Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

УДК 342.924:349.4

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади вирішення земельних спорів в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Ільницький Олег Володимирович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Ковалів Мирослав Володимирович, Львівський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри адміністративного права та адміністративного процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Київський національний університет внутрішніх справ професор кафедри адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент Ткач Галина Йосипівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться „15” червня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.03 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий „14” травня 2010 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.Ю. Настасяк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Конституційне визнання земель „основним національним багатством України, що перебуває під особливою охороною держави”, вказує на пріоритетне значення забезпечення законності та правопорядку у сфері володіння, користування, розпорядження та управління земельним фондом України. З огляду на це, держава несе відповідальність за власну діяльність щодо забезпечення сталого розвитку земельних правовідносин. Водночас, розширення кола суб'єктів прав на землі та урізноманітнення відносин щодо них, зумовлює істотне зростання правових спорів щодо земельних ділянок та прав на них.

У таких умовах дослідження та подальший розвиток ефективних інституційних механізмів вирішення земельних спорів є одним із основних завдань державної політики у сфері використання та охорони земель, дотичним до загальної проблеми забезпечення прав, свобод та інтересів осіб на земельні ділянки.

Чинне земельне законодавство закріпило дуалістичну систему розгляду та вирішення земельних спорів, визначивши групи юрисдикційних органів, які сьогодні співіснують на практиці - це органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органи місцевого самоврядування та суди. Незважаючи на сучасне пріоритетне значення саме судової гілки влади у цій сфері, об'єктивні обставини, що зумовлюють збільшення навантаження на суди, а також міжнародний досвід, свідчать про необхідність розвитку альтернативних шляхів вирішення земельних спорів.

Повноваження з вирішення земельних спорів, що розглядаються як продовження управлінської функції держави, були традиційними складовими правового статусу органів управління землями ще з давніх часів. Саме тому, земельне законодавство останніх десятиріч незмінно вміщувало норми щодо юрисдикційних проваджень з розгляду земельно-правових конфліктів у адміністративному порядку. Водночас, істотна зміна методів та форм управлінської діяльності зумовлює і необхідність зміни підходів до розв'язання цього питання. Відповідно, держава не може застосовувати правила діяльності з розгляду та вирішення спорів між землевласниками та землекористувачами, що засновані на принципах моністичності та непорушності державної власності на землю. Формальний підхід до питання регулювання провадження з вирішення земельних спорів, застосований у Земельному кодексі України 2001 р., зумовив занепад адміністративно-правової форми цієї діяльності, поставивши під загрозу оперативність та ефективність захисту прав на землю. Відновлення вказаного виду діяльності апарату держави потребує перегляду чинних правових норм та здатне зумовити зростання рівня гарантій земельних прав в Україні.

Із запровадженням адміністративної юстиції пов'язаний новий вид адміністративної процесуальної форми діяльності при вирішенні спорів - судовий. Аналіз статистики звернень за захистом порушених земельних прав вказує на те, що основні вимоги пред'являються з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Оскільки останні є об'єктами контролю адміністративних судів, їхня діяльність у сфері земельної юрисдикції є важливим елементом системи забезпечення законності у земельних правовідносинах. Нетривала та суперечлива практика діяльності цих судів загалом, а також вплив матеріальних правовідносин, спір про які вирішується, на процес його розгляду, зумовлює необхідність критичного аналізу правил здійснення адміністративного судочинства щодо земельних спорів. Результати таких досліджень здатні максималізувати позитивний правовий ефект діяльності адміністративних судів.

Проблеми провадження щодо вирішення земельних спорів із застосуванням адміністративно-правової форми переважно розглядаються однобічно, зосереджуючи увагу лише на адміністративно-процесуальному змісті цього інституту. Водночас, це питання потребує комплексного дослідження, з використанням досягнень галузевих правових наук, оскільки має складну правову природу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджується зі шляхами розв'язання проблеми удосконалення системи державного управління у сфері використання та охорони земель, визначеними відповідно до Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. № 743-р та виконана згідно з п.1 Перспективного плану науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт на 2005-2010 рр. за пріоритетними напрямами наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ, затвердженого на засіданні Вченої ради 26.08.2005 р., а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: „Організація та забезпечення профілактики правопорушень органами виконавчої влади” (Державний реєстраційний номер 0309U000448) та „Проблеми реформування правової системи України” (Державний реєстраційний номер 0109U007853).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування та узагальнення теоретичних і практичних проблем застосування адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів при їх розгляді органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органами місцевого самоврядування та адміністративними судами, а також формулювання теоретично обґрунтованих висновків і пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання процедур розгляду земельних спорів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити, з урахуванням нових теоретичних підходів, зміст поняття „правовий спір”;

