Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 349.6

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

БАКАЙ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Гетьман Анатолій Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з наукової роботи, академік Національної академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Бобкова Антоніна Григорівна, Донецький національний університет, завідуюча кафедрою господарського права, член-кореспондент Національної академії правових наук України;

- кандидат юридичних наук, доцент Зуєв Віталій Анатолійович, Академія митної служби України, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться 11 червня 2010 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 30 квітня 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Колісник В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування екологічного законодавства України наразі добігає того етапу, коли бурхливий розвиток цього законодавства протягом останніх 10-15 років вимагає його впорядкування та систематизації. Посилення останнім часом диференціації поресурсового законодавства, особливо земельного, суперечності між нормами природоресурсного та природоохоронного законодавств викликає необхідність їх кодифікації, прийняття єдиного Екологічного кодексу України, який виключить колізійність та дублювання правових норм, зменшить кількість нормативних актів, що регулюють екологічні правовідносини. Водночас на цьому етапі виникають дискусії щодо структурного та змістовного наповнення кодексу, логічного розміщення його частин, зміни окремих підходів, що містяться в екологічному законодавстві. Одним із відносно нових еколого-управлінських механізмів, що активно впроваджується в економічну систему України, є екологічний аудит, який, відповідно до ст. 1 Закону України „Про екологічний аудит”, являє собою документально оформлений, системно незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання й об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації із зазначених питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

Зважаючи на те, що екологічний аудит є відносно новим інститутом в екологічному праві, необхідно констатувати його незначну дослідженість із правової точки зору. Так, сьогодні в Україні практично відсутні дисертаційні та монографічні дослідження з цієї тематики, а наявні дисертаційні праці в інших галузях науки (географічній, державного управління, економічній) скоріше висвітлюють проблеми практичної реалізації екологічного аудиту, аніж пропонують шляхи їх законодавчого розв'язання. Окремі епізодичні юридичні статті з екологічного аудиту також наголошують лише на окремих проблемах його реалізації та значенні для вирішення екологічних проблем. Проте наявні роботи із соціального управління щодо функцій аудиту, спільних для всіх систем соціального управління, а також правові дослідження з питань реалізації окремих функцій екологічного управління все ж створюють належний базис для вивчення місця екологічного аудиту в системі екологічного права.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженим однойменною Постановою Верховної Ради України. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми „Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічних відносин” (державна реєстрація № 0106U002290).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити поняття та зміст інституту екологічного аудиту, основні еколого-правові проблеми, пов'язані з правовим регулюванням та здійсненням екологічного аудиту, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства для розв'язання проблем ефективної незалежної оцінки екологічних факторів та екологічних аспектів діяльності організації, їх відповідності вимогам екологічного законодавства та визначеним критеріям.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження, було поставлено такі завдання:

· охарактеризувати еколого-аудиторську діяльність в Україні, визначити перспективи розвитку законодавства про екологічний аудит на засадах урахування комплексного характеру цього інституту екологічного права та його системних зв'язків з іншими галузями законодавства;

· проаналізувати історію формування та розвитку екологічного аудиту як інституту екологічного права, визначити основні етапи його формування і дати їхню характеристику;

· вивчити й узагальнити наявні правові матеріали та наукові дослідження, правозастосовну практику з питань екологічного аудиту в Україні;

· виявити суттєві ознаки, дати визначення поняття, змісту та видів екологічного аудиту;

· розробити правові механізми, які дозволять забезпечити ефективну реалізацію екологічного аудиту в різних умовах (приватизація підприємств, аудит територій, сертифікація систем екологічного управління підприємствами);

· вивчити досвід інших країн щодо регулювання еколого-аудиторської діяльності, визначити основні напрямки реалізації міжнародно-правових стандартів права екологічного аудиту та міжнародної співпраці в цій сфері;

· сформулювати шляхи вдосконалення чинного законодавства для комплексного розв'язання проблем реалізації еколого-аудиторської діяльності в Україні.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у процесі організації та проведення екологічного аудиту, діяльності суб'єктів еколого-аудиторської діяльності та органів державної влади в цій сфері.

