Статусно-ролева диференціація у праві, як прояв соціальної стратифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.12+340.112

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Статусно-ролева диференціація у праві, як прояв соціальної стратифікації

12.00.12 - філософія права

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Складні трансформаційні процеси, які відбуваються в сучасній Україні, роблять актуальними цілу низку теоретичних і методологічних проблем, пов'язаних з діагностикою подальшого розвитку нових соціальних феноменів та відносин, а також з аналізом трансформацій традиційних соціокультурних і суспільно-правових факторів у нових умовах.

Підкреслюючи актуальність дослідження, слід звернути увагу на ознаки своєчасності такої роботи: по-перше, процеси демократизації та гуманізації українського суспільства спонукають до нового, неусталеного підходу щодо розв'язання теоретико-методологічних проблем права як форми суспільної свідомості та як соціального інституту, що пов'язані із осмисленням та визначенням місця людини у праві; по-друге, досить помітними є численні прогалини в розробці науково-теоретичного підґрунтя основ стратифікаційної теорії у праві.

Сучасний правовий простір, що має свою ієрархію, значною мірою відображає специфіку соціально-культурної детермінації суспільної взаємодії, в якому правові статуси та правові ролі постають одним із основних критеріїв диференціації та стратифікації нинішнього українського права.

Пошук оптимальних шляхів його подальшого вдосконалення потребує створення цілісної системи статусів і ролей та наукового обґрунтування механізмів її формування й розвитку, аналізу понять «правовий статус особи», «правова роль», їх змісту, значень, яких вони набувають у процесі розвитку філософсько-правової думки, структури цих феноменів, їх функцій, детермінант розвитку та форм прояву.

Актуальність дослідження цих проблем зумовлюється також недостатнім ступенем їх наукової розробки на даному етапі розвитку сучасної вітчизняної філософсько-правової думки.

У світовій гуманітаристиці проблема соціально-правової стратифікації вперше постає, насамперед, у контексті соціально-політичних відносин - у працях Платона та Арістотеля, в яких ієрархічність соціальних феноменів розглядається як цілком природне явище. Ця ідея знаходить своє продовження в Новий час у наукових доробках Т.Гоббса, Б.Спінози, Дж.Локка, П.А.Гольбаха, Ш.-Л.Монтеск'є, Ж.-Ж.Руссо.

Особливого розвитку ідеї соціальної стратифікації набувають у теоретичних побудовах мислителів ХХ століття: Г.Арендт, П.Бергера, М.Вебера, Ю.Габермаса, А.Гідденса, Р.Лінтона, Г.Дейл Мейна, Т.Лукмана, Ф.Мерілла, Р.Мертона, Т.Парсонса, Р.Тернера, М.Фуко, Е.Шилза та інших. У більшості випадків інтерпретація стратифікаційної моделі суспільства подається у вигляді низки ієрархічно-розташованих позицій та стандартизованих моделей поведінки, через які індивіди рухаються у впорядкованій і передбачуваній послідовності та мають можливість здійснювати суспільну комунікацію.

Особливе значення для розробки філософсько-правових проблем стратифікації мають праці П.Сорокіна, в яких задаються загально соціологічні орієнтири досліджень різноманітних соціальних явищ, виробляється методологія їх аналізу, з'ясовуються передумови соціальної стратифікації суспільства, встановлюються канали вертикальної циркуляції та мобільності індивідів у межах соціуму.

Останніми десятиріччями проблема соціальної стратифікації з виходом у правову площину, знаходить відображення в теоріях А.Саутхолла, М.Хермана, М.Крозьє, Є.Вятра, Р.Арона, У.Бентона, С.Верби, Д.Істона, Р.Даля, В.Парето, А.Бентлі, Л.Посохова, Ю.Кисельова, В.Комарова, Є.Солдатова, В.Калінічева, О.Іншакова, О.Воробйова, В.Танчера, А.Ручки, Б.Поршньова, Ю.Неймера, К.Павлиці, М.Семенова, О.Поршакова та ін.

Особливого значення набувають праці тих дослідників, які у процесі соціально-філософського аналізу акцентують увагу на типізації історичних форм соціальних зв'язків та включають її до контексту дослідження ієрархічно-особистісних відносин. Серед них такі відомі українські вчені, як В.Андрущенко, І.Бойченко, Є.Головаха, Л.Губерський, І.Зязюн, В.Кремень, М.Михальченко, М.Мокляк, І.Надольний, В.Пазенок, В.Рижко, В.Ярошовець. Серед останніх публікацій вітчизняних суспільствознавців, в працях яких прослідковується інтерес до проблем соціально-правової стратифікації, вирізняються наукові розвідки Р.Ануфрієвої, В.Богданова, Л.Бевзенко, М.Зелінського, Є.Злобіної, О.Іващенко, H.Корабльової, С.Макєєва, М.Михальченко, Н.Паніної, Т.Рудницької, О.Симончук, В.Чорноволенка, O.Харченка, М.Шульги.

