Стан та перспективи консенсуального провадження у кримінальному судочинстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.12

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ КОНСЕНСУАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

СЛІНЬКО ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права та процесу Київського міжнародного університету.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Філін Дмитро Віталійович Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінального процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Назаров Віктор Володимирович Інститут повітряного і космічного права та масових комунікацій Національного авіаційного університету, доцент кафедри кримінального права та процесу;

кандидат юридичних наук, професор Кожевніков Геннадій Костянтинович Інститут підготовки кадрів Національної академії прокуратури України, професор кафедри теорії і практики прокурорської діяльності, заслужений юрист України, державний радник юстиції III класу.

Захист відбудеться «16» червня 2010 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.03 Академії управління МВС (02121, місто Київ, вул. Колекторна 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії управління МВС (02121, місто Київ; вул. Колекторна 4).

Автореферат розісланий «12» травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Ю. Хабло

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Практика реформування кримінального судочинства та подальшого розвитку кримінально-процесуального законодавства у напрямку наближення його до загальносвітових стандартів визначила актуальність теми дослідження.

Утвердження у кримінальному процесі принципу змагальності, диспозитивності, посилення судового контролю, введення нових форм судочинства, спрощення процедури судового розгляду кримінальних справ по нетяжких злочинах засвідчує, що правосуддя стало більш орієнтованим на захист процесуальних прав та інтересів людини та громадянина.

Окремі теоретичні положення та практика застосування кримінального процесу не відповідають новим формам правового регулювання, однією з яких є консенсуальне провадження. Застосування інституту консенсуального провадження у кримінальному процесі викликає й нині суттєві заперечення.

Концепція реформування кримінального процесу України схиляється у бік змагальності, тому законодавець ввів нові положення статей 7-1-10 КПК України, якими закріпив консенсуальне провадження.

Практика накопичила достатній досвід правозастосування даного інституту, що дозволяє зробити емпірично обґрунтовані висновки і виявляти тенденції його розвитку.

Зазначене й спонукало дисертанта до необхідності ґрунтовного вивчення основних положень цього інституту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до комплексної програми Київського міжнародного університету (0104U003159 «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти»).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 25 вересня 2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка науково-методичних засад консенсуального провадження на стадії досудового розслідування та судового провадження щодо забезпечення та удосконалення гарантій прав і свобод людини та громадянина, правового статусу суб'єктів кримінального процесу.

Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлені такі завдання, що розкривають спрямованість дослідження:

· дослідити інститут консенсуального провадження у ході досудового та судового розгляду; сформулювати авторське поняття консенсуального провадження; встановити чинники, форми та межі консенсуального провадження;

· розкрити проблеми розмежування процедури та процесу правового регулювання консенсуального провадження суб'єктами кримінального судочинства на стадіях процесу; проаналізувати сучасний стан теорії та практики консенсуального провадження на досудових та судових стадіях кримінального процесу;

· визначити шляхи досягнення консенсусу між особою, яка співпрацює з правоохоронними органами, та судом у викритті злочинного угруповання в ході консенсуального провадження;

· окреслити форми кримінального переслідування, кримінального позову; розкрити процесуальний статус сторони звинувачення та захисту у консенсуальному провадженні; компетенції слідчого, прокурора, судді в ході консенсуального провадження;

· проаналізувати конституційні, загальні, процесуальні принципи в ході консенсуального провадження;

· скласти модель консенсуального захисту, визначити процесуальний статус потерпілого, обвинуваченого в ході консенсуального провадження;

· встановити сутність цивільного позову в кримінальному процесі, його роль у прийнятті рішення в ході консенсуального провадження;

· розробити пропозиції щодо практики застосування консенсуального провадження у кримінальному процесі, спрямовані на вдосконалення та регламентацію його процесуальних норм.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини що виникають в ході консенсуального провадження у кримінальному процесі.

Предметом дисертаційного дослідження є стан та перспективи консенсуального провадження у кримінальному судочинстві України.

Методи дослідження. Комплексне поєднання загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються в юридичній науці, стало теоретико-методологічною основою дослідження.

За допомогою діалектичного методу досліджено теоретичні та практичні аспекти процедури консенсуального провадження (підрозділи 1.1; 1.2; 1.3).

Метод правового регулювання застосовано для дослідження з достатньою точністю змісту правових інститутів, висвітлення проблем реалізації правових норм консенсуального провадження на практиці (підрозділи 1.1; 1.2; 1.3).

Метод системно-структурного аналізу дозволив визначити недоліки чинного законодавства та існуючих проектів КПК України і внести пропозиції щодо вдосконалення процесуальних норм, які регулюють порядок консенсуального провадження на досудових та судових стадіях процесу (підрозділи 2.1; 2.2).

Порівняльно-правовий метод надав можливість на основі порівняльного вивчення конституційних, кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм України та законодавства зарубіжних країн, а також прецедентної практики Європейського Суду з прав людини та чинного законодавства, існуючих проектів КПК внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення положень чинного КПК України (підрозділи 2.1; 2.2; 2.3; 3.1).

Історично-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу закономірностей становлення та розвитку інституту консенсуального провадження (підрозділи 1.1; 3.2).

