Маргінальна поведінка особи: теоретико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Маргінальна поведінка особи: теоретико-правовий аспект

Писарєв Віктор Генадійович

Львів 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

Гарасимів Тарас Зеновійович,

Львівський державний університет

внутрішніх справ, начальник кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Грищук Оксана Вікторівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

професор кафедри теорії та філософії права

кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

Кагадій Микола Іванович,

Академія управління МВС,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін (м. Київ)

Захист відбудеться „16” грудня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.03 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у загальній бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26).

Автореферат розіслано „13” листопада 2010 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І. Ю. Настасяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Проблема маргінальної поведінки особи та маргіналізації суспільства, виступає постійним явищем існування людської історії, а її гострота безпосередньо пов'язана з тими суспільними процесами, які притаманні певній соціальній спільності та певному історичному часу. Визнаючи той факт, що маргіналізація притаманна усім типам держав упродовж людської цивілізації, необхідно зазначити, що вона особливо актуалізується в перехідних етапах суспільного розвитку. Водночас, предметом гострих дискусій феномен маргінальності та маргінальної поведінки особи стає лише у періоди глибокої трансформації соціуму.

Доводиться констатувати, що особливу роль у формуванні ставлення соціуму до явища маргінальності відіграло XX століття. Оскільки саме у цей період змінність життя стала звичним явищем і маргінальність перестала сприйматися як щось надто непривабливе, огидне, як це було раніше.

Наша держава сьогодні переживає не менш складну ситуацію, коли маргінальні форми поведінки не тільки стрімко поширюються, але й набувають особливих рис, незвичних і навіть лякливих для суспільства, адже маргінальна поведінка особи іноді безпосередньо призводить до протиправних і злочинних дій. Часто маргінальні процеси охоплюють значні суспільні групи, що вимагає наукової оцінки даного явища.

Дослідження маргінальної поведінки особи в сучасному українському суспільстві, яке зазнає значних трансформаційних перетворень, набуває актуальності не лише з суто теоретичного погляду, а й з огляду на потребу уточнення і конкретизації самого поняття маргінальність, співвіднесення його з реаліями сьогодення, а також з огляду на поширення деструктивних проявів в середовищі маргінальних груп та потреби конструктивної адаптації соціальних спільнот, які перебувають на периферійних чи проміжних позиціях у соціальній структурі суспільства.

Найбільш вживаним у наукових колах є визначення сутності маргінальної особи як об'єкта i суб'єкта суспільних відносин, що перебуває на межі (або за межею) соціокультурних середовищ, дотримується їх традицій та є носієм системи суперечностей перехідного періоду. Отже, маргінальність можна вважати глобальною проблемою, яку потрібно вирішувати на шляху до цивілізованого суспільства. Причини її поступово будуть зникати, та на їх місці виникатимуть нові, а тому постійно існуватиме необхідність подальших фундаментальних досліджень цієї проблеми, зокрема через призму теоретико-правового аналізу.

Натомість, доводиться констатувати, що в українській юридичній науці комплексних теоретико-правових досліджень, присвячених питанням маргінальної поведінки особи не проводилося. Загалом, розробки проблеми маргінальної особи спираються на загальнофілософський аналіз феномена особи, її життєдіяльності, об'єктивних і суб'єктивних чинників самореалізації та самоствердження. Саме ці аспекти стали предметом дослідження К. Абульханової-Славської, В. Андрущенка, С. Батеніна. Є. Бистрицького, Л. Буєвої, І. Ватіна, Г. Волинки, Є. Головахи, Л. Губерського, Є. Желєзова, А. Здравомислова, Р. Карпінської, Л. Когана, В. Малахова, М. Михальченка, В. Москаленко, І. Надольного, І. Резвицького, Л. Сохань, В. Струтинського, В. Шановського, В. Шинкарука та інших.

Методологічною основою дослідження стали праці і українських, і зарубіжних вчених серед яких: С. Алексєєв, В. Грищук, О. Грищук, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєв, М. Микієвич, А. Карась, М. Кельман, Д. Керімов, В. Козлов, А. Козловський, М. Козюбра, С. Комаров, А. Коренєв, М. Костицький, А. Крижанівський, В. Кудрявцев, В. Лисий, В. Лемак, Л. Луць, В. Макарчук, С. Максимов, О. Мурашин, В. Навроцький, В. Ортинський, О. Петришин, П. Рабінович, Ю. Римаренко, С. Сливка, О. Скакун, В. Тацій, В. Титов, Р. Халфіна, В. Шакун, І. Шутак та ін.

Значний внесок у розробку проблем прав людини, правового статусу особи і правової політики у сфері прав людини внесли відомі російські і вітчизняні науковці, серед яких: В. Авер'янов, Н. Артамонов, А. Берченко, Н. Вітрук, Л. Воєводін, А. Воротніков, С. Кечекьян, В. Корнуков, О. Кутафін, В. Кучинський, О. Лебединець, О. Лукашева, Н. Матузов, А. Малько, Г. Мальцев, М. Марченко, В. Синюков, Б.Топорнін, Д.Чечот, В.Чхиквадзе та ін.

