Адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

УДК 342.951 : 656.7.08(042.3)

Адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Філіппов Артем Валерійович

Ірпінь 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному авіаційному університеті

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

ЗАБАРНИЙ Григорій Григорович -

Національний університет державної податкової служби України, завідуючий кафедрою цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти доктор юридичних наук, професор

ГРОХОЛЬСЬКИЙ Володимир Людвигович -

Академія управління МВС України, начальник кафедри теорії та практики управління органами внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, доцент

БОРЕЦЬ Лариса Василівна -

Головне слідче управління МВС України,

заступник начальника відділу

Захист відбудеться «12» лютого 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 55).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий «4» січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

правовий авіація відповідальність

АНОТАЦІЯ

Філіппов А.В. Адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню на основі системного підходу, адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні. Досліджується історія його становлення, сучасний стан та перспективи розвитку. Проводиться порівняльний аналіз національних правових норм з нормами права зарубіжних країн, європейськими та міжнародними стандартами. Робиться висновок про наявність ряду серйозних недоліків та відсутність стабільності в адміністративно-правовому забезпеченні безпеки цивільної авіації в Україні, що свідчить про незавершеність його становлення та необхідність подальшого реформування. Формулюються численні пропозиції щодо його вдосконаленню.

У дисертації надається авторське визначення понять „цивільна авіація”, „безпека цивільної авіації”, „авіаційна безпека”, „безпека польотів”, „безпека аеронавігації” „екологічна безпека цивільної авіації”, „адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації”.

Ключові слова: безпека цивільної авіації, адміністративно-правове забезпечення, державне управління.

АННОТАЦИЯ

Филиппов А.В. Административно-правовое обеспечение безопасности гражданской авиации в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2010.

В диссертации на основе системного подхода проведено комплексное исследование административно-правового обеспечения безопасности гражданской авиации в Украине. Исследуется история его становления, современное состояние и перспективы развития, проводится сравнительный анализ национальных правовых норм с нормами права зарубежных стран, европейскими и международными стандартами.

На основе формально-логического и специально-правового методов проводится детальный анализ содержания основных понятий, которыми автор оперирует в процессе исследования: „гражданская авиация”, „безопасность гражданской авиации” и её составляющие - „авиационная безопасность”, „безопасность полётов”, „экологическая безопасность гражданской авиации”. Делается вывод о недостаточной изученности этих понятий юридической наукой.

На основании анализа действующего законодательства формулируются понятие, цель, задачи и принципы административно-правового обеспечения безопасности гражданской авиации в Украине. Также делается вывод, что из двух основных научных подходов к определению государственного управления, объекту данного исследования больше соответствует узкое толкование этого понятия. Даётся определение государственного управления безопасностью гражданской авиации.

В процессе исследования нормативно-правовой базы делается вывод о наличии ряда пробелов, коллизий и других недостатков в правовом регулировании, а также о несоответствии многих нормативно-правовых актов стандартам нормопроектирования Евросоюза, предлагаются конкретные меры по устранению означенных недостатков.

На основе системно-функционального метода характеризуется система государственных органов, осуществляющих государственное управление безопасностью гражданской авиации в Украине. Анализируется история создания и реформирования ведущих органов исполнительной власти в сфере обеспечения безопасности гражданской авиации в независимой Украине, исследуются задачи, функции и полномочия Минтранссвязи и Государственной авиационной администрации Украины. Делается вывод, что систему органов исполнительной власти, осуществляющих государственное управление безопасностью гражданской авиации, нельзя считать сегодня окончательно сформированной, в государстве отсутствует чёткое представление о том, какой она должна быть, о чём свидетельствует факт постоянно вносимых изменений, носящих цикличный характер.

В работе также рассматриваются основные правовые формы, в которых государственное управление безопасностью гражданской авиации в Украине объективируется, анализируется специфика методов в данной сфере. Даётся детальный анализ юридических составов административных правонарушений против безопасности гражданской авиации, обосновывается необходимость ужесточения санкций за их совершение.

На основании проведенного исследования автор делает вывод о наличии ряда серьёзных недостатков и отсутствие стабильности в административно-правовом обеспечении безопасности гражданской авиации в Украине, что свидетельствует о незавершённости его становления и необходимости дальнейшего реформирования. Формулируются многочисленные предложения по усовершенствованию административно-правового обеспечения безопасности гражданской авиации в Украине.

В диссертации представлено авторское определение понятий „гражданская авиация”, „безопасность гражданской авиации”, „авиационная безопасность”, „безопасность полётов”, „безопасность аэронавигации”, „экологическая безопасность гражданской авиации”, „административно-правовое обеспечение безопасности гражданской авиации”.

Ключевые слова: безопасность гражданской авиации, административно-правовое обеспечение, государственное управление.

SUMMARY

Philippov A.V. Administrative-law security of the civil aviation safety in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of the Candidate of Science in Law by speciality 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; informational law. - National university of state tax service of Ukraine. - Irpin, 2010.

