Загальнотеоретичні проблеми систематизації транспортного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ДОВЖЕНКО ЄВГЕНІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки ефективне функціонування транспорту набуває суттєвого значення, оскільки саме ця галузь забезпечує взаємодію різних сфер матеріального виробництва та створює необхідні умови стабільного функціонування і комплексного розвитку його складових. Для досягнення зазначених цілей транспорт має діяти як єдиний і узгоджений комплекс, являти собою цілісну систему, що значною мірою є можливо лише за наявності сучасної правової бази його функціонування та ефективного управління транспортною галуззю з боку держави.

За роки незалежності України Верховна Рада України прийняла низку законів, що регулюють транспортні відносини, серед них: «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Повітряний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства України та інші; ратифіковано значну кількість міжнародних договорів та угод у транспортній сфері. Чимало нормативно-правових актів з питань функціонування транспорту прийнято Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспорту та зв'язку України (нині - Міністерство інфраструктури України). Проте нормативно-правовому забезпеченню транспортної галузі досі притаманні всі вади сучасного правового регулювання суспільних відносин, насамперед, недосконалість законодавчої бази її діяльності та повільне вирішення питань гармонізації транспортного законодавства з міжнародним правом. Національна та закордонна практика правового регулювання транспортних відносин переконливо свідчить, що проблеми належної якості та ефективності правової регламентації суспільних відносин у транспортній сфері, а також зміцнення законності та правопорядку на транспорті не можна вирішити лише шляхом прийняття нових нормативно-правових актів, більше того, несистемна законотворчість може призвести до зворотного результату. У зв'язку з цим особливого значення набувають процеси систематизації транспортного законодавства. Саме тому постає гостра необхідність розробки теоретико-прикладних основ систематизації транспортного законодавства.

Питанням правового регулювання транспортної сфери присвятили свої праці такі українські та російські науковці, як Г. Анцелевич, І. Булгакова, О. Гайдулін, В. Гіжевський, С. Грудницька, Е. Демський, В. Єгіазаров, Д. Зеркалов, О. Клепікова, Р. Кундрик, П. Левковець, В. Марунич, А. Мілашевич, О. Сиваков, І. Спірін, Є. Харитонов, Ф. Шульженко та інші.

Загальнотеоретичні питання вдосконалення та систематизації законодавства, які є значущими для систематизації транспортного законодавства, досліджували у своїх працях багато вчених, серед яких: С. Алексєєв, С. Бобровник, С. Братусь, О. Богінич, Ф. Бурчак, О. Васильєв, Л. Горбунова, В. Денисов, О. Зайчук, А. Заєць, Р. Калюжний, Д. Керімов, В. Ковальський, І. Козінцев, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Копиленко, Є. Назаренко, Н. Оніщенко, В. Опришко, А. Піголкін, Є. Погорєлов, В. Погорілко, С. Погребняк, С. Поленіна, П. Рабінович, В. Селіванов, В. Синюков, Л. Тіунов, Ю. Тихомиров, І. Усенко, В. Шаповал, А. Шебанов, Ю. Шемшученко, О. Ющик, Л. Явич та інші українські і російські науковці.

Передумови, принципи та процедури систематизації законодавства аналізували у своїх роботах А. Абрамова, С. Бошно, А. Васильєв, А. Венгеров, С. Полєніна, М. Рассолов, В. Сіренко та інші. Питанням обліку та систематизації нормативних правових актів, що пов'язані зі сферою правової інформатизації, приділяли увагу Л. Апт, І. Бачило, О. Гаврилова, В. Копилова, В. Ксенофонтова, А. Морозова, Н. Полевой та інші. Дослідженням консолідації як виду систематизації законодавства займались І. Богдановська та І. Самощенко. Серед західних дослідників проблемні питання систематизації нормативно-правових актів розробляли Ф. Ауман, Р. Давид, Р. Кабрияк, Ж. Карбоньє та інші.

Проте, хоча проблеми упорядкування нормативно-правових актів та правового регулювання транспортних відносин і привертали увагу багатьох фахівців як у галузі теорії держави і права, так й інших юридичних наук, процеси систематизації транспортного законодавства як комплексної галузі потребують спеціальних досліджень. Вищеназвані обставини свідчать про актуальність теми дисертації, її важливість як для наукової, так і для нормотворчої діяльності, що й обумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр., затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 р. № 1433; Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV; Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 р. №1855; Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 480-р. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної програми Національного транспортного університету і виконано в межах планових тем: «Розробка методів, моделей і стратегій розвитку виробництва на базі інвестиційної діяльності» (номер державної реєстрації 0101U002017) та «Розробка методологічних основ проектування раціональних систем логістичного обслуговування в ланцюгах постачання» (номер державної реєстрації 0108U009095). Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Національного транспортного університету (протокол №2 від 28.03.2002 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з'ясування сутності процесів систематизації транспортного законодавства, характеристика основних її видів і форм, а також розробка пропозицій щодо подальшого вдосконалення системи нормативно-правових актів транспортної сфери та їх систематизації.

