Адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні

Кравченко Андрій Григорович

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Тищенко Микола Маркович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри адміністративного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Пєтков Сергій Валерійович, Класичний приватний університет, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків;

кандидат юридичних наук, доцент Джагупов Григорій Володимирович, Харківський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника навчально-наукового інституту з підготовки фахівців міліції громадської безпеки.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.С. Мельник.

Анотація

адміністративний правовий споживач

Кравченко А.Г. Адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2010.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним проблемам адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні. Досліджено становлення та розвиток законодавства про права споживачів, місце прав споживачів у системі прав і свобод людини і громадянина. Розглянуто міжнародно-правові засади та закордонний досвід правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів та сучасний стан адміністративно-правового регулювання в цій сфері в Україні. Проаналізовано особливості адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів та визначені шляхи його вдосконалення. Окремо розглядаються питання адміністративно-правового регулювання права громадян на інформацію щодо якості товарів та послуг, забезпечення права громадян на отримання товарів та послуг належної якості, адміністративної відповідальності в сфері забезпечення прав споживачів. Досліджено проблеми підвищення дієвості гарантій забезпечення прав споживачів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів, оптимізації правового статусу суб'єктів відповідних правовідносин.

Ключові слова: права споживачів, якість, безпечність товарів та послуг, адміністративна відповідальність, процесуальна регламентація, юридичні гарантії, право на інформацію.

Аннотация

Кравченко А.Г. Административно-правовое регулирование в сфере обеспечения прав потребителей в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим проблемам административно-правового регулирования в сфере обеспечения прав потребителей в Украине.

Исследовано становление и развитие законодательства о правах потребителей, место прав потребителей в системе прав и свобод человека и гражданина. Указывается, что права потребителей и их реализация тесно связаны с иными конституционными правами и свободами, и такая связь не только свидетельствует о значении этих прав, но и составляет основу для их реального претворения в жизнь. Проанализированы международно-правовые основы и зарубежный опыт правового регулирования в сфере обеспечения прав потребителей. Определено, что права потребителей представляют собой законодательно закрепленный комплекс правовых возможностей человека и гражданина, который базируется на соответствующих положениях Конституции Украины, связан с удовлетворением разнообразных потребностей в товарах и услугах и направлен на обеспечения надлежащего уровня жизнедеятельности личности и ее безопасности, реализацию и защиту соответствующих прав и свобод.

Подчеркивается, что опыт правового регулирования в сфере обеспечения прав потребителей в наиболее развитых государствах мира свидетельствует о тенденции объединения усилий государственных и негосударственных институций в этой сфере, выработке новых действенных форм контроля за соблюдением прав потребителей. Проанализировано современное состояние административно-правового регулирования в сфере обеспечения прав потребителей в Украине и обосновывается вывод о том, что одним из важнейших направлений совершенствования правового регулирования в сфере потребления следует признать приоритетность регламентации отношений, которые возникают в этой сфере, на уровне законов. Отдельно рассматриваются вопросы административно-правового регулирования прав граждан на информацию относительно качества товаров и услуг, обеспечения прав граждан на получения товаров и услуг надлежащего качества, административной ответственности в сфере обеспечения прав потребителей. Исследованы проблемы повышения действенности гарантий обеспечения прав потребителей. При этом выделяются гарантии, которые реализуются соответствующими субъектами для обеспечения прав потребителей и гарантии, которые реализуются непосредственно потребителями.

К последним отнесены: информационное обеспечения потребителей; их правовая культура; реализация права на правовую помощь; право на обращения; право на возмещения понесенных затрат и вреда, причиненного в результате нарушения прав потребителей. Акцентируется внимание на таких гарантиях, как оптимальная процессуальная регламентация правоотношений в сфере потребления, которые возникают в связи с реализацией и защитой прав и интересов потребителей, и надлежащая организация деятельности по удовлетворению потребностей потребителей, обеспечение им возможности реализации иных юридических гарантий. Сформулированы предложения относительно совершенствования правового регулирования в сфере обеспечения прав потребителей, оптимизации правового статуса субъектов соответствующих правоотношений.

Ключевые слова: права потребителей, качество, безопасность товаров и услуг, административная ответственность, процессуальная регламентация, юридические гарантии, право на информацию.

Annotation

Kravchenko A.G. Administrative Law Regulation of Consumers' Rights Protection in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation submitted for PhD in Law, speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Finance Law; Information Law. - Kharkov National University of Internal Affairs, Kharkov, 2010.

The dissertation deals with some of the theoretical and practical issues related to the administrative law regulation to protect the consumers' rights in Ukraine. The research is focused on formation and development of the consumer legislation, importance of the consumers' rights in the system of human and citizen's rights and freedoms. Proceeding from the analysis of the international law regulation and foreign experience as to consumers' protection and the present state of its regulation in Ukraine including its characteristics some methods are developed to improve the administrative law regulation of consumers' rights protection. Special attention is devoted to the administrative law regulation of the right to information on the quality of goods and services, the right to quality products and services, and the administrative responsibility in this sphere. Some issues of improving the efficient consumer safeguards are also examined. The author suggests some recommendations as to perfecting the consumers' rights regulation and legal status of the parties to the respective legal relationship.

