Інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

Спеціальність 23.00.02 - Політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади

Таіров Анар Іслам Огли

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі політології Українсько-Арабського інституту міжнародних відносин імені Аверроеса Міжрегіональної Академії управління персоналом.

Науковий керівник - доктор політичних наук, професор

Горбатенко Володимир Павлович,

Інститут держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України,

заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Сіленко Алла Олексіївна,

Одеська національна академія зв'язку

ім. О.С.Попова, проректор з навчальної та виховної роботи;

кандидат політичних наук

Маліс Олександр Владиславович,

Інститут телекомунікацій і глобального

інформаційного простору НАН України,

старший науковий співробітник.

Захист відбудеться « 2 » липня 2010 року о « 15 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 29 » травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук М.Д. Ходаківський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обґрунтована тим, що розвиток системи масових політичних комунікацій зумовив оформлення державної інформаційної політики в один з основних напрямів політичної діяльності. Інформаційна активність стала однією з найважливіших складових процесу реалізації державної влади. Використання сучасних інформаційних технологій у діяльності центральних органів влади є важливою умовою модернізації й удосконалення всієї системи державного управління України, підвищення інформаційної відкритості державної влади й дебюрократизації економіки. Адже саме держава є основним суб'єктом, який формує систему масових політичних комунікацій, що гарантують суспільну інформаційну свободу й захист персональних даних, забезпечують безпеку національного інформаційного простору. Впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади має особливе значення для успішного проведення інституціональних перетворень, адміністративної реформи, модернізації всієї системи державної служби.

Повномасштабне залучення України в процес формування глобального інформаційного суспільства активізувало розвиток інфраструктури єдиного інформаційного простору країни, привело до істотних позитивних змін в інформаційному забезпеченні функціонування органів державної влади. З метою збереження позитивної динаміки в цьому процесі варто вивчати конкретні способи й канали організації політичних комунікацій, які дають державі можливість успішно просувати свої інформаційно-політичні проекти, забезпечуючи їм конкурентні переваги в порівнянні із проектами інших політичних суб'єктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема й зміст дисертаційної роботи пов'язані з комплексною темою наукових досліджень «Соціально-психологічні особливості професійної підготовки й діяльності керівних кадрів» Міжрегіональної Академії управління персоналом (номер державної реєстрації 01064009720). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 6 від 5 липня 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження обумовлена актуальністю та станом розробленості обраної теми й полягає в розгляді теоретичних і практичних аспектів інформаційного забезпечення органів державної влади. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних дослідницьких завдань:

- проаналізувати стан розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі;

- виявити сучасні теоретико-методологічні підходи до дослідження проблем інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади;

- розглянути поняття, сутність і структуру інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади;

- дослідити політико-правові аспекти інформаційних відносин держави й суспільства; державний влада інформаційний громадськість

- охарактеризувати зв'язки з громадськістю як інноваційний спосіб комунікації органів державної влади;

- обґрунтувати причини підвищення ролі засобів масової інформації у формуванні зв'язків органів державної влади із громадськістю;

- з'ясувати стан і перспективи розвитку законодавчої бази державної інформаційної політики України;

- дослідити чинники й межі інформаційної відкритості державної влади;

- показати систему електронного уряду як нову модель державного управління.

Об'єктом дослідження є інформаційна політика держави.

Предметом дослідження є інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є філософські, загальнонаукові й спеціальні наукові методи, а також положення й висновки, вироблені в рамках теорій інформаційного суспільства, мережного суспільства, які виявилися найбільш ефективними для вирішення поставлених дослідницьких завдань.

У рамках системного підходу розглядається інформаційне забезпечення органів державної влади як механізм, що перебуває в безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через вхід (сприймаючий вимоги громадян, їхню підтримку й несхвалення) і вихід (прийняті політичні рішення й дії) системи.

Структурно-функціональний аналіз дав можливість розглянути інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади як систему зі складною структурою, кожний елемент якої має певне призначення й виконує специфічні функції, спрямовані на підвищення ефективності політики держави.

Інституціональний підхід застосовувався при дослідженні інститутів, за допомогою яких здійснюється інформаційна політика держави, трансформуються її відносини із суспільством.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним з перших комплексних досліджень інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади. У ході проведеного дослідження отримані наукові результати, що мають наукову новизну.

уперше:

- подано визначення інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади як складного комплексу організаційно-технологічних і структурно-функціональних інформаційних систем суспільства й держави, задіяних в інтересах вирішення ключових цілей державної політики;

- визначено співвідношення понять «інформаційна політика» та «інформаційне забезпечення». На відміну від підходів, які ототожнюють ці два поняття, показано, що інформаційне забезпечення є однією із функцій інформаційної політики. Мета інформаційної політики полягає в тому, щоб на основі артикуляції і агрегування інтересів певних груп, а також досягнення консенсусу між ними з основних проблем подальшого розвитку забезпечити таке функціонування інформаційної сфери, яке задовільняло б потреби суспільства і держави. Завдання інформаційного забезпечення - здійснення інформаційного супроводження діяльності органів державної влади, громадсько-політичних об'єднань, комерційних організацій різних форм власності;

