Кримінологічна характеристика та запобігання вимаганням, поєднаним із насильством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТА ЗАПОБІГАННЯ ВИМАГАННЯМ, ПОЄДНАНИМ ІЗ НАСИЛЬСТВОМ

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КОЛОДЯЖНИЙ МАКСИМ ГЕННАДІЙОВИЧ

Харків - 2010

АНОТАЦІЯ

Колодяжний М.?Г. Кримінологічна характеристика та запобігання вимаганням, поєднаним із насильством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячене кримінологічній характеристиці та запобіганню вимаганням, поєднаним із насильством. Досліджуються їх кримінологічна та кримінально-правова характеристика, особа вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством, причини й умови вчинення цього виду злочинів, особа потерпілого. Запропоновано

комплекс заходів запобігання вимаганням, висловлюються рекомендації з активізації діяльності суб'єктів їх запобігання та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: вимагання, насильство, кримінологічна характеристика насильницьких вимагань, особа злочинця-вимагача, детермінація вимагань, запобігання вимаганням.

АННОТАЦИЯ

Колодяжный М.?Г. Криминологическая характеристика и предупреждение вымогательств, соединённых с насилием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

Диссертационное исследование посвящено криминологической характеристике и предупреждению вымогательств, соединённых с насилием.

В работе анализируется общая уголовно-правовая характеристика вымогательства (объект, объективная сторона, субъект, субъективная сторона). Рассматривается квалифицирующее обстоятельство «насилие, не опасное для жизни и здоровья» и особо квалифицирующее обстоятельство «насилие, опасное для жизни и здоровья», прослеживается история появления этих обстоятельств в составе вымогательства, предусмотренного ст. 86² и ст. 144 УК Украины 1960 г. Кроме того, исследуются количественно-качественные показатели криминологической характеристики вымогательств, в том числе соединённых с насилием (их уровень, структура, динамика, латентность, «география» и цена). Выявлены причины латентности вымогательств. Сделан вывод об эволюции вымогательства как негативного социального явления и его постепенной трансформации в служебную преступность.

Рассматриваются проблемные вопросы личности преступника вообще, а также личность вымогателя, деяния которого соединены с насилием. В частности, с позиций предложенной автором структуры личности преступника анализируются социально-демографические, уголовно-правовые и морально-психологические признаки и черты личности вымогателя; представлен его криминологический портрет; предложена типология, имеющая не только теоретическое, но и практическое значение.

Также исследуется детерминация вымогательств, соединённых с насилием. Автор разделяет мнение, что среди детерминант преступности вообще и насильственных вымогательств в частности, самыми важными по своему воздействию являются причины и условия. Рассматривая вымогательство как негативное социальное явление, состоящее из единого комплекса взаимодействующих причин и условий, выделяется три группы детерминант вымогательств, соединённых с насилием: общие (социально-экономического, политического, морально-психологического и иного характера); видовые (особенности процесса так называемой активной виктимизации (различные формы виктимного поведения) и пассивной

виктимизации (наличие значительных средств у потерпевших, в связи с чем они выделяются преступниками из общей массы людей для совершения в отношении них вымогательства); трудность раскрытия преступления и т. д.);

специфические (желание вымогателей получить «лёгкие» деньги и готовность части потерпевших расстаться с частью своего капитала; различные виды корыстной мотивации преступников и т.д.). В этом же разделе рассматриваются проблемы жертвы вымогательства. Это поясняется тем, что виктимологический фактор является одним из самых важных в детерминации вымогательств, соединённых с насилием.

Уделяется внимание вопросам предупреждения вымогательств, соединённых с насилием. Разделяется мнение, согласно которому общим термином по недопущению совершения преступлений является «предупреждение». Отмечается, что существенное снижение уровня вымогательств может быть достигнуто только в процессе реализации комплекса мер общесоциальной и специально-криминологической направленности. Среди последних особенно действенными в отношении насильственных вымогательств являются профилактические меры. Также среди специально-криминологических мер выделяется деятельность по блокированию вымогательств, включающая в себя меры по лишению выгодности и экономической целесообразности преступной деятельности вымогателей, усложнению совершения преступления и активные контрмеры, которые наполнены конкретным содержанием.

Ключевые слова: вымогательство, насилие, криминологическая характеристика насильственных вымогательств, личность преступника-вымогателя, детерминация вымогательств, предупреждение вымогательств.

насильство вимагання злочинність

SUMMARY

Kolodyazhny M.?G. Criminological description and prevention of extortion connected with violence. - Manuscript.

Dissertation for acquiring a degree of a candidate of legal sciences in specialty 12.00.08. - Criminal Law and Criminology; Correctional Law. Yaroslav the Wise National Law Academy of Ukraine. - Kharkiv, 2010.

Тhe dissertation is devoted to criminological description and prevention extortions connected with violence in Ukraine. The paper establishes their criminological and criminal description, person of extortioner, the crimes connected with physical violence, reasons and terms of perpetration of this type of crimes, person of a victim. It was offered the complex of measures of prevention of extortions; speak out recommendations from activation of movement of subjects their prevention; expressed suggestion in relation to perfection of current legislation.

Keywords: extortion, violence, criminological description of violent extortion, person of criminal-extortioner, determination of extortion, prevention of extortion.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі розбудови України як незалежної, демократичної, правової й соціальної держави виникає багато перешкод, основною з яких є злочинність. Невід'ємним кримінальним супутником процесу розвитку ринкових відносин є таке соціальне явище, як вимагання (ст. 189 КК України). Цей злочин посягає на конституційні права громадян володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ті форми вимагання, що поєднані із заподіянням потерпілим, окрім психічного, ще й фізичного насильства, порушують права на життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, передбачені ст. 3 Конституції України. Отже, цей злочин порушує низку прав і свобод людини і громадянина, що закріплюються і захищаються чинним законодавством.

