Адаптація зарубіжного досвіду реформування діяльності органів місцевого самоврядування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Адаптація зарубіжного досвіду реформування діяльності органів місцевого самоврядування в Україні

Астапова Тетяна Олександрівна

Спеціальність 25.00.04 - місцеве самоврядування

Харків - 2010

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний процес демократичних перетворень в українському суспільстві потребує від держави вирішення нових правових, економічних, політичних і соціальних завдань, головними з яких є формування ефективної системи місцевого самоврядування як максимально наближеного до населення інституту, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності, запровадження дієвих механізмів соціальної взаємодії із самоврядними структурами.

Важливим засобом розв'язання зазначених завдань є зарубіжний досвід реформування діяльності органів місцевого самоврядування, що має бути адаптованим до умов України, оскільки ідея реформування ще належним чином законодавчо не відпрацьована, а консервативні тенденції в управлінні, як наслідок тоталітарного минулого країни, залишаються сильними.

Інтерес до проблематики місцевого самоврядування і запозичення зарубіжного досвіду визначається активною реалізацією євроінтеграційних прагнень України, ефективністю соціального діалогу в країнах Європейського Союзу між владою та населенням. З цієї точки зору особливої уваги науковців заслуговують питання забезпечення правової, організаційної та фінансової автономії органів місцевого самоврядування з урахуванням зарубіжного досвіду, що й обумовлює актуальність теми дисертації.

Стан наукової розробки проблеми. Питанням удосконалення взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади присвячено чимало наукових праць. Демократичні перетворення у цій сфері, як одна з форм реалізації волевиявлення населення, привертає все більшу увагу дослідників. Розробкою цієї проблематики в Україні активно займаються такі дослідники, як М. Клепацький, Р. Кобець, В. Комов, Д. Кольцова, В. Кравченко, Л. Лановюк, В. Лісовик, А. Матвієнко, О. Молодцов, М. Підмогильний, М. Пітцик та ін. Зокрема, питання зростання ролі територіальних громад у вирішенні місцевих справ обґрунтовують у наукових працях В. Бабаєв, О. Батанов, Л. Беззубко, Е. Горян, Д. Кольцова, Г. Музиченко, Л. Савченко, В. Сидоренко та ін., а шляхи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування, у т.ч. й на основі використання зарубіжного досвіду, - А. Гошко, В. Дзюндзюк, В. Корженко, В. Луговий, В. Мамонова, Н. Мельтюхова, Н. Миронова, Ю. Чернецький, Ю. Шаров та ін.

Серед зарубіжних дослідників моделей діяльності публічних органів влади слід відзначити таких авторів, як Д. Бітон, Дж. Боукерт, Дж. Кларк, К. Полліт, С. Роджерс, М. Сандьєр, К. Томкінс, К. Талбот, Б. Хадсон, М. Хольцер, К. Худ та ін.

Вивченню безпосередньо закордонного досвіду реформування місцевого самоврядування та його використання на пострадянському просторі присвячено праці таких українських і російських вчених, як Р. Бабун, М. Баглай, В. Бойцов, Т. Васильєва, С. Вобленко, В. Єршов, І. Козюра, О. Лебединська, Є. Морозова, Л. Парфьонова, І. Соколова, І. Соскін, А. Ткачук, І. Черник, В. Чиркін, О. Яцунська та ін.

Проте, незважаючи на досить широкий спектр досліджень проблем місцевого самоврядування, більшості наукових праць бракує комплексного аналізу участі громадян у місцевому управлінні, пропозицій щодо адаптації механізмів взаємодії органів місцевого самоврядування і населення до умов вітчизняного соціально-політичного простору, що також актуалізує обрану тему дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана із науково-дослідною роботою "Політика територіальних органів влади в умовах трансформації українського суспільства" (державний реєстраційний номер 0106U012322), що виконувалась кафедрою політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, в рамках якої здобувачем визначено можливості використання діяльнісного потенціалу територіальної громади для вирішення актуальних проблем місцевого значення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування напрямків і засобів реформування організації взаємодії органів місцевого самоврядування в Україні і населення на основі використання досвіду провідних країн світу та нових підходів до розв'язання цих питань.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

