Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 342.92: 342.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правовий захист права власності в Україні

Личенко Ірина Олександрівна

Львів - 2010

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Остапенко Олексій Іванович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Лук'янець Дмитро Миколайович, Українська академія банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін; кандидат юридичних наук Перепелюк Володимир Григорович, Вищий адміністративний суд України, заступник начальника Секретаріату Голови.

Захист відбудеться «26» лютого 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14 (зал засідань юридичного факультету, ауд. Г-409).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий «25» січня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук В.О. Семків

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Ступінь цивілізованості будь-якої держави значною мірою залежить від стану дотримання майнових прав та можливості їх захисту. У розвинутих країнах зі стабільною ринковою економікою ефективність правового впливу держави, спрямованого на захист права власності, постійно зростає. В Україні існують системні прогалини законодавчого регулювання захисту права власності та значні недоліки практичної діяльності у цій сфері.

Актуальність теми дослідження обумовлена науково-теоретичним і практичним значенням адміністративно-правового захисту права власності у сучасних умовах.

Вітчизняна юридична наука приділяє недостатньо уваги адміністративно-правовому захисту права власності (на відміну від цивільно-правового та кримінально-правового). Ця сфера юридичної науки залишається мало дослідженою, що негативно позначається на юридичній практиці.

Недосконале, сповнене прогалин адміністративне законодавство щодо захисту права власності не відповідає вимогам часу. Прийнятий ще в радянський період Кодекс України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) не забезпечує захист усіх форм власності, не відображає еволюційні зміни у сфері інтелектуальної власності тощо. Удосконалення вимагає зміст Глави 6 КУпАП. Малоефективною залишається система адміністративних стягнень, зважаючи на використання попередження, виправних робіт, невеликого розміру штрафів.

Неузгоджена та недостатньо ефективна діяльність суб'єктів профілактики адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, неспроможна подолати негативні тенденції зростання кількості адміністративних правопорушень у сфері власності. За результатами роботи судів загальної юрисдикції, відповідно до статистичних даних Верховного Суду України, кількість осіб, на яких накладено адміністративне стягнення за дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП) у першому півріччі 2008 року, збільшилася на 13,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року.

Потрібно визнати необхідність науково-теоретичного осмислення адміністративно-правового захисту права власності з позицій правової держави та громадянського суспільства. Відсутність єдиної позиції науковців стосовно суті, значення та перспектив адміністративно-правового захисту права власності в Україні негативно позначається на правозастосовчій практиці у цій сфері.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці українських і російських науковців радянського і сучасного періодів, зокрема В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Н.Н. Вопленко, Р. О. Денчук, Г. В. Джагупова, І. П. Голосніченка, Є.В. Додіна, О. І. Никитенка, В.О. Жаpова, І.Б. Заверухи, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, Є.В. Курінного, Д.М. Лук'янця, П.Є. Недбайла, А.А. Нечай, О.І. Остапенка, П. М. Рабіновича, З. М. Рахлина, В.Д. Рєзвих, Н.В. Хорощак, О.М. Якуби, Н.В. Янюк та інших.

Вагомим внеском в дослідження проблем адміністративно-правової охорони права власності стали наукові праці В. В. Галунька.

Окремі положення дисертації щодо взаємодії органів влади та місцевого самоврядування у сфері захисту права власності спираються на дослідження О. М. Клюєва, О. М. Литвинова, Ю. С. Назара.

У працях даних авторів питання адміністративно-правового захисту права власності не є основним об'єктом дослідження. У вітчизняній правовій науці відсутнє комплексне дослідження адміністративно-правового захисту права власності. Усе це обумовлює актуальність теми, обраної для написання кандидатської дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755) і Львівського державного університету внутрішніх справ

(п. 1 Перспективного плану НД та ДКР на 2005-2010 роки за пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, затвердженого на засіданні Вченої ради Львівського юридичного інституту МВС України від 26 серпня 2005 р., протокол № 1).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні правової природи адміністративно-правового захисту права власності в Україні, поглибленні юридичних знань у цій сфері, обґрунтуванні доцільності внесення змін у чинне адміністративне законодавство з метою забезпечення належного захисту права власності, формуванні у зв'язку з цим науково обґрунтованих практичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства з досліджуваних питань.

