Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах

У підрозділі 4.5. «Вибуття з повного та командитного товариства» досліджують спеціальні підстави припинення участі в цих товариствах. Правовий статус повного та командитного товариства характеризується більш тісним персональним зв'язком між учасниками, ніж в інших господарських товариствах, а також персональною додатковою відповідальністю повних учасників за зобов'язаннями товариства у разі недостатності його майна. Ці особливості позначаються і на підставах припинення корпоративних правовідносин. Підставою для вибуття є рішення повного товариства, яке може бути ухвалене за наявності однієї з умов, зазначених у законі. Оскільки виключення теж відбувається на вимогу товариства, то вибуття і виключення можна розглядати як способи припинення участі з ініціативи товариства.

Юридичним фактом, внаслідок якого припиняються корпоративні правовідносини, є не рішення товариства про вибуття учасника, а відповідна подія: смерть, ліквідація чи дія третіх осіб - звернення стягнення на частку. Рішення про вибуття учасника з повного товариства у зв`язку з визнанням його недієздатним, обмеженням його дієздатності є спеціальною підставою для припинення корпоративних правовідносин з ініціативи повного товариства.

У розділі 5 «Звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства» досліджуються умови та порядок припинення корпоративних правовідносин на вимогу інших осіб про звернення стягнення на частку. Цей розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 5.1. «Умови звернення стягнення на частку» зазначається, що кредитори учасника-боржника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Мета цих вимог - наступне звернення стягнення на виділене учаснику майно. Проте, в одних випадках йдеться про звернення стягнення на частку в статутному капіталі, а в інших - про звернення стягнення на виділену товариством частину майна товариства. Об`єкт цих правовідносин різний: в одному випадку частка, в іншому - майно товариства, яке відповідає цій частці. Проте, частка в статутному капіталі товариства і частка в майні товариства - це взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Законодавець фактично встановлює не заборону звертати стягнення на частку в товаристві, а спеціальний механізм такого стягнення. Його специфіка полягає у тому, що об'єктом стягнення є не частка в статутному капіталі, а частка в майні товариства, пропорційна розміру частки в статутному капіталі (дійсна вартість частки). Виплата дійсної вартості частки або виділ відповідної часини майна товариства є спеціальним і єдиним способом звернення стягнення на частку в статутному капіталі.

Умовою для звернення стягнення на частку є недостатність майна учасника для погашення вимог кредиторів. Ці вимоги повинні підтверджуватися відповідними документами, які мають безспірний характер. З метою дотримання прав усіх суб'єктів корпоративних правовідносин і кредиторів звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства слід здійснювати виключно в порядку виконавчого провадження.

Окремою правовою підставою звернення стягнення на частку в статутному капіталі є її конфіскація. З урахуванням положення про те, що заміна конфіскації майна на сплату його вартості є неприпустимою, за існуючим законодавством держава повинна набути ту частку в статутному капіталі, яку мав засуджений учасник, і лише потім може розпоряджатися нею у встановленому законом порядку (наприклад, шляхом продажу частки або виходу з товариства). Таке регулювання слід змінити. Конфіскацію частки потрібно здійснювати за тими самими правилами, що й звернення стягнення на частку учасника кредиторів учасника-боржника у разі відсутності у нього іншого майна. Вартість частки повинна визначатися на момент набрання законної сили вироком суду, яким передбачена конфіскація.

У підрозділі 5.2. «Порядок звернення стягнення на частку» аналізується існуючий механізм, практична реалізація якого викликає багато неузгодженостей з законодавством про виконавче провадження. Звернення стягнення на частку повинно бути одним із засобів виконання рішення про стягнення боргу з учасника-боржника та відбуватися в межах одного й того самого виконавчого провадження. Товариство не повинно сплачувати вартість частки безпосередньо кредитору, який заявив таку вимогу, оскільки можуть бути порушені права учасника або інших його кредиторів.

Пропонується механізм звернення стягнення на частку з допомогою інституту обов'язкового викупу частки, який включає такі стадії: 1) виявлення частки та встановлення її належності учаснику; 2) арешт частки; 3) оцінка частки; 4) направлення товариству вимоги провести викуп частки за оціночною вартістю з оплатою впродовж визначеного законом строку (пропонується 2 місяці); 5) пропозиція учасникам товариства скористатися переважним правом придбання частки з розрахунком у цей самий строк; 6) звернення до суду із заявою про стягнення з товариства вартості частки учасника-боржника, якщо не проведено її викуп; 7) стягнення з товариства вартості частки.