Вимагання, поєднане з фізичним насильством, за класифікацією КК України 2001 р. є особливо тяжким злочином. Його підвищена суспільна небезпечність полягає не тільки в тому, що злочинець пред'являє потерпілому вимогу про передачу майна, права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру. Вимагачі не обмежуються майновими вимогами, поєднаними з різного роду погрозами, - пошкодження майна, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і навіть вбивства. До потерпілих часто застосовується насильство, що є небезпечним для їх життя чи здоров'я. При вчиненні вимагань може використовуватися холодна або вогнепальна зброя. Особливо страждають від цього явища підприємці, які майже в половині випадків є потерпілими від злочину. Значна частина насильницьких вимагань пов'язана із завдаванням потерпілим майнової шкоди у великих і особливо великих розмірах. Деяких людей викрадають, незаконно позбавляючи або обмежуючи їх волю, застосовують побої і катування тощо. Усі ці обставини дестабілізують соціально-психологічний стан українського суспільства, заважають розвиткові підприємництва, сприяють поширенню страху перед злочинністю та підривають віру людей у спроможність правоохоронних органів ефективно боротися з нею.

Теоретичні й практичні проблеми корисливо-насильницької злочинності, частиною якої є вимагання, розроблялись такими вітчизняними і зарубіжними вченими в галузі кримінального права та кримінології, як: Ю. М. Антонян, Л. В. Багрій-Шахматов, М. І. Бажанов, В. С. Батиргареєва, Ю. В. Баулін, О.?І. Бойцов, В.?І. Борисов, В.?О. Владимиров, В. В. Василевич, М. А. Гельфер, В. В. Голіна, Б.?М. Головкін, І.?М. Даньшин, О. М. Джужа, В. М. Дрьомін, В. П. Ємельянов, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський, О. М. Костенко, В. М. Кудрявцев, П. С. Матишевський, В. О. Навроцький, М. І. Панов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. О. Туляков, В.?І. Тютюгін, В.?І. Шакун, Н.?В. Яницька та ін.

Існують і спеціальні праці, присвячені дослідженню вимагань. Їх авторами переважно є зарубіжні науковці: Е. О. Алауов, С. Д. Бєлоцерковський, Г. М. Борзенков, Л. Д. Гаухман, О. В. Дмитрієв, О.?А. Єлець, О.?В. Корягіна, Ю.?І. Ляпунов, В. С. Мінська, І. Ф. Пєров, М. Ю. Расказов, В.?М. Сафонов, Ф.?Я. Сафін, С. О. Ступіна, Г. І. Тірських, Ю. Л. Шевцов, Р. Ш. Шегабудінов, С.?М. Шпаковський та ін.

Вивчення цього злочину українськими фахівцями обмежується здебільшого дослідженням проблем кримінальної відповідальності, такими є праці В.?М. Куца та М.?І. Мельника. Після прийняття нового кримінального законодавства у 2001 р. певні зусилля з кримінально-правового та кримінологічного аналізу загального складу вимагання було здійснено С.?В. Дьоменком. Таким чином, комплексного кримінологічного дослідження вимагання, поєднаного саме із застосуванням фізичного насильства, дотепер в Україні не проводилось. Відсутність здійснення дослідження стосовно кримінологічної характеристики даного виду злочинності, визначення рівня її латентності, детермінації, особи злочинця-вимагача, пропозицій із запобігання на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях тощо обумовило вибір теми дисертації і свідчить про її актуальність, теоретичну та практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження спрямовано на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Проблематика роботи узгоджується з Концепцією розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття, схваленої Координаційним бюро з проблем кримінології АПрН України у березні 2002 р., а також з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2005-2010 роки, рекомендованими відділеннями АПрН України та затвердженими Загальними зборами АПрН України 09.04.2004 р. Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України 12 листопада 2003 р. (протокол № 9).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка кримінологічної характеристики вимагання, поєднаного з фізичним насильством, за слідчо-судовими матеріалами, яка включає аналіз кількісних і якісних параметрів даного різновиду корисливо-насильницької злочинності, детермінант, що її зумовлюють, особи вимагача і особи потерпілого, розробку науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики запобігання насильницьким вимаганням.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження: 1) проаналізувати сучасний стан наукової розробки даної проблеми в кримінології; 2) проаналізувати з політико-історичної та соціально-економічної точки зору появу в статтях 86² і 144 КК України 1960 р. кваліфікуючих й особливо кваліфікуючих обставин «насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я» й «насильство, небезпечне для життя і здоров'я»; 3) дати кримінологічну характеристику вимаганню, поєднаному з фізичним насильством, включаючи його рівень, структуру, динаміку й латентність; 4) вивчити особу вимагача, створити узагальнений кримінологічний портрет вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством; 5) провести типологію вимагачів, яка становить інтерес для потреб практики запобігання такому виду злочинів; 6) на підставі вивчення й узагальнення матеріалів архівних кримінальних справ виявити детермінанти насильницьких вимагань; 7) виділити найбільш важливі аспекти проблеми віктимізації потерпілих з урахуванням особливостей вимагання, поєднаного з фізичним насильством; 8) проаналізувати кримінологічні, правові та інші риси потерпілого від вимагання, поєднаного з фізичним насильством; 9) визначити загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на запобігання зазначеним злочинним діянням.