-визначити особливості самоврядних форм організації населення у вирішенні місцевих справ в Україні та за кордоном;

-з'ясувати сучасні тенденції розвитку системи місцевого самоврядування у світі;

-виявити організаційну побудову сучасних моделей місцевого самоврядування за кордоном та можливості їхнього запровадження в Україні;

-дослідити вітчизняне законодавство з точки зору правового забезпечення громадян в управлінні на місцевому рівні та співставити його із закордонними аналогами;

-узагальнити зарубіжний досвід діалогової взаємодії громадян та влади з питань удосконалення механізмів управління соціально-економічним розвитком територій;

-класифікувати послуги, які можуть надаватися населенню органами місцевого самоврядування в умовах демократизації суспільних відносин з метою розширення їх переліку;

-проаналізувати використання сучасних інформаційних технологій для організації взаємодії органів місцевого самоврядування і населення.

Об'єкт дослідження - місцеве самоврядування в Україні.

Предмет дослідження - адаптація зарубіжного досвіду діяльності органів місцевого самоврядування до умов України.

Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний і структурно-функціональний підходи. Для теоретичного осмислення різних аспектів дослідження застосовувались методи аналізу і синтезу (при визначенні форм і методів взаємодії органів місцевого самоврядування з населенням, типів народовладдя), моделювання (при запровадженні зарубіжного досвіду діяльності органів місцевого самоврядування в Україні), абстрагування та узагальнення (з'ясування основних принципів партисипативної та споживацької моделей управління), порівняння (визначення особливостей місцевого самоврядування в Україні та зарубіжних країнах), соціологічного опитування (визначення основних проблем в діяльності органів місцевого самоврядування) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень щодо удосконалення взаємодії органів місцевого самоврядування в Україні і населення, виходячи із сучасних організаційно-правових можливостей та спираючись на використання досвіду розвинених країн. Новизна отриманих результатів конкретизується у таких положеннях:

вперше:

- на основі зарубіжного досвіду обгрунтовано шляхи реалізації принципів партисипативного управління в діяльності органів місцевого самоврядування, що передбачає розширення участі громадян в управлінні місцевими справами на трьох рівнях: моніторинг громадської думки; розробка альтернативних рішень самоврядними об'єднаннями громадян; їх реалізація з урахуванням результатів місцевих референдумів, результатів розгляду судових позовів щодо неправомірної діяльності місцевої влади, реалізації місцевих громадських і законодавчих ініціатив;

удосконалено:

- технологію реалізації принципів споживацької моделі управління в діяльності органів місцевого самоврядування, а саме: принципу доступності, що передбачає широке запровадження надання онлайнових послуг населенню через мережу точок доступу; принципу диференціації, що вимагає урахування потреб та інтересів конкретних груп громадян, індивідуального підходу при наданні соціальних послуг; принципу "спільного виробництва", що полягає у розширенні можливості громадян брати участь у формуванні портфеля послуг, які їм надаються, і визначенні вимог до їх якості;

- використання засобів бенчмаркінгу для удосконалення партнерських відносин між органами місцевого самоврядування і населенням;

дістало подальший розвиток з'ясування:

- сучасних проблем розвитку системи місцевого самоврядування, до яких віднесено: вплив глобальних змін на вирішення місцевих справ, запровадження інтегрованого управління, забезпечення позитивних змін в соціально-економічному розвитку та розширення економічної самостійності територій, підвищення мобільності робочої сили;

- перспектив реалізації концепції електронної демократії на місцевому рівні, зокрема, забезпечення участі громадян у вирішенні питань місцевого значення, організація електронного голосування, розвиток соціального партнерства;

