Адміністративно-правове забезпечення запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування
Взаємозв'язок та характерні ознаки медичного страхування в системі страхування. Принципи функціонування та складові елементи системи забезпечення якості медичної допомоги. Досвід організаційно-правового забезпечення медичного страхування у США.
Рубрика | Государство и право |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 12.07.2015 |
Размер файла | 136,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
- суб'єктами атестації є тільки фізичні особи: а) молодші спеціалісти з медичною освітою; б) лікарі.
- проводиться за бажанням медичного працівника, але не рідше одного разу на п'ять років;
- здійснюється для присвоєння кваліфікаційної категорії, підтвердження кваліфікаційної категорії, визначення знань і практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст» (тільки для лікарів);
- періодичність - тобто необхідність не рідше одного разу на п'ять років підтверджувати кваліфікаційну категорію (у разі невиконання (неналежного виконання) фахівцем прав та обов'язків, визначених посадовою інструкцією, може проводитися його дострокова атестація).
Третій розділ «Обов'язкове медичне страхування у зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз та пропозиції для України» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Особливості організаційно-правового забезпечення медичного страхування у США» на основі порівняльно-правового дослідження здійснена спроба виокремити позитивні та негативні риси організаційно-правового забезпечення страхування у сфері медицини США.
Перевагами організаційно-правового забезпечення системи охорони здоров'я США є:
1) особливе ставлення до літніх осіб, інвалідів та деяких інших категорій соціально не захищених верств населення. Мова йде передусім про запровадження федеральних програм Medicare, яка охоплює майже 45 мільйонів літніх осіб, інвалідів, осіб з певними захворюваннями) та Medicaid, яка призначена для забезпечення надання медичної допомоги найбіднішим прошаркам населення.
2) високий рівень організаційно-правового забезпечення захисту прав пацієнтів, а саме: значного розвитку набули надання адвокатських послуг у сфері медичного права та широка розповсюдженість інституцій, котрі займаються захистом прав споживачів;
3) концептуальний підхід до підготовки юристів, які спеціалізуються в царині медичного права;
4) високий рівень стандартизації та документообігу;
5) диверсифікація фінансових потоків, які спрямовуються на галузь охорони здоров'я (кошти на покриття окремих соціальних програм виділяються як федеральним рівнем, так і місцевими органами влади).
Втім, мають місце і певні недоліки. Це:
- по-перше, висока вартість. Витрати на охорону здоров'я на душу населення в Сполучених Штатах становлять 7290 USD на рік (дані 2009 р.), що більш ніж удвічі перевищує середній показник індустріально розвинутих держав;
- по-друге, відсутність гарантованого загальнодоступного мінімуму медичної допомоги для кожної людини. Тобто, фактично ідеться про відсутність у практиці охорони здоров'я США обов'язкового (загального) медичного страхування;
- по-третє, значна кількість населення країни, яка не має медичної страховки;
- по-четверте, тенденція до монополізації ринку страховиків, що потенційно призводить до зменшення свободи вибору як для пацієнтів, так і для медичних організації.
Підрозділ 3.2 «Обов'язкове медичне страхування в Російській Федерації: принципи, характерні риси, перші підсумки» присвячено дослідженню адміністративно-правових засад запровадження та функціонування обов'язкового медичного страхування у Росії.
Запровадження у 1993 році обов'язкового медичного страхування дозволило в Російській Федерації створити самостійний стабільний фонд, надходження коштів до якого не залежить від політичної ситуації в країні, волі представників влади та повноти бюджету. А лікувально-профілактичні заклади отримали джерело, з якого кошти надходять постійно, систематично та стабільно, залежно від обсягу та якості наданих послуг.
До характерних рис обов'язкового страхування у сфері охорони здоров'я РФ можна віднести таке:
- воно є складовою частиною державного соціального страхування;
- має державний характер: а) регулювання здійснюється на загальнодержавному рівні; б) фонди обов'язкового медичного страхування є державними неприбутковими організаціями; в) їхні кошти перебувають в державній власності;
- страхові внески сплачуються тільки роботодавцями або виконавчими органами суб'єктів РФ, тобто застрахований повністю виключається з фінансування системи обов'язкового медичного страхування;
- значне додаткове бюджетне фінансування системи охорони здоров'я;
- зі сторони виконавця медичних послуг можуть виступати лікувально-профілактичні заклади будь-якої форм власності.
Недоліками сучасної системи обов'язкового медичного страхування Росії, з позицій адміністративно-правового регулювання, є:
- по-перше, «роздутість» адміністративних структур, які забезпечують функціонування системи обов'язкового медичного страхування, проте самостійно не беруть участі у створенні кінцевого продукту - наданні медичної допомоги;
- по-друге, пацієнти (застраховані в системі обов'язкового медичного страхування) до цього часу нерідко не мають повної інформації стосовно своїх прав у системі обов'язкового медичного страхування;
- по-третє, недостатнє розроблення механізму контролю та нагляду за діяльністю фондів обов'язкового медичного страхування. Підтвердженням слугує низка гучних кримінальних справ стосовно керівного складу Федерального фонду обов'язкового медичного страхування, котрі мали місце у 2005-2006 роках;
- по-четверте, нераціонально велика частка стаціонарної медичної допомоги у загальній структурі медичної допомоги, але недостатня кількість лікарів, які надають первинну медичну допомогу.
У підрозділі 3.3 «Ключові засади правового регулювання та функціонування обов'язкового медичного страхування в Німеччині» розкрито переваги та недоліки німецького досвіду організаційно-правового забезпечення даного виду страхування та висловлені пропозиції для України стосовно урахування позитивних надбань.