З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі завдання:

- розкрити лінгвістично-юридичний зміст поняття адміністративно-правового захисту права власності, адміністративно-правової охорони права власності, механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності;

- дослідити взаємозв'язок адміністративно-правового захисту та адміністративно-правової охорони права власності;

- виявити основні ознаки адміністративно-правового захисту права власності, в тому числі ознаки, що обумовлені методами державного управління у цій сфері;

- здійснити юридичну характеристику адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, дослідити питання підвідомчості розгляду цієї категорії справ, кваліфікації цих діянь;

- з'ясувати особливості накладення окремих видів адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень, які посягають на право власності;

- розкрити зміст, форми та методи взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту права власності;

- зробити аналіз практичного здійснення адміністративно-правового захисту права власності в Україні та сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства у досліджуваній сфері.

Об'єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері захисту права власності, організаційно-правові відносини, які виникають між органами влади у цій сфері.

Предметом дослідження є зміст адміністративно-правового захисту права власності, його нормативно-правове забезпечення та практика реалізації відповідних адміністративно-правових норм, особливості кваліфікації та юридичний склад адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, правове становище органів влади, наділених юрисдикційними повноваженнями у цій сфері, теоретико-методологічні проблеми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження. Дані методи дослідження дали змогу комплексно проаналізувати проблеми адміністративно-правового захисту права власності та обґрунтувати положення дисертації. Застосовування діалектичного та історико-правового методів сприяло дослідженню відносин у сфері адміністративно-правового захисту права власності з урахуванням їх еволюції (підрозділ 1.1.). Формально-юридичний метод використовувався для аналізу змісту актів законодавства України з питань адміністративно-правового захисту права власності та практики його застосування. Використання порівняльно-правового методу дослідження сприяло порівнянню нормативно-правових актів України та зарубіжного законодавства (підрозділи 2.3., 2.4.), а структурно-функціонального методу - дослідженню правового статусу суб'єктів адміністративно-юрисдикційних, контрольно-наглядових повноважень у сфері захисту права власності (підрозділ 2.2., 3.2., 3.3.). Статистичний метод застосовувався для аналізу результатів практики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері власності в Україні загалом та Львівській області зокрема (підрозділи 2.1., 2.3., 2.4.). Можливості соціологічного методу використані під час узагальнення та аналізу результатів проведеного в рамках дисертаційного дослідження опитування щодо питань адміністративно-правового захисту права власності в Україні. Методи класифікації, групування застосовувалися для проведення класифікації заходів адміністративного припинення, які використовуються з метою захисту права власності, адміністративно-правових норм у сфері захисту права власності, адміністративних стягнень, які застосовуються за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на право власності (підрозділи 1.2., 1.3., 2.3.).

Науково-теоретичною основою дисертації стали наукові праці з адміністративного, кримінального, цивільного, муніципального права та теорії управління. право власність адміністративний захист

Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, КУпАП, законодавчі та нормативно-правові акти органів влади з приводу захисту права власності в Україні та законодавство іноземних держав у цій сфері. Емпіричну базу дослідження становлять рішення органів державної влади у сфері захисту права власності, узагальнення практики застосування адміністративного законодавства та судової практики, статистичні дані щодо захисту права власності та накладення адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень у цій сфері в Україні загалом та Львівській області зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері захисту права власності, результати опитування 386 респондентів із Львівської, Волинської, Луганської, Чернівецької, Херсонської та Житомирської областей, 60 працівників органів державної влади даних областей. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правового захисту права власності, присвячених розв'язанню завдань, що сприяли формулюванню та обґрунтуванню нових теоретичних положень, висновків, пропозицій та рекомендацій:

вперше:

- проведено комплексне дослідження правової природи та змісту, історико-правових умов формування, ознак адміністративно-правового захисту права власності, сформульовано його авторське визначення та розкрито специфіку взаємозв'язку з охороною права власності;

- обґрунтовано необхідність реформування підвідомчості розгляду справ про адміністративні правопорушення, які посягають на право власності, залучення органів місцевого самоврядування у сферу захисту права власності;

- обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін до Глави 6 КУпАП, Статуту патрульно-постової служби міліції України щодо покращення захисту права власності;

- обґрунтовано положення про необхідність законодавчо обумовити порядок взаємодії різних органів державної влади: суду, державної виконавчої служби, органів внутрішніх справ з питань виконання постанов про накладення адміністративних стягнень;

- розроблено пропозиції щодо створення координаційних рад з питань захисту права власності на місцях та проект Розпорядження Львівської міської ради «Про утворення координаційної ради з питань захисту права власності»;

