Адміністративно-правове забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху в Україні: проблеми теорії та практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК: 342.922

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

ГОЛОВКО ВІТАЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Шкарупа Віктор Костянтинович кандидат юридичних наук, доцент Делія Юрій Володимирович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, начальник ад'юнктури

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Курило Володимир Іванович, Національний університет біоресурсів та природокористування України, директор навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства

кандидат юридичних наук, доцент Ковалів Мирослав Володимирович, Львівський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності

Захист відбудеться 21 квітня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.02 в Національній академії внутрішніх справ за адресою: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий 18 березня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С. Ф. Константінов

Актуальність теми. Права людини, як і її обов'язки, становлять найважливіший соціальний і політико-правовий інститут, який об'єктивно постає мірилом досягнень певного суспільства, адже саме за допомогою цього інституту особа залучається до матеріальних і духовних благ, до законних форм волевиявлення і реалізації власних інтересів. Це певною мірою стосується і проблеми забезпечення прав та свобод людини і громадянина у сфері дорожнього руху. Її розв'язання передбачає створення певних передумов, за якими реалізація прав і свобод особи є безперешкодною і максимально ефективною, а захист від вчиненого правопорушення сприяє їх відновленню і притягненню винуватої особи до відповідальності.

Сьогодні доволі частими є випадки порушення прав і свобод громадян. У переважній бiльшостi такi порушення відбуваються під час участі громадян у дорожньому русі. Численні факти некваліфікованого оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення, недоліки при складанні протоколів та винесенні постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, необґрунтовані відмови у видачі дозвільних документів, порушення конституційних прав громадян під час провадження у справах зазначеної категорії вимагають удосконалення механізмів подолання цього негативного явища.

Питанню забезпечення прав і свобод людини та громадянина були присвячені окремі дослідження з теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права та інших юридичних наук. Зокрема, на формування основних підходів до розв'язання питань, досліджуваних у дисертації, мали вплив праці С. С. Алексєєва, М. М. Гуренко, С. Д. Гусарєва, Р. А. Калюжного, Я. В. Коваліва, А. М. Колодія, В. В. Копєйчикова, В. І. Курила, В. С. Нерсесянца, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, П. М. Рабіновича, О. Ф. Скакун, О. Ф. Фрицького, Ю.С. Шемшученка, В. К. Шкарупи.

Дослідженню забезпечення прав і свобод особи органами державної влади, в їх числі міліцією, за допомогою адміністративно-правових засобів присвячені праці В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, В. К. Колпакова, А.Т.Комзюка, О. В. Кузьменко, О. В. Негодченка, В. І. Олефіра, О. І. Остапенка, В. П. Пєткова, О. Ю. Синявської, М. М. Тищенка, О. Н. Ярмиша.

Окремі аспекти захисту прав учасників дорожнього руху висвітлено в роботах Т. О. Гуржія, О. Л. Міленіна, С. М. Гусарова, А. М. Подоляки, О. Ю. Салманової, А. О. Собакаря та інших учених. Однак, не зменшуючи досягнутого, слід визнати, що зазначені питання залишаються найменш дослідженими, а відтак мають стати предметом окремого наукового аналізу.

До останнього часу питання захисту прав людини і громадянина у сфері дорожнього руху у вітчизняній юридичній літературі окреслені лише узагальнено - з практичної точки зору вони майже не підлягали розгляду. Українські вчені звертаються до розгляду зазначених питань здебільшого оглядово, а отже ця проблема в державі залишається невирішеною, і саме ці обставини зумовили здійснення відповідного дослідження.

Зазначені обставини вплинули на обрання теми дослідження та свідчать про її актуальність як у плані теоретичного аналізу адміністративно-правового забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху, так і для визначення нових підходів щодо його розвитку та вдосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає пріоритетним напрямам наукових і дисертаційних досліджень Міністерства внутрішніх справ України, які потребують першочергового розгляду та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2010 років, затвердженим Наказом МВС України від 05.07.2004 р. за № 755, та здійснене згідно з Планами науково-дослідних робіт Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. Тему зареєстровано Академією правових наук України у 2007 році.

Виконане наукове дослідження є складовою Плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративної діяльності підрозділів ДАІ Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. Номер державної реєстрації теми дисертаційного дослідження - № 0107U011889.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розв'язання конкретного наукового завдання щодо визначення поняття, структури й змісту адміністративно-правового забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для вдосконалення адміністративного законодавства, яким регульовано діяльність органів державної влади у цій сфері.

