Політична та державна влада: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.12(477)

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПОЛІТИЧНА ТА ДЕРЖАВНА ВЛАДА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ

Мацола Маріанна Іванівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Бобровник Світлана Василівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Пархоменко Наталія Миколаївна, Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, вчений секретар

кандидат юридичних наук, доцент Фатхутдінова Олена Василівна, Київський університет туризму, економіки і права, декан юридичного факультету

Захист дисертації відбудеться 30 червня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Щербак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення та розбудова державності в Україні, активізація розвитку політичної системи суспільства потребує адекватного наукового переосмислення природи, сутності, функціонального призначення та аспектів співвідношення державно-правових інститутів, умов політичної життєдіяльності суспільства, що надасть змогу встановити не лише їх феноменологічні засади, а й визначити ті аспекти, які зумовлюють їх розвиток в сучасних умовах трансформації суспільних відносин. Саме на це націлена не лише правова теорія, а і практика функціонування сучасної держави. Яскравим прикладом цього є Указ Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», який спрямований на вдосконалення структури державного апарату та визначення шляхів підвищення ефективності функціонування державної влади в сучасних умовах.

Питання розвитку політичної системи суспільства та державності безпосередньо пов'язані із теоретико-правовими та практичними засадами державної та політичної влади як самостійних інституцій, так і в контексті їх співвідношення й взаємодії.

В юридичній літературі відзначається те, що актуальність наукового дослідження питань влади завжди матиме високий рівень, що зумовлено динамікою розвитку суспільства та суспільних відносин. Окрім того, у сучасних умовах перехідного етапу розвитку суспільства влада потребує до себе посиленої уваги з боку суспільства, а отже і додаткового осмислення за допомогою засобів наукового аналізу та прогнозування. Проведене нами соціологічне опитування щодо ефективності діяльності владних структур показало закономірну тенденцію залежності визначення рівня ефективності функціонування владних структур від належності респондентів до владних структур. Так, на думку державних службовців, ефективність влади складає 78-82%, а на думку пересічних громадян - 48-52%. Дещо співпадає оцінка ступеню довіри населення, в тому числі і службовців, до владних рішень, що приймаються в перехідний період. Вона складає 60-78%. Заперечують респонденти і високий ступінь авторитарності впливу сучасної держави на суспільство (16-21%). Щодо визначення ролі політичної системи суспільства у прийнятті та реалізації політичних рішень, то вона складає поки що низький відсоток - 8-14%. Серед шляхів підвищення оптимізації співвідношення політичної та державної влади називають розмежування державних та політичних функцій (62%), чітке визначення повноважень державно-владних структур (51%), створення механізмів реального впливу елементів політичної системи на політику держави (48%), конституційне закріплення елементів та функцій політичної системи (31%), реалізація принципу розподілу влади (23%), відокремлення державної влади від політики (16%) та розробку науково-обґрунтованих програм організації політичної сфери суспільства (9%).

На сучасному етапі інститут влади в цілому та політична і державна влада зокрема, є предметом вивчення більшості суспільних наук: політології, соціології, психології, юриспруденції, що пов'язано із міждисциплінарним значенням соціальної влади та її різновидів (у тому числі державної та політичної), а також із структуризацією самої науки на окремі різновиди (технічні, природничі, суспільні).

Історія становлення наукового вивчення політичної влади та державної влади в контексті співвідношення між ними та взаємодії в юридичній літературі пов'язується з іменами таких вчених, як В. Д. Бабкін, О. В. Батанов, О. С. Блінов, С. В. Бобровник, К. С. Гаджиєв, Н. І. Глазунова, С. Д. Гусарєв, А. П. Заєць, М. С. Кельман, І. Ю. Козліхін, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, О. Л. Копиленко, І. О. Кресіна, М. М. Марченко, О. Г. Мурашин, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, В.П. Самохвалов, В. М. Селіванов, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, О. Д. Тихомиров, Ю. С. Шемшученко та інші, наукові роботи яких складають бібліографічну основу цього дисертаційного дослідження. Проте в наукових роботах зазначених учених дослідження політичної та державної влади має загальний характер як на теоретичному, так і на практичному рівнях у контексті їх здійснення та вдосконалення.

Відсутність одностайності в поглядах дослідників не дає однозначної відповіді щодо співвідношення та взаємодії політичної і державної влади, а також стану та перспектив їх розвитку в Україні. Наукові роботи вказаних учених переважно відображають характер розвитку владарювання в умовах певної ідеології або єдиного напряму діяльності держави та інститутів громадянського суспільства.

Зумовленість політичної та державної влади рядом суб'єктивних та об'єктивних факторів, а саме: поточними процесами державно-правового будівництва в Україні; необхідністю наукового переосмислення сутності, значення, місця та співвідношення політичної та державної влади; дискусійністю існуючих поглядів на проблему сутності та співвідношення політичної та державної влади; відсутністю у вітчизняній юридичній науці достатньої кількості монографічних досліджень, що розкривають аспекти співвідношення політичної та державної влади; а також необхідністю вдосконалення правового, організаційного, кадрового забезпечення процесу втілення політичної та державної влади в Україні визначає актуальність наукового осмислення форм та методів здійснення політичної та державної влади, аспектів їх співвідношення та взаємодії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає тематиці Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 2005-2010 роки, затверджених Постановою загальних зборів Академії правових наук України від 18 червня 2004 р. №2/04-2. Тема дисертаційного дослідження відповідає тематиці науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України (назва роботи: «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні», номер державної реєстрації: 01050001907); пов'язана із науково-дослідною роботою відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (назва роботи: «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України», номер державної реєстрації: 0102U001597); обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Київського університету права НАН України (протокол № 4 від 22 березня 2006 р.)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення теоретико-правових аспектів співвідношення та взаємодії політичної та державної влади як самостійних категорій та як взаємопов'язаних, взаємодіючих та взаємозалежних соціальних інститутів.

