Адміністративно-правові засади нагляду та контролю за безпекою судноплавства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 351.813.2 (477)

Адміністративно-правові засади нагляду та контролю за безпекою судноплавства в Україні

Спеціальність 12.00.07 ? адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КАЛІНІЧЕНКО АЛЬОНА ПАВЛІВНА

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному університет внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України, м. Дніпропетровськ

Науковий керівник кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ГУРЖІЙ ТАРАС ОЛЕКСАНДРОВИЧ, головний науковий співробітник відділу з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю в сфері економіки Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент ЗАРОСИЛО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ, начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки Національної академії внутрішніх справ

кандидат юридичних наук МИРОНЕНКО ТЕТЯНА ЄВГЕНІЇВНА, завідуючий кафедрою представництва інтересів громадян і держави в суді та нагляду за додержанням і застосуванням законів Національної академії прокуратури України

Захист відбудеться 7 квітня 2011 року о ___ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 у Державному науково-дослідному інституті МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова 4а

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова 4а

Автореферат розісланий 06 березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Шопіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нині економіка України, і, зокрема, її транспортний сектор перебувають у процесі кардинальних трансформаційних перетворень. Зміна планової економіки в країні на ринкову й поспішна приватизація значної частини державних підприємств переважної більшості галузей економіки призвела до різкого падіння обсягів виробництва, поривання господарських зв'язків підприємств, налагоджених транспортних схем, взаєморозрахунків.

Проте результати розвитку економіки за останні роки дають підстави говорити про те, що економічний підйом усе ж можливий. Україна має для цього всі необхідні ресурси, з яких одним із найважливіших був і залишається транспортний потенціал у системі судноплавства. Регулювання відносин у сфері судноплавства належить до пріоритетних напрямів внутрішньої політики нашої держави. Створення правових стимулів для розвитку транспортної системи відповідно до напрямів розвитку держави, закріплених у Конституції України, є однією з основних запорук підвищення добробуту суспільства, його економічного потенціалу. Саме тому здійсненню ефективного контролю та нагляду у сфері судноплавства, спрямованому на забезпечення високого рівня безпеки, виявлення, припинення та усунення порушень законності, має приділятися належна увага з боку держави та уповноважених нею органів.

Діяльність учасників відносин у сфері транспорту має бути законодавчо врегульованою, оскільки використання транспортних засобів може завдати непоправної шкоди життю та здоров'ю населення, екології, водному світу (тваринам, рослинам) і тягнути за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність учасників таких відносин. Між тим, нормативно-правове регулювання безпеки судноплавства, засобів річкового транспорту та маломірних суден і досі перебуває в зародковому стані. Крім того, поступове соціально-економічне зростання сприяло підвищенню рівня життя деяких верств населення, що, в свою чергу, призвело до збільшення кількості не лише автомобілів, а й моторних човнів, катерів, водних мотоциклів тощо. На сьогодні в Україні налічується близько 4 тис. торгівельних і більш ніж 100 тис. маломірних суден, і всі вони мають відповідати вимогам безпеки судноплавства й перебувати під контролем та наглядом уповноважених органів. Однак численні прогалини та суперечності у нормативно-правових актах, що регулюють контроль і нагляд за безпекою судноплавства в Україні, не дозволяють у повній мірі забезпечити достатній рівень безпеки як пасажирів та екіпажів таких суден, так і навколишнього середовища.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці О.Ф. Андрійко, І.В. Арістової, О.В. Баклана, Ю.Ю. Басова, Д. М. Бахраха, К.І. Бєлякова, Ю. П. Битяка, В.Т. Білоуса, Г.В. Галімшиної, В. М. Гаращука, С.Т. Гончарука, Т. О. Гуржія, С.М. Гусарова, С.Ф. Денисюка, М. М. Долгополова, В. В. Єгупенко, В.О. Заросила, В.В. Коваленка, В.К. Колпакова, О.А. Мартиненка, О.М. Музийчука, А.А. Музики, В. В. Новикова, В.І. Осадчого, О. I. Остапенка, В. П. Пєткова, С.В. Пєткова, А.П. Подоляки, В.М. Поповича, Т.О. Проценка, В.Й. Развадовського, О.Б. Развадовського, О. П. Рябченко, Л.А. Савченко, П.В. Синицького, Я.М. Толочка, Ю.С. Шемшученка, І.М. Шопіної, Х.П. Ярмакі, О.Н. Яр миша, Н.М. Ярмиш та ін.

Разом з тим, дотепер основна увага науковців була спрямована на вирішення проблем контролю та нагляду в державному управлінні, у рамках якого досліджувалися: організаційно-правові засади державного контролю, адміністративний нагляд в органах внутрішніх справ тощо. Значна увага приділялася вивченню питань забезпечення безпеки дорожнього руху, у той час як проблеми сфери судноплавства, а саме здійснення контролю та нагляду за безпекою судноплавства, попри свою безперечну значущість, і дотепер залишалися поза увагою вітчизняних науковців.

