Правова природа парламентських органів європейських міжнародних організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВА ПРИРОДА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Спеціальність: Міжнародне право

Лесюк Вікторія Василівна

Київ, 2011 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасному міжнародному співтоваристві відбувається подальше підвищення координуючої ролі міжнародних організацій, що пов'язано з вступом до нього нових держав, поглибленням відносин між державами в цілому, розширенням сфери захисту прав і свобод людини. Однією з таких держав є Україна, яка, починаючи з 1991 року стала на шлях розвитку громадянського суспільства, побудови правової та соціальної держави, однією з головних засад якої є принцип верховенства права, захисту прав і свобод людини як складових плюралістичної демократії. У зміцненні останньої важливу роль відіграє парламентська дипломатія, яка у європейському вимірі значною мірою уособлюється з діяльністю парламентських органів міжнародних організацій (міжнародних парламентських інституцій).

Для України особливо важливим є ефективне використання парламентської дипломатії як складової міжнародного діалогу, що сприяє інтеграції країни у політико-правовий простір Європи, демократичній розбудові, розвитку гуманітарних і правових стандартів. Участь делегацій Верховної Ради України в таких провідних парламентських органах міжнародних організацій, як Парламентська асамблея Ради Європи та Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі відіграє позитивну роль у вирішенні найбільш гострих проблем міжнародного життя.

А також їх участь в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва, Парламентському вимірі Центральноєвропейської Ініціативи, Парламентській асамблеї ГУАМ, Міжпарламентській асамблеї СНД та ін. сприяє інтеграційним процесам України в різних сферах міжнародних відносин на європейському рівні.

Парламентські органи міжнародних організацій як нова та перспективна для міжнародних відносин форма парламентської дипломатії та національного представництва держав зумовлює необхідність їх дослідження як нового явища в міжнародному праві. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії України, дієвим ресурсом зовнішньополітичної діяльності.

Разом з тим, актуальність даного дисертаційного дослідження визначається також важливістю вирішення ряду теоретичних та практичних проблем, що виникають при виробленні Україною стратегії по входженню в європейський правовий простір, формуванню її іміджу на основі утвердження демократії та загальноєвропейських цінностей.

Необхідно, однак, констатувати відсутність у вітчизняній міжнародно-правовій науці комплексних наукових досліджень із зазначеної проблематики. У зв'язку з цим, важливим є узагальнення міжнародної парламентської практики та розробка теорії функціонування міжнародних парламентських інституцій в Європі, виявлення тенденцій їх розвитку, що може сприяти формулюванню концептуальних поглядів щодо цих органів з позиції ефективної участі в них делегацій Верховної Ради України в процесі здійснення зовнішньої політики держави, що й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

У юридичній науці окремі аспекти даної тематики розглядались у контексті досліджень окремих міжнародних організацій, зокрема Ради Європи та ін., в працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема це роботи: Т.І. Левицького, В.Є. Мармазова, І.С. Піляєва, Г. Вінклєра, М. Заафельда, Г. Клебеса, С. Штадтмайєра, Є. Яскерні та ін.

Важливу роль відіграли також праці зарубіжних вчених, пов'язані з діяльністю міжнародних організацій та їх органів, а саме роботи: Я. Броунлі, Г. Кьока, В. Моравецького, П. Родойнова, Ж.Л. Сорона, М. Флорінскі і ін.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці представників науки міжнародного права, а саме таких науковців, як: М.О. Баймуратов, М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, О.К. Вишняков, Б.В. Ганюшкін, В.Н. Денисов, М.Л. Ентін, Л.М. Ентін, О.Г. Зайцева, Г.В. Ігнатенко, С.Ю. Кашкін, З. Клепацький, Ю.М. Колосов, Є.С. Кривчикова, М.Б. Крилов, М.А. Ломагін, І.І. Лукашук, Г.І. Морозов, В.І. Муравйов, Т.М. Нєшатаєва, Л.Д. Тимченко, О.І. Тіунов, Б.М. Топорнін, Є.Т. Усенко, Ю.С. Шемшученко, О.О. Шибаєва та ін.

Нормативно-правову базу дослідження склали положення установчих документів європейських міжнародних організацій, правила процедури парламентських органів міжнародних організацій, рішення як парламентських органів, так і міжурядових органів міжнародних організацій, інші документи міжнародних організацій, чимало з яких вперше вводяться у вітчизняну науку міжнародного права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. Івана Франка в контексті теми „Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія, сучасність, перспективи ”(реєстраційний №01050004926).

Мета і завдання дослідження.