Об'єктом дослідження є вимагання (ст. 189 КК України) як соціальне явище та один із різновидів корисливо-насильницької злочинності.

Предмет дослідження складають кримінологічна характеристика та запобігання вимаганням, поєднаним із насильством.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання, як-то: закони діалектичного матеріалізму, філософські категорії й наукові принципи пізнання соціально-правової дійсності. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи пізнання. Історико-правовий метод застосовано при дослідженні еволюції вимагання як соціального явища, зміні та удосконаленні кримінального законодавства. Формально-логічний і системно-структурний методи було використано при обробці отриманого емпіричного матеріалу. Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу інформації (вивчення матеріалів архівних кримінальних справ, опитування працівників органів внутрішніх справ і суду) та інші сприяли отриманню найбільш повної інформації про явище, що вивчається, обґрунтуванню нових положень, теоретичних висновків, пропозицій і практичних рекомендацій у сфері боротьби із злочинністю, а також надали можливість виявити характерні риси і розробити узагальнений кримінологічний портрет особи злочинця-вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством. За допомогою типології досліджено різні типи злочинців. Логіко-семантичний метод використано з метою розмежування понять, зокрема «запобігання», «попередження», «профілактика» тощо. Порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі чинного вітчизняного законодавства та законодавства інших країн щодо запобігання вимаганням, у тому числі поєднаних із фізичним насильством.

Вірогідність отриманих результатів, обґрунтованість висновків і рекомендацій правозастосовчій практиці підтверджується вивченням достатньо репрезентативного числа первинних документів, що становлять інформаційну базу для виявлення статистичних закономірностей, наукового осмислення досліджуваної проблеми і моделювання найбільш оптимальних шляхів її вирішення. Крім того, як контрольна група використані дані раніше проведених вченими кримінологічних досліджень вимагань.

Нормативно-правовою базою дослідження є чинні Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство України, постанови Пленуму Верховного Суду України. Аналіз отриманого емпіричного матеріалу та законодавства здійснений станом на 1 вересня 2009 р.

Під час роботи над дисертацією використовувалася загальнотеоретична й спеціальна юридична література з кримінології, кримінального права і кримінального процесу. Зміст роботи зумовив і необхідність вивчення філософської, соціологічної, психологічної та публіцистичної літератури, яка стосується проблематики дисертаційного дослідження.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали вивчення та аналіз із використанням спеціалізованого питальника 430 архівних кримінальних справ (511 епізодів), які були розглянуті апеляційними і місцевими судами України протягом 1996 - 2008 рр. за частинами 3 і 4 ст. 189 КК України 2001 р. (частини 2 і 3 статей 86² і 144 КК України 1960 р.); анкетування 250 працівників органів внутрішніх справ і 100 суддів Апеляційного і місцевих судів м. Харкова; інтерв'ювання 50 засуджених за вимагання; анкетування (інтерв'ювання) 400 підприємців малого та середнього бізнесу; узагальнення за спеціалізованою схемою чинних державної, 20 регіональних та 17 міських комплексних програм запобігання злочинності в Україні; бесіди з керівництвом Українського союзу промисловців і підприємців; контент-аналіз офіційної та комерційної преси; статистичні звіти МВС України, ДСА України, а також судові огляди та інші матеріали, що стосуються тематики дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні на базі основних положень теорії кримінології проведено комплексне кримінологічне дослідження вимагань, поєднаних із фізичним насильством, оскільки на науковому рівні ця проблема у кримінології спеціально не вивчалася. Крім того, до цього часу в літературі не було робіт, в яких би з позиції загальносоціального та спеціально-кримінологічного аспекту розглядалися питання запобігання вимаганням даного виду.

До найбільш істотних результатів, що відбивають новизну дисертаційної роботи, віднесені такі теоретичні положення і практичні пропозиції, які виносяться на захист:

уперше:

- здійснено поглиблену кримінологічну характеристику вимагання, поєднаного з фізичним насильством. Зокрема, проаналізовану рівень, структуру, динаміку цих злочинних проявів; висловлено думку стосовно видів латентних вимагань і, зокрема, виділено причини латентності саме вимагань, поєднаних із фізичним насильством;

- створено узагальнений кримінологічний портрет злочинця-вимагача;

- запропоновано типологію особи насильницького вимагача, що базується на комплексному критерії та має вихід на практичне застосування в діяльності правоохоронних органів;

- ґрунтовно вивчено соціально-демографічні, правові, кримінологічні, віктимологічні якості та риси потерпілих від вимагань, поєднаних із фізичним насильством;

- розроблено проект Концепції регіонального Плану заходів запобігання вимаганням;

удосконалено:

- класифікацію причин та умов насильницького вимагання, що продукують і обумовлюють це соціальне явище;

- знання про віктимні ознаки й поведінку потерпілих від вимагань, поєднаних із фізичним насильством;

- систему заходів з підвищення ефективності профілактики даного злочину;

- пропозиції щодо спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким вимаганням, де блокування розглядається як один із його напрямів;

набуло подальшого розвитку:

- обґрунтування з політико-історичної та соціально-економічної точки зору появи у статтях 86² і 144 КК України 1960 р. кваліфікуючої і особливо кваліфікуючої обставин «насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я» і «насильство, небезпечне для життя і здоров'я»;

- дослідження характерних способів підготовки та вчинення вимагань, поєднаних з фізичним насильством;

- вивчення особи вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством;

- пропозиції щодо реалізації загальносоціального запобігання насильницьким вимаганням;

- рекомендації на підставі проведеного кримінологічного дослідження щодо доповнення ч. 2 ст. 189 КК України кваліфікуючою обставиною при вчиненні вимагання - «насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я».