Таким чином, наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці адміністративного права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 176/7; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 рр., затверджених Академією правових наук України від 18.06.2004 р.; а також п. 48 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 р., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755.

Тему дисертації затверджено вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 29.01.2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення правозастосовчої діяльності дослідити сутність особливостей контролю та нагляду за безпекою судноплавства й визначити науково обґрунтовані шляхи удосконалення правового регулювання і практики здійснення зазначеного контролю та нагляду.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення у дисертаційному дослідженні наступних завдань:

– визначити періоди розвитку системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства;

– сформулювати поняття нагляду за безпекою судноплавства та його особливості;

– визначити поняття контролю за безпекою судноплавства та його особливості;

– розкрити зміст основних напрямів контролю та нагляду за безпекою судноплавства;

– проаналізувати стан адміністративно-правового регулювання контролю та нагляду за безпекою судноплавства;

– визначити особливості адміністративно-правового регулювання правил експлуатації маломірних суден;

– дослідити повноваження та основні напрями діяльності Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства;

– визначити юридичний склад адміністративних проступків, пов'язаних із порушенням безпеки судноплавства;

– проаналізувати особливості адміністративної відповідальності за порушення безпеки судноплавства;

– розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення нормативно-правових актів та практики здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері контролю та нагляду за безпекою судноплавства в Україні.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у зв'язку зі здійсненням контролю та нагляду за безпекою судноплавства.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади контролю та нагляду за безпекою судноплавства в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність прийомів та методів наукового пізнання. Зокрема, історико-правовий метод дозволив здійснити вивчення процесу виникнення, функціонування й розвитку системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства (підрозділ 1.1). Порівняльно-правововий метод дав можливість визначити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні державного контролю та нагляду у сфері судноплавства України та інших державах (підрозділ 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійно-категоріальний апарат (підрозділи 1.2; 2.1; 2.2). Спеціально-юридичний метод дав можливість з'ясувати особливості перевірок суб'єктами нагляду та контролю у сфері судноплавства (підрозділи 1.2; 2.2). Статистичний, структурно-логічний та функціональний методи використовувалися для дослідження проблем забезпечення безпеки судноплавства та визначення напрямів удосконалення контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства (підрозділи 1.2; 2.2). Аналіз і синтез застосовувалися для визначення особливостей та напрямів здійснення контролю і нагляду за безпекою судноплавства (підрозділ 2.2). За допомогою методу документального аналізу і статистичного методу досліджувався досвід здійснення контролю та нагляду за безпекою судноплавства (підрозділи 1.1; 2.2; 2.3). судноплавство нагляд безпека контроль

Емпіричною базою дослідження є: узагальнення результатів діяльності Головної інспекції України з безпеки судноплавства, результати опитування співробітників Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (95 осіб) та користувачів маломірних суден (98 осіб); аналіз наукових публікацій, довідкових та інтернет-видань щодо контролю та нагляду за безпекою судноплавства.

Правову основу дослідження становлять: Конституція України, адміністративне та інше законодавство України й зарубіжних країн, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, галузеві нормативні акти, що регулюють відносини у сфері безпеки судноплавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в Україні всебічно досліджуються теоретичні і практичні проблеми контролю та нагляду за безпекою судноплавства. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень, висновків, пропозицій, запропонованих дисертантом особисто. Основні з них:

уперше:

- визначено та охарактеризовано основні етапи розвитку системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства, до яких віднесено наступні: а) період становлення судноплавства, б) пореволюційний період, в) воєнний та повоєнний періоди, г) період становлення незалежної України та наш час.

- сформульовано поняття «контроль за безпекою судноплавства», під яким необхідно розуміти цілеспрямований процес виявлення, шляхом перевірок, відхилень від установлених норм у сфері безпеки судноплавства, а також оперативно-результативне прийняття ефективних рішень та вжиття відповідних заходів;

- сформульовано поняття нагляду за безпекою судноплавства, під яким слід розуміти безперервний цілеспрямований процес спостереження та аналізу суб'єктами, наділеними відповідними повноваженнями зі здійснення наглядової діяльності за дотриманням виконання всіх вимог та процедур підприємствами, установами, організаціями, судновласниками та судноводіями у сфері судноплавства;

- розкрито особливості контролю та нагляду за безпекою судноплавства, до яких віднесено: дотримання правил поводження з водним транспортом як джерелом підвищеної небезпеки; врахування особливостей регіону; врахування характеристики водного транспорту; особливості нормативно-правової бази; врахування чинників, що ускладнюють експлуатацію водних шляхів;

