Правове регулювання строкових трудових відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

УДК 349.22

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

СТРОКОВИХ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Москалик Наталія Григорівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук ДРІЖЧАНА Світлана Володимирівна, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ЯРОШЕНКО Олег Миколайович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, доцент ГАРАЩЕНКО Людмила Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри права.

Захист відбудеться « 5 » березня 2010 р. о 12⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.04 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 28 » січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М. П. Стадник.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

трудовий договір строковий

Актуальність теми. Проголошення України суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою викликало необхідність побудови власної правової системи, складовою якої є правові норми в сфері регулювання трудових відносин. Дослідження нових інститутів галузі трудового права зумовлено потребою у реформуванні трудового законодавства та приведенні його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.

Чинний Кодекс законів про працю України містить лише кілька статей, які стосуються регулювання особливостей строкових трудових відносин. Відсутність систематизованого викладу норм у цій сфері та єдиного підходу в регулюванні особливостей строкових трудових відносин не сприяє ефективному застосуванню законодавства, результатом чого є зниження рівня правових гарантій для працівників та безпідставне укладення строкових трудових договорів.

Актуальність цієї проблематики зумовлена також тим, що сьогодні проводиться активна робота з удосконалення проекту нового Трудового кодексу України, в якому особливості регулювання строкових трудових відносин викладені в окремій главі. Такий підхід розробників проекту свідчить про важливе місце інституту строкових трудових відносин у галузі трудового права. Закріплення спільних засад регулювання строкових трудових відносин, а також особливостей окремих їх видів у єдиному кодифікованому акті забезпечить ефективне виконання законодавства.

Особливо актуальним на сьогодні є дослідження загальноєвропейського законодавства, що регулює строкові трудові відносини, адже нашою державою був проголошений курс на європейську інтеграцію, пріоритетною складовою якої є адаптація законодавства України до законодавства ЄС.

Проблема правового регулювання строкових трудових відносин для науки трудового права не є новою, разом з тим дослідження науковців до цього часу обмежувалися лише розглядом окремих видів строкових трудових договорів. У зв'язку з цим існує потреба дослідити особливості укладення строкових трудових договорів з різними категоріями працівників для виявлення спільних ознак, притаманних строковим трудовим правовідносинам. Також потрібно дати визначення поняття та здійснити класифікацію строкових трудових правовідносин, що забезпечить чітке розмежування окремих їх видів.

Наявність широкої сфери укладення строкових трудових договорів зумовлює необхідність аналізу практики застосування норм, які регулюють виникнення та припинення строкових трудових відносин.

Варто зазначити, що протягом радянського періоду строкові трудові договори були предметом досліджень, зокрема, таких вчених, як: К. А. Абжанов, В. С. Андрєєв, Л. М. Анісімов, О. Б. Башкатова, О. М. Волкова, Є. А. Голованова, П. А. Гурєєв, А. Л. Епштейн, П. І. Жигалкін, І. Я. Кисельов, Д. О. Колбасін, Т. Ю. Коршунова, Ф. М. Левіант, Є. В. Магницька, В. І. Нікітінський, Ю. П. Орловський, О. С. Пашков, О. І. Процевський, О. В. Смирнов, А. І. Ставцева, Є. А. Суботін, Л. О. Туманов, К. П. Уржинський, Л. О. Чиканова, Д. М. Шиник, А. І. Шебанова та інші.

В Україні строкові трудові відносини були предметом дослідження Ю. В. Баранюк, О. В. Гаврилюк, С. В. Дріжчаної, О. М. Дуюнової, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, С. О. Сільченко та інших.

Зазначене зумовлює актуальність та необхідність проведення наукового дослідження строкових трудових правовідносин.

Зв'язок роботи з науковою програмою, планом, темою. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, яке проводилось у рамках наукової роботи «Кодифікація трудового законодавства України: проблеми теорії та практики» (I кв. 2007 р. - IV кв. 2008 р., № PK 0106 U 012119).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії трудового права з питань строкових трудових правовідносин та удосконалення законодавства про працю у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:

- проаналізувати стан науки трудового права України в області дослідження строкових трудових договорів;

- дослідити ознаки та сформулювати поняття строкових трудових правовідносин;

- провести класифікацію строкових трудових правовідносин та визначити особливості окремих їх видів;

- визначити особливості розвитку законодавства про строкові трудові відносини в Україні в радянський період, а також у період незалежності; з метою адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, розглянути особливості загальноєвропейського законодавства в цій сфері;

- проаналізувати практику застосування норм, що регулюють строкові трудові відносини, та виявити її недоліки;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та положень, викладених у проекті нового Трудового кодексу України.

Об'єктом дослідження є строкові трудові правовідносини як вид трудових правовідносин.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні проблеми правового регулювання строкових трудових відносин.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження, а також вирішення поставлених завдань у дисертації комплексно використовувались загальнонаукові та спеціальні методи дослідження правових явищ.