Основною метою дослідження є визначення правових засад функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій, включаючи історико-правовий генезис, міжнародно-правовий статус цих органів, а також розробка класифікації форм діяльності цих органів, згідно з їх функціями та повноваженнями. Для досягнення визначеної мети було поставлено наступні завдання:

- з'ясувати генезис парламентських органів європейських міжнародних організацій з урахуванням чинників, що вплинули на їх виникнення та розвиток;

- виявити інституційні, процедурні та інші особливості міжнародно-правової природи парламентських органів європейських міжнародних організацій;

- провести порівняльний аналіз принципів формування парламентських органів міжнародних організацій, їх внутрішньо-організаційної структури;

- встановити сфери компетенції парламентських органів європейських міжнародних організацій та обсяг їхніх повноважень;

- визначити правовий зміст поняття парламентських органів міжнародних організацій;

- розкрити міжнародно-правові форми діяльності парламентських органів на основі їх взаємодії з міжурядовими органами міжнародних організацій, національними парламентами держав-членів та їх взаємного співробітництва;

- розробити пропозиції та рекомендації для Комітету у закордонних справах Верховної Ради України щодо підвищення ефективності участі парламентських делегацій України в парламентських органах європейських міжнародних організацій.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають в процесі створення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій, включаючи їх співробітництво між собою. Предмет дослідження складають принципи та норми, що визначають порядок утворення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій в процесі їх розвитку.

Методи дослідження Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертаційного дослідження використано широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, властивих як правознавству взагалі, так і міжнародному праву зокрема. Методологічну основу складають філософсько-світоглядні, загальнонаукові (конкретно-соціологічні, статистичні та ін.) та спеціальні (порівняльний, структурний, формально-логічний) методи: історичний метод було застосовано для з'ясування періодизації виникнення та еволюції парламентських органів міжнародних організацій, порівняльний - для дослідження правового статусу парламентських органів як в плані концептуального підходу, так і в аспекті регулювання конкретних правовідносин, логічний - для встановлення особливостей правової природи та характерних ознак цих органів, системно-функціональний - для виявлення та відмежування окремих складових поняття парламентських органів міжнародних організацій, формально-юридичний - для аналізу змісту нормативно-правових актів, установчих документів і правил процедури, соціологічний - для виявлення сутності та особливостей соціальних явищ, їх значення в процесі нормативного регулювання.

Об'єктивність і достовірність висновків дослідження базується на діалектичному підході до явищ і зверненням до причинно-наслідкових зв'язків. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці міжнародного права спеціальним комплексним дослідженням, в якому висвітлюється правова природа парламентських органів європейських міжнародних організацій та організаційно-правові аспекти їх діяльності, класифіковано міжнародно-правові форми діяльності та визначено можливі шляхи підвищення ефективності їхнього співробітництва між собою.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, аналізом нових тенденцій розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій, вивченням міжнародної парламентської практики як форми парламентської дипломатії, виявленням особливостей впливу на міжнародне право.

В результаті проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення та висновки, які становлять особистий здобуток дисертанта...

Уперше:

- визначено періодизацію становлення та еволюції парламентських органів європейських міжнародних організацій, яка складається з чотирьох етапів: перший етап - початковий (кін. 40-х - поч. 50-х рр. ХХ ст.), пов'язаний з виникненням парламентських асамблей на основі міжнародного договору, другий етап - розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій (50-ті - 80-ті рр. ХХ ст.), третій етап - збільшення чисельності в Європі парламентських органів міжнародних організацій (кін. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.), четвертий етап - сучасний період співробітництва, в рамках існування розвиненої системи парламентських органів європейських міжнародних організацій;

- виявлено, що діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій свідчить про появу в міжнародному праві нових за формою та змістом правовідносин, внаслідок чого утворюється нова практика здійснення міжнародних відносин на регіональному рівні, формуються нові ресурси колективної дипломатії, які характеризують розвиток плюралістичної демократії в новому напрямі;

- обґрунтовано тезу про те, що представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії на міжнародному рівні, викликаною глибокими змінами в міжнародних відносинах, яка поєднує дві сфери інтересів - національний та міжнародний, розширюючи тим самим можливості міжнародних організацій та держав-членів;

- визначено спільні риси парламентських органів європейських міжнародних організацій, серед яких особливо значимими є: норма представництва, яка включає делегування, представництво політичних сил, принцип голосування, право на привілеї та імунітети та внутрішньо-організаційна структура, що складається з керівних органів, комітетів, пленарних засідань, які наближають ці органи до ознак національних парламентів;

- дано визначення поняття парламентського органу міжнародної організації, для якого характерними є ряд ознак: постійно діючий колективний орган, який складається з представників парламентів усіх держав-членів даної міжнародної організації, національні делегації яких повинні відображати політичний склад відповідного парламенту, віддзеркалюючи особливості їх представницького характеру, заснований на багатосторонній договірній основі, в якій встановлюється правовий статус та визначаються цілі, розвинений внутрішньо-організаційний механізм функціонування та порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер його діяльності;

- дано класифікацію основних міжнародно-правових форм діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій, виходячи з їхніх повноважень;

- сформульовано пропозиції для Комітету у закордонних справах Верховної Ради України щодо підвищення ефективності діяльності парламентських делегацій України в міжнародних парламентських інституціях, що має значення також для діяльності політичних партій України, а саме адаптації їх передвиборчих програм до стандартів на європейському рівні, що є необхідним елементом співпраці із зарубіжними парламентарями, ефективного використання парламентської дипломатії, з огляду на всезростаючу її роль у прийнятті рішень з актуальних міжнародних проблем, що сприяє покращенню іміджу України в Європі та світі.