Досягнення зазначеної мети зумовлює вирішення таких завдань:

проаналізувати історію становлення поглядів на проблему визначення поняття, сутності, функціонального призначення і співвідношення політичної та державної влади;

дослідити інститут влади як об'єкт правової науки в аспекті характеристики його категоріального визначення, сутності та призначення в суспільстві; політичний державний влада легітимація

охарактеризувати особливості сучасних інтерпретацій змісту категорії влада, як методологічного засобу теоретико-правових досліджень;

вивчити природу політичної влади, встановити особливості її функціонування в сучасних умовах та охарактеризувати її зміст;

шляхом виокремлення системи функцій політичної влади визначити її функціональне призначення, основні напрями впливу на суспільні відносини;

розкрити сутність і зміст процесу легітимації політичної влади, визначити критерії її легітимності;

встановити місце та призначення держави як суб'єкта владного впливу на суспільство, а також проаналізувати його зміст;

визначити сутність функціонального призначення державної влади, а також обґрунтувати класифікацію функцій державної влади та охарактеризувати їх зміст;

встановити місце держави в політичній системі суспільства та охарактеризувати аспекти співвідношення між державою та іншими елементами політичної системи суспільства;

виокремити та проаналізувати характерні властивості політичної та державної влади, а також встановити їх спільні та відмінні риси;

обґрунтувати перспективи розвитку наукових досліджень та практичних аспектів вдосконалення політичної та державної влади в Україні;

дослідити та охарактеризувати тенденції розвитку політичної та державної влади в Україні.

Об'єкт дослідження - теоретико-правові, системно-структурні та функціональні засади політичної і державної влади як засобів управління суспільством та забезпечення його стабільності.

Предмет дослідження - політична та державна влада: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії.

Методи дослідження. Методологічна основа дисертації зумовлена характером та змістом мети і завдань дисертаційної роботи, а також складністю та багатоаспектністю об'єкта і предмета дослідження. В основу дисертації покладено систему філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний та всебічний аналіз предмета, що досліджується. Використання того або іншого методу, або їх сукупності зумовлено особливістю конкретного питання, яке було досліджено в роботі. Філософсько-світоглядні підходи надали змогу дослідити інститут влади як об'єкт правової науки з точки зору наукового визначення, сутності та призначення в суспільстві. При аналізі теоретичних праць і визначенні ключових понять (влада, політична влада, державна влада, легітимація влади) автором було використано категорії і прийоми формальної логіки (поняття, визначення, доказ і спростування, судження, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення). Особливості предмета і мети дослідження зумовили використання наступних методів: історичний застосовувався для з'ясування ідей щодо співвідношення політичної та державної влади у працях античних мислителів, філософів епохи середньовіччя, відродження та просвітництва, вчених сучасності, що надало змогу з'ясувати історію становлення поглядів на проблему визначення поняття, сутності, функціонального призначення, співвідношення політичної та державної влади (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1); системний зумовив можливість встановити місце політичної та державної влади серед інших різновидів соціальної влади, забезпечив багатоаспектне висвітлення політичної та державної влади як соціальних інститутів (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2); структурно-функціональний використано при визначенні внутрішньої будови політичної та державної влади, що обумовлюється особливостями їх функціонального призначення у соціальному середовищі для стабільності і безпеки суспільства (підрозділи 1.2, 2.3, 3.2, 3.3); метод порівняння надав змогу співставити явища політичної та державної влади, визначити риси тотожності, схожості та відмінності, виокремити загальне та особливе (підрозділи 3.2, 3.3); за допомогою прогностичного методу було з'ясовано тенденції та перспективи розвитку наукових юридичних досліджень та практики розбудови політичної і державної влади в Україні (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3).

Наукова новизна одержаних результатів пов'язана, по-перше, із самою постановкою питання співвідношення політичної та державної влади в контексті поточної розбудови державно-правових інституцій в Україні; по-друге, із висновками наукового дослідження, що являють собою цілісну наукову дисертаційну роботу, в якій вивчаються політична та державна влада, з одного боку, як самостійні інститути, а з іншого боку, як явища, що перебувають у певному стані взаємозв'язку, взаємовпливу та взаємодії. На підставі дослідження поглядів філософів, учених, державних діячів щодо визначення природи, сутності, значення політичної та державної влади, автором обґрунтовано комплексний підхід до розуміння специфіки співвідношення політичної та державної влади, а також встановлено тенденції та перспективи їх розвитку в Україні. Наукова новизна одержаних результатів відображається у висновках, положеннях та рекомендаціях дисертаційного дослідження, зокрема:

вперше:

