Адміністративно-правове забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

ПОНОМАРЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

адміністративний право євроінтеграційний політика

Актуальність теми. На сьогодні перед Україною постало досить складне та відповідальне завдання, пов'язане з інтеграцією нашої держави до європейської спільноти. Не буде перебільшенням сказати, що від реалізації зазначеного завдання залежить подальше політичне, економічне та соціальне зростання держави, оскільки сучасні світові тенденції, більшість із яких мають, на жаль, негативний характер (фінансові та економічні кризи, катастрофи, тероризм тощо), зобов'язують держави об'єднуватися для спільного подолання як кризових явищ, так і для реалізації позитивних проектів.

Вигідне геополітичне положення України робить її надзвичайно важливим партнером для більшості європейських країн, об'єднаних у Європейський Союз. Виходячи з цього, євроінтеграційні плани Української держави є важливими не тільки для неї самої, але і для Європейського Союзу в цілому. Проте для досягнення євроінтеграційних цілей Україна має виконати значну кількість передумов, що, як наслідок, покладає на її органи чималу кількість додаткових та надзвичайно відповідальних обов'язків, зокрема: приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних та європейських правових актів; посилення стабільності та ефективності інституцій, що забезпечують демократію та верховенство права; подальше проведення судової та правової реформ для забезпечення незалежності судової влади та зміцнення її адміністративної дієздатності, а також забезпечення неупередженості та ефективності прокуратури; запровадження ефективних заходів зниження рівня бідності та підвищення рівня зайнятості, спрямованих на суттєве зменшення кількості населення, що перебуває за межею бідності, та посилення соціальної інтеграції, включаючи стабільну систему освіти, охорони здоров'я та інших соціальних послуг для всіх верств населення тощо.

Виконання перерахованих завдань покладається, безумовно, на всі органи державної влади, а також на органи місцевого самоврядування, проте більший обсяг навантаження у названій сфері покладається на органи виконавчої влади. Проте необхідно відзначити, що вони не повною мірою готові до виконання цих обов'язків, і пов'язане це, на наш погляд, з тим, що їх діяльність у цій сфері не має ще належного організаційно-правового забезпечення. Нині розроблено та прийнято переважно лише загальнодержавні правові акти з питань євроінтеграції України, проте останні, з одного боку, вимагають певної деталізації, а з іншого - відповідних механізмів, спрямованих на їх впровадження у життя, чим, власне кажучи, і мають займатися органи виконавчої влади.

Отже, зважаючи на викладене, перед органами виконавчої влади України постає чимала кількість завдань, пов'язаних з нормативним, правовозастосовчим та організаційним забезпеченням євроінтеграційних процесів, що й обумовлює актуальність та важливість глибокого наукового аналізу їх діяльності у названій сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 9.1 та 9.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. і планів науково-дослідних робіт кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного національного та європейського законодавства, наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити теоретичні засади адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади України, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення та підвищення ефективності реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

­ визначити сутність та значення євроінтеграції для Української держави та права;

­ з'ясувати систему суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні;

­ визначити місце органів виконавчої влади у системі суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні;

­ визначити правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади;

­ охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів органами виконавчої влади;

­ розкрити європейські стандарти у правозастосовчій діяльності органів виконавчої влади;

­ охарактеризувати організаційну діяльність органів виконавчої влади як напрям їх євроінтеграційної роботи;

