Імплементація стандартів країн Євросоюзу в міграційну політику України

Аналіз різних підходів до вивчення міграційних процесів та проблем їх регулювання. Вивчення міграційних процесів в країнах Євросоюзу. Обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення в Україні системи адміністративно-правового регулювання міграційного процесу.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 19.07.2015
Размер файла 42,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 341.43 (477) (4-672ЄС)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ СТАНДАРТІВ КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ В МІГРАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

КРИВЧУК-НОВАК Світлана Георгіївна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Калаянов Дмитро Петрович, Одеський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри управління та інформаційно-технічного забезпечення ОВС.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор Кормич Борис Анатолійович, Одеська національна юридична академія, професор кафедри морського та митного права;

кандидат юридичних наук, доцент Поліщук Віктор Григорович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу.

Захист відбудеться “20” січня 2011 р. о “1300” год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий “17” грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н. О. Армаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що проблему нелегальної міграції та торгівлі людьми слід розглядати в контексті більш глобального та безпрецедентного явища - міжнародної міграції, якій у країнах Євросоюзу приділяється багато уваги. Такі поняття, як «масові міграційні переміщення», «міграційний простір», «міграційні процеси», «імміграція», «депортація», «репатріація», «легальні, нелегальні мігранти», «міграційна амністія» тощо, дедалі частіше використовуються в науковому обігу та практичній діяльності, а це означає, що розглядати нелегальну міграцію та торгівлю людьми необхідно як різновид міжнародної міграції з концептуальними та практичними наслідками, що звідси випливають.

На початку ХХІ ст. у період європейської інтеграції, нагальною стала потреба систематичного й комплексного дослідження питання імміграції з урахуванням як європейського законодавства, так і інших регіонів світу. Інтегрування України в європейські та світові інституційні структури вимагає приведення її чинного законодавства з питань міграції до європейських та міжнародних стандартів. Аналіз чинного законодавства більшості європейських країн щодо проблеми міграції дає унікальну можливість використати його прогресивні положення при вдосконаленні вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері.

Сьогодні в Україні винакла необхідність вивчення проблеми міграції взагалі та адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу зокрема, адже заміна режиму, що існував за часів СРСР, на демократичний та утворення незалежної держави поставили Україну перед цілим комплексом невирішених у цій сфері правової науки та практики питань.

Праці таких відомих вітчизняних та зарубіжних учених-адміністративістів, як: В. Авер'янов, В. Афанасьєв, Г. Атаманчук, О. Бандурка, Д. Бахрах, Р. Калюжний, Д. Калаянов, Л. Коваль, Н. Нижник, В. Олефір, О. Остапенко, Л. Савченко, М. Тищенко, С. Пєтков, В. Поліщук, В. Попович, В. Шамрай, В. Шкарупа та інших, стали фундаментальною основою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.

Значний внесок у дослідження теорії та практики міграційних процесів у минулому зробили такі науковці, як Ж. Зайончковська, А. Король, О. Лармін, І. Матлін, В. Моїсеєнко, В. Переведенцев, А. Попоа, В. Просвірін, Г. Романєнкова, Л. Рибаковський, Н. Тихомиров, Ж. Тощенко, А. Хомра та інші. Опрацювання їхнього наукового доробку дає можливість осмислити і пояснити нові форми міграції за сучасних умов, а також проаналізувати міграційні процеси, виявити їх основні тенденції.

Із часу становлення України як суверенної держави було опубліковано значну кількість праць, серед яких можна відзначити наукові праці Ю. Бузницького, А. Бабенко, В. Колпакова, О. Кузьменко, О. Малиновської, С. Мосьондза, В. Новіка, С.Пирожкова, О. Піскуна, І. Прибиткової, Ю. Римаренка, Ю. Тодики, В. Трощинського, М. Шульги, П. Чалого, С. Чеховича, О. Шамшура, В. Шаповала, які мають важливе значення для вдосконалення імміграційного процесу, правового статусу іноземних громадян, осіб без громадянства та врегулювання відносин із цією категорією громадян. Однак питання адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні цими авторами висвітлюються фрагментарно.

Серед найбільш вагомих наукових праць західних дослідників заслуговують на увагу праці Г. Вербунта, К. Гордона, П. Дрю, Л. Классена, Д. Кубата, Е.Реджинальда, Т.Хаммара, Л. Холборн, які узагальнюють досвід вивчення окремих аспектів взаємодії державних органів щодо регулювання міграційного процесом, дають загальну концептуальну основу для вивчення імміграційної політики в сучасній Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Актуальність цього напрямку досліджень випливає з Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2004-2009 рр. Робота спрямована на виконання Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”»; Постанови Кабінету Міністрів України «Програма регулювання міграційних процесів на 2003-2005 рр.». Дисертацію виконано відповідно до головних напрямів наукових досліджень Одеського державного університету внутрішніх справ «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (державний реєстраційний номер 0103V002568).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є висвітлення проблем сучасного стану адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами всіх рівнів міграційного процесу в країнах Євросоюзу та Україні з його обов'язковим системним та комплексним аналізом, практичним осмисленням, правовим і політичним усвідомленням та виявлення на цій основі шляхів становлення, розвитку й удосконалення імміграційного законодавства України, зважаючи на досвід таких держав, як Велика Британія, Франція, Польща.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- дослідити, що імміграція не є випадковим і тимчасовим явищем для країн Євросоюзу та України і що вона суттєво впливає на внутрішнє і зовнішнє становище держави;