Для досягнення мети було визначено такі наукові завдання:

- визначити історичні етапи розвитку та систематизації транспортного законодавства;

- надати загальнотеоретичну характеристику сучасного транспортного законодавства як комплексної галузі та визначити шляхи його подальшого розвитку;

- визначити структуру транспортного законодавства, враховуючи наукові підходи щодо її розроблення у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі, та запропонувати моделі ієрархічної та галузевої структури транспортного законодавства України;

- узагальнити існуючі в науковій літературі думки щодо форм систематизації транспортного законодавства та її особливостей;

- визначити і систематизувати головні теоретичні та методичні підходи до процесу систематизації транспортного законодавства;

- сформулювати основні принципи систематизації транспортного законодавства та концептуальні засади їх реалізації;

- визначити поняття, функції, принципи, ознаки, завдання та перспективи кодифікації як особливої форми систематизації транспортного законодавства;

- проаналізувати можливості та перспективи систематизації актів відомчої нормотворчості та корпоративних актів транспортної сфери;

- сформулювати і обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення систематизації транспортного законодавства України та його структури.

Об'єкт дослідження - явище систематизації транспортного законодавства.

Предмет дослідження - загальнотеоретичні проблеми систематизації транспортного законодавства.

Методи дослідження. Предмет та об'єкт дисертаційного дослідження обумовили використання системи загальнонаукових та конкретно-наукових методів. Зокрема, з метою забезпечення об'єктивності, всебічності і повноти дослідження, а також для отримання науково обґрунтованих і достовірних результатів у дисертації було використано такі методи пізнання: формально-логічний, який використовувався для здійснення аналізу чинного транспортного законодавства та актуальних розробок нормативних правових актів у сфері транспортно-дорожнього комплексу України з метою визначення шляхів і ефективних форм їх систематизації, а також дослідження методичних аспектів її провадження (підрозділи 1.2, 2.1); системно-структурний, який використовувався для з'ясування системи чинного транспортного законодавства України (підрозділ 1.2); порівняльного аналізу, який сприяв встановленню певних спільних рис, а також відмінностей форм систематизації та їх впливу на стан сучасного законодавства України у транспортній сфері (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); структурно-функціональний, який використовувався для з'ясування предмета правового регулювання транспортного законодавства і виокремлення його складових, а також з метою створення моделей ієрархічної та галузевої структури чинного транспортного законодавства (підрозділ 1.2); філологічний, який застосовувався для поглиблення поняття «транспортне законодавство», визначень окремих форм систематизації законодавства в транспортній галузі (підрозділи 1.2, 1.3); моделювання, завдяки якому розроблено модель перспективної структури транспортного законодавства України, а також алгоритм систематизації нормативно-правових актів (підрозділ 2.1); історико-правовий, за допомогою якого досліджувалась історіографія становлення транспортного законодавства та історичні етапи його систематизації (підрозділ 1.1); спеціально-юридичний, який дав змогу дослідити принципи систематизації транспортного законодавства та сформулювати концептуальні засади їх реалізації (розділ 2).

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Міністерства інфраструктури України та Державного департаменту реєстрації нормативних актів Міністерства юстиції України щодо стану нормотворчої діяльності в сфері транспорту, узагальнені дані вивчення, аналізу і класифікації чинних нормативно-правових актів та законопроектів, присвячених питанням функціонування транспортно-дорожнього комплексу України (загалом близько 500 нормативно-правових актів); дані, отримані при анкетуванні 283 респондентів (працівників транспорту, юристів у транспортній сфері та працівників Міністерства інфраструктури) щодо сучасного стану нормативно-правового забезпечення транспортної галузі та систематизації транспортного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим монографічним дослідженням, в якому комплексно розглянуто явище систематизації транспортного законодавства України та вирішено ряд науково-пізнавальних завдань, зокрема:

вперше:

- сформульовано загальнотеоретичну характеристику транспортного законодавства як галузі, в межах якої науково аргументовано, що транспортне законодавство України становить комплексну галузь законодавства, яка являє собою систему чинних нормативно-правових актів, прийнятих парламентом, Президентом України в межах їх повноважень, Кабінетом Міністрів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, що регулюють суспільні відносини в процесі організації та здійснення транспортної діяльності;

- виділено два історичних періоди розвитку транспортного законодавства: 1) законодавство епохи застосування немеханічних рушіїв транспортних засобів (до XVIII ст.) та 2) законодавство епохи використання транспортних засобів, які пересуваються за допомогою механічних рушіїв (включає етапи: перший - з часу встановлення перших механічних рушіїв (парових двигунів) на транспортні засоби (потяги та пароплави) - XVIII ст. до початку застосування на транспортних засобах двигунів внутрішнього згорання (кінець XIX cт. - початок XX ст.); другий - з початку ХХ ст. до 1991р. - законодавство радянської держави; третій - законодавство незалежної України - з 1991 р. до теперішнього часу). Визначено п'ять історичних етапів систематизації транспортного законодавства: 1) зародження явища систематизації транспортного законодавства (від «Статуту мостникам» до «Соборного уложення»); 2) розвиток систематизації транспортного законодавства за видами транспорту (Правила дорожнього руху та Морський статут, прийняті Петром І); 3) систематизація законодавства про транспорт дореволюційного періоду (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.); 4) систематизація транспортного законодавства радянського періоду; 5) систематизація національного транспортного законодавства незалежної України (з 1991 р. до теперішнього часу);

