Правове регулювання видатків на освіту та науку

У підрозділі 2.2. “Законодавча правотворчість у галузі видатків” встановлено, що законотворчість у галузі видатків має спиратися на наукову концепцію розвитку нормативно-правових актів, на чіткі наукові уявлення про майбутній розвиток і стан чинного фінансового законодавства і про оптимальні шляхи його вдосконалення. Прогнозування законодавчої діяльності у галузі видатків слід розглядати як необхідний елемент правотворчої діяльності держави.

У дисертації визначено, що законотворчість у галузі видатків є прийняттям нормативно-правових актів у формі закону, в якому встановлюються, класифікуються публічні видатки з Державного та місцевих бюджетів, джерела їх фінансування. Верховна Рада України утворює правові норми, які уповноважують, зобов'язують або забороняють іншим суб'єктам права здійснити певні дії. Так, Верховна Рада України шляхом здійснення своїх повноважень, відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 85 Конституції України, приймає закони, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Крім того, Верховна Рада України встановлює склад видатків Державного бюджету та місцевих бюджетів, класифікує їх, встановлює видатки на освіту й науку, критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами, регламентує міжбюджетні трансферти, затверджує відповідні суми видатків у щорічному Законі України “Про Державний бюджет України на відповідний рік” тощо.

У підрозділі 2.3. “Відомча нормотворчість у галузі видатків” встановлено, що відомча нормотворчість є діяльністю органу виконавчої влади з підготовки і прийняття (зміни і/або відміни) правових норм, спрямованих на регулювання діяльності у відповідних галузях управління і сферах суспільного життя, що здійснюється в межах його компетенції й у рамках відповідних процедур на основі нормативно-правових актів вищої юридичної сили. Зміст відомчої нормотворчості полягає в діяльності органів виконавчої влади з підготовки і видання відомчих нормативно-правових актів, які деталізують і конкретизують закони, створюючи умови для реалізації їх приписів. Нормотворчими органами виконавчої влади у сфері видатків на освіту та науку є: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України. Саме вони затверджують правові норми щодо регулювання публічних видатків на освіту та науку. З'ясовано, що відомчий акт у галузі видатків - це нормативно-правовий акт, виданий органом виконавчої влади в межах його компетенції та в рамках відповідних процедур з метою реалізації покладених на нього функцій, регулювання виділення бюджетних коштів на основі й на виконання нормативно-правових актів вищої юридичної сили.

Виділено найбільш значущі ознаки відомчого акта у сфері видатків: є одним із видів нормативно-правових актів; приймаються органами виконавчої влади, що володіють спеціальною компетенцією у сфері видатків; підзаконні - видаються на основі й на виконання закону і не можуть йому суперечити. При цьому відомчі акти видаються на підставі й на виконання нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; відомчі акти мають вторинний характер, оскільки вони спрямовані на реалізацію й організацію виконання актів вищої юридичної сили; відомчі акти є формою реалізації компетенції органів виконавчої влади у сфері видатків; правовий вплив відомчих актів спрямований на регулювання відносин у сфері видатків у рамках повноважень відповідних органів держави. Вони містять конкретні розпорядження й адресовані чітко визначеному колу осіб.

У підрозділі 2.4. “Місцева нормотворчість у сфері видатків” визначено, що місцева нормотворчість є діяльністю місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування зі встановлення (створення, зміни, відміни) правових норм, яка заснована на пізнанні об'єктивних потреб населення відповідної місцевості, компромісі між інтересами різних прошарків суспільства, спрямована на досягнення максимально ефективних результатів у регульованій сфері суспільних відносин, раціональне використання всіх можливостей регіону. За допомогою місцевих підзаконних нормативно-правових актів уточнюються правила поведінки, конкретизуються права й обов'язки учасників видаткових правовідносин.

Особливістю місцевого нормативно-правового акта є наявність чітко вираженої галузевої спрямованості, що походить від компетенції місцевого органу публічної влади. Його галузева спрямованість виражається, по-перше, в можливості видавати акти лише з питань, віднесених законом до його компетенції; по-друге, лише щодо тих суб'єктів, на яких поширюється сфера реалізації функцій даного місцевого органу публічної влади. Так, ст. 18 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” встановлює такі повноваження місцевих органів влади у сфері видатків.

У місцевій нормотворчості беруть участь також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Правові акти органів місцевого самоврядування за своїм змістом мають підзаконний характер. Здійснюючи нормотворчий процес у сфері видатків на освіту, органи місцевого самоврядування затверджують місцевий бюджет. Виходячи із цього, вони мають бюджетні повноваження. Бюджетні повноваження тісно переплітаються з нормотворчою діяльністю органів місцевого самоврядування. Адже, щоб прийняти місцевий бюджет, місцева рада повинна мати бюджетні повноваження. Відповідно до цього, щоб здійснювати бюджетні повноваження, органи місцевого самоврядування повинні мати бюджетні права. Будучи наділеною бюджетними повноваженнями, відповідна місцева рада через нормотворчий процес шляхом створення відповідних правових норм приймає рішення про затвердження місцевого бюджету. В місцевому бюджеті своїм рішенням відповідна місцева рада затверджує обсяги видатків на освіту, розподіляючи тим самим бюджетні кошти між різними освітніми установами, які підпорядковані даній місцевій раді.

