Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

УДК 352.07: 316.472

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Соціальна взаємодія органів місцевого самоврядування та територіальних громад в умовах демократизації в Україні

25.00.04 - місцеве самоврядування

Кононенко Михайло Михайлович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат наук з державного управління, доцент

РАДЧЕНКО Олександр Віталійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри політології та філософії

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент

ДІДЕНКО Ніна Григорівна, Донецький державний університет управління МОН України, завідувач кафедри філософії і психології;

кандидат наук з державного управління

ВОРОНА Петро Васильович, Полтавська обласна рада, заступник голови

Захист відбудеться 15 жовтня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, просп. Московський, 75).

Автореферат розісланий 10 вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Поточні результати економічних, соціальних і політичних перетворень в процесі демократичного транзиту в Україні обумовлюють сучасний критичний рівень політичної та соціальної стабільності суспільства. Тому особливо важливим на етапі переходу від адміністративно-тоталітарної до демократично-ринкової системи суспільного устрою є пошук ефективних засобів упередження та демократичного регулювання суспільних конфліктів. Досвід розвинених демократичних країн світу свідчить, що соціальна та політична стабільність неможлива без становлення громадянського суспільства, формування паритетних моделей взаємодії місцевого самоврядування та територіальних громад, які є точкою інституційного перетину громадянського суспільства та публічної влади, уособленої органами місцевого самоврядування. Саме на рівні громади проявляється реальна взаємодія громадян і публічної влади, закладаються основи діалогу між суспільством і державою, довіри до влади, досягнення цілей і завдань держави через діяльність органів місцевого самоврядування та соціально-політичну стабільність в країні.

Це обумовлює науковий інтерес до дослідження стану й можливостей розвитку системи місцевого самоврядування в Україні, що передбачає вирішення низки важливих теоретичних і практичних проблем, у т.ч. місцевого самоврядування як повноцінного та самодостатнього інституту публічної влади, особливостей соціальної взаємодії на самоврядному рівні, адекватних сучасним принципам організації влади на місцях. Прийнята у 1996 р. Конституція України зафіксувала загальні положення, що стосуються форм організації місцевого самоврядування, його співвідношення з органами державної влади, які були конкретизовані у законах України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації в Україні". Однак їх реалізація викликає певні труднощі, що потребує окремих наукових розробок та осмислення й апроксимація досвіду розвинутих соціальних практик.

Аналіз основних систем місцевого самоврядування як функціонального, структурного та організаційного механізмів управління територіальною громадою, взаємодії інститутів публічної влади на місцях (державних та самоврядних) з громадянами є необхідною складовою для інституціонально-системного втілення місцевого самоврядування в Україні, особливо за трансформаційних умов становлення демократії.

Стан наукової розробки проблеми. Стан та перспективи розвитку системи місцевого самоврядування в Україні плідно досліджують Б. Андресюк, В. Бабаєв, В. Барков, Ю. Битяк, А. Гошко, О. Кіндратець, І. Козюра, В. Куйбіда, Ю. Куц, В. Мамонова, О. Михайловська, Ю. Панейко, Т. Розова, В. Рубцов, А. Ткачук, Н. Федчун, В. Шаповал та ін.

Такі вчені, як Л. Авєркієва, О. Ахієзер, М. Бахтін, М. Бубер, В. Давиденко, Ф. Кирилюк, О. Лазор, А. Маршалл, В. Мартиненко, Л. Пашко, А. Пігалєв, у своїх працях розглядають питання посилення соціальної взаємодії та соціального партнерства суб'єктів управління. Роль і місце соціального діалогу у взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства досліджують Н. Балабанова, М. Баглай, Т. Бородіна, П. Ворона, О. Горбунова-Рубан, Н. Гриценко, Н. Діденко, С. Дубенко, В. Кампо, В. Кравченко, О. Крутій, В. Кудашов, Н. Нечитайло, Н. Нижник, О. Петроє, В. Пилипенко, О. Радченко, В. Руденко, А. Силенко, О. Скрипнюк, М. Талан, Г. Щедрова та ін.