- дослідити особливості міграційної політики країн Євросоюзу та обґрунтувати необхідність розроблення довгострокової державної політики щодо регулювання імміграційного процесу в Україні;

- визначити основні принципи міграційної політики Великої Британії, Франції, Польщі та України, виходячи з їх геополітичного положення та участі в міжнародних відносинах;

- проаналізувати існуючий досвід адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу, економічно розвинутих країн Євросоюзу, які створили свою економіку здебільшого за рахунок фізичних, інтелектуальних, фінансових ресурсів іммігрантів; знайтивиявити в цьому досвіді важливі для України положення;

- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення в Україні системи адміністративно-правового регулювання імміграційного процесу та комплекс адміністративно-правових заходів, які забезпечуватимуть проведення імміграційної політики в інтересах України з одночасним урахуванням чинних міжнародних норм та стандартів Євросоюзу у сфері дотримання прав людини.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі регулювання міграційних процесів у країнах Євросоюзу та Україні.

Предмет дослідження - імплементація стандартів країн Євросоюзу в міграційну політику України.

Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань дослідження було використано сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, яка є предметом дослідження (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади державної міграційної політики України (підрозділ 2.1). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дали змогу дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії органів державної влади України та місцевого самоврядування, до компетенції яких входять питання здійснення державної міграційної політики, а також відповідних органів країн Євросоюзу (підрозділи 1.2, 2.3). Використання соціологічного та статистичного методів дало змогу узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження (підрозділи 1.3, 2.2). Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в цілому та міграційного законодавства зокрема (підрозділи 1.2, 2.1). За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері міграції, сформульовано пропозиції щодо їх вдосконалення (підрозділ 2.3).

Використання названих теоретико-методологічних підходів дало змогу всебічно розглянути інститут міграційного права країн Євросоюзу та України, проаналізувати його місце та роль у системі правового статусу людини і громадянина в науці адміністративного права, отримати важливі наукові та практичні результати.

Нормативну основу дисертаційної роботи становлять: Конституція України, законодавчі акти України, відомчі нормативні акти, міжнародно-правові документи, законодавство з питань імміграції Великої Британії, Франції та Польщі.

У роботі узагальнено відповідні теоретичні та практичні матеріали ООН, Управління Верховного комісара у справах біженців ООН, Міжнародної організації з міграції, Міжнародної організації праці, Ради Європи, Євросоюзу та враховано дослідження та висновки науки адміністративного права України та адміністративного права зарубіжних країн, міжнародного публічного права, теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців.

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення довідкових матеріалів, публікацій у періодичних виданнях, статистичні матеріали, які характеризують міграційні процеси в Україні.

Усебічному дослідженню структури імміграційного процесу в країнах Євросоюзу та Україні сприяли також опубліковані в минулому та сучасні праці в галузі права, історії, демографії, філософії, українознавства, соціології, політології. У процесі роботи над дисертацією використані здобутки теоретичної західної імміграційної наукової думки та найсучасніший практичний досвід країн Євросоюзу у сфері імміграції.

Наукова новизна отриманих результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням стандартів Євросоюзу щодо міграційної політики та імплементації їх у національну імміграційну політику.

У результаті проведеного дослідження сформульовано нові положення, запропоновані дисертантом особисто.

уперше:

- обґрунтовано основні принципи імміграційної політики таких країн Євросоюзу, як Велика Британія, Франція, Польща, які передбачають: чітко визначений диференційований підхід держав до легальних іммігрантів - з одного боку, та нелегалів - з іншого та використання цього досвіду в Україні; наявність у державі єдиної інформаційно-статистичної бази даних на іноземців, які потрапили до країни; спрощення процедури отримання ліцензій на роботу для іноземців із метою залучення їх до суспільно корисної праці; забезпечення на цій основі їх самоутримання та сприяння розвиткові економіки України; у зв'язку з інтеграцією України до Євросоюзу потрібно брати активну участь у відповідних системах міждержавного та міжнародного співробітництва; залучення коштів і ресурсів зарубіжних країн для працевлаштування іммігрантів, а також вирішення різноманітних проблем іноземних громадян та розвитку міграційної служби; удосконалення і подальший розвиток законодавчо-нормативної бази з проблем імміграції відповідно до загальновизнаних міжнародних актів і в інтересах України; наявність чіткого плану скоординованості дій відповідних державних органів влади України щодо реалізації імміграційної політики;

- доведено, що система державного управління імміграційним процесом в Україні може продуктивно працювати лише шляхом погодженого і гармонійного розвитку функціональної, адміністративно-організаційної, фінансово-економічної та регіональної структур багатовідомчої міграційної служби України та чіткої, скоординованої діяльності правоохоронних органів України і країн Євросоюзу;

- доведено необхідність перенесення акцентів державної політики в боротьбі з нелегальною імміграцією зі сфери подолання її негативних наслідків у площину запобігання проникненню на територію України нелегалів та боротьби зі злочинними угрупованнями, які займаються незаконним переправленням нелегалів та торгівлею людьми;

удосконалено:

- обґрунтування положення стосовно законодавчого закріплення положень щодо реєстрації фізичних осіб в Україні та необхідності прийняття на підзаконному рівні Постанови Кабінету Міністрів України «Про систему органів Реєстру»;

дістало подальшого розвитку:

- виявлення можливостей і доцільності залучення Україною для боротьби з нелегальною імміграцією коштів та інших ресурсів держав, передусім сусідніх з Україною, які зацікавлені в обмеженні потоків нелегалів, котрі потрапляють на їх територію, використовуючи Україну як тимчасовий «відстійник», своєрідну транзитну зону для подальшої імміграції до країн Євросоюзу;

- проведення процедури надання статусу біженця в Україні (на прикладі країн Євросоюзу), яка включає: спеціальні методи перевірки достовірності поданих заявником даних (інтерв'ю, ідентифікація особи, експертиза документів та ін.); порівняльний аналіз отриманої інформації з урахуванням загальної ситуації в країні походження біженця; підготовку експертного висновку щодо доцільності надання притулку в Україні; забезпечення консультаціями та допомогою для соціальної адаптації, працевлаштування визнаних біженців та членів їх сімей; подальший контроль за їх перебуванням в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення проблем розвитку державної міграційної політики в Україні;

- у правотворчості - у результаті проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення системи чинного міграційного законодавства;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дасть змогу удосконалити управлінську діяльність державних органів щодо регулювання міграційного процесу (акт впровадження в діяльність ГУ МВС України в Одеській області від 01.02.2010 р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Одеського державного університету внутрішніх справ під час проведення занять із дисципліни «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність» (акт впровадження в діяльність ОДУВС від 11.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Науково-аналітичні, теоретико-методологічні, методичні, практичні висновки та рекомендації зроблено автором на основі джерелознавчого аналізу, опрацювання даних первинної, загальнодержавної та міжнародної статистики, аналітичних матеріалів правоохоронних відомств країн Євросоюзу та України, а також власних спостережень за час практичної роботи на посаді старшого інспектора відділення паспортної роботи та громадянства відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки, що містяться в дисертації, доповідались та обгрунтовувались на: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії» (м. Одеса, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: Проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства» (м. Одеса, 2006 р.); Всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції «Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства» (м. Львів, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції» (м. Одеса, 2007 р.); міжвузівському науково-практичному семінарі «Правова свідомість молоді в умовах розбудови демократичної держави в Україні» (м. Одеса, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців «Соціалізація молоді в умовах розбудови демократичної правової держави» (м. Одеса, 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення, результати та висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення в трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, шести тезах конференцій, загальний обсяг публікацій -2,4 д.а.

Структура й обсяг дисертації визначаються метою та завданням дослідження, відповідають логіці наукового пошуку й вимогам ВАК. Робота складається зі вступу, двох розділів, п'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них основного тексту 206 сторінок. Список використаних джерел 19 сторінок (196 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено положення, що розкривають актуальність теми дослідження; висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету й завдання дослідження, його об'єкт і предмет; описано методи дослідження; розкрито наукову новизна результатів дослідження, їх практичне значення; наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації.

Розділ 1 - «Адміністративно-правові засади управління міграційною політикою в Україні в умовах євроінтеграції» - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічні засади вивчення міграції населення» розглянуто різні підходи до вивчення міграційних процесів та проблем їх регулювання: правові, економічні, соціологічні, демографічні, політичні, історичні, географічні та ін. На підставі аналізу цих підходів, тлумачиться поняття «міграція населення»:

- як переселення, переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов'язане зі зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього;

- як переміщення, переселення населення всередині країни або з однієї країни до іншої;

- як соціально-економічний та демографічний процес, який являє собою сукупність переміщень, що здійснюються людьми між країнами, районами, поселеннями;

- як переміщення людей через територіальні кордони держави або інші території зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу;

- як переселення, переміщення населення всередині країни - внутрішні міграції населення, з однієї країни до іншої - зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція;

- як переміщення людей, пов'язане, як правило, зі зміною місця проживання;

- як переміщення людей, працівників, пов'язане переважно зі зміною місця проживання та місця роботи;

- міграція людей як процес їх переселення з метою облаштування та працевлаштування.

Виділено основні ознаки, які дають змогу ідентифікувати зовнішню міграцію серед інших переміщень населення:

а) переміщення людей, переселення;

б) перетинання в процесі зміни місця проживання як державних, так і адміністративних кордонів територій;

в) тимчасова або постійна зміна місця проживання чи роботи;

г) покращення соціально-економічного стану.

Охарактеризовано типологію міграції за ознаками: часовою (постійна, або безповоротна, тимчасова, сезонна, кочова та маятникова); за способом реалізації (організована і неорганізована); за стосунком до країни (еміграція, імміграція; транзитна міграція); за законністю перебування (легальна і нелегальна).

Обґрунтовано необхідність певного контролю за свободою пересування.

У підрозділі 1.2 «Аналіз законодавства, що регулює міграційні процеси в країнах Євросоюзу» детальніше розглянуто міграційні процеси, які відбуваються в деяких країнах Євросоюзу, зокрема Великій Британії, Франції та Польщі. Виділено причини збільшення в останнє десятиліття імміграції до країн Євросоюзу.