­ сформулювати пропозиції щодо удосконалення ефективності реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення органами державної влади та місцевого самоврядування євроінтеграційних процесів в Україні.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, провести системний аналіз стану та перспектив розвитку адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади в Україні. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. Так, за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність євроінтеграції та її значення для держави і права (підрозділ 1.2). Методи класифікації, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення видів суб'єктів, відповідальних за забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні (підрозділ 1.2), системи та видів правових актів, які закладають правову основу євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади (підрозділ 2.1). За допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з'ясовувалася специфіка реалізації органами виконавчої влади європейських стандартів у їх правозастосовчій діяльності, а також стан організаційного забезпечення євроінтеграційної роботи органів виконавчої влади (підрозділи 2.3, 2.4). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення шляхів удосконалення основних напрямів реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі теорії держави і права, міжнародного та європейського права, теорії управління, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі праці зарубіжних учених. У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, І. Б. Коліушка, В. К. Колпакова, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюка, І. М. Пахомова, Г. О. Пономаренко, М. М. Тищенка, М. К. Якимчука та ін. Нормативною основою дисертації є нормативні акти Європейського Союзу та правові акти міжнародних організацій, Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють правові та організаційні форми реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Інформаційну й емпіричну базу дослідження становлять узагальнення результатів євроінтеграційної діяльності ряду центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, а також інституцій громадянського суспільства, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження стану та перспектив розвитку адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій. Зокрема:

­набуло подальшого розвитку визначення історичних етапів та першопричин утворення Європейського Союзу, у підґрунтя якого було закладено виключно економічні мотиви, пов'язані з необхідністю відбудови економіки європейських країн, що постраждали після Другої світової війни;

­удосконалено визначення Європейського Союзу, під яким пропонується розуміти суспільно-політичне утворення такого державного типу, побудоване у формі конфедерації шляхом об'єднання в його складі незалежних держав за ознакою їх європейської ідентичності, що має на меті консолідацію європейської спільноти для досягнення загальнозначущих, довгострокових цілей;

­набуло подальшого розвитку формулювання ознак, властивих Європейському Союзу, до переліку яких віднесено: запровадження європейського громадянства, яке слугує об'єднуючою ознакою для всього населення, що проживає на території ЄС; наявність елементів державного суверенітету, якими наділений ЄС у певних сферах на підставі угод між державами-членами, які в добровільному порядку обмежили свої суверенні права на користь співтовариства; власна система нормативних актів, які створюються у зв'язку з утворенням та функціонуванням Європейських Співтовариств та Європейського Союзу; наявність розгалуженої системи органів влади ЄС;

­удосконалено тлумачення терміна «євроінтеграційні процеси», під яким необхідно розуміти цілеспрямовану державну політику, спрямовану на входження України до Європейського Союзу як його повноправного члена;

­вперше визначено систему факторів, які детермінують виникнення та розвиток системи суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні, до яких віднесено: завдання, які необхідно вирішити Україні для вступу до Європейського Союзу; економічний стан країни; сформована під впливом Конституції України організація державної влади; рівень правосвідомості населення тощо;

­удосконалено класифікацію суб'єктів, відповідальних за забезпечення реалізації євроінтеграційної політики Української держави, групування яких проведено за двома підставами - за територіальним характером діяльності та правовим статусом. За територіальним характером діяльності всю сукупність суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів поділено на загальнонаціональні (компетенція поширюється на всю територію України або на більшу її частину) та регіональні (компетенція поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю). З огляду на правовий статус того або іншого суб'єкта їх поділено на три основні групи - державні, міждержавні та недержавні;

­вперше сформульовано властивості системи нормативних актів, які визначають правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади. До таких властивостей віднесено, зокрема те, що вона: складається з багатьох різнорідних частин - окремих підсистем нормативних актів - системи міжнародних (європейських) нормативних актів, системи міждержавних нормативних актів та системи національних (українських) нормативних актів; не є застиглою, постійно перебуває у стані розвитку, який обумовлюється дією на цю систему, з одного боку, систем вищого рівня, а з іншого - постійними трансформаціями, які відбуваються в межах кожної з підсистем, які утворюють цю систему; характеризується ускладненнями - як кількісними, так і якісними; кожна з підсистем нормативних актів, що закладають правове підґрунтя для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, характеризується певними, а подекуди і суттєвими особливостями; система нормативних актів, що закладають правове підґрунтя для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, несе певне функціональне навантаження, яке характеризується комплексним характером, пов'язаним із необхідністю узгодження діяльності всієї системи суб'єктів, що задіяні в реалізації євроінтеграційної політики; характеризується наявністю прямих та зворотних зв'язків між її підсистемами, які, діючи одна на одну, постійно змінюють свою внутрішню структуру, змінюючи, зрештою, і структуру основної системи;