До переваг німецької системи охорони здоров'я, безумовно, варто віднести високий якісний рівень надання медичної допомоги, оснащеність медичним обладнанням лікувально-профілактичних закладів, кваліфікацію медичних працівників і, найголовніше, доступність медичного обслуговування для всіх. Система медичного страхування забезпечує населення широким спектром безоплатних послуг, включаючи профілактику захворювань, амбулаторне та стаціонарне лікування, рецептурні лікарські засоби, медичні устаткування, оплату проїзду до медичного закладу тощо. Крім цього, застраховані мають право вільного вибору лікаря, медичної установи, відсутня практика регулювання сімейними лікарями доступу до спеціалізованої допомоги. Важливим позитивним моментом системи медичного страхування країни є те, що внески працюючих забезпечують страхування як самого працюючого, так і непрацюючих членів його сім'ї.
Водночас, до недоліків адміністративно-правового забезпечення побудови системи охорони здоров'я Німеччини можна віднести:
- нераціональну організаційно-штатну структуру органів управління охороною здоров'я в окремих районах (наприклад, в Кньопеніке такий підрозділ включає, в тому числі, екологію, соціальну допомогу та ветеринарну службу);
- фактично зруйновано профілактичний напрям у діяльності системи медичної допомоги (в плановому порядку не проводяться щеплення, медичний огляд дітей та підлітків, нагляд за вагітними, ліквідовані поліклініки тощо);
- обмеження прав лікарів стосовно організації надання медичної допомоги населенню.
У підрозділі 3.4 «Французький досвід організації та юридичного забезпечення обов'язкового медичного страхування» аналізуються особливості адміністративно-правового забезпечення обов'язкового медичного страхування у Франції.
Важливою особливістю реформування обов'язкового медичного страхування у Франції стало прийняття в червні 1999 року Закону про загальне медичне страхування. Відповідно до нього, право на медичне страхування отримали всі постійні мешканці Франції. Тобто було завершено перехід від медичного страхування за місцем роботи до загального медичного страхування. Нині 95% населення Франції охоплено трьома основними програмами медичного страхування: загальною програмою медичного страхування (Rйgime gйnйral), яка охоплює найманих працівників торгівлі і промисловості та членів їх сімей (приблизно 84 % населення), а також бідних, що застраховані за Законом про загальне медичне страхування (понад 1,6 %); програмою страхування осіб, які працюють у сільському господарстві (MSA) - 7,2 % населення; програмою страхування самостійно зайнятих осіб (CANAM) - близько 5 %.
Всі основні програми медичного страхування Франції реалізують на практиці Національний фонд медичного страхування і відповідні місцеві структури. Всього в рамках загальної програми страхування працюють:
- 129 місцевих фондів медичного страхування (caisses primaires d'assurance maladie), які оформлюють страховку і відшкодовують витрати на лікування;
- 16 регіональних фондів, які займаються виробничим травматизмом та професійними захворюваннями;
- Національний фонд медичного страхування найманих працівників, який контролює діяльність регіональних і місцевих фондів;
- Спеціальна медична служба.
Адміністративно-правові особливості французької системи охорони здоров'я такі:
- змішаний характер, тобто в наявності як риси бюджетної моделі охорони здоров'я, так і страхові механізми (фінансування здійснюється за рахунок внесків медичного страхування і при цьому перебуває під жорстким контролем держави);
- наявність державних і приватних фондів медичного страхування, які спільно фінансують одні і ті ж послуги, що надаються одними і тими ж виробниками одним і тим самим групам населення;
- наявність розвиненої мережі як державних, так і приватних надавачів медичних послуг;
- галузь фінансується із суспільних систем і надає хворим вільний вибір лікаря та необмежений доступ до послуг, а лікарям - свободу професійної діяльності.
Четвертий розділ дисертації «Перспективи удосконалення адміністративно-правового забезпечення системи обов'язкового медичного страхування в Україні» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 4.1 «Пошук шляхів запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування (аналіз основних законопроектів)» розглянуті переваги та недоліки наявних на сьогодні законопроектів, присвячених запровадженню в Україні обов'язкового медичного страхування.
Критеріями, за якими здійснювалась оцінка законопроектів, виступали такі:
а) яка структура буде виступати у якості страховика? Варто вбачати необхідність у залученні комерційних структур, а саме страхових медичних організацій як страховиків. Це дозволить більш об'єктивно контролювати якість медичної допомоги та вести взаєморозрахунки за надану медичну допомогу;
б) що саме буде фінансуватись за рахунок коштів, отриманих із системи обов'язкового медичного страхування? Кошти обов'язкового медичного страхування необхідно розподілити на три складові: оплату вартості наданої медичної допомоги пацієнтові, котрий має поліс обов'язкового медичного страхування; преміювання медичного персоналу, котрий має високі показники у лікуванні застрахованих і у практиці якого мінімальна кількість дефектів надання медичної допомоги; утримання Національного фонду загальнообов'язкового соціального медичного страхування;
в) які функції будуть у Національного фонду обов'язкового соціального медичного страхування? На наше переконання, він повинен займатись виключно організацією обов'язкового медичного страхування в Україні і у подальшому контролюватиме реалізацію програми державних гарантій надання громадянам безоплатної медичної допомоги;
г) чи буде створюваний Фонд складовою охорони здоров'я, чи буде незалежною структурою? Видається, що Національний фонд обов'язкового соціального медичного страхування повинен стати самостійною структурою, підконтрольною та підзвітною Кабінету Міністрів України. Це дозволить мінімізувати негативний вплив медичних чиновників як на організацію даного виду страхування, так і на його функціонування (і перш за все, перерахунки коштів до страхових медичних компаній).
ґ) перелік осіб, які будуть застрахованими за програмою обов'язкового медичного страхування. Обов'язковому медичному страхуванню, ми переконані, підлягають всі особи, які на законних підставах перебувають на території України та стосовно яких іншого порядку не визначено законами України.