Предметом дослідження є правове регулювання екологічного аудиту в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. Логічний метод (аналізу, синтезу, індукції, дедукції) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій та точок зору авторів з окремих питань, які входили до предмета дослідження (розділи 1, 2, 3). Із використанням діалектичного методу досліджувалися розвиток законодавства про екологічний аудит, його місце та співвідношення з іншими функціями екологічного управління, форми та способи його ефективної реалізації (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, розділ 3). За допомогою методу системного аналізу розглянуто питання, пов'язані з інформаційним забезпеченням екологічного аудиту, юридичним значенням його висновку та відповідальністю за його проведення (розділ 2). З метою встановлення змісту правових норм та вимог використовувався метод їх доктринального тлумачення (розділи 1, 2, 3). Системно-структурний метод використовувався для висвітлення особливостей екологічного аудиту при здійсненні окремих видів господарської діяльності, його становлення як комплексного інституту екологічного права (підрозділ 1.3, розділ 3). За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство інших країн щодо правового регулювання еколого-аудиторської діяльності (підрозділи 1.1, 2.1, 3.3). Із використанням емпіричного методу вивчалася практика застосування чинного законодавства (розділи 2, 3).

Теоретичною основою дослідження стали праці українських та російських учених, які займаються проблемами екологічного права і законодавства: В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, В.А. Зуєва, І.І. Каракаша, М.В. Краснової, Т.Г. Ковальчук, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, М.О. Орлова, О.О. Погрібного, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, Б.Г. Розовського, А.К. Соколової, А.М. Статівки, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги; С.А. Боголюбова, М.М. Бринчука, О.Є. Вилегжаніної, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, І.Г. Іутіна, О.С. Колбасова, В.В. Петрова, Г.П. Сєрова та ін.

Комплексний характер дослідження обумовив залучення праць фахівців у галузі теорії права, господарського права, економіки тощо. Це праці В.Б. Авер'янова, С.С. Алєксєєва, О.О. Веклич, О.Л. Кашенко, В.Р. Лозанського, В.К. Мамутова, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихомирова, В.Я. Шевчука, В.С. Щербини та ін.

У процесі дослідження використано законодавство низки інших країн та міждержавних організацій: Великої Британії, Європейського Союзу, Польщі, Російської Федерації, Співдружності Незалежних Держав, Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Франції та ін.

Нормативну базу дисертації становлять Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, установчі та програмні документи міжнародних організацій, Закони України, Постанови Верховної Ради України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини щодо екологічного управління та порядку здійснення еколого-аудиторської діяльності. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення результатів діяльності державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в зазначеній сфері, політико-правова публіцистика, довідкові та періодичні видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні здійснено комплексне дослідження екологічного аудиту як комплексного інституту екологічного права. У результаті сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій, що виносяться на захист, зокрема:

вперше:

- обґрунтовано, що правові норми, які регулюють відносини, виникаючі в процесі проведення екологічного аудиту, є комплексним інститутом, що формується в рамках екологічного права та міжгалузевого інституту екологічного управління;

- доведено необхідність та запропоновано запровадження спрощеної моделі підтвердження сертифікації екологічних аудиторів, які отримали міжнародний (іноземний) сертифікат екологічного аудитора з боку Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

- обґрунтовано порядок та умови застосування адміністративно-господарських санкцій у сфері екологічного аудиту та запропоновано з метою адекватного та ефективного реагування на порушення законодавства про екологічний аудит, гармонізації екологічного та господарського законодавства в частині застосування адміністративно-господарських санкцій розширити повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у сфері екологічного аудиту;

- розглянуто питання щодо особливостей проведення екологічного аудиту в процесі приватизації та корпоратизації підприємств, запропоновано вирішення питання щодо фінансування закупівлі послуг з екологічного аудиту, прийняття Типового договору про проведення екологічного аудиту в процесі приватизації та затвердження його на рівні спільного Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Фонду державного майна України;

- розглянуто проблеми реалізації екологічного аудиту територій як засобу оптимізації житлової та громадської забудови населених пунктів, обґрунтовано проведення екологічного аудиту з метою оцінки врахування екологічних вимог у процесі планування забудови населених пунктів, визначення прав та порядку забудови територій, забезпечення зонування населених пунктів з урахуванням екологічних проблем;

отримали подальшого розвитку:

- наукові погляди на історію та процес формування відносин з екологічного аудиту та екологічного менеджменту, досліджено історію та етапи формування відносин з екологічного аудиту на національному рівні;

- наукові дослідження щодо функцій екологічного управління, місця екологічного аудиту в їх системі. Обґрунтовано висновок про необхідність виділення окремо в проекті Екологічного кодексу України розділу „Екологічний аудит” та надано рекомендації щодо його змістовного наповнення;

- наукові погляди щодо правового регулювання організації та проведення екологічного аудиту; етапів проведення екологічного аудиту та їх характеристики, підвищення ефективності та достовірності висновку екологічного аудиту;

- наукові дослідження щодо функціонування систем екологічного управління на підприємствах, механізмів забезпечення дії інтегрованих систем менеджменту, що поєднують системи управління якістю, екологічного управління та безпекою підприємств та їх об'єднань;

