Адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства у сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 343.226 К61

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства у сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Коломоєць Олександр Дмитрович

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Класичному приватному університеті

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент Приймаченко Дмитро Володимирович, Академія митної служби України, начальник кафедри адміністративного та митного права.

Офіційні опоненти: адміністративний насильство правовий

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Коломоєць Тетяна Олександрівна, Запорізький національний університет, декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент Поліщук Віктор Григорович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та адміністративного процесу.

Захист відбудеться 15 квітня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.07 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий 15 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства. Саме тому сьогодні особлива увага державних органів та установ, громадських організацій, суспільства в цілому спрямована на запобігання і протидію порушенням прав людини в будь-яких проявах. Не може бути винятком такий аспект, як насильство в сім'ї, адже згідно з Конституцією України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості та має обов'язки перед суспільством, у якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Україна однією з перших країн СНД ухвалила Закон “Про попередження насильства в сім'ї” та ратифікувала низку міжнародних правових актів у сфері захисту прав особи, взявши на себе зобов'язання дотримуватися всіх положень цих документів, які відповідно до Закону України “Про дію міжнародних договорів на території України” становлять невід'ємну частину національного законодавства. Проте, незважаючи на заходи, що вживаються у цій сфері, можна охарактеризувати як критичну ситуацію, пов'язану із недосконалістю законодавства і практики, економічною та демографічною кризами, трудовою міграцією, погіршення здоров'я батьків та дітей, соціальним сирітством, зростанням безробіття, соціальними штампами та традиціями, і це далеко не повний перелік проблем, які потребують негайного вирішення. Статистичні дані свідчать про те, що на обліку в органах МВС за жорстоке поводження з дітьми перебуває понад 80 тис. сімей, у яких проживає більше ніж 110 тис. дітей, 68% жінок у нашій країні зазнають фізичного насилля в сім'ях, спостерігається збільшення кількості зареєстрованих правопорушень, пов'язаних із насильством у сім'ї (в 2007 р. було здійснено 78145 виїздів на сімейні конфлікти, в 2008 - 84041), винесених захисних приписів (від 55711 в 2007 р. до 61565 у 2008 р.), осіб, поставлених на облік за вчинення насильства в сім'ї (47984 в 2007 р. та 50277 у 2008 р.). Однак наведені дані не є об'єктивними. Необхідно робити корекцію на високий рівень латентності зазначених правопорушень.

Державні органи, які в першу чергу покликані захищати особу від сімейного насильства, з об'єктивних та суб'єктивних причин на сьогодні не повною мірою виконують покладені на них обов'язки. У цьому контексті особливої уваги потребує питання вдосконалення інституту відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, вирішення якого в комплексі з іншими новаціями дасть змогу знизити рівень цього негативного явища.

Аналізуючи чинне законодавство та практику діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї, можемо констатувати той факт, що сьогодні недооцінюється реальний потенціал адміністративних стягнень у сфері попередження насильства в сім'ї, інститут відповідальності в цій сфері не застосовується ефективно, при цьому державно-владний примус втрачає своє значення й мету, а відсутність дієвої реакції на відповідні адміністративні правопорушення призводить до вчинення злочинів у сімейно-побутовій сфері.

Не зважаючи на це в сучасній юридичній науковій літературі основна увага приділяють лише окремим напрямам цієї проблеми. Питанням психологічного, адміністративно та кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері попередження насильства в сім'ї присвячені праці О.М. Бандурки, М.М. Биргеу, Ю.П. Битяка, О.І. Бєлової, М.А. Бондаренка, В.Є. Бондара, А.А. Бови, В.І. Вєтрова, В.В. Вітвіцької, Л.Л. Гоголєвої, Б.М. Головкіна, Н.І. Гончарова, В.Т. Дзюби, Л.В. Дорош, В.І. Женунтія, А.Н. Ігнатовича, С.Г. Киренка, М.М. Корчового, О.В. Ковальової, Г.Г. Криволапова, Є.В. Курінного, Л.В. Левицької, К.Б. Левченко, П.С. Матишевського, А.О. Монаєнка, В.К. Негоденка, О.В. Негодченка, С.В. Пєткова, Г.О. Пономаренко, Д.В. Приймаченка, С.М. Рахметова, О.Ю. Синявської, В.М. Смитиєнка, В.В. Сташиса, І.М. Трубавіної, М.О. Тучака, О.А. Удалової, О.В. Швед, Н.В. Шость, Я.М. Яковлєва, О.С. Якубова, С.С. Яценка, Н.С. Юзікової та інших науковців.