д) хто і в яких пропорціях повинен сплачувати внески на обов'язкове медичне страхування? На думку дисертанта, незважаючи на всю різноманітність варіантів, запропонованих у проектах законів, все ж не варто усувати самих громадян від участі у сплаті внесків на обов'язкове медичне страхування. Це продиктовано насамперед необхідністю стимулювати пересічних громадян стежити за своїм здоров'ям, займатись фізичною культурою і т. ін. У таких випадках розмір страхового внеску (якщо людина протягом року не зверталась до лікаря) зменшуватиметься. За соціально дезадаптованих, інвалідів, безробітних та інших подібних категорій буде платити держава через органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Підрозділ 4.2 «Адміністративно-правовий вплив на побудову організаційних структур системи обов'язкового соціального медичного страхування» містить адміністративно-правові характеристики загальної системи обов'язкового медичного страхування та її суб'єктів.
Щодо правового становища Національного фонду обов'язкового соціального медичного страхування, то необхідно зазначити: по-перше, цей Фонд може бути створений як самостійна державна некомерційна фінансово-кредитна установа або як неприбуткова самоврядна організація, за прикладом вже існуючих фондів загальнообов'язкового соціального страхування (пенсійного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття). У будь-якому випадку Фонд медичного страхування є владним суб'єктом публічного права та центральною ланкою всієї системи обов'язкового медичного страхування. По-друге, він буде призначений для практичної реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я та обов'язкового медичного страхування, а також утворюватися державою для здійснення повноважень від її імені. По-третє, рішення цього Фонду та його структурних підрозділів на місцях, які прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, якщо вони їх стосуються.
Основними завданнями адміністративно-правового регулювання діяльності страхових медичних організацій, котрі виступатимуть у якості страховиків, має бути:
- забезпечення їх фінансової стабільності;
- забезпечення належних умов їх діяльності, насамперед у сфері надання відповідних дозволів (ліцензування);
- забезпечення відкритості та прозорості їх діяльності;
- забезпечення конкуренції та недопущення монополізації на ринку страхових послуг у сфері загальнообов'язкового соціального медичного страхування;
- створення сприятливих умов для їх ефективного функціонування та розвитку.
У підрозділі 4.3 «Модернізація адміністративно-правового статусу лікувально-профілактичних закладів у процесі запровадження обов'язкового медичного страхування» висвітлюються проблеми удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності медичних закладів - ключового суб'єкта обов'язкового медичного страхування, де пацієнт реально отримуватиме медичні послуги.
Передусім мова йде про поліпшення стану справ щодо адміністративно-правового забезпечення первинної ланки надання медичної допомоги. Актуальність саме такої постановки зумовлюється декількома причинами:
- на рівні первинної медичної допомоги отримує необхідні медичні послуги переважна більшість осіб, котрі мають скарги на стан здоров'я;
- вона економічно менш затратна для держави, оскільки не потребує високоспеціалізованих, високовартісних методів лікування, утримання стаціонарів тощо;
- вона дозволяє виявити захворювання людини на ранніх етапах і, як наслідок, більш якісно та успішно його лікувати;
- при цьому мінімізуються витрати як медичних закладів, так і фондів обов'язкового медичного страхування;
- сімейна медицина, як один із прикладів первинної медичної допомоги, дозволяє максимально наблизити пацієнтів до ресурсів медицини, отже,- до отримання медичної допомоги;
- матиме місце максимально виражена профілактична спрямованість вітчизняної медицини, що зменшить захворюваність та сприятиме виявленню патологій у стані здоров'я.
До ключових елементів організаційно-правового реформування лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форми власності з позицій запровадження обов'язкового медичного страхування можуть бути віднесені:
- зміна парадигми кадрової політики стосовно призначення, перш за все, керівників медичних установ;
- укрупнення лікувально-профілактичних установ з метою створення єдиного комплексу, де громадянин зможе отримати як первинну, так і спеціалізовану медичну допомогу, що спростить пересічній особі доступ до якісної медичної допомоги;
- дозвіл приватним медичним установам брати участь у програмах медичного страхування у його обов'язковій формі, іншими словами, у реалізації фактично державного замовлення, має стати суттєвим поштовхом до формування конкурентного середовища і, як наслідок, до позитивних зрушень у державних та комунальних лікувально-профілактичних закладах;
- врегулювання відносин лікувально-профілактичних закладів із новостворюваними фондами обов'язкового медичного страхування;
- створення бази підзаконних нормативно-правових актів, положення яких деталізували б норми чинного законодавства, присвяченого обов'язковому медичному страхуванню.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що знайшло вияв в обґрунтуванні концепції адміністративно-правового забезпечення запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування.
1. До особливостей обов'язкового страхування відносимо такі:
- зв'язок обов'язкового страхування з державою;
- коло страхувальників та об'єкти страхування вказуються у відповідному нормативному акті;
- умови обов'язкового страхування, обсяг страхової відповідальності, страхове забезпечення визначаються законом;
- має примусовий характер;
- обов'язкове страхування передбачає особливий захист інтересів особи, яка повинна бути застрахована.
2. До ключових переваг легітимізації надання платних медичних послуг в державних та комунальних закладах охорони здоров'я віднесено:
§ Розширення можливостей для реалізації прав пацієнтів.
§ Надання правомірної можливості підвищення рівня фінансування лікувально-профілактичних закладів.
§ Поліпшення матеріальних статків безпосередніх надавачів платних медичних послуг - медичних працівників.
§ Скорочення ринку «тіньових» платних медичних послуг.
§ Сприяння конкуренції між державними і комунальними закладами охорони здоров'я, з одного боку, та приватними медичними установами,- з іншого.