Практичне значення одержаних результатів. Запропоноване дисертаційне дослідження має як теоретичне, так і практичне значення.

Робота поглиблює наукові знання про об'єкт дослідження, сприяє заповненню прогалин у науці стосовно кримінологічної характеристики вимагань, поєднаних із насильством, особи вимагача і особи потерпілого, їх детермінації, запобігання таким злочинним діянням.

Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності - для подальшого розроблення проблем запобігання насильницьким вимаганням; у правотворчій діяльності - з метою удосконалення ст. 189 КК України та розробки державної й регіональних програм запобігання злочинності (акт впровадження Харківської обласної державної адміністрації від 07.09.2009 р. та прокуратури Чернігівської області від 02.07.2009 р.); у правозастосуванні - з метою підвищення ефективності запобіжної діяльності правоохоронних органів та інших суб'єктів щодо запобігання вимаганню, поєднаному з фізичним насильством (акт впровадження МВС України від 07.07.2009 р.); у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і науково-практичних посібників, навчально-методичних матеріалів з теорії кримінології, суміжних дисциплін, для викладання курсів з теорії запобігання злочинності, для підвищення кваліфікації практичних працівників правоохоронних органів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорені і схвалені на засіданні відділу кримінологічних досліджень Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на: 1) науковій конференції молодих учених і здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 21-22 листопада 2005 р.); 2) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 червня 2006 р.); 3) п'ятій міжвузівській науковій конференції з кримінології «Теоретичні та практичні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 листопада 2006 р.); 4) науково-практичному семінар «Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні» (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 30 березня 2007 р.); 5) шостій міжвузівській науковій конференції з кримінології «Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 листопада 2007 р.); 6) науковій конференції «Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Академія правових наук України, 15 травня 2008 р.); 7) сьомій міжвузівській науковій конференції з кримінології «Кримінологічна політика в Україні: теоретичні та прикладні проблеми запобігання злочинності» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 листопада 2008 р.); 8) міжнародній науково-практичній конференції «Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження» (м. Черкаси, Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, 24 квітня 2009 р.); 9) науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Академія правових наук України, 15 травня 2009 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у тринадцяти наукових працях, з яких п'ять - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, вісім - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел в кількості 361 та восьми додатків. Повний обсяг дисертації становить 239 сторінок, із яких основний текст - 177 сторінок, список використаних джерел - 35 сторінок, додатків - 24 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок із науковими планами та програмами, мета й завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, формулюється практичне значення цих результатів, міститься інформація про їх апробацію, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 «Кримінологічний та кримінально-правовий аналіз вимагання, поєднаного з фізичним насильством» складається з двох підрозділів і висновків.

У підрозділі 1.1. «Загальна кримінально-правова характеристика вимагання, поєднаного з фізичним насильством» розглядається склад вимагання, аналізуються кваліфікуюча та особливо кваліфікуюча обставини «насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи» та «насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи», історія їх у складі

вимагання за КК України 1960 р. Пильна увага до тих чи інших ознак складу будь-якого злочину не є випадковою, тому що саме кримінальне право, зокрема вчення про склад злочину, значною мірою визначає межі і зміст кримінологічного дослідження того чи іншого виду (групи) злочинів. При розгляді об'єктивних і суб'єктивних елементів складу вимагання увагу зосереджено на тих питаннях, які не отримали в спеціальній літературі однозначного вирішення. Так, розглядаючи об'єктивну сторону вимагання, автор доходить висновку, що чинний КК України на відміну від попереднього КК (1960 р.) не закріплює відповідальність за вимагання, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, хоча дослідження показало, що на такі злочинні діяння припадає 61,3 %. Таким чином, винна особа, застосовуючи до потерпілого вказаний вид насильства, фактично притягується до кримінальної відповідальності за вчинення вимагання за однією з ознак, які закріплені у відповідних частинах ст. 189 КК. Загалом це не дозволяє проводити якісний аналіз вимагання, поєднаного з насильством, і ускладнює дослідження його кримінологічної характеристики. Аналіз суб'єктивної сторони даного злочину показав, що при вчиненні насильницьких форм вимагання умисел злочинця є невизначеним, оскільки в особи відсутнє чітке уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків (тілесних ушкоджень). Винний бажає настання шкідливих наслідків, але якими фактично за своїм характером будуть тілесні ушкодження, не має чіткого уявлення.

У цьому ж підрозділі з політико-історичних та соціально-економічних позицій з'ясовано причини доповнення в 1989 р. ст. 86² і ст. 144 КК України 1960 р. новими обставинами: «поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я» та «поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я».

У підрозділі 1.2. «Кількісно-якісні показники вимагань, поєднаних із фізичним насильством» автор дійшов висновку, що обсяг поняття «кримінологічної характеристики злочинності (злочинів)» повинен охоплювати сукупність значущих статистично-динамічних кількісних показників, характерологічних якісних показників, а також відомостей про особу злочинця за певними визначеними рисами. У зв'язку з об'ємністю такого елемента, як особа злочинця, він вивчатиметься у наступному розділі.

За часів незалежності України найбільший рівень вимагань був зафіксований у 1995 р. (3622 злочини). Великий стрибок відбувся у 1998 р., коли приріст даного злочину до попереднього року склав +16 %. Останніми роками кількість злочинів, які реєструються за ст. 189 КК України, зменшується. У 2004-2008 рр. включно середньорічне зниження рівня вимагань дорівнює 10,5 %.