удосконалено:

- законодавче визначення поняття „екологічний аудит”, яке запропоновано викласти в такій редакції: „Екологічний аудит - це вид підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, які мають право на його здійснення, що реалізується на підставі договору між замовником та виконавцем екологічного аудиту та має на меті незалежну, комплексну, документовану оцінку об'єкта екологічного аудиту з метою встановлення виконання (дотримання) вимог екологічного законодавства або інших визначених сторонами критеріїв”;

- механізми інформаційного забезпечення еколого-аудиторської діяльності з метою забезпечення ефективності екологічного аудиту, комплексного врахування суттєвих чинників, що можуть впливати на його результати.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, положення і пропозиції, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском у теорію екологічного права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності в галузі екологічного права. Результати дослідження становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути використані для подальшої розробки та дослідження наукових проблем, пов'язаних із механізмами оцінки впливу на навколишнє природне середовище, функцій екологічного управління, перспектив розвитку екологічного аудиту як інституту екологічного права, гармонізації досліджень проблем екологічного та господарського права;

- у правотворчій діяльності - за результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до Законів України „Про екологічний аудит”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, Господарського кодексу України, проекту Екологічного кодексу України, інших законів України та низки підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують їх положення;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки та проведення лекційних і практичних занять із дисциплін „Екологічне право” та „Право екологічної безпеки” за темами „Правові основи управління природокористуванням та охороною довкілля (екологічне управління)”, „Правове забезпечення екологічної безпеки” „Правові засади економічного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища” тощо.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом та обговорювалися під час доповідей автора на наукових конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції „Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.” (м. Біла Церква, 27-28 квітня 2006 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Актуальні проблеми реформування приватного права України” (м. Запоріжжя, 7 грудня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми правового регулювання організації та здійснення митної діяльності” (м. Дніпропетровськ, 27 листопада 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегічні питання світової науки” (Польща, 7-15 лютого 2010 р.).

Положення роботи неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і використовуються в процесі підготовки юристів - спеціалістів і магістрів - при проведенні лекційних та практичних занять із курсу „Екологічне право”, „Земельне право” „Право екологічної безпеки”.

Практичне застосування положень дисертації відбувалося також під час роботи автора на посаді головного радника ДК „Укртрансгаз” у процесі сертифікації підприємством систем управління навколишнім природним середовищем у сфері надання послуг із транспортування трубопроводами природного газу, інженерних послуг у галузі газопостачання відповідно до вимог ДСТУ ISO 14001.

Публікації. Основні положення та результати дисертації оприлюднені автором шляхом наукових публікацій у 8 статтях і тезах конференцій, 5 з яких - у фахових виданнях, загальний обсяг публікацій - 2 а.а., з яких особисто автору належать 2 а.а.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена її предметом, метою і завданнями дослідження, а також логікою та послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які містять у собі дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (190 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, у тому числі основний текст - 174 сторінки, список використаних джерел - 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації і наукова новизна роботи, визначаються її мета і завдання, розкриваються основні результати дослідження, що виносяться на захист, викладається теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 „Теоретичні аспекти екологічного аудитування” складається з трьох підрозділів, в яких досліджуються концептуальні засади реалізації еколого-аудиторських відносин.

У підрозділі 1.1. „Історичні підстави виникнення та розвитку екологічного аудиту” автором детально розглянуто історію розвитку відносин у сфері екологічного аудиту, особливості їх формування на міжнародному та національному рівнях.

Із урахуванням проведеного аналізу зроблено висновок, що формування засад екологічного аудиту на міжнародному рівні відзначається рядом характерних рис: 1) від початку механізми екологічного аудиту розвивалися в рамках діяльності промислових підприємств і мали на меті превентивну ідентифікацію їх екологічних проблем з метою недопущення санкцій за порушення екологічного законодавства з боку природоохоронних органів; 2) існуючі механізми екологічного аудиту в процесі їх розвитку були безпосередньо пов'язані із застосуванням на державному рівні механізмів оцінки впливу на навколишнє природне середовище; 3) запровадження, спочатку на рівні окремих промислових підприємств, а потім на національних рівнях європейських країн, національних стандартів систем управління навколишнім природним середовищем потягло за собою розробку формалізованих національних стандартів екологічного аудиту та змінило акцентованість екологічного аудиту з механізму попереднього виявлення екологічних проблем на механізм, орієнтований на безперервне вдосконалення систем екологічного управління підприємствами.

