Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

УДК 351.743 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ПІДРОЗДІЛІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Клюєв Олександр

Миколайович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Бандурка Олександр Маркович, Харківський національний університет внутрішніх справ, ректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Тищенко Микола Маркович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри адміністративного права; доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет,завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права; доктор юридичних наук, професор Конопльов В'ячеслав В'ячеславович, Одеський державний університет внутрішніх справ, перший проректор.

Захист відбудеться « 28 » вересня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий « 27 » серпня 2010 р.

В о вченого секретаря спеціалізованої вченої ради О.П. Гетманець

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Курс на зміцнення державності в Україні, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя залишається одним із головних напрямів державного будівництва. А подальший розвиток демократії, гарантування прав і свобод громадян нерозривно пов'язані з підвищенням якості та ефективності діяльності правоохоронних органів, у першу чергу органів внутрішніх справ (далі ? ОВС). Останні, як відомо, виконують широке коло завдань щодо охорони громадського порядку, попередження і припинення правопорушень, ефективність та якість яких у першу чергу залежить від належним чином налагодженої відомчої взаємодії між структурними підрозділами ОВС України. Враховуючи надзвичайно гостру проблему оновлення та удосконалення нормативної бази щодо охорони громадського порядку, профілактики правопорушень, мінімізації їх негативних проявів, актуальною постає теоретична розробка проблем взаємодії між підрозділами органів внутрішніх справ на регіональному рівні.

Частково до аналізу окремих напрямків взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ звертались такі вітчизняні науковці, як М. І. Ануфрієв, І. В. Арістова, В. Т. Білоус, О. М. Бандурка, І. П. Голосніченко, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, Я. Ю. Кондратьєв, Ю. Ф. Кравченко, Н. П. Матюхіна, М. М. Тищенко, В. І. Олефір, В. П. Пєтков, В. М. Плішкін, Г. О. Пономаренко, О. Ю. Синявська, Х. П. Ярмакі та ін. Проте огляд наукової літератури свідчить, що наразі дослідження проблем регіональної взаємодії в сфері правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ залишається епізодичним і неповним. Брак належного теоретичного підґрунтя не сприяв удосконаленню законодавства з питань взаємодії в сфері охорони громадського порядку та профілактичної діяльності. Відтак у сфері взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні існують прогалини теоретичного, організаційного та юридичного характеру. Необхідні для практики напрями, форми та методи взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні, їх ефективність вивчені далеко не повністю. Багато нарікань викликає організація такої взаємодії та контроль за її результативністю. Більш того, в існуючих працях розглянуто переважно систему взаємодії та управління нею, що ґрунтувалася здебільшого ще на радянському законодавстві. Не окреслено питання сучасного правового забезпечення та практичної діяльності щодо взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні, хоча саме регіональний (місцевий) рівень правоохоронної діяльності ОВС найбільш наближений до проблем територіальної громади, ефективність розв'язання яких безпосередньо залежить від внутрівідомчого узгодження правоохоронних заходів.

Таким чином, необхідність подальшої демократизації України, дотримання світових стандартів захисту прав і свобод людини і громадянина, прагнення України стати повноправним учасником європейської спільноти роблять наукові дослідження з проблем взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні надзвичайно актуальними і суспільно значущими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп.1.2, 3.1, 3.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., пп. 3.1, 3.3, 3.4 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність, зміст та особливості взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо її удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- з'ясувати сутність правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні;

- визначити поняття та охарактеризувати правові засади взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні;

- охарактеризувати місце та роль координації правоохоронної діяльності на регіональному рівні, відмежувати її від взаємодії;

- з'ясувати принципи та механізм взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні в сфері правоохоронної діяльності;

- уточнити сутність та особливості громадського порядку та профілактики правопорушень як об'єктів взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні;

- визначити особливості правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку та профілактичної діяльності на регіональному рівні;

- визначити особливості контролю за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні;

- з'ясувати види та особливості громадського контролю за правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ;

- визначити напрямки підвищення професіоналізму працівників органів внутрішніх справ з питань взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційних та правових основ взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ України на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у процесі взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ України на регіональному рівні.

