Правове регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

^{НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ}

^{ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО}

^{Спеціальність 12.00.06} - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

УДК 349.422.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

^{ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ}

^{Чурилова}

^{Тетяна Миколаївна}

Київ

2011



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

академік НАПрН України

Семчик Віталій Іванович

Інститут держави і права

ім. В. М. Корецького НАН України

завідувач відділу проблем аграрного,

земельного та екологічного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Уркевич Віталій Юрійович

Національний університет

"Юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого" м. Харків

доцент кафедри аграрного права

кандидат юридичних наук, доцент

Гафурова Олена Вікторівна

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

доцент кафедри аграрного, земельного

та екологічного права ім. В. З. Янчука

Захист відбудеться "6" квітня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий " 3 " березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук О. О. Кваша



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пріоритетними завданнями аграрної реформи в сучасних умовах є забезпечення стійких перспектив продовольчої безпеки та підвищення доходів сільськогосподарських виробників.

Країни - члени ЄС, Сполучені Штати Америки, Канада та інші для вирішення зазначених питань обрали шлях підтримки створення прозорої заготівельно-збутової інфраструктури на засадах кооперації та її інтеграції з торгівлею, підприємствами харчової і переробної промисловості.

Створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні необхідно розглядати як реальну можливість побудови нової моделі сільського господарства, адже аграрна криза певною мірою є кризою організаційної структури.

Не зважаючи на наявність правового підгрунтя для створення та функціонування сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, не можна стверджувати, що складний процес правового регулювання у даній сфері завершений. Економічні реалії сьогодення вимагають адекватного правового реагування. Кооператив є особливою організаційно-правовою формою, із специфічною метою та принципами діяльності. Між тим, як демонструє світовий досвід, адаптація принципів кооперативної діяльності до сучасних умов господарювання є важливим фактором забезпечення конкурентоспроможності в агресивному ринковому середовищі. Від рівня досконалості кооперативного законодавства безпосередньо залежить стабільність і ефективність діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Теорія кооперації будується на працях таких провідних вчених, як: О. Анциферов, С. Бородаєвський, М. Левитський, Б. Мартос, К. Мацієвич, М. Туган-Барановський, О. Чаянов та інші, які дослідили правову та соціально-економічну природу та сутність кооперативних організацій. Еволюцію української кооперації, від першоджерел і до середини ХХ ст. проаналізовано у фундаментальній монографічній праці І. Витановича. Історико-теоретичним аспектам української сільськогосподарської кооперації присвячено монографію В.І. Марочки.

Вагомий внесок у дослідження правового становища сільськогосподарських кооперативів та кооперативних відносин зроблено В.І. Семчиком. Серед наукових досліджень, присвячених окремим проблемам кооперативних відносин та аналізу правового становища сільськогосподарських кооперативів, важливо виділити праці таких українських вчених як: Ю.С. Шемшученко, В.Л. Мунтян, В.В. Костицький, Н.Р. Малишева, П.Ф. Кулініч, О.О. Погрібний, Т. П. Проценко, В. Ю. Уркевич, О.В. Гафурова, Н.І. Титова, О.М. Сонін, В.І. Федорович, Я.З. Гаєцька-Колотило, М.А. Мацько, В.М. Єрмоленко, М.В. Шульга, В.В. Янчук, В.З. Янчук, В.М. Масін та інші.

Вагомий внесок у розвиток сучасної теорії сільськогосподарської кооперації зроблено відомими українськими вченими-економістами Л.В. Молдаван, В. В. Зіновчуком, В. В. Гончаренко та іншими.

Правова регламентація окремих сторін кооперативних відносин у сільському господарстві Російської Федерації стала предметом наукових досліджень М.І. Козиря, Т.Є. Абової, О.А. Самончик, М.І. Палладиної, А. З. Акежанова, З.С. Бєляєвої, Г. Ю. Бистрова, О.О. Галіновської, Ш.М. Ісмаїлова, О.Л. Мініної, Є.І. Павлової, І.М. Лопіної та інших вчених.

Потреба у проведенні дослідження правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів викликана необхідністю подальшого вдосконалення законодавства, що регулює кооперативні відносини. Урахування при цьому міжнародних кооперативних принципів, світового досвіду є запорукою цілеспрямованого і послідовного приєднання України до міжнародного кооперативного руху та передумовою інтеграції нашої держави у світову систему господарювання.

Таким є коло проблем, пов'язаних із функціонуванням сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що свідчить про актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертаційного дослідження виконана у межах плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України "Проблеми розвитку аграрного і земельного права України" (І кв. 2009 - IV кв. 2011 РК 0108 U 009967).

