Правове регулювання трудових відносин з інвалідами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"

УДК 349.3:364.23](477)

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правове регулювання трудових відносин з інвалідами

Биба Наталія Миколаївна

Харків - 2011

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Ярошенко Олег Миколайович, Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", професор кафедри трудового права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права, член-кореспондент НАПрН України.

- кандидат юридичних наук Амелічева Лілія Петрівна, Донецький національний університет, доцент кафедри цивільного права і процесу.

Захист відбудеться "7" червня 2011 р. о 10 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано "6" травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Матюхіна

Анотації

Биба Н.М. Правове регулювання трудових відносин з інвалідами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". - Харків, 2011.

У дисертації доведено, що існує необхідність у диференціації правової регламентації трудових правовідносин з інвалідами, яка не суперечила б ідеям рівності й соціальної справедливості.

Інвалідність як проблема включає правовий, соціально-середовищний, психологічний, суспільно-ідеологічний, виробничий та анатомо-функціональний аспекти.

Висловлено міркування стосовно доцільності впровадження в національну політику фінансово-економічних важелів заохочення роботодавців до працевлаштування інвалідів, зокрема це: 1) дотації й субсидії на заробітну плату цих осіб; 2) надання пільгових преференцій роботодавцям в оподаткуванні, пільг при сплаті внесків на соціальне страхування; 3) дотації роботодавцям, які працевлаштовують інвалідів понад установлену квоту; 4) дотації й субсидії на облаштування ними робочого місця для інваліда.

Запропоновано закріпити на законодавчому рівні таку уніфіковану дефініцію: інвалід - це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними чи іншими бар'єрами, що не дозволяють їй належним чином реалізовувати свої трудові права, а також бути інтегрованою в суспільство і брати участь у житті родини або у своєму оточенні на таких саме засадах, як і інші члени соціуму.

Ключові слова: інвалід, стан працездатності, трудові правовідносини, умови праці, соціальний захист, квотування робочих місць.

Быба Н.Н. Правовое регулирование трудовых отношений с инвалидами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Национальный университет "Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого". - Харьков, 2011.

В диссертации доказано, что существует необходимость в дифференциации правовой регламентации трудовых правоотношений с инвалидами, которая не противоречила бы идеям равенства и социальной справедливости.

Инвалидность как проблема включает правовой, социально-средовой, психологический, общественно-идеологический, анатомо-функциональный и производственный аспекты.

Отмечено, что созрела потребность внедрения в национальную политику финансово-экономических рычагов поощрения работодателей к осуществлению трудоустройства инвалидов путем предоставления: 1) дотаций и субсидий на заработную плату этих лиц; 2) льготных преференций работодателям в налогообложении, льгот при оплате взносов на социальное страхование; 3) дотаций тем собственникам, которые трудоустраивают инвалидов свыше установленной квоты; 4) дотаций и субсидий на обустройство ими рабочего места для инвалида.

Предложено закрепить на законодательном уровне такое унифицированное определение: инвалид - это лицо со стойким нарушением функций организма, обусловленном физическими, психологическими, сенсорными, социальными, культурными либо иными барьерами, не позволяющими ему надлежащим образом реализовывать свои трудовые права, а также быть интегрированным в общество и участвовать в жизни семьи или в своем окружении на таких же условиях, как и другие члены социума.

С целью создания качественного нового уровня защиты прав инвалидов необходимо дополнить книгу IV проекта Трудового кодекса Украины отдельной главой 6 под названием "Особенности труда инвалидов", которая была бы посвящена правовому регулированию труду инвалидов, гарантировала бы охрану их трудовых прав и предусматривала ответственность работодателя за несоблюдение или нарушение прав работников этой категории. Предложено редакцию этой главы.

Установлено, что основными тенденциями развития национальной политики в отношении инвалидов должны стать: (а) декларирование во всех стратегиях, правилах и программах защиты прав инвалидов; (б) активное устранение дискриминации по признаку инвалидности со стороны кого-либо; (в) создание надлежащих условий для осуществления инвалидами своих трудовых прав наравне с другими лицами; (г) предоставление помощи в поисках, получении, сохранении работы и восстановлении на ней; (д) осуществления приема инвалидов на работу в государственный сектор и стимулирование их найма в частный сектор.

Аргументирована необходимость внести изменения в ст. 18 Закона Украины "Об основах социальной защиты инвалидов в Украине", которыми предусмотреть обязанность Фонда социальной защиты инвалидов предоставлять лицам с ограниченными физическими возможностями преимущественное право на трудоустройство в этом государственном органе.