- доведено, що інститут влади як об'єкт дослідження правової науки є системою закономірностей щодо зародження, виникнення, становлення, функціонування та розвитку влади, яка відображає його сутнісний, функціональний, гносеологічний, онтологічний, аксіологічний та інші аспекти, котрі надають змогу здобути нові знання про владу та переосмислити існуючі погляди на вказане питання;

- з'ясовано, що інститут влади як об'єкт дослідження правової науки може бути структурований за різними критеріями, а саме: за просторовим аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми загальної, місцевої, регіональної, локальної влади; за темпоральним аспектом, що зумовлює вивчення влади в контексті її постійності або тимчасовості; за суб'єктним аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми владарювання глави роду, держави, установи, підприємства, організації та підвладності підлеглих; за сферою впливу, що передбачає вивчення влади в контексті її поширеності в сфері права, державного управління;

- запропоновано широке розуміння природи політичної влади як системи соціальних факторів, які визначають: специфіку її виникнення, розвитку та функціонування; особливості взаємозв'язку між владою та державою; характер розумової здатності людини узгоджувати свої вчинки із волевиявленням суб'єкта який владує; природу правових приписів як таких, що зумовлені необхідністю забезпечити порядок у суспільстві шляхом прийняття відповідних правил поведінки; зміст кола людських бажань щодо прагнення до влади або участі у ній; сутність інструментального характеру влади, що розуміється як соціальна необхідність мати певну спроможність (інструмент) для впливу на суспільство шляхом зміни політики або впливу на неї; систему соціальних інституцій, що визначають необхідність встановлення влади, забезпечення, охорони та сприйняття загальнообов'язкових правил поведінки у суспільстві; необхідність забезпечення режиму антиконфліктності як основи свого розвитку та функціонування; систему демократичних засад розвитку громадянського суспільства та правової соціальної держави;

удосконалено:

- визначення поняття «функції політичної влади», що являють собою основні напрями здійснення політичної влади та визначають її соціальну роль, націлену на забезпечення винайдення балансу суспільних інтересів та гарантування непорушності інтересів політичної більшості. Виокремлено різновиди функцій політичної влади, серед яких виділено та охарактеризовано: функцію управління суспільством, інтегративну функцію, стабілізаційну функцію, консолідуючу функцію;

- тезу про те, що явище легітимації політичної влади являє собою юридично закріплений процес визнання політичної влади народом, підтвердження відповідності праву або законності того чи іншого органу влади, державно-політичного рішення, що відбувається в умовах конкуренції різних політичних сил, націленої на абсолютне визнання конкретної влади з боку народу;

- фактори легітимності влади, котрі визначають владу як легітимну або не легітимну, серед яких виокремлено наступні: наявність демократичних процедур формування інститутів влади; широка підтримка владних інститутів з боку народу; здатність носіїв влади виявляти проблеми та недоліки, що постають перед суспільством, та приймати адекватні рішення щодо їх вирішення;

- ідею про те, що місце держави в політичній системі суспільства має принциповий, специфічний, багатоаспектний характер, що можливо розглядати в межах наступних площин: залежно від територіального поширення (лише держава є організацією політичної влади, яка поширюється на територію всієї держави та всього населення держави); залежно від часового поширення (лише діяльність держави не має обмежень у часовому просторі); залежно від зовнішньої політики (лише держава є офіційним представником суспільства як всередині країни, так і у міжнародних відносинах); в залежності від форм організації діяльності (лише держава має спеціально створені органи, які мають власний правовий статус); залежно від наслідків діяльності (лише діяльність держави має офіційний характер та передбачає певні наслідки правового характеру в результаті тієї або іншої поведінки суб'єктів); в залежності від взаємодії з іншими суб'єктами політичної системи суспільства (лише держава визначає їх правовий статус та застосовує правові засоби впливу на їх функціонування); залежно від статусу політичної системи суспільства та її елементів (лише держава має право приймати нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу та визначають умови функціонування суб'єктів політичної системи суспільства, специфіку взаємодії між ними та характер політичних правовідносин);

дістала подальшого розвитку:

- теза про те, що соціальний характер політичної та державної влади залежить від двох груп факторів: об'єктивних, серед яких можливо виокремити структуризацію суспільства, ускладнення суспільних відносин, поширення тенденцій глобалізації та міжнародної інтеграції, геополітизації, політизацію та економізацію владних відносин; суб'єктивних, до яких належать посилення інституту лобізму відносно прийняття владних рішень; подальше поєднання публічних владних і приватних економічних інтересів; перерозподіл об'єктів власності та сфер впливу в економічній сфері;

