Злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання

Доведено, що зміст ч. 1 ст. 38 КК дозволяє стверджувати, що умисне заподіяння затримуваній особі смерті не охоплюється наслідками у складі цього правомірного вчинку (такі дії, незалежно від тяжкості вчиненого затримуваною особою злочину, мають кваліфікуватися за ст. 118 КК). Такий підхід відповідає положенню про мету доставити цю особу органам влади.

Зазначається, що в ст. 41 КК при заподіянні шкоди правоохоронюваним інтересам допускається необережне ставлення особи до обставин, пов'язаних із виконуваним нею наказом чи розпорядженням, а також вказується на неусвідомлення та неможливість усвідомлювати злочинний характер наказу чи розпорядження. Тому при умислі в такого виконавця наказу чи розпорядження на заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам питання про його кримінальну відповідальність має вирішуватись в межах співучасті, а при заподіянні ним такої шкоди необережно чи невинувато ця шкода має ставитись у вину лише особі, яка віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Обґрунтовано, що у ч. 2 ст. 43 КК поняття "тяжкі наслідки" та "особливо тяжкі наслідки" розуміються як узагальнена кримінально-правова характеристика передбачених в Особливій частині КК наслідків, що є елементом складу злочину. Зміст цих тяжких та особливо тяжких наслідків визначається незалежно від того, чи відповідають вони буквальному позначенню в Особливій частині КК наслідків як елемента складу злочину. Такий підхід потребує уточнення змісту в ч. 2 ст. 43 КК тяжких та особливо тяжких наслідків (знайшло своє відображення у запропонованій редакції ч. 2 ст. 43 КК - див. Висновки).

У підрозділі 3.6. "Наслідки та окремі проблеми призначення покарання" продемонстровано, що злочинні наслідки як результат будь-якого злочину та наслідки як елемент складу злочину можуть бути враховані у змісті орієнтирів, які характеризують призначення покарання, зокрема, при визначенні: а) ступеня тяжкості вчиненого злочину та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання; б) показників ступеня тяжкості вчиненого злочину, що у ч. 1 ст. 66 КК визнаються обставинами, які пом'якшують покарання (п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 66 КК); в) показників ступеня тяжкості злочину, що визнані обставинами, які обтяжують покарання (п.п. 5, 10 ч. 1 ст. 67 КК); г) показника ступеня тяжкості вчиненого злочину, який є додатковим правовим орієнтиром до загальних засад призначення покарання і закріплений в ч. 1 ст. 68 КК як "ступінь тяжкості вчиненого особою діяння". Так, злочинні наслідки як результат будь-якого злочину, які не стосуються відповідного елемента складу злочину, пов'язуються з розумінням "тяжких наслідків, завданих злочином" (п. 5 ч. 1 ст. 67 КК). У свою чергу на підставі положень ч. 4 ст. 67 КК наслідки як елемент складу злочину не можуть враховуватись у змісті "тяжких наслідків, завданих злочином" як обставини, що обтяжує покарання. Проте такі наслідки як елемент складу злочину можуть за певних умов вважатись показником ступеня тяжкості вчиненого злочину при призначенні покарання.

Розділ 4 "Наслідки та окремі проблеми Особливої частини кримінального права України" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. "Наслідки як елемент складу злочину певного виду: основні техніко-юридичні аспекти" зазначається, що техніко-юридичні аспекти стосуються визначення правил законодавчої техніки, термінологічних особливостей використання термінів і понять (їх зворотів) при позначенні змісту наслідків як елемента складу злочину. З цією метою в дисертації розкривається зміст і значення термінів, які позначають механізм настання наслідків у складах злочинів (на прикладі складів злочинів у сфері господарської діяльності), а саме: "заподіяння", "завдання", "спричинення", "призвели(о) до". Констатуючи непослідовність використання в Особливій частині КК кількох термінів у логічному рядку "заподіяння" - "завдання" - "спричинення", визначається їх синонімія і робиться висновок про доцільність закріплення лише одного із них ("заподіяння") в нормах Особливої частини КК.

У підрозділі 4.2. "Наслідки як елемент складу злочину певного виду: основні спеціально-юридичні аспекти" розкриваються спеціально-юридичні аспекти, які визначають "юридичний режим" наслідків як елемента складу злочину на підставі з'ясування специфіки використання в Особливій частині КК дефініцій правових понять, нормативних приписів та юридичних конструкцій як засобів відображення наслідків поведінки людини. Виділяючи такі аспекти, дисертант з'ясовує їх зміст на прикладі норм розділу VII Особливої частини КК та визначає типові й нетипові форми, за якими в КК відображуються наслідки поведінки людини.

До типових форм віднесені ті, які відображають: 1) поєднання в межах однієї конструкції складу злочину єдиного за своїм змістом діяння або одного ускладненого чи різних за змістом альтернативних діянь, що призводить до: а) одного обов'язкового наслідку; б) подвійних конститутивних наслідків; в) подвійних альтернативних наслідків; г) наслідків, альтернативних іншим характеристикам складу злочину; ґ) комплексних наслідків; 2) фіксацію в основному, кваліфікованому чи особливо кваліфікованому складах злочину одного або різних видів шкоди; 3) фіксацію в цих складах формально-визначених, оціночних та/або комбінованих наслідків.

Нетиповими формами вважаються ті, які при описанні єдиного за своїм змістом діяння або одного ускладненого чи різних за змістом альтернативних діянь (способів вчинення злочину) відсилають до відповідної характеристики наслідків як елемента складу злочину. Нетиповими є й ті форми, які охоплюють випадки: а) коли основний склад злочину разом із загрозою заподіяння шкоди включає її реальне заподіяння, а кваліфікований - також таку реальну шкоду; б) коли наслідки як елемент основного складу злочину перестають бути обов'язковим елементом кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складу; в) коли основний склад злочину не передбачає наслідки як його елемент, в "межах" кваліфікованого складу цей елемент "представлений" як загроза (небезпека) заподіяння шкоди, а в особливо кваліфікованому - як реальне заподіяння такої шкоди; г) коли в основному і кваліфікованому складах злочину такий їх елемент як наслідки визначені у виді загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, а в особливо кваліфікованому - у виді реального заподіяння шкоди.

У підрозділі 4.3. "Окремі проблеми змістовних характеристик наслідків в складах злочинів певних видів (на прикладі складів злочинів у сфері господарської діяльності)" конкретизовано ознаки наслідків як елемента складу злочину в змісті їх типових й нетипових форм, які закріплені в нормах розділу VII Особливої частини КК. Такий підхід дозволяє визначити специфіку законодавчого описання і закріплення цих наслідків у вказаних нормах КК та охарактеризувати їх вплив, зокрема, на: а) диференціацію їх різновидів у відповідних нормах КК (наприклад, у разі, коли такі наслідки пов'язані з фіксацією критеріїв (підстав) диференціації великої матеріальної шкоди у кваліфікованому складі фіктивного підприємництва (ч. 2 ст. 205 КК) і стосуються окремих видів потерпілого (фізичних осіб, держави або юридичних осіб), щодо яких закріплені відповідні суми кількостей неоподатковуваного мінімуму доходів громадян [далі - нмдг]); б) послідовність законодавчого роз'яснення їх змістовних характеристик (так, з урахуванням закріплення у складі доведення до банкрутства (ст. 219 КК) конструктивного наслідку "стійка фінансова неспроможність суб'єкта господарської діяльності" поряд з альтернативними - "велика матеріальна шкода державі чи кредитору" доведена доцільність законодавчої фіксації у ст.ст. 218, 219 КК "розташування" потерпілих (їх видів), яким заподіяна велика матеріальна шкода, у певному порядку); в) фіксацію інших елементів складу злочину (наприклад, у складі обману покупців та замовників, коли вжите в ч. 1 ст. 225 КК і примітці до неї поняття обману у значних розмірах в примітці до цієї статті КК конкретизується шляхом поєднання змістовних характеристик обману та відповідної суми кількостей нмдг, яка стосується заподіяної матеріальної шкоди).

Окремо вирішується проблема грошових обчислень змісту наслідків та інших елементів складів злочинів, що здійснюється з урахуванням суми їх показників у грошових величинах. При вирішенні цієї проблеми найважливішим визнається обґрунтування адекватності обчислення змісту таких елементів, методика таких обчислень (виміру розмірів цих наслідків та інших елементів складу злочину), вплив зростаючого рівня інфляції, шляхи оптимізації положень КК до грошового обчислення таких елементів у складах злочинів. З урахуванням цього пропонується два альтернативних підходи: 1) відмова законодавця від нмдг і передбачення відповідних показників цих елементів як твердої суми національної валюти (гривні); 2) при законодавчій відмові від нмдг в основі обчислення змісту цих елементів передбачається умовна розрахункова (фінансова) одиниця, що визначена виходячи із розміру одного прожиткового мінімуму на початок бюджетного періоду в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розділ 5 "Врахування наслідків при кваліфікації злочинів (на прикладі кваліфікації окремих злочинів у сфері господарської діяльності)" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 5.1. "Врахування наслідків у виді матеріальної шкоди при кваліфікації окремих злочинів у сфері господарської діяльності" досліджується врахування наслідків при кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності на підставі визначення характеру і змісту їх (наслідків) різновидів, коли вони набувають вигляду тільки матеріальної шкоди.

Досліджуються такі "складові" матеріальної шкоди як реальні збитки та упущена вигода. Поняття реальних збитків охоплює відповідні втрати, яких зазнав потерпілий, та/або витрати, які він зробив чи мусить зробити для відновлення своєї порушеної соціальної цінності. Такий підхід зумовлює висновок про те, що, наприклад, втрати у кваліфікованому складі фіктивного підприємництва утворюються створенням та/або придбанням суб'єкта підприємництва і не охоплюють ті втрати чи витрати, які були утворені подальшою діяльністю створеного (придбаного) суб'єкта підприємництва. У складах ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) наслідки можуть бути лише у виді реальних збитків, які виражаються у ненадходженні до бюджетів чи державних цільових фондів відповідних коштів (такими коштами є ті, що несплачені (недоплачені) як податки, збори (обов'язкові платежі) без урахування нарахованих чи сплачених штрафів і пені). У складах злочинів, пов'язаних з банкрутством, реальні збитки характеризуються витратами, які кредитор та/або держава здійснили для відновлення свого порушеного права на одержання коштів. У кваліфікованому складі шахрайства з фінансовими ресурсами такі збитки включають втрати кредитора, яких він зазнав у зв'язку з поверненням чи відновленням свого права на передані винному кошти, а у складах виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів охоплюють відповідні втрати у майні й витрати, яких зазнали особи, що придбали підроблені цінні папери, і стосуються виконання ними зобов'язань із сплати коштів.

Обґрунтовується доцільність врахування упущеної вигоди у складах злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ст.ст. 218-221, ч. 2 ст. 222, ч.ч. 2, 3 ст. 224, ст. 225 КК. Розміри такої упущеної вигоди складаються із сум відповідних коштів, які потерпілі могли реально одержати, якби винний не перешкодив цьому шляхом реалізації мети прикриття за допомогою створеного чи придбаного суб'єкта підприємництва незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ч. 2 ст. 205 КК), порушення прав та інтересів кредиторів протиправними діями, пов'язаними з банкрутством (ст.ст. 218-221 КК), надання завідомо неправдивої інформації кредитору, що призвело до одержання субсидії, субвенції, дотації, кредиту чи пільг щодо податків (ч. 2 ст. 222 КК), несплати потерпілому коштів відповідно до передбачених підробленими цінними паперами зобов'язань (ч.ч. 2, 3 ст. 224 КК), вчинення умисного обмірювання, обважування, обраховування чи іншого обману під час реалізації товарів чи надання послуг (ст. 225 КК).

З урахуванням особливостей наслідків у складах злочинів, передбачених ст.ст. 212, 2121, 218-221, ч. 2 ст. 222 КК, виділяються основні підходи щодо впливу їх грошових характеристик на кваліфікацію цих злочинів за правилами ідеальної сукупності та відмежування від інших злочинів. Так, ідеальна сукупність має місце в разі, коли заподіяні одним діянням наслідки є елементом кількох складів злочинів (при цьому мінімальна та/або максимальна межа їх (наслідків) кількісних характеристик є різною). Така ситуація характерна для фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів на суму, яка в п'ять тисяч і більше разів перевищує нмдг (ч. 3 ст. 212 КК), заподіяного в результаті надання завідомо неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо податків (ст. 222 КК). Такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 і ч. 1 ст. 222 КК. Крім цього, наслідки як елемент деяких із зазначених складів можуть виступати критерієм відмежування цих злочинів від інших. Наприклад, у випадку, коли незаконні дії в разі банкрутства (ст. 221 КК) поєднуються зі службовим підробленням (ст. 366 КК) слід враховувати те, що обов'язковим елементом складу злочину, передбаченого ст. 221 КК, є лише велика матеріальна шкода (згідно з приміткою до ст. 218 КК вона має у п'ятсот і більше разів перевищувати нмдг), а кваліфікованого складу службового підроблення (ч. 2 ст. 366 КК) - як матеріальна, так і нематеріальна шкода (ці різновиди шкоди в ч. 2 ст. 366 КК закріплені як "тяжкі наслідки"; якщо ці "тяжкі наслідки" полягають у матеріальних збитках, то останні згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК мають в 250 і більше разів перевищувати нмдг). Тому при заподіянні незаконними діями в разі банкрутства, які поєднуються зі службовим підробленням, разом з нематеріальною шкодою також шкоди матеріальної на суму, що в п'ятсот і більше разів перевищує нмдг, вчинене потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 221 та ч. 2 ст. 366 КК.

У підрозділі 5.2. "Врахування "комбінованих" наслідків при кваліфікації окремих злочинів у сфері господарської діяльності" визначаються особливості врахування наслідків при кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності на підставі визначення характеру і змісту їх (наслідків) різновидів, зокрема, коли матеріальна шкода поєднується зі шкодою іншого виду (наприклад, моральною, шкодою, пов'язаною з приниженням честі, гідності й ділової репутації фізичної чи юридичної особи, іншим обмеженням законних прав чи інтересів таких осіб як суб'єктів господарської діяльності) і включається у зміст так званих "комбінованих" наслідків.

Показано специфіку, яку мають реальні збитки та упущена вигода, що включаються у такі "комбіновані" наслідки. Так, в особливо кваліфікованому складі протидії законній господарській діяльності (ч. 3 ст. 206 КК) реальні збитки можуть виражатись у втратах, яких потерпілий - суб'єкт господарювання - зазнав у зв'язку з посяганням на свободу здійснюваної ним господарської діяльності, витрати на компенсацію заходів, спрямованих на відновлення своїх порушених прав як суб'єкта господарювання. Такі втрати і витрати мають як матеріальний, так і нематеріальний характер (наприклад, моральні страждання, приниження честі, гідності й ділової репутації такого суб'єкта тощо). Поняття упущеної вигоди в цьому складі охоплює ті доходи, які названий суб'єкт міг реально одержати, якби його права не були порушені зазначеними діями винної особи. Зазначені різновиди наслідків у ч. 3 ст. 206 КК представлені як альтернативно закріплені "велика шкода" й "інші тяжкі наслідки". Зміст "великої шкоди" охоплює матеріальну шкоду, яка може бути обчислена на підставі грошових характеристик, відповідних сумі п'ятсот і більше нмдг, а "інші тяжкі наслідки" - такі різновиди матеріальної шкоди, які не можуть обчислюватись на підставі цієї суми нмдг (наприклад, фізичної шкоди - смерті однієї або кількох осіб, заподіяння їм тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, їх самогубство). Що стосується врахування нематеріальної шкоди у змісті "великої шкоди" та "інших тяжких наслідків", то таке врахування здійснюється за правилами, передбаченими для конкретизації оціночних ознак складу злочину, і залежить від конкретних обставин вчиненого.

"Комбіновані" наслідки у складах злочинів, передбачених ст.ст. 231, 232 КК, що представлені як "істотна шкода", виражаються у матеріальних збитках, а саме: а) витратах, які суб'єкт господарювання зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права на комерційну чи банківську таємницю; б) неотриманні ним доходів, які він міг отримати, якби його права на ці об'єкти права інтелектуальної власності не було порушено. Крім цього, "істотною шкодою" охоплюються й різні види моральної шкоди та шкоди, пов'язаної з приниженням честі, гідності й ділової репутації такого суб'єкта.

злочинний кримінальний правовий соціологічний

Висновки

У висновках викладено найважливіші теоретичні й практичні результати проведеного дослідження та запропоноване вирішення значної наукової проблеми, що виявляється в розкритті особливостей впливу злочинних наслідків як кримінально-правового явища, його окремих різновидів на кримінально-правове регулювання та формулюванні на цій основі конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Так, до найважливіших теоретичних результатів дисертаційного дослідження можна віднести, зокрема, наступні положення:

1) визначальним для філософського, соціологічного та правового (в тому числі кримінально-правового) розуміння сутності наслідків є встановлення взаємозв'язку між поняттями "поведінка людини" - "зміни в соціальній сфері"; "суспільно небезпечна поведінка" - "суспільно небезпечні наслідки"; "злочинна поведінка" - "злочинні наслідки"; "склад злочину певного виду чи окремого його різновиду" - "наслідки як елемент складу злочину";

2) негативні зміни в соціальній сфері - в залежності від особливостей її ураження - можуть проявитися у двох типах - якісному та кількісно-якісному; в залежності від типу - шляхом фіксації таких змін у кримінально-правових нормах - обирається варіант їх (соціальних цінностей) кримінально-правової охорони;

3) негативні зміни в соціальній сфері можуть фіксуватись у кримінально-правових нормах як наслідки, а останні - включатися в склад злочину; в цьому разі основними різновидами таких змін є: а) порушення встановленого в державі правопорядку, що виражається в дезорганізації урегульованих правом соціальних зв'язків; б) реальні втрати, яких носії соціальних цінностей зазнали у зв'язку з утворенням негативних змін; в) неодержання вигоди, яка могла бути отримана таким носієм у разі відсутності впливу суспільно небезпечного діяння, яке законом визначене як злочин, на соціальні цінності; г) витрати, які здійснили носії соціальних цінностей чи мусять їх зробити для відновлення порушеної таким впливом соціальної цінності;

4) типовими поняттями, що фіксують наслідки в кримінально-правових нормах, є поняття "істотна шкода", "значна шкода", "тяжкі наслідки" тощо; водночас в окремих кримінально-правових нормах (наприклад, ч. 2 ст. 11 КК) поняття "істотна шкода" не є характеристикою лише наслідків, а може поширюватися на інші елементи складу злочину;

5) невизначений кримінально-правовий зміст мають поняття "наслідки", "суспільно небезпечні наслідки" у ст. 23-25 КК; відповідні формулювання цих статей не дають можливості вирішити принципове питання: зазначені в них наслідки завжди є елементом складу злочину, чи можуть виходити за його межі; на думку дисертанта, це питання має бути вирішене на законодавчому рівні (див. нижче);

6) систематизація наслідків, передбачених в Особливій частині КК України як елемент складів злочинів, має здійснюватися, перш за все, в залежності від особливостей відображення в них негативних змін; в цьому плані найбільш значущим для правозастосовчої практики є їх поділ на наслідки з фіксованим і нефіксованим змістом (останні виражаються оціночними поняттями), а також на наслідки, що включають або не включають кількісні характеристики;

7) конкретизація змісту наслідків, які включають кількісні характеристики, що обчислюються у грошових показниках, передбачає наявність спеціального нормативно-визначеного механізму; наявний в чинному КК механізм має бути змінений, а в основу нового покладений підхід, відповідно до якого зміст наслідків виражається в конкретних сумах національної валюти.

Дисертантом також сформульовані наступні пропозиції щодо вдосконалення ряду норм КК, зокрема:

1) викласти ст. 23 КК в новій редакції:

"Стаття 23. Вина та її форми

1. Виною визнається психічне ставлення особи до вчинюваного нею діяння (дії чи бездіяльності), його наслідків та(або) інших обставин, передбачених цим Кодексом як елементи складу злочину.

2. Вина особи може виражатись у формах, передбачених статтями 24-252 цього Кодексу".

2) замінити у ч.ч. 2, 3 ст. 24 КК слова "його суспільно небезпечні наслідки" словами "його наслідки".

3) замінити у ч. 2 ст. 25 КК слова "передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності)" словами "усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала можливість настання його наслідків", у ч. 3 цієї статті КК слова "суспільно небезпечних наслідків свого діяння" - словами "наслідків свого суспільно небезпечного діяння".

4) доповнити КК ст. 251 такого змісту:

"Стаття 251. Вина у злочині, склад якого не передбачає наслідків

1. У злочині, склад якого не передбачає настання наслідків, форма вини встановлюється залежно від психічного ставлення особи до вчинюваного нею діяння (дії або бездіяльності), передбаченого цим Кодексом, та інших обставин, передбачених цим Кодексом як елементи складу злочину.

2. Умисел у злочині, склад якого не передбачає настання наслідків, має місце, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) та бажала його вчинити.

3. Необережність у злочині, склад якого не передбачає настання наслідків, має місце, якщо особа не усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла його усвідомлювати".

5) доповнити КК ст. 252 такого змісту:

"Стаття 252. Кримінальна відповідальність за злочин, у складі якого поєднуються умисел і необережність

У разі настання наслідків вчиненого особою умисного злочину, заподіяння яких тягне більш суворе покарання і не охоплюється її умислом, кримінальна відповідальність настає, якщо ця особа передбачала можливість їх настання, але легковажно розраховувала на їх відвернення або якщо вона не передбачала такої можливості, але повинна була і могла їх передбачити. В цілому такий злочин визнається вчиненим умисно".

6) доповнити КК ст. 253 такого змісту:

"Стаття 253. Невинувате заподіяння шкоди

Діяння (дія або бездіяльність) визнається вчиненим невинувато, якщо особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і не могла усвідомлювати його суспільно небезпечний характер або не передбачала можливість настання його наслідків і не повинна була або не могла їх передбачити".

7) доповнити ч. 5 ст. 29 КК після слів "за діяння," словами "яке містить склад злочину, передбаченого статтею Особливої частини цього Кодексу".

8) виключити друге речення із ч. 3 ст. 36 КК, доповнивши її перше речення після слів "або обстановці захисту" словами ", і передбачена у статтях 118 та 124 цього Кодексу", а також виключити ч. 5 із цієї ж статті КК.

9) доповнити ст. 38 КК частиною третьою наступного змісту:

"3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона безпосередньо після його вчинення не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці затримання злочинця".

10) замінити в ч. 2 ст. 43 КК слова "особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків" словами "умисного тяжкого чи умисного особливо тяжкого злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або пов'язаного із умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень чи настанням загибелі людей або інших тяжких наслідків".

11) доповнити ч. 2 ст. 43 КК другим реченням такого змісту:

"Якщо в результаті вчинення такою особою у складі організованої групи чи злочинної організації умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину настає загибель людей або інші тяжкі наслідки, які не охоплювались її умислом, вона підлягає кримінальній відповідальності лише у разі, якщо передбачала можливість їх настання, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або якщо не передбачала можливості їх настання, хоча повинна була і могла їх передбачити".

12) у закріпленому в ч. 1 ст. 68 КК формулюванні "ступінь тяжкості вчиненого особою діяння" замінити слово "діяння" на слова "незакінченого злочину".

13) уніфікувати термінологію - усунути небажану синонімію слів, які позначають заподіяння відповідних наслідків (зокрема, слова "завдало" та "спричинило", вжиті у відповідних статтях КК, замінити словом "заподіяло").

Окрім цього, дисертант формулює й обґрунтовує пропозиції щодо внесення у постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про необхідну оборону" від 26 квітня 2002 р. № 1, "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 р. № 7 та "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" від 25 квітня 2003 р. № 3 відповідних змін і доповнень.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: монографія / П.С. Берзін. - К.: Дакор, 2009. - 736 с. (Рец.: Дудоров О., Письменський Є., Усатий Г. Фундаментальне дослідження злочинних наслідків у кримінальному праві // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 4. - С. 120-124).

2. Берзін П.С. Наслідки у складах злочинів у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: навч. посіб. / П.С. Берзін. - К.: КНТ, 2007. - 392 с.

3. Берзін П.С. Грошові обчислення в кримінальному праві України: навч. посіб. / П.С. Берзін. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. - 116 с.

4. Берзін П.С. Глава 23 "Злочини проти основ національної безпеки України" / П.С. Берзін, П.С. Матишевський; глава 30 "Злочини проти довкілля" / П.С. Берзін, С.С. Яценко // Кримінальне право України: Практикум: навч. посіб. / За ред. С.С. Яценка. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2010. - С. 381-385, 501-507. - Персональний внесок здобувача: визначення фактичних обставин, які наведені в умовах задач і стосуються поняття та обчислення розмірів злочинних наслідків, а також кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 2391, 2392 КК.

5. Берзін П.С. Злочини у сфері господарської діяльності: методика обчислення матеріальної шкоди / П.С. Берзін. - К.: Юрисконсульт, 2005. - 149 с.

6. Берзін П.С. Грошові обчислення в кримінальному праві України: сучасний стан, проблеми, пропозиції / П.С. Берзін. - К., 2007. - 37 с.

7. Берзін П.С. Коментар до статей 180, 181, 240, 242, 243, 248-250, 253, 254 / П.С. Берзін // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. За заг. ред. Гончаренка В.Г., Андрушка П.П. - К.: ФОРУМ, 2005, у 3 кн. - Кн. 2. Особлива частина. - С. 239-243, 615-620, 624-635, 645-644, 646-661, 666-672.

8. Берзін П.С. Коментар до розділу Х Загальної частини та статей 236, 240, 242, 243, 248-250, 253, 254 / П.С. Берзін // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - К.: Дакор, 2008. - С. 129-165, 824-835, 844-848, 852-861, 870-887, 890-896.

9. Берзін П.С. Коментар до розділу Х Загальної частини / П.С. Берзін // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 т. - Т. 1 / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2009. - С. 139-175; Берзін П.С. Коментар до статей 236, 240, 242, 243, 248-250, 253, 254 / П.С. Берзін // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 т. - Т. 2 / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2009. - С. 6-17, 25-29, 33-42, 51-68, 71-77.

10. Берзін П. Методика обчислення суми кількостей неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у період з 2003 по 2007 роки при кваліфікації злочинів (коментар до п. 5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р.) / П.С. Берзін // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 12. - С. 158-161.

11. Берзін П. Незаконна приватизація державного, комунального майна: поняття суспільно небезпечних наслідків / П.С. Берзін // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 9. - С. 43-58.

12. Берзін П. Поняття "значна майнова шкода" та "майнова шкода у великих розмірах" у злочинах проти господарського обороту за Карним кодексом Республіки Польща / П.С. Берзін // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 1. - С. 120-123.

13. Берзін П. Про заміну поняття "неоподатковуваний мінімум доходів громадян" / П.С. Берзін // Вісник прокуратури. - 2007. - № 5. - С. 57-63; № 6. - С. 77-90.

14. Берзін П.С. Використання поняття "умовна фінансова одиниця" у Кримінальному кодексі Азербайджанської Республіки (на прикладі злочинів у сфері економічної діяльності) / П.С. Берзін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. Вип. 39. - К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 486-489.

15. Берзін П.С. Філософські та спеціально-юридичні аспекти механізму відображення негативних змін в об'єкті злочину / П.С. Берзін // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Вип. №3. - Луганськ, 2008. - С. 16-23.