­вперше сформульовано та обґрунтовано пропозицію щодо проведення інкорпорації нормативних актів як міжнародного, так і національного характеру з питань євроінтеграції, що пов'язано з потребою приведення їх до цілісної системи, зміни та скасування застарілих і не узгоджених між собою нормативних актів;

­удосконалено визначення основних напрямів перебудови діяльності органів місцевого самоврядування з огляду на європейські стандарти, зокрема через: впровадження європейських принципів управління на рівні самоврядних структур; удосконалення концептуальних засад місцевого самоврядування, спрямованого на збільшення обсягу повноважень та підвищення ефективності місцевого самоврядування, вирішення проблем взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади; розробку комплексного законодавчого акта, можливо, навіть Муніципального кодексу, присвяченого регулюванню питань функціонування місцевого самоврядування; більш досконале розмежування компетенції органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій;

­сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення та підвищення ефективності реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики, зокрема про створення окремого міністерства, яке б акумулювало в собі максимальний перелік обов'язків, завдань та повноважень у сфері євроінтеграції України до Європейського Союзу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

­ у науково-дослідній сфері - положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики;

­ у правотворчості - за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до законодавства про об'єднання громадян, Кодексу України про адміністративні правопорушення;

­ у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити правові та організаційні форми реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики;

­ у навчальному процесі - матеріали дисертації вже використовуються в Харківському національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять із дисциплін «Адміністративне право» та «Порівняльне адміністративне право». Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях «Актуальні пиатання державотворення в Україні очима молодих вчених» (Київ, 2009) та «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2009), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено в чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

Структура дисертації обумовлена змістом наукової проблеми та спрямована на досягнення мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 201 сторінка. Кількість використаних джерел складає 239 найменувань і займає 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Євроінтеграція України як напрям розвитку держави та права» присвячено з'ясуванню значення євроінтеграції для Української держави та права, системи суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні, місця органів виконавчої влади у системі суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні.

У підрозділі 1.1 «Євроінтеграція та її значення для Української держави та права» визначається сутність процесу євроінтеграції, з'ясовується зміст категорії «Європейський Союз».

Особлива увага приділена дослідженню історичних етапів становлення Європейського Союзу, зокрема через аналіз відповідних європейських нормативних актів та договорів, на підставі чого зроблено висновок, що зовнішні форми та внутрішній зміст ЄС не підпадають під жодну з відомих на сьогодні форм державного устрою.

Дисертантом формулюється авторське визначення ЄС, під яким пропонується розуміти суспільно-політичне утворення державного типу, побудоване у формі конфедерації шляхом об'єднання в його складі незалежних держав за ознакою їх європейської ідентичності, що має на меті консолідацію європейської спільноти для досягнення загальнозначущих, довгострокових цілей. На підставі аналізу ознак Європейського Союзу доведено, що він нині повністю наблизився до статусу повноцінної держави.

Дослідження значення євроінтеграції для Української держави розпочато із з'ясування сутності терміна «євроінтеграційного процесу», який у дисертації визначається як цілеспрямована державна політика, спрямована на входження України до Європейського Союзу як його повноправного члена.

Автором вивчається ставлення українських громадян до процесу євроінтеграції України, а також позитивні наслідки економічного, соціального та правового характеру, які можуть настати внаслідок входження України до ЄС.