- встановити взаємозв'язок між нормами адміністративно-процесуального права та земельного права України, керуючись чинним законодавством;

- визначити поняття „адміністративно-правова форма вирішення земельних спорів” та її ознаки;

- здійснити аналіз розвитку законодавства, що діяло на території України, щодо регулювання адміністративно-правових засад у вирішенні земельних спорів;

- з'ясувати стан сучасного нормативно-правового застосування адміністративно-правової форми у вирішенні земельних спорів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та судами;

- розглянути тенденції розвитку альтернативних механізмів вирішення земельних спорів та адміністративно-правового захисту прав, свобод та інтересів осіб у цій сфері;

- розробити пропозиції і рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад вирішення земельних спорів, а також щодо підвищення ефективності виконання рішень юрисдикційних органів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у процесі вирішення земельних спорів суб'єктами адміністративної юрисдикції.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади вирішення земельних спорів в Україні.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання правових явищ, комплексне використання яких дозволило всебічно проаналізувати об'єкт дослідження. А саме: історико-правовий метод використано при дослідженні еволюції наукових поглядів щодо предмету дослідження, а також становлення та розвитку нормативно-правової бази (підрозділ 1.1.); порівняльно-правовий метод - аналізуючи окремі однопорядкові правові явища, суспільні відносини, які виникають з приводу реалізації юрисдикційних повноважень у рамках різних інституційних структур апарату держави, а також співвідношення вітчизняного та зарубіжного досвіду функціонування механізму адміністративної юстиції (підрозділи 2.2., 3.1., 3.2.); формально-логічний метод - для визначення основних понять та правових засад вирішення земельних спорів у межах адміністративного процесу (розділ 3); елементи методу статистичного аналізу - у роботі з офіційними статистичними матеріалами для встановлення емпіричних закономірностей досліджуваних явищ (підрозділ 3.3.); логіко-семантичний та дедуктивний методи - при дослідженні значень та властивостей понять, які використовуються у роботі, та формулюванні їхніх визначень (підрозділ 1.2.); системно-функціональний метод - у процесі дослідження явищ правової дійсності (підрозділи 1.4., 2.2.).

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали наукові розробки фахівців у галузі теорії держави і права, юридичної конфліктології, історії держави і права, адміністративного, земельного, адміністративно-процесуального та цивільно-процесуального права.

Зокрема, дослідженню адміністративного процесу (в тому числі, адміністративно-юрисдикційній діяльності органів виконавчої влади та адміністративній юстиції) присвячені роботи українських вчених-адміністративістів: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, О.І. Грибка, М.В. Коваліва, І.Б. Коліушка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, Р.О. Куйбіди, О.В. Кузьменко, О.С. Мірошниченко, В.Л. Ортинського, О.І. Остапенка, Ю.С. Педька, В.Г. Перепелюка, Н.Г. Плахотнюк, В.С. Стефанюка, В.А. Сьоміної, М.М. Тищенка, Г.Й. Ткач, О.І. Харитонової, Х.П. Ярмакі та інших; а також російських дослідників: Д.М. Бахраха, О.Б. Зєлєнцова, Є.Б. Лупарєва, М.Я. Маслєннікова, Н.Г. Салищевої, В.Д. Сорокіна, Ю.М. Старілова, Ю.О. Тихомирова, Н.Ю. Хаманєвої та інших.

Дослідження земельно-правового аспекту питань наукової розвідки проводилося із використанням теоретичних узагальнень українських представників школи земельного права: Д.В. Ковальського, П.Ф. Кулинича, Л.В. Лейби, А.П. Мірошниченка, О.І. Снідевич, Н.І. Титової, М.В. Шульги та їхніх російських колег - Г.А. Аксеньонка, І.О. Іконицької, М.І. Краснова та інших.

Окрім того, для написання роботи використовувалися результати досліджень у сфері загальної теорії права, розроблені С.С. Алєксєєвим, О.С. Йоффе, В.М. Кудрявцевим, С.С. Сливкою, Ю.К. Толстим, Р.О. Халфіною, загальної теорії процесу - у працях І.А. Галагана, В.М. Горшеньова, П.Е. Недбайла, К.Г. Лукьянової та галузевого цивільного і господарського процесу - П.Ф. Єлісєйкіна, І.М. Зайцева, К.І. Коміссарова, Н.А. Чечіної та інших.