- недоліків чинного законодавства щодо реалізації прав громадян на безпосереднє управління територією.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні засобів підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Основні положення та висновки, сформульовані в роботі, можуть бути використаними під час адміністративної реформи в Україні, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, розробці лекцій та практичних занять з питань регіонального управління та місцевого самоврядування.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в діяльності Комінтернівської районної у м. Харкові ради (довідка про впровадження № 01-1024/14 від 14.10.2009 р.), Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (довідка про впровадження № 01-834-01/16 від 16.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на VІІ та VІІI міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2007р.; м. Харків 2008р.), науково-практичних конференціях “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (м. Київ, 2008р.), “Місцеве самоврядування у великому місті: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Харків, 2009р.), “Актуальні питання публічного управління” (м. Феодосія, 2009р.), науково-практичній відеоконференції “Реформування системи публічної адміністрації - запорука покращення ефективності державного управління ” (м. Харків, 2009р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертації викладено у восьми наукових працях, п'ять з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління. Загальний обсяг публікацій становить понад три авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, двох додатків на 18 сторінках, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 217 сторінок, у тому числі рисунків - 28 (на 10 стор.). Список використаних джерел складається із 295 найменувань на 29 сторінках, у т.ч. 88 - іноземними мовами.

1. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.

Перший розділ - "Наукові засади та історичні аспекти розвитку місцевого самоврядування" - містить результати дослідження щодо теоретичного обґрунтування шляхів удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні з урахуванням історичних аспектів і сучасних тенденцій його розвитку, пов'язаного із втіленням ідей громадянського суспільства, яке можна розділити на чотири етапи: попередній (від античності - до XVI-XVII ст.) - становлення ідеї громадянського суспільства, його філософське обґрунтування, зародження його окремих інститутів; природно-правовий етап (XVII-XVIII ст.) - виникнення і розвиток концепції природного права і суспільного договору як провідної ідеї громадянського суспільства; інституційний (XIX - перша четверть XX ст.) - політичне визнання і утвердження ідейного панування концепції суспільного договору; культурно-світоглядний (20-ті роки XX ст. - наш час) - перехід від декларування вимог економічної і політичної свободи особистості до розширення свобод у сфері культури, стилю життя, світогляду і т.п.

Сам інститут місцевого самоврядування відіграє значну роль в процесі формування громадянського суспільства, оскільки всі громадянські права і масові форми активності громадян, різні позадержавні прояви суспільного життя зароджуються і зрештою реалізуються в місцевих громадах, що створюють базу громадянського суспільства. Саме місцеве самоврядування відіграє вирішальну роль в реалізації одного з головних завдань сучасності - об'єднання в єдине ціле інтересів держави, суспільства і особистості, оскільки сама його сутність полягає в гармонізації прав і свобод людини та громадянина з інтересами держави і суспільства.

Основними новелами сучасного самоврядування в європейських країнах є реалізація принципів партисипативної демократії та упровадження споживацької моделі відносин між органами місцевого самоврядування і членами територіальних громад. Партисипативність як безпосередня участь громадян або місцевої територіальної громади в управлінні територією пов'язана з ідеями античних мислителів і є закономірним етапом розвитку демократії, який визначається застосуванням критеріїв безпосередньої участі громадян в управлінні та ступенем свободи усіх громадян взагалі.

Перехід від представницької до партисипативної демократії можна здійснювати через освітній процес (поступове впровадження в суспільну свідомість її ідей, принципів і норм за допомогою спеціальних освітніх програм), професійний процес (упровадження ідей партисипативної демократії у свідомість громадян через цінності і норми організаційної культури), соціальний процес (використання таких методів впливу, як соціальна реклама, публікації в періодичних виданнях, спеціальні телепередачі, телезвернення і виступи політиків).

Характерною рисою сучасного самоврядування в європейських країнах є перехід до так званої споживацької моделі у відносинах між органами місцевого самоврядування (постачальниками послуг) і громадянами (споживачами послуг). У зв'язку з цим і вся діяльність даних організацій стала розглядатися через призму задоволення потреб і конкретних запитів споживача.