Значний науковий доробок у дослідження особливостей статусно-ролевих позицій особи у праві внесли вітчизняні науковці: Ж.Алєксєєва, В.Бігун, В.Вовк, Ю.Грошевой, С.Гусарєв, М.Костицький, О.Кривоконь, О.Маноха, Д.Лук'янець, Ю.Оборотов, С.Подкопаєв, С.Стеценко, О.Тихомиров, А.Токарська, Б.Чміль.

Попри численність і різноманітність характеристик правового статусу та правових ролей, що мають місце в сучасній науковій літературі, можна констатувати певну фрагментарність при спробі відтворення природи та сутності цих явищ. Більше того, на сьогодні не існує цілісного монографічного дослідження особливостей правової стратифікації та її форм. Незважаючи на наявність різнобічних наукових підходів до вивчення проблеми правової диференціації, слід констатувати відсутність спеціальних теоретичних розробок і концептуальних підходів, предметом яких було б право з точки зору його статусно-ролевих визначеностей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведення дисертаційного дослідження пов'язано з Концепцією Загальнодержавної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008р. №825-р. та у межах Концепції Державної цільової соціальної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008р. №798-р. Дисертація виконана відповідно до планів НД і ДКР Київського національного університету внутрішніх справ і науково-дослідної роботи кафедри філософії права та юридичної логіки КНУВС (2006-2008рр.). Тема дослідження зареєстрована Академією правових наук України (реєстр. №756, 2008р.).

Мета і завдання роботи. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному науковому висвітленні статусно-ролевої диференціації у праві як одного із способів буттєвості останнього.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

- проаналізувати суспільство як багатовимірну та ієрархічну систему, що є контекстом для розгортання правової реальності й у якій важливе місце займають соціальні статуси та ролі; виявити світоглядні підвалини зарубіжної та вітчизняної теорії соціальної стратифікації; обґрунтувати взаємозв'язок між соціальним та правовим простором;

- дослідити феномени соціальних статусів та соціальних ролей як умови формування та функціонування правових статусів та ролей, означити особливості правових статусів і ролей у системі соціальної взаємодії як особливих соціальних позицій індивіда або групи індивідів, що визначаються за рядом ознак, специфічних для цієї системи;

- довести, що правовий статус є різновидом соціального статусу, означити якісні відмінності правового статусу в розрізі природного та позитивного права, проаналізувати співвідношення понять «правовий статус» та «юридичний статус»;

- проаналізувати специфіку практичного втілення правового статусу як особливої соціальної позиції індивіда в системі чинного законодавства України;

- здійснити філософсько-правовий аналіз статусно-правових позицій особи в межах дії чинного українського законодавства через призму інституту громадянства як особливого стійкого взаємозв'язку між особою та державою;

- довести, що правові ролі є конкретизацією правового статусу особи в дії, що вони є стандартизованими моделями поведінки, які мають відносно об'єктивну природу стосовно конкретного виконавця, виражають очікування соціуму; розробити класифікацію ролевих стандартів, що діють у праві, та виписати основні типи цих ролей;

- проаналізувати особливості юридичного закріплення основних правових ролей у сучасній Україні.

Об'єкт дослідження - право як ієрархієзована соціальна система.

Предмет дослідження - статусно-ролева диференціація у права як прояв соціальної стратифікації.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в дисертації використано систему методів наукового пізнання: загальнофілософських, філософсько-правових, загальнонаукових та конкретно-наукових. Науковий пошук був би неможливий без використання діалектичного методу для доведення, що правова стратифікація є таким соціальним явищем, яке перебуває в постійному розвитку, а також обумовлене всім спектром соціокультурної реальності (розділи 1, 2). У процесі роботи дисертант використовував системний метод для з'ясування місця й ролі правового статусу та правових ролей у системі соціального простору, а також для комплексного дослідження права як складного і багатогранного явища (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені сутність та особливі риси правового статусу і правових ролей. Використання історичного та еволюційного методів дозволило виділити основні наукові підходи до означення явищ правового статусу і правової ролі (підрозділи 2.1, 3.1). Дисертант також застосовував методи правового дослідження: порівняльно-правовий - для виявлення особливостей функціонування статусно-ролевих стандартів у різних європейських державах та метод тлумачення - для пояснення та розкриття основних положень нормативних документів, що стосуються статусно-ролевої диференціації у праві (підрозділи 3.1, 3.2). Кожний із цих методів застосовувався для вирішення конкретних дослідницьких завдань.

Базовими методологічними принципами, що використовувалися автором, є принципи об'єктивності, неупередженості аналізу, принцип критичного осмислення досліджуваного матеріалу, принцип логічної послідовності викладу та аргументованості основних теоретичних положень.

