Технологія як об’єкт господарсько-правового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 346.7:330.341.1

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Технологія як об'єкт господарсько-правового регулювання

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Давидюк Олександр Миколайович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент ЗАДИХАЙЛО Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри господарського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ВІННИК Оксана Мар'янівна, Київський національний ніверситет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права; кандидат юридичних наук, доцент БІЛОУСОВ Євген Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри аграрного права.

Захист відбудеться «26» лютого 2010 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий «22» січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. П. Колісник

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми обумовлена необхідністю забезпечення конкурентоздатності вітчизняної продукції, як основи матеріального добробуту українського суспільства, загострення проблематики якої пов'язана з включенням промислового комплексу України до світової економічної системи.

За таких умов модернізація національної економіки на інноваційній основі є головним завданням державної економічної політики. Впровадження інновацій до складу виробничих фондів вітчизняних суб'єктів господарювання, повинно призводити до якісного оновлення їх технологічного рівня та забезпечити сталу конкурентоспроможність українських товарів. Як свідчить досвід господарювання, такого результату можливо досягти лише при запровадженні до стратегічних галузей вітчизняної економіки передових і «проривних» технологій в якості основного різновиду інноваційного продукту.

Саме тому технологія як об'єкт господарсько-правового регулювання набуває надзвичайної актуалізації і потребує відповідних наукових досліджень її правової природи, особливостей оборотоздатності, організаційного забезпечення трансфертних відносин, визначення основних засад державного регулювання господарської діяльності пов'язаної зі створенням, передачею прав та втіленням технологій.

Перелічені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми дисертаційної роботи та визначають нагальну необхідність проведення комплексного наукового дослідження щодо моделювання відповідних правових механізмів, направлених на регулювання відносин пов'язаних із створенням, передачею прав та втіленням технологій.

Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці вітчизняних фахівців у галузі господарського права: Атаманової Ю.Є., Бабаєва В., Беляневич О.А., Бєгової Т.І., Білоусова Є.М., Бобкової А.Г., Вінник О.М., Задихайло Д.В., Замойського І.Є., Зельдіної О.Р., Знаменського Г. Л., Килимник І.І., Кудрявцевої В.В., Мілаш В.С., Підцеркового О.П., Погуляєва С.Ю., Пугинского Б.І., Мамутова В.К. Таран Л.В., Шаповалової О.В., Щербини В.С., Юсупова В.А.

Також була використана спеціальна економічна література: праці Антонюк Л.Л., Артемьева И.Е., Поручник А.М., Савчук В.С., Семиноженко В.П., та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає тематиці плану науково-дослідних робот Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Вдосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації 0106u002289). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 22 грудня 2006 р., та перезатверджена в квітні 2009 р., протокол № 9 від 17.04.2009 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності правових відносин пов'язаних зі створенням, передачею прав та втіленням технологій. Згідно поставленої мети окреслено основні завдання дисертації:

- з'ясувати сутність технології та сформулювати відповідну дефініцію, що відповідатиме сучасним умовам її обігу;

- встановити правову природу технології, визначити її головні особливості та характеристики;

- визначити основні прояви технології в сфері господарювання;

- вивчити механізм обігу технологій, визначити його специфічні ознаки і проблеми та розробити шляхи їх вирішення;

- проаналізувати механізм державної підтримки відносин пов'язаних із створенням, передачею прав та втіленням технологій, розробити конкретні заходи такого впливу, що мають підвищити ефективність від їх використання;

- розробити заходи, направлені на усунення прогалин в правовому регулюванні суспільних відносин пов'язаних із обігом технологій.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, пов'язані зі створенням технологій, передачею прав на них та їх втіленням.

Предметом дисертаційного дослідження є правовідносини пов'язані зі створенням, передачею прав та втіленням технологій.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний, правового моделювання та ін.

Застосування системно-структурного методу дозволило дослідити особливості внутрішньої природи та обігу технологій в господарському обороті, розробити класифікацію її елементів та різновидів. За допомогою діалектичного методу з'ясовано сутність правовідносин, що виникають при створенні, передачі прав та втіленні предмету дисертаційного дослідження. Метод правового моделювання використано при формуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України. Порівняльно-правовий метод дозволив з'ясувати, яким чином кваліфіковано суспільні відносини, що складають об'єкт дослідження, в правових системах інших країн, а також використати іноземний досвід правового регулювання засобів їх державного регулювання. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням господарсько-правового регулювання обігу технологій в Україні, що дозволяє з'ясувати особливості його правової природи та систему заходів державного впливу, спрямованих на забезпечення належного технологічного рівня національної економіки. У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані та виносяться на захист наукові положення та висновки, що мають наукову новизну.