Нормативно-правовою основою роботи є Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, відомчі та локальні нормативно-правові акти.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики (рішення Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, місцевих загальних судів, окружного адміністративного та господарського суду у Львівській області, а також акти загального характеру вищих судових інстанцій), результати проведених соціологічних опитувань суддів місцевих загальних та апеляційних судів, статистично-довідкові матеріали Верховного Суду України, Державного комітету України із земельних ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим системним дослідженням, у якому комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки та закономірностей правозастосування у сучасних умовах, досліджуються позасудові та судові способи реалізації адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Найсуттєвішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну і визначають внесок автора у розробку зазначеної проблематики, є такі положення і висновки:

уперше:

- проведено комплексний аналіз адміністративно-процесуального порядку вирішення земельних спорів на території України протягом різних історичних періодів;

- запропоновано авторське визначення поняття „адміністративно-правова форма вирішення земельних спорів” та її ознак;

- охарактеризовано провадження з розгляду адміністративними судами справ за позовами суб'єктів владних повноважень у сфері земельних відносин;

удосконалено:

- теоретичні підходи до вирішення питання про взаємозв'язок між адміністративно-процесуальним правом України та матеріальними і процесуальними інститутами земельного права;

- положення щодо нормативно-правового регулювання діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції з вирішення земельних спорів на підставі принципів пріоритету приватних інтересів заявника та рівного сприяння сторонам у реалізації їхніх прав під час та за результатами розгляду спору;

- шляхи реалізації та забезпечення виконання рішень адміністративних судів колегіальними суб'єктами владних повноважень;

набули подальшого розвитку:

- дослідження правового спору як самостійного виду правовідношення;

- вивчення можливостей застосування альтернативних механізмів вирішення публічно-правових спорів та додаткових елементів системи адміністративно-правового захисту прав, свобод та інтересів осіб (прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки актуальних проблем функціонування механізмів вирішення правових спорів та поглиблення теорії державного управління земельним фондом та засад функціонування адміністративної юстиції в Україні з метою максимального забезпечення прав, свобод та інтересів осіб;

- у правотворчості - для подальшого розвитку законодавства з питань функціонування позасудового механізму вирішення земельних та інших правових спорів (в тому числі, при розробці Адміністративно-процедурного кодексу та нової редакції глави 25 Земельного кодексу України), а також удосконалення правил адміністративного судочинства;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності практичної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, судів, прокуратури та інших інституційних систем при зверненні фізичних чи юридичних осіб щодо порушення прав на землі, у напрямку підвищення рівня гарантій прав та свобод особи;

- у навчальному процесі - під час проведення занять із навчальної дисципліни „Адміністративне право” (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес від 23.02.2010 р. № 2);

- у діяльності органів місцевого самоврядування щодо провадження у справах з вирішення земельних спорів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 24.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових, нормативних і статистичних джерел.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи оприлюднено на IV Міжнародній науково-практичній конференції „Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти” (м. Суми, 11-12 грудня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення” (м. Львів, 13-14 грудня 2007 р.); Всеукраїнській конференції з адміністративного права „Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні” (м. Запоріжжя, 5-6 березня 2009 р.), Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів „Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Львів, 26 вересня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти” (м. Львів, 15 травня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин” (м. Івано-Франківськ, 19-20 жовтня 2007 р.). процесуальний земельний спір адміністративний

Публікації. Найважливіші положення і висновки дисертації викладено у шести наукових статтях, п'ять з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, і одна - у міжнародному збірнику наукових праць вищих навчальних закладів Росії, України, Білорусії, інших країн СНД і держав ЄС, та у тезах доповідей на шести науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається її метою, завданням та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 234 сторінки, з яких 189 сторінок - основний текст, 31 сторінка - список використаних джерел (298 найменувань), 14 сторінок - додатки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми, визначається її зв'язок з державними науковими програмами, планами і темами, а також мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна, висвітлюється теоретична та емпірична бази дослідження, практичне значення одержаних результатів, подаються відомості про їхню апробацію та впровадження.

Розділ 1 „Теоретичні засади поняття „правовий спір” як адміністративно-процесуальної категорії” складається з чотирьох підрозділів, у яких з'ясовується теоретико-правова сутність поняття „правовий спір”, його значення у процесуальній діяльності, а також взаємозв'язок між земельним спором та адміністративно-процесуальною діяльністю.