У процесі дослідження дисертант спирався на методологічні основи стратифікаційної теорії, доробки філософсько-правової антропології, деонтологічну теорію, на принципи особистісно-кваліфікаційного підходу щодо специфіки професійних ролей у праві.

Це дослідження є міждисциплінарним. Відповідно до поставленої мети поряд із філософсько-правовими працями широко використовувалися наукові розробки із загальної теорії права, соціології, соціальної психології, галузевих юридичних наук, культурології, історії філософії.

У межах дисертаційного дослідження було проведено соціологічне дослідження громадської думки (опитано 200 респондентів) щодо проблем правової стратифікації та правової статусно-ролевої реальності. Зокрема, одержані такі результати: 78,0 % респондентів переконані в тому, що стан дотримання основних прав та свобод людини і громадянина в державі суттєво впливає на правовий статус особи, а 20,0 % опитаних - не замислювалися над цим питанням; 54,0 % - схильні вважати, що сьогодні в Україні для досягнення високого соціально-правового статусу необхідною є «освіта - для кар'єри», а не «освіта - для життя», протилежної думки дотримується 21,0 %, а для 25,0 % дане питання не є актуальним; досить високим є показник, що характеризує наявність негативних рис та тенденцій, необхідних для виконання юридичних ролей в сучасній Україні: 59,0 % вважають, що юридична діяльність є політично заангажованою, 67,0 % відзначають, що сучасний український юрист змушений прислуговувати владі; і лише 30,0 % респондентів відзначають, що задля виконання професійних ролей необхідні високий рівень функціональної грамотності особи, високий рівень знань.

Наукова новизна одержаних результатів. У вітчизняній юридичній науці здійснено комплексний філософсько-правововий аналіз проблем статусно-ролевої диференціації права. Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими методологічними та теоретичними висновками і положеннями:

вперше:

- здійснено перенесення знання про статус і соціальні ролі з соціології та соціальної філософії у філософсько-правовий контекст, а також пристосування цих знань до вимог філософсько-правової рефлексії з метою напрацювання особливостей правового статусу та правових ролей як різновиду соціальних;

- доведено, що детермінізм правового світу реалізується у бінарних рольових стандартах: по-перше, правові ролі виражають специфіку соціального буття, об'єктивуючись у соціальній реальності, а, по-друге, правові ролі є відповіддю особи на соціальну ситуацію, з безпосереднім індивідуально-особистісним переживанням ролевого стандарту;

удосконалено:

- теоретичне обґрунтування сутнісної відмінності явищ «правовий статус» та «юридичний статус» особи, оскільки статус у полі дії природного й позитивного права має своєрідне забарвлення та змістовне наповнення. Правовий статус розуміється як іманентна властивість особи-учасника правової взаємодії та закріплення за нею юридичного статусу як виразу політико-державної належності особи, тобто правовий та юридичний статус особи при відмінності в джерелах походження, різниці просторово-часових рис є невід'ємними характеристиками особи як учасника соціальної взаємодії та правової комунікації;

- теза, що концепція правових ролей є граничною для гуманітарних наук, а тому має трансфактичне представлення у правовій реальності, що дозволяє виявити і розгорнути пізнавальний потенціал теорії правових ролей, у якій правові статуси та ролі набувають фундаментальних характеристик людського буття;

дістали подальшого розвитку:

- положення про право як порядок, що є ціннісно-нормативною системою, в якій особливу роль відіграють норми, стандарти поведінки людей, а також їх вплив на процеси адаптації людини до навколишнього середовища та можливості реалізації своїх потреб та інтересів. До основних засобів такої реалізації індивіда в правовому просторі відносять правові статуси і правові ролі. Правові статуси є інструментами правової технології соціального врегулювання суспільного простору, відображаючи положення індивіда або групи у відношенні до інших індивідів і груп у суспільстві. Поняття «роль» у дослідженні правової реальності носить не інструментальний характер, а означає явище буттєвого порядку. Це поняття відображає один із способів буттєвості людини у праві, а також репрезентує свободу волі учасника правової комунікації;

- структурно-функціоналістська теорія соціальних ролей в контексті права. Правові ролі як динамічний аспект правових статусів є актуалізацією суспільно-історичного досвіду людства, що в конкретно-історичному розрізі постає через систему основних правових стандартів та алгоритмів поведінки.

Практичне значення одержаних результатів. Результати здійсненого дослідження допоможуть більш глибокому розумінню особливостей та специфіки неоднорідності права як соціальної ієрархічної системи.