Віддаючи належне теоретичному та практичному значенню досліджень вітчизняних та закордонних вчених, не можна не помітити недостатній рівень розробленості питань інституціональної форми та концептуальних моделей організації влади на місцях, відсутність комплексного розгляду функціонування та розвитку системи соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад. У наукових працях здебільшого подається дещо фрагментарний аналіз участі суб'єктів місцевого самоврядування у процесах соціальної взаємодії. Зазначені чинники обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість для розбудови Української держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і пов'язана з науково-дослідними роботами "Політика територіальних органів влади в умовах трансформації українського суспільства" (державний реєстраційний номер 0106U012322) та "Політична модернізація регіональних органів влади" (державний реєстраційний номер 0109U001910). Внесок здобувача полягає в розробці пропозицій до формування Концепції розвитку соціальної взаємодії між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами в Україні в умовах демократичного транзиту.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у визначенні тенденцій, пріоритетних завдань та особливостей формування соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад в умовах демократизації в Україні. Виходячи із зазначеної мети, поставлені такі завдання:

- дослідити генезис процесу соціальної взаємодії, ступінь розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі та простежити зміну наукових уявлень про взаємодію органів місцевого самоврядування й територіальних громад;

- систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до аналізу взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад щодо вирішення місцевих проблем як механізму реалізації прав через місцеве самоврядування;

- уточнити поняття, сутність і основні категорії соціальної взаємодії як форми участі членів територіальної громади в ухваленні рішень місцевого значення;

- розкрити особливості інституціоналізації соціальної взаємодії на рівні територіальних громад;

- визначити роль держави та органів публічної влади в системі соціальної взаємодії на рівні територіальних громад та охарактеризувати її як фактор самоорганізації населення;

- проаналізувати структуру процесу соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування й територіальних громад;

- відслідкувати закономірності розвитку місцевого самоврядування, на основі яких розробити теоретичну модель взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад в Україні;

- визначити основні підходи до реформування та вдосконалення системи місцевого самоврядування у сфері соціальної взаємодії в умовах демократизації в Україні.

Об'єктом дослідження є процес соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад як специфічної форми публічної влади та реалізації конституційних прав громадян.

Предметом дослідження є форми, моделі та закономірності розвитку соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад в умовах демократичного реформування українського суспільства.

Методи дослідження. Методологічною базою досягнення мети дослідження та розв'язання завдань виступають соціально-феноменологічний та синергетичний підходи до діалогової взаємодії органів публічної влади та територіальних громад в Україні. Цілісність методології забезпечується поєднанням різноманітних методів на основі внутрішньої єдності принципів аналізу й синтезу, індивідуального та соціального, історизму, об'єктивності та ін.

Для розкриття закономірностей розвитку соціальної взаємодії використовувався метод системного аналізу, який дав можливість розглядати процес демократичних перетворень в сфері соціальної політики не ізольовано і відокремлено від інших важливих процесів, а в контексті загальних соціально-політичних проблем та трансформаційних перетворень. Діалектичний метод дозволив розкрити сутність та динаміку формування соціального діалогу як важливої форми взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства.

Інституціональний метод застосовувався при дослідженні політичних інститутів, зокрема громадянського суспільства та соціальної держави для розкриття особливостей формування й реалізації соціальної політики в умовах демократичних реформ. Історико-компаративний метод став підґрунтям порівняльного аналізу європейського досвіду соціального діалогу та можливостей його адаптації до політико-соціальних умов України.

Структурний підхід використовувався для дослідження соціальної взаємодії як системи, яка охоплює політику зайнятості, політику освіти, політику охорони здоров'я, житлову політику та політику соціального захисту. Для даної системи важливими є як інститути, що безпосередньо зайняті розробкою та реалізацією соціальної політики, так і політичні партії, зацікавлені групи (групи впливу).

Метод програмно-цільового моделювання дозволив розробити та втілити у практичній діяльності Полтавського району Полтавської області Програму взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальної громади «Соціальний діалог».

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці й обґрунтуванні теоретичної моделі взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад в Україні. У дисертаційній роботі комплексно розглянуті особливості формування соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад як засобу системного забезпечення демократичних реформ. У дисертації

вперше:

- розкрито в контексті демократичного державотворення особливості інституціоналізації соціальної взаємодії в Україні, обґрунтовано положення про одночасність та взаємообумовленість становлення системи соціальної взаємодії й інститутів громадянського суспільства;

- теоретично обґрунтовано Концепцію розвитку соціальної взаємодії місцевого самоврядування та територіальної громади району й розроблено модель її реалізації, що актуалізує цінності територіальної спільноти, розширює можливості участі громадян в управлінні місцевими справами.

