Правова охорона комп’ютерної програми як об’єкта інтелектуальної власності: шляхи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Петренко Сергій Анатолійович

УДК 347.77/78

ПРАВОВА ОХОРОНА КОМП'ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ЯК ОБ'ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності Академії правових наук України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Штефан Олена Олександрівна Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, завідувач відділом авторського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права;

кандидат юридичних наук Бурлаков Сергій Юрійович Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться «29» квітня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України (01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а).

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України (01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а).

Автореферат розісланий «24» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. І. Бобрик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХХІ століття - це століття, в якому розвиток суспільства ґрунтується на знаннях та результатах творчої діяльності людини в культурній, технічній, економічній сферах. Тому сьогодні інтелектуальна власність відіграє значно більшу роль в життєдіяльності людини, ніж за всю попередню історію людства.

Стрімке зростання вартості об'єктів права інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин перетворює здобутки інтелектуальної діяльності суспільства в його значний капітал. Процес створення і використання цього капіталу потребує подальшого розвитку та підвищення ефективності національної системи охорони інтелектуальної власності. Саме тому на національному та міжнародному рівнях відбувається процес розвитку права інтелектуальної власності як у структурному, так і змістовному аспектах.

Особливе місце серед об'єктів інтелектуальної власності посідає комп'ютерна програма (комп'ютерне програмне забезпечення), яка в епоху інформаційних технологій є одним з головних стратегічних ресурсів як держави в цілому, так і окремих її складових.

Дуалістична правова природа комп'ютерної програми, обумовлена неможливістю її практичного використанням за призначенням позатехнічних рішень та подібністю її створення до традиційних об'єктів авторського права, а також її складністю та багатогранністю, стала підставою для виникнення в юридичній науці різних підходів до визначення правової моделі охорони зазначеного об'єкта права інтелектуальної власності.

Питання правової охорони комп'ютерної програми були об'єктом дослідження на різних етапах її розвитку, особливо у 80 - 90-ті роки ХХ століття, що пов'язано з інтенсивним розвитком самого об'єкта охорони.

Водночас стрімке поширення комп'ютерної програми та швидкі темпи оновлення технологій її створення розширили не лише сферу застосування цього об'єкта права інтелектуальної власності, а й надали їй нових характерних ознак. Зазначене є однією з передумов для перегляду закладених у минулому столітті принципів, підходів та точок зору щодо правової охорони комп'ютерної програми з урахуванням їх характерних особливостей, які на сьогодні не знайшли свого відображення у законодавстві України про інтелектуальну власність.

Прийняття Цивільного кодексу України, що містить Книгу 4, внесення змін та доповнень до спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності сприяло удосконаленню правової охорони комп'ютерної програми, але не вирішило проблем, обумовлених сучасним розвитком інформаційних технологій, що суттєво впливає на ефективність механізму реалізації та охорони прав на неї у цифровому середовищі інформаційного суспільства.

Формування нових принципів та підходів щодо правової охорони комп'ютерної програми має не лише правове, а й економічне та науково-технічне значення. Необхідність вирішення цього питання є також одним із чинників на шляху інтеграції України до Європейського Союзу.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці відомих цивілістів дореволюційного та радянського періодів, у тому числі фахівців з права інтелектуальної власності: Е. П. Гаврилова, М. В. Гордона, В. Я. Іонаса, О. С. Іоффе, О. А. Підопригори, В. І. Серебровського, Г. Ф. Шершеневича та інших; сучасних вітчизняних вчених-юристів: С. Ю. Бурлакова, І. І. Дахна, І. М. Кучеренко, Н. М. Мироненко, Б. Г. Прахова, О. О. Штефан та інших; російських дослідників: В. А. Дозорцева, О. А. Городова, С. П. Гришаєва, О. П. Сергєєва та інших. В дисертації досліджуються праці іноземних вчених - фахівців з питань інтелектуальної власності, зокрема: Х. Брет, А. Дітц, Д. Ліпцик, М. Х. Лутці, П. Б. Меггс, Л. Перра, К. Шранк.

Теоретичні положення щодо правової охорони комп'ютерної програми останніми роками досліджувалися під різними кутами зору у дисертаційних дослідженнях російських науковців: Є. І. Лебедєвої, А. П. Безсонової, В. І. Черячукіна, Р. Й. Ситдикової, О. А. Кузьміна, М. В. Котельникова, а також вітчизняних дослідників: І. І. Ващинця, С. А. Дзіса, В. С. Дмитришина та інших. Питання правової природи комп'ютерної програми були предметом наукових публікацій Ю. М. Батуріна, Г. В. Віталієва, А. Б. Гельба, В. І. Жукова, М. П. Козадьорова, Л. Лінніка, І. Е. Маміофа, І. А. Носової, Л. І. Подшибіхіна, О. В. Ревинського, Л. С. Сімкіна, М. В. Селіванова, Р. Хаметова та інших.

Проте більшість сучасних авторів у своїх роботах фрагментарно досліджували загальні проблеми охорони прав на комп'ютерну програму. Відсутність комплексного, системного дослідження проблем правової охорони комп'ютерної програми обумовлює наявність питань, які вимагають нагального вирішення. Так, невизначеними та нерозкритими залишаються істотні ознаки комп'ютерної програми; співвідношення критеріїв охороноздатності комп'ютерної програми та її окремих елементів з критеріями охороноздатності інших об'єктів права інтелектуальної власності. Потребує свого перегляду та удосконалення понятійний апарат у сфері правової охорони комп'ютерної програми як об'єкта права інтелектуальної власності.