У підрозділі 1.2 «Система суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні» наголошується, що система суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні формується під впливом певного кола факторів, які детермінують її виникнення та розвиток. До кола останніх, на думку здобувача, відносяться завдання-умови, які постали перед Україною на шляху її членства в ЄС. Серед таких завдань-умов виділено: адаптацію законодавства України до правових норм ЄС; забезпечення прав та основних свобод людини; проведення подальших реформ для забезпечення незалежності судової влади та зміцнення її адміністративної дієздатності; забезпечення неупередженості та ефективності діяльності прокуратури; розбудова спільного адміністративного простору тощо.

На підставі викладеного зроблено висновок, що у реалізації зазначених умов-завдань беруть участь всі без винятку органи державної влади, а також деякі недержавні об'єднання, які і утворюють систему суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні.

Проведено класифікацію суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні, зокрема поділено останні на державних, міждержавних та недержавних суб'єктів. Детально розглянуто їх завдання у названій сфері, а також форми (способи) реалізації останніх.

Наприкінці підрозділу висловлені пропозиції щодо напрямків удосконалення функціонування системи суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів.

Підрозділ 1.3 «Органи виконавчої влади у системі суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні» присвячено детальному вивченню місця органів виконавчої влади у системі суб'єктів забезпечення євроінтегарційних процесів.

З урахуванням мети даного підрозділу дисертаційного дослідження здійснено видову класифікацію органів виконавчої влади за територіальним масштабом їх діяльності та характером компетенції, на підставі чого зроблено висновок, що органи виконавчої влади як суб'єкти забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні утворюють три рівні - вищий, центральний та місцевий.

Досліджено завдання та форми діяльності Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні.

Визначено систему центральних органів виконавчої влади задіяних у забезпеченні євроінтеграційних процесів, а також досліджено особливості участі у названому напрямку окремих з них, а саме: Міністерства юстиції України та його структурних підрозділів; Міністерства внутрішніх справ України.

Окремо розглянуто особливості реалізації євроінтеграційної політики в Україні місцевими органами виконавчої влади, які дисертантом поділено на органи загальної компетенції (державні адміністрації) та органи спеціальної компетенції (територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу державних адміністрацій).

Охарактеризовано організаційно-правові проблеми, що знижують ефективність та результативність забезпечення місцевими органами виконавчої влади євроінтеграційної політики. Для вирішення окремих з них, на думку дисертанта, необхідно, поміж іншим, розробити базову регіональну євроінтеграційну програму, яка, у свою чергу, стане основою для розробки місцевими державними адміністраціями власних програм євроінтеграції з визначенням конкретних заходів, а також суб'єктів, відповідальних за їх реалізацію.

На закінчення підрозділу доводиться необхідність створення Міністерства з питань європейської інтеграції.

Розділ 2 «Правові та організаційні форми реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики» складається з чотирьох підрозділів, об'єднаних завданням аналізу найбільш важливих адміністративно-правових форм реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики.

У підрозділі 2.1 «Правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади» увага дисертанта зосереджена навколо дослідження системи нормативних актів, покладених у підґрунтя євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади.

Через призму загальнонаукового аналізу терміна «система» автором формулюються властивості системи нормативних актів, які визначають правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади, а також здійснюється групування таких актів на акти, що входять до змісту підсистеми нормативних актів Європейського Співтовариства, підсистеми міждержавних нормативних актів та підсистеми нормативних актів, прийнятих органами державної влади України.

Докладному вивченню у підрозділі піддані нормативні акти, що утворюють кожну із названих вище підсистем.

На підставі проведеного дослідження автор доходить висновку про наявність розгалуженої та чітко неструктурованої сукупності національних нормативних актів з питань, що розглядаються. У зв'язку з цим, формулюється пропозиція здійснити систематизацію нормативних актів, які закладають правову основу євроінтеграційної діяльності Української держави, тобто їх упорядкування та вдосконалення, шляхом опрацювання, перегляду і викладу останніх у певному порядку у формі відповідних збірників.