Серед головних чинників, що зумовили зміну міграційної ситуації у Великій Британії, виділено:

- процеси глобалізації економіки і, як наслідок, приплив кваліфікованої робочої сили;

- інтеграція з країнами ЄС і, як наслідок, приплив до країни населення з континентальної Європи;

- розпад і криза в країнах Центральної і Східної Європи, деяких державах Азії й Африки і, як наслідок, приплив населення з цих країн легальними і нелегальними каналами;

- ринок праці в Британії сильніший, ніж в інших країнах Європи в результаті чого іммігранти знаходять тут роботу і сприяють економічному зростанню в країні;

- зміни в імміграційному законодавстві, яке британська влада намагалися адаптувати до потреб суспільства.

Детально розглянуто інститути міграційної політики Великої Британії: Управління міграційною політикою, Відділ дозволів на роботу у структурі МВС; Об'єднаний відділ дозволів на в'їзд у структурі МЗС; Відділ комісара імміграційної служби. Розглянуто процедуру отримання громадянства.

Проаналізовано напрями регулювання імміграційних процесів урядом Франції: управління міграційними потоками; боротьба проти нелегальної імміграції; інтеграція іммігрантів, які живуть у Франції.

Виділено пропозиції Франції щодо загальноєвропейського законодавства в галузі імміграції:

1. Імміграція має розглядатися як важливий елемент відносин Європи з країнами походження іммігрантів. Одним із основних пріоритетів Євросоюзу в галузі імміграційної політики має бути сприяння економічному розвитку країн походження іммігрантів.

2. Європа має проводити активну політику інтеграції іноземців які постійно проживають, включаючи надання їм широких прав у сфері отримання громадянства. Ті іноземці, які одержали дозвіл на в'їзд із метою довгострокового перебування, повинні користуватися тими самими соціальними, економічними і політичними правами, що й громадяни даної країни, окрім випадків, пов'язаних із суверенітетом країни.

3. У сфері контролю міграційних потоків кожна країна повинна залишатися вільною у визначенні своїх можливостей відносно кількості і складу іммігрантів, яких вона може прийняти. Найбільш ефективний шлях управління міграційними потоками полягає в організації єдиної загальноєвропейської системи прикордонного контролю і боротьби з нелегальною імміграцією.

4. Безумовне виконання умов Женевської конвенції про права біженців.

Процедуру отримання статусу біженця детально розглянуто на прикладі Польщі. Виділено основний принцип, покладений в основу процедури надання статусу біженця, - ретельна перевірка фактів персонального переслідування особи, яка звернулася з клопотанням про надання статусу біженця, владою тієї держави, до громадянства якої вона належить. У першу чергу, розглядається можливість надання статусу біженця особі, яка подає заяву.

Розділ 2 - «Запровадження стандартів країн Євросоюзу в управління міграційними процесами в Україні» - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Проблеми правового регулювання міграційних процесів в Україні» увагу зосереджено на тому, що Україна не має досвіду врегулювання міграційних процесів, оскільки взагалі була відірвана від загальносвітових тенденцій становлення національних правничих інституцій і лише сьогодні, перебуваючи на перехресті масових потоків соціальних переміщень людей, вона починає своє «входження» у складний міграційний простір.

В Україні питання міграції зазвичай розглядають у контексті внутрішньої ситуації в країні та з точки зору розроблення внутрішньої політики. міграційний адміністративний правовий регулювання

Міграційна політика України - це комплекс державних і міждержавних заходів, які мають передбачати щонайменше багатовимірний та різноплановий контроль за переміщенням громадян України, іноземців та осіб без громадянства, особливо в транскордонному просторі. Наголошено, що без міграційного контролю неможливо уявити державні завдання створення національного режиму для іноземців, питання механізму захисту прав і свобод мігрантів, порядку набуття чи втрати громадянства, процедури отримання статусу біженця.

Зокрема, для України стала нагальною проблема легалізації іноземних громадян, які внаслідок певних обставин опинилися в становищі нелегальних мігрантів. Слід зазначити, що більшість із них не порушують українського законодавства, працюють у сферах національної економіки України і мають намір легалізувати свій статус.

Виділено основні причини (чинники) посилення міграційних процесів в Україні: структурна перебудова економіки; нерівномірність у розміщенні продуктивних сил; розширення зовнішньоекономічних зв'язків України; погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах; інтенсифікація інтеграційних процесів на національному ґрунті; лібералізація процедур еміграції й імміграції; економічні мотивації; криміналізація суспільства.

Проаналізовано законодавство України з питань міграції, яке представлено системою чинних законів України: Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р., «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р., «Про імміграцію» від 07.06.2001 р., «Про біженців» від 21.06.2001 р., «Про громадянство України» від 18.01.2001 р., «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р.

