Правове регулювання торгівлі в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Правове регулювання торгівлі в Україні



1. Загальні положення про торгівельну діяльність в Україні

Постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 р. затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення (далі -- Порядок).

Порядок та правила визначають загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб -- підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України.

Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України «Про захист прав споживачів», а також Порядком. торгівельний товар правовий ярмарка

Торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.

Особливості продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів регулюються правилами, які затверджуються Міністерством економіки України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).

Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо).

Торговельними об'єктами є:

магазин, який може бути:

за товарною спеціалізацією -- продовольчим, непродовольчим, змішаним;

за товарним асортиментом -- універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим;

за методом продажу товарів -- з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати; павільйон; кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рундук; склад товарний; крамниця-склад, магазин-склад.

Заклад ресторанного господарства розміщується у спеціально призначеному та обладнаному приміщенні.

Торговельні об'єкти розміщуються в установленому порядку.

Суб'єкти господарювання повинні забезпечити: відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування -- вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;

розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;

продаж товарів згідно з установленими правилами і нормами.

На вимогу споживача відповідальний працівник суб'єкта господарювання повинен надати йому Порядок, Закон України «Про захист прав споживачів», санітарні норми, ветеринарні документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення торговельних приміщень (місць) обладнанням (холодильним, підйомно-транспортним^ ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.

На фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю:

для юридичної особи --V найменування, адреси і номера телефону;

для фізичної особи-підприємця -- прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва Про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив таку реєстрацію.

Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.

Режим роботи торговельного об'єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.

У разі закриття торговельного об'єкта для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен розмістити поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

Заклад ресторанного господарства:

забезпечує наявність асортименту продукції, що затверджується відповідно до типу закладу або класу (ресторан, бар) його власником (керівником);

виготовляє продукцію з дотриманням вимог, передбачених нормативними документами, а також має право розробляти і виготовляти фірмові страви, технологічна документація яких затверджується в установленому порядку.

Торговельна діяльність суб'єкта господарювання припиняється у порядку, встановленому законодавством.

Правила торговельного обслуговування населення

Працівники суб'єкта господарювання зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.

Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

Забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів.

Забороняється примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена.

Обслуговування окремих категорій громадян, яким згідно із законодавством надаються відповідні пільги, як правило, здійснюється в спеціально відведених торговельних приміщеннях (відділах, секціях).

Продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, здійснюється суб'єктом господарювання за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін, у сфері ресторанного господарства -- на ярликах (цінниках) на закуплені товари та у прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в закладі ресторанного господарства.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний:

надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;

перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;

забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства.

Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо). Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

У закладі ресторанного господарства, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.

Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов'язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку України (у т. ч. пам'ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.

Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Вибрані споживачем непродовольчі товари за домовленістю з адміністрацією торговельного об'єкта можуть зберігатися в торговельному залі із зазначенням на виписаному товарному чеку часу оплати. Якщо споживач не вніс плату у визначений час, товар надходить у продаж.

Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) споживач має право залишити на зберігання у суб'єкта господарювання на узгоджений строк шляхом укладення договору зберігання відповідного товару. До залишеного на зберігання товару додається копія розрахункового документа, на якій зазначається .строк зберігання, а на самому товарі розміщується табличка з написом «Продано». Суб'єкт господарювання протягом зазначеного строку несе відповідальність за зберігання і якість товару.

Для здійснення продажу непродовольчих товарів для особистого користування (одяг, взуття, трикотажні вироби тощо) суб'єкт господарювання повинен створити умови для їх примірки, а технічно складних та інших товарів, які потребують перевірки,-- умови для її проведення.

Вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб'єктом господарювання відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.

У закладі ресторанного господарства забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачеві обов'язковий асортимент продукції, виробленої у такому закладі.

Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у т. ч. овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб'єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено

законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.

Заклад ресторанного господарства зобов'язаний забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі (за його наявності). Відповідальність за збереження речей споживача в гардеробі несе заклад згідно із законодавством.

Основні санітарні вимоги до підприємства торгівлі та його працівників

Суб'єкт господарювання повинен утримувати торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію відповідно до санітарних норм.

Під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб'єкт господарювання зобов'язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього.

Адміністрація торговельного об'єкта, в якому здійснюється продаж продовольчих товарів, зобов'язана забезпечити кожного працівника одягом, що відповідає санітарним нормам.

Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення.

У разі зберігання товарів у підсобних приміщеннях і розміщення їх у торговельних залах чи на об'єктах дрібнороздрібної мережі працівники суб'єкта господарювання зобов'язані дотримуватися принципу товарного сусідства, санітарних норм, норм складування і вимог протипожежної безпеки.

Торговельний об'єкт обладнується відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, здоров'я та навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, а також санітарних норм.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред'являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.

Контроль за дотриманням порядку провадження торговельної діяльності

Контроль за дотриманням Порядку та правил здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства.

Перевірка дотримання Порядку та правил проводиться посадовою особою відповідного органу пред'явленням службового посвідчення та направлення на перевірку в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і представника суб'єкта господарювання, що перевіряється.

Результати перевірки оформляються актом, один примірник якого залишається у суб'єкта господарювання.

Особа, що допустила порушення Порядку та правил, зобов'язана дати письмове пояснення, яке додається до акта. У разі відмови підписати акт чи дати пояснення в акті робиться запис про те, що зазначена особа ознайомлена із змістом акта і від його підписання відмовилася.

Працівники суб'єкта господарювання зобов'язані створити умови для проведення перевірки та забезпечити здійснення заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень.

Суб'єкт господарювання повинен мати журнал реєстрації перевірок установленого зразка, в якому особи, що їх проводять, роблять відповідні записи.

За порушення Порядку та правил суб'єкт господарювання та його працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 р. затверджено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі -- Положення).

Положення визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі -- територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності -- підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за:

відмову споживачу в реалізації його прав, установлених п.1 ст. 14 і п.З ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»,-- у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги) виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів,-- у розмірі 50 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката),-- у розмірі 50 % вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища,-- у розмірі 300 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом,-- у розмірі 500 % вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання

-- у розмірі 100 % вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу -- у розмірі 30 % вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування

-- у розмірі від 1 до 10 % вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,-- у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

реалізацію товару, термін придатності якого минув,-- у розмірі 200 % вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги -- у розмірі 100 % вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів,-- у розмірі від 1 до 10 % вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені п. 2 Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у п.2 Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.

Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держстандарт або його територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності.

У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.

Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття.

Сплата передбачених п. 2 Положення штрафів не звільняє суб'єктів господарської діяльності від обов'язків відшкодування споживачам майнових і моральних збитків, які виникли внаслідок порушення законодавства про захист прав споживачів.

Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності до Держстандарту або до господарського суду.

Повернення необгрунтовано стягнених сум штрафів здійснюється в порядку, визначеному законодавством.



2. Товар: поняття, види особливості правового режиму

Законодавство України широко оперує терміном товару, але нормативно-правові визначення прив'язані до цілей їх видання і предмета регулювання. У зв'язку з цим такі визначення відображають тільки ту частину поняття "товару", що прямо стосується регульованих відносин.

Так, наприклад, у п. 39 ст. 1 Митного кодексу Украйни товари визначені як будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. У преамбулі Правил визначення країни походження, затверджених рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 р.1, міститься таке визначення товару: "Товар -будь-яке рухоме майно, у тому числі теплова, електрична, інші види енергії і транспортних засобів (за винятком транспортних засобів, використовуваних для міжнародних перевезень пасажирів і товарів), переміщуване через митний кордон". Таким чином, наведені визначення яскраво свідчать, що вони зумовлені необхідністю врегулювання конкретних правовідносин, створені для цілей конкретних законодавчих актів, оскільки воно виключає з числа товарів нерухоме майно і взагалі будь-які види товарів, не переміщуваних через кордон.

Згідно з ПК України продаж (реалізація) товарів (п. 14.1.202) -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорю, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) (п. 14.1.203) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Постачання товарів (п. 14.1.191)- будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також є: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідовуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, а також у інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, унаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про заставу" під товарами в обороті або переробці є сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

У деяких законодавчих актах часто використовується термін "товар", але поняття при цьому не розкривається і може бути виведено тільки непрямим шляхом. Характерний приклад цього нам дає Закон України "Про захист прав споживачів", у якому текстуально розділений захист прав споживачів при продажу товарів (розд. II) і при виконанні робіт і наданні послуг (розд. III), однак, ці поняття не визначені законодавцем.

