Особливості правового регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В. М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ЗА УЧАСТЮ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЯК РОБОТОДАВЦЯ



Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля, м. Луганськ.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Іншин Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України, начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, Клемпарський Микола Миколайович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, старший науковий співробітник.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 19 » листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М. П. Стадник

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Здійснення соціально-економічних реформ в Україні, розвиток різних форм власності та підприємництва, утворення ринку праці, втрата державою функції єдиного роботодавця обумовлюють необхідність дослідження проблеми правового регулювання трудових правовідносин. Сучасний етап соціально-економічних змін в Україні, проведення правової реформи висувають в якості одного з головних завдань переосмислення місця і статусу підприємців у системі суспільного виробництва, пошук ефективної моделі правового регулювання їх участі як роботодавців у трудових відносинах.

На жаль, на цей час з боку законодавця недостатня увага приділяється диференціації правового регулювання праці за участю суб'єктів малого підприємництва, що негативно позначається на ефективності їх діяльності. Правове регулювання реалізації права фізичних осіб-підприємців на самостійну працю та права використовувати працю найманих працівників має досить специфічний характер. Питання удосконалення правового регулювання цих відносин, а, разом з тим, і визначення змісту, завдань, особливостей та місця трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця в системі суспільних відносин, потребує дослідження правового статусу учасників цих відносин, розробки пропозицій та рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері. Новий Трудовий кодекс України повинен урахувати всі позитивні наукові розробки у цьому напрямку та закріпити ефективний механізм правового регулювання трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця.

Окремі питання діяльності фізичної особи-підприємця були предметом наукових досліджень у роботах фахівців з теорії держави та права, трудового, підприємницького, цивільного права, зокрема: С.С. Алексєєва, Н.Б. Болотіної, О.М. Вінника, В.С. Венедиктова, С.В. Вишновецької, Л.П. Грузінової, В.В. Жернакова, Т.А. Занфірової, М.І. Іншина, І.С. Канзафарової, Д.О. Карпенка, І.Я. Кисельова, Л.І. Лазор, О.М. Обушенка, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.О. Саніахметової, В.М. Селіванова, В.І. Семчика, М.М. Сібільова, О.Ф. Скакун, Р.О. Стефанчука, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших. Однак, спеціального комплексного дослідження особливостей правового регулювання трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця в Україні ще не проводилось.

Недостатня розробленість зазначених питань у науці трудового права, наукова й практична їх значимість, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до п. 1 Плану заходів із впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств на друге півріччя 2008-2009 рр., затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 р. № 1245-р; п. 1 Плану заходів з виконання у 2010 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 р. № 274-р., а також комплексної цільової програми Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні правового статусу фізичної особи-підприємця як роботодавця, розкритті особливостей правового регулювання трудових відносин за його участю та внесенні пропозицій та рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства й правозастосовної практики з досліджуваних питань.

Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження ставилися такі основні завдання:

- розкрити особливості поняття фізичної особи-підприємця як роботодавця та виділити його ознаки як учасника трудових відносин;

- визначити сутність та складові трудоправового статусу фізичної особи-підприємця як роботодавця;

- дати характеристику основних засад правового регулювання трудових відносин за участю особи-підприємця;

- розкрити зміст права на працю фізичної особи-підприємця як самозайнятої особи;

- з'ясувати правові підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця;

- розкрити зміст трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця і виявити, наскільки трудове законодавство України враховує особливості їх суб'єктного складу;

- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця.

Об'єктом дослідження є трудові відносини, що виникають за участю фізичної особи-підприємця.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця.

Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Діалектичний метод наукового пізнання дав змогу розглянути особливості правового регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця у взаємозв'язку окремих його елементів, виявити його усталені напрямки й загальні закономірності. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат дослідження (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий і формально-логічний методи використано для аналізу змісту права на працю фізичною особою-підприємцем як самозайнятої особою, визначення особливостей виникнення, зміни та припинення трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2). Соціологічний метод застосовувався при узагальненні судової практики щодо справ про укладення трудових договорів між фізичною особою-підприємцем та найманим працівником (підрозділ 2.2). Історичний метод надав можливість проаналізувати розвиток правового впорядкування нормування праці (підрозділ 1.3). Системно-структурний метод став у нагоді при створенні передумов для розкриття змісту трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця (підрозділ 3.1). Метод узагальнення дозволив у висновках підсумувати окремі найважливіші питання відповідно до мети дисертаційного дослідження. підприємець роботодавець трудовий законодавство

Науково-теоретичною базою даного дослідження послужили праці із загальної теорії держави та права, розробки фахівців у галузі трудового права та інших галузей юридичної науки.

Нормативним підґрунтям роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України. Емпіричну основу дисертації становлять постанови Пленуму Верховного суду України, а також судова практика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація стала одним з перших в українській правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем правого регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця. У процесі проведеного дослідження розроблено й сформульовано нові наукові положення й висновки, запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

уперше:

- з'ясовано особливості поняття фізичної особи-підприємця в аспекті трудового права, до яких віднесено: 1) дослідження поняття фізичної особи-підприємця пов'язані з його участю у процесі праці; 2) поняття «роботодавець» включає в себе фізичну особу-підприємця у випадку використання підприємцем найманої праці інших фізичних осіб; 3) термін «підприємець», що застосовується, головним чином, в англосаксонських країнах, конвенціях та інших актах МОП, для визначення сторони трудового договору не може бути застосований в сучасних умовах;

- досліджено ознаки фізичної особи-підприємця як учасника трудових відносин, до яких віднесено: 1) реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності та як платника обов'язкових страхових внесків до позабюджетних фондів - як елемент виникнення трудової правосуб'єктності у фізичної особи-підприємця; 2) використання найманої праці на підставі трудового договору. Ця ознака характеризує організаційний та майновий критерій трудової правосуб'єктності підприємця;

- доводиться, що основними структурними елементами правового статусу фізичної особи-підприємця як роботодавця є: а) права і обов'язки, передбачені трудовим законодавством; б) гарантії забезпечення здійснення прав і обов'язків; в) відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на нього обов'язків;

- обґрунтовано виокремлення у правовому регулюванні діяльності фізичної особи-підприємця наступних блоків нормативно-правових актів: 1) Конституція та міжнародно-правові акти, які закріплюють право на підприємницьку діяльність та працю; 2) спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють виключно діяльність фізичних осіб-підприємців; 3) нормативно-правові акти, що містять норми, які регулюють діяльність фізичної особи-підприємця в окремих сферах суспільних відносин;

- розкрито зміст права на працю фізичної особи-підприємця як самозайнятої особи. Сформульовано визначення поняття самозайнятої особи як особи, що є власником засобів виробництва, сама організує свою працю і управляє нею, здатна створювати робочі місця іншим фізичним особам відповідно до діючого законодавства, тобто здійснює трудову, підприємницьку та іншу діяльність в умовах самоорганізації виробництва і самоуправління працею;

- обґрунтована пропозиція внесення змін до назви глави 3 «Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи-суб'єкта малого підприємництва, фізичної особи-підприємця» проекту Трудового кодексу України, визначивши її як «Особливості регулювання трудових відносин за участю суб'єкта малого підприємництва», тим самим поширивши дію статей цієї глави на роботодавців-суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців. У зв'язку із запропонованими змінами та з метою попереднього визначення особливостей праці працівників за трудовим договором з роботодавцем-фізичною особою пропонуються зміни структури проекту Трудового кодексу України;

- визначено, що чинний Кодекс законів про працю України не встановлює особливостей зміни та припинення трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця. Відмінністю таких відносин є посередництво державної служби зайнятості, яке виявляється в реєстрації укладення, зміни та розірвання трудових договорів між працівником і фізичною особою-підприємцем;

удосконалено:

- правові підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця і зроблено висновок, що здатність фізичної особи виступати роботодавцем виникає разом з цивільною правоздатністю і дієздатністю, виключно з моменту державної реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до порядку визначеного чинним законодавством України;

- розуміння співвідношення трудового договору із цивільно-правовими договорами про працю, які укладаються фізичними особами, в тому числі фізичними особами-підприємцями, з іншими юридичними та фізичними особами і визначено відмінності між ними;

дістали подальшого розвитку:

- дослідження поняття роботодавець, під яким розуміється юридична або фізична особа, яка володіє трудовою правосуб`єктністю та відповідно до законодавства на підставі укладення трудового договору використовує найману працю інших фізичних осіб;

- розуміння основних напрямків удосконалення правового регулювання виникнення, зміни та припинення трудових відносин, учасниками яких є фізичні особи-підприємці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- у науково-дослідницькій сфері ці результати можуть бути основою для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань правового регулювання діяльності фізичної особи-підприємця як роботодавця;

- у сфері правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і внесення змін та доповнень до законодавчих та підзаконних актів, зокрема, нового Трудового кодексу України, вдосконалення чинного законодавства з питань діяльності фізичної особи-підприємця як роботодавця;

- у правозастосовчій практиці - висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, допоможуть у практичній діяльності правозастосовних органів, уповноважених займатися регулюванням відносин за участю фізичних осіб-підприємців;

- у навчальному процесі - положення й висновки дисертації можуть бути використані у вищих та інших юридичних закладах освіти в процесі вивчення навчальної дисципліни «Трудове право України», а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій з трудового права.

Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації автора оприлюднені в доповідях і повідомленнях, тезах доповідей на науково-практичних конференціях «Захист трудових та пенсійних прав громадян України» (м. Харків, 29 березня 2008 р.), «Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України» (м. Харків, 22-23 травня 2008 р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21-22 квітня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (203 найменування). Загальний обсяг дисертації - 188 сторінок, з них основного тексту - 167 сторінок.



Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його зв'язок з науковими планами та програмами, мету й завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, дані про апробацію результатів і публікації.

Розділ 1 «Теоретичні засади визначення правового статусу фізичної особи-підприємця як роботодавця» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Поняття та роль підприємництва в розвитку цивілізованої ринкової економіки» проаналізовано й узагальнено погляди вчених на поняття підприємництва в його діалектичному розвитку. Підприємницьку діяльність у контексті трудового права визначено як діяльність з метою отримання прибутку фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, що пов'язана з реалізацією ними на основі трудового договору права найму працівників та обов'язку забезпечити соціальні гарантії щодо використання їх праці.

Підкреслено, що підприємницька діяльність може бути для фізичної особи-підприємця не єдиною можливістю отримувати доходи. Поряд із підприємницькою діяльністю підприємець, якщо це не заборонено законом, може виконувати трудову функцію, одночасно працюючи за трудовим договором у іншого господарюючого суб'єкта і при цьому отримуючи заробітну плату.

Зазначено, що економічне процвітання України як незалежної держави неможливе без розвитку приватного сектора економіки, основою якого має бути підприємництво. Як певне соціально-економічне явище, підприємництво покликане виконувати цілий ряд об'єктивних соціальних функцій: сприяти зміцненню матеріального та духовного потенціалу кожного індивіда окремо та національної єдності взагалі, сприяти підвищенню соціальної відповідальності роботодавців, тощо.

У підрозділі 1.2 «Фізична особа-підприємець: його поняття, ознаки та складові правового статусу як роботодавця» визначено поняття, ознаки фізичної особи-підприємця як учасника трудових відносин, а також правовий статус фізичної особи-підприємця як роботодавця та його складові елементи. Порівняння категорій роботодавець та підприємець довело, що звуження кола роботодавців шляхом використання на законодавчому або науковому рівні для характеристики категорії «роботодавець» лише термінів підприємець чи наймач є недоцільним, бо ці поняття неточно відображають зміст статусу суб'єкта трудових правовідносин. Фізична особа-підприємець не обов'язково використовує найману працю, так як може здійснювати трудову діяльність самостійно.