The dissertation is devoted to the complex, based on the system approach, research of the administrative-law security of the civil aviation safety in Ukraine. The history of its formation, current status and prospect of its development are investigated in dissertation. The author put the comparative analysis of national legal regulations with the legal regulations of foreign countries, European and international standards. Author makes conclusion about the series defects in the administrative-law security of the civil aviation safety in Ukraine in presence and about instability in it, which proves the incompleteness of its formation and necessity of further reform. The numerous suggestions for its improvement are formulated.

The author's definitions of “civil aviation”, „civil aviation safety”, “aviation safety”, „flight safety”, “safety of air navigation”, “environmental safety of the civil aviation”, “administrative-law security of the civil aviation safety” are given in dissertation.

Keywords: civil aviation safety, administrative-law security, state administration.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Цивільна авіація складає невід'ємний елемент транспортної галузі і має важливе значення для господарства України. Але авіаційний транспорт є одним із найбільш уразливих об'єктів і може становити значну загрозу для населення. Експлуатація авіаційного транспорту, виходячи зі змісту ст. 1187 Цивільного кодексу України, становить джерело підвищеної небезпеки. Тому безпека цивільної авіації має особливо важливе значення. Порушення правил безпеки в цій сфері здатні призвести до великих людських жертв, руйнувань, екологічної катастрофи, завдати шкоди життєво важливим, стратегічним або особливо небезпечним об'єктам, дезорганізувати їх роботу, викликати паніку серед населення, завдати значних матеріальних збитків тощо.

Забезпечення безпеки цивільної авіації не може бути проблемою лише авіаперевізників та пасажирів, а є завданням української держави в цілому. Безпека цивільної авіації є невід'ємною частиною національної безпеки. Держава, як носій суверенітету, на своїй території (зокрема, в повітряному просторі, на який вона розповсюджує свою юрисдикцію) має відповідати за забезпечення безпеки повітряного транспорту і повітряних сполучень. Для цього держава має спрямовувати і координувати дії всіх суб'єктів, що мають відношення до авіаційної діяльності, здійснювати державне регулювання у сфері забезпечення безпеки цивільної авіації.

Важлива роль при вирішенні проблеми забезпечення безпеки цивільної авіації належить праву, зокрема, такій його галузі, як адміністративне право, що регулює суспільні відносини в сфері безпеки цивільної авіації. Належне адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні є однією з важливих складових її нормальної діяльності. Крім цього, міжнародні зобов'язання України, зокрема, підписання у 2001 році Україною „Кіпрських домовленостей”, а також стратегічний курс України на інтеграцію до Європейського Союзу передбачають приведення законодавства України в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації взагалі, і її адміністративно-правового регулювання зокрема, до світових стандартів. Сьогоднішня недосконала теоретична база адміністративно-правового регулювання безпеки цивільної авіації в Україні породжує неоднозначне розуміння зазначених проблем як державою, так і іншими суб'єктами, які мають відношення до цієї сфери діяльності.

Науково-теоретичною базою дисертації є праці В.Б. Авер'янова, О.П. Альохіна, Г.В. Атаманчука, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.Д. Бордунова, Л.В. Борець, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольського, Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, В.В. Копєйчикова, Д.М. Лук'янця, Ю.М. Малєєва, Н.Р. Нижник, В.Й. Развадовського, Г.П. Ситника, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інші.

Безпосередньо проблематиці адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні увага вчених юристів, на жаль, не приділялася. Лише окремі її аспекти висвітлювалися у вітчизняній науковій літературі, переважно періодиці, зокрема в працях С.Т. Гончарука, Н.В. Дараганової, Г.Г. Забарного, А.В. Мілашевича, Р.О. Герасимова, В.К. Гіжевського, В.І. Рижого, В.Г. Старкова та ін., які досліджували проблеми адміністративної відповідальності в галузі повітряного транспорту, адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна, боротьби з актами незаконного втручання у діяльність авіації. Однак жодної роботи, в якій би комплексно досліджувались особливості адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, до сьогодні немає, що і зумовило актуальність обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 21 листопада 2002 року № 228-IV, Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, п. 11 Концепції розвитку цивільної авіації України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1587, п. 4 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005--2010 рр., рекомендованих відділенням державно-правових наук і міжнародного права АПрН України. Дослідження проводилося відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного і адміністративного права, теми науково-дослідної роботи кафедри повітряного, космічного та екологічного права „Проблеми формування та розвитку повітряного права України” № 30/13.01.05, в межах теми науково-дослідної роботи Юридичного інституту „Інститут повітряного і космічного права” Національного авіаційного університету: „Предмет, метод та місце повітряного права в національній системі права” від 31.08.2007 р.

Тема дисертації затверджена 10 березня 2004 р., протокол № 6 та уточнена 25 жовтня 2006 р., протокол № 2 Вченою радою Інституту повітряного і космічного права Національного авіаційного університету.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових, науково-публіцистичних джерел, нормативно-правового регулювання безпеки цивільної авіації в Україні та правозастосовчої практики визначити сучасний стан адміністративно-правового регулювання безпеки цивільної авіації в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо його удосконалення.