Удосконалено:

- розуміння доцільності використання терміну „парламентські органи” європейських міжнародних організацій, у порівнянні з терміном „ міжнародні парламентські організації”, виходячи з того, що такі органи є складовою самої міжнародної організації, їх формування відбувається здебільшого з виникненням останньої, що також знаходить визнання в тих або інших формулюваннях в міжнародно-правовій літературі;

- класифікацію повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій, а саме їх консультативну здатність, участь у правотворчій діяльності, призначенні та відкликанні посадових осіб, а також здійсненні моніторингово-контрольних функцій.

Дістали подальшого розвитку:

- характеристики щодо основних чинників, які зумовили виникнення та розвиток парламентських органів європейських міжнародних організацій, котрими виступають розвиток демократії, міжнародна інтеграція та ускладнення міжнародних відносин між державами, проявом чого є активізація міжнародної парламентської практики та вдосконалення парламентської дипломатії;

- визначення критеріїв правового статусу представників парламентських делегацій держав-членів у парламентських органах європейських міжнародних організацій, зумовлених демократичним вибором на національному рівні та забезпеченням привілеїв та імунітетів на рівні міжнародного права;

- виявлення специфіки участі парламентських органів європейських міжнародних організацій в правотворчій діяльності, зокрема визначено значення права на ініціативу щодо розробки тих чи інших конвенцій або інших міжнародних документів, які мають обов'язкове значення та спрямовані на поєднання інтересів держав із європейськими інтересами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в рамках наступних напрямків: науково-дослідному: висновки і положення дисертаційного дослідження поглиблюють теоретичні знання про особливості парламентських органів європейських міжнародних організацій, а також заповнюють прогалину у дослідженні тематики, пов'язаної з вивченням проблем функціонування і напрямків розвитку парламентських органів міжнародних організацій.

Отримані результати можуть бути використані для проведення подальших досліджень у цій сфері та інших суміжних галузях:

- інформаційно-аналітичному: отримані наукові результати можуть сприяти поширенню знань про предмет дослідження серед науковців, парламентаріїв, юристів-практиків, працівників дипломатичних служб, державних органів, інших зацікавлених осіб;

- навчальному: висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі підготовки і викладання загальних і спеціальних навчальних курсів у вищих навчальних закладах, а також при підготовці підручників і методичних рекомендацій з міжнародного публічного права, права міжнародних організацій, конституційного права.

Сформульовані положення та пропозиції можуть бути взяті до уваги українськими парламентарями в процесі їх діяльності, включаючи представлення інтересів України на міжнародній арені.

Апробація результатів дисертаційного дослідження Теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення були представлені на міжнародних науково-практичних конференціях: ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23-24 березня 2007 р., тези опубліковано), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів” (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 р., тези опубліковано), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Тенденції та пріоритети законодавства України" (м. Запоріжжя 13 березня 2010 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертації викладені автором у шести наукових статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Тема дослідження, його мета і завдання, визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них 42 сторінки - список використаних джерел, що складається з 435 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, окреслюється мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, дається характеристика її методологічних засад, визначається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводиться інформація про апробацію результатів дисертації, її структуру та обсяг.

Розділ 1 - “Парламентські органи європейських міжнародних організацій як новий етап в еволюції права міжнародних організацій” складається із 3-х підрозділів, у яких досліджується політико-правові чинники виникнення та розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій, періодизація їх формування та проводиться оцінка представництва парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій як форми парламентської дипломатії на міжнародному рівні.

У підрозділі 1.1 - “Політико-правові чинники генезису та розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій” досліджується сукупність таких чинників, як розвиток демократії, міжнародна інтеграція та ускладнення міжнародних стосунків між державами, активізація міжнародної парламентської практики, інтенсифікація міжнародних відносин, які сприяють формуванню правових засад парламентських інституцій на міжнародному рівні. Зокрема, зазначається, що з появою вищезгаданих органів міжнародних організацій виникла правова основа для формування громадянського суспільства на міжнародному рівні, яка зміцнюється та еволюціонує з розширенням та поглибленням міжнародних відносин. Саме багатостороння парламентська діяльність повинна розглядатися складовою міжнародного діалогу у вигляді парламентської дипломатії та створення громадянського суспільства на міжнародному рівні. Створення такого суспільства в рамках Європи є новим явищем, яке впливає на розвиток системи міжнародних відносин в цілому.