Споживацька модель базується на трьох основних принципах: соціальні послуги, що відповідають певним стандартам якості, мають бути однаково доступними для усіх споживачів; принципі диференціації, що стверджує необхідність урахування потреб і інтересів конкретних громадян, запровадження індивідуального підходу в наданні соціальних послуг; принципі спільного виробництва (надання громадянам можливості самим брати участь у формуванні портфеля послуг, які їм надаються, і у визначенні вимог до якості окремих послуг).

Другий розділ - "Місцеве самоврядування в Україні та за кордоном: особливості використання діяльнісного потенціалу територіальних громад" - містить результати узагальнення зарубіжного досвіду щодо діяльності органів місцевого самоврядування, визначення організаційно-правових засад забезпечення участі громадян у вирішенні місцевих справ, а також результати соціологічних досліджень щодо поширення взаємодії органів місцевого самоврядування і населення.

Задекларованими принципами місцевого самоврядування в Україні є народовладдя, гласність, підзвітність, відповідальність його органів та посадових осіб перед територіальними громадами. Зазначене дозволяє стверджувати, що громадяни України мають незаперечне право на здійснення місцевого управління та участь у вирішенні місцевих проблем, що цілком відповідає принципам партисипативної демократії.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розвивається декілька форм безпосередньої участі громади в управлінні територією: органи самоорганізації населення, громадські слухання, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, місцеві референдуми. Але усі вони в силу недосконалості чинного законодавства відзначаються низьким рівнем самоорганізації населення, протидією з боку місцевої влади, яка не бажає передавати громаді частину своїх повноважень, не забезпечують повного використання управлінського потенціалу.

В той же час, аналіз закордонного досвіду, зокрема США та країн ЄС переконує в необхідності активного використання принципів партисипативної демократії та споживацької моделі в діяльності місцевих органів влади. Свою реалізацію в Україні вони можуть знайти через запровадження конкретних інституціоналізованих форм управління, серед яких особливе значення має залучення громадян та їх асоціацій, спілок до прийняття управлінських рішень, заохочення громадської ініціативи, забезпечення прозорості в діяльності органів влади, створення сучасних інформаційних систем взаємодії з мешканцями відповідної територіальної громади.

Практично в усіх органах влади існують потужні підрозділи по зв'язках з громадськістю і захисту прав людини, які обслуговують участь різних верств населення у вирішенні справ території, а також забезпечують цілеспрямовану роботу з окремими категоріями громадян. Як показав проведений аналіз, форми залучення громадян до управління справами на місцевому рівні можуть бути різними, але результат має бути єдиним - підвищення ефективності процесу управління територією, забезпечення його прозорості й прогнозованості. Органи місцевого самоврядування у своїй роботі повинні враховувати потреби і запити населення, що потребує ретельного вивчення громадської думки й удосконалення прийняття оптимальних рішень.

З'ясовано, що законодавство більшості західних країн чітко прописує рівень компетенції різних управлінських структур у питаннях вирішення актуальних місцевих проблем. Відповідні статути територіальних громад зобов'язують місцеву владу постійно радитися з громадянами, не допускаючи нехтування їхніми інтересами.

В той же час, на прикладі Харківської області встановлено, що працівники органів місцевого самоврядування визнають наявність гострих проблем щодо взаємодії їх організацій з громадськістю, не вважаючи діяльність управлінських структур прозорою і спрямованою на надання населенню якісних соціальних послуг.

Населення територій ще не має постійного доступу до інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, що не є утаємненою відповідно до чинного законодавства (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл відповідей респондентів на запитання: "Наскільки, на Ваш погляд, населення є поінформованим про діяльність Вашої організації?" (у % до всіх)

Важливою проблемою взаємодії з громадськістю на місцевому рівні залишається і технологізація надання соціальних послуг громадянам. Більше того, переважна частина працівників органів місцевого самоврядування не може стверджувати, що на рівні їхніх організацій існує конкретний перелік соціальних послуг, які надаються, та відповідний перелік їхніх споживачів. Тому процеси взаємодії влади і населення потребують пожвавлення шляхом запровадження сучасних форм управління.

У третьому розділі - "Основні напрями удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування" - визначено напрями забезпечення позитивних змін у діяльності органів місцевого самоврядування та нові підходи щодо розширення участі громадян в управлінні розвитком території.