Зокрема, основою дослідження став діалектичний метод, який дав можливість розглянути поставлені в роботі питання у своїй єдності. Використання методу аналогії дало змогу на прикладі зв'язку між правовідносинами та трудовими правовідносинами визначити зв'язок між трудовими правовідносинами та строковими трудовими правовідносинами. Метод абстрагування та узагальнення використовувався при формулюванні визначень «строкові трудові правовідносини» та «строк у строкових трудових правовідносинах». За допомогою методу аналізу та синтезу були сформульовані ознаки строкових трудових правовідносин, здійснено класифікацію строкових трудових правовідносин та розглянуто їх види. Використання історико-правового методу дало можливість простежити генезис правового регулювання строкових трудових відносин. Водночас формально-юридичний метод сприяв можливості застосування різних підходів у тлумаченні норм чинного законодавства та положень проекту нового Трудового кодексу України, виявленню суперечностей та неузгодженостей у них, що дало змогу сформулювати пропозиції щодо внесення змін до відповідних норм законодавства та удосконалення положень проекту. Порівняльно-правовий метод використовувався при зіставленні особливостей регулювання строкових трудових відносин у зарубіжних країнах із законодавством нашої країни.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням правового регулювання строкових трудових відносин.

У процесі дисертаційного дослідження було досягнуто таких нових результатів, які виносяться на захист:

уперше:

здійснено періодизацію розвитку законодавства про строкові трудові відносини в Україні протягом 1917-1991 років: перший період (кінець 1917-1922 роки) пов'язаний з прийняттям КЗпП РСФРР 1918 року; другий період охоплює 1922-1971 роки та починається з прийняттям КЗпП УРСР 1922 року; третій період розпочинається з прийняттям КЗпП УРСР 1971 року і закінчується 1991 роком. Визначено особливості на кожному з цих етапів, що дало можливість зробити висновок про те, що можливість укладання строкових трудових договорів була і залишається обмеженою. З 1991 року починається новий період розвитку строкових трудових відносин, пов'язаний з необхідністю реформування трудового законодавства України та його адаптації до загальноєвропейських норм;

сформульовано поняття строкових трудових правовідносин. Строкові трудові правовідносини - вид трудових правовідносин, які виникають на підставі укладення строкового трудового договору;

здійснено класифікацію строкових трудових правовідносин, в основу якої було покладено суб'єктну ознаку. Строкові трудові правовідносини поділяються на такі види: 1) строкові трудові правовідносини, що можуть виникати з усіма працівниками при додержанні умов укладення строкових трудових договорів; 2) строкові трудові правовідносини, що можуть виникати з певними категоріями працівників у випадках, спеціально передбачених законодавчими актами;

з метою адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС вноситься пропозиція передбачити у КЗпП України положення про рівність трудових прав усіх громадян незалежно від строку, на який було укладено трудовий договір;

пропонується закріпити у трудовому законодавстві України обов'язок роботодавця інформувати працівників, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені на підставі укладення безстрокового трудового договору. Для цього КЗпП України доцільно доповнити статтею такого змісту: «Обов'язок роботодавця надавати інформацію працівникам, з якими були укладені строкові трудові договори.

Роботодавець зобов'язаний надавати інформацію в письмовій формі працівникам, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені шляхом укладення безстрокових трудових договорів. Із зазначеною інформацією працівник повинен бути ознайомлений під розписку»;

удосконалено:

для удосконалення глави проекту ТК України, яка регулює строкові трудові відносини, доцільно передбачити принцип презумпції трудових відносин, що виникли на підставі укладення безстрокового трудового договору: якщо законодавством або трудовим договором не встановлено інше, трудові відносини вважаються такими, що виникли на підставі укладення безстрокового трудового договору;

з метою запобігання безпідставного укладення строкових трудових договорів доцільно у ст. 68 проекту ТК України визначити умови укладення строкових трудових договорів, тобто строкові трудові договори укладаються у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника та у випадках, передбачених законодавчими актами;

для забезпечення прав працівників у трудових правовідносинах доцільно залишити у проекті ТК України норму ст. 39-1 КЗпП України, яка передбачає продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк. Для цього у проекті ТК України пропонується передбачити у окремій статті підстави перетворення строкового трудового договору у безстроковий: якщо після закінчення дії строкових трудових договорів трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, строковий трудовий договір перетворюється у безстроковий. Строкові трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, коли були додержані умови їх укладення, вважаються безстроковими;

удосконалено статтю 41 проекту ТК України, у якій містяться загальні вимоги щодо форми трудового договору. Вказану статтю доцільно викласти у такій редакції: «Трудовий договір у письмовій формі повинен бути підписаний його сторонами до закінчення строку випробування, передбаченого ст. 46 цього Кодексу. У тому випадку, коли працівника фактично було допущено до роботи без умови про випробування, трудовий договір повинен бути підписаний не пізніше наступного дня після фактичного допуску до роботи»;

