Конституційно-правова регламентація права людини на свободу світогляду та віросповідання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КОВБАН АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.7

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права та правосуддя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

Науковий керівник:	доктор юридичних наук, доцент Корчевна Любов Олександрівна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідуюча кафедрою конституційного права та правосуддя.
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, доцент Пушкіна Олена Вікторівна, Дніпропетровський університет економіки та права, директор Інституту права, завідуюча кафедрою права. кандидат юридичних наук, доцент, Воронов Марк Миколайович, завідувач кафедри конституційного, муніципального та міжнародного права Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Захист відбудеться «5» липня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано «4» червня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.О. Серьогін



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України 1996 р. проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю; і це підтверджується закріпленням права кожної людини на свободу світогляду і віросповідання в Україні (ст. 35). Указане право передбачає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійно-культові та ритуальні обряди, здійснювати релігійну діяльність. За характером відносин Української держави та релігійних організацій, за її правовим регулюванням та забезпеченням прав і свобод людини в світоглядній та релігійній сферах у сучасний період, нашу державу можна віднести до демократичних країн, в яких функціонує свобода думки та світогляду, релігій та вірувань.

Права людини на свободу совісті знаходили своє закріплення в попередніх конституціях України, проте правові проблеми їх установлення, реалізації, охорони та захисту залишаються недостатньо вивченими і потребують комплексного і системного дослідження, що обумовлено і постійним розвитком та постановкою нових завдань у сфері світоглядної та релігійної свободи.

В Україні наукові дослідження законодавства про свободу совісті проводились З.Т. Гаєвою, загальнотеоретичні проблеми юридичного забезпечення свободи віросповідання людини досліджувалися Л.В. Ярмол, конституційно-правове забезпечення права на світогляд та віросповідання проаналізовано Малишко В.М., адміністративно-правові проблеми регулювання свободи совісті аналізувалися у дисертаційній роботі І.М.Компанієць. Роль конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання досліджено Г.Л. Сергієнко. Також були окремі спроби розкрити окремі правові аспекти релігійної сфери в структурі конституційного права на свободу світогляду та віросповідання людини Бальжик І.А., Вовк Д.О., але для їхніх праць характерна спрямованість на поглиблений аналіз та філософсько-правове дослідження окремих елементів правового інституту зазначеної свободи на віросповідання, відносин держави та церкви на сучасному та історичному етапах. Усе це свідчить, що дослідження теоретичних та практичних питань конституційного права людини на свободу світогляду і віросповідання є актуальним напрямом сучасної науки конституційного права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі конституційного права та правосуддя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова в рамках Державної цільової комплексної програми «Утвердження загально-людських цінностей в процесі становлення в Україні демократичної, правової держави» (номер державної реєстрації 0104u004620).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з'ясування теоретичних, законодавчих та практичних проблем правового механізму конституційно-правового регулювання права людини на свободу світогляду і віросповідання та монографічний комплексний аналіз філософсько-правових і загальнотеоретичних аспектів юридичного забезпечення свободи світогляду та віросповідання людини в Україні.

Відповідно до зазначеної мети поставлено для вирішення такі завдання:

провести дослідження розвитку свободи совісті, свободи світогляду та свободи віросповідання людини, розвитку державно-церковних відносин на території України в історичній ретроспективі;

дослідити філософсько-релігієзнавчі категорії «свобода совісті», «свобода світогляду» і «свобода віросповідання» як права людини на свободу волевизначення, особливостей їхнього розвитку і законодавчого закріплення на протязі усього розвитку української правової думки;

розглянути відносини держави і церкви стосовно організаційно-правового забезпечення та регулювання конституційного права людини на свободу світогляду та віросповідання, визначити коло теоретичних і практичних проблем, які потребують правового врегулювання;

визначити поняття та структуризацію свободи світогляду та свободи віросповідання людини та здійснити порівняльний аналіз структурних елементів свободи світогляду та віросповідання людини як природного та суб'єктивного юридичного права;

здійснити аналіз сучасного правового регулювання права людини на свободу світогляду і віросповідання в національному законодавстві й у міжнародно-правових актах з цих питань;

розкрити зміст принципів законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації;

виявити види й особливості статусу релігійних організацій в Україні, порядок їх формування та діяльності щодо здійснення богослужінь, відправлення релігійних обрядів, інших культових потреб;

встановити види організаційно-правових гарантій забезпечення прав людини на свободу світогляду і віросповідання та визначити їх поняття і сутність;

проаналізувати механізм та стадії юридичного забезпечення свободи світогляду та віросповідання людини в Україні;

охарактеризувати юридичні засоби реалізації, охорони та захисту кожного зі складників свободи світогляду та віросповідання як конституційного права людини;

на підставі отриманих результатів обґрунтувати та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення юридичного забезпечення права на свободу світогляду та віросповідання людини в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що визначають засади правового статусу людини і громадянина в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правова регламентація права людини на свободу світогляду та віросповідання в Україні.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до поглибленого вивчення теми, зумовлений специфікою даної роботи і пов'язаний з використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пошуку. Під час дослідження застосовувалися історико-правові, порівняльно-правові, формально-юридичні, емпіричні, функціональний методи (діалектика, системний метод, аналіз, синтез, аналогія, дедукція, спостереження, моделювання), традиційно правові методи (актуалізації, логічний, ретроспективи), також використовувалися такі наукові методи, як діалектичний, матеріалістичний, формально-логічний, герменевтичний, порівняльно-правовий, порівняльно-критичний, історико-правовий, системно-структурний, статистичний метод та інші.