Розділ третій “Правові основи формування видатків” складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Сутність та принципи бюджетного фінансування” встановлено, що бюджетне фінансування є безповоротним безвідплатним виділенням коштів з Державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних установ та організацій. Фінансування з бюджету є перерахуванням коштів на рахунки розпорядників бюджетних коштів з казначейського рахунка (або рахунка відповідного бюджету), які відкриті в банківських установах і в органах казначейства в межах, визначених у фінансових планах та кошторисах і затверджених у бюджеті. Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який здійснює виконання відповідного бюджету. Органи Державного казначейства (або банківські установи) перераховують кошти з казначейського рахунка (або рахунка бюджету) на рахунки розпорядників коштів. У процесі фінансування фінансові органи здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів. Головними розпорядниками коштів Державного бюджету є міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади, державні відомства (установи), місцевих бюджетів - керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних державних адміністрацій, а міських (міст районного підпорядкування), сільських і селищних бюджетів - голови цих рад. Крім того, в дослідженні зроблено акцент на тому, що при бюджетному фінансуванні слід неодмінно дотримуватися принципів бюджетної системи України, які зафіксовані в ст. 7 Бюджетного кодексу України.

У підрозділі 3.2. “Сутність та особливості правового регулювання видаткової частини Державного бюджету” показано, що бюджетне фінансування проводиться шляхом здійснення державою видатків. Під видатками Державного бюджету слід розуміти кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, за винятком коштів на погашення суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. В Бюджетному кодексі України проведено законодавче розмежування та закріплення за Державним і місцевими бюджетами видатків на виконання повноважень. Формування видатків державного бюджету пов`язане із впровадженням програм і реалізацією функцій, які повинна виконувати держава згідно із Конституцією України та нормативно-правовими актами. Видатки Державного бюджету являють собою особливу економічну категорію, що визначає відносини з приводу розподілу централізованого фонду коштів держави та його використання за цільовим призначенням. Формування та розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруть очікуване виконання бюджету за видатками за попередній період.

Регулювання бюджетних видатків знаходить свій конкретний вираз у цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів з урахуванням реальної необхідності в них. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Плануючи бюджетні видатки, держава керує усім бюджетним процесом. Під час планування видатків відповідно до бюджетної класифікації відбувається групування видатків і доходів за галузями та видами видатків. Така класифікація має бути науково обґрунтованою, і це є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

У підрозділі 3.3. “Проекти видатків Державного бюджету” з'ясовано, що формування та розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету за видатками за попередній період. Для складання розрахунків за видатками бюджету Міністерство фінансів України направляє іншим міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й уточнень Кабінетом Міністрів України виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім і до Верховної Ради України.

Видаткові норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм за областями, містами й районами з урахуванням їх економічних особливостей. Доведено, що основними принципами видаткових відносин є: безповоротність бюджетних асигнувань; цільове спрямування коштів; фінансування до переходу до ринкової економіки за фактично виконаними планами закупівель, а тепер - ще й у межах одержаних доходів; здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з метою одержання державної фінансової дисципліни.

У підрозділі 3.4. “Проекти бюджетних кошторисів” досліджено, що кошторис доходів і видатків освітньої та наукової установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження й поквартальний розподіл коштів та складається за встановленою формою відповідно до чинного законодавства. План асигнувань та план використання бюджетних коштів є невід'ємними частинами кошторису й затверджуються разом з ним. Кошторис є основним фінансово-плановим актом, у якому встановлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл. Формування кошторису освітньої та наукової установи здійснюється на підставі показників лімітної довідки про основні показники фінансово-господарської діяльності, яку вища організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого здійснюється фінансування установи. Кошторис має дві складові: загальний та спеціальний фонди.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з погляду законності та чіткості розрахунків, доцільності запланованих видатків, обґрунтованості їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання чинних ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів. На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку. З'ясовано, що проходження кошторису передбачає стадії, властиві бюджетному процесу: складання проекту, розгляд та затвердження кошторису, виконання кошторису, звітність.

У дохідній частині кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів відповідних бюджетів. Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на основі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому.

У видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат освітньої та наукової установи з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації, а також з виділенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, та витрат, які планується здійснити за рахунок інших надходжень. При цьому в розрахунках за кожною статтею витрат, крім потреби в коштах на покриття витрат поточного року, передбачаються асигнування на покриття заборгованості установи за минулий рік, визначеної на підставі даних річної бухгалтерської звітності і підтвердженої відповідними розрахунками та обґрунтуваннями. Передбачені у видатковій частині кошторису асигнування повинні забезпечувати стовідсоткове фінансування витрат освітньої та наукової установи. У дисертації висвітлено також особливості кошторисного планування в дошкільних освітніх установах, у середніх загальноосвітніх школах та у вищих навчальних закладах.