Keywords: consumers' rights, quality, product and service safety, administrative responsibility, procedural regulation, safeguards, and the right to information.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реалізація конституційних положень щодо визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю вимагає відповідних зусиль держави для налагодження належного правового регулювання в усіх сферах життя суспільства. Однією з найважливіших є сфера споживання. Значущість останньої у житті суспільства пояснюється низкою факторів. Перш за все, сфера споживання певною мірою обумовлює стабільність та розвиток економічних відносин, оскільки в кінцевому рахунку метою будь-якого виробника є сталий попит на вироблену продукцію та її реалізація, що, в свою чергу, пов'язано з конкретними потребами людини. Важливо й те, що ступінь задоволення різноманітних потреб людини багато в чому визначає не тільки життєвий рівень громадян, а й характеризує розвиненість суспільства в цілому, ставлення держави до кожного свого громадянина, дозволяє визнати існуючі суспільні відносини такими, які прийнято називати цивілізованими. До того ж, сфера споживання є одним із вагомих чинників підтримання належних умов життєдіяльності людей, формування їх ставлення до процесів, що відбуваються у суспільстві.

З огляду на це, держава на конституційному рівні визнала необхідність забезпечення прав споживачів і спрямовує зусилля на приведення вітчизняного законодавства у цій сфері у відповідність з міжнародними стандартами. Але, на жаль, слід констатувати, що сьогодні порушення прав споживачів в Україні є явищем досить розповсюдженим. За таких умов актуалізується потреба в суттєвому підвищенні рівня правової захищеності споживачів з урахуванням можливостей адміністративно-правового регулювання, що було і залишається дієвим важелем боротьби з правопорушеннями в цій сфері, багато в чому обумовлює можливості споживачів з реалізації та захисту своїх прав та інтересів, ефективність відповідних юридичних гарантій. Правовідносини в сфері забезпечення прав споживачів зачіпають життєві інтереси практично всього населення нашої держави і потребують системних наукових досліджень, всебічного, повного і об'єктивного обґрунтування необхідних змін у законодавстві.

Окремі аспекти зазначеної проблеми досліджувались на дисертаційному рівні та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких учених-правників як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.О. Бакалінська, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.В. Бойко, В.М. Гаращук, А.М. Запорожець, О.В. Звєрєва, Л.М. Іваненко, К.О. Кагал, Т.О. Коломоєць, С.А. Косінов, В.М. Огризков, В.Ф. Опришко, Н.Б. Писаренко, А.В. Рабінович, М.М. Тищенко, Р. Ханик-Посполітак, В.С. Шелестов, О.М. Язвінська та ін. Безперечно, наукові праці названих учених мають важливу наукову і практичну цінність. Водночас слід визнати відсутність дотепер спеціальних досліджень із проблематики адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення прав споживачів.

Усі викладені вище аспекти і обумовлюють актуальність окресленої проблеми та необхідність її глибокого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1, 1.2, 3.1 Наказу МВС України № 775 від 05.07.2004 р. «Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років», де окремим напрямком досліджень визначено захист прав і свобод громадян правоохоронними органами України, а також п. 1.1, 6.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних здобутків учених різних галузей права, міжнародного досвіду, а також чинного законодавства України і узагальнення практики його реалізації визначити сутність, зміст та особливості адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів, розробити пропозиції та рекомендації щодо усунення недоліків у правовому регулюванні, удосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Відповідно до мети поставлено такі основні завдання:

- розкрити історичні аспекти становлення й розвитку законодавства про права споживачів;

- з'ясувати сутність прав споживачів, їх місце й роль у системі прав і свобод громадян;

- проаналізувати міжнародно-правові засади та закордонний досвід правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів;

- охарактеризувати сучасний стан адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні;

- окреслити стан адміністративно-правового регулювання в контексті реалізації таких засадничих прав споживачів як право на інформацію щодо якості товарів і послуг та право на отримання товарів і послуг належної якості;

- встановити прогалини і колізії у чинному законодавстві, що регулює питання адміністративної відповідальності в сфері забезпечення прав споживачів, обґрунтувати необхідність удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності в цій сфері;

- розробити на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування рекомендації щодо напрямів підвищення ефективності дії юридичних гарантій забезпечення прав споживачів;

- сформулювати пропозиції і рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання у досліджуваній сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з адміністративно-правовим регулюванням у сфері забезпечення прав споживачів.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження виступає сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, які забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмета. За допомогою діалектичного методу пізнання обґрунтовувались основні поняття, визначалися правові явища у контексті їх розвитку та взаємозв'язку. Історико-правовий метод допоміг у з'ясуванні питань становлення та розвитку законодавства про права споживачів. Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити міжнародно-правові засади та зарубіжний досвід правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів. Формально-логічні методи використовувались при аналізі та тлумаченні відповідних положень законодавства; метод аналізу та синтезу - для поглиблення окремих теоретичних положень. Статистичний метод дав змогу дослідити конкретні параметри, що характеризують діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав споживачів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим вивченню проблем адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів.

Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора становлять наступні положення й висновки:

- уперше питання адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів досліджено під принципово новим кутом зору з огляду на процеси входження України в світове співтовариство;

- вперше у вітчизняній правовій науці здійснено системний аналіз історичних аспектів становлення та розвитку законодавства про права споживачів і обґрунтовано його зв'язок з логікою суспільного розвитку;

- вперше доведено пріоритетність категорії «безпека споживання» у характеристиці прав споживачів у системі прав і свобод людини і громадянина;

- удосконалено поняття «права споживачів» як законодавчо закріплений комплекс правових можливостей людини і громадянина, який ґрунтується на відповідних положеннях Конституції України, пов'язаний із задоволенням різноманітних потреб у товарах та послугах і спрямований на забезпечення належного рівня життєдіяльності особи та її безпеки, реалізацію та захист відповідних прав і свобод; систему принципів забезпечення прав споживачів;

- подальший розвиток отримав аналіз міжнародно-правових засад правового регулювання прав споживачів, зокрема Хартія захисту споживачів, Керівні принципи ООН на захист інтересів споживачів;

- уперше обґрунтовано вплив підзаконних нормативно-правових актів на ступінь правової захищеності споживачів і доведено пріоритетність регламентації відносин у сфері забезпечення прав споживачів на рівні законів;

- набуло подальшого розвитку питання оптимізації адміністративно-правового регулювання права громадян на інформацію щодо якості товарів та послуг шляхом узгодження приписів законодавчих та підзаконних актів;

- подальшого розвитку набули напрямки вдосконалення адміністративно-правового забезпечення права громадян на отримання товарів та послуг належної якості, зокрема шляхом гармонізації вітчизняної системи стандартів зі стандартами Європейського Союзу;

- обґрунтовано нові підходи до вирішення проблем підвищення дієвості гарантій забезпечення прав споживачів, зокрема завдяки ефективноcті контролю та нагляду уповноважених інституцій, громадських організацій;

- вперше сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів, зокрема запропоновано внести зміни та доповнення до ст. 156-1 КУпАП, до ст. 25 та ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів», а також необхідність прийняття законів «Про адміністративну відповідальність юридичних осіб», «Про основні засади контролю та контрольної діяльності».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження містить як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у сфері науково-дослідної діяльності - основні положення дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів, підвищення рівня правової захищеності споживачів;

- у правотворчості - внесені пропозиції сприятимуть удосконаленню чинного законодавства у досліджуваній сфері;

- у правозастосовній діяльності - впровадження результатів дослідження дозволить поліпшити практичну діяльність органів держави та їх посадових осіб у сфері забезпечення прав споживачів, удосконалити застосування адміністративного законодавства щодо реалізації та захисту їх прав та інтересів;

- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися у навчальному процесі з дисципліни «Адміністративне право України», при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на кафедрі адміністративного права ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення та висновки було оприлюднено на VI міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29-30 травня 2009 р.); міжнародних науково-практичних конференціях «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 16-17 травня 2009 р.) та «Актуальні проблеми правового регулювання організації та здійснення митної діяльності» (м. Дніпропетровськ, 2009); на Х міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 26 березня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінка. Список використаних джерел складається із 265 найменувань і займає 31 сторінку.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика забезпечення прав споживачів: теоретичні аспекти та стан правового регулювання» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Становлення та розвиток законодавства про права споживачів» досліджено історичні аспекти становлення та розвитку законодавчого закріплення прав споживачів. На основі аналізу значної кількості законів, що приймалися в різні епохи розвитку світової цивілізації в окремих країнах світу, зроблено висновок, що впродовж тривалого часу в законодавстві різних країн питання, так чи інші пов'язані із регламентацією окреслених суспільних відносин, отримували своє вирішення лише фрагментарно, проте сама наявність таких правових приписів свідчить про їх значущість. Необхідність правового регулювання відносин також сприяла становленню та розвитку окремих галузей права, зокрема цивільного і кримінального.