З моменту стягнення усієї суми боргу частка переходить у власність товариства. В подальшому вона може бути відчужена третім особам або ж на її вартість може бути зменшено статутний капітал.

Дійсну вартість частки під час звернення стягнення на неї потрібно визначати на дату пред'явлення вимоги, тобто на день надходження письмового звернення державного виконавця. Таке звернення може мати місце після виявлення майна боржника та встановлення його недостатності для погашення вимог кредиторів.

У розділі 6 «Смерть (припинення) суб'єкта корпоративних правовідносин», який складається з трьох підрозділів, досліджується механізм припинення корпоративних правовідносин з цих підстав.

У підрозділі 6.1. «Ліквідація товариства» зазначається, що ліквідація є безумовною підставою для припинення цих відносин одночасно щодо усіх учасників незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи. Ця підстава має такі особливості: 1) може мати місце з ініціативи учасників, товариства (коли рішення приймається вищим органом) або третіх осіб, за позовом яких суд приймає рішення про ліквідацію; 2) корпоративні правовідносини припиняються щодо всіх учасників; 3) припинення корпоративних правовідносин відбувається для усіх учасників в один час - з моменту державної реєстрації припинення (внесення відповідного запису до державного реєстру); 4) одночасно припиняються не лише корпоративні, але й усі інші правовідносини між учасником та юридичною особою.

До завершення ліквідації корпоративні правовідносини тривають, а отже учасники мають корпоративні права. Водночас, під час ліквідаційної процедури певні права обмежуються. Спільною метою для усіх обмежень, які запроваджуються в ліквідаційній процедурі, є охорона прав та інтересів кредиторів. Тому передбачена законом заборона проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення, є надто загальною і є істотним обмеженням прав учасників та юридичної особи. З метою недопущення порушення прав кредиторів, які в процесі ліквідації потребують пріоритетного захисту перед учасниками, пропонується обмежити право учасників на вихід з товариства, зменшення статутного капіталу, викуп товариством власних часток. Ці обмеження повинні діяти незалежно від підстав ліквідації юридичної особи.

Для господарських товариств характерним є принцип пропорційності розподілу активів між учасниками у разі ліквідації, тобто кожен учасник одержує частину активів пропорційно до розміру його частки в статутному капіталі на час ліквідації. Це положення є диспозитивним. З метою захисту прав учасників розподіл майна між учасниками господарських товариств доцільно врегулювати безпосередньо законом, а не установчими документами чи рішеннями зборів учасників. Слід врахувати також, що право на одержання частини майна під час ліквідації є майновим корпоративним правом, яке належить власнику частки, тому майно ліквідованого товариства повинно розподілятися не між учасниками товариства, а між власниками часток у статутному капіталі.

Питання про розподіл майна між учасниками в натурі повинно вирішуватися самими учасниками на договірних засадах. Якщо майно або окремі речі розподілити між учасниками пропорційно неможливо внаслідок їх неподільності, це майно передається одному з учасників з виплатою на користь інших грошової компенсації. У разі, якщо учасники не можуть домовитися між собою про розподіл майна, питання повинен вирішувати орган, що прийняв рішення про ліквідацію.

Розподіл майна у разі ліквідації командитного товариства є економічно невигідний щодо вкладників. Пропонується, щоб передусім вкладнику повертався вклад (тобто його фактичний внесок до складеного капіталу), а потім, щоб він брав участь у розподілі майна товариства, що залишилося, нарівні з повними учасниками, пропорційно до розмірів належних кожному часток, якщо інше не передбачено засновницьким договором.

У процедурі банкрутства допускається обмін права вимоги кредиторів на корпоративні права боржника з наступним припиненням його зобов'язань. Обмін вимог кредиторів повинен здійснюватися на частки, які виникають внаслідок збільшення статутного капіталу. З цією метою слід надати керуючому санацією право вносити зміни до статуту, підписувати та подавати їх на державну реєстрацію. Учасникам товариства повинно бути надано можливість взяти участь у збільшенні статутного капіталу з урахуванням їх переважних прав. Якщо учасники бажатимуть взяти участь у збільшенні статутного капіталу, то боржник одержить додаткові кошти, які можуть бути використані на задоволення вимог кредиторів.