Для досягнення вказаної мети в дисертації підлягали розв'язанню такі завдання:

– окреслити зміст прав учасників дорожнього руху як об'єкта адміністративно-правового захисту та місце серед них соціально-економічних прав;

– надати авторське визначення поняття та з'ясувати сутність адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху;

– розкрити систему суб'єктів адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху, здійснити характеристику їх діяльності та надати рекомендації для підвищення ефективності їх функціонування;

– здійснити системний аналіз та дослідити особливості адміністративно-правового регулювання захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху;

– охарактеризувати адміністративно-правові засоби захисту соціально-економічних прав громадян у сфері дорожнього руху;

– розкрити правову природу адміністративно-правових гарантій захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху;

– розкрити специфіку форм і методів адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху в сучасних умовах;

– проаналізувати практику захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху в Україні й на цій основі розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо її вдосконалення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху.

Предмет - адміністративно-правове забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху в Україні: проблеми теорії та практики.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано сукупність різних методів дослідження. Основним визначений діалектичний метод пізнання, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах. У роботі застосовано такі наукові методи пізнання: порівняльно-правовий - для здійснення аналізу окремих положень нормативно-правових актів (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 3.3); формально-логічний - для визначення логіко-методологічних засад побудови понятійного апарату дослідження, а також обробки та аналізу емпіричного матеріалу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); статистичний - для здійснення аналізу даних щодо адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху (підрозділи 1.2 та ін.); логіко-семантичний та догматичний методи дозволили виконати аналіз норм чинного законодавства стосовно прогалин та сформувати пропозиції щодо вдосконалення техніки викладення окремих норм вітчизняного адміністративного законодавства (підрозділи 1.3, 3.1, 3.3); соціологічний послугував для здійснення аналізу громадської думки щодо стану та проблем захисту прав учасників дорожнього руху (підрозділи 2.2, 3.3). Використано також методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, класифікації, систематизації, порівняння та узагальнення, вивчення й узагальнення досвіду роботи, аналізу документів.

Емпіричною базою дослідження слугували: узагальнення результатів діяльності Міністерства внутрішніх справ України та його підрозділів (зокрема ДАІ) протягом 2005-2010 рр.; судової статистики; опитування 350 громадян; аналіз наукових публікацій, довідкових щодо адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є актуальною у сучасній юридичній науці України монографічною працею, в якій по-новому здійснено комплексне дослідження адміністративно-правового забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху.

У роботі сформульовано низку положень, що сприяють розв'язанню конкретного наукового завдання і характеризуються науковою новизною, а саме:

уперше:

– адміністративно-правовий захист соціально-економічних прав учасників дорожнього руху визначено як передбачену законодавством діяльність суду (суддів), відповідних державних органів, передусім правоохоронних і контролюючих, та їх посадових осіб щодо поновлення порушеного права, припинення таких порушень, а також створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності винних у вчиненні протиправних дій, унаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам учасників дорожнього руху;

– визначено поняття адміністративно-правових засобів захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху та запропоновано перелік критеріїв щодо їх відмежування від інших форм державного регулювання сферою дорожнього руху та його безпеки;

– запропоновано розробити та ухвалити Комплексну програму забезпечення соціально-економічних прав учасників дорожнього руху в Україні, до якої внести положення про дотримання прав громадян та забезпечення законності в адміністративно-юрисдикційній діяльності ДАІ;

удосконалено:

– поняття соціально-економічних прав учасників дорожнього руху, які пропоновано розуміти як нормативно закріплені можливості громадян щодо їх активної участі у дорожньому русі шляхом використання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів або інших місць, призначених для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, а також звернення до державних органів та їх посадових осіб із метою відновлення порушених прав, відшкодування збитків та притягнення винної посадової особи до відповідальності;

– характеристику системи та повноважень суб'єктів адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху;

– класифікацію правових актів, якими регламентовано: 1) участь громадян у державному управлінні сферою дорожнього руху та його безпеки; 2) отримання допомоги від відповідних компетентних органів та організацій; 3) захист та відновлення їх прав;

дістали подальшого розвитку:

– положення про те, що найефективнішими формами адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху є судовий контроль, нагляд органів прокуратури та право громадян на оскарження;

– з'ясування правової природи адміністративно-правових гарантій захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху;

– характеристика методів адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху, які класифіковано на: загальні та спеціальні методи; методи прямого (адміністративного) та непрямого (економічного) впливу; юрисдикційні та неюрисдикційні методи захисту прав учасників дорожнього руху;

– положення про необхідність удосконалення інституту громадського контролю за дотриманням прав учасників дорожнього руху шляхом розширення повноважень громадських організацій, запровадження нових форм і методів роботи, а також створення належного нормативного забезпечення громадської діяльності у сфері дорожнього руху та його безпеки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у:

– науково-дослідній роботі - матеріали дисертації послугувати підґрунтям основою для подальших наукових досліджень у галузі адміністративного права щодо захисту прав учасників дорожнього руху;

– правотворчості - для вдосконалення Закону України «Про дорожній рух», Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також підзаконних актів, якими регульовано діяльність органів державної влади щодо адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху (акт № 6947/См від 20.09.2010 р., лист ГУМВС в Донецькій області, акт № 2/10604 від 09.08.2010 р., акт № 24/12611 від 17.12.2010 р., лист Кіровського РВ Макіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області,);