За допомогою статистичного та соціологічного методів визначено рівень негативних наслідків у ході забезпечення процесуальних прав суб'єктів консенсуального провадження та обґрунтовано теоретичні положення на основі судової статистики, статистичної інформації, анкетування, опитування, аналізу та інтерпретації емпіричних даних (підрозділи 2.1; 2.2; 3.1; 3.2).

Нормативно-правовим підґрунтям є Конституція України, міжнародно-правові акти, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, рішення Конституційного Суду України, Пленуму Верховного Суду України, Європейського Суду з прав людини, нормативні акти з кримінального процесу України, Росії, США.

Теоретичною основою дисертації стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі філософії права, теорії держави та права, кримінального і кримінально-процесуального права.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали анкетування 40 суддів, 60 прокурорів, 200 слідчих та працівників відділів внутрішніх справ міста Харкова, Києва, Миколаєва. Проведено перевірку 234 матеріалів, по яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, 178 кримінальних справ, які припинені за обставинами КПК України, в ГУМВС України у Харківській, Миколаївській областях, ГУМВС України міста Києва.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні самостійним, спеціальним, комплексним дослідженням, у якому розроблено теоретичну концепцію консенсуального провадження, стан та його перспективи у кримінальному судочинстві України.

Це дозволило одержати нові положення, які виносяться на захист. Результати запропонованого дослідження характеризуються такими висновками й положеннями:

Вперше:

· надано авторське визначення поняття «консенсуальне провадження у кримінальному процесі»; встановлено чинники, форми, межі консенсуального провадження; визначено модель консенсуального провадження;

· розкрито проблеми розмежування процедури та процесу правового регулювання консенсуального провадження суб'єктами кримінального судочинства на стадіях процесу;

· визначено консенсус між особою, яка співпрацює з правоохоронними органами, та судом у викритті злочинного угруповання.

Удосконалено:

· модель кримінального переслідування, кримінального позову, процесуальний статус сторони звинувачення та захисту у консенсуальному провадженні;

· модель консенсуального провадження досудового слідства; компетенцію слідчого, прокурора в ході консенсуального провадження;

· модель консенсуального провадження суддею попереднього розгляду та судового слідства у кримінальній справі.

Дістали подальшого розвитку:

· сутність інституту цивільного позову у кримінальному процесі;

· принципи кримінального процесу у ході консенсуального провадження; аналіз проблеми реалізації принципу змагальності та диспозитивності; механізм реалізації принципу презумпції невинуватості у кримінальному процесі;

· процесуальна форма консенсуального провадження, практичні рекомендації щодо поступки вимог відшкодування матеріальних збитків, які встановлені цивільним позовом у кримінальному процесі.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції й рекомендації є певним внеском у розвиток сучасної науки кримінального процесу й можуть використовуватися:

· у науково-дослідній сфері - як підґрунтя для подальших наукових розробок у напрямку вдосконалення й розвитку консенсуального провадження у кримінальному процесі;

· у законопроектній роботі - при розробці нового кримінально- процесуального законодавства, внесенні змін і доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України;

· у правозастосовній практиці - практичні рекомендації можуть бути використані в діяльності органів і посадових осіб, що здійснюють кримінальне судочинство;

· у навчальному процесі - при підготовці навчальних посібників, розробці текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів до семінарів і практичних занять з дисципліни «Кримінальний процес».

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального права та процесу Київського міжнародного університету, представлена й обговорена на міжкафедральному семінарі, схвалена й рекомендована до захисту. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних студентських наукових конференціях: «Розвиток української правової системи за роки незалежності» (Харків, 26-27 жовтня 2004 р.), «Розвиток української правової системи за роки незалежності» (Харків, 26-27 жовтня 2005 р.) та «Державно-правова реформа в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (Харків, 22-23 грудня 2005 р.); IV Всеукраїнській науковій конференції правників-початківців «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Одеса, 10-11 листопада 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «П'яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.), науково-практичному семінарі курсантів та слухачів ХНУВС «Досудове слідство в органах внутрішніх справ України: проблеми дотримання конституційних прав людини» (Харків, 10 грудня 2004 р.); науково-практичному семінарі «Проекти КПК України та проблеми сучасного стану кримінально-процесуального законодавства» (Харків, 6 лютого 2008 р.), науково-практичній конференції Київського національного університету внутрішніх справ та Асоціації процесуалістів України «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (Київ, 3 квітня 2009 р.).

Публікації. Основні результати проведеного дослідження, висновки і пропозиції викладені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у восьми тезах доповідей та повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та 2 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 200 найменувань, на 16 сторінках.

Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з них 184 сторінки загального тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об'єкт, предмет, методологія дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержані, апробація результатів роботи, наводяться відомості про публікації, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 «Поняття, зміст та завдання консенсуального провадження у кримінальному процесі» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто поняття «консенсуальне провадження»; чинники, форми, межі консенсуального провадження; визначено модель консенсуального провадження; проблеми розмежування процедури та процесу правового регулювання консенсуального провадження суб'єктами кримінального судочинства на стадіях процесу.

Підрозділ 1.1. «Поняття та зміст консенсуального провадження» присвячено розгляду деяких теоретичних аспектів цього явища. Зокрема встановлено, що зміна концептуальних положень кримінального процесу призвела до побудови нових процесуальних форм розгляду кримінальних справ, нового підходу до позовного провадження, появи нових форм непроцесуального розгляду матеріальних спорів, відмови або закриття матеріалів кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого з потерпілим у ході досудового провадження тощо.

