Удосконалення державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

УДК 354(477.62)+577.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Удосконалення державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Грищенко Інна Іванівна

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк).

Науковий керівник: доктор наук з державного управління, професор Лобас Віталій Михайлович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), професор кафедри менеджменту невиробничої сфери.

Офіційні опоненти: середовище екокризовий техногенний

доктор наук з державного управління Марова Світлана Феліксівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), завідувач кафедри екологічного менеджменту;

кандидат хімічних наук Пономарьова Ірина Борисівна, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького Міністерства охорони здоров'я України (м. Донецьк), доцент кафедри гігієни факультету інтернатури та післядипломної освіти.

Захист відбудеться «17» жовтня 2011 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 15 вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стан навколишнього середовища в Донецькій області за численними показниками визнається як критичний. Область посідає перше місце у державі й одне з провідних у Європі за ступенем концентрації промисловості, у структурі якої домінують галузі зі шкідливими умовами праці та найбільшою кількістю викидів забруднюючих речовин у довкілля. Крім цього, регіон лідирує за такими критеріями антропопресії, як насиченість транспортними комунікаціями, щільність населення, розораність земель, ступінь господарського освоєння території. Усе це призвело до того, що Донецька область перетворилась на регіон із украй напруженою екологічною ситуацією, що різко погіршує умови життя населення.

Подібне становище свідчить, насамперед, про недостатню ефективність існуючої системи державного управління станом довкілля регіону. Необхідність удосконалення механізмів державного управління якістю навколишнього середовища (НС) обумовлена й обов'язком держави реалізовувати положення Конституції України щодо забезпечення здорового середовища існування для громадян. Тому проблема ефективності державного управління станом НС є вкрай актуальною і визначає вибір теми дослідження.

Гострота вищезазначених проблем обумовила появу значної кількості наукових робіт, які торкаються різноманітних аспектів екологічного управління. Перш за все слід відзначити роботи В. Андрейцева, О.Балацького, Г.Білявського, В.Дорофієнка, Л. Жаліло, Д. Карамишева, С.Марової, Л. Мельника, О. Петряєвої, О. Поважного, Я. Радиша, І.Рожкової, В.Шевчука та ін. У працях цих фахівців простежується широкий спектр досліджень еколого-економічних проблем на державному і регіональному рівнях. Ці роботи служать базою для подальших досліджень в сфері управління якістю навколишнього природного середовища.

Однак, незважаючи на велику кількість і високий науковий рівень таких публікацій, ще багато питань екологічного управління залишаються недостатньо дослідженими і вимагають поглибленого вивчення. Особливої уваги проблема удосконалення державного управління станом НС заслуговує на місцевому рівні, передусім в регіонах з несприятливими екологічними умовами. Недостатність наукового обґрунтування та практичного застосування деяких механізмів державного управління в цій сфері, нагальна необхідність вирішення цієї важливої проблеми обумовили вибір теми, цілей та завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління „Регіональні аспекти інноваційної і інвестиційної діяльності, їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону” (номер державної реєстрації 0102U001295) та є фрагментом теми „Гігієнічна оцінка техногенно зміненого екологічного середовища та його впливу на здоров'я дитячого і дорослого населення” (номер державної реєстрації 0103U007874). Автором науково обґрунтовано напрями удосконалення механізмів державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування і розробка напрямів удосконалення механізмів державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні на основі його комплексної оцінки та впливу на здоров'я населення.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

провести порівняльний аналіз основних напрямів екологічної політики України та ЄС з метою визначення регіональних особливостей її формування та можливостей удосконалення;

оцінити ефективність сучасних механізмів управління станом НС з точки зору їх здатності реалізувати положення екологічної політики держави;

виявити еколого-економічні особливості функціонування техногенно навантажених територій;

розкрити закономірності захворюваності населення техногенно навантажених територій;

запропонувати методичний підхід до визначення поняття «екокризовий регіон»;

розробити програму управління станом НС з урахуванням можливостей соціально-екологічного моніторингу в умовах екокризового регіону;

обґрунтувати підходи до розподілу функцій між суб'єктами екологічного моніторингу.

Об'єкт дослідження - процес державного управління станом НС в екокризовому регіоні.

Предмет дослідження - механізми державного управління станом НС.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає системний підхід до аналізу процесів управління якістю НС. Теоретичну основу роботи становлять фундаментальні праці вітчизняних та закордонних вчених у галузі державного управління й екологічної медицини. Адаптація основних теоретичних положень до умов функціонування техногенних регіонів здійснено на підґрунті чинних законодавчих та нормативних актів.

Для реалізації мети дисертаційної роботи і поставлених завдань використовувався комплекс сучасних загальнонаукових та спеціальних методів дослідження і підходів, а саме: системний підхід при здійсненні комплексної оцінки залежності демографічних показників та показників здоров'я від основних чинників регіону; методи аналізу та синтезу при дослідженні механізмів реалізації екологічної політики; структурно-функціональний підхід до визначення механізму проведення екологічного моніторингу стану НС з погляду його організаційної будови, функціональної реалізації та динаміки змін; інформаційно-аналітичний та ретроспективний методи, які використовувалися для характеристики фактичного стану НС; метод математичної обробки статистичних матеріалів для аналізу рівнів, динаміки та структури захворюваності населення, демографічних показників, детермінації популяційного здоров'я екологічними чинниками.

Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція України, Укази Президента України, закони і кодекси держави, накази, розпорядження та постанови Кабінету Міністрів, міністерств та відомств, розпорядження та вказівки органів державної адміністрації, місцевого самоврядування.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності і можливості удосконалення державного управління станом НС на основі розробки інструменту комплексного соціально-екологічного моніторингу і розширення його функцій в системі управління.