Зазначеною метою обумовлено постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:

визначити та уточнити понятійно-категоріальний апарат, що використовується в процесі адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації;

виділити та охарактеризувати основні елементи системи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні;

здійснити моніторинг нормативно-правової бази України в сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації, обґрунтувати шляхи її удосконалення та гармонізації з міжнародно-правовими документами, документами Європейського Союзу;

визначити систему суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, охарактеризувати їх завдання, функції та повноваження;

здійснити наукову класифікацію форм і методів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні;

розкрити особливості адміністративної відповідальності як складової забезпечення безпеки цивільної авіації та розробити пропозиції щодо її удосконалення.

Об'єктом дослідження є система суспільних відносин, які виникають у сфері нормативно-правового регулювання забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи наукового пізнання: системно-функціональний, історичний, формально-логічний, порівняльний, діалектичний, статистичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод моделювання і прогнозування та інші. Залежно від досліджуваних проблем, переважали ті чи інші методи. Так, з метою формування і поглиблення понятійного апарату, формулювання понять та визначення термінів, зокрема таких, як „безпека цивільної авіації”, „авіаційна безпека”, та похідних від них, використовувалися логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного (підрозділи 1.1, 1.2). Спеціально-юридичний і формально-логічний методи переважали при дослідженні змісту окремих правових норм (розділи 1, 2, 3). Для дослідження системи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні (підрозділ 1.2), системи законодавства (підрозділ 1.3), системи суб'єктів державного управління безпекою цивільної авіації (підрозділ 2.1) застосовувалися системно-функціональний, системно-структурний методи, метод класифікації. У процесі вивчення форм і методів забезпечення безпеки цивільної авіації використовувались системний, діалектичний, порівняльно-правовий, спеціально-юридичний та статистичний методи, метод класифікації (розділ 3). З метою визначення ступеня імплементації міжнародних правових норм до національного законодавства, адаптації останнього до права Європейського Союзу, вивчення зарубіжного досвіду застосовувався, переважно, порівняльно-правовий метод (підрозділ 1.3). При дослідженні історії становлення та розвитку вітчизняної системи органів державного управління у сфері забезпечення безпеки цивільної авіації (підрозділ 2.2) за основу брався історичний метод.

Емпіричну базу дослідження становить узагальнена практика діяльності суб'єктів, які здійснюють адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, а також офіційні статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні. Наукову новизну результатів дослідження характеризує ряд положень та висновків, одержаних у ході роботи над дисертацією:

вперше:

безпека цивільної авіації визначена важливим елементом складної відкритої системи транспортної безпеки, яка регулюється нормами адміністративного права;

здійснена класифікація форм і методів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні;

виявлено невідповідність вимогам законодавства процедур державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації в Україні;

сформульовано і обґрунтовано пропозиції і рекомендації щодо удосконалення адміністративного законодавства в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації;

удосконалено:

поняття „цивільна авіація”, яке запропоновано визначити як систему всіх видів підприємств, установ та організацій, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору за допомогою цивільних повітряних суден у невійськових цілях;

поняття „безпека цивільної авіації”, „забезпечення безпеки цивільної авіації”, „авіаційна безпека”, „забезпечення авіаційної безпеки”, „безпека польотів”, „безпека аеронавігації”, „екологічна безпека цивільної авіації”;

поняття „акт незаконного втручання в діяльність авіації”, який пропонується визначати як навмисні протиправні дії або замах на їх вчинення, спрямовані проти безпеки цивільної авіації, які спричинили суспільно-небезпечні наслідки або створили реальну загрозу їх настання;

підхід до визначення правового статусу командира повітряного судна, наголошується на недоцільності розмежовувати в законодавстві його права і обов'язки, оскільки вони є його повноваженнями як особи, відповідальної за безпеку на борту повітряного судна - пропонується замінити терміни „права”, „обов'язки” єдиним терміном „повноваження”;

підхід до визначення об'єкта посягання адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту, яким визначено безпеку цивільної авіації;

розмежування адміністративних правопорушень і злочинів проти безпеки цивільної авіації в частині уточнення термінології;

санкції за адміністративні правопорушення, вчинені у сфері забезпечення безпеки цивільної авіації, з цією метою запропоновано підвищити розмір штрафів, запровадити додаткові стягнення для цієї категорії правопорушень у вигляді анулювання ліцензії, сертифіката (свідоцтва);

дістали подальшого розвитку:

пропозиції щодо удосконалення законодавства України в сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації та його гармонізації з правом Європейського Союзу;

визначення системи суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що обґрунтовані в ході дисертаційного дослідження положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у:

науково-дослідній роботі - для подальших теоретичних розробок проблем адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації; крім цього, винесені на захист положення є важливими для подальшого розвитку науки адміністративного, транспортного, повітряного права (акт впровадження від 3 вересня 2009 р.);

сфері правотворчості - запропоновані зміни та доповнення до чинного законодавства, зокрема до Повітряного кодексу України, КУпАП, ККУ, Закону України „Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації”;