– у правозастосовній діяльності - для вдосконалення практики захисту прав учасників дорожнього руху органами державної влади, органами місцевого самоврядування (Лист № 01/23-4797 від 03.12.2010 р. Донецької міської ради);

– у навчальному процесі - при підготовці підручників і навчальних посібників; при викладанні дисциплін адміністративно-правового спрямування у вищих навчальних закладах МВС України; у різних формах підвищення кваліфікації практичних працівників (акт ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка від 05.10.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дослідження висновки оприлюднені на трьох міжнародних конференціях: «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (м. Донецьк, 23.11.2009 р.); «Розвиток державності і права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 24.04.2009 р); «Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року» (м. Донецьк, 18.06.2009 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Запоріжжя, 24.10.2009 р.) та всеукраїнській науково-практичній конференції «Історія міліції України: минуле і сучасне» (м. Івано-Франківськ, 15.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано автором самостійно. Особистий внесок дисертанта в одній науковій статті, опублікованій спільно з Ю. В. Делією, становить 60 %. Ідеї, що належать іншим авторам, у роботі не використовані.

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць, серед яких 4 наукові статті у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України та 5 у тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність і логіку викладення матеріалу. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Основний зміст дисертації становить 177 сторінки, обсяг додатків - 24 сторінки, а список використаних літературних джерел займає 21 сторінку (192 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначений її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Теоретичні та нормативні засади адміністративно-правового забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Соціально-економічні права учасників дорожнього руху як об'єкт адміністративно-правового захисту» дисертант зазначає, що на сучасному етапі розбудови правової держави України її найхарактернішою ознакою є демократизація суспільного життя, яка виявляється в поглибленні уваги до практичного захисту прав і свобод людини та громадянина, серед іншого і у сфері дорожнього руху.

Здобувач наголошує, що дорожній рух є складним конгломератом суспільних відносин, у сфері якого відбувається реалізація значного обсягу прав і свобод громадян або створюються передумови для їх реалізації. При цьому автор акцентує, що реальною можливістю реалізації цих прав є не тільки загальновизнані гарантії - політичні, економічні, ідеологічні тощо - а й такий рівень правопорядку в досліджуваній сфері, стан якого забезпечував би оптимальні умови для їх реалізації.

У підрозділі здійснено класифікацію прав громадян, реалізовуваних у сфері дорожнього руху. Наголошено на важливості захисту саме соціально-економічних прав учасників дорожнього руху, оскільки вони є найбільш порушуваними. До того ж, з'ясовано сутність прав учасників дорожнього руху: на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; на оскарження дій чи бездіяльності органів (посадових осіб) державної влади та місцевого самоврядування; на захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, індивідуальну свободу і безпеку; на оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху; на захист від застосування примусових заходів медичного та виховного характеру; на відновлення порушеного права шляхом відшкодування завданої моральної та фізичної шкоди; на здійснення підприємницької діяльності у цій сфері; на володіння та користування майном (наприклад, транспортним засобом) тощо.

Значну увагу в підрозділі приділено з'ясуванню сутності основних категорій, використовуваних у дослідженні, а саме «дорожній рух» та «учасники дорожнього руху». Зокрема, проаналізовано зміст цих термінів, результатом чого стало їх авторське визначення. Доведено, що поняття «права учасників дорожнього руху», на жаль, законодавчо не визначено, у зв'язку з чим здобувач права учасників дорожнього руху пропонує розуміти як нормативно закріплені можливості громадян щодо їх активної участі у дорожньому русі шляхом використання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів або інших місць, призначених для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, а також звернення до державних органів та їх посадових осіб із метою відновлення порушених прав, відшкодування збитків та притягнення винної посадової особи до відповідальності.

Підрозділ 1.2. «Поняття та сутність адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху» розпочинається дослідження із співвідношення таких понять як «охорона прав учасників дорожнього руху», «забезпечення прав учасників дорожнього руху» та «захист прав учасників дорожнього руху», в результаті висновується, що тільки останній термін відображає суть предмета дослідження. При цьому адміністративно-правове забезпечення прав учасників дорожнього руху охоплює перші два терміни і визначається як регламентована нормами законодавства діяльність органів державної влади, зміст якої становить створення умов для реалізації, охорони та захисту прав громадян як учасників дорожнього руху за допомогою адміністративно-правових засобів.