- визначено основні напрями контролю та нагляду за безпекою судноплавства, до яких належать: 1) нормативно-правова база; 2) технічний стан водного транспорту; 3) експлуатація засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден;

- запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення нагляду та контролю за безпекою судноплавства, до яких віднесено: 1) сприяння процесу імплементації національного законодавства в сфері судноплавства до міжнародних нормативних актів; 2) забезпечення реалізації механізму нормативно-правового інформування учасників судноплавства; 3) гармонізацію у галузі судноплавства термінології, що застосовується у національному законодавстві, з термінологією міжнародно-правових актів; 4) прийняття Закону України «Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах», що відповідатиме міжнародним стандартам;

- визначено недоліки у роботі структурних підрозділів Держфлотінспекції, до яких віднесено: 1) недостатній контроль за виконавчою дисципліною, формальний підхід до проведення перевірок піднаглядних суб'єктів; 2) недостатній рівень ужиття заходів адміністративного примусу до порушників вимог безпеки судноплавства; 3) порушення вимог законодавства при оформленні протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності;

- надано характеристику юридичного складу деліктів з безпеки судноплавства. Запропоновано під об'єктом адміністративних деліктів, вчинених відносно безпеки судноплавства, розуміти суспільні відносини, що складаються в забезпеченні безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах та територіальному морі України;

- запропоновано під адміністративною відповідальністю за порушення безпеки судноплавства розуміти відповідальність посадових осіб, користувачів, судновласників, судноводіїв та інших суб'єктів, що забезпечують безпеку судноплавства, а також осіб, які експлуатують морський, річковий транспорт та маломірні судна на внутрішніх водних шляхах України;

дістали подальшого розвитку:

? поняття «безпека судноплавства», під яким пропонується розуміти відносно стабільний стан, вільний від небезпек, спрямований на збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах, який забезпечується системою національних і міжнародно-правових заходів технічного, економічного, організаційного, соціального, а також правового характеру;

- особливості адміністративно-правового регулювання експлуатації маломірних суден;

? пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших нормативно-правових актів, які регулюють контроль та нагляд за безпекою судноплавства;

удосконалено:

? поняття «судноводій», під яким слід розуміти фізичну особу, яка досягла 18-річного віку, має посвідчення судноводія, незалежно від того, чи є ця особа власником судна, чи керує ним на інших законних підставах;

? поняття «судновласник», під яким пропонується розуміти юридичну або фізичну особу, яка є власником морського, річкового чи маломірного судна та експлуатує його на законних підставах;

? дослідження видів адміністративної відповідальності за порушення правил експлуатації річкового транспорту та маломірних суден, а саме: попередження, накладення штрафів, позбавлення права керування судном, громадські роботи, адміністративний арешт.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні положення й висновки, викладені у дисертації, є основою для вирішення практичних проблем, пов'язаних із контролем та наглядом за безпекою судноплавства. Положення дисертації, висновки та пропозиції можуть бути використані у:

– науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації є основою для подальшої розробки проблем ефективного здійснення контролю та нагляду за безпекою судноплавства;

– правотворчості - сформовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регулюють контроль і нагляд за безпекою судноплавства. Авторські рекомендації та пропозиції можуть бути враховані при розробленні і прийнятті Закону України «Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах»;

– правозастосуванні ? запропоновані автором рекомендації використано у діяльності Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (акт впровадження від 12 січня 2011 р.);

– навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Транспортне право», «Морське та річкове право» та підготовці навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій для студентів навчальних закладів (акт впровадження від 25 травня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки вивчення проблеми в цілому, окремі її аспекти, узагальнення й висновки знайшли своє відображення в наукових публікаціях у фахових виданнях і доповідях на науково-практичних конференціях: «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (м. Донецьк, 24 жовтня 2008 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (м. Одеса, 9?10 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов» (м. Київ, 4 грудня 2009 р.), тези, яких опубліковано.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у трьох тезах доповідей та наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них основного тексту - 174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, рівень її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв'язок роботи з науковими програмами, планами; визначається об'єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, практичне значення отриманих результатів, а також апробація результатів та публікації.

Розділ 1 «Методологічні й правові засади нагляду та контролю за безпекою судноплавства» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. «Історичний розвиток системи контролю та нагляду за безпекою судноплавства» досліджено розвиток системи контролю і нагляду за безпекою судноплавства. Виділено та охарактеризовано чотири періоди розвитку: період становлення судноплавства (кінець ХVII - початок ХIХ століття); пореволюційний період (1917-1940 рр.); воєнний та повоєнний період (1941-1990 рр.); період становлення незалежної України та наш час. Зроблено висновок, що найефективнішим контрольно-наглядовим органом у сфері забезпечення безпеки судноплавства у ХVІІІ - на початку ХХ століття була водна поліція, яка в процесі становлення судноплавства забезпечувала порядок та контроль за всіма діяннями, що здійснювалися на водному транспорті, включаючи експлуатацію, рух, перевезення вантажів і пасажирів. Критерії оцінки правопорушень на засобах річкового транспорту остаточно сформувалися з прийняттям Кримінального уложення, яке було правонаступником попередніх уложень.