§ Посилення впливу демократичних перетворень на сферу охорони здоров'я громадян.
3. З метою розробки адміністративно-правового забезпечення стандартизації в умовах запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування необхідно створити Український центр медичної стандартизації. Ця структура має бути у державній власності, проте не входити до системи Міністерства охорони здоров'я України. Принциповими аспектами її побудови мають стати:
- залучення представників органів управління охорони здоров'я;
- залучення на договірних засадах провідних фахівців-практиків та науковців у тій сфері медицини, стосовно якої створюються стандарти;
- участь у роботі Українського центру медичної стандартизації представників страхових медичних організацій;
- погодження стандартів із Фондом обов'язкового медичного страхування;
- широке громадське обговорення перед прийняттям чи затвердженням медичного стандарту.
4. Державна акредитація лікувально-профілактичних закладів - це регламентована нормами адміністративного права процедура визнання державними акредитаційними комісіями рівня відповідності лікувально-профілактичного закладу певній категорії на підставі критеріїв, встановлених державою з метою забезпечення якості та безпеки медичної допомоги.
Характерними рисами акредитації лікувально-профілактичних закладів визначені такі:
- мета - офіційне визнання статусу лікувально-профілактичних закладів, як підтвердження їх відповідності певному рівню надання медичних послуг та гарантії якості професійної діяльності;
- акредитація полягає, передусім, в оцінці діяльності лікувально-профілактичних закладів, її відповідності існуючим державним стандартам;
- обов'язковий характер її проходження для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від форми власності;
- періодичність - один раз на три роки, крім першої акредитації, яка проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності;
- можливість, з метою підвищення категорії, дострокового проходження акредитації.
5. Кроками, спрямованими на удосконалення існуючого адміністративно-правового забезпечення атестації лікарів, є:
- перегляд суб'єктивних критеріїв (параметрів) оцінки кваліфікації медичних працівників;
- необхідність запровадження єдиної загальнодержавної компоненти для отримання відповідної атестаційної категорії;
- доцільність максимально широкого застосування нових інформаційних технологій (комп'ютерні тести, віртуальні ситуаційні завдання, володіння сучасною медичною технікою);
- організаційно-правові зміни ідеології проведення атестації;
- необхідність залучення до процесу атестації медичних працівників також і страхових медичних організацій разом з регіональними фондами обов'язкового медичного страхування.
6. Проаналізувавши досвід побудови системи організації та фінансування охорони здоров'я США, дисертант доходить висновку, що для реформування галузі охорони здоров'я України можливе використання позитивних сторін американської системи, а саме:
- використання ринкових механізмів, які базуються на суверенітеті споживача медичних послуг і спроможності його попиту викликати конкуренцію як цінову, так і у сфері якості;
- надання більших прав пацієнтові (можливість отримання повної інформації на всіх стадіях лікувального процесу; розширення та вдосконалення існуючих способів захисту їх прав);
- вдосконалення процесів управління та контролю якості надання медичних послуг, а також більш широке запровадження в цій сфері нових інформаційних технологій;
- акцент на профілактику захворювання, а також на первинне медико-санітарне обслуговування;
- стратегічне планування діяльності всіх закладів охорони здоров'я та органів управління охороною здоров'я.
7. Для України, з точки зору адміністративно-правового забезпечення обов'язкового медичного страхування, корисним було б врахувати такий досвід Російської Федерації:
- недоцільно обґрунтовувати несвоєчасність законодавчого запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні соціально-економічними труднощами, що мають місце в нашій державі. Для порівняння: у Росії на час прийняття та запровадження механізму обов'язкового медичного страхування (1991-1993 рр.) рівень соціально-економічного стану був на порядок нижчим, ніж у сьогоднішній Україні;
- чіткість побудови організаційно-штатної структури обов'язкового медичного страхування (йдеться про наявність федерального фонду обов'язкового медичного страхування та 84-х територіальних фондів у кожному суб'єкті РФ);
- організаційно-правовий статус федерального та інших фондів обов'язкового медичного страхування Росії свідчить про те, що це - державні некомерційні структури. Для України важливо скористатися цієї обставиною, оскільки нерідко лунають пропозиції про надання їм статусу недержавних некомерційних структур;
- побудувати систему захисту прав пацієнтів (застрахованих), яка у Росії включає в себе такі елементи: ланки Міністерства охорони здоров'я та соціального розвитку (адміністрації лікарень, органів управління охороною здоров'я районів, суб'єктів РФ); структури федерального фонду обов'язкового медичного страхування (територіальні фонди та їх філії); страхові медичні організації. На сьогодні в Україні пацієнт має значно менше можливостей («адресатів звернення») при порушенні своїх прав;
- чітка диференціація розподілу коштів, які витрачаються на медицину в державі. У Росії нормативно визначено, на що саме витрачаються кошти бюджету, а на що - кошти обов'язкового медичного страхування;
- сприйняття медицини як економічної категорії та формування єдиного медичного простору РФ. Мова йде про те, що на сьогодні медицина сприймається не лише як складова соціально-економічного вектору держави, а насамперед як економічна категорія, що є одним із способів оптимізації витрат на медичне обслуговування. Значною мірою таке стало можливим у зв'язку з започаткуванням обов'язкового медичного страхування. Єдиний медичний простір забезпечується, в тому числі, і шляхом вирівнювання фінансування програм державних гарантій в суб'єктах РФ.
8. Серед позитивних аспектів організації охорони здоров'я та системи обов'язкового медичного страхування Німеччини можна виокремити:
- можливість людини, дохід якої перевищує встановлену суму, вийти з системи державного обов'язкового страхування і перейти в приватний сектор страхування;
- можливість працюючого забезпечувати медичне страхування непрацюючих членів його сім'ї;
- обмеження суми заробітної плати, з якою стягується страховий внесок;
- можливість вільного вибору: страхової компанії, лікаря, медичної установи.