Виділено характерні особливості поняття фізичної особи-підприємця в аспекті трудового права, до яких віднесено: 1) дослідження поняття фізичної особи-підприємця пов'язані з його участю у процесі праці; 2) поняття «роботодавець» включає в себе фізичну особу-підприємця у випадку використання підприємцем найманої праці інших фізичних осіб; 3) термін «підприємець», що застосовується, головним чином, в англосаксонських країнах, конвенціях та інших актах МОП, для визначення сторони трудового договору не може бути застосований в сучасних умовах, оскільки за чинним законодавством України підприємцями визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють підприємницьку діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав та обов'язків), володіють відокремленим майном і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Сформульовано поняття ознак фізичної особи-підприємця як роботодавця та визначено ці ознаки.

Зазначено, що поняття «роботодавець» потребує єдиного формулювання та законодавчого закріплення в новому Трудовому кодексі України. Пропонується під роботодавцем розуміти юридичну або фізичну особу, яка володіє трудовою правосуб`єктністю та відповідно до законодавства на підставі укладення трудового договору використовує найману працю інших фізичних осіб.

Обґрунтовано, що правовий статус фізичної особи-підприємця як роботодавця включає наступні елементи: а) права і обов'язки, передбачені трудовим законодавством; б) гарантії забезпечення здійснення прав і обов'язків; в) відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на нього обов'язків. Здійснено детальний аналіз зазначених структурних елементів.

Зроблено висновок, що можливість брати участь у трудових відносинах як роботодавець у фізичної особи-підприємця, за загальним правилом, виникає з моменту досягнення фізичною особою вісімнадцятирічного віку та державної реєстрації її як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством України, а в окремих випадках, зокрема: у разі реєстрації шлюбу фізичною особою, яка не досягла повноліття, та державної реєстрації її як підприємця; за погодженням батьків (усиновлювачів), піклувальника та/або органу опіки та піклування з моменту досягнення фізичною особою шістнадцятирічного віку та державної реєстрації її як підприємця без статусу юридичної особи.

У підрозділі 1.3 «Правові основи діяльності фізичних осіб-підприємців у сфері трудових відносин» досліджено систему нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності фізичних осіб-підприємців у сфері трудових відносин у їх історичному розвитку.

Зазначено, що правове регулювання праці полягає у діяльності (впливі) держави щодо трудових відносин за допомогою правових засобів з метою встановлення і реалізації певного порядку в цих відносинах. При цьому, правовий вплив здійснюється на майнову, управлінську (організаційну) сторони трудових відносин, а засобами такого впливу є нормативно-правові акти, які містять норми трудового права.

Норми трудового законодавства, що регулюють трудові відносини за участю фізичної особи-підприємця, є неоднозначними і розпорошеними, що ускладнює практичне їх застосування.

Обґрунтовано можливість виділення у правовому регулюванні діяльності фізичної особи-підприємця наступних блоків нормативно-правових актів: 1) Конституція та міжнародно-правові акти, які закріплюють право на підприємницьку діяльність та працю; 2) спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють виключно діяльність суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб-підприємців (до них належать Господарський кодекс України, Закони України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та інші); 3) нормативно-правові акти, що містять норми, які регулюють діяльність фізичної особи-підприємця в окремих сферах суспільних відносин (наприклад, Кодекс законів про працю України, Цивільний кодекс України, Митний кодекс та інші).

Запропоновано внести зміни до назви глави 3 «Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи-суб'єкта малого підприємництва, фізичної особи-підприємця» проекту Трудового кодексу України, визначивши її як «Особливості регулювання трудових відносин за участю суб'єкта малого підприємництва», тим самим поширивши дію статей цієї глави на роботодавців-суб'єктів малого підприємництва, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи-підприємці. У зв'язку із запропонованими змінами та з метою попереднього визначення особливостей праці працівників за трудовим договором з роботодавцем - фізичною особою пропонуються зміни структури проекту Трудового кодексу України. Так, запропоновано положення глави 4 проекту Трудового кодексу України перенести у главу 3 проекту, а відповідні положення глави 3 у главу 4 проекту Трудового кодексу України.