Аналіз вітчизняних правових актів показує, що в поняття товару вкладається різний зміст, що свідчить про необхідність його уніфікації в господарсько-торговельній діяльності взагалі й торговельній діяльності зокрема.

Стаття 178 ЦК України визначає такі види режимів для об'єктів цивільних прав: об'єкти цивільних прав, які знаходяться у вільному цивільному обороті; об'єкти цивільних прав, які обмежені в цивільному обороті; об'єкти цивільних прав, вилучені з цивільного обороту; об'єкти цивільних прав, які є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

При цьому обмеження для обороту об'єктів цивільних прав поділяються на два види: за суб'єктом - об'єкти цивільних прав, які можуть належати тільки певним учасникам обороту; за правовим режимом набуття об'єктів цивільних прав.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про використання ядерно! енергії та радіаційну безпеку" ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики перебувають лише у державній власності, а значить господарсько-торговельні операції з ними можуть здійснювати тільки уповноважені суб'єкти господарювання державного сектору економіки.

Стаття 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначає суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів - зареєстрованого спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю суб'єкта підприємницької діяльності України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність. Таким чином, законодавець встановлює обмеження щодо суб'єктів здійснення господарсько-торговельної діяльності з товарами військового призначення та подвійного використання. При цьому законодавець встановлює певні обмеження щодо обігу товарів військового призначення, у тому числі встановлюючи певний порядок набуття права власності на них, та заборони такого набуття (наприклад, кримінальну відповідальність за незаконне придбання, зберігання, носіння вогнепальної бойової зброї та боєприпасів до неї).

Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Ця категорія не може служити товаром. При цьому необхідно виділяти два види таких об'єктів цивільних прав: такі, що не допускаються до введення в обіг, та вилучені з цивільно-правового обігу.

Законом України "Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину" встановлено заборону на ввезення і реалізацію на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину. Таким чином, етиловий бензин, вилучений із цивільно-правового обігу, не може бути товаром у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, підписаною від імені України 13.01.1993 р. у м. Парижі, встановлено відповідні заборони щодо виробництва та реалізації хімічної зброї. Конвенцією про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, яка підписана від імені України 24.02.1999 р. у м. Нью-Йорку, встановлено відповідні заборони щодо виробництва та реалізації таких озброєнь. Отже, такі види зброї не можуть виступати товаром.

Проте окремі види товарів можуть вилучатися з торговельного обороту. Такі правила встановлені Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". Вилучення продукції з обігу - фактичне припинення обігу (реалізації) продукції, здійснене в установленому порядку, за рішенням власника продукції або спеціально уповноважених органів виконавчої влади в межах їх повноважень.

Правовий статус вилучених з обігу об'єктів не регулюються комерційним правом.

Виходячи з викладеного, у найзагальнішому вигляді товар можна визначити як те, що має вартісний характер, цінову визначеність, не вилучено з торгового обороту.

Товаром можуть бути майно, майнові права, інформація, результати інтелектуальної діяльності тощо. Критерієм віднесення того чи іншого об'єкта до товарів служить його оборотоздатність, тобто здатність вступати в торговельний обіг. Товарний обіг-рух товару шляхом переходу права власності на нього, починаючи з моменту введення Його в обіг і закінчуючи споживанням, використанням або вилученням з обігу.

Необхідно відзначити, що поняття товару як об'єкта господарсько-торговельної діяльності відмежовується сферою матеріального виробництва.

До сфери матеріального виробництва (ст. 261 ГК України) належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу).

Як ми вже зазначали, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У галузях матеріального виробництва (ст. 262 ГК України) здійснюється виробництво матеріальних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання).

У нормативних актах як синонім поняття "товар" нерідко використовується термін "продукція", під яким розуміють використовувані для виробничих цілей сировина, матеріали, напівфабрикати, готові вироби тощо.

У рамках господарсько-торговельної діяльності товари можуть бути класифіковані за різними ознаками, які виявляють однорідні з правової точки зору групи товарів. Так, за правовим режимом товари поділяють: на товари, що перебувають у вільному обороті; товари обмеженої оборотоздатності.

Залежно від призначення товари розподіляють на дві групи: вироби народного споживання; продукція виробничо-технічного призначення (ст. 262 ГК України).

Товари народного споживання - це товари, призначені для продажу населенню з метою особистого, сімейного, домашнього використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю.