Підрозділ 2.2 «Нормативно-правове забезпечення євроінтеграційних процесів органами виконавчої влади» присвячено вивченню діяльності органів виконавчої влади щодо видання нормативно-правових актів, спрямованих на: а) здійснення адаптації нормативних актів України до законодавства ЄС та б) створення необхідних правових умов для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади у тих сферах і з тих питань, які не отримали взагалі або отримали неповне законодавче регулювання.

У підрозділі досліджується зміст терміна «адаптація законодавства» та встановлюється його співвідношення із суміжними поняттями - гармонізація законодавства, наближення законодавства, уніфікація законодавства. Зроблено висновок, що названі дефініції відображають по суті одне явище, проте використовуються для визначення різних рівнів (ступенів) наближення українського законодавства до законодавства ЄС.

Визначено напрямки правотворчої діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення євроінтеграційної політики Української держави.

Проаналізовано фактори, які негативно впливають на якість нормативних актів, що видаються органами виконавчої влади у названій сфері. До переліку останніх, зокрема, віднесено: відсутність нормативно визначеного порядку розробки та прийняття таких актів.

Окрема увага у підрозділі присвячена розгляду видів та змісту стадій нормотворчої діяльності органів виконавчої влади. На підставі проведеного дослідження автор доходить висновку про необхідність суттєвого покращення рівня правотворчої діяльності органів виконавчої влади, що, на його думку, вимагає перш за все удосконалення першої стадії - стадії підготовки проекту нормативного акту. Висловлюються конкретні пропозиції, спрямовані на вирішення названого завдання.

Наприкінці підрозділу дисертант зосереджує свою увагу на питанні покращення процедури державної реєстрації нормативних актів, зокрема, через запровадження адміністративної відповідальності за порушення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а також порядку їх застосування.

У підрозділі 2.3 «Європейські стандарти у правозастосовчій діяльності органів виконавчої влади» мова йде про переформатування правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади у світлі європейських стандартів.

Досліджується поняття та сутність європейських стандартів правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади, у змісті яких, на думку автора, перше місце займають адміністративні процедури.

Розглядаються принципи, сутність та зміст адміністративних процедур, а також їх призначення у сфері діяльності публічної адміністрації. Робиться висновок, що рівень європеїзації правозастосовчої діяльності національної публічної адміністрації залежить від запровадження у сферу їх функціонування адміністративних процедур.

На підставі аналізу наукових доробок вітчизняних вчених дисертант доходить висновку про необґрунтованість деяких підходів до класифікації адміністративних процедур, пропонуючи, як наслідок, поділити усю сукупність адміністративних процедур на примусові, публічно-сервісні та юрисдикційні.

Аналізується рівень нормативного закріплення адміністративних процедур, розглядаються напрямки та перспективи регулювання адміністративно-процедурної діяльності публічної адміністрації в Адміністративно-процедурному кодексі.

Підрозділ 2.4 «Організаційна діяльність як напрям євроінтеграційної роботи органів виконавчої влади» присвячено дослідженню особливостей організаційних форм діяльності органів виконавчої влади у сфері реалізації євроінтеграційної політики. Через призму аналізу нормативних актів доводиться значимість організаційної діяльності національної публічної адміністрації для забезпечення успішності входження України до складу ЄС.

Із усієї сукупності організаційних заходів досяжних органам виконавчої влади, задіяним у забезпеченні реалізації євроінтеграційної політики, дисертант виокремлює найбільш принципові з них, зокрема: підвищення рівня кваліфікації персоналу органів виконавчої влади і, перш за все, тієї його частини, яка відповідальна за реалізацію євроінтеграційних проектів; узгодження вітчизняної теорії адміністративного права з відповідними європейськими теоріями; інформаційне забезпечення процесу євроінтеграції України, спрямоване на підвищення знань населення України про ЄС та зупиняється на вивчення їх змісту та формулюванні пропозицій щодо удосконалення реалізації останніх.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення особливостей та сутності адміністративно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади та формулювання науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення зазначеного напрямку діяльності органів виконавчої влади.

