Організаційно-правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет

"Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"

УДК 347.963 (477)

Спеціальність 12.00.10 - судоустрій;

прокуратура та адвокатура

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Організаційно-правові основи

Діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України

Лапкін Андрій Васильович

Харків - 2011

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

- кандидат юридичних наук, професор Каркач Павло Михайлович, Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", професор кафедри організації судових та правоохоронних органів.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Руденко Микола Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри правосуддя;

- кандидат юридичних наук, доцент Кожевніков Геннадій Костянтинович, Національна академія прокуратури України, професор кафедри теорії прокурорської діяльності та кримінального процесу.

Захист відбудеться 23 червня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 20 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Матюхіна

Анотації

Лапкін А.В. Організаційно-правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". - Харків, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних проблем діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України. Докладно розглядаються питання, пов'язані з участю прокурора у механізмі забезпечення прав і законних інтересів потерпілого, визначається природа відповідної діяльності, її об'єкт і предмет, завдання і принципи, правові основи. Аналізується організація роботи і методика діяльності прокурора із забезпечення кожного окремого права потерпілого.

Пропонуються зміни і доповнення до міжнародно-правових актів, чинного законодавства України та відомчих наказів Генерального прокурора України. прокурор право потерпілий

Ключові слова: прокурор, потерпілий, кримінальне переслідування, державне обвинувачення, відновне правосуддя, медіація, відшкодування заподіяної злочином шкоди, доступ до правосуддя, забезпечення безпеки.

Лапкин А.В. Организационно-правовые основы деятельности прокурора по обеспечению прав и законных интересов потерпевшего в уголовном судопроизводстве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10 - судоустройство; прокуратура и адвокатура. - Национальный университет "Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого". - Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических проблем деятельности прокурора по обеспечению прав и законных интересов потерпевшего в уголовном судопроизводстве Украины. Разработан механизм обеспечения прав и законных интересов потерпевшего в уголовном процессе. Подробно рассматриваются вопросы, связанные с участием прокурора в данном механизме, определяется природа соответствующей деятельности, ее объект и предмет, задачи и принципы, правовые основы. Сопоставляется роль прокурора в обеспечении прав и законных интересов потерпевшего в уголовном судопроизводстве Украины с соответствующей деятельностью суда, органов досудебного расследования и адвокатуры.

Деятельность прокурора по обеспечению прав и законных интересов потерпевшего в уголовном судопроизводстве рассматривается как самостоятельное межфункциональное направление работы органов прокуратуры Украины, целью которого является реализация, охрана и защита определенных Конституцией Украины, Законами Украины, а также общепризнанными нормами международного права прав и законных интересов потерпевших, соблюдение законов по этим вопросам органами, от которых зависит реализация данных прав.

Анализируются правовые основы деятельности прокурора по обеспечению прав и законных интересов потерпевшего на международном уровне и уровне национального законодательства Украины. Определяется система прав потерпевшего в соответствии с международно-правовыми стандартами, исследуется состояние их имплементации в правовую систему Украины, воплощение указанных стандартов в конституционное, уголовное, уголовно-процессуальное законодательство в качестве принципов и дальнейшее расширение прав потерпевшего и гарантий их обеспечения на этой основе.

Формулируется предмет и изучаются особенности обеспечения прокурором прав потерпевшего на: доступ к правосудию; уголовное преследование; влияние на ход и результаты производства по делу; информацию; примирение с обвиняемым; безопасность; правовую помощь; возмещение причиненного преступлением вреда. Детально анализируется организация работы и методика практической деятельности прокурора по обеспечению каждого из этих прав.

Предлагаются изменения и дополнения к международно-правовым актам, действующему законодательству Украины и ведомственным приказам Генерального прокурора Украины с целью оптимизации правовой регламентации деятельности прокурора по обеспечению прав и законных интересов потерпевшего.

Ключевые слова: прокурор, потерпевший, уголовное преследование, государственное обвинение, восстановительное правосудие, медиация, возмещение причиненного преступлением вреда, доступ к правосудию, обеспечение безопасности.

Lapkin A.V. Organizational and Legal Foundation for Prosecutor's Activity on Maintenance of the Victim's Rights and Legitimate Interests in Criminal Proceedings of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences on specialty 12.00.10 - Judiciary; prosecution and advocacy. - National University "Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mydry".- Kharkiv, 2011.

Thesis is devoted to the research theoretical and practical problems of the public prosecutor to ensure of the victim's rights and legitimate interests in criminal proceedings of Ukraine. The issues related to the participation of the prosecutor in the mechanism for ensuring the rights and legitimate interests of the victim, determined by the nature of the relevant activities of it's object and subject, objectives and principles, legal framework are examined in detail. The organization of work and methodology of the prosecutor to ensure of the victim's rights are analyzed.

Amendments to international instruments,Ukrainian legislation and departmental acts of Prosecutor General Office of Ukraine are proposed.

Key words: рrosecutor, victim, criminal prosecution, public prosecution, restorative justice, mediation, reparation for the crime of injury, access to justice, security.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У контексті судово-правової реформи в Україні необхідно пов'язати передбачувану законотворцем діяльність прокуратури із вирішенням найважливіших проблемних питань кримінального судочинства, одним з першочергових серед яких є забезпечення прав і законних інтересів потерпілого.

