Модернізація державної мовної політики в Україні: теоретико-методологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при президентові України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Модернізація державної мовної політики в Україні: теоретико-методологічний аспект

Чередник Юлія Миколаївна

Дніпропетровськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник, кандидат політичних наук, доцент РУДІК Олександр Миколайович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України Лопушинський Іван Петрович, Херсонський національний технічний університет, професор кафедри державного управління, педагогіки та психології;

кандидат наук з державного управління Антонова Ольга Валеріївна, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, вчений секретар.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Дрешпак.

Анотація

державний мова службовець

Чередник Ю.М. Модернізація державної мовної політики в Україні: теоретико-методологічний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Дніпропетровськ, 2011.

У дисертації здійснено наукове обґрунтування концептуальних засад модернізації державної мовної політики в Україні в умовах сучасного державотворення. Уточнено понятійно-категоріальний апарат і сутнісні характеристики понять «державна мовна політика», «мовні відносини» та «модернізація державної мовної політики». Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід становлення й розвитку правової та організаційної складових державної мовної політики. Визначено основні чинники впливу на розвиток мовних відносин у сучасній Україні, зокрема політичний та регіональний. З'ясовано вплив регіональної ідентичності на процес становлення та розвитку мовних відносин. Розроблено концептуальні засади модернізації державної мовної політики в Україні з використанням особливостей проектного підходу.

Ключові слова: державна мовна політика, державна мова, офіційна мова, мовні відносини, модернізація державної мовної політики, мова національних меншин, проектний підхід.

Аннотация

Череднык Ю.Н. Модернизация государственной языковой политики в Украине: теоретико-методологический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления - Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Днепропетровск, 2011.

В диссертационной работе осуществлено научное обоснование концептуальных основ государственной языковой политики в Украине, определены пути её модернизации в современных условиях государственного строительства. Уточнён смысл основных дефиниций, которые будут содействовать усовершенствованию понятийно-категориального аппарата государственной языковой политики. Проанализирован отечественный и зарубежный опыт становления и развития правовой и институциональной системы государственной языковой политики. Определены основные факторы влияния на развитие языковых отношений в современной Украине, в частности политический и региональный. Выяснено влияние региональной идентичности на процесс становления и развития языковых отношений. Разработаны концептуальные основы модернизации государственной языковой политики в Украине с учётом использования особенностей проектного подхода.

Проанализировано состояние научной разработанности темы диссертационного исследования. На основе анализа отечественной и зарубежной литературы сделан вывод о том, что вопросы государственной языковой политики недостаточно изучены и существует необходимость проведения их комплексного исследования. Уточнена суть понятий «государственная языковая политика», а также предложено авторское определение понятия «языковые отношения». Осуществлён сравнительный анализ программно-целевого и проектного методов. Исследовано отечественный опыт становления и развития правовой и организационной составляющих государственной языковой политики в независимой Украине. Проанализированы особенности развития государственной языковой политки в зарубежных странах в часности Канаде, Франции, Словакии, Эстонии и Казахстане. Объяснено, что становление и развитие государственной языковой политики в этих странах осуществляется в законодательно-институционном и программно-целевом направлениях. Использование опыта этих стран относительно обеспечения функционирования государственного языка может путём его законодательного закрепления и создания ряда органов государственного управления. Изучение зарубежного опыта дало возможность обосновать подходы к модернизации государственной языковой политики в Украине.

Рассмотрено главные факторы воздействия на процесс развития государственной языковой политики в Украине, в частности проанализированы политический и региональный факторы. Разработаны концептуальные основы модернизации государственной языковой политики, учитывая особенности проектного подхода, что позволит не только идентифицировать проблему, но конкретизировать условия её появления и развития. Это обусловлено технологией проектирования, которая позволит субъектам государственного управления в сфере языковой политики более эффективно осуществлять аналитические, организационно-управленческие и консультационно-методические функции в государственном управлении. Предложены такие пути решения языковой проблемы, как: создание постоянной системы мониторинга динамики и тенденций расширения сферы функционирования украинскогого языка в регионе; популяризация государственного языка, повышение его авторитета среди населения путём приобщения представителей органов государственной власти и местного самоуправления, общественных организаций, образовательных учреждений и прочих; обеспечение повышения квалификации государственных служащих с дальнейшей проверкой их знаний украиснкого языка; расширение сети учебных заведений различного типа (от дошкольных до высших) с обучением на украинском языке; обновление системы образования (как за счет базовой, так и вариативной составляющих) относительно повышения уровня общей и национальной культуры личности; обеспечение подготовки, переподготовки, повышения квалификации педагогических и преподавательских кадров для преподавания базових и профильных дисциплин в учебных заведениях разных уровней аккредитации и форм собственности на украинском языке; удовлетворение языковых потребностей всех языковых групп, которые проживают в определенном регионе.

Ключевые слова: государственная языковая политика, государственный язык, официальный язык, языковые отношения, модернизация государственной языковой политики, проектный подход, язык национальных меньшин.

Annotation

Cherednyk Y.M. State language policy modernization in Ukraine: theoretical-methodological aspect. - Manuscript.