- доведено, що інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади саме по собі не є гарантією підвищення якості процесу державного управління, хоча може сприяти оптимізації процедури прийняття управлінських рішень. Таким чином, вирішення лише техніко-технологічних проблем функціонування політичних інститутів України не приведе до автоматичного вдосконалення державного управління. Критерієм ефективності функціонування й демократичності політичних інститутів виступає рівень їхньої інформаційної відкритості;

- обґрунтовано, що в державному управлінні зв'язки із громадськістю (PR) - це механізм планованого й керованого спілкування та взаємодії державної влади із громадянським суспільством і його інституціональними структурами, функціонування якого засновано на взаємній довірі й партнерських відносинах, знанні й повній інформованості та який покликаний компромісно враховувати й реалізовувати як загальнозначущі інтереси розвитку суспільства й держави, так і частково індивідуальні та групові інтереси;

удосконалено:

- теоретичне уявлення про те, що державна PR-діяльність може бути використана як для встановлення й підтримки реальних партнерських взаємин і взаємодій із суспільством і його об'єктивного інформування про діяльність державної влади, так і для маніпулювання громадською думкою (в особистих інтересах окремих державних чиновників, у політичних інтересах правлячих соціальних груп і політичних партій). Таким чином, державна PR-діяльність, здійснювана з метою ефективного державного управління, перетвориться на принципово інший вид діяльності з використанням маніпулятивних технологій масового інформування й інформаційних впливів на суспільну свідомість, для реалізації яких протиправно задіюються державні служби й державний медійний ресурс;

- типологію інформаційної поведінки держави, показано, що кожний з типів має свою специфіку встановлення й підтримки політичних контактів з партнерами й опонентами: державна політика, інформаційні кампанії, одиничні інформаційні акції, а також дії в режимі постфактум (що являють собою реакцію органів державної влади на якісь події, що звершились), які позбавляють їх можливості цілеспрямованого впливу на інформаційну ситуацію. Показано, що всі ці типи поведінки є специфічними формами інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади й відрізняються одне від одного механізмами організації політичного спілкування, інституціональним дизайном і певними технологіями підтримки комунікації;

набули подальшого розвитку:

- поняття «електронного уряду», що розглядається не тільки як організаційно-технологічна побудова системи державного управління, заснована на використанні сучасних ІКТ і мережної інфокомунікаційної інфраструктури, а й, насамперед, як постіндустріальна філософія державного управління, заснована на тому, що сучасні ІКТ надають державній владі якісно нові можливості інфокомунікаційної взаємодії з громадянами й комплексне забезпечення їм усього спектра державних послуг в індивідуальному порядку й онлайновому режимі. Таким чином, у сфері взаємодії державної влади із громадянським суспільством механізм PR технологічно трансформується і вбудовується в більш комплексний за функціональними і технологічними можливостями мережний механізм інтерактивних інфокомунікаційних взаємодій;

- уявлення про те, що в результаті впровадження в діяльність органів державної влади й систему державного управління інформаційно-телекомунікаційних технологій з позицій ідеології електронного уряду органи державної влади одержують новий оперативний канал прямого спілкування із громадянами, підконтрольний тільки державі. Як наслідок необхідність у ЗМІ, використовуваних як транслятори інформації, що надходить із системи державної влади до населення, відпадає. Таким чином, ЗМІ втрачають унікальну можливість монопольного одержання, розподілу й маніпулювання інформацією, що надходить із системи державної влади й управління інформацією, нерідко стратегічного значення, перекручування або тенденційна подача якої може спровокувати негативні для всієї країни наслідки.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення й висновки дисертації можуть застосовуватися для подальшого теоретичного дослідження проблем інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади.

Робота може бути використана при підготовці загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, зокрема, політології як загальної, так і прикладної, соціології, державного управління, при написанні підручників і наданні навчальної допомоги з даних дисциплін. Окремі положення дисертаційної роботи й рекомендації можуть бути використані органами державної влади в практичній діяльності, пов'язаній з питаннями підвищення ефективності державного управління та інформаційної політики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження були апробовані на Всеукраїнській теоретичній й науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології «Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес» (Київ, 22 травня 2007 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Національно-культурні традиції України в контексті європейської інтеграції» (Запоріжжя, 17-19 квітня 2008 р.); круглому столі «Азербайджан - Украина»: роль национально-культурных связей в развитии современного философского мышления» (Киев, 16 апреля 2010 г.). Окремі наукові положення й висновки дисертаційного дослідження апробовані в процесі практичної роботи автора, пов'язаної з його журналістською діяльністю.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження підготовлено 8 наукових публікацій, з них 5 - у фахових виданнях з політології, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена характером проблематики, постановкою мети й завдань дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, кожний з яких містить по три підрозділи, та висновків. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки. Список використаних джерел містить 268 найменувань (32 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, методологічні основи дисертації, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, розкривається зв'язок дисертації з науковими програмами й темами.

У першому розділі «Теоретичні й практичні аспекти проблеми інформаційного забезпечення органів державної влади» аналізуються стан розробленості проблеми в науковій літературі, теоретико-методологічні підходи до дослідження, поняття, сутності та структури інформаційного забезпечення органів державної влади.