Отримані результати мають таке практичне значення:

- у правовиховній площині - теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, що містяться в даному дослідженні, можуть служити матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури та правосвідомості населення, студентської молоді, державних службовців (акт впровадження у практичну діяльність Департаменту зв'язків з громадськістю МВС України від 23 березня 2010р.);

- у навчальному процесі результати роботи можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з курсів «Філософія права», «Юридична деонтологія», «Теорія держави і права», «Культурологія» (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 18 грудня 2009р.; акт впровадження в навчальний процес Української академії бізнесу та підприємництва від 20 вересня 2009р.);

- у правотворчій діяльності - як теоретичний матеріал при розробці законів України, що регламентують правовий статус особи.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських конференціях: «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (м. Київ, 26 січня 2008р., 28 січня 2009р., 24 квітня 2010р.), «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 3-4 травня 2008р.).

Публікації. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції відображено у семи наукових працях: у чотирьох статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України, та трьох тезах доповідей, виданих за матеріалами науково-теоретичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел (187 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 174 сторінки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, розкривається сутність наукового завдання та його значущість. З'ясовується зв'язок дисертаційного дослідження з науково-дослідницькими роботами, висвітлюється мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, формулюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів.

Розділ 1 «Соціальна стратифікація як умова статусно-ролевої диференціації у праві» присвячений загальнотеоретичним питанням теорії соціальної стратифікації.

У підрозділі 1.1. «Соціальна структура суспільства як багатомірна система» підкреслюється, що суспільство є багаторівневою структурою. Саме поняття суспільства є соціально-філософською категорією для позначення великих об'єднань людей, і йому притаманні три основні позиції вітального, соціального і духовного характеру.

В першому випадку йдеться про особливі ознаки суспільства, які зближують його з органічними системами.

Друга позиція характеризує суспільство як сукупність множини штучностворених засобів і способів соціогенного характеру (політика, право, мораль тощо), необхідних для успішного існування соціуму.

Третій аспект суспільства - це світ культури, єдиний комплекс цінностей, які обслуговують духовні потреби членів цього суспільства.

Розкриті основні положення теорії соціальної стратифікації як одного із способів пояснення суспільної неоднорідності та строкатості суспільства.

Звернено увагу на те, що методологічне підґрунтя концепцій соціальної стратифікації є одним із способів багатомірного підходу до проблем соціальної нерівності.

Підкреслено, що теорія соціальної стратифікації набула особливого розвитку у ХХ столітті, хоча її першовитоками можна вважати вчення античних авторів про розшарування населення, марксистське вчення про класову диференціацію та положення соціальної теорії М.Вебера. Надалі основи теорії соціальної стратифікації були розроблені представниками функціоналізму - Б.Бербером, У.Муром; прихильникам структурно-функціонального аналізу - Т.Парсонсом, Р.Мертоном, Е.Шилзом, автором теорії взаємодій П.Сорокіним.

Доведено, що соціальна стратифікація є продуктом взаємної соціальної диференціації і соціальної оцінки, вона є структурно врегульованою нерівністю, у якій передбачається місце індивіда в групі або в соціальній ієрархії.

У підрозділі 1.2. «Правові статуси та ролі як різновид соціальних статусів і ролей» розкривається проблема соціальних статусів та ролей в соціально-філософських теоріях зарубіжних дослідників - М.Вебера, С.Ліпсета, Т.Парсонса, Л.Фоллета, Р.Мертона, Дж.Міда. Так, досить поширеними є функціоналістський, еволюціоністський, культурологічний, конфліктологічний підходи до проблеми соціального статусу, а також підхід з позицій теорії самоактуалізації та теорії справедливості.

Розглянуто особливості соціальних статусів та ролей як основних позиціонуючих орієнтирів у соціумі.

Доведено, що опосередкована актуалізація соціального статусу особистості детермінується соціальною взаємодією: для формування соціального статусу важливим є визнання нормативної орієнтації та ролі цінностей у міжіндивідних діях.

Формування теорії соціального статусу стало можливим завдяки тривалому процесу виокремлення самоцінного автономного індивіда, його можливості вільного вибору форм і сфер особистої життєдіяльності. З часів Відродження цей процес постає перед нами як процеси ідентифікації та сaмоідентифікації індивіда серед собі подібних. Соціальний статус особи має найпершою своєю ознакою соціальну активність, яка здатна декодувати спосіб соціального зв'язку індивіда із соціумом.

Вказано на те, що право за своєю природою, є ціннісно-нормативною системою, в якій особливу роль відіграють норми, стандарти поведінки людей, а також можливості їх реалізації.

Соціальний статус і соціальна роль по-різному відображають соціальне положення особи: роль визначає структуру та зміст соціальної діяльності і є динамічним аспектом соціального середовища, в той час як соціальний статус є відображенням статичних процесів і визначає соціальну приналежність особи.

