Становлення парламентської виборчої системи в Україні (1991-2006 рр.)

Комплексний аналіз й оцінка причин і передумов процесу запровадження, практики та наслідків застосування парламентських виборчих систем в Україні. Розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення виборчої системи для обрання народних депутатів України.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.07.2015
Размер файла 40,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Пономарьова Ганна Павлівна

УДК 340.15:342.8 (477)

Становлення парламентської виборчої системи

в Україні (1991 - 2006 рр.)

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор Єрмолаєв Віктор Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Головко Олександр Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи;

- кандидат юридичних наук, доцент Глухачов Євген Федорович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри права та законотворчого процесу

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В. Л. Яроцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошення незалежності України в 1991 р. створило передумови для розбудови демократичної правової держави, формування громадянського суспільства. Конституція України, визнавши народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, закріпила здійснення його волевиявлення через інститути безпосередньої та представницької демократії. Однією з найважливіших безпосередніх форм здійснення народовладдя є парламентські вибори.

Становлення законодавства про вибори народних депутатів України, передусім обрання виборчої системи як визначального фактору формування вищого представницького органу й політичної системи країни, є особливо актуальним серед багатьох питань державного будівництва. Вибори досліджуються багатьма суспільними науками: юриспруденцією, політологією, соціологією, філософією та історією. Однак проблеми виборчого законодавства - це предмет вивчення насамперед таких галузей юридичної науки, як теорія та історія держави і права, конституційне право.

Нині Україна не має стабільного виборчого законодавства, пошук оптимальної моделі виборчої системи не завершений. За часів її незалежності кожні парламентські вибори проходили за новим законом про вибори народних депутатів України, яким запроваджувалися зміни до системи виборів. Протягом незначного історичного проміжку часу набутий досвід застосування мажоритарної системи абсолютної більшості, змішаної мажоритарно-пропорційної системи та пропорційної системи з жорсткими списками. Дискусії з приводу обрання того чи іншого виду виборчої системи тривають як у політичних, так і в наукових колах: пропонується і застосування мажоритарної виборчої системи, і повернення до вже двічі випробуваного змішаного її виду, а також різні варіанти вдосконалення пропорційної системи. парламентський виборчий народний депутат

Сьогодні необхідним є вивчення та критичне переосмислення вітчизняного досвіду випробування різних видів парламентських виборчих систем. Історія багатьох країн свідчить, що обрання виду системи та певного її варіанту є наслідком конкретних умов розвитку суспільства та держави. Для ефективного вирішення питання запровадження оптимальної парламентської виборчої системи необхідно дослідити як здобутки, так і недоліки практики виборів народних депутатів України.

Отже, вищевикладене дає підстави вважати обрану тему актуальною, а проведення її дисертаційного дослідження необхідним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми “Актуальні проблеми історії українського національного державотворення” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, номер державної реєстрації 0106U002282.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є з'ясування особливостей становлення парламентської виборчої системи в Україні в 1991 - 2006 рр. на основі комплексного аналізу й оцінки причин і передумов, процесу запровадження, практики та наслідків застосування парламентських виборчих систем в Україні.

Зазначена мета зумовила постановку й вирішення таких основних завдань:

охарактеризувати сучасний стан наукової розробки проблеми становлення парламентської виборчої системи України в період з 1991 до 2006 рр. у вітчизняній історіографії, насамперед правовій, проаналізувати джерельну базу дослідження;

розкрити особливості законодавчого регулювання й практики проведення виборів у Радянській Україні для з'ясування стану виборчої системи напередодні 1991 р., політико-правового простору, в якому вона застосовувалася;

виявити конкретно-історичні обставини, фактори, які впливали на запровадження конкретного виду виборчої системи, політичну та правову аргументацію доцільності певних її видів під час ухвалення Законів України “Про вибори народних депутатів України” 1993, 1997, 2001 та 2004 рр.;

охарактеризувати положення законів, які закріплювали парламентську виборчу систему, а також деякі інші норми, що впливали на її застосування;

з'ясувати результати застосування виборчих систем (мажоритарної, змішаної та пропорційної) в Україні під час виборів до Верховної Ради України в 1994, 1998, 2002 та 2006 рр., їх вплив на склад і структурування парламенту;

установити й оцінити вплив загороджувального бар'єру як інституту пропорційної виборчої системи на результати парламентських виборів в Україні;

за підсумками дослідження виробити пропозиції щодо використання набутого позитивного досвіду, а також науково-практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення виборчої системи для обрання народних депутатів України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникали у сфері законодавчої розробки, закріплення та застосування різних видів парламентських виборчих систем в Україні.

Предметом дослідження є законодавство України в частині правової регламентації виборчої системи, практика та наслідки його застосування на парламентських виборах у 1991 - 2006 рр.

Початковою датою дослідження є 1991 р., коли була проголошена незалежність України, започаткована розбудова її державності. Кінцева хронологічна межа - 2006 р. - визначається проведенням чергових парламентських виборів в Україні за пропорційною виборчою системою. Обмеження цим роком пояснюється прагненням дисертантки зберегти історизм задля об'єктивності дослідження. Саме в цей період в Україні було застосовано всі найбільш поширені системи виборів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовувався широкий комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів. Методологічною основою для розкриття особливостей історико-правових відносин у сфері запровадження та застосування виборчих систем у їх розвитку та змінах, взаємодії та взаємозв'язку з іншими суспільними явищами став універсальний метод діалектики.

На окремих етапах роботи авторка застосовувала такі методи: формально-логічний - при з'ясуванні поняття “виборча система” як предмету цього дослідження, формулюванні загальних висновків дисертації; структурно-функціональний і метод системного аналізу - при визначенні ролі й місця виборчої системи у політичній системі; статистичний та математичний - для аналізу результатів виборів і структуризації парламенту, визначення тенденцій зміни кількісних показників, зокрема, партійності кандидатів у депутати, обраних депутатів; моделювання - для визначення можливих результатів виборів за відсутності загороджувального бар'єру.