Уперше:

1) технологію визначено в якості синтезованого об'єкту права інтелектуальної власності, в основу якого покладено систему окремих базових її елементів, що за рахунок спроможності функціонально втілюватись у виробничий процес набувають якостей інноваційного продукту, особливого роду нематеріального активу, об'єкту господарського обороту і дозволяють визначити її як об'єкт господарсько-правового регулювання. Його подальше використання надасть змогу забезпечити єдність правових засобів захисту та охорони технології, а також її майново-вартісної оцінки і використовується для упередження процесів її юридичного дроблення на окремі складові.

2) доведено, що технологію можна розглядати як суспільно-економічний феномен, синтетичний об'єкт права інтелектуальної власності, об'єкт інноваційної діяльності, об'єкт господарського обороту, майнову основу господарювання:

- обґрунтовано, що технологія як суспільно-економічний феномен, представляє собою актив суб'єкта господарювання, що є закритою системою послідовно взаємопов'язаних та взаємодіючих компонентів, а саме: виробничих методів і процесів; відомостей про послідовність окремих виробничих операцій, що ґрунтуються на результатах науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, зафіксованих у проектній документації; охоронних документах, що підтверджують правомірність використання об'єктів права інтелектуальної власності які входять до її складу; а також, втілених у механізмах, устаткуванні, приладах, тощо, нерозривно пов'язаних між собою матеріальними, енергетичними, інформаційними зв'язками, які в результаті дозволяють реалізувати спільну мету - виробництво нового продукту чи надання нової послуги, які за своїм впливом на систему економічних відносин підвищують науково-технічний рівень виробництва, включаючи рівень його технологічного укладу та пов'язані з настанням різноманітних соціальних наслідків.

- доведено, що технологія в господарському обороті є самостійним об'єктом, оскільки наділена всіма необхідними для цього властивостями оборотоздатності, а саме: цілісністю, вартісною визначеністю, здатністю функціонувати в системі економічних відносин попиту та пропозиції з урахуванням особливостей природи об'єктів права інтелектуальної власності та відповідних засобів їх захисту та знаходиться у сфері посиленого публічного інтересу, державної інноваційної політики;

- зазначається, що технологія як об'єкт господарського обігу може додатково включати в себе і права на об'єкти інтелектуальної власності невід'ємні від самого товару, що є результатом застосування технології.

- надається визначення технології як синтезованого об'єкту права інтелектуальної власності, яка являє собою системне поєднання об'єктів права інтелектуальної власності, яке визначає найбільш істотні (сутнісні) характеристики технологічного процесу виробництва товарів чи надання послуг, та передбачає конкретні шляхи їх комерціалізації.

- вказується на те, що самостійним об'єктом правового регулювання, захисту та охорони, в складі технології має стати компонування складових частин технології - окремих об'єктів права інтелектуальної власності, що включає в себе загальний алгоритм інтеграції таких складових до процесу функціонування технології як цілісного феномену, а також їх фізично-просторове розміщення в певному середовищі.

3) обґрунтовується, що технологія в інноваційних відносинах здатна виступати в якості інноваційного продукту та інноваційної продукції. Як інноваційний продукт, вона може бути представлена в якості як тільки інформаційного так і інформаційно-матеріального втілення, а в якості інноваційної продукції технологія може бути представлена у випадку, коли товаром виробничого призначення є устаткування, що містить у собі процес технологічної трансформації, наслідком якої є виробництво інших товарів, зокрема споживчих. В господарсько-правовому обороті технологія виступає в якості трьох основних форм: (а) інформаційного втілення (в якості інформації науково-технічного характеру, результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і т. д.); (б) інформаційно-матеріального втілення (у вигляді відокремленої технологічної лінії, експериментального конструювання або складової цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання, до виробничих фондів якого вже втілено технологію); (в) інноваційної продукції яка має функціонально-виробниче призначення; що можуть бути ідентифіковані як матеріальний так і нематеріальний актив. Доведено, що такий розподіл створює необхідні передумови для ефективного моделювання правового регулювання досліджуваної сфери суспільних відносин та утворення відповідних його режимів.

4) доведена необхідність нормативного врегулювання основ правового визначення технології в рамках Розділу № ІІІ Господарського кодексу України «Майно суб'єктів господарювання». Дисертант пропонує включити до вказаного розділу Господарського кодексу Главу № 16-1, в якій закріпити: а) поняття технології, перелік складових частин які до неї входять; б) поняття розробника технології, закріплення переліку основних його прав та гарантій здійснення його діяльності; в) поняття та форми трансферу технологій; г) відповідальність за порушення прав та законних інтересів суб'єктів і учасників трансферу технологій; ґ) основні види договорів пов'язаних із передачею прав на технологію; д) істотні умови, по яким сторони мають досягти згоди при укладенні будь-якого договору направленого на передачу прав на технологію; е) основні гарантії для розробників технологій та осіб, що їх втілюють (використовують); є) основні засоби державної підтримки та стимулювання розвитку вказаних відносин. Зазначається, що подальша деталізація правовідносин пов'язаних з технологією, має бути включена до Інноваційного кодексу України, проблематика якого сьогодні активно розроблюється в господарсько-правовій науці.