Визначення правової природи Європейського Союзу є досить складним завданням. Її важко розкрити через структурну «суміш», оскільки вона містить елементи, одночасне поєднання яких не дозволяє відносити ЄС ані до держави, ані до міжнародної організації. З огляду на це, на думку дисертанта, визначення ЄС треба формулювати, виходячи із суттєвого переосмислення традиційних уявлень про державу та можливі форми її устрою. Отже, ЄС являє собою суспільно-політичне утворення державного типу, побудоване у формі конфедерації шляхом об'єднання в його складі незалежних держав за ознакою їх європейської ідентичності, що має на меті консолідацію європейської спільноти для досягнення загальнозначущих, довгострокових цілей.

Євроінтеграція є потужним поштовхом до зростання економіки України, проте не лише економіка зазнає суттєвих змін під час цього процесу. Суттєві перетворення чекають і на Українську державу, перш за все в особі її органів, та українське право. Євроінтеграція означає прагнення тієї або іншої держави стати повноправним членом Європейського Союзу, тобто сучасної конфедерації європейських країн, які функціонують на підставі спеціально розроблених та закріплених у наднаціональних та національних нормативних актах принципів. Повне та безумовне визнання цих принципів є обов'язковою умовою інтеграції держави до ЄС. У зв'язку з цим, успіх процесу євроінтеграції України тісно пов'язаний із бажанням, готовністю та здатністю України трансформувати органи державної влади й національне законодавство в ракурсі принципів європейського права, а перш за все - принципів європейського адміністративного права.

Євроінтеграційні процеси, які нині відбуваються в Україні, тою або іншою мірою стосуються всіх без винятку органів державної влади, оскільки виконання більшості з названих вище завдань належить саме до їх компетенції. У даному випадку йдеться про Верховну Раду України, Президента України, органи виконавчої та судової влади, а також органи прокуратури. Разом із тим, відзначимо, що певні завдання у цій сфері виконують і недержавні інституції, до кола яких належать органи місцевого самоврядування та об'єднання громадян.

Аналіз системи органів виконавчої влади, відповідальних за забезпечення євроінтеграційних процесів, свідчить про наявність чималої кількості проблем у цій сфері: по-перше, це відсутність чіткої та скоординованої системи суб'єктів, які діють у сфері євроінтеграції України, у зв'язку з чим політику України у сфері розбудови такої системи важко назвати виваженою та послідовною (свідченням цього є постійні створення та ліквідації певних державних структур, покликаних працювати у цій сфері); по-друге, неефективність функціонування колегіальних органів (рад та комітетів), що пов'язано як із їх постійною трансформацією, так і з включенням до їх складу керівників центральних органів виконавчої влади, які через завантаженість поточними питаннями функціонування міністерств (державних комітетів), навряд чи можуть необхідною мірою зосередитися на питаннях євроінтеграційної політики; по-третє, відсутність єдиного загальнонаціонального органу виконавчої влади, відповідального за забезпечення реалізації євроінтеграційної політики, який би акумулював у собі максимальний перелік обов'язків, завдань та повноважень у сфері інтеграції України до Європейського Союзу.

На сьогодні правові засади євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади представлені широким спектром нормативних актів, об'єднаних у трирівневу систему, яка складається з підсистеми міжнародних правових актів, підсистеми міждержавних правових актів та підсистеми національних правових актів. Головним завданням розглянутих вище нормативних актів є здійснення належного правового регулювання діяльності органів державної влади України взагалі та органів виконавчої влади зокрема щодо забезпечення євроінтеграційних процесів у нашій країні.

Найбільш значущою та важливою для забезпечення реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики Української держави є їх діяльність, пов'язана з виданням нормативно-правових актів. Принциповість цього напрямку діяльності полягає в тому, що через видання нормативних актів вирішується подвійне завдання: по-перше, здійснюється адаптація законодавства України до законодавства ЄС та, по-друге, створюються необхідні правові умови для євроінтеграційної діяльності органів виконавчої влади у тих сферах і з тих питань, які не отримали взагалі або отримали неповне законодавче регулювання.