Участь прокуратури у захисті прав потерпілого відповідає найвищим міжнародним стандартам і потребам часу, однак на сьогодні законодавством України не прокладено того своєрідного правового містка, за яким би на прокурора покладався обов'язок забезпечувати права потерпілого, не інституалізовано цю діяльність як таку, не регламентовано її напрямки, форми та способи, що, з одного боку, обмежує правомірні можливості захисту прав потерпілого, а з іншого - стримує правозахисний потенціал прокуратури у сфері кримінального судочинства.

Аналогічні прогалини спостерігаються і на рівні теоретичної розробки цієї проблеми. На фоні зростаючого наукового інтересу до вивчення проблематики потерпілого не лише у традиційній площині кримінального процесу, а також і у кримінальному, конституційному, міжнародному праві та кримінології, дослідники проблем організації та діяльності прокуратури України обходять своєю увагою питання ролі прокурора у забезпеченні прав потерпілого.

У зв'язку із цим, постає необхідність комплексного теоретичного дослідження вказаних питань і розроблення на цьому підґрунті науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій з удосконалення правових та організаційних основ діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" в межах державної цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів" та наукового напрямку кафедри "Актуальні проблеми правосуддя, укріплення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні" (номер державної реєстрації 01106и 002293). Тема роботи затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 19.12.08.).

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є інституалізація діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого, а також вдосконалення базових для неї інститутів потерпілого та прокурора в кримінальному судочинстві України шляхом розробки нових і оптимізації існуючих теоретичних, правових та організаційних її основ.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення таких завдань:

- розробити механізм забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України, визначити природу діяльності прокурора у цьому механізмі;

- виокремити правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого на міжнародному та національному рівнях;

окреслити предмет та завдання діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого, її принципи;

сформулювати систему організаційних заходів щодо забезпечення прав потерпілого засобами прокурорської діяльності.

запропонувати методику діяльності прокурора із забезпечення прав потерпілого;

внести пропозиції у галузі міжнародного, конституційного, кримінально-процесуального права, законодавства України про прокуратуру щодо забезпечення прав і законних інтересів потерпілого.

Об`єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням прав і законних інтересів потерпілого та кореспондуючі їм прокурорські правовідносини.

Предметом дослідження є організаційно-правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному судочинстві України.

Методи дослідження. Універсальним методологічним базисом дослідження виступає філософський діалектичний метод, який дозволив розглянути діяльність прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого у її розвитку, простежити її зв'язок із суспільними процесами та явищами, іншими правовими інститутами.

Серед використаних загальнонаукових методів дослідження можна виділити: системно-структурний та системно-функціональний методи застосовувалися, зокрема, при визначенні системи прав та законних інтересів потерпілого, механізму їх забезпечення; формально-логічні методи вживалися для визначення основних понять, які формулювалися у дослідженні; метод сходження від простого до складного і від абстрактного до конкретного та ін. На всіх етапах дослідження проводилося узагальнення матеріалу (за допомогою синтезу) і його диференціація (тобто аналіз).

За допомогою спеціально-наукових методів вирішувалися специфічні завдання, які ставила перед дисертантом правова наука: формально-юридичний метод широко застосовувався при вивченні положень нормативно-правових актів; порівняльно-правовий - при співставленні правової регламентації та практики забезпечення прокурором прав і законних інтересів потерпілого із вирішенням аналогічних питань у інших державах; правового моделювання - при конструюванні оптимальної моделі участі прокурора у забезпеченні прав потерпілого; соціологічний метод - при вивченні думки прокурорсько-слідчих працівників та громадян з приводу розглядуваної проблематики; статистичний метод - при обробці зібраного емпіричного матеріалу.

Нормативну основу дисертації становлять: положення міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи та інших актів); норми Конституції, КПК, ЦК, КК, Закону "Про прокуратуру" та інших законодавчих актів, рішення Конституційного Суду України; аналогічні акти зарубіжних країн (Російської Федерації, США, Франції, Австрії, Німеччини, Білорусі, Казахстану, Молдови, Польщі та ін.), які регламентують досліджувані інститути; підзаконні акти України; відомчі акти, серед яких важливе місце займають накази Генерального прокурора України; постанови Пленуму Верховного Суду України; практика Європейського Суду з прав людини; законопроекти.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених в різних галузях юридичної науки, присвячені інституту потерпілого, механізму забезпечення прав і свобод особи, організації та діяльності прокуратури. Зокрема, у галузі конституційного права: Д.А. Авдеева, Д.В. Леонтьева, З.А. Пихової, А.В. Сім, Р.А. Ягудина; міжнародного права: Я.С. Кожеурова, Т.Л. Сироїд; кримінального права: Т.І. Присяжнюк, М.В. Сенаторова, А.В. Сумачьова та ін. Найбільшу питому вагу становить доробок дослідників у сфері кримінально-процесуального права, насамперед таких, як: С.А. Альперт, Ф.М. Багаутдінов, В.П. Бож'єв, В.В. Введенська, О.П. Герасимчук, М.І. Гошовський, Ю.М. Грошевой, Ю.О. Гурджі, С.В. Давиденко, В.Г. Даєв, І.В. Жеребятьєв, В.С. Зеленецький, О.В. Капліна, Л.Д. Кокорев, Л.А. Курочкіна, О.П. Кучинська, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, В.В. Навроцька, В.Т. Нор, Т.В. Омельченко, В.П. Півненко, В.М. Савінов, В.М. Савицький, М.В. Танцерєв, В.М. Трофименко, А.Р. Туманянц, Н.Б. Федорчук, О.М. Фоменко, Д.П. Чекулаєв, Л.І. Шаповалова, О.Г. Шило та ін. Дослідження базується також на дослідженнях вчених у галузі організації та діяльності прокуратури, зокрема: Ю.Є. Вінокурова, І.В. Вернідубова, Л.М. Давиденка, П.М. Каркача, Я.О. Ковальової, Г.К. Кожевнікова, В.В. Кривобока, І.М. Козьякова, М.В. Косюти, І.Є. Марочкіна, М.І. Мичка, М.В. Руденка, Г.П. Середи, О.М. Толочка, Є.О. Шевченка та інших.