- ідея про те, що розвиток як політичної, так і державної влади пов'язується із загальними тенденціями розвитку самого суспільства, що визначає їх реформаторський характер; посиленням інтеграційних процесів із іншими соціальними інститутами; багатовекторністю комунікаційних зв'язків та націленістю на реформування інших соціальних інститутів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, положення, пропозиції та рекомендації дисертації використані: у правотворчій роботі в контексті розробки концепцій, правотворчих пропозицій та ініціатив, проектів нормативно-правових актів Верховної Ради України (акт впровадження Комітету з питань правової політики від 14 грудня 2010 р.); у практичній діяльності управління з питань внутрішньої політики Закарпатської ОДА (акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження від 19 жовтня 2010 р.); у навчальному процесі Закарпатського державного університету (акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження у навчальний процес ЗакДУ № 5 від 16 листопада 2010 р.); у наукову діяльність навчальних закладів Закарпатської області (акт впровадження управління освіти і науки Закарпатської ОДА від 30 вересня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення та їх аргументація, що містяться в дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України, а також апробовані під час виступів на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, зокрема: «Проблеми розробки національних систем кваліфікації в європейському просторі вищої освіти» (Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина), 2006 р.), «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Косів, Івано-Франківська обл, 2007 р., тези опубліковані), «Проблеми формування систем кваліфікацій та сучасні тенденції розвитку професійної компетентності фахівців: національний та європейський виміри» (Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина), 2008 р.), «Перспективні напрями і способи реалізації інноваційних технологій у системі європейської вищої освіти» (Ужгород (Україна) - Високі Татри (Словаччина), 2009 р.), «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Верхній Студений, 2010 р.), «Перспективні шляхи й напрями вдосконалення освітньої системи у світлі Болонського процесу» (Ужгород (Україна), Кошиці (Словаччина), Мішкольц (Угорщина), 2010 р., тези опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у шести наукових публікаціях, а саме: у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (203 найменування). Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дисертаційної роботи автором обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; висвітлено рівень вивчення теми, зв'язок роботи з відповідними науковими програмами, планами, темами; визначено мету і завдання; об'єкт та предмет дослідження, його методологічну основу; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; апробацію та стан опублікування результатів дослідження; його структуру й обсяг.

Розділ 1 «Поняття, сутність та функції політичної влади» складається з трьох підрозділів, присвячених характеристиці категорії «влада» як об'єкта дослідження правової науки, дослідженню проблематики природи, сутності та функціонального призначення політичної влади, а також вивченню питань легітимації політичної влади як умови її визнання та забезпечення дієвості.

У підрозділі 1.1. «Категорія «влада» як об'єкт дослідження правової науки» автором визначаються методологічні засади дослідження політичної та державної влади в контексті дослідження поглядів філософів, учених та державних діячів на поняття, природу і сутність влади. На підставі аналізу вказаних поглядів дисертантом робиться висновок про те, що актуальність наукового вивчення інституту влади та переосмислення існуючих поглядів на феномен влади обумовлюються: дискусійністю наукових поглядів, обґрунтованих в літературних наукових джерелах, щодо розуміння поняття, сутності, природи, значення та структури соціальної влади; складністю та багатоаспектністю соціальної влади, що має динамічний характер розвитку та зумовлена відповідним розвитком суспільних відносин; трансформаційністю характеру розвитку суспільства, що пов'язаний із кардинальними змінами суспільного, державного та політичного життя суспільства, зумовленого стрімким розвитком суспільних відносин, реформуванням багатьох сфер життєдіяльності суспільства, загальними транснаціональними тенденціями глобалізації та інтеграції держав до міждержавних і міжнародних об'єднань, що потребує концептуального вдосконалення владного впливу на суспільство; міждисциплінарним характером соціальної влади як об'єкта дослідження політології, соціології, психології, юриспруденції; необхідністю концептуалізації знань про соціальну владу не лише в контексті її сутності, природи, значення та структури, а й у межах вдосконалення влади як засобу впливу на суспільство.

Враховуючи складність і різновекторність існуючих наукових досліджень влади, звернено увагу на те, що саме в межах правової науки влада набуває специфічного характеру вивчення, що зумовлено її предметом, який надає можливість проаналізувати природу, сутність і значення влади в контексті її органічного взаємозв'язку із державно-правовими явищами.

В процесі аналізу специфіки влади як об'єкта дослідження правової науки, автором узагальнюється розуміння влади як системи закономірностей, що відображають її сутнісний, функціональний, гносеологічний, онтологічний, аксіологічний та інші аспекти, що надають змогу отримати нові знання про владу та переосмислити існуючі погляди на вказане питання. Окрім того, визначено, що влада як об'єкт правової науки може бути структурована за різними критеріями, а саме: за просторовим аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми загальної, місцевої, регіональної, локальної влади; за темпоральним аспектом, що зумовлює вивчення влади в контексті її постійності або тимчасовості; за суб'єктним аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми владарювання глави роду, держави, установи та підвладності підлеглих; за сферою впливу, що передбачає вивчення влади в контексті її поширеності в сфері права, державного управління.

У підрозділі 1.2. «Сутнісно-функціональні засади політичної влади» дисертантом обґрунтовується широке розуміння природи політичної влади як системи соціальних факторів, що впливають на: специфіку її виникнення, розвитку та функціонування; особливості взаємозв'язку між владою та державою; характер розумової здатності людини щодо узгодження власних вчинків із волевиявленням владарюючого суб'єкта; природу правових приписів, як таких, що зумовлені необхідністю забезпечення порядку у суспільстві шляхом прийняття відповідних правил поведінки; зміст кола людських бажань щодо прагнення до влади або участі у ній; сутність інструментального характеру влади, що розуміється як соціальна необхідність мати певну спроможність (інструмент) для впливу на суспільство шляхом зміни політики або впливу на неї; систему соціальних інституцій, що обумовлюють необхідність встановлення влади, забезпечення, охорони та сприйняття загальнообов'язкових правил поведінки у суспільстві; необхідність забезпечення режиму антиконфліктності як основи свого розвитку та функціонування; систему демократичних засад розвитку громадянського суспільства та правової соціальної держави.