Використовувалися такі спеціально-юридичні методи, як порівняльно-правовий - для співставлення норм вітчизняного виборчого права на різних етапах становлення парламентської виборчої системи, а також з нормами міжнародного права (міжнародними стандартами у сфері виборів) і права зарубіжних країн, формально-юридичний та методи тлумачення - для аналізу окремих нормативно-правових актів і з'ясування змісту їх приписів.

Основою роботи стали загальнонаукові принципи історичного пізнання. Застосовані спеціальні методи історичної науки: історико-генетичний метод - з метою дослідження еволюції виборчого законодавства, зокрема законодавчого визначення конкретного виду парламентської виборчої системи та її особливостей, виборчої кампанії, якісного складу та структуризації парламенту через послідовне розкриття ознак і змін реальності в їх історичному русі; історико-порівняльний - об'єктивне виявлення якісних змін парламентської виборчої системи, умов і чинників обрання конкретного її виду, результатів і наслідків практичного застосування на різних етапах становлення (1991 - 1994; 1995 - 1998; 1999 - 2002; 2003 - 2006 рр.).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним історико-правовим дослідженням становлення парламентської виборчої системи в Україні в період з 1991 до 2006 рр.

У дисертації вперше у вітчизняній історико-правовій науці:

на основі комплексного дослідження законодавчого закріплення та практики парламентських виборів установлені наслідки застосування всіх найбільш поширених видів виборчих систем - мажоритарної, змішаної та пропорційної - у конкретних історичних умовах України 1991 - 2006 рр.;

проаналізовано процес запровадження парламентської виборчої системи, а саме законопроектну роботу, узгодження положень проектів законів про вибори, аргументацію, вирішення й ухвалення питання виду парламентської виборчої системи, на підставі чого визначені основні умови та чинники обрання конкретного її виду;

з'ясовано вплив загороджувального бар'єру на результати виборів до Верховної Ради України за змішаною системою в 1998 та 2002 рр. і пропорційною виборчою системою у 2006 р., дана його правова оцінка;

доведено, що суб'єктивний внутрішньополітичний фактор, зокрема політичний консенсус, став найбільш визначальним під час обрання виду парламентської виборчої системи в Україні;

запропоновано закріпити обраний вид парламентської виборчої системи в перехідних положеннях Конституції України, визначивши певний термін його незмінного застосування (наприклад, 10 - 20 років);

дістали подальшого розвитку положення про:

обумовленість мажоритарної виборчої системи для проведення перших виборів у незалежній Україні в 1994 р. особливостями перехідного етапу політичної та правової системи України, багатолітньою практикою виборів і однопартійною політичною системою Української РСР;

неефективність мажоритарної системи абсолютної більшості в умовах формування багатопартійної системи України, доцільність застосування змішаної мажоритарно-пропорційної системи в пострадянський період;

незначний вплив на обрання парламентської системи виборів зовнішньополітичних чинників, а також наукової та експертної думки;

недоцільність застосування пропорційної системи з жорсткими списками в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі для проведення виборів до Верховної Ради України;

наведені додаткові аргументи до обґрунтування:

положення про те, що питання виборчої системи є ключовим і найважливішим під час реформування парламентського виборчого законодавства;

доцільності запровадження в Україні на сучасному етапі змішаної мажоритарно-пропорційної парламентської виборчої системи.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що викладені в ній систематизовані фактичні матеріали, положення, узагальнення і висновки можуть бути використані в науково-дослідній діяльності - як матеріал для розробки більш широкого кола загальнотеоретичних та історико-правових проблем виборчого законодавства, його реалізації, становлення парламентаризму в Україні, а також для комплексного дослідження політичної історії України, історії її держави і права; у навчальному процесі - при викладанні курсів “Історія держави і права України”, “Теорія держави і права”, “Конституційне право України”, а також спецкурсу “Виборче право України” в усіх навчальних закладах, де вивчаються ці дисципліни; у правотворчій сфері - для вдосконалення чинного виборчого законодавства з урахуванням як позитивного, так і проблемного досвіду парламентських виборів в Україні в досліджуваний період.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на 15 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, наукових семінарах, “круглих столах”. Зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції „Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи” (м. Київ, 2006 р.); Науково-практичній конференції „Виборчий та референтний процес в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 2007 р.); Науково-практичному семінарі молодих учених, аспірантів та здобувачів „Проблеми гармонізації вітчизняного законодавства із правом Європейського Союзу” (м. Харків, 2007 р.); ХІХ і ХХI Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 2007, 2008 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених „Правова держава: сьогодення і перспективи” (м. Суми, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Осінні юридичні читання” (м. Харків, 2008 р.); „Круглому столі” “Права людини - основа реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності” (до 60-річчя прийняття Загальної декларації прав людини)” (м. Харків, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, Івано-Франківська обл., 2009 р.); ІІ Міжнародній науковій конференції аспірантів та молодих учених „Дні науки історичного факультету - 2009” (м. Київ, 2009 р.) й ін.

Окремі висновки дисертації використовувалися в навчальному процесі при проведенні семінарських занять з історії держави і права України зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2008 - 2009 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 13 наукових публікаціях, зокрема, у 5 наукових статтях, що опубліковані у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, та тезах 8 наукових доповідей на конференціях, “круглих столах” і семінарах.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 231 сторінка. Основний текст викладений на 191 сторінці. Список використаних джерел складається з 435 найменувань і займає 40 сторінок.

ОСНОВНИй ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет роботи, охарактеризовано методи дослідження, викладено положення, які характеризують наукову новизну одержаних результатів, розкрито їх практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дисертації, публікації авторки за темою роботи.