У підрозділі 1.1. „Стан наукової розробки проблеми, її історіографія, характеристика наукових джерел та нормативно-правового регулювання” проводиться аналіз наукових досліджень та нормативно-правового регулювання, що становлять джерельну базу наукової розвідки.

Теорія правових спорів (насамперед у сфері державного управління) пройшла тривалий шлях від абсолютного заперечення, через домінування ідеї безконфліктності радянського суспільства, до однієї з центральних проблем науково-дослідницької діяльності. На сьогодні вона перебуває на початкових етапах свого розвитку, охоплюючи всесторонній науковий інструментарій для визначення сутності явища „правовий спір” як правомірної реакції на порушення прав, свобод чи інтересів особи та спроби їхнього захисту за допомогою юридичних способів. Вказана тенденція знаходить свій вияв і у розвитку законодавства.

У підрозділі 1.2. „Поняття та юридичні ознаки правових спорів” аналізуються домінуючі наукові підходи до розуміння поняття „правовий спір” та його співвідношення із суміжними правовими категоріями.

На підставі результатів досліджень українських і зарубіжних вчених обґрунтовується, що відповідно до здобутків і завдань теорії права та практики правозастосування, правовий спір слід розглядати як різновид правовідношення, у якому об'єктивується юридичний конфлікт між особами, який виникає на основі дійсних чи уявних первинних матеріальних або процесуальних відносин між ними, з приводу протилежного розуміння сторонами своїх прав, свобод, інтересів та обов'язків у змісті цих первинних відносин, і полягає у правомірній поведінці сторін спору щодо захисту від праводомагань протилежної сторони. Він є особливим правовідношенням, що характеризується самостійним становищем поміж регулятивного правовідношення суб'єктів, з якого він виникає, та процесуальними відносинами, у яких вирішується.

У підрозділі 1.3. „Характеристика особливостей правового спору як виду правовідношення” досліджується вказана правова категорія з урахуванням загальнотеоретичних підходів до характеристики правовідношення.

Віднесення правового спору як правовідношення до традиційних класифікаційних груп дає змогу стверджувати, що за змістом правовий спір є особливим правовідношенням - „конфліктним”, - що має за мету охорону прав, свобод та інтересів його учасників від подальших порушень. Порівняння ж правової природи матеріальних та процесуальних відносин дає підстави вважати спір матеріально-правовим, оскільки взаємодія сторін спору не відповідає ознакам процесуальної діяльності.

Для встановлення галузевої належності спору слід застосовувати матеріально-правовий підхід у комплексному використанні двох основних критеріїв - суб'єктний склад та предмет спору.

У підрозділі 1.4. „Місце земельного спору в адміністративному процесі”, обґрунтовуючи підхід до правового спору як юридичного факту у системі юридичного складу процесуальних юрисдикційних правовідносин, земельні спори визначаються як одна з підстав виникнення процесуальних правовідносин, що регулюються нормами земельного та адміністративно-процесуального права. При цьому таким значенням володіють не лише земельні спори з адміністративно-правовою природою (адміністративно-правові спори у широкому розумінні), а й земельні спори приватно-правового характеру.

Розділ 2 „Поняття та особливості адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів” складається з двох підрозділів, які містять визначення та детальну характеристику адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів.

У підрозділі 2.1. „Поняття та ознаки адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів” подається визначення адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів як врегульованого нормами адміністративно-процесуального права, із застосуванням процедурно-процесуальних норм земельного права, виду правозастосовної діяльності органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування чи адміністративних судів, із залученням інших зацікавлених суб'єктів, щодо прийняття рішення з приводу прав та обов'язків учасників земельного спору, яким цей спір вирішується.

З огляду на це, враховуючи нормативні передумови, наводяться диференціюючі ознаки адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів: поєднання адміністративно-процесуальних норм та процесуальних норм земельного права з урахуванням пріоритету спеціально-правових над загальними; позасудовий (адміністративний) та судовий способи її реалізації; застосування процесуальних норм доповнюється специфікою реалізації спірних матеріальних земельних норм (визначення предмету розгляду, допустимих засобів доказування та способів захисту прав тощо); управлінська природа діяльності з вирішення спорів (незалежно від способу реалізації).

У підрозділі 2.2. „Правова природа адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів” вирішується проблема визначення галузевої природи міжгалузевих форм діяльності апарату держави.

