Доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.95

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ДОКАЗУВАННЯ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

НЕЧИТАЙЛО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник:

Комзюк Анатолій Трохимович, доктор юридичних наук, професор, Харківський національний університет внутрішніх справ, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

Куліш Анатолій Миколайович, доктор юридичних наук, доцент, Сумський державний університет, декан юридичного факультету;

Салманова Олена Юріївна, кандидат юридичних наук, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права та процесу.

Захист відбудеться "22" листопада 2010 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий "22" жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.С. Мельник.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання закріплення у законодавстві дієвих і ефективних способів захисту прав платників податків завжди було і залишається надзвичайно актуальним - адже залежно від різних причин у правових відносинах з приводу утримання податків, що виникають між органами стягнення і платниками, непоодинокими є випадки порушення прав останніх. Відтак реалізація їх прав неможлива без належної юридичної охорони і захисту - потреба у цьому настає, якщо має місце порушення прав платників податків або є реальна чи потенційна перешкода до їх здійснення.

Україна як демократична правова держава з вересня 2005 року запровадила функціонування адміністративного судочинства, завданням якого є захист прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зокрема суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, їх посадових та службових осіб.

Податкові відносини посідають особливе місце серед публічно-правових відносин, вони є досить специфічними соціальними зв'язками. Це обумовлено економічним і публічно-правовим змістом податків як основних джерел утворення державних фінансів через вилучення у вигляді обов'язкових платежів частини суспільного продукту.

Необхідність виконання завдань, покладених на контролюючі органи, обумовлює надання їм значного обсягу прав. Проте процесуальне забезпечення діяльності суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, їх посадових та службових осіб, реалізації їх прав залишається незадовільним, що часто призводить до порушення ними прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, збільшення кількості звернень останніх до адміністративного суду за захистом цих прав та інтересів. Відтак актуальним є забезпечення правильного розгляду і вирішення публічно-правового спору, що виникає з податкових відносин, що досягається в процесі доказування в адміністративних справах.

Раціональна організація процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, є особливо важливою, оскільки громадянин має чи не єдину реальну можливість захистити свої права та інтереси у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, їх посадових та службових осіб.

Аналіз спеціальної наукової літератури дає підстави стверджувати про недослідженість даної теми. Це можна пояснити тим, що Кодекс адміністративного судочинства з'явився порівняно недавно, до його прийняття наукові розробки та дискусії вчених в основному були спрямовані на вироблення загальної концепції адміністративної юстиції в Україні, окреслення її функцій та визначення принципів адміністративного судочинства. На ґрунтовне ж дослідження не менш важливої теми - особливостей доказування в адміністративному процесі, зокрема в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, потрібен певний час.

Отже, потреби захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми в юридичній науці обумовлюють актуальність і важливість визначення особливостей та змісту доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 3.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність, особливості та зміст доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- сформулювати поняття адміністративних справ, що виникають з податкових відносин;

- з'ясувати особливості адміністративних справ, що виникають з податкових відносин;

- визначити специфіку суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, як однієї з сторін в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- сформулювати визначення поняття доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- охарактеризувати ознаки доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- визначити види доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- з'ясувати сутність доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- визначити специфіку предмета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- дати характеристику стадій процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових засад та процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час діяльності адміністративного суду, спрямованої на пізнання обставин та встановлення істини в публічно-правовому спорі у сфері оподаткування.

Предмет дослідження становлять докази та доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. В роботі використовувались також окремі методи наукового пізнання. Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено поняття адміністративних справ, що виникають з податкових відносин (підрозділи 1.1, 1.2). Аналіз законодавства України, яке регулює вирішення адміністративних справ, що виникають з податкових відносин, був проведений за допомогою порівняльно-правового, системного, формально-логічного, спеціально-юридичного методів (розділи 2, 3). Порівняльно-правовий та системно-структурний методи широко використовувались для визначення поняття і ознак доказів та доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин (підрозділи 2.1, 3.1). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців з різних видів юридичного процесу - В.Б. Авер'янова, Н.В. Александрової, В.М. Бевзенка, Р.С. Белкіна, Є.В. Додіна, А.Т. Комзюка, І.Б. Коліушка, О.В. Кузьменко, P.O. Куйбіди, С.В. Курильова, Р.С. Мельника, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педька, В.Г. Перепелюка, В.М. Тертишника, М.М. Тищенка, С.Я. Фурси, В.І. Шишкіна, В.К. Шкарупи, М.Й. Штефана, В.В. Яркова та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти в сфері оподаткування та адміністративного судочинства. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, що стосуються проблем доказування в адміністративному процесі. Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять статистичні матеріали та узагальнення практичної діяльності адміністративних судів, видані Вищим адміністративним судом України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим визначенню сутності, особливостей та змісту доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- вперше визначено поняття адміністративної справи, що виникає з податкових відносин, як правової категорії та з позицій діловодства, яке здійснюється в адміністративному суді. В першому випадку - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір в сфері оподаткування між контролюючими органами та платниками податків, в другому - оформлена відповідним чином справа, яка містить процесуальні документи, що надходять до адміністративного суду протягом всього процесу розгляду та вирішення публічно-правового спору в сфері оподаткування;