Мета і завдання дослідження. Метою наукової праці є встановлення особливостей правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; і визначення, на основі аналізу національного законодавства України та європейського правового досвіду, напрямів вдосконалення чинного законодавства у вказаній сфері.

Для досягнення поставленої мети у дисертації вирішуються такі основні завдання:

· здійснити теоретичне дослідження правових аспектів розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні;

· дослідити розвиток законодавства про сільськогосподарські обслуговуючи кооперативи;

· визначити особливості порядку створення та припинення діяльності обслуговуючих кооперативів;

· виявити недоліки в нормативно-правовому регулюванні обслуговуючих кооперативів й сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення їх правового забезпечення;

· розкрити сутність неприбуткової природи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, проаналізувати особливості їх оподаткування;

· з'ясувати роль та зміст принципів кооперативної діяльності;

· дослідити правове регулювання майнових відносин у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах;

· провести аналіз організаційної структури та управлінських відносин у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах;

· здійснити теоретичне дослідження змісту прав та обов'язків членів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають в процесі створення, діяльності та припинення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, норми яких регулюють діяльність обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві України; практика їх застосування; відповідне законодавство зарубіжних країн, зокрема Російської Федерації, Франції, Німеччини, Англії тощо; науково-теоретичні дослідження у цій галузі.

Методи дослідження. У ході дослідження проблем правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). майновий управлінський неприбутковий кооператив

Історичний метод дозволив дослідити розвиток законодавства про сільськогосподарську кооперацію. За допомогою діалектичного методу досліджувався зміст поняття "сільськогосподарський кооператив" та "сільськогосподарський обслуговуючий кооператив". Застосування методу системного аналізу дозволило визначити місце і роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх об'єднань серед інших організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності на селі. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні положення про сільськогосподарську обслуговуючу кооперацію та її організаційно-правові форми. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, допоміг сформулювати висновки та рекомендації, що ґрунтуються на принципах визначеності, послідовності та несуперечливості суджень. За допомогою порівняльно-правового методу аналізувались міжнародні принципи кооперації, кооперативне законодавство зарубіжних країн, що дозволило сформулювати пропозиції про рецепцію правових ідей і правових рішень у вітчизняне законодавство. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджено правове регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, особливості правового забезпечення сільськогосподарської кооперації у різні історичні періоди, правове регулювання майнових, управлінських та членських відносин, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. На основі отриманих результатів зроблені науково-теоретичні висновки і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного аграрного законодавства у зазначеній сфері.

В межах здійсненого автором дослідження одержано результати, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

· обґрунтовано недоцільність розмежування виробничих та обслуговуючих кооперативів шляхом віднесення перших до підприємницьких, а других - до непідприємницьких організацій. Пропонується закріпити у ЦК України таку організаційно - правову форму як кооператив; навести узагальнююче поняття кооперативу, яке відповідає Декларації про кооперативну ідентичність, встановити суттєві ознаки такої форми і найзагальніші положення, які регламентують правовий статус кооперативу. Загальні положення про окремі види кооперативів повинні бути врегульовані в Кооперативному кодексі України, який стане єдиним консолідованим актом;

· обґрунтовано необхідність у сучасних умовах проведення моніторингу дотримання кооперативами кооперативних принципів, в результаті чого передбачається суттєве зниження ризику відхилення від них, що дискредитує кооперативну ідею і гальмує її розвиток;

· обґрунтовано необхідність закріплення на рівні закону кооперативних принципів, які проголошені Декларацією про кооперативну ідентичність, та мають винятково важливе значення для ідентифікації кооперативу як такого, а саме: принцип освіти, підвищення кваліфікації, інформації; принцип співпраці між кооперативами; принцип турботи про суспільство;

· з метою залучення інвестицій пропонується надати можливість участі асоційованих членів у голосуванні, але з обмеженням до 30 відсотків від загальної кількості голосів;

· обґрунтовано доцільність укладання із виконавчою дирекцією цивільно - правових угод, відповідно статтю 17 п.2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" слід викласти у такій редакції "Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах цивільно - правового договору, який укладає з ним правління кооперативу від імені кооперативу, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням";

· сформульовано авторське визначення поняття "сільськогосподарський обслуговуючий кооператив", де сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є неприбутковою юридичною особою, створеною шляхом добровільного об'єднання фізичних або/і юридичних осіб, які займаються сільськогосподарською діяльністю, для задоволення спільних економічних, соціальних, культурних та інших потреб на основі кооперативних принципів.

· сформульовано перелік повноважень спостережної ради, а саме: підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного; прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу членів кооперативу або за пропозицією правління; затвердження умов цивільно-правових договорів, які укладатимуться з виконавчим директором (дирекцією), встановлення розміру їх винагороди; внесення пропозицій до загальних зборів про відсторонення голови правління, членів правління від виконання повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління; відсторонення від виконання повноважень голови правління, дії або бездіяльність якого порушують права членів кооперативу, до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень; обрання аудитора кооперативу та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг.