У підрозділі 1.2. «Поняття, особливості, напрями контролю та нагляду за безпекою судноплавства» здійснено аналіз понять «контроль», «нагляд» та «безпека судноплавства» у їх співвідношенні та розмежуванні. Зазначається, що здійснення контролю уповноваженими на те органами має відбуватися безперервно. Нагляд також є постійним процесом, який не завжди виражається в активній діяльності наглядових органів. З'ясовано доцільність вживання терміну «контрольно-наглядова діяльність за безпекою судноплавства».

Дисертантом визначено особливості контролю і нагляду за безпекою судноплавства, які виражаються в наступному: по-перше, у дотриманні правил поводження з водним транспортом як джерелом підвищеної небезпеки; по-друге, у врахуванні особливостей регіону; по-третє, у врахуванні характеристики водного транспорту (його технічне оснащення та цільове призначення); по-четверте, в особливостях нормативно-правової бази (дотримання норм національного та міжнародного законодавства); по-п'яте, у врахуванні чинників, що ускладнюють експлуатацію водних шляхів (каміння, льодоутворення, шторми, зсуви та ін.). З'ясовано особливості контролю і нагляду за засобами річкового транспорту і маломірними суднами.

Зроблено висновок, що належний нагляд та контроль у сфері судноплавства сприятиме запобіганню можливим правопорушенням та сприятиме встановленню сталого порядку на водних шляхах нашої держави.

Підрозділ 1.3. «Адміністративно-правове регулювання нагляду та контролю за безпекою судноплавства», складається з двох підпунктів та присвячений аналізу міжнародної та національної нормативно-правової бази.

У підпункті 1.3.1. «Загальний стан адміністративно-правового регулювання нагляду та контролю за безпекою судноплавства», проаналізувавши питання адміністративно-правового регулювання нагляду та контролю за дотриманням безпеки судноплавства, дисертант дійшов висновку, що зазначена проблема особливої гостроти набула ще за часів колишнього СРСР, оскільки неврегульованість та невідповідність сьогоденню законодавчих приписів підвищує небезпеку у сфері судноплавства, що призводить до численних правопорушень адміністративного та кримінального характеру.

Зроблено висновок, що значна кількість нормативних актів України достатньо вузько регламентує питання контролю та нагляду у сфері судноплавства, експлуатації самого транспорту, який рухається внутрішніми водами України, тоді як на міжнародній арені ці питання є пріоритетними в економічному розвитку країни.

Охарактеризовано недоліки нормативно-правових актів у сфері забезпечення нагляду і контролю за безпекою судноплавства, зокрема, з'ясовано, що відсутність чіткої регламентації понятійно-категоріального апарату в деяких випадках призводить до неоднозначного тлумачення норм та виникнення між ними колізій, що, в свою чергу, ускладнює їх застосування.

Автор, аналізуючи положення «Керівництво і критеріїв для служб руху судів на внутрішніх водних шляхах», підтримує створення в Україні служби руху судів, що покращить ефективність контролю і нагляду за дотриманням правил експлуатації суден, і як наслідок, призведе до зменшення аварійних ситуацій та правопорушень у сфері судноплавства.

За результатами аналізу адміністративно-правового регулювання сфери судноплавства запропоновано заповнювати прогалини нормативно-правової бази України у ряді випадків шляхом прямого визнання міжнародних стандартів з перспективою їх подальшого узгодження з іншими нормативно-правовими документами у досліджуваній галузі. У той же час слід враховувати, що велика частина міжнародних договорів містять стандарти, які потребують пристосування та конкретизації до умов системи безпеки різних країн. Законодавство повинно відповідати розвитку галузі та йти «в ногу з часом», оскільки ефективний контроль і нагляд унеможливлюється при застарілому, неузгодженому, суперечливому законодавстві.

Підпункт 1.3.2. «Сутність та особливості правил експлуатації маломірних суден» присвячено правилам, за якими здійснюється користування маломірними судами. В результаті аналізу Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах областей України встановлено: 1) кожна область нашої держави встановлює власні Правила користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах, які затверджені рішенням держадміністрації; 2) Правила «побудовані» хаотично, без чіткої структурованості та містять суттєві розбіжності стосовно правил інших областей; 3) термін дії Правил у жодному документі не закріплений.