Наукова новизна розкривається в наступних результатах дослідження:

вперше:

систематизовано методичні підходи та надано визначення поняття «екокризовий регіон»; запропоноване поняття дає можливість, на відміну від існуючих, визначити екокризовий регіон на підставі кількісних, а не якісних, порівняльних з даними щодо інших регіонів характеристик його стану;

удосконалено:

методичні підходи до встановлення регіональних особливостей формування громадського здоров'я, які базуються на співставленні територіальних показників якості НС, показників захворюваності, поширеності хвороб та демографічних показників;

принципи функціонування екологічного моніторингу, який ґрунтується на системі законодавчих та нормативно-правових актів України та міжнародних вимогах. У запропонованій системі розподілу повноважень між суб'єктами екологічного моніторингу, на відміну від існуючих, до функцій санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України віднесено обов'язковий контроль змін показників здоров'я населення екокризових регіонів під впливом техногенного забруднення;

дістали подальшого розвитку:

пріоритети екологічної політики як чинники ефективного управління якістю НС; гармонізація екологічної політики України з політикою ЄС дозволить підвищити екологічні стандарти якості і покращити умови життя населення техногенно напружених територій;

напрями удосконалення механізмів державного управління станом довкілля на підставі розмежування механізмів попередження забруднення НС й механізмів видалення наслідків цього забруднення;

твердження про несприятливий вплив екокризових регіонів на якість життя населення внаслідок перевантаження території об'єктами техногенної інфраструктури, особливо підприємствами «брудних» галузей економіки, автотранспортними мережами, газо-, нафто- й продуктопроводами, які в сукупності виступають як джерела забруднення території мешкання;

механізми державного управління якістю НС на підставі підвищення ролі інформаційного забезпечення шляхом розбудови системи соціально-екологічного моніторингу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і висновки, отримані здобувачем, впроваджені в роботу законодавчої і виконавчої влади, державних установ, відомств та організацій: Донецької облдержадміністрації (акт про впровадження № 98/01 від 21.01.2011р.), Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції (акт про впровадження №23/27-4 від 25.01.11р.), ДП науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (акт про впровадження №7 від 27.01.2011р.).

Крім того, основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження було використано в навчальному процесі при проведенні практичних занять і читанні лекцій викладачами кафедри соціальної медицини, організації здоров'я та історії медицини; кафедри гігієни, екології та безпеки життєдіяльності; кафедри організації вищої освіти, управління охороною здоров'я і епідеміології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (акт про впровадження № 2/27-22 від 02.02.2011р.). Основний зміст дослідження використовується при викладанні дисциплін «Загальна екологія», «Екологічний моніторинг і контроль» у Донецькому державному університеті управління (акт про впровадження №01-12/51 від 14.01.2011р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею. Основні ідеї і результати даної роботи, особливо ті, що характеризують новизну і практичне значення, належать авторові. Ідеї співавторів наукових праць у дисертації не використовувалися. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися і були схвалені на наукових семінарах кафедри «Менеджмент у невиробничій сфері» та «Екологічного менеджменту» Донецького державного університету управління (Донецьк, 2005-2011); кафедр гігієни та екології, соціальної медицини, організації охорони здоров'я Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (Донецьк, 2005-2011); на Всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях «Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України» (Київ, 2005); «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології» (Донецьк, 2005); «Актуальні проблеми гігієни праці, професійної патології і медичної екології» (Донецьк, 2005); ХІ з'їзді онкологів України (Судак, 2006); «Чорнобильська катастрофа та її вплив на екологічну ситуацію в Україні» (Харків, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених (Донецьк, 2007); «Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку» (Донецьк, 2011).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 15 опублікованих працях (7 у наукових фахових виданнях), з них 1 - монографія, 7 - у журналах, 1 - в збірнику наукових праць, 1 - в Інтернет-виданні, 5 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 205 сторінках друкованого тексту, містить 46 таблиць на 39 сторінках, 6 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел налічує 161 найменування і викладений на 17 стор., 5 додатків - на 6 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - «Теоретичні засади державного управління у сфері забезпечення якості навколишнього середовища» - здійснено аналіз основних положень, напрямів та пріоритетів екологічної політики в Україні і Європі та особливості її формування на регіональному рівні; проаналізовано чинні механізми реалізації екологічної політики.

На підставі аналізу наукових підходів до визначення поняття «екологічна політика» визначено, що ця дефініція характеризує сукупність законів, заходів, організаційних, регулятивних і контрольних дій, направлених на досягнення цілей екологічного благополуччя, створення безпечних умов життя, здоров'я і діяльності людей, збереження біологічних і мінерально-сировинних ресурсів для майбутніх поколінь, засноване на ефективному з'єднанні функцій природокористування і охорони природи.

Показано, що основний документ, який визначав принципи й напрями екологічної політики України - «Основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки» - є застарілим, не встановлює будь-яких термінів виконання, розподілу обов'язків, не визначає засобів, необхідних для досягнення поставленої мети, і, на думку європейських експертів, занадто «амбіційним та оптимістичним». Тому прийнятий Закон України № 2818-VI «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» є вкрай актуальним.

В той же час проведене співставлення основних принципів української та європейської екологічної політики дозволяє стверджувати, що європейські положення більш конкретні й конструктивні, передбачають відповідальність винних за порушення екологічного законодавства на всіх рівнях господарювання. Український варіант знов страждає декларативністю, положення його дуже неконкретні.