За допомогою діалектичного методу аналізувалися формування прав людини в світоглядній та релігійній сфері; зв'язок права та релігії, взаємозв'язок державних і релігійних інститутів, державно-релігійних відносин та інститути їх правового й організаційного забезпечення та регулювання, протиставлення соціальних, правових і релігійних норм.

З використанням історико-правового методу автор простежив еволюцію релігійних прав людини в релігійній сфері з часу їх зародження та розвитку в різні історичні періоди державно-церковних відносин і правових систем на території України.

Порівняльно-правовий метод допоміг визначити певні особливості права на свободу світогляду та віросповідання, відносин держави та релігійних організацій у інших країнах світу в порівнянні з правовим досвідом України у цій сфері.

Системний метод використовувався для комплексного визначення свободи світогляду і віросповідання в системі прав і свобод людини та громадянина, характеристики елементів структури цього конституційно-правового інституту.

Порівняльно-критичний метод використаний при розгляді праворозуміння різних світоглядних та релігійних концепцій виявленні особливостей співвідношення правових та релігійних норм, відносин релігійних та державних інститутів у процесі правового й організаційного регулювання та забезпечення діяльності цього механізму.

Герменевтичний метод використовувався при встановлені впливу та взаємозв'язку між такими елементами як «свобода світогляду», «свобода віросповідання та віровизначення» й «свобода совісті».

Із застосуванням статистичного методу дослідження визначались релігійна ситуація в Україні та особливість заходів забезпечення дотримання прав людини в релігійній сфері.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що вона є одним з перших у вітчизняній науці монографічним дослідженням, присвяченим теоретичним і практичним проблемам конституційно-правового регулювання права людини на свободу світогляду та віросповідання, в якому ураховано сучасне праворозуміння та «широке» трактування природи зазначеної свободи, сформульовано авторську концепцію та позицію щодо актуальних теоретичних і практичних питань конституційного інституту права людини на свободу світогляду і віросповідання в Україні.

Наукова новизна полягає й у тому, що окремі положення дисертаційного дослідження є новими в науці конституційного права і забезпечують значний приріст наукових знань у сфері конституційно-правової регламентації права людини на свободу віросповідання.

У дисертаційному дослідженні:

Уперше:

здійснено системний аналіз правової думки щодо різних аспектів співвідношення свободи світогляду, свободи віросповідання, їх аксіологічна та онтологічна цінності;

доведено, що свобода віросповідання безпосередньо залежить від державно-церковних відносин, а система її елементів пов'язана з національними традиціями держави або певної території, що іноді заважає об'єктивному, повністю незалежному ставленню їх представників до феномену свободи світогляду та віросповідання;

проведено комплексне дослідження спільних рис і відмінностей правових та релігійних норм як соціальних норм суспільного регулювання з урахуванням їх генезису, сфери застосування, структури норм, суб'єктного складу, формального, інституційного, функціонального, ціннісного аспектів;

виділено, класифіковано та проаналізовано форми впливу держави на релігійні об'єднання і навпаки;

як доповнення до вже існуючих запропоновано авторське бачення розвитку конституційно-правового інституту в окремі історичні періоди за критерієм релігійного впливу на розвиток і функціонування політико-правової системи держави.

Набули подальшого розвитку:

визначення впливу релігійних факторів на систему прав людини, наголошено, що релігія та свобода віросповідання відіграють важливу роль у процесі формування та становлення інституту прав людини;

праворозуміння свободи світогляду та віросповідання людини як невід'ємне природне право, яке безпосередньо залежить від державно-церковних відносин та потребує постійного законодавчого вдосконалення з боку держави;

дослідження впливу релігійного фактора на систему прав людини, в якому зроблено наголос на ролі права і держави в процесі подолання релігійних конфліктів;

розгляд релігійних організацій як елементу становлення інституту громадянського суспільства в державі.

Удосконалені:

зміст і сутність поняття історичної моделі відносин розвитку держави і церкви на території України;

поняття релігійних організацій як добровільних громадських об'єднань за релігійними поглядами, позиціями, ідеалами та метою функціонування;

характеристика сучасної моделі відносин держави і церкви в Україні у релігійній, політичній, економічній, соціальній, освітній сферах;

розуміння свободи світогляду та віросповідання як базового принципу, що визначає розвиток відносин держави і церкви та систему прав людини в демократичному суспільстві.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що вони спрямовані на подальший розвиток конституційного права, удосконалення системи правового регулювання державно-церковних відносин, механізму організаційного правозабезпечення інституту права на світогляд та віросповідання

Сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в:

сфері правовстановлення та правозастосування -- для вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує державно-церковні відносини, правовий статус релігійних організацій, а також для правового забезпечення регулювання цього інституту;

науково-дослідній сфері -- для поглибленого вивчення та дослідження актуальних теоретичних та практичних питань свободи світогляду та віросповідання, заповнення прогалин в знанні історико-правової спадщини державно-релігійних відносин;

навчальному процесі -- при підготовці підручників і навчальних посібників за курсами: «Конституційне право», «Порівняльне правознавство», «Релігієзнавство» та при викладанні відповідних навчальних курсів, а також у науково-дослідницькій роботі студентів;

правовиховній роботі - для прищеплення поваги до будь-якого світогляду, віри та переконання людини, на виховання шанобливого ставлення до особистих і культурних прав людини, на формування толерантної поведінки, що сприятиме ідеологічному різноманіттю та подальшій розбудові громадянського суспільства в Україні.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювались на засіданнях кафедри конституційного права та правосуддя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, положення цієї наукової роботи доповідались на наукових семінарах і «круглих столах» з актуальних проблем конституційного права. Окремі результати дослідження доповідалися та обговорювалися на звітних конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (2007, 2008, 2009 рр.; м. Одеса), на XVI i XV Міжнародних конференціях аспірантів та молодих учених «Ломоносов» (2008, 2009, 2010 рр.; Московський державний університет ім. М. Ломоносова, м. Москва, Російська Федерація), на міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Проблеми сучасного російського права» (м. Челябінськ, 15--16 травня 2009 р., Російська Федерація), на міжнародно-практичній конференції «Право та генезис. Сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 р.), на науково-практичній конференції за міжнародною участю «Європейські орієнтири муніципального управління» (м. Київ; 2008, 2009 рр.); на міжрегіональній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики» (м. Маріуполь, 14 березня 2008 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Української держави» (м. Миколаїв, 20 лютого 2007 р.), на всеукраїнській міжнародно-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих учених «Актуальні правові питання очима молодих вчених» (23--24 квітня 2009 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано двадцять наукових праць, в тому числі сім статей у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та тринадцять тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається предметом і логікою наукових пошуків. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок, список використаних джерел містить 240 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

совість свобода україна держава

У Вступі обґрунтована актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, охарактеризовано методологію роботи та її наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, викладено відомості про апробацію і публікацію основних положень дослідження.

Перший розділ «Історико-правовий огляд становлення та розвитку свободи світогляду та віросповідання в Україні в історичній ретроспективі» присвячений розгляду історико-правових передумов становлення та розвитку свободи совісті, свободи світогляду та віросповідання, державно-конфесійних відносин в Україні. Розглядається поняття, розвиток і закріплення концепції свободи світогляду та віросповідання людини на конституційному рівні та в законодавстві України, визначається місце в системі інших конституційних прав і свобод людини й громадянина.

У підрозділі 1.1. «Історико-правові передумови виникнення, становлення та розвитку свободи совісті та державно-конфесійних відносин» досліджується історія становлення державно-релігійних відносин та прав людини в релігійній сфері на території України на протязі розвитку держави та права.

З урахуванням обставин, пов'язаних з історією розвитку державно-релігійних відносин на території України та розвитку конституційно-правових та державно-правових інститутів, на думку автора, розвиток прав людини на свободу світогляду та віросповідання на території України можна поділити на такі найважливіші періоди та етапи.

Перший, найдавніший -- це період дохристиянських вірувань, який охоплює релігійні відносини від їх виникнення з найдавніших часів до запровадження християнства на Русі (988 р.). Другий період (Київсько-Руська модель - симфонії відносин держави й церкви) охоплює розвиток Київської Русі з християнськими вірування до занепаду держави (1240 р.). Під час третього періоду, який охоплює розвиток релігійних відносин на українських землях з 1240 р. до початку ХVІІ ст. За цей період можна виділити декілька характерних етапів розвитку державно-церковних відносин: козацька та могилянська моделі. Ці моделі відтворюють національну специфіку державно-церковних відносин ХVІ-ХVІІ ст. Четвертий період - Синодальний період - модель повної включеності церкви в державні структури, позбавлення самостійності православної церкви в Україні. П'ятий період відображає моделі часів українського політико-правового будівництва в 1917-1919 роках. Саме в цей період були проголошено відділення церкви від держави та від системи освіти, з'явились перші положення, які вказували на свободу совісті, а отже людини могла вибирати світоглядні, релігійні позиції. Радянська модель державно-церковних відносин (по 1990-ті роки) показала себе в якості відчуження релігійної сфери життя людини, контроль держави над церквою та релігійними організаціями, проведення ідеологічної та атеїстичної пропаганди, яка виходила з державно-церковних відносин тієї доби. І остання модель це Україна - світська держава (з 1991р.) - модель відділення церкви від держави та школи, свобода світогляду та віросповідання. Ця модель є, на думку автора, найвищим досягненням в розвитку права людини на свободу світогляду та віросповідання.