правозастосовчій практиці - у діяльності державних органів, задіяних у забезпеченні безпеки цивільної авіації, при вдосконаленні внутрішньоорганізаційної роботи органів державного управління цивільної авіації, а також з метою поліпшення їх взаємодії;

навчальному процесі - при розробці навчальних програм та викладанні дисциплін: „Актуальні проблеми сучасного повітряного права”, „Відповідальність в авіакосмічній галузі”, „Правове регулювання безпеки польотів”, „Правове регулювання діяльності екіпажу повітряного судна”, „Правове регулювання діяльності авіапідприємств”, „Правове регулювання польотів”, „Транспортне право Європейського Союзу” (акт впровадження від 3 грудня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки. Ідеї співавторів наукових статей у дисертації не використовувалися. Сформульовані висновки і пропозиції обґрунтовано на підставі результатів особистих досліджень.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і неодноразово обговорювалася на кафедрі конституційного і адміністративного права Інституту повітряного і космічного права Національного авіаційного університету. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних та наукових конференціях: на двох Міжнародних наукових конференціях студентів та молодих вчених „Політ-2005” (м. Київ, 12-13 квітня 2005 р.) та „Політ-2006” (м. Київ, 11-12 квітня 2006 р.); на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції „Верховенство права в процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28-29 квітня 2005 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 20-21 квітня 2006 р.); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.); на Міжнародній науково-технічній конференції „Авіа-2006” (м. Київ, 25-27 вересня 2006 р.); на Міжнародній науково-технічній конференції „Авіа-2007” (м. Київ, 25-27 квітня 2007 р.); на Науково-практичному круглому столі „Проблеми повітряного права України: стан та перспективи” (м. Київ, 16 жовтня 2007 р.); на Науково-практичній конференції „Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості України” (м. Київ, 7-8 лютого 2008 р); на Науково-практичній конференції „Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічні і стратегічні можливості України” (м. Київ, 19-20 лютого 2009 р), на Науково-практичному круглому столі „Предмет, метод та місце повітряного права в національній системі права” (м. Київ, 20 лютого 2009 р.); на Науково-методичному семінарі з проблем організаційно-правового забезпечення державного регулювання в сфері цивільної авіації (м. Київ, 4 лютого 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації викладено в 12 наукових публікаціях, з них 6 надруковано у виданнях, визначених ВАК України як фахові для спеціальності “Правознавство”.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, трьох додатків на 18 сторінках та списку використаних джерел (252 найменування на 28 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, його методологічну основу, сформульовано основні положення, що становлять новизну даного дослідження, зазначено наукове та практичне значення результатів дисертаційного дослідження, його апробацію та публікації результатів дослідження.

У Розділі першому „Теоретико-правові засади адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації” досліджуються теоретичні питання адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, дається загальний аналіз нормативно-правової бази в даній сфері. Розділ 1 складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Поняття „забезпечення безпеки цивільної авіації” в українському законодавстві та юридичній науці” проаналізовано зміст основних понять: „забезпечення безпеки цивільної авіації”, „безпека цивільної авіації”. Визначається ступінь дослідженості проблеми у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці.

У роботі безпека цивільної авіації розглядається як складова транспортної безпеки, що, в свою чергу, є елементом національної безпеки України. У результаті аналізу чинного законодавства України робиться висновок, що безпека цивільної авіації охоплює безпеку польотів, авіаційну безпеку, екологічну безпеку цивільної авіації.

Дисертантом обґрунтовується думка, що поділ єдиного цілісного поняття „безпека авіації” на три складові є значною мірою штучним і не завжди доцільним, часто ці складові не можна чітко відділити. Оскільки чинне законодавство не містить визначення терміну „безпека цивільної авіації”, автор пропонує визначати безпеку цивільної авіації широко, як стан нормальної та безпечної діяльності цивільної авіації, за якого небезпечні фактори контролюються на певному, заздалегідь визначеному у міжнародних та національних правових актах рівні. Цей рівень визначається мінімальними сертифікаційними вимогами (стандартами) для суб'єктів авіаційної діяльності, на підтвердження дотримання яких їм видається ліцензія і сертифікат. Перевагою такого визначення автор вважає те, що воно узгоджується з існуючим у законодавстві тлумаченням терміну „акт незаконного втручання в діяльність авіації”. Виходячи з такого визначення, забезпечення безпеки цивільної авіації дисертант пропонує визначати як здійснення комплексу заходів, призначених для забезпечення нормальної і безпечної діяльності авіації і авіаційних об'єктів, що передбачає забезпечення авіаційної безпеки, безпеки польотів, екологічної безпеки авіації.