5) технологію визначено як специфічний об'єкт майнової основи господарювання, окремий тип виробничого активу, з яким пов'язаний комплекс правових можливостей суб'єкта господарювання, щодо володіння, користування, розпорядження, виключними правами на нього в господарській діяльності і який зокрема здатний визначати зміст виробничого процесу та належати йому на титулах права власності, господарського відання, оперативного управління.

6) обґрунтовано власну класифікацію інформації, що входить до складу технології. Зазначено, що диференціація інформації, що входить до складу технології, дозволяє дедуктивно з'ясувати специфіку правових механізмів захисту прав та законних інтересів учасників відносин пов'язаних із створенням, передачею прав та втіленням технології.

7) з'ясовано ознаки, що дозволяють відокремити технологію від суміжних об'єктів інноваційного права і пропонується їх «модель», яка ґрунтується на тому, що в результаті втілення технології до певного роду та виду виробничих процесів створюється: (а) результат (у вигляді певних товарів чи послуг), що наділений такими споживчими властивостями які не були відомі (чи не досяжні) раніше; (б) товари чи послуги, що наділені споживчими властивостями які значно переважають за своїми якісними характеристиками аналогічні об'єкти, що вже створюються в виробничому секторі; (в) продукція яка наділена високими показниками конкурентноздатності через істотне зниження витратності їх виготовлення; (г) об'єкти, що в свою чергу наділені властивостями технології (тобто результат функціонування технології - створення нових технологій);

8) визначається, що сфера обігу технологій та технологічний ринок, характеризується специфічною особливістю - подвійною правовою природою, що випливає з особливого статусу самого об'єкту - технології. З одного боку технологія є самостійним об'єктом відповідного ринку технологій, в межах якого реалізуються відносини пов'язані з її трансфером. Проте, з другого боку, результати втілення технології - технологічна продукція і / або технологічний продукт можуть виступати в якості самостійного об'єкта ринкових відносин на відповідних товарних ринках.

9) обґрунтовано, що ринок технологій не функціонує в «класичному» розумінні, адже основні суб'єкти ринку технологій діють в умовах складного ринкового середовища, що характеризується надвисокими ризиками інвестування в них, для подолання яких абсолютно недостатньо рушійної сили приватних інтересів. Доведено, що приватні (господарсько-виробничі) засади обігу технологій, обов'язково мають доповнюватись та компенсуватись за допомогою іншої складової такого обігу - організаційно-господарської. Значенням такого розподілу є те, що задекларована системність в функціонуванні ринку технологій передбачає та одночасно є запорукою, принципу системності правового регулювання;

10) серед наявних особливостей розвитку національного «ринку технологій» є цілий ряд «неспроможностей», серед яких можна виділити неспроможності у сфері: (а) технологічної пропозиції: 1) висока вартість фундаментальних наукових досліджень, що лежать в основі створення технології; 2) істотне зниження темпів розвитку вітчизняної фундаментальної та прикладної науки; 3) відсутність достатнього рівня «технологічної пропозиції», що обумовлена відсутністю приватноправового та централізованого фінансування розробки технологій; 4) складний процес організації та створення необхідних передумов для розробки технологій; 5) недостатня кількість наукових спеціалістів високої кваліфікації; (б) інфраструктури ринку технологій: 1) майже повна відсутність її як такої; 2) мала кількість посередників, що здійснюють специфічну господарську діяльність на ринку технологій; 3) відсутність єдиної системи інформаційного забезпечення відносин пов'язаних із створенням, передачею прав та втіленням технології; (в) технологічного попиту: 1) високий ступінь економічних ризиків пов'язаних з втіленням технологій; 2) конкуренція збоку транснаціональних корпорацій та наявні технологічні можливості інших країн; 3) особлива структура виробничого сектору національної економіки, що зосереджена на виробництві продукції декількох різновидів, що в свою чергу визначає вузько направлений попит; 4) недостатність внутрішніх фінансових ресурсів, що направляються на набуття нових технологій. Наявність такого роду висновків про неспроможності ринку є базою для створення та реалізації специфічної правової політики «інституційної компенсації» і нормативного закріплення відповідних засобів державного регулювання та управління відносинами пов'язаними із створенням, передачею прав та втіленням технологій, направленої на поєднання інноваційно-технологічної системи в єдиний процес.

11) проаналізовано питання пов'язане із змістом інноваційно-технологічної функції держави, запропоновано авторський варіант їх внутрішньої структури, що оснований на її розподілі на наступні групи засобів державного впливу: а) системного забезпечення організаційних передумов функціонування сфери обігу технологій; б) державної фінансової підтримки сфери обігу технологій; в) організаційно-господарського інфраструктурного забезпечення ринку технологій; г) стимулювання інноваційного імпорту; д) експортного контролю міжнародного трансферу технологій; е) захисту та охорони прав та законних інтересів учасників відносин пов'язаних із трансфером технологій.