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Генеральної прокуратури України, прокуратур областей; б) результати узагальнення практики забезпечення прав потерпілого за матеріалами 226-ти кримінальних справ в Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській областях; в) результати анкетування 270 прокурорсько-слідчих працівників прокуратур районного рівня Харківської, Донецької, Полтавської та Сумської областей; г) результати анкетування 576 громадян, які репрезентували всі регіони України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним монографічним дослідженням правових та організаційних основ діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України. Це відображається у запропонованій автором концептуальній моделі забезпечення прокурором прав потерпілого і знаходить свій конкретний вираз у тому, що:

вперше:

- обґрунтовано необхідність розглядати діяльність прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в межах механізму забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному процесі як сукупності засобів, які на відповідній організаційно-правовій основі застосовуються уповноваженими суб'єктами з метою реалізації, охорони та захисту прав та законних інтересів потерпілих;

- з'ясовано сутність діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в межах правозахисної спрямованості прокуратури у двох аспектах: організаційно-інституціональному - як міжгалузеве завдання органів прокуратури та процесуальному - як кримінально-процесуальну функцію;

- виокремлено систему міжнародно-правових стандартів діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого, запропоновано розглядати їх як принципи відповідної діяльності на національному рівні;

- визначено діяльність прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого як самостійний міжфункціональний напрямок роботи органів прокуратури України, спрямований на реалізацію, охорону та захист визнаних Конституцією України, Законами України, а також загальновизнаними нормами міжнародного права прав та законних інтересів потерпілих; встановлено її об'єкт, предмет, завдання та принципи;

- сформульовано предмет діяльності прокурора із забезпечення кожного з прав потерпілого, розроблено її методику;

- доведено необхідність розглядати діяльність прокурора із пред'явлення та підтримання цивільного позову в кримінальній справі як реалізацію функції представництва прокурором інтересів громадянина або держави у кримінальному судочинстві. Аргументовано необхідність відмови у кримінальному процесі від термінів "цивільний позов" та "цивільний позивач" відносно потерпілого і заміни їх на "вимога про відшкодування заподіяної злочином шкоди" та "потерпілий, який пред'явив вимогу про відшкодування заподіяної злочином шкоди";

- обгрунтовано необхідність розробки і прийняття окремого галузевого наказу Генерального прокурора України "Про організацію роботи прокуратури із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України";

удосконалено:

- систему та зміст прав потерпілого відповідно до міжнародно-правових стандартів, запропоновано розглядати її як сукупність таких прав: на судовий захист; на доступ до правосуддя; на компенсацію заподіяної злочином шкоди та поновлення порушених злочином прав (реституцію); на забезпечення прав компетентними державними органами; на справедливе поводження; на правову, соціальну, психологічну допомогу; на інформацію; на забезпечення безпеки; на вплив на виникнення, хід та результати провадження у справі та участь у кримінальному переслідуванні; на примирення з обвинуваченим;

- співвідношення прокурорського нагляду і судового контролю за додержанням прав потерпілого, за якого прокурорський нагляд визнається основним засобом захисту цих прав;

- визначення поняття потерпілого у кримінальному судочинстві України. Пропонується визнавати потерпілими фізичних, юридичних осіб та державу за наявності достатніх даних щодо порушення їхніх прав, охоронюваних кримінальним законом, злочином чи іншим суспільно небезпечним діянням, а також державу в особі компетентних органів - у разі відсутності потерпілого та його правонаступників;

- визначення приводів і підстав для участі прокурора у справах "приватного обвинувачення", пред'явлення та підтримання цивільного позову у кримінальній справі, забезпечення потерпілого представником в обов'язковому порядку, що поставлено у залежність від обсягу кримінально-процесуальної дієздатності потерпілого.