Зміст терміна «консенсус» запозичений з латині і означає згоду, одностайність, ухвалення, постановлення рішень або договорів на основі загальної згоди учасників за відсутності формально заявлених заперечень.

Практика кримінального процесу створила нові процедури консенсуального провадження у справах, коли потерпілий та обвинувачений домовились між собою про відшкодування матеріальних збитків, знайшли консенсус. Все це дало підстави для необхідності пошуку нових форм та методів, простіших, економічних та ефективніших, що призвело до створення неформального правосуддя у формі консенсуального провадження у кримінальному судочинстві.

Залежно від участі у кримінальному процесі дисертант поділяє суб'єктів консенсуального провадження таким чином: сторона обвинувачення, куди входять суб'єкти процесу, які здійснюють кримінально-процесуальну функцію та володіють державно-владними повноваженнями: орган дізнання, дізнавач, слідчий, прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач; сторона захисту, куди входять суб'єкти процесу, які відстоюють та захищають власні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, цивільний відповідач, захисник; суб'єкти процесу, які сприяють здійсненню кримінального процесу: свідок, перекладач, фахівець, експерт, представник.

Дисертантом запропоновано визначати консенсуальне провадження як консенсус, угода, договір між сторонами - незалежними суб'єктами при вирішенні спору, який виникає у результаті неправомірної дії однієї із сторін чи їх протидії, якщо інша сторона не заперечує проти врегулювання такого спору не процесуальним шляхом за участю нейтральних осіб.

У підрозділі 1.2. «Модель консенсуального провадження» консенсуальне провадження визначається виходячи з системи ознак, насамперед тих, які пов'язані з основними положеннями кримінального процесу і здійснення судочинства.

Дисертант встановлює модель консенсуального провадження, що будується на змагальних засадах кримінального процесу та матеріально-правових відносинах, які є основою консенсуального провадження: консенсуальне провадження проводиться до порушення кримінальної справи, коли між сторонами виникають кримінально-правові відносини, але сторона звинувачення не наполягає на порушенні кримінальної справи, тому що між сторонами встановлено консенсус у вирішенні матеріального спору; консенсуальне провадження проводиться щодо нетяжких злочинів, коли порушена кримінальна справа може бути закрита на підставах примирення між потерпілим та обвинуваченим; консенсуальне провадження здійснюється при визнанні вини обвинуваченим, який уклав угоду про викриття злочинного угруповання з правоохоронними органами; консенсуальне провадження може бути встановлено на попередньому розгляді кримінальної справи, коли суддя має підстави для закриття кримінальної справи на підставі примирення сторін у процесі; консенсуальне провадження в судовому засіданні можливе при визнанні вини та скороченому розгляді кримінальної справи, якщо сторони не мають підстав для проведення судового слідства в повному обсязі.

Автор обґрунтовує класифікацію, яка вже існує на практиці: альтернативне вирішення спорів, консенсуальні процедури, змішані процедури, змагальний процес, а також визначає основні її положення у кримінальному процесі.

Дисертантом наголошено на важливості розмежування у кримінальному процесі понять процедури й процесу. Процес регулюється тільки законом, а процедура - підзаконними актами. Це пов'язано з порядком правового регулювання, що відноситься до формально-юридичного моменту.

Таким чином, у кримінальному процесі складається ситуація, коли процедура примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим ставить у пряму залежність слідчого, прокурора, суддю від того суб'єкта, чию вину вони повинні визначити.

У підрозділі 1.3. «Форми та межі застосування консенсуального провадження», виходячи зі змісту кримінального процесу, виділяють основні форми консенсуального провадження.

Перша форма - публічна, вона включає в себе публічно-правовий варіант реалізації норм права в кримінальному судочинстві, коли питання про порушення кримінальної справи приймає орган дізнання, дізнавач, слідчий, прокурор, суддя. Ніхто з вказаних суб'єктів кримінального процесу не відіграє активної ролі. Всі вони підпорядковані волі та механізму реалізації правових норм. Змагальність як принцип процесу у цій формі відсутня. Друга - приватна, за участю в процесі приватних осіб, наприклад, коли особа подає заяву про самоуправні дії, образу, спричинення побоїв. Заявник, потерпілий представляє докази, свідків злочину, висловлює свої міркування щодо покарання винного. У разі примирення сторін кримінальна справа може бути закрита за примиренням сторін у кримінальному судочинстві. Третя форма - приватно-публічна. Вона визначається в позитивній формі - вимога відшкодування матеріальних збитків або в негативній формі - прийняття рішення про відсутність заперечень. Четверта форма - договір, який встановлюється між сторонами процесу. Правила поведінки підкоряються суду «mini-trail». Порядок проведення процедури "міні суду" складається залежно від характеру спору і домовленості сторін. Це добровільна форма врегулювання розбіжностей. Для неї характерно: відсутність судових правил, які зобов'язують використовувати законодавче врегулювання суперечки; угода між сторонами укладається в усній формі, або сторони підписують договір, де вказується термін погашення матеріальних збитків, конфіденційність, визначається місце, а також інші умови, необхідні для врегулювання суперечки між сторонами. П'ята - оперативна форма консенсуального провадження. З цією формою пов'язано введення в КПК України статей 52-1; 52-2; 52-3; 52-4; 52-5; 53; 53-1, які визначають безпеку осіб, задіяних у кримінальному процесі. У даному випадку законодавець привів правові норми у відповідність з практикою розкриття і розслідування злочинів.