Аналіз досліджень з екологічного управління довів, що екологічна політика може бути реалізована як через виконання спеціально розроблених екологічних планів дій або програм, так і через інтегрування екологічних вимог та пріоритетів у секторальні стратегії, плани дій, конкретні проекти. Стверджується, що для реалізації цих проектів найбільш дієвим шляхом може стати модель партнерства, розвиток якої припускає|передбачає| наявність трьох ключових|джерельних| умов: по-перше, існування зацікавлених кіл|кіл| на всіх рівнях влади, які могли б бути партнерами у вирішенні проблем збереження|зберігання| НС; по-друге, широке залучення громадянського|громадянського| суспільства|товариства| до екологічно орієнтованого управління; по-третє, широке застосування можливостей міжнародного співробітництва, використання напрацювань розвинених країн світу для найскорішого вирішення проблемних питань всередині країни.

З метою визначення найбільш ефективних шляхів реалізації екологічної політики проаналізовано механізми екологічного управління. аналіз законодавчо-нормативної бази дозволяє стверджувати, що основні закони, підзаконні акти, нормативи, стандарти прийняті більше 20 років тому й продовжують використовуватися, незважаючи на зміну умов господарювання, вимог екологічної, соціальної та економічної безпеки. З'ясовано, що склад і структура екологічного законодавства України не збігається з прийнятими в ЄС норами. В українському законодавстві відсутні розділи, що існують в законодавстві ЄС: управління відходами, контроль промислового забруднення, управління ризиком, хімічні речовини і генетично модифіковані організми, шум від машин і механізмів.

Неефективними є й економічні механізми управління якістю НС. Чинні механізми не відповідають вимогам, з точки зору необхідності адаптувати екологічне законодавство із законодавством ЄС. Зроблено висновок, що традиційні інструменти управління вже недостатні і вимагають удосконалення.

Визначено, що передумовою підвищення ефективності екологічного управління є регіональний підхід. Це обумовлює необхідність врахування регіональної специфіки та визначення регіону як складової загальної системи, яка характеризується певним набором особливостей. Урахування цих особливостей має бути покладено в основу класифікації регіонів. Однією з характерних особливостей регіонів, яка рідко використовується як критерій, має стати екологічна напруженість територій.

У другому розділі - «Сучасний стан та особливості формування екологічних показників життєдіяльності населення Донецької області» - з'ясовано особливості формування техногенного навантаження на територіях Донецької області, розглянуто демографічні показники та їх детермінанти в чинних умовах та запропоновано методологічні підходи до визначення екокризовних регіонів.

Проаналізовано функціональну структуру, масштаби та розвиненість промислового й комунально-побутового господарства, щільність транспортної мережі Донецької області. Визначено основну промислову спрямованість п'яти промислово-міських зон області (табл. 1).

Вивчений внесок провідних галузей промисловості в забруднення повітряного басейну міст і районів Донецької області. У результаті моніторингу атмосферного повітря в містах і районах Донецької області встановлено, що з ксенобіотиків, що забруднюють повітряний басейн, 85 % - 95 % всього обсягу складають вісім інгредієнтів: завислі речовини (15 %), оксид вуглецю (30 %), діоксид сірки (20 %), оксиди азоту (6 %), вуглеводні (5 %), сірководень (4 %), аміак і фенол (по 3,5 %). В атмосферному повітрі деяких міст практично щорічно реєструються високі концентрації, що перевищують ГДК, таких речовин, як Hg, Pb, Mn, формальдегід, Hf і HCN. До найбільш забруднених віднесено м.м. Єнакієве, Донецьк, Макіївка, Горлівка, Маріуполь, а серед сільських районів - Старобешівський, Володарський, Волноваський і Мар'їнський.

Таблиця 1 Структура промислово-міських зон по галузям промисловості, %

галузі промисловості	Промислово-міські зони
	Маріу-польська	Донецько-Макіївська	Горлівсько-Єнакієвська	Краматорсько-Костянтинівська	Артемівсько-слов'янська
Вугільна	-	16,8	36,5	3,1	4,8
Металургійна	6,1	4,5	4,1	12,5	14,9
Хімічна	6,1	3,8	8,1	6,2	9,5
Машинобудівна	12,1	2,1	5,4	21,9	9,5
Будівельна	48,5	14,7	13,5	28,2	28,6
Автотранспортна	3,0	29,4	18,9	12,5	19,0
Легка й місцева	3,0	2,8	4,1	6,2	9,5
Інші	21,2		25,9		9,4		9,4		4,8

Проведений аналіз обсягів та складу скидів стічних вод у поверхневі та підземні водойми дозволив з'ясувати величину негативного впливу техногенного навантаження за містами та районами області. Встановлено, що найбільша питома вага аналізів хімічного складу питної води з перевищенням ГДК реєструється в м.м. Красноармійську (45,9 %), Селідові (42,3 %), Шахтарську (38,6 %), а також Першотравневому (96,7 %), Новоазовському (92,1 %) і Волноваському (87,8 %) районах. Найменше відхилень відзначається в м.м. Сніжному (15,4 %), Артемівську (16,1 %), Дзержинську (18,0 %), середні значення - у Ясинуватському (56,1 %), Краснолиманському (57,5 %), Великоновосілківському (59,6 %) і Мар'їнському (62,2 %) районах. Чітко виявляється загальна закономірність: найбільша кількість стічних вод, що містять ксенобіотики, утворюється в населених пунктах, де розташовані потужні виробництва «брудних» галузей промисловості.