Охарактеризовані основні ролеві теорії, які є найпомітнішими у сучасній гуманітаристиці: функціональна (Р.Ліптон), структурна (Р.Берт, М.Мендел, Х.Уайт), організаційна (Р.Кан, М.Ван-Сел), когнітивна, теорія символічного інтеракціоналізму (Дж.Мід). Найефективнішими, з точки зору дисертанта, для розкриття теми, є положення функціоналістської та структуралістської теорій.

Відзначено, що кожний статус включає в себе ряд ролей, які можуть бути розрізнені на емпіричному та раціональному рівнях, вони можуть також бути інституційними і неінституційними.

У розділі 2 «Правовий статус як сукупність прав та обов'язків особи» ставиться за мету означити специфіку правового статусу особи як особливої соціальної позиції індивіда в полі соціальної та правової комунікації.

Підрозділ 2.1. «Поняття правового та юридичного статусу особи» доводить, що проблеми правової стратифікації суспільства тісно пов'язані із проблемою правового статусу, що є закономірним результатом процесів індивідуалізації і персоналізації права, а також врахування значної правової самобутності особи. Підкреслено, що дана проблема набула особливого поширення у другій половині ХХ століття. Доведено, що особливість статусних аспектів права визначається самою природою права, а саме його бінарністю - існуванням двох іпостасей - позитивного та природного права. У світлі висловленого, особливого значення набуває означення особливостей правового та юридичного статусів. Поняття «правовий статус» («правове положення», «правовий стан») використовується тоді, коли йдеться про характеристику суб'єкта правового спілкування, і він є об'єктивованою позицією людини, яка дозволяє вибудовувати їй правові відносини у суспільстві. Правовий статус означає свободу кожного члена суспільства як особи, суспільну та громадянську рівність, автономність кожної особи від позаправового впливу держави.

Натомість, поняття «юридичний статус» є сукупністю прав та обов'язків, законних інтересів, гарантій їх реалізації, що мають законодавче закріплення. На основі аналізу сучасної юридичної літератури зроблено висновок про те, що у юридичній літературі позитивістського спрямування поняття «правовий статус» та «юридичний статус» ототожнюються. Водночас вказується, що юридичний статус особи не є чимось сталим і незмінним порівняно із статичним правовим статусом, юридичний статус може бути означений як відносно-статичний, оскільки його тривалість та актуальність значною мірою залежить від волі законодавця.

Але разом з тим доведено, що правовий та юридичний статус особи при відмінності в джерелах походження, різниці просторово-часових рис є невід'ємними характеристиками особи як учасника соціальної взаємодії та правової комунікації.

Підрозділ 2.2. «Особливості юридичного статусу в чинному праві України» конкретизує теоретичні положення щодо юридичного статусу через аналіз чинного законодавства України, зокрема, через призму феномену конституції. Існування юридичного статусу сьогодні неможливе без відповідних юридико-правових норм, передусім конституційних, що регулюють найважливіші відносини громадянина та держави. Складні зв'язки між державою й індивідом, а також взаємовідносини між людьми сьогодні, зазвичай, мають юридичну форму фіксації.

Акцентовано увагу на тому, що в основі юридичного статусу особи лежить соціальний статус, який представляє собою сукупність політичних, економічних, духовних та інших умов життя людини. Чинне право закріплює місце індивіда в конкретному суспільстві й визначає необхідний комплекс прав та обов'язків, юридичні можливості особи, гарантії їх здійснення та інші юридичні норми, що через правові настанови формалізують соціальний статус особи відповідно до чинного законодавства. При цьому юридичний статус поєднує в собі два види свободи індивіда - формальну та фактичну.

Доведено, що сучасний юридичний статус особи в Україні представляє собою триєдність загальноюридичного, спеціального та індивідуального статусів особи. Наявність цих трьох видів юридичного статусу є підґрунтям для здійснення особою юридичної комунікації, предметною формою якої є правовідносини. Безсумнівним є те, що кожний учасник правовідносин є в один і той же час учасником багатьох інших соціальних і правових зв'язків, але при цьому в кожному конкретному випадку реалізується лише певна одна сутнісна сторона суб'єкта.

Розділ 3 «Правова роль як динамічний аспект правового статусу» складається із двох частин.

Підрозділ 3.1. «Правові ролі як нормативно-врегульована поведінка в контексті загальноприйнятих цінностей» висвітлює питання ієрархієзації права з точки зору ролевих стандартів. Правові ролі беруть свій початок у процесі хабітулізації і можуть бути представлені в залежності від їх ступеня узагальнення. Так, правовою мега-роллю можна вважати роль суб'єкта права, яка в подальшому диференціюється в залежності від системи критеріїв, суспільних запитів. Таким чином, суб'єкт права є такою роллю, яка в онтологічному порядку передує усім конкретним правовим ролям, і яка є їх контекстом існування та реалізації. Означення ролі суб'єкта права детермінується відповідними уявленнями про людину в межах кожного соціокультурного простору.