дістали подальший розвиток:

- концепція участі потерпілого у кримінальному переслідуванні, яка, на думку автора, реалізується у 4 формах: співобвинувачення; субсидіарне обвинувачення; публічно-приватне обвинувачення; приватне обвинувачення;

- погляди на правовий статус близьких родичів померлого потерпілого як на правонаступників особи, чиї права були порушені злочином;

- положення щодо необхідності з'ясування позиції потерпілого з приводу окремих процесуальних рішень (відмова та зміна прокурором державного обвинувачення, закриття справ з нереабілітуючих підстав, обрання, зміна, продовження та скасування запобіжних заходів тощо) і її врахування при їх прийнятті;

- концепції відшкодування потерпілому заподіяної злочином шкоди у формах відшкодування за рахунок винного (добровільне і примусове відшкодування) та відшкодування за рахунок держави.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: 1) у науково-дослідницьких цілях - при подальшій розробці інститутів потерпілого та прокурора у кримінальному судочинстві, медіації, кримінального переслідування тощо; 2) у правотворчій роботі - в процесі вдосконалення положень міжнародно-правових актів, Конституції України, реформування кримінально-процесуального законодавства та законодавства про прокуратуру, розробки і прийняття галузевих наказів Генерального прокурора України; 3) у правозастосовній сфері - для забезпечення єдності прокурорської практики та підвищення ефективності діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві, розроблення методичних рекомендацій Генеральної прокуратури України; 4) у навчальному процесі та навчально-методичній роботі - в межах опанування студентами курсів "Кримінальний процес", "Основи прокурорської діяльності", "Практикум з прокурорської діяльності", "Організація судових та правоохоронних органів", "Судове право" та ін., під час підготовки навчальних програм, підручників та посібників з цих дисциплін.

Дисертація є самостійним науковим дослідженням автора. Усі висновки і узагальнення у роботі зроблені одноосібно. Особистий внесок здобувача у одержані наукові результати, викладені у працях, опублікованих у співавторстві, полягає: у статті "Роль прокурора у захисті прав потерпілого в стадії порушення кримінальної справи" (співавтор П.М. Каркач) - у постановці проблеми, дослідженні її теоретичних основ, аналізі шляхів її розв'язання та формулюванні висновків статті; у тезах "Принципы обеспечения прав и законних интересов потерпевшего в системе основных начал уголовного судопроизводства Украины" (співавтор І.Є. Марочкін) - у визначенні поняття та змісту принципів забезпечення прав потерпілого, їх місця у системі засад кримінального судочинства України; у тезах "Сравнительная характеристика обеспечения прокурором прав потерпевшего по законодательству Украины и Российской Федерации" (співавтор П.М. Каркач) - у вивченні теоретичних та правових основ аналізованих проблем та виявленні прогалин при їх практичному розв'язанні, формулюванні висновків і пропозицій щодо удосконалення законодавства Росії та України.

Апробація результатів дисертації. Результати цього дослідження доповідалися, обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Основні наукові доробки автора у площині об'єкту дослідження оприлюднені на 32 науково-практичних конференціях, які проводилися як в Україні, так і за її межами, зокрема: ІІІ-ІV Міжнародних науково-практичних конференціях студентів і молодих вчених "Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти" (м. Суми, 12-13.12.2008р., 11-12.12.2009); IХ-Х Міжнародних наукових конференціях "іSLaCo'09,10" (м. Санкт-Петербург, РФ, 20-22.03.2009, 19-21.03.2010); VIIІ Міжнародній науковій конференції "Правова система, громадянське суспільство і держава" (м. Львів, 24-26.04.2009); Міжнародній науковій конференції студентів и аспірантів "Правотворчество и правоприменение в современном обществе" (м. Мінськ, Республіка Білорусь, 31.10-01.11.2008); VIII-Х Міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених "Традиции и новации в системе современного российского права" (м. Москва, РФ, 3-4.04.2009, 2-3.04.2010, 1-2.04.2011); Міжнародних наукових конференціях молодих учених, аспірантів і студентів "Другі конституційні читання" та "Треті Конституційні читання" (м. Харків, 29-30.05.2009, 29-30.05.2010); Міжнародних наукових конференціях "Юридична осінь" 2009 та 2010 року (м. Харків, 13.11.2009, 23-24.11.2010); IV-V Міжнародних науково-практичних конференціях студентів і аспірантів (м. Казань, РФ, 27-28.11.2009 та 26-28.11.2010); Міжнародній науково-практичній конференції "Государство и право: вызовы 21 века (Кутафинские чтения)" (м. Москва, РФ, 9.12.2009); Міжнародних молодіжних наукових форумах "ЛОМОНОСОВ-2010, 2011" (м. Москва, РФ, 12-15.04.2010; 11-15.04.2011); VII Міжнародній науково-практичній конференції "Татищевские чтения: актуальные проблемы науки и практики" (м. Тольятті, РФ, 15-18.04.2010); Науково-практичній конференції "Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи" (м. Харків, 14.05.2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Вдосконалення діяльності прокуратури - шлях до реформування кримінальної юстиції" (м. Львів, 28.05.2010); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 2-4.06.2010) та ін.

Результати дослідження використовувалися автором при проведенні практичних занять з навчальних дисциплін "Основи прокурорської діяльності", "Практикум з прокурорської діяльності", "Організація судових та правоохоронних органів", "Судове право".