Наведене вище свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та обумовлює необхідність комплексного вивчення питань правової охорони комп'ютерної програми за сучасного стану технологій її створення та використання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з організаційними й законотворчими процесами із гармонізації та адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, реформування правової системи держави та поступового приведення її у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами, у тому числі у сфері інтелектуальної власності.

Тема дисертація затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України 20 травня 2005 р. (протокол № 5). Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України. Обраний напрям дослідження є складовою частиною цільових комплексних програм: «Правові відносини у сфері інтелектуальної власності, галузеві аспекти» (номер державної реєстрації РК № 0102U002566) та «Концептуальні засади правового забезпечення сфери інтелектуальної власності в Україні в контексті європейської інтеграції» (номер державної реєстрації РК № 0105U007218).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні складного комплексного характеру комп'ютерної програми, визначенні її місця в системі правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності, виявленні прогалин та колізій у правовому регулюванні відносин щодо створення та використання комп'ютерної програми та формулюванні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму її правової охорони в Україні.

Відповідно до зазначеної мети у дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на вирішення таких основних завдань:

проаналізувати зміст базових понять, закріплених чинним законодавством України та законодавством інших країн світу, що належать до сфери охорони комп'ютерної програми;

охарактеризувати основні світові тенденцій розвитку системи правової охорони комп'ютерної програми як об'єкта права інтелектуальної власності;

проаналізувати норми міжнародного та європейського законодавства, а також правозастосовний досвід окремих іноземних держав з точки зору можливості охорони комп'ютерної програми та її складових елементів нормами різних інститутів права інтелектуальної власності;

з урахуванням сучасного рівня розвитку інформаційних технологій розкрити правову природу охорони комп'ютерної програми як комплексного, з правової точки зору, об'єкта інтелектуальної власності шляхом співвідношення комп'ютерної програми з літературним твором як класичним об'єктом авторського права;

розробити підходи щодо визначення оригінальності комп'ютерної програми та характеру праці, використаної при її створенні;

дослідити можливість використання механізму правової охорони винаходів та корисних моделей до комп'ютерної програми як технічного або технологічного рішення;

проаналізувати доцільність поширення на комп'ютерну програму режиму охорони, що застосовується до раціоналізаторських пропозицій;

дослідити питання доцільності застосування правового режиму, передбаченого чинним законодавством України для охорони промислових зразків, до комп'ютерної програми та її складових елементів;

розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері правової охорони комп'ютерної програми.

Об'єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають у сфері охорони прав на комп'ютерну програму в умовах сучасного розвитку інформаційних технологій.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти України, законодавство іноземних держав, практика їх застосування у сфері охорони прав на комп'ютерну програму як об'єкт інтелектуальної власності, доктринальні концепції вітчизняних та іноземних вчених із зазначених питань.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стала сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання юридичних явищ. Спеціально-юридичний метод дав змогу дослідити зміст та сутність комп'ютерної програми як об'єкта права інтелектуальної власності, зміст та сутність правовідносин щодо її створення та використання. Логічний метод обумовив послідовність викладення існуючих доктринальних положень щодо місця комп'ютерної програми серед інших об'єктів інтелектуальної власності. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному ряді авторського та патентного права, а у поєднанні з методом правової герменевтики надав можливість зробити детальний аналіз сучасної термінології щодо комп'ютерної програми. Шляхом аналізу та синтезу досліджено сучасний стан законодавства, судову практику та розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази. Історико-правовий метод сприяв виявленню історичних закономірностей розвитку механізму правового регулювання відносин, пов'язаних зі створенням і використанням комп'ютерної програми, які були об'єктивно зумовлені розвитком технологій. Метод моделювання в поєднанні з синхронічним і діахронічним підходами дав змогу встановити сутність комп'ютерної програми як специфічного об'єкта права інтелектуальної власності у співвідношенні з класичними об'єктами авторського права та об'єктами промислової власності. Метод прогнозування надав можливість виявити тенденції та намітити основні напрями розвитку системи правової охорони комп'ютерної програми як в іноземних країнах, так і в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні авторської концепції вдосконалення правового механізму охорони комп'ютерної програми як специфічного комплексного об'єкта права інтелектуальної власності з урахуванням впливу на розвиток цього механізму нових технологічних умов її створення та використання. В результаті дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, що відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне значення, а саме:

Вперше:

1. Обґрунтовано висновок про доцільність створення спеціального механізму правової охорони комп'ютерної програми, основні ознаки якого визначаються: 1) комплексністю сучасної комп'ютерної програми як об'єкта, що складається з вихідного коду та окремих змістовних елементів, кожен з яких може отримати самостійну охорону як об'єкт права інтелектуальної власності; 2) технічною/технологічною залежністю процесу створення комп'ютерної програми, як об'єкта правового регулювання, від її утилітарного призначення.