9. Французька система обов'язкового медичного страхування забезпечує високий рівень надання кваліфікованої медичної допомоги і, в цілому, задовольняє потреби населення. З досвіду Франції, Україні доцільно було б перейняти: дуже відповідальне ставлення держави до системи соціального захисту населення, в тому числі і в сфері охорони здоров'я. Втім, істотними недоліками, які не можуть бути сприйняті, є: 1) дуже високі витрати; 2) безсистемність, фрагментарність побудови системи медичного страхування, яка історично склалася у Франції під впливом, перш за все, постійних компромісів між всіма професійними медичними працівниками, медичними страховими фондами та державою.
10. На сьогодні в Україні є нагальна необхідність у запровадженні на законодавчому рівні обов'язкового медичного страхування. Це об'єктивно необхідно для таких суб'єктів:
а) громадян України, переважна більшість яких виступає час від часу у якості пацієнтів, оскільки вони, за результатами різних соціологічних досліджень, значною мірою не вдоволені доступністю та якістю медичної допомоги;
б) медичних працівників, оскільки у них з'явиться матеріальна заінтересованість якісно виконувати свою роботу, адже більш затребуваний спеціаліст буде отримувати вищу заробітну плату;
в) лікувально-профілактичних закладів, оскільки вони реально отримуватимуть кошти за кожного пролікованого пацієнта і не так страждатимуть від одноканального фінансування, виключно з бюджету;
г) суспільства у цілому, оскільки воно буде сприймати обов'язкове медичне страхування як додатковий аргумент соціального забезпечення та уваги з боку держави;
ґ) самої держави, оскільки стане більш прозорим механізм фінансування витрат на медицину, більш дієвим буде механізм впливу на лікувально-профілактичні установи, які надають неякісну медичну допомогу, тощо.
11. При побудові організаційно-правової системи обов'язкового медичного страхування в Україні видається за доцільне створення спеціальної організації - Національного фонду обов'язкового соціального медичного страхування з його структурними підрозділами (філіями) на місцях (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі). Основною метою діяльності його і буде реалізація державної політики у сфері обов'язкового медичного страхування, забезпечення та реалізація прав застрахованих, а також акумуляція, перерозподіл та раціональне використання страхових коштів. Національний фонд обов'язкового соціального медичного страхування повинен стати самостійною структурою, підконтрольною та підзвітною Кабінету Міністрів України.
12. Функціями Фонду мають бути:
- здійснення вирівнювання фінансових умов діяльності суб'єктів обов'язкового медичного страхування на всій території країни;
- акумулювання фінансових коштів обов'язкового медичного страхування;
- своєчасне та в повному обсязі фінансування обов'язкового медичного страхування, що здійснюється страховими медичними організаціями, які уклали договори обов'язкового медичного страхування;
- контроль за раціональним використанням фінансових коштів в системі обов'язкового медичного страхування;
- узгодження тарифів вартості медичних послуг та обсягу гарантованого мінімуму медичної допомоги в рамках системи обов'язкового медичного страхування;
- здійснення організаційно-методичної діяльності із забезпечення функціонування системи обов'язкового медичного страхування;
- вивчення та узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань обов'язкового медичного страхування;
- розробка пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання системи обов'язкового медичного страхування і т. ін.
13. Основними обов'язками страхових медичних організацій в Україні мають стати:
- своєчасне та в повному обсязі виконання умов договорів;
- відшкодування витрат застрахованих у випадку, якщо ці витрати зумовлені платою за медичні послуг, що входять у програму обов'язкового медичного страхування;
- розробка, фінансування та реалізація профілактичних програм;
- активна та постійна робота із застрахованими.
14. Об'єктивно абсолютно недоцільно зберігати в Україні ту кількість лікувальних закладів, які існували раніше. Причини, за якими ми дійшли цього висновку,- такі:
- у період СРСР фінансування лікарень відбувалось за кількістю ліжок, що були у медичному закладі, що, природно, викликало необхідність збільшувати їх кількість;
- на сьогодні певна частина населення отримує медичну допомогу в приватних медичних закладах і, як наслідок, не відвідує державні та комунальні;
- на жаль, кількість населення України в останні два десятиліття невпинно зменшується, що об'єктивно робить недоцільним існування колишньої кількості медичних установ.
15. Видається, що з метою упровадження та реальної діяльності в українській охороні здоров'я первинної медичної допомоги силами інституту сімейної медицини, варто найближчим часом здійснити такі організаційно-правові заходи:
1) економічними стимулами (насамперед більш високою заробітною платою та вирішенням житлового питання) сприяти залученню випускників медичних закладів освіти до роботи у сімейній медицині;
2) чітко, на рівні наказу Міністерства охорони здоров'я України визначити права та обов'язки сімейного лікаря з переліком тих патологій, які сімейний лікар може лікувати самостійно та тих, за наявності яких він зобов'язаний направити хворого на консультацію до вузького спеціаліста;
3) поступова модернізація інституту дільничних терапевтів з визначеним територіального принципу надання медичної допомоги. Як видається, на сьогодні саме дільничні терапевти мають бути основною категорією осіб, котрі будуть перепрофільовуватись у сімейних лікарів.
4) сприяти виникненню конкуренції між комунальною та приватною медициною шляхом дозволів, за умови дотримання необхідних вимог, і приватним лікарям виконувати функції сімейних лікарів з подальшою оплатою їх праці через систему обов'язкового медичного страхування;
5) у рамках управлінь (відділів) охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування запровадити посаду керівника підрозділу сімейних лікарів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
І. Монографії, підручники, навчальні посібники, курси лекцій
1. Стеценко В. Ю. Обов'язкове медичне страхування в Україні (адміністративно-правові засади запровадження): монографія / В. Ю. Стеценко. К.: Атіка, 2010. 320 с.