Посилення державного впливу на суспільні процеси обумовили потребу подальшого вдосконалення також і сфери адміністративно-правового регулювання. Це було важливим для налагодження відносин у сфері виробництва і торгівлі, відпрацювання відповідних форм та методів контролю, застосування примусових заходів адміністративного впливу, арсенал яких поступово збільшувався і широко впроваджувався у практику регулювання суспільних відносин. Акцентовано увагу на тому, що правове регулювання в сфері споживання особливо актуалізується від початку ХХ століття насамперед завдяки бурхливому розвитку промисловості, появі нових технологій, в тому числі пов'язаних з виробництвом продуктів харчування та іншої продукції, спрямованої на забезпечення різноманітних потреб людини. Саме в цей період формується погляд на споживача як на центральну фігуру у відносинах, пов'язаних з виробництвом і реалізацією матеріальних цінностей.

У підрозділі 1.2 «Права споживачів у системі прав та свобод людини і громадянина» наголошено, що реалізація та захист прав споживачів охоплює досить широкий спектр суспільних відносин, так чи інакше пов'язаних з рівнем життя, безпечними умовами життєдіяльності кожного члена суспільства. Безперечно, права й інтереси споживачів певною мірою впливають на формування державної політики, спрямовують її в напрямку підвищення життєвого рівня населення та його безпеки. Це дає змогу розглядати права споживачів під кутом зору соціально-правової концепції безпеки людини. Розглядаючи питання про місце прав споживачів у системі основних прав і свобод людини й громадянина, дисертант стверджує, що в основі реалізації цих прав лежать загальні стандарти, які встановлені світовою спільнотою та отримали своє закріплення у міжнародно-правових документах. Разом з цим права споживачів та їх реалізація тісно пов'язані з іншими конституційними правами й свободами, і такий зв'язок та взаємозалежність не тільки свідчать про значущість цих прав, а й складають основу для їх реального втілення у життя.

Доведено, що права споживачів являють собою законодавчо закріплений комплекс правових можливостей людини і громадянина, який ґрунтується на відповідних положеннях Конституції України, пов'язаний із задоволенням різноманітних потреб у товарах або послугах і спрямований на забезпечення належного рівня життєдіяльності особи та її безпеки, реалізацію та захист відповідних прав і свобод. Виділено принципи забезпечення прав споживачів: принцип безпеки товарів та послуг для життя й здоров'я споживачів; принцип пріоритетності забезпечення прав споживачів при визначенні політики держави у сфері споживання; принцип збалансованості інтересів держави, виробників продукції, суб'єктів надання послуг з інтересами споживачів; принцип належної інформаційної забезпеченості споживачів щодо якості товарів чи послуг та наявності чинників, що можуть негативно впливати на здоров'я людини; принцип оперативності реагування на факти порушення прав споживачів з боку суб'єктів, що здійснюють торговельну діяльність або діяльність з надання послуг, а також суб'єктів, уповноважених контролювати забезпечення прав споживачів; принцип надання споживачам максимальних можливостей щодо реалізації своїх прав та законних інтересів; принцип невідворотності юридичної відповідальності за порушення прав споживачів; принцип неухильної реалізації відповідних правових презумпцій у сфері забезпечення прав споживачів.

Підрозділ 1.3 «Міжнародно-правові засади та зарубіжний досвід правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів» присвячено аналізу міжнародно-правових документів, прямо пов'язаних із забезпеченням прав і інтересів споживачів. Підкреслено, що в усіх країнах захист прав споживачів будується на відповідній нормативно-правовій базі, яка постійно удосконалюється з урахуванням змін соціально-економічної ситуації. Базовими у забезпеченні прав споживачів слід визнати Хартію захисту споживачів, прийняту 25-ю сесією Консультативної Асамблеї Євросоюзу 1973 року, а також Керівні принципи ООН на захист інтересів споживачів, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН 9 квітня 1985 року, в яких сформульовані загальні принципи реалізації активної політики захисту інтересів споживачів. Ці принципи спрямовані на задоволення наступних законних потреб: захист споживачів від факторів ризику, які впливають на здоров'я та безпеку; сприяння дотриманню економічних інтересів споживачів і захист цих інтересів; доступ споживачів до інформації, необхідної для обґрунтованого вибору відповідно до індивідуальних запитів і потреб; просвіта споживачів; наявність ефективних процедур задоволення претензій споживачів; свобода створювати споживчі та інші відповідні групи або організації, можливість для таких організацій висловлювати свою точку зору в процесі прийняття рішень, які зачіпають їх інтереси; сприяння впровадженню прийнятних моделей споживання. Поряд з загальними сформульовано й керівні принципи, які слід застосовуватися як щодо вітчизняних, так і імпортованих товарів та послуг. До таких принципів, зокрема віднесено таке: фізична безпека, сприяння економічним інтересам споживачів та захист цих інтересів; норми безпеки та якості споживчих товарів і послуг; система розподілу основних споживчих товарів і послуг; заходи, які дозволяють задовольняти претензії споживачів; програма просвіти, інформування та заходи, які торкаються конкретних сфер. Вивчено нормотворчу діяльність щодо регламентації та захисту прав споживачів у рамках Європейського Союзу, досвід найбільш розвинутих держав світу в зазначеній сфері.