Розглянувши деякі висвітлені в юридичній літературі точки зору відносно співвідношення понять «охорона» і «захист», здобувач пропонує розглядати (визначити) поняття «охорона прав учасників дорожнього руху» та «захист прав учасників дорожнього руху» як окремі, не взаємопов'язані за змістом. Зазначено, що термін «захист» уживається в разі порушення суб'єктивного права та застосування при цьому усього спектру засобів правового характеру, в їх числі й відповідальності, для його відновлення. Особливістю засобів захисту є те, що їх застосування пов'язане із наявністю ситуації, за якої порушуються права певного суб'єкта або виникає реальна загроза порушення таких прав у майбутньому, при цьому діяльність державних органів щодо виявлення фактів правопорушень, установлених у контрольно-наглядових провадженнях, також слід відносити до засобів захисту.

Адміністративно-правовий захист соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху визначено як передбачену законодавством діяльність суду (суддів), відповідних державних органів, щонайперше правоохоронних і контролюючих, та їх посадових осіб щодо поновлення порушеного права, припинення таких порушень, а також створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності винних у вчиненні протиправних дій, унаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам учасників дорожнього руху.

У змісті адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху визначено обов'язкові елементи. Зокрема, наголошено, що такий захист здійснюється на підставі адміністративно-правових норм, визначеним колом суб'єктів та з використанням певних форм і методів. Визначені місце і роль кожного елемента в механізмі адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху.

У підрозділі 1.3. «Адміністративно-правове регулювання захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху» піддані розгляду особливості нормативно-правового регулювання захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху. Зазначено, що правове регулювання має бути спрямоване на: визначення кола суспільних відносин, які потребують захисту суб'єктами публічного управління та судом; чітке визначення їх повноважень щодо забезпечення реалізації прав громадян у сфері дорожнього руху; закріплення видів і заходів відповідальності працівників за невиконання або неналежне виконання зазначених повноважень. Визначено, що нормативно-правове регламентування діяльності зазначених суб'єктів щодо захисту прав учасників дорожнього руху складається з положень, які розкривають зміст зазначених прав, стосуються діяльності вказаних суб'єктів щодо їх забезпечення, встановлюють форми покарання за порушення досліджуваних прав.

Адміністративно-правове регулювання захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху визначене як процес впливу держави застосуванням спеціальних юридичних механізмів на забезпечення і належну реалізацію громадянами своїх прав у сфері дорожнього руху.

Наголошено, що зміст адміністративно-правового регулювання захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху реалізується через його функції, кожна з яких піддана автором детальному аналізу.

Обґрунтовано висновок, що підґрунтям системи адміністративно-правового регулювання захисту прав зазначеної категорії громадян є визначене коло як загальних, так і спеціальних функцій і принципів адміністративно-правового регулювання.

Аналізуючи стан захисту прав учасників дорожнього руху в законодавстві України, автор указує, що особливістю цього законодавства є значна кількість відомчих нормативних актів, якими регульовано процедури організації дорожнього руху та забезпечення його безпеки, чому сприяє значна кількість відсильних норм у законодавчих актах. Для посадовців ці документи нерідко залишаються єдиним керівництвом до дій, оскільки вони перебувають у прямому підпорядкуванні органу, який видав інструкцію. Автор доходить висновку, що системні недоліки законодавства про дорожній рух посилюють залежність громадянина від держави і наголошує на необхідності його суттєвого вдосконалення.

З урахуванням прогалин чинного законодавства, численних бланкетних норм, особливостей шкоди, завданої учасникам дорожнього руху розроблено пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства України, зокрема: пропонується доповнити розділ другий Конституції України нормою «Права та обов'язки учасників дорожнього руху», прийняти Закон України «Про захист соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху».

Розділ 2. «Адміністративно-правовий механізм захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Суб'єкти адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху» йдеться про правовий статус, завдання та функції суб'єктів адміністративно-правового захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху.

Суб'єктів адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху визначено як державні, самоврядні та громадські інституції, наділені повноваженнями щодо поновлення порушеного права, припинення таких порушень, а також створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності винних у вчиненні протиправних дій, внаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам учасників дорожнього руху. Визначено найбільш суттєві недоліки як у правовому статусі таких суб'єктів, так і в організації їх правозахисної діяльності.

Здобувач висновує (визначає), що систему суб'єктів адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху становлять: 1) представницькі органи державної влади (Верховна Рада України, Президент України); 2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство транспорту та зв'язку України, місцеві державні адміністрації тощо); 3) органи судової влади України; 4) правоохоронні та правозахисний органи України (ОВС України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо); 5) органи прокуратури; 6) громадські об'єднання, які захищають права учасників дорожнього руху. Наголошено, що головними суб'єктами адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху є саме органи виконавчої влади, що відповідає адміністративному характеру цієї діяльності. Серед них особливе місце посідає ДАІ МВС України, що виконує адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері дорожнього руху. Досягнення цілей такої діяльності є забезпечуваним: виявленням адміністративних та дисциплінарних проступків; прийняттям скарг на дії та рішення посадових осіб ДАІ; повним і всебічним розглядом обставин адміністративної справи; винесенням рішення, що відповідає принципам справедливості й суворого дотримання суб'єктивних прав громадян; ужиттям дієвих заходів щодо поновлення порушених прав. Цим також забезпечується загальний профілактичний вплив на учасників дорожнього руху. Тому значну увагу приділено питанням удосконалення організації та діяльності цієї служби. Зокрема, в дисертації запропоновано чітко визначити функції ДАІ, у зв'язку з чим автор робить спробу сформулювати їх відповідно до чинних вимог щодо стану безпеки дорожнього руху.