Однак системного ґрунтовного дослідження адміністративно-правового регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї на сьогодні немає, що й зумовлює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах теми науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету “Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні” (номер державної реєстрації 010U80008955).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, системи адміністративних стягнень за вчинення насильства в сім'ї, визначення стану, закономірностей та тенденцій правового й організаційного забезпечення захисту особи від насильства в сім'ї на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі основні завдання:

- розкрити сучасний стан теоретичних засад інституту відповідальності за вчинення насильства в сім'ї;

- проаналізувати адміністративно-правові основи протидії насильству в сім'ї в Україні;

- розкрити адміністративно-правові механізми попередження насильства в сім'ї;

- розглянути діяльність суб'єктів у сфері попередження насильства в сім'ї та їх взаємодію;

- охарактеризувати юридичний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП;

- дослідити міжнародний досвід притягнення до відповідальності за вчинення насильства в сім'ї;

- проаналізувати практику провадження у справах про адміністративні правопорушення за вчинення насильства в сім'ї;

- дослідити систему та види стягнень, що застосовуються до правопорушників за вчинення насильства в сім'ї;

- розробити систему заходів і внести конкретні пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на підвищення ефективності інституту відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час діяльності органів державної влади у сфері захисту особи від насильства в сім'ї.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні дослідні принципи й засади наукового дослідження - принципи об'єктивності, історизму, причинності та світоглядного плюралізму. Для виконання завдань дослідження використано як традиційні юридичні, так і сучасні конкретно-соціологічні методи, серед них порівняльний метод, аналіз документів, метод експертних оцінок тощо.

Методологія дослідної роботи ґрунтувалась на принципах єдності теорії й практики, дотримання об'єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Зокрема, порівняльно-правовий метод дослідження використовувався при дослідженні та аналізі норм чинного адміністративного та кримінального законодавства (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3), практики правового захисту особи в Україні та за кордоном (підрозділ 1.3); соціологічний - у процесі збору та накопичення наукової інформації про об'єкт і предмет дослідження (розділи 1-3); системно-структурний - у ході аналізу організаційних і тактичних основ діяльності компетентних суб'єктів у сфері захисту особи від насильства в сім'ї (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2); статистичний - для збору, вивчення та аналізу статистичних даних щодо вчинення насильства в сім'ї (розділи 2-3), матеріалів адміністративної практики та кримінальних справ (підрозділи 2.1, 3.2); логіко-юридичний - для розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативних актів (розділи 2-3).

Нормативна основа дослідження - Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти вищих органів державної влади й управління України, окремі документи міжнародно-правового характеру, що стосуються питань діяльності державних органів у сфері попередження насильства в сім'ї.

Емпірична основа дослідження - дані про загальну кількість фактів насильства в сім'ї, правопорушень та злочинів, вчинених на побутовому ґрунті, їх динаміку за 2001-2009 рр.; статистичні матеріали МВС України, що стосуються діяльності структурних підрозділів ОВС у сфері попередження насильства в сім'ї; дані, отримані під час вибіркового аналізу адміністративної практики підрозділів УМВС України в Кіровоградській області; дані конкретних соціологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері вивчення проблеми насильства в сім'ї; матеріали аналізу проведеного анкетування серед працівників ОВС у Кіровоградській, Житомирській, Тернопільській, Черкаській областях та Автономній Республіці Крим (550 респондентів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, виконаним з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів розвитку законодавства з метою підвищення ефективності діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

уперше:

- запропоновано та сформульовано поняття “адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї”, під яким розуміється регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб'єктів попередження насильства в сім'ї на діяння агресора в сім'ї, які виявилися в порушенні ним встановлених законом заборон або невиконанні покладених на нього обов'язків, що полягає в застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового й іншого характеру і владний осуд винного суб'єкта з метою попередження та припинення насильства в сім'ї;

- запропоновано класифікацію суб'єктів здійснення попередження насильства в сім'ї, за критерій обрано рівень компетентності: до першого рівня належать органи й установи, які прямо визначені чинним законодавством та для яких ця функція є однією з головних у їхній діяльності; до другого рівня входять працівники органів та установ, що за родом своєї діяльності можуть фіксувати прояви насильства в сім'ї; до третього рівня запропоновано віднести неурядові організації, діяльність яких спрямована на захист прав і свобод людини.

удосконалено:

- понятійно-категорійний апарат у сфері попередження насильства в сім'ї, зокрема перелік осіб, які можуть підпадати під поняття “інші члени сім'ї”: особи, які замінюють батьків; опікун (піклувальник); брат (сестра); племінник (племінниця); тітка (дядько), у тому числі двоюрідні; баба (дід); прабаба (прадід); партнери одного з батьків, які перебувають у цивільному шлюбі, діти таких партнерів; “корекційна програма”, під якою розуміють оснований на використанні різних методів, технік і прийомів комплекс заходів діагностичного, профілактичного та корекційного характеру, спрямованих на виправлення девіантної поведінки особи, яка вчинила насильство в сім'ї; “захисний припис”, що є спеціальною формою реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту жертви насильства в сім'ї, та яким особі, котра вчинила насильство в сім'ї, забороняється (вказується) вчиняти певні дії відносно жертви насильства в сім'ї;

- механізм адміністративно-правового регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми, під яким розуміється система норм, що регулюють відносини у сфері діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї, спрямованих на реалізацію повноважень між учасниками цих відносин, у випадку порушення яких застосовуються заходи державного впливу;