Запропоновано шляхи покращення міграційної політики в Україні:

- забезпечення регулювання міграційних процесів з урахуванням інтересів національної безпеки, соціально-економічної та демографічної ситуації в регіонах та державі в цілому, ефективного управління цими процесами й міграційного контролю шляхом посилення взаємодії державних органів та утворення в разі необхідності уповноважених державних органів у сфері міграції;

- створення сприятливих соціально-економічних умов для стимулювання внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції;

- створення умов для інтеграції мігрантів з-поміж іноземців чи осіб без громадянства в українське суспільство, їх адаптації, а також соціально-економічних умов для інвестицій в економіку України коштів громадян України, які працюють за кордоном;

- запобігання масовим стихійним та нерегульованим міграційним процесам, боротьба з незаконною міграцією, трудовою діяльністю мігрантів, торгівлею людьми та іншими злочинними проявами у цій сфері;

- створення ефективних механізмів підтримання добровільного повернення біженців, осіб, які шукають чи отримали притулок в Україні, вимушених мігрантів до держав їх громадянства (підданства) або постійного проживання чи інших безпечних країн;

- розвиток науково-дослідної та освітянської діяльності у сфері міграції, проведення інформаційно-роз'яснювальних заходів, спрямованих на недопущення проявів дискримінації та ксенофобії щодо мігрантів;

- міжнародне співробітництво у сфері міграції.

У підрозділі 2.2 «Організаційно-правові проблеми протидії нелегальній міграції» зауважується, що в останнє десятиліття факт географічного розташування України «між Сходом і Заходом» є досить важливим з огляду на проблему нелегальної міграції, транспортування мігрантів та торгівлі людьми. Україна відіграє важливу роль у стримуванні потоків нелегальної міграції зі Сходу до країн Євросоюзу. Водночас особливістю ситуації є те, що Україна водночас є й країною транспортування мігрантів, накопичувачем нелегальних мігрантів, а також країною походження мігрантів, які є об'єктами контрабанди. До того ж організатори незаконного транспортування дедалі частіше намагаються використати статус біженця чи здобувача притулку для тимчасової легалізації на території України мігрантів, що прямують до країн Євросоюзу.

Доведено, що переважна більшість нелегальних, транзитних мігрантів, що прямують через Україну далі на захід, потрапляють до України законним шляхом, а вже потім, використавши свій статус чи то туриста, чи студента вузу, чи запрошеного на ділову зустріч бізнес-партнера тощо, переходять на нелегальне становище і роблять спроби незаконним шляхом потрапити до країн Євросоюзу (або зрештою знаходять свої ніші, щоб нелегально осісти в Україні). Тому особливо важливою є роль системи профілактично-превентивних дій щодо нелегального в'їзду.

Активізація контролю за механізмами прибуття іноземних громадян до України і переходом мігрантів на нелегальне становище спонукала до активізації співробітництва прикордонників із працівниками МВС, СБУ, транспортними службами, авіакомпаніями, туристичними фірмами, вузами. Консульські установи МЗС за кордоном перейшли до більш жорсткого порядку видачі українських віз для представників країн - активних постачальників нелегальних мігрантів. Із початком антитерористичної акції в Афганістані було запроваджено додаткові заходи з контролю за в'їздом до України потенційних нелегальних мігрантів.

Зауважується, що основний тягар оперативної роботи з іноземцями-нелегалами на території України лягає на МВС. Недостатня фінансова забезпеченість цього відомства загалом, а тим більше надзвичайно високі витрати на утримання й депортацію нелегальних іноземців іноді зводять нанівець чималі зусилля міліції щодо їх затримання.

Виділено напрями протидії нелегальній міграції, які потребують покращення: узгодження правової бази з регулювання міграційних процесів та інформаційної бази країн походження, країн транзиту та країн-кінцевої мети нелегальних мігрантів; подальша реалізація намірів країн Євросоюзу надати Україні матеріально-технічну допомогу в облаштуванні її кордонів; переконання урядовців у країнах Євросоюзу, що Україна та її громадяни не є джерелом терористичної діяльності, а тому співробітництво з Україною у протидії нелегальній міграції не повинно супроводжуватися відгородженням її від Євросоюзу.

Проведений аналіз доводить, що в Україні активізувалася діяльність організованих злочинних груп, що спеціалізуються, насамперед, на створенні транснаціональної високоефективної системи управління нелегальними міграційними потоками. Стверджується, що збільшення потоку неконтрольованої нелегальної міграції призвело до значного зростання криміналізації суспільства в прикордонних районах України.

У підрозділі 2.3 «Порівняльно-правовий аналіз основних тенденцій розвитку міграційної політики країн Євросоюзу та України» детально розглянуто діяльність інститутів міграційної політики Великої Британії, Франції, Польщі та України.

Подано загальну характеристику переходу в британській міграційній політиці від моделі, яка жорстко контролює міграцію, до моделі менеджменту міграційними процесами для реалізації певної економічної й соціальної мети. У результаті модернізації тією чи іншою мірою підлягали всі компоненти імміграційної політики: контроль в'їзду до країни, механізм відбору трудових мігрантів, біженців, інтеграція іммігрантів та їх натуралізація.

Виділено ключові елементи нової системи імміграційної політики Великої Британії:

- п'ятирівнева система потенційних іммігрантів;

- система балів, присвоєння яких відображає здібності, досвід, вік, а також рівень потреби в робочій силі в певному секторі, щоб дати можливість гнучко пристосовуватися до змін на ринку робочої сили;

- діяльність кваліфікаційного консультативного комітету, покликаного оцінити брак цієї робочої сили в тій чи іншій індустрії на той чи інший момент;

- консолідація етапів видачі дозволу на роботу і заяви на в'їзну візу в одноетапну прозору процедуру;

- система спонсорування працедавцями й освітніми установами, що забезпечує дотримання необхідних вимог;

- фінансові гарантії для забезпечення повернення мігрантів на батьківщину після завершення строку перебування в країні, для специфічних категорій, у яких виявилися прояви зловживань;

- ліквідація каналів працевлаштування у Великій Британії для низькокваліфікованих працівників, які приїжджають не з Євросоюзу, за винятком випадків короткочасного дефіциту робочої сили.