Предмет дослідження становлять проблеми взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ України на регіональному рівні. В роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1, 3.1). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження співвідношення взаємодії та координації (підрозділи 1.2, 1.4), профілактичної та попереджувальної діяльності (підрозділ 3.1), громадського порядку з іншими сферами суспільних відносин (підрозділ 2.1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення видів, форм та методів контролю за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні (підрозділи 4.2, 4.3), за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з'ясовувалась специфіка взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку та профілактичної діяльності на регіональному рівні (розділи 1, 3). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення теоретико-правових засад і практики взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні (підрозділи 4.1, 4.4). Ефективність взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні (підрозділ 3.3, 4.4) з'ясовувалася методом соціологічного опитування.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження вироблено теорію взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- дістала подальший розвиток характеристика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні, у зв'язку з чим удосконалено перелік ознак та запропоновано її визначення, а також обґрунтовано, що під час перегляду переліку правоохоронних функцій ОВС на регіональному рівні мають знаходити відображення основні напрямки діяльності їх служб та підрозділів, що визначені чинним законодавством;

- удосконалено розуміння системи органів внутрішніх справ, під якою пропонується розуміти складне, динамічне, ієрархічно побудоване та багатофункціональне системне державне утворення, складовими структурами якого є органи, підрозділи і окремі служби системи МВС України різного рівня і певних територій, та їх особовий склад;

- дістала подальше обґрунтування необхідність децентралізації органів внутрішніх справ з метою створення сильної міліції (поліції) для здійснення сервісно-правоохоронних функцій; запропоновано критерії розмежування функцій Міністерства внутрішніх справ України та підпорядкованих йому регіональних підрозділів;

- подальшого розвитку набуло з'ясування особливостей правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні, у зв'язку з чим зроблено висновок, що, з одного боку, така особливість обумовлена різноманітністю та багатогранністю функцій, які виконують підрозділи ОВС, з іншого - розподіленням їх з урахуванням адміністративно-територіального розподілу України;

- удосконалено класифікацію основних правоохоронних завдань, функцій та повноважень органів внутрішніх справ на регіональному рівні, які об'єднано у п'ять груп: охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; протидія правопорушенням; охорона власності і фізичних осіб; попередження (профілактика) правопорушень; сприяння в реалізації прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб;

- подальшого розвитку набула характеристика проблемних питань взаємодії в органах внутрішніх справ на регіональному рівні, яку визначено як такий стан взаємозв'язків між елементами системи органів внутрішніх справ, при якому вони здійснюють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності з метою ефективного виконання як загальних, так і спеціальних завдань щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями на окремій адміністративно-територіальній дільниці;

- дістало подальший розвиток розмежування понять «взаємодія» та «координація», за основу якого обрано їх суб'єктний склад, що уможливило висновок про те, що на відміну від взаємодії, координація здійснюється суб'єктом управління, наділеним владними повноваженнями у відношенні до інших суб'єктів, крім того, на відміну від взаємодії в процесі координації повинно брати участь як мінімум три суб'єкти, один з яких наділений владними повноваженнями щодо двох інших;

- удосконалено розуміння мети та завдань координації правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні, вперше визначено її етапи (стадії), кожен з яких отримав окрему характеристику;

- вперше принципи та механізм взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні в сфері правоохоронної діяльності проаналізовано з огляду на їх важливість у аспекті забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, а також прав і законних інтересів різних юридичних осіб; удосконалено визначення понять «принципи взаємодії ОВС на регіональному рівні» та «механізм взаємодії ОВС на регіональному рівні»;

- удосконалено мету встановлення та підтримання громадського порядку, його розуміння у широкому та вузькому значенні, перелік його ознак, виділено матеріальний і юридичний зміст громадського порядку;

- дістала подальший розвиток характеристика компетенції ОВС в сфері охорони громадського порядку та профілактики правопорушень на регіональному рівні, під якою запропоновано розуміти сукупність передбачених в нормативно-правових актах прав, обов'язків і функцій органів та підрозділів системи МВС, за допомогою яких виконуються поставлені перед ними правоохоронні завдання відповідно та у межах встановленої територіальної підвідомчості; зроблено висновок про те, що невід'ємним елементом компетенції має стати покладена на органи внутрішніх справ відповідальність за результати правоохоронної діяльності;

- системний погляд на роль правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку та профілактики правопорушень на регіональному рівні дозволив удосконалити перелік його об'єктів, а також визначити його особливості;

- дістала подальший розвиток характеристика профілактичної діяльності ОВС на регіональному рівні, у зв'язку з чим сформульовано її поняття, уточнено мету, визначено ознаки, удосконалено класифікацію її видів та суб'єктного складу;

