Адміністративний примус у кредитно-фінансовій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративний примус у кредитно-фінансовій діяльності

Іванникова В.В.

12.00.07 - адміністративне право і процес

Запоріжжя - 2011

Вступ

Актуальність теми. Розвиток в Україні інститутів демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства зумовлює необхідність правового забезпечення застосування різновиду державного примусу - адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності.

Кредитно-фінансова система є однією з найбільш криміналізованих в Україні. Підрозділами Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України в 2010 році задокументовано 6930 злочинів у кредитно-фінансовій сфері. У сфері банківської діяльності виявлено 3669 злочинів, з них 139 - у державних банках. Притягнуто до кримінальної відповідальності 2358 осіб. За виявленими злочинами встановлена сума збитків 245,5 млн. грн., забезпечено відшкодування 61,3 млн. грн.

Застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності стає все більш актуальним і тому, що, як доводить світова фінансова криза, тільки за допомогою ринкового механізму не вдається регулювати економіку з метою справедливого перерозподілу коштів та ресурсів відповідно до цілей та завдань демократичного суспільства. І в цій сфері застосування державних методів управління, у тому числі адміністративного примусу, є необхідним.

Фундаментальною основою для даного дослідження стали праці таких вчених-адміністративістів як: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, П.В. Діхтієвського, Д.Г. Заброди, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, В.І. Курила, Р.С. Мельника, Д.В. Приймаченка, Н.П. Тиндик, Н.В. Хорощак, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та ін. Окремі питання щодо проблематики даного дослідження відображено в роботах науковців з економіки, фінансового та банківського права:

Д.Д. Ван-Хуза, О.Д. Василика, М.П. Владимирової, Л.К. Воронової, Е.Д. Долана, А.В. Духневича, Е.Ф. Жукова, О.І. Лаврушина, В.Е. Леонтьєва, Р.Л. Міллера, А. М. Мороза, О.П. Орлюк, Г.Б. Поляка, М.Ф. Пуховкіної, Н.П. Радковської, М.І. Савлука, Б.І. Соколова, Н.Ф. Самсонова та ін.

Водночас, слід відзначити, що в сучасній адміністративно-правовій науці комплексні дослідження адміністративно-правового примусу в кредитно-фінансовій діяльності не проводилися. З огляду на це, виникла нагальна потреба у дослідженні адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності та пов'язаних з його застосуванням питань, які постали на сучасному етапі державотворення в Україні. Викладене пояснює актуальність теми дослідження, структуру дисертації, її зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового та практичного матеріалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до п. 7 додатка № 11 наказу МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 "Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр.". Тема дисертації затверджена 27 лютого 2007 р. вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка (протокол № 2).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації з удосконалення нормативно-правових актів із зазначених питань.

Згідно з поставленою метою, основними завданнями дослідження є:

з урахуванням результатів розроблення проблематики адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності в науково-теоретичних дослідженнях, здійснюваних українською правовою наукою визначити поняття кредитно-фінансової діяльності та адміністративного примусу у кредитно-фінансовій діяльності;

на підставі аналізу розвитку нормативно-правової бази, що регламентує діяльність державних органів, охарактеризувати систему суб'єктів кредитно-фінансової діяльності та систему суб'єктів застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності;

розкрити особливості адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень у сфері кредитно-фінансової діяльності та заходи адміністративного примусу, що застосовуються в цій діяльності;

виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правових та організаційних засад діяльності суб'єктів застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при застосуванні адміністративного примусу уповноваженими державними органами в кредитно-фінансовій діяльності.

Предметом дослідження є адміністративний примус у кредитно-фінансовій діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правовий метод тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері застосування примусових заходів в адміністративному (позасудовому) порядку дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв'язку, виявити усталені напрямки й закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення формування системи суб'єктів кредитно-фінансової діяльності (підрозділ 1.2). Системно-структурний підхід використовується при визначенні елементів системи адміністративного права України як нормативного підґрунтя адміністративного примусу, класифікації заходів адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності (підрозділи 2.1, 2.2.), логіко-семантичний - для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2). За допомогою порівняльно-правового методу вивчено досвід правового регулювання та практика застосування примусових заходів в адміністративному порядку в кредитно-фінансовій діяльності (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 3.3).

Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних органів у сфері застосування адміністративного примусу. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані в матеріалах цих органів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків. Основні з них такі:

вперше:

наведено авторське визначення кредитно-фінансової діяльності як урегульованої нормами права діяльності спеціальних суб'єктів, уповноважених на здійснення та регулювання особливого виду фінансових послуг - передачу за плату позичкового капіталу в тимчасове користування, та охарактеризовано систему суб'єктів кредитно-фінансової діяльності в такому складі: Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, суди, банки, кредитні спілки, об'єднані кредитні спілки, ломбарди, інші кредитні установи, юридичні та фізичні особи-позичальники;

визначено адміністративний примус в кредитно-фінансовій діяльності як застосування уповноваженим державним органом до суб'єкта кредитно-фінансової діяльності, який не перебуває в його підпорядкуванні, під час припинення правопорушень, покарання за їх вчинення передбачених адміністративно-правовими нормами заходів морального, майнового, фізичного, організаційного та іншого характеру, що супроводжується позбавленням або обмеженням окремих прав об'єкта застосування примусу;

сформульовано широке коло пропозицій щодо вдосконалення системи чинного законодавства, зокрема пропонується нова редакція ст. 9 КУпАП "Поняття адміністративного правопорушення;

удосконалено:

наукові підходи щодо адміністративної відповідальності у сфері кредитно-фінансової діяльності як обов'язку фізичної або юридичної особи, яка порушила адміністративно-правову норму, що регулює правовідносини у сфері кредитно-фінансової діяльності, зазнати встановленого санкцією цієї норми позбавлення належних їй прав, свобод, цінностей в адміністративному порядку;

визначення заходів адміністративного примусу, що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності;

набули подальшого розвитку:

визначення системи суб'єктів застосування заходів адміністративного примусу в такому складі: Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, суди;

положення про те, що поняття вини та її форм, що застосовуються при визначенні вини фізичних осіб, по відношенню до юридичних осіб не можна використовувати у зв'язку з відсутністю в юридичних осіб таких ознак, як "свідомість", "психіка", "воля".

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення та вирішення проблемних питань діяльності суб'єктів застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності;

правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства;

правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність державних органів щодо застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності;

навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані під час проведення занять із дисципліни "Адміністративне право України" у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на 4 науково-практичних конференціях: "Актуальні питання охорони громадського порядку під час проведення міжнародних спортивно-масових заходів" (м. Донецьк, 2008 р.), "Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави" (м. Львів, 2008 р.), "Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы" (г. Симферополь, 2009 г.), "Роль органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинами, пов'язаними з насильством у сім'ї" (м. Донецьк, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 4 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок. Список використаних джерел налічує 196 найменувань і займає 22 сторінки.

1. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, мета, завдання, об'єкт і предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. "Правова характеристика кредитно-фінансової діяльності та її суб'єктів" містить два підрозділи, присвячених аналізу термінологічного апарату в досліджуваній сфері, застосування поняття "кредитно-фінансовий" у правоохоронній сфері, суті та співвідношення понять "кредит" та "фінанси", формулюванню авторського визначення поняття "кредитно-фінансова діяльність", окресленню кола суб'єктів цієї діяльності.

У підрозділі 1.1. "Поняття та правова природа кредитно-фінансової діяльності" автор зазначає, що термін "кредитно-фінансова діяльність" є часто вживаним саме в контексті з контрольної та правоохоронної діяльності, але є невизначеним та нормативно незакріпленим.

Проаналізовано існуючі погляди як у юридичній науці, так і в економічній, оскільки в правових нормах, що регулюють кредитні та фінансові відносини, використовуються економічні терміни. На підставі такого аналізу зроблено висновок, що поняття "кредитно-фінансовий" є самостійним терміном, який має власне юридичне сутнісне навантаження і не може бути замінений іншими, досить часто вживаними термінами: "кредитний", "грошово-кредитний", "банківський". Пропонується авторське визначення кредитно-фінансової діяльності.

Підрозділ 1.2. "Система та правовий статус суб'єктів кредитно-фінансової діяльності" присвячений встановленню системи спеціальних суб'єктів, які уповноважені здійснювати кредитно-фінансову діяльність та суб'єктів, що уповноважені на регулювання цієї діяльності, у тому числі на застосування адміністративного примусу в цій діяльності.

Встановлено, що суб'єкти, які згідно Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" уповноважені надавати фінансові послуги, позначаються юридичним терміном "фінансові установи". Разом із тим, надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Але такого виду фінансової установи як "кредитна установа" чинне законодавство не передбачає.

Автором проаналізовано систему фінансових установ та державних органів з метою визначення серед них суб'єктів кредитно-фінансової діяльності і зроблено висновок, що кредитно-фінансова діяльність в Україні здійснюється на ринку банківських послуг та ринку інших фінансових послуг. Регулювання цієї діяльності здійснюють Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, суди. Визначено систему суб'єктів кредитно-фінансової діяльності та їх правовий статус.