У підрозділі 6.2. «Смерть учасника як підстава припинення участі в товаристві» зазначається, що смерть учасника - це загальна підстава припинення корпоративних правовідносин у будь-яких юридичних особах. Однак правові наслідки смерті учасника (засновника) відрізняються залежно від виду юридичної особи. Смерть (припинення) учасника може бути підставою виникнення корпоративних правовідносин зі спадкоємцями (правонаступниками). За чинним законодавством у разі смерті учасника об'єктом спадкування може бути: 1) частка в статутному капіталі (ч. 5 ст. 147 ЦК України); 2) право участі в товаристві (ст. 1219 ЦК України). Отже, можуть бути випадки, коли спадкується лише частка, і коли частка спадкується разом із правом участі в товаристві і, як наслідок, корпоративні права можуть виникати у повному (і щодо частки, і щодо права участі) або неповному складі (лише щодо частки в статутному капіталі). Така альтернативність є недоцільною. Пропонується визначити єдиний об'єкт спадкування у корпоративних правовідносинах - право на частку в статутному капіталі товариства.

Майнові корпоративні правовідносини між товариством і спадкоємцем виникають з моменту відкриття спадщини. Однак впродовж часу, необхідного для оформлення спадщини та одержання відповідного свідоцтва, спадкоємці не можуть належно реалізувати свої корпоративні права. З метою охорони майнових прав спадкоємців до оформлення свідоцтва, пропонується, щоб нотаріус укладав договір про управління спадщиною із спадкоємцями або професійними управителями, якими могли б бути арбітражні керуючі. Пропонується також запровадити тимчасові обмеження на значні правочини товариства на період оформлення спадкових прав, але не більше як на 12 місяців з моменту смерті учасника, якщо частка становить 20 або більше відсотків. Значним правочином слід вважати правочин, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить понад 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства (за аналогією до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»).

З моменту набуття права на частку в статутному капіталі у спадкоємця повинні виникати й інші майнові корпоративні права: право на одержання частини прибутку та право на одержання частини майна у разі ліквідації. Організаційні корпоративні права виникають у спадкоємців внаслідок набуття права участі в товаристві. Це право не входить до складу спадщини. Кожен із спадкоємців, хто успадкував частку в статутному капіталі (її частину), не стає учасником автоматично, а повинен виявити відповідне бажання вступити до товариства. Право участі в товаристві набувається внаслідок вступу до товариства, який для спадкоємців повинен відбуватися в особливому порядку. Особливості правового статусу спадкоємців зумовлені тим, що на момент вступу вони вже є власниками часток у статутному капіталі і їх вступ не впливає на майнові корпоративні права інших учасників: їх частки та статутний капітал не змінюються. Тому вступ до таких товариств повинен відбуватися в односторонньому порядку - шляхом подання спадкоємцем відповідної заяви товариству. Саме з цього часу повинні виникати організаційні корпоративні правовідносини. Такий підхід відповідав би інтересам спадкоємців, оскільки їх участь у товаристві не залежала б від інших учасників. Якщо ж спадкоємець не бажає брати участі в товаристві, то після оформлення свідоцтва про право на спадщину він має право звернутися з заявою про виплату йому дійсної вартості частки, не вступаючи до нього. Доцільно було б визнати за таким спадкоємцем право на відчуження успадкованої частки без вступу до товариства.

Розрахунок із спадкоємцями, які не вступили до товариства, пропонується проводити шляхом обов'язкового викупу товариством його частки. У цьому випадку не потрібно буде зменшувати статутний капітал товариства.

У підрозділі 6.3. «Припинення учасника - юридичної особи» розглядаються правові наслідки різних видів припинення (перетворення, поділ, злиття і приєднання) юридичних осіб.