Здобувач стверджує, що для підвищення ефективності роботи підрозділів ДАІ у справі захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху назріла потреба в поглибленні їх взаємодії з органами судової влади та прокуратури, а також із іншими службами органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим він пропонує низку рекомендацій щодо розв'язання цього питання.

Підрозділ 2.2. «Адміністративно-правові засоби захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху» присвячено розкриттю поняття та характеристиці адміністративно-правових засобів захисту соціальних та економічних прав громадян у сфері дорожнього руху. Визначено, що специфіка цієї сфери, особливість прав громадян, реалізовуваних у ній, зумовлюють специфіку тих засобів, за допомогою яких здійснюється захист. При цьому автор зосереджує свою увагу на розкритті змісту саме соціальних та економічних прав, реалізовуваних у сфері дорожнього руху.

У результаті аналізу стану діяльності щодо захисту прав означеної категорії громадян доведено, що адміністративно-правові засоби захисту прав учасників дорожнього руху - це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких суб'єкти публічного управління та суди (судді) здійснюють захист порушених прав і законних інтересів громадян, що беруть участь у дорожньому русі, з метою їх відновлення, відшкодування збитків та притягнення винуватої посадової особи до відповідальності.

Виокремлено такі види адміністративно-правових засобів захисту прав учасників дорожнього руху: 1) засоби переконання і примусу; 2) засоби безпосереднього, прямого та опосередкованого захисту суб'єктів господарювання; 3) засоби адміністративного судочинства. Проаналізовано кожну з названих груп засобів, визначено їх характерні риси та особливості застосування.

У дисертації також обґрунтовано тезу, відповідно до якої в науці адміністративного права поняття «адміністративно-правові засоби захисту» найбільш повно розкривається через призму категорії адміністративно-правового примусу. При цьому до засобів адміністративно-правового примусу автор пропонує відносити як адміністративно-юрисдикційні заходи, застосовані в разі установлення порушень законодавства, а саме: заходи припинення порушень норм законодавства про дорожній рух, заходи процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення, заходи відновлення законних прав учасників дорожнього руху й заходи адміністративної відповідальності, а також примусові заходи неюрисдикційного характеру, застосовувані з метою попередження правопорушень (контроль і нагляд).

Певну увагу в підрозділі приділено ефективності засобів адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху. Зокрема, проведене опитування учасників дорожнього руху дозволило встановити, що найбільше вони сподіваються на поновлення порушеного матеріального права за допомогою рішень і постанов судів (80,3 %); на профілактичний вплив адміністративної відповідальності та відшкодування збитків у ході адміністративно-юрисдикційної діяльності розраховують 22,5 % опитаних; мають довіру до суду як до правозахисного органу 12,5 % опитаних учасників дорожнього руху; малоефективними, на їх погляд, є такі засоби захисту прав учасників дорожнього руху, як адміністративне припинення (7,2 %), відшкодування шкоди державою (5,3 %) та засоби адміністративної діяльності органів і посадових осіб ДАІ (4,8 %).

За результатами опитування та на підставі власних спостережень розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових засобів захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху.

У підрозділі 2.3. «Адміністративно-правові гарантії захисту соціально-економічних прав учасників дорожнього руху» на підставі детального аналізу правової природи адміністративно-правових гарантій захисту прав учасників дорожнього руху автором установлено, що вони реалізуються в рамках публічних (адміністративно-правових) правовідносин, які тісно пов'язані з державними інституціями та державним примусом і є невід'ємною складовою державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки.

У підрозділі сформульовано поняття та наведено класифікацію адміністративно-правових гарантій захисту прав учасників дорожнього руху. Автор окремо зауважує, що на рівні законодавства систему адміністративно-правових гарантій захисту прав учасників дорожнього руху закріплено в правовій категорії «державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки». У дисертації розроблено класифікацію форм державного управління у сфері дорожнього руху. На підставі системного аналізу чинного законодавства здобувач визначає, що провідним органом державної виконавчої влади, на який покладено завдання розбудови та впровадження системи адміністративно-правових гарантій захисту прав учасників дорожнього руху, є ДАІ МВС України.

Розділ 3. «Особливості здійснення адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху та шляхи його удосконалення» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто форми й методи адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху і визначено шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення цього процесу.