Проведено порівняльний аналіз показників популяційного здоров'я населення територій з максимальним (Маріуполь, Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Костянтинівка - 1 група) та мінімальним (Артемівськ, Слов'янськ, Торез, Сніжне, Шахтарськ - 2 група) рівнем забруднення довкілля (табл. 2).

Аналіз даних щодо захворюваності мешканців Донецької області за період з 1995 по 2009 рр. дозволив виявити 10 основних класів хвороб (їх питома вага складає 69,4 % - 77,6 % у структурі первинної захворюваності та поширеності захворювань), які викликаються збільшенням техногенного навантаження. Внесок цих класів хвороб у структурі причин смертності складає 84,1 %.

Таблиця 2 Порівняльний аналіз залежності показників здоров'я населення від рівня антропогенного забруднення довкілля

Групи	Питома вага аналізів об'єктів довкілля з перевищенням гігієнічних регламентів, %	Показники популяційного здоров'я (випадки на 1000 населення)
	атмосферне повітря	питна вода	ґрунти	продукти харчування	первинна захворюваність	смерт-ність	народжува-ність
1	71,4	32,3	65,8	22,5	765,3	16,8	8,8
2	20,3	18,5	31,4	21,7	464,9	15,5	9,7

Показано, що розбіжності в рівнях захворюваності населення найзабрудненіших промислових міст і мешканців сільських районів з найвищою якістю довкілля сягають 2,5-кратної величини. Провідною закономірністю просторового розподілу більшості класів захворювань в популяції Донецької області є зростаючий тренд частоти їх виникнення в напрямку від екологічно більш благополучних територій до менш сприятливих в цьому відношенні.

З'ясовано, що в Донецькій області демографічна ситуація (як характеристика популяційного здоров'я й своєрідний індикатор якості НС) є несприятливою й характеризується переходом вікової структури населення до регресивного типу, коли дітей до 14 років менше (18,4 %), ніж літних осіб старше 50 років (31,3 %), що негативно впливає на процес відтворення популяції й створює додаткову основу для подальшого погіршення суспільного здоров'я - стрімкого підвищення частоти виникнення хвороб, їх хронізації та смертності від них населення.

Зроблено висновок, що ступінь техногенного навантаження, набір екологічних чинників, термін і частота їх дії є для кожного регіону особливим. В залежності від рівня техногенного пресингу регіони можуть поділятися за рівнем екологічної небезпеки. Тоді й управлінські рішення мають бути спрямовані на певний рівень, щоб найбільшу увагу приділити саме напруженішим місцям, не розпиляючи трудові, матеріальні, фінансові ресурси на вирішення проблем усієї територіально-адміністративної одиниці.

Запропоновано методичні підходи до оцінки рівня екологічної напруженості території, які базуються на відході від якісної, порівняльної їх характеристики, а, навпаки, дають можливість формалізувати показники регіонального стану з розподілом його на відповідні ступені небезпеки. Такий розподіл встановлюється на підставі визначення інтегральної оцінки рівня забруднення атмосфери і ступеня її небезпеки для здоров'я людини за підсумками комплексної гігієнічної оцінки якості повітряного басейну. Запропоновано наступне визначення поняття «екокризовий регіон»: до екокризових можна віднести території, на яких зберігається стійке техногенне навантаження, рівень якого за шкалою сумарного показника гранично допустимого забруднення перевищує 4,4, що відповідає характеристиці «небезпечний» і «дуже небезпечний».

У третьому розділі - «Удосконалення системи моніторингу як необхідна умова підвищення ефективності управління якістю навколишнього середовища» - запропоновано напрями удосконалення механізмів управління станом НС екокризових регіонів за рахунок організації інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень. Запропоновано програму проведення комплексного еколого-гігієнічного моніторингу.

Визнання неефективності чинних механізмів державного управління станом довкілля зумовило актуальність формування напрямів їх удосконалення та організації інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень. Проведені дослідження показали, що основні напрями державної політики в галузі природоохоронної діяльності мають бути суттєво доповнені з урахуванням вимог екокризових регіонів. В методологічному плані для удосконалення управління якістю НС визначено доцільним провести угрупування відповідних механізмів і визначити певні заходи щодо кожної групи (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Механізми управління якістю навколишнього природного середовища екокризових регіонів

Показано, що для підвищення ефективності управління необхідна жорстка система контролю за дотриманням природоохоронних вимог на державному та регіональному рівні як за якістю НС, так і за джерелами впливу (підприємствами-забруднювачами), і за розповсюдженням інгредієнтів-забруднювачів. Така інформація може бути отримана за допомогою комплексного екологічного моніторингу, який має відповісти на питання про відповідність об'єкту показникам екологічної якості|достатку|; стабільність екологічних характеристик; можливість поліпшення|покращання| стану й прогнозні характеристики НС.

З'ясовано, що в аспекті визначення впливу НС на стан здоров'я населення законодавство в частині організації екологічного моніторингу вимагає від МОЗ як суб'єкту моніторингу здійснювати лише вибіркові спостереження. Неповнота інформації, яка витікає з такої вибірковості не дозволяє приймати адекватні управлінські рішення щодо регулювання якості НС. Це вимагає зміни переліку робіт щодо проведення моніторингу довкілля службами МОЗ.

Для досягнення поставлених завдань в роботі була запропонована програма управління якістю НПС, яка базується на декількох основних засадах:

удосконаленні правового регулювання використання природного середовища;

створення умов для активного самоочищення природного середовища;

удосконалення системи управління очисткою промислових викидів, скидів, поводження з відходами;

удосконалення наукового комплексного екологічного моніторингу.