- розроблено моделі ієрархічної, галузевої та авторську модель оптимальної структури транспортного законодавства України;

удосконалено:

- методику систематизації транспортного законодавства, доопрацьовано та розширено послідовний порядок дій, спрямованих на виконання систематизації, до якого у якості обов'язкових заходів запропоновано включити моніторинг та акумуляцію нормативно-правових актів;

- змістовну характеристику принципів систематизації законодавства про транспорт та концептуальні засади їх реалізації. Основними принципами систематизації нормативних правових актів України з питань транспорту запропоновано вважати такі: здійснення систематизації національного транспортного законодавства у контексті Європейської інтеграції, забезпечення верховенства закону в правовому регулюванні транспортних відносин та принцип забезпечення захисту прав і свобод людини у транспортній сфері;

дістали подальшого розвитку:

- перелік критеріїв виділення комплексних галузей законодавства, які запропоновано доповнити новим критерієм - наявності структурної організації та системних зв'язків всередині певної сукупності актів;

- уявлення про процеси кодифікації транспортного законодавства та систематизації актів відомчої нормотворчості в галузі транспорту. Визначено поняття, принципи, функції, завдання та стадії кодифікації транспортного законодавства. На основі розроблених положень запропоновано прийняття нових кодифікаційних актів у транспортній сфері. Визначено перспективні напрями розвитку процесів систематизації відомчих нормативно-правових актів у транспортній сфері, в тому числі і підготовку кодексів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються:

у законодавчій діяльності - при підготовці транспортних кодексів і консолідованих актів транспортного законодавства, а також розробленні пропозицій щодо їх удосконалення. Деякі сформульовані у дисертації наукові положення та пропозиції, що стосуються даних питань використані у практичній діяльності Міністерства транспорту та зв'язку України (акт впровадження від 7 грудня 2010 року), і Державного агентства з інвестицій та розвитку (акт впровадження від 16 лютого 2011 року №0390/02-0206);

у практичній діяльності - при систематизації транспортного законодавства в якості її методичного забезпечення. Окремі наукові положення використані у практичній діяльності Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників (акт впровадження від 20 грудня 2010 року);

у навчальному процесі - при проведенні занять з навчальних дисциплін «Теорія держави та права», «Транспортне право», а також при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури з зазначених дисциплін, у науково-дослідній роботі студентів (акт впровадження у навчальний процес Національного транспортного університету від 6 грудня 2010 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ і кафедри транспортного права та логістики Національного транспортного університету. Результати наукового дослідження були апробовані на таких науково-практичних конференціях: 60-ій ювілейній науковій конференції професорсько-викладацького складу і студентів університету (м. Київ, 2004 р.); 63-ій науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів університету (м. Київ, квітень 2007 р.), 12-ій міжнародній науково-практичній конференції «Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики» (м. Київ, вересень 2010 р.).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у восьми публікаціях, з них, п'ять статей в наукових фахових виданнях України, а також три - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел (205 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 199 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюється стан наукового розроблення проблеми, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, розкриваються мета, завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію та публікації, а також структуру дисертації та її обсяг.

Розділ 1 «Історичні та сучасні передумови систематизації транспортного законодавства» складається з трьох підрозділів, які присвячено аналізу історичного розвитку транспортного законодавства та процесів його систематизації, оцінці сучасного стану і характеристиці форм систематизації нормативних правових актів з питань функціонування транспорту.

У підрозділі 1.1. «Розвиток та становлення транспортного законодавства як галузі. Історичні етапи систематизації транспортного законодавства» досліджується історіографія розвитку та становлення транспортного законодавства як галузі. Виявляються історичні закономірності й чинники, що впливали на процеси розвитку законодавства про транспорт, формування його складу, структури та системи, і зумовили його сучасний вигляд.

Історіографічне дослідження процесу формування нормативно-правової бази транспортної сфери дозволило здобувачу дійти висновку про те, що генезис транспортного законодавства як галузі нерозривно пов'язується з його систематизацією. На основі аналізу джерельної бази та наявних в науковій літературі підходів до періодизації історії транспортного законодавства, здобувачем виокремлено два періоди розвитку та п'ять історичних етапів систематизації законодавства про транспорт.