Дисертантом обґрунтовано авторське визначення поняття «функції політичної влади», що являють собою основні напрямки здійснення політичної влади, які визначають її соціальну роль, націлену на забезпечення балансу суспільних інтересів та гарантування непорушності інтересів політичної більшості. З'ясовано, що самостійний характер політичної влади як юридичної категорії потребує виокремлення системи функцій, які відображають специфіку політичної влади та її цінність. Вказане надало змогу виокремити та охарактеризувати систему функцій політичної влади, а саме: функцію управління суспільством; інтегративну функцію; стабілізаційну функцію; консолідуючу функцію.

У підрозділі 1.3. «Легітимація політичної влади як умова її визнання та забезпечення дієвості» виокремлено поняття легітимації політичної влади, що характеризується як юридично закріплений процес визнання політичної влади народом, необхідність закріплення статусу органів державної влади та дотримання принципу законності в процесі прийняття та реалізації державно-політичних рішень, що здійснюється в умовах конкуренції різних політичних сил, націленої на абсолютне визнання конкретної влади з боку народу. Окрім того, автором доведено, що критерії (умови) легітимності влади являють собою характерні положення, котрі визначають владу як легітимну або не легітимну. Додержання ряду умов, а саме: демократичних процедур формування інститутів влади; широкої підтримки владних інститутів з боку народу; здатність носіїв влади виявляти проблеми та недоліки, що постають перед суспільством, та приймати адекватні рішення щодо їх вирішення необхідні для того, щоб влада набула легітимності.

Розділ 2 «Державна влада: природа, структура та функціональне призначення» складається із трьох підрозділів, у яких дисертантом аналізується статус держави як суб'єкта владних відносин, межі та структура державної влади, а також функції державної влади як умова її дієвості.

У підрозділі 2.1. «Держава як суб'єкт владних відносин» особлива увага приділяється аналізу держави як суб'єкта владних відносин, що надало змогу сформувати думку про те, що державна влада відносно політичної влади є верховною, оскільки авторитет держави спирається на право як універсальний соціальний регулятор. Держава - це політико-територіальна суверенна організація публічної влади, що володіє спеціальним апаратом із метою здійснення управління суспільством і яка здатна зробити свою волю обов'язковою для населення всієї країни. Держава як суб'єкт владної діяльності визначає основні напрямки розвитку суспільства як певним чином організованої соціальної системи, яка має самостійний характер; здійснює політичну і публічну владу; створює систему органів, що забезпечують та гарантують виконання її рішень; є представником інтересів суспільства на міжнародній арені; визначає межі та можливості впливу інших суб'єктів політичної системи на прийняття владних рішень та є одноособовим суб'єктом застосування примусових методів в процесі здійснення владних повноважень, надаючи своїм рішенням правової, тобто загальнообов'язкової, форми. Окрім того, держава є публічною (офіційною) організацією, що репрезентує суспільство, виступає від його імені, і в такій якості визнана іншими державами. Саме держава визначає основні напрями розвитку суспільства в інтересах всіх і кожного, є офіційним представником усього населення всередині країни і на міжнародній арені.

У підрозділі 2.2. «Межі та структура державної влади» викладено положення про те, що межі державної влади зумовлені процесами, які відбуваються у суспільстві. Організуючий вплив держави на суспільство можливий виключно у рамках права, яке виконує функцію соціального контролю людської поведінки. Межі державної влади взаємопов'язані із державним (політичним) режимом, що зумовлює можливість його класифікації за різноманітними критеріями: залежно від характеру органів, що застосовують ті чи інші методи здійснення державної влади (цивільний та військовий); за ступенем втручання влади в життя суспільства (тоталітарний (етатистський) і ліберальний); за характером методів впливу держави на населення (дозвільний і забороняючий); за ступенем правової регуляції (правовий і позаправовий); за співвідношенням між нормативними установками і правовою дійсністю (формальний та реальний).

Надзвичайно важливою керівною ідеєю правової держави є принцип поділу державної влади. Цей принцип - модель побудови публічної влади, відповідно до якої владні функції розподіляються між законодавчими, виконавчими і судовими органами, при цьому кожен із цих органів відносно інших є самостійним і незалежним, що виключає можливість узурпації всієї влади в державі особою чи окремим органом.

Метою запровадження принципу поділу влади є: урівноваження гілок влади; забезпечення уособленості органів влади, балансу владних відносин; розподілу владних функцій та визначення механізму узгодження рішень; встановлення механізму стримувань і противаг між ними. Цей механізм відображає основну ідею конституції - обмеження сваволі публічної влади та забезпечення легітимності владних рішень.

Реалізація принципу поділу влади сприяє забезпеченню прав і свобод людини і громадянина через попередження та обмеження можливостей неконтрольованого впливу тих чи інших політичних сил на владу, наслідком чого може бути встановлення в суспільстві авторитарного чи тоталітарного режиму. Основними складовими поділу влади є урівноваження, відособленість, забезпечення балансу між органами влади, розподіл владних функцій та визначення механізму узгодження владних рішень, а також механізм стримувань і противаг. Реалізація цього принципу в процесі державного управління (в широкому розумінні) суспільством сприяє також забезпеченню поступовості суспільних перетворень і еволюційному шляху розвитку держави, політики і права.