У підрозділі 3.1. «Форми адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху» акцентовано увагу на важливості активного та дієвого запровадження та функціонування форм адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху. Це зумовлено, насамперед, реалізацією охоронної функції, спрямованої на врегулювання розбіжностей, наявних між державними органами та суспільством. Отже, визначення ефективних форм захисту учасників дорожнього руху є одним з пріоритетних напрямків державної політики у зазначеній сфері.

Доведено, що найефективнішими формами адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху є судовий контроль, нагляд органів прокуратури та право громадян на оскарження. Детально проаналізовано кожну з названих форм, визначено правові та організаційні особливості їх використання.

Обґрунтовано положення про те, що одним із найважливіших елементів механізму захисту прав учасників дорожнього руху є наявність дієвої процедури оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб у адміністративному (позасудовому) порядку. В цьому аспекті автор детально аналізує переваги й недоліки оскарження в судовому та інстанційному порядках і доходить висновку, що останній має певні переваги. Однак недосконалість норм законодавства, зокрема Закону України «Про звернення громадян», має результатом труднощі відносно ефективного застосування цього порядку оскарження.

Автор резюмує, що надійний захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху, зміцнення правопорядку, забезпечення безпеки дорожнього руху та законності під час адміністративного впливу на правопорушників залежатиме також від визначення меж необхідності та доцільності використання судового примусу. Діяльність незалежних судових органів адміністративної юрисдикції, здійснювана висококваліфікованими фахівцями, дозволить максимально забезпечити реалізацію та захист прав учасників дорожнього руху.

Дисертант також акцентує увагу на необхідності розвитку інституту громадського контролю за дотриманням прав учасників дорожнього руху. Визначено основні завдання громадських організацій, діяльність яких спрямована на захист прав громадян у досліджуваній сфері, а також форми та методи їх роботи. Наголошено на необхідності створення належного нормативного забезпечення громадської діяльності в згаданій сфері шляхом прийняття Закону України «Про громадський контроль у сфері дорожнього руху».

У підрозділі 3.2. «Методи адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху» дисертантом акцентовано на тому, що сукупність методів, застосовуваних суб'єктам адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху у своїй повсякденній діяльності, не є однаковою для всіх суб'єктів. Можливість застосування тих чи інших методів залежить від правового статусу останніх і визначена для кожного суб'єкта окремо його компетенцією. Обсяг компетенції нарівні з правами, обов'язками, відповідальністю та іншими елементами правового статусу зумовлює види й характер форм і методів, використовуваних для реалізації функцій і досягнення мети й завдань, визначених перед конкретними суб'єктами системи захисту прав учасників дорожнього руху.

Методи адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху визначено як способи, прийоми практичної реалізації правозахисних завдань і функцій уповноваженими суб'єктами, орієнтованими на припинення порушень та створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності винних у вчиненні протиправних дій, унаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам учасників дорожнього руху.

Методи адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху класифіковано за різними критеріями, зокрема, виділено: загальні (методи переконання та примусу) та спеціальні (створення умов для реалізації громадянином певних прав у сфері дорожнього руху; профілактика порушень прав учасників дорожнього руху; припинення порушення прав учасників дорожнього руху; поновлення порушених прав учасників дорожнього руху тощо) методи; методи прямого (адміністративного) та непрямого (економічного) впливу; юрисдикційні та неюрисдикційні методи захисту прав учасників дорожнього руху.

Підрозділ 3.3. «Шляхи удосконалення адміністративно-правового забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху» присвячений розгляду можливості доповнення механізму адміністративно-правового забезпечення прав учасників дорожнього руху науковими положеннями, формулюванню на їх основі практичних рекомендацій щодо ефективного та результативного захисту їх прав. Доведено, що ефективність цього механізму безпосередньо залежить від розвитку та вдосконалення всіх його елементів: реалізації, охорони, захисту та відновлення.

Чинниками, що зумовлюють низький рівень такого забезпечення, визнано: низьку дисципліну учасників дорожнього руху; недостатній рівень водійської майстерності; некомпетентність посадових осіб та зловживання ними своїм службовим становищем; недостатній рівень забезпеченості транспортного процесу відповідними за своїми параметрами дорогами; недосконалий правовий механізм забезпечення відповідальності за вчинені правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху; фактичну відсутність системи організаційно-планувальних та інженерних заходів, спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів у містах тощо.

Під час роботи над дисертацією автором було проведено опитування учасників дорожнього руху різних категорій (водіїв, пішоходів, пасажирів, велосипедистів) щодо проблем захисту їх прав. Результати анкетування свідчать, що, на жаль, жоден з опитаних повністю не вдоволений рівнем публічного захисту прав громадян у сфері дорожнього руху. Водночас переважна кількість респондентів (74,7 %) визначила його стан «незадовільним» і тільки 25,3 % - «задовільним».