У підрозділі 1.2. «Загальна характеристика сучасного транспортного законодавства України як окремої галузі» в контексті системного підходу сформульовано загальнотеоретичну характеристику законодавства у сфері транспорту. Встановлено, що предметом правового регулювання транспортного законодавства виступають суспільні відносини, котрі виникають у зв'язку з організацією та виконанням транспортної діяльності, під якою слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням послуг з перевезення чи транспортування у внутрішньодержавному та міжнародному сполученнях усіма видами транспорту, а також з використанням транспортних засобів і шляхів сполучення загального користування.

Застосування методів структурно-функціонального аналізу та моделювання дозволило розробити моделі ієрархічної та галузевої структури транспортного законодавства. Це надало дисертанту змогу, з урахуванням визначених в роботі напрямів реформування законодавства про транспорт, запропонувати модель його оптимальної структури, яка представляє собою комплексну систему нормативно-правових актів транспортної галузі, що об'єднані спільним предметом, методом та принципами правового регулювання, які закріплені в основоположному кодифікаційному акті транспортного законодавства.

Науково аргументовано, що транспортне законодавство України становить собою комплексну галузь, оскільки: наявний основний акт транспортного законодавства (Закон України «Про транспорт»), яким визначається цілісність і склад даної галузі; транспортне законодавство має свій специфічний предмет правового регулювання; існує достатня кількість нормативно-правових актів, що поєднуються спільністю предмета, а також основних положень та принципів правового регулювання; спостерігається прагнення законодавця до єдності форми нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері транспорту (як правило, це кодифікаційні акти); мають місце системні зв'язки між актами транспортного законодавства та актами інших галузей, які визначаються наявністю взаємних нормативних приписів щодо застосування їх положень; встановлено формально-логічний поділ актів законодавства про транспорт на інститути автодорожнього, залізничного, морського, внутрішнього водного, повітряного, трубопровідного законодавства та законодавства про міський електричний транспорт, а також наявність певної кількості нормативних актів, що обслуговують спільними положеннями транспортну галузь в цілому; спостерігається чітка структурна організація та системні зв'язки актів всередині даної галузі.

Запропоновано авторське визначення поняття транспортного законодавства.

У підрозділі 1.3. «Поняття та форми систематизації транспортного законодавства» на основі аналізу поняття і сутності процесів систематизації транспортного законодавства та кінцевого результату її здійснення з'ясовано, що головним завданням систематизації законодавства в транспортній сфері є створення повноцінної й несуперечливої системи нормативних правових актів, яка спроможна забезпечити стабільне і тривале регулювання діяльності транспортно-дорожнього комплексу й ефективний захист прав та інтересів його суб'єктів. Особливості систематизації транспортного законодавства та вибору її форми зумовлюються комплексним характером даної галузі, відсутністю єдиного методу правового регулювання, специфікою суспільних відносин у транспортній сфері, наявністю значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють транспортну діяльність, врегулюванням окремих питань транспортної діяльності нормами інших галузей права, наявністю значної кількості імперативних норм та застарілих нормативно-правових актів, здійсненою раніше кодифікацією в окремих галузях транспорту, значним впливом міжнародного законодавства. Зважаючи на ступінь розповсюдженості та значення результатів у регулюванні суспільних відносин, форми систематизації транспортного законодавства поділяються на головні, до яких відносяться кодифікація й інкорпорація, та другорядні, до яких належать облік і консолідація.

Розділ 2 «Основні принципи систематизації транспортного законодавства в Україні» складається з чотирьох підрозділів та присвячений дослідженню основоположних засад систематизації транспортного законодавства України, її методики та особливостей.

У підрозділі 2.1. «Методичні та наукові засади систематизації транспортного законодавства» встановлено, що процес систематизації законодавства у транспортній сфері є одним із засобів підвищення ефективності правового регулювання, забезпечення верховенства закону і захисту прав людини в транспортній галузі та має здійснюватися на засадах єдиної стратегії розвитку та вдосконалення національного законодавства. Базовими засадами систематизації при цьому виступають законність, нормативна визначеність процедури, плановість та науковість, відсутність бюрократичних і формальних підходів, узгодженість процесу і змісту, системність, адекватність, стабільність та визначеність меж, форм і суб'єктів, що здійснюють зазначену діяльність.

Розроблено методику систематизації транспортного законодавства України, в межах якої запропоновано проводити моніторинг нормативних актів у транспортній сфері, визначено його суб'єкти, мету, методи. Встановлено, що систематизація передбачає обов'язкове здійснення правової акумуляції, яка являє собою відбір та накопичення нормативних правових актів для подальшої обробки засобами систематизації та є невід'ємною складовою процесу її здійснення.

У підрозділі 2.2. «Систематизація транспортного законодавства в контексті європейської інтеграції України» досліджено зв'язок процесів систематизації транспортного законодавства та європейської інтеграції України. Визначено основні напрямки гармонізації нормативно-правових актів транспортної сфери до законодавства ЄС, серед яких: розробка національних нормативних актів про транспорт, які відповідають директивам ЄС, Положенням Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю; участь України в міжнародних транспортних організаціях і виконання їх резолюцій та рекомендацій; приєднання до відповідних міжнародних та європейських Конвенцій, протоколів, а також розвиток двосторонніх відносин України з державами Євросоюзу у галузі транспорту. Визначено, що реалізація принципу гармонізації національного транспортного законодавства з вимогами ЄС у процесі його систематизації не повинна зводитися до механічного копіювання європейського законодавства про транспорт, а має відображати тенденцію сприйняття найбільш прогресивних напрямів правового регулювання галузі транспорту з обов'язковим урахуванням особливостей національної системи нормативних правових актів транспортної сфери.