Під товарами виробничо-технічного призначення розуміють товари, призначені для реалізації суб'єктам господарювання з метою їхнього подальшого використання в господарській діяльності.

За призначенням товари розподіляють: на продовольчі товари; непродовольчі товари.

За обмеженням обороту: товари, торгівля якими підлягає ліцензуванню; товари, торгівля якими не підлягає ліцензуванню; товари, які підлягають обов'язковій сертифікації; товари, які не підлягають обов'язковій сертифікації.

Клас товарів - це сукупність товарів, що мають аналогічне функціональне призначення. Клас товарів може бути представлений, наприклад, швейними виробами, трикотажними товарами, галантерейними товарами, культтоварами тощо.

Група товарів - сукупність товарів визначеного класу, що володіють подібним складом споживчих властивостей і показників. Прикладом конкретної групи товарів є верхній одяг, білизна, взуття, молочні продукти тощо.

Вид товарів - сукупність товарів визначеної групи, об'єднаних загальною назвою і призначенням. Прикладом конкретного виду товарів є костюм, плаття, ляльки, чоботи, телевізор, холодильник, відеомагнітофон, ліжко тощо.

Різновид товарів-сукупність товарів визначеного виду, виділених за рядом приватних ознак. Подається у вигляді конкретних марок, моделей, артикулів, сортів.

Асортимент товарів - набір товарів, об'єднаних за однією чи сукупністю ознак. Виокремлюють промисловий і торговий асортимент товарів.

За терміном зберігання товар поділяється на: швидкопсувну продукцію з терміном зберігання або придатності до одного місяця і продукцію з терміном придатності або зберігання більше одного місяця (тривалого збереження).

Правовий режим товару - сукупність правових вимог до товару, що дозволяють йому брати участь в обороті.

Особливості правового режиму товарів можуть бути як прив'язані до їх споживчих властивостей, так і не зв'язані з ними, залежати від інших факторів. Наприклад, обіг зброї характеризується цілою низкою особливостей саме в силу специфіки споживчих властивостей цього товару. Обіг лікарських засобів характеризується специфікою споживчих якостей товару, впливом на організм людини. Особливі правові режими на окремі види товарів, у тому числі митні, можуть встановлюватися міжнародними угодами між конкретними державами.

Вимоги до оборотоздатності містяться в законах України "Про якість і безпеку харчових продуктів", "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" тощо.

Правовий режим товарів може пов'язуватися з особливостями його реалізації. Так, особливості оборотоздатності товару можуть залежати від вимог до продавців (продаж лікарських засобів потребує від продавця знання фармакології, засвідченого відповідним документом), покупців (наприклад, право придбання зброї і патронів до нього надано особам, що мають відповідний дозвіл), місця торгівлі (наприклад, не допускається продаж алкогольної продукції в дитячих, навчальних, культових і лікувально-профілактичних установах і на прилеглих до них територіях).

У міжнародному праві визначальним для режиму товарів є режим торгівлі, установлений між державами. Наприклад, навіть у випадку встановлення режиму вільної торгівлі все одно можуть бути винятки. Звідси неминуче виникає розподіл на товари, що підпадають під дію тарифного регулювання, і товари, вилучені з режиму вільної торгівлі.

3. Правила торгівлі на ринках

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України

26.02.02 N 57/188/84/105

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

22 березня 2002 р.

за N 288/6576

Правила торгівлі на ринках

I. Загальні положення

1. Ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

2. Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

3. Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.

4. Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності (далі - продавці).

5. За конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті та комбіновані; за часом діяльності - постійно діючі або сезонні, ранкові та вечірні; за місцезнаходженням - міські, селищні та сільські; за видами економічної діяльності - з оптової торгівлі, з роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією - з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані.

6. Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під'їздів, телефонний зв'язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.

Робота ринків не повинна погіршувати санітарний та екологічний стан місцевості й негативно впливати на умови проживання населення.

Вхід на ринки безплатний.

7. Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Улаштування та утримання території ринків повинно відповідати вимогам Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН N 4690-88) та Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 N 23 ( z0314-96 ) та зареєстрованих у Мін'юсті України 19.06.96 за N 314/1339.

8. На вході до ринку розміщується вивіска із зазначенням повної назви ринку і його власника, спеціалізації ринку, режиму роботи, а також графічно виконаний план території з позначенням усіх стаціонарних об'єктів ринку (обов'язково лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи), пішохідних і транспортних маршрутів, аварійних виходів.