Дослідженням маргінальності як соціального явища займалися такі вчені, як А. Атоян, Є. Балабанова, Т. Гарасимів, З. Голєнкова, І. Попова, І. Прибиткова, К. Феофанов, Н. Фролова, В. Шапінський, Б. Шапталов та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 р., постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” від 20.12.2006 р. № 1767, „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених наказом МВС України від 05.08.2004 р. № 755. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з правовими аспектами науково-дослідних робіт: „Проблеми реформування правової системи України” (державний реєстраційний номер 0109U007853) і „Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні” (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета наукового пошуку - узагальнити і розвинути уявлення щодо феномена маргінальної поведінки особи на основі його теоретико-правового осмислення.

Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:

- розглянути сутність, особливості структури та соціальний механізм розвитку феномена маргінальної особи;

- розкрити теоретичні підходи щодо класифікації маргінальних прошарків населення;

- з'ясувати передумови формування маргінальної особи;

- здійснити аналіз взаємозв'язку макро- і мікросередовищних факторів маргінальної поведінки;

- охарактеризувати форми прояву маргінальної поведінки;

- дослідити сутність маргінальної особи в умовах соціальної дійсності;

- проаналізувати явище правового нігілізму в Україні як форми прояву маргінальності суспільства та окреслити шляхи його подолання;

- обґрунтувати об'єктивні та суб'єктивні фактори формування маргінальної особи в українському суспільстві та шляхи їхньої мінімізації;

- визначити теоретико-правові засади зниження рівня маргіналізації українського суспільства. правовий нігілізм маргінальний поведінка

Об'єкт дослідження - відносини, що виникають з приводу існування у суспільстві осіб з маргінальною поведінкою.

Предмет дослідження складають теоретико-правові аспекти маргінальної поведінки особи.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в дисертації використано систему методів наукового пізнання. Серед них загально-філософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які у сукупності забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету.

Головним у цій системі виступає філософський діалектичний метод, що сприяв розгляду і дослідженню проблеми в єдності її соціального змісту та юридичної форми і здійсненню системного аналізу становлення маргінальної особистості у теоретико-правовому аспекті (р. 2 пп. 2.1., 2.3.).

За допомогою семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади формування маргінальності (р. 1, р. 3 пп. 3.1., 3.3.). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання становлення маргінальної особи як об'єкта рефлексії теоретико-правової наукової думки та розглянути макро- і мікросередовищні фактори маргінальної поведінки (р. 2. пп. 2.2., 2.4.). Використання соціологічного та статистичного методів сприяло узагальненню юридичної практики, аналізу емпіричної інформації, пов'язаної з темою дисертаційного дослідження (р. 2 п. 2.4., р. 3. пп. 3.2., 3.4.).

Конкретно-історичний метод дозволив вивчити як історію об'єкта, так і понять та положень, що відображають її, а саме: розглянути у ретроспективі формування поглядів на проблему соціальних відхилень і визначити ступінь наукової розробленості проблем маргінальності (р. 1, р. 2 пп. 2.1., 2.4., р. 3 пп. 3.1., 3.3.). Описовий метод, застосовувався на всіх етапах дослідження. Соціально-прогностичний метод дозволив виявити взаємозумовленість між динамікою соціальних процесів, ціннісними орієнтаціями людини та формами її маргінальної поведінки (р. 2 пп. 2.2., 2.3., р. 3. пп. 3.2., 3.4.). Логічний метод дав можливість розглядати соціальну детермінацію у єдності загального, особливого та одиничного, виявити та з'ясувати загальний механізм маргінальної поведінки особи (р. 2 пп. 2.1., 2.2., р. 3 пп. 3.1., 3.2.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вони отримані внаслідок комплексного дослідження теоретико-правового аспекту маргінальної поведінки особи, яка на усіх етапах розвитку суспільства становила певну небезпеку для його соціальної стабільності і визначалася соціально-економічними відносинами, суспільним буттям і суспільною свідомістю. У результаті проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:

Уперше:

_ за допомогою діалектичного підходу сутність маргінальної поведінки визначається ціннісним відношенням індивіда до себе та світу, що проявляється у формі антисоціальної (делінквентної), асоціальної (аморальної) та аутодеструктивної (саморуйнуючої) поведінки;

_ на основі аналізу маргінальних процесів із застосуванням теоретико-методологічних підходів маргінальна особа розглядається як специфічна сутність цілісного соціального механізму;

_ визначено діалектичний взаємозв'язок макро- і мікросередовищних факторів які найсуттєвіше впливають на формування маргінальної поведінки особи в залежності від прийнятих у суспільстві соціальних норм;

удосконалено:

_ теоретико-правову мотивацію щодо шляхів подолання правового нігілізму в Україні як форми прояву маргінальної поведінки особи;

_ підходи щодо класифікації маргінальних прошарків населення, що безпосередньо залежать від існуючого в суспільстві політичного режиму та соціальних цінностей, притаманних йому;

дістали подальшого розвитку:

_ класифікація факторів, що справляють найсуттєвіший вплив на формування девіантної правової свідомості як маргінально-правового відображення перехідного буття;

_ змістовна характеристика теоретико-методологічних підходів стосовно зниження рівня маргіналізації суспільства через механізм запобігання злочинності;