удосконалено:

- визначення моделей реалізації соціальної солідарності в межах громадянського суспільства (патріархальної, станової та партнерської) та моделей взаємодії держави й громадянського суспільства (утиску, конфлікту, соціального діалогу і партнерства);

- тлумачення сутності соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад як постійної співпраці самоврядних органів, що обираються місцевим населенням, з державними органами управління на принципах компромісу та узгодженості дій в реалізації інтересів членів територіальної громади за їх активної участі в ухваленні управлінських рішень;

- теоретичні уявлення щодо сутності соціальної взаємодії в умовах демократичної трансформації суспільства як джерела демократичного державотворення, що відрізняється нарощенням соціально-політичного потенціалу територіальної громади, її самоврядних можливостей.

дістали подальший розвиток:

- визначення принципу самоврядності як базового теоретико-методологічного підґрунтя системи соціальної взаємодії, що полягає в законодавчо гарантованій участі мешканців певної адміністративно-територіальної одиниці брати участь у вирішенні питань місцевого управління та розвитку;

- розуміння зростаючої ролі держави в інституціоналізації соціальної взаємодії, що проявляється в активній підтримці державних та самоврядних інститутів, сприянні політичній участі індивідів в реалізації державної та регіональної політики.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані положення і висновки дисертації створюють основу для подальшого теоретичного дослідження проблеми формування і розвитку соціальної взаємодії в Україні. Вони можуть бути використані у фундаментальних науково-дослідних дослідженнях в галузі державного управління та місцевого самоврядування, соціальної політики, теорії управління; у законотворчій діяльності, що стосується питань розвитку соціальної сфери; в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Основні положення дисертації можуть використовуватися у вищих навчальних закладах при викладанні нормативних і спеціальних курсів з проблем становлення демократії, місцевого самоврядування, соціальної політики. Практичне значення отриманих результатів підтверджено документами Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка (акт про впровадження № 7/18 від 3 березня 2010 р.), Полтавського інституту економіки і права (акт про впровадження № 6-37/60 від 6 квітня 2010 р.), Полтавською обласною радою (довідка № 01-29/32 від 29.01.2010 р.), Управлінням Головдержслужби України в Полтавській області (довідка № 02-23/90 від 02.02.2010 р.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснена в ході засідання "круглих столів" за міжнародною участю "Трансформація місцевого самоврядування: обмін досвідом Чехії і України" (м. Донецьк, 2007 р.), "Взаємодія між політичними партіями та неурядовими організаціями в Україні" (м. Київ, 2010 р.), а також міжнародних науково-практичних конференцій "Демократичне суспільство. Толерантність та соціальна відповідальність" (м. Харків, 2007 р.), "Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади" (м. Полтава, 2007 р.), на науково-теоретичних семінарах "Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці" (м. Харків, 2008 р.), та "Державне управління та архетипіка" (м. Феодосія, 2010 р.), на ІХ та Х міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2009 р.; м. Харків, 2010 р.).

Публікації. Результати виконаного дослідження та його основні ідеї викладено у 8 наукових працях, 4 з яких опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління.

Структура дисертації відповідає головній меті дослідження і включає вступ, три розділи, висновки, додатки, список використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 213 сторінок, у т. ч. один рисунок (на 1 стор.), дві таблиці (на 2 стор.), чотири додатки (на 5 стор.). Список використаної літератури налічує 241 найменування, у т. ч. 11 - іноземними мовами.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також розкрито зв'язок з науковими програмами Інституту, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та наукові публікації, в яких викладено результати й основні ідеї дослідження.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад" - досліджується ступінь розробленості зазначених проблем у вітчизняній і зарубіжній літературі, визначаються теоретико-методологічні підходи до аналізу засад взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад, форми, структура соціальної взаємодії як суспільно-історичного феномену.

Сучасний період розвитку людства характеризується надзвичайно високою динамікою соціальних змін й інтенсивним запровадженням новітніх технологій. Соціальна взаємодія органів місцевого самоврядування та територіальних громад як науковий феномен є предметом уваги багатьох дослідників. У той же час недостатньо обґрунтованим залишається її державно-управлінський аспект. В останні десятиріччя XX ст. та на початку ХХІ ст. в теорії соціальної взаємодії відбулися суттєві зміни, які зумовили перегляд низки положень стосовно ефективності самоврядних механізмів соціальної взаємодії, що потребує з'ясування таких ключових питань, як інтерпретація і подальша операціоналізація базових категорій, переосмислення сутності феномена соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад.