У підрозділі 1.4 «Сучасний стан адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні» звернуто увагу на те, що в сучасних умовах забезпечення прав споживачів виступає невід'ємною й важливою складовою правового регулювання суспільних відносин. Дисертант підкреслює, що хоча частина відносин, пов'язана з реалізацією та захистом прав споживачів, регулюються нормами цивільного та цивільно-процесуального законодавства, наявність та розвиненість форм адміністративно-правового регулювання було й залишається важливим чинником забезпечення прав і свобод громадян у цій сфері.

Це обумовлено низкою факторів:

1) можливість оперативного реагування на факти порушення прав споживачів;

2) можливість постійного та ефективного моніторингу стану справ у сфері реалізації та захисту прав споживачів;

3) адміністративно-правове регулювання в сфері стандартизації, метрології та якості товарів та послуг;

4) з допомогою адміністративно-правового регулювання забезпечується належний рівень інформованості суспільства про стан справ щодо забезпечення прав споживачів та споживчі якості тих чи інших товарів і послуг;

5) сферою адміністративно-правового регулювання охоплюється відповідна юрисдикційна діяльність органів держави та їх посадових осіб, пов'язана з настанням адміністративної та дисциплінарної відповідальності в сфері забезпечення прав споживачів, поновленням відповідних прав громадян;

6) за допомогою адміністративно-правового регулювання досягається необхідна деталізація норм матеріального адміністративного права та адміністративно-процесуальних норм на рівні підзаконних нормативно-правових актів, що дозволяє досягти необхідного рівня ефективності реалізації та захисту прав споживачів.

Встановлено умови ефективності адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів, до яких, зокрема, віднесено: необхідність урахування існуючих реалій суспільного життя; аналіз та прогнозування напрямків і тенденцій розвитку суспільних відносин; ступінь досконалості законодавства; необхідність оптимізації адміністративно-процесуального механізму забезпечення прав споживачів; належне осмислення і врахування сучасних тенденцій розвитку інституту юридичної відповідальності в цій сфері; необхідність досягнення узгодженості і збалансованості приписів законодавчих і підзаконних актів.

Система правових актів, якими регламентуються права споживачів в Україні, охоплює декілька груп нормативно-правових актів, серед яких виділено ті, в яких знайшли своє відображення концептуальні засади формування та реалізації державної політики в аналізованій сфері; акти, що мають всеохоплюючий, універсальний характер для регламентації правовідносин у сфері споживання; акти, пов'язані зі сприянням реалізації прав споживачів та обов'язків, які реалізуються по відношенню до них; акти, що торкаються питань якості й безпеки, та пов'язані з ними нормативно-правові акти щодо підтримання належного санітарного стану та здійснення контролю і нагляду в цій сфері; акти, пов'язані з регулюванням відносин у сфері стандартизації та метрології; акти стосовно особливостей здійснення торговельної діяльності, ліцензування окремих видів діяльності, питань адміністративної відповідальності в сфері забезпечення прав споживачів.

Розділ 2 «Особливості адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів та шляхи його вдосконалення» присвячено окремим важливим аспектам адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів та визначенню напрямків його поліпшення.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правове регулювання права громадян на інформацію щодо якості товарів та послуг» насамперед наголошено, що право на інформацію є категорією засадничою і лежить у широкому розумінні в основі реалізації всіх передбачених Конституцією прав і свобод та обов'язків громадян. Серед видів інформації дисертантом виділено споживчу інформацію, яка має комплексний характер і включає в себе як певну технічну, або технологічну інформацію, інформацію правового характеру, так і інформацію наукового та довідково-енциклопедичного характеру. Обґрунтовано доцільність доповнення Закону України «Про інформацію» положенням, що визначає поняття споживчої інформації як відомостей про асортимент товарів чи послуг, їх якість, корисність або необхідність для споживачів, а також наявні чи потенційні загрози їх здоров'ю та життю, про суб'єктів виробництва, реалізації товару чи надання послуг, правові та організаційні засади реалізації і захисту прав споживачів та діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій в цій сфері, які містяться в офіційних документах державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, або публічно оголошуються ними, чи поширюються у різних формах засобами масової інформації. Виділено групи інформації стосовно сфери забезпечення прав споживачів, проаналізовано положення законодавства щодо отримання такої інформації споживачами, сформульовано пропозиції для вдосконалення адміністративно-правового регулювання в цій сфері.

У підрозділі 2.2 «Напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення якості товарів і послуг та їх безпечності» проаналізовано насамперед такі ключові для споживача поняття як якість та безпечність. Запропоновано авторське визначення якості - це сукупність відповідних властивостей продукції або послуги, якими визначається їх безпека, здатність задовольняти конкретні потреби споживача та відповідність існуючим нормативно закріпленим вимогам чи умовам договору. Щодо послуг важливими критеріями їх якості є своєчасність та повнота надання. Одним із найважливіших критеріїв при визначенні якості товарів (робіт, послуг) визнано їх безпечність. Доцільно законопроекти, пов'язані з забезпеченням якості та безпеки продукції, реалізацією та захистом прав споживачів подавати на розгляд законодавчого органу лише за умови обов'язкового проходження процедури громадських слухань та при наявності офіційного висновку відповідного органу виконавчої влади й зауважень громадських організацій захисту прав споживачів.