дістало подальшого розвитку:

дослідження особливостей строкового трудового договору як підстави виникнення строкових трудових правовідносин. Перша їх особливість полягає у тому, що він являє собою складний юридичний факт, а у деяких випадках є елементом фактичного складу. Другою особливістю строкового трудового договору є передбачені в КЗпП України необхідні умови, додержання яких є обов'язковим для обґрунтованого укладення строкового трудового договору. Третя особливість строкового трудового договору пов'язана з передбаченою в КЗпП України та іншими законодавчими актами можливістю їх трансформації в безстрокові трудові договори. Особливі підстави припинення строкового трудового договору складають його четверту особливість. П'ята особливість строкового трудового договору полягає у передбачених у КЗпП України та інших законодавчих актах гарантіях для працівників, з якими був укладений строковий трудовий договір;

пропозиція про необхідність введення неустойки (штрафу) в трудове законодавство України як санкції за дострокове припинення строкових трудових правовідносин.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів у подальших наукових дослідженнях проблем правового регулювання строкових трудових відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки та пропозиції можуть бути використані у законотворчій роботі Верховної Ради України, зокрема, при вдосконаленні положень проекту Трудового кодексу України, що регламентують особливості строкових трудових відносин. Отримані результати можуть бути використані у навчальному процесі у юридичних та інших навчальних закладах при написанні підручників, монографій, науково-практичних посібників, при викладанні курсу «Трудового права України», а також у науково-дослідницькій роботі науковців, аспірантів та студентів.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації у відділі проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Результати дослідження доповідалися дисертанткою на науково-практичній конференції «Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 26 червня 2006 року); міжнародній науково-практичній конференції «Гарантії прав суб'єктів трудових правовідносин в умовах ринкової економіки» (м. Хмельницький, 29-30 вересня 2006 року); всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 року).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в п'яти наукових статтях, розміщених у фахових виданнях, згідно з переліком ВАКу, та у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки. Основного тексту - 188 сторінок, обсяг додатку - 6 сторінок, списку використаних джерел (249 найменувань) - 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковою програмою, планом, темою, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт та предмет, методи дослідження, охарактеризовано науково-теоретичну, нормативно-правову та емпіричну бази дослідження, з'ясовано теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ «Історико-правовий розвиток законодавства про строкові трудові відносини» складається з трьох підрозділів та присвячений аналізу розвитку законодавства про строкові трудові відносини в Україні протягом 1917-1991 років та у період незалежності України, а також правовому регулюванню строкових трудових відносин у зарубіжних країнах.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий розвиток законодавства про строкові трудові відносини в Україні (1917-1991 рр.)» було здійснено періодизацію розвитку законодавства про строкові трудові відносини в Україні протягом 1917-1991 років: перший період починається з кінця 1917 року та закінчується 1922 роком, другий період охоплює 1922-1971 роки, а третій - 1971-1991 роки. Перший період пов'язаний з прийняттям КЗпП РСФРР 1918 року, у якому вперше в історії трудового права нашої держави норми про обмеження трудових відносин визначеним строком чи часом виконання певної роботи знайшли своє закріплення в кодифікованому нормативному акті, а сплив строку чи виконання обумовленої роботи почали розглядатись як підстави припинення трудових правовідносин. Другий період починається з прийняттям КЗпП УРСР 1922 року, в якому систематизовано регулювання строкових трудових відносин, трудовий договір був визначений підставою їх виникнення, а також визначались види трудових договорів залежно від строку їх укладання. На цьому етапі закладається принцип, метою якого стає обмеження виникнення строкових трудових правовідносин, з'являються перші нормативні акти з регулювання трудової діяльності окремих категорій працівників, з якими укладались строкові трудові договори. Починаючи з 1922 року до трудового законодавства була внесена норма, що залишилася чинною і в діючому КЗпП України, яка встановлює продовження трудових відносин на невизначений строк, якщо жодна із сторін після закінчення їх строку не вимагає їх припинення. Третій період характеризується прийняттям на базі Основ Законодавства СРСР і союзних республік КЗпП УРСР 1971 року. У цей час відбувається збільшення строку в строкових трудових правовідносинах, оскільки КЗпП РСФРР 1918 року передбачав, що строк трудового договору не міг перевищувати двох тижнів, КЗпП УРСР 1922 року - одного року, а КЗпП УРСР 1971 року - трьох років. Протягом цього періоду значно розширюється сфера регулювання праці певних категорій працівників, з якими укладались строкові трудові договори. Наприкінці 80-х та на початку 90-х років у СРСР починається застосування нового виду строкового трудового договору - контракту, який уперше почав укладатись з керівником державного союзного підприємства. Протягом останнього періоду у законодавстві був остаточно закріплений підхід, згідно з яким сфера застосування строкових трудових відносин обмежується.

