Державне регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

УДК 351.84:368.914

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Надточій Алла Олександрівна

Харків 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Світові тенденції розвитку теорії та практики державного управління свідчать про зміни демократичних засад врядування, підвищення якості надання управлінських послуг, забезпечення рівних можливостей громадянам щодо їх соціального захисту. Пенсійні реформи у більшості країн світу передбачають саме активізацію участі держави у соціальному захисті та підвищення індивідуальної відповідальності за майбутнє.

Україна не залишилась осторонь світових тенденцій, доказом чого є поетапна пенсійна реформа, спрямована на залучення додаткових джерел фінансування пенсій, запровадження системи трирівневого пенсійного забезпечення та впровадження накопичувальних принципів, втілення яких дозволить спрямувати залучені кошти на певні інвестиційні програми.

Запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні виявило низку проблем (недовіра населення до недержавних пенсійних фондів, низький рівень інформованості громадян щодо переваг пенсійної реформи, брак фінансових інструментів, нерозвинутість фінансового ринку країни, та ін.), вирішити які не можливо без консолідованої участі органів державної влади та суб'єктів накопичувальної пенсійної системи.

До того ж зазначені проблеми з часом тільки загострюються внаслідок посилення політичної нестабільності та фінансово-економічної кризи.

Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення мають убезпечити пенсійні активи від знецінення та нецільового використання, покращити соціальний захист населення на основі прогресу в соціально-економічній сфері.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичне осмислення механізмів державного управління в суспільстві міститься у працях О. Амосова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, А. Дєгтяра, Л. Дідківської, В. Керецмана, В. Корженка, О. Коротич, А. Кузнецова, М. Латиніна, Т. Лозинської, В. Мартиненка, Н. Мельтюхової, Н. Нижник, Г. Одінцової, Ю. Сурміна, О. Суходолі, В. Цвєткова, О. Черниш, Ф. Шамхалова та ін.

Дослідженню ефективності реформування пенсійних систем у накопичувальні фонди значну увагу приділяють С. Гончарова, Б. Зайчук, Н. Ковальова, М. Лазебна, Е. Лібанова, П. Матвієнко, С. Мельников, Л. Миргородська, І. Новіков, М. Ріппа, Г. Свєтлова, А. Соловйов, Л. Стожок, Н. Тополенко, М. Федотов, В. Яценко та ін.

Але поза увагою дослідників залишаються важливі питання державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, а саме: методи оцінки інформаційної складової державного впливу, визначення показників розвитку системи, удосконалення механізмів захисту пенсійних активів в умовах фінансових криз. Недостатня увага також приділяється теоретичним засадам діяльності органів державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, питанням координації дій його суб'єктів. Пошук ефективних методів державного впливу на ці процеси й зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. У дисертаційній роботі викладено результати, що отримані в ході виконання науково-дослідної роботи кафедри управління персоналом і та економіки праці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Система механізмів державного управління ефективністю використання трудового потенціалу регіону” (державний реєстраційний номер 0106U012334). Особистий внесок здобувача полягає у визначенні особливостей формування механізмів державного управління у сфері соціального захисту, формуванні рекомендацій щодо використання недержавного пенсійного забезпечення як дієвого мотиваційного інструменту.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та розробка практичних рекомендацій щодо їх запровадження.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

- з'ясувати теоретичні засади, принципи функціонування, тенденції розвитку систем пенсійного забезпечення;

- визначити чинники впливу на процес реформування пенсійних систем у світі і в Україні;

- узагальнити форми та методи державного захисту пенсійних активів від ризиків, що притаманні накопичувальним пенсійним системам;

- дослідити інституціональне забезпечення державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні;

- уточнити соціальний та інвестиційний аспекти діяльності суб'єктів національної системи недержавного пенсійного забезпечення;

- теоретично обґрунтувати напрямки удосконалення організаційно-економічного, інвестиційного та інформаційного механізмів державного регулювання розвитку пенсійної системи України;

- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення діючих механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

Об'єктом дослідження є процес реформування пенсійних систем.