удосконалено:

- існуючі визначення понять адміністративно-правової охорони права власності, адміністративного примусу та механізму адміністративно-правового регулювання з урахуванням специфіки досліджуваної сфери;

- класифікацію заходів адміністративного припинення, які застосовуються для захисту права власності, та адміністративно-правових норм, що забезпечують регулювання відносин у сфері захисту права власності, адміністративних стягнень за вчинення адміністративних проступків у сфері власності;

- теоретичне визначення форм і методів взаємодії органів державної влади з органами місцевого самоврядування щодо захисту права власності та профілактики вчинення адміністративних правопорушень у цій сфері;

- теоретичне обґрунтування використання у законодавстві терміна «адміністративне покарання» замість існуючого поняття «адміністративне стягнення»;

набуло подальшого розвитку:

- теоретичне визначення правової природи переконання та примусу як методів державного управління у сфері захисту права власності;

- комплексний аналіз адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, їх складів, питань кваліфікації цих діянь;

- положення про необхідність та шляхи удосконалення регулювання діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування щодо адміністративно-правового захисту права власності;

- пропозиції щодо зміни системи адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень у сфері власності;

- обґрунтування необхідності визнання у чинному КУпАП юридичної особи як суб'єкта адміністративних правопорушень, що посягають на право власності, та законодавчого визначення поняття посадова особа;

- пропозиції щодо змін та доповнень до окремих статей КУпАП.

Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні теоретичної основи для удосконалення чинного законодавства у сфері захисту права власності з можливістю використання сформульованих положень, висновків і пропозицій:

- у законотворчій діяльності - для удосконалення законодавства України щодо захисту права власності, зокрема, КУпАП в частині визначення адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, системи адміністративних стягнень, оптимізації структури органів державної влади, наділених юрисдикційними повноваженнями щодо захисту права власності тощо;

- у науково-дослідній роботі - для подальшого наукового дослідження питань адміністративно-правового захисту права власності в Україні, аналізу та розробки теоретичних і практичних проблем у цій сфері;

- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з адміністративного права, методичних рекомендацій та для підготовки і проведення занять студентів вищих навчальних закладів юридичного напрямку з наступних дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», а також у системі службової підготовки працівників органів внутрішніх справ (надалі - ОВС).

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася за розділами і в цілому на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ та кафедри адміністративного та фінансового права Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції «Шості осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 23-24 жовтня 2007 р.); науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (Миколаївський навчальний центр Одеської національної юридичної академії, 23-24 листопада 2007 р.); науково-звітній конференції «Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави» (Львівський державний університет внутрішніх справ, 5 березня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового захисту суб'єктивних прав та свобод особи в умовах формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (Львівський інститут МАУП, 18 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти» (Львівський державний університет внутрішніх справ, 15 травня 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, 30 травня 2008 р.), третій звітній науковій конференції «Актуальні проблеми підготовки фахівців для підрозділів державної служби боротьби з економічними злочинами» (Львівський державний університет внутрішніх справ, 6 березня 2009 р.).

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних курсів «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 28.04.2009 р.), Львівському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом при викладанні навчальних курсів «Адміністративне право» та «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 29.04.2009 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації знайшли відображення у п'яти статтях, які опубліковані у фахових юридичних виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура й обсяг дисертації визначаються змістом пошукової проблеми і спрямовані на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 264 сторінки, з яких 187 - основний текст роботи, 32 - список використаних джерел (308 найменувань), 45 сторінок - додатки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, визначається актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробки проблеми захисту права власності, мета та завдання дослідження, його методологічна та теоретична основа, практичне значення одержаних результатів, містяться відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, його структуру та обсяг.

Перший розділ «Теоретико-правові основи адміністративного захисту права власності в Україні» складається з трьох підрозділів, в яких визначається поняття адміністративно-правового захисту права власності, досліджуються особливості адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності, основні напрямки діяльності держави у цій сфері.

У підрозділі 1.1. «Філософсько-історичні та правові аспекти діяльності української держави у сфері охорони права власності», спираючись на праці вітчизняних і зарубіжних вчених, здійснено філософсько-історичне та правове дослідження діяльності держави у сфері охорони права власності. Висловлено думку, що діяльність держави у сфері адміністративно-правової охорони права власності в сучасних умовах повинна бути системною, спрямованою на створення адміністративних правових норм щодо встановлення загального режиму охорони права власності, визначення адміністративно-правового статусу учасників адміністративно-охоронних відносин, припинення порушень, притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення права власності.