На підставі аналізу існуючого в правовій доктрині і законодавстві тлумачення поняття безпеки дисертант робить висновок, що термін „авіаційна безпека” в українському законодавстві визначений некоректно (безпека розуміється не як стан чи характеристика, а як комплекс заходів, тобто процес). Крім того, на думку автора, вживання таких близьких за звучанням і далеких за значенням термінів, як „безпека цивільної авіації” та „ авіаційна безпека” в законодавстві неминуче призведе до його неправильного тлумачення і застосування. Замість терміну „авіаційна безпека” автор пропонує рівноцінний йому за змістом, проте набагато точніший за формою термін „захищеність авіації від актів незаконного втручання в її діяльність”, а замість „забезпечення авіаційної безпеки” - „захист від актів незаконного втручання в діяльність авіації”.

Під безпекою польотів слід розуміти ті аспекти безпеки авіації (льотна придатність, людський фактор та безпека аеронавігації), які не охоплюються поняттями авіаційної та екологічної безпеки цивільної авіації. Безпеку аеронавігації можна визначити як безпеку повітряного руху та його обслуговування (аеронавігаційного супроводу).

У підрозділі 1.2. „Система адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні” закладається теоретичне підґрунтя для подальшого дослідження, обґрунтовується доцільність застосування системного комплексного підходу. На підставі аналізу чинного законодавства формулюються поняття, мета, завдання та принципи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні.

Адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні розглядається автором як механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, що включає в себе правові норми, правовідносини, процес реалізації зазначених правових норм через визначені в цих нормах форми і методи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації. У свою чергу, правовідносини в сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації також є складною відкритою системою, яка включає в себе такі елементи, як суб'єкти, об'єкт, зміст. Отже, адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації є юридичною складовою державного управління безпекою цивільної авіації, його правовою формою.

Робиться висновок, що кінцевою метою адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації має бути досягнення такого рівня безпеки, який вимагається законодавством України та відповідає міжнародно-правовим актам, ратифікованим Верховною Радою України. Підкреслюється, що загально-правові принципи, в тому числі конституційні, мають слугувати фундаментом для всього механізму адміністративно-правового регулювання безпеки цивільної авіації. Усі вони мають свою специфіку в даній сфері правовідносин, яка розкривається у спеціальних принципах.

У підрозділі 1.3. „Моніторинг законодавства України в сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації” досліджується нормативно-правова база в зазначеній сфері, аналізуються її недоліки та пропонуються шляхи їх усунення.

На підставі аналізу законодавства, дисертант робить висновок, що термінологія Повітряного кодексу України, Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, чинних підзаконних актів України не завжди уніфікована. У розглянутих автором випадках вона є суперечливою, не відповідає міжнародним стандартам, а також меті і завданням відповідних нормативних актів.

Дисертантом робиться висновок, що законодавство в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації потребує систематизації у формі кодифікації (принаймні, тих актів, що мають силу закону). Це сприятиме його доступності та підвищенню якості, дозволить усунути більшість прогалин і колізій. Пропонується включити до нового ПКУ окремий розділ „Забезпечення безпеки цивільної авіації”. Для підвищення доступності та зручності законодавства доцільно передбачити в новому КУпАП в розділі, присвяченому адміністративним проступкам у галузі транспорту, окремий підрозділ „Адміністративні проступки, що посягають на безпеку цивільної авіації”.

У роботі зазначається, що чинна Концепція розвитку цивільної авіації не перезатверджувалася більше 12 років, тому необхідно затвердити нову концепцію розвитку цивільної авіації, передбачивши в новому ПКУ перезатвердження такої концепції, як мінімум кожні 5 років. Це саме стосується і Державної програми забезпечення безпеки цивільної авіації, яку необхідно розробити і затвердити законом України.

Розділ другий „Суб'єкти адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні” присвячено дослідженню завдань, функцій, повноважень, а також управлінських зв'язків суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації.

У підрозділі 2.1. „Система суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні” на основі системно-функціонального методу охарактеризовано систему державних органів, які здійснюють адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації.

До системи органів суб'єктів адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні належать: Президент України, РНБО України, Кабінет Міністрів України, а також центральні органи виконавчої влади (зокрема Мінтрансзв'язку, МВС, Міністерство екології та природних ресурсів України, СБУ), Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (особливо в частині екологічної безпеки цивільної авіації) та деякі інші. Для більшості цих органів управління у сфері забезпечення безпеки цивільної авіації не є основною функцією. Такі органи, як МВС, СБУ, МНС не підпорядковані Мінтрансзв'язку, а лише координують з ним свої дії.

Зазначається, що при забезпеченні безпеки цивільної авіації застосовуються різні типи організаційних структур управління (лінійна, функціональна, штабна, матрична і програмно-цільова), хоча переважає матрична. Це обумовлює додаткові труднощі функціонування такої системи. Організаційно структура управління безпекою цивільної авіації визначається як спосіб організації та взаємодії елементів складної відкритої системи управління безпекою цивільної авіації, що включає в себе ряд складних відкритих систем нижчого управлінського щабля.

У підрозділі 2.2. „Центральний орган виконавчої влади в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації” проаналізовано історію розбудови і реформування провідних органів виконавчої влади в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації в незалежній Україні, завдання, функції і повноваження Мінтрансзв'язку та Державної авіаційної адміністрації.