удосконалено:

· понятійний апарат галузевого законодавства, зокрема визначення "пай", де пай є правом, зміст якого становить певний комплекс прав та обов'язків, що виникають у члена кооперативу після виконання всіх умов, пов'язаних із набуттям членства.

дістали подальшого розвитку:

· обґрунтування висновку, що чинне кооперативне та податкове законодавство не враховують особливостей правової природи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що полягає у неприбутковості останніх. Відповідно, оподаткування прибутку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів здійснюється на загальних підставах;

· обґрунтування висновку, що порядок ліквідації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, в частині вирішення подальшої долі активів, визначений Законом України "Про кооперацію" та Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" цілком відповідає вимогам ст. 157.13 Податкового кодексу України, що свідчить про фактичне підтвердження правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як неприбуткової організації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у наукових дослідженнях - для подальшого опрацювання проблем правового регулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні;

- у правотворчості - результати дослідження містять низку пропозицій щодо вдосконалення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кооперацію" та інших нормативно-правових актів, якими регулюються кооперативні відносини;

- у правозастосовній діяльності - запропоновані рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

- у навчальному процесі - основні положення дисертації можуть використовуватись у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни "Аграрне право України", а також для підготовки лекцій, підручників, навчальних та методичних посібників з курсу "Аграрне право України". Окремі положення дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни "Аграрне право" для студентів юридичного факультету ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування (протокол № 3 від 29.11.2010р).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: "Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та СНД" (Луцьк, 10 - 11 вересня 2010 р.); "Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права" (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.); "Аграрний форум - 2008" ( Суми, 15-18 жовтня 2008 р.); "Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука" ( Суми, 16 - 17 травня 2008 р.); а також Всеукраїнській науково-практичної конференції молодих вчених "Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України", присвяченої 110- річчю НАУ (Київ, 18 квітня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 4 статтях, 3 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та у тезах п'яти доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, висновків, одного додатку (на 1 сторінці), списку використаних джерел ( 138 найменувань на 15 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки друкованого тексту.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 "Загальнотеоретичні та законодавчі основи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів" містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. "Сутність і правові передумови кооперації в сільському господарстві" автор досліджує сутність та місце сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в організаційній структурі сільського господарства.

На основі проведення аналізу автор дійшов висновків про те що, кооперативна ідея завжди була притаманна українському селянству, яке високо цінувало своє право власника. Тому, безумовно, саме особистий економічний інтерес сільськогосподарських товаровиробників необхідно враховувати в процесі правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Основою правового забезпечення розвитку сучасної сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні є аграрна реформа як комплекс соціально-економічних заходів щодо заміни директивно-планової системи управління з її командними методами системою організаційно-правових методів регулювання суспільних відносин, притаманних ринковій економіці. Передумовами створення й функціонування СГОК можна вважати передачу землі у приватну власність, реформування системи господарських відносин в аграрній сфері, утвердження ринкового способу мислення, стимулювання приватного інтересу тощо.

Автором виокремлено правові ознаки сільськогосподарського кооперативу та наведено узагальнююче поняття останнього. В ході дослідження, доведено, що неприбуткова природа обслуговуючого сільськогосподарського кооперативу втілюється у його головній меті - наданні членам-власникам необхідних послуг з постачання, переробки, збуту тощо. А члени здійснюють відповідне фінансування кооперативу, для яких він є своєрідним інструментом для розширення господарських можливостей. Саме таке розуміння сутності правової природи сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу дає всі підстави для закріплення на законодавчому рівні його неприбуткового статусу.

Проаналізувавши кооперативні принципи, автор вважає за необхідне викласти на рівні закону ті кооперативні принципи, які проголошені Декларацією про кооперативну ідентичність, та мають винятково важливе значення для ідентифікації кооперативу як такого, але не відтворені у законодавстві, а саме: принцип освіти, підвищення кваліфікації, інформації; принцип співпраці між кооперативами, принцип турботи про суспільство.

У підрозділі 1.2. "Поняття та види сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за законодавством України" з'ясовані ідентифікуючі ознаки сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та наведене авторське визначення останнього, а також проаналізовано різні види сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

В результаті дослідження функцій СГОК, автор дійшов певних висновків. Так, обґрунтування реорганізації сільського господарства за принципом вертикальної концентрації, здійснене О.В. Чаяновим, є актуальним і для сучасної України. Порівняльний аналіз законодавства про сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи у Франції, ФРН, США яскраво демонструє, що у сучасних умовах для кооперативного руху характерна тенденція до диверсифікації і переплетення діяльності переробних, збутових, постачальницьких, заготівельних, кредитних і інших видів СГОК, до поєднання в рамках однієї кооперативної організації декількох функцій по економічному обслуговуванню селянських господарств. Найчастіше - це сільськогосподарські кооперативи, які поєднують функцію кредитування з постачанням, переробкою і маркетингом продукції.