Надано коротку характеристику основних урядових органів Франції, які займаються питаннями міжнародної міграції. Зауважується, що реформи у сфері надання притулку супроводжуються посиленням заходів боротьби проти нелегальної міграції. Зокрема, збільшено тривалість процедури розгляду справ нелегальних іммігрантів, протягом якої нелегальний іммігрант може бути затриманий поліцією, удосконалено заходи з організації депортації нелегальних іммігрантів. Охарактеризовано шляхи досягнення завдання, поставленого урядом Франції, - «нульової нелегальної імміграції».

Розглянуто законодавство з питань міграції і притулку в Польщі. Визначено основні проблеми її міграційної політики. Перш за все, Польща, яка географічна розташована між Заходом і Сходом, страждає від напливу нелегальної міграції: нелегальні мігранти (в основному, робоча сила й біженці з Афганістану, Чечні тощо) їдуть до країн Західної Європи, але оскільки Польща покликана охороняти східний кордон Євросоюзу, це стає її власною проблемою.

Друга проблема - трудові іммігранти з Білорусі, України, Росії і Молдови (так звані Gastarbeiter). Раніше вони в'їжджали на територію Польщі за ваучерами і без проблем залишалися на роботу. Запровадження візового режиму і більш ретельного паспортного контролю дещо скоротило кількості таких мігрантів, проте громадяни України і Білорусі з прикордонних регіонів, що користуються спрощеним режимом, продовжують проникати на територію Польщі.

Визначено етапи формування міграційного законодавства України. Зауважується, що в ньому відсутні положення щодо регулювання імміграції іноземців до України, а також хоча б схематичні вказівки на необхідні управлінські рішення з метою реалізації зазначених пріоритетів. Тому говорити про існування в Україні міграційної політики, яка б базувалася на науковому аналізі та прогнозі ситуації, мала чіткі цілі і завдання, законодавче оформлення, фінансове забезпечення, механізми та інструменти реалізації, ще зарано.

Найбільш дієвим механізмом досягнення цілей державної міграційної політики в Україні, на нашу думку, є розроблення та реалізація державних, а також за потреби регіональних чи галузевих міграційних програм, за допомогою яких можна було б забезпечити системний підхід до виконання поставлених завдань. Ефективність такого методу вже доведено результатами реалізації програм з облаштування раніше депортованих та щодо боротьби з нелегальною міграцією. Набутий досвід свідчить водночас, що дотримання принципу комплексності потребує єдиного координатора, який відповідав би як за розроблення міграційної політики, так і за її здійснення. Актуальним залишається завдання утворення Державної міграційної служби України як центрального органу виконавчої влади із відповідними підрозділами на місцях, який здійснював би весь комплекс управлінських функцій у сфері міграції.

ВИСНОВКИ

Аналіз основних тенденцій становлення та розвитку імміграційного законодавства країн Євросоюзу, таких як Велика Британія, Франція та Польща, а також їх практичної діяльності у сфері адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом можна зробити кілька висновків.

1. Проведений аналіз однозначно доводить, що тільки економічно стабільні, фінансово незалежні держави можуть дозволити в'їзд на свою територію іммігрантам, біженцям чи іншим шукачам притулку, маючи при цьому, як правило, досить прагматичні цілі, відстоюючи інтереси корінного населення.

2. Сучасне міжнародне імміграційне законодавство, як і політика кожної конкретної держави щодо іммігрантів взагалі, змінюється під впливом багатьох чинників, які суттєво впливають на імміграційні процеси і мають економічний, політичний та соціальний характер.

3. Введення в дію нової міграційної політики; чіткий розподіл сил і засобів у боротьбі з незаконною міграцією у всіх її негативних проявах; розподіл обов'язків між підрозділами з контролю, боротьби з нелегальною міграцією; спрощений механізм розгляду заяв біженців, прохань про прийняття громадянства; новаторські ідеї в залученні висококваліфікованих кадрів і інвесторів; біометрична і дактилоскопічна ідентифікація; постійне оновлення міграційного законодавства; постійна співпраця і перейняття досвіду у країн, які межують з Україною, у боротьбі з нелегальною міграцією і багато іншого свідчить про те, що питання імміграції громадян можна і потрібно вирішувати спільно. Багато в чому міграційні процеси, як видно на прикладі Великої Британії, сприяють підвищенню рівня економічного, політичного й культурного розвитку країни.

4. Визначено засади міграційного процесу. По-перше, міграція є початком міграційного процесу; по-друге, міграційний процес неможливо зрозуміти, не зрозумівши міграції, оскільки ознаки останньої йому властиві. Подано авторську класифікацію міграції і розкрито сутність кожного виду:

- за сформованістю мотивації: добровільна і вимушена міграція;

- за часовим критерієм перебування мігрантів у країнах які приймають: постійна і тимчасова міграція;

- за напрямком міграції відносно країни постійного проживання: зовнішня і внутрішня міграція;

- за наявністю правової підстави перебування осіб у країнах, що приймають: законна і незаконна міграція;

- трудова міграція: сезонна, маятникова, епізодична міграція та еміграція висококваліфікованої робочої сили.