У підрозділі 1.2. «Конституційно-правовий статус людини у сфері релігійних відносин» визначається та досліджуються сутнісні характеристики термінів "свобода світогляду", "свобода совісті", "свобода віросповідання", які знаходять своє відображення в законодавстві при визначенні прав людини на свободу світогляду та віросповідання, свободу совісті.

На думку автора, свобода совісті є однією з найцінніших свобод людини, з якою пов'язані світоглядні питання і на якій іноді базуються інші права і свободи людини. Конституційне право людини на свободу світогляду і віросповідання входить до системи конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Другий розділ «Особливості конституційно-правового регулювання свободи людини та громадянина на світогляд та віросповідання в Україні» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття та зміст конституційної свободи людини на світогляд та віросповідання» розглядається онтологічне та аксіологічне значення конституційної свободи людини на світогляд та віросповідання, системний аналіз філософсько-правових та загальнотеоретичних аспектів свободи світогляду та віросповідання людини. На думку автора дослідження, інститут прав людини в світоглядній та релігійній сфері набув свій розвиток з часів зародження та формування релігійних вірувань та виникнення держави і права.

Автор аналізує конституційно-правовий розвиток становлення свободи совісті та свободи світогляду та віросповідання в національному законодавстві, розмежує місце зазначеної свободи серед соціальних, правових та релігійних норм, аналізуються види державно-релігійних відносин та риси співвідношення релігії й права в умовах сучасної демократичної держави. Взаємини між церквою й державою багато в чому визначаються рівнем соціально-економічного розвитку країни, історичними традиціями, що зложилися в суспільстві.

В роботі стверджується, що правові та релігійні норми можуть вільно співіснувати в суспільстві, в законодавстві, в правовій практиці. Розвиток, становлення, конкуренція та співвідношення норм релігії відбувається паралельно з правовими нормами. Велике значення має історичний фактор розвитку державно-церковних відносин, саме він визначає напрямок взаємодій цих норм. Серед соціальних норм великий вплив на право здійснює мораль, але остання в свою чергу не має жорсткого закріплення як правові норми в законодавчій сфері та як релігійні норми в релігійних книгах і канонічному праві.

Підрозділ 2.2. «Конституційно-правове закріплення свободи світогляду» присвячений системному аналізу філософсько-правових та загальнотеоретичних аспектів свободи світогляду та його нормативне закріплення в національному законодавстві.

З точки зору філософії, світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, про навколишній світ, свої взаємини зі світом, про своє місце у світі та своє життєве призначення. Світогляд синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких, як знання, бажання, інтуїція, віра, надія, життєві мотиви, цілі та ін. Через це складовими світогляду постають погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи. За іншим із джерел, елементами світогляду є: ціннісні орієнтації, віра, ідеали, переконання, спосіб життя людини й суспільства (як форма реалізації духовної сутності світогляду).

Автором наводиться системний аналіз світогляду та окремих його компонентів, таких як, віра, ідеали, переконання, ціннісні орієнтири, знання тощо.

Аналізується низка міжнародно-правових документів, котрі регламентують та закріплюють свободу світогляду, а саме: зокрема вживаються такі термінологічні вирази, як: право на свободу думки, совісті і релігії (ст. 18 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Міжнародної конвенції про Ліквідацію всіх форм расової дискримінації (OOH, 1965), ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права); право на свободу думки, совісті, релігії і переконань (Паризька хартія для нової Європи, НБСЄ, 1990), свобода думки, совісті і віросповідання (ст. 10 Хартії Європейського Союзу про основні права, 2000); свобода світогляду та віросповідання (ст. 35 Конституції України), свобода совісті та віросповідання (Конституції Російської Федерації, ст. 40 Конституції Республіки Хорватія, ст. 16 Конституції Іспанії) тощо.

Підрозділ 2.3. «Поняття свободи віросповідання та її конституційно-правове регулювання» присвячений всебічному аналізу та комплексної характеристики свободи віросповідання.

Констатується, що віру людини можна розглядати у двох аспектах. По-перше, як духовну, психічну діяльність людини, спрямовану на вибір об'єкта віри і визначення свого внутрішнього ставлення до нього. По-друге, досліджуючи свободу віросповідання як правову категорію, автор зазначив, що вона складається із взаємопов'язаних структурних елементів: права сповідувати будь-яку релігію; права здійснювати релігійні обряди; права змінювати релігію; права не сповідувати жодної релігії; права пропаганди релігії; права вести атеїстичну пропаганду; права на благочинну діяльність; права на релігійну освіту; культурно-просвітницької релігійної діяльності; рівності перед законом усіх громадян, незалежно від їх ставлення до релігії тощо.

Структурними елементами свободи віросповідання як загально-соціальних (природних) прав людини є наступні можливості: мати релігію чи переконання; приймати релігію чи переконання; змінювати свою релігію чи переконання;сповідувати свою релігію або переконання; здобувати релігійну та (або) світську освіту; утримання від окремих дій, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями людини.

У третьому розділі "Організаційно-правові форми реалізації конституційного права людини на свободу світогляду та віросповідання в Україні" автор розглядає поняття елементних складових механізму реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання, їх правове закріплення, роль державних інституцій України та релігійних організацій в становленні організаційно-правових форм реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання.

