Політико-правові механізми державного управління інформаційно-психологічною безпекою України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при президентові України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Політико-правові механізми державного управління інформаційно-психологічною безпекою України

Коваль З.В.

25.00.02 - механізми державного управління

Одеса-2011

Вступ

Актуальність теми дослідження визначається: необхідністю комплексного та системного визначення політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України в умовах ведення проти неї деструктивного маніпулятивного зовнішнього та внутрішнього інформаційно-психологічного впливу; недостатньою дослідженістю питання формування та функціонування політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України; відсутністю цілісного дослідження науковцями проблеми державного управління інформаційно-психологічною безпекою держави; необхідністю глибокого дослідження інформаційно-психологічного простору України, технологій прихованого маніпулятивного інформаційно-психологічного впливу проти України, формування перспективних напрямів політики державного управління інформаційно-психологічним впливом, запровадження передового іноземного досвіду організації інформаційно-психологічної протидії; політико-правовою невизначеністю системи інформаційно-психологічної безпеки України; відсутністю загальноприйнятого визначення та концепції самого інформаційно-психологічного впливу.

Питання формування та функціонування вищезазначених політико-правових механізмів, не зважаючи на його очевидну наукову та практичну значимість для України, теоретично мало досліджено. В науковій літературі зустрічаються переважно праці, що відносяться суто до проблем інформаційно-технічної безпеки, але проблеми державного управління інформаційно-психологічною безпекою науковцями цілісно не розкриваються. Актуальною на сьогоднішній день залишається необхідність глибокого дослідження інформаційно-психологічного простору України, технологій прихованого маніпулятивного інформаційно-психологічного впливу проти України, формування перспективних напрямів державної політики управління інформаційно-психологічною безпекою.

Актуальність теми інформаційної безпеки в її загальному значенні підтверджується значною кількістю наукових доробок вітчизняних науковців, серед яких Арабаджи Г.І., Бакуменко В.Д., Биченок М.М., Бондар Ю.В., Бегма В.М., Галамба М., Горбулін В.П., Грачов Г.В., Гундертайло Ю.Д., Дзюба Т.М., Жук С.Я., Замаруєва І.В., Іжа М.М., Копка П.М., Кормич Б.А., Косевцов В.О., Крестовська Н.Н., Кучма Л.О., Лєнков С.В., Лисенко В., Логінов О.В., Малінко В.П., Малиновський В.Я., Матвеєва Л.Г., Мельник І.К., Надолішний П.І., Ольшанський Д.В., Петрик В.В., Попов В.Д., Почепцов Г.Г., Рижих В.М., Романченко І.С., Рось А.О., Рубель К.В., Руснак І.С., Ситник Г.П., Телелим В.М., Толубко В.Б., Требін М., Федоров А.В., Цигичко В.Н., Чмельов В.О., Юричко А.В.; та зарубіжних: Азамов О.В., Атаманов Г.А., Будилін К.Ю., Бунев Е.Г., Вус М.А., Грачова Т., Гриндер Дж., Гриняев С., Козлова А.В., Крисько В.Г., Лепский В.Е., Манойло А.В., Панарин І.М., Попов В.Д., Пригожин А.І., Расторгуев С.П., Сакун С.А., Шакин Д.Н., Тоффлер О., Хюбнер К., Вейгуан Ш., Dance F., Лазарфельд П., Берельсон Б., Гаудет Х., Парето В., Лассуел Г., Міллер Г., Доменак Ж., Ефрон Е. та Шарп Д.

Зазначені вище вчені зробили вагомий внесок у розуміння теоретичних та практичних аспектів державного управління інформаційною сферою, проте поза їх увагою залишилася проблема нових теоретико-методологічних засад та формування ефективних політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою. Дослідження теоретико-методологічних засад державного управління інформаційно-психологічною безпекою дозволило визначити найактуальніші проблеми її забезпечення і в цьому контексті вивчити дієвість функціонування державних інституцій, окреслити перспективні напрями та проаналізувати і узагальнити практичний досвід провідних країн світу - США, Великобританії, Німеччини, Китаю, Росії, Ізраїлю, Японії тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах: цільової наукової програми "Розвиток систем управління Збройних сил України", за напрямком НДР "Розробка пропозицій щодо побудови інформаційно-логічної моделі інформаційно-довідкових систем та вимог щодо її функціональних можливостей" Військового інституту Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка за темою "Аналіз завдань покладених на структури інформаційно-психологічної протидії Збройних сил України" (номер ДР 0101U001088); науково-дослідної роботи Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Обґрунтування напрямків підвищення ефективності державного управління складовими національної безпеки: регіональний аспект" (номер ДР 0109U002691), в яких дисертант брав участь як виконавець. Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні доцільності вдосконалення політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні напрямків удосконалення політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України та практичних рекомендацій щодо впровадження Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням таких завдань:

дослідити сутність та зміст поняття "інформаційно-психологічний простір України", його стан, визначити особливості та безпекові загрози;

узагальнити теоретико-методологічні засади дослідження наукової категорії "інформаційно-психологічна безпека";

проаналізувати моделі маніпулятивних технологій інформаційно-психологічного впливу на Україну, проблематику державного управління та нормативно-правового регулювання інформаційно-психологічної безпеки держави;

здійснити порівняльний аналіз досвіду організації інформаційно-психологічної безпеки в Україні та за кордоном;

дати визначення та характеристику політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України;

розробити пропозиції та науково обґрунтувати модель державного управління інформаційно-психологічною безпекою у вигляді Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України як системного та комплексного політико-правового механізму державного управління з визначенням його ролі та функцій;

окреслити загальні завдання та повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки.