У підрозділі 1.2. «Поняття і основні ознаки адміністративно-правового захисту права власності» здійснено аналіз наукових позицій щодо співвідношення понять «захист» та «охорона», визначено адміністративно-правовий захист права власності як систему правових способів та засобів попередження порушень права власності, припинення посягань на державне, комунальне і приватне майно, застосування до порушників заходів адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та відшкодування заподіяної шкоди. На думку автора, адміністративно-правовий захист права власності, який спрямований на реалізацію адміністративно-правових норм щодо попередження, припинення адміністративних правопорушень, відновлення порушених прав, визнається правозастосовчим аспектом адміністративно-правової охорони права власності, а застосування адміністративних стягнень - її каральним аспектом.

До основних ознак адміністративно-правового захисту права власності відносяться: спрямованість на задоволення права на володіння, користування та розпорядження майном; існування уповноважених державних органів із відповідною компетенцією, функціями і повноваженнями; закріплення в законодавстві способів захисту та інші.

У підрозділі 1.3. «Механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності» на основі філософських, економічних, правових джерел здійснено аналіз поняття «механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності» та зроблено висновок, що дана категорія є динамічною та складається з системи ланок, які функціонують та взаємодіють між собою.

Висунуто пропозицію про удосконалення нормативно-правового регламентування відносин щодо захисту права власності шляхом доцільного групування адміністративно-правових норм у цій сфері. Автором запропоновано власний варіант змісту глави 6 КУпАП.

Другий розділ «Юридична характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на право власності» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджуються питання, що стосуються кваліфікації адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, підвідомчості розгляду справ про адміністративні правопорушення, які посягають на право власності, накладення адміністративних стягнень за їх вчинення.

У підрозділі 2.1. «Кваліфікація адміністративних правопорушень, які посягають на право власності» проведено аналіз сформульованих у теорії адміністративного права дефініцій поняття «кваліфікація адміністративного проступку», дано визначення поняття «кваліфікація адміністративних проступків, які посягають на право власності».

Особливу увагу приділено елементам юридичного складу, оскільки вони в комплексі дозволяють кваліфікувати адміністративне правопорушення, яке посягає на право власності, як протиправне і притягнути винну особу до адміністративної відповідальності. Здійснено загальну характеристику об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративних правопорушень, які посягають на право власності.

У підрозділі 2.2. «Підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені у сфері власності» досліджено історію появи цього терміна у вітчизняних нормативних актах та науковій літературі. При цьому зазначається, що основним змістом підвідомчості є нормативне закріплення владних повноважень органів (посадових осіб), що розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері власності. На підставі аналізу ряду наукових джерел визначено критерії підвідомчості.

У підрозділі 2.3. «Адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, які посягають на право власності» здійснено аналіз існуючих підходів до розуміння поняття «стягнення» у вітчизняній правовій науці. Окремо приділено увагу змісту іноземного законодавства у досліджуваній сфері та зроблено акцент на доцільності закріплення в українському законодавстві терміна «адміністративне покарання».

Відзначено проблемні питання щодо застосування штрафів. Пропонується розширити застосування альтернативних санкцій за конкретні адміністративні правопорушення у сфері власності.

У підрозділі 2.4. «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень за проступки, вчинені у сфері власності» автор звертає увагу на необхідності визначення у вітчизняному законодавстві моменту вступу в силу постанови про накладення адміністративного стягнення.

Висловлюється пропозиція щодо необхідності законодавчого визначення порядку взаємодії різних органів державної влади: суду, державних виконавців, ОВС з питань виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Третій розділ «Взаємодія органів державної влади з органами місцевого самоврядування щодо захисту права власності» складається

з трьох підрозділів, присвячених пошуку шляхів удосконалення адміністративно-правового захисту права власності через налагодження механізму взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування щодо захисту права власності.

У підрозділі 3.1. «Форми і методи взаємодії органів державної влади з органами місцевого самоврядування щодо захисту права власності» визначено правові та неправові форми взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері захисту права власності. Основними методами взаємодії визначено способи субординаційного та координаційного впливу органів державної влади спільно з органами місцевого самоврядування на поведінку людей щодо попередження та припинення правопорушень, які посягають на право власності.