Публікації. Основні положення дисертації відображено у дев'яти статтях, з яких п'ять опубліковані у наукових фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, і одна - у виданні, визнаному ВАК Російської Федерації, а також у 24 тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. За композиційною побудовою робота складається зі вступу, двох розділів, що містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 279 сторінок, з них основного тексту - 197 сторінок. Список використаних джерел складається з 602 найменувань і займає 65 сторінок, додатки займають 17 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються зв`язок роботи з науковими програмами, мета й завдання дослідження, визначається об'єкт і предмет дослідження, характеризуються методологічна, теоретична і емпірична бази, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ перший "Сутність діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві" складається з трьох підрозділів і присвячений визначенню правової природи і теоретичному обґрунтуванню концептуальних засад забезпечення прокурором прав і законних інтересів потерпілого.

У підрозділі 1.1. "Природа діяльності прокурора у механізмі забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України" висвітлено правову природу діяльності та роль прокурора у механізмі забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві.

Необхідність розробки такого механізму обумовлена наявністю значної кількості проблем, що характеризують становище потерпілих у кримінальному судочинстві України, серед яких можна виділити правові, організаційні та соціально-психологічні. Наслідком їх дії є пасивність потерпілих, їх фактична нездатність самостійно захистити свої законні інтереси, що вимагає від держави побудови такої системи правових, організаційних та матеріальних гарантій і засобів, які б дозволили забезпечити права потерпілого.

До елементів цього механізму слід віднести організаційно-правові основи, що визначають і забезпечують його належне функціонування; суб'єктів, якими є уповноважені органи та особи, покликані здійснювати захист прав потерпілого; об'єкт - власне охоронювані законом права та інтереси потерпілого; методи, способи і засоби, за допомогою яких здійснюється забезпечення прав потерпілого; форми, у яких відбувається забезпечення прав потерпілого; правовідносини, що складаються у цій сфері.

Розглядаючи суб'єктів цього механізму, яких запропоновано поділяти на державні та недержавні, автор вважає, що їхню діяльність щодо забезпечення прав і законних інтересів потерпілого можна розглядати у двох аспектах: організаційно-інституціональному - як міжгалузеве завдання, та процесуальному - як кримінально-процесуальну функцію цих органів. При цьому, визначаючи роль прокуратури у цьому механізмі, автор доходить висновку, що прокурор є центральним суб'єктом із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному судочинстві.

У підрозділі 1.2. "Предмет і завдання діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України" сформульовано об'єкт та предмет діяльності прокурора із забезпечення прав та законних інтересів потерпілого, визначено принципи та завдання цієї діяльності.

Об'єкт вказаної діяльності прокурора визначається на підставі дослідження поняття потерпілого в кримінальному процесі, кримінальному праві та кримінології. З урахуванням міжнародно-правових стандартів, предмет досліджуваної діяльності прокурора формулюється як забезпечення таких основоположних прав потерпілого: на судовий захист; на доступ до правосуддя; на забезпечення прав компетентними державними органами; на вплив на виникнення, хід та результати провадження у справі; на участь у кримінальному переслідуванні; на інформацію; на примирення з обвинуваченим; на правову, соціальну, психологічну допомогу; на забезпечення безпеки; на компенсацію заподіяної злочином шкоди та поновлення прав, порушених злочином.

При визначенні завдань прокурора в процесі здійснення цієї діяльності, автор пропонує, зберігаючи підпорядкування прокурора у кримінальному процесі принципу публічності, досягти такого стану, за якого забезпечення прав потерпілого визнавалося б домінуючим публічним інтересом у кримінальному процесі. Відповідно, в процесі реалізації вказаної діяльності прокурор виконує завдання трьох рівнів: 1) захисту прав і свобод людини як завдання органів прокуратури; 2) забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, чиї права порушені злочином, як завдання кримінального судочинства; 3) сприяння в реалізації, охорони та захисту прав і законних інтересів потерпілого, як спеціальне завдання вказаної діяльності прокурора.

У підрозділі 1.3. "Правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого" аналізується правова регламентація діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого на двох рівнях: міжнародно-правовому та рівні національного законодавства України.

Досліджується сукупність норм щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів прокурором, що містяться в міжнародно-правових актах та складаються в процесі міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту прав потерпілого на: 1) загальносвітовому і 2) регіональному (європейському та СНД) рівнях. Визначається система міжнародно-правових стандартів забезпечення прав потерпілого.

На національному рівні розглядається регламентація діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого нормами: Конституції України; кодексів і законів; підзаконних актів; наказів Генерального прокурора України. На підставі дослідження вказаних актів пропонуються зміни і доповнен до них, аргументується необхідність розробити і прийняти окремий Закон "Про забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів", а також врегулювати цю діяльність на рівні наказів Генерального прокурора України.

Розділ другий "Організаційно-методичні основи діяльності прокурора із забезпечення прав потерпілого в кримінальному судочинстві України" складається із восьми підрозділів і присвячений дослідженню особливостей організації та методики роботи прокурора із забезпечення окремих прав потерпілого.