Ключевые слова: инвалид, состояние трудоспособности, трудовые правоотношения, условия труда, социальная защита, квотирование рабочих мест.

Byba N.N. Legal regulation of labor relations with the disabled. - Manuscript.

The thesis on gaining scientific degree of a Candidate of law sciences, the speciality 12.00.05 - labour law; social security law. / National University "Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise". - Kharkiv, 2011.

The author in thesis has proved that there is a need to differentiate the legal regulation of labor relations with the disabled which wouldn't contradict ideas of equality and social justice

Disability as the problem includes legal, social, environmental, psychological, social, ideological, anatomical and functional aspects.

It is noticed that there is a necessity of introduction into the national policy of financial and economic levers the encouragement of employers to realize the employment of invalids as follows: 1) grants for a salary of invalids; 2) providing of privileged preferences in the taxation, privileges at payment of contributions on social insurance; 3) grants to employers who employ disabled of more established quota; 4) grants to employers on arrangement of a workplace for the disabled.

It is offered to fix such unified definition at legislative level: "invalid" is a person with proof infringement of functions of the organism, caused by physical, psychological, sensory, social, cultural and other barriers which don't allow him realize properly his labor rights, and also be integrated into a society and participate in life of a family or the environment on the same conditions, as well as other members of a society do.

Key words: a work capacity condition, labor legal relationship, working conditions, social protection, quotas.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За останні роки в Україні відбулися політичні й соціально-економічні зміни, що зумовили значний розвиток національного законодавства, в тому числі й законодавства про працю. Конституцією закріплено принципово нові засади державної політики, визначальним гаслом якої є проголошення країни соціальною державою. Такі зміни викликали необхідність подальшого вдосконалення трудового законодавства у сфері правового регулювання трудових відносин з інвалідами.

Особлива увага до проблем зайнятості інвалідів і соціального захисту цієї категорії осіб обумовлена тим, що вони не в змозі нарівні з усіма конкурувати на ринку праці через зниження рівня працездатності. Люди з інвалідністю належать до найбільш соціально не захищених верств населення. А це свідчить про те, що інваліди в цілому є меншістю в нашому суспільстві, яка потенційно потерпає від дискримінації й потребує постійної уваги до власних проблем з боку держави. У державній політиці й у ставленні оточуючих до них існує прагнення наблизити життя таких осіб до звичайного. Але в більшості національних законодавчих актів віддзеркалюється так звана медична модель інвалідності, де на перший план виходять саме фізичні або психічні вади людини чи втрата нею здоров'я. Зрозуміло, що порівняно зі здоровими індивідами особи з обмеженими фізичними можливостями не є повноцінними за станом здоров'я, однак це не повинно впливати на важливість реалізації наданих їм конституційних прав і свобод. Досягнути балансу допомагають законодавчо встановлені гарантії, пільги й заходи соціально-правового захисту. Протягом минулого століття у світі суттєво змінилося ставлення до таких осіб та їх проблем, окреслених гарантій у сфері праці. Головним стало визнання прав інвалідів на повноцінне життя в суспільстві й на соціальний захист на державному рівні, а також реалізація цими особами конституційного права на працю.

Варто зазначити, що в Концепції Державної програми економічного та соціального розвитку на 2012 рік, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 р., до основних проблем по-перше, віднесено невідповідність чинного вітчизняного законодавства положенням Конвенції ООН про права інвалідів, по-друге, звернено особливу увагу на той факт, що лише незначна їх чисельність працездатного віку займається трудовою діяльністю. Станом на сьогоднішній день соціальна політика держави зорієнтована на реалізацію конституційних гарантій понад 2,6 млн інвалідів, або майже 6 % загального числа населення, на створення середовища рівних можливостей задля повної адаптації їх у соціумі.

Особливість здійснення особами з обмеженими фізичними можливостями права на працю виявляється в тому, що для них ця можливість об'єктивно обмежена рамками збереження працездатності, протипоказаннями окремих видів праці у зв'язку зі станом здоров'я. Для інтегрування таких людей до існуючої системи суспільних відносин нарівні зі здоровими необхідно втілювати в життя належні організаційні, економічні й правові заходи. При реалізації інвалідами конституційного права на працю виникають певні труднощі, а саме, ще й досі залишаються неврегульованими питання щодо охорони праці цих осіб, що свідчить про недосконалість в Україні правового механізму їх працевлаштування.