У підрозділі 1.2 - “Створення та еволюція парламентських органів європейських міжнародних організацій” дана характеристика періодизації становлення та розвитку парламентських органів європейських міжнародних організацій. Визначено чотири етапи формування та розвитку парламентських органів в рамках європейських міжнародних організацій, а саме: перший етап - початковий, кін. 40-х - поч. 50-х рр. ХХ ст., який пов'язаний з якісними змінами в значенні міжнародних організацій в Європі, зміцненням плюралістичної демократії в західноєвропейських державах, появою парламентських органів міжнародних організацій на основі міжнародного договору, другий етап - розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій, 50-ті - 80-ті рр. ХХ ст., третій етап - збільшення чисельності в Європі міжнародних парламентських інституцій, кін. ХХ ст. - поч. ХХІ ст., - коли, з одного боку відбулось розширення найбільш авторитетної з них, такої, як Парламентська асамблея Рада Європи, за рахунок країн Центральної і Східної Європи, а з другого - призвело до реорганізації Парламентської асамблеї ОБСЄ, появи Міжпарламентської асамблеї СНД, Балтійської асамблеї, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Парламентської асамблеї ГУАМ та ін. Здебільшого кожна міжурядова організація планує створення в рамках своєї структури парламентського органу, як у випадку Ради держав Балтійського моря створено Балтійську асамблею, або відбувається якісне перетворення вже існуючого парламентського органу, на прикладі трансформації ПА НБСЄ в ПА ОБСЄ. Врешті решт, четвертий етап - сучасний період визначається як новий етап співробітництва, який характеризується створенням системи парламентських органів європейських міжнародних організацій, зумовлений необхідністю постійного процесу вдосконалення міжнародної системи, взаємодії та координації діяльності парламентських органів міжнародних організацій, сфери інтересів яких можуть збігатися або перетинатися.

Виходячи з особливостей формування тієї або іншої міжнародної парламентської інституції, дана їх класифікація, а саме здійснено поділ на: трансконтинентальні, регіональні та субрегіональні парламентські інституції. Це дає можливість виявити особливості правової природи кожної з них, визначити її функціональну та цільову спрямованість.

У підрозділі 1.3 - “Представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських міжнародних організацій як форма парламентської дипломатії на міжнародному рівні” показано процес “парламентаризації міжнародних відносин”, визначено його природу, сутність та легітимність, яка пов'язується з національним демократичним вибором і так званою “делегованою легітимністю”.

Акцентується увага на тому, що представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії - парламентської дипломатії на міжнародному рівні, що зумовлено глибокими змінами в міжнародних відносинах, поглибленням взаємодії національних інтересів з міжнародними стандартами. Обґрунтовується положення, що в парламентських органах міжнародних організацій можуть формуватися альтернативні концепції вирішення актуальних міжнародних проблем. Таким чином, процесуально парламентська практика на європейському рівні як прояв парламентської дипломатії додає дедалі більше публічності у сфері, яка раніше була підконтрольна здебільшого урядам. З огляду на це, відзначається, що в зовнішній політиці держав Європи відбувся досить інтенсивний розвиток. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії європейських держав.

Парламентські органи європейських міжнародних організацій стають важливим політичним і правовим засобами, виражаючи тенденцію, в якій об'єктивно відображається пошук чинних критеріїв соціально-політичних та правових рішень, зміцнення демократії, розширення її соціально-правової представницької бази. Поряд з цим, піднімається проблема створення європейського громадянського суспільства, що є новаційним підходом в практиці міжнародного права, який може мати більш загальне значення, а саме в процесі утвердження на універсальному рівні.

Розділ 2 - “Характеристика правового статусу парламентських органів європейських міжнародних організацій” складається із 3-х підрозділів, в яких аналізуються організаційно-правова структура та компетенція парламентських органів європейських міжнародних організацій, а також характеризується порядок ухвалення рішень цих органів та їх юридичне значення.

У підрозділі 2.1 - “Організаційно-правова структура парламентських органів європейських міжнародних організацій” дано аналіз правової природи міжнародних актів, на основі яких було створено парламентські органи європейських міжнародних організацій. Визначено спільні риси міжнародних парламентських інституцій, зумовлені їхнім представницьким складом: норма представництва (делегування, право на привілеї та імунітети, представництво політичних партій, принцип голосування тощо), а також доводиться подібність їхньої внутрішньо-організаційної структури. Питання організації діяльності і внутрішньої структури вміщує в собі такі складові: пленарні засідання, штаб-квартира і місце проведення засідань, керівні органи, комітети ін. Ці питання досліджено з урахуванням новітніх досягнень теорії міжнародних організацій та практики цих органів.

Сформульовано авторське визначення парламентського органу європейської міжнародної організації, який є постійно діючим колективним органом, що складаються з представників парламентів усіх держав-членів, національні делегації яких повинні відображати політичний склад відповідного парламенту, що характеризується особливостями їх представницького характеру. Вони діють на багатосторонній договірній основі, в якій закріплено їхній правовий статус і визначені цілі, існує внутрішньо-організаційний механізм та усталений порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер їх діяльності. Таким чином, визначаються характерні тенденції до поступового все більшого набуття цими органами ознак парламентського характеру.

У підрозділі 2.2 - “Компетенція парламентських органів європейських міжнародних організацій” визначається, що класифікація повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій базується на таких складових, котрі характеризують участь у правотворчій діяльності цих органів, консультативні повноваження, діяльність з призначення та відкликання посадових осіб та здійснення контрольно-моніторингових функцій. Ці повноваження взаємно переплітаються, доповнюючи одне одного. Зроблено висновок, що ті з них, які стосуються формування керівних органів міжнародної організації, як і контрольні повноваження, а саме, здійснення контролю за діяльністю міжурядового органу міжнародної організації за виконанням державами-членами міжнародної організації взятих на себе зобов'язань, наближають їх до характеристик національних парламентів та своєю діяльністю сприяють створенню в Європі єдиного політичного та правового простору.

Функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій є ознакою глибоких змін у міжнародних відносинах та їх міжнародно-правовому регулюванні, що свідчить про еволюцію міжнародних організацій та посилення їх впливу на розвиток як структури міжнародних відносин, так і міжнародного права. Визначається, що одними з важливих напрямків парламентської дипломатії є діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій по попередженню конфліктів і кризових ситуацій та міжнародне спостереження за виборами.

Розвиток інтенсивної міжнародної парламентської практики становить значний внесок європейських парламентських інституцій в міжнародно-правове регулювання міжнародних відносин через засоби міжнародного парламентського контролю із залученням моніторингових процедур та координаційних механізмів, що сприяє виникненню нових методів дипломатії, часом більш ефективних у порівнянні з традиційними міждержавними методами.

Парламентська дипломатія може мати значний вплив на створення міжнародного правопорядку, загальної архітектури безпеки та виступає достатньо самостійним напрямком у міжнародних відносинах, вносячи суттєвий вклад в прогресивний розвиток міжнародного права.

З огляду на це, відзначається необхідність подальшого розширення повноважень парламентських органів міжнародних організацій.

У підрозділі 2.3 - “Порядок ухвалення рішень та їх юридичне значення” наголошується, що під впливом еволюції міжнародних відносин статус парламентських органів європейських міжнародних організацій зазнав помітних змін. Головна з них - зростаюча роль парламентської дипломатії у міжнародному житті в цілому, впливові міжнародних парламентських інституцій на національні парламенти держав-членів, тобто щодо прийняття рішень, що визначають поведінку держав-членів по основних питаннях діяльності. Обов'язковість рішень має місце з приводу внутрішньо-організаційних питань цих органів.

Прийняті рішення і практика підтверджують, що парламентські органи міжнародних організацій приймають активну участь на всіх стадіях правотворчого процесу. Завдяки своїй активності, готовності обговорювати найбільш актуальні проблеми європейського порядку денного, виступати з політико-правовими ініціативами вони давно вже стали підвалиною демократичних перетворень та відіграють координуючу роль у справі забезпечення і розвитку співробітництва держав в конкретних сферах міждержавних відносин, насамперед у Європі. Рішення, прийняті парламентськими органами європейських міжнародних організацій набувають відповідної сили засобів міжнародно-політичного впливу, містять консолідовані висновки та пропозиції з найбільш гострих та важливих проблем міжнародного життя.

Розділ 3 - “Міжнародно-правові форми діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій” складається із 4-х підрозділів, у яких досліджуються питання взаємодії парламентських органів з міжурядовими органами європейських організацій та парламентами держав-членів, а також розглядається діяльність парламентських органів європейських організацій в процесі їх взаємного співробітництва та участь в них парламентських делегацій України.

У підрозділі 3.1 - “Форми взаємодії парламентських органів з міжурядовими органами європейських міжнародних організацій” досліджуються питання взаємодії парламентських та міжурядових органів міжнародних організацій на основі відповідних форм діяльності, зокрема: надання останнім звіту про свою діяльність парламентському органу організації, виступи міністрів на пленарних засіданнях парламентських органів та виступи представників виконавчих органів й урядів держав-членів на рівні комітетів (комісій) парламентських органів, зустрічі між керівними органами цих структур, можливість доступу членів міжурядового органу на сесії парламентського органу міжнародної організації, усні та письмові запитання парламентаріїв до міжурядового органу, надання парламентськими органами міжнародних організацій та їх комітетами висновків у формі рекомендацій міжурядовому органу міжнародної організації. Зазначені форми взаємодії двох органів міжнародної організації - парламентського та міжурядового наочно підкреслюють наближеність статусу парламентських органів європейських організацій до статусу національних парламентів.

У підрозділі 3.2 - “Форми взаємодії парламентських органів міжнародних організацій з парламентами держав-членів” розглядаються питання їх взаємовідносин. Вони визначаються перш за все в установчому договорі або в правилах процедури цих органів та здійснюються у таких формах як: практика підготовки національними делегаціями доповідей про діяльність парламентських органів міжнародних організацій, прийняття парламентськими комітетами національних парламентів резолюцій з приводу діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій, спільні засідання членів уряду, державних службовців і членів парламентських делегацій для обговорення проектів рішень окремих парламентських органів міжнародних організацій. Практично у всіх парламентах європейських держав є комітети з міжнародних або європейських справ, створені в тому числі для налагодження відносин із парламентськими органами європейських міжнародних організацій. Наголошується на важливому значенні необхідності створення чіткої системи взаємодії національних парламентів держав-членів з міжнародними парламентськими інституціями. Існуючі заходи, які забезпечуються вище зазначеними формами діяльності спрямовані на підтримку парламентських органів європейських міжнародних організацій на національному рівні та підвищують їх значення на міжнародній арені.

