Розвиток державної інвестиційної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО управління

УДК 351 : 336

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

25.00.02 - Механізми державного управління

ШЕВЧЕНКО Наталія Іванівна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління Кондрашов Олександр Миколайович, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, начальник.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Пісьмаченко Людмила Миколаївна, Академія митної служби України, професор кафедри обліку і аудиту;

кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник Драган Іван Олександрович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Захист відбудеться 22 грудня 2010 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 19 листопада 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

державний інвестиційний політика індикативний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поступальний розвиток економіки є стратегічним завданням України і для його вирішення необхідна активізація інвестиційного процесу. Забезпечення позитивної динаміки економічного зростання пов'язане з пошуком інвестиційних джерел і залученням всіх можливих фінансових ресурсів, необхідних для фінансування інноваційно-інвестиційних процесів. В умовах радикальних перетворень в економіці України відбулися процеси зміни активності діяльності інвесторів із виробничої у фінансову сферу. Проблема активізації державної інвестиційної політики України вимагає поглибленого дослідження всіх умов та чинників, які негативно впливають на процеси інвестування. До таких чинників, окрім глобальної економічної кризи, варто віднести, насамперед, нестабільність податкового і регуляторного законодавства, інфляційні процеси, недоступність кредитних ресурсів, посилення конкуренції, низький рівень капіталізації фондового ринку, зниження рівня інвестиційної активності, уповільнення платіжного обороту, зростання числа збиткових підприємств. Усе це призводить до значних втрат і збитків і, як наслідок, втрати державою інвестиційних ресурсів. Це і визначає актуальність формування ефективної державної інвестиційної політики.

Вагомий внесок у дослідження проблем інституційного забезпечення інвестиційної діяльності зробили провідні вчені: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.Є.Кваснюк, О.М. Кондрашов, В.Л. Осецький. Питаннями забезпечення державної підтримки інвестиційної діяльності займалися О.І. Амоша, В.М. Андрійчук, В.Д. Бакуменко, С.О. Біла, І.О. Драган, О.М. Іваницька, В.Є. Новицький, С.С. Осадець, Ю.М. Пахомов, Л.М. Пісьмаченко. Суттєве значення для дослідження державної інвестиційної політики мають праці таких зарубіжних дослідників, як Л. Бальцерович, Дж. Кейнса, Дж. Корнаї, П. Самуельсона, М. Фрідмена, Ф. Хайека, Л. Хоффмана, Д. Шапіро та ін. Плідні результати наукових досліджень, присвячених фінансовим проблемам економічного розвитку, містять праці класиків економічної науки: Р.Гільфердінга, Дж.Кейнса, Ф.Кене, А.Маршалла, Д.Рікарда, Ж.Б.Сея, А.Сміта, Дж.Хікса. Серед сучасних західних вчених теорію і практику державної інвестиційної політики розвинули Г. Александер, Дж. Бейлі, Дж. Гелбрейт, Г. Марковіц, Р.Ф. Мюррей, Ченг Ф. Лі, Ю. Фама, Дж. І. Фіннерті та інші вчені.

Разом з тим, у вітчизняній і зарубіжній фаховій літературі розглянуті в основному загальні аспекти впливу інвестиційної стратегії держави на розвиток економіки. На сучасному етапі економічного розвитку України необхідно звернути особливу увагу на аналіз існуючих механізмів діяльності фінансово-кредитних установ з урахуванням вступу нашої держави до Світової організації торгівлі і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом. Концептуальний підхід до організаційно-управлінських засад формування довгострокової інвестиційної стратегії української держави з урахуванням все більш повної інтеграції національної фінансової системи з глобальною, що привносить як нові можливості, так і додаткові ризики, остаточно не вироблено. Не отримали належного наукового відображення суттєві зміни у структурі грошових потоків і нагромаджень, які відбулися в нашій країні завдяки послідовному підвищенню ступеня монетизації економіки і збільшенню частки грошових доходів населення у ВВП, яке прослідковується з 2000 року. Все більш повна інтернаціоналізація вітчизняної економіки разом з суттєвими змінами у структурі фінансових ресурсів всередині країни потребує нового підходу до формування інституційних передумов, фінансово-кредитних та організаційно-управлінських механізмів активізації інвестиційних процесів в економіці України.

Більшість аспектів зазначеної проблематики залишаються предметом постійних гострих дискусій, що й зумовило актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). В межах науково-дослідних робіт участь автора полягає в обґрунтуванні та розробленні теоретичних й методичних аспектів вдосконалення механізмів державної інвестиційної політики.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо удосконалення державної інвестиційної політики України.

Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:

- проаналізувати стан досліджень теорії формування державної інвестиційної політики й визначити її передумови, що враховуються сучасною науковою галуззю “Державне управління”;

- уточнити сутність інвестиційної політики держави;

- визначити інструменти державної інвестиційної політики, які базуються на принципах індикативного регулювання інвестицій;

- розкрити сутність форм та виділити методи реалізації державної інвестиційної політики в Україні;

- дослідити сучасний стан державної інвестиційної політики та чинники негативного впливу на неї;

- удосконалити систему державного стратегічного управління інвестиційною діяльністю;

- обґрунтувати ефективні механізми гарантування інвестицій в Україні;

- розробити перспективні умови державної інвестиційної політики України.

Об'єктом дослідження є державна економічна політика.

Предметом дослідження є розвиток державної інвестиційної політики України.