У підрозділі 2.1. "Забезпечення прокурором права потерпілого на доступ до правосуддя" розглянуто діяльність прокурора із забезпечення прав потерпілого у стадії порушення кримінальної справи.

Зазначається, що доступ до правосуддя потерпілого слід розуміти як набуття ним статусу учасника кримінального процесу. Відповідне право послідовно реалізується на трьох етапах: 1) прийому, розгляду та вирішення заяв та повідомлень про злочини; 2) порушення кримінальної справи; 3) визнання особи потерпілим.

Розглядаються особливості прокурорського нагляду на стадії порушення кримінальної справи в аспекті забезпечення прав потерпілого, а також додержання закону при визнанні особи потерпілим. Висловлюється авторська позиція стосовно приводів, підстав, моменту і порядку визнання потерпілим.

У підрозділі 2.2. "Роль прокурора у забезпеченні права потерпілого на участь у кримінальному переслідуванні" досліджується участь прокурора у забезпеченні прав потерпілого під час провадження у кримінальній справі в аспекті здійснення кримінального переслідування.

На підставі поглядів різних вчених і законодавчих формулювань потерпілий визнається суб'єктом права на кримінальне переслідування і повноправним носієм функції обвинувачення, не виключаючи при цьому і здійснення ним функції захисту своїх прав і законних інтересів.

Автором виділено окремі форми участі потерпілого у кримінальному переслідуванні, досліджено взаємодію прокурора і потерпілого в межах кожної з них.

У підрозділі 2.3. "Участь прокурора у забезпеченні права потерпілого впливати на хід та результати провадження у кримінальній справі" проведено аналіз діяльності прокурора із забезпечення таких прав потерпілого, як: заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора; висловлювати свою позицію з приводу окремих процесуальних рішень щодо провадження у справі.

Пропонується передбачити обов'язкову участь прокурора у розгляді і вирішенні скарг потерпілого, а також врахування думки потерпілого у будь-якому випадку припинення кримінального переслідування з нереабілітуючих підстав, а на судових стадіях - незалежно від підстави, якщо це здійснюється без постановлення вироку.

У підрозділі 2.4. "Забезпечення прокурором права потерпілого на інформацію" аналізується організація роботи прокурора із забезпечення права потерпілого на інформацію щодо: його процесуального статусу, прав і обов'язків як учасника кримінального процесу; прийнятих рішень про виникнення, хід та результати провадження у справі; проведення різних процесуальних дій, їх місця та часу, а також можливості участі у цих діях; суб'єктів та способів забезпечення прав потерпілого; відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також різні форми допомоги.

Критеріями ефективності цієї діяльності запропоновано вважати такі вимоги до інформації, яка надається потерпілому, як: оперативність і своєчасність, об'єктивність, повнота, співрозмірність, обмеження у випадках, визначених законом, конфіденційність.

У підрозділі 2.5. "Участь прокурора у забезпеченні права потерпілого на примирення з обвинуваченим" розглядається роль прокурора у відновному правосудді, процесах примирення та медіації між потерпілим і обвинуваченим.

На підставі вивчення іноземного досвіду пропонується передбачити обов'язкову участь прокурора в організації і проведенні примирювальних процедур, а також покласти на нього обов'язок щодо прийняття процесуальних рішень про направлення справи на примирення та оцінку його результатів.

У підрозділі 2.6. "Роль прокурора у реалізації права потерпілого на забезпечення безпеки" досліджується участь прокурора у забезпеченні безпеки потерпілого.

Розглядається діяльність прокурора із вжиття заходів щодо попередження неправомірним впливам і загрозам безпеці потерпілого, а також його участі у: прийнятті рішення щодо застосування заходів безпеки; реалізації окремих заходів безпеки і нагляд за додержанням законів при їх виконанні іншими органами; забезпеченні супутніх прав потерпілого під час застосування заходів безпеки; прийнятті рішення щодо скасування заходів безпеки; оскарженні дій і рішень з приводу застосування заходів безпеки, їх зміни чи скасування.

Доводиться, що участь прокурора у забезпеченні безпеки потерпілого необхідно законодавчо розширювати, передбачивши прокурора в якості основної посадової особи, відповідальної за весь процес реалізації права потерпілого на забезпечення безпеки.

У підрозділі 2.7. "Діяльність прокурора із забезпечення права потерпілого на правову допомогу" аналізуються питання надання потерпілому правової допомоги, яка набуває особливого значення з огляду на змагальний характер кримінального судочинства.

Розглядається участь прокурора у забезпеченні можливостей потерпілого щодо одержання фахових консультацій, допомоги у складанні процесуальних документів та представництва інтересів під час участі у провадженні по кримінальній справі, що здійснюється як самим прокуром у межах сприяння в реалізації інших прав потерпілого, так і іншими уповноваженими на те органами і посадовими особами, насамперед, адвокатами-представниками. Пропонується передбачити у законодавстві України право потерпілого на консультацію з прокурором.

У підрозділі 2.8. "Забезпечення прокурором права потерпілого на відшкодування заподіяної злочином шкоди" досліджується роль прокурора у відшкодуванні заподіяної потерпілому шкоди у таких формах, як: відшкодування за рахунок винного (добровільне і примусове) та відшкодування за рахунок держави.