Розробка цільової моніторингової програми визначила необхідність перегляду принципів, інституційної основи, програму та схему проведення екологічного моніторингу. Стверджується, що комплексне здійснення усіх основних видів моніторингу (хімічного, еколого-біологічного та медико-популяційного) надає можливість виявляти ранні порушення процесів життєдіяльності внаслідок впливу забруднюючих сполук. Програма проведення моніторингу представлена на рис. 2.

На підставі даних екологічного моніторингу доведено, що в 19 найбільш великих містах Донецької області, а також в адміністративних центрах усіх 14 сільських районів основний перелік забруднюючих речовин (БП, SO2, завислі речовини, NO2, CO2) обов'язково має бути доповнений пріоритетними для кожного міста специфічними забруднювачами (табл. 3)

Таблиця 3 Додаткові інгредієнти, які мають бути контрольовані у різних містах Донецької області

Місто	Додаткові інгредієнти
Донецьк	Pb та його неорганічні сполуки (в перерахунку на Pb), NH3, Mn та його сполуки, HF, фенол, H2SO4, C6H6, H2S, HCl
Маріуполь	Mn та його сполуки, HF, фенол, H2S
Краматорськ	HF, фенол, H2S, Pb та його сполуки
Дзержинськ	фенол, H2S, формальдегід
Єнакієве	фенол, формальдегід, H2S
Макіївка	фенол, формальдегід
Слов'янськ	HF, H2S, важкі метали (Pb, Cr, Ni, Cd), формальдегід
Горлівка	H2S, фенол, формальдегід, H2SO4

На основі розроблених принципів запропонована структурна схема державного еколого-гігієнічного моніторингу в екокризовому регіоні. ЇЇ реалізація вимагає надання особливих повноважень санітарно-епідеміологічній службі. З усіх суб'єктів моніторингу тільки вона можливістю проводити лабораторні дослідження здоров'я населення та робити висновок про вплив техногенного середовища на якість життя. Для здійснення цього потрібний законодавчий перерозподіл завдань моніторингу.

Розроблена програма організації комплексного моніторингу в екокризовому регіоні передбачає встановлення автоматичних постів контролю за забрудненням атмосферного повітря, а також контролю водних джерел та ґрунтів. Розраховано необхідну кількість постів в залежності від чисельності населення, від типу населеного пункту (місто або сільський район), від рівня забруднення території, що виявляється при попередньому дослідженні. Визначено, що кількість постів має бути збільшена при наявності в атмосферному повітрі сполук важких металів, стійких органічних забруднень. Доведено, що всього в Донецькій області необхідно розгорнути щільну моніторингову мережу, яка б складалася з не менш 200 точок відбору проб об'єктів НС.

Надані пропозиції й щодо періодичності контролю забруднення при проведенні дискретних замірів.

Рис. 2. Програма комплексного екологічного моніторингу

Для моніторингу за біосередовищами людини (волосся, нігті, цільна кров, сеча) за спеціальними програмами в усіх містах та сільських районних центрах має проводитись не менше 30 вимірювань по кожному середовищу з періодичністю один раз на рік.

У разі виконання всіх перелічених вимог та проведення відповідних досліджень здоров'я населення можна буде розглядати не як абстрактну категорію, а як ступінь задоволення житлом, матеріальним достатком, станом навколишнього середовища.

Висновки

Проведене в дисертаційній роботі дослідження дало можливість вирішити нове наукове завдання, яке полягає в розробці наукових положень і методичного забезпечення удосконалення державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні на основі оцінювання сучасних механізмів екологічного управління та обґрунтування напрямів підвищення ефективності їх функціонування, що дало змогу отримати нові теоретично обґрунтовані та науково значимі результати і сформувати такі висновки:

1. Необхідність покращення якості довкілля, особливо в техногенно напружених регіонах, пояснюється тривалим техногенним навантаженням, що викликає деградацію навколишнього природного середовища і пов'язаного з цим погіршення стану здоров'я населення цих регіонів. Це свідчить про неефективність положень чинної екологічної політики і вимагає пошуку механізмів державного управління, спрямованих на усунення виявлених недоліків у стані довкілля й покращення умов життя мешканців забруднених територій.

2. Проведено порівняльний аналіз основних напрямів екологічної політики України та ЄС. Показано, що деякі положення та принципи української екологічної політики характеризуються відсутністю конкретики, не передбачають відповідальності за порушення екологічного законодавства, страждають декларативністю. Доведено, що напружений екологічний стан|достаток| більшості регіонів України є спадком|спадщиною| помилкової екологічної політики, що проводилася впродовж|упродовж| останніх десятків років. Це дає підстави стверджувати, що назріла необхідність актуалізувати основні напрями екологічної політики України з орієнтацією не тільки на національний, а й на регіональний рівень. одним з найбільш ефективних напрямів|направлень| у цій роботі є розвиток «моделі партнерства», яка припускає|передбачає| наявність трьох ключових|джерельних| умов: існування зацікавлених кіл|кіл| на всіх рівнях влади, які могли б бути партнерами у вирішенні проблем збереження|зберігання| навколишнього середовища; широке залучення громадянського|громадянського| суспільства|товариства| до екологічно орієнтованого управління; широке застосування можливостей міжнародного співробітництва, використання напрацювань розвинених країн світу для найскорішого вирішення проблемних питань всередині країни.

3. На підставі проведеного аналізу з'ясовано, що діючі механізми управління станом НПС недосконалі, застарілі, не відповідають європейським вимогам, якщо розглядати їх з точки зору необхідності адаптувати екологічне законодавство із законодавством ЄС. Основні закони, підзаконні акти, нормативи, стандарти прийняті більше 20 років тому й продовжують використовуватися, незважаючи на зміну умов господарювання, вимог екологічної, соціальної та економічної безпеки.