2. Виокремлено специфічні ознаки сучасної правової охорони комп'ютерної програми, а саме: 1) комплексність, яка допускає застосування норм авторського права та права промислової власності в процесі правової охорони окремих елементів комп'ютерної програми; 2) наявність прискореної процедури набуття правової охорони на комп'ютерну програму, подібної до тієї, що застосовується до промислових зразків та корисних моделей; 3) проведення експертизи програми щодо можливості її виконання та відповідності заявленій функціональності; 4) наявність обов'язкової державної реєстрації комп'ютерної програми для створення у подальшому інформаційної бази програмних продуктів; 5) зменшення строку дії майнових прав на комп'ютерну програму порівняно з іншими «традиційними» об'єктами авторського права.

3. Доведено, що оригінальність комп'ютерної програми, як критерій її охороноздатності, може бути виражена через творчу роботу зі створення як безпосередньо тексту програми, так і її окремих складових елементів.

4. Теоретично обґрунтовано, що комп'ютерна програма як твір має внутрішню та зовнішню форми свого вираження, за якими визначається її оригінальність. До елементів внутрішньої форми вираження програми належать її внутрішня структура та організація вихідного тексту, зв'язки між складовими програми, а також художні образи, притаманні комп'ютерним програмам ігрового жанру. Зовнішня форма комп'ютерної програми проявляється у «авторському стилі» написання вихідного тексту програми і використання системи змінних величин та ідентифікаторів, інтерфейсі користувача як відповідного зображення, якщо воно має творчий характер.

5. Запропоновано розповсюдити режим правового регулювання вільного відтворення примірників творів для навчання, а також вільного відтворення примірників творів бібліотеками та архівами репрографічним способом на опублікований (оприлюднений) вихідний текст комп'ютерної програми, як одну з форм її об'єктивного вираження, та її частину.

6. Аргументовано висновок, що комп'ютерна програма характеризується зв'язком своєї форми вираження із машиночитабельним носієм інформації як інформаційний або програмний виріб, що має ознаки утилітарності. Завдяки цьому найпридатнішою формою правової охорони інтерфейсів, піктограм та їх комплектів, як зовнішнього виразу інформаційного або програмного виробу, якому притаманні ергономічні та естетичні властивості, є право на промислові зразки. Водночас доведено, що право на промисловий зразок застосовується не до комп'ютерної програми, як такої, та/або програмного коду окремого її модуля, елемента, а до графічного відображення зазначених об'єктів.

7. Теоретично обґрунтовано необхідність правового закріплення змісту немайнових та майнових прав на адаптацію та модифікацію комп'ютерної програми. Виключне право на адаптацію та модифікацію комп'ютерної програми належить її автору (правовласнику). Адаптація комп'ютерної програми може здійснюватися без дозволу її автора (правовласника), якщо вона здійснюється не з комерційною метою (у власних потребах) у випадках, визначених статтею 24 цього Закону України «Про авторське право і суміжні права». Немайнові та майнові права на адаптовану, модифіковану комп'ютерну програму належать автору зазначених переробок за умови дотримання прав автора вихідної програми.

Дістали свого подальшого розвитку:

8. Наукові положення щодо неохороноздатних елементів змісту комп'ютерної програми як об'єкта авторського права, а саме: її алгоритму, ідей та принципів організації інтерфейсу, мови програмування з її стандартизованими методами, процедурами та регламентами.

9. Положення про можливість «непрямої» правової охорони комп'ютерної програми у складі запрограмованого технічного рішення, яке отримало правову охорону як винахід, за таких умов: 1) неможливості реалізації комп'ютерної програми поза запатентованим технічним рішенням (винаходом); 2) опис винаходу містить деталізацію комп'ютерної програми; 3) право на використання комп'ютерної програми та право на використання винаходу, в якому ця програма реалізовується, належить одній особі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

у подальших наукових дослідженнях проблем правової охорони об'єктів інтелектуальної власності сфери інформаційних технологій;

для вдосконалення механізму правової охорони комп'ютерної програми як специфічного об'єкта права інтелектуальної власності;

для розроблення: 1) методологічних та методичних засад визначення оригінальності комп'ютерної програми; 2) рекомендацій щодо набуття комп'ютерною програмою в складі технічного рішення правової охорони як винаходу; 3) рекомендацій щодо набуття комп'ютерною програмою у складі технічного та/або технологічного рішення правової охорони як раціоналізаторської пропозиції; 4) рекомендації щодо поширення правової охорони промислових зразків на інтерфейси та піктограми комп'ютерних програм, їх комплекти;

для вдосконалення судово-експертної діяльності судових експертів при досліджені комп'ютерної програми як об'єкта інтелектуальної власності;

у практичній діяльності правоохоронних органів, судових органів, адвокатів;

при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з цивільного права, судової експертизи, права інтелектуальної власності; в навчальному процесі під час викладання учбових дисциплін з права інтелектуальної власності.

Теоретичні положення та рекомендації враховані при розробленні висновків та пропозицій по фундаментальних темах «Правові відносини у сфері інтелектуальної власності, галузеві аспекти» (РК № 0102U002566), «Концептуальні засади правового забезпечення сфери інтелектуальної власності в Україні в контексті європейської інтеграції» (РК № 0105U007218), які виконувалися у Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності АПрН України (довідка про впровадження від 4 грудня 2009 р. № 436 - Додаток А), а також при викладанні курсу навчальної дисципліни «Патентознавство та ліцензування» у Міжнародному Соломоновому університеті (довідка про впровадження від 3 грудня 2009 р. № 180/01 - Додаток Б).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися та були схвалені на спільному засіданні відділів промислової власності та авторського права і суміжних прав, а також на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України.