2. Сучасне українське медичне право: монографія / Кол. авт. ; [за заг. ред. С. Г. Стеценка]. К.: Атіка, 2010. 496 с.
3. Медичне право України (правові засади забезпечення медичного страхування): монографія / С. Г. Стеценко, Я. М. Шатковський, В. Ю. Стеценко. К.: Атіка, 2010. 208 с.
4. Практичне право: права пацієнтів (Інтерактивний курс медичного права): навч. посіб. / [В. О. Галай, С. К. Гречанюк, І. Я. Сенюта та ін.]; за ред. С. Г. Стеценка, А. О. Галая. К.: КНТ, 2009. 224 с.
5. Стеценко С. Г. Основы административного права: курс лекций / С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко. К.: Банковни институт высокая школа, 2009. 128 с.
6. Медичне право України: підручник / С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко, І. Я. Сенюта; [за заг. ред. д. ю. н., проф. С. Г.Стеценка]. К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. 507 с.
ІІ. Наукові статті у фахових виданнях ВАК України
7. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правові гарантії забезпечення медичної діяльності: проблеми і перспективи / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип. 35. Одеса: Юридична література, 2007. С. 406-408.
8. Стеценко В. Ю. Організаційно-правові засади медичного страхування: зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. Ю. Стеценко // Підприємництво, господарство і право. 2009. № 1. С. 10-13.
9. Стеценко В. Ю. Добровільне медичне страхування як об'єкт правового регулювання / В. Ю. Стеценко // Часопис Київського університету права. 2009. № 3. С. 156-160.
10. Стеценко В. Ю. Медичне страхування як складова системи страхування (правові аспекти) / В. Ю. Стеценко // Форум права. 2009. № 3. С. 597-602 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09cvjcpa.pdf.
11. Стеценко В. Ю. Правове забезпечення медичного страхування в Україні / В. Ю. Стеценко // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. 2009. № 4. С. 191-196.
12. Стеценко В. Ю. Медичне страхування в системі страхування: правові аспекти взаємозв'язку / В. Ю. Стеценко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право. 2009. Вип. 7. С. 180-184.
13. Стеценко В. Ю. Платні медичні послуги у контексті конституційно визначеної безоплатності медичної допомоги / В. Ю. Стеценко // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. № 9. С. 37-45.
14. Стеценко В. Ю. Обов'язкове медичне страхування як об'єкт правового регулювання / В. Ю. Стеценко // Юриспруденція: теорія і практика. 2009. № 10. С. 2-7.
15. Стеценко В. Ю. Платні медичні послуги у державних і комунальних закладах охорони здоров'я: проблеми правової регламентації / В. Ю. Стеценко // Підприємництво, господарство і право. 2009. № 12. С. 223-226.
16. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правове забезпечення стандартизації у сфері охорони здоров'я України: переваги та недоліки / В. Ю. Стеценко // Наука і правоохорона. 2010. № 1. С. 125-130.
17. Стеценко В. Ю. Акредитація лікувально-профілактичних закладів в контексті забезпечення якості медичної допомоги (адміністративно-правовий аспект) / В. Ю. Стеценко // Південноукраїнський правничий часопис. 2010. № 1. С. 96-98.
18. Стеценко В. Ю. Атестація медичних працівників у контексті запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування (адміністративно-правовий аспект) / В. Ю. Стеценко // Університетські наукові записки. 2010. № 1. С. 99-102.
19. Стеценко В. Ю. Ліцензування страхової діяльності у контексті запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2010. № 1. С. 46-50.
20. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правове забезпечення обов'язкового медичного страхування (іноземний досвід та пропозиції для України) / В. Ю. Стеценко // Форум права. 2010. № 2. С. 482-488 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10 cvjpdu.pdf.
21. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правові засади забезпечення контролю якості медичної допомоги в умовах запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2010. № 2. С. 244-252.
22. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правові засади ліцензування медичної діяльності / В. Ю. Стеценко // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2010. № 2. С. 106-112.
23. Стеценко В. Ю. Ліцензування та стандартизація у сфері охорони здоров'я в контексті теорії адміністративних послуг / В. Ю. Стеценко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2010. № 2. С. 46-52.
24. Стеценко В. Ю. Стандартизація в умовах запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування (адміністративно-правовий аспект) / В. Ю. Стеценко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2010. № 2. С. 107-111.
25. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правові засади акредитації лікувально-профілактичних закладів / В. Ю. Стеценко // Право і суспільство. 2010. № 3. С. 110-114.
26. Стеценко В. Ю. Публично-правовые основы регулирования сферы здравоохранения в современной Украине / В. Ю. Стеценко // Административное право и процесс. 2010. № 3. С. 39-43.
27. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правові засади запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених: наук.-практ. зб. № 90: Додаток до журналу «Міліція України». 2010. № 4. С. 16-19.
28. Стеценко В. Ю. Законопроекти про обов'язкове медичне страхування в Україні (правовий аналіз) / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених: наук.-практ. зб. № 91: Додаток до журналу «Міліція України». 2010. № 5-6. С. 18-20.
29. Стеценко В. Ю. Публічно-правові основи обов'язкового соціального медичного страхування в Україні / В. Ю. Стеценко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право. 2010. Вип. 8. С. 98-102.
30. Стеценко В. Ю. Обов'язкове медичне страхування в Україні (пошук законодавчого забезпечення) / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2010. № 22. С. 166-174.
31. Стеценко В. Ю. Обов'язкове медичне страхування: поєднання публічно-правових та приватноправових елементів регулювання / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2010. № 23. С. 196-204.