Ступінь наукової розробленості зазначених теоретичних і практичних проблем та реалізації міжнародних трудових стандартів у сфері правового регулювання трудових відносин з інвалідами не можна назвати високим. В Україні за період її існування як незалежної держави науковці висвітлювали у своїх працях лише окремі питання цієї проблематики. Науково-теоретичним підґрунтям дисертації послужили праці таких науковців, як С.Є. Аврух, М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, В.М. Андріїв, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Г.С. Гончарова, В.В. Жернаков, В.В. Єрьоменко, С.О. Іванов, В.В. Караваєв, І.Я. Кисельов, І.Г. Козуб, В.Л. Костюк, Р.З. Лівшиць, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Ф. Пузирний, О.В. Смирнов, В.С. Тарасенко, Г.І. Чанишева, М.В. Чічкань, Л.П. Шумна, М.Й. Флястер, Я.М. Фогель, О.М. Ярошенко та ін. Не применшуючи значення наукових праць указаних правознавців, потрібно зазначити, що спеціального комплексного дослідження, присвяченого особливостям правового регламентування трудових відносин з інвалідами, в Україні ще не провадилось. Ось чому детальне вивчення правової регламентації трудових правовідносин з інвалідами крізь призму захисту їх трудових прав та інтересів сприятиме створенню оптимальної правової моделі упорядкування останніх.

Зазначене підкреслює актуальність обраної теми й необхідність проведення наукових досліджень з проблем регулювання трудових відносин з інвалідами, особливо в умовах кодифікації трудового законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з цільовими комплексними програмами Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" на 2006-2010 роки "Правове забезпечення розвитку соціально-економічних та екологічних відносин в Україні" (номер державної реєстрації 0186.0.070864), на 2011-2015 роки "Проблеми вдосконалення правового регулювання відносин у сфері праці та соціального захисту" (номер державної реєстрації 0106u002291) і затверджена вченою радою Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" 21 грудня 2007 року (протокол № 4).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення сучасного стану правового регламентування трудових правовідносин з інвалідами, а також розробка рекомендацій з удосконалення чинного законодавства в цій сфері на етапі формування ринкової економіки. Для її досягнення вирішувалися такі основні завдання:

- визначити ознаки і сформулювати правове поняття "інвалід";

- установити сутність міжнародно-правових засад захисту прав інвалідів у сфері праці;

- визначити особливості історичного розвитку інституту працевлаштування інвалідів;

- охарактеризувати теоретичні підходи до наведення дефініції правової категорії "працевлаштування інвалідів";

- розкрити особливості реалізації права на працю інвалідів та окремих гарантій його реалізації;

- з'ясувати порядок виникнення трудових правовідносин з інвалідами;

- узагальнити особливості розірвання трудового договору з працівником-інвалідом з його ініціативи або з ініціативи роботодавця;

- надати науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення зазначених працівників у розглядуваній сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в результаті реалізації інвалідами свого конституційного права на працю.

Предметом дослідження виступають актуальні теоретичні та практичні проблеми правового регулювання трудових відносин з інвалідами.

Методи дослідження. Вивчення правового регламентування захисту трудових прав інвалідів викликало потребу в застосуванні як загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об'єкта, предмета, мети і завдань. При написанні дисертації в основу методології покладено загальнонауковий діалектичний метод, задіяні також історичний, логіко-юридичний, логіко-семантичний, системний, соціологічний, порівняльно-правовий методи дослідження.

Діалектичний метод пізнання дозволив досконало вивчити національне трудове законодавство з урахуванням міжнародних трудових стандартів у єдності, взаємозв'язку й розвитку загальносоціальних і юридичних чинників, що виявилося, зокрема, в широкому оперуванні окремими парними категоріями діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура й елемент, причина й наслідок тощо). Історико-правовий став у нагоді при розкритті історичних закономірностей розвитку працевлаштування інвалідів. Логіко-юридичний відіграв значну роль у процесі розробки дефініцій, у тому числі при визначенні поняття "інвалід". Формально-логічний надав змогу здійснити логічний, граматичний і морфологічний аналіз чинних правових норм. На підставі поєднання останнього методу й методу моделювання сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення національного трудового законодавства. Системний допоміг дослідити форми реалізації трудових прав інвалідів у практичній діяльності. Усі названі методи використовувалися в їх взаємозалежності.

Емпіричну базу роботи становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, зокрема, конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці (МОП), Європейська соціальна хартія (переглянута), закони й галузеві нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду України, а також судова практика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання трудових правовідносин з інвалідами, гарантій їх зайнятості, способів реалізації права на працю, на його захист при припиненні цих відносин. Наукова новизна роботи визначається також поглибленим розглядом нових ідей, сучасних міжнародних і зарубіжних тенденцій розвитку правової регламентації досліджуваних питань.