Удосконалено висновок про те, що ринок технологій, як власне і ринок інноваційних продуктів у цілому, представляє собою структуровану систему яка складається з наступних елементів: (а) суб'єкти (учасники) ринку технологій; (б) об'єкти ринкових відносин (технологія); (в) відносини, що складаються між суб'єктами з приводу передачі таких об'єктів (в свою чергу вони втілюють в собі відносини пов'язані із наявністю як «технологічного» попиту так і «технологічної» пропозиції); (г) держава, яка виступає в особі її уповноважених органів, в якості як учасника організаційно-господарських повноважень (в частині здійснення стимулюючого впливу) так і суб'єкта, що уособлює собою технологічний попит і пропозицію; (д) інфраструктура, що забезпечує функціонування ринку технологій, через забезпечення його динаміки. Така система, має визначальне значення для створення господарсько-правового забезпечення, зокрема для державного регулювання відносин пов'язаних із обігом технологій.

Дістали подальший розвиток положення про те, що ключовою формою участі держави на технологічному ринку є запровадження різних конфігурацій спеціальних режимів здійснення інноваційної діяльності, як комплексного господарсько-правового механізму, який має включати в себе державні гарантії, різноманітні форми державної підтримки, спеціальні засоби державного регулювання, а також обмеження, заборони та спеціальні підстави юридичної відповідальності за зловживання наданими пільгами, що будуть спрямовані на системно-інституційну компенсацію «неспроможностей» такого ринку, в першу чергу за допомогою організаційно-господарських засобів правового регулювання.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в законодавчій роботі, практиці правозастосування, при підготовці навчальної та учбово-методичної літератури в навчальному процесі, а також у науково-дослідній роботі. Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого при викладанні дисципліни «Господарське право».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також на наукових конференціях: «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 2006 р.); «Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми» (м. Харків, 2006 р.); «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (м. Донецьк, 2006 р.); «Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення» (м. Харків, 2006 р.); «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (м. Харків, 2006 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2007 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2008 р.); «Проблеми судової реформи в Україні» (м. Харків, 2008 р.); «Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації» (м. Харків, 2008 р.); «Юридична наука очима молодих вчених» м. Харків, 2008 р.); «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 2008 р.);

Публікації. За темою дисертації автором підготовлено 17 наукових публікацій, з яких 5 статей - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тези 12 наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження структура дисертації складається зі вступу, 3-х розділів, що містять 12 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (205 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 222 сторінки, з яких основного тексту - 195 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, його предмет, об'єкт, мета та завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. «Правова природа технології як об'єкта господарських відносин» складається з чотирьох підрозділів, присвячених загальній характеристиці технології, її внутрішній природі, властивостям оборотоздатності та головним її ознакам.

У підрозділі 1.1 Технологія як суспільно-економічний феномен аналізуються підходи до її розуміння, особливості та наслідки втілення. Автор доходить висновку, що основними властивостями технології є: системність, наявність внутрішніх специфічних зв'язків, інтегративність, цілісність. Це вказує, що технологія є самостійним об'єктом правовідносин. Досліджується характеристика фундаментальних технологій, їх значення та наслідки застосування. Вказано, що сферою втілення технології як окремого об'єкту правового регулювання є виробничий сектор економіки в якому функціонують відносини господарювання.

Підрозділ 1.2 «Технологія як об'єкт права інтелектуальної власності», присвячений вивченню технології як специфічного «синтезованого» об'єкту права інтелектуальної власності, що носить «синтетичний» (штучний) характер. Дисертант доводить, що в такому сенсі, вона являє собою системне поєднання об'єктів права інтелектуальної власності, які визначають найбільш істотні (сутнісні) характеристики технологічного процесу виробництва товарів чи надання послуг, що полягає в подальшій розробці та вдосконаленні таких об'єктів, включає в себе конкретні шляхи його комерціалізації та отриманий досвід використання. Так поєднання складових носить визначальну, «синтезуючу» роль, оскільки саме завдяки йому з'являється можливість створити продукцію (товари чи послуги) яка наділена характеристиками недосяжними при використанні окремих його елементів. Додатково обґрунтовується необхідність нормативного закріплення в якості самостійного об'єкту правового регулювання компонування (фізично-просторового та функціонального розміщення) складових технології.

У підрозділі 1.3 Технологія як об'єкт господарських правовідносин досліджується юридична природа технології як самостійного об'єкту господарських правовідносин. Дисертантом розглянуто її у якості: інформаційного втілення; інформаційно-матеріального втілення; майнової основи господарювання; інноваційної продукції яка має функціонально-виробниче призначення.