Головним методологічним підходом дослідження виступає уточнення та оновлення понять, які використовуються при вивченні динаміки соціальної взаємодії: "місцеве самоврядування", "місцеве управління", "соціальна взаємодія", "соціальне партнерство", "соціальна політика" та ін., які є взаємопов'язаними складовими колективного права, що полягає в можливості членів територіальних громад брати участь у вирішенні питань місцевого значення і розглядається у двох аспектах: матеріальному (право територіальної громади самостійно вирішувати локальні питання) й інституційному (як система форм реалізації цього права).

Встановлено, що у визначенні сутності понять з проблеми соціальної взаємодії існує суттєва розбіжність. Різні вчені часто оперують спорідненими поняттями і термінами, однак не завжди вкладають у них однаковий зміст. Тому в дисертації соціальна взаємодія класифікується як постійна співпраця самоуправлінських органів, що обираються місцевим населенням, з державними органами управління та територіальною громадою на принципах співпраці, пошуку компромісів, узгодженості дій в реалізації своїх інтересів на демократичних засадах.

Сучасна теорія соціальної взаємодії в Україні розвивається переважно шляхом емпіричного висвітлення окремих її аспектів, внаслідок чого її сутнісна характеристика залишається фрагментарною. Узагальнення різних наукових підходів і визначень дозволяє стверджувати, що розвиток демократії в Україні вимагає вдосконалення механізмів взаємодії громадян і органів публічної влади. В розділі описується запропонована здобувачем модель соціальної взаємодії.

Ефективною формою залучення громадян до вирішення місцевих проблем є соціальне партнерство, яке створює передумови запровадження механізмів демократизації управління. Комплекси методів соціально-партнерського управління цілеспрямовано впливають на суспільство, групу, колектив. За допомогою цих методів забезпечується реалізація основних функцій партнерського управління (табл.1).

Таблиця 1. Зміст функцій партнерського управління

У другому розділі - "Соціальна взаємодія в системі відносин "Держава - громадянське суспільство" - проаналізовано становлення соціальної взаємодії в процесі формування громадянського суспільства та визначено роль держави в інституціоналізації системи соціальної взаємодії на рівні територіальних громад як одного з суб'єктів демократичного державотворення. Місцеве самоврядування розглядається в якості ключової ланки механізму здійснення регіональної соціальної політики. Розглянуто понятійно-термінологічний апарат місцевого самоврядування і регіональної соціальної політики, розкрито їх особливості у різних суспільно-політичних та соціально-економічних умовах, роль суб'єктів регіональної соціальної політики і механізми її здійснення, зокрема децентралізації та самоврядного впливу. соціальний місцевий самоврядування демократизація

В Україні стан розробки проблеми децентралізації залишається ще на досить низькому рівні. Першою з умов втілення принципів децентралізації має стати раціональне поєднання загальноцивілізаційного політичного досвіду і досвіду модернізації нашої держави. Розв'язання цього завдання потребує чіткого визначення функцій і видів проміжних формувань територіальних структур та відповідних їм органів влади і управління з автономним бюджетом і власним адміністративним контролем над територіальними підрозділам. Надання реальних владних повноважень проміжним територіальним структурам дозволить поступово знайти близькі у ментально-психологічному відношенні для тієї чи іншої місцевості форми місцевого самоврядування. Другою умовою втілення принципів децентралізації має бути відповідність політичного режиму національним традиціям, запобігання механічному перенесенню навіть найдемократичніших інститутів на ґрунт національної політики без урахування національно-психологічних особливостей народу і суспільно-політичної ситуації. Вирішення наведеної вище проблеми потребує цілеспрямованої зміни ступеня і характеру інституціоналізації суспільства, перехід від формалізованих і офіційних інститутів до асоціативно-громадського життя.

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що важливу роль у налагодженні партнерських відносин відіграють асоціації органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об'єднань за умови їх представницького характеру та законодавчого визначення функцій, засад взаємовідносин з органами державної влади, що потребує поширення в Україні.

Вирішення проблем організації територіальної влади на місцях прискорить впровадження механізмів стимулювання соціально-економічного розвитку депресивних територій, запровадження соціальних стандартів і ефективних механізмів соціального захисту населення, незалежно від місця проживання громадян.