У підрозділі 1.2. «Особливості розвитку законодавства про строкові трудові відносини у період незалежності України» були проаналізовані зміни у правовому регулюванні строкових трудових відносин у період незалежності, які відбулись у КЗпП України та в інших законодавчих актах. У ст. 21 КЗпП України була передбачена можливість укладання контракту, а у ст. 23 були визначені види трудового договору за ознакою їх строковості та випадки укладення строкового трудового договору. Уперше в історії розвитку строкових трудових правовідносин не був передбачений максимальний строк укладення трудового договору, окрім випадків, коли це передбачено законодавчими актами.

Кодекс законів про працю України було доповнено нормою про продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк (ст. 39-1).

За часів незалежності України у розвитку правового регулювання строкових трудових відносин простежується тенденція дедалі більшої диференціації правового регулювання праці окремих категорій працівників. Кількість нормативних актів, які регулюють укладення строкових трудових договорів, значно розширилась. Зміни торкнулись особливостей строкових трудових відносин з певними категоріями працівників, регулювання яких було започатковано в актах законодавства радянського періоду. Також отримали правову регламентацію нові види строкових трудових відносин.

Важливим кроком на шляху реформування трудового законодавства України стало прийняття на 2-й сесії Верховної Ради України VI скликання у першому читанні проекту Трудового кодексу України, зареєстрованого у Верховній Раді України 4 грудня 2007 року за № 1108, який містить окрему главу, що регулює особливості строкових трудових відносин.

У підрозділі 1.3. «Правове регулювання строкових трудових відносин у зарубіжних країнах» були розглянуті особливості правового регулювання строкових трудових відносин у кодифікованих актах про працю таких країн СНД, як Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Російська Федерація та Республіка Узбекистан. Було зроблено висновок про те, що укладення строкових трудових договорів у цих країнах є досить обмеженим. Це проявляється у тому, що, по-перше, кодифіковані акти встановлюють максимальний або мінімальний строк укладення строкового трудового договору; по-друге, у трудових кодексах Білорусі, Росії та Узбекистану встановлюються умови укладення строкових трудових договорів.

Також були розглянуті особливості правового регулювання строкових трудових відносин у загальноєвропейському законодавстві. Було здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства нашої держави у сфері регулювання строкових трудових відносин із нормами директив ЄС.

Проаналізувавши директиви ЄС було зроблено висновок про те, що загалом законодавство нашої держави у сфері регулювання строкових трудових відносин відповідає їх вимогам. З метою адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС пропонується у КЗпП України передбачити положення про рівність трудових прав усіх громадян незалежно від строку, на який було укладено трудовий договір.

З цією метою у КЗпП України також доцільно передбачити обов'язок роботодавця інформувати працівників, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені на підставі укладення безстрокового трудового договору. Вказану норму пропонується викласти так: «Обов'язок роботодавця надавати інформацію працівникам, з якими були укладені строкові трудові договори.

Роботодавець зобов'язаний надавати інформацію в письмовій формі працівникам, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені шляхом укладення безстрокових трудових договорів. Із зазначеною інформацією працівник повинен бути ознайомлений під розписку».

Другий розділ «Поняття та особливості строкових трудових правовідносин» складається з двох підрозділів та присвячений дослідженню поняття строкових трудових правовідносин, визначенню їх ознак та класифікації.

У підрозділі 2.1. «Поняття та ознаки строкових трудових правовідносин» обґрунтовується, що строкові трудові правовідносини є похідним явищем від поняття трудових правовідносин. Строкові трудові правовідносини походячи від трудових правовідносин, а отже, маючи з ними спільні ознаки, водночас характеризуються власними ознаками. Вони є видом трудових правовідносин, тоді як останні є родовим поняттям для строкових трудових правовідносин. Було сформульовано поняття строкових трудових правовідносин - вид трудових правовідносин, які виникають на підставі укладення строкового трудового договору.

У цьому підрозділі досліджується природа строку в строкових трудових правовідносинах. Він поєднує у собі дві характеристики. По-перше, виступає юридичним фактом-дією, оскільки виникає в результаті цілеспрямованої поведінки суб'єктів на встановлення строкових трудових правовідносин. Він є результатом вольової дії сторін трудових правовідносин, коли їм надається право визначати його межі. По-друге, є юридичним фактом-подією, адже його сплин не залежить від волі сторін, які його визначили. Закінчення строку є об'єктивним явищем та невідворотним результатом. Зроблено висновок, що оскільки сам факт виникнення строкових трудових правовідносин залежить від домовленості між сторонами про строк трудового договору, то він є їх обов'язковою умовою.