Основні положення дисертації оприлюднено на 11-ти вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях: «Захист прав інтелектуальної власності: проблеми та шляхи рішення» (15-19 вересня 2003 р., м. Алушта, АРК); «Інтелектуальна власність - ключ до успіху в бізнесі» (13-17 вересня 2004 р., м. Алушта, АРК); «Защита прав интеллектуальной собственности» (29 травня - 2 червня 2006 р., м. Алушта, АРК); ІІІ щорічна правнича конференція (3 червня 2006 р., м. Київ); «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» (11-15 вересня 2006 р., м. Алушта, АРК); «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (27-28 жовтня 2006 р., м. Харків); «Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Українській державі» (20 лютого 2007 р., м. Миколаїв); «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (25 лютого 2007 р., м. Тернопіль); ІІ Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (30-31 березня 2007 р., м. Одеса); «Захист прав інтелектуальної власності» (28 травня - 1 червня 2007 р., м. Алушта, АРК); «Теоретичні і практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи» (21-25 травня 2009 р., м. Маріуполь).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 11-ти наукових працях, серед яких 5 наукових статей, 4 з яких опубліковані у наукових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України переліку фахових видань з юридичних наук, та 6 тез доповідей у збірниках, опублікованих за результатами науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, які містять загалом шість підрозділів, висновку, двох додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 214 сторінок. Список використаних джерел, що складається зі 169 найменувань, викладено на 18-ти сторінках. Обсяг додатків А і Б - 2 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

інтелектуальний власність охорона програма

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання, предмет та об'єкт дослідження, методологічну та теоретичну основи роботи, розкрито теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист і характеризують наукову новизну дисертації, наведено дані про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Теоретичні засади правової охорони комп'ютерної програми» складається із двох підрозділів, присвячених розгляду процесу формування сучасної системи правової охорони комп'ютерної програми, виявленню та дослідженню характерних ознак цього об'єкта інтелектуальної власності за сучасного стану розвитку інформаційних технологій його створення.

У підрозділі 1.1. «Сутність та поняття комп'ютерної програми (термінологія)» досліджується термінологічний апарат та понятійний ряд, які використовуються у національному законодавстві, законодавстві країн ЄС, США, Російської Федерації, а також в міжнародно-правових актах щодо правової охорони комп'ютерних програм.

Терміни, що використовуються у законодавстві, зокрема, «комп'ютерна програма», «програма для ЕОМ», «програмне забезпечення», належать до професійних (технічних) термінів, запозичених зі сфери інформатики. Порівняльний аналіз визначень цих понять у законодавстві про інтелектуальну власність та у спеціальній літературі з інформаційних технологій свідчить про те, що вони зазнали певної змістовної адаптації до особливостей юридичної науки, потреб юридичної практики та законотворчої техніки, внаслідок чого набули відмінного від свого прототипу значення.

Закріплене в національному законодавстві визначення комп'ютерної програми не відповідає основному призначенню дефініції - виділенню головних, суттєвих ознак об'єкта і має значно більшу кількість ознак, на відміну від аналогічних визначень, що містяться у технічній літературі. Це призвело до неоднозначного розуміння охороноздатності окремих складових комп'ютерної програми та форм її об'єктивного вираження. Невизначеним лишається питання залежності умов отримання комп'ютерною програмою авторсько-правової охорони від її функціональності, можливості виконання у комп'ютері, читабельності комп'ютером, а також від взаємозв'язку між цими ознаками.

У законодавстві інших країн світу визначення комп'ютерної програми є більш лаконічними, містять характерні ознаки об'єкта, позбавлені перевантаження технологічною/технічною термінологією та охоплюють широку видову класифікацію комп'ютерних програм.

Сучасні програмні продукти - це, зазвичай, набір різних комп'ютерних програм, програмних модулів, інформаційних об'єктів, баз даних тощо. Тобто крім «традиційної» комп'ютерної програми об'єктивно існує певний складений інформаційний об'єкт, подібний їй за своїм призначенням та характеристиками. У законодавстві США та Типових положеннях ВОІВ цей об'єкт визначається як «програмне забезпечення». Національне законодавство подібного об'єкта не визначає, що є певною прогалиною, яка вимагає свого усунення.

Порівняльний аналіз існуючих підходів до визначення комп'ютерної програми в США, країнах ЄС та країнах колишнього СРСР показав, що в національному законодавстві визначення понять, окреслених спеціально-технічними термінами сфери інформаційних технологій, повинно формуватися шляхом узагальнених формулювань, що охоплюють всі суттєві ознаки об'єкта. Для поняття «комп'ютерна програма» такими ознаками є: 1) набір команд (інструкцій) для комп'ютера тощо; 2) функціональне призначення із зазначенням широкої апаратної сфери застосування; 3) форма вираження без детальної конкретизації.

Дисертантом доводиться, що детальне тлумачення поняття комп'ютерної програми та подібних до неї об'єктів сфери програмування повинно міститися у спеціалізованих Державних стандартах України (ДСТУ).

У підрозділі 1.2. «Комп'ютерна програма як об'єкт права інтелектуальної власності. Історико-правовий аспект» досліджується питання формування системи правової охорони комп'ютерної програми на різних етапах її розвитку. Виділено п'ять етапів розвитку.