Світовий досвід свідчить про доцільність використання в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування принципу пріоритетності суспільних (колективних) інтересів і потреб місцевого співтовариства, коли конструкція системи задоволення потреб громадян виглядає переверненою, тобто кількісні і якісні потреби місцевого співтовариства визначають не органи управління (як це є характерним для органів державної виконавчої влади), а безпосередньо самі громадяни. Для цього вони продукують і посилають відповідні інформаційні повідомлення місцевій владі, яка, у свою чергу, передає їх державі. Таким чином, у даному ланцюжку органи місцевого самоврядування виступають як необхідні та важливі посередники між державою і суспільством, які, до того ж, із всіх владних інститутів є найбільш наближеними до населення, а отже, найкращим чином обізнаними щодо його потреб.

Більш тісні зв'язки з громадянами і частіші контакти з ними є тією перевагою, що дозволяє органам місцевого самоврядування забезпечувати вищу ефективність надання послуг у порівнянні з органами виконавчої влади. Здійснюючи свою діяльність, органи місцевого самоврядування стикаються з низкою принципово нових викликів в управлінні на місцевому рівні під впливом глобалізації, до яких належать: необхідність запровадження інтегрованого управління; очікування позитивних змін з боку громадян; зростання економічної самостійності території; підвищення мобільності робочої сили; демографічні зміни. За таких умов одним з найважливіших напрямів підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування має стати використання комплексного підходу щодо надання послуг громадянам, тобто застосування їх різних організаційних форм, до яких належать: послуги, що надаються державними службами; безкоштовні послуги; послуги, що надаються на основі угод між адміністраціями міст або регіонів; контрактні послуги; франчайзингова форма послуг; гранти; використання ваучерів; ринкові послуги.

Іншим напрямом підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування має стати забезпечення реалізації на практиці партисипативної демократії на принципах партисипативного управління, а саме: добровільна участь громадян в управлінні (робота у відповідних комісіях, експертні опитування); постійна допомога органу місцевого самоврядування робочим групам чи комісіям, надання їм необхідної інформації; чітка регламентація участі громадян в управлінні; забезпечення зворотного зв'язку між суб'єктами і об'єктами управління; реалізація ініціативних проектів громадян; позитивна оцінка значущих досягнень.

Важливим інструментом забезпечення участі громадян в управлінні є так звана "електронна демократія", яку на місцевому рівні можна реалізовувати за декількома напрямами, а саме: інформаційним, просвітницьким, через участь громадян у засіданнях громадських комітетів і комісій, забезпечення зворотного зв'язку з громадянами, голосування на виборах (електронне голосування), розвиток соціального партнерства.

Корисним для України у цьому контексті є зарубіжний досвід запровадження сучасних моделей діяльності органів місцевого самоврядування, пов'язаних з концепціями "електронного уряду", "єдиного вікна" і сучасних управлінських технологій (бенчмаркінг та ін.). Щоб онлайнові послуги були дійсно ефективними, необхідно: забезпечити доступність послуг там, де в них є потреба, і тоді, коли їх потребують; використовувати для надання послуг мережу медіа-засобів; сегментувати ринок послуг з урахуванням специфічних потреб різних груп населення; забезпечити зворотний зв'язок за змістом (контентом) і якістю послуг, що надаються; передбачити групування послуг в залежності від їх орієнтації на ті чи інші випадки життя; забезпечити різносторонній аналіз інформації за різними моделями надання послуг тощо.

Щоб бути ефективною, модель "єдиного вікна" повинна відповідати трьом основним характеристикам: бути гнучкою і універсальною до змін нормативної бази, здатною виконувати функції видачі документів і надання послуг; мати багатоканальність інформації про звернення і громадян; бути доступною для клієнтів різних відомчих баз даних.

населення місцевий самоврядування правовий

Висновки

У сукупності одержані результати дослідження дозволили розв'язати важливе науково-прикладне завдання щодо обґрунтування теоретичних засад запровадження в діяльність органів місцевого самоврядування України нових принципів і підходів до організації взаємодії з населенням з урахуванням зарубіжного досвіду. На підставі цього можна сформулювати такі загальні висновки.