_ обґрунтування необхідності створення соціально-правового підгрунтя, що сприятиме зменшенню рівня маргіналізації в Україні.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції становлять і науково-теоретичний, i практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових аспектів маргінальної поведінки особи;

- у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій, що можуть бути використані при розробці законопроектів, що стосується зниження рівня маргіналізації суспільства шляхом запобігання злочинності, а також інших законодавчих актів соціального спрямування;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити діяльність відповідних органів щодо зниження рівня правового нігілізму в Україні як форми прояву маргінальності суспільства; удосконалити діяльність, спрямовану на зниження рівня маргіналізації суспільства шляхом підвищення рівня соціального захисту населення;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальних закладах системи МВС України при вивченні курсу теорії держави і права, зокрема при підготовці лекцій, проведенні семінарських занять, написанні наукових робіт з окресленої проблематики (акт впровадження від 22.08.2010 р., № 7).

Апробація результатів дисертації. Найважливіші положення дисертаційного дослідження були апробовані на засіданні круглого столу „Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти” (м. Львів, 22 травня 2009 р.), на засідання круглого столу „Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)” (м. Львів, 22 травня 2009 р.), на засіданні Всеукраїнського круглого столу „Проблеми державотворення та правотворення в Україні” (м. Львів, 5 березня 2010 р.).

Результати та висновки дисертації обговорювалися та отримали схвалення на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та висновки сформульовані в дисертаційному дослідженні викладено у 10 публікацій, з яких 4 статті, опубліковані у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних дисциплін.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (231 найменування). Повний обсяг дисертації становить 202 сторінок, із них 176 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; зазначено про її зв'язок із науковими програмами, планами, темами; висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу; визначено мету та завдання дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано відомості щодо публікацій; вказано форми апробації та впровадження здобутих результатів.

У Розділі 1 „Огляд наукової літератури з проблем маргінальної поведінка особи” зазначається, що дослідження маргінальності в сучасних суспільствах, що трансформуються, набуло широкої актуальності і не лише з суто теоретичного погляду, з огляду на потребу уточнення і конкретизації самого поняття, співвіднесення його з реаліями сьогодення, а й з огляду на поширення деструктивних проявів в середовищі маргінальних груп та потреби конструктивної адаптації соціальних спільнот, які перебувають на периферійних чи проміжних позиціях у соціальній структурі суспільства.

Подається визначення поняття маргінальності, що використовується в різних галузях соціогуманітарного знання - праві, філософії, соціології, психології, економіці, мистецтві тощо.

На основі аналізу наукової літератури, присвяченої дослідженню маргінальної поведінки особи, зазначається, що вказана тема упродовж тривалого часу висвітлюється і в Україні, і за кордоном. Водночас в Україні не достатньо комплексних досліджень, у яких із теоретико-правових позицій розглядали б особливості структури та соціальний механізм розвитку маргінальної особистості через висвітлення взаємозв'язку макро- і мікросередовищних факторів маргінальної поведінки, аналізувалася б девіантна правова свідомість як маргінально-правове відображення перехідного буття.

Констатується, що під правовою маргінальністю, як одного із видів деформації правосвідомості, необхідно розуміти нормативно-правову невизначеність, засновану на негативному ставленні особи до діючого права, правових явищ у житті суспільства. У такому разі маргіналом можна вважати особу, включену в конфлікт цінностей різних систем соціального регулювання.

Розділ 2 „Теоретико-методологічні засади дослідження маргінальної поведінки особи” складається з чотирьох підрозділів, у яких висвітлюються питання стосовно сутності маргінальної особистості, її структури та соціального механізму розвитку в українських політико-правових реаліях, класифікації маргінальних прошарків населення та особливостей періодизації маргіналізації українського суспільства.

У підрозділі 2.1. „Маргінальна особа: сутність, особливості структури та соціальний механізм розвитку” констатується, що існують дві концепції дослідження маргінальної особистості: американська і концепція структурної (соціальної) маргінальності, яка розроблялася переважно в європейській, латиноамериканській та південноафриканській науковій думці. Звертається увага на ту обставину, що маргінальність особистості визначається не тільки приналежністю до певних соціально-класових структур тому, що індивід може бути інтегрований у виробничий процес чи соціальну структуру, однак у культурному відношенні не перебувати в жодній із субкультур.

Існують два рівні маргінального статусу особистості: загальний і частковий. Перший з них - це маргінальність як наслідок загальної для всієї держави маргінальної ситуації, що розуміється як стан суспільства загалом, індивіда або групи на межі двох соціальних структур. У такому разі пропонується розуміти під маргінальною ситуацією систему зовнішніх та внутрішніх умов існування особистості та соціальних груп, що виникають внаслідок широкомасштабного нееволюційного переходу суспільства до нової форми існування, яка характеризується зміною суспільного ладу, усуненням попередньої та формуванням нової соціальної структури, розпадом та переформатуванням системи соціокультурних цінностей.