Об'єкт дослідження - система державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Предмет дослідження - політико-правові механізми державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що запровадження Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України, як комплексного політико-правового механізму, дозволить суттєво понизити ризики та загрози інформаційно-психологічній безпеці України.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження здійснювалось шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, традиційних для вітчизняної науки з державного управління, зокрема:

історичного і логічного методів - для теоретико-методологічного аналізу джерел при визначенні сутнісних характеристик ключових понять дослідження;

системно-аналітичного методу, що забезпечив можливість аналізу особливостей функціонування політико-правових механізмів державного управління у сфері інформаційно-психологічної безпеки та здійснення огляду літератури за темою дослідження;

функціонально-структурного аналізу - при дослідженні функціонування системи інформаційно-психологічної безпеки та її складових, при виявленні недоліків у структурній побудові та пошуку шляхів удосконалення роботи державних безпекових установ;

порівняльного і статистичного аналізу даних - з метою визначення характеристик фактів і явищ, оцінки стану, тенденцій, шляхів запровадження та подальшої розбудови Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою; порівняння досвіду різних держав щодо вирішення означених питань;

методу екстраполяції, що надав можливість поширити висновки щодо окремих структурних елементів системи інформаційно-психологічної безпеки на її оцінку в цілому;

порівняльно-правового, який дав змогу проаналізувати позитивні та можливі негативні наслідки запровадження досвіду інших держав в політико-правову практику України щодо інформаційно-психологічної безпеки;

формально-юридичного, який через призму юридичних категорій дозволяє охарактеризувати організацію діяльності щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;

метод прогнозування, моделювання, узагальнення незалежних характеристик, аналогії для формулювання висновків, рекомендацій і визначення способів удосконалення механізму взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційно-психологічної безпеки.

Теоретико-методологічною основою дослідження стало використання фундаментальних положень теорії державного управління, загальної теорії організацій, соціально-філософської і соціологічної концепції простору, наукових праць і публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки у світовій практиці.

Інформаційною базою дослідження слугували матеріали РНБО, наукові праці та звіти, публікації науково-дослідницьких організацій, а також розробки та аналітичні матеріали за темою дослідження, матеріали преси та електронних ЗМІ тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає у формуванні комплексного системного підходу до вирішення проблеми державного управління інформаційно-психологічною безпекою України шляхом удосконалення політико-правових механізмів. Найбільш суттєві результати дослідження, які відображають внесок автора у розробку зазначеної проблеми, полягають в такому:

вперше:

запропоновано модель Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України, ключовими елементами якої є нові структурні складові політико-правового механізму: інституційний блок, блок інформаційно-технічної та інформаційно-психологічної безпеки; силовий та комунікаційний блоки;

доведено доцільність введення в науковий обіг поняття "інформаційно-психологічний захист" як правової категорії, що включає регламентацію охорони та захисту інформації і психіки людини, та класифіковано моделі й технології інформаційно-психологічного впливу за показниками: традиційність, креативність, відкритість, прихованість;

удосконалено:

визначення "інформаційно-психологічна безпека" як провідний вид суспільних інформаційно-психологічних відносин щодо недопущення або зведення до мінімуму шкоди, яка завдається життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави; стану захищеності національних інтересів, пов'язаних зі збереженням психічного здоров'я, системи цінностей, свободи волі громадян і суспільства, а також інформаційних структур та ресурсів, які забезпечують нормальне функціонування і життєдіяльність держави, суспільства і громадян;

положення про необхідність розмежування в нормативно-правових актах поняття "інформаційна безпека" на "інформаційно-технічна безпека" та "інформаційно-психологічна безпека";

визначення "інформаційно-психологічний вплив" не тільки як комплекс проведених за єдиним задумом і планом інформаційно-психологічних операцій (дій, акцій), а також як комплексний інтегрований процес використання різних засобів і методів впливу на органи, структури і механізми управління державою та її збройними силами;

набуло подальшого розвитку:

Доктрина інформаційної безпеки України, в якій запропоновано додатково визначити дев'яту сферу загроз інформаційній безпеці - інформаційно-психологічну сферу;

положення щодо необхідності ведення моніторингу антиукраїнських проявів прихованого деструктивного інформаційно-психологічного впливу у внутрішній та зовнішньополітичній сферах із щорічним підведенням підсумків та визначенням заходів протидії, підготовки та розробки законів "Про громадянське суспільство", "Про неурядові організації", "Про інформаційно-психологічну безпеку";