1. Місцеве самоврядування є важливою складовою формування і розвитку громадянського суспільства і водночас формою політичної самоорганізації місцевих громад. Саме завдяки місцевому самоврядуванню громадянин отримує можливість реалізовувати свої можливості щодо участі в удосконаленні владних відносин, прийнятті суспільно значущих рішень, розв'язанні нагальних проблем місцевого значення. Головне соціальне призначення місцевого самоврядування - гармонізація прав і свобод людини та громадянина з інтересами держави і суспільства, забезпечення такого розвитку територіальної громади, за якого кожен з її членів мав би широкі можливості для самореалізації, задоволення своїх життєвих потреб.

2. Основними викликами місцевому самоврядуванню у сучасних умовах виступають: процеси глобалізації; необхідність забезпечення інтегрованого управління територіями; зростання економічної самостійності суб'єктів підприємницької діяльності; підвищення мобільності робочої сили; демографічні зміни.

3. Як засвідчив закордонний досвід, подолання існуючих викликів місцевому самоврядуванню стає можливим за умов переходу від традиційної представницької (де громадяни для захисту своїх інтересів обирають до влади своїх представників) до партисипативної демократії, заснованої на принципах безпосереднього управління державою, суспільством та окремою територію співтовариством вільних громадян. Основними перевагами партисипативної демократії є: можливість кожному індивідууму реалізувати свій громадський потенціал; подолання абсентеїзму; зміна ставлення органів влади до громадян, визнання пріоритетності їхніх прав та свобод і, як наслідок, підвищення довіри до самої влади; відродження у громадян відчуття соціальної справедливості.

4. Задекларовані в Конституції України принципи партисипативної демократії, зокрема, народовладдя, забезпечення участі громадян в управлінні тощо, стикаються з багатьма труднощами на шляху їх реалізації на місцевому рівні. Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", існує п'ять основних форм участі громадян у місцевому управлінні, але усі вони не мають законодавчо закріплених процедур реалізації: органи самоорганізації населення (дозвіл на їх створення дають відповідні ради, окрім того вони не мають матеріальної основи для реалізації своїх повноважень); громадські слухання (не відпрацьованою залишається процедура ініціювання та проведення громадських слухань, а також реалізації їх рішень); загальні збори громадян за місцем проживання і місцеві ініціативи (не існує механізмів їхньої реалізації); місцеві референдуми (в існуючому законі, що регламентує його проведення, відсутній вичерпний перелік питань, з яких дозволяється проводити місцеві референдуми, не передбачена відповідальність за перешкоджання проведенню зборів громадян і порушення порядку реєстрації ініціативних груп, а сам референдум призначається виключно місцевою владою).

5. Проведене соціологічне дослідження в Харківській області дозволило визначити низку проблем в діяльності органів місцевого самоврядування: недосконалість організаційних структур виконавчих органів; низький рівень якості надання соціальних послуг населенню; відсутність у багатьох організацій чіткого переліку послуг, які надаються; непрозорість діяльності; непрофесіоналізм багатьох працівників; перекладання працівниками відповідальності за ситуацію на зовнішні чинники; невміння використовувати у повсякденній діяльності останні досягнення в галузі сучасних інформаційних технологій; недосконалість зв'язків з громадськістю і використання таких засобів комунікації, як телебачення, радіо, публічні виступи. На підставі цього пропонується підготовка і внесення відповідних змін до чинної законодавчої бази та планомірної перепідготовки управлінських кадрів.

6. Аналіз закордонного досвіду дозволив виділити такі найважливіші заходи щодо зміцнення взаємодії місцевої влади і населення: публікація щорічних звітів про свою діяльність для забезпечення прозорості дій місцевих органів влади; сприяння розвитку волонтерських рухів; моральне і матеріальне заохочення ініціативних громадян; розвиток співпраці між громадськими організаціями і організаціями місцевих підприємців; створення добровільних союзів активістів на підтримку політики, що проводиться місцевою владою; створення спеціалізованих комп'ютерних систем спілкування з мешканцями території; використання сучасних інформаційних технологій, зокрема, електронного врядування.