Другий рівень маргінального статусу особистості - це маргінальність в частковому сенсі. Вона виникає тоді, коли індивід набуває такої (маргінальної) якості за особливих, індивідуальних обставин, однак під впливом маргінальності у вищезгаданому розумінні

У підрозділі 2.2. „Взаємозв'язок макро- і мікросередовищних факторів маргінальної поведінки” стверджується, що найважливішою передумовою маргіналізму як соціального явища є деформація духовного макросередовища, яке ініціює маргінальну політико-правову атмосферу і відповідний морально-психологічний клімат. Політико-правова атмосфера суспільства - це духовне утворення, що включає, насамперед, сукупність норм і правил поведінки громадян. Ці норми і правила у вигляді законів, звернень керівництва до нації, указів, ухвал, планів і завдань визначаються традиціями та владою. Попри свою внутрішню несуперечність, цілісність та відповідність інтересам народу, вони утворюють духовний стрижень, навколо якого формується суспільна свідомість, політична і правова культура, домінуючі норми моралі, світогляд людини загалом.

Соціальні умови визначають пануючий тип первинних утворень і мікрогруп, з яких формується суспільство. Одні з них більш-менш адекватно сприймають і засвоюють офіційні установки, закони і суспільні цінності. Інші роблять це вибірково, вносячи до них свої моральні цінності та правила поведінки. Ще одні вибудовують свої відносини на власних - релігійних, національних, групових - законах. У всіх учасників цих первинних утворень і мікрогруп існують свої інтереси, виробляються світоглядні установки щодо ставлення до зовнішнього світу. Чим вищий ступінь соціалізації учасників і глибша їхня належність до системи суспільних відносин - матеріальних, політико-правових, соціальних, духовних, тим вищий рівень відповідності групових норм нормам держави і суспільства.

У підрозділі 2.3. „Теоретико-правові підходи щодо класифікації маргінальних прошарків населення” проаналізовано підходи щодо класифікації маргінальних прошарків населення, адже прискіплива увага до проблеми маргінальності пояснюється, насамперед, збільшенням кількості маргіналів. Саме тому, необхідно, передусім: з'ясувати причини такого явища; знайти можливості диференціювати ставлення до маргінальних прошарків; визначити стратегічні правові, економічні і соціально-політичні пріоритети політики держави на підтримку та дифузію відповідних маргінальних прошарків у суспільстві.

Найбільш доцільною класифікацією основних маргінальних прошарків видається класифікація, згідно з якою виділяється шість основних маргінальних спільностей у суспільстві: політичні маргінали, соціально-економічні маргінали, соціальні маргінали, маргінали в сфері культури, соціально-психологічні (егоїстичні) маргінали і маргінали, які охоплюють біологічних людей (діти-інваліди тощо).

У підрозділі 2.4. „Особливості та періодизація маргіналізації українського суспільства” зазначається, що проводячи теоретико-правове дослідження маргінальної поведінки особи необхідно пам'ятати, що в Україні, як і в інших пострадянських державах, які отримали незалежність, умови маргіналізації і окремого громадянина, і різноманітних груп населення, є значно сприятливішими, ніж в державах зі стабільними правовими системами.

Підкреслюється, що перехідний стан українського суспільства розгортає процес маргіналізації як всеосяжне, широкомасштабне явище втрачання соціальними суб'єктами своєї ідентичності та переходу до стану невизначеності. В Україні руйнується один тип соціальної структури і формується інший. Цей болісний процес супроводжується утворенням нової системи взаємовідносин між соціальними групами. Складається нова система соціальних інститутів. Такі фактори, як зміна соціально-політичного ладу, розпад держави, суттєва зміна економічного становища (в бік якісного погіршення або якісного покращення) значною мірою вплинули на формування нового світогляду, світогляду роздвоєності. Адже на перехідному етапі сучасного українського суспільства або ще, або вже не існує чітких меж різних соціальних груп та спільнот, змінюються їхні норми та цінності, стилі життя.

Водночас, попри тезу про всезагальну маргіналізацію українського суспільства, підкреслюється, що її рівень для суб'єктів маргіналізації є різним. Він залежить від рівня трансформації, деформації або руйнування структур суспільства та зв'язків і відносин між суб'єктами маргіналізації.

Розділ 3 „Теоретико-правові засади зниження рівня маргіналізації в Україні” містить чотири підрозділи, в яких досліджуються девіантна правова свідомість як маргінально-правове відображення перехідного буття, що характеризується виникненням таких проявів маргінальності суспільства, як правовий нігілізм та міграційні процеси, а також заходи щодо зниження рівня маргіналізації суспільства через механізм запобігання злочинності.

У підрозділі 3.1. „Девіантна правова свідомість як маргінально-правове відображення перехідного буття” визнається, що девіантна правова свідомість, як різновид звичайної позитивної свідомості, може не тільки випереджати рівень розвитку суспільних відносин, а й відставати від нього. Відставання девіантної правової свідомості від рівня перехідного розвитку правобуття є одним із типових проявів не абсолютної, а відносної самостійності правової свідомості, дослідження якого дозволяє глибше з'ясувати сутність реальних і можливих праворефлексивних і законорефлексивних протиріч, які можуть виникати між девіантною правовою свідомістю та об'єктом перехідного правобуття.