У підрозділі 1.1. «Аналіз стану розробленості проблеми в сучасній науковій літературі» відзначається, що сучасна наука виводить дослідження проблем інформатизації на рівень пріоритетних напрямків, демонструючи увагу різних наукових дисциплін до даного явища не тільки крізь призму галузевих завдань, але й завдяки розумінню його глобальної соціальної значимості. Проблеми інформатизації знайшли відображення у працях В. Афанасьєва, В. Глушкова, А. Єршова, Н. Мойсеєва, А. Ракитова, Е. Семенюка, А. Соколова, А. Урсула, Ю. Шрейдера й ін. Соціологічному аналізу суспільства, зверненому до інформаційних процесів, присвячені праці О. Вершинської, Т. Вороніної, Т. Єршової, І. Мелюхіна, Ю. Нісневича, В. Печенкіна, Г. Смоляна й ін.

Соціальні аспекти інформатизації й становлення інформаційного суспільства розглядаються відомими зарубіжними дослідниками - Д. Беллом, Н. Вінером, Р. Дарендорфом, М. Кастельсом, Р. Катцем, У. Мартіном, Й. Масудою, Е. Тоффлером, Ф. Вебстером та ін.; російськими вченими - Р. Абдєєвим, В. Афанасьєвим, А. Бахметьєвим, Т. Вороніною, В. Іноземцевим, К. Коліним й ін.; українськими дослідниками - О. Дубасом, В. Бебиком, О. Зернецькою, О. Картуновим, М. Катаєвою, В. Коляденком, В. Корольком, Т. Костецькою, О. Малісом, Г. Почепцовим, А. Сіленко, О. Сосніним та ін.

Теоретичні основи концепції електронної демократії досліджені цілим рядом відомих учених, таких, як Р. Катц, Й. Масуда, М. Порат, Т. Стоуньєр та ін. Дж. Фонтейн розглядає концепції й моделі віртуальних органів виконавчої влади й віртуальної держави. Переваги електронного уряду та інформаційна відкритість влади аналізуються в наукових публікаціях австрійських дослідників Р. Транумюллера, Г. Ортофера й Х. Гибера; російських дослідників І. Агамирзяна, М. Вершиніна, А. Даниліна, В. Дрожжинова, Б. Кристального, Е. Семенова, Л. Сморгунова, В. Солодова, В. Травкіна, Е. Яковлевої й ін.; українських дослідників А. Баранова, О. Голобуцького, В. Горбатенка, Є. Ємельяненка, В. Недбая, О. Сосніна, О. Шевчука й ін.

Огляд наявних наукових досліджень інформаційної політики вітчизняними й закордонними вченими дозволяє дійти висновку, що ними внесений істотний внесок у розробку даної проблематики. Водночас ще недостатньо досліджені проблеми однієї з найважливіших функцій інформаційної політики - інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади, інформаційної відкритості державної влади та ін. Саме цим і пояснюється вибір теми дисертантом.

У підрозділі 1.2. «Сучасні теоретико-методологічні підходи до дослідження проблем інформаційної політики й інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади» на основі розглянутих теоретико-методологічних підходів і точок зору різних дослідників до визначення сутності інформаційної політики дисертант виділяє п'ять основних підходів. Відповідно до інформаційного підходу під інформаційною політикою розуміється сукупність цілей і методів для досягнення стійкого розвитку інформаційної сфери життєдіяльності суспільства й держави або національні інтереси в інформаційній сфері. Державницький підхід визначає державу як основний суб'єкт інформаційної політики, у процесі здійснення якої реалізуються в першу чергу не стільки національні інтереси, скільки інтереси державної влади. В рамках соціального підходу інформаційна політика - це діяльність не тільки держави й інших суб'єктів політики, але й соціальних суб'єктів. Даний підхід враховує думку великого кола суб'єктів інформаційної політики. Техніко-комунікаційний підхід віддає перевагу розвитку технічних засобів комунікації (мережам зв'язку, комунікаційним каналам передачі даних, локально-обчислювальним мережам і т.д.). Технократичний підхід розглядає інформаційні технології як основу розвитку будь-якого виду людської діяльності. При цьому переважає орієнтація на технічні рішення.

Незважаючи на наявні розходження, дані теоретико-методологічні підходи співзвучні в тому, що роль інформаційної політики в суспільному житті зростає; пріоритетними сферами доповнення інформаційної політики є суспільна й державна; основними сферами реалізації інформаційної політики є техніко-технологічна, інформаційна й соціальна; ключова роль як суб'єкта інформаційної політики приділяється державі, у той же час відзначається усе більш помітний вплив інших політичних і навіть соціальних суб'єктів як національного, так і наднаціонального рівнів.

У підрозділі 1.3. «Інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади: поняття, сутність, структура» дисертант показує, що інформаційне забезпечення, тобто здійснення інформаційного супроводження діяльності органів державної влади, є однією з функцій інформаційної політики. На основі проведеного аналізу наявних дефініцій пропонується під інформаційною політикою розуміти певну сукупність дій, що вбирає в себе зусилля з управління, контролю й сприяння процесам розвитку інформаційних відносин в Україні. Завдання інформаційної політики полягає в тому, щоб на основі артикуляції й агрегування інтересів певних груп, а також досягнення консенсусу між ними з основних проблем подальшого розвитку забезпечити таке функціонування інформаційної сфери, яке задовольняло б потреби суспільства й держави. Серйозний відбиток на принципи інформаційної політики накладають політична, економічна й соціальна системи, що існують на певній території.