The thesis for a Candidate Degree in Public Administration, specialty 25.00.01 - theory and history of public administration. - Dnipropetrovs'k regional institute of public administration, National academy of public administration, office of the President of Ukraine. - Dnipropetrovs'k, 2011.

Scientific argumentation of conceptual fundamentals of the state language policy modernization in Ukraine in the conditions of the contemporary state building is done in the thesis. Conceptual-category scientific definitions and essential characteristics of the notions «state language policy», «language relations» and «modernization of the state language policy» are specified. Home and foreign experience of formation and development of the legal and institutional constituents of the state language policy is analyzed. Fundamental factors of effect on development of language relations in present Ukraine, in particular political and regional, are defined. Influence of regional identity on the process of formation and development of language policy is cleared up. The conceptual principles of the state language policy modernization in Ukraine using the peculiarities of the project approach are worked out.

Key words: state language policy, state language, official language, language relations, modernization of the state language policy, project approach, language of national minorities.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах зміни політичного курсу на демократизацію суспільства, що відбувся в Україні на початку 90-х рр. ХХ ст. особливого значення набувають питання функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, розвитку, використання і захисту мов національних меншин. В Україні статус державної мови закріплено низкою нормативно-правових актів, проте він носить декларативний характер через відсутність системи державного управління, яка б спрямовувала свою діяльність на задоволення мовних потреб і підвищення престижу української мови. Проблемними є питання, пов'язані із функціонуванням мов національних меншин.

Водночас формування та реалізація державної мовної політики в Україні супроводжується низкою невирішених проблем, серед яких такі, як: застарілість та недосконалість чинного законодавства, що регулює питання мовних відносин; відсутність відповідних державних установ, до повноважень яких належить контроль за дотриманням мовного законодавства; постійна реорганізація та зміна пріоритетів і напрямків діяльності органів державного управління, утворених у період незалежності; неврахування під час вироблення державної мовної політики політичного та регіонального чинників, які впливають на мовні орієнтації населення країни. Наслідком цього є недостатня ефективність існуючої державної мовної політики в Україні.

З огляду на це виникає потреба в теоретичній розробці та практичному впровадженні нових підходів до модернізації державної мовної політики в Україні, що передбачає створення відповідних умов для розвитку та функціонування української мови як державної та мов національних меншин. Модернізація державної мовної політики в Україні повинна бути спрямована на подолання протиріч, що виникають під час формування та реалізації державної мовної політики через невідповідність законодавчої бази вимогам сучасності, відсутність організаційної складової державної мовної політики, а також вплив політичного та регіонального чинників на зазначений процес. Державно-управлінські аспекти, які мають загальнотеоретичне значення для вивчення проблем становлення та розвитку державної мовної політики в Україні, досліджували О. Антонова, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, Г. Євсєєва, В. Князєв, Т. Ковальова, О. Козієвська, Ю. Куц, І. Лопушинський, В. Луговий, В. Майборода, В. Малиновський, В. Мартиненко, П. Надолішній, Н. Нижник, І. Плотницька, В. Ребкало, С. Серьогін, С. Хаджирадєва, І. Хожило, В. Цвєтков, І. Чикаренко, Ю. Шаров та інші.

Теоретичні засади державної мовної політики були предметом вивчення вітчизняних і зарубіжних науковців, а саме: Б. Ажнюк, В. Аврорін, Н Баскаків, І. Білодід, Л. Булаховський, В. Виноградов, Д. Деширієв, В. Жирмунський, С. Єрмоленко, А. Загнітко, М. Ісаєв, В.Кононенко, О. Куць, В. Лизанчук, Л. Масенко, Л. Мацько, Л. Нікольський, В. Німчук, Е. Поліванов, І. Попеску, Я. Радевич-Винницький, В. Русанівський, О. Ткаченко, А. Швейцер, Л. Якубинський та інші.

Проте, незважаючи на значну кількість праць з питань державної мовної політики, теоретичні та методологічні розробки в цій сфері присвячені лише окремим аспектам досліджуваної проблеми. Відсутнє й комплексне дослідження проблем державної мовної політики на засадах проектного підходу, у якому було б ураховано процес її розвитку та теоретичне осмислення сучасних тенденцій. Саме це зумовило вибір теми запропонованого дисертаційного дослідження. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексного науково-дослідного проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» за темами науково-дослідної роботи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Застосування соціально-психологічних методів державного управління під час розробки, впровадження та оцінювання регіональних цільових програм» (державний реєстраційний номер 0108U003398) та «Адаптація досвіду європейського врядування в Україні в контексті реформування системи публічного управління» державний реєстраційний номер 0108U003400). У цих дослідженнях автор брала участь як молодший науковий співробітник і здійснила комплексний аналіз концептуальних засад формування та реалізації державної мовної політики в Україні та зарубіжних країнах; визначила правові й інституційні засади формування державної мовної політики в Україні, а також дослідила вплив соціально-психологічних методів державного управління на процес її реалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретико-методологічних положень та розробка на цій основі концептуальних засад модернізації державної мовної політики в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає послідовне вирішення таких завдань дослідження:

розкрити на підставі аналізу наукової літератури та джерельної бази з питань мовної політики сутність понятійно-категоріального апарату дослідження, зокрема уточнити формулювання таких понять, як: «державна мовна політика», «мовні відносини», «модернізація державної мовної політики» та обґрунтувати методологічну базу й основні напрями дослідження;

дослідити правові засади формування та реалізації державної мовної політики в незалежній Україні;

здійснити аналіз розвитку організаційної складової державної мовної політики в Україні;

узагальнити досвід формування та реалізації державної мовної політики на прикладах зарубіжних країн та дослідити можливості використання його в Україні з метою модернізації державної мовної політики;

здійснити комплексний аналіз сучасного стану державної мовної політики в Україні;

розробити концептуальні засади модернізації державної мовної політики в Україні на засадах проектного підходу.