Межі консенсуального провадження, визначені автором: закриття кримінальної справи на підставі обставин, які виключають провадження (ст. 6 КПК України); закриття кримінальної справи на підставі примирення з потерпілим (ст. 8 КПК України), скорочене провадження у кримінальній справі (ст. 301-1 КПК України).

РОЗДІЛ 2 «Процесуальний статус суб'єктів консенсуального провадження» складається з трьох підрозділів, в яких розглядається процесуальний статус та форми реалізації консенсуального провадження в кримінальному процесі.

У підрозділі 2.1. «Потерпілий - суб'єкт консенсуального провадження» розглянуто процесуальні права потерпілого, цивільного позивача у кримінальному процесі, підстави звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка скоїла злочин.

Реалізація кримінальної відповідальності відбувається в певних кримінально-процесуальних формах. Кримінальне право встановлює форму вини, а кримінальний процес - конкретні обставини вчинення злочину. Процесуальний порядок закриття матеріалів кримінальної справи підпорядкований єдиній меті - це реалізація кримінальної відповідальності, що узгоджується з нормами матеріального права.

Форма звільнення від кримінальної відповідальності передбачає примирення потерпілого і особи, яка вчинила злочин. Факт досягнення угоди про примирення є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Ініціатива про примирення повинна виходити як зі сторони звинувачення, так і сторони захисту. Угода про примирення є добровільною, має обов'язкову силу для обох сторін. Якщо примирення досягнуто, воно набуває чинності. В матеріально-правовому сенсі немає істотної різниці, на якій стадії відбулося примирення, важливо, щоб примирення мало місце до постанови вироку.

Залежно від характеру кримінально-процесуального правовідношення практика визначає види примирення сторін. Перший виникає у справах приватного звинувачення, коли в результаті примирення сторін орган дізнання, слідчий зобов'язані закрити провадження по справі. Другий - коли закриття провадження по справі є компромісом між стороною та державою.

Підрозділ 2.2. «Статус обвинуваченого в консенсуальному провадженні» присвячено аналізу форм консенсуального провадження на підставі притягнення до кримінальної відповідальності.

Дисертант стверджує, що притягнення особи до кримінальної відповідальності і притягнення як обвинуваченого - ці поняття використовуються як синоніми. Але така невизначеність в поняттях не бажана. Термін «кримінальна відповідальність» означає поняття, яке застосовується наукою кримінального права. Тому не варто змішувати поняття кримінального процесу і ті, що характерні для нього в сфері кримінального права. Щоб уникнути різночитання закону, недоліків при тлумаченні, доцільно постанову, що виноситься слідчим про притягнення як обвинуваченого іменувати постановою про притягнення до кримінальної відповідальності як обвинуваченого. Цим положенням доцільно доповнити ст.ст. 131, 132 КПК України.

Підкреслено, що оперативна форма консенсуального провадження ґрунтується на досвіді американського та германського кримінального процесу. Підставою для її застосування є затримання особи, яка скоїла злочинне діяння в складі злочинного угруповання. У даному разі оперативні служби мають повноваження для встановлення консенсусу між особою. яка працює під псевдонімом, та державними органами, які виконують повноваження у кримінальному судочинстві.

Доведено, що постанову про притягнення до кримінальної відповідальності особу, яка працює під псевдонімом, повинен складати та пред'являти прокурор, який у присутності слідчого, захисника повинен допитати обвинуваченого. Якщо особа працює під псевдонімом, то прокурор, слідчий не повинні вказувати в анкетних даних його фактичне ім'я. Треба вказати дані, надані оперативними спецслужбами. Після складання протоколу допиту прокурор виносить постанову про забезпечення безпеки обвинуваченому на підставі його заяви. Заходи безпеки повинні здійснювати оперативні підрозділи.

Згідно ст. 26 КПК України слідчий повинен виділити матеріали відносно обвинуваченого в окреме провадження, про що він складає постанову. Виділені матеріали кримінальної справи надаються прокурору, який складає постанову про закриття кримінальної справи. Постанова та матеріали кримінальної справи надсилаються до суду. Суддя при попередньому розгляді кримінальної справи в судовому засіданні приймає рішення про закриття кримінальної справи.

У підрозділі 2.3. «Процесуальна діяльність захисника» розкрито консенсуальні повноваження захисника в процесі.

Забезпечення захисника в консенсуальному провадженні треба розглядати виходячи з принципу змагальності, де захист забезпечує права і свободи обвинуваченого, рівністі між обвинуваченням та захистом; принципу диспозитивності - отримання доказів та їх оцінка слідчим, прокурором, суддею, захисником та обвинуваченим; принципу незалежності судді у кримінальному процесі та підкорення його тільки закону.

Згідно з принципом змагальності сторони звинувачення та захисту в кримінальному процесі повинні бути рівними. Забезпечення рівності сторін теоретично можна визначити двома шляхами. Перший - надання адвокату-захиснику права збирати докази або проводити паралельне розслідування. Другий - подання доказів судовому слідчому (як це передбачено у кримінальному процесі Франції).