В реальній економіці диверсифікація діяльності скорочує ризики і зменшує витрати управління. Тому багатофункціональні кооперативи є найбільш перспективними.

У підрозділі 1.3. "Правові умови кооперативної діяльності в сільському господарстві" проведено аналіз кооперативного законодавства у різні історичні періоди, у тому числі сформоване у роки незалежності України.

В ході порівняльного аналізу діяльності СГОК у Франції, ФРН, Англії, автор дійшов висновку, що з точки зору законодавчої техніки, основою кооперативного законодавства визнається або універсальний закон, що регламентує всі різновиди кооперативних організацій, або сукупність спеціальних законів про окремі види кооперативних організацій, або поєднання загального закону зі спеціальними.

Таким чином, класифікація систем кооперативного законодавства тільки на "унітарну" (єдиний закон) і галузеву (декілька законів про окремі види кооперативних організацій), більше не відповідає змісту сучасного кооперативного законодавства. У країнах, де раніше діяли спеціальні закони, були прийняті загальні закони про кооперацію (Франція, Бельгія). В сучасних умовах, як правило, загальний закон, фактично застосовується в частині, не врегульованій спеціальними законами.

Історичний аналіз кооперативного законодавства дав можливість з'ясувати, що перший загальний закон про кооперацію на Сході України з'явився тільки у 1917 році. Оцінений він був як найліберальніший у світі, залишившись пам'яткою юридичної думки.

Подальший розвиток сільськогосподарської кооперації віддзеркалював історичні події: від воєнного комунізму до НЕПу та суцільної колективізації. Внаслідок колективізації, яка мала найбільш руйнівні наслідки, українські селяни фактично були трансформовані в найманих працівників з втратою традиційної для села психології господаря.

Першим кроком на шляху відродження кооперації став Закон СРСР від 26 травня 1988 року "Про кооперацію в СРСР".

Розвиток української кооперації відбувався і відбувається в умовах високої політизації суспільства.

На основі дослідження сучасного кооперативного законодавства автор дійшов висновків про його безсистемність, яка полягає у неузгодженості змісту Цивільного та Господарського кодексів, Законів України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію" як на доктринальному рівні, так і на рівні визначення окремих термінів. Щодо усунення зазначених вад, автор висловив низку обґрунтованих пропозицій. Зокрема, щодо уніфікації понятійного апарату Цивільного та Господарського кодексів України та приведення у відповідність термінології з актами кооперативного законодавства. Сформульовані та обґрунтовані висновки щодо неправомірного розмежування виробничих та обслуговуючих кооперативів шляхом віднесення перших до підприємницьких, а других - до непідприємницьких організацій. У зв'язку з чим висловлені пропозиції щодо закріплення у Цивільному кодексі України такої організаційно - правової форми як кооператив; наведення узагальнюючого поняття кооперативу, яке відповідає Декларації про кооперативну ідентичність, встановлення суттєвих ознак такої форми і найзагальніших положень, які регламентують правовий статус кооперативу. Загальні положення про окремі види кооперативів повинні бути врегульовані в Кооперативному кодексі України, який стане єдиним консолідованим актом.

Розділ 2 "Особливості правового регулювання відносин у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах" містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1. "Порядок створення та припинення діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів" з'ясовано, що для утворення як виробничих, так і обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів застосовується нормативно - явочний порядок, коли не вимагається згоди будь - яких третіх осіб, включаючи і державні органи. Враховуючи досвід інших країн, зокрема Франції, автор пропонує на законодавчому рівні закріпити проведення моніторингу відповідності установчих документів кооперативному законодавству, а також встановити контроль за дотриманням кооперативних принципів у процесі діяльності кооперативу, поклавши зазначені функції на Міністерство аграрної політики та продовольства.

Специфічною кооперативною рисою є те, що у процесі ліквідації, майно неподільного фонду СГОК не підлягає поділу між членами кооперативу і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям). При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.

Таким чином, порядок ліквідації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, визначений Законом України "Про кооперацію" та Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" цілком відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо подальшої долі майна кооперативу, який ліквідується, а також в повній мірі відповідає особливостям правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як неприбуткової організації.

У підрозділі 2.2. "Правове регулювання членських відносин у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі" досліджені відносини, які виникають у сільськогосподарському кооперативі на основі членства.