У підрозділі 3.1. "Поняття елементів національного механізму реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання" розглядається юридичний механізм забезпечення свободи світогляду та віросповідання людини як система ефективних юридичних засобів реалізації, охорони та захисту свободи світогляду та віросповідання, свободи совісті в цілому та окремих елементів, закріплених у національних юридичних актах.

Автор стверджує, що правове забезпечення свободи світогляду та віросповідання, свободи совісті повинно пройти певні етапи: державне визнання свободи світогляду та віросповідання людини. Україна визнала, проголосила та закріпили його положення в національних нормативно-правових акта шляхом ратифікації міжнародних актів з прав людини та інституціоналізація здійснення свободи світогляду та віросповідання.

Автором проаналізовано елементні складові механізму реалізації конституційного права людини на свободу світогляд та віросповідання в Україні з боку держави. Оскільки умовно можна стверджувати, що в цьому процесі беруть участь держава та релігія, то з боку останньої виступають релігійні організації.

У підрозділі 3.2. "Роль державних інституцій України в реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання" автор аналізує взаємовідносини між державою та релігійними організаціями в Україні, зазначені відносини регулюються напрямами, закріпленими в Конституції України, Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації", в інших актах національного та міжнародного законодавства.

Держави в залежності від характеру їхнього зв'язку з церквою, можна поділи на декілька груп: країни де є державна, офіціальна або пануюча церква; країни, що носять світський характер; країни де нема державної церкви, але найбільш традиційні релігії впливають на життя держави. Існуючі в зарубіжних країнах ознаки цих взаємозв'язків держави і церкви характерні в ряді випадків і для України.

На думку автора, у відповідності з Конституцією (ст. 35) та законодавством України взаємовідносини держави і церкви в Україні можна визначити в наступних напрямах: І) держава та органи державної влади не втручаються у внутрішні справи діяльності церкви та релігійних організацій; 2) церква та релігійні організації те втручаються в діяльність держави та державних органів; 3) взаємовідносини держави і церкви здійснюються на принципі рівності всіх церков перед законом і невизнання державою жодної релігії як обов'язкової.

У підрозділі 3.3. "Роль релігійних організацій у забезпеченні організаційно-правових форм реалізації свободи людини на віросповідання" автор аналізує роль релігійних організацій як безпосередню форму реалізації конституційної свободи віросповідання. Автор вважає, що права віруючих громадян та релігійних організацій, які пов'язані зі свободою віросповідання, здійснення богослужіння та відправлення інших релігійних культів, що регулюються законодавством України, передбачають наступні їх види: право по здійсненню релігійних обрядів і церемоній; право користування релігійною літературою та іншими предметами релігійного призначення; право на проведення добродійної і культурно-освітньої діяльності релігійних організацій; право підтримувати міжнародні зв'язки та контакти релігійних організацій і віруючих.

На думку автора, законодавство встановлює та регулює види, створення, правову охорону та юридичне забезпечення релігійних організацій. При аналізі прав релігійних організацій та їх членів, можна виділити наступне 1) права по здійсненню богослужіння та відправлення інших релігійних культів; 2) майнові права релігійних організацій, пов'язані із користуванням культовими приміщеннями та використанням інших культових атрибутів; 3) права релігійних організацій та їх членів в трудовій та інших сферах.

Четвертий розділ «Юридичні гарантії реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання» присвячений теоретичним та практичним питанням поняття, системи та видів юридичних гарантій забезпечення конституційного інституту свободи світогляду і віросповідання.

У підрозділі 4.1. «Нормативно-правові гарантії реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання» автор досліджує нормативно-правові гарантії правового забезпечення реалізації свободи світогляду та віросповідання, прав людини в релігійній сфері.

Автор підкреслює, що для практичного забезпечення дотримання і реалізації конституційного права людини на свободу світогляду і віросповідання велике значення мають гарантії, встановлені в Конституції України та інших актах українського законодавства. Гарантії стосуються трьох напрямів діяльності по забезпеченню права на свободу світогляду та віросповідання, а саме - їх реалізації, охорони та захисту.

Автор вважає та обґрунтовує, що до правових гарантій можна віднести наступне: держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Законодавство України про свободу віроспо-відання та релігійні організації базується на наступних міжгалузевих принципах: рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії, жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова, усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом, відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.

У підрозділі 4.2. «Організаційно-правові гарантії реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання» автор поділяє всі гарантії на національні та міжнародно-правові. Національна система гарантій забезпечення прав і свобод людини включає такі види гарантій, як державні гарантії, судовий захист та самозахист людиною своїх прав і свобод.