Об'єкт дослідження - державна мовна політика в Україні.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні аспекти модернізації державної мовної політики в Україні.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що наукове обґрунтування теоретико-методологічних положень державної мовної політики в Україні та розробка на цій основі концептуальних засад її модернізації сприятиме утвердженню статусу української мови як єдиної державної, розширенню її соціокомунікативної функції в усіх сферах суспільного життя держави, підтримці мов національних меншин, розвитку громадянського суспільства.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи, а саме: системний, контент-аналіз, історико-культурний, аналіз і синтез. Так, системний метод використовувався під час вивчення понять і основних засад державної мовної політики. Метод контент-аналізу було застосовано під час опрацювання документальних джерел. Для аналізу регіональних особливостей державної мовної політики було вжито історико-культурний метод. За допомогою методу аналізу та синтезу сформовано понятійно-категоріальний апарат, визначено проектний підхід як складову державно-управлінського рішення. Метод аналізу державної політики використано під час аналізу мовної ситуації для виявлення мовних проблем та розробки й обґрунтування концептуальних засад модернізації державної мовної політики з урахуванням регіональних особливостей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та розробці на цій основі концептуальних засад модернізації державної мовної політики в Україні. У дисертаційній роботі досягнуто таких наукових положень та висновків:

уперше:

науково обґрунтовано концептуальні засади модернізації державної мовної політики в Україні на засадах проектного підходу, що дасть змогу на основі виявлення конкретних параметрів проблемної мовної ситуації, умов її появи та розвитку розробити заходи, спрямовані на її розв'язання, а також передбачити зміни, які відбудуться не лише в системі державного управління, а й у суспільстві в цілому;

доведено необхідність модернізації державної мовної політики в Україні, що ґрунтується на переході від програмно-цільового до проектного підходу у розв'язанні проблемних мовних ситуацій;

удосконалено:

понятійно-категоріальний апарат у сфері державної мовної політики, зокрема уточнено визначення таких понять, як: «державна мовна політика», «мовні відносини», а також розроблено авторське визначення поняття «модернізація державної мовної політики»;

напрями інституційно-правових засад державної мовної політики в незалежній Україні з метою деполітизації цілей державної мовної політики;

дістали подальшого розвитку:

комплексний підхід щодо визначення сучасних проблем державної мовної політики в Україні, серед яких розглядається вплив політичного та регіонального чинників на формування та реалізацію державної мовної політики;

підходи щодо адаптації позитивного зарубіжного досвіду формування та реалізації державної мовної політики з метою модернізації державної мовної політики в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані дисертантом теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути застосовані в практичній діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування в процесі розробки та впровадження державних та регіональних програм розвитку української мови як державної та мов національних меншин; під час розробки посібників і спецкурсів з питань державної мовної політики для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, до функціональних повноважень яких належить формування та реалізація державної мовної політики.

Запропоновані автором положення, висновки та рекомендації використано: у практичній діяльності відділу освіти Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради під час виконання Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки (акт про впровадження від 25.10.2010 р.); у діяльності управління з питань внутрішньої політики Дніпропетровської обласної державної адміністрації під час організації та проведення громадських слухань, інформаційно-просвітницької роботи з населенням області (акт про впровадження від 03.11.2010 р.); у діяльності управління внутрішньої політики Дніпропетровської міської ради під час організації лекційно-пропагандистської та просвітницької роботи серед працівників органів місцевого самоврядування, мешканців міста, навчання та підвищення кваліфікації співробітників виконавчих органів міської ради (акт про впровадження від 10.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, вироблені автором особисто. Усі дослідження й розробки, ідеї та гіпотези, використані й подані в дисертації, виконано та висунуто особисто здобувачем. Ідеї та розробки співавторів, з якими було підготовлено статті та науково-методична розробка, у дисертації не використовувалися. У статтях та тезах, підготовлених спільно з Н. Чередник, автором здійснено аналіз особливостей формування та реалізації державної мовної політики. У статті «Реалії та перспективи мовної політики як складової державотворення» автором розкрито основоположні принципи формування та реалізації державної мовної політики в європейських державах та проаналізовано сучасний стан державної мовної політики в Україні; у статті «Мовна політика як складова політики мультикультуралізму в Канаді» автором описано досвід вироблення мовної політики в Канаді на засадах мультикультуралізму. У тезах доповіді «Мова в контексті гуманітаризації освітнього простору України» автором розглядається мовна проблема як одна з ключових і в контексті гуманітаризації освітнього простору України; у тезах доповіді «Мовна політика Канади як складова мультикультуралізму» автором проаналізовано особливості державної мовної політики Канади.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень та включені до дисертації висновки було оприлюднено й обговорено на 10 наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі за міжнародною участю: «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2008, 2009), «Проблеми формування та підготовки управлінської еліти в Україні» (Дніпропетровськ, 2008), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2008, 2009), «Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком» (Дніпропетровськ, 2008), «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2009), «Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції» (Дніпропетровськ, 2009), «Інноваційні технології державного управління соціокультурним розвитком суспільства на рівні місцевого самоврядування» (Дніпродзержинськ, 2009), «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 2010).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано: 5 наукових статей у фахових виданнях, 10 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про ступінь апробації результатів дослідження і публікації автора за темою дисертації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади державної мовної політики» - проаналізовано стан наукових розробок з теми дисертаційної роботи, визначено основні терміни за проблематикою дослідження, обґрунтовано методологічну базу та основні напрями дослідження. Доведено, що, незважаючи на значну кількість публікацій за проблематикою дисертаційного дослідження, майже всі вони мають вузькогалузеву спеціалізацію і не дають комплексної відповіді на питання щодо модернізації державної мовної політики в Україні. Тому нагальною є потреба в комплексній науковій розробці проблеми державного управління в цій сфері.