Проведено співставлення досвіду реалізації екополітики розвинених країн світу й доведено, що екологічні податки й штрафи не стали в Україні ефективними інструментами, які дозволяють запобігати екологічному збитку.

Повною мірою не працює інформаційний та громадський механізми управління станом НПС. Тобто, можна стверджувати, що традиційні механізми управління вже недостатні, не в змозі реалізувати екологічну політику і вимагають удосконалення.

4. на прикладі Донецької області виявлено еколого-економічні особливості існування техногенно навантажених територій. Проведений аналіз свідчить про суттєве відхилення показників природного середовища в містах і селищних районах області від екологічних та санітарно-гігієнічних нормативів. Встановлено, що атмосферне повітря є самими забрудненими у м.м. Єнакієве, Донецьк, Макіївка, Горлівка, Маріуполь, а серед сільських районів - Старобешівський, Володарський, Волноваський і Мар'їнський. Найбільш поширеними визначені такі інгредієнти-забруднювачі: завислі речовини, оксид вуглецю та азоту, діоксид сірки, вуглеводні, сірководень, аміак і фенол.

найбільша питома вага аналізів хімічного складу питної води з перевищенням ГДК реєструється в Красноармійську, Селідові, Шахтарську, а також Першотравневому, Новоазовському і Волноваському районах. Найменше відхилень відзначається в Сніжному, Артемівську, Дзержинську, Ясинуватському, Краснолиманському, Великоновосілківському і Мар'їнському районах.

5. Розкриті закономірності захворюваності населення техногенно навантажених територій Донецької області. Особливістю формування патології населення регіону є домінування в її структурі хвороб ендокринної, нервової, кістково-м'язової, сечостатевої та серцево-судинної систем, органів дихання і травлення, а також поява новоутворень. Питома вага цих захворювань становить 68,9 % у структурі частоти виникнення хвороб, 76,8 % у структурі їх поширеності і 83,7 % - у структурі смертності мешканців Донецької області.

На підставі порівняльного аналізу показано, що розбіжності в рівнях захворюваності населення найзабрудненіших промислових міст і мешканців сільських районів з найвищою якістю довкілля сягають 2,5-кратної величини. Провідною закономірністю просторового розподілу більшості класів захворювань в популяції Донецької області є зростаючий тренд частоти їх виникнення в напрямку від екологічно більш благополучних територій до менш сприятливих в цьому відношенні.

Доведено, що демографічна ситуація в Донецькому регіоні є несприятливою і характеризується переходом вікової структури населення до регресивного типу (дітей - 18,4% менше, ніж літніх - 31,3%), що негативно впливає на процес відтворення популяції та стан трудових ресурсів, створює додаткову основу для подальшого погіршення суспільного здоров'я, в тому числі стрімкого підвищення частоти виникнення хвороб, їх хронізації та смертності від них населення.

6. Обґрунтовано методичний підхід до визначення поняття «екокризовий регіон». На підставі співставлення демографічних показників мешканців території, показників захворюваності та характеристик екологічної забрудненості регіону було сформульоване визначення дефініції «екокризовий регіон»: це території, на яких зберігається стійке техногенне навантаження, рівень якого за шкалою сумарного показника гранично допустимого забруднення перевищує 8,0, що відповідає характеристиці «дуже небезпечний».

7. Показано, що, як на регіональному, так і на державному рівні питанням управління якістю навколишнього природного середовища приділяється замала увага. Особливо це стосується утворення інформаційної бази управління в цій сфері, що підтверджується низьким рівнем (а інколи повною відсутністю) фінансування робіт з екологічного моніторингу.

Для усунення виявлених недоліків в роботі запропонована програма управління якістю НПС, яка базується на декількох основних напрямах, для кожного з яких запропоновано комплекс заходів. Стверджується, що ключовим моментом висунутої програми для екокризового регіону є створення єдиної регіональної системи еколого-гігієнічного моніторингу. Показано, що для відповіді на питання про ефективність виконання основних положень Конституції України щодо забезпечення здорового середовища життя, положень міжнародних документів на різних рівнях в процесі проведення моніторингових досліджень мають бути проконтрольовані не тільки показники хімічного, фізичного та біологічного навантаження, а й питання виконання екологічної та соціальної політики держави.

Для реалізації цього положення в умовах екологічно напруженої Донецької області в роботі розроблена цільова моніторингова програма, в межах якої переглянуто принципи й запропоновано схему проведення комплексного екологічного моніторингу з включенням таких обов'язкових складових як хімічний, еколого-біологічний та медико-популяціійний моніторинг, вказівкою послідовності та набору необхідних об'єктів контролю за кожним напрямом на мережі стаціонарних та пересувних постів автоматичного лабораторного експрес-контролю, а також лабораторій контролю здоров'я населення на всій території екокризового регіону.