Модель професійної діяльності захисника включає: наявність або відсутність в діяннях особи складу злочину; повноваження адвоката-захисника в кримінальному судочинстві регулюються конституційними нормами, загальними принципами, нормами міжнародного права, кримінально-процесуального законодавства, законодавством про адвокатську діяльність та ін.; забезпечення змагальності кримінального судочинства, розширення повноважень захисника в кримінальному судочинстві, які виходять від прав і обов'язків обвинуваченого, підозрюваного.

РОЗДІЛ 3 «Правове регулювання консенсуального провадження на досудових та судових стадіях процесу» складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. «Консенсуальне провадження на досудових стадіях процесу» присвячено проблемам консенсуального провадження на досудовому слідстві.

Нормативною підставою звільнення від кримінальної відповідальності слід вважати сукупність умов, що свідчать про втрачену суспільну небезпеку особи, яка вчинила, передбачене кримінальним законом, протиправне діяння.

Автор будує модель консенсуального провадження на досудовому слідстві: консенсуальне провадження передбачає позов, який складає потерпілий; у позові визначаються матеріальні збитки та моральна шкода; слідчий складає постанову про визнання потерпілого цивільним позивачем та проводить досудове слідство, де встановлює обставини злочину; складає постанову про притягнення особи до кримінальної відповідальності; звільнення від кримінальної відповідальності на стадії досудового слідства можливо у разі дійового каяття, примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим, у разі відшкодування матеріальних та моральних збитків, вирішення завдань кримінального позову; за матеріалами перевірки до порушення кримінальної справи приймається постанова про відмову в її порушенні за ст. 6 п. 2 КПК України, якщо особа, що вчинила злочин, примирилася з потерпілим і останній вважає, що немає підстав для порушення справи; матеріали кримінальної справи, щодо якої складена постанова слідчого та погоджена з прокурором, направляється до суду на підставі статей 7-8 КПК України; матеріали кримінальної справи з обвинувальним висновком направляються до суду, якщо потерпілий наполягає на судовому розгляді кримінальної справи.

Підрозділ 3.2. «Судовий розгляд кримінальної справи в ході консенсуального провадження» присвячено проблемі закриття кримінальної справи при попередньому розгляді справи суддею та закриття кримінальної справи або постанова вироку у ході скороченого судового розгляду справи.

Кримінальне законодавство передбачає закриття матеріалів кримінальної справи за наявності двох підстав: примирення сторін у справі; відсутність або погашення матеріального збитку з боку обвинуваченого.

Суддя має право у стадії попереднього слухання постановити рішення про закриття матеріалів кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, та складає постанову. Відповідно до ст. 301-1 КПК України суддя може обмежити встановлення доказів у справі і судове слідство у випадку, якщо підсудний визнає себе винним і потерпілий, примирившись з обвинуваченим, не наполягає на подальшому проведенні судового слідства.

Скорочений порядок проведення судового слідства обмежує права підсудного за розпорядженням своїми повноваженнями на проведення судового розгляду кримінальної справи в повному обсязі. Щоб не допустити порушень Кримінально-процесуального Закону, суддя зобов'язаний упевнитися в наявності всіх встановлених законом умов і підстав для проведення судового розгляду в скороченому порядку.

Наявність такої вимоги треба передбачити в законі та внести відповідні уточнення до ст. 301-1 КПК України, вказавши, що суддя повинен скласти постанову про проведення скороченого провадження, яка має бути надана для ознайомлення сторонам процесу.

судовий провадження правовий кримінальний

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у комплексному дослідженні консенсуального провадження на досудових та судових стадіях кримінального процесу.

Наукові й практичні результати дослідження є такими:

1. Поняття консенсуального провадження визначено як консенсус, угоду, договір між сторонами - незалежними суб'єктами при вирішенні суперечки, яка виникає у результаті неправомірної дії однієї із сторін чи їх протидії, якщо інша сторона не заперечує проти врегулювання суперечки не процесуальним шляхом за участю нейтральних осіб.

Чинники консенсуального провадження: визнання правосуддя як вищої форми захисту прав і свобод громадян, залучених до кримінального процесу; докладна структурна побудова судової системи, яка заснована на принципах змагальності; правова зацікавленість судді у розгляді матеріалів кримінальної справи в найкоротші терміни; специфіка отримання доказів у кримінальному процесі на досудових та судових стадіях кримінального процесу.

Межі консенсуального провадження: закриття кримінальної справи на підставі обставин, які виключають провадження (ст. 6 КПК України); закриття кримінальної справи на підставі примирення з потерпілим (ст. 8 КПК України), скорочене провадження у кримінальній справі (ст. 301-1 КПК України)

Форми консенсуального провадження є: публічна, приватна, приватно-публічна, договір, оперативна.

Встановлено модель консенсуального провадження, яка будується на змагальних засадах кримінального процесу та матеріально-правових відносинах, що є основою консенсуального провадження.

2. Процедура - це встановлений порядок дій при вирішенні матеріалів справи.

Процедура виступає як своєрідна нормативна модель здійснення юридичної діяльності, а не як сама діяльність. Процедура це не правовідношення, а порядок юридичних дій, які спрямовані на реалізацію відповідного правовідношення.