- подальшого розвитку набуло визначення видів спорів, що виникають з податкових відносин, на які поширюється компетенція адміністративних судів, ними визнаються спори фізичних чи юридичних осіб із контролюючими органами щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між контролюючими органами з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням контролюючих органів у випадках, встановлених законом;

- удосконалено визначення кола суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, як однієї із сторін в адміністративних справах, що виникає з податкових відносин; обґрунтовано висновок, що в цих справах відповідачем слід вважати не податковий, а контролюючий орган (митні органи, органи Пенсійного фонду України, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, податкові органи);

- набуло подальшого розвитку з'ясування переліку питань, які є предметом оскарження в адміністративному суді;

- покращено визначення поняття доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин як відомостей про події, надані адміністративному суду на підтвердження своїх вимог особами, що беруть участь у справі, для всебічного і повного дослідження обставин публічно-правового спору у сфері оподаткування й винесення законного і справедливого рішення;

- подальшого розвитку набула класифікація доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- удосконалено поняття доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, яким є підпорядкована законам логіки та психологічним процесам діяльність адміністративного суду та осіб, які беруть участь у справі, яка здійснюється у встановленому законом порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин, а також збирання, прийняття, подання, витребування, дослідження і оцінку доказів для вирішення публічно-правового спору у сфері оподаткування по суті;

- набуло подальшого розвитку визначення предмета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, як фактів підстави позову, фактів підстави заперечення проти позову, за винятком преюдиціальних фактів та загальновідомих фактів;

- вперше виділено і охарактеризовано п'ять стадії доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, - формування предмета доказування; збір доказів; подання доказів; дослідження доказів; оцінка доказів;

- сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення правових засад та процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, зокрема щодо внесення змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у сфері науково-дослідної діяльності результати дослідження може бути використано для подальшої розробки теорії адміністративного процесу, зокрема адміністративного судочинства;

- у правотворчості - використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин;

- у правозастосуванні одержані результати може бути використано з метою удосконалення діяльності адміністративних судів та учасників адміністративного процесу щодо встановлення істини в адміністративній справі;

- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, під час проведення занять з дисциплін "Адміністративне судочинство", "Адміністративна юстиція".

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення" (Івано-Франківськ, 2009) та "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених" (Харків, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінки. Список використаних джерел складається із 232 найменувань і займає 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, об'єкт і предмет, мета і завдання, методологія дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. "Загальна характеристика адміністративних справ, що виникають з податкових відносин", який містить два підрозділи, присвячено дослідженню поняття та особливостей адміністративних справ, що виникають з податкових відносин, та характеристиці суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, як однієї зі сторін в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

У підрозділі 1.1 "Поняття та особливості адміністративних справ, що виникають з податкових відносин" розкриваються особливості та формулюється визначення поняття адміністративних справ, що виникають з податкових відносин.

При характеристиці особливостей адміністративних справ, що виникають з податкових відносин, основна увага приділяється аналізу публічно-правових спорів, що виникають з цих відносин; визначенню кола осіб, які беруть участь у таких справах, визначенню компетенції та підсудності адміністративних справ, що виникають з податкових відносин, адміністративним судам.

Аналізуючи публічно-правові спори, що виникають з податкових відносин, враховано, що публічно-правовий спір - це спір принаймні між двома учасниками публічно-правових відносин щодо цих відносин, також надається загальна характеристика публічно-правових відносин, зокрема, досліджуються сутність, ознаки та складові податкових відносин.