У підрозділі 2.3. «Забезпечення верховенства закону в процесі систематизації транспортного законодавства України» визначено ознаки, що характеризують верховенство закону як один із основоположних принципів систематизації законодавства у сфері транспорту та регулювання транспортних відносин. Верховенство закону у системі джерел права забезпечується такими ознаками: закон затверджується виключно законодавчим органом представницького характеру або безпосередньо волевиявленням населення, містить положення, які регулюють найважливіші аспекти різних суспільних відносин, встановлюючи загальнообов'язкові правила поведінки, та гарантується державою. Наголошується, що дотримання принципу верховенства закону слугує побудові чіткої і логічної системи транспортного законодавства і є чи не найважливішим з огляду на потреби здійснення контролю за конституційністю відповідних нормативно-правових актів, їх обліку та систематизації, а також вирішення низки інших питань, що виникають у процесі діяльності транспорту.

Визначається сукупність заходів, спрямованих на реалізацію принципу верховенства закону в транспортній сфері, зокрема: закріплення у законах повноважень суб'єктів транспортної діяльності, компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також відомств та установ, що здійснюють організацію і управління діяльністю транспорту, незалежно від галузевої приналежності; заміна окремих застарілих нормативно-правових актів часів Радянського Союзу новими національними кодифікованими актами, що слугуватиме наближенню законодавства до потреб сьогодення, ліквідації прогалин, які ще мають місце, та запобіганню надмірного розвитку підзаконної нормотворчості, що суттєво принижує роль та місце закону в регулюванні суспільних відносин на транспорті. Пропонується законодавчо закріпити відповідні положення шляхом прийняття Закону України «Про нормативні правові акти» та розроблення Основ транспортного законодавства України.

У підрозділі 2.4. «Забезпечення захисту прав і свобод людини на транспорті в процесі систематизації транспортного законодавства» досліджується питання забезпечення захисту прав і свобод людини в процесі систематизації транспортного законодавства. Обґрунтовується, що систематизація транспортного законодавства є засобом, який може надати уявлення про стан забезпечення захисту прав і свобод людини у сфері транспорту і разом з тим сприяти усуненню прогалин у цій сфері. Серед проблем забезпечення захисту прав людини в транспортній сфері виділяються невизначеність правового статусу особи як учасника транспортних правовідносин та споживача транспортних послуг, відсутність надійних гарантій прав і свобод людини в транспортній галузі, недостатнє забезпечення законних інтересів та безпеки людини у зазначеній сфері.

Визначено концептуальні напрями забезпечення прав і свобод людини на транспорті, серед яких найбільш важливими є: розроблення та впровадження спеціальних програм з питань підвищення правосвідомості та правової культури учасників транспортних відносин, створення відповідної правової бази, поліпшення поінформованості громадян про способи захисту їхніх прав у транспортній сфері, створення спеціалізованих громадських об'єднань. Систематизація транспортного законодавства дозволяє вирішити проблеми створення нормативно-правової бази та правового закріплення механізму забезпечення захисту прав людини в транспортній сфері (найкраще - у вигляді спеціального розділу основного кодифікованого акта транспортного законодавства під час кодифікації останнього), поінформування громадян про їх права в даній сфері та способи захисту цих прав шляхом видання збірників нормативно-правових актів, довідників із зазначених питань - при інкорпорації законодавства, а також залучення громадських правозахисних організацій до участі у систематизації транспортного законодавства.

Розділ 3 «Особливі форми систематизації транспортного законодавства» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню специфічних ознак, особливостей та принципів кодифікації транспортного законодавства, а також процесів упорядкування актів відомчої нормотворчості в галузі транспорту.

У підрозділі 3.1. «Кодифікація транспортного законодавства: мета, межі, принципи» встановлено, що кодифікація як форма систематизації транспортного законодавства полягає у діяльності компетентних державних органів і спрямована на вдосконалення чинного законодавства з метою усунення прогалин та суперечностей, розроблення нових правових норм, зумовлених потребами суспільного розвитку. Наслідком такої діяльності є створення систематизованого нормативного акта, в якому згруповані та послідовно викладені правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері транспортно-дорожнього комплексу держави. Розглядаються стадії та види кодифікації, а також форми і типи кодифікаційних актів.

Пропонується розроблення в якості базового нормативного акта транспортної сфери Основ транспортного законодавства, визначаються концептуальні підходи до його створення. Аргументується необхідність створення Кодексу автомобільного транспорту, структуру якого розроблено в матеріалах дисертаційного дослідження.