На відміну від процедури, процес будується у формі тріалога. Тріалог характерний для судових стадій процесу.

3. Прокурор складає постанову про притягнення до кримінальної відповідальності конкретної особи, яка співпрацює під псевдонімом по розкриттю злочинного угруповання. Прокурор повинен прийняти рішення щодо закриття кримінального провадження стосовно цієї особи.

Доцільно ввести у Кримінально-процесуальний кодекс України статтю, в якій передбачити встановлення консенсусу - угоди, за якою стосовно особи, що співпрацює з органом дізнання, слідчим, прокурором, судом у викритті керівників злочинного угруповання, може бути прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

4. Суб'єктів консенсуального провадження в процесі можна поділити на такі процесуальні групи: сторона звинувачення, куди входять суб'єкти процесу, які здійснюють кримінально-процесуальну функцію та володіють державно-владними повноваженнями: орган дізнання, дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, колегіальний суд; до сторони звинувачення автор відносить потерпілого, цивільного позивача; сторона захисту - суб'єкти процесу, які відстоюють та захищають власні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, цивільний відповідач, захисник; суб'єкти процесу, які сприяють провадженню кримінального процесу: свідок, перекладач, фахівець, експерт, представник.

Модель консенсуального провадження діяльності захисника в консенсуальному провадженні: повноваження захисника в кримінальному судочинстві регулюється конституційними нормами, загальними принципами, нормами міжнародного права, кримінально-процесуального законодавством, законодавством про адвокатську діяльність тощо; наявність або відсутність у діяннях особи складу правопорушения; забезпечення змагальності кримінального судочинства; поширення повноважень захисника в кримінальному судочинстві, які виходять з прав і обов'язків обвинуваченого, підозрюваного.

5. Зміст кримінального позову характеризується як вимога про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

Під обвинуваченням розуміють твердження про вчинення певною особою злочинного діяння, забороненого кримінальним законом. Такий порядок припускає сукупність дій в рамках кримінального переслідування. Погляд на обвинувачення як на кримінальний позов, що підлягає розгляду суддею, дозволяє визначити процесуальне становище прокурора як рівноправної сторони в процесі, зобов'язаної від імені держави відстоювати обвинувальні вимоги, обґрунтувати свій позов та вимагати покарання підсудного. Прокурор діє в публічних інтересах, має додаткові переваги по відношенню до обвинуваченого.

Модель консенсуального провадження це: консенсуальне провадження на досудовому слідстві передбачає позов, який складає потерпілий. У позові визначаються матеріальні збитки та моральна шкода. Слідчий складає постанову про визнання потерпілого цивільним позивачем та проводить досудове слідство, де встановлює обставини злочину. Складає постанову про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності на стадії досудового слідства, можливо на підставі дійового каяття, примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим, у разі відшкодування матеріальних та моральних збитків, вирішення завдань кримінального позову. За матеріалами перевірки до порушення кримінальної справи приймається постанова про відмову в її порушенні за ст. 6 п. 2 КПК України, якщо особа, що вчинила злочин, примирилася з потерпілим і останній вважає, що немає підстав для порушення справи. Матеріали кримінальної справи, щодо якої складена постанова слідчого та погоджена з прокурором, направляються до суду на підставі статей 7-8 КПК України. Матеріали кримінальної справи з обвинувальним висновком спрямовуються до суду, якщо потерпілий наполягає на судовому розгляді кримінальної справи. 6. Підставою для проведення скороченого судового розгляду кримінальної справи є відсутність суперечностей між сторонами, погашення збитків, завданих вчиненням злочину, та згода державного обвинувача на закінчення розгляду справи в повному обсязі. Доцільно доповнити ст. 301-1 КПК України положенням: постанова вироку без проведення судового слідства можлива коли підсудний визнає свою вину, а потерпілий не заперечує проти скороченого розгляду кримінальної справи.

7. Скорочене провадження має процесуальні проблеми: процесуальні порушення; обмеження процесуальних прав; проведення скороченого судового засідання; проведення судового засідання в повному обсязі. Процесуальні порушення включають в себе порушення прав суб'єктів процесу, яким надано право скористатися скороченим порядком судового розгляду. Обвинувачений має право подати заяву, клопотання про проведення судового розгляду в скороченому порядку тільки після закінчення досудового слідства, у момент ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, або при попередньому розгляді матеріалів кримінальної справи в суді.

8. Інститут цивільного позову в кримінальному процесі служить обґрунтованому і швидкому відшкодуванню збитків, заподіяних злочином. Цивільний позов пред'являє особа, яка зазнала матеріальної шкоди, як правило, це потерпілий. У окремій категорії кримінальних справ встановлення матеріального збитку є обов'язковою умовою, оскільки дана обставина впливає на кваліфікацію складу злочину. Відсутність цивільного позову в кримінальній справі, вживання заходів з боку цивільного відповідача щодо відшкодування матеріальної шкоди позивачеві, потерпілому або цивільному позивачу визначає підстави для можливої відмови в порушенні кримінальної справи, а також припинення розгляду матеріалів кримінальної справи.

9. Консенсуальне провадження будується на принципах диспозитивності та змагальності процесу. Сутність даних принципів полягає не в залежності від матеріальної волі, а від дії суб'єктів кримінального процесу.