Інститут права членства є однією з найважливіших рис, яка відрізняє сільськогосподарські кооперативи від інших організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва.

Аналізуючи асоційоване членство, автор доводить недоцільність поділу кооперативів на підприємницькі та непідприємницькі. Адже, асоційовані члени мають на меті отримання прибутку (як правило) у вигляді відсотків на внесені до кооперативу інвестиції. Між тим сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є непідприємницьким товариством. Така особливість є підтвердженням того, що кооперативи займають самостійне місце, оскільки, поєднуючи ознаки підприємницьких та непідприємницьких товариств, вони мають свої, властиві лише кооперативу, риси.

Асоційоване членство є новацією для українського законодавства, запозиченою з практики організації кооперативних товариств Німеччини, Франції, США і інших країн. Фактично всі країни намагаються так збалансувати правове становище асоційованих членів, щоб нейтралізувати всі можливі ризики, пов'язані із наявністю членів - інвесторів. Незважаючи на загрози, які приховуються в асоційованому членстві, його роль надто важлива, щоб відмовитися від такого вагомого джерела фінансування.

В результаті вивчення європейського досвіду регулювання асоційованого членства, дисертантом пропонується надати право ухвального голосу асоційованим членам, але з обмеженням до 30 відсотків від загальної кількості голосів.

Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що створювати СГОК можуть тільки громадяни України чи юридичні особи, зареєстровані в Україні. Автором доведено, що наявність в українському законодавстві норми, що обмежує право вступу до СГОК іноземних громадян та юридичних осіб може стати гальмом на шляху євроінтеграції України.

Дослідження порядку вступу до кооперативу та припинення членства надало можливість з'ясувати, що рішення правління про прийняття до кооперативу, затверджується загальними зборами, як найвищим органом управління в кооперативі. Більше того, законодавцем не передбачена можливість набуття членства за рішенням суду. Таким чином, кооперативу надано право самостійно формувати колектив.

Що ж до припинення членства, автором обґрунтовано необхідність встановлення мінімальних термінів членства, які були б пов'язані із строками виконання зобов'язань, узятих при вступі до кооперативу.

Таке обмеження кооперативної демократії має підстави та викликані потребою часу. Адже головним питанням, пов'язаним із припиненням членства у кооперативі, є повернення членам їх пайових накопичень, що негативно впливає на фінансову базу кооперативу. Тому встановлення мінімальних строків членства, певним чином, забезпечить стабільність майнових, земельних та інших відносин у кооперативі.

Аналіз членських відносин у Франції, ФРН, США надав можливість авторові переконатися у необхідності укладання договорів між членами кооперативу та кооперативом, врегулювавши таким чином, зокрема, обсяги господарської участі та строки членства.

Підрозділ 2.3. "Правове регулювання майнових відносин у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах" присвячений дослідженню відносин власності у СГОК.

У кооперації як формі об'єднання взаємозв'язок власності, свободи і права виявляється найбільш виразно й доступно для сприйняття. Адже кооперація являє собою організаційно оформлену добровільну асоціацію людей, що об'єднали належне їм майно для спільної господарської діяльності.

При створенні СГОК, члени передають йому майно разом з правом власності на нього, натомість отримують зобов'язальні права по відношенню до кооперативу. Аналізуючи такі права, автор дійшов висновку, що всі вони, включаючи право на управління та на інформацію мають майновий характер.

Своєрідність правового режиму майна кооперативу пов'язана з тим, що воно формується, зокрема з пайових внесків членів кооперативу. Дисертантом визначено, що пайовий внесок - це грошові кошти і матеріальні ресурси у вартісному вираженні (кошти та ін.), що вносяться членом (фізичною чи юридичною особою) для створення і діяльності кооперативу, а пай є правом, зміст якого становить певний комплекс прав та обов'язків, що виникають у члена кооперативу після виконання всіх умов, пов'язаних із набуттям членства.

Класифікації матеріальних і грошових засобів на основні і обігові є обов'язковим для СГОК і дозволяє йому здійснювати облік майна і звітувати про діяльність перед контролюючими органами за загальноприйнятими правилами.

Окрім економічних відмінностей існує різниця і у правовому режимі основних і обігових засобів. Це, зокрема, стосується джерел їх поповнення: обігові засоби поповнюються за рахунок доходів СГОК, кредитів та інших джерел; а основні засоби - з певних фондів СГОК. Важливе значення має поділ майна на рухоме і нерухоме.

Для здійснення господарської та іншої діяльності кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Розмежування майна сільськогосподарського кооперативу на пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди відбиває специфіку майнових відносин, що існують між самим кооперативом та його членами, і має самостійне юридичне значення.