У розділі першому “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовані здобутки вітчизняної наукової думки з проблем, пов'язаних зі становленням парламентської виборчої системи в Україні в 1991 - 2006 рр., визначені основні джерела інформації для проведення дослідження.

Різні аспекти виборчої системи України висвітлювалися в наукових роботах, зокрема з юриспруденції, політології, історії України, і в суспільно-політичній літературі. У контексті дослідження питань державотворення в Україні, насамперед становлення парламентаризму, безпосереднього народовладдя, виборча система розглядалася в роботах О. М. Бандурки, С. Б. Гавриша, А. З. Георгіци, В. Д. Гончаренка, О. Г. Данильяна, Ю. Д. Древаля, В. М. Єрмолаєва, В. С. Журавського, А. П. Зайця, М. І. Козюбри, О. П. Коляструка, О. Л. Копиленка, С. В. Кульчицького, О. В. Лавриновича, В. М. Литвина, В. В. Медведчука, О. М. Мироненка, Н. Г. Мосюкової, О. Г. Мурашина, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Опришка, Р. М. Павленка, М. І. Панова, О. В. Петришина, В. Ф. Погорілка, В. О. Рум'янцева, Д. В. Табачника, В. Я. Тація, Ю. М. Тодики, М. В. Томенка, М. В. Цвіка, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, Л. М. Шипілова та ін.

Висвітленню багатьох аспектів реформування виборчого права, серед яких і виборча система для обрання народних депутатів України, присвячені численні роботи вчених, насамперед таких правознавців і політологів, як А. О. Білоус, Н. В. Богашева, Л. М. Герасіна, Я. В. Давидович, В. І. Кафарський, Ю. Б. Ключковський, О. Б. Ковальчук, Л. В. Колісецька, І. О. Кресіна, Д. В. Лук'янов, О. В. Марцеляк, Б. І. Ольховський, Є. В. Перегуда, А. А. Романюк, М. М. Рябець, М. Д. Савенко, С. Г. Серьогіна, М. І. Ставнійчук, С. О. Телешун, А. Ф. Ткачук, В. В. Фесенко, Ю. Р. Шведа, І. В. Шкурат, Н. Г. Шукліна, В. Д. Яворський та ін.

Крім того, для проведення дослідження проаналізовано спеціалізовані дисертаційні роботи, присвячені виборчій проблематиці, а саме роботи О. В. Лавриновича, М. І. Ставнійчук, О. Ю. Тодики, Р. В. Балабана, В. П. Гончарука, Т. В. Дешко, О. Г. Мазур, Г. М. Малкіної, Н. Г. Мосюкової, Б. С. Райковського.

Історичний екскурс у вивчення парламентської виборчої системи в Україні засвідчив, що у вітчизняній правовій науці розглядалися лише окремі аспекти зазначеної проблеми, хронологічно роботи обмежувалися меншими проміжками часу, здебільшого окремими виборчими кампаніями. Тобто не досліджені повною мірою особливості трансформації виборчої системи для обрання Верховної Ради України. Тож, існує потреба в комплексному й узагальнюючому історико-правовому вивченні становлення вітчизняної парламентської виборчої системи.

Дослідження здійснювалося на підставі аналізу численних джерел, які можна поділити на такі основні групи: 1) нормативно-правові акти з питань виборів народних депутатів України; 2) офіційні документи й матеріали законотворчої роботи; 3) довідкові та статистичні видання; 4) архівні матеріали; 5) монографічні роботи; 6) матеріали періодичних видань.

Термін “виборча система” як предмет цього дослідження використовується для позначення встановленого законом способу визначення результатів голосування та розподілу депутатських мандатів між кандидатами, від якого залежить і сам механізм організації виборів. Термін “парламентська виборча система” означає виборчу систему, яка застосовується для обрання народних депутатів до Верховної Ради України.

Розділ другий “Основні засади радянської виборчої системи” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Виборча система Української РСР (1917 - кінець 80-х рр. ХХ ст.)” висвітлені риси правового регулювання виборів і практики їх проведення в УСРР (1919 - 1937 рр.) та в УРСР (1937 - кінець 80-х рр. ХХ ст.). Такі періоди були виділені, оскільки їх виборчий досвід мав суттєві відмінності, що обумовлювалися етапом розвитку радянської державності.

Характерними ознаками виборів у 1919 - 1937 рр. було незагальне, нерівне, непряме виборче право й відкрите голосування, що було нормативно закріплено. Їх регулювання здійснювалося підзаконними нормативно-правовими актами. У 1937 - кінці 80-х рр. відбулися значні зміни законодавчого підґрунтя процедури депутатських виборів. На конституційному рівні закріпилися демократичні принципи: загальні, рівні, прямі, таємні вибори. Але ці засади були декларативними, оскільки не було основи - виборності. Тогочасний досвід формування Верховної Ради УРСР демонструє, що процедура, яку називали виборами, за умов наявності одного кандидата, була лише декоративною формальністю. Така імітація виборчого процесу здійснювалася на основі мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості: одномандатні виборчі округи, голосування за окремих кандидатів, які мали отримати більше 50 % голосів виборців.

Визначено, що поняття “виборча система” в радянському праві використовувалося виключно в широкому розумінні: здебільшого для означення всієї сукупності суспільних відносин, у тому числі правових, які виникають під час й у зв'язку з формуванням органів державної влади. Вид застосовуваної виборчої системи у вузькому розумінні не було визначено на теоретичному та закріплено на законодавчому рівнях.

У підрозділі 2.2. “Вибори до Верховної Ради Української РСР у 1990 р.: нове в порядку організації, результати” досліджені основні зміни правового регулювання виборів, передбачені Законом УРСР “Про вибори народних депутатів Української РСР” 1989 р., і його практичне застосування під час виборів до Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання в 1990 р.