Констатується, що відставання девіантної правосвідомості не є безумовною та обов'язковою ознакою всіх маргінально-правових соціальних ідей, поглядів, теорій, хвилювань тощо, які є нелінійно стійкими. Навпаки, відставання девіантної правосвідомості від маргінального розвитку є свідченням деградаційного становлення девіантної правосвідомості, коли стійко правоналаштована функція девіантної правосвідомості заперечує власні правоналаштовані характеристики, властивості та регулятивні можливості, перетворюючись у феномен типово неправового регулятивного механізму злочинного, антисуспільного та антиправового підходу до розв'язання проблем та прогалин у чинному праві та законодавстві.

У підрозділі 3.2. „Правовий нігілізм в Україні як форма прояву маргінальності суспільства: шляхи подолання” стверджується, що правовий нігілізм є різновидом нігілізму загальносоціального. Як складна психосоціокультурна цілісність, він може вважатися особливим духовним станом індивіда, соціальної спільноти, однією з форм світогляду, специфічною поведінковою установкою. Основним змістом нігілізму виступає прагнення до руйнування традиційних підвалин суспільного життя. Усі нігілістичні прояви поєднує ідея заперечення і несприйняття наявної навколишньої дійсності, внаслідок чого відбувається девальвація цінностей, ідеалів культури, норм традиційної моралі, релігії, суспільних інститутів, у тому числі державної влади та правопорядку, історичного минулого.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що правовий нігілізм визначається за допомогою категорії „заперечення” як його центральної, сутнісної риси, родової ознаки. Правовий нігілізм у такому разі є правосвідомістю, побудованою на тотальному, навіть гіпертрофованому запереченні права, його соціальної та особистісної цінності, розгляді права як найменш прийнятного способу регулювання суспільних відносин.

У підрозділі 3.3. „Міграційні процеси як передумова виникнення маргінальних осіб” вказано, що при аналізі основних маргінальних груп українського суспільства не можна залишити поза увагою міграційні процеси, які охопили весь світ і стали надзвичайно вагомим фактором розвитку українського суспільства. Мігранти - це потужний канал маргіналізації суспільства. З другої половини минулого століття міграційні процеси набули глобальних масштабів, охопивши всі континенти та групи суспільства.

Міграційні процеси, як фактор маргіналізації, впливають і на держави, що втрачають частину свого населення. Тут деформується статево-вікова структура населення за рахунок виїзду найбільш здорових, молодих та професійно підготованих громадян. Ці процеси спричиняють несприятливі зміни в житті та побуті сімей емігрантів та їх оточення.

Особливості мігрантів як маргінальної групи населення полягають в тому, що виникає необхідність їхньої адаптації у багатьох життєвих зрізах після вимушеної або добровільної зміни місця проживання.

У підрозділі 3.4. „Зниження рівня маргіналізації суспільства через механізм запобігання злочинності” зазначається, що оскільки злочинність є соціальним явищем, що адаптується до змін, які відбуваються у соціумі, то і система заходів стосовно запобігання злочинності повинна бути адекватною сучасним умовам життя. У зв'язку з цим перспективним напрямом видається розробка питання запобігання злочинності в рамках концепції маргінальності у кримінології. Насамперед це зумовлено тим, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема маргіналізації населення є однією з найактуальніших, такою, що вимагає невідкладного розв'язання.

Підкреслюється, що маргінальні прошарки населення виступають соціальним підґрунтям злочинності, забезпечуючи її відтворення. Морально-психологічна деморалізація маргіналів, яка частково поєднується з підвищеною агресивністю, робить їх надзвичайно сприятливим матеріалом для тих, хто займається рекрутуванням виконавців злочинних дій.

Наголошується, що між маргіналізацією населення і злочинністю існує тісний зв'язок, адже процеси маргіналізації розширюють соціальну базу злочинності, сприяючи її самовідтворенню. Тому зниження рівня маргіналізації населення сприятливо відобразиться на криміногенній обстановці в державі. Таким чином, зниження рівня маргіналізації суспільства слід розглядати як один з напрямів запобігання злочинності.

До факторів, які знижують процеси маргіналізації, у контексті запобігання злочинності, можна віднести:

По-перше, це інституційні заходи, спрямовані на підвищення матеріального добробуту населення (підвищення зарплат, пенсій, соціальних допомог); розробка програм, спрямованих на зниження рівня безробіття.

По-друге, заходи, що сприяють якнайшвидшій адаптації мігрантів, в тому числі спрямовані на формування якщо не позитивного, то принаймні нейтрального ставлення корінного населення до мігрантів.

По-третє, зниження рівня кримінальних репресій: при призначенні судом покарання, якщо дозволяють обставини справи, доцільно надавати пріоритет покаранням, не пов'язаним з позбавленням волі.

По-четверте, розробка програм щодо соціальної адаптації осіб, які звільнились із місць позбавлення волі.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням нових ідей та тенденцій теоретико-правового аналізу маргінальної поведінки особи та її прояву в умовах сучасного суспільства. У роботі враховано положення чинного національного законодавства, піддано всесторонньому аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню та розв'язанню проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У результаті автором сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій.

1. Суспільства, що трансформуються, особливо посттоталітарні, це суспільства, що характеризуються ступенем змін, які призводять до їх якісного перетворення. Особливість соціальних відносин останніх - нестабільність соціальної ситуації, а звідси - складність побудови соціальних відносин на раціональній основі. Наприклад, сучасне українське суспільство переживає період істотних трансформацій і, насамперед, соціальної структури, яка виступає єдністю всіх соціальних груп та інститутів.