У межах права існують ролеві стандарти двох видів - конформістського та девіантного. Тобто правові ролі репрезентуються як поведінкові алгоритми у полі правомірної та неправомірної поведінки: за своєю формою правові ролі є алгоритмічно заданими поведінковими стандартами, найважливішими з яких є роль порушника і роль того, хто дотримується вимог права.

У підрозділі 3.2. «Особливості правових ролей у праві України» розглядаються існуючі правові ролеві стандарти і набори відповідно до чинного законодавства України. Вказується на таку особливість правових ролей як впізнаваність і сценарність, анонімність, алгоритмічна наповненість. Як юридичні потенції правові ролі набувають конкретного виразу через виконавця, тобто конкретної живої людини, яка за збігом обставин, вільно чи невільно виконує певні дії.

Значна увага приділена основним критеріям диференціації правових норм: кожне галузеве право України чітко визначає ймовірні та доступні ролі у категорії «особи», які надалі конкретизуються в особливі категорії-позначення юридико-правового стандарту поведінки («контрагент», «позивач», «відповідач», «обвинувачений», «потерпілий» тощо).

Виконавцями правових ролей (вибірково) в Україні можуть бути не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, про що свідчить Конституція України, визнаючи за цими категоріями осіб здатність до правового спілкування та права нести відповідальність за свої вчинки в контексті правового простору України.

Розглянуті такі правові ролі в полі дії чинного законодавства країни, як добровільні та недобровільні.

До добровільних правових ролей ми відносимо такі поведінкові стереотипи, які свідомо обираються особою, або які є обов'язковими для виконання внаслідок свідомо вчинених дій. Значна увага в підрозділі приділена професійній ролі юриста як одного із видів добровільних правових ролей.

До недобровільних ролей відносять всі ті законодавчо передбачені поведінкові алгоритми, виконання яких є нав'язаними ззовні, що стають необхідними для виконання особою, якій завдали шкоди або образи.

Розглянуто і феномен посади як ролі. У межах чинного права України посада передбачає уповноваження її виконавця на вчинення організаційно-розпорядчих функцій і службових юридичних дій, а також наділення її функціональною владою, що спрямована на виконання спеціальних повноважень, наданих їй у встановленому законом порядку.

Висновки

У висновках, на основі проведеного комплексного й системного дослідження проблем правової стратифікації, сформульовані теоретичні положення, які відповідають вимогам наукової новизни і мають значення для науки, зокрема:

Право як соціальна система є складноструктурованим та ієрархізованим явищем. Функціональні та онтологічні особливості права зумовлюють існування розгалуженої системи правових статусно-ролевих стандартів та моделей, які є різновидом соціальної статусно-ролевої визначеності особи.

Правовий статус особистості є суспільно-усвідомленою та легітимною еталонно-інституціалізованою позицією індивіда в сучасному структуровано-ієрархізованому правовому просторі, він є специфічною формою відображення правової структури суспільства та окремих інституцій, а також формою відтворення відповідних очікувань і домагань індивідів.

Статусно-ролева визначеність особи в правовому просторі є її сутнісною характеристикою як соціальної істоти, оскільки вона характеризує рівень інтегрованості особи в соціальне середовище. Соціальна інтеграція і всі її різновиди (економічна, правова, політична тощо) визначає міру входження особи в систему соціальних потреб, норм, прав, обов'язків та очікувань, які пов'язані із певним статусом і різними сферами життєдіяльності.

Правові статуси й правові ролі виступають засобом пристосування до «навколишнього правового середовища», вони є своєрідним інструментом входження в соціально-правові відносини. Правові статуси та правові ролі утворюють специфічний механізм, завдяки якому кожна особа стає частиною правової реальності. Враховуючи ту обставину, що положення особи в соціумі визначається не тільки тим, яку правову позицію вона здатна зайняти в силу своїх особистісних якостей, але й тим, якими є ці позиції у всій правовій системі, до якої вона належить. При врахуванні того, що особа має свободу вибору соціальних позицій та їх заміщення, йдеться про двосторонній процес, і соціально значимі наміри людей для свого здійснення повинні одержати згоду суспільства.

Одним із основних правових статусів сьогодні є юридичний статус. Якісне дослідження вказаного феномену з філософсько-правових позицій можливе лише у чіткому розмежуванні явищ правового статусу та юридичного статусу особи. Під правовим статусом особи розуміється таке її положення у всій соціальній системі, яке притаманне всім людям як вільним та рівним індивідам в той час, як юридичний статус відображає лише соціальне положення індивіда-громадянина. Тобто, юридичний статус особи охоплює загальні для всіх громадян суб'єктивні права та обов'язки і не включає ті права та обов'язки, що виникають в особи залежно від її участі у конкретних правовідносинах. Загальний юридичний статус в Україні - це формально визнані та юридично гарантовані можливості користування соціальними благами, це офіційна міра можливої поведінки в державно організованому суспільстві і у своєму предметному бутті є системою юридичних гарантій основних прав і свобод громадянина.