10. Суть процесуальної форми полягає у доповненні ст.ст. 85-89 КПК України положенням по відображенню основних подій скоєного злочину та фіксації їх технічними засобами. На підставі аналізу цивільно-процесуального законодавства надані рекомендації щодо укладення угоди у кримінальному процесі в процесуальній формі про відшкодування матеріальних збитків та закриття кримінальної справи.

11. Необхідно в законодавстві закріпити поняття консенсуального провадження у кримінальному процесу України.

Доцільно внести зміни до окремих кримінально-процесуальних норм і привести їх у відповідність зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Слінько Д. С. Консенсуальне провадження у кримінальному процесі /Д. С. Слінько // Форум права.- 2008. № 1. - С. 378-381. [електронний ресурс].- Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/e-journals/FR/2008-1/08 cdcttp.pdf.

2. Слінько Д. С. Реформування принципу змагальності та диспозитивності /Д. С. Слінько // Форум права. - 2008. № 2. - С. 442-446. [електронний ресурс].- Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/e-journals/FR/2008-2/08 cdcttp.pdf.

3. Слінько Д. С. Захист у кримінальному процесі: проблеми теорії та практики /Д. С. Слінько // Форум права. - 2009. № 1. - С. 519-523. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/e-journals/FR/2009-1/09 cdcttp.pdf.

4. Слінько Д. С. Змагальність кримінального судочинства /Д.С.Слінько // Досудове слідство в органах внутрішніх справ України: проблеми дотримання конституційних прав людини: мат. наук.-практ. семінару курсантів та слухачів ХНУВС. (м. Харків, 10 грудня 2004 р.); - Х.: Вид. Харківського національного університету внутрішніх справ. 2004. - С. 14-17.

5. Слінько Д.С. Організаційно-правові аспекти державного регулювання в галузі телекомунікацій /Д.С.Слінько // Розвиток української правової системи за роки незалежності: тези доп. і наук. повідомл. міжнар. студ. наук. конф. за підсум. наук.-дослідн. роботи. (м. Харків, 26-27 жовтня 2004 р.); - Х.: Вид. Національна юридична академія України. 2004. - С. 121-122.

6. Слінько Д.С. Комерційна таємниця як юридично значимий вид інформації /Д.С.Слінько // Державно-правова реформа в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: тези доп. і наук. повідомл. міжнар. студ. наук. конф. за підсум. наук.-досл. роботи.(м. Харків, 22-23 грудня 2005 р.); - Х.: 2005. - С. 69-70.

7. Слінько Д.С. Права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю /Д. С.Слінько //Розвиток української правової системи за роки незалежності: тези допов. і наук. повідомл. міжнар. студ. наук. конф. за підсум. наук.-дослідн. роботи.(м. Харків, 26-27 жовтня 2005 р.); - Х.: вид-во Національна юридична академія України. 2005. - С. 106-107.

8. Слінько Д. С. Проблеми реалізації конституційних норм у кримінальному процесі /Д.С.Слінько // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: мат. IV Всеукр. наук. конф. правників-початківців (м. Одеса, 10-11 листопада 2006). - Одеса.: Юридична література. 2006 -С. 156-159.

9. Слінько Д. С. Проблемы защиты прав потерпевшего в уголовном процессе /Д.С.Слінько // П'яті осінні юридичні читання: збірник тез міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.) - Хмельницьк.: вид-во Хмельницького університету управління та права. 2006. - С. 73-75.

10. Слінько Д. С. Проблеми скороченого порядку судового слідства /Д.С.Слінько //Проекти КПК України та проблеми сучасного стану кримінально-процесуального законодавства: тези доп. наук.-практ. семінару (м. Харків, 6 лютого 2008 року). - Х.: вид-во ХНУВС, 2008. -С.11.

11. Слінько Д. С. Концепція державного захисту учасників кримінального процесу /Д.С.Слінько// Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: тези доп. та повід. наук.-практ. конф. Київ. нац. ун-ту внутр. справ та Асоціації процесуалістів України (м. Київ, 3 квітня 2009 року). - К.: Атіка. 2009. - С. 729-732.

АНОТАЦІЇ

Слінько Д. С. Стан та перспективи консенсуального провадження у кримінальному судочинстві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Академія управління МВС. - Київ. 2010.

Дисертація присвячена розгляду проблем консенсуального провадження у кримінальному процесі. Визначено чинники, форми, межі консенсуального провадження. Розкрито модель консенсуального провадження, яка будується на змагальних засадах кримінального процесу.

Досліджено консенсус між особою, яка співпрацює з органом дізнання, слідчим, прокурором, судом щодо викриття керівників злочинного угруповання.

Висловлюється погляд на звинувачення як на кримінальний позов, що підлягає розгляду суддею. Сторони у консенсуальному провадженні є рівними.

Встановлено, що підставою для проведення скороченого судового розгляду кримінальної справи є відсутність заперечень між сторонами.

Значну увагу надано розгляду кримінальної справи на стадії попереднього розгляду, скороченому провадженню. Встановлено механізм дії суб'єктів кримінального процесу на стадії судового провадження.

Ключові слова: консенсуальне провадження, сторони кримінального процесу, принципи змагальності, диспозитивності кримінального процесу, кримінальне переслідування, притягнення до кримінальної відповідальності, закриття кримінальної справи, досудове та судове провадження.