Методи дослідження. На різних етапах дослідження використовувались методи, адекватні меті і його завданням. Метод аналізу філософської, економічної, управлінської літератури, наукових вітчизняних та зарубіжних першоджерел, законодавчо-нормативних документів та матеріалів про інвестиційну політику держави використаний для з'ясування якісного стану наукового забезпечення і світових тенденцій розвитку механізмів інвестиційної політики держави й управління ними. Метод класифікації, систематизації експериментальних даних, узагальнення управлінського досвіду застосований для розробки теоретико-методологічних основ удосконалення державної інвестиційної політики в Україні. Порівняльний аналіз та синтез, метод прогнозування дозволили з'ясувати принципи, шляхи та засоби адаптації системи антимонопольного регулювання інвестиційної політики України до світових вимог, розробити перспективні напрями контролю розвитку ринкових структур. Кількісний і якісний аналіз матеріалів вивчення інвестиційної діяльності в Україні використаний для підтвердження гіпотези дослідження, доведення дієвості розробленої у дослідженні державної інвестиційної політики в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- розроблено механізми гарантування інвестицій в Україні, а саме: регіональний механізм гарантування інвестицій, з використанням лише внутрішніх джерел та агентів гарантування; змішаний механізм гарантування з використанням зовнішніх та внутрішніх джерел й агентів гарантування; зовнішній механізм з використанням зовнішніх джерел та агентів гарантування;

удосконалено:

- набір інструментів державної інвестиційної політики, які базуються на принципах індикативного регулювання інвестицій, шляхом їх доповнення такими з них: підписання інвестиційних угод, які мають відігравати головну роль і передбачають взаємні зобов'язання держави і провідних вкладників капіталу в здійсненні великих проектів і завдань структурно-технологічної перебудови економіки; узгодженість цінової політики на ринку інвестицій; делегування державою своїх інвестиційних функцій вітчизняному капіталу; реалізація умов взаємної зацікавленості сторін у виконанні стратегії інвестиційного розвитку і створення сприятливих умов для інвесторів;

- форми реалізації державної інвестиційної політики в Україні (створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності; пряма участь держави в інвестиційній діяльності; експертиза проектів і захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності) та її методи (інвестиційне управління і інвестиційне регулювання), які на відміну від існуючих, враховують посилення глобалізаційних процесів та негативний вплив фінансової кризи;

- систему державного стратегічного управління інвестиційною діяльністю, яка структурована наступним чином: перспективний аналіз інвестиційного ресурсного потенціалу, визначення пріоритетних напрямів інвестування і основних інвестиційних джерел; середньострокові і довгострокові програми економічного і соціального розвитку, регіональні (міжрегіональні) і міждержавні програми і багаторівневу систему цільових програм; ревізійний контроль досягнення основних цілей інвестиційної стратегії;

дістали подальшого розвитку:

- зміст інвестиційної політики держави, що на відміну від усталених визначень, є цілеспрямованою організацією і комплексом заходів щодо управління інвестиціями в національну соціально-економічну систему та регулювання економічних відносин в інвестиційних процесах всіх рівнів, забезпечення стабільного і ефективного функціонування системи суспільного відтворення в конкретних економічних умовах;

- перспективні умови державної інвестиційної політики України, виходячи з існуючих суперечностей: супроводження оптимальної комбінації факторів виробництва; певний ступінь ризику; диверсифікація інвестиційно-ресурсної бази; оптимальне співвідношення між реальним і фінансовим, прямим і непрямим, внутрішнім і зовнішнім інвестуванням; узгодженість інтересів окремих учасників інвестиційного процесу при досягненні стратегічних і тактичних цілей інвестування.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення теоретичних і практичних розробок дисертаційної роботи полягає в тому, що на їх основі обґрунтовано низку конкретних пропозицій Головному управлінню економіки Дніпропетровської облдержадміністрації з удосконалення механізму формування державної інвестиційної політики на регіональному рівні (довідка № 417/0/31-10 від 19.04.2010 р.).

Практична значущість дослідження полягає в розробці рекомендацій Головному управлінню промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо формування напрямів державного регулювання інвестиційних процесів на регіональному рівні (довідка № 232/1/21-10 від 19.04.2010 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Дніпропетровської державної фінансової академії при розробці програм навчальних курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки (довідка № 25 від 15.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею і містить одержані автором нові результати у сфері науки державного управління, що в сукупності сприяють вирішенню важливої науково-практичної задачі з удосконалення механізмів формування державної інвестиційної політики в Україні.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: „Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК“ (м. Мелітополь, 2005 р.), „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи“ (м. Харків, 2008 р.), „Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства“ (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), „Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України“ (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), „Проблеми формування нової економіки ХХІ століття“ (м. Дніпропетровськ, 2009), „Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки“, (м. Полтава, 2009 р.), „Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів“ (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), „Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія:“ ( м. Дніпропетровськ, 2010 р.), „Шляхи активізації економіки“ (м. Київ 2010), „Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія“ (м. Дніпропетровськ, 2010 р.) та на міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування“ (м. Харків, 2010 р.)

Публікації. Основні наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані за результатами дослідження, відображені в 16 наукових працях, загальним обсягом 6,3 друк. арк., з них 5 статей опубліковано в наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Її викладено на 235 сторінках, з яких 199 стор. - основна частина, 27 рисунків на 26 стор. та 9 таблиць на 9 стор. Додаток - на 20 стор. Список використаних джерел з 168 найменувань розміщений на 16 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено особливе значення формування механізмів державної інвестиційної політики в Україні, обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв'язок з напрямами, програмами і темами наукових досліджень. Сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено апробацію їх основних положень.