визначення перспектив ефективної підтримки державних ЗМІ, управління ними та заборони на міжнародному рівні виробництва, застосування психотронної зброї і розроблення засобів та заходів захисту від неї.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні розробки дисертаційного дослідження становлять основу для вдосконалення політико-правового механізму державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

У дисертації сформульовані теоретичні положення і практичні рекомендації, які можуть бути використані: для методичного та наукового забезпечення навчального процесу у ВНЗ, зокрема при підготовці фахівців за напрямами "державне управління", "інформаційна безпека", "національна безпека", а також в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

Результати дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі в: Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова Національного авіаційного університету (акт про впровадження від 13.03.2010 р. № 454); Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт про впровадження від 08.04.10); Причорноморській академії мовних технологій та комунікацій етносів при Одеській регіональній організації Національної спілки журналістів України (довідка від 01.02.2010 р. №8/6).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним дослідженням автора, яке містить одержані результати щодо наукового обґрунтування спроможності політико-правовими механізмами державного управління вдосконалити інформаційно-психологічну безпеку України. Висновки, пропозиції та рекомендації, в тому числі й такі, що характеризують наукову новизну отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Дисертація виконана на кафедрі права та законотворчого процесу Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та обговорено на розширеному засіданні кафедри (протокол від 10.09.2010 р. № 2).

Основні положення дисертаційного дослідження викладені в низці наукових доповідей, повідомлень і виступів на науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах, проведених на базі Національної академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів, Військового інституту Київського національного університеті ім. Тараса Шевченка, Одеського державного університету внутрішніх справ в 2008-2010 роках, а саме: "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (м. Одеса, 2009 р.); "Шляхи і механізми забезпечення інформаційно-психологічної безпеки держави і суспільства" у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (м. Київ, 2009 р.); "Державне управління: історія, теорія, впровадження" (м. Київ, 2010 р.); "Державне управління: виклики та перспективи" (м. Одеса, 2010 р.); "Конституційна реформа в Україні: проблеми і перспективи здійснення" (м. Одеса, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено автором у 11 публікаціях, зокрема: 6 статей, надрукованих у науково-фахових виданнях, 5 - тез доповідей, надрукованих в матеріалах науково-комунікативних заходів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 255 сторінок комп'ютерного тексту, з них 201 сторінка основного тексту, список використаних джерел містить 409 найменувань, з яких 4 іноземними мовами, на 40 сторінках. У роботі наведено 1 рисунок та 4 додатки.

1. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв'язок роботи з науковими темами досліджень; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано використані методи дослідження, ступінь наукової новизни отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення; наведено дані щодо апробації та впровадження в практику результатів дослідження, кількості публікацій за темою дисертації.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади державного управління інформаційно-психологічною безпекою суспільства" - проаналізовано й узагальнено науково-теоретичні підходи щодо розуміння та визначення ключових категорій дослідження, здійснено аналіз стану наукової розробки теми у сучасній теорії державного управління, обґрунтовується авторська концепція засад політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою суспільства, розглядаються теоретичні погляди на цю проблему, досліджується стан інформаційно-психологічного простору України як об'єкту державного управління в системі інформаційно-психологічної безпеки та обґрунтовуються завдання застосування Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Автор спирається на точку зору академіка НАН України В.Мамутова та доктора юридичних наук О.Ющика, які констатують, що в теорії державного управління існують три основні підходи до формулювання принципів державного управління: правовий, політичний та управлінський. Підкреслено, що якісним може вважатись таке державне управління, за якого будуть реалізовані всі три названі підходи. А це практично можливо в рамках функціонування комплексної системи державного управління, принципи якої закладено дисертантом у запропоновану Національну комплексну систему державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

У своїх дослідженнях автор також спирався на теоретико-методологічні обґрунтування визнаних фахівців в галузі державного управління В.М.Рижих, В.Д.Бакуменко, П.І.Надолішного, М.М.Іжі та Г.І.Арабаджи, які виступають за комплексну систему управління та визначають механізм будь-якої держави не як механічне поєднання її органів, а як чітку організовану та суворо впорядковану цілісну комплексну ієрархічну систему державних органів, що здійснюють державну владу. Комплексний механізм державного управління - це сис-тема політичних, економічних, соціаль-них, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу органів дер-жавного управління.