На підставі визнання Кодексу адміністративного судочинства України єдиним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність судів щодо здійснення адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 5 КАС України), зроблено висновок про адміністративно-правову природу процедури судового розгляду та вирішення земельних спорів у адміністративних судах.

Однак, правова природа спеціально-галузевих форм управлінської діяльності (в тому числі, діяльності з вирішення земельних спорів органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування) вирізняється комплексним характером. Це зумовлено існуванням особливих форм діяльності органів, які регулюються і процесуальними нормами спеціальних галузей, і субсидіарним застосуванням норм адміністративного права, що визначають засади управлінської діяльності.

Розділ 3 „Теоретико-правові аспекти застосування окремих видів адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів” складається з трьох підрозділів, у яких аналізується правове регулювання позасудового та судового застосування адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів, а також визначаються шляхи її удосконалення.

У підрозділі 3.1. „Правова регламентація застосування адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування” розглядаються основні аспекти регулювання нормами чинного законодавства процедури вирішення земельних спорів суб'єктами публічного управління. Підкреслюється, що основне завдання на сучасному етапі - не відмова від цього виду діяльності, а виявлення прогалин у системі позасудових форм вирішення земельних спорів та усунення їх з урахуванням висловлених пропозицій щодо удосконалення визначення підвідомчості справ, форм звернень та порядку їх розгляду суб'єктами, набрання чинності рішеннями за наслідками юрисдикційних проваджень та їх виконання.

Для підвищення ролі ініціативи сторін проваджень з вирішення земельних спорів, доцільним є доповнити їхні права можливістю заявляти у процесі розгляду спору клопотання про припинення його розгляду за примиренням або ж відмовлятися від своєї заяви, що матиме наслідком офіційне припинення розгляду спору.

У підрозділі 3.2. „Правова регламентація застосування адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів в адміністративних судах” аналізується судова форма захисту земельних прав, свобод та інтересів громадян за допомогою адміністративної гілки судочинства.

Наголошується на повноваженнях адміністративних судів з розгляду справ за зверненнями суб'єктів владних повноважень у галузі земельних відносин, оскільки ст. 143 ЗК України визначає повноваження органів державної влади на звернення до суду для примусового припинення прав осіб на земельні ділянки. Єдиною підставою для звернення у цьому випадку до суду повинен бути закон, у якому слід визначити підстави пред'явлення позову конкретними суб'єктами владних повноважень.

Специфічний матеріальний об'єкт земельних спорів веде до необхідності детального дослідження у суді питання правового статусу спірної земельної ділянки. Таким чином, з огляду на специфічну сферу знань, обов'язковою повинна бути участь спеціалістів у сфері землеустрою, а також слід закріпити у законодавстві норму про процесуальну співучасть органів державного земельного контролю.

Піддається критиці позиція стосовно перебирання судами функцій розпорядження земельним фондом держави. Діяльність суду при вирішенні земельних спорів має багато спільного з управлінням та є формою управлінського впливу на суспільні відносини, однак суд розв'язує спір на основі вибору одного з способів захисту. Збереження за судами повноважень щодо здійснення управлінського впливу на реалізацію компетенції з управління земельним фондом є обґрунтованим та необхідним.

У підрозділі 3.3. „Перспективи вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів” містяться узагальнення і пропозиції щодо розвитку системи вирішення земельних спорів із застосуванням адміністративно-правової форми.

Актуальною проблемою на практиці є виконання рішень судів відповідачами - колегіальними органами влади. Розв'язання цього питання вбачається у реформуванні системи відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування за невиконання рішення суду шляхом її персоніфікації.

Органи прокуратури чи омбудсмен, у зв'язку із реалізацією своїх повноважень, є учасниками системи вирішення спорів, але їх не можна вважати суб'єктами вирішення спорів, оскільки їхні рішення не мають своїм наслідком остаточне та самостійне врегулювання спірної ситуації. Водночас, діяльність прокуратури та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо розгляду звернень громадян є важливою складовою системи адміністративно-правового захисту прав, свобод та інтересів осіб.