Висвітлено умови та чинники, які вплинули на ухвалення зазначеного Закону УРСР про вибори. Розглянуті всі офіційно обговорювані законопроекти про вибори, виділені їх відмінності. Проаналізовані новели ухваленого закону про вибори, а саме норми, спрямовані на забезпечення альтернативності виборів, рівності кандидатів у депутати, а також норми, які визначали вид виборчої системи й впливали на її застосування.

Аналізуються результати виборів народних депутатів УРСР 1990 р., проведених за мажоритарною системою абсолютної більшості під час першого туру та відносної більшості - за умов повторного голосування. Акцентується увага, що на них поки що впливала норма ст. 6 Конституції УРСР, відповідно до якої керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром політичної системи була Комуністична партія. Водночас вибори були дійсно альтернативними, не було квоти представництва від громадських організацій.

Підкреслюється, що ці неповністю демократичні вибори стали для громадян Української РСР першим досвідом обрання своїх представників. Процедура голосування як акт підтримки заздалегідь визначеного складу депутатів відійшла в минуле. Громадянин уперше мав можливість пропонувати свою кандидатуру для обговорення як претендент на депутатство.

Охарактеризовано політичний склад новообраної Верховної Ради УРСР, її структуризацію, формування більшості й опозиції. Вибори 1990 р. сформували нову Верховну Раду, що обумовило характер її роботи і стало певним кроком на шляху наближення до парламенту європейського зразка.

Розділ третій “Розвиток парламентської виборчої системи в незалежній Україні” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Досвід і наслідки застосування мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості в 1994 р.” присвячено дослідженню конкретно-історичних обставин прийняття Закону України “Про вибори народних депутатів України” 1993 р., факторів, які вплинули на його зміст, а також наслідків його застосування на дострокових парламентських виборах 1994 р.

Питання виду виборчої системи - мажоритарної, змішаної мажоритарної та пропорційної у різних варіантах кількісного співвідношення, пропорційної - було ключовою проблемою розроблюваного виборчого закону, навколо якої не вщухали дискусії та протистояння. Складність її вирішення передусім і обумовила тривалість процесу ухвалення нового виборчого закону.

У підрозділі розглянуті всі варіанти виборчих систем, які передбачалися офіційними законопроектами про вибори, проаналізовані аргументи щодо їх запровадження. Опозиційні політичні сили правої та правоцентристської орієнтації, які характеризувалися відносною структурованістю, пропонували і пропорційну, і змішану мажоритарно-пропорційну виборчі системи. Вони ж голосували за принцип відносної більшості, коли мажоритарна система виборів уже була обрана. Зауважується, що пропозиція пропорційної системи у чистому вигляді була передчасною. Змішана ж система виглядала найбільш зваженим компромісним варіантом, який попередньо пропонувалося закріпити ще в Законі України “Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України”.

Деталізовано вплив на законотворчий процес зовнішньополітичних чинників. На основі дослідження встановлено, що визначальним став внутрішньополітичний фактор: по-перше, це ймовірна вигідність обраної в 1993 р. мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості дійсним або колишнім комуністам, які все ще тримали основні важелі впливу в країні та суспільстві у своїх руках; по-друге, слабкість українських політичних партій, політична неструктурованість Верховної Ради України. Крім того, збереженню мажоритарної системи допомогло незнання, нерозуміння суті пропорційної системи, насамперед, частиною народних депутатів України, обраних у 1990 р.

Висвітлені результати виборів 1994 р. й наступних довиборів у 1994 - 1997 рр. засвідчили неефективність цієї виборчої системи. Величезні кошти були витрачені на вибори, а обрати всю кількість - 450 народних депутатів не вдалося. Партійний склад і структуризація Верховної Ради України тринадцятого скликання підтвердили недоцільність мажоритарної системи в Україні, багатопартійна система якої перебувала на стадії становлення. Ця виборча система не сприяла розвитку та посиленню молодих українських загальнонаціональних політичних партій.

Підкреслюється, що в умовах перехідного періоду доцільним було б застосування змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи для обрання народних депутатів України.

У підрозділі 3.2. “Досвід і наслідки застосування змішаної виборчої системи в 1998 р.” досліджуються конкретно-історичні умови та фактори, які обумовили запровадження змішаної парламентської виборчої системи Законом України “Про вибори народних депутатів України” 1997 р., а також результати її застосування на виборах 1998 р.

Робота над змінами виборчого законодавства розпочалася вже в 1994 р. Основою наступного закону про вибори мала стати нова виборча система, яка була б ефективною, забезпечила обрання дієздатного парламенту. У червні 1995 р. Конституційний Договір між Верховною Радою та Президентом України передбачив, що наступні парламентські вибори проходитимуть за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Але Конституція України 1996 р., закріпивши основні засади та принципи виборів в Україні, не визначила вид парламентської виборчої системи. Отже, виборча система як основа закону про вибори народних депутатів України залишалася найбільш суперечливим питанням через своє політичне значення. У роботі обґрунтовується доцільність закріплення виду виборчої системи в перехідних положеннях Основного Закону, визначивши певний термін її незмінного застосування, задля уникнення політичних конфліктів навколо цього питання.

Проаналізовані всі офіційні законопроекти, які передбачали різні види парламентських виборчих систем. Здебільшого це були змішані мажоритарно-пропорційні системи (різні версії співвідношення складових), а також пропорційна система, передбачена одним із них. Розміри загороджувального бар'єру в пропорційних складових пропонувалися довільно. Використовувані аргументи носили переважно політичний характер, наукова й експертна думка мала другорядне значення. Незважаючи на зазначені невдалі результати застосування мажоритарної системи в 1994 - 1997 рр., окремі народні депутати України знов зверталися до історичного досвіду виборів радянських часів і менталітету українського виборця як аргументів її доцільності. Був навіть розроблений новий законопроект на її основі.