Специфічною формою здійснення регіональної соціальної політики є участь різноманітних громадських груп населення певної території у місцевому самоврядуванні. Соціально-територіальна спільнота, як його первісний суб'єкт, є стійким утворенням, що об'єднує господарський побут, соціально-економічні інтереси, історію та культуру. Вона являє собою сукупність стійких соціальних зв'язків і стосунків між людьми, що виникають у процесі їх спільного проживання на локальній території і сумісного використання природо-економічних, соціальних ресурсів і характеризується відносним просторовим відокремленням, перевагою внутрішніх зв'язків над зовнішніми, самодостатністю локальної території. Основні функції цієї спільноти зводяться до задоволення потреб громадян у благах і послугах, господарського і соціального освоєння території, забезпечення нормальних умов життєдіяльності і відтворення населення. Ці функції реалізуються у процесі взаємодії між певними групами населення і середовищем мешкання, між територіальними спільнотами різних рівнів ієрархії (село, селище, місто, район, область).

У третьому розділі - "Сучасні проблеми та шляхи вдосконалення системи соціальної взаємодії в Україні" - проаналізовано особливості системи соціальної взаємодії в умовах демократизації в Україні, описано запропоновану здобувачем Програму "Соціальний діалог", реалізовану в політико-управлінській практиці Полтавської райдержадміністрації.

На підставі дослідження наукових підходів до вдосконалення функціональної взаємодії соціальних партнерів та формування ефективної моделі соціальної взаємодії доведено, що вихідною передумовою розробки Концепції розвитку соціальної взаємодії в Україні мають стати чітко визначені стратегічні суспільні пріоритети, в першу чергу, визнана громадськістю і державою політична орієнтація управління на забезпечення сталого людського розвитку, розбудову громадянського суспільства (рис. 1).

Дослідження показало, що базовою, але, на жаль, найслабшою ланкою системи соціальної взаємодії в Україні є її ідеологія. Основні напрями поширення в суспільстві ефективної ідеології соціальної взаємодії полягають у впровадженні заходів морального й економічного стимулювання вдосконалення відносин з недержавними організаціями, формування у громадян соціальної компетентності та відповідальності за власну долю.

Отримані результати дають підставу для висновку щодо необхідності підвищення ефективності здійснення державою таких функцій у справі формування ефективної системи соціальної взаємодії, як законодавчої, правотворчої і нормотворчої, прогностичної, організаторської, контрольної, арбітражної. Основними блоками механізму соціальної взаємодії є нормативно-правове, організаційне (включаючи науково-методичне, інформаційне, кадрове), політико-ідеологічне забезпечення та постійнодіючий переговорний процес. Дослідження виявило як сильні, так і слабкі сторони функціонування цього механізму в сучасних умовах, у зв'язку з чим він потребує подальшого вдосконалення у напрямках перегляду чинної законодавчої бази; впровадження елементів європейської моделі регулювання механізму соціальної взаємодії місцевого самоврядування та територіальних громад.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нагальними вимогами також є нарощення самоврядного потенціалу територіальної громади, розширення її самоврядних можливостей, зміцнення ресурсної бази, забезпечення активної участі її членів у функціонуванні системи місцевого самоврядування.

У практиці місцевого управління нерідко спостерігається відсутність єдиного підходу до здійснення місцевими органами влади соціальної взаємодії. Тому актуалізується питання розробки концепції організації місцевої влади, обґрунтованої з урахуванням механізмів взаємодії органів місцевого самоврядування і територіальних громад, їх законодавчого упорядкування.

Висновки

2. Соціальна взаємодія є важливою складовою механізму регулювання державними і недержавними інститутами соціальних відносин між індивідами та соціальними групами з метою забезпечення умов і способів життєдіяльності за вимогами і нормативами цивілізованого суспільства. Соціальна взаємодія як суспільно-політичний феномен є результатом постійної співпраці самоврядних органів, що обираються місцевим населенням, з державними органами управління на принципах співпраці, пошуку компромісів, узгодженості дій в реалізації інтересів членів територіальної громади за їх активної участі в ухваленні управлінських рішень. Основними факторами становлення соціальної взаємодії як процесу розвитку громадянського суспільства є інституціональне оформлення суб'єктів соціально-трудових відносин як самоорганізованих груп населення за інтересами, що дозволяє визначити шляхи встановлення між ними партнерських відносин та цивілізованого діалогу.