Поширення альтернативних способів вирішення спорів, шляхом запровадження елементів арбітрування у публічно-правових відносинах, дозволить розв'язати низку нагальних проблем перевантаження апарату держави (судових та інших органів, які володіють юрисдикційними повноваженнями) і наближення органів виконавчої влади до суспільства.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному аналізі проблем законодавчого регулювання та практики функціонування адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів. Основні результати дослідження, найбільш значущі його положення та пропозиції стосовно вдосконалення правового регулювання адміністративно-правових засад вирішення земельних спорів, які сприятимуть підвищенню ефективності захисту прав осіб, викладено у таких висновках:

1. Розкрито зміст поняття „правовий спір” як різновид правовідношення, у якому об'єктивується юридичний конфлікт між особами, який виникає на основі дійсних чи уявних первинних матеріальних або процесуальних відносин між ними, з приводу протилежного розуміння сторонами своїх прав, свобод, інтересів та обов'язків у змісті цих первинних відносин, і полягає у правомірній поведінці сторін спору щодо захисту від праводомагань протилежної сторони. Він є самостійним, особливим за характером змісту - „конфліктним”, матеріально-правовим правовідношенням, галузева належність якого визначається на підставі його суб'єктного складу та предмету.

2. Визначено, що земельні спори у сфері державного управління володіють комплексною юридичною природою, похідною від відповідних норм права, але із самостійним правовим значенням. Однією із характеристик взаємозв'язку між нормами земельного та адміністративно-процесуального права є те, що земельні спори є юридичними фактами, що зумовлюють виникнення адміністративно-процесуальних юрисдикційних правовідносин.

3. На підставі аналізу законодавства, що діяло на території України у різні історичні періоди, виділено дев'ять етапів правового регулювання адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів. При визначенні класифікації зазначених етапів враховано роль та місце органів державної влади, які вирішували земельні спори, та форми їхньої діяльності.

4. Запропоновано визначення поняття „адміністративно-правова форма вирішення земельних спорів” як врегульованого нормами адміністративно-процесуального права із застосуванням процедурно-процесуальних норм земельного права виду правозастосовної діяльності органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування чи адміністративних судів із залученням інших зацікавлених суб'єктів, щодо прийняття рішення з приводу прав та обов'язків учасників земельного спору, яким цей спір вирішується.

5. Сформульовані ознаки адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів:

- поєднання адміністративно-процесуальних норм та процесуальних норм земельного права з урахуванням пріоритету спеціально-правових над загальними;

- позасудовий (адміністративний) та судовий способи її реалізації;

- застосування процесуальних норм доповнюється специфікою реалізації спірних матеріальних земельних норм (визначення предмету розгляду, допустимих засобів доказування та способів захисту прав тощо);

- управлінська природа діяльності з вирішення спорів (незалежно від способу реалізації).

6. Удосконалення адміністративно-судової процедури розгляду земельних спорів повинно відбуватися у напрямку розширення кола заходів забезпечення прав, свобод та інтересів осіб (самостійне пересилання судом непідвідомчих заяв і вжиття заходів забезпечення позову, безпосереднє дослідження доказів) та повнішого врахування специфіки матеріального предмету розгляду у суді (забезпечення фаховості розгляду справи судом та винесеного ним рішення, аж до запровадження внутрішньої спеціалізації суддів у судах).

7. Розглянуто шляхи підвищення ефективності виконання рішень у справах із земельних спорів суб'єктами владних повноважень. Проблема виконання рішень адміністративних судів колегіальними суб'єктами владних повноважень може бути розв'язана лише за умови реформування системи відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування за невиконання рішення суду шляхом її персоніфікації.

8. Охарактеризовано тенденції розвитку альтернативних механізмів вирішення земельних спорів та адміністративно-правового захисту прав, свобод та інтересів осіб у цій сфері. Поширення альтернативних способів вирішення спорів дозволить розв'язати проблему перевантаження апарату держави і наблизити органи влади до суспільства. Особливу увагу у запровадженні альтернативних шляхів вирішення спорів слід звернути на процедури арбітрування у публічно-правових відносинах.

Органи прокуратури чи омбудсмена слід визнати учасниками процедури вирішення спорів, але не суб'єктами вирішення спорів. Водночас діяльність останніх щодо розгляду звернень громадян є важливою складовою системи адміністративно-правового захисту прав, свобод та інтересів осіб.

9. Проаналізовано стан сучасного правового регулювання та закономірностей застосування адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів відповідними суб'єктами.

Запропоновано внести зміни та доповнення:

а) до статей 158, 158-1, 159, 160, 161 Земельного кодексу України у частині встановлення чіткого розподілу підвідомчості справ і правил щодо форми та строків звернення; визначення порядку діяльності суб'єктів владних повноважень на підставі принципів пріоритету приватних інтересів заявника та максимального, рівного сприяння сторонам у реалізації їхніх прав.