2. Під маргінальністю розуміється особливий вияв специфічних відносин з існуючим суспільним устроєм, який виникає в результаті конфлікту із загальноприйнятими нормами. Маргінальність продукує себе або через розрив всіх традиційних зв'язків і створення індивідом свого власного cвіту, неподібного на світ інших, або через витіснення або „викид” індивіда за межі законності і перетворення його в аутсайдера. У будь-якому випадку маргінал, який прирік себе добровільно або виявився результатом процесу декласування - це тіньова сторона соціуму.

3. Маргінальна свідомість особи характеризується статичністю. На початковому етапі, коли індивід руйнує соціальні зв'язки зі своєю групою, особливо у сфері виробництва, це призводить до розмивання, а потім і до розпаду трудової мотивації, наслідком чого в свідомості маргінала виступає повна ізоляція категорії праці від споживання. Це, своєю чергою, призводить до нової орієнтації, яка спрямована на розширення споживання, не пов'язаного з додатковими трудовими зусиллями. Звідси, виникає готовність посягання на чужу власність будь-якими засобами, аж до кримінальних. Причому власність у свідомості маргінала асоціюється лише з можливістю її негайного споживання. Він не заперечує власність як таку, але вороже ставиться до чужої.

4. Однак, як випливає з результатів дослідження, маргінальна ситуація в суспільстві, що трансформується, не завжди може бути джерелом деморалізації, індивідуальних і групових форм протесту. Вона може бути і джерелом нового сприйняття навколишнього світу, суспільства, людини, що може знайти віддзеркалення у нетипових формах інтелектуальної, художньої, релігійної творчості, про що свідчить історія людського суспільства. Наприклад, протестантизм в релігії, авангардизм в живописі тощо зобов'язані своєю появою маргінальним особам.

5. Техногенні, соціальні, культурні зрушення, що відбуваються в сучасному суспільстві, додали проблемі маргінальності нових горизонтів, адже інтенсивні процеси масової міграції, урбанізації, всестороння та інтенсивна взаємодія між представниками різнорідних етнічних, культурних і релігійних традицій, нівелювання культурних бар'єрів, вплив на населення ЗМІ призвели до того, що маргінальний статус особи став нормою існування для мільйонів людей. Кінець ХХ століття чітко виявив вади таких звичних форм соціального управління, як політичні партії, державні інститути, традиційні церковні організації тощо. Логічно, що в цей період були затребуваними безліч „неформальних” громадських рухів просвітницького, екологічного, правозахисного, культурного, релігійного, добродійного, сексуального плану. Значення і мета цих рухів багато в чому пов'язані із залученням до них маргіналізованих груп, а також маргінальних осіб.

6. Поняття маргінальності використовується у різних галузях соціогуманітарного знання - праві, філософії, соціології, психології, економіці, мистецтві тощо. Маргінальність визначається залежно від персональних переваг дослідників.

Під правовою маргінальністю, як одного із видів деформації правосвідомості, необхідно розуміти нормативно-правову невизначеність, засновану на негативному ставленні особи до чинного права, правових явищ у житті суспільства. У такому разі маргіналом можна вважати особу, включену в конфлікт цінностей різних систем соціального регулювання.

7. Переосмислення маргінальності в контексті сучасної ситуації в Україні дало підстави вченим виділити два рівні аналізу маргінальності. По-перше, маргінальність можна трактувати як проекцію загальної маргінальної ситуації, характерної для українського суспільства загалом та окремих соціальних груп на межі двох соціальних структур. По-друге, маргінальність - прояв перебування особистості в маргінальному статусі, що зумовлений індивідуальними обставинами, але все ж під впливом маргінальності у першому значенні. Тобто це - культурне (суб'єктивно-психологічне) трактування маргінальності, яке закладене представниками американської соціології.

8. Маргінальна особа виступає одночасно об'єктом і суб'єктом суспільних відносин. Це означає, що її сутність можна тлумачити, по-перше, шляхом аналізу соціально-культурного середовища, яке зумовлює діяльність та поведінку маргінальної особи, її соціальні властивості та типологізацію, і по-друге, аналізуючи сутнісні сили особи як істоти творчої, активної, а тому здатної до зміни середовища і власної життєдіяльності.

Проведений аналіз дає змогу сформулювати визначення терміна «маргінальна особа», під якою розуміємо об'єкт та суб'єкт суспільних відносин, що знаходиться на межі (або за межею) соціокультурних середовищ, відображає в собі їхні традиції та є носієм системи суперечностей перехідного періоду. Таке розуміння сутності маргінальної особи відображає і залежність цієї особи від конкретних соціальних структур, і активність самої особи в загальному процесі функціонування та змін тих чи інших соціальних утворень.

Структуру маргінальної особи можна розглядати як деяку інтегральну єдність елементів різних рівнів соціальних якостей особи. Тут важливо мати на увазі, що сутність особи (як вже було сказано вище) найбільш повно проявляється в її практичній діяльності. Тому структурна модель маргінальної особи може бути подана як структура її особистісної діяльності, в якій відображається багатогранність її матеріальної та духовної взаємодії з оточуючим світом.