Предмет дослідження - механізми державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань у дисертації використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи, а саме: структурно-функціонального аналізу - для з'ясування структури і функцій органів державного нагляду за діяльністю суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення; порівняння - при дослідження заходів, що використовуються різними країнами для збалансування функціонування пенсійних систем; статистичного аналізу - для виявлення кількісних параметрів функціонування суб'єктів та з'ясування тенденцій розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення; індукції та дедукції, моделювання і прогнозування - для обґрунтування заходів, необхідних для розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення. Цілісність дослідження забезпечується завдяки використанню системного підходу.

Теоретичною та емпіричною базою дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені дослідженню механізмів державного регулювання, впровадженню накопичувальних принципів в систему пенсійного забезпечення. Інформаційною базою дослідження стали відповідні законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Пенсійного фонду України, Держкомстату України та інших відомств, матеріали міжнародних і науково-практичних конференцій, періодичні видання тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні шляхів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та опрацюванні відповідних рекомендацій.

Новизна наукових положень конкретизується у таких положеннях:

вперше:

- розроблені концептуальні положення щодо розвитку вітчизняної системи недержавного пенсійного забезпечення із визначенням відповідних етапів, показників розвитку та механізмів державного регулювання;

удосконалено:

- механізм інституціонального забезпечення розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення України, структурними елементами якого є Наглядова рада, консультативно-методична група та інші утворення;

- форми та методи державного захисту активів недержавних пенсійних фондів від знецінення: запровадження Резервного фонду, випуск державних цільових цінних паперів тощо;

дістало подальший розвиток:

- визначення структури показників ефективності функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення України шляхом запровадження розрахунку рівня залучення економічно активного населення, рівня активів недержавних пенсійних фондів у порівнянні з ВВП, прибутковості пенсійних активів в динаміці, співвідношення активних учасників до отримувачів виплат з фонду;

- інвестиційні регулятори розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення з урахуванням внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни, а також рівня соціальної захищеності осіб похилого віку;

- теоретичне обґрунтування функціональних обов'язків органів державного нагляду та контролю за діяльність суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення (надання рейтингу недержавним пенсійним фондам, компаніям з управління активами, визначення рейтингу цінних паперів, в які дозволено інвестувати недержавним пенсійним фондам).

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки розширюють наукові уявлення про механізми державного регулювання розвитку накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватися при написанні навчальних посібників та підручників, у роботі органів державного нагляду та контролю за системою недержавного пенсійного забезпечення.

Запропоновані в дисертації положення, висновки і рекомендації мають практичне значення. Вони впроваджені Управлінням Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області (довідка про впровадження №2593-07/24 від 18.05.2009 р.) та Харківською райдержадміністрацією Харківської області (довідка про впровадження №4030/02-11 від 14.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації висновки та результати отримано автором самостійно без використання ідей чи розробок О.В.Жадана, у співавторстві з яким опубліковано окремі наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на наукових конгресах і конференціях, а саме: “Удосконалення механізмів державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону” (м. Харків, 2006 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2007 р.), “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (м. Львів, 2007 р.), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (м. Суми, 2008 р.), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2008 р.), “Інноваційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2008 р.), “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (м. Львів, 2008 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження узагальнено в 11 наукових працях, у тому числі у 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій - 3,7 авт. арк.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 11 додатків (на 12 сторінках) і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок, у тому числі - 13 рисунків (на 7 сторінках), 11 таблиць (на 7 сторінках). Список використаних джерел налічує 166 найменувань (на 19 сторінках), з них іноземними мовами - 9.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан її наукової розробки, формулюються мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та практична значущість одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі - “Науково-теоретичні засади державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення” розкрито теоретичні засади та принципи функціонування систем пенсійного забезпечення, визначено чинники впливу на реформування пенсійних систем, узагальнено методи та засоби державного впливу на функціонування пенсійних систем та їх збалансування, досліджено етапи розвитку недержавних пенсійних фондів та становлення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Світові демографічні тенденції (такі, як скорочення народжуваності, збільшення тривалості життя, збільшення чисельності людей пенсійного віку) вказують на те, що пенсійні виплати лише за рахунок розподільчого (солідарного) принципу побудови системи пенсійного забезпечення обмежено певним граничним співвідношенням у віковій структурі населення. Тому у більшості країн було прийнято рішення залучити додаткові джерела фінансування пенсій за накопичувальним принципом, що зумовило необхідність збалансування розподільчого рівня пенсійної системи (шляхом підвищення пенсійного віку, зменшення кількості індексацій пенсійних виплат, зменшення категорій працівників, які отримували пільгові пенсії тощо).