Порядок розподілу доходу СГОК здійснюється за принципом неприбутковості. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що закріплений українським кооперативним законодавством, порядок розподілу доходу в кооперативах відтворює кращі світові традиції кооперативного господарювання.

Щодо майнової відповідальності СГОК та його членів, автор дійшов висновку, що український законодавець знайшов розумний баланс між принципами демократії та об'ємом відповідальності.

Обмеження відповідальності членів сільськогосподарського кооперативу пайовим внеском, закріплене й в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію", можна вважати загальноприйнятою кооперативною практикою.

СГОК несе відповідальність за рахунок майна, яке належить йому на праві власності, незалежно від того, до якого фонду воно віднесено.

У підрозділі 2.4. "Правове регулювання самоврядування у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах" приділено увагу розподілу управлінських повноважень у СГОК. Специфічною ознакою будь-яких кооперативів, у тому числі й сільськогосподарських обслуговуючих є наявність незалежних й самостійних органів управління, що функціонують на засадах кооперативного самоврядування. Історично українське законодавство передбачало дуалістичну модель системи управління.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. Правління є колегіальним виконавчо-розпорядчим органом. Для посилення контролю за діяльністю правління і найманої дирекції члени СГОК можуть створювати спостережні ради. З метою контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу створюються ревізійної комісії або обирається ревізор.

Управління в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі має характерні особливості, зумовлені тими обставинами, що його члени працюють не в кооперативі, а у власному окремому господарстві. Без достатнього контролю важко контролювати хід виконання зобов'язань з боку як кооперативу так і його членів. У зв'язку з цим демократія в кооперативі підвищує рівень виконання зобов'язань. Проведений дисертантом аналіз юридичних гарантій, забезпечених нормами кооперативного права, дає всі підстави стверджувати, що в українському кооперативному законодавстві управління на демократичних засадах є гарантованим.

В ході дослідження управлінських відносин у кооперативах Франції, ФРН, Англії, автор дійшов висновку, що в умовах сучасного агробізнесу, роль найманого управлінського апарату зростає, внаслідок чого члени кооперативу поступово віддаляються від участі в управлінні своїм підприємством. Тим не менш, у порівнянні із власниками звичайних корпорацій члени кооперативів беруть більш активну участь в управлінні.

Дисертантом пропонується комплекс заходів щодо вдосконалення системи управління в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах, зокрема розроблено перелік повноважень спостережної ради. Доведено, що в сучасних умовах, кооперативи потребують не посилення повноважень ревізійної комісії, а чіткого закріплення ролі і місця зовнішнього аудитора в системі кооперативних відносин, та запозичення з іноземного законодавства механізмів, які забезпечують незалежність та відповідальність аудиторів.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає у розробці та формулюванні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в України.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило автору зробити такі висновки.

1. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, як форма господарювання, мають особливості організаційної побудови, системи управління, майнових відносин, фінансової діяльності. Незважаючи на трансформацію кооперативних принципів у різні історичні періоди, критеріями ідентичності будь-якого сільськогосподарського кооперативу, у тому числі СГОК залишилися: корпоративний характер; мета створення кооперативу, а саме обслуговування клієнта-власника; неприбуткова природа кооперативу, що обумовлено метою й реалізується через механізм кооперативних виплат.

2. Згідно із Декларацією про кооперативну ідентичність, і виробничі і обслуговуючі кооперативи мають єдину сутність, спільну мету, яка полягає у задоволенні матеріальних та інших потреб своїх членів. Розмежування виробничих та обслуговуючих кооперативів, шляхом віднесення перших до підприємницьких, а других - до непідприємницьких організацій не відповідає кооперативній природі. Таким відособленням виробничих і обслуговуючих кооперативів фактично створені обмеження для побудови вертикальної багаторівневої кооперативної системи.

3. Початок нової кодифікації законодавства про діяльність СГК покладено Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 року. Продовжив формування кооперативного законодавства Закон України "Про кооперацію", прийнятий Верховною Радою України 10 липня 2003 року.

Галузевий Закон України "Про кооперацію" не регламентує специфіки оподаткування кооперативів. Така невизначеність є підґрунтям для існування численних суперечностей між податковим та кооперативним законодавством, зокрема щодо визначення неприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Суттєвим недоліком Закону України "Про кооперацію" є відсутність правового регулювання діяльності кредитних, страхових, житлових, садівничих, житлово - та гаражно - будівельних кооперативів.

4. Пропонується закріпити у ЦК України таку організаційно - правову форму як кооператив; навести узагальнююче поняття кооперативу, яке відповідає Декларації про кооперативну ідентичність, встановити суттєві ознаки такої форми і найзагальніші положення, які регламентують правовий статус кооперативу. Загальні положення про окремі види кооперативів повинні бути врегульовані в Кооперативному кодексі України, який стане єдиним консолідованим актом.