3. Серед закономірностей та особливостей інституціоналізації суб'єктів соціальної взаємодії в Україні важливою є одночасність та взаємообумовленість становлення інституту соціальної взаємодії та громадянського суспільства. Вона відбувається у складних умовах, оскільки територіальні громади стикаються з великими труднощами в самоврядній діяльності внаслідок відсутності налагоджених організаційно-правових, соціально-економічних і фінансових механізмів, які дозволили б забезпечити реальну самостійність і відповідальність органів місцевого самоврядування. Причини неефективного функціонування самоврядних механізмів полягають у тому, що тенденція регіоналізації соціальної взаємодії не супроводжується належною фінансовою підтримкою органів місцевої влади. Спостерігається ситуація так званого "вертикального дисбалансу", коли успіх діяльності місцевої влади залежить не від неї самої, а від розміру субсидій із центру.

4. Незамінним чинником стимулювання процесу інституціоналізації в управлінні суспільством є активна позиція державних та самоврядних інститутів в сприянні політичній участі індивідів та їх адаптації до соціально-політичних умов, що змінюються. Це дозволяє кожному громадянину успішно включитися в активне суспільне життя і виступає каталізатором розвитку соціальної взаємодії місцевого самоврядування та територіальних громад як провідної форми самоорганізації населення в державі та громадянському суспільстві. Тому одним з головних пріоритетів формування соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад в умовах демократичної трансформації суспільства є нарощення соціально-політичного потенціалу територіальної громади, її самоврядних можливостей і соціальних ресурсів, підвищення рівня її суб'єктності.

5. Становлення інституту соціальної взаємодії відбувається шляхом моделювання його системи на підставі світового досвіду та з урахуванням національних особливостей і традицій. Як свідчить передовий досвід демократичних країн, саме процеси соціальної взаємодії в суспільстві виступають джерелом демократичного державотворення, широкої демократизації як органів місцевого самоврядування, так і органів державного управління. У пошуці оптимальної для України моделі соціальної взаємодії і адекватного їй типу соціальної політики слід мати на увазі, що жодна з класичних моделей соціальної держави для України в "чистому" вигляді є нездійсненною. Найбільш прийнятною для нашої країни є обґрунтована в дисертації синергетична модифікація соціально-ліберальної моделі соціальної взаємодії, яка поєднує в собі базові принципи соціал-демократії та елементи лібералізму, зокрема, ринкові принципи економіки та її державне регулювання.

6. В Україні позитивно зарекомендувала себе громадівсько-державницька модель місцевого самоврядування, для якої характерною є орієнтація на компромісний варіант поєднання прямого державного територіального управління з місцевим самоуправлінням на принципах самоврядності як колективного права, що полягає в конституційно закріпленій нормі участі членів територіальних громад у вирішенні питань місцевого управління та розвитку. Місцевому самоврядуванню об'єктивно притаманні громадянські цінності, які надають йому перевагу перед іншими формами організації управління на місцях та формують сприятливі умови для запровадження соціальної взаємодії партнерського типу, що полягає у постійній співпраці самоврядних органів, обраних населенням, з державними органами управління та територіальною громадою.

7. З огляду на досвід органів місцевого самоврядування, (у тому числі Полтавської районної ради Полтавської області щодо всебічної соціальної підтримки діяльності місцевої влади) визначена необхідність удосконалення в Україні механізмів формування соціальної взаємодії, розвитку партнерських взаємовідносин між органами місцевого самоврядування і недержавними суб'єктами соціальної політики.

8. Здобувачем розроблена та обґрунтована Концепція соціальної взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості, в основу якої покладено перевагу перед іншими формами організації управління на місцях. Її запровадження створює найкращі умови для участі громадян в управлінні і забезпечує повну реалізацію їх потенціалу. Соціальна взаємодія дає більший соціальний ефект, оскільки стимулює розвиток і конкуренцію між різними самоврядними структурами, забезпечує координацію інтересів і узгодження різноманітних прагнень територіальних груп населення і відповідних форм соціального захисту.

9. Серед основних напрямків подальшого розвитку соціальної взаємодії в державному управлінні та місцевому самоврядуванні в Україні визначено становлення системи місцевого самоврядування не як "додатку" державних органів, "нижчий щабель", а як самостійного повноправного інституту публічної влади, організаційно відособленого від державної управлінської ієрархії.