Запровадження накопичувального принципу у пенсійну системі, - з одного боку, - передбачає суттєвий часовий інтервал, у результаті чого з'являється можливість використовувати пенсійні активи як стабільне, довгострокове та надійне інвестиційне джерело, а з іншого, - несе в собі певні ризики досить віддаленого у часі отримання раніше зроблених внесків. До таких ризиків віднесено знецінення коштів (системний та інвестиційний ризик), зловживання, розкрадання та нецільове використання внесків (агентський ризик), запобігати яким мають органи державного нагляду та контролю за допомогою відповідних механізмів державного регулювання.

Зазначається, що ефективність функціонування накопичувальних фондів досягається не тоді, коли повертаються сплачені пенсійні внески, а тоді, коли пенсійні внески інвестовано та отримано прибуток.

Доведено, що за цих умов державі доцільно впливати на процеси у трьох напрямах: перший - інформування та залучення до участі у накопичувальних фондах широкого кола громадян, підприємств, профспілок; другий - забезпечення надійності та ефективності функціонування накопичувальних фондів, що передбачає убезпечення пенсійних активів та створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності; третій - державне регулювання діяльності накопичувальних пенсійних фондів.

В Україні діє досить жорстка модель державного регулювання інвестиційної складової діяльності накопичувальних фондів, яка визначає структуру інвестиційного портфелю, вимоги до розкриття інформації з інвестиційної діяльності, вимоги до компаній з управління активами, в тому числі визначає граничні розміри на оплату послуг.

Оскільки залучення до системи недержавного пенсійного забезпечення є добровільним, держава не вимагає встановлення гарантій щодо певного фіксованого рівня доходності на пенсійні активи, хоча світова практика оперує чотирма видами: гарантування абсолютного або відносного рівня виплат, гарантування абсолютної або відносної доходності.

Взаємопов'язаність трьох механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення: організаційно-економічного (передбачає регулювання діяльності суб'єктів, встановлення інституційних вимог до суб'єктів); інвестиційного (безпосередньо стосується методів та інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності); інформаційного (стосується ступеня розкриття інформації, заходів з інформування населення тощо) забезпечує всебічний державний нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення.

Накопичувальні пенсійні фонди у своєму розвитку проходять три стадії: становлення, накопичення, зрілості. Кожному з етапів відповідають певні параметри розвитку та механізми державного регулювання. На етапі становлення використовуються організаційно-економічний, інформаційний, інвестиційний механізми, на етапі капіталізації найбільша увага приділяється інвестиційному, на етапі зрілості - інформаційному та організаційно-економічному. Сьогодні система недержавного пенсійного забезпечення України знаходиться на етапі становлення, а тому необхідне удосконалення, передусім, перших перерахованих механізмів.

У другому розділі - “Аналіз функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні” - проаналізовано організаційно-правове забезпечення державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, динаміку її перетворень та зв'язок суб'єктів системи з іншими учасниками фінансового ринку.

На підставі аналізу чинних законодавчих актів класифіковано вимоги щодо забезпечення стабільності розвитку недержавної пенсійної системи, що включають отримання дозволу на проведення діяльності або надання відповідних послуг, розмежування активів пенсійного фонду від активів інших учасників системи, встановлення граничних обсягів інвестування пенсійних активів в окремі інструменти фінансового ринку, встановлення вимог до розкриття інформації.

Контроль за дотримання цих вимог покладається на органи державного нагляду та контролю. Досить велика кількість учасників та суб'єктів пенсійної системи потребує перегляду та уточнення їх функцій, чіткої координації дій контролюючих органів, формування єдиної інформаційної бази даних.

В інвестиційній діяльності велике значення в операціях з цінними паперами має співвідношення “ризик-доход”, яке в кожному окремому пенсійному фонді залежить від прийнятої інвестиційної політики, організаційно-правової форми суб'єкта управління та встановленого законодавчого обмеження. Співвідношення ризик-доход впливає на кількість та якість цінних паперів окремих емітентів в інвестиційному портфелі і в країнах із значним досвідом функціонування фінансових ринків і принципів корпоративного управління, обмеження складу і структури інвестицій може не обмежуватись на законодавчому рівні, залишаючись на розсуд керуючого активами.