На видному, доступному для огляду місці встановлюється оформлений стенд з розміщенням на ньому копії свідоцтва про реєстрацію ринку як суб'єкта підприємницької діяльності, цих Правил, витягів із Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), та Правил користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг" ( z0018-02 ), нормативно-правових актів щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та відповідальності за несплату ринкового збору, а також ставок ринкового збору, тарифів плати за послуги та правил їх надання, Ветеринарно-санітарних правил для ринків ( z0314-96 ), перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні відповідно до спеціалізації ринку, інформації про адресу і номери телефонів органів, що забезпечують державний захист прав споживачів, здійснюють державний контроль та нагляд за якістю та безпекою товарів, засобів вимірювальної техніки, до яких можна звернутися з питань сертифікації продукції та повірки засобів вимірювальної техніки, місцезнаходження і телефон суб'єкта господарювання, інформації про місцезнаходження Книги відгуків і пропозицій тощо. ( Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції N 172/702/332/108 ( z0617-03 ) від 03.07.2003 )

9. У разі планового закриття ринку, окремих його приміщень або частин території (для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання) суб'єкт господарювання повинен не пізніше як за чотирнадцять днів повідомити про це громадян, розмістивши біля входу до ринку інформацію про порядок роботи ринку, дату та період закриття, й оповістити про це через радіовузол ринку, засоби масової інформації.

10. Для потреб і зручностей продавців і покупців на території ринку або поруч можуть відкриватися магазини, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, телефонного зв'язку, каси продажу квитків на транспорт, готелі.

11. Реалізація сільгосппродуктів, продовольчих, непродовольчих товарів, живої худоби, птиці, кормів, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, посадкового матеріалу плодово-ягідних культур, овочевої і квіткової розсади, живих садових квітів, насіння овочевих культур і квітів проводиться на спеціалізованих ринках чи на спеціально виділених рядах (секціях) змішаних ринків з обов'язковим дотриманням санітарно-епідеміологічних вимог.

12. На території відкритого ринку, у критих ринках та павільйонах, де реалізуються продукти рослинного і тваринного походження, повинні бути обладнані спеціалізовані зони з продажу окремих видів продукції: овочів і фруктів, м'яса і битої птиці, яєць, молочних продуктів, риби, меду, олії тощо.

Спеціалізовані зони створюються відповідно до вимог Ветеринарно-санітарних правил для ринків.

13. Розташування торговельних місць на ринку, торговельно-технологічного обладнання має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.

Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.

Торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

14. Місця для продажу продукції (товарів) з транспортних засобів виділяються на спеціально облаштованих та розмічених майданчиках, що не створює небезпеки для покупців (пішоходів).

Продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснюється в окремих зонах цих майданчиків згідно із затвердженою адміністрацією ринку схемою дислокації торговельних місць на ринку. У відведених місцях торгівлі пересування транспортних засобів дозволяється лише до початку торгівлі та після її завершення.

Використання транспортних стоянок для продажу товарів не допускається.

15. Спеціалізовані зони, ряди прилавків (столів) та майданчики обладнуються наочними позначеннями про їх призначення.

Усі торговельні місця позначаються номерами.

Продавцям забороняється використовувати торговельні місця не за призначенням.

16. На торговельному місці продавця (юридичної особи) установлюється табличка із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб'єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця та розміщується копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

На торговельному місці продавця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Продавець повинен мати при собі: документи про сплату ринкового збору та послуг ринку; належним чином оформлену особисту медичну книжку в разі продажу продовольчих товарів (для суб'єктів підприємницької діяльності); копії документів, що підтверджують якість та безпеку продукції та товарів; у разі реалізації тропічних плодів - копії документів, що підтверджують їх походження та проходження фітосанітарного контролю; висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку в разі продажу продуктів тваринного і рослинного походження.

У разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

Під час проведення органами контролю та адміністрацією ринку перевірок роботи суб'єктів підприємницької діяльності продавці повинні пред'явити зазначені документи.

17. У разі надходження на ринок продукції в кількості, яка перевищує технічні можливості ринку щодо її розміщення, диспетчер (інша відповідальна особа) ринку зобов'язаний повідомити про це адміністрацію ринку. Адміністрація ринку по змозі повинна допомогти розмістити продукцію для продажу на іншому ринку.