32. Стеценко В. Ю. Організаційно-правові засади регулювання медичного страхування у Франції (характеристика та пропозиції для України) / В. Ю. Стеценко // Юриспруденція: теорія і практика. 2010. № 7. С. 57-60.
33. Стеценко В. Ю. Забезпечення якості медичної допомоги в умовах запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування (адміністративно-правові принципи та складові елементи) / В. Ю. Стеценко // Держава і право. 2010. № 48. С. 123-128.
ІІІ. Тези виступів на науково-практичних конференціях
34. Стеценко В. Ю. Актуальні проблеми медичного права в сучасних умовах соціально-економічного розвитку / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку України в сучасних умовах: збірник матеріалів ІХ Науково-теоретичної конференції (19-20 квітня 2007 року). [Українська академія бізнесу та підприємництва]. К.: ТОВ «РВПК ЕКСЛІБРІС», 2007. С. 95-96.
35. Стеценко В. Ю. Предмет, метод і система медичного права / В. Ю. Стеценко // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції (19-20 квітня 2007 р., м. Львів). Л.: ЛОБФ «Медицина і право», 2007. С. 297-301.
36. Стеценко В. Ю. Законопроект про загальнообов'язкове державне медичне страхування та реформа в системі охорони здоров'я / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції (28-29 березня 2008 р.) - Л.: Юридичний факультет Львівського національного ун-тету імені Івана Франка, 2008. С. 143-145.
37. Стеценко В. Ю. Проблеми формування нормативно-правової бази охорони здоров'я в умовах переходу до системи обов'язкового медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України: збірник матеріалів Х Міжнародної науково-теоретичної конференції (16-17 квітня 2008 р.). [Українська академія бізнесу та підприємництва]. К., 2008. С. 185-186.
38. Стеценко В. Ю. Медичне страхування у системі організації охорони здоров'я громадян: порівняльно-правовий аспект / В. Ю. Стеценко // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення): матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (17-18 квітня 2008 р., м. Львів. Л.: ЛОБФ «Медицина і право», 2008. С. 325-330.
39. Стеценко В. Ю. Невирішені проблеми медичного страхування в Україні / В. Ю. Стеценко // Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту: збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 листопада 2007 року). К.: ВГЛ «Обрії», 2008. С. 247-248.
40. Стеценко В. Ю. Обязательное медицинское страхование в Украине: конституционная определенность и проблемы реализации / В. Ю. Стеценко // Конституционные ценности: содержание и проблемы реализации: материалы международной научно-теоретической конференции (4-6 декабря 2008 г.): В 2-х т. / [под ред. Н. В. Витрука, Л. А. Нудненко]. М.: Российская академия правосудия, 2009. Т. 1. С. 341-345.
41. Стеценко В. Ю. Медичне страхування як складова системи захисту економічних та соціальних інтересів громадян і держави / В. Ю. Стеценко // Митна політика та актуальні проблеми економічної та митної безпеки України на сучасному етапі: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2008. С. 193-196.
42. Стеценко В. Ю. Современные проблемы функционирования здравоохранения Украины (административно-правовой аспект) / В. Ю. Стеценко // Актуальные вопросы административно-правового регулирования в современной России: материалы международной научно-практической конференции / [отв. ред. д. ю. н., проф. А. С. Дугенец, д. ю. н., проф. В. И. Майоров]. М.: ВНИИ МВД России, ЮУрГУ, 2008. С. 234-236.
43. Стеценко В. Ю. Медичне право як навчальна дисципліна - один із напрямів модернізації вищої освіти / В. Ю. Стеценко // Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій: VIІ Міжнародна науково-практична конференція. Суми: Вид-во СумДУ, 2008. Ч. 1. С. 148-149.
44. Стеценко В. Ю. Добровільне медичне страхування в Україні у контексті захисту приватних прав пацієнтів / В. Ю. Стеценко // Право на приватність: тенденції і перспективи: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції. Л.: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. С. 194-195.
45. Стеценко В. Ю. Медичне страхування в загальній системі страхування: понятійно-категоріальний аспект / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез міжнародної наукової конференції [«Сьомі осінні юридичні читання»]: У 4-х частинах. Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. Частина перша. С. 120-124.
46. Стеценко В. Ю. Питання реалізації конституційного права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування / В. Ю. Стеценко // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: зб. наук. праць / за заг. ред. В. М. Олуйка. Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. С. 77-80.
47. Стеценко В. Ю. Обов'язкове медичне страхування як складова реформи охорони здоров'я та медичної освіти (біоетичний аспект) / В. Ю. Стеценко // Біоетика в системі охорони здоров'я і медичної освіти: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (26-27 березня 2009 р.). Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2009. С. 498-499.
48. Стеценко В. Ю. Поняття, правова сутність та функції медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених: збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції: матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 квітня 2009 року). К., 2009. Ч. ІІ. С. 205-206.
49. Стеценко В. Ю. Медичне страхування в загальній системі страхування / В. Ю. Стеценко // Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров'я: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з медичного права (ІІ Міжнародної науково-практичної конференції з медичного права). [«Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров'я»], Львів, 23-24 квітня 2009 р. Л.: ЛОБФ «Медицина і право», 2009. С. 269-272.
50. Стеценко В. Ю. Лікарняні каси як система додаткового фінансування медичної допомоги / В. Ю. Стеценко // Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року). Миколаїв: Іліон, 2009. С. 31-32.
51. Стеценко В. Ю. Добровольное медицинское страхование в Украине как пример взаимодействия государства и гражданского общества / В. Ю. Стеценко // Гражданское общество и правовое государство как факторы модернизации российской правовой системы: материалы международной научно-теоретической конференции (Санкт-Петербург, 11-12 декабря 2009 г.): В 2 ч. / [под. ред. Н. С. Нижник]. СПб.: Астерион, 2009. Ч. ІІ. С. 110-113.