У першому розділі - «Теоретичні основи державної інвестиційної політики в аспекті її соціально-економічної ефективності» - досліджено теоретичні основи державної інвестиційної політики; визначено передумови реалізації державної інвестиційної політики; встановлено форми та методи реалізації державної інвестиційної політики.

Встановлено, що у формування теорії управління інвестиційними процесами значний вклад внесли такі науковці, як І.А. Бланк, Л. Дж. Гітман, A.M. Марголін, А.Н. Фоломьев. Однак у виконаних дослідженнях не знайшли достатнього віддзеркалення питання, пов'язані з розробкою концептуальних положень сутності державної інвестиційної політики. Вперше найбільш комплексно базова теорія державної економічної політики була розглянута лауреатом Нобелівської премії Я. Тімбергеном. На його думку, економічна політика покликана утілювати цілі, задачі, інтереси країни, держави і народу. При цьому перелік заходів, інструментів, що реалізують цю ідею, і кінцеві критерії ефективності реалізації даної політики являються її тактичною частиною.

Виходячи з зазначених передумов доведено, що сучасний інвестиційний процес є складним системним явищем, цілісність якого пояснюється його функціями і системою економічних відносин, ніж структурою учасників. Базуючись на таких передумовах, інвестиційну політику держави визначено як концепцію ефективного управління інвестиційною діяльністю, змістом якої є її організація і комплекс цілеспрямованих заходів щодо регулювання економічних відносин в інвестиційних процесах всіх рівнів, забезпечення стабільного і ефективного функціонування системи суспільного відтворення в конкретних економічних умовах.

Об'єктом сучасної державної інвестиційної політики визначено національну соціально-економічну систему. Вона є сукупністю підсистем різної природи: соціальної, економічної та політичної, які знаходяться у визначеному просторовому та часовому проміжку, а також взаємозв'язків між ними. Кожна підсистема має свій унікальний набір елементів та механізм їх взаємодії.

Державна інвестиційна політика як управлінський комплекс дії на розвиток національної соціально-економічної системи включає два структурні блоки. Перший блок - це інвестиційна стратегія. На цьому етапі формується ідея інвестиційної політики, сукупність цілей і ціннісних установок, що відображають загальноекономічні цілі країни, держави, народу. Другий блок - інвестиційна тактика. На цьому етапі формується механізм реалізації інвестиційною політики. Формуються система інститутів, державні інвестиційні програми у вигляді конкретних рішень, заходів і дій, порядок їх здійснення і перелік рекомендованих до використання інструментів регулювання інвестиційної діяльності.

Встановлено, що в сучасних кризових умовах необхідним є пошук принципово нових інструментів державної інвестиційної політики і створення сприятливого клімату капіталовкладень, адекватних кардинальній зміні загальноекономічної ситуації і завданням щодо стимулювання заощаджень. Крім того, реальні альтернативи виходу з інвестиційної кризи відсутні без опори на ресурси нагромаджень суб'єктів ринку. Сьогодні украй важливо за допомогою держави спрямувати наявний потенціал нагромаджень приватнопідприємницького сектора на розв'язання невідкладних завдань відновлення економіки на ринкових засадах. Інструментом вирішення перелічених завдань і здійснення довгострокової структурної інвестиційної політики має стати індикативне регулювання інвестиційної діяльності, спрямоване на узгодження пріоритетів державної політики в цій сфері з програмами розвитку великого національного капіталу, сприяння йому в здійсненні важливих проектів переозброєння реального сектора економіки і виходу на світові ринки.

Визначено, що реалізація основних принципів індикативного регулювання інвестицій має спиратися на такі інструменти:

- підписання інвестиційних угод, які мають відігравати головну роль і передбачають взаємні зобов'язання держави і провідних вкладників капіталу в здійсненні великих проектів і завдань структурно-технологічної перебудови економіки. У частині зобов'язань держави це можуть бути заходи спрямовані на підтримку проекту чи заходу, що має на меті створення для нього сприятливого митного, податкового, амортизаційного режиму, а також не виключається пряме (на частковій основі) інвестування держави;

- цінова політика на ринку інвестицій має бути узгодженою. З боку виробників це може бути гарантування твердо обумовлених меж зміни цін на продукцію, що випускається, у рамках запланованого періоду. З боку споживача аналогічні зобов'язання щодо закупівлі і своєчасної оплати зазначеної продукції інвестиційного призначення. Ми вважаємо, що політика цінових угод на ринку капіталовкладень може реалізовуватися на різних рівнях: на державному - під егідою загальноекономічних міністерств і відомств разом з регіонами для здійснення державного інвестиційного замовлення, для будівництва об'єктів державної значущості і реалізації державних інвестиційних програм; на рівні конкретних регіонів - під егідою служб єдиного замовника-забудовника при адміністраціях територій, що здійснюють управління бюджетними та іншими консолідованими інвестиційними ресурсами для фінансування споруджуваних об'єктів; на рівні безпосередніх учасників інвестиційного процесу, що поєднують свої зусилля в рамках асоційованих структур чи виробничої кооперації;

- делегування державою своїх інвестиційних функцій вітчизняному капіталу є третім інструментом індикативного регулювання. Надійні великі виробничо-фінансові структури з бездоганною репутацією (корпорації, інвестиційні фонди, холдингові компанії) здатні найбільш ефективно розмістити ресурси з урахуванням комерційної окупності, що мають на меті підвищення ефективності вкладень і залучення в реальний сектор додаткових ресурсів нагромадження; - реалізація умов взаємної зацікавленості сторін у виконанні стратегії інвестиційного розвитку і створення сприятливих умов для інвесторів. Для цього держава має забезпечити: ослаблення податкового тягаря на діяльність інвесторів, що фінансують ефективні проекти, та створення для них сприятливого режиму амортизаційного списання і переоцінки капіталу; розширення практики державного гарантування і страхування інвестицій; створення сприятливих умов вітчизняним та іноземним інвесторам для реструктуризації депресивних галузей економіки; розширення практики часткового державно-комерційного фінансування.