- удосконалено розуміння контролю за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні, під яким запропоновано розуміти різноманітну за формами перевірку за відповідністю і повнотою виконання спільних рішень, визначенням результатів їх виконання, виявленням відповідних недоліків та окреслення подальших завдань сумісної правоохоронної діяльності; визначено мету та особливості контролю під час взаємодії та під час координації підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні;

- поглиблено характеристику громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ, який поділено на: внутрівідомчий, який здійснюють профспілки та ради зборів, а також інші внутрішні громадські об'єднання працівників ОВС; зовнішній, який здійснюється громадськими організаціями та окремими громадянами, які не працюють в органах та підрозділах системи МВС;

- дістало подальший розвиток дослідження професіоналізму працівників ОВС, під яким запропоновано розуміти здатність працівника органів внутрішніх справ, колективу працівників визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених перед ними правоохоронних завдань у межах нормативно визначених повноважень; визначено перелік його ознак, а також перспективні напрямки формування професійно-компетентного працівника органів та підрозділів системи МВС України;

- отримало подальше визначення пріоритетних напрямків реформування органів внутрішніх справ на регіональному рівні, визначальне місце поміж яких повинно відводитись роботі з кадрами з таких питань, як: поступове доведення штатної чисельності до науково обґрунтованих нормативів, якісне поліпшення системи добору і підготовки кадрів, удосконалення нормативно-правової бази кадрової роботи, створення оптимальної системи науково-методичного й інформаційного забезпечення кадрових процесів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні, можуть бути основою для подальшої розробки проблем правоохоронної діяльності;

- у сфері правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для удосконалення чинних і розробки проектів законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню правового регулювання правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні;

- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, охорони та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб від злочинних та інших протиправних посягань;

- у навчальному процесі матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» та «Управління в ОВС», вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора;

- у правовиховній сфері - положення і висновки дисертації може бути використано в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення та працівників органів внутрішніх справ.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки управління та адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано науково-практичні посібники «Організаційно-правові засади сучасної державної служби України» (здобувач розробив розділ ІІІ «Управління державною службою» (обсяг - 2,2 д.а.), «Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні» (здобувач розробив, розділ ІV «Зарубіжний досвід управління державною службою» (обсяг - 1,8 д.а.), науково-практичний коментар Кодексу законів про працю України / За ред. О. О. Погрібного, М. І. Іншина, І. М. Шопіної. - К., 2008 (дисертантом розроблено Главу VІІІ, ст.ст. 128, 129 (обсяг - 0,3 д.а.); науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення / М. І. Іншин, Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, Є. М. Попович та ін. - К., 2008 (дисертантом розроблено Глави 30, 31 (обсяг - 1,2 д.а.); науково-практичний коментар Митного кодексу України / М. І. Іншин, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, Р. А. Калюжний, Є. М. Попович та ін. - К., 2008 (дисертантом розроблено Главу 4 (обсяг - 0,3 д.а.). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема: «Впровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості: результати проведеного експерименту» (Харків, 2003); «Участь працівників органів внутрішніх справ у врегулюванні конфліктів, які становлять загрозу міжнародному миру і безпеці» (Харків, 2003); «Проблеми попередження торгівлі людьми та професійна підготовка працівників ОВС» (Харків, 2003); «Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні» (Харків, 2003), «Організаційно-правові аспекти формування та подальшого розвитку державного управління» (м. Київ, 2005 р.), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 2007); «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008), «Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності» (Харків, 2008), «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (Харків, 2008), «Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти» (Харків, 2010), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в одноосібній монографії, 25 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у 5 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та 11 інших публікаціях (у науково-практичних посібниках, науково-практичних коментарях, не фахових статтях).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 422 сторінки. Список використаних літературних джерел складається з 510 найменувань і займає 49 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами та темами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ апробація результатів дисертації, публікації, а також структура роботи.

Розділ 1 «Теоретично-методологічні засади взаємодії служб та підрозділів системи МВС України на регіональному рівні» присвячено дослідженню сутності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні, визначенню поняття і правових засад їх взаємодії на регіональному рівні, характеристиці принципів та механізму взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні в сфері правоохоронної діяльності, з'ясуванню сутності та змісту координації правоохоронної діяльності.