Розділ четвертий “Правозастосовна діяльність у галузі видатків” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. “Сутність правозастосовної діяльності” встановлено, що правозастосовна діяльність є владна-організуючою діяльністю компетентних суб'єктів права та їх посадових осіб, що здійснюється в процедурно-процесуальному порядку та полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.

Правозастосовна діяльність у галузі видатків на освіту та науку полягає у прийнятті суб'єктами права - освітніми та науковими установами актів, які мають бути прийняті відповідно та на основі чинних нормативно-правових актів щодо витрачання ними коштів у результаті своєї фінансової діяльності на поточні потреби з метою виконання статутних завдань та задоволення своїх потреб і колективу. З'ясовано, що правозастосовними актами в галузі видатків на освіту та науку можуть бути рішення ректора вищого навчального закладу та рішення директора школи про затвердження кошторису на відповідний рік, рішення керівника наукової установи про затвердження її кошторису, рішення керівника освітньої чи наукової установи про виділення коштів, які передбачені затвердженим кошторисом.

Освітні та наукові установи здійснюють фінансову діяльність як вид правозастосовної з формування грошових фондів для забезпечення навчального процесу, науково-дослідної діяльності, свого розвитку і матеріального заохочення працівників, які залежно від джерел фінансування поділяються на планові надходження з бюджету та позабюджетні надходження.

У підрозділі 4.2. “Особливості фінансової діяльності освітніх та наукових установ як правозастосовної діяльності” досліджено, що здійснення фінансової діяльності освітніми та науковими установами не є самоціллю, вона дає змогу вирішувати ряд соціально-економічних завдань, питання щодо збереження духовної культури й інтелектуального потенціалу суспільства, здійснюється підтримка на належному рівні навчальної та наукової діяльності, якості підготовки фахівців і проведення наукових досліджень, підтримка стабільності кадрів професорсько-викладацького складу освітніх установ, розвиток матеріально-технічної бази освітніх та наукових установ.

Встановлено, що фінансова діяльність освітніх і наукових установ полягає у виконанні ними функцій з планомірного утворення, розподілу й використання грошових фондів у зв'язку із виконанням своїх освітніх, наукових та інших соціальних завдань. Повноваження освітніх і наукових установ у сфері фінансової діяльності охоплює такі групи юридичних прав і обов'язків: з планування своїх фінансових ресурсів (бюджетних надходжень і широкого кола позабюджетних джерел); з розподілу й використання фінансових ресурсів на розвиток освітніх установ, на поточне утримання, матеріальне заохочення професорсько-викладацького складу; з виконання фінансових зобов'язань перед державою у сфері сплати податків і неподаткових платежів до бюджету і позабюджетних фондів, а також з виконання зобов'язань перед банками, іншими господарюючими суб'єктами; із здійснення фінансового контролю за використанням фінансових ресурсів.

З'ясовано, що для відображення фінансової діяльності на практиці в статуті освітньої та наукової установи мають міститися положення про їх фінансову і господарську діяльність, зокрема в частині: а) використання об'єктів власності, закріплених засновником за освітньою та науковою установою; б) фінансування і матеріально-технічного забезпечення діяльності освітньої та наукової установи; в) джерел і порядку формування власності освітньої та наукової установи; г) наявності підприємницької діяльності.

Статут освітньої та наукової установи має також визначати джерела формування майна установи й фінансування їх діяльності, такі як: кошти Державного або місцевих бюджетів; матеріальні і грошові внески засновника; кошти, що отримуються від виконання господарських і інших договорів, банківські кредити; реалізація наукової й товарної продукції, послуги організаціям і населенню; власні кошти установи; добровільні пожертвування та цільові внески юридичних і фізичних осіб, зокрема зарубіжних; інші законні джерела.

У підрозділі 4.3. “Правозастосовна діяльність у галузі видатків на освіту та науку” автором досліджено процес правозастосовної діяльності у галузі видатків освітніх та наукових установ, проаналізовано процедуру постатейного витрачання бюджетних коштів освітніми та науковими установами і її правову регламентацію під час здійснення їх фінансової діяльності.

На прикладі вищого навчального закладу та конкретної наукової установи встановлено, що їх кошторис складається за кодами економічної класифікації видатків і містить такі розділи: заробітна плата, нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання та матеріалів, оплата послуг; предмети, матеріали, обладнання й інвентар; оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання; послуги зв'язку; оплата інших послуг та інші видатки; видатки на відрядження; оплата комунальних послуг та енергоносіїв; оплата теплопостачання; оплата водопостачання й водовідведення; оплата електроенергії. Відповідно до затвердженого кошторису за вищенаведеними кодами економічної класифікації видатків виший навчальний заклад та наукова установа отримують від головного розпорядника бюджетні кошти і витрачають їх, здійснюючи свою фінансову діяльність.

Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що мають назву трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечити єдиний підхід до всіх отримувачів бюджетних коштів. Процедура витрачання бюджетних коштів науковою установою показана нами таким чином. Наукова установа, відповідно до наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету” від 28.01.2002 р. № 57, на підставі та відповідно до затвердженого кошторису складає помісячний план бюджетних асигнувань і помісячний план використання бюджетних коштів та подає їх головному розпоряднику бюджетних коштів. Головному розпоряднику бюджетних коштів подається також заявка на фінансування через органи Державного казначейства України. Пізніше підписується акт виконаних робіт і виставляється рахунок-фактура для оплати органами Державного казначейства України. Рахунок-фактура, акт виконаних робіт є підставою для органів Державного казначейства України для переказу бюджетних коштів науковій установі. Пізніше акт виконаних робіт направляється до головного розпорядника бюджетних коштів з метою переказу бюджетних коштів. Акт виконаних робіт є підставою для списання бюджетних коштів з рахунку головного розпорядника бюджетних коштів у Державному казначействі України та їх переказу на рахунок наукової установи. У підрозділі 4.3 докладно аналізується процедура витрачання бюджетних коштів вищими навчальними закладами та науковими установами відповідно до кожного коду економічної класифікації видатків.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено механізм правового регулювання видатків на освіту й науку та сформульовано нове вирішення наукової проблеми щодо правової природи видатків на освіту й науку. Автор визначає ряд наукових понять і категорій; аналізує та проводить експертизу певних правових явищ і практики, а також формулює пропозиції щодо його вдосконалення.

Основні ання видатків є заснованим на правових нормах плановим, цільовим, безповоротним і безвідплатним виділянням коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального об'єднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування в міру здійснення плану використання коштів для виконання державних функцій з дотриманням режиму економії та при постійному контролі. Фінансування є безповоротним і безвідплатним виділенням коштів. Фінансування державних видатків є функцією управління держави.

Існування державних видатків неможливе без самої держави, як і муніципальних видатків без органів місцевого самоврядування. Отже, основними суб'єктами публічних видатків є держава в особі органів державної влади та місцевого самоврядування. Тому публічні видатки безпосередньо пов'язані з фінансовою діяльністю органів держави, без них не може бути й реалізації функцій місцевого самоврядування. Майже кожна дія з боку органів держави та місцевого самоврядування відбувається через використання певних фінансових ресурсів. Таким чином, цільове та видатки державних і комунальних підприємств, організацій та установ.

Фінансування державою видатків на освіту відбувається на основі кошторисно-бюджетного методу. Фінансування державою видатків на науку здійснюється на основі базового (кошторисно-бюджетного) та програмно-цільового методів. Суть кошторисно-бюджетного фінансування вищих навчальних закладів полягає в тому, що ці освітні установи всі свої видатки на поточне утримання й розширення діяльності покривають за рахунок Державного бюджету на основі кошторисно-бюджетного фінансування. Кошторис видатків є індивідуальним фінансово-плановим актом освітньої установи. Програмно-цільове фінансування здійснюється шляхом застосування договірної форми фінансування між замовником та виконавцем.

Навчальні заклади професійно-технічної освіти: технікуми, коледжі, професійно-технічні училища - фінансуються, як правило, з обласних бюджетів. Проте, бюджетне фінансування цих навчальних закладів може здійснюватися також з Державного та районних бюджетів. Середні загальноосвітні школи, гімназії фінансуються з районних бюджетів в місті. Дитячі садки, ясла-садки, за винятком відомчих, утримуються за рахунок відповідно міських, районних, селищних бюджетів. Фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, вищих навчальних закладів комунальної форми власності - за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, вищих навчальних закладів приватної форми власності - за рахунок коштів власника.

Наука фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Базове фінансування науки має на меті забезпечення: фундаментальних наукових досліджень; найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони; розвитку інфраструктури наукової й науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання; підготовки наукових кадрів.

фінансування і планування їх у бюджетах: централізовані (тобто ті, що покриваються за рахунок бюджетів та централізованих позабюджетних цільових фондів) і децентралізовані (ті, що покриваються за рахунок власних коштів підприємства різних форм власності).

Встановлено, що видатки можуть бути поділені на види за функціями суб'єктів фінансування видатків. Кожна функція держави й місцевого самоврядування потребує фінансового забезпечення, тобто видатків. Отже, державні й муніципальні видатки (видатки органів місцевого самоврядування) можуть бути класифіковані таким чином: 1) на забезпечення економічної функції; 2) на забезпечення соціальної функції; 3) на забезпечення національної безпеки й охорони громадського порядку; 4) на забезпечення інших публічних функцій; 5) на розвиток освіти і науки; 6) на розвиток інших гуманітарних сфер. Ця класифікація показує безпосередній зв'язок публічно-владних функцій і публічних видатків.