Розкрито зміст блоків системи форм реалізації державної інвестиційної політики в Україні. Перший блок ­ створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності полягає в зваженій податковій політиці. Дана політика у сфері інвестиційної діяльності включає вдосконалення системи податків, встановлення суб'єктам цієї діяльності спеціальних податкових режимів, що не носять індивідуальний характер.

Другий блок ­ пряма участь держави в інвестиційній діяльності, здійснюється у формі капітальних вкладень, знаходить затвердження в розробці і інвестуванні проектів, які реалізовуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.

Третій блок ­ інші форми державного регулювання інвестиційної діяльності включає експертизу проектів і захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності. Всі інвестиційні проекти незалежно від форм власності і джерел фінансування до їх затвердження підлягають експертизі. Вона проводиться для запобігання створенню об'єктів, використання яких порушує права юридичних і фізичних осіб або не відповідає вимогам затверджених стандартів (норм і правил), а також для оцінки ефективності капітальних вкладень. Порядок проведення державної експертизи інвестиційних проектів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викладене не означає, що держава самоусунулась від участі в інвестиційному процесі, скоріше можна констатувати, що, визнаючи необхідність державного регулювання, безпосередню участь в інвестиційному процесі держава суттєво зменшила. Різке скорочення інвестиційної діяльності держави неминуче зменшило ємність ринку і погіршило кон'юнктуру. Недоінвестування економіки у підсумку призвело до додаткового спаду виробництва. Недержавні інвестори поки що не здатні компенсувати необхідність розширення сфери опосередкованого регулювання інвестицій, зокрема, через широке використання фінансово-кредитних важелів та фіскальної політики.

Виділено два методи реалізації державної інвестиційної політики: інвестиційне управління і інвестиційне регулювання. У сферу безпосереднього державного управління входять державні інвестиції. Це діяльність щодо формування і використання тільки тієї частини інвестиційних ресурсів, які мобілізуються державою в державному і місцевих бюджетах, спеціальних позабюджетних фондах і фондах держпідприємств.

Інвестиційне регулювання, в свою чергу, пов'язане з формуванням макроекономічних, законодавчих, інституціональних умов активізації інвестиційних процесів, спрямування їх на реалізацію не лише приватних, але і загальнонаціональних інтересів. У ході такої діяльності держава активно впливає на ринковий інвестиційний сектор економіки через бюджетну та податкову політику, систему державної підтримки, тобто здійснює вплив за допомогою всього комплексу заходів економічного регулювання згідно з найважливішими цільовими установками суспільного розвитку.

У другому розділі - «Аналіз реалізації державної інвестиційної політики» - проведено аналіз системних особливостей сучасного інвестиційного процесу України; встановлено специфіку державної інвестиційної політики за галузями та регіонами України; проаналізовано стан інституційної системи державної інвестиційної політики.

Встановлено, що протягом 2005-2008 рр. продовжувалося формування єдиного податкового простору, який надає всім учасникам ринку рівні можливості та усуває податкову дискримінацію окремих суб'єктів залежно від лояльності, місця розташування чи номенклатури продукції. У межах такої політики виділено ключові заходи, завдяки яким вдалося трансформувати попередню модель податкової політики в більш ефективну, рівномірну та справедливу. Сюди відноситься скасування необґрунтованих пільг в рамках ВЕЗ та ТПР та завершення дії спеціальних режимів інвестиційної діяльності. В даний час така підтримка необхідна у зв'язку з розвитком інтеграційних процесів та розвитком корпоративного середовища. Україна мала велику кількість законів про державну підтримку окремо взятих галузей, які поширювали податкові пільги не за територіальним, а за галузевим критерієм. Зокрема, широкий перелік пільг мали окремі вітчизняні автомобілебудівні компанії. Ці компанії звільнялися від більшості податкових зобов'язань, при цьому отримували пільги на імпорт крупних вузлів автомобілів, фактично здійснюючи імпорт готової продукції зі сплатою пільгових ставок імпортного мита.

Наступним заходом у визначеній сфері було перекриття легальних схем мінімізації сплати податків. Це стосувалося зловживань у сфері експорту-імпорту, відшкодування ПДВ для фіктивного експорту, боротьби з «дірками» податкової системи, а також зловживань у сфері страхування. На даний час необхідним є прийняття Податкового кодексу, який би зробив би систему оподаткування для підприємств більш прийнятною та прозорою.

Соціальна спрямованість державної інвестиційної політики закономірно екстраполювалася на бюджет. Регулятивні функції бюджету були витіснені на другий план цілями фіскального наповнення державних фінансів з метою забезпечення фінансування соціальних завдань, збільшення фінансування діючих та розширення кількості державних соціальних програм.