Виділено чотири ознаки строкових трудових правовідносин. Першою ознакою строкових трудових правовідносин є строковий трудовий договір як підстава їх виникнення. Другою ознакою строкових трудових правовідносин є їх суб'єктний склад. Суб'єктами строкових трудових правовідносин є працівник, з яким було укладено строковий трудовий договір, та роботодавець, що використовує його працю. Третя ознака строкових трудових правовідносин пов'язана з тим, що їх об'єкт, яким є праця як трудова функція, використовується виключно в межах певного часу, який обмежується чітко визначеним строком, часом виконання роботи або настанням певної події. Особливий зміст строкових трудових правовідносин є їх четвертою ознакою. Змістом строкових трудових правовідносин є суб'єктивні права та юридичні обов'язки працівника, з яким було укладено строковий трудовий договір, та роботодавця, що використовує його працю.

Однією з особливостей строкового трудового договору як підстави виникнення строкових трудових правовідносин є те, що законодавство передбачає обмеження щодо його укладення. На підставі аналізу ч. 2 ст. 23 КЗпП України було визначено, що законодавець передбачив чотири умови для обґрунтованого укладення строкового трудового договору: по-перше, його укладення повинно зумовлюватися характером роботи; по-друге, коли укладення строкового трудового договору пов'язане з умовами виконання роботи; по-третє, якщо його укладення відповідає інтересам працівника; по-четверте, коли законодавство вказує на обов'язок чи можливість укладення строкових трудових договорів.

У підрозділі 2.2. «Класифікація строкових трудових правовідносин» на підставі системного аналізу законодавства, що регулює строкові трудові відносини, було здійснено класифікацію строкових трудових правовідносин, в основу якої було покладено суб'єктну ознаку. Виділено такі їх види: 1) строкові трудові правовідносини, що можуть виникати з усіма працівниками при додержанні умов укладення строкових трудових договорів; 2) строкові трудові правовідносини, що можуть виникати з певними категоріями працівників у випадках, спеціально передбачених законодавчими актами.

Підставою виникнення першого виду строкових трудових правовідносин є укладення трудового договору на визначений строк або на час виконання певної роботи. Строкові трудові правовідносини цього виду можуть виникати при додержанні умов для обґрунтованого укладення строкового трудового договору, якими є характер роботи, умови її виконання або інтереси працівника.

Строкові трудові правовідносини другого виду можуть виникати за умови, що укладення строкового трудового договору передбачено законодавчими актами. До цього виду належать строкові трудові правовідносини, що можуть виникати, зокрема, з такими категоріями працівників: сезонними та тимчасовими працівниками; молодими спеціалістами; працівниками, які проходять професійне навчання на виробництві; помічником-консультантом народного депутата України чи депутата місцевої ради; робітниками при організованому наборі; працівниками, які взяли участь у оплачуваних громадських роботах; працівниками, з якими може бути укладений контракт.

Третій розділ «Проблеми удосконалення законодавства, що регулює строкові трудові відносини, та практики його застосування» складається з одного підрозділу та присвячений формулюванню пропозицій щодо удосконалення положень проекту ТК України з урахуванням практики застосування норм у цій сфері.

У підрозділі 3.1. «Удосконалення правового регулювання строкових трудових відносин та практики застосування норм, які регулюють виникнення та припинення строкових трудових відносин» аналізуються положення проекту ТК України та вноситься ряд пропозицій щодо їх удосконалення. Зокрема, у проекті главу, яка регулює особливості строкових трудових відносин, доцільно назвати «Строкові трудові відносини». У цій главі пропонується передбачити принцип презумпції трудових відносин, що виникли на підставі укладення безстрокового трудового договору.

З метою адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС були запропоновані зміни та доповнення до проекту ТК України, спрямовані на удосконалення законодавства щодо забезпечення трудових гарантій працівників, які уклали строкові трудові договори. Статтю 4 проекту, яка передбачає недопущення дискримінації у сфері праці, пропонується доповнити забороною будь-якої дискримінації залежно від строку, на який було укладено трудовий договір. У главі проекту, що регулює особливості строкових трудових відносин, пропонується встановити обов'язок роботодавця інформувати працівників, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені на підставі укладення безстрокового трудового договору.

У зазначеній главі проекту ТК України доцільно передбачити види строкових трудових договорів:

1) трудовий договір, укладений на визначений строк;

2) трудовий договір, укладений на час виконання певного виду чи обсягу роботи, а також до настання певної події.

У проекті ТК України доцільно відтворити норму ст. 23 КЗпП України та обмежити укладення строкових трудових договорів умовами їх укладення. Пропонується залишити у проекті ТК України норму ст. 39-1 КЗпП України, яка передбачає продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк.