5. Закони України "Про кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію" мають вади, наявність яких може суттєво вплинути на гармонізацію українського законодавства із європейським. Пропонуємо об'єднати принципи, проголошені у п.1 та 4 ст. 3 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", ("добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього" та "відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу") в один, закріпивши можливість вступу до сільськогосподарського кооперативу будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка займається сільськогосподарською діяльністю, незалежно від наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника, з внесенням відповідних змін до ст.1 зазначеного закону.

Наявність в українському законодавстві норми, що обмежує право вступу до СГОК іноземних громадян та юридичних осіб може стати гальмом на шляху євроінтеграції України. Така невідповідність повинна бути усунена шляхом внесення змін у п. 2 ст.5 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" щодо права членства громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також юридичних осіб України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Пропонуємо внести зміни у ст. 11 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" шляхом закріплення права члена кооперативу на освіту та інформацію. Вплив зазначених чинників на діяльність кооперативу не можливо переоцінити. Отримання будь-якої інформації сприяє підвищенню ефективності діяльності кооперативу; розповсюдження сприятливої для кооперативу інформації покращує його імідж; відсутність у членів інформації про господарську діяльність кооперативу виключає їх можливість контролювати керівництво кооперативу і приводить до переродження кооперативів у суто підприємницькі товариства.

Приймаючи до уваги європейський досвід правового регулювання, з метою активізації вступу до СГОК на умовах асоційованого членства переробних, харчових та агросервісних підприємств, пропонуємо закріпити у Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" норму, щодо участі асоційованих членів у голосуванні з правом ухвального голосу. Враховуючи світову практику, з обмеженням до 30 відсотків від загальної кількості голосів.

З метою зниження ризику відхилення від кооперативних принципів, що дискредитує кооперативну ідею і гальмує її розвиток, вважаємо за доцільне, на рівні закону, передбачити проведення моніторингу відповідності кооперативів кооперативним принципам,.

Викласти на рівні закону кооперативні принципи, які проголошені Декларацією про кооперативну ідентичність, та мають винятково важливе значення для ідентифікації кооперативу як такого, а саме: принцип освіти, підвищення кваліфікації, інформації; принцип співпраці між кооперативами, принцип турботи про суспільство. Закріпити на рівні закону напрями державної підтримки СГОК.

6. З метою удосконалення понятійного апарату галузевого законодавства запропоновано викласти абзац 5 ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" в такій редакції: "сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є неприбутковою юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об'єднання фізичних або/і юридичних осіб, які займаються сільськогосподарською діяльністю, для задоволення спільних економічних, соціальних, культурних та інших потреб на основі кооперативних принципів".

7. Питання регулювання відносин СГОК з власними членами не достатньо досліджено в Україні. Світовій кооперативній практиці притаманні договірні відносини між кооперативом та його членом, які, як правило, мають довгостроковий та поновлюваний характер. При надзвичайно великій різноманітності договірних зв'язків непорушним правилом є наявність санкцій при порушенні умов договору як з одного так і з іншого боку. Запозичення такого досвіду суттєво вплине на стійкість кооперативу, особливо у перші роки створення.

8. В роботі запропоновано доповнити ст. 16 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" положеннями, що закріплюють право голови кооперативу без довіреності діяти від імені кооперативу відповідно до рішень правління, в тому числі представляти інтереси кооперативу, вчиняти правочини від імені кооперативу, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками кооперативу. У разі неможливості виконання головою кооперативу своїх повноважень, закріпити можливість здійснювати його повноваження, за рішенням правління, одному із членів правління. Інший порядок може бути передбачений статутом або положенням про виконавчий орган кооперативу.

9. В роботі обґрунтовано доцільність укладання із виконавчою дирекцією цивільно - правових угод, відповідно статтю 17 п.2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" слід викласти у такій редакції "Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах цивільно - правового договору, який укладає з ним правління кооперативу від імені кооперативу, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням";

10. Приписи, що містять перелік повноважень спостережної ради, повинні бути відображені як у кооперативних законах так і в статутах кооперативів. Саме тому пропонуємо доповнити статтю 17 Закону України "Про кооперацію" та відповідно ст. 18 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" приписами, які містять чіткий перелік повноважень спостережної ради

11. Пропонується закріпити норму, яка визначала б підстави та межі відповідальності посадових осіб кооперативу.

12. В сучасних умовах, кооперативи потребують, в першу чергу, не посилення повноважень ревізійної комісії, а чіткого закріплення ролі і місця зовнішнього аудитора в системі кооперативних відносин, та запозичення з іноземного законодавства механізмів, які забезпечують незалежність та відповідальність аудиторів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чурилова Т.М. Правові засади розвитку сільськогосподарських кооперативів / Т.М. Чурилова // Часопис Київського університету права: український науково-теоретичний часопис. - Киїський ун-т права НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. Вип. 1. С. 206-210.