Визначається адміністративно-процесуальна правосуб'єктність осіб, які беруть участь у адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, а саме: сторін, третіх осіб, представників сторін та третіх осіб.

Наголошується, що особливістю сторін в адміністративних справ, що виникають з податкових відносин, є те, що позивачами і відповідачами в цих справах можуть бути як платники податків (юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції), так і суб'єкти владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, їх посадові та службові особи.

Зазначається, що компетенція адміністративних судів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, у випадках, встановлених законом.

Визначається предметна, територіальна, інстанційна та альтернативна підсудність адміністративних справ, що виникають з податкових відносин.

У підрозділі 1.2 "Суб'єкт владних повноважень як сторона в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин" визначено види та особливості суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, як однієї зі сторін в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. Визначено також основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність цих суб'єктів, та окреслено коло питань, які є предметом оскарження у адміністративному суді.

Зазначається, що одну із провідних ролей у адміністративному процесі, безперечно, відіграють такі його учасники як сторони, яка обумовлюється тим, що саме завдяки їм та їх поведінці, волевиявленню виникає і розвивається цей процес. Разом з тим наголошено, що позивачем і відповідачем є не будь-які особи, а лише ті, між якими виник правовий спір (конфлікт). Сторони адміністративного процесу є також особами, які беруть участь у справі з метою захисту власних прав, свобод та інтересів. У кожної із сторін є власний суб'єктивний інтерес, який обумовлений їх процесуальним статусом і полягає у отриманні позитивного для кожної із них рішення адміністративного суду.

Наводяться ознаки сторін адміністративного процесу, а саме: вони мають власний відмінний від інших інтерес щодо результатів розгляду та вирішення публічно-правового спору; сторони вступають у адміністративний процес з метою захисту власних, суб'єктивних прав, свобод, інтересів, а відтак діють від власного імені; адміністративна справа порушується виключно в інтересах та завдяки волевиявленню сторін; сторони адміністративного процесу обов'язково мають бути наділені відповідним обсягом правосуб'єктності; правовідносини між позивачем і відповідачем регулюються диспозитивним методом правового регулювання, тоді як відносини між цими суб'єктами і судом ґрунтуються на імперативно-диспозитивних засадах; набуттю особами статусу сторін адміністративного процесу мають передувати публічно-правові відносини між можливим позивачем і відповідачем та ін.

Основну увагу приділено визначенню кола суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, до яких віднесено: податковий орган - орган державної податкової служби України; митний орган - орган Державної митної служби України; орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами, а саме: виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції; контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Дається також характеристика адміністративно-правового статусу суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування. доказ адміністративна справа податкове

Сформульовано предмет оскарження в адміністративному суді рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, зокрема: затримки митного оформлення вантажів, спричинені додатковими перевірками митної вартості товарів та їх класифікації згідно УКТЗЕД, здійсненням митних оглядів товарів, вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафів за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, застосованих до страхувальників, податкові повідомлення, податкові повідомлення-рішення (податкові повідомлення) про визначення сум податкових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог щодо податкового боргу; рішення про: заборону здійснення операцій із заставленими активами платника податків (припис); розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають внаслідок реорганізації, та ін.

Розділ 2. "Докази в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин", який складається з двох підрозділів, присвячено визначенню поняття та ознак доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, характеристиці їх видів.

У підрозділі 2.1 "Поняття та ознаки доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин" характеризуються різноманітні підходи щодо розуміння доказів (судових доказів) як у судочинстві взагалі, так і в адміністративному судочинстві, зокрема, через аналіз властивих доказам ознак формулюється визначення доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Наголошується, що незважаючи на те, що в законі закріплено поняття доказів, вчені-процесуалісти по-різному тлумачать питання про сутність доказів (судових доказів), що залишається предметом суперечки в теорії цивільного, кримінального, господарського, а останнім часом і адміністративного процесу. Зокрема предметом дискусії є визначення доказів як: 1) даних, які сторона подає суду з метою переконати його в істинності факту; 2) засобів, за допомогою яких провадиться доказування; 3) у широкому розумінні - встановлення істини, тобто відповідність між твердженням і дійсністю, а у вузькому - тільки те, що слугує для переконання судді в істинності тверджень сторін на суді; 4) відомі явища, за допомогою яких суд, ґрунтуючись на знанні об'єктивних зв'язків, явищ, пізнає невідоме та ін.