5. Логіка дисертаційного дослідження визначила необхідність поповнення понятійного апарату у цій сфері «організаційно-правове регулювання міграційних процесів». У цей термін ми вкладаємо свій зміст, отриманий методом синтезу теоретичного визначення поняття правового регулювання та організаційних засад міграційних процесів. Організаційно-правове регулювання міграцій (міграційних процесів) у загальному плані може бути охарактеризовано як процес впливу за допомогою адміністративно-правових норм та інших організаційно-управлінських засобів на поведінку учасників міграційних процесів з метою впорядкування, охорони та розвитку правовідносин у сфері міграції.

6. Конституція України є основою розвитку законодавства у сфері міграції. У ній знайшли своє відображення різні аспекти міграційних процесів. Закріплено основи регулювання міграційних процесів, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Оскільки норми Конституції є нормами прямої дії, то і звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Пряма дія конституційних норм вимагає, щоб правозастосовні органи, приймаючи рішення, посилалися, перш за все, на конституційну норму, а потім - на закони та інші нормативні акти, що прийняті для її розвитку.

7. Проведений аналіз норм законів, якими регулюються міграційні процеси в Україні, дає можливість зробити висновок про наявність законодавчих прогалин. Вивчивши та проаналізувавши цю проблему, доводиться констатувати, що зміст чинного імміграційного законодавства не повністю відповідає об'єктивним тенденціям розвитку суспільних відносин. Значною мірою таке становище пов'язане з недостатнім розумінням вагомості досліджуваної проблеми державними органами, які формують внутрішню політику держави, та правоохоронними органами, які відповідають за втілення цієї політики, і, як результат цього - наявність малоефективної системи вироблення та здійснення державної політики в цій сфері.

8. Проведений аналіз норм підзаконних нормативних актів України, що регулюють міграційні процеси, дав можливість дійти висновку про наявність колізії норм між положеннями Закону України «Про імміграцію» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну».

9. Набуло подальшого обґрунтування положення стосовно законодавчого закріплення положень щодо реєстрації фізичних осіб в Україні і необхідності прийняття на підзаконному рівні Постанови Кабінету Міністрів України «Про систему органів Реєстру».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті надруковані у фахових виданнях

1. Кривчук-Новак С. Г. Удосконалення механізму адміністративно-правових заходів та адміністративна відповідальність у міграційній сфері / С. Г. Кривчук-Новак // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 2. - С. 137 - 141.

2. Кривчук-Новак С. Г. Особливості застосування видворення нелегальних мігрантів у країнах ЄС та Україні / С. Г. Кривчук-Новак // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 3. - С.114 - 118.

3. Кривчук-Новак С. Г. Взаємодія правоохоронних органів України з правоохоронними органами ЄС у виявленні та розслідуванні фактів торгівлі людьми та нелегальної міграції / С. Г. Кривчук-Новак // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 4. - С. 221 - 223.

Тези конференцій

4. Кривчук-Новак С. Г. Стан та проблеми нелегальної міграції молоді країн Євросоюзу та України / С. Г. Кривчук-Новак // Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (14-15 липня 2006 р.) / за заг. ред. д-ра пед. наук Г.Х. Яворської, канд. юрид. наук. М.М. Цимбалюка - Одеса : ГУ МВС України в Одеській області, 2006. - С. 103 - 109.

5. Кривчук-Новак С. Г. Проблеми регулювання відповідальності неповнолітніх за порушення в міграційній сфері / С. Г. Кривчук-Новак // Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (31 березня - 1 квітня 2006 р.) / за заг. ред. д.ю.н., професора О. Ф. Долженкова, д.ю.н., доцента В. О. Меркулової. - Одеса : ОЮІ ХНУВС, 2006. - С. 230 - 236.

6. Кривчук-Новак С. Г. Проблеми притягнення до відповідальності неповнолітніх нелегальних мігрантів / С. Г. Кривчук-Новак // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування та перспективи удосконалення : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (7- 8 квітня 2006 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2006. - С. 104 - 106.

7. Кривчук-Новак С. Г. Програми підтримки молоді як засіб запобігання нелегальній міграції / С. Г. Кривчук-Новак // Вісник наукового товариства курсантів та студентів Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2006. - № 1. - С. 81 - 82.

8. Кривчук-Новак С. Г. Міжнародна увага до торгівлі жінками і дітьми та заходи Європейського співтовариства по боротьбі з торгівлею людьми / С.Г. Кривчук-Новак // Соціалізація молоді в умовах розбудови демократичної правової держави : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців (31 лютого 2007 р.). - Одеса : ОЮІ ХНУВС, 2007. - С. 108 - 111.

9. Кривчук-Новак С. Г. Боротьба з нелегальною міграцією в умовах Європейської інтеграції України / С. Г. Кривчук-Новак // Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (26 - 27 жовтня 2007 р.). - Одеса : ОЮІ ХНУВС, 2007. - С. 146 - 152.