Особливістю наукових досліджень з державної мовної політики є їх міждисциплінарність (державне управління, мовознавство, соціологія, соціолінгвістика, політологія), що спричиняє складність у визначенні основних категорій і понять, якими оперують дослідники, зокрема таких, як: «державна мовна політика», «державна мова», «мовні відносини». На підставі аналізу цих термінів з'ясовано, що існують різні підходи до розуміння сутності державної мовної політики в процесі розвитку та функціонування державної мови та задоволення мовних потреб громадян. Автором уточнено трактування поняття «державна мовна політика» та подано власну дефініцію поняття «мовні відносини» і «модернізація державної мовної політики». Тлумачення цих понять і їх дослідження проводилося з позиції забезпечення права громадян на участь у процесі прийняття управлінських рішень щодо функціонування певних мов у межах окремого простору. Поєднання різних підходів до тлумачення понять «державне управління», «державна політика», «мовна політика» дозволило сформулювати таке визначення понять «мовні відносини», «державна мовна політика» та «модернізація державної мовної політики». Таким чином мовні відносини - це відносини, що виникають між мовними групами під час вибору, використання та визначення статусу мови (мов) у певному соціокультурному середовищі, а державна мовна політика - це діяльність держави і суспільства, спрямована на вирішення проблем у сфері мовних відносин за погодженням інтересів різних мовних груп. Модернізація державної мовної політики - це процес цілеспрямованого коригування мети, способів і засобів вироблення, впровадження та оцінювання цієї політики, обумовлений змінами регіональних, політичних та соціокультурних чинників, які відображають мовні потреби громадян в умовах сьогодення. Головною метою модернізації державної мовної політики в Україні автором визначено перехід від програмно-цільового до проектного підходів стосовно формування та реалізації зазначеної державної політики.

Порівняльний аналіз категорій «програмно-цільовий метод» та «проектний підхід» дав можливість обґрунтувати доцільність використання методів соціокультурного проектування для модернізації державної мовної політики в Україні. Зокрема з'ясовано, що використання проектного підходу для розв'язання проблемних мовних ситуацій на регіональному рівні ґрунтується на розумінні людини як найвищої цінності, дає можливість створити умови для розширення участі народу в гарантуванні громадянам реальної участі влади у виробленні та прийнятті державно-управлінських рішень.

Технологія проектного підходу ґрунтується на обмеженості в часі і ресурсах, визначенні чітких цілей проекту та ступеня їх унікальності, термінів початку та закінчення проекту, умов його здійснення, внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків операцій, завдань і ресурсів. Саме такі умови передбачають виявлення активності й ініціативності як з боку суб'єктів державного управління, так і з боку громадськості. Державна мова політика є надчутливою до будь-яких втручань, тому використання в такій специфічній сфері методів соціокультурного проектування дасть можливість не лише визначити конкретні параметри проблемної мовної ситуації, що існує в кожному регіоні України, з'ясувати умови її появи та розвитку, але й показати та оцінити потенційні зміни як в системі державного управління (децентралізація, конкретизація, деполітизація цілей, а також зміна функцій органів державної влади та місцевого самоврядування), так і в суспільстві в цілому. Для зміни ситуації у сфері державної мовної необхідно змінити на державному рівні підходи та методи, що лежать в основі її формування та реалізації. Одним із пріоритетів державної мовної політики в період демократизації суспільного життя повинно бути надання громадянам права брати участь у вирішенні мовних проблем. Новий зміст модернізації державної мовної політики в Україні з точки зору використання проектного підходу передбачає підтримку розвитку та функціонування державної мови та мов національних меншин з урахуванням ціннісних орієнтацій, соціально-психологічних особливостей та мовних потреб громадян, що у свою чергу потребує науково-теоретичного осмислення.