52. Стеценко В. Ю. Добровільне медичне страхування: принципи, ознаки та види / В. Ю. Стеценко // Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів: тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції, (м. Запоріжжя, 24-25 грудня 2009 року): У 2-х томах / [за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломієць]. Запоріжжя: ЗНУ, 2009. Т. 1. С. 47-49.
53. Стеценко В. Ю. Административно-правовые основы обязательного медицинского страхования в Украине / В. Ю. Стеценко // Актуальные проблемы административного и административно-процессуального права: материалы ежегодной Всероссийской научно-практической конференции, посвященной памяти доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля науки Российской Федерации В. Д. Сорокина (5 марта 2010 года): В 2 ч. СПб.: Изд-во СПб ун-та МВД России, 2010. Ч. 2. С. 161-164.
54. Стеценко В. Ю. Якість медичної допомоги: адміністративно-правові принципи забезпечення в умовах запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 13 березня 2010 року): У 2-х частинах. Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. Ч. 2. С. 87-88.
55. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правові принципи та ознаки обов'язкового медичного страхування в контексті забезпечення прав людини у сфері охорони здоров'я / В. Ю. Стеценко // Права людини і основоположні свободи: міжнародні стандарти та національний вимір: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (20 березня 2010 р., м. Донецьк). Донецьк: ДонНУ, 2010. С. 62-64.
56. Стеценко В. Ю. Правове забезпечення якості медичної допомоги - основа державної політики в галузі охорони здоров'я України / В. Ю. Стеценко // Проблеми національної державності: матеріали Міжнародної наукової конференції пам'яті доктора юридичних наук, професора Стрельцова Льва Михайловича (1918-1979), (ОНУ ім. І. І. Мечникова, 26 березня 2010 р.) / [М-во освіти і науки України; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова]; уклад. Є. Л. Стрельцов, І. С. Доброход ; [за заг. ред. Є. Л. Стрельцова]. Одеса: Астропринт, 2010. С. 221-223.
57. Стеценко В. Ю. Акредитація лікувально-профілактичних закладів: проблемні адміністративно-правові аспекти / В. Ю. Стеценко // Тенденции развития юридической науки в современных условиях: материалы 1-й Международной научно-практической конференции по юридическим наукам (г. Горловка, 30 марта 2010 года). Горловка, 2010. С. 83-85.
58. Стеценко В. Ю. Ліцензування як складова забезпечення якості медичної допомоги (адміністративно-правовий аспект) / В. Ю. Стеценко // Держава і право в умовах глобалізації: матеріли II Міжнародної науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 30 березня 2010 р.). Сімферополь, 2010. С. 148-149.
59. Стеценко В. Ю. Пошук шляхів законодавчого запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування / В. Ю. Стеценко // Державно-правовий розвиток України в умовах політичних змін: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (9 квітня 2010 р.): В 2 ч. Тернопіль, 2010. Ч. 2. С. 67-68.
Подобные документы
Досвід США в галузі страхування: види, умови, правове регулювання на федеральному рівні і в окремих штатах; діяльність Національної Асоціації спеціальних уповноважених страховиків (NAIC). Особливості медичного страхування, проблема його реформування.
реферат [28,2 K], добавлен 21.01.2011Застосування в Україні міжнародного досвіду реформування в галузі охорони здоров'я. Співробітництво з Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Забезпечення фінансування, загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні.
контрольная работа [31,4 K], добавлен 30.06.2009Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення. Органи, установи та організації, що здійснюють функціонування пенсійного забезпечення громадян в Україні. Накопичувальна, солідарна система пенсійного страхування.
дипломная работа [142,2 K], добавлен 18.02.2009Розгляд принципу відносин людина - держава, закріпленого Конституцією України як гарантії соціального забезпечення в системі захисту прав і свобод громадян. Аспекти доктринальної характеристики загальнообов'язкового державного соціального страхування.
реферат [40,3 K], добавлен 15.05.2011Закономірності правового регулювання суспільних відносин договором страхування; його юридична природа, види та загальна характеристика. Зміст та істотні умови договору страхування; права, обов’язки та відповідальність сторін; вирішення проблем та спорів.
дипломная работа [182,9 K], добавлен 14.02.2013Цивільно-правова характеристика договору страхування. Укладання, початок дії і момент його припинення. Особливості забезпечення платоспроможності страховиків, аналіз сучасної практики в Україні. Державний нагляд за страховою діяльністю і його особливості.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 19.08.2014Функціонування та регулювання законодавством України національної системи пенсійного страхування. Специфіка підходів до реформування системи пенсійного страхування, економічна і демографічна необхідність переходу до індивідуально-накопичувальної моделі.
статья [88,7 K], добавлен 07.08.2017Сутність та характерні особливості страхування відповідальності в Україні. Види ризиків особистого (життя, здоров'я, працездатність) та майнового (знищення, пошкодження) страхування. Порядок укладання та форма договору банківського вкладу (депозиту).
контрольная работа [28,2 K], добавлен 21.10.2013Правовідносини по соціальному забезпеченню і страхуванню: сутність, ознаки, система фінансування. Аліментні правовідносини в сімейному праві, їх безвідплатність; зміст цивільно-правового зобов’язання. Напрямки діяльності Фонду соціального страхування.
реферат [45,6 K], добавлен 16.05.2011Вивчення питань становлення та розвитку соціального захисту населення. Обґрунтування основних особливостей соціального страхування та соціальної допомоги населенню. Виявлення основних проблем та напрямків забезпечення соціального захисту населення.
статья [27,2 K], добавлен 22.02.2018