- теоретичні та практичні основи діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї та їх взаємодію. Зокрема, основними формами такої взаємодії є проведення координаційних нарад керівників органів, обмін інформацією з питань профілактики насильства в сім'ї, проведення спільного планування, спільних заходів, видання спільних наказів і вказівок, поширення позитивного досвіду, спільні виїзди в регіони, спільне обговорення досягнутих результатів та проблем тощо. Специфічними формами взаємодії є організація допомоги потерпілим, організація роботи “гарячих ліній”, проведення досліджень з проблем насильства та експертизи законодавчих актів, роботи з мас-медіа тощо;

- адміністративно-правові основи протидії насильству в сім'ї в Україні, а саме: проаналізовано чинне законодавство у сфері дотримання основних прав та свобод людини та громадянина в контексті попередження насильства в сім'ї;

набуло подальшого розвитку:

- процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка вчинила насильство в сім'ї;

- класифікація адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до особи, яка вчинила насильство в сім'ї;

- теоретичні положення про юридичний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП: запропоновано ввести кваліфікуючі ознаки спеціального суб'єкта правопорушення за вчинення насильства в сім'ї стосовно малолітнього, інваліда або вагітної жінки, доповнивши ст. 173-2 КУпАП частиною 3.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки і пропозиції проведеного дослідження розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про сутність, форми та методи діяльності правоохоронних органів у сфері захисту особи від насильства в сім'ї, а також про місце та роль адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї в системі правового захисту прав людини в Україні.

Результати дослідження можуть бути використані та використовуються:

- у науково-дослідній діяльності - теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть сприяти вирішенню колізій у законодавстві щодо адміністративно-правового регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї та діяльності компетентних органів у сфері попередження насильства в сім'ї;

- у правотворчій діяльності - у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове забезпечення захисту особи від насильства в сім'ї;

- у правозастосовній діяльності - теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть застосовуватися правоохоронними й іншими державними органами для забезпечення безпеки особи, її нормального фізичного, морального, психологічного та освітнього рівня (Акт впровадження від 11.11.2009 р.);

- у навчальному процесі - під час викладання та вивчення курсів “Організація діяльності служби ДІМ + М. Зв'язок з громадськістю”, “Адміністративне право + М. Адміністративна відповідальність”, “Адміністративна діяльність ОВС”, “Організація та тактика діяльності міліції громадської безпеки”, “Кримінологія” (Акт впровадження від 01.02.2010 р.), а також у науково-дослідній роботі курсантів, студентів і слухачів відомчих вищих навчальних закладів системи МВС України. Окремі положення дослідження відображені в курсі лекцій: “Основи управління в ОВС” (Акт впровадження від 22.03.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.

У дисертації ідеї та розробки, які належать співавтору наукової статті, не використовувались.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювалися у виступах і тезах на науково-практичних конференціях, таких як: “Методологічні проблеми попередження та розкриття корисливо-насильницьких злочинів у сучасних умовах” (м. Кіровоград, 2005 р.), “Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей” (м. Кіровоград, 2007 р.), “Організаційно-правові засади управління діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції” (м. Одеса, 2007 р.), “Європейське і національне кримінальне право: шляхи та перспективи розвитку. Треті юридичні читання” (м. Одеса, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України” (м. Київ, 2007 р.), “Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2008 р.), “Польсько-українська співпраця протидії торгівлі людьми. Досвідчені практики щодо протидії торгівлі людьми та захисту прав постраждалих” (м. Щитно (Республіка Польща), 2008 р.), “Сучасні проблеми розвитку державності та протидія злочинності” (м. Кіровоград, 2008 р.), “Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.), “Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2009 р.), “Сучасні проблеми розвитку державності та протидія злочинності” (м. Кіровоград, 2009 р); науково-практичних семінарах: “Проблеми протидії корисливо-насильницької злочинності” (м. Кіровоград, 2007 р.), “Актуальні проблеми відбування покарання в Україні” (м. Кіровоград, 2007 р.), “Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування” (м. Кіровоград, 2007 р.), “Актуальні проблеми діяльності ОВС” (м. Кіровоград, 2008 р.).

Публікації. Основні положення, висновки, пропозиції й рекомендації, викладені в дисертації, опубліковані у восьми наукових статтях, з яких п'ять - у фахових виданнях, та у 14 матеріалах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах. Загальний обсяг публікацій становить 5,37 авт.арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, додатків (12 сторінок), списку використаних джерел (274 найменування). Загальний обсяг дисертації - 223 сторінки, з яких основного тексту - 180 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету й завдання, методи дослідження, зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про публікації, зазначено форми апробації та впровадження здобутих результатів.

Розділ 1 - “Адміністративно-правові засади адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми” - включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Насильство в сім'ї: історія та сучасність” розглянуто насильство як складне, багатоаспектне явище, яке нерозривно пов'язано з існуванням людства.

Проаналізовано зміст понять “насильство”, “сім'я”, “насильство в сім'ї”, “інші члени сім'ї”. Запропоновано під насильством розуміти будь-який умисний протиправний вплив особи (групи осіб) на іншу особу (групу осіб), який здійснюється всупереч її (їх) волі у формі примушення (утримання) до (від) вчинення дій, що спричиняють (можуть спричинити) шкоду та порушують її (їх) права і свободи.