У системі конституційно-правових гарантій організаційно-правового характеру, автор виділяє і аналізує діяльність органів державної влади, загальної компетенції і спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в релігійній сфері.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні теоретичних, законодавчих та практичних проблем правового механізму конституційно-правового регулювання права людини на свободу світогляду і віросповідання та монографічному комплексному аналізі філософсько-правових і загальнотеоретичних аспектів юридичного забезпечення свободи світогляду та віросповідання людини в Україні. За результатами дослідження зроблено такі висновки:

У розвитку свободи світогляду і віросповідання (свободи совісті) та державно-релігійних відносин можна виокремити такі етапи: 1) язичницька модель - модель, при котрій не були єдиного віросповідання, хоча є наявність «вузької» свободи вибору; 2) Київсько-Руська модель - симфонії відносин держави й церкви; 3) козацька й могилянськая моделі - моделі, які відтворювали національну специфіку державно-церковних відносин ХVІ-ХVІІ ст.; 4) синодальний період - модель повної виключності церкви в державні структури, позбавлення самостійності православної церкви в Україні; 5) модель часів українського політико-правового будівництва в 1917-1919 роках; радянська модель державно-церковних відносин (по 1990-ті роки); 6) Україна - світська держава (з 1991р.) - модель відділення церкви від держави та школи, свобода світогляду та віросповідання. Остання модель виявилась найдемократичнішою, саме вона наголосила, що Україна є світською державою, та закріпила конституційне положення, що кожній людині гарантується право на свободу совісті та віросповідання.

Конституційне право людини на свободу світогляду і віросповідання розуміється як можливість мати світоглядні переконання, сповідувати будь-яку релігію чи не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, обряди та вести релігійну діяльність в межах Конституції та законодавства України. У нормативному значенні свобода світогляду і віросповідання означає сукупність правових норм, які регулюють відповідні суспільні відносини і складають певний конституційно-правовий інститут.

Свобода віросповідання - це можливість людини вільно обирати об'єкт своєї віри і визначати власне внутрішнє ставлення до нього, це можливість людини вчиняти такі діяння, за допомогою яких приймаються, змінюються та сповідуються релігійні, атеїстичні або інші переконання. До структурних елементів свободи віросповідання належать такі можливості людини: а) приймати певні переконання (релігійні або інші); б) змінювати свої переконання; сповідувати переконання, тобто доносити їх до відома інших людей; в) здобувати релігійну та (або) світську освіту; г) утримуватися від окремих дій, несумісних із переконаннями.; д) мати власні релігійні чи інші переконання.

Право людини сповідувати будь-які релігійні або інші переконання можна класифікувати на певні види: за кількістю суб'єктів його здійснення - одноособове або колективне сповідування; за змістом сповідувальної діяльності - здійснення культової та позакультової діяльності; за місцем сповідування - діяльність у культових будівлях і на прилеглій до них територіях, у місцях паломництва, на кладовищах, у квартирах і будинках приватних осіб, в установах тощо; за юридичним статусом суб'єкта сповідування - сповідування релігії громадянами певної держави, іноземцями, апатридами, дітьми, військовослужбовцями, засудженими.

Конституція України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35), а Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації” - право громадян на свободу совісті. Тому слід внести зміни до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, гарантувавши кожному (а не лише громадянам) свободу світогляду та віросповідання.

Механізм закріплення у Конституції України принципів свободи світогляду та віросповідання людини слід уточнити або доповнити наступним чином: а) принцип, який проголошує, що жодна релігія не може бути визнана обов'язковою, слід доповнити положенням, що жодна релігія не може бути визнана державною або національною; б) у Конституції України необхідно закріпити принцип рівності всіх релігій, віросповідань та релігійних організацій перед законом; в) принцип відокремлення релігійних організацій від держави та державної системи освіти слід доповнити формулюванням „Україна є світською державою”.

Структура суб'єктивного юридичного права на свободу віросповідання згідно з ст. 35 Конституції України, включає такі елементи: а) право приймати релігію або інші переконання за своїм вибором; б) право сповідувати будь-яку релігію одноособово або разом з іншими; в) право не сповідувати жодної релігії; г) право змінювати свої релігійні або інші переконання; д) право на релігійну та (або) світську освіту; е) право на заміну окремих юридичних обов'язків, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями.

Право людини на свободу світогляду і віросповідання реалізується особою самостійно та через діяльність релігійних організацій. Проведений аналіз елементних складових, видів, порядку формування та правового статусу релігійних організацій виявив необхідність внесення до чинного законодавства таких змін і доповнень:

надати релігійним організаціям статус громадських об'єднань та скасувати особливості їх правового статусу, який врегульовується спеціальним законом «Про свободу совісті та релігійні організації»;

визнати релігійну організацію як добровільне громадське об'єднання за релігійними мотивами, створення на основі єдності поглядів для задоволення своїх релігійних потреб, спільної реалізації і захисту своїх релігійних поглядів, які діють у відповідності до внутрішньої ієрархічної та інституційної структури;

релігійна громада, як і всі громадські організації в Україні, повинна обов'язково легалізувати свою діяльність у формі реєстрації свого статуту та повідомлення про своє утворення місцевих органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

релігійна організація повинна проходити обов'язкову релігієзнавчу експертизу на предмет їх нешкідливості для психічного і фізичного здоров'я людини та на відповідність релігійним правам і свободам людини;

реєстрація релігійної організацій повинна додаватися до протоколу установчих зборів членів цієї організації, список засновників, відомості про склад керівних органів, а також підтвердження зазначеної в статуті організаційної підпорядкованості;

напрямки взаємовідносин державних органів з релігійними організаціями мають здійснюватись на конституційно-правовій основі, що потребує прийняття Верховною Радою України Основ державної політики щодо релігійних організацій в Україні.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ПРАЦЬ

1. Ковбан А.В. Клерикальные и плюралистические государства и их правовые отношения с религиозными организациями: общетеоретические аспекты / А.В. Ковбан // Вісник Одеського національного університету. - Том 13. - Вип. 10. - 2008. - С. 33-40.

