Авторське право на аудіовізуальні твори

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

ВСТУП

Розділ I. Поняття та види аудіовізуальнх творів як об'єктів авторського права

1.1 Поняття аудіовізуальних творів

1.2 Види аудіовізуальних творів

1.3 Суб'єкти, що беруть участь у створенні та використанні аудіовізуального твору

Розділ II. Авторське право на аудіовізуальні твори

2.1 Підстави виникнення авторського права на аудіовізуальні твори

2.2 Зміст авторського права на аудіовізуальні твори

Розділ ІІІ. Відповідальність за порушення авторського права на аудіовізуальні твори

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Більшість країн приймають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини:

по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити немайнові та майнові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів;

по-друге, уряди свідомо прагнуть заохочувти творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.

У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначень, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об'єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого.

Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких серйозних матеріальних витрат може привести її права.

РОЗДІЛ І. Поняття та види аудіовізуальних творів як об'єктів авторського права

1.1 Поняття аудіовізуальних творів

Стаття 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” містить таке визначення аудіовізуального твору: аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Одночасно, в Законі України „Про кінематографію” закріплюється термін „фільм”. Так, відповідно до статті 3 зазначеного закону фільм - аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

На міжнародному рівні передбачено визначення кінематографічного твору: „твір будь-якої тривалості чи твір на будь-якому носії, зокрема художні кінематографічні твори, мультиплікаційні та документальні фільми, який відповідає положенням, що регулюють кіновиробництво і є чинними на території кожної з відповідних Сторін, та призначений для демонстрування в кінотеатрах” (стаття 3 Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво).

Аудіовізуальний твір слід відрізняти від відеограми, яка відповідно до статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” означає відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Чітке визначення відповідними суб'єктами, який саме об'єкт права інтелектуальної власності виступає предметом правовідносин - аудіовізуальний твір або відеограма, має вплив на подальший процес використання такого об'єкту, зокрема укладання договорів та виплати винагороди.

1.2 Види аудіовізуальних творів

Види аудіовізуальних творів:

· кінофільми,

· телефільми,

· відеофільми,

· діафільми,

· слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

До різновидів аудіовізуальних творів можна віднести рекламні та музичні відеоролики (відеокліпи), якщо вони відповідають вимогам, що встановлені чинним законодавством України, до визнання твору аудіовізуальним. Наприклад, у разі, якщо пишеться оригінальний сценарій, підбирається оригінальна музика, знімається оригінальний відеоролик тощо.

Телевізійний твір є різновидом аудіовізуального твору тільки у тому випадку, якщо він спеціально створений для показу телебаченням. Таким чином, театральна вистава, що передана телебаченням, не стає аудіовізуальним твором.

1.3 Суб'єкти, що беруть участь у створенні та використанні аудіовізуального твору і виконань

Основними особами, що мають авторське право на аудіовізуальний твір, є:

· режисер-постановник;

· автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

· автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

· художник-постановник;

· оператор-постановник.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про авторське право і суміжні права” зазначені особи визнаються авторами аудіовізуального твору.

У свою чергу, стаття 1 зазначеного закону передбачає, що автором може бути тільки фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. При цьому автором може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

В аудіовізуальному творі можуть брати участь не всі зазначені автори або одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених авторських функцій.

В аудіовізуальному творі також можуть використовуватися твори, які існували раніше та увійшли як складова частина до такого твору. При цьому автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір.

Під час створення аудіовізуального твору може використовуватися такий об'єкт суміжних прав як виконання.

Визначення „виконавець” міститься в статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Виконавець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Враховуючи зазначене, в більшості випадків в аудіовізуальному творі участь беруть такі суб'єкти суміжних прав як виконавець-артист (виконавець музичного твору) та виконавець-актор.

Суб'єктом суміжних прав може виступати особа, творчою працею якої створено як твір, так і виконання. У такому випадку такий суб'єкт є носієм авторського права. Наприклад, співак одночасно може бути автором слів та музики до аудіовізуального твору.

Виконавцями аудіовізуального твору можуть виступати дублери візуального ряду та звукового дубляжу.

До осіб, що можуть виступати суб'єктами авторського права на аудіовізуальний твір, належать продюсери та кіностудії (виробники аудіовізуального твору).