Увесь досвід трансформаційних перетворень в Україні показав, що перехідна модель економіки держави, не підтримана значними іноземними інвестиціями, не може у своїй трансформації в ринкову економіку забезпечити її модернізацію без прямого втручання держави. Здійснена спроба модернізації економіки на основі лібералізації цін, продажу державної власності за цінами, набагато нижчими за її реальної вартість, репресивної грошової і фінансової політики, що викликала зниження інвестицій, була приречена на невдачу.

Сформована до 2004 р. експортно-сировинна модель національної економіки почала еволюціонувати в бік підвищення ролі внутрішнього попиту, активізації інвестиційної діяльності, орієнтації виробників на виготовлення товарів кінцевого споживання Водночас динаміка економічного зростання протягом 2005-2009 рр. мала нестійкий характер. У секторальному вимірі спостерігалися значні коливання темпів зростання майже в усіх видах діяльності, що свідчить про нестабільність впливу основних чинників зростання. З 2008 року значний негативний вплив на національну економіку здійснила світова фінансова криза. Таким чином, стан національної економіки та державної інвестиційної політики визначався насамперед можливостями адаптації до змін зовнішніх та внутрішніх інституційних та економічних умов, а не формуванням стійких внутрішніх засад стійкого розвитку.

Стійка тенденція до збільшення іноземних інвестицій засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому найважливішим завданням держави є забезпечення сприятливих умов залучення і впровадження в економіку країни інвестиційних ресурсів через удосконалення правової бази, ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод в їхній діяльності завдяки підвищенню інвестиційного іміджу.

Попри кризові явища наприкінці 2008 р. та значну втрату динаміки розвитку промисловістю за підсумками 2008-2009 рр., загальні тенденції розвитку збереглися і виявилися у наступному: зростання ролі машинобудування як рушія розвитку промисловості; збереження за виробництвом харчових продуктів ролі рушія промислового зростання; збереження високої динаміки зростання виробництва у галузях, орієнтованих на задоволення споживчого попиту. Окреслені пріоритети інвестування свідчать про переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів.

Ресурси, пов'язані з інноваційною та інституційною складовими економічного зростання, були задіяні недостатньо, що й зумовило подальшу диференціацію соціально-економічних показників розвитку регіонів. Стрімке падіння обсягів виробництва у східних регіонах, висока питома вага монофункціональних міст (та районів), відсутність потенційних можливостей та досвіду розвитку альтернативних видів економічної діяльності (зорієнтованих на потреби внутрішнього ринку), відсутність традицій «заробітчанства» - сприяють «консервації» кризової ситуації в цих регіонах та загострюють низку загальнонаціональних проблем (поповнення державного, місцевого бюджетів, виплати працівникам бюджетної сфери та соціальні виплати тощо).

Визначено сучасні чинники інституційного характеру, що негативно впливають на державну інвестиційну політику. Так, зокрема, перманентна політична нестабільність, часті ротації складу Кабінету Міністрів, що супроводжувалися постійним коригуванням економічної політики держави, значною мірою девальвували ефективність державної політики, знизили передбачуваність економічного середовища.

Погіршення інвестиційного клімату відбулося через хаотичні процеси реприватизації, непослідовність регуляторної політики, які особливо загострилися у 2005-2006 рр. Внаслідок цього, у 2005 р. зростання інвестицій у основний капітал становило лише 1,9 % проти 28 % у 2004 р. На подолання негативних явищ, що привели до різкого погіршення інвестиційної активності, було прийнято Указ Президента України № 1648/2005, яким введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 р. «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28 жовтня 2005 р. «Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні». Завдяки синхронній реалізації всіма гілками державної влади зваженої інвестиційної політики вже у 2006 р. інвестиційний клімат почав покращуватися, що прискорило зростання інвестицій в основний капітал до 19 % порівняно з 2005 р. Цим було започаткована низка законодавчих актів, які сприяли поліпшенню інвестиційного клімату в державі в 2007-2009 рр.

Негативним чинником, що зменшує ефективність державної інвестиційної політики є постійні конфлікти між гілками влади. Через відсутність налагоджених механізмів розподілу повноважень, обов'язків та відповідальності загальний ефект упровадження більшості економічних рішень було нівельовано політичними конфліктами. Цей чинник став визначальним у провалі податкової реформи, формуванні прозорої моделі приватизації, зниженні ефективності антимонопольної, регуляторної та інвестиційної політики. Політичний цикл, що затягнувся, сформував «стратегічну паузу» - період неспроможності влади до системного вироблення, прийняття та реалізації рішень, орієнтованих на стратегічну перспективу.

У третьому розділі - «Шляхи підвищення ефективності державної інвестиційної політики» - визначено засади формування інвестиційної стратегії України; розроблено напрями розвитку фінансової складової державної інвестиційної політики; ураховані ризики при реалізації державної інвестиційної політики.

Розроблено систему державного стратегічного управління інвестиційною діяльністю, центральною ланкою якого є стратегічний вибір способу реалізації інвестиційної місії держави і досягнення її інвестиційних цілей, заснований на зіставленні інвестиційного ресурсного потенціалу національної соціально-економічної системи з можливостями і загрозами зовнішнього середовища (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Система державного стратегічного управління інвестиційною діяльністю

Система включає: перспективний аналіз інвестиційного ресурсного потенціалу, розробку і затвердження стратегії, визначення переліку пріоритетних напрямів інвестування і основних інвестиційних джерел, необхідних для забезпечення процесу розширеного відтворення НСЕС; реалізацію інвестиційної стратегії через середньострокові й річні програми економічного і соціального розвитку, регіональні (міжрегіональні) і міждержавні програми і багаторівневу систему цільових програм; ревізійний контроль досягнення основних цілей інвестиційної стратегії і формування до кінця періоду уточнень для внесення в поточну стратегію або в практику реалізації стратегії. Таким чином, складеться ритмічна система розробки і застережливого коригування інвестиційної стратегії в «безперервному» режимі.