Зазначається, що з 1992 року статус провідного органу державного управління в сфері цивільної авіації змінювався 12 разів, від самостійного органу виконавчої влади до урядового органу у складі Мінтрансзв'язку, що негативно відображалося на розвитку галузі. На сьогодні провідним центральним органом виконавчої влади в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації формально є Мінтрансзв'язку. Але практично всі функції і повноваження щодо забезпечення безпеки цивільної авіації (крім права видавати нормативно-правові акти) покладено на його структурний підрозділ - Державіаадміністрацію.

У дисертації обґрунтовується думка, що перетворення Державіаслужби, центрального органу виконавчої влади, у Державіаадміністрацію, урядовий орган у складі Мінтрансзв'язку, є кроком назад в розбудові національної системи забезпечення безпеки цивільної авіації, який відкинув Україну на декілька років у минуле. Державіаадміністрація не є самостійним органом і не може без погодження з Мінтрансзв'язку здійснювати свої функції. Це виражається і в тому, що згідно п. 8 Положення про неї, вона не має нормотворчих функцій, а уповноважена видавати лише накази організаційно-розпорядчого характеру, тоді як нормативні акти в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації видає Мінтрансзв'язку. Тому систему органів виконавчої влади, що здійснюють управління безпекою цивільної авіації, не можна сьогодні вважати остаточно сформованою. Сам факт постійного внесення змін до цієї системи свідчить про те, що в Україні вона ще остаточно не склалася.

Для вирішення зазначених проблем пропонується: законодавчо визначити систему, статус, функції та повноваження центральних органів виконавчої влади в сфері управління повітряним транспортом. На базі сьогоднішньої Державіаадміністрації, на думку дисертанта, необхідно створити Міністерство цивільної авіації як провідний центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі повітряного транспорту, зосередивши в нього всі відповідні функції, а також спеціальний незалежний від нього і підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України орган з розслідування авіаційних подій та інцидентів.

У Розділі третьому „Форми та методи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні” досліджуються основні форми і методи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації.

У підрозділі 3.1. „Форми адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації” розглянуті основні правові форми, в яких об'єктивується адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, серед яких автор, залежно від змісту управлінської діяльності, виділяє такі види: видання нормативно-правових актів; укладення адміністративно-правових договорів (зокрема щодо охорони об'єктів цивільної авіації); здійснення юридично значущих дій, основними з яких для даної сфери правовідносин є державна реєстрація, сертифікація, ліцензування, надання дозволу на зліт чи посадку, надання повітряного коридору, допуск до виконання польоту; видання інших офіційних документів у сфері цивільної авіації; державний контроль та нагляд; службові розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними суднами.

Окремою формою адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації визначається державний контроль (нагляд), який справедливо розглядають і як одну з найважливіших функцій управління. Підкреслюється, що здійснення контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації Державіаадміністрацією не відповідає ст. 3-1 ПКУ та ч. 4 ст. 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, більше того - жодний орган виконавчої влади не має законних підстав для здійснення цієї функції, адже, хоча ст. 3-1 ПКУ і уповноважує на це де-юре Мінтрансзв'язку, однак, всупереч вимогам ч. 4 ст. 4 зазначеного закону, не визначає його повноваження під час здійснення державного нагляду чи контролю. Зважаючи на це, обґрунтовується необхідність внесення змін до ПКУ та включення відповідних норм до проекту нового ПКУ, зокрема слід передбачити відповідні повноваження Державіаадміністрації.

У підрозділі 3.2. „Методи адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації” проаналізована їх специфіка в даній сфері.

Дисертантом наголошується на необхідності розрізняти методи правового регулювання, які характеризують правовий інститут адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації, і методи управління, що характеризують адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації як врегульовану правом діяльність уповноважених суб'єктів - держави в особі її органів (переважно виконавчої влади) та посадових осіб, а також недержавних суб'єктів. До спеціальних методів державного управління безпекою цивільної авіації дисертант відносить методи субординації і реординації у вертикальних правовідносинах та метод координації в горизонтальних.

У роботі розглядаються також методи переконання, заохочення та примусу в адміністративно-правовому забезпеченні безпеки цивільної авіації. Метод переконання застосовується переважно у формі пропаганди, навчання, ознайомлення з технікою безпеки, правилами, інструкціями, технічними нормами та забезпечується сертифікацією через складення кваліфікаційних іспитів, у чому виявляється метод примусу. Робиться висновок, що метод переконання у даній сфері ефективний лише в поєднанні з методом примусу. Метод заохочення в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації по відношенню до цих двох є допоміжним, оскільки застосування його не в комплексі з іншими методами є неефективним. Тому в роботі обґрунтовується думка, що найефективнішим методом адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації є адміністративний примус. Це пов'язано зі специфікою сфери суспільних відносин, в якій переважає імперативний метод правового регулювання.

У підрозділі 3.3. „Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на безпеку цивільної авіації в Україні” проаналізовано окремі склади адміністративних правопорушень у цій сфері, обґрунтовано необхідність посилення санкцій за їх вчинення.