Юридичний статус є засобом правової регламентації, що виражається в абстрагуванні від індивідуальних особливостей конкретної людини та закріпленні загальної міри у відношенні конкретних осіб у формі владно-наказових розпоряджень держави. Юридичний статус має уніфікуючий і системоутворювальний характер, але разом з цим він означає особисту позицію індивіда в межах індивідно-правової взаємодії і служить оціночним феноменом правової дистанції між особами, оскільки є засадничим для індивідуальних ієрархій.

Правові ролі є динамічною персоніфікацією правового статусу особи. Поняття правової ролі виражає правовий статус у термінах соціально-правової дії, і репрезентує його динамічний аспект. Для ефективного функціонування права як соціальної системи необхідною є наявність «усталених» або основних правових ролей, зокрема такими є роль правового конформіста та роль правового девіанта. В залежності від соціокультурного контексту можливі процеси диференціації правових ролей. Так, зокрема, для сучасності характерним є існування широко розробленої та чітко визначеної професійної ролі. В правовому вимірі професійні ролі характеризуються такими ознаками як добровільність вибору, чітка деонтологічна демаркація, епійдектичність тощо.

Поняття правового статусу та правової ролі поєднані із комплексом прав і обов'язків, легітимуються через звичай або через спеціальну процедуру і знаходять вираз у явищі правової посади. Посада як роль в межах чинного права України передбачає уповноваження її виконавця на вчинення організаційно-розпорядчих функцій і службових юридичних дій, а також наділення її функціональною владою, яка спрямована на виконання спеціальних повноважень, наданих їй у встановленому законом порядку.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Тарнавська А.-Н. Теорія соціальної стратифікації як методологічна засада дослідження правових ролей / А.-Н. Тарнавська // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів : 2008. - № 3. - С. 394-401.

Тарнавська А.-Н. Правовий та юридичний статус особи у древньому Римі / А.-Н. Тарнавська // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал. - Київ : 2009. - №1 (62). - С. 199-205.

Тарнавська А.-Н. До питання про юридичний статус особи / А.-Н. Тарнавська // Адвокат. - Київ : 2009. - № 3 (102). - С. 26-30.

Тарнавська А.-Н. До проблеми правового статусу як вияву соціальної стратифікації / А.-Н. Тарнавська // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права. - Київ : КНУВС, 2008. - С. 162-163.

Тарнавська А.-Н. Юридичний статус особи як явище позитивного права / А.-Н. Тарнавська // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права. - Київ : КНУВС, 2009. - С. 120-122.

Тарнавська А.-Н. Соціальна стратифікація і правові ролі / А.-Н. Тарнавська // Філософські та методологічні проблеми права. Випуск 1. - К. : Атіка, 2009. - С. 65-69.

Тарнавська А.-Н. Правові статуси та ролі як архітектонічні елементи права / А.-Н. Тарнавська // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права. - Київ : КНУВС, 2010. - С. 203-204.

Анотація

Тарнавська А.-Н.О. Статусно-ролева диференціація у праві як прояв соціальної стратифікації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2010.

У дисертації здійснене комплексне філософсько-правове дослідження статусно-ролевої диференціації у праві. Доведено, що право є складною ієрархічною системою, основними базисними конструкціями якої є правові статуси та правові ролі. Виявлено тісний зв'язок соціально-стратифікаційних явищ і таких правових явищ як правовий та юридичний статуси, а також правові та юридичні ролі. З цією метою були досліджені феномени соціального статусу та соціальної ролі як передумови функціонування правового статусу і правових ролей. Акцентована увага на статусно-рольовій визначеності особи у правовому просторі, яка є її сутнісною характеристикою як соціальної істоти, оскільки статуси і ролі характеризують рівень інтегрованості особи в соціальне середовище. Соціальна інтеграція і всі її різновиди (економічна, правова, політична тощо) визначає міру входження особи в систему соціальних потреб, норм, прав, обов'язків та очікувань, які пов'язані із певним статусом і різними сферами життєдіяльності. Висвітлено зміст і спрямованість основних міжнародно-правових документів та зміст чинного законодавства України щодо закріплення у них статусно-ролевої диференціації у праві.

Ключеві слова: соціальний статус, правовий статус, юридичний статус, соціальна роль, правова роль, суб'єкт права, посадова роль, соціальна ієрархія.

Аннотация

Тарнавская А.-Н. О. Статусно-ролевая дифференциация в праве как проявление социальной стратификации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Национальная академия внутренних дел. - Киев, 2010.