Висвітлені політичні суперечки з приводу виду виборчої системи, хід та результати їх розв'язання. Процедура ухвалення рішення щодо виборчої системи, її особливості дозволяють стверджувати, що вирішальним у питанні виду виборчої системи був суб'єктивний внутрішньополітичний фактор. У цьому випадку йдеться, по-перше, про особливе сприяння Голови Верховної Ради України О. О. Мороза, по-друге, корпоративну вигоду політичних сил - переконання більшості партійців лівого напрямку, що пропорційні вибори нададуть їм можливість сформувати парламентську більшість. Об'єктивно такому результату сприяла кількісна перевага лівих сил у парламенті, їх партійна консолідація, а також становлення центристських політичних партій, які також підтримали виборчу реформу, тобто, загалом, достатній рівень політичної структурованості Верховної Ради України тринадцятого скликання порівняно з минулим скликанням. Проаналізовані зовнішньополітичні чинники, які впливали на обрання виду парламентської виборчої системи для України.

Результати виборів до Верховної Ради України 1998 р. засвідчили насамперед кількісну ефективність змішаної виборчої системи. Уперше застосована в Україні пропорційна складова системи не викликала непорозумінь при здійсненні виборцями волевиявлення, була адекватно сприйнята. Покращилися якісні та гендерні характеристики складу парламенту. Підвищилася роль партій у виборчому процесі, що сприяло посиленню їх позицій у суспільстві. Висвітлено вплив 4-відсоткового загороджувального бар'єру на результати виборів за пропорційною складовою виборчої системи. Змодельовані їх результати за відсутності бар'єру.

Політично-фракційна структура Верховної Ради України стала більш визначеною. Так, зокрема, у травні 1998 р. 398 народних депутатів України (89,4 %) об'єдналися у 8 депутатських фракцій. Партійний склад і структуризація обраної Верховної Ради України виявилися такими, що не створили умов для формування стабільної парламентської більшості та опозиції. Відсутність постійної більшості ускладнювало роботу парламенту. Найчастіше вона складалася ситуативно. Згодом у результаті складних переговорів і тиску на депутатів постійна більшість була створена, але її діяльність була нетривалою (близько року). Водночас навіть за такого результату відзначаємо певні позитивні наслідки: по-перше, політичні партії здобули певний досвід формування та діяльності в умовах розподілу парламенту на більшість й опозицію; по-друге, і суспільство, і політичні партії усвідомили необхідність такого розподілу.

У підрозділі 3.3. “Досвід і наслідки застосування змішаної виборчої системи у 2002 р.” розглянутий тривалий і складний процес визначення виду й варіанту парламентської виборчої системи у 1998 - 2001 рр., а також результати її застосування на виборах до Верховної Ради України у 2002 р.

Найбільш вірогідними в 1998 - 2001 рр. були два варіанти оновлення парламентського виборчого законодавства: удосконалення вже існуючої змішаної або перехід до пропорційної системи виборів. Проаналізовані всі пропоновані під час роботи над законопроектом варіанти виборчої системи для проведення виборів народних депутатів України. Висвітлено невдалі спроби запровадження пропорційної виборчої системи, складний шлях пошуку політичного компромісу в питанні виборчої системи.

Наводиться аргументація та причини того, чому не була запроваджена пропорційна виборча система. Визначено вплив суб'єктивного внутрішньополітичного фактору на ухвалення рішення про виборчу систему у 2001 р., зокрема особистої позиції Президента України. Доведено, що ця позиція була заснована здебільшого на політичному інтересі. Об'єктивною умовою для незапровадження пропорційної виборчої системи стали непослідовність і суперечливість позицій і дій депутатів і їх фракцій, а, отже, недостатній рівень розвитку партійної системи.

Детально висвітлені нові положення застосованої у 2002 р. змішаної системи виборів порівняно з варіантом, використаним під час парламентських виборів 1998 р.

Результати виборів до Верховної Ради України 2002 р. вдруге довели кількісну та якісну ефективність змішаної виборчої системи. Підвищився загальний освітній рівень народних депутатів, суттєво збільшилося представництво науковців, а також представників таких професій, як юристи й економісти. Визначений вплив 4-відсоткового бар'єру на пропорційність представництва, змодельовані результати виборів за його відсутності.

Оцінюючи політичну структуризацію складу Верховної Ради України четвертого скликання, насамперед зазначається, що переважна більшість народних депутатів України (96 %) увійшла до складу певних партійних фракцій. Водночас очевидною була кількісна невідповідність між обраними від партії депутатами та розміром її фракції. Значне збільшення пропрезидентської фракції стало можливим завдяки депутатам, обраним за мажоритарною системою. Через політичні домовленості було створено більшість, яка об'єднала 9 фракцій і практично всіх позафракційних депутатів. Хоча її діяльність ще не була досить результативною, існування більшості дозволяло отримувати певний політичній досвід і сподіватися на її розвиток до більш досконалих форм, підвищення ефективності законодавчої діяльності парламенту.

Ситуація, що склалася після виборів 2002 р. у Верховній Раді України, з одного боку, указувала на необхідність запровадження пропорційної виборчої системи задля забезпечення реалізації політичного волевиявлення населення, усунення фактору “несподіваності”, непрогнозованості, яким є мажоритарна система виборів в Україні. З іншого ж боку, партії продемонстрували недостатню розвиненість і впливовість, насамперед при вирішенні питання майбутньої виборчої системи, а також організаційно-структурну недосконалість, зокрема на етапі формування та діяльності виборчих комісій. Доводиться передчасність переходу до пропорційної виборчої системи на тому етапі, оскільки ця система є ефективною лише за умов стабільної та сильної багатопартійної системи й населення з високим рівнем правосвідомості та політичної культури.