9. Найважливіша передумова маргіналізму як соціального явища - це деформація того духовного макросередовища, яке ініціює маргінальну політико-правову атмосферу і відповідний морально-психологічний клімат. Політико-правова атмосфера суспільства - це духовне утворення, що включає, насамперед, сукупність норм і правил поведінки громадян. Ці норми і правила у вигляді законів, звернень керівництва до нації, указів, ухвал, планів і завдань визначаються традиціями та владою. Попри свою внутрішню несуперечність, цілісність та відповідність інтересам народу, вони утворюють духовний стрижень, навколо якого формується суспільна свідомість, політична і правова культура, домінуючі норми моралі, світогляд людини загалом. Вони можуть створювати передумови для національної єдності, взаєморозуміння і взаємної довіри влади і народу або, навпаки, бути полем для конфронтації, глобального протистояння сторін, конфліктів, прямих зіткнень, виникнення злочинності.

10. Правовий нігілізм виступає однією з характерних рис маргінальної поведінки особи. Основним змістом нігілізму виступає прагнення до руйнування традиційних підвалин суспільного життя. Усі нігілістичні прояви поєднує ідея заперечення і несприйняття наявної навколишньої дійсності, внаслідок чого відбувається девальвація цінностей, ідеалів культури, норм традиційної моралі, релігії, суспільних інститутів, у тому числі державної влади та правопорядку, історичного минулого.

Правовий нігілізм є таким явищем, яке завжди буде існувати у суспільстві, оскільки викоренити його неможливо як і явище маргінальності, що є підгрунтям існування правового нігілізму. Отож, йдеться лише про зменшення його рівня до мінімуму, що можливо лише при застосуванні комплексу заходів: комплексу спеціально-юридичних заходів, спрямованих на формування якісно нової, ефективної правової системи; комплексу загальносоціальних заходів, спрямованих на поліпшення об'єктивних умов життя суспільства, на формування нового соціального середовища; комплексу виховних заходів, спрямованих на виправлення деформацій правосвідомості і підвищення рівня правової культури населення, а також усунення або хоча б мінімізації причин та умов, що сприяють маргіналізації суспільства.

11. Аналіз маргінальної свідомості та її впливу на правову поведінку громадян, показав, що правова маргінальність є „дозволяючою” умовою здійснення правопорушень. Дослідження виявило превалюючі чинники правового і матеріально-економічного порядку, що детермінують маргінальність.

Основні наслідки маргінальності, пов'язані зі змінами в правовій поведінці громадян: а) руйнування внутрішніх регуляторів необхідності суспільно-корисної поведінки; при цьому зникає відчуття відповідальності, що слугує внутрішнім контролем поведінки; б) зростання кількості правопорушень; в) збільшення кількості хворих на алкоголізм, наркоманію, осіб без певного місця проживання; г) виникнення конфліктних ситуацій між групами, прошарками суспільства.

12. Домінуючими факторами зниження маргінальності, зокрема правовими, є: а) усунення недоліків нормативно-правових актів, що порушують права та інтереси громадян; б) ухвалення нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з бродяжництвом, жебрацтвом; в) створення більшої кількості будинків нічного перебування для осіб без певного місця проживання; г) збільшення обсягу соціальної допомоги безпритульним та іншим категоріям населення; д) фінансування програм, спрямованих на підвищення рівня толерантності серед українського населення; ж) державна підтримка загальносоціальних цінностей і пріоритетів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Писарєв В. Г. Розуміння маргінальної особистості у філософській думці Стародавнього світу/ В. Г. Писарєв // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць / Львів: ЛьвДУВС, 2009. - Вип. 3. - С. 390-399.

Писарєв В. Г. Маргінальність як проблема сучасної соціальної філософії/ В. Г. Писарєв // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія Право. Вип. 13: Ч.1. - Ужгород, 2010. - С.54-57.

Писарєв В. Г. Причини маргіналізації особистості в епоху Відродження та Нового часу / В. Г. Писарєв // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей / Івано-Франківськ, 2010 - Випуск XXII. - С. 40-49.

Писарєв В. Г. Маргінальність як теоретична проблема та реальність сучасного суспільства / В. Г. Писарєв // Митна справа. - 2010. - № 4. - Ч. 2. - С. 68-73.

Писарєв В. Г. Маргінальна поведінка особи: тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції [„Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні”], (м. Львів, 26 вересня 2008 року) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С.194-197.

Писарєв В. Г. Маргінальність як предмет дослідження у філософії Стародавнього світу: тези доповідей учасників круглого столу [„Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти”] (м. Львів, 22 травня 2009 р.) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 141-144.

Писарєв В. Г. Проблема маргінальності в сучасній соціальній філософії: матеріали круглого столу [„Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)”]; (м. Львів, 22 травня 2009 р.) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 201-204.

Писарєв В. Г. Розуміння маргінальної особистості у філософській думці Стародавнього світу: тези доповідей на всеукраїнській науковій конференції [„Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні”], (м. Львів, 28 вересня 2009 року) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 112-115.