При класифікації видатків окремо за суб'єктом і окремо за фондом важливо враховувати єдність суб'єкта його фонду, оскільки видатки фонду і є видатки суб'єкта, фонди коштів не можуть функціонувати у відриві від певного суб'єкта, що здійснює управління ними, розпоряджається коштами, що входять до їх складу.

До класифікації видатків за об'єктом віднесено поділ видатків у виробничій (публічно-виробничі видатки) і невиробничій сферах національного господарства (публічно-невиробничі видатки). Така класифікація відображає зв'язок публічних видатків з процесом суспільного відтворення. На відміну від невиробничої, у виробничій сфері безпосередньо формується національний дохід суспільства. У наведеній класифікації найвиразніше виявляється економічна природа державних і місцевих видатків, їх зумовленість базисними економічними законами.

Виробничо-публічні видатки націлені на розширення виробництва й зумовлені використанням національного доходу як фонду нагромадження, а публічно-невиробничі видатки пов'язані переважно з використанням фонду споживання, із суспільним споживанням. Перші є складовою процесу виробництва й умовою зростання на цій основі національного доходу, другі безпосередньо не пов'язані зі створенням національного доходу, оскільки задовольняють лише споживчі потреби суспільства.

Виробничо-публічні й невиробничо-публічні видатки за галузями економіки поділяються на підвиди. До виробничо-публічних видатків належать видатки на промисловість, транспорт, житлово-комунальне господарство, дорожнє господарство і зв'язок. До невиробничо-публічних видатків слід віднести видатки на гарантування безпеки, управління, культуру, освіту, охорону здоров'я, науку. За рівнем потреби об'єкта у фінансових вливаннях виділено обґрунтовані й необґрунтовані видатки. Критерієм виступає наявність або відсутність потреби в публічному фінансуванні.

Основний зміст бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності - з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це, у свою чергу, залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання дохідної частини бюджету.

7. Встановлено, що правотворчість у галузі видатків на освіту й науку є напрямом фінансової діяльності держави, що пов'язаний з офіційним закріпленням норм права шляхом в галузі видатків освітніх і наукових установ, де показано процедуру постатейного витрачання бюджетних коштів бюджетними установами та її правову регламентацію під час здійснення їх фінансової діяльності. Правозастосовна діяльність у галузі видатків на освіту та науку полягає у прийнятті освітніми та науковими установами актів, які мають бути прийняті відповідно та на основі чинних нормативно-правових актів щодо витрачання ними фондів коштів у результаті своєї фінансової діяльності на поточні потреби з метою виконання статутних завдань та задоволення їх потреб і колективу. Здійснення фінансової діяльності для освітніх та наукових установ не є самоціллю для них. Це, по-перше, збереження їх духовної культури й інтелектуального потенціалу. По-друге, підтримка на належному рівні навчальної діяльності, якості підготовки фахівців і проведення наукових досліджень. По-третє, підтримка стабільності кадрів освітніх та наукових установ. По-четверте, соціальний захист професорсько-викладацького складу, студентства та наукових кадрів. По-п'яте, розвиток матеріально-технічної бази і соціальної інфраструктури освітніх та наукових установ.

Фінансова діяльність освітніх та наукових установ є виконанням ними функцій з планомірного утворення, розподілу й використання грошових фондів у зв'язку із здійсненням своїх освітніх, наукових та інших соціальних завдань.

9. Кошторис доходів і видатків освітньої та наукової установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження й поквартальний розподіл коштів. План асигнувань та план використання бюджетних коштів є невід'ємними частинами кошторису й затверджуються разом з ним. Формування кошторису доходів і видатків освітньої та наукової установи здійснюється на підставі показників лімітної довідки про основні показники фінансово-господарської діяльності, яку вища організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого здійснюється фінансування установи. Кошторис має дві складові: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Кошторис складається із статей, кожна з яких вміщує однорідну групу видатків, що мають суворо обов'язковий характер, і не підлягає змінам, оскільки відповідно до них розподіляються бюджетні призначення, затверджені законом про Державний бюджет або рішеннями про місцевий бюджет. У дохідній частині кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів відповідних бюджетів. Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на основі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. У видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат освітньої та наукової установи з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації, а також з виділенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, та витрат, які планується здійснити за рахунок інших надходжень.

10. Встановлено, що відповідальність за бюджетні правопорушення настає у вигляді штрафу, а призупинення бюджетних асигнувань; застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях; зупинення операцій з бюджетними коштами є заходами забезпечення відповідальності за бюджетні правопорушення. Крім того, особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, можуть понести цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення його керівника чи інших відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законодавством і залежно від характеру вчинених ними діянь.

11. Удосконалено категорію бюджетно-правових санкцій як вид фінансово-правових та визначено, що вони є державним примусом, який має майновий характер і застосовується за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування, що уповноважений державою проводити фінансовий контроль у бюджетній сфері відповідно до чинного законодавства, до учасників бюджетного процесу за порушення порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету, а також інших норм чинного бюджетного законодавства.