Дисертант виділяє наступні елементи й функції інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади: інформаційна підтримка - надання допомоги вищим посадовим особам і органам державної влади в одержанні конфіденційної інформації (ресурсів і засобів), необхідної для здійснення політичного управління; інформаційне супроводження - проведення комплексу інформаційно-пропагандистських або ідеологічних заходів; інформаційне обслуговування - діяльність спеціальних служб і структур з виявлення й задоволення актуальних інформаційних потреб органів державної влади; інформаційна допомога - надання своєчасної й кваліфікованої допомоги політичним лідерам, органам влади в доступі до необхідних інформаційних ресурсів і засобів у зв'язку з вирішенням складних завдань або виникненням нових проблем у здійсненні державної політики; інформаційний вплив - організований процес виробництва, поширення й використання спеціальної інформації, що справляє позитивний або негативний вплив на різні економічні, політичні, соціальні й військові об'єкти, процеси і явища для досягнення політичних цілей держави; інформаційна боротьба - форма політичного суперництва або конфліктної взаємодії у вигляді комплексу погоджених за цілями, місцем і часом заходів, що проводяться за допомогою спеціальних методів і технологій та спрямованих на досягнення інформаційної переваги; інформаційна логістика - управління інформаційними потоками в процесах забезпечення політичної діяльності держави матеріально-технічними засобами, товарами, фінансовими, інформаційними й іншими послугами з метою їхньої оптимізації; інформаційне консультування - надання спеціальними органами й службами силовим відомствам консалтингових послуг, експертних оцінок, розробки рекомендацій і пропозицій для вирішення виникаючих проблем у процесах інформаційно-комунікаційної взаємодії суб'єктів і об'єктів політики держави.

Проблеми інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади, на думку дисертанта, можуть бути вирішені шляхом концептуального підходу, що буде сприяти переходу від технологічного характеру інформатизації («оснащеність» комп'ютерами) до політичних, економічних і соціальних пріоритетів (прозорість, безпека й підзвітність громадянам і суспільству держави, підвищення ефективності діяльності влади).

У другому розділі «Нові практики інформаційної взаємодії держави й суспільства» досліджуються розвиток піар-комунікації органів державної влади й роль засобів масової інформації у формуванні необхідних для влади зв'язків із громадськістю.

У підрозділі 2.1. «Політико-правові аспекти інформаційних відносин держави й суспільства» автор звертає увагу на те, що істотне значення для розвитку інформаційного суспільства має створення нормативної основи для надання в Україні інформаційних адміністративних послуг органами державної влади через Інтернет у рамках реалізації завдань по впровадженню загальнодержавної електронної інформаційної системи «Електронний уряд». Визначено порядок опублікування в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, впроваджені заходи щодо забезпечення відкритості й прозорості діяльності органів виконавчої влади, а також установлений порядок і вимоги з інформаційного наповнення й технічного забезпечення Єдиного веб-портала органів виконавчої влади.

Згідно даних Державного комітету інформатизації України, за станом на вересень 2009 року, в мережі Інтернет представлені всі центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) і обласні державні адміністрації (ОДА) і 98% районних державних адміністрацій (РДА). Також у мережі Інтернет подана інформація про територіальні органи ЦОВВ (окремі веб-сайти або сторінки веб-сайтів ЦОВВ) і урядові органи державного управління, які діють у складі ЦОВВ і підкоряються їм. Здійснюється інтеграція в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади на рівні єдиної програмно-технічної платформи.

Такий рівень інформатизації органів влади досягнуто завдяки постановам Кабінету Міністрів України, які зобов'язують місцеві адміністрації підтримувати контакт із людьми через Інтернет. Однією з таких постанов є «Порядок опублікування в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади». Вона визначає порядок і види інформації, які центральні й місцеві органи виконавчої влади повинні публікувати на своїх офіційних сайтах.

У підрозділі 2.2. «Зв'язки із громадськістю як інноваційний спосіб комунікації органів державної влади» підкреслюється, що інституціонально-мережний характер сучасного соціуму виражається в підвищенні ролі паблік рілейшнз у системі політичного управління суспільством. Найбільш дієвим методом соціального управління є метод «м'якого» управління, базу якого становить інформаційний вплив на людину. Сучасна влада вже об'єктивно не може ефективно функціонувати без широкої організованої суспільної публічної підтримки своїх дій. А оскільки публічність - це одна із ключових характеристик політики, то вона разом з коммунікативністю є суттєвим доповненням до ефективного управління сучасним суспільством. Автор доходить висновку, що паблік рілейшнз - це діяльність з ефективної взаємодії політичної еліти з різними елементами політичної системи сучасного суспільства.

Активна політика держави з поширення в першу чергу правдивої інформації про свою діяльність (за допомогою піару) дозволяє залучити на свій бік все більше число громадян. Тому, можна зробити висновок, що формування відносин довіри суспільства до політичної влади, забезпечення підтримки політичного курсу і, як наслідок, - успішна реалізація заходів, ініційованих владою, - це головне завдання політичного піару в сучасному соціумі.