Технологія в її інформаційному втіленні являє собою систему інформації (науково-технічні відомості про особливості протікання основних технологічних процесів; про об'єкт права інтелектуальної власності, на якому вона базується; обґрунтування доцільності її використання; про економічну раціональність втілення; конкретні шляхи комерціалізації), з їх відображенням у відповідній системі виробничих методів і процесів, об'єднаних спільним призначенням - відтворення технології в її матеріальному втіленні, що поєднані з вже отриманим досвідом такого створення, втілення та комерціалізації.

Технологія в її інформаційно-матеріальному втіленні це практична реалізація науково-практичних відомостей, що були отримані внаслідок наукових та дослідно-конструкторських робіт, уособлених в відокремленій технологічній лінії, експериментальному конструюванні технології, складовій частині цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання до якого вже втілено технологію.

В якості технології як специфічного різновиду майнової основи господарювання, автором дисертаційного дослідження запропоновано розуміти окремий тип виробничого активу з яким пов'язаний комплекс правових можливостей суб'єкта господарювання, щодо володіння, користування, розпорядження, виключними правами на цей актив в господарській діяльності і який зокрема здатний визначати зміст виробничого процесу та належати йому на титулах права власності, господарського відання, оперативного управління. На підставі цього автором запропоновано доповнити Господарський кодекс України відповідними положеннями.

У підрозділі 1.4 Технологія як об'єкт інноваційного права здійснено науковий аналіз особливостей участі технології у сфері інноваційних відносин та обґрунтовано думку про те, що предмет дисертаційного дослідження може виступати в зазначених правовідносинах у ролі: (а) інноваційного продукту (як інформаційне так і інформаційно-матеріальне втілення); (б) інноваційної продукції яка має функціонально-виробниче призначення. Дисертантом виділяються критерії за допомогою яких технологію можливо відокремити з проміж інших інноваційних об'єктів. На його думку вони ґрунтується на тому, що в результаті втілення технології до певного роду та виду виробничих процесів створюється: (1) результат (у вигляді певних товарів чи послуг), що наділений такими споживчими властивостями які не були відомі (чи не досяжні) раніше; (2) товари чи послуги, що наділені споживчими властивостями які значно переважають за своїми якісними характеристиками аналогічні об'єкти, що вже створюються в виробничому секторі; (3) продукція яка наділена високими показниками конкурентноздатності через істотне зниження витратності їх виготовлення; (4) об'єкти, що в свою чергу наділені властивостями технології (тобто результат функціонування технології - створення нових технологій).

Розділ 2. Господарсько-правове забезпечення функціонування ринку технологій присвячений дослідженню однієї з форм обігу технологій - ринкової, її особливостям, напрямам подальшого удосконалення та їх нормативному закріпленню.

У підрозділі 2.1 Інноваційний ринок та місце в ньому ринку технологій уточнено їх співвідношення один з одним та визначено, що ринок технологій є невід'ємною складовою інноваційного ринку та входить до його складу. Дисертант визначає, що технологічний ринок можливо структурувати на систему яка складається з наступних елементів: (а) суб'єкти (учасники) ринку технологій; (б) об'єкти ринкових відносин (технологія); (в) відносини, що складаються між суб'єктами з приводу передачі таких об'єктів; (г) держава, яка виступає в особі її уповноважених органів; (д) інфраструктура.

У підрозділі 2.2 Динаміка господарсько-правових відносин пов'язаних із створенням, передачею, впровадженням технологій досліджуються особливості передачі прав на технологію від її розробника до суб'єкта, що її втілює. Автором обґрунтовано, що через наявність низки неспроможностей технологічного ринку, він не здатний самостійно повноцінно забезпечувати достатнього рівня їх трансферу, а завдання держави - за допомогою організаційно-господарських засобів забезпечити проведення політики їх інституційної компенсації.

У підрозділі 2.3 Інфраструктура ринку технологій досліджуються головні напрями компенсаторного впливу інфраструктурного забезпечення технологічного ринку, висунуто пропозиції щодо їх подальшого моделювання та вдосконалення.

Підрозділ 2.4 Договірно-правове забезпечення динаміки господарсько-правових відносин пов'язаних з обігом технології присвячено проблематиці забезпечення охорони і захисту прав та законних інтересів, учасників відносин пов'язаних із обігом технологій, за допомогою укладання відповідних господарських договорів. Обґрунтовано, що найбільш повно, вказану мету можливо досягти при використанні договору комерційної концесії (франчайзингу). Автором запропоновано доповнити положення чинного законодавства України ще одним різновидом такого роду угод - договір на передачу технологічної розробки.

У підрозділі 2.5 Засоби забезпечення прав на технологію в процесі її обігу досліджуються їх основні способи та прийоми при реалізації суспільних відносин пов'язаний із створенням, передачею прав та втіленням технологій. Автор обґрунтовує, що сучасний стан регулювання таких відносин, наявні засоби захисту прав та законних інтересів його учасників, вимагають не покращення окремих його елементів, а створення нової цілісної, взаємоузгодженої, моделі правового регулювання, що містить в собі систему ефективних засобів захисту прав та законних інтересів всіх його учасників, заснованих як на приватноправових так і організаційно-господарських засадах.