Розділ 2. "Особливості адміністративного примусу та адміністративної відповідальності в кредитно-фінансовій діяльності" складається з двох підрозділів, в яких наводиться характеристика адміністративного примусу та адміністративної відповідальності в кредитно-фінансовій діяльності та визначається їх специфіка.

У підрозділі 2.1. "Поняття та особливості адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності" аналізуються існуючі погляди щодо державного примусу, його видів, адміністративного примусу, його ознаки та надається визначення адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності. Доведено, що заходи адміністративного примусу мають право застосовувати вповноважені державні органи (їхні посадові особи), суди (судді), представники окремих об'єднань громадян, наділених такими повноваженнями.

Обов'язкові вимоги права передбачають можливість та необхідність застосування примусу стосовно фізичних або юридичних осіб, які: 1) не реагують на переконання; 2) не виконують або порушують правові приписи;

3) їх непротиправні дії або бездіяльність створюють або можуть створювати загрозу життю та здоров'ю людей, у тому числі власному, громадському порядку, громадській безпеці або іншим охоронюваним правовідносинам;

4) мають, але не надають за власною ініціативою інформацію або можливості, на використання яких мають право правоохоронні органи для виконання покладених на них завдань.

Застосування заходів адміністративного примусу морального, матеріального, організаційного, фізичного та іншого характеру передбачає безпосередню мету, тобто досягнення таких результатів: спонукання об'єкта впливу до певної самостійної поведінки; припинення поведінки об'єкта впливу; унеможливлення певної поведінки об'єкта впливу; поводження з об'єктом впливу як із фізичним об'єктом; використання можливостей (майнових, інформаційних та ін.) об'єкта впливу.

Пропонується авторське визначення адміністративного примусу як застосування вповноваженим суб'єктом до фізичної або юридичної особи, яка не перебуває в його підпорядкуванні, під час попередження й припинення правопорушень, покарання за їх вчинення, забезпечення громадської безпеки з метою спонукання її до визначеної цим суб'єктом поведінки передбачених адміністративно-правовими нормами заходів морального, майнового, фізичного, організаційного та іншого характеру, що супроводжується позбавленням або обмеженням окремих прав і свобод об'єкта застосування примусу. З урахуванням особливостей кредитно-фінансової діяльності пропонується авторське визначення адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності.

У підрозділі 2.2. "Особливості адміністративної відповідальності в кредитно-фінансовій діяльності" проаналізовані існуючі погляди, визначення та ознаки адміністративної відповідальності та адміністративних санкцій.

Автор зазначає, що категорія "адміністративна відповідальність" є юридичним терміном, але юридично невизначеним поняттям. Запропоновано авторське визначення адміністративної відповідальності в кредитно-фінансовій діяльності. Пропонуються зміни в чинну редакцію ст. 9 КУпАП. "Поняття адміністративного правопорушення".

Аналізуючи Закони України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про Національний банк" і "Про банки та банківську діяльність", автор стверджує, що санкції цих законів містять норми адміністративного права в частині застосування заходів впливу та накладення адміністративних стягнень.

Встановлено, що в кредитно-фінансовій діяльності накладаються адміністративні стягнення на фізичних осіб, застосовуються заходи адміністративного примусу відносно юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на ринку банківських послуг відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також на ринку інших фінансових послуг відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Розділ 3. "Заходи адміністративного примусу, що застосовуються в сфері кредитно-фінансової діяльності" складається з трьох підрозділів, в яких наводиться характеристика окремих видів заходів адміністративного примусу, що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності.

У підрозділі 3.1. "Адміністративні стягнення, що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності до юридичних осіб" аналізуються нормативно-правові акти, якими передбачено застосування заходів адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності до юридичних осіб та визначаються серед них адміністративні стягнення. Зроблено висновок, що в кредитно-фінансовій діяльності уповноваженими органами застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках банківських та інших фінансових послуг штрафні санкції, які за своєю суттю є заходами адміністративного примусу - адміністративними стягненнями.

На підставі аналізу нормативно-правових актів автор дійшов висновку, що такий вид заходів впливу, які застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності до банків як штрафні санкції, є за своєю суттю адміністративними стягненнями. Встановлено, що система нормативно-правових актів Національного банку України є недосконалою в частині притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності. Пропонується доповнення до чинного законодавства щодо реалізації рішень Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків Національного банку (Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу.