Розділ 2 «Умови виникнення трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Реалізація права на працю фізичною особою-підприємцем як самозайнятою особою» досліджено зміст права на працю фізичної особи-підприємця як самозайнятої особи.

Доведено, що під самозайнятою особою необхідно розуміти особу, яка є власником засобів виробництва, сама організує свою працю і управляє нею, здатна створювати робочі місця іншим фізичним особам відповідно до діючого законодавства, тобто здійснює трудову, підприємницьку й іншу діяльність в умовах самоорганізації виробництва і самоуправління працею. Самозайняті особи відносяться до зайнятого населення держави, однак, їх діяльність не регулюється нормами трудового законодавства, за винятком випадків найму ними працівників.

Підкреслено, що питання діяльності фізичних осіб-підприємців як учасників трудових правовідносин майже не регулюється чинним Кодексом законів про працю України, що створює значні практичні проблеми у діяльності фізичних осіб-підприємців під час найму працівників. На цей час існує необхідність закріплення на законодавчому рівні саме у Кодексі законів про працю України та, в майбутньому, у Трудовому кодексі України особливостей регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця.

Обґрунтовується, що одночасна діяльність фізичної особи як підприємця та праця її як найманого працівника у іншого роботодавця не вважається сумісництвом. Чинне законодавство України не регулює особливості праці працівників, які мають статус приватних підприємців, в тому числі не містить заборони здійснювати підприємницьку діяльність, використовувати працю інших фізичних осіб та одночасно працювати у інших роботодавців на умовах трудового договору.

У підрозділі 2.2 «Особливості укладення трудового договору за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця» досліджено умови та особливості виникнення правовідносин за участю фізичної особи-підприємця.

Зазначено, що законодавче регулювання трудового договору з фізичною особою-підприємцем має певні недоліки та потребує вдосконалення у напрямі пристосування такого трудового договору до потреб практики, а також посилення гарантій захисту прав найманих працівників.

Обов'язковими умовами, які підлягають узгодженню при укладенні трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем, є: строк договору; трудова функція, яку виконуватиме працівник: найменування професії, спеціалізації, кваліфікації, посади відповідно до встановленої кваліфікації професій і кваліфікаційних характеристик; умови праці; умови оплати праці; робочого часу; часу відпочинку.

Розділі 3 «Зміст та припинення трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Зміст трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця» досліджено сутність трудових правовідносин за участю роботодавців - фізичних осіб-підприємців.

В рамках трудових правовідносин кожен із учасників має визначені законом і взаємною угодою права і обов'язки, які і складають зміст зазначених відносин. При цьому, відносини, що виникають між працівником і роботодавцем, обумовлюють взаємні зобов'язання як майнового, так і немайнового характеру.

Доведено необхідність у трудовому договорі між фізичною особою та найманим працівником встановлювати розмір оплати праці кваліфікованого працівника вищий за встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Визначено, що зміст трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця складають права та обов'язки, що встановлені нормативними актами про працю, у тому числі типовим трудовим договором, в якому фізична особа-підприємець та працівник визначають умови праці.

У підрозділі 3.2 «Особливості зміни та припинення трудових правовідносин, учасником яких є фізична особа-підприємець» проаналізовано сутність зміни та припинення трудових правовідносин за участю роботодавців і фізичних осіб-підприємців.

Доведено, що чинний Кодекс законів про працю України не закріплює особливостей зміни та припинення трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця. Відмінністю таких відносин є посередництво державної служби зайнятості, яке виявляється в реєстрації укладення, зміни та розірвання трудових договорів між працівником і фізичною особою-підприємцем.