7. Заходи щодо забезпечення участі громадян в управлінні територією слід реалізовувати на трьох рівнях: висунення пропозицій (проведення соціологічних опитувань мешканців); розробка альтернатив (забезпечення участі громадян в роботі комісій, рад, проведення місцевих форумів, громадських слухань); вибору альтернатив (проведення референдумів, оскарження рішень місцевих органів влади в судовому порядку, реалізація місцевих громадських і законодавчих ініціатив).

8. Всілякої державної підтримки заслуговують такі форми залучення громадян до управління, як „електронна демократія” з використанням мережі Інтернет.

9. Впровадження принципів партисипативного управління передбачає якісні зміни у діяльності публічних органів влади, і, зокрема, органів місцевого самоврядування, які мають бути зорієнтованими, насамперед, на надання якісних соціальних послуг. Фіксація зазначеної ідеї відбулася у рамках розробки споживацької моделі публічного управління, позитивами якої є доступність послуг для всіх споживачів за умов забезпечення високих стандартів їхньої якості, домінування індивідуального підходу при наданні послуг, розширення можливості громадян брати безпосередню участь у формуванні портфеля послуг, які надаються.

10. Перспективним напрямом підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування є використання технологій бенчмаркінгу, які передбачають використання кращого досвіду на основі розвитку участі органів місцевого самоврядування в різних рейтингових оцінках якості управління.

11. Процес переходу до партисипативного управління та споживацької моделі місцевого самоврядування вимагає від держави здійснення низки важливих заходів, серед яких є необхідним внесення змін до чинного законодавства, зокрема щодо процедур реєстрації, фінансування діяльності органів самоорганізації населення, визначення чіткого кола їхніх повноважень, зміцнення взаємодії різних органів самоорганізації населення; ініціювання та проведення громадських слухань, формування переліку питань, які можуть розглядатися на таких слуханнях; удосконалення механізмів врахування результатів громадських слухань в рішеннях представницьких органів самоврядування.

Реалізація запропонованих заходів дозволить якісно змінити систему управління на місцях, зробити органи місцевого самоврядування реально підзвітними та відповідальними перед територіальними громадами, а громадян - реальними носіями влади.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Астапова Т.О. Досвід реформування місцевих органів влади Великобританії в умовах ринкових відносин / Т. О. Астапова // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 2 (28): у 2 ч. - Ч. 1. - С. 222-228.

2. Астапова Т.О. Партисипативна демократія як основа розвитку суспільства / Т. О. Астапова // Держава та регіони: наук.-виробничий журнал. - 2007. - № 3. - С. 13-17. - (Серія “Державне управління”).

3. Астапова Т.О. Споживацька модель діяльності органів місцевого самоврядування / Т. О. Астапова // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 1 (16). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. ? С. 250-257.

4. Астапова Т.О. Теоретичні аспекти та наукові засади поняття „громадянське суспільство” / Т. О. Астапова // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 4 (19). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 125-131.

5. Астапова Т.О. Форми надання послуг громадянам органами місцевого самоврядування / Т. О. Астапова // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 1 (24). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. ? С. 153-157.

6. Астапова Т.О. Електронна демократія як засіб громадянського впливу на державне управління / Т.О. Астапова // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VIII Міжнар. наук. конгресу, 27-28 березня 2008 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 120-121.

7. Астапова Т.О. Місцеве самоврядування: проблеми та перспективи розвитку в Україні / Т.О. Астапова // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю, Київ, 30 травня 2008 р.: у 3 т. / за заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. - К. : Вид-во НАДУ, 2008. - Т. 2. - С. 77-78.

8. Астапова Т.О. Місцеве самоврядування як інститут громадянського суспільства / Т. О. Астапова // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VII Міжнар. наук. конгресу, 29-30 березня 2007 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 57-58.

Размещено на Allbest.ru