На першому етапі (кінець 50-х років - середина 60-х років ХХ ст.) комп'ютерні програми були невід'ємною частиною електронно-обчислювальних комплексів. Відсутність уніфікації програм, швидких та зручних засобів копіювання та перенесення інформації унеможливлювало певною мірою їх протиправне використання. Регулювання правовідносин щодо створення та використання комп'ютерних програм здійснювалося переважно нормами договірного права та законодавством про комерційну таємницю.

Другий етап, що тривав до середини 70-х років ХХ ст., характеризувався тенденцією щодо використання країнами-лідерами з розробки комп'ютерних програм існуючого законодавства з інтелектуальної власності для охорони програмних продуктів. Це дало змогу здійснювати охорону комп'ютерної програми нормами авторського права, а також використовувати норми патентного права тоді, коли об'єктом охорони був або новий спосіб керування ЕОМ, або нове застосування ЕОМ.

Третій етап (до кінця 70-х років ХХ ст.) розвитку правової охорони комп'ютерної програми характеризувався зміцненням у більшості розвинутих країн світу позицій авторського права щодо правової охорони цього об'єкта права інтелектуальної власності. При цьому спостерігалося використання й норм патентного права, але переважно за рішенням суду.

Поява персональних комп'ютерів призвела до якісної зміни комп'ютерної програми та поклала початок четвертого етапу (80-ті роки ХХ ст.) розвитку її правової охорони. Комп'ютерна програма стає цінним товаром, що безпосередньо не залежить від апаратних засобів. З'являються швидкі способи копіювання програм та зручні засоби збереження і перенесення інформації. Здійснюється спроба розробки спеціального законодавства щодо правової охорони комп'ютерної програми, але вона не дає очікуваних результатів через відсутність часу на адаптацію такого законодавства. У країнах-розробниках комп'ютерних програм здійснюється подальша адаптація законодавства з авторського права щодо його застосування для охорони зазначеного об'єкта інтелектуальної власності.

На п'ятому етапі (з початку 90-х років ХХ ст. і дотепер) на міжнародному рівні здійснено узагальнення законодавчої практики різних країн світу і на цій основі закріплено охорону комп'ютерних програм нормами авторського права. При цьому сучасний розвиток технологій програмування дедалі більше віддаляє комп'ютерні програми від традиційних об'єктів авторського права. Сьогодні розробники здебільшого заінтересовані не в охороні форми вираження програми, а в охороні її змісту та/або окремих елементів, а також ідеї, закладеної у програму в процесі її технічної реалізації.

Розділ 2. «Проблеми застосування різних правових режимів охорони об'єктів інтелектуальної власності до комп'ютерної програми» складається з чотирьох підрозділів, в яких розглядаються окремі особливості охорони комп'ютерної програми нормами авторського права та можливість застосування до її елементів режимів правової охорони інших об'єктів інтелектуальної власності.

У підрозділі 2.1. «Правова охорона комп'ютерної програми нормами авторського права» проведено порівняльний аналіз комп'ютерної програми і літературного твору.

Сучасна комп'ютерна програма є твором, який характеризується змістом, внутрішньою та зовнішньою формами. При цьому елементи змісту та форми програми залежать від виду програми і відрізняються від аналогічних елементів літературного твору. Формалізованість сучасних мов програмування та застосування об'єктно-орієнтованого програмування обмежує віддзеркалення у програмі творчої особистості автора.

Визначення оригінальності комп'ютерної програми певною мірою залежить від її виду. Комп'ютерна програма прикладного характеру подібна до літературного твору наукового характеру, а ігрового характеру - до мультимедійних творів. Оригінальність може встановлюватися не лише за авторським стилем написання не стандартизованого вихідного коду програми, а й за організацією її внутрішньої структури та ступенем схожості зовнішніх форм вираження програми.

Проаналізовано зміст правового регулювання створення та використання адаптації та модифікації комп'ютерної програми, вільної декомпіляції комп'ютерної програми, вільного використання вихідних текстів програм, використання окремих фрагментів вихідного коду програми та окремих її елементів. З метою удосконалення правового регулювання цих питань запропоновано доповнити Закон України «Про авторське право і суміжні права» статтями стосовно охорони частини комп'ютерної програми і створюваних за її допомогою аудіо, візуальних та аудіовізуальних творів, регулювання майнових прав на адаптацію та модифікацію комп'ютерної програми, а також внести доповнення до статей 22 - 24 цього Закону.

У підрозділі 2.2. «Співвідношення між комп'ютерною програмою та об'єктом охорони права на винахід (корисну модель)» розглянуто можливість отримання комп'ютерною програмою правової охорони як винахід (корисна модель).

За своїм призначенням комп'ютерна програма здійснює керування електронно-обчислювальним пристроєм, а тому з позиції патентного права може бути визнаною як процес (спосіб) або нове застосування відомого процесу.

Правову охорону як винахід (корисна модель) можуть отримати лише технічні рішення, використання яких призводить до отримання технічного результату. Комп'ютерна програма (як така) без використання разом з апаратними засобами або позатехнічного рішення не може призводити до отримання технічного результату, а тому не може бути визнана технічним рішенням та отримати правову охорону як винахід (корисна модель).