Аналіз розвитку національного законодавства про екологічний аудит дозволив зробити висновок про те, що хоча воно і розвивається в руслі міжнародних, у першу чергу загальноєвропейських процесів, але має дещо іншу історію формування. Започаткування безпосередньої нормативної регламентації екологічного аудиту було розпочато не з відповідних законів або постанов, а з прийняття адаптованих міжнародних стандартів екологічного аудиту, і лише прийняття 24 червня 2004 року Закону України „Про екологічний аудит” ознаменувало початок правового регулювання еколого-аудиторської діяльності в Україні на рівні закону. Дисертантом формулюється висновок про необхідність розвитку законодавства про екологічний аудит, у першу чергу в проекті Екологічного кодексу України, шляхом виділення окремого розділу, присвяченого питанням реалізації екологічного аудиту.

Підрозділ 1.2. „Поняття, зміст та види екологічного аудиту” присвячено розкриттю нормативного закріплення еколого-аудиторських відносин у законодавстві.

Аргументується необхідність закріплення в законодавстві про екологічний аудит положення про те, що право на його проведення мають лише юридичні особи чи фізичні особи-підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку. У такий спосіб формується більш адекватна модель надання аудиторських послуг, за якої екологічний аудит розглядається як відносини суб'єктів господарювання, що дозволяє його сторонам застосовувати відповідні санкції, передбачені господарським та суміжним із ним законодавством (штрафні, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції), посилює відповідальність сторін екологічного аудиту у випадку завдання шкоди або неналежного виконання своїх обов'язків за договором.

З урахуванням комплексного аналізу змістовного наповнення екологічного аудиту пропонується закріпити його таке правове визначення: „Екологічний аудит - це вид підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, які мають право на його здійснення, що реалізується на підставі договору між замовником та виконавцем екологічного аудиту і має на меті незалежну, комплексну, документовану оцінку об'єкта екологічного аудиту з метою встановлення виконання (дотримання) вимог екологічного законодавства або інших визначених сторонами критеріїв”.

Обґрунтовується необхідність відображення засад еколого-аудиторської діяльності в господарському законодавстві.

Підрозділ 1.3. „Особливості становлення екологічного аудиту як комплексного інституту екологічного права України та перспективи його розвитку” присвячено розгляду теоретичних питань щодо визначення місця екологічного аудиту в системі екологічного права, виявлення його системних зв'язків та особливостей.

Дисертант доходить висновку про те, що в екологічному праві складається окремий інститут - екологічний аудит, який розглядається як економічно орієнтований елемент еколого-управлінської діяльності суб'єктів господарювання, має законодавчу відособленість (регулюється окремим законом), юридичну цілісність (виявляється в регулюванні матеріально-правових і процесуально-правових елементів цієї діяльності з метою досягнення її мети) та характеризується однорідністю змісту відносин, що ними регулюється.

Обґрунтовується, що цей інститут є комплексним матеріально-процесуальним правовим інститутом екологічного права, який регулює правовідносини, що виникають у процесі діяльності суб'єктів екологічного аудиту, організації та проведення збирання і об'єктивного оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам екологічного законодавства та іншим критеріям екологічного аудиту.

Зважаючи на вищевикладене, зроблено висновок про те, що екологічний аудит як інститут екологічного права належить до інститутів екологічного управління, наповнення якого саме через його функціональну складову є вже усталеною практикою в наукових дослідженнях, у т.ч. екологічній сфері. З огляду на це при прийнятті Екологічного кодексу України слід відмовитися від нині діючого підходу щодо сприйняття екологічного аудиту як складового елемента економічного механізму охорони навколишнього природного середовища та розглядати його саме крізь призму його функціонального навантаження та еколого-управлінську природу.

Розділ 2 „Організаційно-правове забезпечення та процесуальні засади еколого-аудиторської діяльності” складається з трьох підрозділів, у яких розкрито процедурні питання, пов'язані з проведенням екологічного аудиту.

У підрозділі 2.1. „Правове регулювання організації та проведення екологічного аудиту” розглянуто процедуру проведення екологічного аудиту.

Дисертант робить висновок про те, що Закон України „Про екологічний аудит” жодним чином не встановлює особливостей його проведення, залишаючи це питання на розсуд його суб'єктів (виконавця, замовника та, у випадку наявності, власника об'єкта аудиту). Певну методичну допомогу може надати прийнятий державний стандарт ДСТУ ISO 19011:2002 Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління, який являє собою тотожний переклад міжнародного стандарту.

Зважаючи на все більше поширення екологічного аудиту, вимоги законодавства щодо його обов'язкового проведення та розвиток добровільної екологічної сертифікації підприємств та їх об'єднань, обґрунтовується, що на часі є питання щодо формування некомерційної, громадської організації-партнерства екологічних аудиторів та пропонується включити її представників до складу громадсько-дорадчих органів при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища, інших органів державної влади та місцевого самоврядування.