Розглядаючи правотворчу діяльність органів виконавчої влади, відмічається, що у сфері забезпечення євроінтеграційної політики Української держави вона є різноспрямованою. Вона має на меті закладення правового підґрунтя для реалізації органами виконавчої влади відповідних євроінтеграційних завдань, створення необхідних організаційних, технічних, фінансових тощо передумов для їх виконання. Інакше кажучи, предметом регулювання таких актів є суспільні відносини, які виникають у сфері євроінтеграційної діяльності Української держави.

Разом із цим, органи виконавчої влади видають не тільки організаційно-забезпечувальні акти з питань євроінтеграції. Переважна частина їх актів присвячена зовсім іншим питанням, основними з яких є, по-перше, створення необхідних умов для реалізації приватними особами наданих їм прав та свобод та, по-друге, розбудова ефективної системи публічного управління у відповідних галузях.

Нормотворча робота вимагає від її учасників дотримання єдиних підходів до нормопроектування, знання основ європейського права, а також, бажано, іноземних мов. І якщо ці вимоги більш-менш виконуються на рівні центральних органів виконавчої влади, то з їх дотриманням на регіональному рівні виникають суттєві проблеми. Ускладнює ситуацію й відсутність єдиних методичних рекомендацій з питань розробки нормативних актів у системі органів виконавчої влади.

Суттєвого покращення потребує також процедура державної реєстрації нормативних актів, яка має бути додатковим «фільтром», покликаним забезпечувати узгодженість українських нормативно-правових актів із законодавством ЄС, що, безумовно, є надзвичайно важливим кроком на шляху нормативно-правого забезпечення органами виконавчої влади євроінтеграційної політики Української держави.

З огляду на викладене, пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею «Порушення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а також порядку їх застосування», передбачивши у ній відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади за: 1) неподання або несвоєчасне подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації; 2) направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку; 3) неприведення нормативно-правового акта у відповідність до законодавства, якщо він суперечить нормативним актам вищої юридичної сили.

В Україні в останні роки досить активно вживаються заходи, спрямовані на запровадження у сферу діяльності органів виконавчої влади європейських стандартів, що досягається, зокрема, через постійну розробку та вдосконалення законодавства про адміністративні процедури, під якими необхідно розуміти встановлений законом порядок провадження в індивідуальній адміністративній справі, тобто у справі, яка стосується конкретних фізичних або юридичних осіб і вирішується органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами шляхом прийняття індивідуального адміністративного акта.

Основними напрямками організаційного забезпечення реалізації органами виконавчої влади євроінтеграційної політики є реформування інституту державної служби, узгодження вітчизняної теорії адміністративного права з відповідними європейськими теоріями, покращення механізмів реалізації заходів щодо інформування громадськості з питань європейської інтеграції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пономаренко Є. В. Реформа адміністративного права та євроінтеграційні процеси: вихідні позиції, завдання та перспективи / Є. В. Пономаренко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Вип. 43. - С. 146-150.

2. Пономаренко Є. В. До проблеми визначення сутності Європейського Союзу / Є. В. Пономаренко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 45. - С. 22-28.

3. Пономаренко Є. В. Стан та перспективи удосконалення нормативно-правового забезпечення євроінтеграційних процесів органами виконавчої влади / Є. В. Пономаренко // Право і безпека. - 2009. - № 3. - С. 8-13.

4. Пономаренко Є. В. Центральні органи виконавчої влади у системі суб'єктів забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні / Є. В. Пономаренко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 46. - С. 146-155.

5. Пономаренко Є. В. Європейські принципи адміністративного права та їх значення для реформування вітчизняної адміністративно-правової доктрини / Є. В. Пономаренко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матеріали науково-практичної конференції 23 травня 2009 року. - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2009. - С. 208-210.

Размещено на Allbest.ru