У другому розділі - «Формування та реалізація державної мовної політики: вітчизняний і зарубіжний досвід» - досліджено історію становлення та розвитку правової та організаційної складових державної мовної політики в незалежній Україні, розглянуто особливості формування та реалізації державної мовної політики в зарубіжних країнах у контексті розвитку та становлення законодавчо-інституційної та програмно-цільової складових.

На підставі аналізу становлення і розвитку законодавчої складової державної мовної політики визначено, що в незалежній Україні вона реалізується відповідно до нормативно-правових актів різної юридичної сили, які регулюють мовні відносини в різних сферах суспільного життя. Разом із тим існуюча правова база є застарілою і не відповідає вимогам сучасності, що спричиняє неефективність державної мовної політики та політизацію мовного питання. Це зумовлює потребу в прийнятті нового закону України про мови, який відповідатиме Конституції України та вимогам сучасності. З'ясовано, що можливостями подальшого розвитку нормативно-правової бази державної мовної політики є реальні перспективи систематизації, уніфікації діючих документів та усунення суперечностей у них у межах нових підходів та методів модернізації державної мовної політики; розробка реальних механізмів їх практичного впровадження, що сприятиме підвищенню ефективності всієї системи державного управління в цій сфері; розробка й реалізація цільової програми сприяння розвитку та функціонуванню української мови з урахуванням запитів не тільки національного мовного складу населення, а й регіонального; наближення норм чинного законодавства до європейських стандартів за рахунок розвитку співпраці з країнами Європейського Союзу й участі в загальноєвропейських програмах, направлених на вирішення мовних проблем.

Простежено, що позитивним кроком у становленні організаційної складової державної мовної політики було створення 24 лютого 1997 р. Ради з питань мовної політики при Президентові Україні як головного дорадчого органу виконавчої влади, на засіданні якого розглядалися, затверджувалися та подавалися на розгляд Президентові України аналітичні доповіді про мовну ситуацію в державі та першочергові заходи щодо реалізації державної мовної політики. Діяльність цього державного органу влади було припинено в листопаді 2001 р.

З'ясовано, що сьогодні основними суб'єктами державної мовної політики в Україні є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Президент України, які відповідно до Конституції України забезпечують всебічний розвиток і функціонування української мови та мов національних меншин в усіх сферах суспільного життя на всій території України і затверджують концептуальні засади зазначеної політики. Показано, що серед уповноважених органів державного управління, що відповідають за вирішення мовних питань, є Управління з питань гуманітарної політики Кабінету Міністрів України та сектор з мовної політики Міністерства культури та туризму України. Це свідчить про відсутність інституційної вертикалі, яка б реалізовувала основні правові засади державної мовної політики та визначала б її пріоритетні напрями. У процесі розгляду особливостей організаційної складової державної мовної політики в Україні з'ясовано, що сьогодні проблема невиконання нормативно-правових актів зумовлена відсутністю відповідних державних установ, до повноважень яких належить контроль за дотриманням мовного законодавства. Розглядаючи організаційну систему державної мовної політики, визначено, що відповідні органи державної управління постійно реорганізовувалися, змінювали пріоритети й напрями діяльності, що призводило до зміни їх повноважень, завдань, функцій і негативно позначалося на ефективності їх роботи. Це зумовило потребу у створенні відповідного органу державного управління, який би займався питаннями формування та реалізації державної мовної політики з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.

Аналіз повноважень, завдань, функцій, форм і методів роботи інституцій, уповноважених вирішувати мовні питання, дав можливість визначити пріоритетні напрями їх діяльності, серед яких: 1) приведення мовного законодавства і практики його застосування відповідно до Конституції України та Рішення Конституційного Суду України; 2) утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України; 3) утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні, гаранта державної незалежності і національної безпеки; 4) створення належної нормативної бази підтримки й пільг для українськомовних засобів масової інформації; 5) вироблення дієвих засобів захисту від актів зовнішньої мовно-культурної експансії та публічної дискредитації української мови; 6) поліпшення якості українського мовлення на теле- та радіоканалах України; 7) сприяння розвитку мов національних меншин; 8) запобігання дискримінації за мовною ознакою; 9) сприяння підвищенню загальної мовної культури громадян України; 10) створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства. Ураховуючи недоліки становлення і розвитку правової та організаційної складової державної мовної політики в Україні, було проаналізовано досвід зарубіжних країн, в основу формування та реалізації державної мовної політики яких було покладено реформування правової та організаційної складових.