В Україні структура інвестицій недержавних пенсійних фондів жорстко регулюється. Аналіз структури консолідованого інвестиційного портфеля недержавних пенсійних фондів України показав, що найбільш привабливими є депозитні сертифікати, корпоративні облігації та акції українських емітентів, кожен з яких в структурі портфеля займає понад 20% (у 2005-2007 рр.). регулювання недержавний пенсійний забезпечення

Низьким залишається рейтинг цінних паперів держави, у які можна інвестувати до 50% пенсійних активів, а фактично інвестовано трохи більше 1 %. Така ж ситуація склалася і з цінним паперами органів місцевого самоврядування. Загалом, аналіз структури інвестиційного портфеля недержавних пенсійних фондів свідчить, що вимоги законодавства щодо диверсифікації пенсійних активів дотримувались до початку фінансової кризи 2008 р. Відмінна риса інвестиційного портфеля - висока концентрація пенсійних активів на депозитних рахунках, що свідчить про недостатню кількість привабливих інструментів фінансового ринку країни (у 2008 р. кошти на депозитних рахунках складали 56,3 % консолідованого інвестиційного портфеля НПФ). Нерозвиненість ринку іпотеки та недосконалість законодавства не дозволяють пенсійним фондам широко використовувати такі інструменти, як іпотечні цінні папери та об'єкти нерухомості, а неузгодженість валютного законодавства - використовувати в якості фінансового інструмента інвестиції в іноземні цінні папери.

Органи державного нагляду та контролю опосередковано впливають на рейтинг цінних паперів, що обертаються на організованих фондових біржах, шляхом висунення інституційних вимог до підприємств, що проходять процедуру лістингу. Але діяльність різних органів державного нагляду (Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг) не координується, у зв'язку з чим недержавним пенсійним фондам необхідно приводити активи у відповідність із змінами у нормативно-правових актах. Терміни приведення структури інвестиційного портфеля у відповідність до законодавства обмежені, що призводить до знецінення цінних паперів. Інституційна спроможність недержавних пенсійних фондів залишається в Україні відносно невисокою. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, активи недержавних пенсійних фондів станом на 31.12.2008 р. становили 612 млн грн. (тобто менше одного відсотка ВВП), хоча за 2008 р. зросли на 117%, завдяки сплаті пенсійних внесків (95,5% сплачено юридичними особами) (рис.1).

Рис. 1. Структура пенсійних внесків у 2006 - 2008 рр., (млн. грн.)

У 2008 році стрімко зросли депозитні сертифікати у структурі активів недержавних пенсійних фондів за рахунок скорочення інвестицій в акції українських емітентів, що було зумовлено фінансовою кризою: гранична межа знецінення інвестиційного портфеля недержавного пенсійного фонду встановлена законом на рівні 20%, а індекс Першої фондової торгівельної системи (ПФТС), що розраховується на основі 20 найбільш ліквідних акцій український підприємств за 2008 р. зменшився на 74%.

Аналіз консолідованого інвестиційного портфелю недержавних пенсійних фондів засвідчив, що компанії з управління активами недержавних пенсійних фондів вкладають кошти в цінні папери металургійної (27,1%), енергетичної (20,0%) та машинобудівної (19,4%) галузей. Неспроможність держави швидко приборкати кризу економіки, підтримати національні підприємства зумовлює необхідність запровадження мінімального рівня доходності для недержавних пенсійних фондів. Одним із аргументів на користь втручання органів держави в розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення є необхідність контролювати рівень витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, запобігаючи поглинанню всього інвестиційного доходу.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення” - запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення організаційно-економічного, інвестиційного та інформаційного механізмів державного регулювання розвитку системи пенсійного забезпечення.

Досягнення наступного етапу розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення неможливо без визначення показників, за допомогою яких можна відслідковувати стан розвитку системи. Такими показниками мають бути: рівень залучення економічно-активного населення, рівень прибутковості пенсійних активів, коефіцієнт заміщення, рівень активів недержавних пенсійних фондів у порівнянні з характеристиками соціально-економічного стану тощо. У залежності від досяжності певного рівня цих показників можна зменшувати державне регулювання інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів.