Дисертантом акцентується увага на тому, що адміністративні проступки та злочини проти безпеки цивільної авіації розмежовані в законодавстві недостатньо чітко. Для усунення цього недоліку пропонується законодавчо визначити терміни, які б відмежовували склади адміністративних правопорушень (проступків) від аналогічних складів злочинів.

На сьогодні існує значна кількість органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення проти безпеки цивільної авіації. Для підвищення оптимізації цієї діяльності автор вважає за доцільне звузити в КУпАП їх коло, позбавивши суди (суддів) права розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 112 КУпАП.

У роботі зазначається, що стягнення, встановлені чинним КУпАП за адміністративні правопорушення проти безпеки цивільної авіації, не відповідають шкідливості даних діянь та можливій вигоді для правопорушника від порушення відповідних правил, а тому є неефективними. Пропонується посилити адміністративну відповідальність за ці види правопорушень шляхом внесення відповідних змін до КУпАП.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення наукових праць, законодавства та практики його застосування, автором запропоновано вирішення наукового завдання, яке раніше не вирішувалось у вітчизняній юридичній науці, що полягає у визначенні сутності, сучасного стану та основних напрямів розвитку адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні.

Сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на його вирішення. Основні з них такі:

1. Безпека цивільної авіації - це стан нормальної і безпечної діяльності авіації і авіаційних об'єктів, за якого небезпечні фактори контролюються на певному, заздалегідь визначеному у міжнародних та національних правових актах, рівні.

2. Забезпечення безпеки цивільної авіації полягає у здійсненні комплексу заходів, необхідних для нормальної і безпечної діяльності авіації і авіаційних об'єктів, та охоплює забезпечення авіаційної безпеки, безпеки польотів, екологічної безпеки авіації.

3. Екологічну безпеку цивільної авіації пропонується визначати як стан, за якого небезпечні для навколишнього природного середовища фактори (авіаційний шум та емісія шкідливих речовин) контролюються на заздалегідь визначеному стандартами (сертифікаційними вимогами) рівні.

4. Запропоноване авторське визначення поняття „цивільна авіація”, „безпека польотів”, „безпека аеронавігації”.

5. З метою усунення колізій та уніфікації термінології пропонується в усіх нормативно-правових актах України замінити терміни:

а) „авіаційна безпека” більш точним: „захищеність авіації від актів незаконного втручання в її діяльність”;

б) „забезпечення авіаційної безпеки” - „захист авіації від актів незаконного втручання”.

6. З метою усунення прогалин і колізій пропонується: здійснити систематизацію у формі повної кодифікації авіаційного законодавства (актів, що мають силу закону); включити до ПКУ окремий розділ „Безпека цивільної авіації”.

7. З метою підвищення ефективності та спеціалізації на базі сьогоднішньої Державної авіаційної адміністрації пропонується створити Міністерство цивільної авіації як провідний центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі повітряного транспорту, зосередивши в нього всі відповідні функції, а також на виконання стандартів ІСАО та ЄС, спеціальний незалежний від нього і підпорядкований безпосередньо уряду орган з розслідування авіаційних подій та інцидентів.

8. Для приведення нормативно-правового регулювання державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації у відповідність з ч. 4 ст. 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, доцільно включити до ст. 3-1 ПКУ норми, в яких передбачити:

а) повноваження Державіаадміністрації щодо контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації;

б) вичерпний перелік санкцій за порушення вимог законодавства, а також порушень, які є підставою для застосування санкцій.

9. Запропоноване авторське визначення поняття командир повітряного судна, яким є пілот, спеціально призначений для цього експлуатантом або, у випадку авіації загального призначення, власником повітряного судна, який відповідає за безпеку під час польоту та виконання польотного завдання. Командир повітряного судна повинен мати свідоцтво пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном цього типу і керівництва екіпажем. У ст. 38 ПКУ пропонується: в назві ст. 38 ПКУ слово „права” замінити словом „повноваження”, а на початку тексту статті слова „У процесі своєї професійної діяльності командир цивільного повітряного судна має право:” замінити словами: „Під час виконання завдання на політ, командир цивільного повітряного судна уповноважений: ...”, а також доповнити ст. 38 ПКУ частиною другою такого змісту: „Зазначені повноваження командира повітряного судна повинні розглядатись як його обов'язки, якщо це необхідно для забезпечення прав і свобод людини, безпеки на борту повітряного судна під час польоту, збереження повітряного судна, виконання польотного завдання, інших трудових обов'язків командира, захисту інтересів експлуатанта”.

10. З метою законодавчого розмежування адміністративних проступків і злочинів запропоновано доповнити ст. 276 ККУ Приміткою такого змісту:

„Під тяжкими наслідками в цій статті та статтях 277-282 слід розуміти загибель однієї або більше осіб, спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, знищення або приведення у непридатний до експлуатації стан рухомого складу або суден, заподіяння великої матеріальної шкоди, значної шкоди навколишньому природному середовищу. Під великою матеріальною шкодою в цій статті та статтях 276, 277, 282 слід розуміти шкоду, що в десять і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати. Під виразом „створило небезпеку” в ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 281, „створило загрозу” в ч. 1 ст. 282, „могло спричинити аварію” в ч. 1 ст. 277 слід розуміти створення такої ситуації, за якої настання відповідних наслідків було б неминучим, але не сталося внаслідок втручання інших осіб або обставин”.

