Запобігання злочинам у сфері трансплантації органів та тканин людини

Естонської Республіки щодо відповідальності за схиляння до генного донорства;

Республіки Узбекистан щодо відповідальності за вилучення органів або тканин померлої людини з метою їх трансплантації, консервації у наукових або навчальних цілях без прижиттєвої згоди на це померлого або без узгодження з його близькими родичами;

Російської Федерації, Литовської Республіки, Республік Казахстан і Таджикистан, щодо встановлення відповідальності за вчинення вбивства з метою використання органів або тканин потерпілого, умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю з метою використання органів або тканин.

5. Особливістю вчинення злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини є участь, як правило, не менш трьох сторін донора, реципієнта та особи (осіб), що здійснює трансплантацію або вилучення органів або тканин людини. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини вчиняються медичними працівниками лікарями, які всупереч закону виконують операції за відсутністю ліцензій на здійснення такої медичної практики.

Для вилучення у людини органів чи тканин шляхом примушування або обману, характерним є вчинення їх організованими злочинними групами, до складу яких можуть входити медичні працівники (лікарі швидкої медичної допомоги, анестезіологи-реаніматологи, хірурги, операційні сестри, судово-медичні експерти та ін.), а також особи, які не входять до числа медичних працівників, та належать до кримінальних структур, що спеціалізуються на вчиненні таких злочинів.

6. Зроблено висновок, що злочини у сфері трансплантації органів або тканин людини детермінуються певними негативними факторами, зокрема: наявність “тіньових” схем роботи медичних установ, відсутність всеукраїнського банку органів і тканин, відсутність загальнодоступності медичної допомоги, недостатня кількість клінік з пересадки органів, недостатній рівень розвитку вітчизняних клінік з трансплантації органів, недоліки у діяльності медичних установ, неправильне уявлення в суспільстві про донорство, недостатній розвиток у суспільстві принципів гуманізму, а також практики добровільних пожертвувань, відсутність системи заохочення фізичних осіб за добровільне пожертвування органів, “трансплантаційний туризм” (продаж органів і тканин при виїзді за кордон), наявність “чорного ринку” людських органів і тканин, корупція медичних працівників, скрутне матеріальне становище осіб, які пропонують власні органи на продаж, чутки про викрадання людей з метою продажу їх органів, крадіжці органів хірургами під час планових операцій, відсутність належної роз'яснювальної роботи медичних установ про правильне донорство (пожертвування органів), недостатній контроль за діяльністю медичних установ з боку громадських організацій, наявність можливості заробити на продажі своїх органів, невіра людей у справедливу медичну допомогу, наявність релігійних заборон, недостатньо суворі санкції кримінального закону за здійснення незаконної трансплантації органів тощо.

7. Запобіжна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини має свої особливості, тому повинна бути адекватною до усунення або нейтралізації причин і умов, які обумовлюють вчинення злочинів у цій сфері.

До системи заходів запобігання злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини належать:

а) заходи, спрямовані на усунення чи нейтралізацію причин і умов злочинів у цій сфері, перелічених дисертантом у п. 6 висновків;

б) заходи щодо конкретних осіб (реципієнт - донор - лікар, а у деяких випадках і посередник), які: порушують встановлений законом порядок трансплантації органів або тканин людини, або незаконним способом вилучають органи чи тканини, або займаються незаконною торгівлею людських органів, або є учасниками транснаціональних організацій, які займаються такою діяльністю.

8. З метою запобігання порушення прав та обов'язків суб'єктів у сфері трансплантації автор вважає за доцільне:

а) укладання договорів: перший між медичним закладом, який здійснює трансплантацію, та реципієнтом; другий - між донором та реципієнтом; третій - між медичним закладом і донором;

б) надання можливості бути донором деяким категоріям засуджених, виключно для проведення родинної пересадки, особливо у випадку, коли така особа є єдиним можливим донором;

в) запровадження медично-правових стандартів у трансплантології і створення медичного процесуального кодексу, яким би регламентувались у повному обсязі всі аспекти організації та діяльності суб'єктів правовідносин у медичній сфері;

г) запровадження так званої карти донора - юридичного документа, яким підтверджується готовність особи стати донором у разі смерті. Характерною особливістю може бути те, що відомості про це не реєструються і у разі зміни свого рішення особа може просто знищити документ.

9. Аналіз рекомендацій ООН та інших міжнародних організацій дозволяє обґрунтувати висновок щодо необхідності:

а) оновити деякі положення Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” від 16 липня 1999 р. шляхом ухвалення стандартів, якими регулюється трансплантація органів і тканин, відповідно до Керівних принципів, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров'я і Всесвітньою медичною асоціацією, організувати двосторонню і регіональну співпрацю на основі розробки загальних стандартів, керуючись конвенціями і рекомендаціями, прийнятими Радою Європи, а також привести національні закони і стандарти у відповідність з цими загальними принципами;

б) створити ефективну інформаційну мережу для розслідування, документування та моніторингу даних про торгівлю органами і тканинами, а також забезпечити двосторонню, регіональну і міжнародну співпрацю між правоохоронними органами, що здійснюють боротьбу з цими злочинами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мусієнко А. В. Констатація смерті при використанні донорських органів та тканин / А. В. Мусієнко // Вісник прокуратури. - 2003. № 8. - С. 96100.

2. Мусієнко А. В. Деякі правові та організаційні проблеми використання трансплантатів / А. В. Мусієнко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. № 4. - С.198201.

3. Мусієнко А. В. Трансплантація органів та тканин / А. В. Мусієнко // Прокуратура людина держава. 2004. № 5. - С. 8488.

4. Мусієнко А. В. Боротьба зі злочинами у сфері трансплантації органів та тканин людини / А. В. Мусієнко // Вісник прокуратури. - 2007. № 8. - С. 8991.

5. Мусієнко А. В. Злочини у сфері трансплантації органів або тканин людини / А. В. Мусієнко // Вісник прокуратури. - 2007. № 10. - С. 115118.

6. Мусієнко А. В. Формування правової бази трансплантології /
А. В. Мусієнко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2000. № 6. - С. 1821.

7. Мусієнко А. В. Проблемні аспекти правового регулювання в Україні трансплантації органів та тканин / А. В. Мусієнко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2002. № 1. - С. 7275.

8. Мусієнко А. В. Деякі правові та організаційні проблеми використання трансплантатів / А. В. Мусієнко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2002. № 3. С. 3740.

9. Мусієнко А. В. Правові та етичні проблеми евтаназії та її альтернатив / А. В. Мусієнко, І. І. Котюк // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України : міжнар. наук. конф. “Україна шляхами віків”. - 2002. № 2. - С. 121124.

10. Мусієнко А. В. Деякі аспекти проблем боротьби зі злочинами, що пов'язані з порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини / А. В. Мусієнко // Зб. тез наук.-практ. конф. КДАВТ, 2630 берез. 2007 р. - К., 2007. С. 5456.

11. Мусієнко А. В. Деякі кримінологічні проблеми боротьби зі злочинами в сфері трансплантації органів або тканин людини / А. В. Мусієнко // Зб. тез ХІІ наук.-практ. конф. КДАВТ, 2428 берез. 2008 р. - К., 2008. С. 2326.

12. Мусієнко А. В. Деякі особливості механізму злочинів в сфері трансплантації органів або тканин людини / А. В. Мусієнко // Зб. тез ХІІІ наук.-практ. конф. КДАВТ, 30 берез. 3 квіт. 2009 р. - К., 2009. С.3738.

Размещено на Allbest.ru