З урахуванням специфіки суб'єктного складу трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця проаналізовані підстави припинення цих правовідносин. Визначено, що чинне законодавство України не регулює питання припинення трудових відносин у випадку винесення постанови суду про направлення фізичної особи-підприємця, яка є роботодавцем, на примусове лікування, а також у випадку набрання законної сили вироку суду, яким роботодавця-підприємця засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання. Працівник у даному випадку може припинити трудові відносини та зняти трудовий договір з реєстрації в службі зайнятості лише за рішенням суду про розірвання трудового договору або про визнання його недійсним, яке набрало законної сили.

У випадку винесення постанови суду про направлення фізичної особи-підприємця, яка є роботодавцем, на примусове лікування, а також у випадку набрання законної сили вироку суду, яким її засуджено до позбавлення волі, трудові відносини між роботодавцем-підприємцем можуть і не припинитися. Це обумовлено тим, що законодавство України не визнає примусове лікування та позбавлення волі підставами для припинення підприємницької діяльності. Фізична особа-підприємець до моменту винесення рішення суду може доручити, шляхом надання нотаріальної довіреності, здійснення більшості юридичних дій, пов'язаних з його підприємницькою діяльності (в тому числі і стосовно відносин з найманими працівниками), довіреній особі, яка за його вказівками і від його імені буде здійснювати підприємницьку діяльність до звільнення самого підприємця.

Висновки

У дисертаційному дослідженні, виконаному на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що дозволило обґрунтувати низку висновків, внести пропозиції і рекомендації з подальшого вдосконалення правового регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця. Основні з них такі:

1. Підприємницька діяльність у контексті трудового права - це діяльність з метою отримання прибутку фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, що пов'язана з реалізацією ними на основі трудового договору права найму працівників та обов'язку забезпечити соціальні гарантії щодо використання їх праці.

2. Виділено особливості поняття фізичної особи-підприємця в аспекті трудового права, зокрема: 1) дослідження поняття фізичної особи-підприємця пов'язані з його участю у процесі праці; 2) поняття «роботодавець» включає в себе фізичну особу-підприємця у випадку використання підприємцем найманої праці інших фізичних осіб; 3) термін «підприємець», що застосовується, головним чином, в англо-саксонських країнах, конвенціях та інших актах МОП, для визначення сторони трудового договору не може бути застосований в сучасних умовах.

3. Поняття «роботодавець» потребує єдиного формулювання та законодавчого закріплення в новому Трудовому кодексі України. Пропонується під роботодавцем розуміти юридичну або фізичну особу, яка володіє трудовою правосуб`єктністю та відповідно до законодавства на підставі укладення трудового договору використовує найману працю інших фізичних осіб;

4. Правовий статус фізичної особи-підприємця як роботодавця включає наступні елементи: а) права і обов'язки, передбачені трудовим законодавством; б) гарантії забезпечення здійснення прав і обов'язків; в) відповідальність за невиконання і неналежне виконання покладених на нього обов'язків.

5. Поняття трудової правоздатності і трудової дієздатності фізичної особи-підприємця не знайшли широкого розповсюдження в науковій літературі, хоча представляють безперечний інтерес як з теоретичної, так і з практичної точок зору.

За загальним правилом, можливість брати участь у трудових відносинах як роботодавець у фізичної особи-підприємця виникає з моменту досягнення фізичною особою, яка бажає стати підприємцем, вісімнадцятирічного віку та державної реєстрації її як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до порядку визначеному чинним законодавством України.

В окремих випадках можливість брати участь у трудових відносинах як роботодавець у фізичної особи-підприємця може виникнути до досягнення нею вісімнадцятирічного віку, зокрема: 1) у разі реєстрація шлюбу фізичною особою, яка не досягла повноліття, та реєстрації її як суб'єкт підприємницької діяльності; 2) за погодженням батьків (усиновлювачів), піклувальника та/або органу опіки та піклування з моменту досягнення фізичною особою шістнадцятирічного віку та державної реєстрації її як суб'єкт підприємницької діяльності.