АНОТАЦІЯ

Кривчук-Новак С. Г. Імплементація стандартів країн Євросоюзу в міграційну політику України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

Дисертацію присвячено вивченню та запровадженню в міграційну політику України стандартів країн Євросоюзу. Досліджено особливості міграційної політики країн Євросоюзу та обґрунтовано необхідність розроблення довгострокової державної політики щодо регулювання міграційного процесу в Україні. Визначено основні принципи міграційної політики Великої Британії, Франції, Польщі та України. Проаналізовано існуючий досвід країн Євросоюзу адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами міграційного процесу. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення в Україні системи адміністративно-правового регулювання міграційного процесу та комплекс адміністративно-правових заходів, які забезпечуватимуть проведення міграційної політики в інтересах України з одночасним урахуванням чинних міжнародних норм і стандартів Євросоюзу у сфері дотримання прав людини.

Ключові слова: міграційна політика, адміністративно-правове регулювання, міграційний процес, права людини, стандарти Євросоюзу.

АННОТАЦИЯ

Кривчук-Новак С. Г. Имплементация стандартов стран Евросоюза в миграционную политику Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процес; финансовое право; информационное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010.

Рассматриваются различные подходы к изучению миграционных процессов и проблем их регулирования: экономические, социологические, демографические, политические, исторические, географические и др. На основании анализа этих подходов толкуется понятие «миграция населения». Выделяются признаки, позволяющие идентифицировать внешнюю миграцию среди других перемещений населения. Обосновывается необходимость определенного контроля свободы передвижения. Выделяются причины увеличения в последнее десятилетие иммиграции в страны Евросоюза.

Детально рассмотрены институты миграционной политики Великобритании. Анализируются направления регулирования иммиграционных процессов правительством Франции. Процедура получения статуса беженца подробно рассмотрена на примере Польши. Исследована нелегальная миграция как один из видов миграции, имеющий характерные признаки. Определено, что состояние нелегальной миграции - это количественные показатели, характеризующие данное явление в определенный период времени в абсолютных цифрах или в относительных показателях.

Сосредотачивается внимание на том, что у Украины нет опыта урегулирования миграционных процессов, поскольку она была оторвана от общемировых тенденций становления национальных правовых институтов и только сейчас, находясь на перекрестке массовых потоков социальных перемещений людей, начинает свое «вхождения» в сложное миграционное пространство. В Украине вопросы миграции обычно рассматривают в контексте внутренней ситуации в стране и с точки зрения разработки внутреннего политики. Выделены основные причины (факторы) усиления миграционных процессов в Украине.

Отмечается, что в последнее десятилетие факт размещения Украины "между Востоком и Западом" весьма актуален, учитывая проблему нелегальной миграции, транспортировки мигрантов и торговли людьми. Доказывается, что подавляющее большинство нелегальных, транзитных мигрантов, направляющихся через Украину дальше на Запад, попадают в Украину законным путем, а уже потом переходят на нелегальное положение и делают попытки незаконным путем попасть на Запад. Поэтому особенно важна роль системы профилактических превентивных действий по легальноли въезду.

Отмечается, что основной груз оперативной работы с иностранцами-нелегалами на территории Украины ложится на Министерство внутренних дел. Выделены направления противодействия нелегальной миграции, которые требуют улучшения. Утверждается, что рост потока неконтролируемой нелегальной миграции привел к значительному росту криминализации общества в пограничных районах Украины. Учитывая особенности формирования миграционного законодательства Украины, отмечается, что в нем отсутствуют положения о регулировании иммиграции иностранцев в Украину, а также хотя бы схематические указания на необходимые управленческие решения с целью реализации указанных приоритетов.

Наиболее действенным механизмом достижения целей государственной миграционной политики в Украине, по нашему мнению, является разработка и реализация государственных, а также при необходимости региональных или отраслевых миграционных программ, с помощью которых можно было бы обеспечить системный подход к решению поставленных задач. Эффективность такого метода уже доказана результатами реализации программ по обустройству ранее депортированных и по борьбе с нелегальной миграцией. Приобретенный опыт свидетельствует одновременно, что соблюдение принципа комплексности требует единого координатора, который отвечал бы как за разработку миграционной политики, так и за ее осуществление. Актуальной остается задача образования Государственной миграционной службы Украины как центрального органа исполнительной власти с соответствующими подразделениями на местах, который осуществлял бы весь комплекс управленческих функций в сфере миграции.

Ключевые слова: миграционная политика, административно-правовое регулирование, миграционный процесс, права человека, стандарты ЕС.

SUMMARY

Kryvchuk-Novak S.G. Implementation of standards in the European Union migration policy of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences in specialty 12.00.07 - Administrative Law and Procedure, Finance, Information Law. - Classic Private University. - Zaporozhye, 2010.

The analysis and implementation of migration policy in Ukraine European Union standards. The features of EU migration policy and necessity of long-term development policy to regulate the migration process in Ukraine. The basic principles of migration policy in Great Britain, France, Poland and Ukraine. The existing experience of EU administrative law enforcement organs of the migration process. This provided suggestions for improving the administrative system in Ukraine and legal regulation of migration processes and complex administrative and legal measures, which will provide a migration policy in Ukraine's best interests while taking into account existing international norms and standards in the field of human rights.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.