Наголошено, що забезпечення якості і безпечності товарів та послуг слід розглядати в контексті вдосконалення правового регулювання в сфері стандартизації, сертифікації та метрології, інформованості споживачів про існуючі небезпечні якості продукції та відповідні потенційні ризики. Обґрунтовано необхідність законодавчо закріпити обов'язок виробників та розповсюджувачів продукції інформувати відповідні державні органи про випадки поставки неякісних та небезпечних продуктів, сировини чи матеріалів, про факти їх використання або виготовлення будь-якими суб'єктами ринкової діяльності; обов'язок надавати споживачам вичерпну інформацію щодо безпечності будь-якої продукції; обов'язок негайно припиняти виготовлення або реалізацію продукції, які не відповідають вимогам безпеки для життя і здоров'я споживачів; для підвищення рівня інформованості державних органів та суспільства про небезпечні якості будь-якої продукції та випадки появи її на ринку створити відповідну загальнодержавну інформаційну базу; передбачити відповідні заходи для вдосконалення існуючої системи експертних установ, що займаються питаннями, пов'язаними з безпекою та якістю продукції.

У підрозділі 2.3 «Адміністративна відповідальність у сфері забезпечення прав споживачів» підкреслено особливе місце адміністративної відповідальності, оскільки саме вона найбільш часто застосовується до осіб, які порушують права споживачів у ході реалізації товарів та надання послуг. Дисертант поділяє адміністративні правопорушення в аналізованій сфері на декілька груп:

1) правопорушення, які прямо і безпосередньо пов'язані з забезпеченням прав споживачів;

2) правопорушення, які передбачають відповідальність за порушення певних правил, надання окремих видів послуг;

3) делікти, пов'язані з недодержанням або порушенням окремих стандартів, норм та правил;

4) правопорушення, пов'язані з додержанням відповідних санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, з перевищенням вмісту шкідливих речовин чи забрудненням сільськогосподарської продукції, продовольчої сировини або продуктів харчування, із зловживанням монопольним становищем та неправомірними угодами між підприємцями, станом певних природних ресурсів, правилами користування ними, правилами поводження з продуктами життєдіяльності людини.

Виокремлено правопорушення, пов'язані з наявністю у споживачів певної інформації, а також з невиконанням певних вимог відповідних державних органів у сфері забезпечення прав споживачів. На основі аналізу відповідних законодавчих приписів сформульовано пропозиції щодо вдосконалення окремих положень КУпАП. Доведено, що розширення відповідних можливостей органів місцевого самоврядування та представників громадських організацій споживачів здатне поліпшити юрисдикційну діяльність у цій сфері. Обґрунтовано доцільність регламентування адміністративної відповідальності юридичних осіб в окремому законодавчому акті.

У підрозділі 2.4 «Проблеми підвищення дієвості гарантій забезпечення прав споживачів» розглянуто гарантії, що реалізуються відповідними суб'єктами для забезпечення прав споживачів, зокрема контроль з боку уповноважених на те державних інституцій та громадських організацій, а також нагляд органів прокуратури. Вказано, що контроль може здійснюватись безпосередньо й споживачем, і цей індивідуальний контроль більше пов'язаний з іншими гарантіями, які реалізуються безпосередньо громадянами-споживачами. Такими гарантіями є інформаційне забезпечення споживачів; їх правова культура; реалізація права на правову допомогу та іншу фахову допомогу; право на звернення; право на відшкодування понесених витрат та шкоди, заподіяної в результаті порушення прав споживачів.

Окреме місце в системі гарантій забезпечення прав споживачів займає розвинута, оптимальна процесуально-процедурна регламентація правовідносин у сфері споживання, які виникають як в зв'язку з реалізацією прав і інтересів споживачів, так і у зв'язку з їх охороною та захистом, а також належна організація діяльності для задоволення потреб споживачів та забезпечення їм можливостей щодо реалізації інших юридичних гарантій у разі необхідності. З огляду на необхідність підвищення ефективності кожної із гарантій обґрунтовано напрями їх оптимізації. Окремо підкреслено необхідність розширення можливостей реалізації громадського контролю у сфері споживання.