8. На підставі проведеного аналізу сформульовано пропозиції щодо реалізації запропонованої в роботі схеми екологічного моніторингу довкілля з урахуванням вимог екокризового регіону. Встановлено, що для отримання повного набору даних про екологічний та соціальний стан території необхідний збір інформації не тільки про джерела забруднення та перелік полютантів, а дані про той вплив, що вони оказують на здоров'я населення. Це вимагає перерозподілу і доповнення функцій суб'єктів екологічного моніторингу. З'ясована необхідність надання особливих повноважень санітарно-епідеміологічній службі. Показано, що ця служба здійснює в межах своїх повноважень моніторинг об'єктів довкілля, і в змозі виконувати моніторинг змін здоров'я населення під впливом техногенного середовища. Крім того, санепідслужба має законодавчо закріплені адміністративні важелі впливу на порушників природоохоронного законодавства. Такий підхід дозволяє розглядати санітарно-епідеміологічну службу МОЗ України як суб'єкт моніторингу, який здійснює функції по оперативному контролю за екологічним станом території та його впливом на здоров'я населення, що дозволяє органам влади своєчасно приймати адекватні управлінські рішення щодо вибору першочергових заходів з оздоровлення території та її мешканців.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографія:

1. Мониторинг тяжелых металлов в биосфере и организме человека в системе государственного управления качеством окружающей среды: монография/ И.И. Грищенко, М.Г. Степанова, И.М. Нагорный, Р.С. Свестун, М.В. Цыганкова. - Донецк: «Вебер» (Донецкое отделение), 2007. - 138 с.

Особистий внесок: науково обґрунтовано і сформульовано принципи і заходи щодо здійснення державного екологічного моніторингу) в системі державного управління якістю довкілля.

Статті у фахових виданнях:

1. Особенности загрязнения питьевой воды Донецкой области тяжелыми металлами / И.И. Грищенко, С.В. Грищенко, М.Г. Степанова, Н.Ф. Иваницкая, М.М. Шутов, З.Л. Усикова // Проблеми управління природокористуванням: зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк, 2005. - Вип. 57, Т. 6. - С. 124-128. - (Серія «Державне управління»).

Особистий внесок: визначено особливості екологічного стану екокризового регіону.

2. Грищенко И.И. Социально-гигиенический мониторинг как ключевое звено оптимизации государственного управления качеством окружающей среды / И.И. Грищенко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк. 2006. - Вип. 62, Т. 7. - С. 229-237. - (Серія «Державне управління»).

3. Новые принципы мониторинга тяжелых металлов в биосфере экологически неблагоприятного региона в системе управления качеством окружающей среды / И.И. Грищенко, Н.Ф. Иваницкая, М.Г. Степанова, Ш.Б. Брагин, Д.С. Зиков // Реформування управління екологічною безпекою в промисловому регіоні: зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк, 2006. - Вип. 69, Т. 8. - С. 72-179. - (Серія «Державне управління»).

Особистий внесок: обґрунтовано нові принципи державного екологічного моніторингу важких металів у довкіллі екокризового регіону.

4. Грищенко И.И. Оценка техногенного загрязнения воздушного басейна и почвы при обосновании мероприятий по усовершенствованию государственного управления качеством окружающей среды / И.И. Грищенко // Реформування управління екологічною безпекою в промисловому регіоні: зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк, 2006. - Вип. 69, Т. 8. - С. 179-186. - (Серія «Державне управління»).

5. Грищенко И.И. Мониторинг тяжелых металлов в биологических средах жителей Донецкой области в системе государственного управления качеством экологической среды / И.И. Грищенко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк, 2007. - Вип.79, Т.8. - С. 297-302. - (серія «Державне управління»).

6. Грищенко І.І. Оцінка ефективності існуючої системи державного управління станом довкілля в Донецькій області / І.І. Грищенко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк, 2008. - Вип. 95, Т. 9. - С. 247-254. - (Серія «Державне управління»).

7. Аналіз механізмів державного управління станом довкілля в екокризовому регіоні України / В.М. Лобас, І.І. Грищенко // Державні механізми управління природокористуванням: б. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк, 2011. - Вип. 181, Т. 12. - С. 331-342. - (Серія «Державне управління»).

Особистий внесок: визначено принципи державного управління якістю довкілля екокризового регіону.

Статті в інших виданнях, тези доповідей:

8. Особенности загрязнения почв Донецкой области тяжелыми металлами / И.И. Грищенко, С.В. Грищенко, М.Г. Степанова, Т.И. Самойленко, И.М. Нагорный, В.А. Шамрай // Актуальні проблеми гігієни праці, професійної патології і медичної екології Донбасу: матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю. - Донецьк, 2005. - С. 303-305.

Особистий внесок: проаналізовано особливості забруднення ґрунтів екокризового регіону.

9. Грищенко І.І. Еколого-економічна оцінка стану антропогенного забруднення атмосферного повітря в різних регіонах України / І.І. Грищенко, С.В. Грищенко, В.А. Шамрай, В.В. Ніколаєнко, О.О. Лихобабіна // Вопросы здравоохранения Донбасса: сб. науч. ст. - Донецк, 2005. - С. 58-61.

Особистий внесок: проведено порівняльний аналіз стану атмосферного повітря в різних регіонах України.

10. Грищенко І.І. Проблема оптимізації державного управління радіаційно-екологічною ситуацією в Донецькій області / І.І. Грищенко // Чорнобильська катастрофа та її вплив на екологічну ситуацію в Україні: матеріали наук.-практ. конф. - Харків, 2006. - С. 29-30.

11. Грищенко И.И. Оптимизация государственного управления качеством окружающей среды в экокризисном регионе Украины / И.И. Грищенко // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. - Донецьк, 2007. - Вип. 69. - С. 211.

12. Гигиеническая оценка состояния окружающей среды Донецкой области и степени ее опасности для здоровья населения / С.В. Грищенко, А.В. Абакумова, М.В. Цыганкова, Т.В. Бухановская, И.И. Грищенко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2007. - Т. 11, № 1. - С. 8-12.

Особистий внесок: визначена оцінка екологічного стану екокризового регіону та його впливу на здоров'я населення.