Зауважено, що аналіз історії розвитку сучасного суспільства свідчить про існування патріархальної культури та чоловічої моделі буття. Запропоновано один з аспектів існування насильства в сучасній сім'ї розглядати через призму відносин у сім'ї та правового становища жінки в різні часи. На підставі ґрунтовного аналізу праць дослідників різних історичних періодів зроблено висновок про певну періодизацію такого становища на теренах сучасної України: перший - період Київської Русі; другий (початок ХV - кінець ХVІІ ст.) - доба визвольних змагань українського народу за свою незалежність; третій (кінець ХVІІ - початок XХ ст.) - становлення та закріплення права Російської імперії; четвертий (початок ХХ ст.) - період існування УНР; п'ятий (20-ті роки ХХ ст. - 1991 р.) - перебування в складі СРСР; сучасний (1991 р. - до теперішнього часу). Кожен із названих періодів характеризується особливостями правового становища жінки. Зазначено, що вітчизняною особливістю є той факт, що в різні часи територія України перебувала у складі різних держав, що мало значний вплив на становлення права жінок та існування насильства в сім'ї.

У підрозділі 1.2. “Адміністративно-правові основи протидії насильству в сім'ї в Україні” проаналізовано чинне законодавство у сфері дотримання основних прав і свобод людини та громадянина в контексті попередження насильства в сім'ї. Наголошено, що в Україні створено законодавчу базу протидії насильству в сім'ї, яка забезпечує пріоритет міжнародного права над національним законодавством. Зазначено, що проблема запобігання сімейному насильству сьогодні пов'язана із правозастосуванням та правоохороною прийнятих норм права.

Особливу увагу звернено на питання захисту дітей від насильства в сім'ї. Розкрито зміст поняття “дитина” та з урахуванням його багатоаспектності запропоновано низку авторських визначень. Зокрема, під терміном “експлуатація дитини” пропонується розуміти незаконне використання самої дитини або інтелектуальної чи фізичної праці дитини, яка працює з порушенням норм трудового законодавства або прийнята на роботу з порушенням встановленого трудовим законодавством вікового цензу з метою отримання прибутку чи іншої вигоди, що завдає шкоди її здоров'ю, фізичному розвитку та освітньому рівню.

На основі проведеного дослідження запропоновано дефініцію “експлуатація дитини в сім'ї” - незаконне використання з метою отримання прибутку або іншої вигоди батьками, особами, що їх замінюють, іншими членами сім'ї дитини, її інтелектуальної чи фізичної праці, що завдає шкоди її здоров'ю, фізичному розвитку та освітньому рівню.

Зазначено, що терміни “експлуатація дитини” та “експлуатація дитини в сім'ї” мають певні відмінності, які визначаються насамперед тим, що суб'єктом експлуатації дитини в сім'ї виступає особа, пов'язана з нею сімейними зв'язками.

Зроблено висновок, що насильство в сім'ї - це проблема, яку можна вирішити лише за допомогою реалізації комплексу заходів як загальнодержавного, так і регіонального рівнів, а адміністративне законодавство потребує вдосконалення у сфері захисту прав і свобод особи, зокрема дітей.

У підрозділі 1.3. “Адміністративно-правовий механізм попередження насильства в сім'ї” розглянуто існуючі погляди на сутність різних правових механізмів та їх впливу на розуміння адміністративно-правового механізму регулювання попередження насильства в сім'ї.

З урахуванням позицій відомих учених щодо поняття “правовий механізм регулювання”, а також підходів до розуміння сутності терміна “механізм” запропоновано визначення адміністративно-правового механізму регулювання попередження насильства в сім'ї як системи норм, що регулюють відносини у сфері діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї, спрямованих на реалізацію повноважень між учасниками цих відносин, у випадку порушення яких застосовуються заходи державного впливу.

Визначено, що основними складовими адміністративно-правового механізму попередження насильства в сім'ї виступають: норми права, що визначають права та обов'язки суб'єктів зазначених суспільних правовідносин; правовідносини у сфері попередження насильства в сім'ї як різновид суспільних відносин, які регламентуються правовими нормами і забезпечують взаємодію останніх із відповідними суб'єктами попередження насильства в сім'ї; нормативно-правові акти, що регламентують їх діяльність; суб'єкти, які мають владні повноваження щодо вирішення питання превенції вчинення насильства в сім'ї у процесі своєї повсякденної діяльності, створюючи належні умови для реалізації особою її конституційних прав; адміністративна відповідальність як складова адміністративного примусу, що застосовується до осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

Розділ 2 - “Адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми за законодавством України” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Координація діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї” досліджено нормативно-правову базу діяльності суб'єктів здійснення попередження насильства в сім'ї. Зазначено, що досліджувану проблему можливо вирішити лише за допомогою комплексу заходів та ефективної взаємодії всіх суб'єктів здійснення попередження насильства в сім'ї на різних рівнях.