Розділ 3. Державна підтримка створення, залучення та впровадження технологій присвячено особливостям нормативного регулювання засобів державної підтримки відносин пов'язаних із їх обігом, а також специфічним рисам державної технологічної політики та її внутрішній структурі.

У підрозділі 3.1 Державна політика у сфері технологічного розвитку вивчаються її характерні риси, а також етапи формування і основні напрями функціонування. Дисертант пропонує використовувати визначення державної технологічної політики як самостійного напряму структурно-галузевої та інвестиційної економічної політики держави, що представляє собою цілісну та взаємопов'язану систему правових, економічних, організаційних заходів державного впливу, (покарання, стимулювання, заохочення), порядку їх реалізації, що застосовуються спеціально-уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування і направлені на підтримку та стимулювання функціонування відносин пов'язаних із створенням, запровадженням, втіленням, комерціалізацією технологій, управління окремими складовими обігу технологій, закріплених у відповідних нормативних документах програмного характеру.

У підрозділі 3.2 «Форми та засоби державної підтримки створення, залучення та впровадження технологій», здійснено науковий аналіз системи заходів державного впливу на вказані відносини. Розглянуто зміст інноваційно-технологічної функції держави, запропоновано власні підходи до тлумачення напрямів і обсягів її впливу, а також внутрішньої структури.

Підрозділ 3.3 Спеціальні режими господарювання пов'язані із втіленням нових технологій присвячено проблемам їх правового регулювання та функціонування. Автором запропоновано власну класифікацію спеціальних правових режимів господарювання, пов'язаних із обігом технологій, що заснований на різновиді економіко-географічного утворення з яким нерозривно зв'язаний певний спеціальний правовий режим регулювання відносин пов'язаних із обігом технологій, на наступні складові: (а) забезпечення режиму «найбільшого сприяння» для окремих суб'єктів господарювання; (б) розповсюдження спеціального режиму господарювання на певній частині території України; (в) створення в межах певної галузі національної економіки України; (г) створення особливих умов ведення господарської діяльності відносно тих суб'єктів господарювання, що отримали / розробили технологію.

Висновки

технологія обіг господарювання правовий

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правової природи технології як об'єкту правового регулювання господарських відносин. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. Технологію необхідно розглядати не тільки як синтезований об'єкт права інтелектуальної власності, що носить синтетичний характер, але і в якості об'єкту інноваційних відносин, об'єкту господарських правовідносин, майнової основи господарювання, суспільно-економічного феномену. При цьому вона наділена всіма необхідними ознаками оборотоздатності: (цілісністю, вартісною визначеністю, здатністю функціонувати в системі економічних відносин попиту та пропозиції), а її внутрішні елементи наділені властивостями системності, інтегративності, цілісності та пов'язані між собою специфічними матеріальними, енергетичними та інформаційними зв'язками.

2. Як суспільно-економічний феномен, технологія представляє собою актив суб'єкта господарювання, що є закритою системою послідовно взаємопов'язаних та взаємодіючих компонентів направлених на настання різноманітних соціальних наслідків.

3. В якості об'єкту господарських правовідносин технологія може бути представлена у якості: (а) інформаційного втілення (інформації науково-технічного характеру, результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і т. д.); (б) інформаційно-матеріального втілення (відокремленої технологічної лінії, експериментального конструювання або складової цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання, до виробничих фондів якого вже втілено технологію); (в) інноваційної продукції яка носить функціонально-виробниче призначення.

4. Як особливий різновид інновацій, технологія виступає в інноваційних відносинах в якості як інноваційного продукту так і інноваційної продукції.

5. Технологію, як особливий вид майнової основи господарювання, слід визначати як окремий тип виробничого активу з яким пов'язаний комплекс правових можливостей суб'єкта господарювання, щодо володіння, користування, розпорядження, виключними правами на цей актив в господарській діяльності і який зокрема здатний визначати зміст виробничого процесу та належати йому на титулах права власності, господарського відання, оперативного управління.

6. В якості синтезованого об'єкту права інтелектуальної власності технологія являє собою системне поєднання об'єктів права інтелектуальної власності, яке визначає найбільш істотні (сутнісні) характеристики технологічного процесу виробництва товарів чи надання послуг, та передбачає конкретні шляхи їх комерціалізації.

7. Виключно ринкових (приватноправових) засобів стимулювання обігу технологій в Україні - недостатньо для створення належного рівня їх трансферу. Це викликано рядом специфічних неспроможностей самого ринку, що на ньому існують. Головним завданням державного регуляторного впливу є їх інституційно-організаційна компенсація та організація трансферу технологій заснованих на організаційно-господарських засадах. Поєднання перерахованих механізмів, надасть змогу забезпечити повноцінний рівень технологічного попиту та пропозиції.