На підставі аналізу Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" автор дійшов висновку, що штрафні санкції, які застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг є за своєю суттю адміністративними стягненнями.

У підрозділі 3.2. "Адміністративні стягнення, що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності до фізичних осіб" здійснено аналіз чинного законодавства з метою визначення серед заходів адміністративного примусу, які застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності до фізичних осіб адміністративних стягнень.

Зроблено висновок, що в кредитно-фінансовій діяльності уповноваженими органами застосовуються до фізичних осіб, які вчинили правопорушення, такі заходи адміністративного примусу як адміністративні стягнення. Проведено юридичний аналіз норм, що регулюють застосування цих заходів. Пропонується низка змін та доповнень у чинне законодавство.

У підрозділі 3.3. "Заходи впливу, що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності як заходи адміністративного примусу" аналізуються заходи впливу, що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності, та визначаються серед них заходи адміністративного примусу.

Автор зазначає, що у зв'язку з консервативністю науки адміністративного права та з появою нових сфер державного регулювання, заходи попередження та заходи припинення правопорушень, а також заходи юридичної відповідальності у цих сферах мають "нейтральні", невизначені з точки зору належності до адміністративного права назви. Одним із прикладів такої ситуації є запровадження поняття "заходи впливу", що застосовуються в кредитно-фінансовій діяльності.

Проаналізовано базові нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в цій сфері, а саме Закони України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про банки і банківську діяльність" та "Про Національний банк України". Встановлено, що уповноваженими на застосування заходів впливу органами в сфері кредитно-фінансової діяльності є: на ринку банківських послуг - Національний банк України; на ринку інших фінансових послуг - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Встановлено, що Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, серед яких: письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій; видання розпорядження щодо: 1) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; 2) встановлення для банку підвищених економічних нормативів; 3) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; 4) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику; 5) заборони надавати бланкові кредити; 6) тимчасової до усунення порушення заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог законодавства; 7) тимчасового до усунення порушення відсторонення посадової особи банку від посади в разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог законодавства або нормативно-правових актів Національного банку України; 8) примусової реорганізації банку; 9) призначення тимчасової адміністрації; відкликання ліцензії застосовуються для припинення правопорушень і є заходами адміністративного припинення.

Проаналізовано заходи впливу, що застосовуються на ринку інших фінансових послуг. Встановлено, що серед заходів впливу, що застосовує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг: зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення; вимагання скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; затвердження плану відновлення фінансової стабільності фінансової установи - є заходами адміністративного припинення.

кредитний фінансовий адміністративний примус

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в комплексному дослідженні адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

Сформульовано визначення кредитно-фінансової діяльності як урегульованої нормами права діяльності спеціальних суб'єктів, уповноважених на здійснення та регулювання особливого виду фінансових послуг - передачу за плату позичкового капіталу в тимчасове користування.

Виявлено, що в Україні встановилась така система суб'єктів кредитно-фінансової діяльності: Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, суди, банки, кредитні спілки, об'єднані кредитні спілки, ломбарди, інші кредитні установи, юридичні та фізичні особи-позичальники. Суб'єктами застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності є Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, суди.

Сформульовано визначення адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності як застосування вповноваженим державним органом до суб'єкта кредитно-фінансової діяльності, який не перебуває в його підпорядкуванні, під час припинення правопорушень, покарання за їх вчинення передбачених адміністративно-правовими нормами заходів морального, майнового, фізичного, організаційного та іншого характеру, що супроводжується позбавленням або обмеженням окремих прав об'єкта застосування примусу.

Встановлено, що специфікою застосування адміністративного примусу та адміністративної відповідальності як його складової в кредитно-фінансовій діяльності є те, що суб'єктами кредитно-фінансової діяльності є в основному юридичні особи, що пов'язано з проблематичним встановленням такого елемента складу адміністративного правопорушення як суб'єктивна сторона правопорушення (вина), що вчинене суб'єктом правопорушення - юридичною особою. Поняття вини та її форм, що застосовуються при визначенні вини фізичних осіб, по відношенню до юридичних осіб не можна використовувати у зв'язку з відсутністю в юридичних осіб таких ознак, як "свідомість", "психіка", "воля".

Запропоновано таке визначення адміністративної відповідальності в кредитно-фінансовій діяльності - це обов'язок фізичної або юридичної особи, яка порушила адміністративно-правову норму, що регулює правовідносини у сфері кредитно-фінансової діяльності, зазнати встановленого санкцією цієї норми позбавлення належних їй прав, свобод, цінностей в адміністративному порядку.