Зауважено, що основна критика на адресу політики України у сфері попередження насильства в сім'ї концентрується саме навколо проблем координації зусиль різних структур, неспіврозмірного покарання за вчинення насильства в сім'ї, через недостатнє судове переслідування правопорушників та фактичну відсутність можливостей надання допомоги потерпілим від насильства в сім'ї.

Запропоновано класифікацію суб'єктів здійснення попередження насильства в сім'ї, за критерій обрано рівень компетентності: до першого рівня належать органи й установи, які прямо визначені чинним законодавством та для яких ця функція є однією з головних у їхній діяльності (спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування, кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, виконавчі органи місцевого самоврядування та суди); до другого рівня входять працівники органів та установ, що за родом своєї діяльності можуть фіксувати прояви насильства в сім'ї (працівники медичних закладів, фахівці із судово-медичної експертизи, працівники дошкільних закладів, вихователі та вчителі закладів освіти та культури); до третього рівня запропоновано віднести неурядові організації, діяльність яких спрямована на захист прав і свобод людини (“Ла-Страда Україна”, “Харківська правозахисна група” тощо).

Особливу увагу приділено дослідженню форм взаємодії суб'єктів попередження насильства в сім'ї. Основною метою взаємодії суб'єктів здійснення попередження насильства в сім'ї визначено сприяння підвищенню ефективності їхньої діяльності під час проведення заходів із попередження та припинення всіх видів насильства в сім'ї шляхом розробки і виконання узгоджених дій, спрямованих на своєчасне виявлення ознак та припинення фактів сімейного насильства.

Зазначено, що вибір форм взаємодії суб'єктів профілактики та практичної реалізації скоординованих заходів здійснюється в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин і характеру проблеми, що потребує вирішення, та з узгодженням цього питання з керівниками установ та організацій. Основними формами такої взаємодії є проведення координаційних нарад керівників органів, обмін інформацією з питань профілактики насильства в сім'ї, проведення спільного планування, спільних заходів, видання спільних наказів та вказівок, поширення позитивного досвіду, спільні виїзди в регіони, спільне обговорення досягнутих результатів і проблем тощо.

Специфіка такої взаємодії полягає в організації допомоги потерпілим, організації роботи “гарячих ліній”, проведенні досліджень з проблем насильства, експертизи законодавчих актів, залученні мас-медіа тощо.

У підрозділі 2.2. “Юридичний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП” на підставі аналізу чинного законодавства України та значного обсягу наукової правничої літератури проаналізовано елементи юридичного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП: об'єкт, суб'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону.

Запропоновано низку змін до чинного законодавства, зокрема: у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачити відповідальність за невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, виключивши ці положення з ч. 1 цієї статті; у КУпАП виокремити главу “Адміністративні правопорушення проти сім'ї та дітей”, яка об'єднала б у собі норми, спрямовані на захист сімейних відносин та від посягання на умови нормального розвитку дитини; передбачити кваліфікуючу ознаку відповідальності за вчинення насильства в сім'ї відносно дитини, вагітної жінки та інваліда - “вчинення батьком, матір'ю, опікуном чи піклувальником, іншим членом сім'ї” - як спеціального суб'єкта адміністративного правопорушення.

Визначено, що відповідальність за цей вид адміністративного правопорушення має свою особливість - насамперед, вона пов'язана з тим, що насильство в сім'ї може мати ознаки кримінального злочину.

У підрозділі 2.3. “Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП” розкрито поняття адміністративного провадження, охарактеризовано стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення за вчинення насильства в сім'ї.

З'ясовано, що стадії адміністративного провадження у справах про вчинення насильства в сім'ї є окремими частинами провадження, кожна з яких має власні специфічні завдання, відрізняється колом учасників, а їх результати закріплюються у відповідних процесуальних документах. Традиційно виділяються такі стадії провадження у справах про вчинення насильства в сім'ї: а) порушення справи; б) розгляд справи та прийняття рішення; в) оскарження та опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення; д) виконання рішення, застосування адміністративного стягнення.

У цілому провадження у справах про адміністративні проступки у сфері попередження насильства в сім'ї можна визначити як нормативно врегульований комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуальних дій повноважних суб'єктів із застосування адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.

Зауважено, що адміністративно-юрисдикційне провадження за цей вид адміністративних правопорушень має свою особливість і характеризується складністю встановлення факту адміністративного правопорушення, збору доказів та інших фактичних даних, які встановлюють наявність або відсутність правопорушення тощо.

Розділ 3 - “Вдосконалення системи адміністративних стягнень за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми” - включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1. “Міжнародний досвід застосування відповідальності за вчинення насильства в сім'ї” зазначено, що для здійснення адміністративно-правового регулювання у сфері попередження насильства в сім'ї цінним є врахування досвіду зарубіжних держав, зокрема провідних країн-членів ЄС та держав пострадянського простору - Республіки Білорусь, Російської Федерації, Казахстану.

Наголошено, що впровадженню такого досвіду в чинне вітчизняне законодавство повинен передувати його всебічний науковий аналіз, а здобуті знання та методи потребують професійної адаптації до національної специфіки.