12. В результаті проведеного дослідження розроблено пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства:

Закон України “Про освіту” необхідно доповнити статтею 63-1 “Облік, звітність і контроль у вищих навчальних закладах”, яка містила б положення про облік і звітність усіх фінансових ресурсів ВНЗ, включаючи всі бюджетні та позабюджетні джерела й іноземну валюту, а також викласти питання про надання ВНЗ права податкових пільг та порядок їх отримання.

Запропоновано доповнити статтю 87 Бюджетного кодексу України пунктом 22 в такій редакції: “Кошти на оплату товарів, робіт і послуг, що виконуються фізичними і юридичними особами за державним замовленням на підставі господарських договорів; бюджетні кредити; субвенції й субсидії; бюджетні інвестиції; преміальні та заохочувальні виплати”. Це дасть змогу вдосконалити нормативно-правове регулювання програмно-цільового фінансування видатків на науку.

13. З метою вдосконалення відповідальності за нецільове витрачання фінансових коштів держави й місцевого самоврядування слід було б забезпечити узгодження складів правопорушень, за якими виникає фінансово-правова, адміністративно-правова, кримінально-правова та дисциплінарна відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів. Визначено заходи з удосконалення відповідальності за нецільове витрачання бюджетних коштів держави і місцевого самоврядування. Зокрема, запропоновано для захисту бюджетних коштів держави до Закону України “Про державну службу” внести положення про звільнення із займаної посади службових осіб, які допустили бюджетні правопорушення як міру дисциплінарної відповідальності.

14. З метою вдосконалення інституціонального забезпечення режиму фінансової економії бюджетних коштів запропоновано створити спеціальну комісію при Кабінеті Міністрів України з питань оптимізації бюджетних видатків. Ця комісія була б координаційним органом, утвореним з метою розробки заходів щодо підвищення ефективності бюджетних видатків і створення на їх основі можливості для зниження податкового навантаження на економіку при подальшому проведенні податкової реформи, а також підготовки пропозицій при розробці проекту державного бюджету на відповідний рік. Основне завдання такого урядового органу має полягати в аналізі діяльності з витрачання публічних фінансових ресурсів і вироблення основі стратегічних і тактичних пропозицій з поліпшення цієї діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та навчальні посібники:

1. Монаєнко А.О. Правові основи державного фінансового контролю : навчальний посібник / А.О. Монаєнко. - Запоріжжя : КПУ, - 2008. - 152 с.

2. Монаєнко А.О. Правові основи фінансування видатків на освіту та науку : монографія / А.О. Монаєнко. - Львів : Червона Калина, 2009. - 251 с.

3. Монаєнко А.О. Бюджетне право України : навчальний посібник / А.О. Монаєнко. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - 412 с.

Статті в наукових фахових виданнях та збірниках наукових праць:

4. Монаєнко А.О. Фінансово-правове регулювання відносин у галузі науки / А.О. Монаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць Вип. 36. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 36. - С. 378-384.

5. Монаєнко А.О. Правові засади використання фінансових ресурсів в освіті / А.О. Монаєнко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справа. Серія юридична : зб. наук. праць - Львів, 2007. - Вип. 2. - С. 203-211.

6. Монаєнко А.О. Правове регулювання розподілу грошових коштів держави на фінансування науки / А.О. Монаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 37. - С. 369-374.

7. Монаєнко А.О. Регулювання повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти / А.О. Монаєнко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справа. Серія юридична : зб. наук. праць - Львів, 2007. - Вип. 3. - С. 197-205.

8. Монаєнко А.О. Класифікація видатків на освіту та науку / А.О. Монаєнко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 38 - С. 502-508.

9. Монаєнко А.О. Міжнародний досвід нормативно-правового регулювання освіти / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2007. - № 3. - С. 106-110.

10. Монаєнко А.О. Правовий механізм фінансування у сфері освіти / А.О. Монаєнко // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць - 2007. - №3(50). - С. 143-149.

11. Монаєнко А.О. Удосконалення нормативно-правового забезпечення управління освітою в Україні / А.О. Монаєнко // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 10. - С. 16-19.

12. Монаєнко А.О. Нормативно-правова база розвитку освіти та науки в Україні / А.О. Монаєнко // Право України. - 2007. - № 10. - С. 76-78.

13. Монаєнко А.О. Правове регулювання фінансування наукових та науково-технічних програм / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2007. - № 4. - С. 89-94.

14. Монаєнко А.О. Суб'єкти та правові засоби, за допомогою яких здійснюється фінансування освіти та науки / А.О. Монаєнко // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - С. 103-106.

15. Монаєнко А.О. Правове регулювання програмно-цільового методу фінансування науки / А.О. Монаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 39. - С. 439-443.

16. Монаєнко А.О. Особливості фінансування видатків у фінансовому праві та чинному законодавстві України та зарубіжних країн / А.О. Монаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 41. - С. 443-449.