Аналіз досвіду Канади, Франції, Словаччини, Естонії та Казахстану дав можливість з'ясувати, що становлення та розвиток державної мовної політики в цих країнах відбувається в законодавчо-інституційному та програмно-цільовому напрямах. Досліджено, що правовою основою державної мовної політики у Франції є Конституція Республіки та Закон «Про мову» від 1994 р. (відомий як закон Тубона). Закон регулює використання державної мови у сфері споживання товарів і послуг, праці, освіти, державної служби, електронних ЗМІ, науково-культурних та масових заходів. Відповідальність за формування та реалізацію державної мовної політики у Франції покладено на різні установи. Зокрема, на національному рівні - це найвища Рада Франкофонії, підпорядкована апаратові президента, та Вища Рада з французької мови під керівництвом служб прем'єр-міністра. Визначенням курсу, законодавством, нормуванням, координацією та підтримкою робіт спеціальних комісій, особливо у сфері термінології та інженерної лінгвістики, займається загальне управління французької мови Міністерства культури та Французька Академія. У сфері міжнародних зв'язків міжнародною Асоціацією мерів та голів міст і метрополій з таким самим мовним статусом та іншими установами. Програми, спрямовані на підтримку французької мови, реалізуються міжнародним Агентством культурної та технічної співпраці і спеціалізованими виробниками, як-от: французькомовна програма телебачення ТV5 та Асоціація університетів.

Особливість державної мовної політики Канади полягає в тому, що вона базується на принципах мультикультуралізму з визнанням двомовності. Поштовхом для введення двомовності в Канаді став Закон про офіційні мови, поданий тодішнім прем'єр-міністром країни П'єром Еліотом Трюдо і схвалений парламентом 1969 р. (уточнення робилися 1982 р. та 1988 р.). Акт встановлював рівність англійської та французької мов як у парламенті та уряді, так і в канадському суспільстві. Також правовою основою реалізації мовної політики є Хартія французької мови, прийнята 1977 р., відповідно до якої французька мова є єдиною офіційною мовою Квебеку, а його громадяни мають право використовувати цю мову у всіх сферах суспільного життя. Проте Конституція Канади, прийнята в 1980 р., передбачає офіційну рівність між англійською та французькою мовами на всій території Канади. Нині в Канаді на урядовому рівні реалізується Програма розвитку офіційних мов меншин, яка повинна сприяти життєздатності франко- та англомовних меншин та заохочувати їх до участі в усіх сферах життя суспільства шляхом угод про співробітництво з організаціями меншин, територіями, муніципальними та федеральними органам.

У період з 1963 до 1970 р. питаннями мовної політики в Канаді займалася Королівська комісія з двомовності, яку 1971 р. було реорганізовано в Комісію з двомовності та двокультурності. Сьогодні відповідальними за формування та реалізацію державної мовної політики в Канаді є: федеральні органи виконавчої та законодавчої влади, Департамент юстиції, Департамент канадської спадщини, Казначейство, Комісія з громадських послуг, Комісаріат офіційних мов, Федеральний суд, Постійна Комісія з питань офіційних мов, Постійний сенаторський комітет з питань офіційних мов, а також державні департаменти, органи і корпорації.

Упродовж сторіч в основу мовної політики Словаччини було покладено прагнення словаків забезпечити використання словацької мови в забезпеченні комунікативних, пізнавальних, естетичних потреб суспільства, у їх намірі захищати й удосконалювати свою мову за допомогою політичних, культурних та інших засобів, поширених у суспільстві. Правовою основою здійснення державної мовної політики Словаччини стала Конституція Республіки, ухвалена 1992 р., та Закон Національної Ради Словацької Республіки про державну мову, прийнятий 1995 р. Проте 1 вересня 2009 р. Парламент Словацької Республіки ухвалив новий Закон про захист державної мови. Відповідальними за здійснення мовної політики в Словаччині є Міністерство культури Словацької Республіки як наглядацький орган, що відповідає за дотриманням Закону та встановлює штрафи за його порушення.

Реалізація державної мовної політики як в Естонії, так і в Казахстані відбувається відповідно до Конституції та Закону про мову цих країн. У межах програмно-цільового напрямку в Естонії розроблено програму «Інтеграції естонського суспільства 2000-2007 рр.», якою передбачено уніфікацію естонського суспільства на основі загального володіння державною мовою. У Казахстані цей напрямок представлено низкою державних, регіональних і галузевих програм функціонування й розвитку мов, спрямованих на покращення знання казахської мови та розширення сфер її використання.

З метою підготовки Закону про мову 1990 р. естонським урядом було засновано Національну мовну колегію, орган, до повноважень якого входила відповідальність за формування та реалізацію державної мовної політики, моніторинг використання естонської мови як рідної і як другої. Для втілення основних засад державної мовної політики та розробки правових актів на основі Закону про мову 1989 р., у 1990 р. в межах управління Державної канцелярії Естонії було створено Державний департамент з питань мови. З 1995 р. цей Департамент було підпорядковано Міністерству освіти Естонії та реорганізовано у мовну інспекцію, що є урядовим органом, основними завданнями якого є реалізація державного контролю та застосування міри державного примусу в межах, передбачених Законом про мову.

У Казахстані уповноваженим державним органом з питань мовної політики є Комітет з мовних питань при Міністерстві культури та інформації, якому підпорядковані Управління з розвитку мови, що діють у всіх областях як місцеві органи виконавчої влади. Вивчений зарубіжний досвід Канади, Франції, Словаччини, Естонії та Казахстану стосовно формування та реалізації державної мовної політики дозволяє обґрунтувати підходи до модернізації державної мовної політики в Україні.