Застосування контент-аналізу дало змогу виділити аспекти, які становлять науковий і практичний інтерес для вдосконалення чинного законодавства у сфері попередження насильства в сім'ї, зокрема відповідальності за вчинення цього виду правопорушень: акцент дій правоохоронних органів на вилучення з сім'ї насильника, а не жертви, застосування при цьому низки дій адміністративно-примусового характеру; можливості застосування широкого спектра видів адміністративних стягнень, у тому числі й альтернативних, що в комплексі з диференційованим підходом до ситуації дає можливість ефективно застосовувати державно-владний примус; існування досконалої нормативно-правової бази застосування захисних приписів, які містять, крім норм заборони, ще й зобов'язальні положення; широка взаємодія правоохоронних органів з неурядовими організаціями у сфері допомоги жертвам насильства в сім'ї, виховної роботи з агресором, яка спрямована на збереження сім'ї, в тому числі за допомогою низки корекційних заходів.

У підрозділі 3.2. “Система та види стягнень, що застосовуються до правопорушників за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми” розкрито інститут адміністративної відповідальності через поняття юридичної відповідальності, висвітлено його місце та роль у регулюванні суспільних відносин у сфері охорони конституційних прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано особливості системи адміністративних стягнень, що можуть застосовуватися до осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

Визначено, що до складу системи принципів адміністративного процесу входять загальні принципи адміністративного процесу, принципи особливого рівня, що, у свою чергу, включають принципи адміністративно-процедурної діяльності, принципи адміністративно-юрисдикційного процесу та принципи окремих видів провадження. У цьому контексті досліджено основні принципи розгляду справ про адміністративні правопорушення за вчинення насильства в сім'ї та застосування адміністративних стягнень. Установлено, що основними з них є такі: законності; правової рівності; охорони інтересів особи та держави; публічності; об'єктивної істини; гласності; права користування рідною мовою та обов'язковості державної мови; швидкості та економічності; самостійності прийняття рішень; дотримання правових презумцій адміністративного провадження.

З'ясовано, що сьогодні значна частина стягнень, які застосовуються до правопорушників за вчинення насильства в сім'ї, виявляються в основному в матеріальному впливі, оскільки певним чином впливають на реальні елементи об'єктивного світу. Зазначено, що більшість стягнень, передбачених чинним законодавством, завдає особі-порушнику матеріальних збитків, які певною мірою спрямовані на компенсацію шкоди, завданої його діями. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства та припинити практику стягнення штрафів за акти насильства в сім'ї та коштів на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї, впровадивши інші адекватні заходи впливу за вчинене правопорушення, зокрема застосування такого виду адміністративного стягнення, як громадські роботи.

Особливу увагу приділено застосуванню правоохоронними органами захисних приписів особі, яка вчинила насильство в сім'ї, передбачених Законом України “Про попередження насильства в сім'ї”, та проблемі проходження корекційних програм такими особами.

Встановлено, що однією із проблем у досліджуваній сфері є невиконання постанов про накладення адміністративного стягнення. З'ясовано причини, що призводять до цього. Основними з них є: прогалини в адміністративно-деліктному законодавстві; відсутність контролю органу, що виніс постанову; недоліки в діяльності органів адміністративно-штрафної юрисдикції; порушення правил оформлення матеріалів адміністративної справи; неможливість виконання постанови через низку чинників. Сформульовано конкретні пропозиції з цього питання.

У підрозділі 3.3. “Напрями вдосконалення системи адміністративного впливу за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми” визначено недоліки в діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї, окреслено перспективи вдосконалення системи адміністративного впливу за вчинення насильства в сім'ї.

Наведено результати проведеного анкетування серед працівників ОВС у Кіровоградській, Житомирській, Тернопільській, Черкаській областях та Автономній Республіці Крим (550 респондентів). Зроблено висновок, що діяльність органів внутрішніх справ, зокрема служби дільничних інспекторів міліції, потребує вдосконалення в низці напрямів, основні з яких: кадровий - 48,7% опитаних мали стаж роботи в органах внутрішніх справ до 5 років; 77,4% респондентів обіймали посаду менше ніж 5 років, лише 32% мали вищу юридичну освіту; дотримання законності під час реєстрації насильства в сім'ї - 14% опитаних відповіли, що “майже всі” та “не всі” повідомлення фіксують належним чином, 2,5% взагалі заявили, що таке неможливо; співпраця з іншими суб'єктами попередження насильства в сім'ї - 57,8% респондентів указали, що взагалі не співпрацюють з неурядовими громадськими організаціями у досліджуваній сфері, лише 0,7% співпрацюють з кризовими центрами для жертв насильства в сім'ї, 16,2% - із закладам освіти. Одним із дієвих заходів адміністративного стягнення за вчинення насильства в сім'ї респонденти назвали адміністративний арешт (71,1%), а 12% опитаних -громадські роботи, що на сьогодні не передбачено в санкції ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На основі проведеного дослідження, аналізу наукової літератури та нормативно-правової бази в досліджуваній сфері запропоновано низку змін до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про попередження насильства в сім'ї”, низки підзаконних актів.