Зроблено висновок, що вказана діяльність прокурора є міжгалузевою, оскільки реалізується в межах всіх функцій прокуратури. Водночас, стан відшкодування потерпілим заподіяної злочином шкоди на сьогодні є незадовільним, що вимагає перегляду існуючих у цій сфері правовідносин і побудови єдиного механізму відшкодування, який би передбачав задоволення вимоги потерпілого про відшкодування заподіяної йому злочином шкоди послідовно в межах всіх існуючих і потенційно можливих форм відшкодування, за активної участі прокурора у вирішенні цього питання.

Висновки

На підставі проведеного у роботі теоретичного узагальнення формулюється вирішення наукового завдання щодо інституалізації діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого, а також вдосконалення базових для неї інститутів потерпілого та прокурора в кримінальному судочинстві України таким чином:

1. Необхідно розробити механізм забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України, серед суб'єктів якого передбачити: у числі державних органів - прокурора, суд, органи дізнання і досудового слідства; у числі недержавних - адвокатуру, служби медіації та ін. Діяльність вказаних суб'єктів у напрямку забезпечення прав і законних інтересів потерпілого обумовлюється їх правозахисною спрямованістю, і в організаційно-інституціональному аспекті розглядається як їх міжфункціональне завдання, а при вступі у кримінальну справу - окрема процесуальна функція забезпечення прав і законних інтересів потерпілого. Роль прокурора у цьому механізмі розглядається як провідна у безпосередньому забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого, та координаційна і спрямовуюча - щодо діяльності інших суб'єктів у цьому напрямку.

2. До правових основ діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого належить сукупність правових норм, які визначають засади цієї діяльності, регламентують її порядок, визначають способи, методи і засоби забезпечення прокурором прав і законних інтересів потерпілого, що складаються на міжнародному та національному рівнях.

На міжнародному рівні правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого складають: 1) міжнародно-правові стандарти захисту прав потерпілого; 2) міжнародно-правові стандарти діяльності органів прокуратури. На їх основі можна виокремити міжнародно-правові стандарти діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого. Обгрунтовується необхідність надання їм обов'язкової сили: 1) на міжнародному рівні - через укладення відповідної Конвенції, яка передбачила б права потерпілого та механізми їх забезпечення; 2) на національному рівні - шляхом законодавчого впровадження цих стандартів в правову систему України, втілення їх у конституційне, кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство в якості принципів і на цій основі розширення прав потерпілого.

3. Діяльність прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого пропонується розглядати як самостійний міжфункціональний напрямок роботи органів прокуратури України, спрямований на реалізацію, охорону та захист визнаних Конституцією України, Законами України, а також загальновизнаними нормами міжнародного права прав та законних інтересів потерпілих, додержання законів з цих питань органами, від яких залежить реалізація цих прав.

Предмет цієї діяльності розглядається як комплексний, і до нього входить забезпечення додержання всіх прав потерпілого та реалізації його законних інтересів: 1) самим прокурором; 2) іншими органами і особами, які беруть участь у справі і від яких це залежить.

Завданням цієї діяльності є реалізація, охорона і захист прав і законних інтересів потерпілого.

4. Забезпечення прокурором права потерпілого на доступ до правосуддя полягає у наданні йому реальної можливості безперешкодного звернення до суду, органів і процедур кримінальної юстиції з метою захисту своїх прав. Алгоритм діяльності прокурора із забезпечення права потерпілого на доступ до правосуддя можна уявити таким чином: "звернення до компетентного органу із заявою чи повідомленням про злочин - їх прийом, реєстрація, перевірка і вирішення - порушення кримінальної справи - визнання особи потерпілим".

5. Забезпечуючи право потерпілого на участь у кримінальному переслідуванні, прокурор реалізує, охороняє і захищає його можливість здійснювати процесуальну діяльність, спрямовану на викриття, засудження та покарання винної у злочині особи, у одній із 4 можливих форм: 1) співобвинувачення (характеризує участь потерпілого у кримінальному переслідуванні, що здійснюється прокурором); 2) субсидіарне обвинувачення (підтримання потерпілим обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі у разі зміни прокурором державного обвинувачення); 3) публічно-приватне обвинувачення (продовження обвинувальної діяльності потерпілого внаслідок відмови прокурора від державного обвинувачення); 4) приватне обвинувачення (визначає потерпілого як самостійного суб'єкта кримінального переслідування).

6. Предметом діяльності прокурора із забезпечення права потерпілого впливати на виникнення, розвиток та результати провадження у справі є додержання прав потерпілого на: заявлення клопотань; заявлення відводів; подання скарг на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду; висловлення своєї позиції щодо окремих процесуальних рішень і її врахування при їх прийнятті.

7. Діяльність прокурора із забезпечення права потерпілого на інформацію полягає у забезпеченні прав потерпілого на одержання достатніх відомостей щодо: процесуального статусу, прав і обов'язків як учасника кримінального процесу; прийнятих рішень про виникнення, хід та результати провадження у справі; проведення різних процесуальних дій, їх місця та часу, а також можливості участі у цих діях; суб'єктів та способів забезпечення прав потерпілого; відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також різні форми допомоги.