Тому однією з умов ефективного функціонування публічної влади в демократичній країні є її децентралізація, що передбачає передачу центром за принципом субсидіарності максимальної кількості повноважень місцевому самоврядуванню. На часі є розробка державної концепції організації місцевої влади, обґрунтованої з урахуванням механізмів взаємодії органів місцевого самоврядування і органів державної виконавчої влади, їх законодавчого упорядкування. Вирішення цих проблем має стати одним з головних етапів реформування системи місцевого самоврядування.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кононенко М. М. Соціальне партнерство як тип соціального управління / М. М. Кононенко // Державне будівництво [Електронне наукове фахове видання]. - 2007 - № 2. - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-2/doc/3/04.pdf

2. Кононенко М. М. Соціальна солідарність: витоки, зміст та значення для ефективної взаємодії місцевої влади з громадянами / М. М. Кононенко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х., 2007. - № 2(32). - С. 160 - 167.

3. Кононенко М. М. Проблема соціальної взаємодії в контексті сучасної демократії / М. М. Кононенко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х., 2008. - Вип. 2 (21). - С. 329 - 336.

4. Кононенко М. М. Соціальна взаємодія місцевого самоврядування та територіальних громад (на прикладі Полтавського району Полтавської області) / М. М. Кононенко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х., 2008. - Вип. 3 (22). - С. 156 - 163.

5. Кононенко М. М. Реформування місцевого самоврядування - шлях подолання проблем публічної влади в Україні / О. Ф. Мельников, М. М. Кононенко // Публічне управління : теорія і практика : зб. наук. праць Асоціації докторів наук з державного управління. - Х. : Вид-во "ДокНаукДержУпр", 2010. - № 1. - С. 164 - 171.

Доробок здобувача полягає у розкритті особливостей, структури та механізмів моделі ефективної соціальної взаємодії на прикладі діяльності Полтавської районної ради Полтавської області.

6. Кононенко М. М. Кандидатський мінімум: проблеми реформування місцевого самоврядування у програмах претендентів на посаду Президента України / М. М. Кононенко. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. - 20 с.

7. Кононенко М. М. Соціальна солідарність в європейській державно-управлінській думці / М. М. Кононенко // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матер. ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. 4 грудня 2007 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. - С. 86 - 89.

8. Кононенко М. М. Концепція розвитку соціальної взаємодії місцевого самоврядування та територіальних громад в Україні / М. М. Кононенко // Державне управління та місцеве самоврядування : тези Х міжнар. наук. конгресу. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. - С. 78 - 79.

Анотація

Кононенко М. М. Соціальна взаємодія органів місцевого самоврядування та територіальних громад в умовах демократизації в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 - місцеве самоврядування. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2010.

У дисертації розглядаються актуальні теоретичні і методологічні питання соціальної взаємодії як одного з основних джерел демократичного державотворення в Україні. Докладно аналізуються особливості цього процесу як суспільно-історичного феномену в контексті формування громадянського суспільства та ефективних механізмів регулювання соціальних відносин між індивідами та соціальними групами з метою забезпечення сприятливих умов і способів життєдіяльності, які б відповідали вимогам і нормативам цивілізованого суспільства. Соціальна взаємодія розглядається як результат постійної співпраці самоврядних органів, що обираються місцевим населенням, з державними органами управління та територіальними громадами на принципах співпраці, пошуку компромісів, узгодженості дій щодо забезпечення участі населення в ухваленні управлінських рішень. З позиції державного управління досліджуються сутність, природа, ознаки та форми соціальної взаємодії, роль держави та місцевого самоврядування в її інституціоналізації.

Виокремлено і комплексно проаналізовано в контексті демократичного державотворення особливості інституціоналізації соціальної взаємодії в Україні, теоретично обґрунтовано і сформульовано Концепцію розвитку взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад в Україні на період стабілізації і переходу до стану економічного зростання та алгоритм її реалізації на основі розробки і впровадження на всіх рівнях спеціальних програм розвитку з поетапним визначенням задач і моніторингу їх виконання. Пріоритетними шляхами формування соціальної взаємодії в умовах демократичної трансформації суспільства визначено нарощення соціально-політичного потенціалу територіальної громади, її самоврядних можливостей і соціальних ресурсів, підвищення рівня її суб'єктності, забезпечення активної участь її членів у функціонуванні системи місцевого самоврядування.

Ключові слова: державне управління, місцеве самоврядування, територіальна громада, соціальна взаємодія, діалог, партнерство, демократизація, державотворення.

Аннотация

Кононенко М. М. Социальное взаимодействие органов местного самоуправления и территориальных громад в условиях демократизации в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.04 - местное самоуправление. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2010.