Не суперечить доктрині патентного права включення опису програми у вигляді послідовності алгоритмічних дій до формули винаходу як одну з його ознак. При цьому фрагмент вихідного тексту програми може бути деталізовано в описі до винаходу. Зазначене технічне рішення може характеризуватися як технічними, так і нетехнічними ознаками. Головне - аби формула винаходу завжди починалася та закінчувалася технічними ознаками.

Технічне рішення не відповідає критерію новизни, якщо воно отримане: а) шляхом заміни у винаході однієї програми іншою, яка охарактеризована через ті самі алгоритмічні дії, викладені у формулі винаходу; б) через заміну аналогового блока керування комп'ютерною програмою, що введена до запрограмованого пристрою, якщо це не призвело до отримання нового технічного результату.

Технічне рішення, в якому використовується комп'ютерна програма, не відповідає критерію винахідницького рівня, якщо воно отримане шляхом звичайного інженерного проектування на основі відомих (очевидних) засобів і методів, та призводить до відомого (очевидного) результату.

Якщо використання в технічному рішенні пристрою, запрограмованого певною комп'ютерною програмою, не призводить до отримання зазначеного у заявці на винахід технічного результату, воно визнається таким, що не відповідає критерію промислової придатності. Не буде промислово придатним технічне рішення, яке містить у своєму складі не комп'ютерну програму, якою запрограмований пристрій, а набір відкомпільованих інструкцій та операторів, що не утворюють функціональної послідовності (програми для комп'ютера). За таких умов технічне рішення просто не зможе працювати відповідно до заявленої формули винаходу.

У підрозділі 2.3. «Співвідношення між комп'ютерною програмою та об'єктом охорони права на раціоналізаторську пропозицію» розглянуто можливість застосування інституту правової охорони права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію, який аналізується в роботі, до такого об'єкта інформаційних технологій як комп'ютерна програма.

За своїми функціональними можливостями сучасні комп'ютерні програми полегшують роботу працівника, контролюють її та оптимізують. Все це призводить до зменшення нормо-витрат і, як наслідок, до економії різних ресурсів.

Проте, виходячи з положень законодавства у сфері інтелектуальної власності, комп'ютерна програма не є раціоналізаторською пропозицією. Раціоналізаторською пропозицією визнається комплекс технологічних (технічних) та організаційних рішень, до складу яких, в тому числі, може входити комп'ютерна програма.

Раціоналізаторською пропозицією може бути визнано застосування комп'ютерної програми для: контролю наявності працівників на роботі; контролю та обмеження трафіку розмов по службовому телефону; управління системою опалення організації тощо, тобто йдеться про нове рішення певного виробничо-організаційного процесу.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» адаптація та модифікація комп'ютерної програми за своїм змістом полягає у внесенні змін до інформаційної технології, інформаційно-технологічного процесу, що надає можливість особі ширше використовувати комп'ютерну програму та отримувати від такого використання додаткову користь. При цьому без наявності апаратної складової ці зміни не здатні принести користі. Таким чином, раціоналізаторською пропозицією визнається лише технологічне (технічне) рішення щодо певного програмно-апаратного комплексу. Модифіковані або адаптовані фрагменти вихідного коду програми повинні бути наведені у заявці на раціоналізаторську пропозицію, і саме завдяки цьому вони отримують опосередковану (непряму) правову охорону у складі технологічного або технічного рішення.

У підрозділі 2.4. «Співвідношення між комп'ютерною програмою, її елементами та об'єктом охорони права на промисловий зразок» досліджено можливість визнання програми або її складової об'єктом, який підпадає під правову охорону як промисловий зразок, в зв'язку з чим проводиться порівняльно-правове дослідження охорони цих об'єктів.

Виходячи з правової природи комп'ютерної програми та її функціонального призначення, завдяки тісному зв'язку програми, її форми вираження та машиночитабельного носія інформації, комп'ютерна програма у поєднанні з носієм інформації є програмним або інформаційним виробом, що має ознаки утилітарності.

Зовнішній вигляд такого виробу характеризується суттєвими ознаками зовнішнього вигляду комп'ютерної програми, як його основної складової, а не суттєвими ознаками зовнішнього вигляду носія інформації. Споживач візуалізує програму через її інтерфейс. Саме з інтерфейсом, як зовнішнім виглядом комп'ютерної програми, споживач має справу в процесі її використання або експлуатації. Сукупність піктограм та інтерфейс є зовнішнім виглядом інформаційного та програмного виробу, які характеризуються ергономічними та естетичними властивостями.

Виходячи із сутності правової охорони промислових зразків, відповідно до чинного вітчизняного законодавства, її може отримати не код програми, а концепція, ідея, що знайшли своє вираження у графічній формі інтерфейсу (малюнок, розфарбування); у наборі піктограм, які об'єднані одним художньо-конструкторським задумом та мають спільне композиційне та стилістичне вирішення.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні цивільно-правової охорони комп'ютерної програми.

У висновках викладені загальні підсумки дослідження, основні науково-теоретичні та практичні положення щодо удосконалення правової охорони комп'ютерної програми як специфічного комплексного об'єкта права інтелектуальної власності з урахуванням нових технологічних умов її створення та використання, а саме наступне.

На процес формування правової охорони комп'ютерної програми на всіх етапах її історично-правового розвитку впливали економічні та технологічні чинники. Зміна та швидке оновленню технологій програмування, уніфікація та стандартизація мов програмування, розширення сфери застосування комп'ютерних програм в технологічних процесах різних галузей промисловості вимагають швидкої та адекватної реакції законодавця щодо охорони програми як комерційно-цінного товару.