8. Забезпечення прокурором права потерпілого на примирення з винним передбачає сприяння у досягненні порозуміння з винним та добровільного прощення потерпілим цієї особи, а також втілення у життя визначених законом правових наслідків такого примирення. Прийняття процесуальних рішень щодо направлення справи на примирення та її результатів необхідно покласти на прокурора, а також передбачити його обов'язкову участь в організації і проведенні процедур медіації.

9. Діяльність прокурора із забезпечення права потерпілого на захист і безпеку включає: вжиття заходів щодо попередження неправомірним впливам і загрозам безпеці потерпілого; у разі виникнення останніх - участь у: прийнятті рішення щодо застосування заходів безпеки; реалізації окремих заходів безпеки; забезпечення супутніх прав потерпілого під час застосування заходів безпеки; прийнятті рішення щодо скасування заходів безпеки; оскарженні дій і рішень з приводу застосування заходів безпеки, їх зміни чи скасування; нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів безпеки до потерпілого іншими органами.

10. Роль прокурора у забезпеченні права потерпілого на правову допомогу виявляється у гарантуванні його можливості щодо одержання фахових консультацій, допомоги у складанні процесуальних документів та представництва інтересів під час участі у провадженні по кримінальній справі. Задля розширення можливостей прокурора у цьому напрямку доцільно передбачити в українському законодавстві право потерпілого на консультацію з прокурором.

11. Діяльність прокурора із забезпечення права потерпілого на відшкодування заподіяної злочином шкоди полягає у вжитті заходів до поновлення порушених злочином прав потерпілого шляхом задоволення вимог потерпілого про відшкодування шкоди у межах добровільного або примусового відшкодування шкоди за рахунок винного або компенсації з боку держави. Ця діяльність реалізується в межах всіх функцій прокуратури до моменту повного відшкодування заподіяної злочином шкоди, що означає завершення діяльності із забезпечення прокурором прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві в цілому.

12. Основним недоліком правових основ діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого є фактична відсутність її правової регламентації як єдиного правового інституту. З цією метою, а також для удосконалення правового становища потерпілого, пропонується:

1). Розробити і прийняти Закон України "Про забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів".

2). Внести відповідні зміни та доповнення до чинного законодавства:

До Розділу ІІ Конституції України включити статтю такого змісту: "Стаття … Кожному гарантується захист від протиправних посягань. Потерпілий від злочину має право на доступ до правосуддя і відшкодування заподіяної злочином шкоди за рахунок держави. Система органів і процедур кримінального судочинства повинна відповідати потребам потерпілих від злочину. Права і законні інтереси потерпілого забезпечуються державою".

Статтю 129, ч. 3 Конституції доповнити такими положеннями: "Основними засадами судочинства є: … 10) забезпечення прав і законних інтересів потерпілого від злочину; 11) відшкодування потерпілому заподіяної злочином шкоди".

У Законі України "Про прокуратуру" визначити, що завданнями органів прокуратури є забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, передбачених Конституцією України, іншими актами законодавства та таких, що випливають із загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

У ст. 2 Кримінально-процесуальному кодексі України передбачити, що завданням кримінального судочинства є забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, чиї охоронювані кримінальним законом права були порушені злочином чи іншим суспільно небезпечним діянням.

Крім того, закріпити у КПК України:

1) принцип забезпечення прав і законних інтересів потерпілого та презумпцію відшкодування заподіяної потерпілому злочином шкоди;

2) визначення поняття потерпілого, відповідно до якого потерпілим визнається фізична особа, юридична особа, а також держава у справах про відповідні злочини; правонаступники потерпілого, а у разі їх відсутності - держава в особі уповноваженого органу у сфері соціального захисту населення;

3) підстави визнання потерпілим, відповідно до яких особа визнається потерпілим за наявності достатніх даних щодо порушення її прав, охоронюваних кримінальним законом, злочином чи іншим суспільно небезпечним діянням, вчиненим іншою особою;

4) момент визнання потерпілим - одночасно з порушенням кримінальної справи, а у разі, коли достатні дані щодо підстав визнання особи потерпілим на даний момент відсутні - то негайно після встановлення таких підстав;

5) прокурора в якості суб'єкта прийняття рішення про визнання особи потерпілим та обов'язок інших уповноважених органів протягом доби надсилати прокуророві копію постанови про визнання особи потерпілим;

6) можливість особи подати заяву про визнання її потерпілим, оскарження такого рішення, припинення участі особи у справі як потерпілого за відсутності для цього підстав;

7) порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів дізнання, слідчого і прокурора до суду, згідно з яким особа, інтересів якої це стосується, може подати скаргу до суду через прокурора, який зобов'язаний провести за скаргою власну перевірку і брати участь у розгляді скарги в суді;

8) порядок роз'яснення прав потерпілому, який передбачає обов'язкове надання йому письмового переліку цих прав та їх роз'яснення;

9) право потерпілого бути поінформованим про прийняття рішень у справі, які стосуються його прав та законних інтересів, у формі надсилання йому копії відповідної постанови;