Однак, як зазначають деякі дослідники, зменшення загальної кількості вимагань відбувається за рахунок скорочення основних складів цього злочину, тому говорити про значне зменшення кваліфікованих та особливо кваліфікованих форм вимагання немає підстав. Це підтверджує і статистична інформація Державної судової адміністрації України, за якою у 2003-2007 рр. майже 90 % засуджених за вимагання становлять особи, які вчинили кваліфіковані та особливо кваліфіковані його форми. Разом з тим статистична звітність у масштабах усієї України не дає можливості за низкою причин виділити окремо рівень вимагань, поєднаних із застосуванням до потерпілих як психічного, так і фізичного насильства. Результати нашого дослідження показали, що 35 % злочинів, які отримали правову кваліфікацію за частинами 3, 4 ст. 189 КК України (частинами 2, 3 ст. 86² і частинами 2, 3 ст. 144 КК 1960 р.), поєднані із заподіянням потерпілим фізичного насильства. У структурі ж усієї злочинності вимагання усіх видів складають менше 1 %.

Зроблено загальний висновок, що дані кримінально-правової статистики МВС України та ДСА України не відображають реального рівня вимагань в українському суспільстві. Разом з тим не можна не враховувати останнім часом факт трансформації частини вимагань із суто загальнокримінальних злочинів у службову злочинність, зокрема, пов'язану з хабарництвом. Йдеться про поступове заміщення охоронних, організаційних та інших функцій, що виконувались кримінальними структурами для підприємців у недалеких 90-х роках ХХ ст., так званим легалізованим «кришуванням» з боку офіційних посадових осіб правоохоронних органів, інших органів державної влади і місцевого самоврядування.

На перший план виходять такі кримінологічно значущі дані, як: переважання вербального пред'явлення вимог злочинців; погроза вимагачів, як правило, насильства, небезпечного для життя чи здоров'я; яскраво виражений груповий характер даного злочину (76,9 %); складання груп злочинців у більшості випадків з двох осіб, час існування - до двох тижнів, а їх дія - переважно в одному районі; нехарактерність сильних сезонних коливань та особливостей за днями тижня; пов'язаність із вечірніми годинами вчинення злочину; пред'явлення вимог, як правило, на вулиці чи за місцем проживання потерпілого; «міський» характер вимагання; відсутність матеріального збитку потерпілим виключно через затримання вимагачів до чи в момент передачі майна. Цей злочин відрізняється різноманітністю психічного й фізичного насильства, використанням великого арсеналу зброї та інших знарядь, які застосовуються для подолання опору з боку жертв, завдаванням потерпілим майнової шкоди у великих і особливо великих розмірах тощо. До способів підготовки до вчинення вимагань належать: вивчення злочинцями особи майбутньої жертви, її статків, роду занять, розпорядку дня, наявності дітей, охорони тощо. У роботі проаналізовано й інші дані стосовно насильницьких вимагань.

Питома вага вимагань у різних регіонах України не є однаковою. Останніми роками лідерами за рівнем даного злочину є Донецька, Дніпропетровська та Львівська області, де вчиняється до 35 % таких злочинів. Найменша кількість вимагань фіксується у Чернігівській, Чернівецькій та Житомирській областях.

Розділ 2 «Особа злочинця-вимагача» складається з трьох підрозділів і висновків.

У підрозділі 2.1. «Особа злочинця: поняття та основні кримінологічні риси» на основі аналізу різних підходів до вивчення особи злочинця автором надається своє визначення даної категорії. Особа злочинця - це сукупність біологічних, моральних, соціально-рольових, психічних соціально значущих ознак та властивостей, певних дефектів соціалізації, що постійно змінюються, мають динамічний характер, набувають максимально негативного значення, виявляючись у вчиненні злочину та будучи певною мірою типово притаманними його суб'єктам, тим самим наділяючи їх ознакою суспільної небезпечності.

У цьому ж підрозділі зазначається, що ефективне вивчення особи злочинця не можна уявити без скрупульозного дослідження структури даної особи. Вбачається, що до елементів структури особи злочинця повинні входити риси та властивості, які у кінцевому підсумку створюють три великих блоки ознак, як-от: соціально-демографічні, кримінально-правові та морально-психологічні. Ці групи властивостей детально описуються стосовно особи вимагача в наступному підрозділі.

У підрозділі 2.2. «Особливості кримінологічної характеристики особи злочинця-вимагача» наголошується, що вимагання - суто «чоловічий» злочин, на який приходиться 96,1 % чоловіків і, відповідно, 3,9 % жінок; найбільш висока кримінальна активність спостерігається в осіб 18-30 років (60,1 %); для вимагачів характерний досить високий освітній рівень, коли майже половина злочинців мала середню освіту, а кожний десятий вимагач - вищу чи базову вищу освіту; найбільше вчиняють цей злочин українці, які у переважній більшості є громадянами України; більшість вимагачів були не одружені та не мали дітей; понад половина злочинців на момент вчинення вимагання ніде не працювали та не вчилися.

У цьому підрозділі автором запропоновано узагальнений кримінологічний портрет вимагача, дії якого поєднані з фізичним насильством. Як правило, це молоді чоловіки віком від 21 до 30 років, із середньою освітою, неодружені та не мають дітей, не працюють і не навчаються, не судимі. Заробляють авторитет у своєму мікросередовищі за допомогою атрибутів сучасного життя. Переважно активні й ініціативні молоді люди, які цю властивість направляють на вчинення правопорушень та злочинів. Відрізняються дратівливістю, агресивністю, у разі зустрічі опору з боку потерпілого - жорстокістю. З другого боку, вказані риси можуть одночасно бути поєднані з витриманістю, врівноваженістю щодо вивчення особи потерпілого, його оточення, статків, наявності охорони тощо. Жертвами вимагання стають ті, у яких є борг, спостерігаються конфліктна ситуація або хоча б так звані неприязні відносини з винним. Не відмовляються від вживання спиртних напоїв, але якщо вчиняють вимагання напідпитку, здатні цілком контролювати перебіг подій та аналізувати поведінку жертви. Вимагають великі суми грошей. Фізичне насильство завдається руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого зі збільшенням інтенсивності насильства аж до моменту його погодження.

У підрозділі 2.3. «Типологія злочинців, які вчинили вимагання, поєднане з фізичним насильством» запропоновано нову типологію особи вимагача, в основі якої лежить критерій поділу всіх вимагачів на окремі групи. Виходячи з цього, виділення типологічних груп вимагачів, діяння яких поєднані з фізичним насильством, зроблене на підставі такого критерію, як глибина стійкості установки на вчинення такого злочинного діяння. Згідно із запропонованим критерієм автором виокремлюються такі типи вимагачів, злочини яких поєднані з фізичним насильством: злісний, винахідливий, паразитичний, ситуативний.

До злісних вимагачів (15 %) належать найнебезпечніші злочинці. Такі особи спілкуються із собі подібними, часто співучасниками у вчиненні різних за характером злочинних діянь, зокрема вимагань. Ціна людського здоров'я та життя для цього типу є мінімальною, у зв'язку з чим свої вимоги та погрози ці вимагачі поєднують із заподіянням тяжких форм насильства. Це переважно чоловіки віком 25-40 років, із середньою, рідше професійно-технічною освітою, що не працюють та не мають власної родини, часто судимі. Такі особи мають обмежене коло інтересів, зловживають спиртними напоями. Пред'явленню жертвам вимог іноді передує підготовка до вчинення вимагання у вигляді аналізу матеріального становища потерпілого, наявності у нього «даху», можливих ускладнень у перебігу подій. Діяльність таких угруповань триває від кількох місяців до кількох років. Майже в усіх випадках представники цього типу мають у своєму розпорядженні зброю, у тому числі і вогнепальну, якою не тільки лякають потерпілих, але й реально її застосовують.

Винахідливий тип вимагачів (10 %) відрізняється не якоюсь інтелектуальністю, хоча освітній рівень таких злочинців вищий за інші типи, а внаслідок лінії поведінки, якої вони дотримуються для досягнення корисливої злочинної мети. Ці злочинці досконало вивчають особу майбутньої жертви, її статки, рід занять тощо. Організаторами таких вимагань досконало розробляються сценарії, за якими можуть розгортатися події. Переважно це чоловіки віком 30-40 років, з достатньо високим рівнем освіти, одружені, мають дітей, працюють, зокрема займаються підприємницькою діяльністю. Можуть позитивно характеризуватися як за місцем роботи, так і за місцем проживання. Відрізняються нестандартністю у своїх діях. Завдяки корумпованим зв'язкам із правоохоронними органами, зміні показань та відмові від них на досудовому слідстві та в суді, наявності досвідчених захисників ускладнюють розслідування злочинів. Злочинна діяльність здійснюється відносно тривалий час у зв'язку з обережністю винахідливих вимагачів, відсутністю у більшості випадків судимості, тому такі злочини є високолатентними. Жертвами стають підприємці чи заможні громадяни.

Паразитичний тип складає близько 40 % насильницьких вимагачів. Це пояснюється тим, що їх злочинна діяльність є менш прихованою від попередніх двох типів. Тому вимагання представників цієї групи переважно і потрапляють у поле зору правоохоронних органів, відбиваючись у показниках кримінально-правової статистики, за якою даний злочин, на перший погляд, легко розкривається, і т. ін. Це можуть бути чоловіки або жінки, 25-45 років, з неповною середньою чи середньою освітою, які не мають власної родини, постійного місця роботи, а отже, і засобів для існування. Єдиним супутником таких осіб є алкоголь та наркотики, в яких вони знаходять сенс життя.

Спілкуються злочинці з такими ж деградованими особами, які стають їх співучасниками, навіть бомжами. Вимагання можуть вчинятися як одноособово, так і у групі за попередньою змовою або без неї. Тривалість злочинної діяльності становить не більше двох тижнів. Рідко здійснюють підготовчі дії до вчинення вимагання, тому не використовують зброю, акцент робиться на характері погроз та фізичному насильстві, яке заподіюється руками і ногами. Суми грошей, що вимагаються, незначні.

Ситуативними вимагачами (35 %) є особи віком 18-30 років, зустрічаються і значно молодші злочинці, із середньою освітою, можуть мати родину і дітей, як правило, не працюють. У соціально-психологічних якостях таких осіб простежуються деякі позитивні властивості, пластичність ціннісних орієнтацій. Ці злочинці залежні від поведінки інших людей, які служать їм так званим поштовхом до вчинення заборонених законом дій.

Вибір остаточного варіанта поведінки дані особи роблять під впливом інших членів групи, більш рішучих та наполегливих, тому вчиняють вимагання у групі за попередньою змовою. У більшості випадків злочин ретельно не готується. Під час безпосереднього вчинення вимагання спостерігають за діями співучасників, копіюючи їх, у тому числі й щодо заподіяння жертвам тілесних ушкоджень, які мають нетяжкий характер. На досудовому слідстві виявляється їх нерішучість та відвертість. До ситуативного типу можна також віднести так звані шкільні вимагання, які вчиняються неповнолітніми особами до 18 років. Запропонована типологія дозволяє вирішити низку практичних питань, зокрема, зробити більш ефективною і спрямованою запобіжну роботу відносно вимагань, поєднаних із фізичним насильством.

Розділ 3 «Детермінація вимагань, поєднаних із фізичним насильством» складається з двох підрозділів і висновків.

У підрозділі 3.1. «Причини й умови вимагань, поєднаних із фізичним насильством» автором підтримується теза, що серед детермінант злочинності взагалі та насильницьких вимагань зокрема найважливішими щодо впливу є причини й умови. Розглядаючи вимагання як негативне соціальне явище, що складається з єдиного комплексу взаємодіючих причин та умов, виокремлюється три групи детермінант вимагань, поєднаних із насильством: загальні, видові та специфічні.

До загальних детермінант відносять: триваючий процес стратифікації українського суспільства, люмпенізації й маргіналізації населення; політичний колапс в Україні, який призвів до загальної аномії, суцільної неповаги законів, прав і свобод громадян; недоліки морально-психологічного, ідеологічного, організаційно-управлінського й іншого характеру.

Видовими причинами й умовами є: незаконний характер більшості доходів потерпілих; особливості процесу так званої активної віктимізації (різні варіанти віктимної поведінки потерпілих) і пасивної віктимізації (факт наявності значних грошей, прибуткового бізнесу та ін., що сприяє виділенню вимагачами таких осіб із загальної маси людей для вчинення щодо них вимагань); важкість розкриття злочину, складна система захисту злочинних груп у вигляді підкупу посадовців, залякування потерпілих, свідків та ін.

Специфічними детермінантами такого явища є певна детермінаційна дуалістичність, що полягає в існуванні осіб, які бажають отримати «легкі» гроші, та тих, хто психологічно готовий з ними поділитись (через боязнь втрати свого соціального та матеріального статусу). Зумовлює вимагання також прагнення злочинців до накопичення грошей, паразитичного способу життя, жадоба та інші різновиди корисливої мотивації.

У підрозділі 3.2. «Потерпілі від насильницьких форм вимагання та їх роль у вчиненні злочину» розглядається віктимологічна характеристика насильницьких вимагань, яка показала, що найчастіше потерпають від цих злочинів підприємці малого та середнього бізнесу й заможні громадяни (43,2 %). За обсягом другу групу посідають студенти, учні шкіл та інших навчальних закладів - 14,4 %. Як правило, потерпілими стають ті особи, в яких є що вимагати. Переважно це чоловіки віком від 20 до 40 років, які мають сім'ю та високий рівень доходів.

Проблему жертви вимагання не випадково розглянуто саме в розділі, присвяченому детермінації цих злочинів. Це пояснюється, зокрема тим, що віктимологічний чинник є одним із найважливіших у детермінуванні вимагань, поєднаних із насильством. Серед найпоширеніших форм віктимної поведінки можна виділити: існування боргу (11,1 %), необачний вибір знайомств (5,6 %), поведінку аморального характеру (5,5 %), злочинну діяльність (3,9 %) тощо.

Розділ 4 «Головні напрями запобігання вимаганням, поєднаним із фізичним насильством» складається із трьох підрозділів і висновків.

У підрозділі 4.1. «Запобігання вимаганням як складова частина запобігання злочинності» автор поділяє точку зору вчених, які щодо перешкоджання злочинам використовують загальний термін «запобігання». Визначається, що запобігання злочинності - це сукупність різноманітних видів діяльності і заходів у державі, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

Дисертант, у цілому підтримуючи позицію, згідно з якою всю систему запобігання злочинності слід поділяти на заходи загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру, пропонує в останньому для запобігання вимаганням, у тому числі поєднаним з насильством, виділити такі напрями, як кримінологічна профілактика й блокування, зміст якого розкривається у підрозділі 4.3.

У підрозділі 4.2. «Загальносоціальне запобігання насильницьким вимаганням» запропоновано класифікацію заходів загальносоціального запобігання, що стосуються не тільки всієї злочинності, але й вимагань, поєднаних з насильством, а саме: соціально-економічні (боротьба з безробіттям; зменшення майнової поляризації населення; розвиток доступної освіти; всебічна підтримка підприємництва тощо); політичні (підвищення соціально-правового контролю; зміна ставлення чиновників до державної політики із запобігання злочинності; створення неупередженого судочинства та ін.); організаційно-управлінські (використання рекомендацій Конгресів ООН стосовно підходів загальносоціального запобігання злочинності); культурно-виховні (повернення різним соціальним інститутам колишньої антикриміногенної функції; підвищення контролю за якістю та змістом продукції ЗМІ тощо); правові (удосконалення правової сфери суспільних відносин; підвищення правосвідомості населення та ін.).

