Право власності садівницького товариства та його членів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

МАШУКОВ Роман Олександрович

УДК 374.223:347.471.1(477)

ПРАВО ВЛАСНОСТІ САДІВНИЦЬКОГО ТОВАРИСТВА ТА ЙОГО ЧЛЕНІВ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка МВС України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор ШИШКА Роман Богданович, Національний університет Державної податкової служби України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України МАЙДАНИК Роман Андрійович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри цивільного права;

кандидат юридичних наук, доцент МІЧУРИН Євген Олександрович, Харківський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри цивільного права і процесу.

Захист відбудеться «19» травня 2010 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук О.О. Кваша



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні та політичні реформи в українському суспільстві суттєво вплинули на розвиток законодавства, що реґламентує право власності в державі. У цій сфері значно змінилося правове становище суб'єктів права власності. Особливо це стосується садівницьких товариств (далі - СТ), які втратили своє економічне значення та роль, що передбачалися при їх заснуванні. Це проявилось у тому, що законодавство радянського періоду, на якому ґрунтуються відносини власності цього учасника цивільних правовідносин, не відповідає вимогам сучасності, а нових актів цивільного законодавства, які б уреґулювали майнові відносини зовнішнього (між СТ та іншими учасниками правовідносин: органами місцевого самоврядування, власниками земельних ділянок, які приватизовані окремими особами) та внутрішнього (між СТ та його членами) характеру, ще не створено.

Стан реґулювання досліджуваних відносин ускладнюється тим, що базовий нормативно-правовий акт у галузі відносин власності - Закон України "Про власність" - втратив чинність, що також вплинуло на відносини власності за участю СТ і його членів, адже майно цих юридичних осіб закріплювалося переважно на колективній формі власності.

Суттєво змінилося майнове становище СТ як юридичних осіб, котрі, на відміну від радянських часів, набули автономного характеру. У тому числі розширилися права на певне майно. Зокрема, перерозподіл об'єктів права власності між учасниками цивільних правовідносин привів до трансформації їх правової сутності, переоцінки соціальної функції. Ці та інші причини стали перепоною для здійснення суб'єктивного права власності членами СТ та його захисту.

За радянських часів зазначеній проблематиці свої праці присвятили такі вчені: В.В. Гречко, Є.М. Кутін, В.О. Романова, М.Г. Станкевич, В.В. Сунцов, П.Я. Трубніков, Г.В. Чубуков, К.Б. Ярошенко та ін. Однак правові аспекти леґального забезпечення права власності за участю СТ та його учасників, правового становища цієї юридичної особи, аспекти здійснення та захисту суб'єктивного права власності членів СТ, а також особливості об'єктів права власності СТ та його учасників розглядалися фраґментарно. Наразі монографічні пошуки щодо зазначеної проблематики в Україні майже не проводилися. Відсутність комплексних робіт за цим напрямком звужує коло практичних рекомендацій щодо вдосконалення леґального забезпечення відносин власності за участю СТ та його членів.

Науково-теоретичну основу дослідження становлять розробки вітчизняних і зарубіжних учених-правознавців із питань цивільного, земельного права, теорії права тощо, зокрема В.І. Андрейцева, О.Г. Бондаря, О.В. Гафурової, В.Г. Голубцова, О.В. Гончарука, О.В. Дзери, І.В. Жилінкової, І.І. Каракаша, К.О. Кочергіної, І.М. Кучеренко, П.Ф. Кулініча, Р.В. Мавліханової, Р.А. Майданика, Є.О. Мічурина, Л.М. Мандрики, О.А. Пушкіна, О.В. Розгон, В.І. Семчика, Р.Б. Сивого, В.Д. Сидора, О.М. Соловйова, О.Ф. Скакун, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, М.О. Стефанчука, В.В.Сунцова, В.В. Носіка, Н.І. Титової, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Р.Б. Шишки, О.Г. Шульги та ін.

Накопичилася значна кількість проблем правозастосування, що пов'язане з відмовою істотної частини членів цих організацій від участі в них: свого виходу з товариства не оформили, але зобов'язань перед СТ не виконують. У тому числі, майнова основа СТ - земельна ділянка для садівництва залишається привабливою здобиччю для "рейдерів" у вигляді власників будівельних підприємств, метою яких є спорудження на територіях СТ котеджних і дачних масивів. У результаті сьогодні є поширеним явищем недобросовісне незаконне заволодіння земельними ресурсами СТ, якого ці "рейдери" досягають шляхом взаємодії із керівництвом зазначених юридичних осіб, їх учасниками або органами державної влади та місцевого самоврядування. І водночас не можуть здійснити суб'єктивне право власності на земельну ділянку для садівництва через участь у СТ ті фізичні особи, які в цьому мають гостру потребу: пенсіонери, інваліди, ветерани Великої Вітчизняної війни та інші представники соціально незахищеного населення.

Вищенаведене свідчить про актуальність і перспективність обраної тематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної цільової програми "Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070867), "Плану роботи науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 2010 рік", схваленого вченою радою Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол № 5 від 25.12.2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення на основі комплексного дослідження актів цивільного та іншого законодавства специфіки відносин власності за участю СТ і його членів, розкриття їх правової природи та визначення способів вирішення проблем, що існують у галузі здійснення та захисту суб'єктивного права власності членами цих юридичних осіб.

Для досягнення позначеної мети було поставлено такі основні завдання:

- дослідити витоки наукових досліджень відносин власності за участю СТ;

- визначити правове становище СТ як суб'єкта права власності;

- дослідити об'єктний склад відносин власності за участю СТ і його членів;

- з'ясувати правову сутність земельної ділянки для садівництва як об'єкта права власності;

- розмежувати приватноправові та публічно-правові засади, що існують у правовому реґулюванні відносин власності стосовно земельної ділянки для садівництва;

- дослідити правові питання щодо леґального забезпечення відносин власності за участю СТ і його членів;

- визначити особливості здійснення суб'єктивного права власності учасниками СТ;

- з'ясувати особливості захисту суб'єктивного права власності членів СТ;

- виявити недоліки й прогалини чинного законодавства, що спрямоване на реґламентацію досліджуваних відносин;

- розробити пропозиції щодо усунення відзначених вад і вдосконалення правового реґулювання відносин власності за участю СТ, відносин щодо здійснення та захисту суб'єктивного права власності членів СТ.

Об'єктом дослідження є правовідносини власності, учасниками яких є СТ і його члени, та перспективи вдосконалення їх реґулювання.

Предметом дослідження є національне законодавство у сфері реґулювання правовідносин власності за участю СТ і його членів, юридична доктрина, правозастосовна та судова практика, пов'язана з вирішенням практичних питань щодо здійснення та захисту права власності членів СТ.

Методи дослідження. У ході дослідження було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних наукових методів пізнання, які дозволили здійснити всебічний та об'єктивний аналіз його предмета. Так, історичний метод дав змогу дослідити правове становище СТ як юридичної особи та суб'єкта права власності, виявити його правову природу й визначити організаційно-правову форму; порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльний аналіз норм національного та зарубіжного спеціального законодавства, спрямованого на реґламентацію відносин власності за участю СТ і його членів; соціологічний метод використовувався при анкетуванні керівників і членів СТ щодо наявних правових проблем у сфері здійснення та захисту суб'єктивного права власності; статистично-аналітичний - під час опрацювання наукових та бібліографічних джерел, аналізування анкет, що були отримані в ході опитування членів цих організацій; метод правової герменевтики - для розуміння і тлумачення текстів нормативно-правових актів, статутів національних СТ.

Емпіричну базу дослідження становлять: дані, одержані в результаті вивчення понад 30 статутів СТ, розташованих на території Луганської та Донецької областей; дані, одержані за результатами опитування 100 членів СТ, що знаходяться на території Луганської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні комплексним дисертаційним дослідженням елементів, які складають правове становище СТ, особливостей майна, що належить на праві власності як самій юридичній особі, так і його учасникам, спектру правових проблем, які створюють перепони для реалізації суб'єктивного права власності учасниками СТ, особливостей захисту цього права.

До найбільш важливих у теоретичному та практичному аспекті положень слід віднести такі:

вперше:

- обґрунтовано, що СТ є видом юридичної особи приватного права, яке має організаційно-правову форму товариства співвласників земельних ділянок або кооперативу, створюється в нормативно-явочному порядку шляхом об'єднання осіб і майна, основною метою якого є забезпечення майнових та переважно особистих немайнових прав його учасників;

- визначено цивілістичне поняття земельної ділянки як загального об'єкта цивільних прав - це вид нерухомої, неспоживної речі з індивідуальними ознаками, що може бути складною та/або подільною, на яку поширюється особливий правовий режим цивільно-правової спрямованості, яка підлягає державній реєстрації, може вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, за винятком випадків, установлених законом, має використовуватися за цільовим призначенням;

- установлено, що земельна ділянка для садівництва є майновою основою СТ і видом нерухомої, неспоживної речі з індивідуальними ознаками, що може бути складною та/або подільною, на яку поширюється особливий правовий режим цивільно-правової спрямованості, яка підлягає державній реєстрації, є деталізованою частиною земель сільськогосподарського призначення з чітко встановленими стосовно неї майновими правами та обов'язками СТ або його членів, основною функцією якої є забезпечення сезонного проживання, відпочинку й оздоровлення як самого учасника цієї організації, так і членів його сім'ї, а також задоволення потреб у вирощуванні сільськогосподарських культур для особистого споживання;

- визначено, що право власності СТ в об'єктивному розумінні є системою правових норм, які реґулюють суспільні відносини щодо виникнення, набуття і припинення права власності СТ як юридичної особи, та є підставою для реалізації повноважень власника, які належать цьому учаснику цивільних правовідносин з урахуванням установлених законодавством меж;

- обґрунтовано, що право власності СТ в суб'єктивному розумінні є найбільш повним і найменш обмеженим суб'єктивним речовим правом, що являє собою юридично забезпечену можливість здійснення через представницькі органи СТ його учасниками будь-якого поводження зі своїм майном (у тому числі щодо володіння, користування, розпорядження та, у визначених законом випадках, управління й охорони) за своєю волею і незалежно від волі інших осіб з урахуванням установлених законодавством меж та іншими учасниками правовідносин обмежень, за порушення якого встановлено юридичну відповідальність;

- обґрунтовано необхідність створення нормативно-правового акта спеціальної дії, спрямованого на реґулювання відносин власності за участю СТ і його членів, - Закону України "Про садівницьке товариство", частину якого спроектовано у вигляді окремих статей;

удосконалено:

- теоретичне поняття "правовий режим", що є системою норм права, які визначають порядок правового реґулювання того чи іншого об'єкта права з огляду на специфіку відносин власності, користування та систему меж і обмежень щодо здійснення повноважень стосовно нього учасниками певних правовідносин;

- термін "гарантії захисту права власності", що являють собою передбачені законом засоби та способи, які втілюються в повноваженнях, що здійснюються компетентними державними органами в разі порушення права власності учасників цивільних правовідносин;

- поняття кооперативу як первинної ланки системи кооперації, що є господарським товариством, створюється фізичними або юридичними особами, крім передбачених законом випадків, на основі членства для здійснення спільної підприємницької та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану;

- категорію "об'єкт права власності", що розуміється як річ, визначена індивідуальними або родовими ознаками, яка має соціальну чи індивідуальну цінність на певний проміжок часу та вартісне вираження, межі щодо володіння, користування та розпорядження якою можуть бути передбачені законом;

дістали подальшого розвитку:

- аргументи на користь того, що кооператив як юридична особа є видом господарського товариства, а його однойменна організаційно-правова форма є самостійною організаційно-правовою формою господарського товариства, адже встановлено, що сучасні засади кооперації віддалені від історичної ідеологічної моделі цього правового вища та являють основу господарювання й підприємництва для юридичних осіб;

- позиція стосовно того, що правовий режим є універсальною основою для розмежування приватних і публічних засад у реґулюванні відносин власності щодо земельної ділянки для садівництва, адже використання традиційних критеріїв у розмежуванні приватних і публічних засад у відносинах щодо земельної ділянки не здатне відобразити особливості в такій дихотомії;

- аргументи на користь того, що для захисту права власності учасників цивільних правовідносин мають застосовуватися одночасно як приватноправові засоби, так і публічно-правові гарантії, що сприятиме забезпеченню такого захисту не тільки суб'єктами права власності, права яких порушено, але й компетентними органами державної влади та місцевого самоврядування в межах здійснення ними своїх повноважень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та внесені пропозиції можуть бути використані: 1) у науково-дослідній роботі для подальшого теоретичного розроблення проблем, пов'язаних із забезпеченням права власності за участю юридичних осіб, а також зі здійсненням та захистом суб'єктивного права власності їх членів, при підготуванні підручників, навчальних і навчально-методичних посібників за цією тематикою; 2) у правотворчій діяльності, при розробленні та прийнятті нормативно-правових актів, спрямованих на реґламентацію відносин за участю СТ і його членів; 3) у правозастосовній діяльності - для оптимального вирішення правових питань, що існують на практиці у сфері здійснення та захисту суб'єктивного права власності членів СТ, забезпечення права власності СТ як юридичної особи; 4) у навчальному процесі - при викладанні дисциплін "Цивільне право", "Господарське право", "Земельне право", "Аграрне право" та ін.

Підготовлену за результатами дисертаційного дослідження доповідну записку з пропозиціями, сформульованими в проекті Закону України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо відносин власності, за участю юридичних осіб)", частині проекту Закону України "Про садівницьке товариство", спрямованими на вдосконалення регуляторного законодавства, було направлено до Інституту законодавства Верховної Ради України і, як випливає з листа цього Інституту від 7 жовтня 2009 року, вони можуть послужити приводом для наукового обговорення та подальшого наукового вивчення питань щодо реалізації права власності громадянами, у тому числі через організаційно-правові форми їх об'єднань.

Пропозиції, підготовлені за результатами дослідження та сформульовані в проекті Закону України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо відносин власності за участю юридичних осіб)", частині проекту Закону України "Про садівницьке товариство", які спрямовані на вдосконалення цивільного та земельного законодавства, було направлено до Верховної Ради України і, як випливає з листа Комітету з питань правової політики від 27 жовтня 2009 року № 04-29/17-1296 та листа Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин від 15 жовтня 2009 року № 04-11/7-1267, можуть бути використані в роботі комітетів при опрацюванні змін до чинних і прийнятті нових нормативно-правових актів.

Напрацьовані в процесі дисертаційного дослідження матеріали використовуються під час проведення навчальних занять у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 10 червня 2009 року).

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладалися в доповідях та обговорювалися на: 1) Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів "Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні" (2006 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науково-практичній конференції пам'яті проф. О.А. Пушкіна "Проблеми цивільного права та процесу" (2007 р., м. Харків); ІV міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (2007 р., м. Луцьк); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин" (2007 р., м. Макіївка); засіданні "круглого столу" "Захист прав людини в контексті сучасного громадського суспільства" (2008 р., м. Луганськ); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми соціально-економічного розвитку підприємств" (2008 р., м. Харків); всеукраїнській науково-практичній конференції "Право на приватність: тенденції та перспективи" (2008 р., м. Львів).

Публікації. Основні положення дослідження опубліковані у тринадцяти публікаціях, зокрема, у п'яти статтях у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, та тезах восьми доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, п'яти додатків і переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок, із них додатків - 30 сторінки, перелік використаних джерел - 39 сторінка (359 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

власність право садівництво

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета й основні завдання дослідження, розкривається наукова новизна й практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

Розділ 1 "Садівницьке товариство як суб'єкт права власності" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Витоки наукових досліджень відносин власності за участю садівницького товариства" аналізуються теоретичні розробки, що присвячені проблематиці відносин власності за участю СТ і його членів. Беручи за основу комплексне дослідження правового становища СТ як юридичної особи, яке провів В.В. Сунцов у 1986 р., автор демонструє особливості трансформації відносин власності в суспільстві, недосконалість правових механізмів та елементів, що залучалися до реґулювання цих відносин за радянських часів.

За допомогою порівняльно-правового методу аналізуються положення чинних та історичних нормативно-правових актів, спрямованих на реґламентацію відносин власності за участю СТ і його членів. Звертається увага, що більшість нормативно-правових актів, які реґламентують досліджувані відносини, наразі втратили чинність, а ті, що існують, є анахронічними за своєю сутністю. Новелою законотворчої діяльності в цій галузі є проект Закону України "Про садові товариства" № 5533 від 19.01.2010 р. Однак його аналіз свідчить про суттєву недосконалість механізму забезпечення та захисту суб'єктивного права власності учасників СТ, відсутність норм щодо визначення організаційно-правової форми СТ. Це можна пояснити тим, що пропозиції, сформульовані дисертантом у доповідних записках і подані до відповідних комітетів Верховної Ради України, автори зазначеного проекту Закону України не врахували. З огляду на це обстоюється теза, що сучасний стан леґального забезпечення відносин власності за участю СТ і його членів є незадовільним, тому постає необхідність проектування та прийняття нормативно-правового акта з нормами спеціальної дії, спрямованого на реґламентацію цих відносин, - Закону України "Про садівницьке товариство".

У підрозділі 1.2 "Правове становище садівницького товариства як суб'єкта права власності" визначається правова сутність СТ як юридичної особи, його організаційно-правова форма, місце в системі інших юридичних осіб приватного права та підкреслюються особливості СТ як суб'єкта права власності, вносяться пропозиції щодо положень проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

З переходом України до ринкових відносин суттєво змінилися виконувані СТ соціальні функції та мета їх створення. Зокрема, функції забезпечення членів СТ сільськогосподарською продукцією для особистого вжитку, ведення членами СТ господарської чи підприємницької діяльності в їх межах уже не є для них головними. Натомість функція відпочинку та оздоровлення на землі виходить на перший план в умовах погіршення якості екологічного стану міст та їх урбаністичного навантаження.

На практиці СТ зазвичай мали організаційно-правову форму кооперативу. Однак історичні особливості виникнення інституту кооперації свідчать про те, що сучасні кооперативи є своєрідною, трансформованою в радянській державі формою підприємництва та господарювання, що існувала в демократичних капіталістичних державах, майже не схожою зі змістовим навантаженням кооперації, яким її наділили засновники-ідеологи в ХVІІІ сторіччі. Виходячи з цього, запропоновано авторське визначення поняття "кооператив".

Оскільки відносини за участю садівницьких кооперативів вреґульовано з позиції спеціального законодавства - Закону України "Про кооперацію", то обґрунтовано, що цей нормативно-правовий акт, так само як і Господарський кодекс України (далі - ГК України), є актом цивільного законодавства, адже останній було прийнято відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (п. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Ґрунтуючись на комплексних дослідженнях, проведених у національній цивілістиці, автор визначає, що терміни "кооператив" і "товариство" не тотожні та є самостійними системоутворюючими організаційно-правовими формами.

Автор підтримує позицію національних цивілістів про нетотожність категорій "юридична особа" та "організаційно-правова форма" юридичної особи. Для відображення цієї різниці на леґальному рівні при реґулюванні відносин за участю садівницьких кооперативів запропоновано змінити зміст ст. 6 Закону України "Про кооперацію".

Обґрунтовується, що для належного здійснення членами СТ суб'єктивного права власності не достатньо визначити організаційно-правову форму СТ як кооператив. У зв'язку з цим доводиться необхідність застосувати щодо СТ організаційно-правову форму "товариство співвласників земельних ділянок". Тож, СТ може бути заснованим на базі однієї з двох самостійних організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права - кооперативу або товариства співвласників земельних ділянок. Члени СТ можуть обирати ту чи іншу організаційно-правову форму при організації цієї юридичної особи. При цьому пріоритет має віддаватись організаційно-правовій формі товариства співвласників земельних ділянок. З урахуванням вищевикладеного запропоновано авторське поняття СТ.

Виходячи із сутності СТ як юридичної особи й учасника цивільних правовідносин робиться висновок, що СТ є самостійним суб'єктом права власності.

Управлінські відносини в СТ досліджено в контексті організаційних цивільних відносин. Розроблено пропозиції до проекту Закону України "Про садівницьке товариство", що передбачають заходи щодо попередження порушення права власності майбутніх членів СТ при створенні цієї юридичної особи.

Обґрунтовано, що СТ мають сприяти в здійсненні суб'єктивного права власності фізичним особам, що є соціально незахищеними (інваліди, пенсіонери, учасники Великої Вітчизняної війни, ветерани праці). Крім цих учасників цивільних відносин, переважним правом на вступ до СТ повинні бути наділені сім'ї, що мають двох і більше дітей, а також спадкоємці члена СТ. Обстоюється теза, що за винятком інвестування та благодійності участь юридичних осіб у складі СТ неприпустима. Те ж саме стосується й асоційованого членства в СТ з організаційно-правовою формою кооперативу. Зважаючи на те, що ці аспекти вказують на межі стосовно права бути членом СТ, пропонується доповнити ЦК України ст. 81-1 "Членство в юридичній особі" із відповідним змістом.

Виходячи зі специфіки СТ як юридичної особи та суб'єкта права власності, його заснування, членських відносин у його складі та управління, обґрунтовано назви розділів проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Розділ 2 "Об'єкти права власності садівницького товариства та його членів" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Загальна характеристика об'єктів права власності та його членів" констатується, що СТ і його учасники можуть мати на праві власності будь-які речі з урахуванням установлених чинним законодавством меж. Проте доцільність набуття права власності на окремі з них залежить від організаційно-правової форми СТ.

З урахуванням меж, що визначені законом стосовно набуття чи здійснення права власності на певні речі, які можуть бути об'єктами права власності СТ і його членів, підкреслюється, що поняття "об'єкт цивільних прав" та "об'єкт права власності" не тотожні, а також розроблюється авторське визначення останнього терміна. Обґрунтовується необхідність закріпити цей термін на рівні ст. 318-1 ЦК України.

Серед усіх об'єктів права власності особлива увага приділяється садовому будинку, аналізується чинне законодавство, що спрямоване на закріплення цього об'єкта права власності.

Через дослідження земельного законодавства та законодавства про надра демонструється недосконалість цивільного законодавства, спрямованого на реґламентацію відносин власності щодо земельної ділянки. У зв'язку з цим пропонується внести відповідні зміни до положень ст. 373 ЦК України.

Членські, цільові та інші внески досліджено в роботі як об'єкти права власності. Обстоюється позиція, що частина внесків у вигляді грошових коштів, спрямованих на оплату послуг енерго-, водопостачальних та інших організацій, не можуть бути об'єктом права власності СТ як юридичної особи.

З метою зменшення випадків порушення права власності з боку різних за правовим становищем суб'єктів права власності (фізичні особи та юридична особа) необхідним є, на думку автора, поділ майна на таке, що належить на праві власності членам СТ, і таке, що належить на праві власності самій юридичній особі.

Для деталізації об'єктів права власності, що є джерелами формування майна СТ, забезпечення контролю з боку членів СТ щодо їх використання запропоновано положення статей до розділів "Майно садівницького товариства та його членів", "Джерела надходження та порядок використання коштів садівницького товариства" проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

У підрозділі 2.2 "Земельна ділянка для садівництва як об'єкт права власності садівницького товариства та його членів" розкривається правова сутність земельної ділянки як речі та загального об'єкта права власності, а також специфіка земельної ділянки для садівництва як спеціального об'єкта права власності СТ і його членів.

З огляду на ознаки речі дається авторське визначення поняття "земельна ділянка". Ураховуючи соціальну й індивідуальну цінність земельної ділянки для садівництва, дисертант обґрунтовує, що остання є не тільки об'єктом права власності СТ і його членів, але і майновою основою СТ.

На основі запропонованого визначення загального поняття земельної ділянки автор наводить власне визначення категорії "земельна ділянка для садівництва". Оскільки ця категорія є нейтральною в галузі відносин власності й може застосовуватись як до об'єкта права власності СТ, так і до об'єкта права власності учасників цієї організації, внесено пропозицію замінити в ч. 6 ст. 35 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) словосполучення "земельних ділянок садівницьких товариств" на "земельних ділянок для садівництва".

У контексті інших об'єктів права власності СТ і його учасників, що мають відношення до земельних ресурсів, аналізується термін "земля", підкреслюється його специфіка як об'єкта цивільних прав. З огляду на це автор пропонує доповнити поняттям "земля" положення ч. 1 ст. 177 ЦК України. Ураховуючи різні суб'єктні склади відносин власності, особливості категорій "земля" та "земельна ділянка", він доходить висновку про неприпустимість їх ототожнення на леґальному рівні та обґрунтовує необхідність виключити термін "земля" зі складу статей ЦК України, що спрямовані на реґламентацію відносин власності стосовно земельної ділянки.

Такі об'єкти, як "землі", "земельна частка (пай)", "земельний масив", "угіддя", на погляд дисертанта, не відносяться до об'єктів права власності СТ і його учасників.

Обґрунтовується, що поняття "пай" і "земельна частка (пай)" зовнішньо є схожими, але ж суттєво розрізняються. Автор доводить, що останній термін є відображенням майнового права, тому запропоновано внести відповідний термін до положень розділу "Загальні положення" проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Підрозділ 2.3 "Розмежування приватних та публічних засад в реґулюванні відносин власності щодо земельної ділянки для садівництва" присвячений визначенню теоретичного критерію для розмежування приватних і публічних засад у реґулюванні відносин власності щодо майнової основи СТ - земельної ділянки для садівництва, дослідженню категорії "правовий режим".

Відносини щодо земельної ділянки як загального об'єкта реґулюються з позиції як цивільного, так і земельного законодавства, що викликає потребу в розмежуванні приватних і публічних засад у відносинах власності щодо спеціального об'єкта - земельної ділянки для садівництва.

Це дослідження проводиться за допомогою системи критеріїв, що визначаються вченими в галузі теорії права, цивілістами та іншими науковцями. Традиційно як такі використовуються предмет права, метод права, категорія "інтерес" тощо. Однак дисертант доходить висновку, що більшість із них не є універсальними для розмежування приватних і публічних засад у відносинах власності стосовно земельної ділянки для садівництва.

Найбільш зручною дихотомічною основою в розмежуванні приватних і публічних засад у реґулюванні відносин власності щодо земельної ділянки для садівництва є категорія "правовий режим" як система норм права. Підкреслюється, що більшість дослідників як у цивілістиці, так і в інших суміжних галузях права використовують її або як само собою зрозуміле, як "збірний образ", або з метою прикриття малодослідженого аспекту певного правового явища. Пропонується авторське поняття "правовий режим", причому використовується саме термін "правовий режим", а не похідна категорія "правовий режим власності". З урахуванням цього вноситься пропозиція доповнити ЦК України ст. 190-1 "Земельна ділянка" із відповідним змістом.

Обстоюється позиція щодо необхідності класифікації земельних ресурсів СТ і його членів за правовим режимом. З урахуванням цього вносяться відповідні пропозиції до розділу "Майно садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Земельній ділянці для садівництва як об'єкту права власності властивий цивільний правовий режим. Проте обстоюється теза, що цьому об'єкту права власності може бути властивий інший правовий режим, зокрема земельно-правовий, господарсько-правовий, природоохоронний тощо. Автор демонструє специфіку їх застосування на прикладі земельної ділянки, що знаходиться на території національного природоохоронного парку.

Паралельно з досліджуваною тематикою аналізується цивільне та земельне законодавство, спрямоване на реґламентацію відносин власності щодо земельної ділянки для садівництва, виявляються певні недоліки та вносяться пропозиції щодо їх усунення на законодавчому рівні.

Розділ 3 "Правове реґулювання відносин власності за участю садівницького товариства та його членів" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Правові питання леґального забезпечення відносин власності за участю садівницького товариств та його членів" визначається теоретичне поняття право власності СТ, аналізуються проблеми застосування чинного законодавства до реґулювання відносин власності за участю СТ і його членів, висвітлюються правові проблеми цієї галузі та пропонуються шляхи їх вирішення, вносяться пропозиції щодо положень чинного проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

На основі сучасних комплексних дослідженнях, що були проведені у сфері відносин власності за участю юридичних осіб, розроблено авторське поняття права власності СТ в об'єктивному та суб'єктивному розумінні.

Оскільки СТ може бути як комерційним (кооператив), так і некомерційним (товариство співвласників земельних ділянок), запропоновано виключити зі складу ч. 1 ст. 82 ЗК України словосполучення "для здійснення підприємницької діяльності". Звертається увага на недосконалість ідеологічної моделі ЗК України, на якій побудовано відносини власності щодо земельної ділянки.

Виходячи з того, що в ЗК України передбачено межі щодо набуття земельної ділянки для садівництва іноземними громадянами та особами без громадянства, запропоновано доповнити положення ч. 1 ст. 63 Сімейного кодексу України вказівкою на існування таких меж. З метою забезпечення охорони майнових прав майбутніх членів СТ щодо майнових внесків на стадії створення цієї юридичної особи внесено пропозицію закріпити в розділі "Створення садівницького товариства" проекту Закону України "Про садівницьке товариство" норму, за якою при створенні СТ бажано, щоб кожен із засновників та учасників, що перебувають у шлюбі, письмово (нотаріально посвідчено) надавали згоду їх подружжя на внесення ними відповідного внеску до складеного капіталу.

При розробленні положень розділу "Права та обов'язки садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство" обґрунтовано, що здійснення централізованої оплати послуг комунальних організацій керівництвом СТ є недоцільним, а також зроблено відповідні пропозиції щодо положень наведеного розділу.

У підрозділі 3.2 "Здійснення суб'єктивного права власності учасниками садівницького товариства" досліджено правові проблеми, що виникають у членів СТ на практиці в галузі здійснення ними суб'єктивного права власності щодо належного їм майна, зокрема земельної ділянки для садівництва. З урахуванням цього запропоновано шляхи їх вирішення на леґальному рівні, розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, спрямованих на реґулювання відносин власності за участю членів СТ, а також пропозиції щодо розділів проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Обґрунтовується необхідність розмежування відносин власності за участю СТ і його членів при здійсненні ними повноважень власника в положеннях розділу "Правовий режим майна садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство", за чого використовується ідеологічна модель ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію".

При здійсненні суб'єктивного права власності членами СТ існує окрема система меж. Стосовно контексту дослідження автор демонструє це на прикладі ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 ЗК України. У зв'язку з цим обґрунтована необхідність внесення відповідних доповнень до положень ст. 319 ЦК України.

Територія СТ зумовлює спільне проведення дозвілля його членами та відповідне розташування садових будинків, що породжує на практиці певні проблеми. З метою їх усунення при розробленні пропозицій до розділу "Права та обов'язки садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство" використовується інститут добросусідства.

Факти незаконного, недобросовісного заволодіння земельними ділянками членів СТ є досить поширеними на практиці, що унеможливлює в окремих випадках здійснення останніми суб'єктивного права власності на ці об'єкти цивільних прав. Аналізуючи чинне цивільне законодавство, автор доходить висновку про необхідність закріплення в ЦК України ст. 373-1 "Незаконне недобросовісне заволодіння земельною ділянкою" із відповідним змістом, а також пропонує змінити назву ст. 212 ЗК України та положення чч. 1, 3 цієї статті.

Підрозділ 3.3 "Захист суб'єктивного права власності учасників садівницького товариства" присвячено аналізу теоретичних і практичних аспектів захисту суб'єктивного права власності членів СТ, висвітленню проблем у цій галузі та їх вирішенню на рівні чинного законодавства та розробленню пропозицій до положень розділів проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Через дослідження категорії "інтерес" дисертант доводить необхідність забезпечення захисту не тільки права власності членів СТ, але і їхніх інтересів, пропонує доповнити цією категорією положення ч. 1 ст. 386 ЦК України.

Обстоюється теза, що в цивільному законодавстві передбачено не засіб захисту права власності державою та органами публічної влади, але ж відповідну гарантію. Запропоновано авторське визначення терміна "ґарантії захисту права власності", що дозволило внести відповідні зміни до положень ч. 1 ст. 386 ЦК України.

Обґрунтовано, що органи управління СТ повинні забезпечувати захист суб'єктивних прав членів досліджуваної юридичної особи, внесено відповідні пропозиції щодо положень розділу "Права та обов'язки садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство". У тому числі запропоновано доповнення ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію" аналогічним суб'єктивним правом, яке повинні мати члени СТ із організаційно-правовою формою кооперативу.

Систематичні порушення суб'єктивного права власності членів СТ відбуваються через викрадення належного їм майна. З метою попередження цих фактів та забезпечення суб'єктивного права власності учасників СТ доводиться, що охорона майна СТ і його членів має здійснюватися на професійній основі. З урахуванням цього спроектовано окрему статтю в розділі "Права та обов'язки садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Маючи на меті подолання проблеми несплати членських внесків і відшкодування шкоди, завданої СТ дійсними членами цієї юридичної особи та тими, що вийшли із її складу, дисертант пропонує закріпити в положеннях розділу "Права та обов'язки садівницького товариства та його членів" проекту Закону України "Про садівницьке товариство" норму, за якою керівництво СТ відповідно до закону та установчих документів має право звернутися до суду з метою відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням або неналежним виконанням своїх обов'язків членом СТ.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в науково-теоретичному дослідженні національного законодавства у сфері реґулювання правовідносин власності за участю СТ і його членів, вирішення практичних питань щодо здійснення та захисту права власності членів СТ.

За результатами проведеного дослідження автором сформульовано понятійний апарат і рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормативно-правових актів, що реґулюють відносини власності за участю СТ і його членів. Так, з урахуванням того, що ГК України, так само як і ЗК України, є актами цивільного законодавства, запропоновано виключити параграф 2 глави 8 "Виробничий кооператив" зі складу ЦК України.

Ураховуючи специфіку суб'єктного та об'єктного складу відносин власності за участю СТ і його членів, особливостей здійснення та захисту суб'єктивного права власності останніх, доведено необхідність внесення змін і доповнень до положень ст.ст. 177, 181, 190, 319, 373, 386 ЦК України, ст. 63 СК України, ст.ст. 35, 79, 80, 81, 82, 83, 86, 131, 210, 212 ЗК України, ст.ст. 2, 6, 8, 12, 19-1, 21 Закону України "Про кооперацію", ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію".

У контексті дослідження розроблено окремі статті розділів "Загальні положення", "Створення садівницького товариства", "Правове становище членів садівницького товариства", "Права та обов'язки садівницького товариства та його членів", "Майно садівницького товариства та його членів", "Джерела надходження та порядок використання коштів садівницького товариства", "Правовий режим майна садівницького товариства та його членів", "Управління садівницьким товариством" проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Запропоновано авторську редакцію ст. ст. 81-1, 190-1, 318-1, ст. 375-1 ЦК України:

Стаття 81-1 "Членство в юридичній особі"

1. Членом юридичної особи може бути фізична та/або юридична особа, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 190-1 "Земельна ділянка"

1. Земельною ділянкою є нерухома, неспоживна річ з індивідуальними ознаками, що може бути складною та/або подільною, на яку поширюється особливий правовий, підлягає державній реєстрації, може вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, за винятком випадків, установлених законом, має використовуватися за цільовим призначенням.

Стаття 318-1 "Об'єкти права власності"

1. Об'єктами права власності є речі, що визначені індивідуальними ознаками, мають соціальну чи індивідуальну цінність на певний проміжок часу та вартісне вираження, межі щодо володіння, користування та розпорядження яким можуть бути передбачені законом.

Стаття 375-1 "Незаконне недобросовісне володіння земельною ділянкою"

1. Особа, яка незаконно недобросовісно володіє земельною ділянкою, не набуває права власності на неї.

2. Відносини щодо повернення земельної ділянки, що перебуває в незаконному недобросовісному володінні, вреґульовані Земельним кодексом України.

Запропоновано авторську редакцію ст. 1-1 Закону України "Про кооперацію":

Стаття 1-1 "Законодавство про кооперацію"

1. Відносини щодо кооперації реґулюються відповідно до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, цього Закону, а також інших актів цивільного законодавства.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Машуков Р.О. Цивільно-правовий режим земельної ділянки: співвідношення приватноправових і публічно-правових засад / Р.О. Машуков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 1. - С. 103 - 112.

2. Машуков Р.О. Про застосування понятійного апарату, пов'язаного із правовою регламентацією земельних ресурсів в установчих документах садівницького товариства: цивільно-правовий аспект / Р.О. Машуков // Вісник Луганського державного університету імені Е.О. Дідоренка. - 2008. - № 2. - С. 158 - 172.

3. Машуков Р.О. Правові питання застосування аналогії при регулюванні майнових відносин, пов'язаних із земельною ділянкою садівницького товариства / Р.О. Машуков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2008. - № 3. - С. 179 - 188.

4. Машуков Р.О. Про визначення поняття земельної ділянки для садівництва як об'єкта цивільних прав / Р.О. Машуков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2008. - № 4. - С. 147 - 158.

5. Машуков Р.О. Про стан легального забезпечення відносин за участю садівницького товариства як учасника цивільних правовідносин / Р.О. Машуков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2009. - № 1. - С. 168 - 172.

6. Машуков Р.О. Питання цивільно-правового регулювання відносин щодо земельної ділянки / Р.О. Машуков // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні : матеріали Всеукраїнської міжвузівської наук. конф. молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). - м. Івано-Франківськ, 2006. - С. 185 - 188.

7. Машуков Р.О. Застосування аналогії у правовому регулюванні відносин стосовно земельної ділянки / Р.О. Машуков // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами ІV Міжнар. наук-практ. конф., Луцьк, 2007 р., 1-2 черв.: У 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчик, І.М. Якушев. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. І. - С. 424 - 426.

8. Машуков Р.О. Забезпечення правового становища садівницьких товариств / Р.О. Машуков // Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин: зб. доповідей та тез повідомлень учасників міжнародної наук.-практ. конф., Макіївка, 21 - 22 вересня 2007 р. / ред. кол. Р.Б. Шишка, Р.В. Мавліханова. - Макіївка-Харків : Макіївський економіко-гуманітраний ін.-т, Харківський національний ун-т внутрішніх справ, НДІ приватного права і підприємництва АПрН України. - 2007. - С. 47 - 49.

9. Машуков Р.О. Земельна ділянка як об'єкт цивільних прав: питання понятійного апарату / Р.О. Машуков // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О.А. Пушкіна) : матеріали міжнародної наук-прак. конф., 26 травня 2007 р. / ред. В.А. Кройтора, Р.Б. Шишки, Є.О. Мічуріна. - Харків : ХНУВС, 2007. - С. 228 - 230.

10. Машуков Р.О. Правові питання визначення організаційно-правової форми садівницького товариства / Р.О. Машуков // Проблеми соціально-економічного розвитку підприємств : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (29 - 30 жовтня 2008 р.) / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний інститут". - Харків, 2008. - С. 188 - 189.

11. Машуков Р.О. Правове регулювання оренди земельної ділянки садівницького товариства: аспект приватності / Р.О. Машуков // Право на приватність: тенденції і перспективи : тези Всеукраїнської наук.-практ. конф. (м. Львів, 14 листопада 2008 р.) - Львів : Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2008. - С. 115.

12. Машуков Р.О. Правове становище садівницького товариства як учасника цивільних правовідносин за радянським законодавством / Р.О. Машуков // Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти : тези доповідей учасників круглого столу, 22 травня 2009 р. - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 117 - 119.

13. Машуков Р.О. Правові аспекти забезпечення права власності на землю територіальних громад та юридичних осіб: на прикладі земельної ділянки садівницького товариства / Р.О. Машуков // Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин : Зб. доповідей та тез повідомлень на засіданні круглого столу, 6 лютого 2009 р. / ред. кол. : Р.Б. Шишка (наук. ред.), Г.Г. Забарний (заст. наук. ред.) - Ірпінь : НУДПС України, 2009. - С. 259 - 261.



АНОТАЦІЯ

Машуков Р.О. Право власності садівницького товариства та його членів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2010.

Дисертація являє собою комплексне дослідження національного законодавства у сфері реґулювання правовідносин власності за участю садівницького товариства та його членів, юридичної доктрини, правозастосовної та судової практики, а також пов'язана із вирішенням практичних питань щодо здійснення та захисту права власності членів садівницького товариства. Автор визначає суб'єктний та об'єктний склади правовідносин власності за участю садівницького товариства та його членів, дефініції суб'єктивного та об'єктивного права власності садівницького товариства.

Дисертація містить рекомендації та пропозиції, що стосуються законодавчого вреґулювання відносин власності за участю садівницького товариства та його членів, стосовно здійснення та захисту їх суб'єктивного права власності. Окремі з цих рекомендацій і пропозицій склали проект Закону України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо відносин власності за участю юридичних осіб та їх членів)", а також частину проекту Закону України "Про садівницьке товариство".

Ключові слова: право власності, суб'єктивне право власності, садівницьке товариство, член садівницького товариства, юридична особа, земельна ділянка, об'єкт права власності, здійснення права власності, захист права власності.



АННОТАЦИЯ

Машуков Р.А. Право собственности садоводческого товарищества и его членов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация представляет собой комплексное исследование национального законодательства в сфере регулирования правоотношений собственности при участии садоводческого товарищества и его членов, правовой доктрины, правоприменительной и судебной практики, а также связана с решением практических проблем в области осуществления и защиты субъективного права собственности участников садоводческого товарищества. Автор определяет субъектный и объектный составы правоотношений собственности при участии садоводческого товарищества и его членов, дефиниции субъективного и объективного права собственности садоводческого товарищества.

Существенной особенностью садоводческого товарищества является его организационно-правовая форма, которая состоит из двух самостоятельных: товарищество собственников земельных участков и кооператив. Члены этого юридического лица свободны в выборе любой из них при его организации. От этого выбора зависят особенности осуществления права собственности участниками садоводческого товарищества, реализации ими охраняемых законом интересов, целесообразность приобретения определенных вещей на праве собственности как членами садоводческого товарищества, так и самим юридическим лицом. С учетом этого сформулировано авторское понятие "садоводческое товарищество".