На підставі аналізу процедурних питань, пов'язаних із реалізацією екологічного аудиту, виділено його етапи, кожен з яких характеризується різним змістовним наповнення та суб'єктним складом: 1) визначення замовником необхідності проведення екологічного аудиту та його виконавців; 2) укладення договору на проведення екологічного аудиту та погодження його критеріїв; 3) формування еколого-аудиторської групи; 4) попередня документаційна оцінка об'єкта аудиту; 5) робота на об'єкті аудиту; 6) підготовка висновку екологічного аудиту та передача його замовникові.

У підрозділі 2.2. „Інформаційне забезпечення екологічного аудиту” досліджуються питання, пов'язані з режимом інформації, що використовується в процесі екологічного аудиту, забезпеченням доступу до неї та її конфіденційності.

Дисертантом аргументовано положення, згідно з яким найлегшим та найпростішим шляхом вирішення питання щодо порядку та процесу обміну інформацією між замовником та виконавцем є його відображення в договорі на проведення екологічного аудиту. Також обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення права виконавця екологічного аудиту запитувати потрібну йому інформацію не тільки у замовника та керівника (власника) об'єкта аудиту, а й у інших органів державної влади та місцевого самоврядування.

У випадку незбігу замовника аудиту та власника об'єкта, запропоновано доповнити перелік обов'язків виконавця аудиту обов'язком щодо інформування керівника (власника) об'єкта аудиту про всі виявлені у процесі проведення екологічного аудиту випадки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стандартів, норм, правил і відхилення від вимог щодо ведення звітності та її складання.

У підрозділі 2.3. „Юридичне значення висновку екологічного аудиту та відповідальність за результати його проведення” дисертант зосередив увагу на остаточному етапі проведення екологічного аудиту та документальному оформленні його результатів у висновку. Наголошено на тому, що висновок екологічного аудиту є юридично значущим документом, який у подальшому впливає на екологічну політику суб'єкта господарювання, визначає характер його взаємовідносин із різними суб'єктами екологічного управління: державними органами, громадянами та їх об'єднаннями, іншими суб'єктами господарської діяльності. Зважаючи на договірний характер аудиторських відносин та юридичне значення висновку екологічного аудиту, запропоновано віднести до істотних умов договору на проведення екологічного аудиту питання щодо відповідальності перед замовником за виконання визначених договором зобов'язань та достовірність висновків екологічного аудиту.

З метою реагування на порушення законодавства про екологічний аудит дисертант обґрунтовує необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею 79-2 „Недодержання вимог щодо порядку проведення екологічного аудиту”. Також з метою адекватного та ефективного реагування на порушення законодавства про екологічний аудит та гармонізації екологічного та господарського законодавства зроблено пропозицію розширити повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища відносно застосування адміністративно-господарських санкцій.

У розділі 3 „Особливості екологічного аудиту при здійсненні окремих видів господарської діяльності” розглянуто еколого-правові норми матеріального та процесуального характеру, завданням яких є підвищення ефективності реалізації екологічного аудиту в окремих сферах господарювання.

Підрозділ 3.1. „Особливості екологічного аудиту в процесі приватизації та корпоратизації підприємств” присвячено питанням проведення екологічного аудиту в процесі зміни форми власності підприємств. Дисертант доводить, що приватизаційні процеси, які відбуваються в країні, є одним із перспективних напрямків застосування екологічного аудиту. Екологічний аудит у процесі приватизації має подвійне значення: по-перше, дозволяє природоохоронним органам ідентифікувати наявні екологічні проблеми, пов'язані з діяльністю підприємств, та визначити напрямки їх подолання, першочергові заходи та перспективи природоохоронної та відновлювальної діяльності, які можуть бути включені до зобов'язань нового власника; по-друге, допомагає майбутньому власнику об'єктивно визначити можливі екологічні проблеми, які йому доведеться вирішувати у разі придбання підприємства, їх характер, фінансові витрати тощо.

Обґрунтовується необхідність залучення Міністерства охорони навколишнього природного середовища для визначення основних критеріїв приватизаційного аудиту, замовлення його послуг, оцінки висновку екологічного аудиту та розробки Типового договору про проведення екологічного аудиту та його затвердження на рівні спільного Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Фонду державного майна України. Пропонується вирішувати питання щодо фінансування закупівлі послуг з екологічного аудиту за рахунок коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища, з їх подальшою компенсацією переможцями приватизаційного конкурсу або покупцями.