У підрозділі 2.3. «Засоби масової інформації як інструмент вибудовування зв'язків влади із громадськістю» дисертант відзначає, що, відповідно до діючого законодавства України, на ЗМІ покладається обов'язок інформування громадян про діяльність галузей і структур державної влади. При цьому передбачається монопольне право ЗМІ відносно доведення до населення рішень уряду - закони, укази, постанови органів державної влади набувають чинності тільки після їхнього опублікування. Таким чином, у цей час ЗМІ є посередником у встановленні суспільних зв'язків між державною владою й населенням, а також мають монопольне право на одержання й розподіл інформації про діяльність органів державної влади. Дисертант відзначає, що самі органи державної влади не володіють законодавчо закріпленим правом прямого інформування населення про свою діяльність. Таким чином, ЗМІ є певною проміжною ланкою при проходженні інформації від органів і структур державної влади до громадян.

У перехідний період від авторитарного до демократичного політичного режиму засоби масової інформації продовжують відігравати роль важливого соціально-політичного інституту. Багато які прогресивно налаштовані ЗМІ беруть активну участь у створенні й реформуванні політичної системи й здатні просувати соціальні реформи. У той же час вони піддаються владному впливу. Не випадково тому однією з основних характеристик засобів масової інформації в перехідному суспільстві стає їхня глобальна політизація, що зачіпає, насамперед, їх відносини із владою.

Дисертант робить висновок про те, що ЗМІ - це система взаємозалежних елементів, які пронизують суспільство й можуть відбивати інтереси держави, партій, окремих колективів. У самій сутності засобів масової інформації - інформувати - закладене протиріччя. З одного боку, ЗМІ сприяють інформаційному забезпеченню функціонування владних структур, з іншого боку - інформаційному забезпеченню реалізації суспільних інтересів. Таким чином, ЗМІ в сучасному суспільстві розглядаються як орган політичної влади та громадянського суспільства.

У третьому розділі «Технології інформаційного суспільства в діяльності органів державної влади України» досліджуються стан і перспективи розвитку законодавчої бази державної інформаційної політики України, розглядаються питання інформаційної відкритості державної влади, електронного уряду, що забезпечує прямий і зворотний зв'язок між державною владою й суспільством.

У підрозділі 3.1. «Стан і перспективи розвитку законодавчої бази державної інформаційної політики України» проведений аналіз наявної нормативної бази, яка стосується сфери інформатизації органів державної влади, що підтверджує, що в ній тією чи іншою мірою відбиті питання забезпечення прозорості влади і її доступності для громадян. У той же час, варто констатувати, що сфера інформатизації органів державної влади регламентована не повністю, оскільки багато блоків питань не залучені в нормативно-правове поле. Саме тому необхідні єдиний підхід до створення нормативно-правової бази інформатизації діяльності органів державної влади, постійний моніторинг і аналіз політичної ситуації, оперативне вирішення виникаючих проблем у процесі забезпечення прозорості влади, її доступності для громадян.

Дисертант доходить висновку, що ефективне розв'язання проблем інформаційної взаємодії громадян і влади повинне забезпечуватися вдосконаленням нормативно-правової бази, що регулює створення й експлуатацію такого інформаційного середовища, яке дозволяє вирішувати завдання забезпечення прозорості влади, розширення доступу громадян до суспільно значимих інформаційних ресурсів при дотриманні встановлених законодавством вимог до інформаційної безпеки.

У підрозділі 3.2. «Інформаційна відкритість державної влади як основа громадського діалогу в суспільстві» досліджується проблема інформаційної відкритості політичної системи України, з'ясовуються фактори, що впливають на її забезпечення.

Автор відзначає, що в сучасних умовах в Україні відбувається масове впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у діяльність державних і муніципальних органів влади й вони стали механізмом досягнення принципово нового рівня прозорості, безпеки, підконтрольності суспільству діяльності органів державної влади, що є ключовим чинником соціально-економічного росту, інструментом, за допомогою якого можна модернізувати систему державного управління й сприяти формуванню громадянського суспільства в країні. Вони мають досить важливе значення в забезпеченні відкритості держави, дотримання прав громадян на інформацію.

Якщо в попередню епоху відкритість влади для населення проявлялася лише у відбитті діяльності міністерств, відомств, високопоставлених державних чиновників і засобах масової інформації (ЗМІ), то в інформаційну постіндустріальну епоху відкритість органів державної влади означає, крім посередницької ролі ЗМІ між владою й суспільством, установлення прямого й зворотного зв'язку органів влади й населення.

Відзначається, що важливою проблемою є визначення оптимальних меж відкритості державної влади, оскільки надмірна відкритість політичної системи являє для держави таку ж небезпеку, як і закритість. Вона здатна спровокувати нагнітання соціальної напруженості, виникнення політичних конфліктів і навіть увести країну в глибоку кризу, що прямо впливає на стан національної безпеки держави.

Дослідження існуючих західних схем вирішення забезпечення прозорості процесу державного управління, результативної взаємодії влади всіх рівнів з інститутами громадянського суспільства, реалізації прав громадян на доступ до суспільно значимої інформації показало, що вони не цілком адаптовані до українських реалій і вимагають серйозного аналізу й модифікації.