У підрозділі 3.3 - “Форми співробітництва між парламентськими органами європейських міжнародних організацій” детально аналізуються питання сформованої в Європі цілісної системи парламентських органів міжнародних організацій та проблематика ефективності співробітництва між ними. Показано співпадіння членського складу низки парламентських органів європейських організацій, що свідчить про достатньо високий рівень інтеграції їхньої діяльності та взаємозв'язків між ними. Налагодження тісних відносин між парламентськими органами європейських міжнародних організацій є результатом таких форм співробітництва, як укладання відповідних угод між цими органами та погодження окремих механізмів спільної діяльності. В роботі відзначається наявність розвиненої нормативно-договірної основи взаємин парламентських органів європейських організацій, що забезпечує розвиток тісних стосунків між ними.

Активізація міжнародних парламентських відносин свідчить про ефективність діяльності міжнародних парламентських інституцій, характеризує структуру їхніх зовнішніх взаємозв'язків як виокремлення міжнародних парламентських відносин у специфічну сферу відносин, основою якої є парламентська дипломатія. З огляду на це, створення правового інструментарію, який регулює міжнародно-правові форми співробітництва, а також посилення змісту окремих форм та тісного взаємозв'язку між парламентськими структурами є однією з умов ефективності парламентської дипломатії та діяльності міжнародних організацій в цілому. З цією метою підкреслюється необхідність повноцінного використання існуючих міжнародно-правових форм співробітництва на національному і на міжнародному рівнях, вдосконалення механізму їх реалізації та створення нових міжнародно-правових форм та інституційних механізмів, що регулюють питання співробітництва між міжнародними парламентськими інституціями.

У підрозділі 3.4 - “Діяльність парламентських делегацій України в парламентських органах європейських міжнародних організацій” розкриваються питання міжнародно-правових форм співробітництва країни за участю парламентського представництва у європейських міжнародних організаціях. Україна брала активну участь у створенні ряду парламентських органів європейських міжнародних організацій: Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Парламентської асамблеї ГУАМ, а також бере активну участь у діяльності Парламентської асамблеї РЄ, Парламентському вимірі Центральноєвропейської Ініціативи та інших. Показано, що Верховна Рада України співпрацює з більшістю міжнародних парламентських інституцій як регіонального, так і субрегіонального характеру, що є результатом активної участі в міжнародній парламентській дипломатії народних депутатів з різних політичних партій. Наголошується, що до правових засад формування в Україні громадянського суспільства слід віднести подальше приведення у відповідність до міжнародних правових стандартів норм чинного законодавства, зокрема з питань врегулювання виборчого процесу, створення більш розвиненої правової основи для формування та діяльності політичних партій європейського зразку для більш ефективного використання парламентської дипломатії.

ВИСНОВКИ

У Висновках констатуються найважливіші результати дисертаційного дослідження, наводяться науково-теоретичні положення, практичні пропозиції та рекомендації, спрямовані на нове вирішення наукового завдання відповідно до поставленої мети, зокрема:

1. Виникнення та функціонування парламентських органів європейських міжнародних організацій є вираженням сутнісних змін, які відбуваються в міжнародних відносинах, завдяки розвитку міжнародної парламентської практики, формуванню парламентської дипломатії, яка дає можливість ефективно допомагати вирішувати складні міжнародні проблеми. Ця діяльність становить частину міжнародного діалогу, що дозволяє звернутися до вивчення таких явищ міжнародно-правової реальності, котрі раніше не охоплювалися проблематикою міжнародного права. Формуванню парламентських органів європейських міжнародних організацій сприяли такі чинники: розвиток демократії, міжнародна інтеграція та ускладнення міжнародних стосунків між державами, активізація міжнародної парламентської практики, інтенсифікація міжнародних відносин. Ускладнення міжнародних відносин вимагає подальшого вдосконалення співробітництва держав, в якому парламентська дипломатія посідає важливе місце;

2. Періодизацію становлення та еволюції парламентських органів європейських міжнародних організацій можна розділити на чотири етапи: перший етап - початковий, кін.40-х - поч.50-х рр. ХХ ст., пов'язаний з якісними перетвореннями в значенні міжнародних організацій в Європі, появою парламентських органів міжнародних організацій на основі міжнародного договору. Другий етап - розвиток парламентсько-правових основ парламентських органів європейських міжнародних організацій, 50-ті - 80-ті рр. ХХ ст., під час якого вдосконалюються правові засади цих органів, третій етап - збільшення чисельності в Європі парламентських органів європейських міжнародних організацій, кін. ХХ ст. - поч. ХХІ ст., під час якого відзначається, з одного боку, розширення таких найбільш авторитетних парламентських інституцій як Парламентська асамблея Ради Європи, а з другого - призвело до появи Міжпарламентської асамблеї СНД, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Балтійської асамблеї та інших міжнародних парламентських інституцій, а також трансформації Парламентської асамблеї НБСЄ в Парламентську асамблею ОБСЄ. Четвертий етап - сучасний період співробітництва та створення розвиненої системи парламентських органів європейських міжнародних організацій, коли нові міжнародні умови призвели до необхідності постійної координації діяльності міжнародних парламентських інституцій, сфери інтересів яких можуть збігатися або перетинатися;