Висновки

У дисертації здійснено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні. У ході дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. Впродовж тривалого часу в законодавстві різних країн питання, так чи інші пов'язані із регламентацією досліджуваних суспільних відносин, отримували своє вирішення лише фрагментарно, але сама наявність певних правових приписів свідчить про їх значущість для життя суспільства. Посилення державного впливу на суспільні процеси обумовили необхідність подальшого вдосконалення також і сфери адміністративно-правового регулювання. Це було важливо для налагодження відносин у сфері виробництва і торгівлі, відпрацювання відповідних форм і методів контролю, застосування примусових заходів адміністративного впливу, арсенал яких поступово збільшувався і широко впроваджувався у практику регулювання суспільних відносин. Починаючи з ХХ століття, питання правового регулювання в сфері споживання стають все більш актуальними, перш за все завдяки бурхливому розвитку промисловості, появі нових технологій, у тому числі пов'язаних з виробництвом продуктів харчування та іншої продукції, спрямованої на забезпечення різноманітних потреб людини. Саме в цей період формується погляд на споживача як центральну фігуру у відносинах, пов'язаних з виробництвом і реалізацією матеріальних цінностей.

2. Безпека споживачів є органічною складовою національної безпеки, оскільки прямо пов'язана з рівнем захищеності людини-споживача від впливу негативних факторів, які впливають на її здоров'я, а іноді й на саме життя, на належний рівень її існування в суспільстві і, в кінцевому рахунку, - на демографічну ситуацію в країні. З огляду на це можна говорити, що безпека споживача багато в чому визначає таку категорію як здоров'я нації, що не може не враховуватись при визначенні та формуванні стратегії національної безпеки України. У споживчій сфері категорії безпеки окремого індивіда та національної безпеки тісно взаємопов'язані і співвідносяться як окреме й загальне. Водночас поняття безпеки споживання можна визначити як стан захищеності від ризиків, загроз і небезпек певних продуктів споживання чи послуг, які мають бути визначені уповноваженими на те суб'єктами і параметри яких відповідають певним стандартам та забезпечуються комплексом технічних, організаційних та правових заходів.

3. Права споживачів являють собою законодавчо закріплений комплекс правових можливостей людини і громадянина, який базується на відповідних положеннях Конституції України, пов'язаний із задоволенням різноманітних потреб в товарах або послугах і спрямований на забезпечення належного рівня життєдіяльності особи та її безпеки, реалізацію та захист відповідних прав і свобод.

4. Характерною рисою адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів є наявність великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, що значною мірою ускладнює правозастосовну практику та негативно впливає на ступінь правової захищеності споживачів. З огляду на це, одним із напрямків вдосконалення правового регулювання в сфері споживання слід визнати пріоритетність регламентації відносин, що виникають в цій сфері, саме на рівні законів. Так, питання здійснення торговельної діяльності варто було б узагальнити в Законі України «Про торговельну діяльність», розробка і прийняття якого вже давно на часі.

5. Сьогодні основними напрямками вдосконалення правового регулювання в сфері стандартизації слід визначити активізацію роботи, пов'язаної з розробкою вітчизняних стандартів, заміною всіх стандартів, що приймалися ще за радянських часів. Багато в чому необхідність прискорення такої роботи обумовлюється не тільки якісними змінами в системі виробництва, появою нових матеріалів і технологій, а й необхідністю приведення вітчизняних стандартів у відповідність з вимогами міжнародної спільноти та існуючими в цій сфері нормами. Отже, іншим важливим напрямком слід визнати гармонізацію вітчизняної системи стандартів зі стандартами ЄС. Актуальним є також питання забезпечення неухильного виконання вимог стандартів та інших норм, що регламентують якість та безпеку продукції.

6. Для підвищення правової захищеності споживачів необхідно законодавчо закріпити положення про те, що законопроекти, пов'язані з питаннями забезпечення якості та безпеки продукції, реалізацією та захистом прав споживачів, можна подавати на розгляд законодавчого органу лише за умови обов'язкового проходження чітко визначеної процедури громадських слухань та при наявності офіційного висновку відповідного органу виконавчої влади і зауважень громадських організацій захисту прав споживачів.

7. Доцільним є розробка й прийняття законодавчого акта, який би узагальнював існуючі положення законодавства про безпеку і якість продукції та відобразив належним чином існуючі у світовій практиці вимоги до її якості і безпеки, належним чином гарантував би права споживачів у цій сфері. У такому законодавчому акті слід акцентувати увагу на питаннях забезпечення поінформованості споживачів про існуючі небезпечні якості продукції та потенційні ризики, пов'язані з використанням цієї продукції; забезпечення інформованості державних органів та громадськості з цих питань, удосконалення системи державного та громадського контролю за безпекою і якістю продукції, удосконалення підходів до можливості державного впливу у разі порушення вимог законодавства.

8. Одним із найбільш важливих напрямків удосконалення правового регулювання в сфері захисту прав споживачів є подальша деталізація порядку взаємовідносин споживачів з відповідними суб'єктами реалізації товарів чи надання послуг.