Підтримано позицію вчених, які вказують, що в законі міститься єдине поняття судового доказу, що включає в себе чотири взаємозалежних ознаки. До них належать: наявність фактичних даних або, користуючись сучасною термінологією, наявність інформації про шукані факти (юридичні, доказові), що володіє властивістю відносності; наявність зв'язку між фактом-доказом і шуканим фактом; певний визначений законом процесуальний порядок одержання фактичних даних, що цікавлять суд; одержання фактичних даних із встановлених законом джерел. Усунення будь-якої сторони доказу ліквідує весь доказ у цілому.

Детально характеризується зміст доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, який становлять відомості про факти, тобто інформація про них. Вона може бути як істинною, так і помилковою, при цьому піддається перевірці й оцінці. На її основі у осіб, що беруть участь у справі, виникає переконання щодо характеру висунутих у ході судового розгляду тверджень. Крім того, доказовий характер має й помилкова інформація: наприклад, вона дозволяє судити про зацікавленість наприкінці справи свідка, що дає неправдиві свідчення, і побічно підтверджувати правоту того, проти кого свідок дає такі свідчення.

Значну увагу приділено аналізу ознак доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, до яких віднесено: належність, допустимість, відносність, вірогідність, достатність.

Аналізуються також способи забезпечення доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, зокрема: допит свідків, призначення експертизи, витребування та огляд письмових або речових доказів.

У підрозділі 2.2 "Види доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин" здійснено класифікацію доказів в цих справах та надано характеристику окремих класифікаційних груп.

Наголошується, що для виявлення та розкриття особливостей доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, значну методичну та наукову роль відіграє їх класифікація, тобто об'єднання цих доказів у певні групи на основі одного конкретного критерію (якості, властивості, форми доказу тощо).

Підтримано традиційний підхід вчених-процесуалістів і об'єднано докази в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, у три основні групи з урахуванням таких критеріїв їх класифікації: спосіб утворення; зв'язок із обставинами, що підлягають доказуванню (зв'язок із предметом доказування); джерело одержання відомостей.

В роботі також детально характеризуються такі види доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, як речові та письмові докази, показання свідка, пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, висновки експертів.

Акцентується увага на тому, що письмові докази в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, займають центральне місце. Оскільки на законодавчому рівні відсутня правова характеристика доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, аналізуються деякі нормативні джерела, розроблені суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування. Зазначається, що в нормативно-правових актах вживаються такі терміни як "докази" та "доказова інформація", але не розкривається їх зміст.

Виходячи з аналізу законодавства в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, докази в цих справах класифіковано також за участю у справі суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування.

Розділ 3. "Доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин", який складається з трьох підрозділів, присвячено з'ясуванню сутності доказування в таких адміністративних справах, розгляду специфіки предмета доказування в них та характеристиці процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

У підрозділі 3.1 "Сутність доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин" на підставі дослідження теоретичних розробок доказування в цивільному, господарському, кримінальному та адміністративному судочинстві з'ясовується сутність доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Підтримано позицію багатьох вчених, які визнають поняття "доказування" дискусійним, оскільки існує доволі багато підходів до його визначення. Зазначається, що доказування необхідно розуміти як комплексне явище. У правовій науці досліджувалися різні сторони доказування. Так, зокрема, встановлена філософська сутність доказування як виду пізнання. Вказується також на логічну структуру процесу доказування. Підкреслюються й інші його аспекти - інформаційний, психологічний тощо. В більшості праць процесуалістів об'єктом доказування обирається який-небудь один з перерахованих компонентів доказування. Враховано також, що доказування - це процес, що включає в себе ряд послідовних дій, кожному з яких властива власна характеристика й форма, закріплена в КАС України. Як і будь-яка інша діяльність, доказування має певні цілі й розвивається протягом усього судового розгляду адміністративних справ.

Значну увагу приділено характеристиці доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, як різновиду людської діяльності, що передбачає наявність таких взаємообумовлюючих та взаємозалежних елементів як: пізнання; суб'єкт пізнання; об'єкт пізнання. Обумовленість та залежність цих елементів визначається тим, що лише у своїй сукупності вони утворюють явище "доказування", тоді як відсутність принаймні одного із них виключає можливість здійснення доказування.