6. У правовому регулюванні діяльності фізичної особи-підприємця можна виокремити наступні блоки нормативно-правових актів: 1) Конституція України, яка закріплює основи економічної діяльності в державі, в тому числі право на підприємництво та працю; 2) спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють виключно діяльність суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб-підприємців; 3) нормативно-правові акти, що містять норми, які регулюють діяльність фізичної особи-підприємця в окремих сферах суспільних відносин.

7. Під самозайнятою особою слід розуміти особу, яка є власником засобів виробництва, сама організує свою працю і управляє нею, здатна створювати робочі місця іншим фізичним особам відповідно до діючого законодавства, тобто здійснює трудову, підприємницьку та іншу діяльність в умовах самоорганізації виробництва і самоуправління працею. Самозайняті особи відносяться до зайнятого населення держави, однак, їх діяльність не регулюється нормами трудового законодавства, за винятком випадків найму ними працівників.

8. У випадку, якщо у цивільно-правовому договорі визначено: 1) в якості предмета договору закріплено не об'єм робіт чи послуг, а здійснено опис трудової функції (професії, спеціальності, кваліфікації), яку повинен здійснювати працівник - фізична особа-підприємець; 2) режим роботи, дотримання якого є обов'язком для фізичної особи-підприємця; 3) щодо оплати робіт - здійснення її систематично щомісячно однаковими грошовими сумами та не на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, - такий договір є не цивільно-правовим, а трудовим.

9. Чинний Кодекс законів про працю України (в ред. 1971 р.) не встановлює особливостей припинення трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця. Відмінністю таких відносин є посередництво державної служби зайнятості, яке виявляється в реєстрації укладення, зміни та розірвання трудових договорів між працівником і фізичною особою-підприємцем.

До працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців, застосовуються загальні підстави припинення трудових правовідносин, передбачені Кодексом законів про працю України з урахуванням особливостей, зумовлених особливим статусом роботодавця - фізичної особи-підприємця.

10. Чинне законодавство України не регулює питання припинення трудових відносин у випадку винесення постанови суду про направлення фізичної особи-підприємця, яка є роботодавцем, на примусове лікування, визнання фізичної особи недієздатною, набрання законної сили вироку суду, яким роботодавця-підприємця засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання. Працівник у даному випадку може припинити трудові відносини та зняти трудовий договір з реєстрації в службі зайнятості лише за рішенням суду про розірвання трудового договору або про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили.

У випадку винесення постанови суду про направлення фізичної особи, яка є підприємцем, на примусове лікування, а також у випадку набрання законної сили вироку суду, яким її засуджено до позбавлення волі, трудові відносини між роботодавцем-підприємцем та найманим працівником можуть і не припинитися.



Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Сіроха Д.І. Специфіка змісту трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця / Д.І. Сіроха // Форум права. - 2010. - № 1. - С. 331-335 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ FP/2010-1/10cdifop.pdf.

2. Сіроха Д.І. Поняття, ознаки підприємництва та його місце в суспільній організації праці / Д.І. Сіроха // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2010. - № 13. - С. 510-514.

3. Сіроха Д.І. Фізична особа-підприємець як учасник трудових правовідносин, його поняття та характерні риси / Д.І. Сіроха // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збір. наук. праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - 2010. - № 16. - С. 435-441.

4. Сіроха Д.І. Загальні засади державної реєстрації фізичних осіб-підприємців / Д.І. Сіроха // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збір. наук. праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - 2010. - № 17. - С. 365-373.

5. Сіроха Д.І. Особливості укладення трудового договору за участю фізичної особи-підприємця / Д.І. Сіроха // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збір. наук. праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - 2010. - № 18. - С. 646-654.

6. Сіроха Д.І. Правовий статус фізичної особи-підприємця як суб'єкта трудових правовідносин / Д.І. Сіроха // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції науковців, викладачів, аспірантів, студентів. Книга 1. м. Луганськ, 21-22 квітня 2010 р. / За ред. проф. Л.І. Лазор. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2010. - С. 239-243.