У третьому розділі - «Модернізація державної мовної політики в Україні на засадах проектного підходу» - здійснено комплексний аналіз основних чинників впливу на розвиток державної мовної політики в Україні, зокрема політичного та регіонального, визначено вплив регіональної ідентичності на розвиток мовних відносин, сформульовано концептуальні засади модернізації державної мовної політики в Україні на основі проектного підходу.

Визначено, що сьогодні на мовну ситуацію в Україні найбільше впливають два чинники - політичний та регіональний. Розглядаючи їх вплив на процес формування та реалізації державної мовної політики, виявлено, що їх наявність у мовному просторі простежується переважно під час передвиборчих кампаній, коли позиції політичних партій як суб'єктів вироблення зазначеної політики співвідносяться з регіональною ідентичністю населення, зумовленою низкою чинників (історичних, соціально-психологічних, економічних, політичних та ін.).

Показано, що поряд із мовною та національною ідентичністю належність до певного регіону є складовою мовної ідентичності, що зумовлює відмінність у сприйнятті мовного питання. Результати вивчення громадської думки свідчать, що в регіонах по-різному оцінюють питання мови, історичні події та постаті, а також зовнішньополітичну орієнтацію країни. Водночас амбівалентність поглядів населення сприяє прагненню політичних гравців здобути владу через вплив на свій електорат, ураховуючи регіональні особливості електорального середовища (у тому числі й мовної). Виявлено, що носії тієї самої мови в різних регіонах мають відмінні уподобання відповідно до соціально-психологічних, політичних та глобалізаційних чинників, зумовлених низкою суб'єктивних та об'єктивних чинників впливу на регіональний поділ. Так, мешканці Західної України віддають перевагу політиці українізації, а Східної України - підтримують політику федералізації. З'ясовано, що неврахування цих відмінностей в орієнтаціях стає причиною політизації мовного питання та активізації впливу політичного чинника на процес формування та реалізації мовної політики. У зв'язку з цим виникає необхідність у застосовуванні проектного підходу, що дасть можливість визначити параметри проблемної мовної ситуації, передумови її виникнення та розвитку в кожному регіоні, а також з'ясувати потреби громадян щодо розв'язання зазначеної ситуації на основі історичної та культурної єдності регіонів.

Виокремлення позитивного зарубіжного досвіду дало можливість визначити основні напрями модернізації державної мовної політики в Україні, а саме: удосконалення її нормативно-правової складової, реформування організаційної структури державної мовної політики, удосконалення організаційно-правових і матеріально-технічних засад її функціонування. Установлено, що реформування державної мовної політики в Україні повинно ґрунтуватися на засадах проектного підходу. Актуальність застосування такого підходу зумовлена тим, що технологія проектування дозволить суб'єктам державної мовної політики більш ефективно здійснювати аналітичні, організаційно-управлінські та консультаційно-методичні функції.

Автором було обґрунтовано потребу застосування методів проектного підходу до модернізації державної мовної політики, що повинна відбуватися в межах відповідних етапів, кожен з яких має свої завдання та зміст: перший етап - аналіз мовної ситуації та виявлення найбільш актуальних і типових для регіону мовних проблем. Вирішення цих проблем передбачає наявність системи збирання, обробки та аналізу інформації про соціально-політичне, історичне та культурне життя регіону; другий етап - передбачення стану мовної ситуації в майбутньому, варіанти її розвитку як за умови збереження існуючих тенденцій та відповідних процесів, так і в тому випадку, якщо вони будуть змінені в бажаному напрямку як результат управлінського рішення чи реалізації того чи іншого проекту; третій етап - систематизація загального стану мовного розвитку регіону та розробка на цій основі відповідної концепції; четвертий етап - формування та реалізація державної мовної політики з урахуванням регіональних особливостей, тобто це перехід від загальної концепції мовної політики до програми її розвитку в окремому регіоні; п'ятий етап - створення відповідних організаційних структур; шостий етап - узагальнення та аналіз проміжних результатів реалізації державної мовної політики в цілому та окремих проектів зокрема, урахування їх ефективності та внесення необхідних змін.

Запропонований підхід дасть можливість з'ясувати протиріччя, що склалися сьогодні між реальним станом у сфері державної мовної політики й місцем мовної складової в соціокультурному розвитку регіону. У кожному регіоні модернізація державної мовної політики повинна відбуватися на основі врахування його мовних потреб, що дасть можливість визначити шляхи розв'язання цієї проблеми, серед яких було запропоновано такі:

створення постійної системи моніторингу динаміки та тенденцій розширення сфери функціонування української мови в регіоні;

популяризація державної мови, піднесення її авторитету серед населення шляхом залучення представників органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, освітніх установ та інших;

забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців з подальшим контрольним вимірюванням рівня знання державної мови;

розширення мережі навчальних закладів різного типу (від дошкільних до вищих) з українською мовою навчання;

оновлення змісту освіти (як за рахунок базової, так і варіативної складової) в напрямку підвищення рівня загальної та національної культури особистості;

забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації педагогічних і викладацьких кадрів для викладання українською мовою базових і профільних дисциплін у навчальних закладах різних рівнів акредитації та форм власності;

задоволення мовних потреб усіх мовних груп, які проживають у певному регіоні.