9. У сфері забезпечення прав споживачів питання адміністративної відповідальності посідають особливе місце, оскільки саме цей вид юридичної відповідальності найбільш часто застосовується до осіб, які порушують права споживачів у ході реалізації товарів та надання послуг. З огляду на це, варто внести відповідні зміни та доповнення до чинного законодавства. Зокрема, у ст. 156-1 КУпАП склад правопорушення, передбаченого ч. 1, сформульовано у доволі загальному вигляді, що не дозволяє чітко кваліфікувати діяння, пов'язані з порушенням права споживача на інформацію. Оскільки у ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», якою регламентується право споживача на інформацію, вимоги щодо інформації про товари й послуги сформульовано більш чітко, необхідно доповнити ч. 1 вказаної статті Кодексу словами «та інші порушення прав споживачів на інформацію, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». Порушення прав споживачів може здійснюватись і у формі невиконання відповідними суб'єктами певних обов'язків, передбачених законодавством про захист прав споживачів. Враховуючи цю обставину, вважаємо доцільним певне коригування ч. 2 ст. 156-1 КУпАП та доповнення її словами «та невиконання ними повністю або частково обов'язків, що виникають у зв'язку з реалізацією цього права споживача». Належного захисту також потребують права споживача при придбанні товару належної якості.

У зв'язку з цим, варто доповнити ст. 156-1 КУпАП ч. 3 «відмова особами, зазначеними у частині першій цієї статті, громадянину-споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару належної якості та невиконання ними обов'язків, що виникають у зв'язку з реалізацією цього права споживача». Важливою є потреба вдосконалення правового регулювання та практики реалізації адміністративної відповідальності за ухилення від виконання законних вимог посадових осіб органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

10. Надання представникам громадських організацій споживачів права фіксувати у встановленій законом формі факт і обставини здійснення правопорушень у досліджуваній сфері здатне суттєво підвищити ефективність боротьби з ними, стане дієвим фактором їх попередження та профілактики. З огляду на це, доцільно надати представникам громадських організацій споживачів право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 155, 156, 156-1 та 159 КУпАП. Можливість здійснювати ці юрисдикційні повноваження повинна знайти закріплення у ст. 25 та ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів».

11. Наразі питання адміністративної відповідальності юридичних осіб доцільно було б регламентувати в окремому законодавчому акті, наприклад, у Законі «Про адміністративну відповідальність юридичних осіб». Наступним кроком могла би стати розробка і прийняття відповідного закону суто процесуального характеру. У Законі «Про адміністративну відповідальність юридичних осіб» в окремому розділі необхідно закріпити найбільш важливі положення стосовно провадження у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб: завдання та принципи провадження, відповідні правові презумпції, правовий статус суб'єктів провадження тощо.

12. Прогалини у правовій регламентації здійснення контролю може бути усунуто з прийняттям Закону «Про основні засади контролю та контрольної діяльності», в якому мають знайти своє відображення найбільш важливі питання здійснення контролю з урахуванням існуючих його видів, у тому числі й загальні питання здійснення громадського контролю.

Список опублікованих автором праць

1. Кравченко А.Г. До питання про діяльність органів прокуратури в сфері забезпечення прав споживачів / А.Г. Кравченко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 44. - С. 122-128.

2. Кравченко А.Г. Права споживачів у системі прав і свобод людини і громадянина / А.Г. Кравченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2009. - № 3 (44). - С. 127-133.

3. Кравченко А.Г. Про підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання в сфері захисту прав споживачів / А.Г. Кравченко // Актуальні проблеми права: теорія і практика : зб. наук. праць. -Луганськ. - 2009. - № 14. - С. 370-376.

4. Кравченко А.Г. До питання про гарантії забезпечення прав та інтересів споживачів / А.Г. Кравченко // Право і суспільство. - Дніпропетровськ. - 2010. - № 2 - С. 75-79.

5. Кравченко А.Г. До питання про умови ефективності адміністративно-правового регулювання в сфері забезпечення прав споживачів / А.Г. Кравченко // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку : зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 16-17 травня 2009 р.).- Суми : Фабрика друку, 2009. - С. 181-183.

6. Кравченко А.Г. Питання захисту прав споживачів та діяльність митних органів України / А.Г. Кравченко // Актуальні проблеми правового регулювання організації та здійснення митної діяльності: матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. - С. 89-90.

7. Кравченко А.Г. Про підвищення ефективності контролю в сфері забезпечення прав споживачів / А.Г. Кравченко // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матер. VI міжнар. наук.-практ. конф. (Луцьк, 29-30 травня 2009 р.) - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2009. - С. 325-326.

8. Кравченко А.Г. До питання про діяльність органів місцевого самоврядування та громадських організацій у сфері забезпечення прав споживачів / А.Г. Кравченко // Державне управління та місцеве самоврядування: тези Х міжнар. наук. конгресу (Харків, 26 березня 2010 р.) - Х.: Магістр, 2010. - С. 98-99.

Размещено на Allbest.ru