У підрозділі 1.1 «Сутність та загальна характеристика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні» підкреслюється, що органи внутрішніх справ на регіональному рівні складаються з цілого ряду структурних підрозділів (управлінь, відділів, відділень, груп, стройових підрозділів), які й утворюють необхідний комплекс елементів означеної системи та взаємодіють між собою в певному порядку.

Зроблено висновок, що сутність правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні полягає у тому, що відповідні територіальні органи, до яких відносяться головні і обласні управління та міськрайліноргани внутрішніх справ, безпосередньо виконують завдання щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби з правопорушеннями та охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб відповідної адміністративно-територіальної дільниці. Сутність правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні обумовлена, з одного боку, багатогранністю функцій, які виконують її органи та підрозділи (адміністративна, кримінальна, охоронна, розшукова, профілактична та ін.) а з іншого - розподіленням їх з урахуванням адміністративно-територіального розподілу України.

Функції органів внутрішніх справ на регіональному рівні об'єднано у такі групи: 1) основні, заради яких створюються органи внутрішніх справ на регіональному рівні, серед яких: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, котрі їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; 2) ресурсні, які існують для того, щоб створити належні умови для реалізації основних функцій. Це такі допоміжні функції, як кадрового, інформаційного, документаційного, фінансового, матеріально-господарчого, технічного, медичного забезпечення та ін.; 3) управлінські, які є обов'язковою складовою функціональної структури органів внутрішніх справ на регіональному рівні (аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, контроль), і виконуються керівниками (начальниками), а також спеціально створеними підрозділами.

У підрозділі 1.2 «Поняття і правові засади взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні» насамперед звертається увага на той факт, що нормальне функціонування будь-якої системи перебуває в прямій залежності від погодженості та єдності її елементів. Сказане повною мірою відноситься і до такої системи соціального управління як органи внутрішніх справ.

Взаємодію в органах внутрішніх справ на регіональному рівні визначено як такий стан взаємозв'язків між елементами системи органів внутрішніх справ, при якому вони здійснюють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності з метою ефективного виконання як загальних, так і часткових (спеціальних) завдань щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями на окремій адміністративно-територіальній дільниці.

Наголошено, що зміст взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні можна з'ясувати через його організаційно-правові форми, під якими в дисертації розуміється зовнішнє вираження сумісної правоохоронної діяльності працівників органів внутрішніх справ, а також інших державних і недержавних органів, котрі виконують функції з охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями.

У підрозділі 1.3 «Принципи та механізм взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні в сфері правоохоронної діяльності» доведено, що вироблення чітких понять взаємодії та координації в органах внутрішніх справ має не тільки теоретичне, але й чисто практичне значення, оскільки проблема взаємодії в органах внутрішніх справ є загальною, і від того, який зміст вкладається в поняття взаємодії, і, відповідно, в поняття координації, буде залежати розгляд питань про механізм їх виявлення, принципи, класифікацію, нормативне регулювання, практичні рекомендації щодо вдосконалення взаємодії та координації і ряду інших.

Принципи взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні визначено як основні поняття, положення, які відображають найбільш суттєві, головні аспекти і прояви сумісної діяльності щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями на відповідній адміністративно-територіальній дільниці.

Механізм взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні визначено як діяльність об'єднаних у певну організаційну структуру служб та підрозділів (працівників), яка спрямована на ефективне вирішення загальних завдань у сфері правоохоронної діяльності шляхом реалізації необхідних видів сумісної діяльності, що ґрунтуються на визначених принципах взаємодії та із застосуванням відповідних методів управління.

До ознак механізму взаємодії органів внутрішніх справ на регіональному рівні віднесено такі. По-перше, механізм взаємодії покликаний організовувати і виконувати державні функції в різних сферах життєдіяльності суспільства. По-друге, його структурна побудова уявляє собою складну систему сумісних дій. По-третє, він створюється для цілеспрямованого впливу на суспільні відносини, маючи на меті, перш за все, їх удосконалення. По-четверте, розроблення механізму взаємодії має два взаємопов'язаних аспекти: структурно-організаційний і структурно-функціональний. По-п'яте, структурна побудова і вплив механізму взаємодії на суспільні відносини здійснюється як на правовій, так і на не правовій (організаційній) основі. По-шосте, особливість механізму взаємодії полягає ще й у тому, що він покликаний реалізувати відповідно до своїх цілей волю й інтерес усіх суб'єктів взаємодії.