Дисертант відзначає, якщо інформатизація бурхливо розвивається тільки «нагорі», не проникаючи в суспільство, то вона позбавляє громадян можливості стежити за діяльністю державних структур, перевіряти їх, а виходить, не тільки не робить державу прозорішою, а й може підсилити монополію держави на інформацію. Електронізация «згори» дасть у руки правлячої еліти додаткові можливості маніпуляції суспільством і окремою людиною.

Технологія може змінити методи регулювання, але не міняє їхньої суті. Інформаційна відкритість не стане прямим наслідком цифрового забезпечення відносин громадян і державних інститутів і навряд чи приведе до лібералізації суспільних відносин.

Дисертант розділяє точку зору про те, що електронна революція не здатна зробити поліцейську державу більш відкритою. Навпаки, завдяки технології суспільство стає усе більш прозорим для влади, а виходить, - більш контрольованим.

У підрозділі 3.3. «Електронний уряд як нова модель державного управління» відзначається, що використання інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні державними справами дозволяє істотно розширити канали взаємодії держави й громадянського суспільства, підвищити якість цієї взаємодії на основі демократичних принципів і врахування інтересів громадян. Вирішення цієї проблеми багато в чому залежить від об'єктивних і суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів можна віднести ті, які пов'язані із соціально-економічним становищем країни й рівнем розвитку нових інформаційних технологій. До суб'єктивних факторів відноситься діяльність урядових і державних органів влади, а також громадських організацій у реалізації концепції інформатизації суспільства й підвищення рівня інформаційної культури кожного громадянина.

Першочерговим кроком у реалізації концепції «Електронного уряду» стало створення державних структур влади у вигляді порталів, web-сторінок, розміщених у глобальній мережі. Із цього моменту паперовий документообіг поступово змінюється публікацією інформації на веб-вузлах. Наступним етапом стає процес взаємодії між державними органами влади й організаціями, між муніципальними структурами влади й громадянами. За цих умов потрібні відповідні нові технології, що дозволяють всім бажаючим громадянам задавати питання й одержувати відповіді.

Більш складний етап реалізації концепції «Електронного уряду» характеризується тим, що найбільш складні операції з управління, що втягують багато державних установ, підприємств й громадян, виконуються повністю в електронній формі.

Серед причин, що утруднюють реалізацію концепції «Електронного уряду»: відсутність в Україні системи підготовки кадрів, що спеціалізуються на питаннях комп'ютерно-опосредкованої взаємодії громадян і держави, науково обґрунтованої концепції взаємодії системи електронного уряду й суспільних мереж.

У висновках узагальнено результати дослідження. На основі здійсненого аналізу визначено наступне.

Інформаційна політика й інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади, як окремі дослідницькі проблеми, на сьогоднішній день тільки починають вивчатися у вітчизняній науці. На основі аналізу сучасних теоретико-методологічних підходів до дослідження проблем інформаційної політики й інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади робиться висновок про те, що інформаційна політика має подвійну природу: з одного боку, вона включає техніко-технологічні завдання, пов'язані з інформатизацією країни, з іншого боку, - має гуманітарну складову. Природа інформаційної політики проявляється у двох сферах - соціальній та інформаційній - й деякою мірою їх регулює.

Основу для вироблення сучасних концептуальних підходів до розв'язання проблем ефективної інформаційної взаємодії громадян і влади, розширення доступу громадян до світових інформаційних ресурсів у ході інформатизації становлять основні положення Конституції України, ряду міжнародних документів з розвитку інформаційного суспільства (Женевська, Окинавська хартії й ін.), Закони України й інші нормативно-правові акти, що регламентують питання розвитку інформатизації й використання інформаційних технологій.

У ході наукової праці проаналізовані, уточнені й доповнені ключові поняття досліджуваної проблеми, а саме: «інформаційна політика», «інформаційне забезпечення функціонування державної влади», «інформаційні відносини», «інформаційна відкритість органів державної влади», «зв'язки із громадськістю» та ін.

У результаті розгляду зв'язків із громадськістю як інноваційного способу комунікації органів державної влади виявлено, що основна відмінність методів зв'язків влади із громадськістю як технології формування комунікаційних зв'язків полягає в тому, що тут використовується непрямий, а отже, слабкий комунікативний вплив на відміну від прямого й сильного впливу, що його представляє пропаганда.

Таким чином, визначаючи специфіку застосування технологій зв'язків із громадськістю органів державної влади, можна звести суспільні зв'язки до управління суспільним інтересом, здійснюване за допомогою такого узгодження інтересів, у ході якого інтереси громадськості перетворюються на прихильне очікування управлінської ініціативи, а управлінська ініціатива приводиться у відповідність із очікуваннями громадськості.

Автор доходить висновку, що в цей час в Україні склалася сприятлива ситуація для інформатизації органів влади, вживаються заходи щодо розвитку й впровадження сучасної інформаційно-технологічної й організаційної інфраструктури в їхній діяльності. Однак у цій роботі в силу ряду причин існують проблеми. Так, недостатня координація розробок привела до того, що відомчі підрозділи обласних і муніципальних органів управління найчастіше формують інформаційні ресурси незалежно одне від одного, діючи або в ініціативному порядку, або в рамках програм відомчого характеру.