В диссертации рассматриваются актуальные теоретические и методологические вопросы социального взаимодействия как одного из основных источников демократического созидания государства. Подробно анализируются особенности этого процесса как общественно-исторического феномена, в контексте формирования гражданского общества и эффективных механизмов регулирования социальных отношений между индивидами и социальными группами с целью обеспечения благоприятных условий жизнедеятельности, отвечающих требованиям и нормативам цивилизованного общества. Социальное взаимодействие рассматривается как результат постоянного сотрудничества самоуправляющихся органов, избираемых гражданами соответствующих административно-территориальных единиц, с государственными органами управления и территориальной громадой на принципах сотрудничества, поиска компромиссов, согласованности действий в отношении обеспечения участия населения в принятии управленческих решений. С позиций государственного управления исследуются сущность, природа, признаки и формы социального взаимодействия, роль государства и местного самоуправления в его институционализации.

Выделены и комплексно проанализированы особенности институционализации социального взаимодействия в контексте демократического созидания государства в Украине, теоретически обоснована и сформулирована Концепция развития взаимодействия местного самоуправления и территориальных громад в Украине на период стабилизации и перехода к этапу экономического роста, а также алгоритм ее реализации на основе разработки и внедрения на всех уровнях специальных программ развития с поэтапным определением задач и мониторингом их выполнения. Приоритетными путями формирования социального взаимодействия местного самоуправления и территориальных громад в условиях демократической трансформации общества определено наращивание социально-политического потенциала территориальной громады, ее самоуправляющихся возможностей и социальных ресурсов, повышения уровня ее субъектности, обеспечения активного участия ее членов в функционировании системы местного самоуправления.

Доказано, что процессы социального взаимодействия в обществе выступают источником укрепления демократических органов местного самоуправления и государственного управления. В поиске оптимальной для Украины эффективной модели социального взаимодействия и адекватного ей типа социальной политики важным является положение о том, что любая из классических моделей социального государства для Украины в "чистом" виде не подходит. Наиболее приемлемой для нашей страны определена и обоснована синергетическая модификация социально-либеральной модели социального взаимодействия, объединяющая в себе базовые принципы социал-демократии и элементы либерализма, в частности, рыночные принципы экономики и ее государственное регулирование.

Среди основных направлений дальнейшего развития системы социального взаимодействия в государственном управлении и местном самоуправлении в Украине определено становление системы местного самоуправления не как "приложения" к государственным органам, а как самостоятельного полноправного института публичной власти, организационно обособленного от государственной управленческой иерархии. Поэтому одним из условий эффективного функционирования публичной власти в демократической стране главенствующее место занимает децентрализация государственного управления, которая предусматривает передачу центром согласно принципу субсидиарности максимального количества полномочий местному самоуправлению. Решение этих проблем должны стать одним из главных этапов реформирования системы местного самоуправления.

Ключевые слова: государственное управление, местное самоуправление, территориальная громада, социальное взаимодействие, диалог, партнерство, демократизация, созидание государства.

Annotation

Kononenko M.M. Social interaction of local governments and communes in the conditions of democratisation in Ukraine. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.04 - local self-government - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkіv, 2010.

In the dissertation are considered actual theoretical and methodological issues of social interaction as one of key sources of democratic creation of the state. Features of this process as socio-historical phenomenon, in a context of forming of a civil society and effective mechanisms of adjustment of social relations between individuals and social groups for the purpose of provision of favourable conditions of the ability to live which are meeting the requirements and specifications of a civilized society are in detail analyzed. Social interaction is considered as result of constant cooperation of the self-coping bodies selected citizens of corresponding administrative and territorial units, with state structures of management and a territorial bulk on cooperative principles, search of compromises, coordination of actions concerning provision of participation of the population in accepting of management decisions. From public administration positions the essence, the nature, signs and forms of social interaction, a state and local self-government role in its institutionalization are researched.

Features of an institutionalization of social interaction in a context of democratic creation of the state in Ukraine are allocated and in a complex analysed, the Concept of development of interaction of local self-government and territorial bulks in Ukraine for stabilization and transition to a stage of economic growth, and also algorithm of its realization on the basis of development and introduction at all levels of special development programs with stage-by-stage determination of tasks and monitoring of their accomplishment is theoretically proved and formulated. Priority ways of forming of social interaction of local self-government and territorial bulks in the conditions of democratic transformation of a society specify escalating of sociopolitical potential of a territorial bulk, its self-coping possibilities and social resources, increases of level of its consequence, provision of active participation of its members in functioning of system of local self-government.

Keywords: public administration, local self-government, a territorial bulk, social interaction, dialogue, partnership, democratization, state creation.

Размещено на Allbest.ru