У підрозділі 3.2. «Адміністративно-правовий та організаційний аспекти діяльності правоохоронних органів щодо захисту права власності» наголошується, що у структурі органів спеціальної компетенції щодо захисту права власності важливе місце належить правоохоронним органам.

Зазначається, що державне управління у сфері захисту права власності виявляється у практичній діяльності правоохоронних органів щодо попередження адміністративними засобами посягань на державне, комунальне і приватне майно та їх припинення.

Окремі пропозиції висловлюються щодо внесення змін до Статуту патрульно-постової служби міліції України.

У підрозділі 3.3. «Взаємодія органів державної влади з органами місцевого самоврядування у профілактиці посягань на право власності» зазначається, що успішне виконання завдань, покладених державою на органи державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері профілактики правопорушень, які посягають на право власності, безпосередньо залежить від результатів встановлення правових зв'язків у даній системі управління.

Зміст підрозділу розкривається через аналіз системи суб'єктів, об'єктів, видів, рівнів, форм взаємодії. Автором наголошується на необхідності створення координаційних органів з питань захисту права власності на місцевому рівні, проведення спільних заходів та операцій щодо захисту права власності, забезпечення координаційного впливу правоохоронних органів і органів місцевого самоврядування на органи муніципальної міліції.

Висновки

1. Обґрунтовано визначення ряду теоретичних понять адміністративного права: «адміністративно-правовий захист права власності», «адміністративно-правова охорона права власності», «механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності», «кваліфікація адміністративних проступків, які посягають на право власності» та інших. Аналіз основних наукових концепцій розуміння поняття «адміністративно-правовий захист права власності» та «адміністративно-правова охорона права власності» дозволив стверджувати про їх співвідношення як загального та часткового. Такий підхід обумовлює взаємопов'язаність даних правових інститутів та дозволив здійснити історико-правову періодизацію діяльності української держави у сфері охорони права власності. З огляду на існування трьох аспектів адміністративно-правової охорони права власності, слід вважати, що адміністративно-правовий захист проявляється у зв'язку з реалізацією лише правозастосовного та карального аспектів охорони.

2. Особливої уваги у процесі вдосконалення нормативно-правового регламентування відносин у сфері захисту права власності заслуговує питання доцільного групування адміністративно-правових норм у КУпАП. Слід відмовитися від пріоритетного захисту права державної власності на природні ресурси. Необхідно розширити зміст об'єктивної сторони адміністративних правопорушень, які посягають на право інтелектуальної власності, за рахунок діянь, що є новими, виникли в силу технічного прогресу, розвитку інформаційних технологій. Логічним доповненням до глави 6 КУпАП є закріплення як адміністративних правопорушень діянь, які пов'язані з незаконним присвоєнням чужого майна та знищенням чи пошкодженням чужого майна. З метою якісного відтворення основних концептуальних позицій автора запропоновано власний варіант змісту глави 6 КУпАП.

3. Наукове дослідження змісту адміністративного законодавства щодо захисту права власності дає можливість стверджувати, що однією з проблем у цій сфері є необхідність визначення у чинному законодавстві юридичної особи як суб'єкта адміністративних правопорушень, що посягають на право власності. Адміністративна відповідальність юридичних осіб повинна бути закріплена в новому Кодексі України про адміністративні проступки, що буде сприяти подальшому вдосконаленню захисту права власності. Ще однією з проблем є відсутність законодавчого визначення поняття посадова особа, що, в свою чергу, ускладнює процес кваліфікації адміністративних правопорушень, які посягають на право власності.

4. Вважаємо за доцільне реформувати систему органів державної влади, наділених повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, які посягають на право власності, шляхом усунення альтернативної підвідомчості, розмежування статусу органів державної влади, наділених юрисдикційними повноваженнями у цій сфері, усунення дублювання їх повноважень у чинному законодавстві. З огляду на те, що розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері власності та накладення у зв'язку з цим адміністративних стягнень потребує не лише спеціальних знань в окремих галузях використання надр, лісів, водних ресурсів, тваринного світу, об'єктів інтелектуальної власності, але і високого правового професіоналізму, законодавець повинен звузити та чітко регламентувати також посадову підвідомчість даної категорії справ.

5. На сьогоднішній день назріла нагальна потреба у збільшенні розмірів штрафів, перегляді коефіцієнта обчислення штрафів, визначенні критеріїв і формуванні єдиної методики накладення адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень, які посягають на право власності.