У підрозділі 3.2. „Особливості реалізації екологічного аудиту територій як засобу оптимізації житлової та громадської забудови населених пунктів” уперше на дисертаційному рівні досліджуються управлінські можливості екологічного аудиту територій з метою оптимізації житлової та громадської забудови. Дисертант обґрунтовує, що генеральний план населеного пункту може розглядатися як самостійний об'єкт екологічного аудиту, а органи місцевого самоврядування мають право провести екологічний аудит генерального плану для комплексного врахування екологічних питань. Запропоновано використовувати екологічний аудит в діяльності органів місцевого самоврядування також відносно виявлених завершених будівництвом об'єктів, що в порушення законодавства не пройшли обов'язкової екологічної експертизи, територій, які приватизуються, передаються в постійне користування чи довгострокову оренду, особливо якщо йдеться про землі водного фонду та лісогосподарського призначення.

Аргументовано необхідність уточнення переліку об'єктів екологічного аудиту, передбачених Законом України „Про екологічний аудит”, та доповнення ст. 2 цього Закону частиною 3 такого змісту: „Екологічний аудит також може проводитися з метою оцінки врахування екологічних вимог у процесі планування забудови населених пунктів, визначення прав та порядку забудови територій, забезпечення зонування населених пунктів з урахуванням екологічних проблем”.

У підрозділі 3.3. „Особливості екологічного аудиту в процесі сертифікації систем екологічного управління підприємств” на підставі дослідження, аналізу й узагальнення спеціальної наукової літератури, законодавства та практики його застосування дисертант обґрунтовує, що управлінські можливості сертифікації за стандартами ISO 14000 полягають у тому, що підприємство, яке декларує свою відповідність цим стандартам і підтвердило цю декларацію після отримання сертифіката, мусить постійно підтверджувати факт відповідності вимогам стандартів шляхом регулярного проведення аудиту та перевірок. З'являється новий аспект економічної зацікавленості суб'єкта господарювання - втрата вкладених коштів, зменшення довіри до підприємства з боку іноземних інвесторів та партнерів, міжнародних інституцій, зменшення конкурентоспроможності товару на світовому ринку.

Автором аргументовано тезу про те, що наразі в Україні перебуває в стадії формування аудит систем інтегрованого менеджменту, який включає різні типи стандартів та систем управління.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей правового регулювання відносин у сфері екологічного аудиту та реалізації еколого-аудиторської діяльності в Україні. Основними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі: 1. Сьогодні існує нагальна необхідність у розвитку законодавства про екологічний аудит, у першу чергу в проекті Екологічного кодексу України, шляхом виділення окремого розділу, присвяченого питанням реалізації екологічного аудиту. У такий спосіб буде сформовано наступну систему законодавства про екологічний аудит: Екологічний кодекс - Закон України „Про екологічний аудит” - підзаконні нормативні акти, що регламентують питання, пов'язані з реалізацією положень названих законів. Серед основних проблем реалізації екологічного аудиту на сучасному етапі є створення професійного об'єднання екологічних аудиторів, відображення засад еколого-аудиторської діяльності в господарському законодавстві.

2. З урахуванням комплексного аналізу змістовного наповнення екологічного аудиту запропоновано закріпити таке його правове визначення: „Екологічний аудит - це вид підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, які мають право на його здійснення, що реалізується на підставі договору між замовником та виконавцем екологічного аудиту та має на меті незалежну, комплексну, документовану оцінку об'єкта екологічного аудиту з метою встановлення виконання (дотримання) вимог екологічного законодавства або інших визначених сторонами критеріїв”.

3. Екологічний аудит є комплексним матеріально-процесуальним правовим інститутом екологічного права, який регулює правовідносини, що виникають у процесі діяльності суб'єктів екологічного аудиту, організації та проведення збирання і об'єктивного оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам екологічного законодавства та іншим критеріям екологічного аудиту. Цей інститут екологічного права належить до інститутів екологічного управління, наповнення якого саме через його функціональну складову є вже усталеною практикою в наукових дослідженнях, у т.ч. в екологічній сфері. З огляду на це при прийнятті Екологічного кодексу України слід відмовитися від нині чинного підходу щодо сприйняття екологічного аудиту як складового елемента економічного механізму охорони навколишнього природного середовища та розглядати його саме крізь призму функціонального навантаження та еколого-управлінської природи, а отже, заслуговує на підтримку структурно-логічне розміщення інституту екологічного аудиту саме в розділі „Функції управління в галузі охорони довкілля”.