Обґрунтовано, що в кредитно-фінансовій діяльності уповноваженими органами застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках банківських та інших фінансових послуг штрафні санкції, які за юридичною природою є заходами адміністративного примусу - адміністративними стягненнями.

З метою усунення колізій у чинному законодавстві та його вдосконалення пропонується:

виключити слово "комерційних" у відповідних відмінках із назви та тексту Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 1997 р. № 380;

доповнити підпункти 3.1.2. та 3.1.6. Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 1997 р. № 380, абзацами "прийняття рішень про накладення штрафів на банки";

доповнити п. 7.15. глави 7 "Накладання штрафів на банки" Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 369, словами такого змісту:

"Рішення Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків Національного банку (Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу надсилається територіальним управлінням Національного банку банку-порушнику засобами спецзв'язку.

Якщо банк протягом п'яти робочих днів з дня отримання рішення Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків Національного банку (Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу не сплатить штраф, то Національний банк (відповідне територіальне управління Національного банку звертається до суду з позовною заявою про стягнення з банку-порушника відповідної суми штрафу";

виключити ч. 2 ст. 9 КУпАП "Поняття адміністративного правопорушення" і викласти цю статтю в такій редакції: "Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (для фізичних осіб) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність";

доповнити КУпАП ст. 9-1 "Адміністративна відповідальність" такого змісту: "Адміністративна відповідальність - це обов'язок фізичної або юридичної особи, яка порушила адміністративно-правову норму, зазнати встановленого санкцією цієї норми позбавлення належних їй прав, свобод, цінностей в адміністративному порядку. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності";

з назви та диспозиції ст. 166-5 КУпАП, а також ст. 55 "Регулювання відносин банку з клієнтом" Закону України "Про банки та банківську діяльність" виключити слова "…нормативно-правових актів Національного банку України".

таку назву ст. 166-5 КУпАП "Порушення законодавства щодо надання банківських послуг або здійснення банківських операцій зі свідомим неуникненням або неусуненням умов, що призвели до збитку законним інтересам вкладників або інших кредиторів банку" і відповідну редакцію статті;

доповнити диспозицію ст. 166-7 КУпАП "Протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку" після слів "…документів" словами "або невиконання законних вимог тимчасового адміністратора або ліквідатора";

доповнити диспозицію ст. 166-8 КУпАП "Здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії" після слів "Здійснення…" словами "банками…" і викласти диспозицію даної статті в такій редакції - "Здійснення банками банківської діяльності без банківської ліцензії…", далі за текстом.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Іванникова В. В. Питання адміністративного регулювання кредитної системи Україні / В. В Іванникова. // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2. - С. 104-109.

2. Іванникова В. В. Щодо суті та співвідношення визначень "кредит", "фінанси" й "фінансовий кредит" / В. В. Іванникова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. - 2010. - № 3(42). - С. 199-204.

3. Іванникова В. В. Визначення юридичного поняття "кредитно-фінансова діяльність" / В. В. Іванникова // Митна справа. - 2010. - № 5. - С. 110-115.

4. Іванникова В. В. Адміністративні стягнення, що застосовуються до юридичних осіб на ринку фінансових послуг / В. В. Іванникова // Митна справа. - 2011. - № 2. - Ч.2. - С. 183-188.

5. Іванникова В. В. Структура управління банківської системи України / В. В. Іванникова // Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави : матеріали науково-звітної конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ, (м. Львів, 05 березня 2008 р.). - Львів : ЛДУВС. - 2008. - С. 111-114.

6. Іванникова В. В. Фінансовий аспект охорони громадського порядку під час проведення фінальної частини Чемпіонату Європи 2012 року по футболу / В. В. Іванникова // Актуальні питання охорони громадського порядку під час проведення міжнародних спортивно-масових заходів : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Донецьк, 25 квітня 2008 р.). - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС. - 2008. - С. 197-201.

7. Іванникова В. В. Питання адміністративного регулювання кредитної системи України / В. В. Іванникова // Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы : Материалы международной научно-практической конференции, (г. Симферополь, 24 апреля 2009 г.) : в 2 частях. - Симферополь : КРП "Издательство "Крымучпедгиз". - 2009. - Ч.І. - С. 263-266.

8. Іванникова В. В. Проблеми визначення поняття "адміністративний примус" / В. В. Іванникова // Роль органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинами, пов'язаними з насильством у сім'ї : матеріали всеукраїнського круглого столу, (м. Донецьк, 02 грудня 2009 р.). - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС. - 2009. - С. 51-55.

Размещено на Allbest.ru