У підрозділі 2.3. «Функції державної влади як умова її дієвості» визначено, що функції державної влади втілюються в організовуючому впливові на суспільні інституції з метою забезпечення загального блага та публічного інтересу, що виражається в управлінській діяльності органів державної влади, головними вимогами якої є: легітимність (законність і визнання в суспільстві), правова основа (яка формалізує владні відносини та наділяє повноваженнями органи державної влади), організовуючий вплив, забезпечення публічних інтересів (державна влада розглядається як інструмент узгодження приватних і корпоративних інтересів). Вказане надало змогу сформулювати положення про те, що функції державної влади є складною юридичною категорією, котра має багатоаспектну сутність, а саме: функції державної влади безпосередньо розкривають її загальнолюдську сутність; функції державної влади проявляються у діяльності її носіїв - органів державної влади; функції державної влади випливають із мети і завдання держави.

Автором зроблена спроба диференціювати функції державної влади з метою побудови загальної теоретичної моделі функцій держави за наступними критеріями: за об'єктами (політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні); залежно від сфери реалізації функцій (внутрішні і зовнішні); за суб'єктами (законодавчі, виконавчі, судові; загальнонаціональні, республіканські, регіональні); за способами, засобами і методами управлінської діяльності органів державної влади (правотворчі, державного управління, правосуддя, контрольні, планування і програмування національного розвитку).

Розділ 3 «Державна та політична влада: взаємозв'язок, взаємодія та взаємозалежність» складається з трьох підрозділів, в яких дисертантом визначено місце держави у політичній системі суспільства, виокремлено та проаналізовано спільні та відмінні риси державної і політичної влади, а також визначаються та узагальнюються тенденції та перспективи розвитку державної та політичної влади в Україні.

У підрозділі 3.1. «Держава у політичній системі суспільства» з'ясовано, що держава як елемент політичної системи суспільства, може характеризуватися в аспектах: інституційного підходу - як інститут, що має системно-структурний, суб'єктно-інституційний і формально-юридичний зміст; функціонального підходу - як елемент політичної системи суспільства, що має власні специфічні напрями діяльності та взаємодії з іншими елементами політичної системи; регулятивного підходу - як інститут політичної системи суспільства, котрий впливає на функціонування політичної системи суспільства за допомогою норм права; ідеологічного підходу - як інститут політичної системи суспільства, сутність, зміст і призначення якого втілюється в ідеях тих чи інших дослідників в межах конкретної політичної теорії; комунікативного підходу - як елемент політичної системи суспільства, що забезпечує системо-утворюючі зв'язки і відносини між різними інститутами політичної системи суспільства.

При аналізуванні співвідношення держави та інших елементів політичної системи суспільства, автором резюмується думка про те, що місце держави в політичній системі суспільства має принциповий, специфічний, багатоаспектний характер, що можливо розглядати в межах системи площин (залежно від територіального поширення, часового виміру, зовнішньої політики, форм організації діяльності, наслідків діяльності, взаємодії із іншими суб'єктами політичної системи суспільства, статусу політичної системи суспільства та її елементів).

У підрозділі 3.2. «Співвідношення політичної та державної влади: спільні та відмінні риси» дисертантом встановлено, що серед спільних рис політичної та державної влади можливо виокремити риси, які найбільш характерно відображають їх природу і сутність та є спільними. А саме, вони: мають соціальний характер і втілюються у взаємовідносинах між людьми; походять від певних суб'єктів, що є носіями відповідного виду влади; здійснюються спеціальним апаратом та за допомогою системи засобів; засновуються на певних правилах, які закріплені за допомогою соціальних норм (політичних, правових); мають публічний характер, що визначає їх відкритий характер поширення на певну частину або на все суспільство шляхом поширення волевиявлення владарюючих суб'єктів; націлені на регулювання поведінки суб'єктів. У свою чергу відмінні риси державної та політичної влади можуть бути розкриті в наступному: державна влада має класовий характер, що відображає волевиявлення владарюючого прошарку суспільства; політична влада має суспільний характер і не обмежується інтересами одного класу; державна влада здійснюється від імені всього народу (держави), а політична влада здійснюється від імені частини суспільства, що підтримує певні політичні ідеї; державна влада здійснюється уповноваженими суб'єктами - органами держави, проте політична влада здійснюється політично активними суб'єктами або всім колективом, що є прихильниками відповідних політичних ідей; державна влада здійснюється за допомогою переконання або примусу, а політична влада застосовує непримусові засоби здійснення; державна влада надає можливість приймати загальнообов'язкові рішення шляхом формування системи законодавства, політична влада встановлює правила поведінки, що мають соціальний характер і забезпечуються засобами авторитету влади та переконання.

У підрозділі 3.3. «Тенденції розвитку політичної та державної влади в Україні» автором визначається специфіка розвитку політичної та державної влади в України за останні роки, що надало можливість обґрунтувати основні шляхи та перспективи їх розвитку. На підставі цього зазначається, що подальший розвиток як державної, так і політичної влади в Україні пов'язується із загальними тенденціями та перспективами розвитку самого суспільства, що визначає їх реформаторський характер, посилення інтеграційних процесів із іншими соціальними інститутами, багатовекторність, посилення комунікаційних зв'язків та націленість на реформування соціальних інститутів.