Автор акцентує увагу на реєстрації суден, як одному із способів здійснення контролю та нагляду. Охарактеризовано нормативні-правові документи, відповідно до яких здійснюється реєстрація суден. З'ясовано, що на сьогодні жоден нормативно-правовий акт загальнодержавної дії не конкретизує строки подачі до Інспекції Головного державного реєстратора флоту України документів про реєстрацію річкового та маломірного судна.

Дисертантом зроблено висновок, що реєстрація та порядок користування засобами водного транспорту визначаються нормативно-правовими актами, які мають різну юридичну силу. Автором запропонована структура Єдиних Правила користування маломірними суднами на водних об'єктах України.

Розділ 2 «Зміст нагляду та контролю за безпекою судноплавства» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. «Адміністративно-правовий статус та діяльність органів нагляду та контролю за безпекою судноплавства» охарактеризовано діяльність органів, які здійснюють контроль і нагляд за безпекою судноплавства. З'ясовано, що провідний орган державного нагляду за дотриманням міжнародних, національних норм і правил, що регламентують усі аспекти безпеки судноплавства та запобігання забрудненню довкілля з суден, - це Головна інспекція України з безпеки судноплавства (далі - Держфлотінспекція); визначена сфера нагляду цього органу. Наведено та проаналізовано статистику кількісних показників засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден з 2006 року й дотепер. Дисертантом узагальнено кількість здійснених перевірок підрозділами Держфлотінспекції України з 2005 по 2009 рік. Здійснено аналіз аварійних подій на засобах водного транспорту та визначені основні їх причини.

Зроблено висновок, що контрольно-наглядова діяльність, яка здійснюється структурними підрозділами Держфлотінспекції України (Державною морською інспекцією з безпеки судноплавства, Держрічінспекцією, регіональними представництвами та інспекціями судноплавного та портового нагляду) на сьогоднішній день потребує оптимізації. Це обумовлено організаційною нестабільністю Держфлотінспекції України, а саме процесом її ліквідації, який тимчасово призупинено до кінця 2010 року. Виділено недоліки у роботі структурних підрозділів Держфлотінспекції.

У підрозділі 2.2. «Адміністративно-правова відповідальності за порушення безпеки судноплавства» визначено юридичний склад адміністративного проступку. Автором запропоновано під об'єктом адміністративних деліктів, вчинених відносно безпеки судноплавства, розуміти суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення безпеки судноплавства на внутрішньоводних шляхах та територіальному морі України. Наведено статистику щодо адміністративних правопорушень на водному транспорті за останні п'ять років та застосованих санкцій.

У ході аналізу особливостей деліктів, які вчиняються при недотриманні вимог правил безпеки судноплавства, з'ясовано, що нормативно-правові акти, які регулюють діяльність сфери судноплавства, включають велику кількість правил, інструкцій, постанов, затверджених різними суб'єктами нормотворчості, порушення яких утворює складову протиправного діяння суб'єкта (користувача) засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден щодо їх безпечної експлуатації. Зокрема, у ст.ст. 114-118 та ст. 133 КУпАП ідеться про спеціальні правила, які визначають сукупність заборон, недотримання яких суб'єктом (користувачем) передбачає настання негативних наслідків, шкоди стосовно об'єкта, який охороняється законодавством.

З метою уніфікації термінології автором обґрунтовано пропозицію у назві статті 116 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах» термін «руху» замінити на термін «експлуатації». При цьому під експлуатацією засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден автор пропонує розуміти будь-яке використання особою, яка має право на вчинення певних дій (керування, зупинення, стоянка та ін.), засобів морського, річкового транспорту та маломірних суден.

З'ясовано, що адміністративні проступки, які стосуються безпечної експлуатації суден, можуть бути вчинені як у формі дії, так і у формі бездіяльності. Запропоновано під поняттям «судноводій» розуміти фізичну особу, яка досягла 18-річного віку, має посвідчення на керування судном, незалежно від того, чи є ця особа власником судна, чи керує ним на інших законних підставах. Під поняттям «судновласник» запропоновано розуміти юридичну або фізичну особу, яка є власником морського, річкового транспорту чи маломірного судна й експлуатує його на законних підставах.

Визначаючи коло суб'єктів адміністративної відповідальності, дисертант обґрунтовує, що неповнолітні, які вчинили проступки, передбачені ст.116 КУпАП, повинні нести відповідальність на загальних підставах. Запропоновано до ч. 2 ст. 13 КУпАП, яка регламентує відповідальність неповнолітніх, включити ст.116 КУпАП. Обґрунтовано, що під адміністративною відповідальністю за порушення безпеки судноплавства необхідно розуміти відповідальність посадових осіб, користувачів, судновласників, судноводіїв та інших учасників відносин у транспортній сфері, які забезпечують безпеку судноплавства, а також осіб, які експлуатують морський, річковий транспорт та маломірні судна на внутрішніх водних шляхах України.