Для розвитку державної інвестиційної політики у відновленні виробничого потенціалу регіону доцільно використовувати регіональну інвестиційну модель, що передбачає здійснення соціальних програм, формування інвестиційної інфраструктури, посилення ролі регіону в країні, розвиток міжнародних зв'язків регіону. Її застосування дозволяє створити максимальну привабливість вкладення капіталів для потенційних інвесторів, що пов'язане з державною і регіональною соціально-економічною політикою.

Для пожвавлення приватного інвестування необхідно, перш за все, здійснити комплекс заходів загальноекономічного характеру, спрямованих на дієвіше стимулювання конкуренції у виробничій сфері шляхом обмеження монополізму, створення сприятливих умов для розвитку альтернативних форм господарювання. Контрактні ощадні установи (КОУ) мобілізують основну частину своїх коштів за рахунок постійних погоджених внесків їх учасників (фізичних осіб), що здійснюються протягом тривалого періоду для досягнення будь-якої довгострокової мети (забезпечення пенсійного віку, страхування життя, купівля житла), КОУ можуть вкладати значно більш довгострокові інвестиції, ніж будь-які інші кредитно-фінансові установи. Розвиток недержавних пенсійних фондів є найбільш реальною формою залучення заощаджень населення на ринку капіталів не тільки для мобілізації довгострокових інвестиційних ресурсів, але і для пом'якшення гостроти соціальних проблем забезпечення непрацездатних і зниження навантаження на Державний бюджет.

Мобілізацію вітчизняних приватних капіталів в Україні потрібно вирішувати поетапно. Перший крок -- перегляд державних інвестиційних пріоритетів, які повинні відповідати, в першу чергу, національним інтересам держави. Другий крок -- внесення змін до чинного законодавства і особливо тих його положень, які регулюють економічну діяльність і відносини між державою і приватними власниками капіталу. Іншими словами, у законодавстві повинні бути повністю усунені ті пробіли та помилки, через які капітали відпливають у тіньовий бізнес. Третій крок -- обмеження припливу іноземних інвестицій у формі пов'язаних кредитів, які є не такими вигідними для держави, як здається на перший погляд. Ці вклади в українську економіку працюють зовсім не на неї, а більшою мірою безпосередньо на інвестора. До таких інвестицій можна зарахувати інвестиційні проекти з будівництва на території України споруд для поховання радіоактивних відходів іноземних виробництв (такі інвестиційні договори були укладені між іноземними державами і колишнім СРСР, але після розпаду Союзу на території України і деяких колишніх союзних республіках такі поховання є до цього часу, хоч і в законсервованому стані). Четвертий крок -- розробка і пропозиція іноземним інвесторам власних інвестиційних проектів, які більшою мірою відповідали б національним інтересам держави.

Пропонуються такі механізми гарантування інвестицій в Україні: регіональний механізм гарантування інвестицій, з використанням лише внутрішніх джерел та агентів гарантування; змішаний механізм гарантування з використанням зовнішніх та внутрішніх джерел й агентів гарантування; зовнішній механізм з використанням зовнішніх джерел та агентів гарантування.

Регіональний механізм гарантування інвестицій передбачає співпрацю недержавних та змішаних регіональних агентств зі страхування від інвестиційних ризиків й органів місцевої влади. Фінансування інвестиційних проектів передбачається власними коштами підприємств та під прямі гарантії регіональних агентств, коштами регіональних гарантійно-заставних фонді під прямі гарантії органів місцевої влади.

Змішаний механізм гарантування інвестицій передбачає взаємодію органів місцевої та державної влади у наданні гарантій інвесторам та у прямому фінансуванні з місцевого та державного бюджетів.

Зовнішній механізм передбачає взаємодію органів державної влади України, іноземних держав та міжнародних організацій. Фінансування планується здійснювати з державного бюджету України, іноземними коштами під гарантії державного агентства зі страхування інвестиційних ризиків, Українського фонду державних гарантій.

На даний час необхідним є виділення перспективних умов державної інвестиційної політики України, виходячи з існуючих суперечностей.

Перший блок виникає в зв'язку з неадекватністю інвестиційних інтересів констатованих в системі цілей функціонування і розвитку формам і методам їх реалізації. В умовах обмеженості економічних можливостей і під дією систем державного і ринкового регулювання реалізація інвестиційних процесів повинна супроводжуватися оптимальною комбінацією витрат факторів виробництва, що в кінцевому результаті виступає критерієм життєздатності конкретних інвестиційних проектів.

Другий блок пов'язаний з суперечностями між напрямом здійснення інвестицій і мірою їх ризиковості. Сучасні тенденції розвитку ринкових взаємозв'язків дають можливість стверджувати, що наявність ризику супроводжує діяльність всіх суб'єктів в ринковій економіці, і не є недоліком, а певною мірою, обумовлює динамічність і ефективність функціонування суб'єкта господарювання.

Третій блок умов пов'язаний з динамічною структурою джерел інвестування. Уникнення індивідуальних оцінок доцільності інвестування в умовах невизначеності необхідне для ліквідації конфлікту між потребами в інвестиційних ресурсах і реальними можливостями їх задоволення за рахунок диверсифікації інвестиційно-ресурсної бази.