Політико-правовий механізм державного управління інформаційно-психологічною безпекою автор визначає як ефективно функціонуючу систему засобів, заходів та важелів органів державної влади, яка виступає одночасно і суб'єктом і об'єктом забезпечення інформаційно-психологічної безпеки. Таким комплексним політико-правовим механізмом є запропонована Національна комплексна система державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Державно-управлінська специфіка аналізу виявляється в особливому фокусі теоретичного осмислення взаємодій двох складових інформаційної безпеки (інформаційно-технічної та інформаційно-психологічної) і практичного підходу до впровадження комплексного політико-правового механізму управління ними. Наводиться огляд основних дефініцій і авторське тлумачення ключових термінів: політико-правовий механізм, Національна комплексна система державного управління інформаційно-психологічною безпекою України, інформаційно-психологічна діяльність органів влади, інформаційно-ментальна зброя, інформаційно-психологічна безпека, інформаційно-психологічний вплив, інформаційно-психологічна протидія, інформаційно-психологічна акція (операція, агресія, війна), інформаційно-психологічна зброя, інформаційно-психологічний тероризм, мережева операція, та ін..

На основі аналізу запропоновано національну інформаційно-психологічну безпеку розглядати як провідний вид суспільних інформаційно-психологічних відносин щодо недопущення або зведення до мінімуму шкоди, що завдається життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави. Обґрунтовується методологія авторського наукового пошуку, яка базується на використанні системно-синергетичного підходу, загальної теорії організацій.

Обґрунтовуються положення авторської концепції про те, що запропонована Національна комплексна система державного управління інформаційно-психологічною безпекою України побудована на політико-правовому інституціональному механізмі при домінуючій президентсько-парламентській формі державного управління.

Визначено, що інформаційно-психологічна безпека систем соціально-політичних відносин сучасного інформаційного суспільства - це стан та процес функціонування системи інформаційно-психологічних відносин, за яких система здатна успішно, стабільно та безперервно розвиватись в умовах зовнішніх та внутрішніх інформаційно-психологічних конфліктів, що носять деструктивний характер та ефективно протидіяти цим конфліктам.

Автором акцентовано увагу на історичний напрям дослідження технологій та системи управління інформаційно-психологічною безпекою українськими козаками-характерниками.

Проведений аналіз показав, що, незважаючи на велику кількість законодавчих і підзаконних актів діючих в Україні, досі не сформовано загального розуміння інформаційно-психологічної безпеки як одного з головних елементів національної безпеки.

Ґрунтуючись на концепції інформаційно-психологічного простору держави, розробленої А.В.Манойлом, автор пропонує визначення інформаційно-психологічної сфери України як об'ємного простору, в якому здійснюються інформаційно-психологічні процеси і на який поширюється юрисдикція України.

Встановлено, що інформаційно-психологічна безпека України не виділена як одна з визначальних у спектрі безпекових складових. Політико-правові механізми державного управління нею чітко не визначені, фрагментовані та неузгоджені, а передовий іноземний досвід не запроваджується. За роки незалежності України так і не було прийнято Закон України "Про інформаційно-психологічну безпеку", де було б чітко визначено суб'єктів та політико-правові механізми її реалізації.

Аналіз науково-теоретичних засад державного управління у сфері інформаційно-психологічної безпеки дав змогу вирішити питання, що досі були недостатньо досліджені, здійснити порівняльний аналіз складових політико-правового механізму державного управління цією сферою в Україні та за кордоном, а також визначити основні завдання щодо вдосконалення державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

У другому розділі - "Технології маніпулятивного інформаційно-психологічного впливу в інформаційно-психологічному просторі України" -розглянуто особливості політико-правових механізмів захисту безпекових інтересів особистості, суспільства та держави; проведено комплексний аналіз основних напрямів маніпулятивного інформаційно-психологічного впливу в інформаційно-психологічному просторі України та досліджено моделі традиційних та креативних технологій маніпулятивного інформаційно-психологічного впливу.

Як засвідчив аналіз, сучасну концепцію безпеки взагалі та інформаційної безпеки зокрема визначає тріада соціальних інститутів: безпека людини, безпека суспільства і безпека держави. Соціальна сутність безпеки полягає в тому, що основним її змістом є захист інтересів названої тріади як усвідомлена соціальна потреба суб'єкта на безпечне задоволення своїх інших потреб.

Під інформаційною безпекою держави необхідно розуміти захищеність інформації та забезпечення цілісності й надійності критичної інформаційної інфраструктури держави від випадкових та навмисних впливів природного чи штучного характеру. Інформаційно-психологічна безпека особи та суспільства характеризується захищеністю психіки і свідомості від небезпечних інформаційно-психологічних впливів: маніпулювання, дезінформації, спонукання до запланованих противником дій.

Доведено, що Україна не зможе забезпечити свою національну безпеку не усвідомивши і не оволодівши системою методів і засобів інформаційно-психологічного протиборства та інформаційно-психологічних війн як основи війн сучасної інформаційної доби, і не створивши національної комплексної системи їх реалізації та системи управління ними, що захист від прихованих маніпулятивних інформаційно-психологічних впливів є одним з пріоритетних завдань при реалізації всього комплексу національних інтересів України, що, у свою чергу, дає всі підстави говорити про такий різновид національної інформаційної безпеки, як безпека інформаційно-психологічної сфери.