Анотація

Сіроха Д.І. Особливості правового регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця як роботодавця. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням правового регулювання трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця, яка є роботодавцем. Аналізуються поняття та роль підприємництва в розвитку цивілізованої ринкової економіки, поняття, ознаки та складові правового статусу фізичної особи-підприємця як роботодавця, охарактеризовано правові основи його діяльності у сфері трудових відносин. Розглядаються сутність права на працю фізичної особи-підприємця як самозайнятої особи, особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин за участю фізичної особи-підприємця. За результатами дослідження у кожному із підрозділів наводяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює відносини за участю фізичних осіб-підприємців як роботодавців.



Аннотация

Сироха Д.И. Особенности правового регулирования трудовых отношений при участии физического лица-предпринимателя как работодателя. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию особенностей правового регулирования трудовых отношений при участии физического лица-предпринимателя как работодателя. В аспекте трудового права исследованы понятие и роль предпринимательской деятельности физических лиц в развитии цивилизованной рыночной экономики. Выяснены особенности понятия физического лица-предпринимателя как работодателя и определены его характерные признаки, к которым отнесены: 1) регистрация физического лица как субъекта предпринимательской деятельности и как плательщика обязательных страховых взносов во внебюджетные фонды как элемент возникновения трудовой правосубъектности у физического лица-предпринимателя; 2) использование наемного труда на основании трудового договора. Автором предложено собственное определение понятия «работодатель».

Анализируются понятия и составляющие правового статуса физического лица-предпринимателя как работодателя, которыми определены: а) права и обязанности, предусмотренные трудовым законодательством; б) гарантии обеспечения реализации прав и обязанностей; в) ответственность за невыполнение или ненадлежащее выполнение возложенных на него обязанностей.

В диссертации охарактеризованы правовые основы деятельности физического лица-предпринимателя в сфере трудовых отношений. Рассматривается сущность права на труд физического лица-предпринимателя как самозанятого лица. Под самозанятым лицом диссертантом определено лицо, которое является владельцем средств производства, само организует свой труд и управляет им, способно создавать рабочие места иным физическим лицам в соответствии с действующим законодательством, т.е. осуществляет трудовую, предпринимательскую и другую деятельность в условиях самоорганизации производства и самоуправления трудом. Определено, что самозанятые лица относятся к занятому населению государства, однако, их деятельность не регулируется нормами трудового законодательства, за исключением случаев найма ими работников.

Автором рассматривается возникновение, изменения и прекращение трудовых правоотношений при участии физического лица-предпринимателя. Подчёркивается, что действующий Кодекс законов о труде Украины не устанавливает особенности изменения и прекращения трудовых отношений при участии физического лица-предпринимателя, его нормы в равной мере распространяются на все трудовые правоотношения, в том числе между работодателем-предпринимателем и работником. Отличием таких отношений является посредничество государственной службы занятости, которое проявляется в регистрации заключения, изменения и расторжения трудовых договоров между работником и физическим лицом-предпринимателем.

По результатам исследования в каждом из подразделов приводятся конкретные предложения относительно совершенствования действующего законодательства, которое регулирует отношения при участии физических лиц-предпринимателей как работодателей.



Annotation

Sirokha D.I. Feature of the legal adjusting of activity of the individual enterpreneur as an employer. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree of jurisprudence on a specialty 12.00.05 - Labor Law, Social security Law. Koretsky Institute of state and law of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the legal regulation of labor relations, with the participation of an individual entrepreneur who is the employer. The concepts and the role of entrepreneurship in the development of a civilized market economy concepts, characteristics and components of the legal status of the individual entrepreneur as an employer are analyzed, the legal basis for its activities in the field of labor relations are characterized.

The essence of the right to work of an individual entrepreneurs as self-employed person, features of modifying, and terminating of the employment relationship with the participation of individual entrepreneurs are researched.

According to the research in each of the subsections are provided the concrete suggestions for improving the current legislation, that regulates relations with the participation of individual entrepreneurs as employers.

Размещено на Allbest.ru