17. Монаєнко А.О. Фінансування видатків на освіту та науку як складова фінансової діяльності держави / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2008. - № 1. - С. 101-106.

18. Монаєнко А.О. Розвиток повноважень держави у визначенні видатків на освіту та науку / А.О. Монаєнко // Право України. - 2008. - № 1. - С. 128-131.

19. Монаєнко А.О. Правове регулювання фінансування видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи / А.О. Монаєнко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1. - С. 24-27.

20. Монаєнко А.О. Особливості правового регулювання фінансової діяльності у сфері освіти / А.О. Монаєнко // Фінансове право. - 2008. - № 3. - С. 10-14.

21. Монаєнко А.О. Порівняльно-правовий аспект зарубіжного та вітчизняного досвіду розподілу видатків в державі / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2008. - № 3. - С. 88-93.

22. Монаєнко А.О. Сутність та особливості правового регулювання видаткової частини Державного бюджету / А.О. Монаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 42. - С.423-430.

23. Монаєнко А.О. Правовий зміст видатків як складової частини фінансової системи / А.О. Монаєнко // Право України. - 2008. - № 9. - С. 69-75.

24. Монаєнко А.О. Законодавча правотворчість у галузі видатків на освіту та науку / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2008. - №. 4. - Ч. 1. - С. 99-105.

25. Монаєнко А.О. Правозастосовна діяльність у галузі видатків на освіту та науку / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2009. - № 2. - С. 142-148.

26. Монаєнко А.О. Правовий режим позабюджетної діяльності наукових установ в Україні / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2009. - № 3. - С. 107-115.

27. Монаєнко А.О. Особливості позабюджетної діяльності вищих навчальних закладів / А.О. Монаєнко // Наше право. - 2009. - № 4. - Ч. 1. - С. 116-119.

28. Монаєнко А.О. Проекти видатків Державного бюджету України / А.О. Монаєнко // Фінансове право. - 2009. - № 1. - С. 29-32.

29. Монаєнко А.О. Організація, форми і методи фінансування видатків бюджету / А.О. Монаєнко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справа. Серія юридична: зб. наук. праць - Львів, 2009. - Вип. 1. - С. 178-186.

30. Монаєнко А.О. Особливості фінансової діяльності вищих навчальних закладів в Україні / А.О. Монаєнко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 7. - С. 31-35.

31. Монаєнко А.О. Фінансовий контроль і відповідальність вищих навчальних закладів за використанням фінансових ресурсів / А.О. Монаєнко // Право України. - 2009. - № 8. - С. 112-118.

32. Монаєнко А.О. Джерела та порядок фінансування видатків вищих навчальних закладів / А.О. Монаєнко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 9. - С. 72-75.

Статті в інших виданнях:

33. Монаєнко А.О. Місце та роль КРУ в системі державного контролю за використанням коштів бюджету / А.О. Монаєнко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 1. - С. 108-113.

34. Монаєнко А.О. Повноваження Рахункової палати України в сфері здійснення контролю за використанням бюджетних коштів / А.О. Монаєнко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 2. - С. 52-55.

35. Монаєнко А.О. Кошторисний порядок фінансування видатків бюджету на освіту та науку / А.О. Монаєнко // Держава та регіони. Серія Право. - 2007. - № 4. - С. 73-76.

36. Монаєнко А.О. Особливості та принципи бюджетного фінансування видатків в Україні / А.О. Монаєнко // Держава та регіони. Серія Право. - 2008. - № 3. - С. 34-38.

Матеріали всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференцій:

37. Монаєнко А.О. Аналіз чинного законодавства України в контексті міжнародних принципів державного фінансового контролю / А.О. Монаєнко // Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти : матеріали міжнародної науково-практичної конференції - Київ : НАУ України, 2006. - С. 210-212.

38. Монаєнко А.О. Правові інститути та розділи фінансового права / А.О. Монаєнко // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права : тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 листопада 2007 року / Науково-дослідний інститут фінансового права. - К. : Укртехнопрінт, 2007. - С. 53-56.

39. Монаєнко А.О. Публічні видатки як категорія фінансового права / А.О. Монаєнко // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали науково-практичної конференції - - Київ : НАДУ при Президентові України, 2007. - Т. 4. - С. 19-20.

40. Монаєнко А.О. Правотворчість держави в галузі видатків на освіту / А.О. Монаєнко // Сучасні дослідження правознавчих проблем : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т. 2. - С. 189-190.

41. Монаєнко А.О. Правове регулювання видатків на освіту / А.О. Монаєнко // Актуальні питання реформування правової системи України : матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. 1. - С. 241-242.

42. Монаєнко А.О. Поняття та джерела фінансування освіти / А.О. Монаєнко // Наука в інформаційному просторі : матеріали міжнародної науково-практичної конференції : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2007. - Т. 2. - С. 93-94.