Четвертий блок включає оптимальне співвідношення між конкретними видами інвестування, зокрема, між реальними і фінансовими, прямими і непрямим (в тому числі портфельними). П'ятий блок визначає оптимальне співвідношення між внутрішнім і зовнішнім інвестуванням. Шостий блок безпосередньо пов'язаний з процесами здійснення інвестицій на рівні окремих суб'єктів економічної системи. При цьому повинна бути повна узгодженість інтересів окремих учасників інвестиційного процесу при досягненні стратегічних і тактичних цілей інвестування.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлене вирішення наукового завдання, що полягає у вдосконаленні державної інвестиційної політики в Україні на основі розвитку теоретико-методологічних засад та обґрунтування відповідних науково-прикладних рекомендацій. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки.

1. Проаналізовано стан досліджень теорії та практики формування державної інвестиційної політики, що створюють передумови для переосмислення підходу до її цілей, завдань, заходів та відповідних інструментів. Наявні публікації зарубіжних та вітчизняних учених висвітлюють переважно теорії управління інвестиційними процесами без урахування концептуальних положень сутності державної інвестиційної політики. Цим зумовлюється подальше визначення об'єктів та критеріїв такої політики, відповідних форм та методів її реалізації.

2. Визначено, що основним критерієм у державній політиці повинна виступати здатність інвестицій за допомогою участі в реальному виробництві збільшувати національне багатство. Об'єктом сучасної державної інвестиційної політики визначено національну соціально-економічну систему. Сутність інвестиційної політики держави визначено як ефективне управління інвестиціями в національну соціально-економічну систему, змістом якої є цілеспрямована організація і комплекс заходів щодо регулювання економічних відносин в інвестиційних процесах всіх рівнів, забезпечення стабільного і ефективного функціонування системи суспільного відтворення в конкретних економічних умовах.

3. Встановлено, що в сучасних кризових умовах необхідним є пошук принципово нових інструментів державної інвестиційної політики і створення сприятливого клімату капіталовкладень, адекватних кардинальній зміні загальноекономічної ситуації і завданням щодо стимулювання заощаджень. Крім того, реальні альтернативи виходу з інвестиційної кризи відсутні без опори на ресурси нагромаджень суб'єктів ринку. Визначено, що реалізація основних принципів індикативного регулювання інвестицій має спиратися на такі інструменти: підписання інвестиційних угод, які мають відігравати головну роль і передбачають взаємні зобов'язання держави і провідних вкладників капіталу в здійсненні великих проектів і завдань структурно-технологічної перебудови економіки; узгодженість цінової політики на ринку інвестицій; делегування державою своїх інвестиційних функцій вітчизняному капіталу; реалізація умов взаємної зацікавленості сторін у виконанні стратегії інвестиційного розвитку і створення сприятливих умов для інвесторів.

4. Розкрито зміст системи форм реалізації державної інвестиційної політики в Україні, що складається з таких блоків: створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності (полягає в зваженій податковій політиці); пряма участь держави в інвестиційній діяльності (здійснюється у формі капітальних вкладень в інвестиційні проекти, які реалізовуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів); інші форми державного регулювання інвестиційної діяльності (включає експертизу проектів і захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності).

Виділено два методи реалізації державної інвестиційної політики: інвестиційне управління і інвестиційне регулювання. У сферу безпосереднього державного управління входять державні інвестиції. Інвестиційне регулювання пов'язане з формуванням макроекономічних, законодавчих, інституціональних умов активізації інвестиційних процесів, спрямування їх на реалізацію не лише приватних, але і загальнонаціональних інтересів.

5. Встановлено, що протягом 2005-2009 рр. в Україні продовжувалося формування єдиного податкового простору як складової державної інвестиційної політики. Сюди відноситься скасування необґрунтованих пільг в рамках ВЕЗ та ТПР та завершення дії спеціальних режимів інвестиційної діяльності. В даний час така підтримка необхідна у зв'язку з розвитком інтеграційних процесів та розвитком корпоративного середовища. Наступним заходом у визначеній сфері було перекриття легальних схем мінімізації сплати податків. На даний час необхідним є прийняття Податкового кодексу, який зробив би систему оподаткування для підприємств більш прийнятною та прозорою. Регулятивні функції бюджету були витіснені на другий план цілями фіскального наповнення державних фінансів з метою забезпечення фінансування соціальних завдань, збільшення фінансування діючих та розширення кількості державних соціальних програм.

Визначено сучасні чинники інституційного характеру, що негативно впливають на державну інвестиційну політику: перманентна політична нестабільність, часті ротації складу Кабінету Міністрів, що супроводжувалися постійним коригуванням економічної політики держави; хаотичні процеси реприватизації, непослідовність регуляторної політики; постійні конфлікти між гілками влади.

6. Розроблено систему державного стратегічного управління інвестиційною діяльністю, яка включає: перспективний аналіз інвестиційного ресурсного потенціалу, розробку і затвердження стратегії, визначення переліку пріоритетних напрямів інвестування і основних інвестиційних джерел, необхідних для забезпечення процесу розширеного відтворення національної соціально-економічної системи; реалізацію інвестиційної стратегії через середньострокові і довгострокові програми економічного і соціального розвитку, регіональні (міжрегіональні) і міждержавні програми і багаторівневу систему цільових програм; ревізійний контроль досягнення основних цілей інвестиційної стратегії і формування до кінця періоду уточнень для внесення в поточну стратегію або в практику реалізації стратегії.