Необхідно переглянути законодавчу модель визначення розміру адміністративного штрафу. У зв'язку з цим слід внести доповнення до КУпАП і викласти ч. 2 ст. 27 КУпАП наступним чином: «У разі заподіяння в результаті адміністративного правопорушення матеріальної шкоди фізичним, юридичним особам чи державі, штраф може обумовлюватися розміром спричинених збитків, сумою, кратною вартості предмета адміністративного правопорушення, розміром незаконно отриманої виручки в результаті вчинення адміністративного правопорушення або заподіяної шкоди, враховуючи майновий розмір збитків, яких ця шкода завдасть у майбутньому, сумою несплачених податків та зборів та враховуючи майновий стан винного».

Якщо йдеться про правопорушення з формальним складом, то при визначенні розміру адміністративного штрафу слід брати до уваги розмір мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата в силу постійного корегування її розміру відображає стан економіки країни, рівень забезпеченості населення, особливості інфляційних процесів у державі та є найбільш доцільною альтернативою при заміні існуючого коефіцієнта.

Зважаючи на колізії чинного адміністративного законодавства щодо застосування конфіскації за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, підтримуємо думку про доцільність закріплення можливості на законних підставах вилучати незаконно виготовлену продукцію чи обладнання і матеріали, які призначені для її виготовлення, шляхом безоплатного вилучення. У зв'язку з цим пропонуємо внести відповідне доповнення до переліку видів адміністративних стягнень, визначених ст. 24 КУпАП.

Зважаючи на дослідження можливості використання окремих видів стягнень у сфері захисту права власності, можна зробити висновок про недоцільність використання деяких з них. Враховуючи дані статистики, зважаючи на особливості складу адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, вважаємо недоцільним встановлення в КУпАП попередження як виду адміністративного стягнення щодо адміністративних правопорушень, які посягають на право власності. Попередження як адміністративне стягнення не відповідає ступеню суспільної небезпеки адміністративних правопорушень, що посягають на право власності. Зважаючи на існуючі точки зору в науці адміністративного права, трансформацію економічних відносин та зміни на ринку праці, а також введення громадських робіт у якості адміністративного стягнення, вважаємо за доцільне виключити також виправні роботи з переліку адміністративних стягнень чинного адміністративного законодавства.

6. Одним із заходів щодо удосконалення чинного законодавства у сфері захисту права власності повинно стати внесення змін до Статуту патрульно-постової служби міліції України. Він повинен визначати комплекс обов'язків патрульно-постової служби міліції України щодо захисту права власності, порядок дій працівників у випадку виявлення фактів викрадення майна, особливості взаємодії з органами місцевого самоврядування, громадськістю у цій сфері.

7. До найбільш доцільних форм взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, можна віднести створення координаційних органів з питань захисту права власності на місцевому рівні, проведення органами внутрішніх справ і органами місцевого самоврядування спільних заходів та операцій щодо захисту права власності, забезпечення координаційного впливу органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування на органи місцевої міліції.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Личенко І. О. Українська держава як суб'єкт охорони права власності / І. О. Личенко // Науково-аналітичний журнал «Митна справа». - 2007. - № 4. - С. 87-89.

2. Личенко І. О. Еволюція відносин власності / І. О. Личенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 2. - С. 129-136.

3. Личенко І. О. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів державного управління щодо захисту права власності / І. О. Личенко // Науково-аналітичний журнал «Митна справа». - 2007. - № 5. - С. 34-37.

4. Личенко І. О. Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері захисту права власності / І. О. Личенко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2008. - Вип. 46. - С. 81-87.

5. Личенко І. О. Адміністративний примус як спосіб правового впливу в сфері власності / І. О. Личенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 2. - С. 149-155.

6. Личенко І. О. Діяльність держави щодо охорони права власності / І. О. Личенко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 р.). - Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2007. - С. 55-57.

7. Личенко І. О. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів державного управління щодо захисту права власності / І. О. Личенко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (23-24 листопада 2007 р.). - Миколаїв: Миколаївський навчальний центр Одеської національної юридичної академії, 2007. - С. 439-441.

8. Личенко І. О. Механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності / І. О. Личенко // Матеріали науково-звітної конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави» (5 березня 2008 р.). - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 165-168.