Основний зміст роботи

інвалід роботодавець дотація оподаткування

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету, її об'єкт, предмет і завдання, висвітлено наукову новизну й методологію, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, його теоретичне й практичне значення.

Розділ 1 "Концептуальні засади регулювання відносин інвалідів у сфері праці" містить 3 підрозділи.

У підрозділі 1.1. "Стан працездатності як підстава для диференціації правового регулювання трудових відносин" авторка виходить з того, що у зв'язку з необхідністю досягнення реальної рівності у працевлаштуванні, що досягається загальним законодавством, виникає нагальна потреба застосування диференціації правового регулювання трудових відносин з інвалідами за допомогою прийняття спеціальних нормативних актів, що стосуються лише цієї категорії працівників. Установлено, що диференціація правового регулювання цих відносин за участю інвалідів не суперечить ідеям рівності й соціальної справедливості, що мають панувати в соціальній демократичній державі.

Стан працездатності віднесено до суб'єктних підстав такої диференціації, що засвідчує наявність у людей досліджуваної категорії здатності виконувати певну роботу. Так, інваліди III групи, які не в змозі виконувати трудові обов'язки за своєю попередньою професією, можуть здійснювати трудову діяльність за іншою. Для інвалідів II групи трудова діяльність можлива лише за умови спеціально обладнаного робочого місця. Інваліди І групи зі значно вираженими обмеженнями життєдіяльності можуть навчатися й займатися певними видами робіт за умов їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, запровадження реабілітаційних заходів, створення в разі потреби спеціальних умов праці, в тому числі вдома, а тому їх не слід вважати повністю непрацездатними.

У підрозділі 1.2. "Правова природа та зміст категорії "інвалід" зазначається, що ставлення до проблеми інвалідності в певні історичні періоди було різним, як неоднозначними були й підходи до її розв'язання. Історично терміни "інвалід" і "інвалідність" в Україні пов'язували з такими, як "хворий" і "непрацездатність". Із часу їх виникнення й до сьогодення в розумінні цих понять відбулися суттєві зміни, які стали відчутним поштовхом для розвитку системи заходів, спрямованих на забезпечення нормальних умов існування цієї верстви населення. Особа з обмеженими фізичними можливостями більше не вважається непрацездатною, неспроможною самостійно себе забезпечити. У державній політиці й у ставленні до оточуючих існує прагнення наблизити життя інвалідів до звичайного. Однак у переважній більшості національних законодавчих актів відображена так звана медична модель інвалідності, коли на перший план висуваються саме фізичні або психічні вади індивіда чи втрата здоров'я. У той же час міжнародна спільнота переглянула підхід до цього важливого для суспільства явища і сформулювала соціальну модель інвалідності, відповідно до якої інвалід розглядається як суб'єкт відповідного соціального оточення з усім комплексом як сприятливих для нього чинників, так і бар'єрів і перешкод.

Поглиблений аналіз чинного законодавства свідчить, що до визначення терміна "інвалід" не існує єдиного підходу, що ускладнює реалізацію прав цієї особливо уразливої категорії населення. Пропонуємо наступну дефініцію поняття "інвалід": це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними чи іншими бар'єрами, що не дозволяють їй належним чином реалізовувати свої трудові права, а також бути інтегрованою в суспільство і брати участь у житті родини або у своєму оточенні на таких саме засадах, як і інші члени соціуму.

У підрозділі 1.3. "Міжнародно-правове регулювання захисту прав інвалідів у сфері праці" аналізуються: Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Європейська соціальна хартія (переглянута) 1966 р., Декларація про права інвалідів 1975 р., Конвенція ООН "Про права інвалідів" 2006 р., Конвенція МОП № 111 "Про дискримінацію в галузі праці та занять" 1958 р. та інші міжнародні документи. На підставі проведеного поглибленого аналізу міжнародних норм основними критеріями розвитку державної політики стосовно інвалідів названо: а) наявність офіційно визнаної політики щодо інвалідів; б) спеціальне антидискримінаційне законодавство стосовно них; в) судові й адміністративні механізми реалізації їх прав; г) функціонування неурядових організацій інвалідів; д) їх доступ до реалізації громадянських прав, у тому числі права на працю; е) існування безбар'єрного фізичного й соціального середовища.