На підставі проведеної класифікації строкових трудових відносин пропонується власна редакція ст. 69 проекту ТК України, яка закріплює випадки встановлення трудових відносин на визначений строк: строкові трудові відносини, особливості яких передбачені законодавчими актами, виникають: 1) з тимчасовими працівниками; 2) з сезонними працівниками; 3) з молодими спеціалістами; 4) з особами, обраними на виборну посаду або призначеними уповноваженою особою чи органом; 5) з особами, які проходять професійне навчання на виробництві; 6) з помічником-консультантом народного депутата України або депутата місцевої ради; 7) з робітниками при організованому наборі; 8) з особами, які взяли участь у оплачуваних громадських роботах; 9) в інших випадках, коли можливість укладення строкових трудових договорів встановлюється законодавчими актами. Особливості регулювання праці тимчасових та сезонних працівників запропоновано закріпити в окремих статтях глави «Строкові трудові відносини».

У підрозділі також запропоновано внести зміни до п. 1 ст. 95 проекту та обмежити право працівника достроково розірвати строковий трудовий договір конкретними випадками. Для цього доцільно залишити у проекті підстави розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника, передбачені ст. 39 КЗпП України.

Проаналізовано необхідність введення неустойки (штрафу) в трудове законодавство України як санкції за дострокове припинення строкових трудових правовідносин, аргументовано, що покладення матеріальної відповідальності на сторону трудового договору за дострокове його розірвання є ефективним механізмом впливу на працівника та роботодавця з метою забезпечення виконання своїх обов'язків. У зв'язку з викладеним, у проекті ТК України пропонується передбачити статтю такого змісту: «Сторони при укладенні строкового трудового договору можуть передбачити у ньому, що при його достроковому розірванні однією із сторін, сторона з ініціативи якої його було достроково розірвано, зобов'язана сплатити на користь другої сторони неустойку (штраф), розмір якої визначається у договорі. За наявності поважних причин, передбачених ст. 96 цього Кодексу, сторона з ініціативи якої було достроково розірвано трудовий договір, звільняється від сплати неустойки».

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає у розвитку теорії трудового права з питань строкових трудових правовідносин та удосконалення законодавства про працю у цій сфері.

Результати наукового дослідження відображаються у таких основних висновках.

1. Строкові трудові правовідносини - вид трудових правовідносин, які виникають на підставі укладення строкового трудового договору.

2. Строк у строкових трудових правовідносинах - певний проміжок часу, протягом якого на працівника та роботодавця поширюється законодавство, що регулює строкові трудові відносини. Строк є їх обов'язковою умовою, оскільки сам факт виникнення строкових трудових правовідносин залежить від домовленості між сторонами щодо нього.

3. Строковим трудовим правовідносинам притаманні як ознаки, характерні для трудових правовідносин, так і ті, які дають змогу відокремити їх від родової категорії трудових правовідносин. Першою ознакою строкових трудових правовідносин є строковий трудовий договір як підстава їх виникнення. Другою ознакою строкових трудових правовідносин є їх суб'єктний склад. Суб'єктами строкових трудових правовідносин є працівник, з яким було укладено строковий трудовий договір, та роботодавець, що використовує його працю. Третя ознака строкових трудових правовідносин пов'язана з тим, що їх об'єкт, яким є праця як трудова функція, використовується виключно в межах певного часу, який обмежується чітко визначеним строком, часом виконання роботи або настанням певної події. Особливий зміст строкових трудових правовідносин є їх четвертою ознакою. Змістом строкових трудових правовідносин є суб'єктивні права та юридичні обов'язки працівника, з яким було укладено строковий трудовий договір, та роботодавця, що використовує його працю.

4. Строкові трудові відносини поділяються на такі види: 1) строкові трудові правовідносини, що можуть виникати з усіма працівниками при додержанні умов укладення строкових трудових договорів; 2) строкові трудові правовідносини, що можуть виникати з певними категоріями працівників у випадках, спеціально передбачених законодавчими актами.

5. Потребують удосконалення положення глави проекту ТК України, яка регулює особливості строкових трудових відносин. Зазначену главу, редакція якої була викладена у додатку до дисертаційної роботи, запропоновано назвати «Строкові трудові відносини». У цій главі доцільно передбачити принцип презумпції трудових відносин, що виникли на підставі укладення безстрокового трудового договору, та викласти його у окремій статті такого змісту: «Якщо законодавством або трудовим договором не встановлено інше, трудові відносини вважаються такими, що виникли на підставі укладення безстрокового трудового договору».

6. У главі проекту ТК України доцільно визначити підстави виникнення строкових трудових правовідносин та види строкових трудових договорів: «Строкові трудові відносини виникають на підставі укладення строкових трудових договорів. Види строкових трудових договорів: 1) трудовий договір, укладений на визначений строк; 2) трудовий договір, укладений на час виконання певного виду чи обсягу роботи, а також до настання певної події».