2. Ковбан А.В. Співвідношення та форми взаємодії правових та релігійних норм / А.В. Ковбан // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №3. - С.74-77.

3. Ковбан А.В. Становлення права на свободу совісті в Україні на засадах розвитку державно-церковних відносин в історичному контексті // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Зб. наук. праць. - Т.11. - Вип. 22. - Ч.2. - Одеса, 2008. - С.203-210.

4. Ковбан А.В. Конституционно-правовое закрепление свободы совести в Российской Федерации / А.В. Ковбан // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Зб. наук. праць. - Т. 12, Вип. 26, ч.2.- Одеса, 2009. - С.165-171.

5. Ковбан А.В. Нормативно-правові гарантії реалізації свободи людини на світогляд та віросповідання в Україні / А.В. Ковбан // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Зб. наук. праць. - Т.12, Вип. 25, ч.2. - Одеса, 2009. - С.235-242.

6. Ковбан А.В. Поняття елементних складових механізму реалізації конституційного права людини на свободу світогляд та віросповідання / А.В. Ковбан // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - Вип. 49. - Одеса, 2009. - С.401-408.

7. Ковбан А.В. Правова природа свободи світогляду: онтологічне та аксіологічне поняття / А.В. Ковбан // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. Вип. 45. - Одеса, 2009. - С.274-280.

8. Ковбан А.В. Особливості змісту конституційного права на світогляд та віросповідання // Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Українській державі. Зб. наук. праць. - Миколаїв - Одеса, 2007. - С.57-59.

9. Ковбан А.В. Розвиток концепції права на свободу віросповідання та релігії в національних законодавствах деяких держав Союзу // Матер. 62-й науч. конф. профессорско-преподавательского состава, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова (28-30 ноября 2007г.). - Одесса, 2007. - С.40-42.

10. Ковбан А.В. Свобода світогляду людини як суб'єктивне юридичне право // Сб. науч. статей студентов, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова (23-25 апреля 2008 г.). - Т.7. - Одесса, 2008. - С.28-31.

11. Ковбан А.В. Конституционно-правовая регламентация принципа отделения церкви и религиозных организаций от государства // Міжнар. наук.-практ. конф. «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 р.) / ОНУ ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 2008. - С.183-187.

12. Ковбан А.В. Релігійний фактор в процесі інтеграції Європейського Союзу // Матер. 63-й науч. конф. профессорско-преподавательского состава, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова (17-20 ноября 2008 г.). - Одесса, 2008. - С.40-42.

13. Ковбан А.В. Співвідношення освіти та релігії у контексті конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти ЮНЕСКО // Матер. I Міжрегіон. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених: Зб. тез. наук. праць. - Маріуполь, 2008. - С.40-42.

14. Ковбан А.В. Концепція державно-конфесійних відносин // Європейські орієнтири муніципального управління: Матер. наук.-практ. конф. за міжнародною участю. - Ч.1. - К., 2008. - С.235-237.

15. Ковбан А.В. Взаємодія правових та соціальних (на прикладі релігійних та моральних) норм // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених. Зб. наук. пр. - Ч.1. - К., 2009.- С. 61-62.

16. Ковбан А.В. Взаємодія релігійних та правових норм: теоретичний аспект // Зб. наук. статей студентів, аспірантів та здобувачем економіко-правового факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова (28-29 квітня 2009 р.). - Т.8. - Одеса, 2009. - С.45-48.

17. Ковбан А.В. Конституционное право на свободу мировоз-зрения в Украине: аксиологическое значение // Проблемы современного российского права: Междунар. науч.-практ. конф. студентов и молодых ученных (15-16 мая 2009): Сб. статей. - Челябинск, 2009. - С.240-242.

18. Ковбан А.В. Конституционно-правовая регламентация свободы человека на мировоззрение и вероисповедание в Украине // Матер. XV Междунар. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2008/index.htm

19. Ковбан А.В. Правовая природа конституционного права на свободу мировоззрения в Украине // Матер. XVI Междунар. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2009/ index.htm

20. Ковбан А.В. Нормативно-правовые гарантии реализации конституционной свободы человека на мировоззрение и вероисповедание на Украине // Матер. XVII Междунар. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2010/index.htm



АНОТАЦІЯ

Ковбан А.В. Конституційно-правова регламентація права людини на свободу світогляду та віросповідання в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 -- конституційне право; муніципальне право.

У дисертації на підставі аналізу наукової літератури, текстів конституцій та інших нормативно-правових актів, досліджуються проблеми конституційно-правової регламентації свободи людини на світогляд та віросповідання в Україні. У дисертації здійснено системний аналіз філософсько-правових та загальнотеоретичних аспектів свободи світогляду та віросповідання людини.