8. Державна технологічна політика має ґрунтуватись на поєднання заходів диспозитивного та імперативного впливу і являє собою самостійний напрям структурно-галузевої та інвестиційної економічної політики держави, цілісну та взаємопов'язану систему правових, економічних, організаційних заходів державного впливу, (покарання, стимулювання, заохочення), порядку їх реалізації, що застосовуються спеціально-уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування і направлені на підтримку та стимулювання функціонування відносин пов'язаних із створенням, запровадженням, втіленням, комерціалізацією технологій, управління окремими складовими обігу технологій, закріплених у відповідних нормативних документах програмного характеру.

9. Інноваційно-технологічна функція держави заснована на її розподілі на наступні групи засобів впливу: а) системного забезпечення організаційних передумов функціонування сфери обігу технологій; б) державної фінансової підтримки сфери обігу технологій; в) організаційно-господарського інфраструктурного забезпечення ринку технологій; г) стимулювання інноваційного імпорту; д) експортного контролю міжнародного трансферу технологій; е) захисту та охорони прав та законних інтересів учасників відносин пов'язаних із трансфером технологій.

10. Внести зміни до глави 16 Господарського кодексу України («Майно суб'єктів господарювання») шляхом доповнення його змісту главою № 16-1, в якій закріпити: а) поняття технології, перелік складових частин які до неї входять; б) поняття розробника технології, закріплення переліку основних його прав та гарантій здійснення його діяльності; в) поняття та форми трансферу технологій; г) відповідальність за порушення прав та законних інтересів суб'єктів і учасників трансферу технологій; ґ) основні види договорів пов'язаних із передачею прав на технологію; д) істотні умови, по яким сторони мають досягти згоди при укладенні будь-якого договору направленого на передачу прав на технологію; е) основні гарантії для розробників технологій та осіб, що їх втілюють (використовують); є) основні засоби державної підтримки та стимулювання розвитку вказаних відносин. Зазначається, що подальша деталізація правовідносин пов'язаних з технологією, має бути включена до Інноваційного кодексу України, проблематика якого сьогодні активно розроблюється в господарсько-правовій науці.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Давидюк О.М. Технологія як економіко-правовий феномен / Олександр Давидюк // Проблеми законності: республ. міжвід. наук. зб. - 2006. - № 84 - C. 90-96.

2. Давидюк О.М. Поняття технології: перспективи розвитку в інноваційному праві України / Олександр Давидюк // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 4 - C. 117-120.

3. Давидюк О.М. Створення технологій: проблеми правового регулювання / Олександр Давидюк // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 5 - C. 66-69.

4. Давидюк О.М. Класифікація технологій в інноваційному праві: сучасний стан та перспективи розвитку / Олександр Давидюк // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 6 - C.27-30.

5. Давидюк О.М. Трансфер технологій: перспективи доопрацювання / Олександр Давидюк // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. - 2007. - № 90 - C. 39-45.

6. Давидюк О. М. Технологія як економіко-правовий феномен / О. М. Давидюк // Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства: тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2006. - С. 140-142.

7. Давидюк О. М. Конституційне право на володіння, користування та розпорядження інтелектуальною власністю як об'єкта інноваційної діяльності / О. М. Давидюк // Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми: зб. наук. статей (за матеріалами XVIII політологічних читань). - Х., 2006. - С. 27-28.

8. Давидюк О. М Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»: перспективи доопрацювання / О.М. Давидюк // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Д., 2006. - С. 57-59.

9. Давидюк О.М. Конституційне право на володіння, користування та розпорядження інтелектуальною власністю в світлі правового регулювання технології як об'єкта інноваційної діяльності / О.М. Давидюк // Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення, 21 червня 2006 р. : матеріали «круглого столу», організ. і провед. Наук.-дослід. ін-том дер. будів. та місц. самовряд. АПрН України. - Х., 2006. - С. 108-110.

10. Давидюк О.М. Технологія як об'єкт інноваційних правовідносин / О.М. Давидюк // Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення, 27-28 жовтня 2006 р. : тези доп. всеукр. наук.-практ. конф. - Х., 2007. - С. 369-372.

11. Давидюк О.М. Державна технологічна політика України: перспективи становлення / О.М. Давидюк // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2007. - С. 72-75.

12. Давидюк О. М. Правове регламентування заходів впливу при реалізації державної технологічної політики / О.М. Давидюк // Запорізькі правові читання, 17-18 травня 2007 р. : тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. - З, 2007. - С. 343-347.

13. Давидюк О. М. Правова регламентація заходів державного впливу при реалізації державної технологічної політики / О. М. Давидюк // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2008. - С. 244-248.

14. Давидюк О. М. Поняття технології: проблема тлумачення та одноманітного застосування в судовій практиці / О. М. Давидюк // Проблеми судової реформи в Україні, 9 квітня 2008 р. : тези доп. та наук. повідомл. учас. наук.-практ. семінару молодих учених та здобувачів. - Х, 2008. - С. 132-135.