Висновки

У дисертаційній роботі розв'язано актуальне завдання, що полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та розробці на їх основі концептуальних засад модернізації державної мовної політики в Україні. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, на якій воно ґрунтується, та дають можливість зробити певні узагальнюючі висновки, що мають теоретичне й практичне значення.

1. На основі аналізу та узагальнення попередніх вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень за проблематикою дисертаційного дослідження уточнено поняття «державна мовна політика», а також подано авторське визначення понять «мовні відносини» та «модернізація державної мовної політики». Ці визначення ґрунтуються на сучасному розумінні державного управління та сутності процесів, що відбуваються у сфері державної мовної політики.

2. У результаті дослідження правових засад визначено, що державна мовна політика в незалежній Україні реалізується відповідно до нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють мовні відносини в різних сферах суспільного життя. З'ясовано, що чинна правова база є застарілою і не відповідає вимогам сучасності, а також призводить до неефективності державної мовної політики і спричиняє політизацію мовного питання. Це зумовлює потребу приведення означеного законодавства у відповідність до Конституції України та ухвалення нового закону «Про мови в Україні».

3. Аналіз процесу становлення та розвитку організаційної складової державної мовної політики показав, що сьогодні в Україні проблема невиконання нормативно-правових актів зумовлена відсутністю відповідних державних установ, до повноважень яких належить контроль за дотриманням мовного законодавства. Органи державного управління у сфері державної мовної політики, які було створено в період незалежності, постійно реорганізовувалися, змінювали пріоритети й напрямки діяльності, що негативно позначилося на ефективності їх роботи. Саме це зумовлює потребу у створенні єдиного органу державної влади, який відповідатиме за формування та реалізацію державної мовної політики в Україні.

4. Вивчення досвіду формування та реалізації державної мовної політики в зарубіжних країнах (Франція, Канада, Словаччина, Естонія та Казахстан) свідчить, що в країнах, де чітко визначена роль мови, тобто мова розглядається як ідентифікаційна складова держави та нації, державою створено всі умови для її розвитку та функціонування, як-от: належне законодавство; відповідна організаційна складова, що відповідає за вирішення мовних питань; низка програм, які виконуються, тощо. Зокрема, позитивним є використання досвіду цих країн щодо забезпечення функціонування державної мови шляхом її законодавчого закріплення та створення низки органів державного управління, які сприяли б її поширенню, вивченню, підвищенню престижу.

5. Проведений комплексний аналіз сучасного стану державної мовної політики в Україні дав можливість визначити основні чинники впливу на специфіку розвитку мовних відносин у державі - політичний та регіональний. З'ясовано, що політичний чинник під час передвиборчих кампаній співвідноситься з регіональною ідентичністю громадян. Оскільки поряд із мовною та національною ідентичністю належність до певного регіону виступає як головна, стійка складова мовної ідентичності, що, у свою чергу, зумовлює відмінність у сприйнятті мовного питання. Регіональний чинник визначається через урахування історичних, соціально-психологічних, економічних, політичних та інших факторів, що впливають на регіональний поділ населення, що підтверджено даними соціологічних опитувань. Показано, що відмінності в політичних орієнтаціях спричиняють загострення мовного питання та активізацію впливу політичних лідерів на процес становлення й розвитку мовних відносин. Було запропоновано застосування проектного підходу, за допомогою якого можна визначити передумови виникнення проблемних мовних ситуацій у кожному регіоні та з'ясувати потреби громадян щодо його вирішення задля формування єдиної системи мовних орієнтацій на основі історичної та культурної єдності регіонів.

6. На основі отриманих вище результатів дослідження розроблено концептуальні засади модернізації державної мовної політики в Україні на засадах проектного підходу.

Реалізація цих засад передбачає врахування політичних та регіональних чинників під час модернізації державної мовної політики та визначення параметрів конкретної проблемної мовної ситуації, умов її виникнення та розвитку.

Визначено, що модернізація державної мовної політики в Україні повинна здійснюватися відповідно до етапів та методів, визначених технологією проектного підходу, що дасть можливість суб'єктам державного управління в цій сфері на основі проаналізованої та обробленої інформації визначати напрями розв'язання проблемної мовної ситуації.

Серед запропонованих шляхів зокрема такі: створення постійної системи моніторингу динаміки та тенденцій розширення сфери функціонування української мови в регіоні; популяризація державної мови; піднесення її авторитету серед населення шляхом залучення представників органів державного управління та місцевого самоврядування, громадських організацій та освітніх установ; забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців з подальшим контрольним вимірюванням на знання державної мови; розширення мережі навчальних закладів різного типу (від дошкільних до вищих) з українською мовою навчання; оновлення змісту освіти (як за рахунок базової, так і варіативної складової) в напрямку підвищення рівня загальної та національної культури особистості; забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації педагогічних і викладацьких кадрів для викладання українською мовою базових і профільних дисциплін у навчальних закладах різних рівнів акредитації та форм власності; задоволення мовних потреб усіх мовних груп, які проживають у певному регіоні.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Чередник Ю. Концептуальні чинники державної мовної політики в Україні / Ю. Чередник // Державне будівництво.