43. Монаєнко А.О. Правозастосовна діяльність України та країн Європи в галузі видатків на освіту / А.О. Монаєнко // Особливості фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіону : матеріали міжнародної науково-практичної конференції - Чернівці, 2007. - С. 58-60.

44. Монаєнко А.О. Місце Державного бюджету у класифікації джерел фінансування державних видатків на науку / А.О. Монаєнко // Наукова індустрія європейського континенту - 2007 : матеріали міжнародної науково-практичної конференції - Дніпропетровськ, 2007. - С. 13-14.

45. Монаєнко А.О. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України / А.О. Монаєнко // Наука і освіта без кордонів : матеріали 3-ї міжнародної наукової практичної конференції - Софія : “Бял ГРАД-БГ” ООД, 2007. - Т. 10. - С. 10-12. Закон. Політика. Філософія. Державна адміністрація.

46. Монаєнко А.О. Фінансування видатків як складова фінансової діяльності держави / А.О. Монаєнко // Розвиток юридичної науки на сучасному етапі : матеріали міжнародної науково-практичної конференції . - Тернопіль, 2007. - С. 51-53.

47. Монаенко А.А. Утверждение и выполнение сметы распорядителем бюджетных средств / А.А. Монаенко // Правовая политика Российской Федерации в условиях современного социально-экономического развития : материалы ІІ Международной научно-практической конференции - Рост. гос.эконом.универ. - Ростов н/Д, 2007. - С. 149-151.

48. Монаєнко А.О. Фінансування видатків держави на науку / А.О. Монаєнко // Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез міжнародної наукової конференції “Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 року) : у 3 ч. - - Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. - Частина третя: “Адміністративне право. Адміністративний процес. Фінансове право. Кримінальне право. Кримінологія. Кримінальний процес. Криміналістика”. - С. 63-65.

49. Монаєнко А.О. Стан і проблеми правового регулювання державного фінансування вузівської науки / А.О. Монаєнко // Наука і освіта : матеріали 4-ї міжнародної наукової практичної конференції - Софія. “Бял ГРАД-БГ” ООД, 2008. - Том. 9. Закон. Історія. - С. 19-21.

50. Монаєнко А.О. Правове регулювання бюджетних повноважень органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства / А.О. Монаєнко // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції - Запоріжжя : Юридичний Ін-т ДДУВС, 2008. - С.92-95.

51. Монаєнко А.О. Правозастосувальна діяльність органів місцевого самоврядування / А.О. Монаєнко // Запорізькі правові читання: тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 року / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - С. 57-59.

52. Монаєнко А.О. Поняття і правові принципи фінансування державних і муніципальних видатків / А.О. Монаєнко // Правова система України у світлі європейського вибору : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених. Київ, 13 червня 2008 р. - К. : Юридична думка, 2008. - С. 295-296.

53. Монаєнко А.О. Поняття фінансової системи України / А.О. Монаєнко // Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації : матеріали IV (X) міжнародної науково-практичної конференції 19-21 березня 2008 р., м. Сімферополь “Центр Стабілізації”. - Сімферополь, 2008. - С. 91-92.

54. Монаєнко А.О. Законодавче забезпечення правозастосувальної діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування // зб. наук. праць Актуальні проблеми реформування громадянського суспільства та становлення правової держави : міжнародної науково-практичної конференції - Черкаси : Вид. від. ЧНУ імені Богадана Хмельницького, 2008. - С. 181-183.

55. Монаєнко А.О. Проекти видатків Державного бюджету / А.О. Монаєнко // Сучасні проблеми й шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті 2008 : матеріали міжнародної науково-практичної конференції - Одеса : Чорномор'є, 2008. - Т. 15. Юридичні і політичні науки. - С. 3-6.

56. Монаенко А.А. Финансовая деятельность государства / А.А. Монаенко // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы IX Междунар. науч. конф. (Минск, 16-17 окт. 2008 г.): в 4 т. / редкол.: С.С. Полоник [и др.]. - Мн.: НИЭИ Мин-ва экономики Респ. Беларусь, 2008. - Т. 2. - С. 48-49.

57. Монаєнко А.А. Правовое регулирование расходов местных бюджетов на образование в Украине / А.А. Монаенко // Право на защиту прав и свобод человека и гражданина : материалы международной научно-практической конференции - М. : МГУ им. М.В. Ломоносова и Международная ассоциация финансового права : Статут, 2008. - Т. 2. “Внебюджетные фонды и государственные корпорации. Правовые аспекты децентрализации публичных финансов”. - С. 125-128.

58. Монаєнко А.О. Поняття місцевих фінансових ресурсів як категорія фінансово-правових відносин / А.О. Монаєнко // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні : Всеукраїнська науково-практична конференція, 24 квітня 2009 року, Запоріжжя : матеріали : у 2 ч. - Запоріжжя : Юридичний інститут ДДУВС, 2009. - Ч. 1. - С. 103-105.

Размещено на Allbest.ru