13. Грищенко І.І. Принципи удосконалення державного управління станом довкілля в екокризовому регіоні України / І.І. Грищенко // Матеріали 70-ї Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. - Донецьк, 2008. - С. 234.

14. Грищенко И.И. Особенности индустриализации Донецкого региона и техногенной нагрузки на экологическую среду [Электронный ресурс] / И.И. Грищенко. - Режим доступа: http://www.rusnauka.Com/DN2006/Economics/ 13_grischenko.doc.htm.

Анотація

Грищенко І.І. Удосконалення державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні . - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - Донецьк, 2011.

Дисертація присвячена обґрунтуванню й розробці нових принципів і заходів щодо удосконалення державного управління станом навколишнього середовища в екокризовому регіоні України. Для цього проаналізовано ефективність сучасної екологічної політики країни, проведено співставлення її принципів із принципами вирішення екологічних проблем у країнах ЄС, проведено аналіз чинної регіональної системи державного управління станом навколишнього середовища, встановлено сучасні закономірності формування екологічної ситуації в Донецькій області та її впливу на здоров'я населення.

На основі результатів комплексної еколого-гігієнічної оцінки якості об'єктів довкілля і аналізу стану суспільного здоров'я визначені провідні чинники ризику для здоров'я населення та території підвищеної екологічної небезпеки. Запропоновані ключові принципи щодо удосконалення державного управління станом навколишнього природного середовища. Визначена необхідність удосконалення інформаційного механізму державного управління на підставі перерозподілу функцій суб'єктів екологічного моніторингу та створення регіональної системи соціально-екологічного моніторингу з центром в обласній санепідстанції.

Ключові слова: екологічна політика, соціально-екологічний моніторинг, механізми державного управління, здоров'я населення, екокризовий регіон.

Аннотация

Грищенко И.И. Совершенствование государственного управления состоянием окружающей среды в экокризисном регионе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. - Донецк, 2011.

Диссертация посвящена обоснованию и разработке новых принципов и мероприятий по усовершенствованию государственного управления состоянием|станом| окружающей среды в экокризисном| регионе Украины. Для этого проанализирована эффективность современной экологической|экологичной| политики Украины|страна-участницы|, проведено сопоставление ее принципов с принципами решения экологических|экологичных| проблем в странах|страна-участнице| ЕС. Показано, что основные принципы национальной экологической политики неконкретны, амбициозны, отличаются отсутствием распределения ответственности за нарушение природоохранного законодательства.

проведен анализ действующей региональной системы государственного управления состоянием|станом| окружающей среды, установлены закономерности формирования экологической|экологичной| ситуации в Донецкой области и ее влияния на здоровье населения. Установлено, что многолетняя высокоинтенсивная деятельность промышленности, транспорта, сельского и коммунального хозяйств в сочетании с малоэффективным государственным регулированием природоохранной деятельности обусловила чрезмерную техногенную нагрузку на окружающую среду Донецкой области, в 4 раза превышающую среднеукраинский показатель. В результате этого, уровни антропогенного загрязнения воздушного бассейна, водных и земельных ресурсов, пищевых продуктов в экокризисном регионе выше установленных нормативов в 1,5 - 16 раз, что создает опасность не только для природных комплексов, но и для здоровья населения.

По результатам сравнительного и корреляционного анализов определены наиболее экологически детерминированные показатели общественного здоровья - смертность и частота возникновения болезней, а также вредные химические вещества, сильнее всего влияющие на здоровье населения - загрязнители воздушного бассейна (фенол, 3,4 бензпирен, взвешенные вещества, диоксиды азота и серы), питьевой воды, пищевых продуктов и почвы (тяжелые металлы: хром, кадмий, свинец; пестициды и нитраты).

На основе результатов комплексной эколого-гигиенической| оценки полученных данных и анализа состояния|стана| общественного здоровья определены ведущие факторы риска для здоровья населения и территории повышенной экологической|экологичной| опасности. Показано, что ведущей закономерностью пространственного распределения|деления| большинства классов заболеваний в популяции Донецкой области является растущий тренд частоты их возникновения в направлении от экологически|экологичный| более благополучных территорий к|до| менее благоприятным в этом отношении.

Установлено, что в Донецкой области демографическая ситуация (как характеристика популяционного здоровья и своеобразный индикатор качества окружающей среды) является неблагоприятной и характеризуется переходом возрастной структуры населения к регрессивному типу, когда доля детей до 14 лет меньше, чем лиц старше 50 лет, что негативно влияет на процесс воссоздания популяции и создает дополнительную основу для последующего ухудшения общественного здоровья - стремительного повышения частоты возникновения болезней, их хронизации и смертности от них населения.

Таким образом, существующие механизмы государственного управления состоянием окружающей среды неэффективны, их законодательная база устарела и требует пересмотра и усовершенствования.

Предложены ключевые принципы |касательно|усовершенствования государственного управления состоянием|станом| окружающей природной|природной| среды. Обоснована необходимость усовершенствования информационного механизма государственного управления на основании перераспределения функций субъектов экологического|экологичного| мониторинга и создания региональной системы социально-экологического мониторинга с центром в областной санэпидстанции.

Предложенная в работе целевая мониторинговая программа определила необходимость пересмотра|просматривает| принципов, институциональной основы|основания| и схемы проведения экологического|экологичного| мониторинга. Показано, что комплексное осуществление всех основных видов мониторинга (химического, эколого-биологического| и медико-популяционного|) предоставляет возможность обнаруживать|выявлять| ранние нарушения процессов жизнедеятельности в результате|вследствие| влияния загрязняющих соединений.