У підрозділі 3.2. «Проблеми упорядкування актів відомчої нормотворчості у галузі транспорту» розглянуто специфіку відомчих нормативно-правових актів та проблеми їх удосконалення, в тому числі і шляхом систематизації. Визначено такі основні напрямки вдосконалення актів відомчої нормотворчості в галузі транспорту: вивільнення відомчих нормативних актів від застарілих положень, а також актів, що не відповідають Конституції та законам України; створення відомствами оновлених укрупнених нормативних актів; підготовка та видання збірників чинних відомчих актів.

Визначаються межі, можливості і перспективи створення відомчих кодексів (за прикладом Франції) та застосування досвіду Сполучених Штатів Америки щодо кодифікації нормативних актів органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 3.3. «Теоретичні та практичні проблеми кодифікації корпоративних актів» визначено специфічні риси корпоративних правових актів, роль і місце у правовому регулюванні транспортних відносин та проблеми їх систематизації. Особливостями зазначених актів є те, що вони носять виключно підзаконний характер, містять норми, які конкретизують особливості реалізації положень законів та підзаконних актів вищого рівня, та мають локальний характер.

Визначається, що створення так званих корпоративних кодексів передбачає довільне трактування терміна «кодекс», що знаходиться у прямій суперечності з положеннями національної правової доктрини, зумовлюється певною обмеженістю юридичної термінології і є науково необґрунтованою спробою перенесення закордонного досвіду в українські реалії, з іншого ж боку, практику кодифікації корпоративних актів можна вважати прогресивним правовим феноменом, оскільки вона свідчить про розвиток високої правосвідомості громадян та саморегуляції і самоуправління їх об'єднань.

транспортний законодавство кодифікація систематизація

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації дається теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення наукових завдань, що виявляється в аналізі процесів систематизації транспортного законодавства України та формулюванні висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення теоретичних і практичних проблем систематизації законодавства у сфері транспорту. Узагальнення результатів проведених досліджень в основному можна звести до такого:

1. Історію розвитку та становлення транспортного законодавства запропоновано поділяти на два основні періоди: 1) законодавство епохи застосування немеханічних рушіїв транспортних засобів; 2) законодавство епохи використання транспортних засобів, які пересуваються за допомогою механічних рушіїв (поділяється на: перший етап - з виникнення перших механічних рушіїв у XVIII ст. до розпаду Російської імперії - початок XX ст.; другий етап - законодавство радянської держави (1922 - 1991 рр.); третій етап - законодавство незалежної України - з 1991 р. до теперішнього часу).

Виділено п'ять історичних етапів систематизації транспортного законодавства на теренах України: 1) зародження явища систематизації транспортного законодавства (від прийняття «Статуту мостникам» до «Соборного уложення»); 2) розвиток систематизації транспортного законодавства за видами транспорту (пов'язується з правлінням Петра 1, який вперше здійснив кодифікацію транспортного законодавства за видами транспорту); 3) систематизація законодавства про транспорт дореволюційного періоду (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.); 4) систематизація транспортного законодавства радянського періоду; 5) систематизація національного транспортного законодавства незалежної України (з 1991 р. до теперішнього часу).

2. Сформульовано загальнотеоретичну характеристику сучасного транспортного законодавства України, в межах якої:

- встановлено, що предметом правового регулювання транспортного законодавства є суспільні відносини, котрі виникають у зв'язку з організацією та здійсненням транспортної діяльності;

- науково обґрунтовано, що сукупність нормативно-правових актів, які регулюють функціонування транспортної системи України, є окремою галуззю законодавства, що має комплексний характер;

- запропоновано до переліку критеріїв, що характеризують певну сукупність нормативних правових актів як галузь законодавства, ввести додатково критерій наявності структурної організації та системних зв'язків всередині певної сукупності актів;

- визначено, що транспортне законодавство - це комплексна галузь законодавства, яка являє собою систему чинних нормативно-правових актів, прийнятих парламентом та виконавчими органами держави, виданих Президентом України в межах його повноважень, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також підзаконних актів органів державного управління та місцевого самоврядування, котрими регулюються суспільні відносини, що пов'язані з організацією та виконанням транспортної діяльності;

- окреслено шляхи подальшого розвитку та вдосконалення транспортного законодавства, одним з яких є своєчасна його систематизація, котра дасть змогу ліквідувати неузгодженості між правовими актами, заповнити прогалини, системно упорядкувати, забезпечити простоту та доступність його застосування.

3. Розроблено моделі ієрархічної, галузевої, а також оптимальної структури транспортного законодавства України.

Вертикальна структура транспортного законодавства базується на ієрархічній побудові системи нормативних актів, що входять до його складу. Модель ієрархічної системи законодавства про транспорт складається з дев'яти рівнів. Побудова вертикальної структури транспортного законодавства України зумовлюється специфікою предмета правового регулювання і відображає особливу значущість правових звичаїв та корпоративних актів у правовому регулюванні суспільних відносин у транспортній сфері.