У підрозділі 1.4 «Координація правоохоронної діяльності на регіональному рівні» наголошено, що складність і різнобічність процесу управління, його цілей та завдань, видів діяльності обумовлює необхідність (при наявності рівноправних зв'язків між окремими його компонентами) використання відносин координації.

Координацію в органах внутрішніх справ на регіональному рівні визначено як діяльність, спрямовану на узгодження функціонування самостійних суб'єктів системи органів внутрішніх справ при наявності рівноправних зв'язків між ними і спільної стратегічної мети діяльності та у режимі, який забезпечує найефективніше виконання поставлених перед системою ОВС України правоохоронних завдань.

З'ясовано, що завданнями координації правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні є: створення єдиної політики боротьби із правопорушеннями на окремій адміністративно-територіальній дільниці на основі залучення до цієї справи не лише правоохоронні та інші державні органи, але й громадські формування та окремих громадян; економія затрат сил, засобів та матеріальних цінностей під час правоохоронної діяльності; розробка стратегії та рекомендацій щодо підвищення ефективності правоохоронної діяльності; вивчення та узагальнення практики координаційної діяльності зарубіжних країн; усунення дублювання, паралелізму в правоохоронній діяльності.

Визначено етапи (стадії) процесу координаційної діяльності в органах внутрішніх справ на регіональному рівні.

Розділ 2 «Взаємодія органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку» містить три підрозділи, в яких досліджується сутність охорони громадського порядку, аналізується компетенція органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку на регіональному рівні, з'ясовуються проблеми правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку на регіональному рівні.

У підрозділі 2.1 «Сутність охорони громадського порядку» встановлено, що у широкому трактуванні громадський порядок ототожнюється із всією системою суспільних відносин. У вузькому - це урегульована нормами моралі і права система суспільних відносин, яка має на меті забезпечення спокою населення, охорону життя, здоров'я, прав та свобод, честі і гідності громадян, створення сприятливих умов для нормального функціонування державних і громадських організацій.

Обґрунтовано, що важливим елементом громадського порядку є його принципи, під якими дисертант пропонує розуміти відправні засади, вимоги, що формують громадський порядок і є основою його існування та функціонування. До принципів громадського порядку віднесено: принцип законності; системно-структурної організації; ієрархічної субординації та підпорядкування; соціальної нормативності; справедливості і гуманізму; підконтрольності; державного забезпечення, охорони і захисту.

Визначено перелік функцій громадського порядку, під якими запропоновано розуміти основні напрямки формування і підтримання стабільного правового стану системи суспільних відносин.

Наголошено, що під впливом цих факторів відбувається діалектичний процес удосконалення змісту і форм організації охорони громадського порядку, оскільки якісні зміни в його змісті призводять до виникнення нових, більш ефективних форм організації взаємодії в сфері охорони громадського порядку.

У підрозділі 2.2 «Компетенція органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку на регіональному рівні» підкреслено, що на даний час, коли змінилось суспільне призначення органів внутрішніх справ, оскільки вони покликані в першу чергу забезпечувати реалізацію прав і свобод громадян, відстоювати інтереси особи, суспільства, а вже потім інтереси держави, проблему компетенції органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку на регіональному рівні слід розглядати саме під цим кутом зору. Більш того, невід'ємним елементом такої компетенції має стати покладена на органи внутрішніх справ відповідальність за результати їх правоохоронної діяльності, тобто відповідальність перед громадянським суспільством за стан справ у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями на регіональному рівні, про що наголошується в Концепції адміністративно-правової реформи. Система органів внутрішніх справ має створити оптимальні умови для реалізації прав і свобод громадян, надання їм широкого кола державних, у тому числі й управлінських послуг.

Компетенцію органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку на регіональному рівні визначено як сукупність передбачених в нормативно-правових актах прав, обов'язків і функцій органів та підрозділів системи МВС, за допомогою яких виконуються поставлені перед ними правоохоронні завдання відповідно та у межах встановленої територіальної підвідомчості. Виділено такі елементами компетенції органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку на регіональному рівні: 1) права та обов'язки; 2) завдання; 3) функції; 4) підвідомчість.