Підрозділ 3.4. “Досвід і наслідки застосування пропорційної виборчої системи у 2006 р.” висвітлює конкретно-історичні обставини й причини, політичну та правову аргументацію запровадження пропорційної виборчої системи Законом України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р., а також результати її застосування на виборах народних депутатів України 2006 р.

Питання нового закону для обрання наступного складу Верховної Ради України було відкрите чи не відразу після завершення виборчої кампанії 2002 р. Особливої актуальності питання зміни виборчої системи набуло в контексті політичної реформи.

У підрозділі аналізуються всі пропоновані з 2002 р. проекти закону про вибори народних депутатів України, які передбачали різні види парламентських виборчих систем, а також їх варіанти. З'ясовано, що спочатку всі представлені на розгляд законопроекти, окрім двох, передбачали пропорційну виборчу систему. Інші ж два законопроекти пропонували систему, яка була пропорційною лише за назвою авторів, а по суті пропонували мажоритарну систему з використанням елементів пропорційності. Пізніше з'явилися й інші проекти, які основувалися на змішаній і мажоритарній виборчих системах, а також ще один мажоритарний проект, названий пропорційним. У роботі звертається увага, що наявність подібних псевдопропорційних варіантів виборчих законопроектів свідчить про намагання певних депутатів, ніби дотримуючись загальновизнаного перспективного курсу на впровадження пропорційного представництва, повернутися до мажоритарної виборчої системи.

Установлено, що очікування щодо ефективності та позитивних наслідків застосування пропорційної виборчої системи на виборах до Верховної Ради України 2006 р. були дещо завищеними.

Розглянуті результати виборів до Верховної Ради України, проведених у 2006 р. Висвітлений вплив на них загороджувального бар'єру. До парламенту пройшли 5 політичних сил із 45 учасників виборчих перегонів. Не відбулося покращення якісних показників новообраного депутатського корпусу. Результати виборів дозволяли формування пропрезидентської парламентської більшості, яка мала сформувати уряд, взяти на себе політичну відповідальність за діяльність держави.

Обґрунтовується, що наступні події по формуванню іншої парламентської коаліції та уряду, які й завершилися позачерговими парламентськими виборами 2007 р., не можна вважати безпосереднім наслідком застосування пропорційної виборчої системи. Причинами таких подій стали особливості політичного життя України, зокрема низька політична культура партій, їх лідерів, усталене політичне протистояння й конфлiкти.

Водночас саме ці обставини є причинами недоцільності пропорційної парламентської виборчої системи в Україні на сучасному етапі. Політичні партії не виконали покладені на них завдання як з політичної, так і з юридичної точки зору. Тому подальше застосування пропорційної виборчої системи є питанням, яке потребує ґрунтовного наукового дослідження. Авторкою обґрунтовується необхідність запровадження змішаної виборчої системи з рівними мажоритарною та пропорційною складовими, оскільки політичні партії в Україні сьогодні є недостатньо розвинутими, низьким є рівень партійної культури, відсутня внутрішньопартійна демократія.

Висновки

У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукового завдання, що полягає у визначенні умов і чинників запровадження конкретного виду виборчої системи, результатів та наслідків їх застосування на парламентських виборах в Україні в 1991 - 2006 рр. Його розв'язання супроводжується комплексним дослідженням законодавчої роботи над законами про вибори, практики виборчих кампаній 1990, 1994, 1998, 2002 і 2006 рр.

На підставі проведеного дослідження зроблені такі основні висновки:

Особливості політичної системи Радянської України, її виборчої та партійної складових, сформували ту суспільно-політичну дійсність, в умовах якої починалося становлення парламентської виборчої системи в незалежній Україні. Виборче законодавство Української РСР часів перебудови стало основою законодавства про вибори народних депутатів України. Багатолітня практика виборів й однопартійна політична система УРСР обумовили застосування мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості для проведення перших виборів на початковому етапі державотворення України.

Питання визначення виду виборчої системи було ключовим і найважливішим на всіх етапах реформування парламентського виборчого законодавства. Від вирішення цього принципового для всіх політичних сил положення залежало правове регулювання всього виборчого процесу.

Напередодні кожних виборів до Верховної Ради України політичні сили намагалися змінити парламентську виборчу систему, передусім задля створення умов, найбільш сприятливих для кількісного збільшення свого представництва. Вид виборчої системи для проведення наступних виборів народних депутатів України завжди викликав гострі політичні дискусії та конфлікти, був додатковим фактором дестабілізації нормальної роботи Верховної Ради України. Процес узгодження системи виборів відображав як внутрішню парламентську боротьбу політичних сил, так і протистояння різних інститутів державного апарату.

Для запобігання політичним конфліктам навколо питання виборчої системи напередодні кожних наступних виборів, а також сприяння суспільно-політичній стабілізації вважаємо доцільним закріплення виду парламентської виборчої системи в перехідних положеннях Конституції України, визначивши певний термін його незмінного застосування (наприклад, 10 - 20 років).

Вибір парламентської виборчої системи має залежати від особливостей соціальної, політичної та правової системи держави на певному етапі її розвитку, вирішуватися з урахуванням розвитку політичної та правової культури населення, становлення дієвої багатопартійної системи та громадянського суспільства.

Суб'єктивний внутрішньополітичний фактор, зокрема політичний консенсус, ставав найбільш визначальним під час обрання виду парламентської виборчої системи. Ухвалені рішенні відбивали переважно інтереси політичних сил, які намагалися за допомогою конкретного виду системи виборів збільшити своє представництво в наступному складі Верховної Ради України.

Вплив на обрання виду парламентської системи виборів зовнішньополітичних чинників, а також наукової та експертної думки був незначним, що негативно характеризує рівень політичної та правової культури провідних політичних сил.