З метою забезпечення захисту пенсійних заощаджень від системних ризиків у роботі запропоновано створити Резервний фонд недержавних пенсійних фондів, який має поповнюватися внесками у періоди соціально-економічного піднесення, а втрати від інвестиційної діяльності передбачається відшкодовувати в періоди фінансових криз.

До інвестиційного механізму державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення віднесено інструменти державного впливу на інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів, склад яких пропонується розширити випуском цільових цінних паперів держави, дохід за якими вище за офіційний рівень інфляції.

Рис. 2. Організаційно-функціональна структура органів державного нагляду за системою недержавного пенсійного забезпечення

Прозорість функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення та відновлення довіри до недержавних фінансових установ має забезпечуватись завдяки належному функціонуванню інформаційного механізму через впровадження органами державного нагляду рейтингів для відкритих та професійних недержавних пенсійних фондів (за таким показниками як: кількість учасників, кількість активів, рівень інвестиційного доходу в розрахунку на одиницю пенсійного внеску, та кількість осіб, що отримують виплати) та компаній з управління активами (головним показником діяльності яких є досягнення мінімального рівня рентабельності пенсійних активів).

З огляду на необхідність координації дій органів державного нагляду та контролю в системі недержавного пенсійного забезпечення доцільним є створення Наглядової Ради з питань недержавного пенсійного забезпечення, як постійно діючого координаційного центра органів державного нагляду та громадського контрою з відповідними функціями та повноваженнями (рис.2). Прийняття такого рішення має бути ефективним на етапі капіталізації системи, коли буде досягнутий ефект масштабу і рівень адміністративних витрат буде знижено.

Беручи до уваги те, що до складу Наглядової Ради з питань недержавного пенсійного забезпечення, окрім органів державної влади, входять представники науково-дослідних інститутів, Асоціації недержавних пенсійних фондів та адміністраторів до функціональних обов'язків необхідно віднести розробку стратегії розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення; розробку інституційних стандартів діяльності недержавних пенсійних фондів; встановлення граничних норм рентабельності пенсійних активів; координація дій наглядових органів та сумісний контроль за діяльністю суб'єктів системи; визначення рейтингу цінних паперів, в які дозволено інвестувати пенсійні активи; надання рейтингу недержавним пенсійним фондам та компаніям з управління активами. Інформацію до засідань Наглядової Ради має відстежувати та готувати звіти Консультативно-методична група з питань недержавного пенсійного забезпечення, склад якої слід розширити професійними актуаріями.

Висновки

У сукупності одержані результати дисертаційного дослідження дозволили розв'язати конкретне наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та розробки практичних рекомендацій щодо їх запровадження. На підставі проведеного дослідження сформовані такі висновки:

1. Удосконалення пенсійного забезпечення населення обумовлюється тим, що органи державної влади мають не тільки створити відповідні економічні умови для акумулювання фінансових ресурсів з метою відшкодування втрат доходів громадян з настанням старості, але й спонукати роботодавців, працівників та державу до взаємодії у цій спільній справі.

2. Кожна країна має свої особливості побудови системи пенсійного забезпечення, але спільними є тенденції та чинники впливу на структуру пенсійної системи, що сприяє її уніфікації, серед яких виділяють демографічні тенденції (зниження рівня народжуваності, зростання чисельності осіб похилого віку, збільшення тривалості життя) та економічні чинники (циклічні коливання економіки впливають на діяльність підприємств, які неспроможні стабільно підтримувати функціонування систем пенсійного забезпечення. У більшості країн світу діють трирівневі системи пенсійного забезпечення, які передбачають спільну відповідальність держави, підприємств та працівників, поєднання накопичувального та розподільчого принципу побудови пенсійних систем.

3. Пенсійна реформа в Україні сприяє вирішенню проблем в Пенсійному фонді шляхом збільшення доходної частини його бюджету (зміна порядку перерахування внесків, скасування пільг, розширення бази оподаткування) та зменшення його витратної частини (зміна порядку індексації пенсій, збільшення пенсійного стажу), а також запровадженню загальнообов'язкового накопичувального рівня (Накопичувального фонду) та добровільного накопичувального рівня (системи недержавного пенсійного забезпечення).