Наголошено, що особливість правового становища служби охорони громадського порядку на регіональному рівні полягає в її компетенції щодо здійснення функцій підтримання правопорядку прийомами, формами та методами, які вона обирає відповідно до наявних сил і засобів та оперативної обстановки. регіональний правоохоронний громадський порядок

У підрозділі 2.3 «Проблеми правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку на регіональному рівні» доведено, що норми права, які регулюють суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку, утворюють певний правовий інститут, оскільки вони об'єднанні єдиним предметом регулювання, мають єдину мету. Зазначені норми становлять частину права взагалі, переважно таких його галузей як цивільне, адміністративне, трудове, кримінальне та інші й виступають необхідним і досить важливим організаційно-правовим інструментом. Без їх регулюючого чи охоронного впливу неможливо організувати правильне здійснення завдань з охорони громадського порядку, а в цілому - більш раціональне їх здійснення.

З'ясування сутності відомчих нормативно-правових актів, покликаних регулювати відносини в сфері охорони громадського порядку, дозволило визначити наступну їх роль і призначення. Вони: встановлюють правовий статус суб'єктів; роз'ясняють, конкретизують зміст прав та обов'язків, викладених в загальних рисах в інших нормативних актах (наприклад, в Законі України «Про міліцію»); можуть розширювати права суб'єктів; вводять нові вимоги для здійснення учасниками розглядуваних відносин своїх прав чи обов'язків; роз'яснюють, конкретизують зміст контрольної функції органів управління, які знаходяться в сфері відання Міністерства внутрішніх справ України. Нормотворча діяльність органів внутрішніх справ на місцях у сфері охорони громадського порядку є конкретною формою управління відповідною системою суспільних відносин. Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання. Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому створенні правомочним органом можливості більш детального регулювання відносин у певній сфері суспільних відносин, зокрема в сфері охорони громадського порядку.

Відомчу нормотворчість визначено як видання в межах компетенції Міністерства внутрішніх справ України та підпорядкованих йому регіональних органів підзаконних нормативно-правових актів, які містять похідні від вищестоящих нормативно-правових актів приписи, що конкретизують, доповнюють чи уточнюють первинні норми.

Розділ 3 «Взаємодія органів внутрішніх справ в сфері профілактики правопорушень» складається із трьох підрозділів, в яких аналізуються поняття та зміст профілактичної діяльності на регіональному рівні, надається загальна характеристика діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень, досліджуються проблемні питання взаємодії міліції з громадськістю в сфері профілактичної діяльності на регіональному рівні.

У підрозділі 3.1 «Поняття та зміст профілактичної діяльності на регіональному рівні» уточнено мету, визначено види та ознаки профілактичної діяльності, які відрізняють її від усіх інших видів діяльності.

Профілактичну діяльність на регіональному рівні визначено як один із видів узгодженої діяльності, що проводиться у межах адміністративно-територіальних одиниць з метою забезпечення загальноприйнятих цінностей і полягає у розробці і здійсненні цілеспрямованих заходів щодо виявлення й усунення причин та умов правопорушень, а також здійснення профілактичного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

Виділено форми, в яких здійснюється профілактична діяльність. По-перше, це окремі заходи економічного, ідеологічного, організаційного чи іншого характеру. По-друге, це спеціальні відомчі плани з профілактики правопорушень (наприклад, органів внутрішніх справ), що передбачають систему заходів, диференційованих за різними видами правопорушень, специфічними криміногенними групами тощо. По-третє, це спеціальні міжвідомчі плани з боротьби із злочинністю. Специфічним у даному аспекті є те, що вони передбачають взаємодію різних суб'єктів, що не пов'язані між собою за підлеглістю. По-четверте, це плани соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних дільниць.

У підрозділі 3.2 «Загальна характеристика діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень» підкреслюється, що характерною рисою діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень є комплексний характер, який проявляється у наступних аспектах. По-перше, органи внутрішніх справ, на відміну від інших суб'єктів запобіжної діяльності, впливають на дуже широке коло об'єктів профілактики; займають одне з центральних місць у системі суб'єктів профілактики правопорушень, що проявляється: у тісній взаємодії з усіма суб'єктами; у наданні інформації про стан оперативної обстановки, про виявлені причини і умови правопорушень, про осіб, які потребують індивідуального профілактичного впливу; у наданні методичної і практичної допомоги в проведенні попереджувальних заходів. По-друге, органи внутрішніх справ не тільки самі виявляють і ліквідують причини і умови правопорушень, а і в установлених законом випадках і порядку висувають перед іншими суб'єктам профілактичної діяльності вимоги щодо виконання покладених на них функцій у цій сфері. По-третє, органи внутрішніх справ здійснюють попереджувальну діяльність на всіх рівнях, у всіх видах і формах, використовуючи при цьому широкий арсенал найрізноманітніших методів і засобів як гласних, так і оперативних. По-четверте, до структури органів внутрішніх справ входять служби і підрозділи, головне призначення яких полягає у реалізації профілактичних функцій.