У разі поділу виникає декілька правонаступників. Майно, в тому числі частка в статутному капіталі іншого товариства, розподіляється на підставі роздільного акту (балансу). Частка в статутному капіталі та інші види корпоративних прав є активом юридичної особи та повинні відображатися в її бухгалтерському балансі. Проте, баланс не має спеціальної статті для обліку цих активів. Вони відображаються, як правило, у рядку 40 балансу “Довгострокові фінансові інвестиції”. Право вступу до товариства має юридична особа, яка є правонаступником припиненої юридичної особи щодо частки в статутному капіталі. Якщо це встановити неможливо, то кожен із правонаступників має право звернутися з заявою про вступ до товариства, надавши відповідні докази правонаступництва, якими можуть бути свідоцтво про державну перереєстрацію, установчі документи, рішення про поділ тощо.

У процесі ліквідації юридичної особи, належна їй частка в статутному капіталі іншого товариства, так само як інші активи, підлягає оцінці і може використовуватися для проведення розрахунків із кредиторами та учасниками. Механізм виділу частки учасника в процесі ліквідації або банкрутства є загальним. Тобто ліквідаційна комісія повинна звернутися до товариства з заявою про вихід і вимагати виплати дійсної вартості частки або відчужити її на користь інших учасників, самого товариства, інших осіб. Законодавство не встановлює особливих правил у разі виходу учасника, який ліквідується, тому дійсна вартість частки сплачується в загальному порядку.

Висновки

У дисертації здійснено нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у визначенні підстав, порядку та правових наслідків припинення корпоративних правовідносин у господарських товариствах, обґрунтуванні нових шляхів вирішення науково-практичних проблем, що виникають під час виникнення, зміни та припинення корпоративних правовідносин. Результати дослідження, у разі їх впровадження у законодавство та в діяльність судових органів, посилять юридичні гарантії корпоративних прав учасників товариств та сприятимуть утвердженню правопорядку у сфері господарювання.

Найбільш важливими науковими і практичними результатами дисертаційної роботи є такі положення:

1. Підставами припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах є договір про відчуження акцій (частки в статутному капіталі), вихід з товариства, виключення з товариства, звернення стягнення на частку учасника в статутному капіталі, смерть (припинення) учасника, ліквідація товариства. Вони відрізняються між собою суб'єктом, з ініціативи якого відбувається припинення, порядком та правовими наслідками.

2. З метою захисту прав та інтересів учасників корпоративних правовідносин є практична необхідність диференціації корпоративних прав за змістом на повні і неповні. Повними є корпоративні права, які складаються з усієї сукупності елементарних прав, які учасник має на підставі закону та установчих документів товариства. Неповними є корпоративні права, які не містять окремих елементарних корпоративних прав, або якщо їх зміст є меншим (вужчим), ніж зміст тотожних прав інших учасників. Окремі елементарні корпоративні права можуть бути об`єктом самостійних правовідносин.

3. Необхідно запровадити обов'язкову нотаріальну форму договорів про відчуження часток в статутному капіталі. Для цього слід доповнити пункт четвертий частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України словами: „Договір про відчуження частки (її частини) участі в товаристві укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання нотаріальної форми договору має наслідком його нікчемність”.

4. Право продажу частки в статутному капіталі товариства третім особам не повинно обмежуватися статутом товариства. Інтереси товариства та інших учасників захищаються переважним правом придбання частки, що відчужується. Це право є універсальним інструментом захисту інтересів учасників щодо збереження певного обсягу контролю над товариством.

5. Підстави та порядок виникнення і зміни корпоративних правовідносин багато в чому визначають особливості їх припинення. Тому механізм правового регулювання виникнення, зміни і припинення цих правовідносин повинен бути узгодженим та враховувати взаємозв'язок майнових та організаційних корпоративних прав. Організаційні корпоративні права виникають у зв'язку з набуттям майнових. Зокрема, під час створення товариства або вступу до нього особа набуває право на участь в управлінні після набуття права на частку в статутному капіталі, а у разі набуття частки за договором або в порядку спадкування, - за умови повідомлення про це товариства у встановленому порядку.

6. Механізм виникнення корпоративних правовідносин в господарських товариствах передбачає вступ та набуття частки в статутному капіталі. Вступ до товариства є корпоративним договором (під час виникнення корпоративних правовідносин первісним способом) або корпоративним правочином (під час виникнення корпоративних правовідносин похідним способом). Вступ до товариства особи, яка набула частку в статутному капіталі на підставі договору або в порядку спадкування (правонаступництва), повинен відбуватися за її заявою в односторонньому порядку, незалежно від товариства.