Зазначається, що в процесі пізнання в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, широко застосовуються категорії діалектики. За допомогою категорій аналізу і синтезу, причини і наслідку, сутності і явища, загального й окремого, тотожності і відмінності встановлюється об'єктивна істина у справі. Наголошується також, що доказування має дві сторони: пізнавальну (розумову) і процесуальну діяльність, тобто процесуальні дії з доказування підпорядковані правовим нормам і засновані на них.

Виходячи із законодавчих положень (п. 5 ч. 3 ст. 49 КАС України), суб'єктами пізнання (доказування) в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, визнаються усі особи, які беруть участь у розгляді та вирішенні адміністративної справі, а саме: адміністративний суд, який відповідно до чинного законодавства уповноважений розглядати та вирішувати публічно-правові спори; сторони - позивач та відповідач, треті особи; представники сторін та третіх осіб, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді; свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Підкреслюється, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (тобто на суб'єкта владних повноважень), за умови, що він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначається, що об'єкт пізнання в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, утворюють: власне публічно-правовий спір, що виникає з податкових відносин, з приводу якого власне позивач і звернувся до суду та порушено адміністративну справу, та особливості і обставини публічно-правового спору (наприклад, час, місце, підстави виникнення).

Визначається також мета і встановлюються межі доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

У підрозділі 3.2 "Предмет доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин" визначаються поняття та особливості предмета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Акцентується увага на тому, що предмет доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, є юридичною категорією, на пізнання якої спрямована вся доказова діяльність суду та учасників публічно-правового спору, що виникає з податкових відносин. Чітке визначення судом змісту предмета доказування в зазначених адміністративних справах має прикладне значення, оскільки, по-перше, вказує на коло фактів, які необхідно з'ясувати чи встановити у судовому засіданні, по-друге, обумовлює межі судового доказування, по-третє, визначає конкретні засоби доказування, необхідні для здійснення доказування у справі, по-четверте, персоніфікує суб'єкта, зобов'язаного довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги чи заперечення, по-п'яте, визначає засіб захисту відповідача проти первісного позову.

В роботі детально аналізуються точки зору вчених з приводу визначення предмета доказування як в адміністративному, так і в кримінальному, цивільному та господарському судочинстві. Формулюючи поняття предмета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, враховано, що під предметом доказування розуміють сукупність юридичних фактів, від встановлення яких залежить вирішення справи про суті; різні юридичні й доказові факти й обставини, встановлення яких необхідно для досягнення об'єктивної істини по будь-якій справі незалежно від її своєрідності; твердження й заперечення сторін та ін.

Зазначається, що для того, щоб правильно визначити предмет доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, необхідно визначити характер відносин сторін і закон, яким варто керуватися при вирішенні спору. Без визначення обставин, що підлягають включенню до предмета доказування, не можна також правильно визначити й характер відносин сторін і норму матеріального права, яка має бути застосована. Обидва ці завдання повинні виконуватися одночасно.

Аналізуються також підстави для звільнення від доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, та сформульовано пропозицію щодо внесення змін до КАС України.

У підрозділі 3.3 "Процес доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин" визначено та детально охарактеризовано стадії процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин.

Акцентується увага на тому, що в теорії права склалося декілька підходів до обсягу доказування. Одна група авторів включає в доказування тільки збір і дослідження доказів, залишаючи оцінку за межами доказування, оскільки, на їх думку, оцінка провадиться тільки за законами мислення. Інша група розглядає доказування як єдність збирання, дослідження й оцінки доказів, єдність практичної й розумової діяльності, що спрямована й регульована в певних межах закону.

Зазначається, що існуючі у сучасній юридичній процесуальній літературі наукові погляди щодо стадій (частин) доказування хоча й відрізняються один від одного, проте не містять принципових відмінностей.

На основі аналізу точок зору вчених на стадії процесу доказування зроблено висновок про доцільність виділення в процесі доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, таких стадій як формування предмета доказування; збір доказів; подання доказів; дослідження доказів; оцінку доказів. Здійснено детальну характеристику зазначених стадій.

Формуванням предмета доказування визнається діяльність щодо відбору та аналізу обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Збір доказів характеризується як діяльність, яка складається з: 1) виявлення, звернення уваги на ті чи інші фактичні данні, які можуть набути доказове значення; 2) фіксації в певних процесуальних формах самих фактичних даних, дій щодо їх виявлення, умов їх виявлення, засобів та способів виявлення фактичних даних. Дослідження доказів розуміється як необхідний елемент доказування, наступний етап роботи суду з доказами. Докази досліджуються в міру їх збирання й подання, і процес цей є безперервним протягом усього доказування.