Аналіз положень Конвенції ООН "Про права інвалідів" дозволив зробити висновок, що українське законодавство щодо соціального захисту людей з інвалідністю ще не повною мірою відповідає її положенням, його практичне впровадження має певні складнощі в деяких питаннях. Зокрема, в ньому бракує заборони дискримінації на підставі інвалідності щодо питань, що стосуються усіх форм їх трудової зайнятості. Ратифікація Україною цієї Конвенції 16 грудня 2009 р. вимагає приведення у відповідність із нею чинних нормативно-правових документів з питань інвалідів шляхом затвердження Національної програми дій стосовно реалізації положень чинного національного законодавства згідно з цим міжнародним актом. Основними завданнями держави в цьому напрямку мають стати: а) закріплення в українському законодавстві принципів даної Конвенції у сфері забезпечення і здійснення прав інвалідів на працю, а також їх гарантії на справедливі і сприятливі умови останньої, рівні можливості, рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні і здорові її умови; б) легальне визначення конструкцій "дискримінація за ознакою інвалідності", "розумне пристосування робочого місця", "спілкування", "мова" тощо; в) розроблення і впровадження в життя механізму захисту громадян виконавчими органами влади від дискримінації за ознакою інвалідністю; г) опрацювання порядку фінансового забезпечення індивідуальних програм реабілітації інвалідів; д) виконання нормативів працевлаштування осіб цієї категорії на підприємствах усіх форм власності, у тому числі й на ті, що утримуються за рахунок Державного й місцевого бюджетів; є) створення механізмів стимулювання приватних підприємств для працевлаштування інвалідів та ін.

Розділ 2 "Особливості виникнення і зміни трудових правовідносин з інвалідами" містить 2 підрозділи.

У підрозділі 2.1. "Історико-теоретичні засади працевлаштування інвалідів" поглиблено досліджуються становлення й історичний розвиток інституту працевлаштування інвалідів, за результатами чого зроблено висновок, що їх працевлаштування слід розглядати у 2-х аспектах: 1) як юридичну гарантію, що забезпечує право на працю кожній людині, в тому числі й інвалідові і 2) як складову соціального захисту цих осіб. Увесь комплекс правовідносин, що виникають внаслідок пошуків ними роботи, починаючи з моменту реєстрації в органах зайнятості, набуття статусу безробітних і безпосереднього працевлаштування, як правило, передує виникненню трудових правовідносин.

У той же час дисертанткою зазначається, що правовідносини з працевлаштування інвалідів є специфічними. Обов'язок роботодавця працевлаштувати інваліда не припиняється й після укладення з ним трудового договору. Неврахування того, що це зобов'язання є триваючим, не виключає потреб покращувати організацію праці інвалідів, раціоналізувати їх працевлаштування.

У підрозділі 2.2. "Специфіка становлення та зміни трудових правовідносин з інвалідами в сучасних умовах" обстоюється позиція про доцільність внесення змін до Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якими слід чітко передбачити механізм здійснення працевлаштування інвалідів, конкретизувати права й обов'язки роботодавця, Фонду соціального захисту інвалідів і Державної служби зайнятості на створення робочих місць для цих верств населення.

Запропоновано законодавчо зобов'язати зазначений Фонд надавати цим людям переважне право на працевлаштування саме в цьому державному органі.

Докладний аналіз судової практики дозволив дійти висновку про необхідність усунення із Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" імперативної норми про єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів і про порядок його обчислення. Праця осіб зі зниженої працездатністю в галузях економіки з важкими і шкідливими умовами не повинна мати місце через додатковий ризик для їх здоров'я й життя, а тому при розрахунку нормативів робочих місць для працевлаштування досліджуваної категорії населення потрібно мати на увазі лише ті з них, що не пов'язані з небезпечними умовами праці.

Обґрунтовано необхідність розроблення окремої глави 6 проекту Трудового кодексу України під назвою "Особливості праці інвалідів", в якій слід закріпити: (а) визначення поняття "інвалід"; (б) гарантії при укладенні з цими особами трудового договору, переведенні на іншу роботу, звільненні з ініціативи роботодавця; (в) порядок залучення інвалідів до нічних і надурочних робіт; (г) особливості робочого часу й часу відпочинку даних осіб; (д) специфіку їх працевлаштування; (е) установлення нормативів робочих місць для інвалідів.

Розділ 3 "Особливості припинення трудових правовідносин з інвалідами" містить 2 підрозділи.

У підрозділі 3.1. "Розірвання трудового договору з ініціативи працівника-інваліда" наголошується, що особливість застосування праці інвалідів обумовлює потребу спеціального підходу до вирішення питань, пов'язаних з припиненням трудових правовідносин з ініціативи цієї категорії працівників.