Галузеву (горизонтальну) структуру законодавства про транспорт запропоновано поділити на дві взаємно обумовлюючі частини: «загальнотранспортне законодавство» (яке утворюють нормативно-правові акти, що встановлюють загальні правові та організаційні засади функціонування транспорту, визначають правовий статус та юридичну відповідальність суб'єктів транспортної діяльності і є обов'язковими для виконання на всіх видах транспорту) та «транспортно-галузеве законодавство» (яке складається з актів, що видані з метою правової регламентації суспільних відносин у діяльності окремих видів транспорту і відображає формально-логічний поділ транспортного законодавства на певні інститути).

Сформульовано модель оптимальної структури транспортного законодавства України, яка відображає авторське бачення його системи та ґрунтується на результатах структурно-функціонального аналізу і визначених у роботі напрямах удосконалення нормативно-правової бази функціонування транспорту.

4. Узагальнено наукові уявлення про сутність та форми систематизації транспортного законодавства:

- визначено, що під систематизацією транспортного законодавства слід розуміти діяльність, спрямовану на впорядкування певних масивів нормативно-правових актів у транспортній сфері способами укладально-технічного або нормотворчого характеру шляхом складання збірників або створення єдиних нормативно-правових актів.

- головне завдання систематизації транспортного законодавства полягає у створенні повноцінної і несуперечливої його системи, яка має забезпечувати стабільне і розраховане на тривалу перспективу регулювання діяльності транспортно-дорожнього комплексу, ефективний захист прав, гарантій та інтересів його суб'єктів;

- дослідження сутності форм систематизації транспортного законодавства дозволило здобувачу висунути пропозицію щодо класифікації їх на головні, до яких відносяться інкорпорація та кодифікація законодавства, і другорядні - облік та консолідація;

- визначено особливості систематизації транспортного законодавства, котрі полягають у комплексному його характері, відсутності єдиного методу правового регулювання, наявності декількох галузей транспорту, значній кодифікації транспортного законодавства, врегулюванні окремих питань, пов'язаних з транспортною діяльністю, іншими галузями права, наявності великої кількості імперативних норм, значному впливі міжнародного законодавства, дією ряду застарілих нормативно-правових актів, прийнятих ще за часів СРСР.

5. На основі аналізу теоретичних і методичних підходів до процесу систематизації транспортного законодавства:

- визначено основні наукові засади систематизації транспортного законодавства, до яких передусім слід віднести: законність, нормативну визначеність процедури, плановість, науковість, демократизм, гласність та узгодженість процесу, доступність, системність та адекватність, стабільність і правове регулювання.

- розроблено методику систематизації транспортного законодавства, що являє собою перелік заходів та послідовних дій, з яких складається процес систематизації законодавства про транспорт;

- запропоновано авторську концепцію моніторингу нормативно-правових актів з метою удосконалення діяльності по систематизації транспортного законодавства. Правовий моніторинг з метою систематизації пропонується визначати як цілеспрямовану систематичну діяльність суб'єктів моніторингу щодо відстеження, обліку, оцінювання та аналізу нормативних правових актів, що регулюють суспільні відносини у транспортній сфері, з метою їх контролю, прогнозування, планування подальшого розвитку, підвищення ефективності, якості, а також ступеня їх доступності для суб'єктів транспортних відносин і підвищення правової обізнаності останніх на основі сформульованих у результаті моніторингу рекомендацій. Розроблено також перелік етапів моніторингу транспортного законодавства та критерії його оцінювання;

- запропоновано у якості однієї з обов'язкових послідовних дій, що виконуються в процесі проведення систематизації, визнати акумуляцію нормативно-правових актів, сутність якої полягає у накопиченні масиву текстів нормативно-правових актів з питань регулювання суспільних відносин у транспортній сфері та інформації про їх прийняття, зміну, припинення, що можуть здійснюватись як у картковій (паперовій), так і в електронній формах.

6. Основними принципами систематизації транспортного законодавства пропонується вважати дотримання і захист прав і свобод людини, принцип верховенства закону та гармонізації національного транспортного законодавства відповідно до стандартів Об'єднаної Європи. Сформульовано концептуальні підходи до реалізації цих принципів, якими є:

а) гармонізація транспортного законодавства України з вимогами ЄС у процесі його систематизації повинна проходити з обов'язковим врахуванням особливостей національного законодавства та бути спрямованою на сприйняття найбільш прогресивних тенденцій розвитку правового регулювання транспорту, серед яких слід виділити: підвищення ролі законів у регламентації функціонування транспорту, розвиток ринку транспортних послуг та створення здорового середовища для конкуренції його учасників, обмеження монополізму, захист прав і свобод людини в сфері транспорту та захист прав споживачів транспортних послуг;