4. Закон України „Про екологічний аудит” жодним чином не встановлює особливостей проведення такого аудиту, залишаючи це питання на розсуд його суб'єктів (виконавця, замовника та, у випадку наявності, власника об'єкта аудиту. У процесі реалізації суб'єкти екологічного аудиту визначають порядок його проведення згідно із законодавством України, з урахуванням вимог ДСТУ ISO 19011:2002 Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління на підставі договору між замовником та виконавцем аудиту та ділової практики виконавця. Аналізуючи процедурні питання, пов'язані з реалізацією екологічного аудиту, виділено наступні його етапи, кожен з яких характеризується різним змістовним наповнення та суб'єктним складом: 1) визначення замовником необхідності проведення екологічного аудиту та його виконавців; 2) укладення договору на проведення екологічного аудиту та погодження його критеріїв; 3) формування еколого-аудиторської групи; 4) попередня документаційна оцінка об'єкта аудиту; 5) робота на об'єкті аудиту; 6) підготовка висновку екологічного аудиту та передача його замовникові.

5. Одним із перспективних напрямків реалізації екологічного аудиту є приватизаційні процеси, що відбуваються в країні. Завданням екологічного аудиту на етапі приватизації є недопущення накладення на майбутніх власників санкцій з боку уповноважених органів держави, оскільки ключова роль у вирішенні проблеми відновлення довкілля відведена, через реалізацію інституту відповідальності, забезпеченню фінансових засобів для очищення та відновлення забруднених ділянок та попередженню нового забруднення. Отже, з метою уніфікації критеріїв екологічного аудиту, умов договору було б доцільним розробити Типовий договір про проведення екологічного аудиту та затвердити його на рівні спільного Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Фонду державного майна України. 6. Органи місцевого самоврядування наділені широким спектром повноважень у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів, будівництва, розміщення об'єктів інфраструктури тощо. Зважаючи на це, з метою отримання достовірної інформації про стан природних ресурсів на своїй території, прийняття обґрунтованих управлінських рішень вони можуть виступати в якості замовника екологічного аудиту. Генеральний план населеного пункту може розглядатися як самостійний об'єкт екологічного аудиту, а органи місцевого самоврядування мають право провести екологічний аудит генерального плану для комплексного врахування екологічних питань.

7. Екологічна сертифікація систем екологічного управління підприємств прямо пов'язана зі створенням та впровадженням міжнародних стандартів серії ISO 14000. Наразі в Україні перебуває у стадії формування аудит систем інтегрованого менеджменту, який включає різні типи стандартів та систем управління. Таким чином, сфера застосування екологічного аудиту постійно зростає, охоплюючи все нові напрямки діяльності підприємств, враховує вимоги різноманітних міжнародних стандартів та забезпечує ефективне управління і спільне функціонування діючих систем менеджменту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Бакай О.А. Законодавство про населені пункти та їхні землі / О.А. Бакай // Вісник господарського судочинства. - № 4. - 2001 - С. 187-189.

2. Бакай О.А. Право на застройку земельных участков в населённых пунктах / О.А. Бакай // Підприємництво, господарство і право. - № 11. - 2001. - С. 37-40.

3. Бакай О.А. Щодо питання про поняття земель, які використовуються під забудову / О.А. Бакай // Підприємництво, господарство і право. - № 2. - 2002. - С. 105-106.

4. Бакай О.А. Законодавство про екологічний аудит: перспективи формування та систематизації / О.А. Бакай // Актуальні проблеми правового регулювання організації та здійснення митної діяльності [Текст]: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 2009. - С. 12-13.

5. Бакай О.А. Історія формування та перспективи розвитку національного законодавства про екологічний аудит / О.А. Бакай // Проблеми законності. - № 6 (105). - 2009. - С. 114-121.

6. Бакай О.А. Особливості становлення екологічного аудиту як комплексного інституту екологічного права України та перспективи його розвитку / О.А. Бакай // Митна справа. - № 6. - Ч. 2. - 2009. - С. 189-193.

7. Бакай О.А. Концептуальні засади визначення місця екологічного аудиту в системі екологічного права / О.А. Бакай // Вісник Академії митної служби України: Серія: „Право”. - № 2 (3). - 2009. - С. 22-26.

8. Бакай О.А. Етапи формування законодавства про екологічний аудит на національному рівні // Современные вопросы мировой науки [Текст]: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. - Пшемишль, 2010. - С. 67-69.

АНОТАЦІЇ

екологічний аудит правовий юридичний

Бакай О. А. Правове регулювання екологічного аудиту в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

У дисертації розглянуто особливості правового регулювання відносин щодо реалізації еколого-аудиторської діяльності в Україні, досліджено історичні засади розвитку цих відносин, розкрито правові підстави проведення екологічного аудиту та юридичне значення його висновку. Досліджено особливості здійснення екологічного аудиту в процесі приватизації та корпоратизації підприємств, планування та використання земель житлової та громадської забудови, формування систем екологічного менеджменту та екологічної сертифікації суб'єктів господарювання. На підставі проведеного аналізу нормативних актів з метою підвищення ефективності еколого-аудиторської діяльності в Україні розроблено рекомендації та пропозиції з удосконалення екологічного та господарського законодавства.