4. Запроваджена в Україні модель державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення з використанням організаційно-економічного механізму дозволяє запобігати ризикам, притаманних накопичувальній пенсійній системі. Так, правове визначення інституційних вимог до суб'єктів системи (щодо статутного капіталу, отримання ліцензії), та розмежування функції (щодо управління активами фонду, управління фондом та зберігання його активів) обмежує прояв агентських ризиків.

5. Аналіз системи недержавного пенсійного забезпечення України з огляду на стан зовнішнього середовища дозволяє стверджувати про неможливість в сучасних умовах диверсифікувати інвестиційний портфель у відповідності до вимог чинного законодавства, не дивлячись на жорстку модель державного регулювання інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів.

6. Сьогодні державне регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення має охоплювати усі сфери її функціонування, а діючому організаційно-економічному механізму мають відповідати організаційні, інституціональні, правові та економічні умови, створення яких потребує всебічної інформованості населення, та спрямування інвестиційного механізму державного регулювання на збереження та примноження пенсійних активів. Високий рівень обізнаності населення є запорукою їхньої активної участі в накопиченні пенсійних внесків, що може викликати ефект масштабу та суттєво скоротити адміністративні витрати.

7. Удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання передбачає впровадження оцінки розвитку системи, на підставі якої визначаються напрями та характер бажаних змін в системі недержавного пенсійного забезпечення. Показниками оцінки мають бути: рівень залучення економічно-активного населення до системи, рівень прибутковості пенсійних активів в динаміці, коефіцієнт заміщення, рівень активів недержавних пенсійних фондів у порівнянні з ВВП, співвідношення активних учасників і тих, хто отримує виплати з фондів.

8. Для вдосконалення діючих механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та подальшого забезпечення захисту пенсійних активів необхідно створити Резервний фонд, започаткувати випуск цільових цінних паперів держави (доход за якими вищий ніж офіційний рівень інфляції), підвищити рейтингу цінних паперів держави та муніципальних цінних паперів, дозволити інвестувати пенсійні активи в цінні папери інститутів спільного інвестування, проводити моніторинг недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Надточій А. О. Організаційно-правові передумови розвитку недержавної пенсійної системи в Україні /А. О. Надточій // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - № 1 (31). - С. 358-364.

2. Надточій А. О. Недержавна пенсійна система як складова механізму економічного розвитку України / А. О. Надточій // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - № 3 (22). - С.337-342.

3. Надточій А. О. Концепція “держави загального добробуту” як основа формування системи пенсійного забезпечення в Україні / А. О. Надточій // Державне будівництво [Електронний ресурс] : електронне видання ХарРІ НАДУ. - 2008. - № 2. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journels/DeBu/2008-2/doc/2/15.pdf.

4. Надточій А. О. Визначення критеріїв у комплексному механізмі державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення / А. О. Надточій // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - № 1 (24). - С. 365-371.

5. Надточій А. О. Аналіз досвіду роботи недержавних пенсійних фондів / А. О. Надточій // Держава та регіони. - 2009. - № 1. - С. 142-146.

6. Надточій А. О. Використання світового досвіду в процесі реформування системи пенсійного забезпечення в Україні / А. О. Надточій // Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні: матеріали наук.-практ. конф., 28 листопада та 21 грудня 2006 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 84-89.

7. Надточій А. О. Накопичувальний рівень пенсійного забезпечення як передумова стабільного розвитку суспільства / А. О. Надточій // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: матер. міжнар. конф., 20-21 лютого 2008 р., м. Суми. - У 6 ч. - Ч. 3. - С. 65-68.

8. Надточій А. О. Використання інвестиційного механізму діяльності інститутів недержавного пенсійного забезпечення на користь економічного розвитку регіону / А. О. Надточій // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: матеріали підсумкової наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 жовтня 2008 р. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 214-216.

9. Надточій А. О. Інвестиційний механізм державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення / О. В. Жадан, А. О. Надточій // Державне управління та місцеве самоврядування: тези IX міжнар. наук. конгресу, 26-27 березня 2009 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», - 2009. - С. 197-198.

10. Надточій А. О. Пенсійна реформа Швеції: досвід для України / А. О. Надточій // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 4 квітня 2008 р. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. - У 2-х ч. - Ч. 1. - С. 365-367.