З метою більш повного висвітлення змісту оцінки доказів пропонується об'єднати юридичне й психологічне значення терміну "оцінка" і розглядати оцінку доказів як діяльність свідомості в цілому, включаючи як логічну, так і почуттєву його сфери. Оцінка доказів виражається у висновках, які мають логічний характер, але тягнуть прийняття процесуальних рішень. Наголошується, що оцінкою доказів є логіко-емоційна по змісту діяльність суб'єктів доказування, яка виражається у формі відносної характеристики доказів, на основі яких приймаються процесуальні рішення; оцінка доказів - це складова процесу доказування, присутня в ньому протягом всієї роботи з доказами. Пропонується також внести відповідні конкретні зміни до ст. 86 КАС України.

ВИСНОВКИ

В дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та особливостей доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.

Виходячи із того, що спір, підвідомчий адміністративному суду, виникає виключно із правовідносин за участю суб'єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, серед справ, розгляд яких відповідно до ст. ст. 1, 4, 17 КАС України має здійснюватися у порядку адміністративного судочинства, виділено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, їх посадовими та службовими особами, щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, що виникають з податкових правовідносин.

З'ясовано особливості, які характеризують адміністративні справи, що виникають з податкових відносин. Зокрема, до них віднесено: наявність публічно-правового спору, що виникає з податкових відносин, осіб, які беруть участь у справі, та адміністративного суду, до компетенції якого входить розгляд адміністративних справ, що виникають з податкових відносин.

Встановлено, що публічно-правовий спір в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, виникає в сфері оподаткування між суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, та платниками податків щодо встановленого порядку погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначається, що серед осіб, які беруть участь в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, центральне місце посідають сторони, до яких належать позивач і відповідач. Позивачем в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, є фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу та юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Відповідачем в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, визнаються митні органи, органи Пенсійного фонду України, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, податкові органи, держані виконавці.

Враховуючи положення ст. 17 КАС України щодо компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зроблено висновок, що компетенція адміністративних судів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, поширюється на:

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спори між суб'єктами владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

- спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

- спори за зверненням суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, у випадках, встановлених законом.

На підставі аналізу теорії доказів та дослідження поняття, особливостей судових доказів зроблено висновок, що докази в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, характеризують чотири взаємозалежні обов'язкові ознаки. До них належать: наявність фактичних даних про шукані факти (юридичні, доказові), що володіє властивістю відносності; наявність зв'язку між фактом-доказом і шуканим фактом; певний визначений законом процесуальний порядок одержання фактичних даних, що цікавлять суд; одержання фактичних даних із установлених законом джерел. Усунення будь-якої із зазначених ознак доказу в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, ліквідує весь доказ у цілому.

З'ясовано, що зміст доказів становлять відомості про факти, тобто інформація про них. Вона може бути як істинною, так і помилковою, при цьому піддається перевірці й оцінці. На її основі у осіб, що беруть участь у справі, виникає переконання щодо характеру висунутих у ході судового розгляду тверджень. Крім того, доказовий характер має й помилкова інформація: наприклад, вона дозволяє судити про зацікавленість наприкінці справи свідка, що дає неправдиві свідчення, і побічно підтверджувати правоту того, проти кого свідок дає такі свідчення.

Підтримуючи традиційний підхід вчених-процесуалістів до класифікації доказів, зроблено висновок про об'єднання доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, у три основні групи, виділяючи відповідні критерії їх класифікації: спосіб утворення; зв'язок із обставинами, що підлягають доказуванню (зв'язок із предметом доказування); джерело одержання відомостей.

Виходячи з аналізу законодавства в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, докази класифіковано за участю у справі суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у сфері оподаткування, а саме: митних органів, органів Пенсійного фонду України, органів Фондів соціального страхування, податкових органів, державних виконавців.

Зазначено, що центральне місце в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, займають письмові докази.

Встановлено, що джерелом доказів в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, є особи й предмети матеріального світу, що сприймають (відображають), зберігають і відтворюють (демонструють) у судовому засіданні відомості, які мають значення для справи.