2. Чурилова Т.М. Проблемні питання асоційованого членства у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах / Т.М. Чурилова // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 49. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. - 2010. - С.427-432

3. Чурилова Т.М. Синергетичний ефект у сільськогосподарській кооперації / Т.М. Чурилова // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 42. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. - 2008. - С.490-495.

4. Чурилова Т.М. Проблемні питання асоційованого членства у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах / Т.М. Чурилова // Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та СНД: Міжнародна науково-практична конференція: Збірник наукових праць / за заг. ред. А.М. Статівки та ін.. - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2010 - С. 158-162.

5. Чурилова Т.М. Правові засади розвитку сільськогосподарських кооперативів / Т. М. Чурилова // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: зб. наук. праць Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.) / за заг. ред. В. М. Єрмоленка та ін. - К.: ІРІДІУМ, 2009. - С. 120-123.

6. Чурилова Т.М. Синергетичний ефект в сільськогосподарській кооперації / Т.М. Чурилова // Аграрний форум - 2008: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (15-18 жовтня 2008р., Суми). - Суми.: ВТД "Університетська книга", 2008. - С. 352-353.

7. Чурилова Т.М. Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація як складова формування і розвитку інфраструктури аграрного ринку / Т.М. Чурилова // Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України: Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених, присвячена 110-річчю НАУ (18 квітня 2008р., Київ): збірник наукових праць учасників / Ред.кол.: А.С. Даниленко, В.І. Курило та ін. - НАУУ. - 2008.- С. 107-109.

8. Чурилова Т.М. Аграрні інформаційно-консультаційні служби як ключовий елемент комплексної системи відродження українського села / Т.М. Чурилова // Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука", присвячена Всесвітньому Дню інформаційного суспільства: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (16-17 травня 2008р., Суми). - Суми.: Видавництво "Довкілля", 2008. - С. 195-198.

9. Чурилова Т.М. Сутність та об'єктивні передумови кооперації в сільському господарстві / Чурилова Т.М. // Питання та проблеми розвитку правової держави в Україні. Збірник наукових статей: - Суми: Видавництво " Козацький вал", ВАТ "Сумська обласна друкарня", 2009. - С.163-179



АНОТАЦІЇ

Чурилова Т.М. Правове регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Інститут держави і права ім В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню правових аспектів діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, правового становища обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві України. Здійснено аналіз законодавчої бази діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у різні історичні періоди. Визначено поняття "сільськогосподарський кооператив", "сільськогосподарський обслуговуючий кооператив", проаналізовано їх специфічні риси. Досліджено особливості правового регулювання майнових, членських, управлінських відносин, що виникають у процесі діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Проаналізовано досвід правового регулювання кооперативних відносин у Російській Федерації, Франції, Німеччині, Англії. Особлива увага приділена обґрунтуванню неприбуткової природи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, а також аналізу сучасних тенденцій розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.

Ключові слова: сільськогосподарський кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, неприбутковий статус, майнові правовідносини, членські правовідносини, управлінські правовідносини.

Чурилова Т.М. Правовое регулирование деятельности сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правовых аспектов деятельности сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов, правового положения обслуживающих кооперативов в сельском хозяйстве Украины.

В ходе исследования, автор пришел к выводу, что невзирая на трансформацию кооперативных принципов в разные исторические периоды, критериями идентичности любого сельскохозяйственного кооператива, в том числе обслуживающего, остались: корпоративный характер; цель создания кооператива, а именно обслуживание клиента-собственника; неприбыльная природа кооператива, которая обусловлена целью создания и реализуется посредством механизма кооперативных выплат.

Согласно Декларации о кооперативной идентичности, и производственные и обслуживающие кооперативы имеют единую сущность, общую цель, которая заключается в удовлетворении материальных и других потребностей своих членов. Разграничение производственных и обслуживающих кооперативов, путем отнесения первых к предпринимательским, а других - к непредпринимательским организациям не отвечает кооперативной природе.

Принимая во внимание европейский опыт правового регулирования ассоциированного членства, с целью активизации вступления в обслуживающие кооперативы перерабатывающих, агросервисных предприятий, автором внесено предложение о закреплении в Законе Украины "О сельскохозяйственной кооперации" нормы, расширяющей права ассоциированных членов, а именно участие в голосовании с правом решающего голоса, но с ограничением до 30 процентов от общего количества голосов.

С целью минимизации отклонения от кооперативных принципов, внесено предложение о проведении мониторинга соответствия кооперативным принципам в процессе деятельности сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов.