Державне регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Дудка Леонід Олексійович

УДК 351: 336.564: 622.33

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО

РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Гусєв Вячеслав Олександрович,

Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Чукаєва Ірина Костянтинівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу паливно-енергетичного комплексу;

кандидат наук з державного управління

Гриджук Ірина Анатоліївна,

Державна академія житлово-комунального господарства, доцент кафедри менеджменту та адміністрування.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 28 лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.держ.упр., с.н.с. І.О. Драган

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вугільний комплекс є соціально-значущим і впливає на розвиток всієї економіки України. Безперервне зростання цін на енергоносії в умовах ринкової економіки і значна складність гірничо-геологічних умов шахтного фонду піднімають проблему забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на рівень найбільш актуального завдання для економіки України. Прийняття Енергетичної стратегії України до 2030 року в сукупності з іншими постановами уряду, які націлені на посилення інноваційного характеру української економіки, створюють нові умови і стимули для активізації науково-технічної та інноваційної політики у вугільному комплексі. Ключовим завданням є формування системного підходу до розробки державних механізмів стратегії реструктуризації вугільного комплексу, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності вуглевидобувних підприємств на інноваційній основі.

Значний внесок у вивченні методології і вирішенні практичних завдань державного регулювання вугільного комплексу та впровадження інновацій в економіку внесли вітчизняні вчені, такі як О. Амоша, В. Вербинський, М. Гаман, В. Геєць, В. Гусєв, Б. Данилишин, О. Дацій, Ю. Драчук, М. Земляний, О. Іваницька, С. Ілляшенко, І. Кабанов, В. Коберник, М. Корецький, М. Латинін, А. Лисецький, О. Суходоля, І. Чукаєва, Й. Шумпетер та ін. державний вугільний інноваційний розвиток

Разом з тим, окремі аспекти цієї багатопланової проблеми ще не в повній мірі досліджені та розроблені. Зокрема, недостатньо вивченими залишаються методичні підходи до визначення ролі держави при оновленні вугільного комплексу на інноваційній основі, розробка ефективних методологічних засад формування державної стратегії переходу вугільної промисловості на інноваційний тип розвитку та створення відповідного інституційного середовища. Невирішеність багатьох вказаних та інших проблем зумовила вибір теми, мети та завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). У виконанні науково-дослідних робіт участь автора полягає в удосконаленні механізмів державного регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу України.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробці пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання вугільного комплексу України на інноваційній основі. Досягнення мети зумовило необхідність постановки та вирішення таких завданьУ

- визначити соціально-економічну сутність державного регулювання вугільного комплексу на інноваційній основі;

- розробити методологічні засади формування стратегії розробки вугільного комплексу на інноваційний тип розвитку;

- уточнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема трактування інноваційного типу технологічного розвитку вугільного комплексу;

- розвинути теоретичні підходи до умов реалізації державою інноваційних програм у вугільному комплексі;

- дослідити сучасний стан інноваційного розвитку вугільного комплексу;

- удосконалити регулювання основних засад функціонування ринку вугілля;

- ідентифікувати та систематизувати фактори, які впливають на інноваційний розвиток з визначенням їх впливу на державне регулювання вугільного комплексу;

- запропонувати напрями покращення соціально-економічної ситуації у вугледобувних регіонах;

- обґрунтувати створення державою галузевого інноваційного центру;

- визначити критерії оцінки та показники результативності реалізації державою стратегії інноваційного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання економіки України на інноваційній основі.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методологічних аспектів розробки механізмів державного регулювання вугільного комплексу на інноваційній основі.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що удосконалення механізмів державного регулювання розвитку вугільного комплексу на інноваційній основі сприятиме забезпеченню енергетичної безпеки та активізації загального розвитку економіки України.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи. У роботі використано: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формування висновків), логічний (створення взаємозв'язку ринкового і державного механізмів регулювання вугільного комплексу), системний аналіз функцій державного управління (аналіз сучасного стану регулювання вугільної промисловості в Україні), статистичний (оцінка сучасного стану розвитку вугільного комплексу), методи аналізу і синтезу (для розробки ефективного механізму регулювання вугільного комплексу), експериментальний, порівняльний (при розробці методів та заходів державного регулювання), розрахунково-конструктивний (удосконалення механізму державного регулювання вугільного комплексу в Україні), метод документально-правового моделювання (при внесенні змін до нормативних актів) та інші.

Інформаційно-аналітичну базу склали офіційні матеріали Держкомстату України, дані Міністерства вугільної промисловості України, нормативно-правові акти, праці вітчизняних та зарубіжних вчених та фахівців із проблеми дослідження тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше науково обґрунтовані методологічні засади розробки державної стратегії переходу вугільного комплексу на інноваційний тип розвитку, в якому основним фундаментом єУ соціальна відповідальність влади за прийняті рішення; науково-технічне прогнозування; підвищення наукоємкості технологічних процесів та ефективний взаємозв'язок із бізнесом;

удосконаленоУ

- обгрунтування складових умов реалізації інноваційних програм державою у вугільному комплексі (інформаційне та фінансово-економічне забезпечення, виробничо-технологічна підтримка, сертифікація, міжнародне наукове співробітництво та ін.) та деталізація їх змісту для ефективного впровадження інновацій у вугільну промисловість;

- сутність та зміст поняття „інноваційний тип технологічного розвитку вугільного комплексу”, що, на відміну від інших дефініцій, враховує соціальний вплив інноваційного розвитку на вугледобувну територію, обумовлює перспективи та рівень її розвитку;

- теоретичні підходи до створення державного галузевого інноваційного центру як елементу національної інноваційної системи, з деталізацією функцій та організацією діяльності, за допомогою якого можливе поширення та розвиток інновацій і їх комерціалізація у вугільному комплексі;

- наукові положення по регулюванню основних засад функціонування ринку вугілля, умов реалізації, методів визначення базової ціни та врахування особливостей банкрутства;

- якісно-кількісна оцінка результативності реалізації державою механізму інноваційного розвитку вугільного комплексу, яка полягає в: оцінці конкурентних переваг галузі; ефективності інноваційної діяльності в галузевому розрізі та регіональних наслідків за виробничим, інфраструктурним, науковим, освітнім та екологічним напрямом;

дістали подальшого розвиткуУ

- теоретичні підходи до державного регулювання процесу закриття шахт зі створенням спеціального ліквідаційного фонду, що значно покращить соціальний захист працівників, знизить навантаження на бюджет та зменшить екологічні наслідки при ліквідації шахти;

- систематизація та взаємозв'язок факторів, які впливають на розвиток вугільного комплексу, їх вплив на вибір механізмів та методів державного регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані у дисертації методичні положення, аналітичні розрахунки, оцінки та висновки, використані Міністерством палива та енергетики України при формуванні та реалізації інноваційної політики держави, а також внесення змін до законодавчих актів Верховної Ради України та інших нормативно-правових документів, які регулюють інноваційній розвиток вугільного комплексу в Україні (довідка № 731 від 10.04.2009 р.).

Наукові напрацювання автора щодо методичних підходів до розробки стратегії державного регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу використані при розробці програми інноваційного та науково-технічного розвитку Київської області (довідка № 7-8/531 від 10.03.2009 р.).

Запропоновані заходи по створенню сприятливого інноваційного клімату через використання інституційного й інфраструктурного забезпечення інвестиційного процесу були застосовані при підготовці програми стабілізації вугільного комплексу Комітетом Верховної ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (довідка № 01-21/54 від 09.05.2009 р.).

Запропоновані у дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм учбових курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки (довідка № 578 від 25.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування й розроблення пропозицій з удосконалення механізмів державного регулювання вугільного комплексу України на інноваційній основі.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціяхУ „Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (Харьків, 2008), „Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (Дніпропетровськ, 2009), „Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (Київ, 2009), „Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009), „Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 10 наукових працях, з них 5 - у наукових фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг роботи - 229 сторінок, у т. ч. 19 рисунків, 14 таблиць, 4 додатки. Список використаних джерел з 254 найменувань викладено на 30 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан розробленості наукового завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі „Теоретичні засади державного регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу” розглянуто категорії „інновація”, „інноваційна діяльність”, „інноваційний процес”. Визначено соціально-економічну сутність державного регулювання вугільного комплексу на інноваційній основі. Вугілля є одним із найбільших власних енергетичних ресурсів держави, за допомогою якого можливе забезпечення економічної, політичної та енергетичної безпеки України. Вугілля є стратегічною сировиною для паливно-енергетичного, металургійного, хімічного комплексу та комунального господарства. Однією з основних цілей при розробці стратегії інноваційного розвитку вугільного комплексу є радикальне підвищення її конкурентоспроможності, обумовленої не кон'юнктурою світового ринку, а ендогенними чинниками на інноваційній основі.

Методологічним фундаментом стратегії переходу галузі на інноваційний тип розвитку є науково-технічне прогнозування. В органах галузевого управління (Мінвуглепромі) слід створити таку систему регулювання інноваційної діяльності промислових компаній, за якої стане можливим вже сьогодні, на основі стратегічного вибору, визначити конкретні напрямки розвитку наукової, дослідної та конструкторської бази в галузі. Також необхідне широке використання позитивних чинників, що обумовлюють можливість інноваційного розвитку: галузевого науково-технічного потенціалу; наявності власної мінерально-сировинної бази; кваліфікованого інженерно-технічного персоналу на підприємствах; професійно підготовлених кваліфікованих кадрів і т.д. Урахування низки негативних чинників: украй недостатня нормативно-правова база; відсутність належної інфраструктури інноваційної діяльності; дефіцит підготовлених управлінських кадрів вищої кваліфікації (топ-менеджерів); небезпека однобічного, „сировинного” розвитку економіки та ін. В основі інноваційного розвитку вугледобувної галузі має бути більш широкий спектр наукових досягнень. Основою інноваційного розвитку має бути багаторазове підвищення наукоємності технологічних процесів. Інноваційний технологічний розвиток як інструмент формування конкурентної переваги вугільного комплексу не має реальної альтернативи. Це повинні усвідомити всі причетні до стратегічного планування. Одним з основних положень розробки стратегії переходу на інноваційний тип розвитку має стати соціальна відповідальність влади і бізнесу за прийняті рішення. У зв'язку з цим галузь (підприємство, фірма тощо) повинні розглядати у нерозривній єдності з територією розміщення, а також у взаємозв'язку інноваційних, виробничо-господарських, екологічних та соціальних факторів.

Для реалізації поставленої мети - забезпечення ефективного розвитку вугільного комплексу на інноваційній основі - необхідна розробка та деталізація основних умов реалізації інноваційних программ (табл.1).

Таблиця 1

Умови реалізації державою інноваційних програм у вугільному комплексі

Умови	Зміст умови
Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності	Формування та доступ до баз даних та інших інформаційних ресурсів на різних умовах, у тому числі комерційних, для всіх зацікавлених організацій різних організаційно-правових форм та форм власності.
Експертиза інноваційних програм і проектів	Експертиза наукової продукції є обов'язковим елементом конкурсного відбору проектів та виконавців наукових досліджень і розробок.
Фінансово-економічне забезпечення інноваційної діяльності	Фінансування інноваційної діяльності на основі поєднання фінансової підтримки наукових організацій і цільового фінансування конкретних наукових і науково-технічних програм і проектів.
Виробничо-технологічна підтримка	Елементами системи є лізингові організації, технопарки, об'єднання по спільному використанню високовартісного наукового обладнання та ін.
Сертифікація інноваційної продукції	Включає експертизу споживчих властивостей продукції, засвідчує відповідність продукції вимогам ринків майбутньої реалізації продукції.
Система координації і регулювання розвитку інноваційної діяльності	Створення відповідного інфраструктурного комплексу, який буде основою галузі і обслуговуватиме інноваційну діяльність всіх суб'єктів, незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості.
Розвиток найважливіших прикладних досліджень і прикладних розробок	Необхідний радикальний перехід від формування тематики досліджень і розробок самими науковими організаціями до орієнтування і основи на потреби ринку, для чого потрібно залучення потенційних споживачів в особі наукової громадськості.
Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво	Органи влади здійснюють контроль за передачею наукових і науково-технічних результатів за межі території України у порядку, встановленому законодавством.

Для аналізу розвитку галузевої інноваційної системи та розробки стратегічних напрямків сформовано авторське поняття „інноваційний тип технологічного розвитку вугільного комплексу”, що являє собою наукоємкий, заснований на новітніх досягненнях науки і техніки розвиток вугільного комплексу як у виробничій, соціально-економічній сфері, так і у всіх галузях життєдіяльності населення вугледобувної території, який визначає перспективи та рівень її розвитку.

Для розвитку вугільної промисловості на інноваційній основі
необхідно дотримуватись методологічних положеннь розробки стратегії переходу вугільної промисловості на інноваційний тип розвитку та основних умов реалізації державою інноваційних програм у вугільній промисловості

У другому розділі „Оцінка ефективності механізмів державного регулювання вугільного комплексу” проаналізовано сучасний стан вугільного комплексу, який харатеризується як кризовий, зменшення
обсягу вуглевидобутку при збільшенні державних субсидій, збільшення собівартості видобутку. За останні сім років обсяг державної підтримки вугільного комплексу збільшився в 2,8 рази, а обсяг видобутку - скоротився на 13,9% (табл. 2). Найбільш ефективні світові системи субсидування вугільної промисловості надають субсидії на чітко визначені цілі і протягом обмеженого періоду часу, тому в перспективі необхідно скорочувати обсяги субсидій.

Таблиця 2

Динаміка економічних показників по вугільним підприємствам

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Роки	Відношення 2007 р. до 2001 р., %
			2001	2003	2005	2006	2007
1	Товарна вугільна продукція	млн .т.	59,9	57,7	56,9	58,8	51,6	86,1
2	Товарна вугільна продукція	млн.грн.	7257,3	7661,8	12396	13750,8	14490,2	199,7
3	Собіварість 1 т. товарної вугільної продукції	грн.	136,68	156,52	231,43	269,31	396,52	290,1
4	Загальний обсяг держпідтримки по підприємствам Мінвуглепрому	млн.грн.	2040,3	1924,0	3336,6	4266,3	5778,8	283,2
5	в.т.ч. держ- підтримка на собівартість	млн.грн.	579,9	831,0	1035,0	1953,0	2792,5	481,5
6	Середньомісячна заробітна плата працівників	грн.	548,6	732,6	1301	1643,6	2152,4	392,3

Недосконалим є і ринковий механізм визначення цін, який повинен бути зорієнтований на світові ціни на відповідні марки вугілля. Ціна на вітчизняне вугілля значно нижча за імпортне, яке ще удорожчується на вартість постачання. Навіть з врахуванням реальної суспільної ціни (з врахуванням обсягу державних дотацій і різниці між кредиторською і дебіторською заборгованістю) вітчизняне вугілля є конкурентоспроможним (рис.1). Негативним фактором, що стримує розвиток вугільного комплексу є те, що до цього часу не визначалися принципи та механізм взаємодії держави з вугледобувними організаціями, заснованими на праві приватної власності, або на інших формах власності, які стали основними постачальниками вугільної продукції. В постприватизаційний період державі доцільно взяти на себе більше контрольно-наглядових функцій, в тому числі за порядком здійснення контролю за інвесторами щодо виконання умов приватизації. На основі досвіду розвинених країн нами були виділені основні положення щодо проведення реформ. Необхідним є також удосконалення механізмів збуту та встановлення цін на вугілля. Альтернативою діючому недосконалому механізму ціноутворення є ринковий механізм визначення цін, який зорієнтований на світові ціни на відповідні марки вугілля з розвинутим ринком постачання гірничошахтного обладнання.

Рис.1. Динаміка цін на енергетичне вугілля

Державі при розробці ефективних механізмів регулювання вугільного комплексу доцільно враховувати внутрішні і зовнішні чинники, які все більш впливають на державне регулювання вугільного комплексу в останні роки. В перспективі найбільшу увагу слід приділяти впровадженню новітних технологій, екологізації та пристосування законодавства та державного регулювання до вимог ЄС і СОТ (рис. 2). У зв'язку з процесами глобалізації та інтеграції значно посилюється вплив зовінішніх факторів (інтеграційних, геополітичних, екологічних), з врахуванням впливу яких необхідно проводити державне регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу.

Рис. 2. Основні чинники впливу на державне регулювання вугільного комплексу

Невирішеною залишається проблема закриття шахт. Законодавчо необхідно забезпечити на кожному вуглевидобувному підприємстві в період його роботи і у відповідності за заздалегідь затвердженим планом ліквідації створення ліквідаційного фонду. Розмір відрахувань у зазначений фонд повинен визначатися двосторонньою угодою уповноважених представників підприємств з видобутку (переробки) вугілля і професіональних союзів працівників вугільного комплексу. Даний фонд повинен враховувати всі витрати, пов'язані з ліквідацією вугледобувних підприємств. Крім того, у ліквідаційному фонді може також акумулюватися частина грошових коштів, які будуть спрямовані на соціальний захист робітників, звільнених при ліквідації шахти. У такий спосіб власник бере на себе відповідальність за наслідки прийнятих рішень про ліквідацію, не перекладаючи обов'язок фінансування заходів щодо ліквідаціі на державу. Необхідний обсяг коштів, які акумулюються у ліквідаційному фонді підприємств, може бути визначений прогнозним планом ліквідаційних робіт, у виробничих планах на період до моменту припинення видобутку вугілля. Такий план і його кошторис повинні щорічно коригуватися у зв'язку із зовнішніми та внутрішніми економічними умовами діяльності підприємства, зміною терміну відпрацювання шахти. На підприємствах, заснованих на приватній власності, ліквідаційний фонд повинен створюватися за рахунок коштів підприємства, а при змішаній формі власності - за рахунок власних коштів підприємства по видобутку (переробки) вугілля і за рахунок бюджетних коштів усіх рівнів.

Необхідним є і подальше вдосконалення законодавства, яке регулює вугільний комплекс. У законодавчих актах, які регулюють загальні засади, специфіка вугільної промисловості практично не відображена. Існуюче законодавство є фрагментарним і має велику кількість неузгодженостей, оскільки створювалось не враховуючи концепцію розвитку та реформування галузі. На наш погляд, необхідно внести зміни до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вiд 14.05.1992 № 2343-XII, оскільки слід враховувати особливості банкрутства юридичних осіб, що мають у своїй власності небезпечні виробничі об'єкти і підпадають під дію цього Закону. Це стосується, перш за все, необхідності спеціальної кваліфікації арбітражних керуючих, а також вирішення питань відшкодування витрат по запобіганню можливих негативних наслідків (забезпечення безпеки, природоохоронні заходи та ін.) у випадках прийняття рішення про припинення діяльності юридичних осіб внаслідок банкрутства, так як на відміну від інших юридичних осіб, шахту (розріз) не можна ліквідувати, не виконавши комплексу організаційних заходів.

Державне формування належних інститутів на територіях, які піддаються структурним перетворенням, неможливе без узгодження інтересів усіх зацікавлених сторін. При цьому в якості інституційних складових соціально-економічної системи необхідно враховувати такі складові, як історичні традиції, менталітет населення, національний склад населення і притаманні йому особливості, рівень правосвідомості та інші. Держава зацікавлена в ефективному захисті інтересів національної економіки і зобов'язана проводити політику соціального співробітництва з усіма суб'єктами соціально-економічних відносин. Тому інституціалізація повинна включати: нормативно-правове забезпечення, соціально-економічну експертизу, системну діагностику та моніторинг соціально-екологічних процесів, а також регламентацію інноваційних процедур. Основою для успішної економічної регенерації є досягнення згоди між усіма зацікавленими сторонами у цьому процесі, включаючи різні рівні уряду, вугледобувні компанії, профспілки, місцеві органи управління та фінансові організації. З позиції соціальних аспектів реструктуризації українського вугільного комплексу заслуговують уваги наступні напрями соціальної політики: розробка проектів і реалізація програм місцевого розвитку шахтарських міст та селищ; уведення системи недержавного (додаткового) пенсійного забезпечення шахтарів. Для ефективної держпідтримки та реформування вугільного комплексу доцільно забезпечити інноваційний шлях розвитку та створення нових виробництв в регіонах для пом'якшення наслідків реструктуризації.

У третьому розділі „Напрями удосконалення механізмів державного регулювання розвитку вугільного комплексу на інноваційній основі” досліджена проблема визначення джерел фінансування інноваційного технологічного розвитку вугільного комплексу. При активізації інвестування інноваційної діяльності необхідно удосконалити механізм розробки та реалізації цільових програм реформування вугільного комплексу. Але реалізація цих програм вимагає від підприємств відволікання значних коштів з процесу виробництва. Зараз, у період фінансової кризи та нестабільності економіки, фактично перед шахтою стоїть складна проблема - або розвивати та нарощувати виробництво з використанням старої техніки, або інвестувати значні кошти в нову техніку та технології. Загалом в Україні успішний інноваційний розвиток вугільного комплексу може бути досягнений за рахунок організаційного, фінансового, інформаційного забезпечення та створення відповідної матеріальної бази. Структурно-інноваційне удосконалення виробництва повинно здійснюватися шляхом реалізації конкурентних переваг, застосування міжнародних стандартів якості, накопичення та подальшого використання у виробництві науково-технологічного, ресурсного та інтелектуального потенціалу; запровадження ресурсо- та природозберігаючих технологій. Для забезпечення та виконання цих завдань необхідне багаторазове нарощування інвестиційних ресурсів та значний інноваційний потенціал. Зараз є значні труднощі в комерціалізації результатів інноваційної діяльності у зв'язку з відсутністю можливостей оцінки ринкового потенціалу створюваної продукції. Також відсутні механізми залучення інвестицій в інноваційну сферу і ринково-орієнтовані структури, які могли б виступити замовником науково-технічної продукції. Із всього вищенаведеного можна зазначити, що сучасний стан інноваційної сфери у галузі вимагає вжиття радикальних заходів з його становлення та розвитку. Тому для ефективного впровадження інновацій доцільно створити галузевий інноваційний центр, який може займатись розробкою інновацій, консультативною допомогою у розробці бізнес-планів і їх експертизі, фінансуванні, подальшому консалтинговому і інформаційному супровіді, залученні інвесторів; пошуком науково-технічних розробок, перевіркою можливості їх реалізації і створення виробництв по випуску конкурентоздатної наукоємної продукції, що затребувана ринком, проведення кваліфікованого відбору інноваційних проектів, організацією підготовки і перепідготовки кадрів для роботи в інноваційній сфері (рис. 3).

Одним із найважливіших елементів системи фінансування проектів є створення регіональної організаційної підтримки інноваційної діяльності за допомогою галузевого інноваційного центру. При цьому необхідно вирішити ряд організаційних чинниківУ обґрунтовання вибору організаційно-правової форми; проектів документів заснування; механізми видачі гарантій; схеми повернення кредитних асигнувань та схем виведення підприємств на механізм самофінансування. Державі доцільно створити фінансові та організаційно - економічні механізми, які б не гальмували, а сприяли інвестуванню в інноваційний технологічний розвиток промисловості. Для цього необхідно скасувати чинні обмеження на модернізацію обладнання: максимально знизити мито на наукоємне високотехнологічне імпортне обладнання; стимулювати участь прямих іноземних інвестицій в активну частину основних фондів і т.д. Амортизація з розрахунково-бухгалтерської категорії повинна перетворитися у реальний ефективний механізм відтворення основного капіталу на інноваційній основі.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 3. Схема впровадження та комерціалізації інновацій у вугільному комплексі

У роботі дана оцінка соціально-економічних наслідків державного регулювання вугільного комплексу на інноваційній основі як кількісно, так і якісно, та досліджено взаємозв'язок з освітою, охороною здоров'я, наукою та культурою (окремі прогнозовані результати інноваційного розвитку надані в табл. 3).

Таблиця 3

Прогнозовані результати інноваційного розвитку

Напрямки інноваційної діяльності	Оцінка конкурентоспроможності: конкурентні переваги
Відтворення сировинної бази	Розвідка великих родовищ кам'яного вугілля
Управління економікою і соціальними процесами	Збільшення частки в енергобалансі країни до 30%
Енергозбереження	Зниження енергетичних витрат у собівартості на 25-30%
Промислова безпека: ТБ і охорона праці	Поліпшення умов праці та безпеки
Екологічні проблеми	Підвищення плати за викиди і скиди
Техніка та технологія видобутку вугілля	Застосування високопродуктивного обладнання
Техніка та технологія переробки вугілля	Застосування новітніх технологій комплексного використання вугільних родовищ
Інформаційно-аналітичне забезпечення	Впровадження інформаційних технологій в управлінні виробництвом

У галузевому розрізі економічна ефективність реалізації інноваційного типу розвитку повинна бути в окупності інвестицій у нормативні (обгрунтовані проектними розрахунками) строки та у підвищенні рентабельності виробництва і збільшенні реалізації продукції в 2-3 рази. Бюджетна ефективність інноваційного розвитку галузі повинна втілюватись в повній ліквідації бюджетних дотацій в поточне виробництво, у зростанні надходжень до бюджету і позабюджетні фонди на 70-80%, у фінансуванні інноваційних заходів на зворотній основі. Технологічна ефективність інноваційної діяльності в галузі буде полягати в підвищенні частки наукомісткої продукції на 50-70%, у завантаженні наявних виробничих потужностей до рівня 80-85%, в істотному поліпшенні умов праці та підвищенні її продуктивності, у радикальному, заснованому на новітніх технічних засобах, вдосконаленому обміну інформацією, створенню баз даних, забезпечення осіб, які приймають рішення на всіх рівнях, своєчасною та об'єктивною інформацією. Нами були розроблені основні заходи інноваційного характеру, необхідні для стійкого технологічного розвитку галузі, а також спрогнозовані основні наслідки цих заходів. При цьому регіональні наслідки інноваційного розвитку нових виробництв нами розглядаються в трьох аспектах: фінансовому, соціальному і екологічному. Фінансові наслідки полягають у підвищенні бюджетної забезпеченості території завдяки збереженню діючих підприємств (при необхідності їх диверсифікації) та залученні інвестицій на територію. Соціальні наслідки - у створенні нових робочих місць і підвищенні якості життя населення, включаючи доходи населення, які значно зростуть, і в поліпшенні загального соціально-психологічного клімату на території. Результатом інноваційного технологічного розвитку має стати загальне зниження екологічного навантаження на територію завдяки суворому дотриманню екологічних стандартів.

ВИСНОВКИ

Науковим результатом дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування концепції та механізмів інноваційного розвитку та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання розвитку вугільного комплексу на інноваційній основі. Системне дослідження, проведене крізь призму інноваційного вугільного комплексу, дало змогу сформулювати низку принципових висновків і пропозицій стосовно напрямів державного регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу.

1. У процесі дослідження визначено, що за даними прогнозів у XXI столітті в світі буде зростати абсолютний і питомий рівень енергоспоживання, при цьому у другій половині XXI ст., по мірі вичерпання вуглеводневих ресурсів, значення вугілля істотно підвищиться, однак його споживання буде засноване на інноваційних, технологічних і екологічно безпечних рішеннях. У зв'язку з цим важливою є оцінка ролі, стану та особливостей розвитку вугільного комплексу та розробка на цій основі механізмів державного регулювання вугільного комплексу на інноваційній основі, що є необхідною основою для забезпечення енергетичної безпеки та підвищення конкурентоспроможності країни у довгостроковому періоді.

2. Визначено, що у забезпеченні основних методологічних положень впровадження державою стратегії переходу вугільного комплексу на інноваційний тип розвитку необхідним єУ науково-технічне прогнозування; збільшення державного регулювання інноваційної діяльності; широке використання позитивних та врахування негативних чинників, які обумовлюють можливості інноваційного розвитку в розробці державної стратегії. Основою інноваційного розвитку повинно стати значне збільшення наукоємкості всіх технологічних процесів та нерозривний взаємозв'язок соціальної відповідальності влади та бізнесу за прийняті рішення.

3. Доведено, що розвиток вугледобувного комплексу має базуватися на багаторазовому підвищенні наукоємності технологічних процесів. Тому інноваційний технологічний розвиток як інструмент формування конкурентної переваги вугільного комплексу не має альтернативи і повинен розглядатись у нерозривній єдності з територією розміщення і в тісному взаємозв'язку інноваційних, виробничо-господарських, екологічних та соціальних факторів. На основі цього виникає необхідність виділення окремої категорії - „інноваційний тип технологічного розвитку вугільного комплексу”, який являє собою наукоємкий, заснований на новітніх досягненнях науки і техніки розвиток вугільного комплексу як у виробничій, соціально-економічній сфері, так і у всіх галузях життєдіяльності населення вугледобувної території, та обумовлює перспективи та рівень її розвитку.

4. Встановлено, що для забезпечення ефективного розвитку вугільного комплексу необхідним є дотримання умов для реалізації інноваційних програм, які включають: інформаційне та фінансово-економічне забезпечення; експертизу; виробничо-технологічну підтримку; сертифікацію інноваційної діяльності; систему координації і регулювання розвитку інноваційної діяльності; прикладні дослідження та міжнародне наукове співробітництво. Виявлення, деталізація та реалізація основних умов інноваційного розвитку дозволить забезпечити якісно новий, швидкий розвиток вугільного комплексу на інноваційній основі.

5. На основі аналізу тенденцій розвитку вугільного комплексу України встановлено значне зменшення вугільної продукції (на 14% в порівнянні з 2001 роком) та збільшення собівартості 1 т. вугільної продукції, низькими є темпи оновлення основних фондів та впровадження інновацій, всього біля 6% підприємств у вугледобувній промисловості є інноваційно-активними. Все це зумовлює необхідність розробки державних механізмів стимулювання та регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу.

6. Обґрунтовано необхідність удосконалення державного регулювання основних засад функціонування ринку вугілля, особливо механізму ціноутворення, альтернативою якому є ринковий механізм визначення цін, зорієнтований на світові ціни. Специфіка роботи вугільного комплексу повинна бути врахована і при процедурі банкрутства. Це стосується, в першу чергу необхідності спеціальної кваліфікації арбітражних керіючих, вирішення питань з відшкодування витрат і запобігання можливих негативних наслідків (забезпечення безпеки, природоохоронні заходи та інші) при закінченні діяльності підприємства.

7. Визначено, що останніми роками спостерігається значний зовнішній вплив на державне регулювання вугільного комплексу, основними чинниками якого є геополітичні, екологічні, інтеграційні процеси, виплив міжнародних організацій. Установлення та дослідження зовнішніх та внутрішніх чинників розвитку вугільного комплексу та їх взаємозв'язку дасть змогу розробити ефективні механізми та методи державного регулювання.

8. Доведено, що підвищенню соціальної відповідальності та забезпеченню вугільного комплексу сприятиме створення спеціального ліквідаційного фонду, який необхідно створювати на кожному вуглевидобувному підприємстві. Даний фонд повинен враховувати всі витрати, пов'язані з ліквідацією вуглевидобувних підприємств і спрямовутись на соціальний захист робітників, звільнених при ліквідації підприємства, та екологічний захист території.

9. Показано, що забезпечення державної підтримки організацій, які здійснюють інноваційну діяльність, можливе за рахунок побудови функціональної інноваційної інфраструктури, що охоплюватиме всі вугільні регіони. Для ефективного упровадження інновацій доцільно створити галузевий інноваційний центр, в функції якого буде входитиУ формування ринку науково-технічних розробок; перевірка можливостей їх реалізації, створення виробництв по випуску конкурентоздатної наукоємної продукції, проведення кваліфікованого відбору інноваційних проектів, організація підготовки та перепідготовки кадрів в інноваційній сфері. Механізм фінансування інноваційних проектів на етапі становлення інноваційного розвитку можливий з державного бюджету з поступовою комерціалізацію інноваційних проектів за активною участю галузевого інноваційного центру.

10. На основі запропонованих механізмів державного регулювання інноваційного розвитку здійснена якісно-кількісна оцінка довгострокової результативності реалізації стратегії створення нових виробництв в регіонах з визначенням конкурентних переваг і урахуванням технологічної, економічної, бюджетної ефективності та визначенні фінансових, соціальних та екологічних наслідків державного регулювання розвитку вугільного комплексу на інноваційній основі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дудка Л.О. Державний інструментарій регулювання інноваційного розвитку вугільної промисловості / Л. О. Дудка // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С. 149-157. - (Серія „Управління”: вип. 1(7): Державне управління та місцеве самоврядування).

2. Дудка Л.О. Управління процесом інноваційного розвитку вугільного виробництва та його інтенсифікацію / Л.О. Дудка // Функціонування механізмів державного управління: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - Т. ІХ, вип. 112. - С. 18-24. - (Серія „Державне управління”).

3. Дудка Л.О. Державна політика підтримки вугільної промисловості в Україні / Л.О. Дудка // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - С.181-189. - (Серія „Управління”: вип. 2(8): Державне управління та місцеве самоврядування).

4. Дудка Л.О. Основні напрями державної підтримки роботи вугільної галузі / Л.О. Дудка // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2009. - С. 174-181. - (Серія „Управління”: вип.3(9): Державне управління та місцеве самоврядування).

5. Дудка Л.О. Державна політика щодо важелів підтримки зростання вугільного виробництва / Л.О. Дудка // Функціонування механізмів державного управління”: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк, ДонДУУ, 2009. - Т. Х, вип. 113. - С. 28-31. - (Серія „Державне управління”).

6. Дудка Л.О. Податкова політика держави у вугільній сфері / Л.О. Дудка // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук. конф., 20 берез. 2009 р.: тези допов.: 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - Ч. 2. - С. 176-177.

7. Дудка Л.О. Державна політика підтримки конкуренто-спроможності господарських суб'єктів вугільної галузі / Л.О. Дудка // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: наук.-практ. конф., 10 груд. 2008 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. - С. 72-75.

8. Дудка Л.О. Завдання податкової стратегії держави для вугільної промисловості / Л.О. Дудка // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: міжнар. наук-практ конф., 10 квіт. 2009 р.: тези допов.: 2 ч. / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, Ч.1, 2009. - С. 172-174.

9. Дудка Л.О. Механізми стимулювання інноваційного розвитку підприємств вугільної промисловості / Л.О. Дудка // Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів: міжнар. наук.-практ. конф., 10-20 берез. 2009 р.: тези допов.: 2 т. - Дніпропетровськ, ДДФА, 2009. - Т ІІ. - С. 65-66.

10. Дудка Л.О. Актуальні проблеми державного управління у вугільному комплексі України / Л.О. Дудка // Демократичне врядування: наука, освіта, практика: міжнар. наук.-практ. конф., 29 трав. 2009 р.: 4 т. / за заг. ред. В.П.Приходька, С.В.Загороднюка. - К.: НАДУ, 2009. - Т. 3. - С. 172 - 176.

АНОТАЦІЇ

Дудка Л.О. Державне регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню й розробці пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання вугільного комплексу України на інноваційній основі. У роботі досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти державного регулювання інноваційного розвитку вугільного комплексу. На основі теоретичних узагальнень науково-обґрунтовані методологічні засади розробки державної стратегії переходу вугільного комплексу на інноваційний тип розвитку, в якому основним фундаментом єУ соціальна відповідальність влади за прийняті рішення; науково-технічне прогнозування; підвищення наукоємкості технологічних процесів та ефективний взаємозв'язок з бізнесом. Запропоноване авторське трактування інноваційного типу технологічного розвитку.

Систематизовано та ідентифіковано фактори, які впливають на розвиток вугільного комплексу та виявлено їх вплив на вибір механізмів та методів державного регулювання інноваційного розвитку. Удоконалено обґрунтування основних умов реалізації інноваційних програм державою у вугільній промисловості та їх деталізація. Запропоновано створення державного галузевого інноваційного центру як елементу національної інноваційної системи, за допомогою якого можливе поширення та розвиток інновацій та їх комерціалізація.

Обґрунтовані теоретичні підходи до державного регулювання процесу закриття шахт зі створенням спеціального ліквідаційного фонду та наукові положення по регулюванню основних засад функціонування ринку вугілля.

Ключові словаУ вугільний комплекс, інновації, інноваційний розвиток, механізми державного регулювання, соціально-економічний підхід.

Дудка Л.А. Государственное регулирование инновационного развития угольного комплекса Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и разработке предложений по усовершенствованию механизмов государственного регулирования угольного комплекса Украины на инновационной основе. В работе исследованы теоретико-методологические и научно-практические аспекты государственного регулирования инновационного развития угольного комплекса Украины. Научно обоснованы методологические основы разработки государственной стратегии перехода угольного комплекса на инновационный путь развития, в которых основным фундаментом являютсяУ социальная ответственность власти за принятые решения, научно-техническое прогнозирование, повышение наукоёмкости технологических процессов и эффективная взаимосвязь с бизнесом. Предложена авторская трактовка инновационного типа технологического развития угольного комплекса, которая в отличии от других дефиниций учитывает социальное влияние инновационного развития на угледобывающую территорию.

В ходе исследования определено, что по данным прогнозов в XXI столетии в мире будет увеличиваться абсолютний и удельный уровень энергопотребления, при этом по мере исчерпания углеводородных ресурсов значение угля существенно повысится. При этом его потребление будет основано на инновационных, технологичных и экологобезопасных решениях.

На основе качественного анализа идентифицированы и систематизированы основные факторы, влияющие на развитие угольного комплекса и на выбор механизмов и методов государственного регулирования инновационного развития. Разработаны теоретические подходы к государственному регулированию процесса закрытия шахт с созданием специального ликвидационного фонда, что значительно увеличит социальную защиту работников.

На основе анализа тенденций развития угольного комплекса Украины установлено значительное уменьшение угольной продукции (на 14% в сравнении с 2001 годом) и увеличение себестоимости 1 т. угольной продукции, низкими являются темпы обновления основных фондов и внедрения инноваций. Все это обуславливает необходимость разработки государственных механизмов стимулирования и регулирования инновационного развития угольного комплекса. В основе развития угледобывающего комплекса должно быть значительное повышение наукоемкости технологических процессов. Обеспечение государственной поддержки организациям, которые осуществляют инновационную деятельность, возможно за счет построения функциональной инновационной инфраструктуры, которая должна охватывать все угледобывающие территории. Для эффективного внедрения инноваций целесообразно создание отраслевого инновационного центра, в функции которого должно входить формирование рынка научно-технических разработок, проверка возможностей их реализации, создание производств по выпуску конкурентоспособной продукции, организация подготовки и переподготовки кадров в инновационной сфере. Механизм финансирования инновационных проектов на этапе становления возможен за счет государственного бюджета с постепенной коммерциализацией инновационной деятельности в угольном комплексе.

На основании предложенных механизмов государственного регулирования инновационного развития осуществлена качественно-количественная оценка долгосрочной результативности реализации стратегии инновационного развития.

Ключевые словаУ угольный комплекс, инновации, инновационное развитие, механизмы государственного регулирования, социально-экономический подход.

Dudka L.O. The State Regulation of Innovation Development of the Coal Complex of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 25.00.02 25.00.02 are mechanisms of state administration. - Сouncil for researchihg of productive forces of Ukraine of Ukrainian national academy of sciences. - Kiev, 2010.

Dissertation is devoted to theoretical ground and development of suggestions in relation to perfection of mechanisms of the state adjusting of coal complex of Ukraine on innovative basis. The theoretical and methodological, scientific and practical aspects of the state adjusting of innovative development of coal complex are explored in work. On the basis of theoretical generalizations there are the scientifically grounded methodological bases of development of state strategy of transition of coal complex on the innovative type of development, in which by basic foundation social responsibility of power for the accepted decisions; science technical prognostication; increase of science technological processes and effective communication with business. Offered author interpretation of innovative type of technological development.

It is systematized and identified factors which influence on development of coal complex and their influence is exposed on the choice of mechanisms and methods of the state adjusting of innovative development. To perfect ground of basic terms of realization of the innovative programs by the state in coal industry and their working out in detail. Creation of state of particular a branch innovative center is offered as element of the national innovative system, by which possible distribution and development of innovations and their commercialization.

Grounded theoretical approaches to the state adjusting of process of closing of mines with creation of the special liquidating fund and scientific positions after adjusting of basic bases of functioning of market of coal.