7. Внаслідок припинення корпоративних правовідносин з підстав, які не передбачають правонаступництва (вихід, виключення, звернення стягнення на частку), частка в статутному капіталі повинна переходити до товариства, а корпоративне право учасника на частку в статутному капіталі товариства перетворюється у зобов'язальне право вимоги до товариства виплатити дійсну вартість частки. Впродовж визначеного законом строку товариство відчужує частку або зменшує статутний капітал на її розмір.

8. Вихід з товариства та обов'язковий викуп акцій є підставами припинення корпоративних правовідносин на вимогу учасника. Вони мають однакову мету (отримання дійсної вартості частки) та спільні ознаки, а тому повинні ґрунтуватися на єдиних підходах. У процесі розвитку інфраструктури ринку корпоративних прав від права виходу з товариства доцільно відмовитися, запровадивши замість нього інститут обов'язкового викупу частки.

9. Виключення з товариства - це підстава припинення корпоративних правовідносин на вимогу товариства, як санкція за корпоративне правопорушення, тобто невиконання учасником корпоративних обов'язків. Потрібно розмежувати безумовні та факультативні підстави та запровадити судовий порядок виключення.

10. Звернення стягнення на частку в статутному капіталі за зобов'язаннями учасника є способом припинення корпоративних правовідносин на вимогу третіх осіб. У цьому випадку правовідносини припиняються примусово, незалежно від волевиявлення його суб'єктів. З метою охорони їх прав звернення стягнення повинно відбуватися на підставі рішення суду через застосування механізму обов'язкового викупу цієї частки або її частини товариством на вимогу державного виконавця.

11. Смерть учасника - фізичної особи (припинення учасника-юридичної особи) є підставою припинення корпоративних правовідносин з цим учасником внаслідок настання події. У цих випадках частка в статутному капіталі переходить до спадкоємців (правонаступників). Вони мають право вступити до товариства в односторонньому порядку і набути організаційні корпоративні права шляхом подання товариству відповідної заяви, відчужити частку в статутному капіталі або вимагати виплати дійсної вартості частки.

12. Розроблено проекти змін до ст. ст. 100, 104, 113, 116, 129, 130, 131, 137, 143, 147, 148, 149, 1279, 1285 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 16, 21, 52 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 29, 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. 12 Закону України «Про об'єднання громадян», ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографії та науково-практичні коментарі:

1. Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах [Текст] : монографія / В. М. Кравчук. - Львів : Край, 2009. - 474 с. - ISBN 978-966-547-3*12-1.

2. Кравчук В. М. Корпоративне право: коментар законодавства та судової практики [Текст] / В. М. Кравчук. - К. : Істина, 2005. - 720 с. - ISBN 966-7613-76-3.

3. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар глави 7 «Загальні положення про юридичну особу» і глави 8 «Підприємницькі товариства» // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України [Текст] / [Бек Ю. Б., Богдан Й. Г., Григоровська Л. В. та ін.] за ред. В. М. Коссака. - К. : Істина, 2004. -- С. 62 - 154.

Статті, що опубліковані у виданнях, визначених ВАК України фаховими:

1. Кравчук В. М. Поняття юридичної особи в сучасних умовах [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Львів. - 1997. - Вип. 5. - С.125 - 132.

2. Кравчук В. М. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 1998. - № 4. - С. 74 - 77.

3. Кравчук, В. М. Засновник - підприємство: сутність взаємовідносин [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 1998. - № 8. - С. 103 - 108.

4. Кравчук, В. М. Сутнісні ознаки юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 7. - С. 30 - 32.

5. Кравчук В. М. Органи юридичних осіб: порівняльна характеристика європейського і українського законодавства [Текст] / В. М. Кравчук // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 8. - С. 30 - 34.

6. Кравчук В. М. Правові ознаки юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 9. - С. 11 - 13.

7. Кравчук В. М. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 1999. - № 11. - С. 16 - 19.

8. Кравчук В. М. Зміна власника приватного підприємства [Текст] / В. М. Кравчук // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 1. - С. - 53.