Аналізується право людини на свободу світогляду і віросповідання, його складові елементи й історичні періоди та етапи розвитку до сучасного періоду, визначається місце цього права в системі конституційних прав і свобод людини.

Надано комплексну характеристику відповідного законодавства України як нормативної основи юридичного механізму забезпечення свободи світогляду та віросповідання. Розглядаються механізм реалізації права людини на свободу світогляду і віросповідання в діяльності релігійних організацій. Визначається їх поняття, система і види, порядок створення і припинення діяльності. Аналізуються основні права релігійних організацій та їх членів, основні форми і напрями їх взаємодії з органами державної влади та іншими суб'єктами.

Проаналізовано зміст, види й юридичні засоби реалізації, охорони та захисту окремих структурних елементів зазначеного юридичного права. Значне місце в роботі присвячене аналізу системи і видів юридичних гарантій дотримання права людини на свободу світогляду і віросповідання.

Пропонуються рекомендації щодо удосконалення законодавства України про свободу совісті, свободу світогляду і віросповідання та релігійні організації.

Ключові слова: свобода світогляду і віросповідання, свобода совісті, релігійні організації, державно-церковні відносини, правові гарантії забезпечення прав людини на свободу світогляду та віросповідання.



АННОТАЦИЯ

Ковбан А.В. Конституционно-правовая регламентация права человека на свободу мировоззрения и вероисповедания в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право.

В диссертации на основании анализа научной литературы, текстов конституций и других нормативно-правовых актов исследуются проблемы конституционно-правовой регламентации свободы мировоззрения и вероисповедания в Украине.

В работе анализируются имеющиеся историко-правовые источники и определяются различные исторические периоды развития прав человека в религиозной сфере.

Автором осуществлен монографический комплексный анализ философско-правовых и общетеоретических аспектов свободы мировоззрения и вероисповедания человека. Впервые в отечественной юриспруденции выяснено универсальное содержание и элементы свободы мировоззрения и вероисповедания как одного из естественных, неотъемлемых прав человека. Проведен системный анализ юридического механизма обеспечения этой свободы в Украине.

Анализируются философско-правовые основы свободы мировоззрения и вероисповедания как естественных прав человека. Определяется понятие терминов "свобода мировоззрения", "свобода совести", "свобода вероисповедания", их соотношение и развитие в философском и юридическом значениях. Механизм юридического обеспечения вышеуказанных конституционных свобод, раскрывается путем анализа юридических средств их реализации, охраны и защиты.

Проводится сравнительная характеристика юридического механизма обеспечения свободы мировоззрения и вероисповедания, закрепленного в конституционном законодательстве Украины и зарубежных стран.

Рассматривается механизм реализации права человека на свободу мировоззрения и вероисповедания в деятельности религиозных организаций. Анализируются основные права религиозных организаций и верующих их членов по отправлению религиозных культов, обрядов и других видов деятельности, а также права на владение и пользование культовым имуществом.

Рассматриваются основные формы и направления взаимодействия государства и религиозных организаций, проводится сравнительно-правовой анализ особенностей государственно-церковных отношений в ряде зарубежных стран и особенности их проявления в Украине.

Предлагаются конкретные рекомендации по внесению уточнений и дополнений в национальное законодательство Украины о свободе мировоззрения и вероисповедания, о свободе совести и религиозных организациях, направленные на усовершенствование юридических средств реализации, охраны и защиты рассматриваемого права человека.

Ключевые слова: свобода мировоззрения и вероисповедания, свобода совести, религиозные организации, государственно-церковные отношения, правовые гарантии обеспечения прав человека на свободу мировоззрения и вероисповедания.



ANNOTATION

Kovban A.V. Constitutional and legal regulation of human right on freedom of outlook and religion in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a Candidate's of Law Degree in the Specialty 12.00.02 - constitutional law; municipal law.

The author carries out the monographic complex analysis of philosophical-legal and general-theoretical aspects of freedom of outlook and creed of the person. For the first time in domestic jurisprudence the universal maintenance and elements of freedom of outlook and creed as one of natural, inalienable laws of the person is found out. The system analysis of the legal mechanism of maintenance of this freedom in Ukraine is carried out.

The comparative characteristic of the legal mechanism of maintenance of freedom of outlook and the creed fixed in the constitutional legislation of Ukraine and foreign countries is spent. The mechanism of realisation of human rights on freedom of outlook and creed in activity of the religious organisations is considered. Fundamental laws of the religious organisations and their believing members on departure of religious cults, ceremonies and other kinds of activity, and also the right to possession and using cult property are analyzed.

Concrete recommendations about entering of specifications and additions in the national legislation of Ukraine on outlook and creed freedom, on a freedom of worship and the religious organisations, directed on improvement of legal implementers, protection and protection of considered human rights are offered.

Keywords: outlook and creed freedom, a freedom of worship, the religious organisations, state-church relations, legal guarantees of maintenance of human rights on outlook and creed freedom.

Размещено на Allbest.ru