7. Пропонуються такі механізми гарантування інвестицій в Україні: регіональний механізм гарантування інвестицій, з використанням лише внутрішніх джерел та агентів гарантування; змішаний механізм гарантування з використанням зовнішніх та внутрішніх джерел й агентів гарантування; зовнішній механізм з використанням зовнішніх джерел та агентів гарантування. Регіональний механізм гарантування інвестицій передбачає співпрацю недержавних та змішаних регіональних агентств зі страхування від інвестиційних ризиків й органів місцевої влади. Змішаний механізм гарантування інвестицій передбачає взаємодію органів місцевої та державної влади у наданні гарантій інвесторам та у прямому фінансуванні з місцевого та державного бюджетів. Зовнішній механізм передбачає взаємодію органів державної влади України, іноземних держав та міжнародних організацій.

8. На даний час необхідним є виділення перспективних умов державної інвестиційної політики України, виходячи з існуючих суперечностей: супроводження оптимальної комбінації факторів виробництва, що в кінцевому результаті виступає критерієм життєздатності конкретних інвестиційних проектів; наявність ризику як певної міри, що обумовлює динамічність і ефективність функціонування суб'єкта господарювання; уникнення конфлікту між потребами в інвестиційних ресурсах і реальними можливостями їх задоволення за рахунок диверсифікації інвестиційно-ресурсної бази; оптимальне співвідношення між конкретними видами інвестування, зокрема, між реальними і фінансовими, прямими і непрямим (в тому числі портфельними); оптимальне співвідношення між внутрішнім і зовнішнім інвестуванням; узгодженість інтересів окремих учасників інвестиційного процесу при досягненні стратегічних і тактичних цілей інвестування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях :

1. Шевченко Н. І. Досвід системи державного гарантування іноземного інвестування в різних країнах / Н. І. Шевченко // Економіка та держава. - 2010. - № 4. - С. 141-143.

2. Шевченко Н. І. Напрями регулювання інвестиційних процесів в регіоні / Н. І. Шевченко // Інвестиції : практика та досвід. - 2010. - № 6. - С. 10-12.

3. Шевченко Н. І. Методи реалізації державної інвестиційної політики / Н. І. Шевченко // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 1/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2010. - С.259-269.

4. Шевченко Н. І. Оцінка інвестиційного комплексу держави на мезорівні / Н.І. Шевченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 7. - С. 10-13.

5. Шевченко Н.І. Фактори, що визначають інвестиційну привабливість держави [Електронний ресурс] / Н. І. Шевченко // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - №4. - Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua.

Статті в інших виданнях :

6. Шевченко Н. І. Розвиток інвестиційних процесів в аграрному секторі економіки України : стан, проблеми, напрямки активізації / Н. І. Шевченко // Вісник ХНТУСГ : Економічні науки. Вип. 85. - Харків : ХНТУСГ. - 2009. - С.369-375

Тези доповідей :

7. Шевченко Н. І. Активізація процесу інвестування в економіку України / Н. І. Шевченко // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу : Міжнародна наук.-практ. конф. 22 квітня 2010. - К. : КНЕУ, 2010. - С. 490-491.

8. Шевченко Н. І. Використання досвіду зарубіжних країн у реалізації державної інвестиційної політики / Н. І. Шевченко // Державне управління та місцеве самоврядування: Міжнародний науковий конгрес 26 березня 2010. - Харків , 2010. - С. 234-235.

9. Шевченко Н.І. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні./ Н.І.Шевченко // Проблеми розвитку сучасного суспільства : економіка, соціологія, філософія : Тези Всеукраїнської наук.-практ. Інтернет-конф. (Дніпропетровськ, 20-21 травня 2010 р.). У 2 т. - Т І. - Дніпропетровськ : ДДФА, 2010. - С.86-87.

10. Шевченко Н. І. Кредитне забезпечення підприємств аграрного сектора: реалії та перспективи / Н. І. Шевченко // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК : Тези доповідей Другої Міжнародної наук.-практ. конф. , 13-15 червня 2005 р. - Мелітополь, 2005. - С.247-248.

11. Шевченко Н. І. Місце фінансової стійкості при оцінці фінансового результату діяльності сільськогосподарських підприємств / Н.І. Шевченко // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн : стан, проблеми, перспективи : Тези Міжнародної наук.-практ. конф. - 15-16 травня 2008 р. - Харків, 2008.­ с.130-131.

12. Шевченко Н. І. Особливості державного управління інвестиційним процесом в умовах ринку / Н. І. Шевченко // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття : Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф., 25-26 груд. 2009 р. : В 5-т. - Т. 3. - Дніпропетровськ : Біла К. О., 2009. - С.148-151.

13. Шевченко Н. І. Особливості державної підтримки сільськогосподарських підприємств України / Н. І. Шевченко // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства : Тези Міжнародної наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.). У 2 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ : ДДФА, 2008, - С.67-68.

14. Шевченко Н. І. Перспективи адаптації малих господарств в системі ринкової аграрної економіки / Н. І. Шевченко // Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України : Тези Всеукраїнської наук.-практ. Інтернет-конф. (Дніпропетровськ, 16-26 листопада 2009 р.). У 2 т. - Т. І. - Дніпропетровськ : ДДФА, 2009. - С.127-129.

15. Шевченко Н. І. Підвищення ефективності державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність / Н. І. Шевченко // Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки: Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської наук.-практ. конф. 16-18 грудня 2009 р. - Полтава : ПолтНТУ, 2009. - С.95-96.