У підрозділі 4.3. «Спеціально-кримінологічне запобігання вимаганням, поєднаним із фізичним насильством» автор дослідив за останні 30 років еволюцію вимагання як явища, виділивши чотири етапи. На основі даної періодизації запропоновано конкретні заходи спеціально-кримінологічної спрямованості, серед яких особливу увагу приділено кримінологічній профілактиці, що представлена заходами: 1) інформаційно-агітаційними (проведення «лікбезів» з особами, які найчастіше стають жертвами вимагань; підвищення кримінологічної поінформованості населення про злочинність та заходи щодо запобігання їй тощо); 2) культурно-виховними (усунення моральної деградації, бездуховності шляхом здійснення культурних програм, що передбачають проведення спеціальних кампаній, тематичних акцій з питань профілактики вимагань); 3) соціально-психологічними (відродження довіри громадян до судових і правоохоронних органів шляхом матеріальної винагороди за надання інформації про вимагання, що вчинені чи готуються; профілактика девіантної поведінки, особливо неповнолітніх та молоді); 4) організаційно-правовими (прийняття нового і удосконалення існуючого законодавства у сфері запобігання злочинності; врегулювання роботи колекторських агенцій та підвищення контролю за їх діяльністю; удосконалення державної й регіональних програм запобігання злочинності; впровадження загальнодержавної програми організації корпоративної безпеки підприємництва в Україні, створення недержавних органів безпеки; належна організація статистичного обліку злочинності; вдосконалення слідчо-судової профілактики та ін.); 5) технічними (використання послуг особистих охоронців; придбання громадянами засобів самозахисту; організація охорони під'їздів житлових будинків; встановлення у громадських місцях засобів оповіщення тощо).

У межах спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким вимаганням виділяється окремий напрям з їх блокування, основним завданням якого є перегляд вимагачами свого ставлення до вигідності від вчинення даного злочину і можливості без ризику легалізації прибутків від злочинної діяльності.

Блокування насильницьких вимагань має кілька напрямів: 1) позбавлення вигідності й економічної доцільності злочинної діяльності вимагачів (діяльність суб'єктів первинного і вторинного фінансового моніторингу); 2) ускладнення вчинення злочину (роз'єднання груп злочинців; притягнення осіб до кримінальної відповідальності за дії, в яких є склад іншого злочину; зміна первинних умов, на які розраховували вимагачі, тощо); 3) активні контрзаходи (удосконалення роботи спецпідрозділів МВС; координація дій правоохоронних органів на рівні регіонів та різних держав та ін.).

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексній розробці кримінологічної характеристики вимагання, поєднаного з фізичним насильством, за слідчо-судовими матеріалами, яка включає аналіз кількісних і якісних параметрів даного різновиду корисливо-насильницької злочинності, детермінант, що її зумовлюють, особи вимагача і особи потерпілого, розробку науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики запобігання насильницьким вимаганням:

1. Вимагання в Україні - це небезпечне соціальне явище, що підриває віру громадян у спроможність держави захистити конституційні права на життя, здоров'я та майно. За останні 10-15 років воно еволюціонувало, трансформувалося, що відбивається на його кількісно-якісних показниках.

2. Установлено, що у структурі всієї злочинності питома вага вимагань не перевищує 1 %. Однак цей злочин відрізняється різноманітністю психічного й фізичного насильства, що завдається потерпілим, використанням великого арсеналу зброї та інших знарядь, які застосовуються для подолання опору з боку жертв, надвеликими сумами грошей, що вимагаються.

3. Аргументовано, що дані кримінально-правової статистики МВС України та ДСА України не відображають реального рівня такого явища в українському суспільстві через існування у країні значного сектору тіньової економіки, часткової легалізації надприбутків, що були за останні роки отримані від злочинної діяльності, та інших обставин.

4. Проаналізовано соціально-демографічні, кримінально-правові та морально-психологічні ознаки та властивості осіб, що вчинили такий злочин, на основі чого створено узагальнений портрет вимагача, дії якого поєднані з фізичним насильством.

5. За результатами вивчення основних кримінологічних рис злочинців здійснено типологію вимагачів, яка дозволить суб'єктам запобіжної діяльності ефективніше запобігати даному злочину.

6. Проведене дослідження дозволило класифікувати детермінанти насильницьких вимагань на три групи: загальні, видові й специфічні.

7. Здійснено кримінологічну характеристику особи потерпілого від вимагань, поєднаних із фізичним насильством, а також виділені найбільш поширені форми їх віктимної поведінки.

8. Зазначено, що запобігання насильницьким вимаганням повинно здійснюватись шляхом проведення широкого комплексу заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру.

9. З метою упорядкування та підвищення ефективності запобігання вимаганням, у тому числі поєднаним з фізичним насильством, запропоновано проведення комплексу запобіжних заходів відповідно до проекту Концепції регіонального Плану заходів запобігання вимаганням.

10. У зв'язку із неможливістю виділення статистичних даних щодо рівня вимагань, поєднаних із фізичним насильством, та кількості осіб, які їх вчинили, пропонується доповнити ст. 189 КК України, закріпивши у п. 5 ч. 2 ознаки вчинення вимагання, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я. На підставі викладеного можна рекомендувати таку редакцію ч. 2 ст. 189 КК України: «Вимагання, вчинене: п. 1) повторно; п. 2) за попередньою змовою групою осіб; п. 3) службовою особою з використанням свого службового становища; п. 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; п. 5) поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я; п. 6) з пошкодженням чи знищенням майна; п. 7) таке, що завдало значної шкоди потерпілому…». У зв'язку з цим ч. 3 і ч. 4 ст. 189 КК України також було б доречним сконструювати подібно до цього.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1) Колодяжний М.Г. Кримінологічна характеристика вимагань, поєднаних з насильством / М.Г. Колодяжний // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2007. - № 16. - С. 70-78.

2) Колодяжний М.Г. Кримінологічно-правова характеристика насильницьких форм вимагання / М.Г. Колодяжний // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Х. : Кроссроуд, 2008. - Вип. 15. - С. 291-302.