Визначено види адміністративної відповідальності за порушення безпеки судноплавства, шляхом аналізу статистичних даних з'ясовано, що найбільш розповсюдженим стягненням є накладення штрафів.

У підрозділі 2.3. «Удосконалення системи контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства» визначено та охарактеризовано питання-завдання, які слід врегулювати для удосконалення контрольно-наглядової діяльності, оскільки без їх вирішення неможливе ефективне та повне забезпечення безпеки та законності у сфері судноплавства. Автором розділено всі завдання кожного учасника, який бере участь у процесі забезпечення безпеки судноплавства, на первинні та вторинні. До первинних віднесено: удосконалення нормативно-правових і нормативно-технічних актів у сфері судноплавства з питань нагляду та контролю за безпекою судноплавства; підвищення активності взаємодії відповідних органів; удосконалення кадрового забезпечення; належне фінансове забезпечення. До вторинних віднесено: спостереження обстановки на водних шляхах; забезпечення безпечного транспортування закритих та небезпечних вантажів; виховання високого рівня законослухняності у суб'єктів, які беруть участь у роботі засобів водного транспорту; розповсюдження та обмін інформацією, досвідом зарубіжної практики.

Дисертантом з'ясовано, що однією з причин збільшення деліктів, пов'язаних із керуванням та передачею керування річковим або маломірним судном особі, яка не має права на керування, порушенням правил експлуатації зазначеного транспорту, порушенням місць плавання тощо, є низький розмір штрафів як засобу адміністративного стягнення. Тому встановлення більш суворих заходів адміністративної відповідальності за порушення адміністративного законодавства у сфері безпеки судноплавства на сьогодні є нагальною потребою.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, щодо визначення сутності особливостей контролю та нагляду за безпекою судноплавства, удосконалення шляхів правового регулювання і практики здійснення зазначеного контролю та нагляду. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Основними етапами розвитку системи нагляду та контролю за безпекою судноплавства є:

а) період становлення судноплавства (кінець ХVII - початок ХIХ століття), коли відбувався найбільш інтенсивний розвиток засобів річкового транспорту. Зазначений період характеризується: по-перше, розбудовою органів відомства шляхів сполучення у Росії; по-друге, ефективним контролем і наглядом за сферою судноплавства, що здійснювалися водною поліцією; по-третє, введенням в дію нормативних актів, які регламентували безпеку судноплавства; по-четверте, встановленням відповідальності за правопорушення на морському та річковому транспорті, що регулювалися «Уставом купеческого водоходства», «Правилами для судоходства», «Уложением о наказаниях уголовных и исправительных» та «Уголовным уложением»;

б) пореволюційний період (1917-1940 рр.), коли ліквідовано Департамент поліції, що призвело до зниження ефективності всіх напрямів контролю та нагляду за водним транспортом;

в) воєнний та повоєнний період (1941-1990 рр.), у цей час судноплавство зазнало відчутних втрат, змінилася система управління транспортом, не було єдиного органу, який би здійснював контроль і нагляд за безпекою судноплавства. Саме тоді був розроблений та ухвалений Статут внутрішнього водного транспорту СРСР;

г) період становлення незалежної України та наш час означилися появою системи реєстрації суден, створенням Головної державної морської інспекцією з безпеки судноплавства, яка надалі була реформована в Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства.

2. Безпека судноплавства - це відносно стабільний стан, вільний від небезпек, спрямований на збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах, який забезпечується системою національних і міжнародних заходів технічного, економічного організаційного, соціального й передовсім правового характеру.

3. Контроль за безпекою судноплавства - це процес цілеспрямованого виявлення, шляхом перевірок, відхилень від установлених норм у сфері безпеки судноплавства, а також оперативно-результативне прийняття ефективних рішень та вжиття відповідних заходів.

4. Нагляд за безпекою судноплавства - це безперервний процес цілеспрямованого спостереження та аналізу суб'єктами, наділеними відповідними повноваженнями щодо здійснення наглядової діяльності за дотриманням виконання всіх вимог та процедур підприємствами, установами, організаціями, судновласниками та судноводіями у сфері судноплавства.

5. Контроль у сфері безпеки судноплавства виражається: а) у проведенні планових, позапланових, цільових перевірок всієї діяльності у сфері судноплавства; б) у з'ясуванні всіх обставин вчинених порушень, аварійних подій, включаючи різноманітну інформацію для чіткого та детального розслідування; в) у створенні системи внутрішнього контролю.