3. Початок інституціоналізації органів міжнародної парламентської дипломатії пов'язаний з утворенням в рамках Ради Європи, Західноєвропейського союзу парламентських асамблей на основі міжнародного договору, та виникненням на півночі Європи Північної Ради. До їх переліку згодом приєдналась низка нових міжнародних парламентських інституцій, створених в рамках міжнародних організацій: Парламентська асамблея ОБСЄ, Міжпарламентська асамблея СНД, Парламентський вимір Центральноєвропейської Ініціативи, Балтійська асамблея, Парламентська асамблея ОЧЕС, Парламентська асамблея ГУАМ та ін., які в основному створені на основі багатостороннього міжнародного договору. Особливість Північної Ради полягає у тому, що вона була створена шляхом ратифікації п'яти автентичних текстів закону парламентами Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції та Фінляндії та лише згодом був підписаний міжнародний договір, який закріпив статус Північної Ради. Ще одна особливість співробітництва північноєвропейських держав полягає у тому, що саме парламентське співробітництво стало прикладом для зміцнення співпраці урядів північних держав. На основі Копенгагенської угоди між північними країнами від 17 лютого 1971 р. було створено Північну раду міністрів. В той же час, більшість міжнародних організацій планує створення в рамках своєї структури парламентського органу, який може виступати гарантом міцності інтеграційних процесів, бути ефективним учасником в налагодженні і координації міждержавних відносин, здійснювати вплив на правове регулювання міжнародних відносин;

4. Представництво парламентських делегацій держав-членів в парламентських органах європейських організацій є новою формою колективної дипломатії на міжнародному рівні, зумовленою глибокими змінами в міжнародних відносинах, поєднуючи дві сфери інтересів - національний та міжнародний, розширюючи тим самим можливості діяльності міжнародних організацій та їх вплив на розвиток міжнародних відносин. Представники національних парламентів у міжнародних парламентських інституціях виконують свої функції та приймають рішення, виходячи як з зовнішньополітичних позицій, так і з інтересів громадянського суспільства Європи з врахуванням позицій всіх держав-членів, досягаючи їх гармонізації, забезпечуючи стабільність на основі взаємодії національного та міжнародного правопорядку. Таким чином, багатостороння міжнародна парламентська дипломатія сприяє створенню громадянського суспільства в рамках Європи, що є новим явищем, яке може мати значні наслідки для розвитку системи міжнародних відносин в цілому;

5. Парламентські органи європейських міжнародних організацій мають спільні риси, що зумовлені, насамперед, їхнім представницьким складом: нормою представництва, яка включає делегування, представництво політичних партій, принцип голосування, право на привілеї та імунітети, а також внутрішньо-організаційною структурою, що вміщує в собі керівні органи, комітети(комісії), секретаріат, штаб-квартира, пленарні засідання та ін. Система побудови міжнародних парламентських інституцій, порядок їх формування, функціонування та процедура винесення рішень дозволяють зробити висновок про наявність в цих інституціях елементів наднаціональності;

6. Класифікація повноважень парламентських органів європейських міжнародних організацій базується на таких складових, що характеризують участь у правотворчій діяльності цих органів, консультативну здатність, діяльність з призначення та відкликання посадових осіб та здійснення контрольно-моніторингових функцій. Варто враховувати, що всі ці повноваження взаємно переплітаються та доповнюють одне одного. За класифікацією основних міжнародно-правових форм діяльності вищезгаданих органів існує можливість розмежувати їх діяльність, що проявляється у взаємодії з міжурядовими органами міжнародних організацій, національними парламентами держав-членів, іншими міжнародними і національними інституціями;

7. Парламентські органи міжнародних організацій функціонують як постійно діючі колективні органи, які складаються з представників парламентів усіх держав-членів. Сутність легітимності представників парламентських делегацій держав-членів у парламентських органах європейських міжнародних організацій зумовлена демократичним вибором на національному рівні та забезпечується привілеями та імунітетами на рівні міжнародного права;

8. Парламентські органи європейських міжнародних організацій своєю діяльністю сприяють створенню в Європі єдиного політичного та правового простору. Повноваження, що стосуються формування керівних органів міжнародної організації, контрольні повноваження, зокрема, проведення контролю за діяльністю міжурядового органу міжнародної організації та виконанням державами-членами міжнародної організації взятих на себе зобов'язань наближають ці органи до ознак національних парламентів. По мірі еволюції міжнародних відносин статус вищезгаданих міжнародних парламентських інституцій зазнав помітних змін. Головна з них - зростаюча участь вищезгаданих інституцій в міжнародному правотворчому процесі, розвитку гуманітарних і правових стандартів як важлива складова міжнародного діалогу, впливові на національні парламенти держав-членів та діяльність міжнародних організацій в цілому. Основним елементом такої участі є спостереження і контроль за здійсненням правових реформ та дотриманням європейських стандартів, сприянні росту в європейських державах міжнародно-правової культури і правосвідомості, вплив на здійснення державами-членами міжнародних відносин, значна частина яких регулюються нормами міжнародного права. Існуючий правовий статус парламентських органів європейських міжнародних організацій не завжди відповідає їхній фактичній участі у міжнародних відносинах, з огляду на що існує потреба подальшого розширення їх повноважень;