Один з висновків дисертації полягає в необхідності переходу від інформатизації окремих органів управління до створення інтегрованих територіальних інформаційних систем, а також функціональної архітектури інформатизації держави, організації централізованого управління процесами інформатизації (сьогодні досить чітко проявляється проблема так званої цифрової нерівності).

Аналіз законодавчої бази інформаційної політики дозволяє зробити висновок про те, що в Україні створена нормативна основа для надання інформаційних адміністративних послуг органами державної влади через Інтернет у рамках реалізації завдань з впровадження загальнодержавної електронної інформаційної системи «Електронний уряд», якими визначений порядок опублікування в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, впроваджені заходи щодо забезпечення відкритості й прозорості діяльності органів виконавчої влади, а також установлений порядок і вимоги з інформаційного наповнення й технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади.

Питання відкритості влади є багатоаспектним і складним, воно стосується багатьох напрямків функціонування системи державної влади, але серед його елементів основним є проблема забезпечення інформаційної відкритості, тобто створення умов для доступу кожного громадянина до інформації щодо діяльності органів державної влади. Відкритість і прозорість державної влади є найважливішими характеристиками демократичної держави, а забезпечення відкритості - фактором існування будь-якого демократичного суспільства. Вирішення проблеми відкритості, гласності або публічності державної влади є одним із ключових напрямків у процесі подальшого утвердження в Україні демократичних принципів діяльності держави, укорінення цивілізованих норм політичної культури.

Досліджуючи ЗМІ як інструмент вибудовування зв'язків влади із громадськістю, дисертант доходить висновку про те, що в сучасних умовах їх роль як засобу влади настільки підвищується, що це дозволило деяким фахівцям визнати ЗМІ в якості найважливішого політичного інституту, зважаючи на те, що управління інформаційним середовищем є засобом соціального управління.

Особливістю впливу електронного уряду на політику ЗМІ стала поява нового конкурента, який володіє правом останньої інстанції на точність і об'єктивність інформації, що доводиться органами системи державної влади до населення. Як би в ЗМІ не спотворювалася ця інформація, ступінь її відповідності дійсності будь-який громадянин у будь-який момент може перевірити особисто на сайті відповідного органу державної влади, що помітно знижує можливості маніпулювання суспільною думкою з використанням частково перекрученої або тенденційно поданої інформації, що надходить із системи державної влади й управління.

Поняття «електронний уряд» відбиває загальний вектор руху сучасного суспільства в напрямку перебудови функцій влади і її відносин із громадянами та їхніми об'єднаннями на основі широкого впровадження інформаційно-комунікаційних технологій. У широкій політико-історичній перспективі електронний уряд може становити собою новий етап у реалізації функцій сучасної держави. У вузькому ж значенні це поняття характеризує формування певної комунікаційної інфраструктури, що дозволяє державним органам влади, громадянам, суспільно-політичним і комерційним організаціям взаємодіяти на основі нових інформаційних технологій.

У той же час слід зазначити, що концепція «електронного уряду», при всій своїй революційності й корінній відмінності від традиційної концепції державного управління індустріального суспільства, є спробою інтегрувати вже існуючу систему державної влади (в тому вигляді, у якому вона була створена відповідно до цінностей, інтересів і потреб індустріального суспільства) у сферу інформаційних відносин сучасного суспільства.

У дисертації зроблений висновок про те, що необхідно утвердити єдиний підхід до питань забезпечення доступу громадян до суспільно й соціально значимої інформації, що накопичується у різних банках даних. Це дозволить вирішити проблему оперативного й безпечного розкриття подібної інформації з дотриманням установлених законом вимог по захисту інформації обмеженого доступу. Все це дозволить істотно розширити можливості громадян щодо ознайомлення з офіційними матеріалами органів державної влади, створити передумови для підвищення громадянської активності всього суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Таіров А. І. Державна інформаційна політика України в системі масової комунікації / А. І. Таіров // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - К. : «ІНТАС», 2007. - Вип. 25. - С. 174-183.

2. Таіров А. І. Інформаційне суспільство і проблема відкритості влади в системі сучасної масової комунікації / А. І. Таіров // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - К. : «ІНТАС», 2007. - Вип. 26. - С. 129-139.

3. Таиров А. И. Public relations в системе государственного управления (опыт стран Запада и Российской Федерации) / А. И. Таиров // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - К. : «ІНТАС», 2007. - Вип. 29. - С. 191-204.

4. Таиров А. И. Связи с общественностью в государственных структурах как фактор эффективности управления / А. И. Таиров // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 36. - С. 639-647.

5. Таиров А. И. Пиар-кампания как элемент Public Relations в органах государственной власти / А. И. Таиров // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - К. : «ІНТАС», 2008. - Вип. 31. - С. 222-238.

6. Таіров А. І. Законодавчі та організаційні основи державної інформаційної політики України / А. І. Таіров // Віче. -2007. - № 18 (спецвипуск). - С. 23-25.

7. Таиров А. И. Философско-юридический подход к фактору силы в современном международном праве / А. И. Таиров // Известия Азербайджанского государственного педагогического университета. Серия гуманитарных наук. - 2007. - № 3. - С. 169-173.

8. Таиров А. И. Особенности методов работы государственных служб по связям с общественностью / А. И. Таиров // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць / Гол. ред. В. Г. Воронкова. - Вип. 35. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. - С. 168-173.