Слинько Д. С. Состояние и перспективы консенсуального производства в уголовном процессе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Академия управления МВД. - Киев. 2010.

Диссертация рассматривает проблемы консенсуального производства в уголовном процессе Украины. Определяются факторы, формы, пределы консенсуального производства.

Консенсуальное производство возникает в уголовном процессе, когда между сторонами складываются уголовно-правовые отношения, при этом сторона обвинения не настаивает на привлечении к уголовной ответственности и возбуждении уголовного дела. Между сторонами устанавливается консенсус или соглашение на решение вопросов связанных с удовлетворением материальных претензий. Составляется договор об удовлетворении и погашении материальных претензий.

Предлагается теоретическая модель консенсуального производства, которая строится на состязательных принципах уголовного процесса и материально-правовых отношениях. Консенсуальное производство проводится по не тяжким преступлениям; уголовное дело может быть прекращено при примирении сторон; консенсуальное производство имеет место в ходе предварительного рассмотрения материалов уголовного дела или его судебного рассмотрения, когда судья выяснив основания, связанные с их отсутствием производства по делу, оглашает постановление о прекращении материалов уголовного дела в связи с примирением сторон; консенсуальное производство в ходе судебного рассмотрения материалов уголовного дела возникает при обоюдном согласии сторон в процессе при признании подсудимым своей вины и желанием разрешить материальные претензии вне судебного производства.

Судья рассматривает материалы уголовного дела в порядке сокращенного производства. При этом стороны не настаивают на проведении судебного следствия в полном объеме.

Раскрываются теоретические и практические положения процедуры в уголовном процессе. Автор разделяет основания процедуры до возбуждения уголовного дела и начало производства уголовного процесса. Процедура регулируется подзаконными актами, а процесс только уголовно- процессуальным законодательством. Процедура выступает как своеобразная нормативная модель осуществления юридической деятельности, а не как сама деятельность. Процедура составляет не правоотношения, а порядок юридических действий, которые направлены на реализацию соответствующего правоотношения. Решающее значение при этом имеет не формально-юридический признак, а суть правовых явлений.

В отличие от процедуры процесс строится в форме триалога. Триалог характерный для судебных стадий процесса.

Автор подразделяет субъектов консенсуального производства на следующие группы: сторона обвинения, куда входят субъекты осуществляющие уголовно-процессуальную функцию обвинения. Данные субъекты обладают государственно-властными полномочиями и компетенцией, включающей круг их полномочий. К ним относятся: орган дознания, дознаватель, следователь, прокурор, судья, коллегиальный суд.

К стороне обвинения следует отнести пострадавшего, гражданского истца, которые выполняют функцию с одной стороны защиты своих личных имущественных интересов, а с другой поддерживают обвинение в процессе.

Сторона защиты определена следующими субъектами, которые отстаивают и защищают собственные интересы: подозреваемый, обвиняемый, гражданский ответчик, защитник, субъекты процесса, которые способствуют осуществлению уголовного процесса: свидетель, переводчик, специалист, эксперт, представитель.

Высказывается взгляд на обвинение как на уголовный иск, который подлежит рассмотрению судьей.

Значительное внимание уделено рассмотрению уголовного дела на стадии предварительного рассмотрения.

Определен механизм действия субъектов уголовного процесса на стадии судебного производства. Указывается, что основанием для проведения сокращенного судебного производства по уголовному делу является отсутствие возражений между сторонами.

Вносятся теоретические и практические предложения по внесению изменений в уголовно-процессуальный кодекс Украины.

Предлагается ввести статью УПК Украины, в которой предусмотреть установление консенсуса - соглашения между лицом, который сотрудничает с правоохранительными органами по разоблачению преступной группировки.

Ключевые слова: консенсуальное производство, стороны уголовного процесса, принцип состязательности, диспозитивности, уголовное преследование, привлечение к уголовной ответственности, прекращение уголовного дела, предварительное рассмотрение материалов уголовного дела судьей, сокращенное судебное производство.

Slinko D. S. State and Prospects of Consensual Procedure in Criminal Process. Ukraine. - Manuscript.

The Thesis for the degree of the Candidate of legal sciences on the speciality 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Expert Examination; Operational Search Activity. - Academy of Administration of Internal Affairs Ministry. Kiev. 2010.

The thesis is devoted to the consideration of consensual procedure in criminal process. The factors, forms, limits of consensual procedure have been determined. In has been uncovered the model of the consensual procedure, which is built on the adversarial principle of criminal process.

It has been investigated the consensus of the person who cooperates with the inquiry organ, the investigator, the procurator and the court concerning unmasking of criminal band leaders.

It has been given the view on the accusation as the criminal suit, which is subject to judge consideration.

It has been established that the grounds for conducting of simplified judicial examination of criminal case is the absence of objections between parties.

Considerable attention has been given to the investigation of criminal case on the stage of preliminary investigation and simplified procedure. It has been established the mechanism of the action of criminal process subject on the judicial examination stage.

Key words: consensual procedure, parties, principles of adversariality and dispositiveness of criminal process, criminal prosecution, bringing to criminal responsibility, closing of criminal case, prejudicial and judicial procedure.

Размещено на Allbest.ru