Стаття 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” містить положення щодо продюсера аудіовізуального твору, яким вважається особа, яка організує або організує та фінансує створення аудіовізуального твору.

Розкриття терміну „продюсер” міститься також в Законі України „Про кінематографію”, відповідно до якого продюсером фільму є фізична або юридична особа, яка організовує або організовує і фінансує виробництво та розповсюдження фільму (стаття 3).

Такий суб'єкт правовідносин як виробник аудіовізуального твору (або організація, що здійснює виробництво аудіовізуального твору) охоплюється визначенням „виробник фільму”, під яким розуміється суб'єкт кінематографії, який взяв на себе відповідальність за виробництво фільму (стаття 3 Закону України „Про кінематографію”). До виробників фільмів, окрім продюсерів, можуть належати й кіностудії, відеостудії, студії, тощо.

Створення аудіовізуальних творів може здійснюватися в якості замовлення. У такому випадку додатковим суб'єктом правовідносин у зазначеній сфері виступає замовник. У якості замовника можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава, інтереси якої в продюсерській системі кінематографії представляє Міністерство культури і туризму України (Державної служби кінематографії).

Інші особи, що є учасниками знімальної групи та здійснюють технічну роботу, не визнаються авторами аудіовізуального твору та не мають статусу суб'єктів авторського права на такий твір. Ними виступає звукооператори, звукооформувачі, інженерно-технічні працівники, гримери, робітники відділу декоративно-технічних споруджень, комбінованих зйомок,

аудіовізуальний твір авторський право

Розділ II. Авторське право на аудіовізуальні твори

2.1 Підстави виникнення авторського права на аудіовізуальні твори

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, тобто безпосередній створювач твору. При створенні твору спільною творчою працею кількох осіб, первинні авторські права виникають у них одночасно і вони визнаються згідно ст. 436 Цивільного кодексу України та ст. 13 вищевказаного закону співавторами. Авторське право на створений у співавторстві твір належить їм спільно. Визначальними ознаками співавторства є сумісна творча праця і творчий внесок кожного із співавторів та створення єдиного цілісного результату спільної творчої праці, для якого характерним є те, що виключення окремих частин твору, що створюються різними авторами або взагалі неможливе, або фізично можливе, але тягне за собою неможливість використання твору як єдиного цілого, призведе до втрати твором первісного значення.

Особа, яка є творцем, вправі спеціальним знаком охорони «соруrіght» © сповістити про наявність у неї авторських прав і не повинна доказувати їх приналежність, оскільки законом передбачена презумпція авторства особи, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Обов'язок підтвердження приналежності прав може бути покладено на неї лише у ході судового провадження у разі оспорювання цього факту іншою особою.

РОЗДІЛ ІІІ. Відповідальність за порушення авторського права на аудіовізуальні твори

Види порушень авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, передбачені в статті 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. До них належать:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Регламент № 3295/94 Ради Європейського співтовариства від 22.12.1994 р визначає „піратські товари” як товари, які є копіями або містять копії, виготовлені без згоди володільця авторських або суміжних прав, або володільця прав стосовно рисунка чи моделі, зареєстрованих у відповідному національному праві.

На сьогодні основними формами піратства є відеопіратство, піратство у сфері публічного використання та камкординг.

Відеопіратсво:

· чисте піратство - фільми, які не випускалися у відеоформаті в законному порядку. Подібні фільми, можливо, ще демонструються кінотеатрами;

· підробки - копії відеофільмів звичайного випуску, спеціально оформлені з метою надання їм виду справжнього продукту;

· одна за одною, послідовні копії - копії відеофільмів звичайного випуску, для яких не робилося спроб надання виду справжнього продукту.

Піратство у сфері публічного використання:

· недостача при поверненні копій продюсеру по завершенні контракту на розповсюдження;

· розкрадання копій, призначених для знищення, наприклад фальшиві акти про знищення, а копії продаються;

· неправомірне копіювання, коли за допомогою однієї добре зробленої копії фільму, який сам потім може служити для виготовлення копій фільму, що звичайно ж, будуть значно гіршої якості, ніж оригінали, надані продюсером. Камкординг (camcording) означає несанкціонований запис фільму в залі кінотеатру на камеру.