7. У проекті доцільно відтворити норму ч. 2 ст. 23 КЗпП України та обмежити укладення строкових договорів визначеними умовами у статті такого змісту: «Строкові трудові договори укладаються у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника та у випадках, передбачених законодавчими актами».

8. У статті проекту ТК України запропоновано залишити норму ст. 39-1 КЗпП України, яка передбачає продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк, та викласти її у такій редакції: «Якщо після закінчення дії строкових трудових договорів трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, строковий трудовий договір перетворюється у безстроковий. Строкові трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, коли були додержані умови їх укладення, вважаються безстроковими».

9. З метою адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС доцільно ст. 4 проекту, яка передбачає недопущення дискримінації у сфері праці, доповнити забороною будь-якої дискримінації залежно від строку, на який було укладено трудовий договір. Також з цією метою у проекті необхідно передбачити обов'язок роботодавця інформувати працівників, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені на підставі укладення безстрокового трудового договору, у статті такого змісту: «Роботодавець зобов'язаний надавати інформацію в письмовій формі працівникам, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені шляхом укладення безстрокових трудових договорів. Із зазначеною інформацією працівник повинен бути ознайомлений під розписку».

10. Встановлення у проекті ТК України однакової можливості для розірвання як безстрокового трудового договору, так і строкового за ініціативою працівника не є виправданим. У зв'язку з цим у проекті запропоновано залишити умови розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника, передбачені ст. 39 КЗпП України, у такій статті: «Строковий трудовий договір за ініціативою працівника може бути достроково розірваний у таких випадках: 1) у разі хвороби працівника або його інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором; 2) порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового чи колективного договору; 3) у випадках, передбачених статтею 96 цього Кодексу».

11. Запропоновано у проекті надати можливість суб'єктам строкових трудових правовідносин визначити матеріальну відповідальність за дострокове розірвання строкового трудового договору: «Сторони при укладенні строкового трудового договору можуть передбачити у ньому, що при його достроковому розірванні однією із сторін сторона, з ініціативи якої його було достроково розірвано, зобов'язана сплатити на користь другої сторони неустойку (штраф), розмір якої визначається у договорі. За наявності поважних причин, передбачених ст. 96 цього Кодексу, сторона з ініціативи якої було достроково розірвано трудовий договір, звільняється від сплати неустойки».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Москалик Н. Г. Строкові трудові відносини: поняття та особливості застосування / Н. Г. Москалик // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 34. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 265-272.

2. Москалик Н. Г. Правове регулювання строкових трудових правовідносин у законодавстві ЄС / Н. Г. Москалик // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - С. 402-408.

3. Москалик Н. Г. Особливості розвитку законодавства про строкові трудові відносини у період незалежності України / Н. Г. Москалик // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3. - С. 202-206.

4. Москалик Н. Г. Строкові трудові відносини з молодими спеціалістами: особливості регулювання / Н. Г. Москалик [Електронний ресурс] // Форум права. - 2008. - № 3. - С. 368-373. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08mngsor.pdf.

5. Москалик Н. Г. Особливості строкових трудових правовідносин як виду трудових правовідносин / Н. Г. Москалик // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. праць. Вип. 46 / Редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю. М. Оборотов. - Одеса : Юрид. літ., 2009. - С. 123-130.

6. Москалик Н. Г. Обмеження сфери виникнення строкових трудових відносин як одна з гарантій захисту прав працівників / Н. Г. Москалик // Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення : до 80-річчя проф. Р. І. Кондратьєва : Зб. наук. праць. - Хмельницький : Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2007. - С. 168-171.

7. Москалик Н. Г. Реформування правового регулювання строкових трудових відносин як засобу реалізації права на працю / Н. Г. Москалик // Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні : проблеми теорії і практики : До 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України. Зб. наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка; Упор. І. О. Кресіна, В. П. Нагребельний, Н. М. Пархоменко. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 312-315.

8. Москалик Н. Г. Удосконалення норм, що регулюють строкові трудові відносини в Україні / Н. Г. Москалик // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених : Тези доповідей Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 23 березня 2007 року / За заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2007. - С. 142-143.

АНОТАЦІЯ

Москалик Н. Г. Правове регулювання строкових трудових відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Kиїв, 2010.

Дисертація присвячена проблемам правового регулювання строкових трудових відносин в Україні. У роботі досліджено особливості правового регулювання строкових трудових відносин у радянський період, а також за роки незалежності України. Здійснено аналіз правового регулювання строкових трудових відносин у зарубіжному законодавстві.

Проведено правовий аналіз найбільш актуальних теоретичних і практичних питань, пов'язаних з їх регулюванням: визначені поняття та ознаки строкових трудових правовідносин, здійснено їх класифікацію.