Можливо виокремити тезу про подальше посилення політичного впливу на формування органів державної влади, правових норм; підвищення, значення економічного фактору на розвиток політичної та державної влади; актуалізацію необхідності забезпечення стабільності суспільства в контексті посилення політичного, економічного, релігійного, етнонаціонального протистояння.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації на основі проведеного комплексного дослідження категорії влади, її ознак, різновидів; місця державної та політичної влади в сучасному суспільстві, зокрема, в Україні; визначення їх природи та співвідношення сформульовано теоретичні положення і рекомендації, що мають наукову новизну та значення для юридичної науки та правової практики, зокрема:

У межах правової науки інститут влади є специфічним об'єктом вивчення, що зумовлено загальним предметом правової науки та надає змогу дослідити інститут влади в контексті органічного взаємозв'язку із державно-правовими явищами.

Інститут влади як об'єкт дослідження правової науки є системою закономірностей, що відображають його сутнісний, функціональний, гносеологічний, онтологічний, аксіологічний та інші аспекти, котрі надають змогу отримати нові знання про владу та переосмислити існуючі погляди на вказане питання.

Інститут влади як об'єкт правової науки може бути структурований за різноманітними критеріями, а саме: за просторовим аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми загальної, місцевої, регіональної, локальної влади; за темпоральним аспектом, що зумовлює вивчення влади в контексті її постійності або тимчасовості; за суб'єктним аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми владарювання глави роду, держави, установи тощо та підвладності підлеглих; за сферою впливу, що передбачає вивчення влади в контексті її поширеності в сфері права, державного управління.

Широке розуміння природи політичної влади характеризує її як систему соціальних факторів, які впливають на: специфіку її виникнення, розвитку та функціонування; особливості взаємозв'язку між владою та державою; сутність інструментального характеру влади, що розуміється як соціальна необхідність мати певну спроможність (інструмент) для впливу на суспільство шляхом зміни політики або впливу на неї; систему соціальних інституцій, що визначають необхідність владного встановлення, забезпечення, охорони та сприйняття загальнообов'язкових правил поведінки у суспільстві; природу правових приписів, як таких, що зумовлені необхідністю забезпечити порядок у суспільстві шляхом прийняття відповідних правил поведінки; характер розумової здатності людини узгоджувати свої вчинки із волевиявленням владарюючого суб'єкта; зміст кола людських бажань щодо прагнення до влади або участі у ній; необхідність забезпечення режиму антиконфліктності як основи свого розвитку та функціонування; систему демократичних засад розвитку громадянського суспільства та правової соціальної держави.

Функції політичної влади являють собою основні напрями здійснення політичної влади, що визначають її соціальну роль, націлену на забезпечення винайдення балансу суспільних інтересів та гарантування непорушності інтересів політичної більшості.

Легітимація політичної влади являє собою юридично закріплений процес визнання політичної влади народом, нормативного закріплення статусу органів влади та реалізації принципу законності в процесі прийняття державно-політичних рішень, що здійснюється в умовах конкуренції різних політичних сил, націленої на абсолютне визнання конкретної влади з боку народу.

Функції державної влади втілюються в організовуючому впливові на суспільні інституції з метою забезпечення загального блага та публічного інтересу, що виражається в управлінській діяльності органів державної влади, головними критеріями якої є: легітимність (законність і визнання в суспільстві), правова основа (формалізує владні відносини та наділяє повноваженнями органи державної влади), організовуючий вплив, забезпечення публічних інтересів (державна влада розглядається як інструмент узгодження приватних і корпоративних інтересів).

Політичну систему суспільства можливо охарактеризувати як певний складний соціальний інститут, в межах якого здійснюється політичне життя суспільства шляхом реалізації тих або інших політичних інтересів і потреб. Саме політична система суспільства є сферою суспільних відносин, в межах якої політична та державна влада формуються та розвиваються; функціонують та взаємодіють із суспільством; впливають на ступінь розвитку; визначають рівень упорядкованості суспільних відносин; впливають на розвиток політичної системи суспільства.

Політична та державна влада характеризуються спільною соціальною природою і сутністю, що полягає у відносинах владарювання та підпорядкування. Однак вони мають самостійний характер, який визначається в особливостях щодо суб'єктів та методів здійснення, об'єктів, на які поширюється та чи інша влада. Тому комплексне розуміння характеру співвідношення цих важливих різновидів влади соціально неоднорідного суспільства можливе лише шляхом встановлення та характеристики спільних і відмінних рис вказаних категорій, що надасть можливість на феноменологічному та методологічному рівнях з'ясувати їх характерні властивості.

Подальший розвиток як державної, так і політичної влади в Україні пов'язується із загальними тенденціями розвитку самого суспільства, в межах якого вони функціонують. Саме цей фактор визначає їх реформаторське значення, впливає на інтеграційні процеси в межах соціальних інститутів, характеризує їх багатовекторність, можливість забезпечення комунікативних зв'язків і націленість на реформування інших соціальних інститутів. Правомірною є теза про подальше посилення політичного впливу на формування органів державної влади, правових норм; стабілізації значення економічного фактору на взаємодію політичної та державної влади; актуалізацію необхідності забезпечення стабільності суспільства в контексті посилення політичного, економічного, релігійного, етнонаціонального протистояння.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мацола М. І. Проблеми визначення природи влади у державно організованому суспільстві / М. І. Мацола // Держава і право. - 2006. - Випуск 33. - С. 82-89.