б) дотримання принципу верховенства закону у процесі систематизації транспортного законодавства може бути забезпечено реалізацією певної сукупності заходів, основними з яких є визначення транспортними законами положень про: виключність суб'єктів законодавчих повноважень у транспортній діяльності, неприпустимість делегованого законодавства в даній сфері, визначення юридичних наслідків порушення законів органами і посадовими особами центральної та місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування; компетенцію в зазначеній сфері органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також транспортних відомств. При цьому необхідним є закріплення загальних положень, що стосуються забезпечення верховенства закону в Законі України «Про нормативні правові акти». Крім того, для транспортної сфери дисертант вважає доцільним внести відповідні положення до основного нормативно-правового акта транспортного законодавства;

в) реалізація принципу захисту прав і свобод людини на транспорті включає такі заходи: розроблення та впровадження спеціальних програм з проблем підвищення правосвідомості та правової культури учасників транспортних відносин; створення відповідної правової бази; забезпечення поінформованості громадян про способи захисту їх прав у транспортній сфері; створення відповідних правозахисних і громадських організацій.

7. Визначено перелік особливостей процесу кодифікації транспортного законодавства, сформульовано її основні засади та функції.

Обґрунтовано тезу про те, що удосконаленню діяльності з кодифікації транспортного законодавства і правового регулювання діяльності транспортно-дорожнього комплексу нашої держави сприяло б прийняття Основ транспортного законодавства України. Пропозицію створення саме такого типу кодифікованого акта зумовлено різноманітністю і специфічністю суспільних відносин у транспортній сфері, а також відсутністю єдиного методу їх правового регулювання. Другим етапом на шляху подальшої кодифікації транспортного законодавства було б внесення відповідних змін до чинних транспортних кодексів та прийняття нових, зокрема у сфері автомобільного та внутрішнього водного транспорту.

8. Дослідження перспектив систематизації відомчих актів дає підстави вважати її одним з пріоритетних напрямків розвитку й удосконалення відомчої нормотворчості в транспортній сфері.

Процес систематизації відомчих нормативних актів з питань функціонування транспортної сфери пропонується проводити за такими стадіями: вирішення питання про вид систематизації та форму акта; добір нормативно-правових актів, що підлягають подальшій обробці, визначення підрозділу, який здійснюватиме систематизацію; аналіз відібраних актів, визначення їхньої юридичної повноцінності; розміщення проаналізованого матеріалу та складання збірників відомчих нормативних актів або створення консолідованого акта.

У результаті проведених досліджень також з'ясовано, що все більшого поширення набуває процес кодифікації корпоративних норм. Визначено перспективи розвитку цього явища в Україні, що пов'язуються з необхідністю зміни національної доктрини кодифікації у бік визнання неофіційної кодифікації, що базуватиметься на саморегуляції й самоуправлінні, на високій правосвідомості громадян та їх об'єднань.

9. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення систематизації транспортного законодавства України та його структури у напрямку гармонізації відповідно до процесу європейської інтеграції України, диференціації та кодифікації.

10. Результати, отримані в процесі виконання даного дисертаційного дослідження, можуть бути використані у якості методичного забезпечення практичної діяльності по систематизації транспортного законодавства, в навчальному процесі, у діяльності по вдосконаленню нормативно-правової бази функціонування транспорту, а також у подальшому науковому розробленні проблем систематизації комплексних галузей законодавства, зокрема й законодавства про транспорт.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Довженко Є. В. Щодо необхідності систематизації законодавства у транспортній галузі / Є. В. Довженко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - К.: 2003. - №2. - С. 83-87.

2. Довженко Є. В. Деякі проблеми адаптації транспортного законодавства України до Європейського законодавства / Є. В. Довженко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - К.: 2005. - №6(44). - С.73-77.

3. Довженко Є. В. Систематизація транспортного законодавства як чинник зміцнення законності на транспорті / Є. В. Довженко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - Науково-практичний журнал Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю Ради національної безпеки і оборони України. - К.: 2007. - №16. - С. 258-264.

4. Довженко Є. В. Забезпечення верховенства закону в процесі систематизації законодавства (на прикладі транспортного законодавства України) / Є. В. Довженко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - Науково-практичний журнал Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю Ради національної безпеки і оборони України. - К.: 2010. - №22. - С. 94-103.

5. Довженко Є. В. Структурно-функціональний аналіз транспортного законодавства України / Є. В. Довженко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - К.: 2011. - №6. - С. 91-97.

6. Довженко Є. В. Реформування транспортного законодавства: необхідність та основні напрями / Є. В. Довженко // Тези доп. 60-ї ювілейної наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів університету. - К.: НТУ, 2004. - С. 136.

7. Довженко Є. В. Види систематизації транспортного законодавства / Є. В. Довженко // Тези доп. 63-ї науково-практичної конференції науково-педагогічних працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів університету. - К.: НТУ, 2007. - С. 189.

8. Довженко Є. В. Теоретико-правові проблеми реформування транспортного законодавства / Є. В. Довженко // Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики: матеріали 12-ї Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Міністерство транспорту та зв'язку України, 2010. - С. 11-14.

Размещено на Allbest.ru