Поява піратських копій кінофільмів здійснюється у 2 етапи:

· камкординг протягом першої ночі після першої демонстрації фільму - дуже низька якість;

· період між початком кінотеатрального показу і випуском диску для домашнього відео - висока якість.

В якості боротьби та протидії камкордингу зацікавленим суб'єктам можна рекомендувати здійснення інформування студій та кінотеатрів про можливість таких противоправних дій, навчання персоналу кінотеатрів по виявленню камкордингу під час кіносеансів, а також проведення прихованого/відкритого спостереження за залом.

Порушення цілісності аудіовізуального твору. У наслідок концентрації реклами навколо кінофільмів та телевізійних проектів, такі твори можуть спотворюються об'ємними рекламними блоками. Такі дії з огляду на дотримання авторського права можуть бути порушенням немайнових або ж моральних прав авторів цієї аудіовізуальної продукції та породжувати ряд правових проблем.

Питання наявності порушення цілісності аудіовізуального твору у зв'язку з перериванням такого твору рекламою може вирішуватися у судовому порядку лише автором (авторами) аудіовізуального твору.

Відповідно до статті 51 Закону України „Про авторське право і суміжні права” захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав встановлені у статті 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.

Види відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав щодо аудіовізуальних творів встановлені відповідними кодексами України, а саме:

· Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 51-2, стаття 164-6, стаття 164-7, стаття 164-9);

· Кримінальним кодексом України (стаття 176, стаття 203-1, стаття 216).

Відповідно до цивільного законодавства України передбачається можливість відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; виплати компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

ВИСНОВКИ

Авторське право охороняє права автора твору, створеного в результаті творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, що мають відношення головним чином до засобів масових комунікацій - не тільки до друкованих публікацій, а й до радіо- та телепередач, прокату фільмів, комп'ютерних систем збереження та відтворення інформації.

Авторське право охороняє форму вираження ідеї, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає правова охорона форми твору- розташування слів, нот, знаків. В об'єктивному змісті авторське право являє собою сукупність правових норм, що регулюють відношення з приводу створення і використання творів, літератури, мистецтва. У суб'єктивному змісті авторське право - це особисті немайнові та майнові права, що належать особам, котрі створили твори науки, літератури, мистецтва.

Для того, щоб навчитися вчасно виявляти у своїй продукції, розробках створювані при цьому об'єкти інтелектуальної власності, необхідно набути певних знань у зазначеній сфері. Це дасть можливість одержати не тільки право на охорону інтелектуальної власності в країні та за кордоном, а й перетворити її у особливо конкурентоспроможний на ринку товар, нерідко дуже дорогий і високоприбутковий, в разі правильного його використання.

Аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Аудіовізуальні твори -- кінофільми, теле- і відеофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття. Це можуть бути фільми різного призначення -- художні, документальні, науково-популярні, навчальні, розважальні, мультиплікаційні тощо. Вони можуть вирізнятися також і за обсягом -- повнометражні, короткометражні, багатосерійні. Аудіовізуальні твори об'єднують слайдо-фільми, діафільми та інші кіно- і телетвори.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину і може її використовувати на свій розсуд незалежно від фільму.

На відміну від авторства на інші твори, індивідуальне авторство будь-кого з авторів аудіовізуального твору (фільму) встановити неможливо. Але оскільки фільм є цілісним твором, то розпоряджатися усіма вхідними до нього результатами творчої діяльності повинна одна особа. Зазвичай такою особою є продюсер фільму, або організація, що здійснювала виробництво фільму (така організація називається продюсерською компанією.

Захист майнових і особистих немайнових прав авторів здійснюється нормами різних галузей права - кримінального, адміністративного, цивільного. Але найчастіше застосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. Порушення прав автора можуть бути пов'язані з порушенням його майнових інтересів або тільки особистих прав.

Для правомірного використання частини аудіовізуального твору необхідно мати відповідний дозвіл від правовласника авторських прав на цей аудіовізуальний твір. Але це є вірним тільки у випадку, коли такою частиною є послідовність кадрів, а не окремий кадр. Отримати дозвіл на використання окремого кадру аудіовізуального твору можна в особи, що здійснювала зйомку фільму, тобто у кінооператора, тому що окремий кадр не є частиною аудіовізуального твору. Якщо у кадрі міститься зображення актору, то його дозвіл на використання його власного зображення є також необхідним. Слід зазначити, що права на використання окремого кадру та зображення актору можуть бути передані продюсеру (продюсерській компанії) за договором про створення аудіовізуального твору.

Розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.

Контрольна марка - спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист;

Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери та відтворювачі примірників аудіовізуальних творів. Контрольні марки видаються Установою. Будь-яка посередницька діяльність щодо одержання та розповсюдження контрольних марок забороняється.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Цивільний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2007 р.: (Відпов. офіц. текстові). - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007. - 328 с. - (Кодекс України)

2.Кодекс України про адміністративні правопорушення Станом на 10 травня 2007 р. - К.: Велес, 2007. - 176 с. (Офіц. док.)

3.Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 січн. 2008 р.: (Відпов.офіц. текстові). - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 176 с. - (Кодекс України)

4.Про авторське право та суміжні права: Закон України зі змінами внесеними від 22 травня 2003 року // Відомості ВРУ. - 2003 - № 13 - ст 181.

5.Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Закон України зі змінами від 10 липня 2003 року // Відомості ВРУ. - 2004 - №7 - ст 46.

6.Про затвердження положеннь з питань розповсюдження примірнирників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Постанова зі змінами від 24 березня 2004 року - № 369.

7.Про впорядкування торгівлі деякими підакцизними товарами, пов'язаними з використанням аудіовізуальних творів та примірників фонограм: Указ зі змінами від 27 червня 1999 року - №742/99

8.Атаманчук Г.А. Основи інтелектуальної власності: Курс лекцій. - Рівне: видавець Зень О.М., 2006. - 184 с.

9.Афанасьєва К. Авторське право на збереження цілісності аудіовізуального твору// Інтелектуальна власність.- 2003.-№10

10.Бачун О. Захист права інтелектуальної власності в Україні// Право України.-1997.-№1

11.Супутникове мовлення та проблеми захисту авторських та суміжних прав Беглий О. Мисенко О. Інтелектуальна власність № 6-7 2000 стор.25

12.Бершадський О. Поняття та ознаки авторського твору// Право України 2000р. №4

13.Бондаренко С. Система захисту авторського права та суміжних прав в Україні// Національна безпека і оборона.- 2001.- №10

14.Глухівський Л. Співавторство і авторське право на інтерв'ю// Інтелектуальна власність.- 2002.- №1 стор.19

15.Голембо Я. Окремі питання авторського права// Право України.-1997.-№2

16.Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. Київ: Либідь, 2003. - 200с.

17.Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. пос. - К.: Юрінком Інтер, 2004.- 512 с.

18.Про інтелектуальну власність: Збірник законів. - Х.: ПП “ІГВІНІ”, 2006. - 352 с.

19.Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За ред. Ю.М. Капіци: кол. авторів: Ю.М. Капіца, С.К. Ступак, В.П. Воробйов та ін.- К.: Видавничий Дім “Слово”, 2006. - 1104 С.

20.Коссак В.М., Якубовський І. Є. Право інтелектуальної власності: Підручник. - К.: Істина, 2007. - 208 с.

21.Лебідь С. Позитивні зрушення у боротьбі з правопорушниками// Інтелектуальна власність.-2002- №1-стор. 26-27

22.Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності: Навч. посіб. - К.: ІВЦ “Видавництво Політехніка”, Ліра-К, 2005. -235 с.

23.Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.А. Підопригора, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Дроб'язко та ін.; За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К.: Концерн “Видавничий Дім Ін Юре”, 2004. - 672 с.

24.Прахов Б.Г. Кримінальний кодекс країни та охорона інтелектуальної власності // Матеріали VI Міжнародної конференції “Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності.- К.-2002

25.Самусєва Л. Охорона авторських прав на аудіовізуальні твори// Право України.- 1997.- №9 стор.55

26.Авторське право і суміжні права// За ред. О. Святоцького і В. Дроб'язка.-К.:Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000.

27.Ситцевой В. Закон “Об авторском праве и смежных правах” научно-практический комментарий.- К.-1996

28.Ткаченко С. О некоторых положеннях новой редакции Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах»// Юридическая практика №39(197) от 26 сентября 2001г.

29.Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Вид. 2-ге доп. і перероб. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2006. - Т. 1 Загальна частина. - 696 с.

Размещено на Allbest.ru