Здійсненим опитуванням у зазначеному процесі встановлено також низку недоліків. Зокрема, серед суб'єктів порушення прав учасників дорожнього руху, на думку опитаних, впевнено перевалюють органи внутрішніх справ (ДАІ) (42,8 %), друге негативне місце посідають органи місцевого самоврядування (28,4 %), суттєвим є також порушення прав учасників дорожнього руху посадовими особами органів державної влади (16,3 %) та правоохоронних органів (13,5 %).

Для поліпшення адміністративно-правового захисту означеної групи прав майже всі опитані автором учасники дорожнього руху, серед них і суб'єкти господарювання на автомобільному транспорті, вимагають від органів державної влади вдосконалення законодавства у цій сфері (98,7 %), вдосконалення ефективності управлінської діяльності державних органів (37,8 %), викорінення корупції (41,8 %), підвищення рівня правового виховання населення (26,6 %), посилення юридичної відповідальності (15,6 %), серед іншого й відповідальності посадових осіб.

Аналіз накладених судами стягнень свідчить про те, що набула поширення практика невиправданого лібералізму та застосування судами санкцій, не адекватних учиненим правопорушенням, що негативно позначається на профілактиці аварійності, а затягування розгляду справ (понад три місяці) порушує принцип невідворотності покарання, позаяк порушника після завершення цього строку взагалі підлягає звільненню від відповідальності.

У зв'язку з цим автор пропонує внести зміни до КУпАП та збільшити термін розгляду зазначеної категорії справ до 6-ти місяців.

Автор також зазначає, що необхідною умовою ефективності діяльності державних органів щодо забезпечення прав громадян як учасників дорожнього руху є дієва відповідальність посадовців за порушення цих прав. У зв'язку з цим запропоновано передбачити адміністративну відповідальність за порушення прав учасників дорожнього руху на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

адміністративний захист право дорожній

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нові способи розв'язання наукового завдання, що полягає у визначенні та вдосконаленні адміністративно-правового забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розв'язання зазначеного завдання. Основні з них наведено нижче:

1. Права учасників дорожнього руху визнано як нормативно закріплені можливості громадян щодо їх активної участі у дорожньому русі шляхом використання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів або інших місць, призначених для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, а також звернення до державних органів та їх посадових осіб із метою відновлення порушених прав, відшкодування збитків та притягнення винної посадової особи до відповідальності. Здійснено класифікацію прав громадян, реалізовуваних у сфері дорожнього руху, та наголошено на важливості захисту саме соціально-економічних прав учасників дорожнього руху, позаяк вони є найчастіше порушуваними.

2. Сформульовано визначення поняття «адміністративно-правовий захист прав учасників дорожнього руху» як передбачену законодавством діяльність суду (суддів), відповідних державних органів, передусім правоохоронних і контролюючих, та їх посадових осіб щодо поновлення порушеного права, припинення таких порушень, а також створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності винних у вчиненні протиправних дій, унаслідок яких було завдано шкоди правам та законним інтересам учасників дорожнього руху.

Захист соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху слід розуміти як охорону системи суспільних прав і цінностей дорожнього руху та сформульовану систему загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених і санкціонованих державою, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.

3. У змісті адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху визначено обов'язкові елементи. Зокрема, наголошено, що такий захист здійснюється на підставі адміністративно-правових норм визначеним колом суб'єктів із застосуванням певних форм і методів.

4. Систему суб'єктів адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху утворюють: 1) представницькі органи державної влади; 2) органи виконавчої влади; 3) органи судової влади України; 4) правоохоронні та правозахисний органи України; 5) органи прокуратури; 6) громадські об'єднання, які захищають права учасників дорожнього руху. Визначено найбільш суттєві недоліки як правового статусу таких суб'єктів, так і організації їх правозахисної діяльності.

Здобувачем надане визначення поняття суб'єкта права соціального забезпечення як особи, правовими ознаками якої є правоздатність та галузевий правовий статус.

5. Систему адміністративно-правового регулювання у досліджуваній сфері становлять правові акти, які розподілено на групи, що регулюють: 1) участь громадян у державному управлінні сферою дорожнього руху і його безпеки (отримання необхідної інформації та документів у встановленій формі, створення громадських організацій, спілок, асоціацій тощо); 2) отримання допомоги від відповідних компетентних органів та організацій (право на медичну допомогу тощо); 3) захист та відновлення їх прав (у адміністративному та судовому порядку). Розвиток сучасного суспільства характеризується інтенсивним розвитком економічних, соціально-політичних, ідеологічних, духовних процесів, що супроводжуються розвитком різних галузей промисловості й сільського господарства, задоволенням культурно-побутових потреб населення. Водночас розглядувані процеси не завжди відбуваються в межах законодавства. У переліку основних завдань держави є забезпечення безпеки в суспільстві. Для цього створені відповідні правоохоронні підрозділи, які законодавець наділив відповідними правами та обов'язками. До таких підрозділів слід віднести й підрозділи державної автомобільної інспекції органів внутрішніх справ України.