Висновки

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, осмислення науково-теоретичної літератури з досліджуваної проблематики, визначено поняття, зміст й особливості адміністративно-правового регулювання відповідальності за вчинення насильства в сім'ї. Сформульовано висновки, надано пропозиції й рекомендації, що спрямовані на вдосконалення системи адміністративної відповідальності та здійснення провадження у справах про вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису та непроходження корекційної програми.

До основних з них можна віднести такі:

1. Насильство - це явище, яке супроводжувало людство в усі часи його розвитку та притаманне сучасному суспільстві. Проте в чинному законодавстві відсутнє його визначення. Пропонується під насильством розуміти будь-який умисний протиправний вплив особи (групи осіб) на іншу особу (групу осіб), який здійснюється всупереч її (їх) волі у формі примушення (утримання) до (від) вчинення дій, що спричиняють (можуть спричинити) шкоду та порушують її (їх) права і свободи. Насильство в сім'ї є його невід'ємною частиною і своїм корінням сягає часів виникнення “людини розумної”. Сучасні тенденції насильства в сім'ї походять від часів зародження та розвитку патріархальної культури та становлення в суспільстві чоловічої моделі буття.

2. Існування насильства в сучасній сім'ї на теренах України необхідно розглядати крізь призму відносин у сім'ї та правового становища жінки в різні періоди, яких можна виділити шість: перший - період Київської Русі; другий (початок ХV - кінець ХVІІ ст.) - доба визвольних змагань українського народу за свою незалежність; третій (кінець ХVІІ - початок XХ ст.) - становлення та закріплення права Російської імперії; четвертий (початок ХХ ст.) - період існування УНР; п'ятий (20-ті р.р. ХХ ст. - 1991 р.) - перебування в складі СРСР; сучасний (1991 р. - до теперішнього часу). Кожен період має свої особливості, але спільним для них є відсутність рівності жінки та чоловіка, неадекватність та неспіврозмірність покарання. Перебування території сучасної України у складі різних держав справило значний вплив на історичний розвиток права жінок та на ставлення до насильства в сім'ї в суспільстві і є однією з вітчизняних особливостей у цьому контексті.

3. Аналіз чинного законодавства щодо протидії насильству в сім'ї в Україні свідчить, що на законодавчому рівні в Україні розроблена система заходів охорони прав і свобод особи, її життя та здоров'я, що відповідає передовим тенденціям розвитку сучасного законодавства й світової науки. Проблемою запобігання сімейному насильству сьогодні залишається правозастосування та правоохорона прийнятих норм права.

4. Під експлуатацією дитини в сім'ї слід розуміти незаконне використання її з метою отримання прибутку або іншої вигоди батьками, особами, що їх замінюють, іншими членами сім'ї дитини, її інтелектуальної чи фізичної праці, що завдає шкоди її здоров'ю, фізичному розвитку та освітньому рівню.

5. Визначено, що адміністративно-правовий механізм регулювання попередження насильства в сім'ї є системою норм, які регулюють відносини у сфері діяльності суб'єктів попередження насильства в сім'ї та спрямовані на реалізацію повноважень між учасниками цих відносин, у випадку порушення яких застосовуються заходи державного впливу.

6. Адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї - це регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб'єктів попередження насильства в сім'ї на діяння агресора в сім'ї, які проявилися в порушенні ним встановлених законом заборон або невиконанні покладених на нього обов'язків, що полягає в застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб'єкта з метою попередження та припинення насильства в сім'ї.

7. Провадження у справах про адміністративні проступки у сфері попередження насильства в сім'ї - це нормативно врегульований комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуальних дій повноважних суб'єктів із застосування адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.

8. Упровадження досвіду зарубіжних держав у сфері попередження насильства в сім'ї до чинного законодавства повинно передувати його всебічний науковий аналіз, а здобуті знання та методи потребують професійної адаптації до національної специфіки, удосконалення механізму впровадження та нормативно-правової бази у цій сфері.

9. Основними принципами розгляду справ про адміністративні правопорушення за вчинення насильства в сім'ї є такі: законності; правової рівності; охорони інтересів особи та держави; публічності; об'єктивної істини; гласності; права користування рідною мовою та обов'язковості державної мови; швидкості та економічності; самостійності прийняття рішень; дотримання правових презумпцій адміністративного провадження.

10. Пропонується в ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключити слова “не завдало фізичного болю і не”, “а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї” та “виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку”, а після слів “доходів громадян” додати - “або громадські роботи на строк до двадцяти годин”.

Частину 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції:

“Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї -

тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до сорока годин, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб”.

Доповнити ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною 3:

“Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною другою цієї статті, а також вчинення таких дій стосовно малолітнього, інваліда або вагітної жінки -

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до шістдесяти годин, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб”.

Внести такі зміни до Закону України “Про попередження насильства в сім'ї”:

– у назві закону змінити слово “попередження” на “боротьбу”, виклавши назву таким чином - “Про боротьбу з насильством в сім'ї”;

– абзац 11 ст. 1 викласти в такій редакції:

“захисний припис - спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється (вказується) вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї”.