Обґрунтовано, що мета профілактичної діяльності органів внутрішніх полягає в: 1) організації реалізації державної стратегії боротьби із правопорушеннями; 2) створенні правових засад, організаційних, тактичних, матеріально-технічних та інших умов для здійснення боротьби із правопорушеннями, а також через виявлення, усунення або нейтралізацію криміногенних факторів; 3) виявленні, припиненні, запобіганні, розкритті та розслідуванні злочинів та інших правопорушень; 4) забезпеченні відшкодування збитків, завданих злочинами фізичним і юридичним особам та державі; 5) розшуку та затриманні осіб, які вчинили злочини та інші правопорушення; 6) запобіганні налагодженню корупційних зв'язків та втягуванню державних службовців у стосунки з криміналітетом; 7) удосконаленні правової бази боротьби зі злочинністю; 8) всебічному, повному та своєчасному інформуванні громадськості про результати профілактичної діяльності.

Зроблено висновок, що за змістом слід розрізняти три групи функцій суб'єктів управління профілактикою правопорушень. Перша група - функції орієнтації суб'єктів у соціальній дійсності, до яких належать прогнозування, планування, нормативне регулювання, методичне керівництво. Друга група - функції забезпечення суб'єктів управління профілактикою правопорушень, до кола яких віднесені кадрове, матеріально-технічне, фінансове, організаційно-структурне, інформаційне забезпечення. Третя група - функції оперативного управління суб'єктами, серед яких слід назвати регулювання діяльності, облік, контроль, оцінку роботи.

У підрозділі 3.3 «Взаємодія міліції з громадськістю в сфері профілактичної діяльності на регіональному рівні» підкреслюється, що завданнями взаємодії між органами внутрішніх справ і громадськістю на регіональному рівні в сфері профілактики правопорушень є: об'єднання їх зусиль у межах певної адміністративно-територіальної дільниці; сприяння спільним діям з профілактики правопорушень; узгодження дій тактично самостійних суб'єктів у межах єдиної стратегічної мети; забезпечення наступального та цілеспрямованого характеру діяльності суб'єктів профілактики правопорушень; усунення дублювання в діяльності суб'єктів профілактичної діяльності; економія матеріальних та людських ресурсів; поєднання тактичної та стратегічної взаємодії; визначення органу координатора.

Визначено основні напрямки взаємодії органів внутрішніх справ і громадськості з питань профілактики правопорушень на регіональному рівні.

Підкреслено, що координуючий орган, яким є органи внутрішніх справ, у ході організації сумісної профілактичної діяльності вирішує такі завдання, як: визначення цілей спільних узгоджених дій суб'єктів профілактики правопорушень; вирішення проблем взаємних відносин учасників узгоджувальної діяльності; визначення ролі кожного з них; розробка стратегії та узгодження її з тактикою профілактики правопорушень; комплексна оцінка криміногенної обстановки у межах відповідної адміністративно-територіальної дільниці, виявлення тенденцій її ускладнення, визначення на основі стратегії основних напрямків профілактичної діяльності; розробка та планування спільних узгоджених заходів профілактичної спрямованості; визначення суті та змісту окремих форм узгодженої діяльності та їх безпосереднє застосування; здійснення контролю за ходом виконання спільних заходів узгодженої діяльності; оцінка результатів узгодженої діяльності та досягнення поставленої мети. Визначено форми взаємодії між органами внутрішніх справ і громадськістю на регіональному рівні.

Розділ 4 «Напрямки вдосконалення взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні» включає чотири підрозділи, в яких визначаються основні напрями реформування органів внутрішніх справ на регіональному рівні, з'ясовуються форми та методи контролю за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні, аналізуються проблеми розвитку громадянського контролю за правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ, окреслюються напрямки підвищення професіоналізму працівників органів внутрішніх справ як результат ефективної взаємодії на регіональному рівні.