15. Давидюк О. М. Національна технологічна безпека України: господарсько-правові засоби її досягнення / О. М. Давидюк // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації, 16 травня 2008 р. : мат. міжнар. наук. семінару. - Х., 2008. - С. 172 - 174.

16. Давидюк О. М. Господарсько-правове регулювання ринку технологій в Україні / О. М. Давидюк // Юридична наука очима молодих вчених, 16-17 травня 2008 р.: тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2008. - С. 222-225.

17. Давидюк О. М. Господарсько-правовий механізм регулювання відносин пов'язаних з створенням, передачею прав та втіленням технологій та/або її складових частин / О. М. Давидюк // Осінні юридичні читання, 12-13 листопада 2008 р. : тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук. конф. молодих учених. - Х., 2008. - С. 221-224.

Анотації

Давидюк О.М. Технологія як об'єкт господарсько-правового регулювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

Робота присвячена дослідженню теоретичних засад правового статусу технології як самостійного об'єкту господарських правовідносин. У ній наводиться авторське визначення понять «технологія», «синтетичний об'єкт права інтелектуальної власності», «інфраструктура ринку технологій», «державна технологічна політика», «інноваційно-технологічна функція держави». Визначаються критерії, за допомогою яких технологія може бути відокремлена від інших інноваційних та господарсько-правових об'єктів. Досліджується система суспільних відносин пов'язаних із обігом технологій, моделюються основоположні засади їх правового регулювання та нормативного обмеження державного впливу. Вивчаються всі особливості реалізації державної технологічної політики та створення спеціальних правових режимів здійснення господарської діяльності, що направлені на стимулювання відносин пов'язаних із їх трансфером.

Ключові слова: технологія, інновації, інноваційна діяльність, технопарки, технологічна політика, ринок технологій, державне регулювання господарської діяльності, спеціальний правовий режим.

Аннотация

Давидюк А.Н. Технология как объект хозяйственно-правового регулирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

Работа посвящена исследованию теоретических основ правового статуса технологии как самостоятельного об'єкта хозяйственных правоотношений. В ней приводится авторское определение понятий «технология», «синтетический объект права интеллектуальной собственности», «инфраструктура рынка технологий», «государственная технологическая политика», «инновационно-технологическая функция государства».

Исследуются все существенные признаки и особенности технологии, возможности её участия в правоотношениях в качестве синтезированного объекта права интеллектуальной собственности носящего синтетический характер, общественно-экономического феномена, специфического элемента имущественной основы хозяйствования, объекта инновационных и хозяйственных отношений, признаки которые позволяют определить её в указанных качествах.

Определяются критерии, с помощью которых технология может быть выделена от других инновационных и хозяйственно-правовых объектов. Исследуется система общественных отношений связанных с оборотом технологий, моделируются основополагающие принципы их правового регулирования и нормативного ограничения государственного влияния. Основывается, что исключительно частноправовых средств влияния на сферу оборота технологий недостаточно, так как его существующие недостатки исключают действенность их применения. Основная задача государства при этом, институционально компенсировать такие неспособности и дополнить указанную сферу с помощью организационно-хозяйственной составляющей. Изучаются все особенности реализации государственной технологической политики и создания специальных правовых режимов осуществления хозяйственной деятельности, что направлены на стимулирование отношений связанных с их трансфером.

Ключевые слова: технология, инновации, инновационная деятельность, технопарки, технологическая политика, рынок технологий, государственное регулирование хозяйственной деятельности, специальный правовой режим.

Annotation

Davydiuk A.N. The technology as object of economic legal relationships . - Manuscript.

The dissertation for the candidates degree of legal sciences on the speciality 12.00.04 - economic law; economic procedural law. - The Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine , Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to the research of the theoretical principles of legal status of the technology as an independent object of the economic legal relationships. The author determination of the conceptions «technology», «synthetic object of the intellectual property right» «the technologies market infrastructure», «state technological policy», innovative «technological function of the state» has been given. Criteria by which technology can be separated from other innovative and economic legal objects have been determined. The system of the public relations connected with the legal technologies turnover has been investigated, the fundamental principles of their regulation and the normative limitation of the state influence have been modeled. All pecularities of realization of state technological policy and creation of the special legal regimes of the realizations of the economic activity directed to the stimulation of relations connected with their have turnover have been studied.

Keywords: technology, innovations, innovative activity, tekhnoparki, technological policy, market of technologies, state adjusting of economic activity, dedicaded legal mode.

Відповідальний за випуск кандидат юридичних наук, доцент Бойчук Р.П.

Підписано до друку 08.01.2010 р. Формат 60х90 1/16.

Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.

Ум. друк. арк. 0,7 Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 3752

Друкарня Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77

Размещено на Allbest.ru