Значна увага була приділена питанням удосконалення положень проекту Трудового кодексу України, які стосуються регулювання строкових трудових відносин. Зокрема, з метою адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС вноситься пропозиція передбачити у проекті заборону будь-якої дискримінації залежно від строку, на який було укладено трудовий договір; пропонується встановити у трудовому законодавстві України обов'язок роботодавця інформувати працівників, з якими були укладені строкові трудові договори, про наявність вакансій, що можуть бути заміщені на підставі укладення безстрокового трудового договору. Також у проекті пропонується передбачити види строкових трудових договорів та обмежити їх укладення визначеними умовами; надати можливість суб'єктам строкових трудових правовідносин визначити матеріальну відповідальність за дострокове розірвання строкового трудового договору.

Ключові слова: строковий трудовий договір, умови укладення строкових трудових договорів, строкові трудові правовідносини, суб'єкти строкових трудових правовідносин, класифікація строкових трудових правовідносин, строк у строкових трудових правовідносинах, адаптація трудового законодавства.

АННОТАЦИЯ

Москалик Н. Г. Правовое регулирование срочных трудовых отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена проблемам правового регулирования срочных трудовых отношений в Украине. В работе исследованы особенности правового регулирования срочных трудовых отношений в советский период, а также за годы независимости Украины. Осуществлен анализ правового регулирования срочных трудовых отношений в зарубежном законодательстве.

Проведен правовой анализ наиболее актуальных теоретических и практических вопросов, связанных с их регулированием: определены понятие и признаки срочных трудовых правоотношений, осуществлена их классификация. Срочные трудовые правоотношения - вид трудовых правоотношений, которые возникают на основании заключения срочного трудового договора. На основании системного анализа законодательства, которое регулирует срочные трудовые отношения, была осуществлена их классификация, в основу которой был положен субъектный признак. Были выделены два вида срочных трудовых правоотношений.

Значительное внимание было посвящено вопросам усовершенствования положений проекта Трудового кодекса Украины, которые касаются регулирования строчных трудовых отношений. В частности, с целью адаптации трудового законодательства Украины к законодательству ЕС вносится предложение предусмотреть запрет какой-либо дискриминации в зависимости от срока, на который был заключен трудовой договор; предлагается установить в трудовом законодательстве Украины обязанность работодателя информировать работников, с которыми были заключены срочные трудовые договора, о наличии вакансий, которые могут быть замещены на основании заключения бессрочного трудового договора.

Также в проекте предлагается предусмотреть принцип презумпции трудовых отношений, которые возникли на основании заключения бессрочного трудового договора, виды срочных трудовых договоров, условия их заключения, особенности превращения в бессрочный трудовой договор, а также предусмотреть случаи возникновения срочных трудовых отношений, особенности которых предусмотрены законодательными актами. В ТК Украины субъектам срочных трудовых правоотношений предлагается предоставить возможность определить материальную ответственность в виде штрафа за досрочное расторжение срочного трудового договора.

Ключевые слова: срочный трудовой договор, условия заключения срочных трудовых договоров, срочные трудовые правоотношения, субъекты срочных трудовых правоотношений, классификация срочных трудовых правоотношений, срок в срочных трудовых правоотношениях, адаптация трудового законодательства.

SUMMARY

Moskalyk N. G. Legal regulation of fixed-term labour relations in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on obtaining the scientific degree of the candidate of juridical sciences on speciality 12.00.05 - labour law; social security law. - Institute of State and Law after V. M. Koretskogo NAS of Ukraine, Kyiv, 2010.

The dissertation deals with problems of legal regulation of fixed-term labour relations in Ukraine. In the dissertation were researched the peculiarities of legal regulation of fixed-term labour relations during the soviet period, and over the years of independence of Ukraine. The analysis of legal regulation of fixed-term labour relations in foreign legislation was carried out.

Legal analysis of the most topical theoretical and practical issues related to their regulation was carried out: the concept and characteristics of fixed-term labour relations were defined, implemented its classification.

A great deal of attention was paid to the issues of improvement of the draft Labour code provisions concerning regulation of fixed-term labour relations. In particular, in order to adapt the legislation of Ukraine to the european legislation it was put forward a proposal to prescribe in the draft code a provision regarding prohibition of any kind of discrimination notwithstanding of a term of labour contract; to establish in labour legislation of Ukraine an obligation of an employer to inform fixed-term workers about vacancies which become available in the undertaking or establishment to ensure that they have the same opportunity to secure permanent positions as other workers. As well it was made the proposal to prescribe types of fixed-term labour contracts, terms of its concluding and to give an opportunity to the subjects of fixed-term labour relations to provide for material liability for its breach.

Key words: fixed-term labour contracts, terms of concluding of fixed-term labour contracts, fixed-term labour relations, subjects of fixed-term labour relations, classification of fixed-term labour relations, a term in fixed-term labour relations, adaptation of labour legislation.

Размещено на Allbest.ru