Існуючий у національному законодавстві понятійний апарат щодо комп'ютерної програми, як об'єкта права інтелектуальної власності, потребує свого уточнення та розширення, з огляду на що вироблені визначення наступних понять:

комп'ютерна програма - набір інструкцій, команд, даних, який придатний, щонайменше в одній із своїх форм вираження, для використання в комп'ютері чи іншому обчислювальному пристрої, здатному обробляти інформацію, з ціллю досягнення поставленої мети;

програмне забезпечення - набір комп'ютерних програм та необхідних для їх роботи інформаційних об'єктів, який здатний керувати роботою обчислювального пристрою для вирішення певних завдань. До складу програмного забезпечення можуть бути додані пояснювальні та допоміжні матеріали щодо налагодження програмного забезпечення та його використання;

адаптація комп'ютерної програми - внесення змін, які здійснюються виключно з метою забезпечення функціонування комп'ютерної програми на конкретних технічних засобах користувача або під керуванням конкретної програми користувача;

модифікація (переробка) комп'ютерної програми - будь-яка її зміна, у тому числі переклад такої програми з однієї мови на іншу, що не є адаптацією.

Алгоритм програми, як результат творчої діяльності людини, не має безпосереднього впливу на рівень оригінальності написаної за ним комп'ютерної програми. За одним й тим самим алгоритмом може бути створено декілька програм, кожна з яких матиме оригінальну зовнішню та внутрішню форми.

Одним з елементів внутрішньої форми комп'ютерної програми ігрового жанру може бути художній образ. На відміну від художнього образу літературного твору, художній образ програми не має «жорсткої» прив'язки до відповідного вихідного тексту, тому при встановленні факту запозичення художнього образу слід проводити порівняння не схожості вихідних текстів, а схожості електронних форм вираження художніх образів відповідних творів.

При здійсненні порівняння оригінальності вихідних текстів двох програм, написаних однією мовою програмування, необхідно «адаптувати» (нормалізувати) зазначені тексти, аби виключити з аналізу результати нетворчої праці програміста та стандартизовані фрагменти вихідного коду програм. Оригінальність однієї комп'ютерної програми порівняно з іншою може встановлюватися шляхом проведення розрахунку відсотка збігу їх «адаптованих» (нормалізованих) вихідних текстів.

На оригінальність твору впливає не кількість вкладеної в його створення праці, а її характер та досягнуті з її допомогою результати. При створенні комп'ютерної програми до творчої праці не відноситься: внесення, зміна або вилучення в її тексті елементів редагування та коментарів; заміна одних змінних, ідентифікаторів та їх назв на інші.

Мінімально-достатній фрагмент вихідного тексту програми, за яким можна визначити авторський стиль та рівень творчої праці, залежить від мови програмування. Загальною вимогою до такого фрагмента є його логічна закінченість та самостійна функціональність.

Положення ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» недостатньо чітко встановлює порядок реалізації автором права на використання частин комп'ютерної програми, які можуть використовуватися самостійно. Пропонуємо доповнити вказаний Закон наступною статтею:

«Стаття 9-1. Охорона частини комп'ютерної програми та створюваних за її допомогою аудіо, візуальних та аудіовізуальних творів.

Частина комп'ютерної програми, яка є семантично та функціонально самостійною та може бути самостійно використаною, у тому числі оригінальна назва комп'ютерної програми, а також аудіо, візуальні та аудіовізуальні твори, що створюються за допомогою програми, отримують охорону відповідно до цього Закону.

Дія цієї статті не поширюється на стандартизовані фрагменти вихідного коду програми, написані відповідно до правил та регламенту тієї чи іншої мови програмування».

Використання фрагменту вихідного тексту однієї програми у вихідному тексті іншої не є цитуванням, що випливає із мети та призначення останнього. Проте вихідний текст комп'ютерної програми можна процитувати в літературному творі. При цьому текст вихідного коду повинен бути отриманий без порушень прав його автора (власника прав).

Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ст. 22 та пп. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

З огляду на необхідність усунення наявної у ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» неточності щодо визначення поняття «модифікація комп'ютерної програми», яке фактично означає адаптацію програми до певних умов використання, запропоновано на законодавчому рівні розмежувати поняття «адаптація» та «модифікація» комп'ютерної програми, спеціально зазначивши, що лише при здійсненні модифікації програми створюється похідний твір, який може отримати авторсько-правову охорону.

Запропоновано доповнити ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» окремим пунктом про надання права вільної декомпіляції комп'ютерної програми у судових і адміністративних актах в обсязі, необхідному, зокрема, для проведення судової експертизи та оцінки судом висновку експерта щодо такої програми. Поширення отриманої за такою процедурою інформації щодо вихідного тексту програми, її структури, алгоритму тощо, а також використання такої інформації позасудового, адміністративного провадження без дозволу особи, якій належить авторське право на неї, є порушенням відповідних суб'єктивних авторських прав.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петренко С. Правовий захист комп'ютерних програм / С. Петренко // Право України. - 2003. - № 3. - С. 108-111.

2. Петренко С. Питання правового захисту програмного забезпечення в Україні / С. Петренко // Право України. - 2003. - № 5. - С. 62-65.