Ключові слова: висновок екологічного аудиту, екологічний аудит, еколого-аудиторська діяльність, екологічне управління, система екологічного менеджменту, екологічні вимоги в процесі приватизації, землі житлової та громадської забудови.

Бакай А. А. Правовое регулирование экологического аудита в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием экологического аудита как института экологического права и функции экологического управления. В работе рассмотрены периоды развития законодательства об экологическом аудите, как на международном, так и на национальном уровне, выделены их особенности. Автор делает вывод о необходимости выделения в проекте Экологического кодекса Украины отдельного раздела, посвященного экологическому аудиту.

Диссертант обосновывает необходимость усовершенствования понятия „экологический аудит”, закрепив в законодательстве следующее положение: „Экологический аудит - это вид предпринимательской деятельности субъектов хозяйствования, которые имеют право на его осуществление, реализуется на основании договора между заказчиком и исполнителем экологического аудита, и задачей которого является независимая, комплексная оценка объекта экологического аудита с целью установления исполнения (соблюдения) требований экологического законодательства или иных критериев, определенных сторонами”.

Автор обосновывает положение о том, что экологический аудит является комплексным материально-процессуальным правовым институтом экологического права, который регулирует отношения, возникающие в процессе деятельности субъектов экологического аудита, организации и проведения сбора и объективного оценивания доказательств для установления соответствия определенных видов деятельности, мероприятий, условий, систем экологического управления и информации по этим вопросам требованиям экологического законодательства и иным критериям экологического аудита. Также уточнено место экологического аудита в системе экологического права и предложено рассматривать его не как элемент экономического механизма охраны окружающей природной среды, а как функцию экологического управления.

Автором аргументирован ряд конкретных предложений по усовершенствованию законодательства, касающегося правового регулирования экологического аудита: уточнения круга объектов и субъектов экологического аудита, правовых последствий проведенного экологического аудита, формирования некоммерческой общественной организации, которая будет представлять интересы экологических аудиторов в органах государственной власти, а также осуществлять методическую помощь экологическим аудиторам.

Аргументировано применение унифицированных процедур экологического аудита, которые должны базироваться на нормах ДСТУ ISO 19011:2002 Рекомендации по осуществлению аудитов систем управления качеством и (или) экологического управления. Выделены этапы экологического аудита, каждый из которых характеризуется различным внутренним наполнением и субъектным составом. Рассмотрены вопросы документального оформления проведения экологического аудита и его результатов, ответственности исполнителя перед заказчиком и иными заинтересованными лицами в случае нарушения законодательства об экологическом аудите, условия и порядок применения к ним административно-хозяйственных санкций.

Рассмотрены вопросы, связанные с особенностями осуществления экологического аудита в процессе осуществления отдельных видов хозяйственной деятельности: в процессе приватизации и корпоратизации предприятий, сертификации систем экологического управления предприятиями, оптимизации земель жилой и общественной застройки. Внесены предложения относительно законодательного закрепления существенных условий экологического аудита, Типового договора на проведение экологического аудита, финансирования экологического аудита в случае его обязательного проведения, определены особенности генерального плана населенных пунктов как объекта экологического аудита.

Ключевые слова: заключение экологического аудита, экологический аудит, эколого-аудиторская деятельность, экологическое управление, система экологического менеджмента, экологические требования в процессе приватизации, земли жилой и общественной застройки.

Bakay O. A. Legal regulation of the environmental audit in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate degree in jurisprudence with the major 12.00.06 - land law; agrarian law; environmental law; natural resource law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is dedicated to peculiarities of legal regulation of relations concerning realizations of environmental and audit activity in Ukraine; historical principals of development of these relations are researched, legal bases of conduction of environmental audit and legal effect of the conclusion are revealed. Peculiarities of conducting of environmental audit in process of privatizations and corporatisation of enterprise, planning and usage of lands of domestic and civil building, formation of system of ecological management and ecological certification of economic operators are researched. On the base of conducted analysis of the legislative acts for the purpose of efficiency improvement of environmental and audit activity in Ukraine recommendations and proposals of improvement of ecological and economy legislation are developed.

Key words: conclusion of the environmental audit, environmental audit, environmental and audit activity, ecological management, system of ecological management, ecological requests in process privatization, land of domestic and civil building.

Размещено на Allbest.ru