Політико-правовий аналіз стану управління захистом безпекових інтересів в України свідчить, що його рівень не задовольняє потреби суспільства та держави. Серед чинників, які це спричиняють, необхідно визначити: відсутність організаційної системи розроблення й реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки; нерозуміння інформаційно-психологічної боротьби як механізму протидії експансії та агресії стосовно країни в будь-якій формі її прояву та забезпечення власних національних інтересів; недостатня розвиненість науково-методичної бази забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, стратегії й тактики ведення інформаційно-психологічної боротьби; відсутність підготовки фахівців з комплексним баченням проблем інформаційно-психологічної безпеки країни, а також організації та ведення інформаційно-психологічної боротьби. За таких умов держава не спроможна протистояти масованому інформаційно-психологічному впливу з боку інших країн та ефективно виконувати завдання інформаційно-психологічної боротьби для забезпечення національних інтересів. На підставі аналізу окреслено загрози психічному здоров'ю людини, суспільства.

Визначено основні напрями деструктивного інформаційно-психологічного впливу в інформаційно-психологічному просторі України, які автор розбив на дві групи: напрями впливу мирного часу та маніпулятивний вплив в умовах загострення зовнішньополітичної ситуації.

Констатовано, що основна проблема забезпечення інформаційної безпеки України - це балансування між свободою доступу до інформації та необхідністю її обмеження з метою захисту в загальнодержавних інтересах та інтересах особи. Для досягнення такого балансу необхідно застосовувати політико-правовий механізм, що забезпечить захист інформаційних прав і свобод та регулювання рівня інформаційної безпеки.

Автор пропонує сформувати класифікацію всього різноманіття моделей технологій застосування інформаційно-психологічних впливів за параметрами: традиційність або креативність, відкритість або прихованість.

Мережеві інформаційно-психологічні війни прийшли на зміну концепції ядерного стримування та являють собою форму організації невидимого закритого управління, що ґрунтується на децентралізованому скритому проникненні і впливі на державні, політичні, економічні, релігійні структури. Серед актуальних теоретичних проблем дослідження інформаційно-психологічного впливу в інформаційно-психологічному просторі України та інформаційно-психологічної безпеки необхідно виділити наступні невирішені проблеми: відсутність загальноприйнятого визначення та концепції інформаційно-психологічного впливу та інформаційно-психологічної безпеки; відсутність кримінально-правової характеристики операцій із застосування маніпулятивного інформаційно-психологічного впливу.

У контексті концептуальних підходів до напрямів управління інформаційно-психологічною безпекою автор пропонує визначення інформаційно-психологічного впливу як комплексу проведених за єдиним задумом і планом інформаційно-психологічних операцій (акцій, дій) та як комплексний інтегрований процес використання різних засобів і методів впливу на органи, структури і механізми управління державою.

У третьому розділі - "Вдосконалення політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України" - проаналізовано основні політико-правові можливості організації ефективного державного управління інформаційно-психологічною безпекою; розглянуто напрями щодо вдосконалення механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України; обґрунтовано необхідність впровадження структурних елементів для формування Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Досліджуючи політико-правові механізми державного управління інформаційною безпекою України, більшість науковців вказують на необхідність комплексного та системного підходу до вирішення цієї проблеми. Саме з таких позицій автором запропоновано модель Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України, як системного та комплексного політико-правового механізму управління та реагування на інформаційно-психологічні виклики і загрози.

Ключовими компонентами Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України могли би бути наступні нові структурні елементи політико-правових механізмів: Рада з публічної дипломатії (представники державних структур, медіа-товариств, бізнесу, політичних партій тощо); Спеціальний Радник Президента України з проблем інформаційно-психологічної безпеки; структурний підрозділ з проблем інформаційно-психологічної безпеки Головного управління з питань оборонної політики та діяльності правоохоронних оргнів Адміністрації Президента України як акумулюючий та генеруючий орган з формування державної політики в інформаційно-психологічній сфері; департамент інформаційно-технічної та інформаційно-психологічної безпеки РНБО України як орган з реалізації державної політики в інформаційній сфері; інформаційний антикризовий центр при Президентові України як орган управління інформаційно-технічною та інформаційно-психологічною безпекою України та реалізації конкретних дій у відповідності до розвитку кризових ситуацій; зовнішньополітичний державний медіахолдинг "Україна" з завданням доведення до світової громадськості невикривленої інформації про Україну, ведення активної та випереджаючої інформаційно-психологічної протидії антиукраїнським проявам; вітчизняний Інтернет-холдинг з випуску українських книг, відеофільмів, відеоігор, для Інтернет-телебачення та активного розповсюдження в мережі Інтернет; органи інформаційно-психологічної безпеки силових структур (МОУ, МНС, СБУ, МВС, Державна прикордонна служба України).

З метою ефективної інформаційно-психологічної протидії доречно залучити вже існуючий управлінський апарат та державні ЗМІ областей. В облдержадміністраціях під керівництвом одного з заступників голови доцільно скоординувати діяльність управлінських структур внутрішньої політики, з питань зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції, у справах преси та інформації, національностей та релігій в площину інформаційно-психологічної безпеки. Свою діяльність координувати з представником Нацради з питань телебачення та радіомовлення в області. Необхідно вдосконалити взаємодію з патріотично налаштованими громадським організаціями, приватними ЗМІ на підтримку України, як за кордоном так і всередині країни, чим буде створено широку базу для подальшого зміцнення інформаційно-психологічної безпеки, як це робиться в передових країнах світу.