3. Петренко С. Право інтелектуальної власності на рацпропозицію в сфері інформаційних технологій / С. Петренко // Інтелектуальний капітал. - 2005. - № 1-2. - С. 27-29.

4. Петренко С. До визначення об'єкта права інтелектуальної власності - програма для комп'ютера / С. Петренко // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2005. - № 1. - С. 37-44.

5. Петренко С. З практики судової експертизи комп'ютерних програм / Петренко С. // Судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності: теорія і практика [науково-практичний збірник. Випуск 1]. - К.: ТОВ «Лазурит-Поліграф», 2009. - С. 75-84.

6. Петренко С. Практика судової експертизи комп'ютерних програм / С. Петренко // Защита прав интеллектуальной собственности: проблемы и пути решения : матер. междунар. науч.-практ. конф. (г. Алушта, 15-19 сентября 2003 года). - Симферополь : Крымский РЦНТЭИ, 2003. - С. 86-95.

7. Петренко С. А. Правове забезпечення інновацій у сфері інформаційних технологій / С. А. Петренко // Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення : тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (Харків, 27-28 жовтня 2006 р.) ; упоряд.: Петришин О. В., Кизим М. О. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007. - С. 454-458.

8. Петренко С. А. Охорона інтерфейсу та піктограм комп'ютерної програми нормами права на промисловий зразок / С. А. Петренко // Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Українській державі : збірн. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Миколаїв, 20 лютого 2007 року). - Миколаїв: КП «Миколаївська обласна друкарня», 2007. - С. 112-113.

9. Петренко С. А. Правова охорона комп'ютерної програми як винаходу / С. А. Петренко // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні : збірн. наук.-практ. інтернет конф. (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 року). - Тернопіль : ТОВ «Гал-друк», 2007. - С. 12-14.

10. Петренко С. А. Патентоспроможність графічного інтерфейсу комп'ютерних програм та його елементів з точки зору права на промисловий зразок / С. А. Петренко // Збірник тез наукових робіт учасників ІІ Всеукраїнської цивілістичної наук. конф. студентів та аспірантів. -- О. : Фенікс, 2007. -- С. 149-151.

11. Петренко С. А. Правове регулювання інноваційного розвитку сфери інформаційних технологій / С. А. Петренко // Теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи : збірн. наук. праць ІІ Міжнародної наукової конференції (м. Маріуполь, 22-24 травня 2009 року). - Маріуполь : ТОВ «Цифрова типографія», 2009. - С. 40-45.



АНОТАЦІЯ

Петренко С. А. Правова охорона комп'ютерної програми як об'єкта інтелектуальної власності: шляхи розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - Київ, 2010.

Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню правової охорони комп'ютерної програми як об'єкта інтелектуальної власності. Здійснено аналіз понятійного апарату, який використовується для визначення комп'ютерної програми. Шляхом співвідношення комп'ютерної програми із літературним твором, як класичним об'єктом авторського права, визначено елементи її змісту та форм вираження, розроблено рекомендації щодо визначення оригінальності програми. Досліджується можливість використання режимів правової охорони інших об'єктів інтелектуальної власності (винаходу, раціоналізаторської пропозиції та промислового зразка) для охорони прав на комп'ютерну програму та її складових елементів. Обґрунтовано необхідність формування окремого механізму правової охорони комп'ютерних програм, як специфічного об'єкта інтелектуальної власності, в межах права інтелектуальної власності.

Ключові слова: комп'ютерна програма, охорона прав, оригінальність, авторське право, винахід, раціоналізаторська пропозиція, промисловий зразок, механізм правової охорони, судова експертиза.



АННОТАЦИЯ

Петренко С. А. Правовая охрана компьютерной программы как объекта интеллектуальной собственности: пути развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины. - Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена комплексному исследованию правовой охраны компьютерной программы как объекта интеллектуальной собственности.

Осуществлен анализ понятийного аппарата, используемого для определения компьютерной программы. Установлено, что определения этих понятий в нормативных актах в сфере интеллектуальной собственности, по сравнению с аналогичными определениями в специальной технической литературе, подверглись содержательной адаптации, обусловленной особенностями юридической науки и потребностями юридической практики, а также законотворческой техники.

Обосновано, что используемые в нормативно-правовых актах Украины определения компьютерной программы, а также других информационных объектов, должны отражать наиболее характерные признаки этих объектов, определяемые их природой, а также дополнительные признаки, определяющие их как объекты права интеллектуальной собственности. Это позволит унифицировать определения для их использования, как в сфере программирования, так и в нормативно-правовых актах.

Исследован вопрос формирования системы правовой охраны компьютерной программы на разных этапах ее развития. Несмотря на широкое применение норм авторского права для охраны компьютерных программ, современное развитие технологий программирования все больше отдаляет этот объект интеллектуальной собственности от традиционных объектов авторского права. Сегодня разработчиков компьютерных программ больше интересует не охрана формы выражения программы, а охрана ее содержательных элементов и технической реализации заложенной в ней идеи.

Благодаря сравнению компьютерной программы с литературным произведением, как классическим объектом авторского права, определены элементы ее содержания и форм выражения, разработаны рекомендации относительно определения оригинальности программ. Исследован вопрос правового регулирования в национальном законодательстве создания и использования адаптации, модификации компьютерной программы, а также вопрос использования фрагментов исходного кода программы и отдельных ее элементов.