9. Кравчук В. М. Правові наслідки смерті (реорганізації) учасника господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 2. - С. 64 -67.

10. Кравчук В. М. Проблеми класифікації юридичних осіб [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Львів: ЛІВС при НАВС України. - 2001. - №1 (14). - С. 184 - 195.

11. Кравчук В. М. Розвиток вчення про юридичну особу [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ Львів: ЛІВС при НАВС України. - 2001, - № 2 (15). - С. 244 - 252.

12. Кравчук В. М. Вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: основні проблеми [Текст] / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 1. - С. 11 - 14 (початок. Продовження у № 2. - С. 10 - 15).

13. Кравчук В. М. Поняття корпоративних прав [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 3. - С. 59 - 64.

14. Кравчук В. М. Підстави виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник прокуратури. - 2006. - № 9. - С. 105 - 111.

15. Кравчук В. М. Процедура виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник прокуратури. - 2006. - № 12. - С. 98 - 101.

16. Кравчук В. М. Поняття статутного капіталу юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 2006. - № 12. - С. 48 - 52.

17. Кравчук В. М. Правова сутність виходу з товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 1 - С. 3 - 4.

18. Кравчук В. М. Розмір статутного капіталу юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 2007. - № 2. - С.70 -72.

19. Кравчук В. М. Порядок реалізації права на вихід з господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 2. - С. 3 - 6.

20. Кравчук В. М. Відмова від виходу та недійсність виходу з господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 3. - С. 7 - 8.

21. Кравчук В. М. Правові наслідки виходу із господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 5 - С. 34 - 35.

22. Кравчук В. М. Формування статутного капіталу юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 2007. - № 6. - С. 49 - 53

23. Кравчук В. М. Вклади статутного капіталу господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 2007. - № 7. - С. 57 - 61.

24. Кравчук В. М. Укладення договору про відчуження частки в статутному капіталі товариства [Текст] / В. М Кравчук // Юридична Україна. - 2007. - № 7. - С. 60 - 63.

25. Кравчук В. М. Порядок та строки розрахунку з учасником у разі його виходу з господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 7 - С. 48 - 50.

26. Кравчук В. М. Момент переходу права на частку в статутному капіталі господарського товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Юридична Україна. - 2007. - № 8. - С. 61 - 63.

27. Кравчук В. М. Відповідальність за порушення учасниками обов`язків з формування статутного капіталу [Текст] / В. М. Кравчук // Право України. - 2007. - № 10. - С. 73 - 75.

28. Кравчук В. М. Правові наслідки недійсності договорів про відчуження часток в статутному капіталі товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Юридична Україна. - 2007. - № 10. - С. 36 - 42.

29. Кравчук В. М. Здійснення переважного права на придбання частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю [Текст] / В. М. Кравчук // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 4. - С. 83 - 88.

Статті, що опубліковані в інших спеціалізованих виданнях:

1. Кравчук В. М. Проблеми створення наглядової ради акціонерного товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2004. - № 2. - С. 13 - 14.

2. Кравчук В. М. Формування наглядової ради акціонерного товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2004. - № 2. - С. 15 - 20.

3. Кравчук В. М. Застава корпоративних прав [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2005. - № 1. - С. 8 - 18.

4. Кравчук В. М. Продаж корпоративних прав: оподаткування та мінімізація [Текст] / В. М. Кравчук // Податкове планування. - 2005. - № 1. - С. 23 - 30.

5. Кравчук В. М. Компетенція наглядової ради акціонерного товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2005. - № 2. - С. 31 - 33.

6. Кравчук В. М. Правова характеристика відносин між членами органів управління і юридичною особою [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2005. - № 6. - С. 6 - 8.

7. Кравчук В. М. Статутний капітал юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Податкове планування. - 2005. - № 7. - С. 23 - 28.

8. Кравчук В. М. Статутний капітал юридичної особи [Текст] / В. М. Кравчук // Податкове планування. - 2005. - № 8. - С. 61 - 64 (початок. Продовження у № 9 - С. 74 - 80)

9. Кравчук В. М. Посадові особи юридичних осіб [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2006. - № 2. - С. 6 - 11.

10. Кравчук В. М. Відповідальність посадових осіб органів управління юридичних осіб [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2006. - № 3. - С. 39 - 42.

11. Кравчук, В. М. Проблеми виконання Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деякими законодавчими актами України у зв`язку з прийняттям Цивільного Кодексу України» від 27.04.2007 р. товариствами з обмеженою відповідальністю, які мають понад 10 учасників [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2007. - № 3. - С. 12 - 15.

12. Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - учасника [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2007. - № 4. - С. 28 - 31.

13. Кравчук В. М. Обмін вимог кредиторів на корпоративні права боржника в процедурі банкрутства [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2007. - № 6. - С. 24 - 27.

14. Кравчук В. М. Проблеми підвідомчості корпоративних спорів [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2008. - № 4. - С. 27 - 32.

15. Кравчук В. М. Звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Актуальні питання цивільного та господарського права. - 2009. - № 2 - С. 26 - 35.

16. Кравчук В. М. Вступ до товариства як підстава виникнення корпоративних правовідносин [Текст] / В. М. Кравчук // Актуальні питання цивільного та господарського права. - 2009. - № 3. - С. 6 - 11.

17. Кравчук В. М. Механізм виникнення корпоративних правовідносин [Текст] / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2009. - № 4. - С. 32 - 37.

Тези виступів на конференціях, науково-практичних заходах тощо:

1. Кравчук В. М. Правове регулювання відчуження частки в статутному фонді товариства / В. М. Кравчук // Правове регулювання корпоративних відносин в Україні. - Львів : Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. - 2003. - С. 82 - 86.

2. Кравчук В. М. Проблеми застосування Закону України «Про господарські товариства» в частині, що регулює припинення корпоративних правовідносин [Текст] / В. М. Кравчук // Матеріали семінару «Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України». - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - 2003. - С. 73 - 107.

3. Кравчук В. М. Розрахунки з учасником у разі виходу з товариства [Текст] / В. М. Кравчук // Збірник наукових праць науково-практичного семінару «Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин». - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ. - 2006. - С. 19 - 28.

4. Кравчук В. М. Види корпоративних відносин [Текст] / В. М. Кравчук // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації». - Сімферополь : Кримський інститут бізнесу. - 2009. - С. 72 - 74.

Анотації

Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

У дисертації досліджуються підстави, порядок та правові наслідки припинення корпоративних правовідносин у господарських товариствах. Запропоновано виділяти загальні та спеціальні корпоративні правовідносини. Обґрунтовується концепція подільності корпоративних прав, за якою корпоративні права можуть бути повними або неповними. Розглядають різні аспекти відчуження акцій та часток в статутному капіталі, виходу, виключення з товариства, звернення стягнення на частку та інші підстави припинення корпоративних правовідносин.

Обґрунтовано, що механізм виникнення та припинення корпоративних правовідносин у господарських товариствах повинен враховувати взаємозв'язок майнових та організаційних корпоративних прав. Організаційні корпоративні права виникають у зв'язку з набуттям майнових. Під час припинення корпоративних правовідносин припиняються лише організаційні корпоративні права. Натомість, майнові корпоративні права або перетворюються у зобов'язальні, або переходять до інших осіб - набувачів частки. Внаслідок припинення корпоративних правовідносин з підстав, які не передбачають правонаступництва, частка в статутному капіталі повинна переходити до товариства, а корпоративне право учасника на частку в статутному капіталі товариства перетворюється у зобов'язальне право вимоги до товариства виплатити дійсну вартість частки.

Ключові слова: господарське товариство, корпоративні права, право участі в товаристві, статутний капітал, акція, частка в статутному капіталі.

Кравчук В. Н. Прекращение корпоративных правоотношений в хозяйственных обществах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

В диссертации исследуются основания, порядок и правовые последствия прекращения корпоративных правоотношений в хозяйственных обществах. Корпоративные отношения определяются как отношения по поводу участия в обществе. Участие в обществе может быть имущественным, личным и смешанным. Предложено выделять общие и специальные корпоративные правоотношения. Аргументируется тезис о том, что имущественные и личные корпоративные правоотношения возникают по разным правовым основаниям.