9. Личенко І. О. Теоретичні аспекти адміністративно-правової кваліфікації діянь, що посягають на право власності / І. О. Личенко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (30 травня 2008 р.). - Одеса: Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. - С. 259-263.

Анотація

Личенко І. О. Адміністративно-правовий захист права власності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Львів, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правового захисту права власності. У роботі викладено теоретичні положення і практичні рекомендації щодо здійснення адміністративно-правового захисту права власності. Досліджено особливості механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності, юридичну природу та склад адміністративних правопорушень, що посягають на право власності, організаційно-функціональні засади діяльності органів влади, які забезпечують захист права власності.

Сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері захисту права власності.

Ключові слова: адміністративно-правовий захист, право власності, механізм адміністративно-правового регулювання відносин, адміністративні правопорушення, склад адміністративних правопорушень.

Аннотация

Лыченко И. А. Административно-правовая защита права собственности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию административно-правовой защиты права собственности. В работе изложены теоретические положения и практические рекомендации для осуществления административно-правовой защиты права собственности.

Опираясь на труды отечественных и зарубежных ученых, в работе осуществлен историко-правовой анализ предпосылок становления украинского государства как субъекта охраны права собственности, на основе научных трудов украинских и русских ученых исследуются общетеоретические вопросы административно-правовой защиты права собственности. Особенное внимание уделяется методам управления в сфере административно-правовой защиты права собственности, в частности применен системный подход к характеристике мероприятий административного принуждения.

Важное место в работе занимает характеристика механизма административно-правового регулирования отношений в сфере защиты права собственности.

В работе осуществлен анализ структуры административно-правовых норм, касающихся защиты права собственности; предложена классификация норм административного права, на основе которых осуществляется защита права собственности, проведен анализ трудностей, коллизий в процессе применения таких административно-правовых норм.

Особое внимание уделяется взаимосвязям между субъектами административно-правовых отношений защиты права собственности, характеристике их содержания и основ возникновения. Предлагается реформировать систему органов государственной власти, наделенных юрисдикционными полномочиями относительно дел об административных правонарушениях, посягающих на право собственности, путем устранения альтернативной подведомственности и оптимизации этой системы на основе функционального и отраслевого принципов, осуществить четкое распределение полномочий в сфере защиты права собственности в системе органов государственной власти как по горизонтальному, так и вертикальному принципу.

Значительное внимание уделено исследованию административных взысканий, которые могут быть применены за совершение административных проступков в сфере собственности, а также проблемным вопросам их использования. Выражена мысль о необходимости расширения использования альтернативных санкций за конкретные административные правонарушения в сфере собственности, которая, в свою очередь, позволит во время принятия постановлений о наложении административных взысканий учитывать все обстоятельства дела, личность правонарушителя, возможность выполнения постановления им, а также должностными лицами, в частности государственными исполнителями. Отмечается необходимость поиска путей усовершенствования административно-правовой защиты права собственности благодаря налаживанию механизма взаимодействия органов государственной власти и местного самоуправления по защите права собственности.

Сформулированы предложения относительно конкретных форм и методов взаимодействия органов государственной власти и местного самоуправления в профилактике административных правонарушений, посягающих на право собственности, осуществлен анализ состояния правовой регуляции данной деятельности и определены приоритетные направления реформирования в этой сфере. В работе указаны основные направления деятельности органов власти относительно защиты права собственности, разработаны рекомендации по усовершенствованию практики осуществления данного комплекса мероприятий.

Ключевые слова: административно-правовая защита, право собственности, механизм административно-правовой регуляции отношений, административные правонарушения, состав административных правонарушений.

Summary

Lychenko I. О. Administrative-legal defence of property right in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the Candidate of law in speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure, Financial Law, Information Law. - Lviv National Unsversity of Ivan Franko. - Lviv, 2010.

The dissertation deals with the complex investigation of administrative-legal defence of property right. The theoretical statements and practical recommendations of administrative-legal defence of property right are considered. The peculiarities of administrative-legal regulation of relation in the sphere of property right defence, the legal nature and constituent elements of administrative offences, which infringe on the right of ownership, organizational and functional principles of the activity of the bodies of power, that provide the defence of property right.

Suggestions and recommendations as to improvement of administrative-legal regulation of relations in the sphere of property right defence are made.

Key words: administrative-legal defence, property right, administrative-legal regulation of relation, administrative offences, constituent elements of administrative offences, bodies of power.

Размещено на Allbest.ru