б) до статей 8, 17, 18 Закону України „Про звернення громадян” щодо кола звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, строків подання скарги та прав громадянина при розгляді заяви чи скарги;

в) до ч. 1 ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” щодо повноважень обласних та районних рад з вирішення земельних спорів;

г) до ч. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 224, щодо вирішення земельних спорів;

д) до статей 18 та 109 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно предметної підсудності адміністративних справ та підстав відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ільницький О. В. Загальнометодологічні положення до визначення поняття правового спору / О. В. Ільницький // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 3. - С. 27-31.

2. Ільницький О. В. Історико-порівняльний аналіз еволюції форм вирішення земельних спорів за законодавством, яке діяло на території України / О. В. Ільницький // Митна справа: науково-аналітичний журнал. - 2008. - № 6 (60). - Частина 2. - С. 30-36.

3. Ільницький О. В. Вирішення земельних спорів як одна з форм управління органів держави земельним фондом України / О. В. Ільницький // Митна справа: науково-аналітичний журнал. - 2009. - № 1 (61). - Частина 2. - С. 7-11.

4. Ільницький О. В. Окремі питання судового розгляду та вирішення земельних спорів за участю суб'єктів владних повноважень / О. В. Ільницький // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 6. - С. 132-141.

5. Ільницький О. В. Склад земельного спору як виду правовідношення / О.В. Ільницький // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 206-210.

6. Ильницкий О. Влияние публичных и частных интересов на внесудебную административную форму разрешения земельных споров / О. Ильницкий // Правовое регулирование земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельськом хозяйстве в России, Украине, Белоруссии, Казахстане, других странах СНГ и государствах ЕС: состояние, проблемы, пути совершенствования : международный сборник научных трудов аграрних и юридических высшых учебных заведений России, Украины, Белоруссии, Казахстана, других стран СНГ и государств ЕС. - М.: ФГОУ ВПО РГАУ - МСХА им. К.А. Тимирязева, 2009. - Том ІІ. - С. 220-223.

7. Ільницький О. В. До питання вдосконалення виконання судових рішень суб'єктами владних повноважень / О. В. Ільницький // Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти: збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених (м. Суми, 11-12 груд. 2009 р.) / Українська академія банківської справи НБУ. - Суми: ДВНЗ „УАБС НБУ”, 2009. - С. 165-167.

8. Ільницький О. Співвідношення природи спору та його підсудність адміністративним судам / О. Ільницький // Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні: тези доповідей Всеукраїнської конференції з адміністративного права (м. Запоріжжя, 05-06 берез. 2009 р.) / За заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць; Запорізький національний університет. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - С. 90-91.

9. Ільницький О.В. До питання типології земельного конфліктного правовідношення / О.В. Ільницький // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (м. Львів, 26 верес. 2008 р.) / Львів. держ. ун-т внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С. 78-81.

10. Ільницький О. В. До питання запровадження спеціалізації суддів у адміністративних судах / О. В.Ільницький // Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 15 трав. 2008 р.) / Львів. держ. ун-т внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С. 115-117.

11. Ільницький О. В. Вирішення земельних спорів як форма державного управління земельним фондом / О. В. Ільницький // Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м.Львів, 13-14 груд. 2007 р.) / Відп. ред. д.е.н., проф. О.Є.Кузьмін; Львівська обласна державна адміністрація; пред-во Держкомпідприємництва України у Львів. обл. та ін. - Львів: НВФ „Українські технології”, 2007. - С. 109-111.

12. Ільницький О. В. Поєднання приватних та публічних інтересів при вирішенні земельних спорів з використанням адміністративної позасудової форми / О. В. Ільницький // Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Івано-Франківськ, 19-20 жовт.2007 р.) / ПЮІ ЛьвДУВС; Ін-т приватного права і підприємництва АПН України та ін. - Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. - С. 185-191.

Анотація

Ільницький О.В. Адміністративно-правові засади вирішення земельних спорів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню питання правових спорів, адміністративно-правовим засадам їхнього вирішення, акцентовано увагу на юрисдикційній діяльності органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування і адміністративних судів при розгляді земельних спорів.

У роботі на підставі системного аналізу наукових джерел сформульовано поняття правових спорів та подано їхню характеристику. Здійснено дослідження адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів в Україні та її застосування у структурі органів публічного управління і адміністративної гілки судочинства.

Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правової форми діяльності у сфері вирішення земельних спорів.

Ключові слова: земельний спір, правовідношення, адміністративно-правова форма вирішення спорів, адміністративне судочинство.

Аннотация

Ильницкий О.В. Административно-правовые основания решения земельных споров в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию вопроса правовых споров, административно-правовым принципам их решения, в том числе акцентировано внимание на юрисдикционной деятельности органов исполнительной власти по вопросам земельных ресурсов, органов местного самоуправления и административных судов при рассмотрении земельных споров.

В работе на основании системного анализа научных и нормативных источников сформулировано определения правовых споров с позиций правоприменимой категории. В соответствии с требованиями практики правоприменения обосновывается подход к правовым спорам как особенному („конфликтному”) материально-правовому отношению с самостоятельной отраслевой природой и автономным значением в структуре социальных взаимосвязей. В соответствии с этим подается их характеристика, которая основывается на теоретико-правовой парадигме структуры правоотношения с учетом того, что существование спора и права на спор является неотъемлемым элементом общего субъективного права личности на защиту.

Используя отраслевой подход, осуществлено исследование административно-правовой формы решения земельных споров в Украине и ее применения в структуре органов публичного управления и административной ветки судопроизводства.

Путем исследования теорий отраслевых процессов и процедур, раскрыт вопрос соотношения между земельным спором и административно-процессуальным правом, а также проблема правовой природы производств по решения земельных споров с применением административно-правовой формы деятельности в структуре аппарата государства. Доминирующее значение в решении указанных вопросов занимает признание основной роли административно-процессуальных норм при регулировании специальных форм управленческой деятельности.

Произведена историографическая разведка по вопросам административно-юрисдикционной деятельности в сфере земель на территории Украины.

В диссертации также раскрываются основные правила рассмотрения и решения земельных споров на основании Земельного кодекса Украины, Закона Украины „Об обращении граждан”, а также ведомственных и локальных нормативно-правовых актов. Их детальное исследование в системном сравнении с практической реализацией определенных процессуальных предписаний указывает на наличие существенных недостатков, которые не позволяют эффективно использовать внесудебные способы защиты земельных прав (прежде всего, проблема разграничения подведомственности споров, неоправданное засилие публично-правового интереса в характеристике осуществлений, незавершенность процедур, отсутствие возможности принудительного исполнения принятых решений и т.п.).

В то же время, основное задание на сегодня - не отказаться от этого вида деятельности, а обнаружить уязвимые места в системе внесудебных форм решения земельных споров, и устранить их, реформируя процедуры деятельности аппарата государства в соответствии с требованиями времени.

Проанализированы правила административного судопроизводства на предмет их соответствия потребностям рассмотрения и решения земельных споров. В связи с относительной молодостью практики административной юстиции в Украине в работе обращено внимание на основные дискуссионные вопросы: в частности, высказано мнение по поводу рассмотрения дел за обращениями субъектов властных полномочий, разграничения судебной подведомственности между административными и другими судами, природы и значения „квазиуправленческих” полномочий судов, реформирования системы выполнения судебных решений коллегиальными субъектами-ответчиками.

Внесены конкретные предложения относительно совершенствования нормативно-правового регулирования административно-правовой формы деятельности в сфере рассмотрения и решения земельных споров.

При поиске альтернативных механизмов решения правовых противоречий рассматривается деятельность прокуратуры и Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека по рассмотрению обращений граждан, которые являются важной составляющей системы административно-правовой защиты прав, свобод и интересов лиц.

Ключевые слова: земельный спор, правоотношение, административно-правовая форма решения споров, административное судопроизводство.

Summary

Ilnytskyi O.V. Administrative principles of decision of the landed disputes are in Ukraine. -Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Legal Sciences in speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv, 2010.

Dissertation is sacred to research of question of legal disputes, administrative principles of their decision, attention is accented on jurisdiction activity of organs of executive power on questions the landed resources and local self-government and administrative courts at consideration of the landed disputes.

In process on the basis of analysis of the systems of scientific sources the concept of legal disputes is formulated and their is given description. Research of administrative form of decision of the landed disputes in Ukraine and her application is carried out in the structure of organs of public management and administrative branch of rule-making.

The concrete ways of perfection of the normatively-legal adjusting of administrative form of activity are offered in the field of decision of the landed disputes.

Key words: land dispute, legal relationship, administrative form of decision of disputes, administrative rule-making.

Размещено на Allbest.ru