АНОТАЦІЯ

Таіров А.І. Інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2010.

Дано визначення інформаційного забезпечення функціонування органів державної влади як складного комплексу організаційно-технологічних і структурно-функціональних інформаційних систем суспільства й держави, задіяних в інтересах вирішення ключових цілей державної політики.

Аргументовано, що державна PR-діяльність може бути використана як для встановлення й підтримки реальних партнерських взаємин і взаємодій із суспільством та його об'єктивного інформування про діяльність державної влади, так і для маніпулювання громадянською думкою.

Виявлено типи інформаційної поведінки держави, кожний з яких має свою специфіку встановлення та підтримки політичних контактів з партнерами й опонентами.

Показано, що електронний уряд - це не тільки організаційно-технологічна побудова системи державного управління, заснована на використанні сучасних ІКТ і мережної інфокомунікаційної інфраструктури, а й, насамперед, як постіндустріальна філософія державного управління.

Доведено, що в результаті впровадження в діяльність органів державної влади й систему державного управління інформаційно-телекомунікаційних технологій з позицій ідеології електронного уряду органи державної влади одержують новий оперативний канал прямого спілкування із громадянами, підконтрольний тільки державі, й, відповідно, необхідність у ЗМІ, використовуваних як транслятори інформації, що надходить із системи державної влади до населення, відпадає.

Ключові слова: інформаційна політика, інформаційне забезпечення органів державної влади, зв'язки із громадськістю, інформаційна відкритість влади, інформаційні відносини, електронний уряд.

АННОТАЦИЯ

Таиров А.И. Информационное обеспечение функционирования органов государственной власти. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. Киев, 2010.

Дано определение информационного обеспечения функционирования органов государственной власти, которое диссертант определяет как сложный комплекс организационно-технологических и структурно-функциональных информационных систем общества и государства, задействованных в интересах решения ключевых целей государственной политики.

Обосновано, что в государственном управлении PR - это механизм планируемого и управляемого общения и взаимодействия государственной власти с гражданским обществом и его институциональными структурами, функционирование которого основано на взаимном доверии и партнерских отношениях, знании и полной информированности и который призван компромиссно учитывать и реализовывать как общезначимые интересы развития общества и государства, так и частные индивидуальные и групповые интересы.

Аргументировано, что государственная PR-деятельность может быть использована как для установления и поддержания реальных партнерских взаимоотношений и взаимодействий с обществом и его объективного информирования о деятельности государственной власти, так и для манипулирования общественным мнением (в личных интересах отдельных государственных чиновников, в политических интересах правящих социальных групп и политических партий). Таким образом, государственная PR-деятельность, осуществляемая в целях эффективного государственного управления, преобразуется в принципиально иной вид деятельности с использованием манипулятивных технологий массового информирования и информационных воздействий на общественное сознание, для реализации которого противоправно задействуются государственные службы и государственный медийный ресурс.

Выявлены типы информационного поведения государства, каждый из которых имеет свою специфику установления и поддержания политических контактов с партнерами и оппонентами: государственная политика, информационные кампании, единичные информационные акции, а также действия в режиме постфактум (представляющие собой реакцию органов государственной власти на некие свершившиеся события, лишающие их возможности целенаправленного воздействия на информационную ситуацию). Показано, что все эти типы поведения представляют собой специфические формы информационного обеспечения функционирования органов государственной власти и отличаются друг от друга механизмами организации политического общения, институциональным дизайном и определенными технологиями поддержания коммуникации.

Показано, что электронное правительство - это не только организационно-технологическое построение системы государственного управления, основанное на использования современных ИКТ и сетевой инфокоммуникационной инфраструктуры, но и, прежде всего, постиндустриальная философия государственного управления, основанная на том, что современные ИКТ предоставляют государственной власти качественно новые возможности инфокоммуникационного взаимодействия с гражданами и комплексного оказания им всего спектра государственных услуг в индивидуальном порядке и онлайновом режиме. Таким образом, в сфере взаимодействия государственной власти с гражданским обществом механизм PR технологически трансформируется и встраивается в более комплексный по функциональным и технологическим возможностям сетевой механизм интерактивных инфокоммуникационных взаимодействий.

Доказано, что в результате внедрения в деятельность органов государственной власти и систему государственного управления информационно-телекоммуникационных технологий с позиций идеологии электронного правительства органы государственной власти получают новый оперативный канал прямого общения с гражданами, подконтрольный только государству, и необходимость в СМИ, используемых в качестве трансляторов информации, поступающей из системы государственной власти к населению, отпадает. Таким образом, СМИ лишаются возможности монопольного получения, распределения и манипулирования информацией, поступающей из системы государственной власти и управления, информацией нередко стратегического значения, искажение или тенденциозная подача которой может спровоцировать негативные для всей страны последствия.

Ключевые слова: информационная политика, информационное обеспечение органов государственной власти, связи с общественностью, информационная открытость власти, информационные отношения, электронное правительство.

SUMMARY

Tairov A.I. Informational support to state bodies functioning. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of a Candidate of political science under specialty 23.00.02 - political institutions and processes. - Institute of State and Law named after V.M. Koretsky, National academy of sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.