Державою та бізнесом обов'язково повинна бути напрацьована єдина точка зору на ведення інформаційно-психологічного протиборства з геополітичними і геоекономічними конкурентами.

Для своєчасного вивчення та аналізу проблем інформаційно-психологічної безпеки України доцільно створити науково-дослідний центр при Президентові України та розробити ефективну систему підготовки кадрів.

Аналіз наукових джерел та законодавчих актів, що окреслюють сферу інформаційно-психологічної безпеки, виявив проблему фрагментарного, нечіткого, невиправдано вузького законодавчого визначення учасників процесу інформаційно-психологічної безпеки. В концептуальному плані в Україні майже не розроблено системні моделі державного управління в інформаційній сфері, слабо проаналізовані перспективи застосування існуючих у світовій практиці моделей інформаційного менеджменту, відсутність уваги до організації цілодобового моніторингу глобального інформаційного простору з метою інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади.

Зазначено, що наряду з іншими кризами, в Україні існує гостра криза інформаційно-психологічної безпеки, яка, по суті, є управлінською кризою. Практично не охоплюються чинним законодавством акції психологічного впливу, які використовуються в операціях психологічної війни і не прописані в явному вигляді. Також поза межами правового поля України все ще залишається проблема нормативно-правового регулювання протидії новому виду інформаційно-психологічного впливу - мережевим операціям як основному виду прихованих ворожих проявів в сфері інформаційної та інформаційно-психологічної безпеки України.

Зосереджено увагу, що державу до вдосконалення технологій проведення інформаційних та інформаційно-психологічних операцій спонукає відсутність норм міжнародного права, що обмежували б їх проведення, відсутність відповідальності за проведення таких операцій. А тому необхідно мати політико-правові можливості захищати національні інтереси не тільки в національному інформаційному просторі, а й в глобальному міжнародному.

Доведено, що в інформаційній війні проти України основні зусилля перенесені на сектор інформаційно-психологічної безпеки і саме цей сектор найбільше потерпає від інформаційно-психологічних атак.

Констатовано, що в Україні, на відміну від ряду країн Європи, Азії і СНД, досі відсутній закон про захист громадян від шкідливого інформаційно-психологічного впливу, а засоби психотехнічного впливу на маси перебувають у вільному використанні.

З позиції системного підходу пропонується ввести нову категорію "інформаційно-психологічний захист" і трактувати її як "охорона та захист інформації і психіки людини".

На підставі аналізу Доктрини інформаційної безпеки України, визначено дев'яту сферу загроз інформаційній безпеці України - інформаційно-психологічну. З метою організації протидії загрозам інформаційно-психологічній безпеці України необхідно сконцентрувати в єдиний блок напрями інформаційно-психологічної протидії, які визначені у зовнішньополітичному, воєнному, соціальному та гуманітарному блоках діючої Доктрини.

Обґрунтовано, що проблема загрози втрати інформаційного суверенітету України спершу є управлінською проблемою та доведено факт існування глобального інформаційно-психологічного наступу на Україну у різних проявах від прихованого інформаційно-психологічного впливу до відкритої інформаційно-психологічної війни. Отже, існує необхідність у розробці ефективної та недорогої системи протидії - Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Констатовано, що в Україні відсутні підрозділи в органах державної влади, які б відповідали за цілеспрямовану реалізацію стратегічних та оперативних заходів з метою попередження та нейтралізації негативного зовнішнього та внутрішнього інформаційно-психологічного впливу.

Очікувані результати від запровадження Національної комплексної системи державного управління інформаційно-комплексною безпекою України полягають в тому, що система дасть змогу створити умови для формування сучасної моделі державної інформаційної політики, яка забезпечить: захист конституційних прав людини; пріоритетний розвиток національних інформаційних ресурсів; побудову в Україні розвиненого інформаційного суспільства; впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій; захист національних культурних цінностей; досягнення інформаційного суверенітету України.

Доведено, що діяльність Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України повинна ґрунтуватись на Законі України "Про інформаційно-психологічну безпеку України".

інформаційний психологічний маніпулятивний безпековий

Висновки

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і інноваційне вирішення актуального наукового завдання щодо запровадження та вдосконалення політико-правових механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Отримані у процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань, підтверджують сформульовану гіпотезу та дають підстави для низки узагальнюючих висновків.

1. Інформаційно-психологічну сферу України доречно характеризувати як об'ємний простір, в якому здійснюються інформаційно-психологічні процеси і на який поширюється юрисдикція України. З іншого боку, інформаційно-психологічна сфера України - це єдиний інформаційно-психологічний простір, який формується державними органами, громадськими, політичними та соціальними організаціями, а також громадянами й не завжди функціонує на підставі правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних, гуманітарних та моральних засад з урахуванням вимог та завдань національної інформаційної безпеки України.