У підрозділі 4.1 «Основні напрями реформування органів внутрішніх справ на регіональному рівні» встановлено, що необхідність удосконалення органів внутрішніх справ на регіональному рівні обумовлена сучасними соціально-економічними умовами розвитку державності в Україні, а також потребою суспільства у висококваліфікованих фахівцях з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Тому подальше реформування системи правоохоронних органів України слід проводити з позицій найтіснішої взаємодії органів внутрішніх справ з органами державної влади та місцевого самоврядування і орієнтуючись на більш високі стандарти, які об'єктивно можливі й необхідні в сучасних соціально-правових та економічних умовах.

Особливої уваги потребує удосконалення діяльності міськрайорганів внутрішніх справ. Їх структурна побудова, правове, організаційне, методичне і матеріально-технічне забезпечення мають відповідати сучасним умовам. З цією метою слід розробити і експериментально випробувати моделі їх структурно-штатної побудови та організації діяльності з урахуванням конкретної оперативної обстановки, реальних навантажень та умов роботи.

Обґрунтовано доцільність виведення із структури органів внутрішніх справ підрозділів, які безпосередньо не займаються охороною громадського порядку, забезпеченням громадської безпеки та боротьбою із правопорушеннями, що надасть змогу спростити структуру даного відомства, усунути паралелізм і дублювання функцій, удосконалити управлінський вплив та контроль за діяльністю підпорядкованих підрозділів, перерозподілити функції між його підрозділами.

Наприкінці підрозділу наголошено, що запропоновані заходи реформування правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на регіональному рівні, за умови їх впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, мають на меті перетворення їх на структуру, здатну забезпечити умови для нормального та стабільного життя суспільства, повернення довіри населення до їх правоохоронної діяльності. Реальним підґрунтям цього є вимоги МВС України орієнтуватися у критеріях оцінки професійної діяльності не на відсоток розкриття злочинів, а на захист і відновлення прав та інтересів людини, безпеку громадян.

У підрозділі 4.2 «Форми та методи контролю за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні» зазначено, що дослідження форм та методів контролю за виконанням спільних управлінських рішень є однією із нагальних потреб правоохоронної діяльності, що пояснюється таким. По-перше, сучасний рівень розвитку юридичної науки зумовлює необхідність теоретичного узагальнення на концептуальному рівні вітчизняних та зарубіжних досліджень у сфері державного контролю в цілому та такого його виду як контроль за правоохоронною діяльністю. По-друге, існуючі сьогодні визначення понять «контроль» та «нагляд» здебільшого синонімічні і потребують уточнення. По-третє, відсутня і єдина думка вчених щодо визначення елементного складу та стадійності контролю. По-четверте, контроль є важливим елементом координації правоохоронної діяльності на регіональному рівні.

Контроль за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні визначено як різноманітну за формами перевірку за відповідністю і повнотою виконання спільних рішень, визначенням результатів їх виконання, виявленням відповідних недоліків та окреслення подальших завдань сумісної правоохоронної діяльності.

Доведено, що вибір методу та форми контролю з різних питань діяльності органів внутрішніх справ залежать від обсягу повноважень перевіряючого та завдань перевірки. Чим ширші його повноваження та можливості, тим різноманітніші форми застосовуваного контролю. Контрольні повноваження перевіряючих визначають ступінь доступу до інформації про управлінську діяльність органів внутрішніх справ і залежать від становища контролюючих органів у загальній системі державних органів.

Визначено найдієвіші методи контролю за виконанням спільних управлінських рішень суб'єктами правоохоронної діяльності на регіональному рівні, до яких віднесено інспектування, ревізію, перевірку, спостереження та ознайомлення зі статистичною звітністю.

У підрозділі 4.3 «Проблеми розвитку громадського контролю за правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ» обґрунтовано, що громадський контроль в органах внутрішніх справ може бути: 1) внутрівідомчим, який є однією із форм соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ; 2) зовнішнім, тобто контроль, який здійснюється громадськими організаціями та окремими громадянами, які не працюють в органах та підрозділах системи МВС.

Наголошено, що зовнішній громадський контроль за правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ здійснюється у таких формах: контроль громадських правозахисних груп, організацій та об'єднань, які існують в кожній області нашої держави; контроль засобів масової інформації, яким за законом необхідно надавати повну і правдиву інформацію; контроль науково-дослідних громадських організацій, аналітичних центрів, які проводять наукові дослідження щодо діяльності органів внутрішніх справ та їх взаємодії із населенням з питань охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; оскарження неправомірних дій органів внутрішніх справ та їх працівників.