Писарєв В. Г. Філософські підходи щодо сутності людини та причин її маргіналізації в епоху Відродження: матеріали Всеукраїнського круглого столу [„Проблеми державотворення та правотворення в Україні”], (м. Львів, 5 березня 2010 року) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 181-183.

Писарєв В. Г. Причини маргіналізації особистості в епоху Відродження та Нового часу: тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції [„Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні ”], (м. Львів, 24 вересня 2010 року). - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С.141-144.

АНОТАЦІЯ

Писарєв В.Г. Маргінальна поведінка особи: теоретико-правовий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2010.

У дисертації здійснено комплексне наукове дослідження теоретико-правового аспекту маргінальної поведінки особи. Розкрито основні теоретико-методологічні підходи щодо дослідження феномена маргінальної особистості через аналіз сутності, особливостей структури та соціального механізму її розвитку.

Досліджено взаємозв'язок макро- і мікросередовищних факторів маргінальної поведінки, що впливають на класифікацію маргінальних прошарків українського суспільства. Доведено, що девіантна правова свідомість як маргінально-правове відображення перехідного буття спричиняється до виникнення таких форм маргінальності суспільства, як правовий нігілізм та міграційні процеси.

Обґрунтовано фактори, що знижують процеси маргіналізації в Україні у контексті запобігання злочинності.

Ключові слова: маргінальна особа, соціальний механізм розвитку, макро- і мікросередовищні фактори маргінальної поведінки, маргінальні прошарки населення, маргіналізація суспільства, девіантна правова свідомість, правовий нігілізм, міграційні процеси, механізм запобігання злочинності.

АННОТАЦИЯ

Писарев В.Г. Маргинальное поведение личности: теоретико-правовой аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2010.

В диссертации проведено комплексное научное исследование теоретико-правового аспекта маргинального поведения личности. Раскрыты основные теоретико-методологические подходы относительно исследования феномена маргинальной личности через анализ сущности, особенностей структуры и социального механизма ее развития.

Исследовано взаимосвязь факторов макро- и микросреды маргинального поведения, которые влияют на классификацию маргинальных прослоек украинского общества. Доведено, что девиантное правовое сознание как маргинально-правовое отображение переходного бытия вызывается к возникновению таких форм маргинальности общества как правовой нигилизм и миграционные процессы.

Обосновано факторы, которые снижают процессы маргинализации в Украине в контексте предотвращения преступности.

В рамках теоретико-правовой парадигмы анализируется маргинальность личности, как проявление специфических отношений с существующим общественным строем, который возникает в результате конфликта с общепринятыми нормами. Маргинальность продуцирует себя или через разрыв всех традиционных связей и сотворения индивидом своего собственного мира, не похожего на мир других, или через вытеснение или „выброс” индивида за пределы законности и превращения его в аутсайдера. В любом случае маргинал, который обрек себя добровольно или стал таким в процессе деклассирования - это теневая сторона социума.

Исследуются предпосылки возникновения маргинализма как социального явления, как деформации той духовной макросреды, которая инициирует маргинальную политико-правовую атмосферу и соответствующий морально-психологический климат. Политико-правовая атмосфера общества - это духовное образование, что включает, прежде всего, всю совокупность норм и правил поведения граждан. Эти нормы и правила в виде законов, обращений руководства к нации, указов, постановлений, планов и заданий определяются традициями и властью. При своей внутренней непротиворечимости, целостности и соответствии интересам народа они образуют духовный стержень, вокруг которого формируется общественное сознание, политическая и правовая культура, доминирующие нормы морали, в целом мировоззрение человека.

Раскрыта модель классификации основных маргинальных прослоек, где выделяется шесть основных маргинальных общностей в социальной структуре общества: политические маргиналы, социально-экономические маргиналы; социальные маргиналы; маргиналы в сфере культуры; социально-психологические (эгоистичные) маргиналы и маргиналы, которые охватывают биологических людей (дети-инвалиды и т.д.).

Ключевые слова: маргинальная личность, социальный механизм развития, факторы макро- и микросреды маргинального поведения, маргинальные прослойки населения, маргинализация общества, девиантное правовое сознание, правовой нигилизм, миграционные процессы, механизм предотвращения преступности.

SUMMARY

V.H. Pysaryev. Marginal Behaviour of a Person: Theoretical and Law Aspect. - Manuscript.

The thesis for the degree of law science candidate; specialty 12.00.01. - Theory and history of state and law; history of political and law studies. - Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv, 2010.

The thesis is a complex academic study of theoretical and law aspect of person's marginal behaviour. The research reveals basic theoretical and methodological approaches to study the phenomenon of marginal personality through the analysis of the essence, structural peculiarities and social mechanism of personality development.

Correlation of macro- and microenvironmental factors of marginal behavior that influences the classification of marginal segments of the Ukrainian society is investigated. It is proved that deviant law consciousness as marginally legal reflection of transitional life causes such social marginality forms as law nihilism, and migration processes.

Factors that reduce the processes of marginality in Ukraine in the context of crime prevention are justified.

Key words: marginal person, macro- and microenvironmental factors of marginal behavior, marginal segments of society, social marginalization, deviant law consciousness, law nihilism, migration processes, crime prevention mechanism.

Размещено на Allbest.ru