Інформаційно-психологічна безпека є частиною національної безпеки, і потужно використовуючи інформаційно-психологічний простір, можна досягти будь-якої мети. Ключова проблема інформаційної (інформаційно-технічної та інформаційно-психологічної) безпеки України - проблема концептуально-доктринального визначення та законодавчого забезпечення. Механізми державного управління безпекою в інформаційно-психологічній сфері залишаються недосконалими, не адаптованими до державної управлінської діяльності й потребують суттєвого вдосконалення з питань взаємодії, координованості та узгодженості дій і рішень Парламенту - Президента - Уряду стосовно виконання конституційних повноважень щодо забезпечення інформаційної безпеки України.

2. Інформаційно-психологічна безпека держави - це стан та процес захищеності національних інтересів, пов'язаних зі збереженням психічного здоров'я, системи цінностей і свободи волі громадян і суспільства, а також інформаційних структур та ресурсів, які забезпечують нормальне функціонування і життєдіяльність держави, суспільства і громадян. Інформаційно-психологічний вплив - це комплекс проведених за єдиним задумом і планом інформаційно-психологічних операцій з використанням різних засобів і методів впливу на органи, структури і механізми управління державою та її збройними силами.

3. На основі проведеного дослідження встановлено, що традиційні та креативні технології прихованого інформаційно-психологічного впливу виступають як ефективний інструмент політичної боротьби як між державами, так і між елітами в державах. Вони маніпулюють свідомістю людини так, що об'єкт не усвідомлює самого факту впливу. Отже, першочергове завдання органів державної влади України - не допускати зовнішнього прихованого управління інформаційно-психологічними процесами в суспільстві.

Сьогоднішні інформаційно-психологічні операції проводяться в мережі і реалізуються системою підготовлених для них мереж. Тому актуальним постає завдання нормативно-правої протидії мережевим інформаційно-психологічним операціям в контексті забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України. Результатами впливу креативної інформаційно-ментальної зброї є створення в суспільстві умов, які економіку та населення доводять до наслідків, що прирівнюються до застосування звичайної зброї. Більше того, за допомогою деструктивного ментального інформаційно-психологічного впливу можуть бути запущені суспільні механізми самознищення нації.

4. Порівняльний аналіз показав, що стабільний розвиток України як суверенної, демократичної та правової держави можливий лише за умови забезпечення належного рівня її інформаційно-технічної та інформаційно-психологічної безпеки. Сьогодні Україна не має самодостатніх та ефективних державних структур, які б забезпечували необхідний рівень захисту населення та держави від деструктивних інформаційно-психологічних впливів. Досвід інших держав вказує на життєву необхідність впровадження подібних структур в системі державного управління. Тому, в нинішніх умовах Україна постає типовим об'єктом зовнішніх руйнівних інформаційно-психологічних впливів, спрямованих проти національної єдності, територіальної цілісності, мови, релігії та культури. В інформаційній війні проти України основні зусилля перенесені на сектор інформаційно-психологічної безпеки і саме цей сектор найбільше потерпає від інформаційних атак та потребує ефективних комплексних системних політико-правових механізмів захисту. Політична діяльність сьогодні визначається інформаційною боротьбою за управління психікою людини, соціальних груп та, особливо, еліти суспільства. Захист інформаційно-психологічної безпеки України полягає в протидії загрозам національним інтересам України, пов'язаним зі збереженням психічного здоров'я громадян, суспільства та держави. Тому особливої гостроти набуває проблема нормативно-правового забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України. Час вимагає негайного створення потужних інформаційно-аналітичних і інформаційно-пропагандистських структур, призначених для реалізації ефективних інформаційних моделей державного управління українським суспільством.

Встановлено, що чим демократичнішою є держава тим потужніших спецслужб вона потребує, бо демократичність призводить до більшої інформаційно-психологічної вразливості всієї суспільної системи. Демократія має закінчуватись там, де її можливості можуть бути використані проти неї самої. Адже, як показує світовий досвід, найвіртуозніше механізми демократії використовуються саме її противниками з допомогою методів прихованого агресивного зовнішнього та внутрішнього інформаційно-психологічного впливу.

5. Політико-правовий механізм державного управління інформаційно-психологічною безпекою - це ефективно функціонуюча система засобів, заходів та важелів органів державної влади, яка виступає одночасно і суб'єктом, і об'єктом забезпечення інформаційно-психологічної безпеки. Він являє собою ієрархічну сукупність органів різних гілок влади усіх рівнів, що в рамках своєї компетенції вирішують конкретні завдання з формування та реалізації політики інформаційно-психологічної безпеки. Таким механізмом може бути запропонована Національна комплексна система державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Необхідні глибокі обґрунтування розробки питань комплексної підтримки охорони та захисту національної інформаційно-психологічної безпеки держави через політико-правові механізми. Завдання такої безпеки держави полягає в тому, щоб ефективно використати наявні та створити додаткові політико-правові механізми забезпечення державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Серед актуальних теоретичних аспектів дослідження інформаційно-психологічного впливу та інформаційно-психологічної безпеки існують наступні невирішені проблеми: відсутність загальноприйнятого визначення і концепції інформаційно-психологічного впливу та інформаційно-психологічної безпеки, правової характеристики операцій із застосування деструктивного інформаційно-психологічного впливу.