2. Мацола М. І. Феноменологічні засади співвідношення державної та політичної влади / М. І. Мацола // Держава і право. - 2008. - Випуск 40. - С. 640-648.

3. Мацола М. І. Розвиток державної та політичної влади в Україні: теоретико-правовий аспект / М. І. Мацола // Часопис Київського університету права - 2008. - Випуск 2. - С. 42-49.

4. Мацола М. І. Межі впливу державної влади / М. І. Мацола // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2010. - № 14 - С. 420-428.

5. Мацола М. І. Влада як об'єкт дослідження правової науки / М. І. Мацола // Матеріали міжнародної наукової конференції [Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку] (м. Косів Івано-Франківської області, 27-30 січня 2007 року). - 2007. - С. 99-102.

6. Мацола М. І. Критерії легітимації політичної влади / М. І. Мацола // Матеріали міжнародної наукової конференції [Перспективні шляхи й напрями вдосконалення освітньої системи у світлі Болонського процесу] (м. Ужгород (Україна), м. Кошиці (Словаччина), м. Мішкольц (Угорщина) 16-19 листопада 2010 року). - 2010. - С. 84-92.

АНОТАЦІЇ

Мацола М. І. Політична та державна влада: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу природи, сутності та функціонального призначення політичної та державної влади, що з одного боку є самостійними юридичними категоріями, а з іншого боку, - взаємодіючими та взаємозалежними. В дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження категорії «влада» як об'єкта дослідження правової науки, встановлено сутнісно-функціональні засади політичної влади та вивчено питання її легітимації як умови визнання та забезпечення дієвості. Надано характеристику держави як суб'єкта владних відносин, визначено межі та структуру державної влади, виокремлено поняття, зміст і різновиди функцій державної влади. В процесі дослідження політичної та державної влади конкретизовано визначення понять «політична влада», «функції політичної влади», «легітимація політичної влади», «функції державної влади», виокремлено та охарактеризовано природу і сутність політичної влади, критерії легітимності влади, межі здійснення державної влади.

Запропонована авторська інтерпретація комплексного аналізу місця держави в політичній системі суспільства та визначено зміст спільних і відмінних ознак політичної та державної влади, а також обґрунтовано тенденції та перспективи розвитку політичної і державної влади в Україні.

Ключові слова: влада, державна влада, політична влада, легітимація влади, функції політичної влади, функції державної влади, політична система суспільства, співвідношення та взаємодія влади, тенденції розвитку владних відносин.

Мацола М. И. Политическая и государственная власть: теоретико-правовые проблемы соотношения и взаимодействия. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Национальная академия внутренних дел. - Киев, 2011.

Объектом данного исследования выступают теоретико-правовые, системно-структурные и функциональные аспекты государственной и политической власти, как средств управления обществом и обеспечения его стабильности.

Предметом исследования является определение понятия, природы, сущности и функционального предназначения государственной и политической власти аспектов их соотношения, субъектов осуществления и тенденций развития в Украине.

Научная новизна диссертационного исследования состоит в обосновании взгляда о том, что институт власти, как объект исследования правовой науки, представляет собой систему закономерностей зарождения, возникновения, становления, функционирования и развития власти, что отражает его сущностный, функциональный, гносеологический, онтологический, аксиологический и иные аспекты.

В работе диссертантом раскрыто определение понятия «функции политической власти», которые представляют собой основные направления осуществления политической власти и определяют ее социальную роль, нацеленную на обеспечение изыскание баланса общественных интересов и гарантирование нерушимости интересов политического большинства. Выделены разновидности функций политической власти, среди которых выделены и охарактеризованы: функция управления обществом, интегративная функция, стабилизационная функция, консолидирующая функция.

Обоснован тезис о том, что явление легитимации политической власти представляет собой юридически закрепленный процесс признания политической власти народом, нормативного закрепления статуса органов власти и реализации принципа законности в процессе принятия государственно-политических решений, что происходит в условиях конкуренции различных политических сил, нацеленной на абсолютное признание конкретной власти со стороны народа.

Освещены факторы легитимности власти, которые определяют власть как легитимную или не легитимную, среди которых выделены следующие: наличие демократических процедур формирования институтов власти; широкая поддержка властных институтов со стороны народа, способность носителей власти выявлять проблемы и недостатки, которые встают перед обществом, и принимать соответствующие адекватные решения.

Определено многоаспектное понимание места государства в политической системе общества в зависимости от следующих критериев: территориального и временного распространения; внешней политики государства; форм деятельности; результатов деятельности; характера взаимодействия с другими элементами политической системы общества; статуса политической системы общества и её элементов.

В работе обоснован тезис о том, что развитие государственной и политической власти имеет социально обусловленный характер, а факторы, которые его определяют могут подразделяться на объективные и субъективные. Кроме того, автором определено, что дальнейшее развитие государственной и политической власти будет тесно связано с усилением интеграционных процессов с иными социальными институтами, усилением влияния политических факторов, коммуникационных связей, нацеленностью на реформирование иных социальных институтов. Предложена авторская интерпретация комплексного анализа места государства в политической системе общества и определено содержание общих и отличительных признаков политической и государственной власти, обоснованы тенденции и перспективы развития политической и государственной власти в Украине.