6. Нагляд у сфері безпеки судноплавства виражається: а) в одержанні періодичної звітності про стан та результати судноплавства в областях України; б) у здійсненні аналізу звітності; в) у постійному аналізуванні будь-якої інформації про інциденти та небажані події з метою виявлення ознак порушень; г) у співпраці з представниками різних служб з метою підвищення рівня безпеки судноплавства в Україні.

7. Контроль та нагляд за безпекою судноплавства мають бути спрямовані насамперед на забезпечення безпеки, законності, виявлення, припинення та усунення нормативно невідповідних дій суб'єктів зазначеної сфери, здійснення обліку та технічне забезпечення засобів морського, річкового транспорту і маломірних суден, дотримання безпечної експлуатації транспортних засобів з урахуванням особливостей регіону, відповідність діяльності суб'єктів та об'єктів судноплавства нормативно-правовому забезпеченню.

8. Недоліками Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України є: по-перше, відсутність чіткого визначення поняття «судноводій»; по-друге, відсутність положення про реєстрацію та перереєстрацію засобів водного транспорту; по-третє, нерегламентованість технічного огляду суден.

9. Для вирішення проблем нормативно-правового забезпечення нагляду та контролю за безпекою судноплавства необхідно: 1) сприяти процесу імплементації національного законодавства в сфері судноплавства до міжнародних нормативних актів; 2) забезпечити реалізацію механізму нормативно-правового інформування учасників судноплавства; 3) узгодити термінологію у галузі судноплавства, що застосовується у національному законодавстві, з термінологією міжнародно-правових актів; 4) прийняти Закон України «Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах», який відповідатиме міжнародним стандартам.

10. Пропонуємо п.6 розділу 1 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги доповнити другим абзацом та викласти його у наступній редакції: «Реєстрація суден здійснюється у десятиденний термін з моменту придбання (отримання) транспортного засобу (незалежно від його технічного стану), митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути подовжено в разі неспроможності власника транспортного засобу (через хворобу, відрядження або інших поважних причин) вчасно її здійснити».

11. На підставі дослідження діяльності органів, які здійснюють контроль та нагляд за безпекою судноплавства, визначено основні органи, які здійснюють контрольно-наглядову діяльність за морським та річковим транспортом, до яких віднесено: Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства; Інспекцію державного портового нагляду морських торговельних портів України на чолі з капітанами морських торговельних портів; Регістр судноплавства України, Інспекцію Головного державного реєстратора флоту України.

12. Визначено недоліки у роботі структурних підрозділів Держфлотінспекції, до яких віднесено: 1) недостатній контроль за виконавчою дисципліною, подекуди формальний підхід до проведення перевірок піднаглядних суб'єктів; 2) недостатній рівень ужиття заходів адміністративного примусу до порушників вимог безпеки судноплавства; 3) порушення вимог законодавства при оформленні протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності;

13. Основними причинами аварійних подій на морському і річковому транспорті та маломірних суднах є: 1) на морському і річковому транспорті: порушення вимог законодавства, зношеність вузлів і механізмів суден; помилкові дії капітанів та екіпажів; недостатній досвід і фахова підготовка екіпажу; недооцінювання погодних умов; форс-мажорні обставини; 2) на маломірних суднах: порушення вимог Правил користування водними об'єктами для плавання на маломірних (малих) суднах; порушення норм пасажиромісткості; вихід у море у стані алкогольного сп'яніння, з неконтрольованих пунктів, без дозволу прикордонних служб, у темний час доби, під час закритої навігації; самовільне використання плавзасобів; керування судном у положенні «стоячи»; управління судном без посвідчення на право керування; вихід на суднах, які не пройшли в установленому порядку реєстрацію, техогляд, є непридатними до експлуатації; форс-мажорні обставини.

14. Основними видами адміністративної відповідальності за порушення правил експлуатації річкового транспорту та маломірних суден є попередження, штраф, позбавлення права на керування судном, громадські роботи, адміністративний арешт. У результаті вивчення практики діяльності уповноважених органів з'ясовано, що найбільш розповсюдженим є накладення штрафів на суб'єктів деліктів.

15. Виділено напрями вдосконалення контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства, а саме: нормативно-правового та технічного забезпечення; кадрового забезпечення; міжвідомчої взаємодії. Виокремлено напрям удосконалення діяльності Держфлотінспекції України як основного органу контрольно-наглядової діяльності у сфері забезпечення безпеки судноплавства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Калініченко А.П. Безпека руху транспортних засобів: сучасність і перспективи// А. П. Калініченко // Наука і правоохорона. 2008. № 2. С. 61 - 65.

2. Калініченко А. П. Правове регулювання експлуатації засобів водного транспорту // А. П. Калініченко // Наука і правоохорона. 2009. № 4. С. 165-168.