11. У КУпАП доцільно:

а) збільшити як мінімальну, так і максимальну межу штрафів за порушення норм і правил у сфері авіаційної діяльності, одночасно скоротивши діапазон між ними;

б) передбачити адміністративну відповідальність юридичних осіб - суб'єктів господарювання, за порушення норм і правил у сфері авіаційної діяльності;

в) передбачити в КУпАП додаткові стягнення за повторне протягом року вчинення діянь, передбачених ч. 5 ст. 111, в ст. 113, ч. 2 ст. 120, ч. 3 ст.133 КУпАП, позбавлення винних членів екіпажу свідоцтв на право здійснювати професійну діяльність (анулювання сертифіката);

г) окремою статтею передбачити адміністративну відповідальність за керування повітряним судном у стані сп'яніння, якщо це не призвело до тяжких наслідків, у вигляді штрафу підвищеного розміру, з позбавленням права керування повітряним судном;

д) у ст. 228 КУпАП передбачити право посадових осіб органів повітряного транспорту і, зокрема, командирів повітряних суден розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 112 КУпАП.

12. У ПКУ слід передбачити:

а) анулювання сертифіката у суб'єктів авіаційної діяльності, а також ліцензії у суб'єктів господарювання, які допустили порушення.

б) адміністративну відповідальність за порушення правил використання повітряного простору, а також за порушення правил безпеки експлуатації повітряних суден.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Філіппов А. В. Правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні: актуальні питання / Г. Г. Забарний, А. В. Філіппов // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 9. - С. 45-55.

2. Філіппов А. В. Поняття „безпека авіації” та „авіаційна безпека” в українському законодавстві та юридичній науці / А. В. Філіппов // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 2. - С. 102-109.

3. Філіппов А. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на безпеку цивільної авіації: дискусійні питання / А. В. Філіппов // Юридична Україна. - 2006. - № 6. - С. 26-30.

4. Філіппов А. В. Мінтрансзв'язку та Державіаслужба: проблема взаємодії в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні / А. В. Філіппов // Юридична Україна. - 2006. - № 9. - С. 17-21.

5. Філіппов А. В. Необхідність посилення адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері безпеки цивільної авіації / А. В. Філіппов // Юридична Україна. - 2007. - № 1. - С. 30-34.

6. Філіппов А. В. Державний контроль та нагляд за безпекою цивільної авіації в Україні: правові питання / А. В. Філіппов // Малий і середній бізнес (Право, держава, економіка). - 2008. - № 1-2. - С. 119-124.

Інші статті, тези виступів на конференціях і семінарах:

7. Філіппов А. В. Поняття „авіаційна безпека” в українському законодавстві / А. В. Філіппов // Актуальні питання реформування правової системи України: зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 2-3 червня 2006 р., Луцьк: у 2-х т. Т. 1 / Уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. - Луцьк : РВВ «Вежа», Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - С. 218-222.

8. Філіппов А. В. Спеціально уповноважений орган з питань безпеки цивільної авіації: міжнародні стандарти та українське законодавство / А. В. Філіппов: матеріали VІІ Міжнародної наук.-тех. конференції [„АВІА-2006”], (25-27 вересня 2006 р., Київ) / Національний авіаційний університет. - К. : НАУ, 2006. - Т. 2. - С. 6.36-6.39.

9. Філіппов А. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері безпеки цивільної авіації: необхідність посилення / А. В. Філіппов: матеріали VІІІ Міжнародної наук.-тех. конференції [„АВІА-2007”], (25-27 квітня 2007 р. Київ) / Національний авіаційний університет. - К. : НАУ, 2007. - Т. 3. - С. 61.5-61.8.

10. Філіппов А. В. Безпека цивільної авіації як комплексне поняття / А. В. Філіппов // Повітряне і космічне право: Юридичний вісник. Наукові праці Національного авіаційного університету. - К. : Видавництво Національного авіаційного університету „НАУ-друк”, 2007. - № 3. - С. 21-25.

11. Філіппов А. В. Правові питання державного управління безпекою цивільної авіації / А. В. Філіппов // Повітряне і космічне право: Юридичний вісник. Наукові праці Національного авіаційного університету. - К. : Видавництво Національного авіаційного університету „НАУ-друк”, 2007. - № 4. - С. 10-15.

12. Філіппов А. В. Проблема безпеки цивільної авіації: порівняльний аналіз чинного ПКУ та проекту ПКУ / А. В. Філіппов // Повітряне і космічне право: Юридичний вісник. Наукові праці Національного авіаційного університету. - К. : Видавництво Національного авіаційного університету „НАУ-друк”, 2008. - № 3. - С. 8-13.

Размещено на Allbest.ru