З правової точки зору кожен вид виборчої системи - мажоритарна, пропорційна та змішана, можуть застосовуватися в сучасних умовах в Україні, оскільки не суперечать принципам виборчого права, закріпленим у Конституції України.

Загороджувальний бар'єр як інститут пропорційної системи призводить до невідповідності результатів виборів волевиявленню громадян, викривляє пропорційність їх представництва. Його застосування обґрунтовується виключно аргументами політичної доцільності. З юридичної точки зору він порушує загальновизнані принципи виборчого права.

Для сучасної України найбільш доцільним, ураховуючи рівень розвитку її політичної системи, видається застосовування змішаної парламентської виборчої системи з рівними мажоритарною та пропорційною складовими.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Пономарьова Г.П. Розвиток виборчої системи Української РСР у 1937 - 1985 рр. / Г.П. Пономарьова // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. праць. - Х.: Право, 2007. - Вип. 14. - С. 174-182.

Пономарьова Г.П. Досвід застосування мажоритарної виборчої системи в Україні / Г.П. Пономарьова // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. - Х.: Право, 2008. - Вип. 16. - С. 159-168.

Пономарьова Г.П. Становлення виборчої системи Української СРР у 1917-1937 рр. / Г.П. Пономарьова // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2008. - Вип. 97. - С. 199-205.

Пономарьова Г.П. До проблеми запровадження змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи: з досвіду парламентських виборів в Україні в 1998 р. / Г.П. Пономарьова // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 2 (57). - С. 219-231.

Пономарьова Г.П. Застосування змішаної виборчої системи: вибори народних депутатів України 2002 р. / Г.П. Пономарьова // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 3 (58). - С. 115-126.

Пономарьова Г.П. До питання про мету реформування парламентської виборчої системи України / Г.П. Пономарьова // Матеріали наук. семінарів та „круглих столів”, проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15 - 16 травня 2007 р. / упоряд. А. П. Гетьман, О.В. Петришин. - Х.: Право, 2007. - С. 141.

Пономарьова Г. П. Зміна виборчої системи України в контексті європейської інтеграції / Г. П. Пономарьова // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України : зб. тез (за матеріалами XIX Харківських політологічних читань). - Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ держ. буд. та місцев. самовряд. АПрНУ, 2007. - С. 150 - 152.

Пономарьова Г. П. Становлення та особливості виборчої системи УРСР / Г.П. Пономарьова // Сучасні проблеми юридичної науки : тези доп. та наук. повід. всеукр. наук.-практ. конф. молод. учених та здобув. / за заг. ред. А. П. Гетьмана. - Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2008. - С. 35.

Пономарьова Г. П. Історичні передумови запровадження пропорційної виборчої системи в Україні / Г. П. Пономарьова // Правова держава: сьогодення і перспективи : зб. матер. Міжнар. наук.-практ. конф. студ. та молод. учених (м. Суми, 29 березня 2008 р.) - Суми : Вид-во „Слобожанщина”, 2008. - С. 79-81.

Пономарьова Г. П. Досвід застосування мажоритарної виборчої системи в Україні / Г. П. Пономарьова // Осінні юридичні читання : тези доп. та наук. повід. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / за заг. ред. А. П. Гетьмана. - Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2008. - С. 115-118.

Пономарьова Г. П. Трансформація парламентської виборчої системи України (1993 - 1997) / Г. П. Пономарьова // Суспільство і політичні інститути в умовах трансформації та реформ : зб. тез (за матеріалами ХХI Харківських політологічних читань). - Х.: ХАП, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ держ. буд. та місцев. самовряд. АПрН України, 2008. - С. 182.

Пономарьова Г. П. Українська виборча система крізь призму Загальної декларації прав людини: [виступ на „круглому столі” “Права людини - основа реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності” (до 60-річчя прийняття Загальної декларації прав людини) (м. Харків, 8 грудня 2008 р.)] / Г. П. Пономарьова // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 1 (56). - С. 203 - 204.

Пономарьова Г.П. Зміни законодавства напередодні загальноукраїнських виборів 1990 р. / Г. П. Пономарьова // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. праць Міжнарод. наук.-практ. конф. (м. Косів, Івано-Франківська обл., 27 - 31 січня 2009 р.) / гол. редкол. Ю. С. Шемшученко. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2009. - С. 248-249.

АНОТАЦІЇ

Пономарьова Г.П. Становлення парламентської виборчої системи в Україні (1991 - 2006 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

У дисертації досліджені етапи становлення парламентської виборчої системи в Україні в 1991 - 2006 рр. Проведено комплексний аналіз причин і передумов запровадження, практики та наслідків застосування різних видів виборчих систем для обрання народних депутатів України.

Висвітлено розвиток основних засад виборчої системи і особливості виборів в Радянській Україні. Детально розкрито досвід обрання виду виборчої системи при прийнятті законів про вибори народних депутатів України 1993, 1997, 2001 та 2004 рр. Проаналізовано наслідки застосування всіх найбільш поширених виборчих систем на виборах до Верховної Ради України: мажоритарної системи абсолютної більшості - в 1994 р., змішаної - в 1998 р. та 2002 р., пропорційної - у 2006 р. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення парламентської виборчої системи та виборчого законодавства в Україні.

Ключові слова: вибори, виборча система, мажоритарна, пропорційна та змішана системи.

Пономарева А. П. Становление парламентской избирательной системы в Украине (1991 - 2006 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

В диссертации исследованы этапы становления парламентской избирательной системы в Украине в 1991 - 2006 гг. В работе комплексно проанализированы причины и предпосылки, практика и результаты применения различных видов парламентских избирательных систем в Украине в исследуемый период.