6. Адміністративно-правові засоби захисту прав учасників дорожнього руху класифіковано на: 1) засоби переконання і примусу; 2) засоби безпосереднього, прямого та опосередкованого захисту суб'єктів господарювання; 3) засоби адміністративного судочинства. Проаналізовано кожну з названих груп засобів, визначено їх характерні риси та особливості застосування. Засобом безпосереднього, прямого захисту є право на звернення громадян по захист своїх прав (соціально-економічних), свобод та законних інтересів громадянина.

7. Визначено, що адміністративно-правові гарантії захисту прав учасників дорожнього руху є реалізовуваними в рамках публічних (адміністративно-правових) правовідносин, які тісно пов'язані з державними інституціями та державним примусом і є невід'ємною складовою державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки.

8. Найефективнішими формами адміністративно-правового захисту прав учасників дорожнього руху визнано судовий контроль, нагляд органів прокуратури та право громадян на оскарження. Кожну з названих форм детально проаналізовано, також визначено правові та організаційні особливості їх використання. Соціально-правова сутність права звернень учасників дорожнього руху до відповідних суспільних інституцій має не тільки захисну функцію щодо забезпечення прав людини і основних свобод, але й суспільну, політичну та ідеологічну значущість. Найважливішою формою адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху є видання органами виконавчої влади нормативних актів та індивідуальних правових актів. Акти управління є правовою формою вираження управлінської діяльності. Вони необхідні для забезпечення юридичних наслідків певних управлінських дій, наприклад організаційних.

9. Методи адміністративно-правового захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху класифіковано за різними критеріями на: загальні та спеціальні; методи прямого (адміністративного) та непрямого (економічного) впливу; юрисдикційні та неюрисдикційні методи захисту прав учасників дорожнього руху.

10. Для вдосконалення адміністративно-правового законодавства, яким регламентований захист соціально-економічних прав учасників дорожнього руху, пропонуємо:

– доповнити розділ другий Конституції України нормою «Права та обов'язки учасників дорожнього руху»;

– прийняти Закони України «Про захист соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху», «Про громадський контроль у сфері дорожнього руху»;

– передбачити нові склади адміністративних деліктів у сфері захисту прав учасників дорожнього руху, а саме: порушення прав учасників дорожнього руху на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головко В. А. Безпека дорожнього руху як запорука громадського порядку: проблеми та перспективи / В. А. Головко // Держава і право. - 2009. - № 43. - С. 68-80.

2. Головко В. А. Становлення і розвиток підрозділів ДАІ МВС України (історико-правовий аналіз) / В. А. Головко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. - 2009. - № 4. - С. 38-44.

3. Головко В. А. Конституційні засади захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху / В. А. Головко, Ю. В. Делія // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2010.- № 2. - С. 85-94.

4. Головко В. А. Соціальний та економічний захист прав учасників дорожнього руху : поняття та ознаки / В. А. Головко // Держава і право. - 2009. - № 48. - С. 293-298.

5. Головко В. А. Протидія аварійності на автошляхах України під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року / В. А. Головко // Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року : матеріали українсько-німецької міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 18.06.2009 р.). - Донецьк : Донецьк. юрид. ін-т ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. - С. 259-262.

6. Головко В. А. Правові засади відшкодування збитків постраждалим внаслідок дорожньо-транспортних пригод / В. А. Головко // Правова держава : історія, сучасність та перспективи формування в Україні : матеріали всеукр. наук.-практ. конф., (Запоріжжя, 24.04.2009 р.) : у 2-х ч. - Запоріжжя : Запоріз. Юрид. ін-т ДДУВС, 2009. - С. 26-29.

7. Головко В. А. Актуальні питання адміністративно-правового регулювання відшкодування збитків постраждалим внаслідок дорожньо-транспортних пригод / В. А. Головко // Безпека дорожнього руху : сучасність та майбутнє : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 23.10.2009 р.). - Донецьк : Донецьк. юрид. ін-т ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. - С. 224-227.

8. Головко В. А. Ефективні управлінські рішення як запорука захисту прав учасників дорожнього руху / В. А. Головко // Розвиток державності та права в Україні : реалії та перспективи : матеріали 1-ї міжнар. наук.-практ. конф. (Сімферополь, 24.04. 2009 р.). - Сімферополь, 2009. - С. 246-249.

9. Головко В. А. Історико-правовий аналіз становлення і розвитку підрозділів ДАІ МВС України / В. А. Головко // Історія міліції України : минуле і сучасне : матеріали 3 всеукр. наук.-практ. конф., (Івано-Франківськ, 15.10.2010 р.). - Івано-Франківськ, 2010. - С. 76-81.

АНОТАЦІЇ

Головко В. А. Адміністративно-правове забезпечення захисту соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху в Україні: проблеми теорії та практики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ. - Київ, 2011.