Незважаючи на загальні правила, коли розірвання трудового договору з ініціативи працівника відбувається шляхом подання ним письмової заяви власникові або уповноваженому ним органу, з огляду на фізіологічні вади інвалідів, специфіку їх захворювання треба законодавчо передбачити можливість написання такої заяви уповноваженою особою такого працівника.

Запропоновано на законодавчому рівні закріпити за інвалідами таку гарантію при розірванні трудового договору, як переважне право на залишення їх на роботі навіть за умови, якщо працівник-інвалід відкликав свою заяву до закінчення строку й на його місце вже запрошена інша особа в порядку переведення з іншого підприємства.

Наведено також докази стосовно можливості на вимогу працюючого інваліда достроково розірвати строковий трудовий договір в разі його інвалідності.

Роботодавець не має право укладати з інвалідом строковий трудовий договір, який суперечив би висновку МСЕК і погіршував стан його здоров'я в процесі праці. Ось чому в подібних випадках звільнення за цією підставою матиме місце лише при настанні інвалідності у працівника після укладення з ним строкового трудового договору.

У підрозділі 3.2. "Розірвання трудового договору з працівником-інвалідом з ініціативи роботодавця" робиться висновок, що при звільненні працівників-інвалідів у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації на законодавчому рівні не передбачено переваги в залишенні на роботі для всіх категорій інвалідів. З метою підвищення рівня соціально-правового захисту інвалідів рекомендується внести зміни до Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" й до проекту Трудового кодексу, якими передбачити перевагу інвалідів у залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації.

Установлено, що сам факт інвалідності працівника не може бути підставою для його звільнення через невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я за умови, якщо це не створює небезпеки для самого працівника-інваліда і для оточуючих. При цьому слід враховувати такі обставини: (а) чи дійсно ця особа не в змозі забезпечити належного виконання своїх трудових обов'язків, (б) чи пов'язана невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за його кваліфікацією чи станом здоров'я і якими доказами це підтверджується, (в) чи є можливість перевести його на іншу роботу за його згоди, (г) чи забезпечив роботодавець цій особі нормальні умови праці.

Висновки

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, проведеного аналізу поглядів науковців і положень чинного трудового законодавства, на підставі вивчення наукового доробку різних галузей права й норм національних і міжнародних правових актів, сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на досягнення поставленої мети - вдосконалення сучасного стану правового регламентування трудових правовідносин з інвалідами, а також розробка рекомендацій з удосконалення чинного законодавства в цій сфері. Основні з них такі:

1. З плином історії у світі склалися усталені тенденції й механізми формування правової політики щодо інвалідів. Основні її засади: (а) держава відповідає за усунення умов, що призводять до інвалідності, й вирішення питань, пов'язаних з її наслідками; (б) вона забезпечує особам цієї категорії можливість досягти однакового з іншими громадянами рівня життя, в тому числі у сферах доходів, освіти, трудової зайнятості, охорони здоров'я, участі в громадському житті; (в) за інвалідами визнаються права й обов'язки нарівні з іншими громадянами; (г) держава прагне до рівнодоступності заходів соціальної політики стосовно цих верств населення на всій території країни, незалежно від того, де вони проживають; (д) при реалізації політики щодо людей з обмеженими фізичними можливостями мають враховуватися особливості конкретної особи чи групи інвалідів: всі вони в силу специфіки свого захворювання знаходяться в різних стартових умовах, і для забезпечення прав та обов'язків стосовно кожної групи інвалідів має провадиться свій комплекс заходів.

2. Аналіз зарубіжного досвіду дає підстави для запровадження у вітчизняну практику квотування робочих місць для інвалідів шляхом: (а) матеріального стимулювання роботодавців, які наймають інвалідів понад мінімальну квоту; (б) надання їм дотацій з метою компенсації заробітної плати працівників з інвалідністю з одночасною диференціацією її розміру залежно від тяжкості їх фізичних вад; (в) надання субсидій і дотацій роботодавцям на облаштування й технічне обслуговування створених ними робочих місць для працівників з інвалідністю; (г) щорічне публічне відзначення кращих роботодавців, які перевиконують нормативи з працевлаштування інвалідів, створюючи їм належні умови для праці; (д) інформування громадськості про творчі здібності й трудові можливості людей з інвалідністю.