Показано развитие основных положений советского избирательного права и особенности многолетней практики выборов в Советской Украине. Особое внимание в работе уделено избирательной системе и ее применению на выборах в Верховный Совет Украинской ССР в
1990 г., поскольку именно они непосредственно предшествовали и определенным образом сказались на становлении парламентской избирательной системы независимой Украины.

Освещен опыт принятия законов о выборах народных депутатов Украины 1993, 1997, 2001 и 2004 гг., в частности принятия решения о применении конкретного вида избирательной системы. Проанализированы все официально рассматриваемые проекты законов о выборах народных депутатов Украины, предлагаемые ими виды и конкретные модели парламентских избирательных систем, оценена их правовая и политическая аргументация. Определены условия и факторы, повлиявшие на принятие законодателем решения о конкретном виде избирательной системы.

Доказано, что вопрос определения вида избирательной системы был ключевым и важнейшим при реформировании парламентского избирательного законодательства. Обосновано положение о том, что субъективный внутриполитический фактор, в том числе политический консенсус, стал наиболее определяющим при выборе вида парламентской избирательной системы.

Установлено, что влияние внешнеполитических факторов, научной и экспертной позиции на выбор вида и варианта парламентской избирательной системы было незначительным, что негативно характеризует уровень политической и правовой культуры ведущих политических сил. Показано на конкретных примерах, что парламентская избирательная система стала вопросом политической целесообразности.

В работе проанализированы последствия применения всех наиболее распространенных избирательных систем на выборах в Верховную Раду Украины: мажоритарной избирательной системы абсолютного большинства - в 1994 г., смешанной мажоритарно-пропорциональной системы (50 на 50) - в 1998 и 2002 гг., пропорциональной системы выборов - в 2006 г. Исследованы их позитивные результаты и проблемные вопросы.

Установлено влияние заградительного барьера как института пропорциональной избирательной системы на результаты парламентских выборов в Украине в 1998, 2002, 2006 гг., доказано, что он нарушает пропорциональность представительства, общепризнанные принципы избирательного права.

Обосновано, что каждый вид избирательной системы - мажоритарная, пропорциональная и смешанная, могут применяться в современных условиях в Украине, поскольку не противоречат принципам избирательного права, закрепленным в Конституции Украины.

В результате проведенного историко-правового исследования сформулированы предложения по усовершенствованию действующей парламентской избирательной системы, а именно применения смешанной избирательной системы как наиболее оптимальной для Украины на современном этапе развития. Обосновывается целесообразность закрепления в переходных положениях Конституции Украины положения, что следующие 10 - 20 лет выборы в Верховную Раду Украины будут проходить на основе установленной неизменной избирательной системы для избежания конфликтов и обеспечения политической стабильности.

Ключевые слова: выборы, избирательная система, мажоритарная, пропорциональная и смешанная системы.


Подобные документы

  • Поняття виборчої системи і виборчого права. Типи виборчих систем. Конституційно–правове регулювання виборів в Україні. Характеристика виборчого процесу. Шляхи вдосконалення виборчої системи. Складання списків виборців. Встановлення результатів виборів.

    курсовая работа [44,7 K], добавлен 14.07.2016

  • Поняття виборчої системи і виборчого права, загальна характеристика виборчої системи України та її принципи. Порядок організації та проведення виборів народних депутатів. Правова регламентація процесів формування представницьких органів публічної влади.

    курсовая работа [40,6 K], добавлен 23.02.2011

  • Розгляд існуючої виборчої системи. Громадянин України як складова однієї із сфер діяльності суспільства. Діяльність профільного комітету ВР України. Необхідність зміни правлячої та обрання дієздатної еліти. Умови, що забезпечує нова виборча система.

    реферат [13,2 K], добавлен 07.06.2011

  • Правові основи діяльності народних депутатів України, законодавче регулювання їх статусу, основні гарантії. Статистично-інформаційний огляд системи державного пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні, проблеми та перспективи реформування.

    курсовая работа [46,8 K], добавлен 28.02.2011

  • Види виборів і виборчих систем. Класифікація видів виборів. Мажоритарна, пропорційна та змішані виборчі системи. Вибори Президента України, народних депутатів. Проведення голосування та підрахунку голосів. Список територіальних виборчих округів.

    контрольная работа [24,1 K], добавлен 14.10.2008

  • Система виборів на території України, історія її розвитку. Особливості процедури виборів. Потенційні напрями реформування виборчої системи в сучасних умовах. Політико-правовий аналіз виборчої системи України, визначення її сильних та слабких сторін.

    курсовая работа [57,4 K], добавлен 17.05.2015

  • Поняття виборчої системи. Принципи виборчого права. Порядок висування та реєстрації кандидатів у народні депутати. Передвиборна агітація: поняття, форми та порядок проведення. Порядок голосування, підрахунку голосів виборців та встановлення результатів.

    курсовая работа [46,4 K], добавлен 04.11.2014

  • Базовий рівень Європейських виборчих стандартів та основні вимоги міжнародних актів. Сучасний виборчий досвід українського суспільства на загальнонаціональному рівні. Прагнення до євроінтеграції в аспекті оптимізації виборчого законодавства України.

    статья [35,2 K], добавлен 20.08.2013

  • Розгляд скарг про порушення виборів народних депутатів України. Встановлення фактів порушення виборчого законодавства. Розгляд спорів виборчими комiсiями. Реєстрація кандидатів у депутати. Передвиборна агітація, виборчі бюлетені та підрахунок голосів.

    реферат [99,0 K], добавлен 28.09.2010

  • Функціонування парламентської опозиції в Україні у сучасних умовах правової системи. Формулювання політичної альтернативи в опозиційних програмах соціального, економічного розвитку держави. Підвищення інституціональної спроможності Верховної Ради.

    статья [18,5 K], добавлен 11.09.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.