16. Берзін П. Особливості "фіксації" наслідків людської поведінки у кримінально-правових нормах / П.С. Берзін // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 11. - С. 7-11.

17. Берзін П. Про деякі особливості врахування шкоди об'єкту кримінально-правової охорони у специфічній конструкції складу незакінченого злочину / П.С. Берзін // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 2. - С. 126-129.

18. Берзін П.С. Врахування наслідків у механізмі кримінально-правового регулювання, який функціонує в режимі дотримання певних норм-заборон: загальні підходи / П.С. Берзін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. Вип. 42. - К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 514-519.

19. Берзін П.С. Про співвідношення понять "наслідки" та "шкода" у кримінальному праві: внутрішньосистемні аспекти / П.С. Берзін // Наука і правоохорона. - 2008. - № 2. - С. 73-80.

20. Берзін П.С. Про особливості врахування наслідків як результату поведінки людини у змісті юридичної конструкції складної вини / П.С. Берзін // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 2. - С. 95-102.

21. Берзін П.С. Особливості врахування наслідків поведінки людини у механізмі кримінально-правового регулювання, що "працює" в режимі дотримання певних кримінально-правових заборон / П.С. Берзін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. Вип. 43. - К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 448-453.

22. Берзін П. Визначення змісту наслідків у юридичній конструкції малозначного діяння / П.С. Берзін // Вісник прокуратури. - 2009. - № 4. - С. 52-62.

23. Берзін П.С. Зміна порядку обчислення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян: аналіз законодавчих пропозицій / П.С. Берзін // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Спец. випуск № 6. У 2 ч. Ч. 1. - Луганськ, 2008. - С. 21-35.

24. Берзін П. Систематизація наслідків як елементів складів злочинів: основні юридичні та формально-логічні аспекти / П.С. Берзін // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 5. - С. 114-117.

25. Берзін П.С. Механізм утворення змін в об'єкті кримінально-правової охорони: загальна характеристика / П.С. Берзін // Вісник Академії адвокатури України. - К., 2009. - число 1. - С. 275-279.

26. Берзін П.С. Проблеми співвідношення наслідків як результату поведінки людини із змістовними характеристиками незакінченого злочину / П.С. Берзін // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 8. - С. 50-57.

27. Берзін П.С. Про деякі варіанти "негативних змін" в об'єкті злочину / П.С. Берзін // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Наук. журнал. Серія "Юрид. науки". - Т. 22. - № 1. - Сімферополь, 2009. - С. 210-215.

28. Берзін П.С. Проблеми систематизації наслідків у специфічних конструкціях складів злочинів / П.С. Берзін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. Вип. 44. - К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 470-476.

29. Берзін П. Деякі аспекти визначення тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів. Частина 2 ст. 59 Кримінального кодексу України / П.С. Берзін // Вісник прокуратури. - 2009. - № 9. - С. 36-42.

30. Берзін П.С. Кількісні характеристики наслідків та їх вплив на кваліфікацію окремих злочинів у сфері господарської і службової діяльності за Кримінальним кодексом України / П.С. Берзін // Наука і правоохорона. - 2009. - № 1-2. - С. 90-94.

31. Берзін П.С. Поняття "злочинні наслідки" та деякі проблеми призначення покарання / П.С. Берзін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. Вип. 45. - К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 417-424.

32. Берзін П.С. Наслідки як елемент складів злочинів у сфері господарської діяльності: основні аспекти юридичної техніки / П.С. Берзін // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Наук. журнал. Серія "Юрид. науки". - Т. 22. - № 2. - Сімферополь, 2009. - С. 243-249.

33. Берзін П.С. Деякі особливості визначення місця і часу вчинення злочину при фактичному "розведенні" діяння та його наслідків в місці й часі / П.С. Берзін // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Вип. №4. - Луганськ, 2009. - С. 211-220.

34. Берзін П. Упущена (втрачена) вигода як різновид наслідків у специфічній конструкції складу злочину: деякі особливості формування концептуального підходу / П.С. Берзін // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 112-116.

Размещено на Allbest.ru