В диссертации осуществлено комплексное философско-правовое исследование статусно-ролевой дифференциации в праве. История становления идей социального неравенства в аспекте статусно-ролевого позиционирования индивида имеет многовековую историю, но особой остроты эти вопросы приобретают только в ХХ веке. Доказано, что право представляет собой сложную иерархическую систему, основными базисными конструкциями которой являются правовые статусы и правовые роли. Правовой статус личности анализируется как легитимный институциональный эталон поведения индивида в современном структурированном и иерархизированном обществе. Он является результатом достижения конкретной правовой позиции и реализации определенной правовой роли; одновременно он исследуется как специфическая форма отражения социально-правовой структуры общества, а также как особое средство воспроизводства соответствующих ожиданий и притязаний индивидов. В диссертации особое внимание уделено специфике статусных позиций личности в сфере естественного и позитивного права. С точки зрения естественного права, за личностью закрепляется статус полноценного участника правовой коммуникации, в то время как явление юридического статуса непосредственно связано с привязанностью к конкретному государству, а потому является феноменом государственно-правового порядка. Именно в этом аспекте в полной мере представлены формальное и фактическое неравенство. Юридический статус является средством юридико-правовой регламентации, которая выражается в абстрагировании от индивидуальных особенностей конкретного человека и закреплении общей меры в отношении конкретних личностей в области властных распоряжений государства. В силу этого, юридический статус имеет унифицирующий и системообразующий характер, но при этом он определяет личностную позицию индивида в рамках индивидо-правового взаимодействия и служит оценочным феноменом правовой дистанции между людьми. правовий соціальний законодавство

Для обнаружения тесной связи социально-стратификационных явлений и таких правових феноменов как правовой статус и правовые роли были исследованы феномены социального статуса и социальной роли в качестве предпосылки функционирования правового статуса и правовой роли. Акцентировано внимание на статусно-ролевой определенности личности в правовом пространстве, которое является определяющей характеристикой личности как социального существа, поскольку статусы и роли характеризируют уровень интегрированости личности в социальную среду.

Правовые роли как конкретизация правового статуса являются результатом процесса хабитулизации и обретают свое предметное существование в виде определенных стандартов и алгоритмов поведения. Правовые роли - это, прежде всего, легкоузнаваемые и доступные всем участникам правовой коммуникации устойчивые поведенческие наборы, наиболее значимыми среди которых являются роли ненарушителя и нарушителя права. Особое внимание диссертант уделил разработке концепции мега-правовой роли, каковой является субъект права. Субъект права трактуется как основная предпосылка функционирования всех остальных правовых и юридических ролей. Анализируя положения действующего права Украины, автор указывает на существование ролей добровольных и недобровольных; эпидейтических и др. Автор акцентирует внимание на специфике профессиональных ролевих стандартов, которые «работают» в праве. С этой точки зрения, профессиональные юридические роли представляют собой совокупность ролевих стандартов, существование которых обусловлено таким феноменом как специализация. Специализация, в свою очередь, является результатом дифференциации профессиональной деятельности.

В работе отображены содержание и направленность главных международно-правовых документов, а также действующего права Украины с точки зрения закрепления в них статусно-ролевой дифференциации в праве.

Диссертация имеет практическое значение для формирования отечественной школы философии права, разработки и воплощения в жизнь концепций становления правосознательной личности, гражданского общества и правового государства.

Ключевые слова: социальный статус, правовой статус, юридический статус, социальная роль, правовая роль, субъект права, должностная роль, социальная иерархия.

Summary

Tarnavs'ka A.-N.O. Status and Role Differentiation in the Law as a Manifestation of Social Stratification. - Manuscript.

Thesis work is for gaining a degree of Candidate of Legal Sciences, with a specialization 12.00.12 - philosophy of law. - National Academy of Internal Affairs. - Kyiv, 2010.

The complex philosophical and legal research of status and role differentiation in the law have been done in the thesis. The law is proved to represent the elaborate hierarchy system, the main basic constructions of which are statuses as legal roles. The close connection of socio-stratificated phenomena and such legal statuses and legal position as well as legal and juridical roles have been revealed. To this effect the phenomena of social status and social role have been studied as a ground of legal status and legal role functioning. The attention is focused on the status and role determination of a person in the legal domain which is his substantial characteristic as a social being since statuses and roles describe the level of person integration in the society. The social integration and all its kinds (economic, legal, political, etc.) define the measure of the persons entering in the system of social needs, norms, rights, obligations and expectations combined with a certain status and diverse spheres of the life. What concerns the fixing in them of the status and role differentiation in the law have been enlightened. The content and tend of the main international and legal papers and the content of the effective Ukrainian law.

Keywords: social status, legal status, legal position, social role, legal role, legal entity, official role, social hierarchy.

Размещено на Allbest.ru