9. Парламентські органи європейських міжнародних організацій мають розвинений внутрішньо-організаційний механізм та порядок прийняття рішень, що забезпечує парламентський характер їх діяльності. Рішення, прийняті парламентськими органами європейських міжнародних організацій, хоча не є юридично обов'язковими, але набувають відповідної сили засобів міжнародно-політичного впливу, мають високий моральний авторитет, сприяючи прийняттю міжнародними організаціями правових рішень. В силу більш розвиненої форми правової інтеграції рішення Парламентської асамблеї Ради Європи мають більший вплив та вищу здатність до втілення в якості правового механізму, що служить прикладом для інших міжнародних парламентських інституцій;

10. Діяльність парламентських органів європейських міжнародних організацій свідчить про появу в міжнародному праві нових за формою та змістом правовідносин, які характеризують розвиток демократії в новому напрямі, зміцненню якого сприяє парламентська дипломатія. Відбувається процес “парламентаризації міжнародних відносин”, що пов'язується з національним демократичним вибором, так званою “делегованою легітимністю”. Міжнародне співтовариство вступило в якісно новий етап регіонального співробітництва та інтеграції, що вимагає ширшого міжнародного парламентського контролю, який намагаються забезпечити у цьому процесі міжнародні парламентські інституції. Співробітництво вищезазначених інституцій робить значний внесок у процес взаємодії правових систем європейських держав з регіональними нормами міжнародного права та нормами, які створені шляхом правової діяльності міжнародних організацій (насамперед нормами права Ради Європи та ОБСЄ);

11. Делегації парламенту України в рамках діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій співпрацюють з національними делегаціями держав-членів з метою забезпечення правових основ для вирішення питань, що обстоюють інтереси України. Парламентська дипломатія стала важливою складовою загальної дипломатії України, дієвим ресурсом зовнішньополітичної діяльності. При цьому важливим є можливість безпосередніх контактів з керівниками парламентських делегацій зарубіжних країн, а також главами держав та урядів, послами іноземних держав, відомими громадськими діячами. Проблема адаптації українського законодавства до європейських стандартів багато в чому може бути вирішена засобами ефективного міжнародного парламентського діалогу. Стає актуальним в умовах взаємозалежності європейських держав, коли при вирішенні міжнародних проблем необхідно враховувати як індивідуальні інтереси кожної окремої держави, так і дотримання загальноєвропейських цінностей. Парламентські органи європейських міжнародних організацій як форма парламентської дипломатії вбачаються тим новим міжнародно-правовим механізмом, де акумулюється взаємозалежність держав, за допомогою якого можуть успішно вирішуватися важливі та гострі проблеми загальноєвропейського та світового значення.

державний європарламент дипломатія

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лесюк В.В. Міжнародні організації парламентського типу: основні етапи становлення і розвитку та напрями співробітництва / В.В. Лесюк // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 33. - С. 531-537.

2. Лесюк В.В. Парламентські органи європейських міжнародних організацій: політико-правові передумови виникнення / В.В. Лесюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2007. - Вип. 20. - С. 121-126.

3. Лесюк В.В. Порівняльно-правовий аналіз складу, організації діяльності і внутрішньої структури парламентських органів європейських міжнародних організацій / В.В. Лесюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2007. - Вип. 21. - С. 151-156.

4. Лесюк В.В. Парламентаризм як форма представницького принципу/ В.В. Лесюк // Науковий вісник Університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2008. - Вип. 1. - С. 71-77.

5. Лесюк В.В. Щодо питання правового статусу парламентських органів європейських міжнародних організацій /В.В. Лесюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - №9. - С. 107-114.

6. Лесюк В.В. Міжнародно-правові форми діяльності парламентських органів європейських міжнародних організацій / В.В. Лесюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 2008. - Вип. 23. - С. 156-162.

7. Лесюк В.В. Політико-правові передумови виникнення міжнародних організацій парламентського типу / В.В. Лесюк // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. тез наук. доповідей за мат. ІІІ міжнародної наук. практ. конф., (м. Луцьк, 23-24 березня 2007). - Луцьк, 2007. - С. 36-37.

8. Лесюк В.В. Правовий досвід діяльності парламентських делегацій України в парламентських органах європейських міжнародних організацій / В.В. Лесюк // Тенденції та пріоритети законодавства України: зб. тез наук. доповідей, (м. Запоріжжя 13 березня 2010 р.). - Запоріжжя, 2010. - С. 63-65.

9. Лесюк В.В. Юридичне значення рішень парламентських органів європейських міжнародних організацій / В.В. Лесюк // Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів: зб. тез наук. доповідей за мат. міжнародної наук. практ. конф., (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.). - Запоріжжя, 2010. - С. 36-38.

Размещено на Allbest.ru