11. Надточій А. О. Проблема становлення трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні / А. О. Надточій // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 22 березня 2007 р. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - У 2-х ч. - Ч. 2. - С. 345-347.

Анотація

Надточій А. О. Державне регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2010.

Дисертація присвячена питанням удосконалення організаційно-економічного, інвестиційного та інформаційного механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

У роботі подається їх характеристика, розглядається соціальна та інвестиційна складова діяльності недержавних пенсійних фондів, організаційно-правові аспекти функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення. Обґрунтовуються практичні рекомендації щодо удосконалення форм і методів державного регулювання системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні, інституціональної структури органів державного нагляду та контролю у системі недержавного пенсійного забезпечення, впровадження показників розвитку системи. Окремо досліджуються інвестиційні інструменти на фінансовому ринку, методика запровадження заходів щодо інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення з питань пенсійного забезпечення, моніторинг діяльності недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами.

Ключові слова: механізм державного регулювання, недержавне пенсійне забезпечення, накопичувальний принцип побудови пенсійної системи, пенсійна реформа, показники розвитку, соціальна і інвестиційна складові розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

Аннотация

Надточий А. А. Государственное регулирование развития системы негосударственного пенсионного обеспечения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования механизмов государственного регулирования развития системы негосударственного пенсионного обеспечения путем выделения этапов развития системы и механизмов государственного регулирования, соответствующего каждому этапу. Так, в Украине система негосударственного пенсионного обеспечения находится на этапе становления, которому соответствуют информационный, инвестиционный, организационно-економический механизмы государственного регулирования. Определены показатели, по которым можно судить о том, на каком этапе развития находится система и задействовать соответствующие механизмы государственного регулирования.

Разработаны практические рекомендации по усовершенствованию действующих механизмов государственного регулирования. В организационно-экономическом механизме предложена усовершенствованная институциональная структура органов государственного контроля в системе негосударственного пенсионного обеспечения путем создания Наблюдательного Совета по негосударственному пенсионному обеспечению, обоснованы функциональные обязательства органов государственного регулирования за субъектами системы (оценка и мониторинг социально-економических процессов и тенденций в системе негосударственного пенсионного обеспечения, определение рейтинга ценных бумаг, находящихся в портфелях негосударственных пенсионных фондов, определение рейтинга открытых и профессиональных негосударственных пенсионных фондов и компаний по управлению активами в зависимости от сумы активов, количества участников, инвестиционного дохода на единицу пенсионных взносов).

Предложены мероприятия по усовершенствованию инвестицонного механизма государственного регулирования системы негосударственного пенсионного обеспечения путем расширения инвестиционных инструментов, в которые могут вкладывать компании по управлению активами негосударственных пенсионных фондов на основании проведенного анализа качества разрешенных ценных бумаг. Предложения выработаны с учетом сложившейся социально-экономической обстановки, необходимости реализации как инвестиционного так и социального аспектов деятельности субъектов системы негосударственного пенсионного обеспечения.

Ключевые слова: механизм государственного регулирования, негосударственное пенсионное обеспечение, накопительный принцип построения пенсионной системы, пенсионная реформа, показатели развития, социальная и инвестиционная составляющие развития негосударственного пенсионного обеспечения.

Annotation

Nadtochiy A. O. State Regulation of Development of Non-Government Pension System in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Science in Public Administration following the speciality 25.00.02 - mechanisms of public administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to issues of improving organizational and economic, investment, informative mechanisms of state regulation of non-government pension system development.

Their characteristics are introduced in work, social and investment constituents of activity of non-governmental pension funds, normative provision of functioning of non-government pension system are considered. Practical recommendations in relation to the improvement of forms and methods of non-government pension system in Ukraine, institutional structure of state bodies of supervision and control in the system of the non-government pension provision, introduction of system development indexes are considered. In addition, instruments at the financial market, method of implementing measures as for information work among population in issues of pension provision, monitoring of activity of non-government pension funds and companies dealing with assets management are researched.

Key words: mechanisms of state regulation, non-government pension provision, fund principle of the pension system formation, pension reform, development indexes, social and investment constituents of development of non-government pension system.

Размещено на Allbest.ru