– абзац 13 ст. 1 викласти в такій редакції:

“корекційна програма - це оснований на використанні різних методів, технік і прийомів комплекс заходів діагностичного, профілактичного та корекційного характеру, спрямованих на виправлення девіантної поведінки особи, яка вчинила насильство в сім'ї”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Коломоєць О.Д. Практичні аспекти застосування заходів соціальної реабілітації у виховній роботі з неповнолітніми / О.Д. Коломоєць, С.Д. Коломоєць // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- 2007. -- № 3. -- С. 130-145.

(Особистий внесок здобувача: розкрито адміністративно-правові механізми попередження насильства в сім'ї як одні із заходів соціальної реабілітації неповнолітніх).

2. Коломоєць О.Д. Проблеми здійснення профілактики насильства в сім'ї дільничним інспектором міліції / О.Д. Коломоєць // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління : зб. наук. праць. -- Одеса : Букарєв Вадим Вікторович, 2008. -- Вип. 20. -- Т. 11. -- С. 173-178.

3. Коломоєць О.Д. Насильство у сім'ї: практика застосування вітчизняного законодавства / О.Д. Коломоєць // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління : зб. наук. праць. -- Одеса : Букарєв Вадим Вікторович, 2008. -- Вип. 22. -- Т. 11. -- Ч. 2. -- С. 138-144.

4. Коломоєць О.Д. Щодо проблематики визначення понять “експлуатація дитини” та “експлуатація дитини у сім'ї” у чинному законодавстві України / О.Д. Коломоєць // Держава та регіони. Серія: Право. -- 2009. -- № 1. -- С. 147-153.

5. Коломоєць О.Д. Взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами здійснення попередження насильства в сім'ї: проблеми та перспективи / О.Д. Коломоєць // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління : зб. наук. праць. -- Одеса : Букарєв Вадим Вікторович, 2009. -- Вип. 25. -- Т. 12. -- Ч. 2. -- С. 59-66.

6. Kolomojec О. Przemoc w rodzie - determinanta problemu handlu ludzmi / О. Kolomojec // Prozeglad policyjny : kwartalnik. -- Szczytno : WSPOL. -- 2009. -- № 3 (95). -- S. 68-74.

7. Коломоец А.Д. Социальная реабилитация в воспитательной работе с несовершеннолетними / А.Д. Коломоец, С.Д. Коломоец // Правовое просвещение и профилактика правонарушений в подростковой и молодёжной среде : сб. науч. статей / под ред. Н.А. Исаева, Е.В. Марковичевой. -- Орёл : Орловский государственный університет : “Оперативная полиграфия”, 2008. -- С. 33-42.

(Особистий внесок здобувача: визначено умови соціальної реабілітації неповнолітніх, що зазнали насилля).

8. Коломоєць О.Д. Практичні проблеми застосування законодавства у сфері подолання сімейного насилля / О.Д. Коломоєць // Кримський юридичний вісник. -- Сімферополь, 2007. -- Вип. 1 (1). -- С. 280-288.

9. Коломоєць О.Д. Наркоманія та наркобізнес: проблеми та їх вирішення / О.Д. Коломоєць // Методологічні проблеми попередження та розкриття корисливо-насильницьких злочинів у сучасних умовах : матеріали регіональної науково-практичної конференції (25 березня 2005 р.) / за заг. ред. В.П. Пєткова. -- Кіровоград : КірЮІ НУВС, 2005. -- С. 115-118.

10. Коломоєць О.Д. Співвідношення поняття “громадський порядок” і “громадська безпека” в адміністративній діяльності ОВС / О.Д. Коломоєць // Проблеми протидії корисливо-насильницької злочинності : матеріали науково-практичного семінару (29 березня 2007 р.). -- Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2007. -- С. 101-105.

11. Коломоєць О.Д. Взаємодія підрозділів КМСН та органів місцевого самоврядування у профілактиці правопорушень неповнолітніх / О.Д. Коломоєць // Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування : матеріали науково-практичного семінару (17 квітня 2007 р.). -- Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2007. -- С. 14-17.

12. Коломоєць О.Д. Проблеми здійснення профілактики насильства в сім'ї / О.Д. Коломоєць // Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей : матеріали науково-практичної конференції (21-22 червня 2007 р.) / за заг. ред. К.Б. Левченко, В.П. Пєткова. -- Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2007. -- С. 167-173.

13. Коломоєць О.Д. Суб'єкти здійснення профілактики насильства в сім'ї / О.Д. Коломоєць // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 жовтня 2007 р.). -- К. : Леся, 2008. -- С. 205-206.

14. Коломоєць О.Д. Форми взаємодії ОВС з іншими суб'єктами здійснення профілактики насильства в сім'ї / О.Д. Коломоєць // Організаційно-правові засади управління діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (26-27 жовтня 2007 р.).Частина І. -- Одеса : ОЮІ ХНУВС, 2007. -- С. 122-124.