3. Першим комплексним міжнародно-правовим документом, що заборонив будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності й гарантував інвалідам рівний і ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті, слід назвати Конвенцію ООН про права інвалідів (2006 р.). Згідно з приписами цього акта люди зі зниженими функціями організму мають повноправно включатися в загальний соціальний процес. При цьому в центр уваги було поставлено не інвалідність, а людину з інвалідністю, здатну (наскільки це можливо) самостійно жити в суспільстві. На жаль, трудове законодавство України в питаннях соціального захисту осіб з інвалідністю ще не повною мірою відповідає положенням указаної Конвенції. Саме тому слід окреслити основні завдання держави в цьому напрямку, які сприяли б приведенню у відповідність чинних національних нормативно-правових актів до положень даного міжнародного документа, а саме:

- закріпити в українському законодавстві принципи Конвенції ООН про права інвалідів у сфері забезпечення й реалізації прав інвалідів на працю, а також їх гарантії на справедливі і сприятливі умови праці, рівні можливості, однакову винагороду за працю рівної цінності, безпечні і здорові умови праці;

- опрацювати й навести легальну дефініцію понять "дискримінація за ознакою інвалідності", "розумне пристосування робочого місця", "спілкування", "мова";

- розробити і впровадити в життя механізм захисту громадян з ознаками інвалідності від дискримінації виконавчими органами влади;

- законодавчо закріпити порядок фінансового забезпечення індивідуальних програм реабілітації осіб досліджуваної категорії;

- виконувати нормативи їх працевлаштування на підприємствах усіх форм власності, у тому числі й на тих, що утримуються за рахунок Державного й місцевого бюджетів;

- створити механізм стимулювання приватних підприємств для працевлаштування інвалідів.

4. Аналіз законодавства України свідчить про відсутність одностайного тлумачення терміна "інвалід", що створює суперечності й не враховує специфіки цієї категорії населення. Запропоновано законодавчо закріпити таку дефініцію поняття "інвалід": це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними чи іншими бар'єрами, що не дозволяють їй належним чином реалізовувати свої трудові права, а також бути інтегрованою в суспільство і брати участь у житті родини або у своєму оточенні на таких саме засадах, як і інші члени соціуму.

5. Інвалідність як проблема включає правовий, соціально-середовищний, психологічний, суспільно-ідеологічний, виробничий та анатомо-функціональний аспекти. Правовий передбачає забезпечення прав і свобод інвалідів за допомогою юридичних механізмів; соціально-середовищний - питання, пов'язані з мікросоціальним середовищем (сім'я, трудовий колектив, житло, робоче місце та ін.) і макросоціальним оточенням (інформаційне середовище, соціальні групи, ринок праці тощо); психологічний - особистісно-психологічну орієнтацію самого інваліда емоційно-психологічне сприйняття проблеми інвалідності суспільством; суспільно-ідеологічний - зміст практичної діяльності державних органів і формування державної політики щодо інвалідів та інвалідності; виробничий - поступове відтворення функцій інваліда як виробника матеріальних благ; анатомо-функціональний - формування такого соціального середовища (у фізичному і психологічному смислі), яке виконувало б реабілітаційну функцію й розвивало реабілітаційний потенціал особи розглядуваної нами категорії.

6. Правовідносини з працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями становлять собою специфічні відносини. Обов'язок роботодавця працевлаштувати інваліда не припиняється й після укладення з ним трудового договору. Неврахування того, що вони мають триваючий характер, виключає можливість покращувати організацію праці інвалідів і здійснювати подальший контроль щодо їх раціонального працевлаштування.

7. Наразі на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування й порядок його обчислення. Оскільки праця інвалідів у галузях з важкими і шкідливими умовами не може використовуватися через додатковий ризик для їх здоров'я або життя, при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування досліджуваної категорії населення потрібно враховувати лише ті з них, що не пов'язані з небезпечними умовами праці. Отже, норми Законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про охорону праці" слід привести у відповідність зі спеціальним національним законодавством про працю в частині встановлення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування людей з усталеними вадами здоров'я, з огляду на специфіку їх захворювань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії й індивідуальних програм реабілітації. Виходячи з вищезазначеного пропонуємо ч. 11 ст. 19 із Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виключити.

8. Необхідно передбачити чіткий механізм сплати підприємством штрафних санкцій за недотримання ним нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Аналіз судової практики свідчить про існуючий обов'язок роботодавця лише щодо створення робочих місць для цієї категорії населення, а не стосовно їх працевлаштування. Це зобов'язання державою покладено на органи працевлаштування. Саме тому потрібно на законодавчому рівні закріпити відповідальність підприємства тільки за недотримання обов'язку створення відповідної кількості таких робочих місць для цих осіб.

