінні. У вузькому значенні екологічне законодавство є сукупністю нормативно-правових актів диференційованого й інтегрованого характеру, що за змістом утворюють правову спільність (комплекс) екологічних норм антропоохоронного, природоохоронного та природоресурсного законодавства, заснованих на конституційних нормах і збагачених якісно новим змістом у світлі політичних, економічних, соціальних, правових та інших змін, з метою забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, збереження та відтворення природних ресурсів. У широкому значенні екологічне законодавство є сукупністю нормативно-правових актів як безпосередньо екологічного змісту (антропоохоронного, природоохоронного та природоресурсного законодавства), так і екологічних норм інших галузей національного законодавства, які спрямовані на реалізацію єдиних завдань: забезпечення екологічної безпеки; охорону навколишнього природного середовища; раціональне використання, збереження й відтворення природних ресурсів.

2. Система екологічного законодавства має специфічні ознаки, серед яких головними є такі: 1) інтеграція нормативно-правових актів різного змісту (природоресурсного, природоохоронного та антропоохоронного); 2) наявність великої кількості законів, які характеризуються об'єднуючим чинником - високим ступенем екологізації; 3) існування значної кількості законодавчих актів кодифікованого характеру; 4) загальнозначущий характер норм комплексних нормативно-правових актів інтегрованого характеру як для власної системи, так і для інших галузей національного законодавства; 5) наповненість змісту нормативно-правових актів урахуванням стійких зв'язків екосистеми та її об'єктивних законів розвитку; 6) упровадження широкого спектра екологічних приписів у зміст інших галузей законодавства; 7) вміст значної кількості норм, які мають публічно-правовий характер тощо.

3. Розвиваючи думку про науково-теоретичний підхід до періодизації становлення та розвитку екологічного законодавства, можна виділити п'ять етапів його поступового формування та розвитку, в межах яких, по-перше, це законодавство мало (має) особливе значення у процесі врегулювання певних екологічних відносин, при цьому важливу генетичну роль відігравало земельне, природоохоронне й природоресурсне законодавство; по-друге, це законодавство враховувало (враховує) істотні відмінності змісту та спрямованості екологічного законодавства СРСР і України як суверенної держави; по-третє, виокремлені періоди дають можливість дослідити ґенезу формування наукових концепцій і тенденцій розвитку цієї галузі законодавства та її роль тощо.

4. Початковий етап у розвитку вітчизняного екологічного законодавства характеризується, по-перше, виникненням та розвитком нової галузі радянського земельного законодавства, яка закріпила правові основи використання та охорони земель як екологічні параметри земельного законодавства; по-друге, зародженням у надрах земельного законодавства правових основ використання та охорони інших пов'язаних із землею важливих природних ресурсів - надр, лісів та вод; по-третє, особливою роллю земельного законодавства як інтегруючої галузі (в широкому розумінні), складовими якої стали окремі природоресурсні галузі законодавства; по-четверте, у змісті нормативно-правових актів цих природоресурсних галузей були започатковані основи природоохоронного законодавства, оскільки в їх нормах було закладено один з основних принципів охорони природи - раціональне використання природних ресурсів; по-п'яте, екологічний зміст нормативно-правових актів початкового періоду представлений не лише забезпеченням раціонального використання природних об'єктів, а й в окремих випадках повним та/чи частковим обмеженням користування ними - консервативною охороною, завдяки чому був розширений і обсяг природоохоронної діяльності, і розвиток нових її напрямів.

5. Починаючи із Закону "Про охорону природи Української РСР", природоохоронні норми (нормативно-правові акти) наповнюються якісно новим акцентом у змісті екологічних відносин - цілісним підходом до природи як єдиної екосистеми із взаємопов'язаними природними елементами, хоча й недостатньо чітко; поклали початок формуванню природоохоронного законодавства як бази в майбутньому для окремої структурної частини екологічного законодавства як комплексної галузі; відокремлюють ці відносини від предмета правового регулювання земельного законодавства (в широкому розумінні) та закладають основи комплексної природоресурсної кодифікації.

6. У зв'язку з проведенням широкої кодифікації природоресурсних галузей, починаючи з кінця 60-х рр. ХХ ст., виникли сприятливі умови для розвитку їх як самостійних систем, в яких регламентація використання окремих природних ресурсів нерозривно пов'язується із забезпеченням їхньої охорони. У зв'язку з процесом диференціації та інтеграції природоресурсних галузей законодавства природоохоронне та природоресурсне законодавство розвиваються як самостійні галузі.

7. Конституція України має прогресивне значення у формуванні сучасного екологічного законодавства, зокрема: вона заклала правові основи для формування екологічного законодавства України; визначила фундаментальні екологічні відносини, які якісно наповнили зміст цього законодавства та стали вихідними для його розвитку як комплексної галузі; сформулювала генеральну основу й напрям у врегулюванні цих відносин як загальними, так і спеціальними нормативно-правовими актами. Проте конституційні норми потребують більш глибокої екологізації. Для цього запропоновано, по-перше, конструкцію норми ст. 13 доповнити і викласти в такій редакції "земля, її надра, атмосферне повітря, води, ліси, тваринний світ, рослинний світ, об'єкти природно-заповідного фонду, які знаходяться в межах території України…". По-друге, оскільки цінність Конституції полягає не тільки в її нормах, а й у її термінології, то необхідно узгодити термінологічні питання щодо таких конституційних понять, як: "природний ресурс" та "природний об'єкт", "природа" та "довкілля", "охорона природи" та "охорона довкілля".

8. Розвиток сучасного екологічного законодавства як динамічне явище зазнає впливу всіх активних процесів суспільного життя, які стають передумовою структурного та змістовного наповнення цього законодавства. З огляду на це, виявлено основні тенденції та напрями розвитку цього законодавства, зокрема: активний процес розширення й удосконалення його системи завдяки прийняттю нових нормативно-правових актів природоохоронної, природноресурсової та антропоохоронної спрямованості; розширення його системи завдяки процесу екологізації інших галузей законодавства; економізація змісту його норм та узгодження в цьому процесі екологічних й економічних інтересів; глобалізація екологічних проблем та інтеграція цього законодавства тощо.