Обосновывается концепция делимости корпоративных прав, согласно которой корпоративные права по содержанию могут быть полными или неполными. Полными являются корпоративные права, которые включают всю совокупность элементарных корпоративных прав, принадлежащих участнику на основании закона и учредительных документов. Неполными - корпоративные права, которые не содержат отдельных корпоративных прав, или если их содержание уже, чем содержание одноимённых прав других участников.

Анализируется механизм возникновения корпоративных правоотношений при создании общества и вступлении в него. Вступление рассматривается как корпоративный договор (корпоративная сделка). Механизм возникновения и прекращения корпоративных правоотношений в хозяйственных обществах должен учитывать взаимосвязь имущественных и организационных корпоративных прав. Организационные корпоративные права возникают в связи с приобретением имущественных. В частности, во время создания общества или вступления в него, лицо приобретает право участия в управлении после приобретения права на долю в уставном капитале, а в случае приобретения доли по договору или в порядке наследования, - при условии уведомления об этом общества в установленном порядке.

Рассматриваются разные аспекты отчуждения акций и долей в уставном капитале. Акции, доли в уставном капитале имеют одинаковую правовую природу и являются разными видами единого правового явления - имущественного участия в обществе.

Во время прекращения корпоративных правоотношений прекращаются только организационные корпоративные права. В то же время, имущественные корпоративные права или превращаются в обязательственные (в случае выхода, исключения, обращения взыскания на долю, ликвидацию общества), или переходят к другим лицам - приобретателям доли (в случае приобретения доли по договору или в порядке наследования).

Обосновывается, что выход из общества - это добровольное, одностороннее, безусловное волеизъявление участника, направленное на прекращение корпоративных правоотношений с обществом. Такое действие является сделкой. Выход из общества и обязательный выкуп акций являются основаниями прекращения корпоративных правоотношений по требованию участника. В процессе развития инфраструктуры рынка корпоративных прав от права выхода из общества предлагается отказаться, заменив его институтом обязательного выкупа доли.

Исключение из общества - это основание прекращения корпоративных правоотношений по требованию общества, как санкция за корпоративное правонарушение. В свою очередь, корпоративное правонарушение - это противоправное, виновное неисполнение или ненадлежащее исполнение участником своих обязательств, предусмотренных законом и учредительными документами общества. Необходимо различать безусловные и факультативные основания и установить судебный порядок исключения.

Впоследствии прекращения корпоративных правоотношений по основаниям, которые не предусматривают правопреемства (выход, исключение, обращение взыскания на долю) доля в уставном капитале должна переходить к обществу, а корпоративное право участника на долю в уставном капитале превращается в обязательственное право требования к обществу выплатить ему действительную стоимость доли. С момента прекращения корпоративных правоотношений по этим основаниям организационные корпоративные права участника прекращаются.

Ключевые слова: хозяйственное общество, корпоративные права, право участия в обществе, уставной капитал, акция, доля в уставном капитале.

V.M. Kravchuk. Termination of corporate legal relations in economic societies. - Manuscript.

The thesis for a scholarly degree of Doctor of Law in speciality 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law; international private law. - National Law Academy of Ukraine, named after Yaroslav the Mudry. - Kharkiv, 2010.

The thesis investigates the bases, procedure and legal consequences of termination of corporate legal relations in economic societies. It has been suggested that general and special corporate legal relations should be differentiated. Substantiation has been given for the theory of corporate rights divisibility implying that corporate rights can be full or partial. There are considered different aspects of alienating shares and stakes in equity capital, retirement or expelling from the society, application claim on a share and other bases for terminating the corporate relations.

It is substantiated that the mechanism of establishment and termination of corporate legal relations in economic societies has to take into account the mutual relations of property and organizational corporate rights. Organizational corporate rights arise pursuant to the acquisition of property ones. While terminating corporate legal relations only organizational corporate rights are terminated. Property corporate rights, conversely, are either transformed into mandatory ones or are transferred to other persons acquiring such shares. Pursuant to corporate legal relations termination for reasons other than legal succession, the equity share shall be transferred to the company and the participant's corporate right for the equity share shall be transformed into the mandatory right of claiming that the society should reimburse the true value of the share.

Key words: economic society, corporate rights, right for participating in the society, equity, share, stake in equity.

Размещено на Allbest.ru