9. Рекомендується внести зміни до ст. 18 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якими передбачався б обов'язок Фонду соціального захисту інвалідів при прийнятті на роботу (на вакантні посади) до цього державного органу надавати переважне право саме особам розглядуваної категорії. Адже робота цього Фонду буде більш плідною, якщо серед штату його працівників будуть найбільш заінтересовані особи - люди з інвалідністю, заради яких ця організація й функціонує.

10. Сформульовано пропозиції доповнити книгу ІV проекту Трудового кодексу України главою 6 під назвою "Особливості праці інвалідів", яка була б присвячена правовому регулюванню праці інвалідів, гарантувала б охорону їх трудових прав і передбачала відповідальність роботодавця за недотримання або порушення трудових прав працівників цієї категорії. Рекомендується редакція цієї глави.

11. На законодавчому рівні варто за працівниками-інвалідами закріпити таку гарантію при розірванні трудового договору, як переважне право на залишення на роботі навіть за умови, якщо така особа відкликала свою заяву до закінчення строку, а на її місце вже було запрошено іншого працівника в порядку переведення.

12. При вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці пропонується на законодавчому рівні за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації закріпити перевагу в залишенні на роботі за всіма без винятку категоріями інвалідів.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Биба Н.М. Питання регулювання праці інвалідів в Україні / Н.М. Биба // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб./ відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 68. - С. 219-225.

2. Биба Н.М. Право на працю особи зі зниженою працездатністю / Н.М. Биба // Проблеми законності: акад. зб. наук. пр. / відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 103. - С. 96-102.

3. Биба Н.М. Працевлаштування осіб зі зниженою працездатністю: проблеми та шляхи їх вирішення / Н.М. Биба // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. пр. / за ред. Л.І. Лазор. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2009. - № 13. - С. 276-284.

4. Биба Н.М. Працевлаштування осіб зі зниженою працездатністю, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС / Н.М. Биба // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. пр. / за ред. Л.І. Лазор. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2009. - № 14. - С. 250-257.

5. Биба Н.М. Щодо визначення поняття "інвалідність" / Н.М. Биба // Юридична наука очима молодих вчених: тези доп. та наук. повід. всеук. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів, 16-17 травня 2008 р. / за заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х.: Кроссроуд, 2008. - С. 144-147.

6. Биба Н.М. Щодо визначення поняття "інвалід" / Н.М. Биба // Трудове право України:сучасний стан та перспективи: матеріали наук.-практ. конф., 22-24 травня 2008 р. / за ред. В.С. Венедіктова. - Сімферополь: Укр. асоц. фахівців труд. права; Крим. юрид. ін-т, 2008. - С. 261-264.

7. Биба Н.М. Правове регулювання права на працю осіб зі зниженою працездатністю / Н.М. Биба // Осінні юридичні читання: тези доп. та наук. повід. всеук. наук.-практ. конф. молодих вчених, 12-13 листопада 2008 р. / за заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - С. 334-337.

8. Биба Н.М. Щодо визначення поняття "інвалідність" / Н.М. Биба // Актуальні питання правової допомоги в Україні: теорія і практика: зб. ст. та тез доп. та повід. / за ред. С.М. Прилипка, О.М Ярошенка, А.В. Лапкіна. - Х.: ФІНН, 2008. - С. 26-29.

9. Биба Н.М. До питання визначення поняття "інвалідність" / Н.М. Биба // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доп. та наук. повід. сучасн. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 22-23 квітня 2009 р. / за ред. В.В. Жернакова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. - С. 282-285.

10. Биба Н.М. Квотування робочих місць для інвалідів: проблеми реалізації / Н.М. Биба // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні: матер. наук.-практ. конф., 5-6 червня 2009 р. / за ред. В.С. Венедіктова. - Х.: Укр. асоц. фахівців труд. права; Харків екон.-прав. ун-т, 2009. - С. 260-263.

11. Биба Н.М. Деякі аспекти розірвання трудових відносин з ініціативи інваліда / Н.М. Биба // Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави: матер. наук.-практ. конф., 24-24 вересня 2010 р. / за ред. В.С. Венедіктова. - Х.: Укр. асоц. фахівців труд. права; Харків екон.-прав. ун-т, 2010. - С. 125-128.

12. Биба Н.М. До питання розірвання трудового договору з інвалідом з ініціативи третіх осіб / Н.М. Биба // Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення: тези доп. та наук. повід. учасників ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р. / за ред. В.В. Жернакова. - Х.: Кроссроуд, 2010. - С. 285-288.

Размещено на Allbest.ru