6. Доцільність запровадження Національної комплексної системи державного управління інформаційно-психологічною безпекою України визначається тим фактом, що проти України ведеться як прихований так і відкритий маніпулятивний зовнішній та внутрішній інформаційно-психологічний вплив на систему державного та воєнного управління, широкі верстви населення з метою цілковитого знищення української державності.

В Україні органи інформаційно-технічної безпеки розгорнуті та успішно працюють у відповідних міністерствах і відомствах, однак органи інформаційно-психологічної безпеки практично відсутні. В систему інформаційно-психологічної безпеки держави доцільно включити зовнішньополітичну пропаганду.

7. Окреслено загальні завдання та повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України через запропонований проект системи реалізації державної політики забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України.

За умови цілеспрямованої та оперативної діяльності відповідних державних інформаційно-безпекових структур (Комітетів Верховної Ради, РНБО України, Адміністрації Президента України, Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення, Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення, Національної комісії регулювання електрозв'язку, концерну РРТ, органів державної влади та місцевого самоврядування тощо) Національна комплексна система державного управління інформаційно-психологічною безпекою мала б завершений та узгоджений вигляд і стала б дієвим політико-правовим механізмом реагування на інформаційно-психологічні загрози державі та суспільству.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Коваль З.В. Нормативно-правовий аспект управління протидією мережевим інформаційним операціям проти України / З.В. Коваль // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ ; [голов. ред. М. М. Іжа]. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 4(40). - С. 131-133.

2. Коваль З.В. Окремі управлінські аспекти інформаційно-психологічної безпеки України / З.В. Коваль // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ОРІДУ ; [голов. ред. М. М. Іжа]. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 2(42). - С. 43-46.

3. Коваль З.В. Проблематика вдосконалення управління інформаційно-пропагандистським забезпеченням виховного процесу в межах оперативного командування Збройних Сил України (на досвіді діяльності Південного оперативного командування) / З.В. Коваль // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ. - Одеса : ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 9. - С. 240-250.

4. Коваль З.В. Проблематика запровадження національної комплексної системи інформаційно-психологічної безпеки України та організація її управління / З.В. Коваль // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ. - Вип. 3(39). - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - С. 61-65.

5. Коваль З.В. Проблематика нормативно-правового вдосконалення інформаційно-психологічної безпеки України / З.В. Коваль // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 2(38). - С. 53-56.

6. Коваль З.В. Управління країною та управління державою: безпековий інформаційно-психологічний аспект : [Електронний ресурс] / З.В. Коваль // Теоретичні та прикладні питання державотворенні : Електронне наукове фахове видання ОРІДУ НАДУ Вип. 7-2010. - Режим доступу: htp://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/index.html

7. Коваль З.В. Конституційно-правова проблематика інформаційно-психологічної безпеки України / З.В. Коваль // Конституційна реформа в Україні: проблеми і перспективи здійснення : круглий стіл, 24 червня 2010 р. : тези доп. - Одеса : ОДУВС, 2010. - С. 37-39.

8. Коваль З.В. Концептуальні підходи до проблеми державного управління інформаційно-психологічною безпекою України / З.В. Коваль // Державне управління в Україні: проблеми державотворення, виклики та перспективи : І-ша Міжнародна наук. конф. аспірантів та докторантів з державного управління, 11 червня 2010 р. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - С. 59-63.

9. Коваль З.В. Окремі управлінські аспекти інформаційно-психологічної безпеки України / З.В. Коваль // Державне управління": історія, теорія, впровадження : наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 28.05.2010 р. : [у 2 т. / за заг. ред. Ю. П. Ковбасюка, В. П. Трощицького, С. В. Загороднюка] : тези доп. - К. : НАДУ, 2010. - Т. 2. - С. 57-59.

10. Коваль З.В. Перспективні напрями управлінської політики щодо зміцнення інформаційно-психологічної безпеки України / З.В. Коваль // Шляхи і механізми забезпечення інформаційно-психологічної безпеки держави і суспільства : ІІІ Міжвідомчий науково-практичний семінар, 4 квітня 2009 р. ; тези доп. - К. : ВІ КНУ, 2009. - С. 22.

11. Коваль З.В. Проблематика управління інформаційно-психологічною безпекою України: державний та регіональний виміри / З.В. Коваль // Стратегія регіонального розвитку, формування та механізми реалізації: підсумкова науково-практична конференція за міжнародною участю, 30.10.2009 р. : у 2-х томах. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Т. 1. - С. 322-324.

Размещено на Allbest.ru