З'ясовано, що доказування має дві сторони: пізнавальну (розумову) і процесуальну діяльність, тобто процесуальні дії з доказування підпорядковані правовим нормам і засновані на них. Норми права приписують здійснення таких процесуальних дій, які створюють якнайкращі умови для того, щоб процес пізнання вів до адекватних дійсності знань людей, що застосовують норми права. Судове доказування не можна трактувати як тільки розумовий (логічний) або практичний процес.

Зазначається, що для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, доказування є діяльністю щодо обґрунтування обставин справи з метою переконати суд у їх істинності. Натомість для суду доказування є встановленням обставин, суттєвих для правильного розв'язання публічно-правового спору.

Визначено, що мета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, полягає у тому, щоб у приписаній законом формі визначеними законом способами встановити наявність або відсутність шуканих юридичних фактів. Заперечуючи визнання об'єктивної істини метою доказування, все ж наголошується, що це не означає вилучення зазначеного поняття з процесуальної термінології.

Під межею доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, розуміється вся сукупність матеріально-правових, процесуальних, доказових фактів і доказів, необхідних і достатніх для правильного розгляду і вирішення публічно-правового спору, що виникає з податкових відносин, по суті; а також обсяг процесуальних дій сторін із збирання, надання доказів та адміністративного суду із дослідження, оцінки належних і допустимих доказів.

Зроблено висновок, що суб'єктами доказування в адміністративних справ, що виникають з податкових відносин, відповідно до положень чинного національного процесуального законодавства є: адміністративний суд, який відповідно до чинного законодавства уповноважений розглядати та вирішувати публічно-правові спори; сторони - позивач та відповідач, треті особи; представники сторін та третіх осіб, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді; свідок, експерт, спеціаліст, перекладач. Однак, права та обов'язки (повноваження) таких суб'єктів доказування різняться між собою залежно від їх а) адміністративного процесуального статусу і б) процесуальної мети, яку вони переслідують.

Встановлено, що характеристика фактів предмета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, залежить від категорії справи й ряду інших обставин, ретельне вивчення яких дозволяє правильно визначити коло фактів, що підлягають пізнанню, та їх "ієрархію". Для того, щоб правильно визначити предмет доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, необхідно визначити характер правовідносин сторін і закон, яким варто керуватися при вирішенні спору. Без визначення обставин, що підлягають включенню до предмета доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, не можна також правильно визначити й характер правовідносин сторін і норму матеріального права, яка має бути застосована. Обидва ці завдання повинні виконуватися одночасно.

Визначено структуру процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, виділено в ньому такі стадії: 1) формування предмета доказування; 2) збір доказів; 3) подання доказів; 4) дослідження доказів; 5) оцінку доказів.

Сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення правових засад та процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, зокрема щодо внесення змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нечитайло О.М. Обставини, що не потребують доказування у адміністративному судочинстві України / О.М. Нечитайло // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Вип. 43. - С. 151-158.

2. Нечитайло О.М. Процес доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин / О.М. Нечитайло // Право і Безпека. - 2010. - № 1 (33). - С. 85-89.

3. Нечитайло О.М. Поняття та зміст адміністративних справ, що виникають з податкових відносин / О.М. Нечитайло // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 3 (50). - С. 277-286.

4. Нечитайло О.М. Забезпечення доказів у адміністративному судочинстві України / О.М. Нечитайло // Право і Безпека. - 2010. - № 3 (35). - С. 127-130.

5. Нечитайло О.М. Предмет оскарження в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин / О.М. Нечитайло // Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення: матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 5-6 червня 2009 р.) - Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДувс, 2009. - С. 178-181.

6. Нечитайло О.М. Особливості участі органів державної податкової служби як сторони в адміністративному та господарському судочинстві / О.М. Нечитайло // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 5 червня 2010 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х.: Вид-во ХНУВС, 2010. - С. 137-139.

АНОТАЦІЇ

Нечитайло О.М. Доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2010.

Дисертацію присвячено визначенню сутності, особливостей та змісту доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин. З'ясовано види та особливості суб'єктів владних повноважень як однієї із сторін в зазначених справах, поняття, ознак та видів доказів в них, сутність доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, специфіку предмета доказування та стадій процесу доказування в таких адміністративних справах. Сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення правових засад та процесу доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових відносин, зокрема щодо внесення змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України.