3. Калініченко А. П. Проблеми безпеки на внутрішніх водних шляхах України // А. П. Калініченко // Наука і правоохорона. 2010. № 1. С. 206-212.

4. Калініченко А. П. Поняття й особливості контролю та нагляду за дотриманням безпеки судноплавства // А. П. Калініченко // Наука і правоохорона. 2010. № 3. С. 124-127.

5. Калініченко А.П. Стан безпеки на водному транспорті // А. П. Калініченко // Організаійно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті: збірник матеріалів II Всеукраїнської науково-практичної конференції. Одеса: Одеський державний університет внутрішніх справ, 2009. С. 257-258.

6. Калініченко А.П. Безпека на транспорті як складова прав людини на життя і здоров'я // Калініченко А. П // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. Київ: Державний НДІ МВС України, 2009. С. 95-96.

7. Калініченко А.П. Проблеми руху транспортних засобів та їх вирішення // Калініченко А. П // Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. Донецьк: ДЮІ Луганського державного університету внутрішніх справ, 2008. С. 125 -128.

АНОТАЦІЯ

Калініченко А.П. Адміністративно-правові засади нагляду та контролю за безпекою судноплавства в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному вивченню проблем адміністративно-правових засад нагляду та контролю за безпекою судноплавства в Україні. Визначено та узагальнено правові й організаційні засади діяльності державних органів, які здійснюють нагляд та контроль за безпекою судноплавства в Україні. Запропоновані шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення нагляду та контролю за безпекою судноплавства. Надано характеристику юридичного складу деліктів з безпеки судноплавства. Виділено напрями вдосконалення контрольно-наглядової діяльності за безпекою судноплавства.

Запропоновано науково обґрунтовані проекти змін та доповнень до законодавства України за темою дисертації.

Ключові слова: контроль, нагляд, адміністративно-правове регулювання, проступок, відповідальність, безпека судноплавства.

АННОТАЦИЯ

Калиниченко А.П. Административно-правовые основы надзора и контроля за безопасностью судоходства в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт Министерства внутренних дел Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному изучению проблем административно-правовых основ надзора и контроля за безопасностью судоходства в Украине.

Установлено, что контроль и надзор за безопасностью судоходства должны быть направлены, в первую очередь, на обеспечение безопасности, законности, выявление, и устранение незаконных действий субъектов указанной сферы, осуществление учета и техническое обеспечение средств морского, речного транспорта и маломерных судов, соблюдение безопасной эксплуатации транспортных средств, с учетом особенностей региона, соответствие деятельности субъектов и объектов судоходства нормативно-правовым актам.

Определены пути совершенствования нормативно-правового обеспечения надзора и контроля за безопасностью судоходства, к которым отнесено: содействие процессу имплементации национального законодательства в сфере судоходства относительно международных нормативных актов; обеспечение реализации механизма нормативно-правового информирования участников судоходства; гармонизацию в отрасли судоходства терминологии, которая применяется в национальном законодательстве, с терминологией международно-правовых актов; принятие Закона Украины «О судоходстве на внутренних водных путях», который будет отвечать международным стандартам.

Проанализированы и определены недостатки в роботе структурных подразделений Госфлотинспекции, к которым отнесено: недостаточный контроль за исполнительной дисциплиной, формальный подход к проведению проверок поднадзорных субъектов; недостаточный уровень принятия мер административного принуждения к нарушителям требований безопасности судоходства; нарушение требований законодательства при оформлении протоколов о привлечении к административной ответственности.

Выделены направления совершенствования контрольно-надзорной деятельности за безопасностью судоходства, а именно: нормативно-правового и технического обеспечения; кадрового обеспечения; межведомственного взаимодействия. Выделено направления усовершенствования деятельности Держфлотинспекции как основного органа контрольно-надзорной деятельности в сфере обеспечения безопасности судоходства.

Ключевые слова: контроль, надзор, административно-правовое регулирование проступок, ответственность, безопасность судоходства.

SUMMARY

Kalinichenko A.P. Administrative and Legal Principles of Navigation Safety Supervision and Control in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law. Speciality 12.00.07. - administrative law and processes; financial law; information law. - State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Kyiv, 2011.

Thesis is devoted to the problems of administrative and legal principles of navigation safety supervision and control in Ukraine. Legal and organizational principles of the activities of the state structures carrying out supervision and control after navigation safety in Ukraine are determined and summarized. Ways for the improvement of administrative and legal principles of navigation safety supervision and control in Ukraine are determined. Components of navigation safety crimes are characterized. Directions of the improvement of the navigation safety control and supervisory activities are considered.

Scientifically grounded projects of changes and supplements to the legislation of Ukraine after the theme of dissertation are offered.

Keywords: control, supervision, administrative and legal regulation, delinquency, responsibility, navigation safety.

Размещено на Allbest.ru